Реферат: Розрахунок конкурентоспроможності серверів компанії "Квазар-Мікро"

Реферат

Об’єктомдослідження дипломної роботи є діяльність компанії «КВАЗАР-МІКРО».

Предметомдослідження є забезпечення міжнародної конкурентоспроможності товару.

Метою даної дипломної роботи є розрахунокконкурентоспроможності серверів компанії «КВАЗА-МІКРО» та аналіз ефективностідій компанії, які направлені на забезпечення міжнародної конкурентоспроможностітовару.

В ході виконаннядипломної роботи розглянуті теоретичні аспектиконкурентоспроможності, розглянута загальна схема оцінки конкурентоспроможностіта порядок оцінки конкурентоспроможності продукції існуючими методами,

Після цьогорозглянуто практичне застосування розрахунків конкурентоспроможності длязабезпечення конкурентоспроможності товару та проаналізовані результатирозрахунків конкурентоспроможності серверів компанії «КВАЗАР-МІКРО» упорівнянні з серверами всесвітньо відомого бренду. Це дозволило визначити рівеньконкурентоспроможності серверів компанії «КВАЗАР-МІКРО», основні напрямкиподальшого вдосконалення системи забезпечення конкурентоспроможності, а такождеякі недоліки, усунення яких дасть змогу компанії зміцнити свої позиції наринку інформаційних технологій.

Реферат

Объектом исследованиядипломной работы является деятельность компании «КВАЗАР-МИКРО».

Предметом исследованияявляется обеспечение международной конкурентоспособности товара.

Цельюдипломной работы является расчет конкурентоспособности серверов компании«КВАЗАР-МИКРО» и анализ эффективности действий компании, которыенаправлены на обеспечение международной конкурентоспособности товара.

В ходе выполнениядипломной работы рассмотрены теоретические аспекты конкурентоспособности, рассмотренаобщая схема оценки конкурентоспособности и порядок оценки конкурентоспособностипродукции существующими методами.

После этого рассмотренопрактическое применение расчетов конкурентоспособности для обеспеченияконкурентоспособности товара и проанализированы результаты расчетовконкурентоспособности серверов компании «КВАЗАР-МИКРО» в сравнении с серверамивсемирно известного бренда. Это дало возможность определить уровеньконкурентоспособности серверов компании «КВАЗАР-МИКРО», основные направлениядальнейшего усовершенствования системы обеспечения конкурентоспособности, атакже некоторые недостатки, устранения которых даст возможность компании укрепитьсвои позиции на рынке информационных технологий.

Theabstract

Objectof diploma work research is activity of company «KVAZAR-MIKRO».

Subjectof diploma work research is maintenance of the international competitiveness ofthe goods.

The purpose of degree work is calculations ofcompetitiveness servers of company «KVAZAR-MIKRO» and the analysis ofactions of the company which are directed on maintenance of the internationalcompetitiveness of the goods.

Duringperformance of degree work theoretical aspects of competitiveness are examined,the general scheme of an estimation of competitiveness and an order of anestimation of competitiveness of production is examined by existing methods.

Afterthat practical application of calculations of competitiveness for maintenanceof competitiveness of the goods is examined and results of calculations ofcompetitiveness of servers of company «KVAZAR-MIKRO » in comparisonwith servers of a world famous brand are analyzed. It has given the chance todefine level of competitiveness of servers of company «KVAZAR-MIKRO»,the basic directions of the further improvement of system of maintenance ofcompetitiveness, and also some lacks which elimination will give the chance tothe company to strengthen the positions in the market of informationtechnologies.

Вступ

Розвиток ринково-економічних відносин призвів долібералізації зовнішньоекономічної діяльності, зняттю багатьох бар'єрівпроникнення імпортних товарів на внутрішній ринок України. Падіння промисловоговиробництва, важке фінансове становище підприємства, низький рівеньплатоспроможності населення стимулюють вітчизняного виробника переключатися назовнішні ринки збуту. У результаті українські товари зіткнулися із жорсткоюконкуренцією як усередині країни, так і на зарубіжних ринках, які найчастішеперенасичені аналогічною продукцією високої якості.

У цих умовах, забезпечення конкурентоспроможностіпродукції стає найважливішим плановим завданням підприємств, оскільки в ційкомплексній категорії сполучаються й фокусуються основні технологічні,соціально-економічні й фінансові результати господарчої діяльностіпідприємства. Вирішення цієї проблеми припускає необхідність, у першу чергу,одержання об'єктивної оцінки рівня конкурентоспроможності відповідної продукціїукраїнського виробництва і її зарубіжних аналогів.

Теоретичні основи конкурентоспроможності продукціїрозглянуті в роботах Ф. Котлера, Ж.-Ж. Ламбена, М.Портера, В.Благоєва, Г.Л.Багиєва, В.М.Тарасевича, X. Анн, Г.Л. Азоєва, А.П. Челенкова, Р.А.Фатхутдинова, А.Ю. Юданова, Т.Д. Масловой, С.Г.Божук, Л.Н.Ковалик, И.М.Лифица,В.В.Тіхоненко, Ю.І. Продіуса та інших маркетологів.

Метою даної дипломної роботи є розрахунокконкурентоспроможності серверів компанії «КВАЗА-МІКРО» та аналіз ефективностідій компанії, які направлені на забезпечення міжнародної конкурентоспроможностітовару.

У ході дослідження було поставлено наступні задачі:

1) розглянути теоретичніаспекти конкурентоспроможності;

2) розглянути загальну схемуоцінки конкурентоспроможності та порядок оцінки конкурентоспроможностіпродукції існуючими методами;

3) розрахувати показникиконкурентоспроможності серверів компанії «КВАЗАР-МІКРО»;

4) проаналізувати розрахункиконкурентоспроможності та розробити пропозицій з удосконалення системизабезпечення конкурентоспроможності на підприємстві.

Об’єктомдослідження дипломної роботи є діяльність компанії «КВАЗАР-МІКРО».

Предметомдослідження є забезпечення міжнародної конкурентоспроможності товару.

Методи дослідження – метод логічної дедукції, аналізтехніко-економічних показників і статистичних даних, кількісний і якіснийаналіз.

Інформаційним забезпеченням для виконання дипломноїроботи були: науково-технічна література, інформація з періодичних видань,внутрішні дані компанії «КВАЗАР-МІКРО» та дані мережі Internet.

Практична значимість цієї дипломної роботи полягає втому, що ґрунтуючись на аналізі техніко-економічних показників компанії «КВАЗАР-МІКРО»автор виявив рівень конкурентоспроможності продукції підприємства. Це дозволиловизначити основні напрямки подальшого вдосконалення системи забезпеченняконкурентоспроможності.

1. Конкурентоспроможністьна етапах життєвого циклу товару1.1 Характеристика основних етапів життєвого циклу товару

При активному формуванні асортиментів товару доситькорисним може стати досвід маркетингової діяльності по дослідженнюжиттєвого циклу виробів [1].

Життєвий циклтовару — період, протягом якого товар купується на ринку. Ця концепціявикористовується для створення й збуту продукції, розробки стратегії маркетингуз моменту надходження товару на ринок до його зняття з ринку. Життєвий циклтовару може бути представлений як певна послідовність стадій існування його наринку, що має часові рамки. Динаміка життя товару показує обсяг можливих(фактичних) продажів у кожний певний час існування попиту на нього. При всійрозмаїтості життєвих циклів товарів можна виділити наступні основні фази(стадії) життєвого циклу як концепції товару: розробку, впровадження, зріст,попиту, зрілість (або стабілізацію) і спад. (Рисунок 1.1)

Впровадження –фаза появи нового товару на ринку (спочатку у вигляді пробних продажів). Цільмаркетингу – створити ринок нового товару. На цій стадії товар ще є новинкою.Щоб товар був визнаний і прийнятий споживачами в комерційному значенні й довівсвої достоїнства в розумінні технічному, потрібне значний час і великі витратикоштів. При цьому обсяг реалізації малий і збільшується дуже повільно.

Якщовпровадження пройшло успішно, товар вступає у фазу росту. Зростання попиту –фаза визнання покупцем товару й швидкого збільшення попиту на нього. У цейперіод ціль маркетингу – розширити збут і сукупність модифікацій продукту.Зростає число й обсяг повторних і багаторазових покупок, репутація йпопулярність товару підвищуються в результаті обміну думками між покупцями.Часто конкуруючі фірми звертають увагу на цей потенційний ринок, починаютьпропонувати аналогічні або подібні товари й, проводячи власні рекламні заходи,тим самим прискорюють збільшення місткості ринку.

Зрілість(стабілізація) – фаза поступового задоволення попиту на даний товар. Головнезавдання маркетингової діяльності в цих умовах – зберегти переважне положеннятовару на ринку як можна довше. Знижуються темпи росту попиту й стабілізуютьсяобсяги продажів. У цій фазі стає необхідним збільшення витрат на маркетинг –рекламу, підвищення якості товару, поліпшення сервісу; можливе зниження цін дляпідтримки обсягів продажу. Прибутковість торгівлі може бути забезпечена в ційфазі тільки на основі зменшення виробничих витрат. Наприкінці цієї фази повинніприйматися тактичні й стратегічні рішення по продукту – його подальшамодифікація або перехід на нову модель.

Нарешті товарвступає у фазу спаду. Спад – фаза різкого зниження обсягів продажів, а потім іприбутку. Для виграшу часу в здійсненні змін в асортиментній політиці фірмаможе підсилити маркетингові заходи (реклама, пакування, методи збуту й т.д.)або ж взагалі відмовитися від виробництва товару, що втратив популярність.Обсяг реалізації починає зменшуватися. Розглянутий товар завершує свій життєвийцикл. Він витісняється з ринку черговим поколінням нових і перспективнихтоварів.

Характеристикаосновних етапів життєвого циклу товару [2]:

Розробка. Цеаналіз можливостей виробництва продукції. Дослідження йдослідно-конструкторські розробки, маркетингові дослідження. Ринковівипробування.

Виведення наринок. Це надходження товару в продаж. Нова марка товару має короткочасні(монополістичні) переваги.

Зростання. Цевідповідна реакція конкурентів. Швидко зростаючий ринок. Марка товару збільшуєабо скорочує свою частку. Зростання споживання на душу населення. Мінливий,нестабільний характер.

Зрілість. Цестабілізація. Зростання продажів, але усе більш повільними темпами, потімприпинення й зрештою скорочення. Значне число покупців вибирають марку товару,тобто перевага марці стає істотним фактором, споживання на душу населенняпадає.

Насичення ринкуй занепад. Весь ринок скорочується. Виникає надлишок потужностей. Можливізлиття фірм. З’являються товари-замінники.

Фазавпровадження:

Товар і йогозміни. Ключове значення для успіху мають конструкція (дизайн), споживчівластивості товару, а також зворотний зв'язок зі споживачами. На ринку безліч різнихтоварів.

Маркетинг. Дужевисокі витрати на рекламу стосовно обсягу реалізації товару. Максимальневикористання можливостей цін. Більші витрати на заходи щодо маркетингу.

Виробництво йрозподіл. Надлишок і не завантаженість виробничих потужностей. Випуск товарівмалими й середніми партіями. Висока собівартість. Спеціально виділені каналитоваророзподілу.

Конкуренція.Лише деякі фірми є конкурентами.

Частка роздробув ціні товару й прибутку. Високі ціни, висока частка роздробу. Низькаприбутковість. Еластичність цін, доступна окремій роздрібній фірмі, ненастільки велика, як у фазі зрілості.

Покупець і його поведінка.Покупець інертний. Покупця необхідно переконати спробувати випробувати товар.

Фаза зростання:

Товар і йогозміни. Товари мають технічні й функціональні розходження. Якість товарів висока.З'являються конкуруючі товари.

Маркетинг.Високі витрати на рекламу, але все ж, таки складають меншу частку обороту, чиму фазі впровадження. Для товарів, що не мають технічного характеру, ключовимизавданнями є реклама й товаророзподіл.

Виробництвойрозподіл. Виробничих потужностей не вистачає. Зрушення убік масовоговиробництва. Товаророзподіл здійснюється по каналах масового збуту.

Конкуренція.Багато фірм вступають у конкурентну боротьбу. Чисельність конкурентів стаєзначною.

