Реферат: Нова економична политика та ии законодавче оформлення
<span Times New Roman",«serif»">Розділ І. Становище України на початку 20-х років.
Нова економічна політика та її законодавче оформлення.
<span Times New Roman",«serif»">Зовнішньоекономічна політика України.
<span Times New Roman",«serif»">Наприкінці20-го — початку 21-го року стало зрозуміло, що ідеї більшовиків про перемогусвітової пролетарської радянської революції в реальному житті зазнали повногокраху. Радянські республіки потрапили у міжнародну ізоляцію з повністюзруйнованими першою світовою і громадянськими війнами промисловістю та сільскимгосподарством. Вихід з цього становища шукали в становленні мирних відносин зкапіталістичними країнами. Деякі зрушення в цьому напрямку мали місце. Так, 7грудня 1921 року було підписано угоду між РСФРР і УСРР, з одного боку, таАвстрією — з другого, про встановлення економічних та торгівельних відносин, а21 січня 1922 р. укладено договір про дружбу між УСРР і Туреччиною. На початку1922 р. було оголошено про ухвалене в Канах рішення Верховної Ради скликати вГенуї конференцію з участю радянської Росії та Німеччини для врегулюванняекономічних і фінансових проблем. Оскільки інші радянські республіки наконференцію не запрошувалися, вони доручили делегації РСФРР від їхнього іменіукладати й підписувати міжнародні договори та угоди.
<span Times New Roman",«serif»">Внутрішнє становище України.
Зрозуміло, що ці та інші зовнішньополітичні акції немогли скільки-небудь глибоко змінити внутрішнє становище в України. На початку20-х років воно було дуже складним. Загальні збитки за воєнні роки склали 10млрд золотих карбованців. Найбільших руйнувань зазнала важка промисловість. ВДонбасі до початку 1920 року понад 600 шахт було затоплено. Занепавзалізничний, річковий, морський транспорт. Значних руйнувань зазнали легка та харчова промисловість.
<span Times New Roman",«serif»">Ускрутному становищі перебувало сільське господарство республіки. Його станускладнювался продовольчою розверсткою і забороною торгівлі селянам. У 1921 р.в республіці було вироблено лише 25% довоєнного збору. Розруха в сільськомугосподарстві призвела до голоду.
<span Times New Roman",«serif»">Незважаючина кризовий стан у сільському господарстві, повну незацікаленість хліборобів урозширенні виробництва, більшовицьке керівництво не відмовлялося в кінці 1920р. від воєнно-комуністичної доктрини, продовжуючи продрозверстку за допомогоюозброєних робітничих і червоноармійських загонів. У відповідь на це селянипочали чинити збройний опір. По всій Україні поширювався селянський рух, якийофіційна пропаганда називала «політичним бандитизмом».
<span Times New Roman",«serif»">Нова економічна політика (НЕП).
<span Times New Roman",«serif»">Дедаліочевиднішою ставала потреба якнайшвидче змінити економічну політику, якагрунтувалася на засадах воєнно-комуністичної доктрини. Реальний перехід донової економічної політики (непу) в радянських республіках, у тому числі і вУСРР, розпочався після ухвали Х з'їздом РКБ(б) (березень 1921 р.) рішення«Про заміну розверстки натуральним податком», яке лягло в основу цілоїнизки законодавчих актів, прийнятих державними органами РСФРР, а потімпродубльованих в УСРР. Так, надзвичайна сесія ВУЦВК V скликання ухвалила 27березня 1921 р. постанову «Про заміну розверстки натуральнимподатком». Податок був значно меншим у порівнянні з продрозверсткою. 29березня 1921 р. Раднарком УСРР прийняв постанову про «Про натуральнийподаток на зернові продукти», яка заздалегідь визначала селянам розмірподатку на зернові продукти врожаю 1921/1922р. 28 травня 1921р. Раднарком УСРРприйняв постанову «Про натуральний податок на хліб, картоплю та олійненасіння». Відповідно до цієї постанови розмір податку визначався для кожного господарства окремо іобчислювався залежно від врожаю в певній місцевості та від кількості ріллі ічисла їдців у господарстві. З метою зацікавлення селян у швидкому виконаннізобов'язань перед державою та розгортання товарообміну Раднарком УСРР 19 квітня1921 р. видав постанову про вільний обмін, купівлю та продажсільськогосподарських продуктів, що залишалися у селян після виконання податку,а також фабрично-заводських і кустарних виробів. Рішення про скасуванняпродрозверстки і запровадження натурального податку стимулювало розвитоксільського господарства. Селянин знав заздалегідь, що в нього не будутьвилучатися лишки, а існуватиме певний податок: лишками він зможерозпоряджуватися на свій розсуд, зокрема обмінювати їх на необхідні длядальшого піднесення свого господарства промислові товари. Згодом уряд прийнявще ряд законодавчих актів, котрі стимулювали відбудову сільського господарства.Серед них важливе значення мала постанова ВУЦВК від 19 квітня 1922 р. «Провідбудову та зміцнення сільського господарства України». В нійнакреслювалася програма деякої допомоги селянам. Провідне місце серед правовихактів у галузі сільського господарствапосіда земельний кодекс УСРР, затверджений ВУЦВК у листопаді 1922 р. Відбудовісільського господарства сприяли заходи, передбачені декретом ВУЦВК і РаднаркомуУСРР від 19 травня 1923 р. про запровадження єдиного сільськогосподарськогоподатку до грошового. Радянський уряд неухильно проводив у законодавстві трердукласову політику, підтримуючи бідноту. Так, захищаючи бідні верстви селянства,ВУЦВК 8 липня 1922 р. прийняв постанову «Про визнання недійсними кабальнихугод на хліб», 1 листопада 1922 р. «Про продовження строку длязакріплення майна, відібраного комнезамами». Схвалюючи податковезаконодавство, уряд основний тягар податків перекладав на заможні верствисільського населення.
