Реферат: Моисей: жизнь и предназначение
Великий визволитель ізаконодавець єврейського народу, що жив у XІІІ-XІІ ст. до н.е. у часи царюванняРамзеса ІІ. Своє ім'я (по еврейски-моше) він одержав від єгипетської принцеси,що врятувала його, воно означає «врятований з води». Ім'я це відповідає біблійному оповіданню, що говорить про те, щодитина, що народилася в Авраама Иохаведи, був захований матір'ю, тому що занаказом фараона всі єврейські діти чоловічої статі топилися в Нілу, а потім бувпокладений у смолений кошик і опущений в очерети Нілу. Тут його і знайшла дочкафараона, що прийшла купатися. Вона взяла дитину до себе і виховала його, яксвого власного. Мойсей одержав блискуче виховання, він був присвячений «увсю мудрість єгипетську», тобто в усі таїнства релігійного і політичногосвітогляду Єгипту. Будучи жрецом Озириса і, виконуючи посаду священногопереписувача, Мойсей був посланий фараоном у долину Гесем для перевірки робіт,що там ведуться, по будівництву фортець. Єврейський народ, що жив у ті часи вдолині Гесем, був данником Єгипту і піддавався рабському приниженню на важкихсуспільних роботах. Ненависть єгиптян до євреїв збільшувалася непокірливоювдачею цього кочового народу, запереченням єгипетських богів і поклоніннямсвоєму єдиному Богові. Один раз він побачив, як єгипетський воїн б'є мирногоєврея. Обурення Мойсея було настільки велике, що захищаючи одноплемінника, вінубив ворога. Після цієї події йому довелося бігти за межі царства фараонів.Єдиним місцем, де можна було укритися, була Синайська пустеля. Там Мойсей мігзустріти лише голі камені і рідких кочівників-бедуїнів. Мандруючи Синайськоюпустелею, Мойсей заблукав далеко в гори і виявився в невідомому древньомусвятилищі. Тут з ним і відбулося те перетворення, що вплинуло на весь хідісторії єврейського народу. Мойсей побачив кущ тернику, що горів, але незгоряв, а з надр куща йому був голос Господа Бога. І сказав Яхве Мойсеєві, щовін повинний вивести євреїв з рабства єгипетського і привести сюди, до святоїгори на Синаї. І обіцяв Яхве дати синам ізраїлевим, поклонившимся Богові своїхбатьків, багату землю. Мойсей, надихнувшись одкровенням, що він одержав близько1230р. до н.е., з'явився серед ізраїльських рабів у Єгипті. Він відчув на собіпечатку Божого пророка й обов'язок врятувати свій народ. Великою була працяМойсея, оскільки зустрівся він зі страхом і тупістю, лінню і відсталістю.Необхідно було відродити у своїх одноплемінниках колишню релігійність. Мойсейприйшов зі звісткою, що Бог Авраама, Ісаака і Іакова знову призиває свій народі обіцяє дати йому у володіння родючі землі Ханаана. Психологія людини скроєнатаким чином, що навіть найважче, нестерпне, але передбачуване сьогоденнясприймається краще, ніж благополучне, але невідоме майбутнє. Мойсеєві необхіднобуло зрушити з насидженого місця цілий народ, розбудити в ньому гордість іенергію, згуртувати його під єдиною вірою. Обстановка в самому Єгипті сприялавиконанню задуманого. В ті роки Єгипет відновлював колишню могутність. Арміяфараона знову завойовувала чужі землі, а в долині Нілу вибухнула епідемія.
Вихід з будинку рабства був зроблений у деньвесняного свята. Наспіх зробивши необхідний обряд, єврейський народ висунувсяна схід. Як говорить Біблія, їх було всього 70 чоловік, але імовірніше- це було70 родин, тобто більш тисячі чоловік, оскільки кожна родина могла нараховуватидо 30-ти людей .
Мойсей добре розумів, що по добрій волі їхніхто не випустить із країни, і тому повів свій народ через хиткі драговиниГірьких озер. Армія фараона по п'ятах переслідувала відважних утікачів. Часомздавалося, обраний народ щасливо відірветься від погоні. Але болота приградилиїм шлях. Тут і відбулося велике чудо — Яхве розсунув води моря і євреї змоглипройти по суші, що відкрилася. Як тільки євреї втечею здолали цю небезпечнуділянку, хвилі моря зімкнулися і поглинули багатьох переслідувачів.
Що насправді відбулося в той фатальниймомент, ми ніколи не дізнаємось. Імовірніше всього Мойсей, не раз проходивший уцьому районі, знав про існування таємних стежок крізь очеретяні драговиниГорьких озер, а вітер, що піднявся, міг створити ілюзію моря, що розсунулося. Вжодному випадку чудесний порятунок був витлумачений, як прояв Божої охорони.Мойсей в свою чергу придбав ще більшу славу в очах врятованих. Довіра народу доМойсея несказанно виросла, і неорганізований народ міг сліпо підкоритися йоговолі.
