Реферат: Джайнизм
2. Джайнізм: специфікавіровчення та культ.
У VI ст. до н.е. брахманізмуже перестав задовольняти релігійні потреби населення Індії. Передусім цестосувалося надто ускладненого його культу, неспроможності витлумачити багатоактуальних для того часу питань, пов`язаних з буттям світу і людини. У зв`язкуз цим посилилися релігійні пошуки, наслідком яких стало виникнення на значнійтериторії Індії буддизму. Але у східній частині Північної Індії процесасиміляції місцевого населення з арійскими прибульцями мав свої особливості:елеменети місцевої культури явно переважали, що зумовило особливу тенденціюрелігійного розвитку, яка виявилася в утворенні нової релігії – джайнізму.
Джайнізм майже не існує за межами Індії, інавіть у самій Індії нараховується не дуже багато послідовників (біля півторамільйони чоловік). Але зовнішній вплив ідеї джайнізму непропорційно великий.
Засновником джайнізму вважається Махавира — «великий герой», на прізвисько Джина — «переможець». Однівважають джайнізм сектою індуїзму, інші — окремою релігією.Дехто з учених твердить, що Будда і Махавіра – одна особа, а буддизм і джайнізм– різні гілки одного вчення. Але точно відомо, що обидва віровчення спочаткубули внутрішніми реформаторськими течіями індуїзму.
Махавіра походив з касти правителів(кшатриїв) і вів розкішне, повне надмірностей життя до 30 років, коли вінраптово прийшов до думки про самовдосконалення. Провівши 12 років в умертвінніплоті і медитації, без одягу та їжі, Махавіра при житті досяг стану нірвани. У 42-річномувіці отримав визнання як переможець пристрастей (джайн), як вільний від світу(ніргрантх). Останні 30 років життя він провів у виді якоїсь всевідаючої істоти(кевали), навчаючи своїх послідовників, яких стали називати джайнами таніргрантхами.
Докінця життя Махавіра заснував кілька великих монашеских громад, одна з якихзберегла його навчання і продовжувала існувати після смерті. Згодом джайнізмрозділився на три секти:
ü<span Times New Roman"">
перша секта — Дигамбарів (небесних одягів) відмовиласявід носіння одягу взагалі;ü<span Times New Roman"">
друга секта — Шветамбарів (білих одягів) дозволяласвоїм послідовникам носити одяг, але тільки чисто-білий;ü<span Times New Roman"">
третя секта — Станакаваси, згодом перетворилася вреформаторську течію, яка боролась проти поклоніння ідолам серед джайнів.У кожній з цих трьохгалузей джайнізму свій власний звіт священних книг. Загальна назва священнихкниг джайнів – Агами (наставління). Священні книги містять повчання Махавіридоповнені його послідовниками. Число книжок коливається від 33 до 84, взалежності від секти.
Джайни вірять, що їхня релігія древніша засамий індуїзм, тому що Махавіра був 24-им і останнім тиртханкаром (святим, щопізнав чесноту). Джайни вважають, що до Махавіри було ще 23 таких«святих», і початок їхньої релігії було покладено в далекій стародавностінайпершим з них, по імені Ришабха. У нього було одинадцять безпосередніх учнів– ганадхарів, яких джайни вважають святими. Общину джайнів створив нібито 23-йтиртханкар Паршва, який проповідував чотири істини:
ü<span Times New Roman"">
не вбивай нічого живого;ü<span Times New Roman"">
не кради і не визнавай мирськихсправ;ü<span Times New Roman"">
будь правдивим;ü<span Times New Roman"">
будь аскетом.Махавіра долучив сюди ще цнотливістьмонахів. Таким чином, Махавіра був, на їх думку, організатором,систематизатором та реформатором, але незасновником релігії.
Община джайнів об`єднувала монахів і мирян.Монастирів у джайнів не було. Монахи жили біля міст у лісах, печерах, щобмиряни бачили їхнє аскетичне життя. Миряни мусили дотримуватися подружньоївірності, обмежувати свої потреби, один день на місяць жити як монахи, іпротягом усьго часу годувати монахів. Ще за життя Махавіри джайнізм набуввеликого поширення.
Ціль усіх джайнів у тім, щоб стати джинами(переможцями), подібно Махавірі — тільки так, вважають вони, можна позбутисявід безкінцевого циклу перевтілень. Джайнізм можна назвати атеїстичною релігієютому, що це навчання заперечує існування Верховної Істоти або Творця; крімтого, джайни взагалі не вірять в існування надприродних сил. Індуських богіввони визнають як істот не набагато більш могутніх, ніж людина.
Заперечуючи все надприродне, джайнивиробили гуманістичний погляд на порятунок. Людина повинна покладатися тількина свої сили та здібності. Нерозумно сподіватися на допомогу ззовні.Нескінченних страждань життя, безкінцевих перевтілень можна уникнути лише задопомогою самодисципліни й аскетичного способу життя. Відповідно до навчанняджайнів, всесвіт ніким не створений й існує вічно. Всесвіт складається з двохнезалежних і вічних початків — живого(джива) і неживого (аджива). Живе єдуша, а неживе є речовина, матерія. Джайни вірять, що навіть комахи, рослини,вогонь, вода, земля і вітер мають живі душі.