<span Times New Roman",«serif»">Запровадженнязасад непу в сільському господарстві України позитивно впливало на йоговідбудову. У 1925 р. загальна посівна площа в Україні сягнула довоєнного рівня.Такого ж рівня досягла і середня врожайність сільськогосподарських культур.
<span Times New Roman",«serif»">Складалисясприятливі умови для відбудови і розвитку промисловості, в тому числі важкої.Але слід було негайно реорганізувати назасадах непу управління націоналізованою промисловістю, надати державнимпідприємствам господарсько-оперативної самостійності і перевести їх на господарськийрахунок. Це пов'язувалося з тим, що реальний перехід до нової економічноїполітики вимагав функціонування ринку і ринкових відносин. Уже восени 1921 р.радянська держава використовувала товарно-грошові відносини.
<span Times New Roman",«serif»">Підчас впровадження непу поруч з розгортанням ринкових відносин відбувався процесорганізації планового господарства, формувалася система планових органів. 28вересня 1921 р. ВУЦВК України і Раднарком УСРР створили Українську економічнураду. У положенні про цей орган вказувалося, що він створювався при РаднаркоміУСРР для об'єднання, систематичного узгодження, планового керівництва,регулювання і контролю роботи економічних наркоматів УСРР, уповноважихнаркоматів РСФРР. УЕР була найвищим господарським органом на території України.Почали створюватися губернські економічні ради, а 28 вересня 1921 р. булоприйняте положення про ці ради. Одним з найголовніших завдань економічної радибуло створення єдиного господарського плану. Для реалізації цього завдання приекономіічній раді була заснована Українська державна загально-планова комісія(Укрдержплан). 10 квітня 1925 р. уряд УСРР прийняв нове «Положення продержавну планову комісію УСРР». На відміну від попереднього положення,згідно з яким Держплан УСРР підлягав економічній раді, за новим положеннямДержплан УСРР переходив до відання Раднаркому УСРР. Це, безумовно, підвищувалороль і значення Держплану республіки в системі державних органів, пидсилювалопланові засади у керівництві народним господарством. Слід зазначити, що урядлишав за собою контроль не тільки за важкою промисловістю, а й за такими«командними висотами» в економіці, як банки, транспорт, зовнішняторгівля.
<span Times New Roman",«serif»">Щобприскорити відродження промисловості і налагодити обмін між нею і сільськимгосподарством, велику кількість дрібних підприємств держава передала в орендуорганізаціям (комнезамам, кооперативам, артілям), а також приватним особам, убагатьох випадках — колишнім власникам цих підприємств. Таким чином, зпереходом до непу створювалися умови для виникнення в Україні так званої новоїбуржуазії: орендарів, приватних торгівців, комісіонерів та ін. Дляпідприємців-приватників узагальнюючим стало слово «непман». Але вцілому економічні позиції непманів завдяки застосовуваним владою різноманітнимобмеженням (економічним і адміністративним) були слабкими. Так, на відміну віддержавної промисловості приватнокапіталістичні підприємства останніми рокамивідбудовного періоду занепадали. Наприкінці відбудовного періоду вкам'яновугільній, металургійний і цементній галузях промисловості не залишилосяжодного приватного підприємства. Таке становище значною мірою було пов'язане зполітикою радянської влади стосовно приватних осіб в економіці. Намагаючись недопустити значної концентрації приватного капіталу, держава активно втручаласяв приватногосподарський сектор, використовуючи податки.