Наступні кілька днів на шляху мандрівниківз'являлася лише безкрайня і безводна пустеля. Незвичний і незмінний пейзажвикликав у людей жах. Спрага і голод викликали протест у серцах шукачівобіцяної Богом землі. Кілька разів вони були близькі до бунту. Але Божаблагодать не залишала синів ізраїлевих. Мойсей виявляв усе нові чудеса. Якдосвідчений мандрівник, він знав ті хитрості, за допомогою яких можна вижити впустелі.
Так один раз мандрівникам зустрілосяводоймище з непридатною для вживання водою. Збурювання росло, але Мойсейпоказав народу, як використовувати спеціальну рослину, за допомогою якої можнаповернути воді нормальний смак. Наступного разу, прокинувшись, голодні подорожани побачили, що земля, якінеєм, покрита білою крупою. Мойсей знав, що бедуїни вживають цю крупу в їжу.Радості людей не було межі. Воістину, Бог зберігає свій народ, якщо посилаєсвій дарунок — «манну небесну».
Найбільш прославлений епізод малює намМойсея, що пробиває жезлом, скелю, з якої починає бити джерело. Чудо тутполягає в знанні місцевих вапняних порід, багатих ключовою водою. Сильнимиударами цілком можливо було досягти потрібного результату.
Тут важливо не те, що чудеса, можливо,діялися людиною без божественної допомоги, а те, що вони сприймалися як знакбожої благодаті. Серця Синів ізраїлевих наповнялися благоговінням передусемогутнім Яхве. Це їхній Бог, він Один і Єдиний, він вибрав євреїв, як свійнарод і приведе його до благоденства. Ідея особистого заступництва Бога євреямзгуртувала маленьке плем'я на багато тисячолітть.
Кілька місяців мандрівок, у які траплялисянайрізноманітніші події, аж до битви з бедуїнами, привели юрби євреїв досвященних Синайських гір. Тут, нарешті, Мойсей відкрив своєму народові цільїхньої подорожі. Він оголосив, що вони прийшли сюди для того, щоб особистоукласти союз з Богом і одержати від нього ті наставління, що будуть керуватиІзраїлем в усі часи.
Мойсей сам піднявся на вершину гори до тогосвятилища, де йому раніше з'явився кущ, що незгоряє, («неопалимакупина») і голос Бога.
З трепетом ізраїльський народ чекавповернення свого вождя. Повернувшись, Мойсей проголосив, що приніс із собоюТору (навчання, законодавство). Саме Тора є П`ятикнижжяМойсеєво, перших п'ять книг Біблії, що є самим священним документом іудаїзму.
З погляду науки, питання авторства Торизавжди залишалося досить спірним. Ортодоксальні іудаїсти всі п'ять книг Ториприписують самому Мойсеєві. Однак сьогодні встановлено, що багато данихговорять про зворотне. Гарячі голови поспішають зробити з цього висновок, щовід Мойсея не залишилося ні рядка, а Тора належить перу найрізноманітнішихрелігійних діячів Ізраїлю.
Тора, як уже було сказано, складається зп'яти книг:
ü<span Times New Roman"">
Буття, де описане історіястворення світу, життя Ниючи, Авраама, Исаака, Иакова, перебування в Єгипті;ü<span Times New Roman"">
Результат, де викладенийдіяльність Мойсея;ü<span Times New Roman"">
і власне збір законів інаставлянь у трьох книгах: Левіт, Числа, та Второзаконня.Найбільш імовірно, що Мойсей приніс ізСинайської гори декалог, тобто ті десять божественних заповідей, що сталивідомі усьому світові. Якщо окремі частини законодавства Тори можна датуватисамим різним часом, аж до середини першого тисячоріччя до н.е., то декалог буввідомий за всіх часів історії Ізраїлю після Мойсея. З переказів історії цізаповіді були написані на двох кам'яних дошках (скрижалях), що в принципівідповідає древній традиції. У канонічному тексті Біблії ці заповіді записані внаступному виді:
1.<span Times New Roman"">
Я Господь, Бог твій, котрийвивів тебе з землі єгипетської, з будинку рабства. Так не буде в тебе іншихбогів перед особою Моєю.2.<span Times New Roman"">
Не роби собі кумира і ніякогозображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і, що у водах нижчеземлі. Не поклоняйся їм і не служи їм; тому що Я, Господь, Бог твій. Бог ревнитель,за провину батьків караючих дітей до третього і четвертого роду, що ненавидятьМене, і творящий милість до народу люблячого Мене і що дотримує заповіді Мої.3.<span Times New Roman"">
Не вимовляй імені Господа, Богатвого, дарма; тому що не залишить Господь без покарання того, хто вживає ім'яЙого дарма.4.<span Times New Roman"">
Спостерігай день суботній, щобсвято зберігати його, як заповів тобі Господь, Бог твій. Шість днів працюй, іроби всякі справи твої; а сьомий – суботу, віддай Господові, Богові твоєму. Нероби цього дня ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій,на раба твоя, ні віл твій, ні осел твій, ні всяка худоба твоя, ні прибулецьтвій, котрий у тебе; щоб відпочив раб твій і раба твоя, як і ти. І пам`ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській, але Господь, Бог твій, вивівтебе відтіля рукою міцною і м`язом високим, тому і повелівтобі Господь, Бог твій, дотримувати дня суботнього.5.<span Times New Roman"">
Поважай батька твого і матіртвою, як повелів тобі Господь, Бог твій, щоб тривали дні твої, і щоб добре тобібуло на тій землі, що Господь, Бог твій, дає тобі.6.<span Times New Roman"">
Не убивай.7.<span Times New Roman"">
Не прелюбодействуй.8.<span Times New Roman"">
Не кради.9.<span Times New Roman"">
Не вимовляй помилковогосвідчення на ближнього твого.10.<span Times New Roman"">
Не бажай дружини ближньоготвого, і не бажай будинку ближнього твого, ні полючи його, ні раба його, нівола його, ні осла його, ні усього, що є в ближнього твого.Сьогодні ці заповіді вважаються природниметичним кодексом для кожної людини. Однак у часи Мойсея вони з'явилисядійсним одкровенням, що у коренізмінювало звичні уявлення.