Частка роздробув ціні товару й прибутку. Високі прибутки. Досить високі ціни, однак, нижче,ніж у фазі впровадження. Частка роздробу в ціні й прибутку стійка до впливуекономічного спаду.

Покупець і йогоповодження. Контингенти покупців розширюються. Споживачі приймають товаринавіть нестабільної й неоднакової якості.

Фаза зрілості:

Товар і йогозміни. Чудова якість. Уповільнення змін товарів.

Маркетинг. Сегментація ринку: його поділ на окремісегменти. Зусилля, спрямовані на продовження життєвого циклу. Поглибленняасортиментів. Конкуренція рекламних кампаній.

Виробництво йрозподіл. Деякий надлишок виробничих потужностей. Застосовуються стабільні,відпрацьовані технології. Товар випускається великими партіями. Високі витратина фізичний розподіл внаслідок поглиблення асортиментів.

Конкуренція.Конкуренція цін. Збільшення кількості фірмових торгових марок.

Частка роздробув ціні товару й прибутку. Ціни падають. Частка роздробу в ціні товару йприбутку зменшується. Структура цін і розподіл часток ринку між конкуруючимифірмами встоялися.

Покупець і його поведінка.Масовий ринок. Насичення. Повторні й багаторазові покупки. Як правило, покупецьвибирає з декількох фірмових марок товару.

Фаза спаду:

Товар і йогозміни. Мала диференціація між товарами. Якість товару нестабільна.

Маркетинг.Низьке відношення витрат не рекламу до обсягу й реалізації. Малі інші витратипо маркетингу.

Виробництво йрозподіл. Значний надлишок виробничих потужностей. Використання лише деякихканалів товаророзподілу.

Конкуренція.Фірми починають виходити з конкурентної боротьби, кількість конкурентівзменшується.

Частка роздробув ціні товару й прибутку. Низька ціна, низька частка роздробу в цій ціні. Усамому кінці фази ціни можуть підвищитися.

Покупець і йогоповодження. Покупці досвідчені, добре знають товар[2].

Обрана темаактуальна для даного дипломного проектування, тому що необхідно аналізувати конкурентоспроможністьна кожному етапі життєвого циклу товару для організації ефективного збутупродукції, що користується попитом на ринку.

1.2 Поняття конкурентоспроможності та фактори, що її визначають

У нових умовахгосподарювання, підвищення конкурентоспроможності продукції стає найважливішимплановим завданням підприємств, оскільки в цій комплексній категоріїсполучаються й фокусуються основні технологічні, соціально-економічні йфінансові результати господарчої діяльності підприємства, якість праці [3].

Під конкурентоспроможністюпродукції розуміється комплекс споживчих і вартісних характеристик товарів, щовизначають їхню перевагу для споживача (внутрішнього й зовнішнього ринків) упорівнянні з аналогічними виробами інших зарубіжних і вітчизняних підприємств [4].

Існують такіформи конкуренції, предметна (міжфірмова, внутрішньогалузева) і функціональна(міжгалузева).

Предметна формаконкурентної боротьби припускає конкуренцію між товарами-аналогами, призначенудля задоволення однієї й тієї ж потреби, але реалізується за ціною, рівнюякості. В основі цієї форми лежить явище диференціації продукції, що знайшлошироке поширення на ринку високорозвинених країн. Фірми-виготовлювачі прагнутькожний із предметів споживання, що випускають, поставити на ринок у різнихваріантах виконання, ґрунтуючись на смаках, запитах і фінансових можливостях споживачів.

Прифункціональній формі конкуренції в конкурентну боротьбу включаються товарирізних галузей, що задовольняють різні потреби населення й виробництва.

По методахздійснення конкуренцію підрозділяють на цінову й нецінову. Цінова конкуренціяприпускає продаж товарів по більш низьких цінах, чим конкуренти. Неціноваконкуренція базується на відмінних рисах товарів у порівнянні з конкурентами,рівні якості продукції.

В умовахсучасного виробництва центр конкурентної боротьби усе більше зміщається в областьякості товарів [5].Розширення ринку й збільшення збуту досягається не стільки за рахунок зниженняцін, скільки за рахунок підвищення якості, забезпечення ринкової новизнитоварів, надання покупцеві великого обсягу високоякісних послуг, що супроводжуютьреалізацію й експлуатацію виробів.

Економічнийуспіх фірм у значній мірі залежить від інноваційної діяльності, спрямованої настворення товарів ринкової новизни. По оцінках економістів, товари ринковоїновизни забезпечують прибуток, більший на 28% у порівнянні з товарами, щотрадиційно випускаються та реалізовуються.

До товарівринкової новизни відносяться:

1) товари, щоповністю задовольняють нову потребу;

2) товари, щозабезпечують більш високий ступінь задоволення потреби;

3) товари, щоістотно розширюють коло своїх споживачів.

Фірмами-виробникамизастосовуються два основних підходи для забезпечення ринкової новизни товарів [6]:

— модернізація продукції,що випускається, тобто внесення в конструкцію часткових змін з метою підвищеннярівня конкурентоспроможності товару;

— пошук новихконструкторських рішень.

Реалізація цих підходів даєможливість отримати новий продукт, що може бути представлений як:

— модернізованийвиріб;

— виріб, щомістить незначне нововведення, тобто даний виріб раніше вироблявся іншимифірмами;

— виріб, щомістить значне нововведення, тобто виріб ніким раніше не вироблявся.

Разом з тимстворення й реалізація товару ринкової новизни містить значні елементи ризику.Комерційні невдачі товарів ринкової новизни пояснюються наступними основнимипричинами:

1) невірнаоцінка вимог ринку (32%);

2) неправильнаполітика збуту (13%);

3) висока ціна(14%);

4) несвоєчаснийпочаток продажу (10%);

5) жорсткаконкуренція (8%);

6) технічнанедосконалість виробів (23%).

Таким чином,ринкова новизна є одним з найважливіших факторів конкурентоспроможності товару.Разом з тією важливою умовою, що визначає можливість випуску конкурентоздатноїпродукції, представляється конкурентоспроможність підприємства.

1.3 Складові елементи конкурентоспроможності продукції1.3.1 Якість як стратегічний потенціал успіху підприємства

Конкурентоспроможністьпродукції є складною категорією, що складається з ряду елементів. Найважливішимелементом конкурентоспроможності продукції на світовому ринку є якість і ціна.Крім того, велике значення мають комерційні й організаційні умови забезпечення конкурентоспроможностіпродукції.

Фахівці з управліннявважають, що конкурентоспроможність продукції на 70-80% залежить від її якості.На сучасному етапі більшість учених, що займаються проблемами управління якістюпродукції, розуміють під якістю ступінь відповідності вимогам споживача.

Таким чиномосновним законом бізнесу відносно якості є наступне ствердження: “ Якщоспоживач вважає, що даний продукт поганої якості, виходить, він дійсно поганоїякості, навіть якщо він відповідає кресленням і специфікаціям і цепідтверджується інспекцією” [7].

Дотримуючисьцього закону, фірми намагаються забезпечити рівень якості продукції відповіднодо інтересів споживача.

Говорячи проякість як про складовий елемент конкурентоспроможності продукції, слідзазначити, що якість, в остаточному підсумку, повинне оцінюватися з поглядупокупця. Однак в умовах ринкової економіки покупець зацікавлений не тільки в якостісамого продукту, але й у наявності і якості додаткового обслуговування(технічного обслуговування, оформленні замовлень і т.п.) У зв'язку цим якістьдля покупця може бути виражена наступною формулою:

Якість для покупця = а * Якість продукту + в * Якість доставки + с * Якість додаткового обслуговування

Параметри а, в, свиражають коректувальні коефіцієнти, які визначаються на основі ступенязначимості для покупця того або іншого фактору.

У ролі обмеженняу формулі виступає ціна, яку покупець може й готовий заплатити

В останні рокивсе більше число компаній, розглядаючи якість як стратегічний потенціал успіху,будують свою діяльність із використанням базових принципів управління якістю [5]:

1)Робота,спрямована на підвищення якості, повинна виступати обов'язковою складовоючастиною стратегії компанії.

2)Необхіднопроводити постійні маркетингові дослідження з вивчення ринку.

3)Доцільнов плані скорочення витрат орієнтуватися на вдосконалювання продуктивногопроцесу.

4)Длярішення виробничо-збутових проблем необхідно проводити постійну цілеспрямовануроботу, а не чекати виникнення кризової ситуації.

5)Постачальникиповинні стати партнерами, а не супротивниками, яких можна обвинувачувати у всіхневдачах.

6)Кожнийпрацівник компанії повинен постійно підвищувати кваліфікацію.

7)Необхіднопам'ятати, що кожний працівник обслуговує свого споживача як усерединікомпанії, так і поза нею.

8)Виробитистратегію якості як основу діяльності, базуючись на реальних можливостяхпідприємства.

У циклі планування беруть участь всі співробітники фірми- від керівників до виконавців. Розробка всього циклу планування завершуєтьсяєдиним узгодженням.

Щорічно фірми складають поточні (короткострокові) планипідвищення якості продукції, що випускається. Такий план включає виробничийграфік, програму капітальних вкладень, ринкову стратегію, планові витрати,можливе використання трудових ресурсів і плани виробництва нової продукції.Поточний план аналізується всіма підрозділами, вносяться корективи, після цьогозатверджується всіма підрозділами.

Середня й нижча ланка керування підприємства повиннапоставляти інформацію для розробки стратегічних планів і відповідати зарозробку й виконання поточних планів.

При плануванні якості продукції для забезпеченнявідповідності техніко-експлуатаційних властивостей запитам споживачів доцільно:

— формування НДВКР, планів виробництва, ґрунтуючись насегментації ринків, передбачаючи при цьому для кожної групи споживачів розробкуокремого плану створення, виробництва й збуту продукції, виходячи з оцінкиспоживачів і платоспроможного попиту;

— установлення господарчих зв'язків зі споживачами наоснові прямих довгострокових договорів;

— випробування дослідних зразків нової продукції напідприємствах-споживачах з докладним вивченням зауважень споживачів;

— стажування розроблювачів на підприємствах-споживачахдля вивчення вимог замовників;

— встановлення постійних контактів зі споживачами черезфірмові системи обслуговування продукції в процесі її експлуатації.

1.3.2 Методологічні основи встановленняцін на товари в умовах ринку

Ціна є важливим складовим елементом конкурентоспроможностітовару. У зв'язку з цим представляється необхідним розгляд методологічних основустановлення цін на товари в умовах ринкової економіки. Методологіяціноутворення базується на маркетингових дослідженнях [8].

Фірми-виробники промислової продукції здійснюютьрозробку й реалізацію політики цін, що являє собою загальне керівництводіяльністю по встановленню цін. Загальна політика ціноутворення припускаєвизначення вихідної ціни товару й подальше її коректування з обліком зовнішніхі внутрішніх факторів. Методика розрахунку вихідних цін може складатися знаступних етапів:

1) постановка завдань ціноутворення;

2) визначення попиту;

3) оцінка витрат;

4) аналіз цін і товарів конкурентів;

5) вибір методу ціноутворення;

6) установлення остаточної ціни.

Розглянемо етапи методики більш докладно.

Постановка завдань ціноутворення визначається цілями,які хоче досягти фірма за допомогою товару. Причому завдання ціноутворенняповинні бути пов'язані із загальними цілями компанії й відображати їх. Можнавиділити наступні основні завдання, які визначають загальну політику фірми вобласті ціноутворення [8]:

1) забезпечення виживаності. Застосовується у випадку,якщо на ринку багато виробників аналогічної продукції, гостра конкурентнаборотьба або вимоги споживачів часто міняються;

2) максимізація поточного прибутку. Використовується,якщо поточні фінансові показники для фірми важливіше довгострокових показників;

3) завоювання лідерства попоказниках частки ринку. Фірма може вибирати подібні цілі, ґрунтуючись на рядіпричин, до яких можна віднести зацікавленість у збільшенні обсягу збуту,забезпеченні стабільних доходів, посиленні свого впливу на ринці й т.п.

Визначення попиту. Спостерігається тісна залежність між цінами й ринковимпопитом на товари, що визначається кривою ринкового попиту, що показана на рисунку1.2.