<span Times New Roman",«serif»">Запровадженняпринципу госпрозрахунку викликало необхідність перегляду ряду найважливішихінститутів трудового права, в першу чергу скасування трудової повинності ітрудових мобілізацій, а також системи оплати праці. Замість зрівнялівки впостачанні, що існувала в роки «воєнного комунізму», поступововпроваджувався принцип оплати за кількістю і якістю праці. В Україні бувприйнятий ряд законодавчих актів, спрямованих на вдосконалення системизаробітної плати.
<span Times New Roman",«serif»">Однимз найголовніших складових елементів нової економічної політики була торгівля.Тому не випадково держава значну увагу приділяла законодавчому регулюваннюторгівлі, як державної, так і приватно. Тільки за період 1923-1924 рр. булиприйняті такі правові акти в галузі торгівельного законодавства: постановаВУЦВК і Раднаркому УСРР від 3 січня 1923 р. «Про купівлю-продаж вроздрібіз розстрочкою платежу», яка мала особливе значення для сільськогонаселення, бо давала змогу селянам купувати на пільгових умовахсільськогосподарські машини; положення Раднаркому УСРР від 23 лютого 1924 р.«Про товарні біржі», котре визначало структуру бірж; постанова ВУЦВКі Раднаркому УСРР від 14 березня 1924 р. «Про боротьбу з дорожнечею»,що мала на меті зниження цін; "Інструкція про торгівлю", якавизначала коло осіб, які мали право торгувати; постанова Раднаркому УСРР від 26вересня 1924 р. «Про фірму», що встановлювала порядок функціонуванняфірм і самий зміст поняття фірми; постанова Раднаркому УСРР від 2 жовтня 1924року «Про торговельний реєстр», яка вимагала від усіх торговельних іпромислових підприємств реєструватися в органах НКВТ УСРР.
<span Times New Roman",«serif»">Утой час, коли розвиток державної і кооперативної торгівлі державними органамистимулювався, регулювання приватної торгівлі з боку держави було непослідовнимі значною мірою зводилося до її всілякого обмеження і витіснення. Основнимиметодами впливу з боку держави на приватний ринок були: вилучення деяких видівторгівлі з приватної сфери, монополізація в руках держави торгівлі цілим рядомоб'єктів; податкове обкладання торгівлі і обмежене кредитування; економічнерегулювання торгівлі шляхом виходу державних торговельних органів на вільнийринок й використання методів конкуренції і т.д.
<span Times New Roman",«serif»">Длястримання намагань приватних торгівців порушити встановлені законодавствомрамки держава активно використовувала судові і адміністративні органи. Під часнепу значну роль у посиленні регулюючого впливу на ринок з боку державивідігравало використання такої форми організації обміну, як біржа, якаобмежувала приватний обіг, сприяла впровадженню планових засад у розвитоктоварообігу. В руках урядових установ і держторговельних організацій біржіставали одним з найбільш дійових важелів із обліку й контролю приватноїторгівлі. В Україні формування біржового торгу припадає на 1923 р. Великезначення у зміцненні товарообігу та господарських зв'язків мала ярмарковаторгівля. У грудні 1922 р. Раднарком УСРР прийняв постанову «Про порядоквідкриття ярмарок».
<span Times New Roman",«serif»">Дискримінаційнізаходи держави стосовно приватної торгівлі негативно впливали на її стан. Так, вже у 1925/1926 рр. часткаприватного капіталу в оптовому товарообігу знизилася до 5,8%. Але в роздрібнійторгівлі в перші роки непу приватний капітал займав сильні позиції. Так, за1922/1923 операційний рік 96,3% роздрібної торгівлі перебувало в руках приватногокапіталу.
<span Times New Roman",«serif»">Перехіддо нової економічної політики супроводжувався зміцненням таких галузейдержавного господарства, як фінанси і кредит. Нормалізації економічногостановища України значною мірою сприяла грошова реформа. У жовтні 1922 р. урядувів банківські білети (червінці), що забезпечувалися золотом, валютою,ходовими товарами. Але сталий червінець спочатку обслуговував тільки потребіоптової торгівлі і розрахунки між державними установами та підприємствами. Уроздрібній торгівлі і сільському господарстві продовжував функціонуватинесталий радзнак, що за відсутністю інших ресурсів використовувався державоюдля покриття бюджетного дефіциту. Із зміцненням змички між промисловістю ісільським господарством, із поліпшенням фінансового становища держави виникламожливість завершити реформу. У лютому 1924 р. згідно з декретом ЦВК іРаднаркому СРСР і обіг надійшли державні казначейські білети вартістю 1, 3, 5крб. золотом. Радзнак було вилучено повністю.
