Реферат: Організація метеорологічної підготовки в артилерійському дивізіон

--PAGE_BREAK--Відлік проводять по будь-якому термометру психрометра через 4хв після заводу вентилятора з точністю до 1оС. При відліку психрометр не знімають з гака і в руки не беруть. Під час відліку вентилятор повинен працювати на повну потужність. Якщо до моменту відліку він починає зупинятися, то необхідно знову завести його і почекати до відліку 1-2хв.
б ) виміри температури повітря за допомогою термометра-праща проводять наступним чином: вибравши місце виміру, становляться обличчям до вітру і обертають термометр-пращ над головою на витягнуту руку на протязі 1-2хв. зі швидкістю приблизно 100 обертів за хвилину. Після цього уповільнюють і зупиняють обертання. Беруть термометр за кінець протилежний резервуару і швидко проводять відлік з точністю до 1оС.
При знятті відліку забороняється торкатися рукою резервуара термометра і дихати на нього.
Виміри напрямку і швидкості вітру проводять за допомогою вітроміра або вітрової рушниці.
а) польовий вітромір складається із рухомої системи, лімба, вертикальної осі. Для роботи вітромір розміщують на металевій складній штанзі. В комплект приладу входить також компас, який служить для орієнтування лімба. Рухома система складається з хвилєобразної флюгарки, противаги і вказівника швидкостей, який вільно обертається на горизонтальній вісі. При зборці вітроміра рухома система надягається на загострений кінець вертикальної вісі. Ось вітроміра повинна при цьому проходити через центральне кільце в нижній частині рухомої системи.
Противага флюгарки служить для врівноваження рухомої системи на осі вітроміру. Крім того противага використовується в якості вказівника при зніманні відліків по лімбу. Флюгарка має вирізи і хвильообразний згиб, який сприяє швидкому встановленню її в напрямку вітру. Вздовж дугового вирізу флюгарки нанесена шкала швидкостей вітру від 0 до 15 м / с (через 1 м/ с ).
Вказівник швидкостей вітру складається з двох пластин, жорстко скріплених між собою під кутом 76о. Пластини вказівника мають облегшуючі вирізи і ребра жорсткості. Нижня пластина має ложкообразну форму.
Внизу на ребрі нижньої пластини зроблений пасок, який служить вказівником для відліку швидкості вітру по шкалі на крилі флюгарки. Верхня пластина являється аеродинамічною противагою зменьшуючою розмах коливань нижньої пластини при поривчастому вітрі.
Лімб призначений для відліків напрямку вітру. Він має форму диску з чотирма вирізами. В центрі диску прикріплена розрізна втулка з пазом, який служить для фіксації положення лімба відносно вертикальної осі. На дискові по окружності нанесена кутомірна шкала з ціною поділки 1-00. Чотири поділки шкали оцифровані числами від 2 до 58, замість 0 на шкалі нанесена буква “С” ( північ ). Лімб одягається на ось шкалою вниз.
Штанга збирається з двох металевих труб, які входять одна в одну до упора і стягуються болтами. Загальна довжина штанги до 3.5м. На нижній трубі маються:
-   п’ята, що перешкоджає повороту і входу штанги в рухлий грунт;
-   підніжки, по яким спостерігач може піднятися до вітроміру;
-   ремінь для переводу штанги в похідне положення;
-   гніздо для штиря з компасом.
До верхньої трубки кріпляться три розтяжки з костилями для забивання в землю. Верхня труба закінчується штирем, на який встановлюється вісь вітроміра.
Компас закріплений на спеціальному штирі, вільний кінець якого має фігурну виточку з прорізом для закріплення в гнізді штанги. Компас на штирі встановлюється так, щоб поділка 1800(30-00) була обернена в сторону вільного кінця штиря. При такому положенні після закріплення штиря з компасом на штанзі напрямок 30-00 лімба компаса буде співпадати з напрямком 30-00 лімба вітроміра.
Установку вітроміра для спостереження проводять в такому порядку:
1.       На вибраному для вимірювання вітру місці прокреслюють нижньою половиною штанги як циркулем коло, використовуючи при цьому п’яту і верхню підніжку.