/>

Рисунок 1.2 — Крива попиту для більшості товарів

Крива ринкового попиту показує, яка кількість товару буде продана запевний період часу за різними цінами [9]. Для більшості товарів попит і ціна перебувають в зворотнопропорційній залежності, тобто при підвищенні ціни знижується попит (якщо Ц2> Ц1, то K2 < K1.) Однак ця загальна тенденція для конкретних товарів уринкових умовах може значно змінюватися. Так, наприклад, для престижних товарівкрива ринкового попиту може здобувати іншу конфігурацію, показану на рисунку 1.3

/>
Рисунок 1.3 — Крива попиту для престижних товарів

У цьому випадку, якщо Ц2 > Ц1 те K2> K1.Пояснюється таке положення тим, що споживачі престижних товарів відносятьпідвищення в ціні на показники підвищеної якості товарів. Проте й для цієїгрупи товарів підвищення в ціні не може бути безмежно, тому що при дужезначному збільшенні цін попит на товари може бути знижений (якщо Ц3 > Ц2, тоK3 < K2).

Для визначення залежності між ціною й попитом, кривіринкового попиту вимагають ретельних вимірів. Застосовуються наступні основніметоди виміру кривих попиту:

1) проведення опитування споживачів;

2) прямий ринковий експеримент, тобто пробний продаж наринку за зміненими цінами;

3) статистичні методи, що оцінюють криві попиту наоснові динаміки зміни цін і обсягу продажів товарів по роках.

Для визначення міри чутливості попиту на товари до змін у ціні використовуєтьсяпоняття еластичності попиту від цін [10].

На рівень еластичності попиту від цін впливає рядфакторів:

1) кількість і близькість доступних замінників товару.Так, якщо товар має багато близьких замінників, то попит на нього, імовірно,буде високоеластичним за ціною. Це означає, що в разі підвищення цін на товарпокупці звернуться до більш доступних за ціною замінників цього товару;

2) створення до товару необхідних для його використаннядоповнень. Наприклад: джин і тонік, тенісні ракетки й м'ячі. Зменшення ціни наодин вид товару може підвищити попит на товар-доповнення;

3) кількість товару, споживається;

4) важливість товару для «споживчого кошика»покупця;

5) рівень грошових доходів і витрат споживачів;

6) споживчий стереотип покупців;

7) наявність конкурентів;

8) використання фірмою заходів щодо стимулювання збуту(реклама пробних продажів, виставок і т.д.).

Оцінка витрат. Попит, як правило, визначає максимальнуціну, що може запросити фірма за свою продукцію. Мінімальна ціна визначаєтьсявитратами виробництва, обслуговування, збуту.

Аналіз цін і товарів конкурентів. Для встановлення цін увідповідності з конкретними ринковими умовами фірмі необхідно проаналізуватицінуй і товари своїх конкурентів. При цьому фірма може зробити порівняльніпокупки товарів конкуруючих цін, опитати покупців про ціни й товариконкурентів, досліджувати прейскурант конкуруючих фірм і т.п.

Вибір методу ціноутворення. Для встановлення ціни єнеобхідним вибір методу ціноутворення. Розрізняють наступні методиціноутворення:

1) «середні витрати плюс прибуток». В основіцього методу лежить визначення ціни шляхом нарахування певної націнки на собівартістьтовару;

2) забезпечення цільового прибутку. Цей методґрунтується на одержанні певного обсягу прибутку;

3) установлення цін на основі відчуття цінності товару.Основним фактором при цьому методі ціноутворення виступає купівельне сприйняттятовару;

4) визначення цін на основі рівня поточних ринкових цін;

5) встановлення цін на основі закритих торгів.Розрахунок здійснюється виходячи з очікуваних цінових пропозицій конкурентів.Застосовується для завоювання вигідного для фірми контракту.

Встановлення остаточної ціни проводиться з урахуваннямряду факторів, що здійснюють вплив на ціну. Одним з таких важливих факторів єстадія «життєвого циклу» товару. [8]

Значний вплив на рівень цін також оказує ціноваконкуренція [11]. Цінова конкуренція має багатоцільове призначення:

— по-перше, низька ціна може служити інструментомпроникнення на нові ринки;

— по-друге, низька ціна використовується фірмою якбар'єр проти виходу на ринок нових конкурентів;

— по-третє, у ряді випадків фірми проводять зниження ціну відповідь на дії конкурентів;

— по-четверте, зниження цін може використовуватися як спосібпідвищення конкурентоспроможності товару.

В умовах цінової конкуренції для підвищення конкурентоспроможностітовару фірма використовують знижки на ціни [12]. Найбільш характерними видами знижок є:

— сезонні знижки;

— знижки за платіж готівкою. Застосовуються дляпокупців, що оперативно сплачують рахунки;

— знижки за оптовий характер продажів;

— знижки спеціальним покупцям, до яких фірми виявляютьособливу зацікавленість;

— бонусні знижки, які надаються за умови, якщо обсягзакупівель за певний проміжок часу досягне встановленого розміру;

— знижки за порушення умов контракту відносно якості.

2. Методи оцінки конкурентоспроможності

2.1 Загальна схема оцінки конкурентоспроможності

Товар являєсобою свого роду живий організм, що розвивається, як відомо в наступномупорядку: зачаття — народження — зрілість — старіння й смерть [1].

За аналогією мирозрізняємо наступні етапи типового життєвого циклу товарів: етап розробкитовару, етап виведення на ринок, етап зростання, етап зрілості, етап насиченняринку, етап занепаду.

Характеристикаосновних етапів життєвого циклу товару.

Розробка. Цеаналіз можливостей виробництва продукції. Дослідження йдослідно-конструкторські розробки, маркетингові дослідження. Ринковівипробування.

Виведення наринок. Це надходження товару в продаж. Нова марка товару має короткочасні(монополістичні) переваги.

Зростання. Цевідповідна реакція конкурентів. Швидко зростаючий ринок. Марка товару збільшуєабо скорочує свою частку. Зростання споживання на душу населення. Мінливий,нестабільний характер.

Зрілість. Цестабілізація. Зростання продажів, але усе більш повільними темпами, потім припиненняй, зрештою, скорочення. Значне число покупців вибирають марку товару, тобтоперевага марці стає істотним фактором, споживання на душу населення падає.

Насичення ринкуй занепад. Весь ринок скорочується. Виникає надлишок потужностей. Можливізлиття фірм. З'являються товари-замінники.

Завданнямаркетингу на основних етапах життєвого циклу.

Розробка.Маркетингові дослідження. Випробування.

Виведення наринок. Створення поінформованості про товар. Робота з його прийняттяспоживачем, створення переваги до марки. Максимізація монополістичної переваги.

Зростання.Проникнення в глиб ринку. Зміцнення прихильності.

Максимізаціявигоди від початкового просування товару. Розподіл. “Усна” реклама.

Зрілість.Відстоювання своєї частки ринку. Захоплення частки ринку в слабких конкурентів.

Насичення ринкуй занепад. Апробація можливості відмови від виробництва товару. Пошук новоговикористання наявного іміджу.

Переважні типиспоживачів на окремих етапах життєвого циклу товару.

Розробка.Визначаються в результаті маркетингового дослідження.

Виведення наринок. Новатори, молоді багаті, освічені, законодавці мод, що не боятьсяризикувати.

Зростання.Особи, які приймають нове, молоді/середнього віку, багаті/із середнімидоходами.

Зрілість.“Рання” більшість.

Насичення. “Пізня”більшість (“рання” більшість плюс повільні люди, особи середнього віку, літнііз середнім рівнем доходу/з низькими доходами, обережні, консервативні).

Занепад.Більшість споживачів відмовляються від придбання товару, новатори починаютькупувати марки-субститути.

Фінансові ціліна окремих етапах життєвого циклу.

Розробка.Беззбитковість.

Виведення наринок. Прибуток за рахунок продажів.

Зростання.Максимальний об'єм прибутку.

Зрілість.Прибуток за рахунок скорочення витрат.

Насичення йзанепад. Скорочення витрат при зменшенні обсягу продажів товарів.

Теорія життєвогоциклу товару справедлива для описової моделі, але не у випадку складанняпрогнозної моделі [2].Тому, незважаючи на те, що деякі товари й/або марки товару, як можна бачитиідуть своїм життєвим циклом, маркетинг, що має силу уяви, дозволяє іншимтоварам/маркам товару надати новий і досить прибутковий строк життя, у той часяк суворе проходження нашої теорії «пророкує» занепад.

За допомогоютеорії життєвого циклу можна автоматично прогнозувати ситуацію. Якщо управліннякомпанії повністю довіриться цієї теорії, то на етапі зрілості товар може бутипозбавлений маркетингової підтримки, щоб кошти, що звільнилися, направити нарозробку товару-субституту. Без підтримки маркетингу обсяг продажів товарунеминуче скоротиться й виникне необхідність форсувати просування на риноктовару-субституту без належної його технічної перевірки й ринкових випробувань,що в цілому поставить компанію перед двома невдачами замість одного успіху[2].

Конкурентоспроможність- це характеристика товару, що відображає його відмінність від товару — конкурента як по ступеню відповідності конкретної суспільної потреби, так і повитратах на її задоволення [13].

Показник, щовиражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізованого товарустосовно товару — конкуренту.

Базою оцінкиконкурентоспроможності є дослідження потреб покупця, вимог ринку.

При здійсненніпокупки споживач здійснює процес вибору необхідного йому виробу серед цілогоряду аналогічних, пропонованих на ринку, і купує те з них, що найбільшою міроюзадовольняє його потреба. При цьому покупець ураховує їхні споживчівластивості, з'ясовує ступінь відповідності власної потреби.

Кожна потребамає властивості і їхні параметри, що характеризують, які визначають їїсутність, необхідний споживачеві корисний ефект і конкретні умови процесуспоживання. При збігу параметрів потреби з параметрами, що характеризують самвиріб і відбувається покупка.

Для того щобтовар був придбаний конкретним покупцем, він повинен відповідати потребам потехнічних параметрах і фінансових можливостях споживача (ціна споживаннятовару), при цьому споживач прагне витратити мінімум коштів для придбання йспоживання товару, тобто оптимізувати свої повні витрати.

Оскільки потребикожного складаються по впливах великого комплексу факторів і носятьіндивідуальний характер, оцінки того самого товару різними споживачами можутьне збігатися. Відповідно до неоднаковим і буде їхня перевага, вибір з масианалогічних товарів, пропонованих на ринку. Отже, стосовно конкретногоспоживача конкурентоспроможність даного товару також буде індивідуальною.

Найбільшевизнання серед товарів, призначених для задоволення даної суспільної потреби,отримує той, котрий більш повно їй відповідає. Це й виділяє його із загальноїтоварної маси, забезпечує успіх у конкурентній боротьбі[14].

Таким чином,конкурентоспроможність будь-якого товару може бути визначена тільки врезультаті порівняння, і тому є відносним показником. Вона являє собоюхарактеристику товару, що відображає його відмінність від товару — конкурентапо ступені задоволення конкурентної суспільної потреби.

Конкурентоспроможністьвизначається сукупністю властивостей цієї продукції, що входять до складу їїякості й важливих для споживача, що визначають витрати споживача по придбанню,споживанню (експлуатації) і утилізації продукції. Загальна схема оцінкиконкурентоспроможності представлена на рисунку 2.1

— якщо необхідновизначити положення даного товару в ряді аналогічних, то досить провести їхнєпряме порівняння по найважливіших параметрах;

— якщо метоюдослідження є оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізіповинна використатися інформація, що включає відомості про вироби, які вийдутьна ринок у перспективі, а також відомості про зміну діючих у країні стандартіві законодавства, динаміки споживчого попиту.

Незалежно відцілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності є вивчення ринковихумов, що повинне проводитися постійно, як до початку розробки нової продукції,так і в ході її реалізації. Завдання стоїть у виділенні тієї групи факторів,які впливають на формування попиту в певному секторі ринку [16]:

— розглядаютьсязміни у вимогах постійних замовників продукції;

— аналізуютьсянапрямки розвитку аналогічних розробок;

— розглядаютьсясфери можливого використання продукції;

— аналізуєтьсяколо постійних покупців.