<span Times New Roman",«serif»">Нарубежі 1925-1926 рр. закінчувався так званий «відбудовний період»,коли в економіці на засадах непу в республіці, як і в цілому в СРСР, булиздобуті певні успіхи. Це пов'язувалося з рішеннями XIV з'їзду ВКП(б) (грудень1925 р.). Реалізація накреслених більшовицькими з'їздами програм призвела дозгортання непу.
<span Times New Roman",«serif»">XVз'їзд ВКП(б) затвердив директиви першого п'ятирічного плану розвитку народногогосподарства СРСР, розрахованого на 1928/1929 — 1932/1933 господарськіроки. У травні 1929 р. проект першогоп'ятирічного плану затвердив V Всесоюзний з'їзд Рад. В УСРР перший п'ятирічнийплан розвитку народного господарства затвердив ХІ Всеукраїнський з'їзд Рад(7-15 травня 1929 р.). Восени 1929 р. за ініциативою Сталіна було взято курс на«великий перелом», тобто невпинне підвищення показників першогоп'ятирічного плану в галузі індустріалізації і колективізації сільськогогосподарства.
<span Times New Roman",«serif»">Корективидо прийнятого V Всесоюзним з'їздом Рад першого п'ятирічного плану розвиткународного господарства країни внесла верхівка ЦК ВКП(б) на чолі зі Сталіним безпогодження з верховним органом влади — з'їздом Рад СРСР. Наслідки здійсненогонаприкінці 1929 р. під тиском Сталіна і його найближчого оточення повороту длянародного господарства і долі мільйонів громадян виявилися надто тяжкими. Таке«підхльостування» індустріалізації обернулося невиконанням основнихзавдань п'ятирічки. На початку 30-х років було повністю покінчено з приватнимкапіталом в економіці. Процес витіснення непманів найбільш активно відбувавсяпротягом 1928-1929 рр. Одним з основних засобів тиску на приватний капітал внародному господарстві України була жорстка податкова політика радянськоївлади. Але використовувалися й запозичені від епохи «воєнногокомунізму» примусові заходи, наприклад, під час хлібозаготівельноїкампанії 1928 року. До селян — власників хліба, які ухилялися від здачі хлібнихлишків за державними цінами, органи влади застосовували надзвичайні заходи,зокрема притягували до кримінальної відповідальності. Згортання непу негативнопозначалося на найважливішій системі економічних відносин — відносин між містомі селом.
<span Times New Roman",«serif»">Повноювідмовою від засад непу в сільському господарстві було проведення суцільноїколективізації, яка розпочалася наприкінці 1929 р., що фактично означалопочаток реставрації воєнно-комуністичної політики. З метою забезпечення успіхуцієї небувалої в історії людства акції партійно-державна верхівка на чолі зіСталіним протиставила найбідніші верстви села найзаможнішим та експроприювалаостанніх під гаслом «ліквідації куркульства як класу» і«загострення класової боротьби». Наслідки колективізації булижахливими. Накладена на колгоспи безрозмірна продрозверстка, жорсткарегламентація їхньої господарської діяльності тощо призвела до глибокоїдеградації продуктивних сил села й нарешті — до голоду початку 30-х років.
<span Times New Roman",«serif»">Зізгортанням непу створювалася суворо централізована командно-адміністративнасистема керівництва народним господарством України. Новий господарськиймеханізм грунтувався на директивному плануванні, а не на економічних засадах.
<span Times New Roman",«serif»">
<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language: EN-US;mso-bidi-language:AR-SA"><span Times New Roman",«serif»">
<span Times New Roman",«serif»">Розділ ІІ. Державний лад України початку 20-х років.
<span Times New Roman",«serif»">
<span Times New Roman",«serif»">Формальноправову основу організації та діяльності державного механізму республіки напочатку 20-х років визначала Конституція УСРР 1919 р.
<span Times New Roman",«serif»">Відповіднодо неї найвищими органами державної влади були Всеукраїнський з'їзд Рад, ВУЦВК і Рада Народних Комісарів. У1921-1922 рр. в їхній роботі відбулися певні зміни. Так, Всеукраїнський з'їздРад, який за Конституцією мав скликатися ВУЦВК не рідше як двічі на рік, ставзбиратися лише один раз. За постановою V Всеукраїнського з'їзду Рад «Прорадянське будівництво» ВУЦВК повинен був розглядати всі декрети, яківстановлювали загальні норми політичного та економічного життя. Президія ВУЦВКзобов'язувалася публікувати проекти не пізніше ніж за два тижні до сесії ВУЦВК.Крім того, передбачалося скликати чергові сесії ВУЦВК не рідше ніж один раз надва місяці. Проте періодичність сесій невдовзі була змінена. ПостановоюПрезидії ВУЦВК від 8 березня 1922 р. вони мали скликатися не менш трьох разівна рік і на більш тривалі строки. Подальшого розвитку набули і коституційніположення про Раду Народних Комісарів щодо посилення її ролі в усіх сферахжиття країни та уточнення правового становища уряду республіки. Раднарком якнайвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади здобував праворозглядати і розв'язувати всі невідкладні загальнодержавні питання, в томучислі заходи законодавчого характеру. Все це свідчило про те, що поглибивсяпроцес посилення виконавчої влади за рахунок законодавчої.