2.       Верхню трубку встановлюють в нижню до упору і скріплюють обидві половини стяжним болтом.
3.       На прокресленому колі забивають в землю костилі на однаковій відстані один від одного.
4.       Встановлюють в центрі кола штангу і обертаючи стяжки, зменшують довжину розтяжок, слідкуючи при цьому за тим, щоб штанга стояла вертикально.
5.       Виймають з ящика деталі вітроміра і збирають прилад.
6.       Взявши вітромір в руку так, щоб рухома система була щільно притиснута до осі, підіймаються по підніжкам штанги і встановлюють вітромір на штирі штанги. Виступ на штирі штанги повинен зайти в проріз трубки осі вітроміра.
7.       Виймають з ящика компас із штирем і вставляють кінець штиря в гніздо штанги, позначеної буквою “К”.
8.       Відпускають гальма магнітної стрілки компаса.
Орієнтування вітроміра полягає в наданні вітроміру такого напрямку, при якому нульова поділка лімба, тобто буква “С”, була б направлена на північ.
Для орієнтування спостерігач стає біля штанги із сторони, протилежної компасу, і, обертаючи штангу, сполучає північний кінець магнітної стрілки компаса з нульовою поділкою шкали. При цьому нульова поділка лімба вітроміра, тобто буква “С”, буде напрямлена на північ.
На місцевості, де поправка для переходу від магнітного азимуту до дирекційного кута перевищує 1-00 або близька до нього, північний кінець магнітної стрілки компаса сполучають не з нульовою поділкою, а з поділкою шкали, яка відповідає:
§   при додатній поправці – величині поправки;
§   при від’ємній поправці – доповненого її до 60-00.
Орієнтування вітроміра можна провести за допомогою бусолі. Після орієнтування приладу штанга за допомогою стяжок закріплюється кінцево.
При вимірюванні напрямку і швидкості вітру відлік напрямку вітру роблять по шкалам лімба проти противаги флюгерки вітроміра, а відлік швидкості на крилі флюгарки.
Зняття відліків по шкалам вітроміра здійснюють наступним чином: поглянувши на шкалу лімба, помічають миттєве положення противаги флюгарки, роблять відлік по шкалі, записують його в бланк спостережень. Потім, поглянувши на шкалу швидкості, помічають миттєве положення вказівника швидкості, роблять відлік і записують його в бланк. Подібним чином здійснюють 10 відліків напрямку і 10 відліків швидкості вітру приблизно через 15 секунд один відлік від одного, чергуючи відліки напрямку і швидкості між собою.
Відліки напрямку роблять з точністю до 1-00, а відліки швидкості – до 0,5 м/с. Записані відліки напрямку і швидкості вітру складають окремо і суми ділять на 10.
Середнє значення напрямку вітру округлюють до1-00, а середнє значення швидкості – до 1 м/с.
б) вітрова рушниця ВР-2 призначена для вимірювання швидкості і напрямку середнього вітру в прошарках атмосфери 50,80,120,200 м. від поверхні землі. За допомогою вітрової рушниці ВР-2 визначається також балістичний вітер в межах висоти АДТ.
В основі методу вимірювання вітру за допомогою вітрової рушниці лежить залежність зносу парашутуючого тіла (вітрової кулі) від швидкості вітру.
Вітрова рушниця ВР-2 складається із ствола з перехідною трубкою і затвором, основою, лімба і візиру.
Ствол рушниці і перехідна труба являть собою одне ціле. На зрізі труби є Г-подібний виріз для фіксування ствола на стійці основи.
Лімб призначений для зняття відліків направлення вітру. Він має форму диску з отвором в центрі. На диску кріпиться втулка з резервним кільцем і зажимним прапорцем, шаровим рівнем, візиром, який може повертатися відносно осі диску. Для фіксування візиру на диску є гвинт що стопорить. По колу диска нанесена кутомірна шкала з ціною поділки 0-25. Оцифрована шкала через 1-00. лімб разом з візиром надягається на ствол рушниці шкалою вверх і закріплюється зажимаючим прапорцем.