Вищевикладенемає на увазі комплексне дослідження ринку. Особливе місце у вивченні ринкузаймає довгострокове прогнозування його розвитку, пов'язане із тривалістю здійсненнярозробки й виробництва багатьох видів комп'ютерної техніки.

На основівивчення ринку й вимог покупців вибирається продукція, по якій буде проводитисяаналіз або формулюються вимоги до майбутнього виробу, а далі визначаєтьсяноменклатура параметрів, що беруть участь в оцінці.

При аналізіповинні використатися ті ж критерії, якими оперує споживач, вибираючи товар.

По кожній ізгруп параметрів проводиться порівняння, що показує наскільки ці параметриблизькі до відповідного параметра потреби.

Аналіз конкурентоспроможностіпочинається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один з них невідповідає рівню, що запропонований діючими нормами й стандартами, то подальшаоцінка конкурентоспроможності продукції недоцільна, незалежно від результатупорівняння по інших параметрах. У той же час, перевищення норм і стандартів ізаконодавства не може розглядатися як перевага продукції, оскільки з поглядуспоживача воно часто є марним і споживчої вартості не збільшує.

Виняток можутьскласти випадки, коли покупець зацікавлений у деякому перевищенні діючих норм істандартів розраховуючи на жорсткість їх у майбутньому.

Проводитьсяпідрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають розходженняміж аналізованою продукцією й потребою по даній групі параметрів, і дозволяєсудити про ступінь задоволення потреби по цій групі.

Розраховуєтьсяінтегральний показник, що використовується для оцінки конкурентоспроможностіаналізованої продукції по всіх розглянутих групах параметрів у цілому.

Результатиоцінки конкурентоспроможності використовуються для вироблення висновку про неї,а також — для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможностіпродукції для вирішення ринкових завдань.

Однак фактвисокої конкурентоспроможності самого виробу є лише необхідною умовоюреалізації цього виробу на ринку в заданих обсягах. Варто також ураховуватиформи й методи технічного обслуговування, наявність реклами, торгово-політичнівідносини між країнами й т.д.

У результатіоцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті наступні рішення [2]:

1) зміна складу,структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектуютьвиробів або конструкції продукції;

2) зміна порядкупроектування продукції;

3) змінатехнології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контролю якостівиготовлення, зберігання, пакування, транспортування, монтажу;

4) зміна цін напродукцію, цін на послуги, по обслуговуванню й ремонту, цін на запасні частини;

5) зміна порядкуреалізації продукції на ринку;

6) змінаструктури й розміру інвестицій у розробку, виробництво й збут продукції;

7) змінаструктури й обсягів коопераційних поставок при виробництві продукції й цін накомплектуючі вироби й складу обраних постачальників;

8) зміна системистимулювання постачальників;

9) змінаструктури імпорту й видів імпортованої продукції.

Принципи йметоди оцінки конкурентоспроможності можуть бути використані для обґрунтуванняприйнятих рішень при [18]:

1) комплексномувивченні ринку й виборі напрямків комерційної діяльності підприємства;

2) розробцізаходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції;

3) оцінціперспектив продажу конкретних виробів і формуванні структури продажів;

4) розробціпропозицій по розвитку виробничого потенціалу підприємства;

5) контроліякості продукції;

6) установленніцін на продукцію;

7) відборіпродукції при покупці через тендери й торги;

8) атестаціїпродукції;

9) підготовцітехнічних завдань по створенню нових зразків продукції;

10) рішенніпитання про включення в експортну програму й знятті продукції з експорту, абоїї модернізації;

11) підготовкаінформації для реклами продукції;

12) рішенніпитання про доцільність патентування й підтримки патенту в дії;

13) розробцізаходів щодо стимулювання розроблювачів і постачальників.

2.2 Вибір параметрів, що використовуються при оцінціконкурентоспроможності

Оцінкаконкурентоспроможності ґрунтується на порівнянні характеристик аналізованоїпродукції з конкретною потребою й виявленні їхньої відповідності один одному [19]. Для об'єктивної оцінки необхідно використати ті ж критерії, якими оперуєспоживач, вибираючи товар на ринку. Отже, повинна бути вирішена задачавизначення номенклатури параметрів, що підлягають аналізу та істотних з поглядуспоживача.

Номенклатурапараметрів, що використовуються при оцінці конкурентоспроможності, включає двіузагальнюючі групи:

— параметрівякості (технічних);

— економічнихпараметрів.

До групитехнічних відносяться параметри потреби, які характеризують зміст цієї потребий умови її задоволення. До них ставляться:

— параметрипризначення;

— ергономічніпараметри;

— естетичніпараметри;

— нормативніпараметри.

Параметрипризначення характеризують галузі застосування продукції й функції, які вонапризначена виконувати. По них можна судити про зміст корисного ефекту, щодосягає за допомогою застосування даної продукції в конкретних умовахспоживання.

Параметрипризначення підрозділяються:

1) накласифікаційні параметри, що характеризують належність продукції до певногокласу й використовувані при оцінці тільки на етапі вибору галузі застосуванняпродукції й товарів — конкурентів, вони служать базою для наступного аналізу йу подальших розрахунках не беруть участь (приклад: пасажировмісність, швидкістьобертання);

2) параметритехнічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень,використовуваних при розробці й виготовленні продукції (наприклад,продуктивність верстата, точність і швидкість спрацьовування вимірювальнихприладів, об'єм пам'яті для ЕОМ), вони можуть бути й одночасно йкласифікаційними;

3) конструктивніпараметри, що характеризують основні проектно-конструкторські рішення,використані при розробці й виробництві виробу (склад виробу, його структура,розміри, вага), окремі параметри також можуть служити цілям класифікації;

4) ергономічніпараметри, що характеризують продукцію з погляду її відповідності властивостямлюдського організму при виконанні трудових операцій або споживанні(гігієнічної, антропометричні, фізіологічні, властивості людини, щопроявляються у виробничих і побутових процесах);

5) естетичніпараметри, що характеризують інформаційну виразність (раціональність форми,цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції йстабільність товарного виду), вони моделюють зовнішнє сприйняття продукції йвідображають саме такі її зовнішні властивості, які є для споживача найбільшважливими, вони розташовуються по ступені значимості для конкретного видупродукції;

6) нормативніпараметри, що характеризують властивості продукції, які регламентуютьсяобов'язковими нормами, стандартами й законодавством на ринку, де цю продукціюпередбачається збувати (параметри патентної чистоти, що характеризують ступіньвтілення в продукції технічних рішень і не патентів, що підпадають під дію,виданих у країнах передбачуваного збуту, екологічні параметри, параметрибезпеки, по яких для даного ринку встановлені обов'язкові діючі вимогиміжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм,законодавства).

До групиекономічних параметрів відносяться повні витрати споживача (ціна споживання) попридбанню й споживанню продукції, а також умовами її придбання й використанняна конкретному ринку [20].

Повні витратиспоживача в загальному випадку включають одноразові й поточні витрати.

Одноразовівитрати являють собою витрати по придбанню продукції (ціна продукції),транспортування, митні збори й витрати, витрати на налагодження, пробний пуск,якщо вони не включені в ціну продукції. Іноді це витрати на споруди,необхідність у яких обумовлена вимогами експлуатації або споживання продукції.

Витрати натранспортування складаються з витрат на завантаження й розвантаження, доставку,страхування в дорозі, зберігання, обслуговування продукції при доставці.

Витрати напридбання продукції визначаються ціною, що сплачується фактично покупцемвідповідно до договору купівлі — продажу або інших договірних документів. Призіставленні цін на оцінювану продукцію й товари — конкуренти враховуютьсярозходження в комерційних умовах відповідних угод.

Поточні витративключають:

1) витрати наоплату праці обслуговуючого персоналу, які визначаються нормами й місцевимитарифами в конкретних умовах використання (експлуатації) продукції;

2) витрати напаливо й енергію, які включають їхня вартість відповідно до норм і цінам, щодіють на конкретному ринку, а також додаткові витрати, пов'язані з доставкою,навантаженням і розвантаженням палива;

3) витрати насировину, основні й допоміжні матеріали, споживані при використанні продукції,обумовлені відповідно до норм їхньої витрати для експлуатації або споживанняоцінюваної продукції й цінами конкретного ринку;

4) витрати наремонт, запасні частини та інші статті витрат для конкретного покупця,обумовлені виходячи з умов експлуатації (споживання) продукції в цього покупця,а також нормами, ставками й цінами на послуги й частини на конкретному ринку (увипадку відсутності конкретної інформації для конкретного покупця, зазначенівитрати визначаються з використанням даних, середніх для галузі або країни, дояких ставиться споживач продукції.

Остаточнерішення на вибір номенклатури параметрів, використовуваних при оцінціконкурентоспроможності продукції, приймається експертною комісією з урахуваннямконкретних умов використання цієї продукції й цілей оцінки [18].

Оцінка проводитьсяшляхом порівняння параметрів аналізованої продукції з параметрами базипорівняння.

Порівнянняпроводиться по групах технічних і економічних параметрів.

При оцінці використовуютьсядиференціальний і комплексний методи оцінки.

2.3 Оцінка конкурентоспроможності продукції існуючими методами

Диференціальнийметод оцінки конкурентоспроможності, заснований на використанні одиничнихпараметрів аналізованої продукції й бази порівняння та їхньому порівнянні [18] .

Результатоцінки:

— чи досягнутийрівень у цілому;

— по якихпараметрах він не досягнутий;

— які зпараметрів найбільше сильно відрізняються від базових.

Якщо за базуоцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможностіпроводиться по формулі:

/>,                               (2.1)

де      qi — одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по i-му параметру;

Pi — величина i-го параметра для аналізованої продукції;

Piо — величина i-го параметра, при якому потреба задовольняється повністю;

n — кількістьпараметрів;

i = 1,2,3,...,n.

Аналізрезультатів оцінки:

— при оцінці понормативних параметрах одиничний показник може приймати тільки два значення — 1або 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам,показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми й стандарти неукладається, то показник дорівнює 0;

— при оцінці потехнічних і економічних параметрах одиничний показник може бути більше абодорівнює одиниці, якщо базові значення параметрів установленінормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями,договорами;

— якщоаналізована продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця,обумовлені характером використання (експлуатації) цієї продукції, соціальнимиумовами, традиціями, фізіологічними особливостями, то зазначене підвищення небуде оцінюватися споживачем як перевага й одиничний показник по даномупараметрі не може мати значення більше 100% і при розрахунках повинна використатисямінімальна із двох величин — 100% або фактично значення цього показника.

Якщо за базуоцінки приймається зразок, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможностіпроводиться по формулі:

/>,                                                  (2.2)

/>,                                                 (2.3)                    

де      qi`,qi — одиничний показник конкурентоспроможності по i-му технічномупараметрі;

Pi — величина i-го параметра для аналізованої продукції;

Pi 0 — величина i-го параметра для виробу, прийнятого за зразок.

i = 1,2,3,...,n

Аналізрезультатів оцінки:

— з формул (2.2)і (2.3) вибирають ту, у якій росту одиничного показника відповідають підвищенняконкурентоспроможності (наприклад, для оцінки продуктивності — формула (2.2), адля питомої витрати палива — формула (2.3);

— якщо технічніпараметри продукції не мають фізичної міри (наприклад: комфортність, зовнішнійвигляд, відповідність моді), для додання цим параметрам кількісниххарактеристик необхідно використати експертні методи оцінки в балах.

Диференціальнийметод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованоїпродукції або наявності в неї недоліків у порівнянні з товаром — аналогом. Вінможе використатися на всіх етапах життєвого циклу продукції, особливо при їїпорівнянні з гіпотетичним зразком. Він не враховує вплив на перевагу споживачапри виборі товару вагомості кожного параметра.

Комплекснийметод оцінки конкурентоспроможності. Ґрунтується на застосуванні комплексних(групових, узагальнених і інтегральних) показників або порівнянні питомихкорисних ефектів аналізованої продукції й зразка [15].

Розрахунокгрупового показника по нормативних параметрах проводиться по формулі:

/>,                                   (2.4)

де      Iнп — груповий показник конкурентоспроможності по нормативних параметрах;

qнi — одиничний показник конкурентоспроможності по i-му нормативному параметрі,розраховується по формулі (2.1);

n — числонормативних параметрів, що підлягають оцінці.