<span Times New Roman",«serif»">Узв'язку з переходом до мирної господарської діяльності Українську Раду трудовоїармії було реорганізовано в Укрекономраду, яка одержала статус економічноїкомісії при Раднаркомі УСРР і була виключена з числа законодавчих органів. Всеце знайшло своє закріплення в положенні «Про Українську ЕкономічнуРаду» від 28 вересня 1921 р.
<span Times New Roman",«serif»">Беспосереднєуправління більшістю промислових підприємств перейшло до губраднаргоспів,діяльністю яких керував Укрраднаргосп згідно з єдиним державним господарським планом. Відбулися також зміниорганізаційної структури наркоматів, уточнювалися їхні завдання, компетенція.
<span Times New Roman",«serif»">Новіумови потребували перебудови роботи й місцевих органів влади. Законодавчимактом, спрямованим на дальше зміцнення Рад як місцевих органів державної влади,уточнення їхніх взаємин із вищими органами та посилення їхньої ролі і умовахмирної господарської діяльності, стала постанова V Всеукраїнського з'їзду Радпро радянське будівництво. Встановлювалося, що рішення місцевих з'їздів Радможуть скасовуватися в разі необхідності лише вищими з'їздами Рад, їхнімивиконкомами та ВУЦВК і його Презідією. Ніякі інші органи влади та управліннятакого права не мали. Обмежувалося права не мали. Обмежувалося правогубвиконкомів припиняти проведення в життя розпоряджень окремих наркоматів.Важливе значення мало положення про те, що центральні відомства повинні булипровадити всі справи через місцеві ради та їхні відділи. Тим самим місцеві Радіта виконкоми визнавалися єдиними повноважними і повноправними органамидержавної влади на місцях.
<span Times New Roman",«serif»">30березня 1921 р. Президія ВУЦВК видала постанову «Про регулярні перевибориРад і про скликання в установлені строки з'їздів Рад». Згідно з неюперевибори місцевих Рад — міських, сільських і селищних, волвиконкомів, а такожсільських і волосних КНС — проводяться через кожні шість місяців, а з'їзди Радгуберній і повітів скликаються не менше ніж два рази на рік. У березні 1921 р.ВУЦВК знову розглянув питання, пов'язані з виборами та діяльністю Рад. Своєюпостановою він встановив, що перевибори місцевих Рад і скликання місцевихз'їздів Рад провадяться один раз на рік.
<span Times New Roman",«serif»">Усічні 1922 р. розпочалася робота з підготовки реформиадміністративно-територіального устрою УСРР, де все ще зберігалися волості,повіті і губернії. Постановою ВУЦВК «Про адміністративно-територіальнийподіл України» від 1 лютого 1922 р. закладалися правові основиадміністративно-територіальної реформи УСРР. ВУЦВК поставив завданняпідготувати зміну адміністративно-теріторіального поділу республіки за єдинимпланом на основі наукових даних і господарсько-економічних вимог.
<span Times New Roman",«serif»">Дійснийпереход до нової економічної політики змішував відмовитись від методів воєнногокомінізму, беззаконня, позасудової репресії тощо. Важливе значення у цьомувідводилося перебудові судової системи і створенню державної прокуратури — органу з нагляду за дотриманням законності на території всієї республіки.
<span Times New Roman",«serif»">28червня 1922 року ВУЦВК затвердив «Положення про прокурорськийнагляд». Прокуратуру УСРР очолював як прокурор республіки народний комісарреспубліки народний комісар юстиції УСРР М.О. Скрипник. Місцевими органамипрокуратури були призначувані прокурором УСРР прокурори губерній, які малипомічників, у тому числі у повітах, що також призначалися і звільнялисяпрокурором УСРР. 2 жовтня 1922 р. було прийнято Положення про адвокатуру.
<span Times New Roman",«serif»">Основоюсудової реформи стала постанова ВУЦВК від 16 грудня 1922 р., якоюзатверджувалося «Положення про судоустрій УСРР». Існуючі до цьогосудові органи (революційні трибунали, народні суди у різноманітних складах,Вищий судовий контроль Наркомюсту УСРР) скасовувались, і утворювалася єдинасистема судових установ, яка складалася з трьох ланок: народний суд (у складіабо постійного нарсудді, або постійного нарсудді і двох нарзасідателів),губернський суд і Верховний суд УСРР.