Основа рушниці складається із плити, шарової п’яти з механізмом фіксації, ричагу і стійки з шліфтом.
Місце розгортання вітрової рушниці вибирають з таким розрахунком, щоб знос куль вітром проходив в бік від вогневої позиції. В напрямку зносу вітрових куль повинна бути відкрита, рівна ділянка місцевості до 200 м., дозволяючи швидко відшукати місце падіння куль.
В вибраному місці вітрову рушницю встановлюють і орієнтують. Встановлення вітрової рушниці для вимірювання середнього вітру в нижньому прошарку атмосфери здійснюють в такій послідовності:
§   вибирають (вирівнюють) площадку радіусом до 1 м.;
§   на площадці встановлюють основу рушниці;
§   стійку основи за допомогою ричагу шарової п’яти орієнтовно встановлюють в вертикальне положення;
§   ствол перехідною трубою одягають на стійку і поворотом за годинниковою стрілкою фіксують його на стійці;
§   притримуючи рукою ствол, піднімають ногою ричаг шарової п’яти і коливальними рухами ствола виводять рівень на середину;
§   натискуючи ногою на ричаг шарової п’яти, закріплюють ствол в вертикальному положенні. При цьому рівень не повинен виходити за межі великого кола нанесеного в центрі рівня.
Орієнтування вітрової рушниці полягає в наданні лімбу такого положення, при якому поділка 30-00 була б направлена на північ.
Орієнтують вітрову рушницю за допомогою бусолі ПАБ-2А, для чого: §    на віддалені не менше 30 м. від рушниці встановлюють бусоль, орієнтують її по магнітній стрілці і визначають магнітний азимут на рушницю;
§    в отриманий магнітний азимут вводять поправку бусолі і отримують дирекційний кут на вітрову рушницю;
§    встановлюють вказівник візиру на поділку шкали лімбу, що відповідає даному дирекційному куту, і закріплюють візир на лімбу стопорним гвинтом;
§     відстопорюють резервне кільце лімба, затискаючи прапорцем і повертаючи лімб разом з візиром, наводять візир в бусоль. Потім резервне кільце лімба стопорять прапорцем і опускають стопорний гвинт візира. В цьому випадку поділка шкали 30-00 лімба буде обернена на північ, а дирекційний кут, знятий зі шкали на середню точку падіння “вітрових куль”, визначають напрямок “звідки дує вітер”.
Установивши і зорієнтувавши вітрову рушницю підготовляють зондуючи кулі: в денний час – ЗП-2, в нічний – НЗП. Переконавшись, що в напрямку пердбачуємого місця падіння вітрових куль людей немає, по команді “Почати зондування” здійснюють постріл. Після пострілу розрахунок уважно спостерігає за падінням кулі і помічають місце її падіння. В вказаній послідовності здійснюють 4-5 пострілів з проміжком 45-60с. Після кожного пострілу контролюють положення шарового рівня.
Визначають середню точку падіння не менше чим трьох куль і відмічають її віхою. При необхідності здійснюють допоміжний постріл.
Візиром визначають дирекційний кут на віху, а за допомогою мірної стрічки (мірного шнура)вимірюють відстань від рушниці до віхи.
За напрямок середнього вітру (звідки дує) в межах висоти 200 м. приймають значення дирекційного кута на віху.
Швидкість середнього вітру визначають по відстані від рушниці до віхи використовуючи таблицю 1.
Таблиця 1. Швидкості середнього вітру Wу (м/с) і приріст напрямку середнього вітру Dawу (Д.У.) в залежності від зносу вітрових куль Дг зондувальних патронів ЗП-2 і НЗП.
Стандартні висоти У, м.
Дальність зносу вітрових куль Дг, м.