Аналізрезультатів:

якщо хоча б одинз одиничних показників дорівнює 0 (тобто продукція по якому-небудь параметрі невідповідає обов'язковій нормі), то груповий показник також дорівнює 0, щоговорить про не конкурентоздатність даного товару на розглянутому ринку.

Розрахунокгрупового показника по технічних параметрах (крім нормативних) проводиться поформулі:

/>,                                          (2.5)                            

де      Iтп — груповий показник конкурентоспроможності по технічних параметрах;

qi — одиничний показник конкурентоспроможності по i-му технічному параметрі,розраховується по формулах (2.1), (2.2), (2.3);

ai — вагомість i-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів, щохарактеризують потребу;

n — числопараметрів, що беруть участь в оцінці.

Аналізрезультатів:

— отриманийгруповий показник Iтп характеризує ступінь відповідності даноготовару існуючої потреби по всьому наборі технічних параметрів, чим він вище,тим у цілому повніше задовольняються запити споживачів;

— основою длявизначення вагомості кожного технічного параметра в загальному наборі єекспертні оцінки, засновані на результатах ринкових досліджень, попитівспоживачів, семінарів, виставок зразків;

— у випадкутруднощів, що виникають при проведенні ринкових досліджень, а також з метоюспрощення розрахунків і проведення орієнтовних оцінок з технічних параметрівможе бути обрана найбільш вагома група або застосована комплексний параметр — корисний ефект, що надалі бере участь у порівнянні (для підвищення точностіоцінки необхідно врахувати вплив на його величину ергономічних, естетичних іекологічних параметрів).

Розрахунокгрупового показника по економічних параметрах проводиться на основі визначенняповних витрат споживача на придбання й споживання (експлуатацію) продукції.

Повні витратиспоживача визначаються по формулі:

/>,                                        (2.6)                            

де      З — повні витрати споживача на придбання й споживання (експлуатацію) продукції;

Зс — одноразові витрати на придбання продукції;

Сi — середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до i-го рокуїї служби;

Т — термінслужби;

i — рік запорядком.

При цьому,

/>,                                               (2.7)                   

де Сj — експлуатаційні витрати по j-ої статті;

n — кількістьстатей експлуатаційних витрат.

У тому випадку,якщо продукція може бути продана після експлуатації, повні витрати повинні бутизменшені на величину виручки за неї (відповідно показник для даної статтівводиться у формулу зі знаком мінус).

Розрахунокгрупового показника по економічних параметрах проводиться по формулі:

/>,                                                                                     (2.8)

де      Iеп — груповий показник по економічних параметрах;

З, Зо — повні витрати споживача відповідно по оцінюваній продукції й зразку.

Формули (2.6) і(2.8) не враховують коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат дорозрахункового року, тому що відносини повних витрат деякою мірою компенсуєвплив коефіцієнта приведення на величину Iэп.

В випадкунеобхідності обліку коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат формули (2.6)і (2.8) приймають вид:

/>                              (2.9)                            

Відповіднопідрахунок групового показника по економічних параметрах проводиться поформулі:

/>,                                    (2.10)                                    

де Iеп — груповий показник по економічних параметрах;

З, З0 — одноразові витрати на придбання відповідно до аналізованій продукції йзразка;

Сi, З0i — сумарні витрати на експлуатацію або споживання відповідно до аналізованійпродукції й зразка в i-ом року;

Т — термінслужби товару;

ai — коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року.

Величина термінуслужби для виробів промислового призначення приймається рівної амортизаційномуперіоду. Для продукції споживчого призначення оцінка терміну служби повиннапроводиться на основі відомостей про фактичні терміни служби аналогійнихвиробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу.

Розрахунокінтегрального показника конкурентоспроможності проводиться по формулі:

/>                                                (2.11)                          

де      К — інтегральний показник конкурентоспроможності аналізованої продукції стосовновиробу-зразка;

Аналізрезультатів. За змістом показник К відображає розходження між порівнюваноюпродукцією в споживчому ефекті, що припадає на одиницю витрат покупця попридбанню й споживанню виробу.

Якщо К<1, торозглянутий товар уступає зразку по конкурентоспроможності, а якщо К>1, топеревершує, при рівній конкурентоспроможності К=1.

Якщо аналізпроводиться по декількох зразках, інтегральний показник конкурентоспроможностіпродукції по обраній групі аналогів може бути розрахований як сумасередньозважених показників по кожному окремому зразку:

/>                               (2.12)                                             

де      Кср — інтегральний показник конкурентоспроможності продукції щодо групи зразків;

Кi — показник конкурентоспроможності відносно i-го зразка;

Ri — вагомість i-го зразка в групі аналогів;

N — кількістьаналогів.

Змішаний методоцінки являє собою сполучення диференціального й комплексного методів. Призмішаному методі оцінки конкурентоспроможності використовується частинапараметрів розрахованих диференціальним методом і частина параметріврозрахованих комплексним методом [18].

3. Забезпеченняконкурентоспроможності серверів компанії «Квазар-мікро»/>/>/>3.1 Розрахунокконкурентоспроможності серверів компанії «Квазар-мікро» диференціальним методом

На прикладікомпанії «КВАЗАР-МІКРО» розглянемо питання забезпечення міжнародноїконкурентоспроможності її товарів, для чого зробимо оцінкуконкурентоспроможності її продукції, що дасть змогу проаналізувати ефективністьроботи в цьому напрямку.

Вихідні даніпредставлені в таблиці 3.1. Дані вироби пройшли повні випробування в незалежнійлабораторії споживчого товариства. Оцінки в балах по якості обслуговування вмежах від 1 до 5 установлені експертами на підставі технічних параметріввиробу. За зразок прийнята модель сервера фірми Hewlett-Packard HP ML350G5 5405(470064-631) QC 2.0/ 1333-12MB/ 1P 2GB 2x72GB 10k SFF-SAS E200i-128M BBWCDVD-RW Twr. Експертна комісія підприємства також установила пріоритетністьтехнічних параметрів і встановила на них відповідні коефіцієнти вагомості, які представленів таблиці 3.1

Таблиця 3.1 — Вихідні дані

Моделі

серверів

Технічні параметри Економічні параметри

Швидкодія, ГГц, (Р1)

Об'єм пам'яті, Гб, (Р2)

Якість обслуговування, (Р3)

Ціна, тис. грн. Витрати на експлуатацію в рік, тис. грн. 1 2*2,0 1 3,8 13,85 1,81 2 2*2,2 1 4,5 18,1 1,94 3 4*2,0 2 4,8 18,6 2,11 Зразок 4*2,0 2 5 20,4 2,38 Коефіцієнт вагомості 50% 30% 20%

Використовуванав таблиці група параметрів, характеризує виконання основних функцій виробу йдеякі його технічні характеристики.

По технічнихпараметрах:

Щоб розподілитинаведені в таблиці 3.1. моделі комп'ютерів за рівнем конкурентоспроможності(диференціальним методом), потрібно виконати наступні пункти:

розрахуватиодиничні параметри по кожній моделі комп'ютерів по технічних і економічнихпараметрах;

зробити висновкипро рівень конкурентоспроможності серверів компанії «КВАЗАР-МІКРО».

Розрахунокодиничного показника конкурентоспроможності проводиться по формулі (2.1):

/>,

тому розрахунокодиничного показника для першої моделі:

/>, />, />

розрахунокодиничного показника для другої моделі:

/>, />, />

розрахунокодиничного показника для третьої моделі:

/>, />, />

По економічнихпараметрах:

розрахунокодиничного показника для першої моделі:

/>

розрахунокодиничного показника для другої моделі:

/>

розрахунок одиничногопоказника для третьої моделі:

/>

У цілому рівень конкурентоспроможностіне досягнутий, по технічних параметрах сервери поки що не конкурентоздатні,хоча третя модель по технічних характеристиках є ідентичною моделі — зразку. Поякості обслуговування компанія «КВАЗАР-МІКРО» поки що відстає від своїхзахідних конкурентів. Хоч сервери збираються з тих же комплектуючих, що йімпортні, вони мають більше низьку ціну в порівнянні з імпортними, тому щозборка відбувається на вітчизняному підприємстві. Таким чином по економічнихпараметрах сервери компанії «КВАЗАР-МІКРО» цілком конкурентоздатні.

/>/>/> 

3.2Розрахунок конкурентоспроможності серверів компанії«КВАЗАР-МІКРО» комплексним методом

Щоб розподілити наведенів таблиці 3.1 моделі серверів за рівнем конкурентоспроможності (комплекснимметодом), потрібно виконати наступні пункти:

— розрахуватигруповий показник по технічних параметрах;

— розрахуватигруповий показник по економічних параметрах шляхом підсумовування одноразових іексплуатаційних витрат;

— розрахуватиінтегральний показник конкурентоспроможності;

— зробитивідповідні висновки про конкурентоздатність аналізованих моделей стосовнозразка.

Розрахунокгрупових показників по технічних параметрах.

Груповийпоказник розраховується по формулі (2.5):

/>

для конкретноїмоделі:

Iтп =q1·a1 + q2·a2 + q3·a3

Звідси, показникпо технічних параметрах для першої моделі дорівнює:

Iтп =0,5·50% + 0,5·30% + 0,76·20% = 0,25 + 0,15 + 0,152 = 0,552

для другої моделі:

Iтп =0,55·50% + 0,5·30% + 0,9·20% = 0,275 + 0,15 + 0,18 = 0,605

для третьоїмоделі:

Iтп =1·50% + 1·30% + 0,96·20% = 0,5 + 0,3 + 0,192 = 0,992

Розрахунокгрупових показників по економічних параметрах.

Груповийпоказник по економічних параметрах розраховується по формулі (2.10):

/>,

де      aiнаведена в таблиці 3.2

Таблиця 3.2 — Коефіцієнти приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року

Т, років 8% 9% 10% 11% 12% 13% 14% 1 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 2 0,926 0,917 0,909 0,901 0,893 0,885 0,877 3 0,857 0,842 0,826 0,812 0,797 0,783 0,77 4 0,794 0,772 0,751 0,731 0,712 0,693 0,675 5 0,735 0,708 0,683 0,659 0,636 0,613 0,592 6 0,681 0,650 0,621 0,594 0,576 0,543 0,519 7 0,630 0,596 0,565 0,535 0,507 0,480 0,456 8 0,584 0,547 0,513 0,482 0,452 0,425 0,4 9 0,54 0,502 0,467 0,434 0,404 0,376 0,351 10 0,5 0,46 0,424 0,391 0,361 0,333 0,308

Отже, груповийпоказник по економічних параметрах для першої моделі дорівнює:

/>,

У зв’язку з тимщо протягом Т = 4 роки, Е = 14%, С0, С1 завжди були постійній дорівнювали відповідно С0= 2,38, а С1 = 1,81, то С0і С1 можна винести за знак суми й тоді груповий показник по економічнихпараметрах буде розраховуватися по формулі:

/>

/>

для другоїмоделі:

/>

для третьоїмоделі:

/>

Розрахунокінтегрального показника.

Інтегральнийпоказник конкурентоспроможності розраховується по формулі (2.11):

/>,

але тому щогруповий показник по нормативних параметрах не зазначений, то в розрахункуінтегрального показника він не буде враховуватися й формула прийме вид:

/>,

Тоді для першоїмоделі:

/>

для другоїмоделі:

/>

для третьоїмоделі:

/>

 

Для більшзручного порівняння розрахунків відобразимо їх у вигляді діаграми (рисунок 3.1).

/>

Рисунок 3.1 — Показникиконкурентоспроможності моделей серверів

У результатіотриманих групових показників по технічних параметрах третя модель серверівнайбільш конкурентоздатна, тобто в цілому третя модель серверів повнішезадовольняє запити споживача, чим всі інші моделі серверів. Тому що груповийпоказник характеризує ступінь відповідності досліджуваного виробу відповіднимпотребам по всіх технічних параметрах (для даного випадку: швидкодія, обсягпам'яті, якість обслуговування).