<span Times New Roman",«serif»">ПостановоюВУЦВК від 22 березня 1922 р. була скасована Українська надзвичайна комісія дляборотьби з контреволюцією, спекуляцією та злочинами за посадою. Ліквідовувалисяі місцеві органи цієї комісії.При наркоматі внутрішніх справ УСРР утворювалосяДержавне політичне управління для боротьби з контреволюційними виступами,шпигунствами, контрабандою тощо. Справи про злочини проти радянського ладупідлягали згідно із законом розгляду в судовому порядку. На жаль, на практицідосить швидко від цього відмовилися. Поновилися свавілля, позасудові репресії(«трійки», особливі наради тощо). Поступово знову одержали поширенняметоди «червоного терору».
<span Times New Roman",«serif»">
<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language: EN-US;mso-bidi-language:AR-SA"><span Times New Roman",«serif»">
<span Times New Roman",«serif»">Розділ ІІІ. Україна та утворення Союзу РСР.
<span Times New Roman",«serif»">
<span Times New Roman",«serif»">Договірні відносини між УСРР та РСФРР
<span Times New Roman",«serif»"> у 1921-1922рр.
<span Times New Roman",«serif»">Незалежнірадянські республіки, хоч формально і мали статус «самостійних»держав, були тісно пов'язані між собою, причому роль центру відігравалаРосійська Федерація, навколо якої гуртувалися всі інші республіки. Прагнення дооб'єднання зумовлювалося економічними зв'язками між республіками, що складалисяпротягом тривалого часу, однаковоюполітичною структурою, а також активною об'єднавчою політикою безмежнозацентралізованої правлячої більшовицької партії, в структурі якої керівнікомітети партії у національних республіках, хоч і називалися центральними,насправді користувалися не більшими правами, ніж обласні або губернськіпарткоми в РСФРР, і тому змушені були підкорятися рішенням ЦК РКП(б).Республіки формально розцінювали ці зв'язки як федеративні.
<span Times New Roman",«serif»">Формуваннярадянської федерації відбувалося на основі підписаних наприкінці 1920 — напочатку 1921 р. союзних договорів між РСФРР та іншими республіками. Так, 28грудня 1920 р. представники РСФРР Ленін і Чичерин та представник УСРРРаковський підписали в Москві договір про воєнний і господарський союз міжРосійською Федерацією і Україною. У ньому наголошувалося, що обидві республікивизнають «незалежність і суверенність» кожної із сторін і укладаютьцей договір, усвідомлюючи необхідність «згуртувати свої сили з метоюоборони, а також в інтересах їхнього господарського будівництва». Для практичногоздійснення цих завдань об'єднувалися сім наркоматів обох республік: військовихі морських справ, ВРНГ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхівсполучення, пошт і телеграфів. Задоговором об'єднані наркомати входили до складу Раднаркому РСФРР і мали вРаднаркомі УСРР своїх уповноважених. Керівництво об'єднаними наркоматамиздійснювалося через Всеросійські з'їзди Рад і ВЦВК, до складу яких включалисяпредставники УСРР. У лютому 1921 р. договір ратифіковано V Всеукраїнськимз'їздом Рад.
<span Times New Roman",«serif»">ПостановоюРаднаркому УСРР від 25 січня 1921 р. «Про уповноважених РСФРР приРаднаркомі УСРР» встановлювалося, що призначувані наркоматами РСФРРуповноважені при Раднаркомі УСРР затверджуються ВУЦВК і входять до складуРаднаркому УСРР на правах народних комісарів. У своїй діяльності вони керуютьсязаконоположеннями обох республік і відповідальні перед відповідними народнимикомісаріатами РСФРР і перед органами Центральної радянської влади УСРР. Права іобов'язки уповноважених визначалися окремими положеннями, виданими тазатвердженими урядами РСФРР і УСРР протягом 1921 р.
<span Times New Roman",«serif»">Договірнізв'язки з самого початку мали передумови нерівноправності республік. Наданнядержавним органам РСФРР загальнофедеративних функцій управління ставило РСФРР упривілейоване становище порівняно з УСРР, що давало змогу апаратним структурамігнорувати рішення державних органів України і серйозно послаблюватисуверенітет УСРР.
<span Times New Roman",«serif»">Подальшезростання централізації управління призводило до посилення керівної роліорганів РСФРР у вирішенні навіть суто українських питань. Важливе значення уцьому мало об'єднання господарської діяльності РСФРР та УСРР.