Перша заповідь є найважливішою в іудаїзмі.Тут затверджується, що Бог Один і Єдиний і саме він є заступником єврейськогонароду. В часи Мойсея весь космос був одухотворений. Часто відбувалосяпоклоніння Верховному Владиці, але при цьому не заперечувалося буття інших,другорядних богів. Поклоняючись Усевишньому творцеві, сучасники Мойсея у всіхкраїнах древнього світу шанували багатьох, у тім або іншому ступені значимихбогів. Весь пантеон богів Сходу і Заходу часто був зв'язаний складнимиродинними вузами. Боги народжувалися і вмирали, одружувалися і народжувалидітей, воювали і віддавали і т.д. Бог Мойсея, знаходиться поза цим клубкомвідносин і навіть над ним. Яхве — це Бог, що стоїть поза всякими причинами ізалежностями. Саме ім'я Яхве означає сущий, тобто живий, існуючий завжди,безвідносно до часу і простору. В одному епізоді Мойсей запитує Бога його ім'ядля того, щоб передати совему народові. Мойсеєві здається природним, що дляпоклоніння необхідне ім'я. Бог же, глянувши до людського неуцтва, говорить — «Я сущий ». У цьому ясно видна іронія: «я сущий » іншими словами означає — «мені немає імені ». Але в той же час Яхве не схожий наабстрактний універсальний Брахман індуїзму. Яхве є Бог живий, що безпосередньобере участь у земних подіях.
Друга заповідь відгороджує людину відідолопоклонства, що йде з первісних вірувань. Увесь древній світ не міг прийтидо найбільшого одкровення, що Бог не має образу, так само, як не може матиімені. Мойсей же в цій заповіді говорить, що Бог не може бути зображений,людська свідомість не може вмістити в себе образ Божий. Тому Бог приходить долюдини в різних зрозумілих обличиях, таких, як неспалений кущ, ангел, що віщаєвід Бога. Друга заповідь є найбільше одкровення, що суперечить усьому древньомута й сучасному світосприйманню людини. Проте, ізраїльський народ беззаперечносприйняв цю заповідь і дотеперішнього часу археологами не виявлено жодногозображення Яхве.
Серйозним досягненням Моисеєва завіту можнавважати те, що в декалогу немає згадування про ритуали, за допомогою якихповинно відбуватися служіння Богові. Немає ні заклинань, ні магічних формул, ніопису обряду жертвоприносіння. Тут відкидається сам магічний світогляд,властивий колишнім часам і народам. Бог Мойсея не вимагає ні обрядів, ні жертв,ніяких зовнішніх форм шанування Господа. Яким же образом повинна служити людинаБогові? Тільки моральним самовдосконаленням, внутрішньою роботою на шляхудосягнення праведності може людина заслужити благодать божу. Люби Бога, будьправедний — це все що потрібно… Просто і разом з тим, як показує історія,майже нездійсненно.
Третя заповідь вимагає не вживатипонапрасну ім'я Бога. Тут важливо не те, що Бог має або не має імені, а те, щонеобхідно досягти того ступеня шанування, коли ім'я Бога стає особистимскарбом. Ця заповідь знову веде людину до внутрішнього, схованого служінняБогові.
Четверта заповідь — шануй суботу. Цеозначає, що один день у тиждень людина повинна присвятити думкам про Бога. Деньза вдень кожний трудиться на благо своєї родини — це природно. Але для того,щоб у суєті мирських справ не опуститися до насичення лише власного тіла ідогоджання почуттів, необхідно один день на тиждень присвячувати себе Богові. Уцей день забороняється виконувати яку-небудь роботу. Святкування суботи невиключає необхідності щодня молитися і думати про божественні таємниці, алеприпускає, що людина зможе коли-небудь присвячувати Богові щохвилини свогожиття. Субота в євреїв вважається останнім, сьомим днем тижня. По переказу,Бог, закінчивши утвір світу за шість днів, на сьомий день відпочивав.
Останні шість заповідей складають тойморальний кодекс, виконання якого і повинно вести до праведності. Особливопримітна остання, десята заповідь, що проголошує, що гріхом є не тільки діязроблена, але і будь-яка неправдива думка також неприйнятна Богові.