З отриманихрозрахунків по економічних параметрах видно, що перша модель серверів більше конкурентоздатнапо економічних параметрах у порівнянні з іншими моделями серверів, тому що маєсамий малий груповий показник, що у першої моделі дорівнює 0,69. А це значить,що покупець буде з більшим бажанням купувати першу модель серверів, чим всіінші. Але у зв’язку з тим що строк морального старіння в комп'ютерів дуже малий,то вигідніше купувати третю модель. Хоч вона й дорожче, але по технічних параметрахвона цілком конкурентоздатна.

З розрахунківінтегрального показника конкурентоспроможності видно, що перша й друга моделі серверівуступають зразку по конкурентоспроможності в цілому, тому що в них інтегральнийпоказник менше одиниці. А третя модель перевершує зразок по конкурентоспроможностів цілому, тому що в неї інтегральний показник більше одиниці й дорівнює 1,09.Це говорить про те, що для покупців вигідніше купувати третю модель, тому щовона по технічних параметрах не уступає зразку, а її вартість значно менша.

/>/>/>3.3 Розрахунокінтегрального показника конкурентоспроможності по роках та індексуконкурентоспроможності серверів компанії «КВАЗАР-МІКРО»

У зв’язку з тим що у світі постійно з'являється щосьнове й ніщо не стоїть на місці, так за певний час відбулися деякі зміни й укомп'ютерних технологіях. Тому необхідно проаналізувати зміни рівня конкурентоспроможностісерверів. Це можна з'ясувати, розрахувавши індекс конкурентоспроможності пороках:

/>                                              (3.1)

Таблиця 3.3 — Основні характеристики порівнюваних серверів першої моделі

Найменування параметра Величини параметрів. За 2008 рік За 2009 рік Зразок 1 модель Зразок 1 модель

Швидкодія, ГГц (Р1)

4*2,0 2*2,0 4*2,0 2*2,0

Об’єм пам'яті, Гб (Р2)

2 1 2 1

Якість обслуговування (Р3)

5 3,5 5 3,8 Ціна, тис. грн. 18,8 14,1 20,4 13,85 Витрати на експлуатацію за рік, тис. грн. 1,98 1,27 2,38 1,81

 

Розрахуємо дляпершої моделі комп'ютерів 2008 і 2009 років випуску груповий показник потехнічних параметрах, що розраховується по формулі (2.5):

/>.

Для даноговипадку формула (2.5) приймає вид:

Iтп =q1·a1 + q2·a2 + q3·a3,

де q1,q2, q3, розраховуються по формулі (2.1):

/>.

Значить дляпершої моделі 2008 року випуску:

/>,

/>,

/>,

Iтп =0,5·0,5 + 0,5·0,3 + 0,7·0,20 = 0,54;

для першоїмоделі 2009 року випуску:

/>,

/>,

/>,

Iтп =0,5·0,5 + 0,5·0,3 + 0,76·0,20 = 0,552.

З розрахунківвидно, що груповий показник по технічних параметрах зменшився за рік.

Тепер розрахуємогруповий показник по економічних параметрах, що розраховується по формулі(2.10):

/> ,

тому що Сiі З постійні, то формула приймає вид:

/> ,

де aiнаведені в таблиці 2.3. (для Т = 4 роки, Е = 14%).

Звідси груповийпоказник по економічних параметрах для першої моделі 2008 року випускудорівнює:

/>;

для першоїмоделі 2009 року випуску:

/>.

З розрахунківвидно, що груповий показник по економічних параметрах зменшився за рік.

Зробимо останнійрозрахунок перед розрахунком індексу конкурентоспроможності. Розрахуємоінтегральний показник конкурентоспроможності по формулі (2.11):

/>,

по тому щогруповий показник по нормативних параметрах не зазначений, те отже:

/>.

Тому для першоїмоделі 2008 року випуску:

/>;

а для першоїмоделі 2009 року:

/>

Тепер розрахуємоіндекс конкурентоспроможності по формулі (3.1):

/>,

/>.

З розрахунківвидно, що індекс конкурентоспроможності дорівнює 108% — це говорить про те, щоза один рік перша модель 2009 року стала більше конкурентоздатна, з поглядузбільшення подальшого збуту продукції, чим перша модель 2008 року на 8%. Такожце говорить про те що компанією «КВАЗАР-МІКРО» правильно вибрані шляхизабезпечення конкурентоспроможності її продукції на українському ринку.

/>4. Охоронапраці та навколишнього середовища

 

4.1 Загальні питання охорони праці

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, санітарно-гігієнічних,лікувально-профілактичних, організаційно-технічних заходів і засобів, щонаправлені на збереження життя, здоров'я та працездатності людини в процесіпраці.

Повністюбезпечних виробництв не буває, тому задача охорони праці полягає в тому, щоб звестидо мінімуму вірогідність захворювання або поразки працюючого з одночаснимзабезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці. Реальні умовипраці характеризуються, як правило, наявністю деяких небезпечних та, шкідливихвиробничих факторів [33]. Існує два напрями підвищення безпеки праці:

а)      зниженнявиробничої небезпеки шляхом створення досконаліших засобів захисту;    

б)      підвищенняіндивідуальної захищеності працюючих шляхом організації більш безпечноїповедінки.

 

4.2 Управління охороною праці компанії «КВАЗАР-МІКРО»

Управлінняохорони праці ґрунтується на Законі України «Про охорону праці» [33] і включаєзастосування ряду способів і форм юридичної дії на органи і об'єкти управлінняохороною праці — зокрема, підприємства регіону, вдосконалення технологічнихпроцесів і виробничого устаткування.

В компанії«КВАЗАР-МІКРО» питаннями охорони праці займається відділ охорони праці. Схемавідділу охорони праці компанії представлена на рис. 4.1, яка вирішує наступнізадачі:

а)      забезпеченнябезпеки виробничого процесу;

б)      забезпеченняпрацюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

в)      підвищеннякваліфікації працівників з питань охорони праці;

г)       вибіроптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

д) пропагандабезпечних методів роботи.

На підприємствіз кількістю працюючих більше 50 чоловік, працедавець створює службу охоронипраці. Якщо менше 50 чоловік, то функції служби охорони праці можуть виконуватиу порядку сумісниці особи, що мають відповідну підготовку. Якщо менше 20чоловік, то для виконання функції охорони праці можуть притягуватися сторонніфахівці (або керівник). Служба охорони праці підпорядкована директорупідприємства [33].

В компанії«КВАЗАР-МІКРО» працює 650 чоловік.

Схема управлінняохороною праці компанії приведена на рисунку 4.1.

/>

Рисунок 4.1Схема управління охороною праці компанії «КВАЗАР-МІКРО».

 

4.3Виробнича санітарія

В процесітрудової діяльності людина піддається дії цілого ряду чинників: мікроклімату,умов середовища, інтенсивності праці і т.д. З метою досягнення безпечних умовпраці необхідно обґрунтувати, підтримувати і контролювати дотриманняпараметрів, цих чинників.

Розділ складенийстосовно робочого місця фінансово-економічного відділу. Робота відділупов'язана із застосуванням ПЕОМ. Тому для неї характерний вплив наступнихнебезпечних та шкідливих виробничих факторів: для нервово — емоційної напруги,напруга зорового аналізатора, монотонність, дія неякісного виробничогоосвітлення і незадовільних параметрів мікроклімату [34].

 

4.3.1 Мікроклімат

Мікрокліматробочої зони — це умови теплового і газового обміну людини з навколишнімсередовищем на робочому місці при трудовій діяльності. Мікрокліматхарактеризується температурою навколишнього середовища, показником відносноївологості, швидкістю руху повітря, інтенсивністю теплового випромінювання ДСН3.3.6.042 — 99 [35]. Ці параметри окремо і в комплексі впливають на організмлюдини, визначаючи його самопочуття і працездатність.

Витрати енергіїскладають не більше 120 ккал/год, що у відповідності з ГОСТ 12.1.005 — 88 [36]відноситься до легкої 1а категорії важкості робіт характеризується оптимальнимипараметрами мікроклімату, які представлені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1Оптимальні норми параметрів мікроклімату

Період року Категорія робіт

Температура

t°С

Відносна вологість, %

Швидкість руху повітря, м/с

(не більше)

Холодний Легка 1а 22-24 40-60 0,1 Теплий 23-25 40-60 0,1

 

4.3.2 Вентиляція і опалювання

Для забезпеченняоптимальних параметрів мікроклімату у фінансово-економічному відділі компаніїпередбачається система вентиляції, спроектована згідно СНиП 2.04.05 – 91* [37]і здійснюється застосуванням кондиціювання із зволоженням (при необхідності)повітря, що регулюється автоматично за заданою програмою, а в холодну пору року- опалювання, теплоносієм є вода.

 

4.3.3 Виробниче освітлення

Для забезпеченняпараметрів освітлення, необхідних для плідної роботи, застосовується сполученеосвітлення, яке складається з природного і штучного і нормується ДБН В2.5-28-2006 [38].

В приміщенніфінансово-економічного відділу передбачена наявність природного бічногоосвітлення, здійснювана через світлові отвори в зовнішніх стінах, а такожсистема штучного рівномірного загального і комбінованого освітлення. Природнеосвітлення нормується коефіцієнтом природної освітленості КПО (енІІІ).Для зорових робіт, що виконується економістом, середньої точності з якнайменшимоб'єктом розрізнення 0,5 — 1 мм (розряд IV, підрозряд б) енІІІ= 1,5%. Значення КПО (енІV) для будівель розташованих вIV поясі клімату, визначається по формулі:

енІV= енііі х m х c;        (4.1)

де: енііі — значення КПО для III пояса світлового клімату, складає 1,5%;

m — коефіцієнтсвітлового клімату, m = 0,9%;

c — коефіцієнтсонячності клімату, с = 0,8%.

Значення енІV = 1,5 х 0,9 х 0,8 = 1,08%.

Штучнеосвітлення виконано за системою загального освітлення, коли освітлюєтьсярівномірно все приміщення, і за системою комбінованого освітлення, коли, окрімзагального освітлення, на робочих місцях встановлюються світильники місцевогоосвітлення, що створюють підвищену освітленість робочих місць. Штучне освітленнянормується мінімальною освітленістю Еmin = 200лк. Характеристика освітленняпредставлена в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 — Характеристика освітлення приміщення фінансово-економічного відділу

Найменування основних виробничих приміщень

Площа підлоги

м 2

Розряд зорової роботи Освітлення Природне Природне Вид освітлення

КПО енІІІ,%

Нормована освітленість,

Еmin, лк

Фінансово-економічний відділ 32 IV «б» Бічне, однобічне 1,5 200

Для штучногоосвітлення застосовуються відкриті світильники типу ЛСП з люмінесцентнимигазорозрядними лампами ЛД40 — 4. Лампи економічні і мають склад спектру,близький до сонячного. В компанії «КВАЗАР-МІКРО» в приміщеннях, дебезпосередньо працюють фахівці, застосовуються світильники прямого світла, а вкоридорах, побутових і санітарних приміщеннях — світильники розсіяного світла.

4.3.4 Шум

Шум і вібрація,як доводять дослідження, погіршують умови праці, надають шкідливу дію наорганізм людини.

Допустимийрівень шуму в приміщені, де працюють з ПЕОМ встановлює ГОСТ 12.1.003-83* [39].Джерелами шуму для працівників є джерела живлення, пристрої вентиляції,принтери та ін. Рівень звуку в приміщені на робочому місці, де розв'язуютьсязадачі, що вимагають концентрації уваги, не перевищують 50дБ (А).

Заходи позниженню рівня звукового тиску наступні:

- звукоізоляція виробничих приміщень;

- заміна матричних принтерів на лазерні;згідно ДСаНПіН 3.3.2.007 — 98 [40].

 

4.3.5 Електромагнітні випромінювання

Електромагнітнівипромінюванні, впливаючи на організм людини в дозах, що перевищують допустимі,можуть з'явитися причиною професійних захворювань,, джерелом випромінювання вПЕОМ є електронна променева трубка дисплею. Враховуючи, що на підприємствіробочі місця оснащені ПЕОМ нового покоління, напруженість електромагнітногополя не перевищує 5В/м [40], анапруженість електростатичного поля — не більше 20Вт/м 2 [41].