<span Times New Roman",«serif»">Відповіднодо положення «Про Держплан при Раді Праці і Оборони РСФРР» від 8червня 1922 р. на нього докладалася розробка єдиного державного плану, який«поширюється як на всю РСФРР, так і на союзні радянські республіки».Таким чином, Держплан перетворювався в загальнофедеративний орган.
<span Times New Roman",«serif»">Поступовоу державних органах РСФРР зосереджується управління найважливішими галузямиукраїнської промисловості. В рішеннях ІХ Всеросійського з'їзду Рад та IVВсеросійського з'їзду раднаргоспів була розроблена єдина система управлінняпромисловістю всій договірної федерації. Промисловість розподілялася назагальнофедеративну і місцеву. ВРНГРСФРР у цій системі безпосередньо керував загальнофедеративною промисловістювсіх республік. Раднаргоспи республік ставали обласним органами ВРНГ. На ційоснові центральне управління кам'яновугільної промисловості Донбасу булопідпорядковано безпосередньо Головному палівному комітету РСФРР. Діючи вУкраїні великі трести («Укрметал», «Південьсталь»,«Сільмаштрест» та ін.) також підпорядковувалися відповідним органамдержавного управління РСФРР. Здійснювалася також централізація управлінняшляхами сполучення, зв'язком, торговельним флотом тощо. Такі ж процеси підпорядкуванняукраїнських галузей виробництва органам РСФРР відбувалися в легкійпромисловості, торгівлі. У 1922 р. управління транспортом і зв'язком натериторії України повністю перейшло до органів РСФРР.
<span Times New Roman",«serif»">Договірнафедерація, яка розвивалася в 1921-1922 рр., мала істотні вади. В її основувіжразу ж було покладено принцип нерівності суб'єктів об'єднання. РСФРР маласерйозні переваги над іншими договірними. Так, Всеросійський з'їзд Рад і ВЦВКставали загальнофедеративними представницькими органами, залишаючись разом зтим органами влади однієї з республік. Союзні функції віддавалися Раді Праці іОборони. Держплану ВРНГ РСФРР, деяким російським наркоматам. В об'єднанихгалузях державного управління нормативні акти РСФРР були обов'язковими вУкраїні. Все це грубо порушувало федеративну форму, яка передбачає утвореннянових союзних структур у вигляді двопалатного представницького органу,федеральної виконавчої влади тощо. Але ніяких спроб створити подібні органи небуло зроблено. Пропозиція голови Раднаркому УСРР України Х. Раковського, якийще в 1919 р. пропонував утворити федеративну Раду Республік як верховний органдержавного управління союзу республік, залишалася поза увагою. Виходячи зформальних ознак державного об'єднання радянських республік у 1921-1922 рр.,деякі автори навіть вважали, що «відносини РСФРР із союзними радянськимиреспубліками побудовані на основах конфедерації».
<span Times New Roman",«serif»">Спробоюзахистити певною мірою суверенні права республік було уведення представництвадоговірних республік у вищих органах влади РСФРР. Так, у роботі ІХ і ХВсеросійських з'їздів Рад відповідно у грудні 1922 р. брали участь представникиінших республік. До складу Всеросійського ЦВК уже в червні 1920 р. буловключено 30 членів ЦВК України.
<span Times New Roman",«serif»">Протеце не розв'язувало цілковито проблеми захисту суверенітету національних республік.Вони так і не здобули повноцінного і рівного представництва в органах влади, девирішувалися справи, що безпосередньо їх торкалися.
<span Times New Roman",«serif»">Союзнийдоговір регулював державні взаємовідносини УСРР і РСФРР у загальних рисах. Вонибули недостатньо визначеними. Відсутність чіткого розмежування функцій центру іреспубліки, протиріччя стосовно сфер компетенції загальнофедеративнихреспубліканських структур породжували конфлікти між управлінськими органамиУкраїни і Росії.
<span Times New Roman",«serif»">30грудня 1922 р. на І Всесоюзному з'їзді Рад було ухвалено резолюцію прооб'єднання радянських республік у «Союз Соціалістичних РадянськихРеспублік», найвищим органом якого називався Союзний ЦВК, а виконавчим — Союзний Раднарком.
<span Times New Roman",«serif»">
<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language: EN-US;mso-bidi-language:AR-SA"><span Times New Roman",«serif»">
<span Times New Roman",«serif»">3.2. Перебудова державногоапарату усрр в зв'язку з утворенням СРСР.
<span Times New Roman",«serif»">
<span Times New Roman",«serif»">У1923 р. згідно з рішенням І Всесоюзного з'їзду Рад розгортався процесдороблення Договору і Декларації про утворення СРСР, а тим самим розробкисоюзної Конституції.