Дирекційний кут aw200 збільшують на Dawу
40
50
60
70
80
90
100
110
120
130
140
150
200
3
4
5
6
7
7
8
9
10
11
12
12
0-00
400
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
1-00
800
4
5
6
7
8
9
10
11
13
14
15
16
2-00
1200
4
5
7
8
8
9
11
12
13
15
15
16
2-00
1600
4
6
7
8
9
10
11
13
14
15
17
17
3-00
2000
4
6
7
8
9
10
11
13
14
16
17
18
3-00
2400
4
6
8
9
9
10
12
14
15
16
18
19
3-00
3000
5
6
8
9
10
11
12
14
15
17
18
19
4-00
4000
5
6
8
9
10
11
12
14
16
18
19
20
4-00
При роботі з вітровою рушницею, як і з всякою вогнепальною зброєю, необхідно суворо дотримуватися заходів безпеки:
§     Особовий склад, обслуговуючий вітрову рушницю повинен бути в касках;
§     Постріл з рушниці стріляючий повинен здійснювати, стоячи на коліні;
§     При використанні набоїв НЗП на місцевості з сухою рослинністю розрахунок повинен мати при собі лопату і підручні засоби для гасіння можливих пожеж.
Складання наближеного бюлетеня “Метеосередній”
Наближений бюлетень складають з використанням устарівшого бюлетеня “Метеосередній” і при відсутності бюлетеня тільки по даним вимірювання метеорологічного поста.
Складання наближеного бюлетеня з використанням устарівшого бюлетеня “Метеосередній"
При складанні такого бюлетеня у ньому не вказується номер метеорологічної станції і середнє відхилення густини повітря від табличних.
В бюлетень записується:
§     дата і час виробництва вимірювань метеорологічним постом;
§     висота метеорологічного посту над рівнем моря (м);
§     відхилення наземного тиску атмосфери (мм.рт.ст.) і відхилення наземної віртуальної температури повітря (град.) на рівні метеорологічного посту;
§     середнє відхилення температури повітря, напрямок і швидкість вітру середнього для стандартних прошарків до висоти 4 км.
Відхилення наземного тиску атмосфери Н0 записується в бюлетень і визначається по формулі:

DН0 = Н0 – 750.
де Н0 – тиск виміряний метеопостом$
750 – табличне значення наземного тиску.
Відхилення наземної віртуальної температури Dt0мп записується в бюлетень і визначається по формулі:
Dt0мп = tп — 15,9
де tп — наземна віртуальна температура;
15,9 – табличне значення віртуальної температури.
Наземна віртуальна температура визначається наступним чином:
t0 = t0 + DТv.
де t0 – виміряна наземна температура повітря;
DТv – віртуальна поправка, що визначається по табл. 2.
Таблиця 2. Віртуальні поправки.
t0,0С
Нижче 0
0
5
10
15
20
25
30
35
40
45
50
DТv,0С
0
+0,3
+0,5
+0,6
+0,9
+1,3
+1,8
+2,4
+3,3
+4,4
+5,8
+7,4
Середнє відхилення температури для стандартних висот У до 4000 м, визначають шляхом введення поправки <shapetype id="_x0000_t75" coordsize=«21600,21600» o:spt=«75» o:divferrelative=«t» path=«m@4@5l@4@11@9@11@9@5xe» filled=«f» stroked=«f»><path o:extrusionok=«f» gradientshapeok=«t» o:connecttype=«rect»><lock v:ext=«edit» aspectratio=«t»><shape id="_x0000_i1025" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«104711.files/image001.wmz» o:><img width=«12» height=«23» src=«dopb332982.zip» v:shapes="_x0000_i1025">Dt’y на відхилення, взяті з бюлетеня «Метеосередній».
Поправки Dt’y визначають по табл… 3.
Таблиця 3. Поправка Dt’y в температуру бюлетеня «Метеосередній».
У, м.
dt0
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
200
1
1
2
3
3
4
5
6
7
8
400
—
1
1
2
3
3
4
5
6
7
800
—
—
1
1
2
3
3
4
5
6
1200
—
—
—
1
1
2
3
3
4
5
1600
—
—
—
—
1
1
2
3
3
4
2000
—
—
—
—
—
1
1
2
3
3
2400
—
—
—
—
—
—
1
1
2
3
3000
—
—
—
—
—
—
—
1
1
2
4000
—
—
—
—
—
—
—
—
1
1
    продолжение
--PAGE_BREAK--


    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--