 

4.4 Міри безпеки

Особливезначення в компанії «КВАЗАР-МІКРО» надають електробезпеці.

Електробезпека — це система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захистлюдей від небезпечних і шкідливих дій електричного струму і електромагнітногополя згідно ПУЭ — 87 [42]. По небезпеці враження людей електричним струмомприміщення відділів є приміщення з підвищеної небезпеки.

Передбачено двігрупи заходів захисту від поразки електричним струмом: ГОСТ 12. 1.019- 79* [43]та ГОСТ 12. 1. 030 — 81* [44].

1) Технічнізаходи захисту:

-        конструктивнізаходи — для захисту від дотику до напругопровідних елементів;

— захиснікожухи;

2) Забезпечення неприступностінапругопровідних частин.

-        схемно-конструктивні- для запобігання небезпеки поразки електричним струмом при замиканні на корпусабо пробої ізоляції, які у свою чергу досягаються шляхом;

-  застосуваннямалих напруг (42В, 12В);

-  застосуваннямзахисного заземлення електроустановок;

-  занулення;

-  застосуваннязахисного відключення;

-        застосуванняелектротехнічних захисних засобів і запобіжних пристосувань (ізолюючі,захищаючі, запобіжні);

3)Організаційні заходи захисту:

-        проведенняінструктажу робочого персоналу по техніці безпеки при експлуатаціїелектроустановок;

-        забезпеченняправильного використовування засобів захисту, контроль стану засобів, наявністьзнаків і плакатів безпеки та ін.

 

4.5 Пожежна безпека

Пожежна безпека- це стан об'єкту при яком зі встановленою вірогідністю виключається можливістьвиникнення і розвитку пожежі.

Категоріяприміщення фінансово-економічного відділу згідно НАПБ Б 07.005–86 [45] з вибухо-та пожежонебезпекою відноситься до категорії — В, а ступінь вогнестійкостібудівлі — II згідно ДБН В 1.1-7-2002 [46].

Аналіз робочогомісця показує, що спалах може виникнути в разі дії електричного струму припорушенні електричного ланцюга схеми:

- недотримання протипожежних норм впроцесі експлуатації засобів;

- опалювання і вентиляції;

- порушення протипожежних інструкцій;

- перевантаження провідників струму і їхнеправильної експлуатації;

- проведення ремонтних робіт бездотримання правил.

Пожежна безпеказабезпечується наступними заходами ГОСТ 12.1.004-91*[47]:

1.      Системоюзапобігання пожежі:

- контроль і виміри ізоляції;

- наявність плавких вставок і запобіжниківв електричній мережі;

- використання захисного заземлення ізанулення;

2.      Системоюпожежного захисту:

- аварійне виключення і перемиканняапаратури;

- наявність первинних засобівпожежогасіння;

- система сповіщення – звуковасигналізація.

3.Організаційними заходами щодо пожежної безпеки:

-  навчанняперсоналу протипожежним правилам;

-  виданнянеобхідних інструкцій, плакатів, засобів наглядної агітації;

-  планевакуації.

Відповідно довимог до системи пожежного захисту в будівлі передбачений водопровід звнутрішніми пожежними кранами. В приміщенні передбачено використовувати вуглекислотнівогнегасники ВВК-5 місткістю 5 літрів. Для даного приміщення достатньою єнаявність одного вогнегасника, який знаходиться на видному і досяжному місці.

 

4.6 Ергономічні вимоги до комплектації робочого місця

При комплектаціїробочого місця важливо дотримуватися ергономічних вимог. Забезпеченняорганізації робочого місця оператора за дисплеєм передбачає організаціюробочого місця відповідно до антропометричних характеристик, виконанняергономічних вимог до розміщення технічних засобів на робочому місці, докольоро- і світлотехнічним характеристикам дисплеїв, до буквено-цифровоїінформації дисплеїв, клавіатури [40].

Фізіологічнараціональна робоча поза досягає виконанням наступних умов:

а)      відстаньвід очей оператора до дисплею — 500 — 700 мм;

б)      природнийнахил корпусу вперед на 5 — 10°;

в)      кутзгинання між стегном і голінню 95-13.

г) ступні напідлозі;

д) стегногоризонтально;

є) оператормаксимальних розмірів не повинен упиратися ступнею в стійку столу абопідставки;

ж) оператор маєнагоду спиратися ліктем на робочу поверхню;

з)       можливістьроботи з документами;

й) відстань відсидіння стільця до нижнього краю робочої поверхні — не менше 150 мм.

На робочомумісці, що вивчається, використовуються наступні технічні засоби: монітор,клавіатура, системний блок, ПЕОМ, принтер, маніпулятор «миша», телефон.

 

4.7 Охорона навколишнього середовища

В Україніохороні навколишнього середовища надається останнім часом значна увага:розроблений і прийнятий до дій: Закон України «Про охорону навколишньогоприродного середовища», Закон «Про охорону атмосферного повітря», Земельнийкодекс України, Закон України «Про тваринний світ», Кодекс України про надра,Водний кодекс України тощо.

В процесі роботиз'являються паперові і дрібні канцелярські відходи, які необхідно утилізувати.Для цього організація має працівників, які щодня в кінці робочого дня проводятьвологе прибирання і виносять відходи що нагромадилися. Надалі ці відходививозяться спеціальними машинами міських очисних служб і таким же чиномутилізувати.

На підприємствівода використовується в санітарно-гігієнічних цілях. Для спуску виробничих ігосподарських вод передбачають каналізаційні пристрої. Каналізація складаєтьсяз внутрішніх каналізаційних пристроїв, розташованих в будівлі зовнішнійканалізаційній мережі (підземних труб, каналів, оглядових колодязів); насоснихстанцій напірних і самотічних колекторів, споруд для очищення, знешкодження іутилізації стічних вод; пристрої їх випуску у водоймище.

В 2003 роцівиконаний ряд заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієнапраці, попередження випадків виробничого травматизму, професійних захворювань іаварій.

Джереломводопостачання є міський водопровід. Господарсько-побутові зливи відводяться вміську каналізацію. Тверді виробничі відходи — папір, люмінесцентні лампи, париртуті, що містять, складають окремо і направляють спеціалізованим організаціямна переробку. Тверді побутові відходи за договором з комунальними службамиміста вивозяться і складують на полігоні в спеціально відведеному місці.

 

4.8 Індивідуальне завдання

Вцьомурозділі розраховане штучне освітлення кабінету фінансово-економічного відділу.Проведено розрахунок кількості світильників необхідних для забезпечення Еminі потужності освітлювальної установки, необхідної для забезпечення у відділінормального освітлення ДБН В 2.5-28-2006 [38].

Необхідний потікоднієї лампи розраховується за формулою:

/>                                                          (4.2)

Кількість світильниківрозраховується:

/>                                                    (4.3)

де      Еmin-задана мінімальна освітленість, лк;

К — коефіцієнтзапасу;

S — освітлюванаплоща;

Z — коефіцієнтмінімальної освітленості;

N — числосвітильників;

n — число ламп усвітильнику;

η — коефіцієнт використання світлового потоку в долях одиниці.

Для ІVб — горозряду виконаних робіт Еmin = 200лк.

Коефіцієнтзапасу К = 1,2; освітлювальна площа S = 32м2, висота Н = 6м,коефіцієнт мінімальної освітленості (коефіцієнт нерівномірності освітлення) Z =1,1.

Уфінансово-економічному відділі використовують світильники ЛСП 40x4 з лампами ЛД(люмінесцентні денного світла). Необхідний потік однієї лампи Фл = 2225лм.Число ламп в світильнику n = 4шт. Коефіцієнт використання світового потоку вдолях одиниці 0,49.

Маючи вищенаведеніданні, розрахуємо кількість світильників в

приміщеннівідділу організації праці та заробітної плати:

/>

Потужністьсвітильників установок Р розраховується за формулою:

/>,                                                                     (4.4)

де      Р1— використовувана потужність однієї лампи, кВт.

В даному випадкуР1 = 40Вт, звідси

Р = 4 х 2 х 40 =320Вт.

Отже дляприміщення відділу організації праці та заробітної плати площею 32м2необхідно користуватися 2-ма світильником марки ЛСП 40x4 з лампами ЛД. Прицьому потужність освітлювальної установки буде складати 320Вт.

5. Цивільнаоборона

Цивільна оборона– це державна система органів керування, сил і засобів, які створюються дляорганізації й забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайнихситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру[48].

У даному розділідипломної роботи розглядається питання захисту населення від негативного впливуелектромагнітних випромінювань (ЕМВ).

Застосуваннярадіотехнічних приладів і систем, нових технологічних процесів, використанняяких приводить до випромінювання електромагнітної енергії в навколишнєсередовище створює ряд труднощів, пов'язаних з негативним впливомелектромагнітних випромінювань на організм людини. Під впливом електромагнітнихполів (ЕМП) відбувається перегрів організму людини, спостерігається негативнийвплив ЕМВ на центральну нервову, ендокринну, серцево-судинну системи, на обмінречовин, зір.

Підвпливом електромагнітних випромінювань у людини спостерігаються: загальнаслабість, підвищена втома, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головнийбіль, біль серця. З'являється роздратованість, втрата уваги, росте тривалістьмоворухливої і зоровомоторної реакцій. Виникає ряд симптомів, які є свідченнямпорушення роботи окремих органів — шлунка, печінки, селезінки, підшлункової йіншої залоз. Пригнічуються харчовий і статевий рефлекси.

Фіксуютьсязміни показників білкового й вуглеводного обміну, збільшується вміст азоту вкрові й сечі, знижується концентрація альбуміну й росте вміст глобуліну,збільшується кількість лейкоцитів, тромбоцитів, виникають і інші зміни складукрові [49].

Одниміз серйозних змін, обумовлених надвисокочастотним опроміненням, є ушкодженняорганів зору. На низьких частотах такі зміни не спостерігаються й тому їхпотрібно вважати специфічними для НВЧ діапазону.

Ступіньураження залежить в основному від інтенсивності й тривалості опромінення. Зростом частоти, напруженості ЕМП, що викликає ушкодження зору, ступінь ураженнязменшується.

ГостреНВЧ опромінення викликає сльозотечу, подразнення, звуження зіниць. Потім післякороткого (1-2 доби) періоду спостерігається погіршення зору, що росте під часповторного опромінення, що свідчить про кумулятивний характер ураження.

Привпливі випромінювання спостерігається ушкодження роговиці ока. Але серед всіхтканин ока найбільшу чутливість в діапазоні 1-10 Ггц має кришталик.

Длязменшення впливу ЕМП на персонал і населення, що перебуває в зоні дії радіоелектроннихзасобів, варто застосовувати ряд захисних заходів. До них слід віднестиорганізаційні, інженерно-технічні й лікарсько-профілактичні заходи.

Здійсненняорганізаційних і інженерно-технічних заходів покладено насамперед на органисанітарного нагляду. Разом із санітарними лабораторіями підприємств і установ,які використають джерела електромагнітного випромінювання, вони повинні вживатизаходів по гігієнічній оцінці нового будівництва й реконструкції об'єктів, яківиробляють і використовують радіозасоби, а також нових технологічних процесів іобладнання з використанням ЕМП, проводити поточний санітарний нагляд заоб'єктами, які використовують джерела випромінювання, здійснюватиорганізаційно-методичну роботу по підготовці фахівців і інженерно-технічний нагляд.

Щена стадії проектування повинне бути забезпечене таке взаємне розташуванняоб'єктів що опромінюють та опромінюються, яке б зводило до мінімумуінтенсивність опромінення людей. Оскільки повністю уникнути опроміненнянеможливо, варто зменшити ймовірність проникнення людей у зони з високоюінтенсивністю ЕМП, скоротити час їхнього знаходження під опроміненням.Потужність джерел випромінювання повинна бути мінімально необхідною.

Виняткововажливе значення мають інженерно-технічні методи й засоби захисту: колективний(група будинків, район, населений пункт), локальний (окремі будинки,приміщення) і індивідуальний. Колективний захист опирається на розрахунокпоширення радіохвиль в умовах конкретного рельєфу місцевості. Економічнодоцільніше використовувати природні екрани — складки місцевості,лісонасадження, нежилі будинки. Установивши антену на горі, можна зменшитиінтенсивність поля, що опромінює населений пункт, у багато разів. Аналогічнийрезультат дає відповідна орієнтація діаграми спрямованості шляхом збільшеннявисоти антени. Але висока антена більш складна, більш дорога, менш стійка. Крімтого, ефективність такого захисту зменшується з відстанню.