<span Times New Roman",«serif»">Впроцесі підготовки проекту Конституції розгорнулася гостра політична боротьба.Сталін та його оточення намагалисямаксимально обмежити суверенітет республік. Спроби окремих діячів республікпротистояти цим акціям рішуче придушувалися, все чіткіше проявлялися рисисталінської «автономізації».
<span Times New Roman",«serif»">6липня 1923 р. відбулася друга сесія ЦВК СРСР, яка прийняла постанову прозатвердження Основного Закону (Конституції) СРСР і негайне надання йомучинності. Схвалений текст Конституції було вирішено «винести на остаточнезаствердження ІІ з'їздом Рад Союзу РСР».
<span Times New Roman",«serif»">Затвердженнясоюзної Конституції потребувало розробки цілого ряду положень про найвищіоргани влади і управління СРСР та їх взаємини з найвищими органами влади іуправління союзних респубілік, які забезпечували практичне здійснення основнихпринципів Конституції Союзу СРСР.
<span Times New Roman",«serif»">УтворенняСоюзу РСР, прийняття Конституції 1924 р. диктували необхідність перебудовидержавного апарату УСРР. Процес реорганізації охопив усі основні ланкидержавного механізму, знайшовши своє закріплення у новому тексті Конституції УСРР1925 р. і у подальших змінах Основного Закону.
<span Times New Roman",«serif»">Верховниморганом влади УСРР був Всеукраїнський з'їзд Рад. Своїми законодавчими актамивін визначав основний напрям діяльності всіх органів української держави як уцентрі, так і на місцях. Його рішення мали характер директив і найвищу юридичнусилу. Але з утворенням СРСР він був змушений керуватися постановами всесоюзнихз'їздів Рад, директивами Всесоюзних і республіканських з'їздів Комуністичноїпартії та пленумів ЦК. Починаючи з VII з'їзду рад представницький орган Українистає однопартійним — більшовицьким.
<span Times New Roman",«serif»">Всеукраїнськийз'їзд Рад розглядав і розв'язував найважливіші питання відбудови промисловості,сільського господарства, транспорту, торгівлі, фінансів, культурногобудівництва тощо. Значне місце в роботі з'їзду займали проблеми перебудовидержавного апарату УСРР у зв'язку із уведенням непу і утворенням Союзу РСР.
<span Times New Roman",«serif»">ХІз'їзд Рад у травні 1929 р. вже мав змогу підбити підсумки індустріалізації ізатвердити перший п'ятирічний план розвитку народного господарства УСРР. Нацьому з'їзді було прийнято нову конституцію УСРР.
<span Times New Roman",«serif»">ВсеукраїнськийЦентральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) як вищий орган державної влади УСРР, уперіод між Всеукраїнськими З'їздами Рад у цей час відігравав важливу роль.
<span Times New Roman",«serif»">Узв'язку з остаточним затвердженням у січні 1924 р. Конституції СРСР необхіднобуло внести відповідні зміни в компетенцію найвищих органів державної владисоюзних республік. В Україні для вирішення такого завдання важливе значеннямало положення про ВУЦВК від 12 жовтня 1924 р. Воно визначало порядок обранняВУЦВК, строк повноважень, періодичність скликання сесій (не менш трьох разів нарік), основні принципи організації і діяльності Президії ВУЦВК. Президія ВУЦВКв міжсесійний період становила вищий законодавчий, розпорядчий та виконавчийорган влади УСРР.
<span Times New Roman",«serif»">12жовтня 1924 р. було затверджено нове положення про Раду народних комісарівУСРР, згідно з яким він визнавався виконавчим і розпорядчим органом державноївлади України. До складу Раднаркому входили Голова РНК, його заступники,наркоми (землеробства, фінансів, внутрішньої торгівлі, праці, внутрішніх справ,юстиції та прокуратури республіки, робітничо-селянської інспекції, освіти,охорони здоров'я, соціального забезпечення), голова ВРНГ, уповноваженінаркоматів СРСР при УСРР. Значно розширилася нормотворча робота Раднаркому УСРРу 1926-1929 рр. За цей період він видав велику кількість важливих постанов яксамостійно, так і спільно з ВУЦВК.
<span Times New Roman",«serif»">Наркоматиподілялися на дві групи: загальносоюзні (злиті) — єдині для всього Союзу і об'єднані (директивні), органами яких усоюзних республіках були однойменні наркомати. До загальносоюзних наркоматівналежали наркомати: закордонних справ, військових і морських справ, зовнішньоїторгівлі, шляхів сполучення, пошт і телеграфів. Другу групу наркоматівстановили: Вища рада народного господарства, наркомати продовольства, праці,фінансів, робітничо-селянська інспекція. Республіканськими залишилися наркоматиземельних справ, охорони здор