Призахисті від випромінювання за допомогою екрана повинне враховуватися загасанняхвилі при проходженні через екран (наприклад, через лісосмугу). Для екрануванняможна використовувати рослинність. Спеціальні екрани у вигляді щитів, щовідбивають і радіо поглинають, надто дорогі, малоефективні й використовуютьсядуже рідко.

Локальнийзахист більш ефективний і використовується часто. Він базується на використаннірадіозахисних матеріалів, які забезпечують високе поглинання енергіївипромінювання в матеріалі й відбиття від його поверхні. Для екранування шляхомвідбиття використовують металеві листи й сітки з гарною провідністю. Захистприміщень від зовнішніх випромінювань можна здійснити шляхом обклеювання стінметалізованими шпалерами; захисту вікон сітками, металізованими шторами.Опромінення в такому приміщенні зводиться до мінімуму, а відбите від екранів випромінюванняперерозподіляється в просторі й потрапляє на інші об'єкти.

Доінженерно-технічних засобів захисту також належать:

-  конструктивнаможливість працювати на зниженій потужності в процесі налагодження, регулюванняй ремонту;

-  дистанційнекерування.

Персонал,що обслуговує радіозасоби й перебуває на невеликій відстані, варто надійнозахистити шляхом екранування апаратури.

Дляцього використовують матеріали, що радіопоглинають, як однорідного складу, такі композиційні, які складаються з різноманітних діелектричних і магнітнихречовин. З метою підвищення ефективності поглинання поверхня екранавиготовляється шорсткою, ребристою або у вигляді шипів.

Матеріали,що радіопоглинають, можуть використовуватися для захисту навколишньогосередовища від ЕМП, що генерується джерелом, яке перебуває в екранованомуоб'єкті.

Длязахисту тіла використовується одяг з металізованих тканин і матеріалів, щорадіопоглинають. Металізована тканина складається з бавовняних або капроновихниток, спірально оповитих металевим дротом. Таким чином, ця тканина, як іметалева сітка (при відстані між нитками до 0,5 мм) послабляє випромінювання неменш, ніж на 20-30 дб. При зшиванні деталей захисного одягу варто забезпечитиконтакт ізольованих провідників. Тому електрогерметизація швів проводитьсяелектропровідними розчинами або клеями.

Очізахищають спеціальними окулярами зі скла з нанесеної на внутрішню сторонупровідною плівкою двоокису олова. Гумова оправа окулярів має запресовануметалеву сітку або обклеєна металізованою тканиною. Цими окулярамивипромінювання НВЧ послабляється на 20-30 дб.

Колективній індивідуальні засоби захисту можуть забезпечити тривалу безпечну роботуперсоналу на радіооб’єктах [50].

Такимчином для зменшення негативного впливу електромагнітних випромінювань напрацівників компанії «КВАЗАР-МІКРО» керівництвом прийнятий ряд мір:

- длязахисту працівників від впливу електромагнітних випромінювань у будівельнихконструкціях у якості захисних екранів застосовується металева сітка;

- у якостіматеріалів для захисних халатів і комбінезонів використовується спеціальнатканина, у структурі якої тонкі металеві нитки скручені з бавовняними нитками,що надає тканині щільність, еластичність і теплозахисні властивості;

- всімонітори з електронно-променевою трубкою замінені на рідкокристалічні;

- з метоюпопередження, ранньої діагностики й лікування порушень стану здоров'япрацівники, робота яких пов'язана із впливом ЕМП, повинні проходити попередніпри надходженні на роботу й періодичні медичні огляди.

 

Висновки

В практичнійчастині дипломної роботи був проведений ряд розрахунків конкурентоспроможностісерверів компанії «КВАЗАР-МІКРО».

Розрахованіодиночні показники по технічних та економічних параметрах. За результатами цихрозрахунку цих показників встановлено, що за технічними показниками серверикомпанії «КВАЗАР-МІКРО» поки що не конкурентоздатні, але за економічнимипоказниками, які становлять q1=1,47; q2=1,12;q3=1,09,воницілком конкурентоспроможні.

Проведенірозрахунки конкурентоспроможності серверів комплексним методом, для чогорозраховані наступні показники:

— груповийпоказник по технічних параметрах, що становить Iтп = 0,552; Iтп= 0,605 та Iтп = 0,992 для першої, другої та третьої моделейвідповідно;

— груповийпоказник по економічних параметрах шляхом підсумовування одноразових іексплуатаційних витрат, який склав Iеп = 0,69; Iеп = 0,88та Iеп = 0,91 для першої, другої та третьої моделей відповідно;

— інтегральнийпоказник конкурентоспроможності, що становить К = 0,8; К = 0,69 та К = 1,09 дляпершої, другої та третьої моделей відповідно.

В результатіаналізу конкурентоспроможності було виявлено, що перша модель серверів більшеконкурентоздатна по економічних параметрах у порівнянні з іншими моделямисерверів, за інтегральним показником у третя модель серверів, яка є ідентичноюпо технічним параметрам становить 1,09 та дозволяє компанії вести конкурентнуборотьбу навіть з таким світовим брендом як Hewlett-Packard.

Також проведенийрозрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності по роках та індексуконкурентоспроможності який становить 108%, це говорить про те, що за один рікперша модель 2009 року стала більше конкурентоздатна, з погляду збільшенняподальшого збуту продукції, чим перша модель 2008 року на 8%.

Таким чином даніотримані під час розрахунків говорять про те що компанією «КВАЗАР-МІКРО»правильно вибрані шляхи забезпечення конкурентоспроможності її продукції наукраїнському ринку.

Під час аналізутакож виявлено й недоліки, які певною мірою не можна віднести до прорахунківкомпанії. До цих недоліків можна віднести недостатню якість обслуговування, несвоєчасність технічного оновлення.

Списокджерел інформації

1 Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник длявузів. – К.: Лібра, 2004.

2 Диксон П. Управление маркетингом:Учебное пособие. – М.: Бином, 2000.

3 ГорбашкоЕ.А. “Конкурентоспособность промышленной продукции” учеб. Пособие /С-П университетэкономики и финансов/ 1991.

4 ПродіусЮ.І. Забезпечення конкурентоспроможності підприємства// Труды Одесскогополитехнического университета, 2004, вып. 1 (21).

5 СмольниковаГ.Н., Зверев С.М. “Стратегия повышения качества” — 2000 № 4.

6 Материалысеминара “Обновление продукции и конкурентоспособность” М: МДНТП, 1991.

7 КалиновскаяТ.Н. “Качество продукции” Экон. Словарь – М: Экономика, 1990.

8 Ценыи ценообразование: Учебник для вузов/ Под ред. В.Е. Есипова. – 3-еизд., испр. и доп. – СПб. – М. – Х. – Мн.: Питер, 2002.

9 ФатхутдиновР.А. “Менеджмент конкурентоспособности продукции” — М: ИНФРА– 1998.

10 М. Альберт, М. Хедоури Ф., Основыменеджмента. Пер. с англ. — M.:ДЕЛО, 2003.

11 Юданов А.Ю. Конкуренция: теория ипрактика: Учебное пособие; 2-е изд., с испр. и доп. — М.: Ассоциация авторов ииздателей “Тандем”; Изд-во “ГНОМ-ПРЕСС”, 1998.

12  ФатхутдиновР.А. “Конкурентоспособность, экономика, стратегия управления” Учебное пособиедля ВУЗов по техническим и экономическим спец. – М: ИНФРА – 2000.

13  КочетковаА.В. “Проблемы управления конкурентоспособностью продукции” НИИПиН 1990.

14 Фатхутдинов Р. Конкурентоспособность иподготовка кадров// Общество и экономика. – 1999.

15  ГлуховА. ”Оценка конкурентоспособности товаров и способы ее обеспечения” Маркетинг –1999. — № 2 с. 56-64.

16  БуркинскийБ.В. Стрелец А.А. “Экономическая оценка конкурентоспособности” НАНУ 1998.

17  ЛепаР.Н. “Анализ конкурентоспособности предприятия в условиях внешнеэкономическойдеятельности” Донецк 1998.

18  ЛифицИ. М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг. — М:Юрайт-М,2001.

19  КоржМ.В. ”Функциональный метод определения уровня конкурентоспособности продукциипромышленного назначения” НАН Укр., Институт экономики промышленности. Донецк1998.

20  ТихоновР.М. “Конкурентоспособность промышленной продукции” Изд-во стандартов, 1985.

21 Войчак А.В. Маркетингові дослідження:Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2005. – 119 с.

22 Гаркавенко С.С. Маркетинг:Підручник для вузів. – К.: Лібра, 1998 р., 384 с.

23 Голубков Е.П. Маркетинговыеисследования: теория, методология и практика. – М.: Издательство “Финпресс”,1998. – 416 с.

24  ЗуйковВ.В. “Международная стандартизация и проблемы повышения качества иконкурентоспособности продукции” М. 1990.

25 Маркетинг:Курс лекций/ Л.Е. Басовский – М.: Инфра-М, 2002. – 219с.

26 Портер М. Международная конкуренция:Пер. с англ. / Под ред. и с предисл. В Д. Щетинина. — М.: Международныеотношения, 1993.

27  СвиткинМ.З. “Организация работ по обеспечению конкурентоспособности продукции” ЛДНТП,1997.

28 Современный маркетинг/ В.Е. Хруцкий,И.В. Корнеева, Е.Э. Автухова. Под ред. В.Е. Хруцкого. – М.: Финансы истатистика, 1991. – 265 с.

29 Старостіна А.О., Зозульов О.В.Маркетинг: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-прес, 2003. –326с.

30 Черчилль Гилберт А. Маркетинговыеисследования – СПб.: Питер, 2000. – 752 с.

31  Офіційнийсайт компанії «КВАЗАР-МІКРО» — www.kvazar-mikro.com

32 Сайт экономических известий – www.eizvestia.com

33 Закон України «Про охорону праці» від21.12.2002 р.

34 ДНАОП 0.00 — 1.3.1 — 99. Правила охоронипраці при експлуатації електронно-обчислювальних машин. Діє з 01.01.2000р.

35 ДСН 3.3.6.042 — 99. Санітарні нормимікроклімату виробничих приміщень. — К.: 2000.

36 ГОСТ12.1.005 — 88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочейзоны. Введ.01.01.89.

37  СНиП2.04.05 — 91*. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. — М.:Стройиздат, 1993 — 110с.

38  ДБНВ 2.5-28-2006 – Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучнеосвітлення.

39  ГОСТ12.1.003 — 83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. -Введ. 01.07.89 г.

40  ДСанПіН3.3.2.007 — 98. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальнимидисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин. -К., 1998.

41  ГОСТ12.1.045 — 84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочихместах и требования к проведению контроля. — Введ. 01.01.85 г.

42  Правилаустройства электроустановок ПУЭ — 87. М.: Энергоатомиздат, 1988.-648с.

43  ГОСТ12.1.019 — 79* ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видовзащиты. — Введ. 01.07.80. Изм. 1986.

44  ГОСТ12.1.030 — 81* ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление. — Введ. 01.07.82. Изм. 1987.

45  НАПББ 07.005 — 86. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной ипожарной опасности. — Действ. с 01.01.87.

46  ДБНВ 1.1.-7-2002. Державні будівельні норми. Захист від пожежі. Пожежна безпекаоб'єктів будівництва. — Діє з 01.01.03.

47  ГОСТ12.1.004 — 91* ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. — Введ. 01.07.95.

48  ЗаконУкраїни «Про Цивільну оборону». ВРУ. № 2974, ХІІ. – К., 1993.

49  СтеблюкМ.І. Цивільна оборона. – К.: Знання-прес, 2003. – 455 с.

50  КулаковМ.А. та ін. Цивільна оборона: Навч.посіб.для студ.вищ.навч.закл./ За ред… проф.В.В. Березуцького. – Х.: Факт, 2008. – 312с.