Не пояснюючи, як це відбувається і чому,джайни стверджують, що кожна джива(жива душа) постійно зв'язана з адживой(неживою речовиною) через карму, безтілесну, невідчутну матерію, що підтримуєзв'язок живого з неживим. Порятунок — кайвалья — це процес відділення душі відречовини, звільнення живого від неживого; досягається таке відділення тількипорятунком душі від вже існуючої карми і недопущенням проникнення нової.Монашеска організація джайнів призначена саме для того, щоб запобігтипроникненню нової карми за допомогою спеціальних обрядів і особливих умовжиття.
Суть джайнізму – це три основи, «тридорогоцінних камені»: правильнезнання, правильна віра і правильне поводження. Правильне знання - розумінняфілософії джайнів. Правильна віра — довіра до усьому, що написано у священних книгах джайнів. Правильне поводження містить у собі кілька принципів, найважливішіз яких — неспричинення зла і непротивлення до зла (ахімса) і аскетичний спосібжиття (тапас).
Джайни довели принцип неспричинення зла дотакого абсурду, що він став найбільш відомою характеристикою їхньої релігії.Монахи-джайни підмітають перед собою дорогу, щоб не убити випадково якої-небудькомахи. Вони проціджують усю воду, що п'ють, і уважно досліджують усю їжу передтим, як її з'їсти. Джайни строго дотримуються вегетаріанства, але і при цьомувисловлюють співчуття, тому що фрукти, овочі і горіхи, на їхню думку, теж маютьживу душу. Тому щодня вони каються в зроблених гріхах і намагаються грішитиякнайменше, поїдаючи тільки нездатних почувати «живих істот». Тому щомайже будь-яка робота зв'язана з ненавмисним убивством чогось живого, джайни,що серйозно відносяться до своїх переконань, вибирають професії, щовідповідають їх вимогам (наприклад, банківського службовця або страховогоагента).
Хоча самогубство суперечить джайністськомупринципові неспричинення зла, вищим актом аскетизму в джайнів вважається вмертиголодною смертю, не приймаючи їжі. Вони думають, що в такий спосіб здобуваютьзвільнення або святість.
Є й інші принципи правильного поводження:цнотливість, правдивість, байдужність до подій і цінностей матеріального світу;джайни не крадуть і не беруть на себе зобов'язань.
Якщорелігію джайнів оцінювати з біблійнихпозицій, то можна виділити декілька аспектів:
Ø<span Times New Roman"">
джайнізм — релігіяегоцентрична, зосереджена скоріше на людині, ніж до Бога. Джайни повністюзаперечують усе надприродне, розглядаючи всесвіт, як щось вічне, ніким не створене,існуюче саме по собі і складене з двох протилежних початків — речовини і душі,мертвого і живого. У релігії джайнів немає місця для Особистісного Бога.Ø<span Times New Roman"">
джайни не призивають до жалю імилосердя, їх цікавить тільки дотримання визначених правил. Порятунокдосягається навіть не моральними якостями, а безпомилковим дотриманнямритуалів. Тому монашеська система джайнів — одна з найсуворіших організаційсвіту, що вимагає беззаперечного підпорядкування від своїх членів.Ø<span Times New Roman"">
джайнізм — це скоріше механічневиконання обрядів, ритуалізм, ніж духовний взаємозв'язок; це не звільнення, апідпорядкування волі. Кожен джайн надзвичайно турбується про самого себе, довсіх інших йому немає справи.Ø<span Times New Roman"">
у релігії джайнів чітковиявляються песимізм, безнадійність і відсутність позитивного стимулу.Ø<span Times New Roman"">
серед джайнів немає місцяслабкому, каліці, дитині. Тільки сильні знаходять порятунок.Ø<span Times New Roman"">
усі зусилля джайнів закінчилисясоціальним і духовним крахом. Джайнізм виявився нездатний знищити кастовусистему, очистити храми від ідолів і перемогти багатобожжя, що джайни, впринципі, відкидають. У дійсності джайни поклоняються і моляться 24-мтиртханкарам, і храми їхні повні ідолів.Більшість джайнів живуть в Індії, і якщокомусь з нас доведеться зустрітися з ними, необхідно знати деяку культурнуспецифіку. Вони заснували «Всесвітню місію джайнів», організацію,задачею якої є поширення джайнізму в інших країнах, головним чином, задопомогою літератури. Англійською мовою існує багато джайнистской літератури; уній особливо підкреслюється принцип «правильного поводження ».
Для західної культури характернийпрактичний склад розуму; тому не дивно, що ідеї джайнів — у тім, що відноситьсядо повсякденного життя — придбали деяку популярність у країнах Заходу. Якщо Вамдоведеться зустріти людину, що відчула сильний вплив джайнізму, пом`ятайте наступне:
1.<span Times New Roman"">
Концепція неспричинення зла(ахімса) нездійсненна на практиці — людина, хоче вона того чи ні, убиваємільйони живих організмів, і уникнути цього неможливо. Джайни проціджують воду,щоб не проковтнути разом з нею дрібних комах, але з кожним ковтком води мипоглинаємо мільйони мікроорганізмів. Таким чином, зупинити проникнення новоїкарми просто поза людськими силами. З іншого боку, швидко умерти від спраги іголоду ще не означає, на думку джайнів, знайти звільнення. Деякі джайни бачатьце протиріччя і намагаються обійти його за допомогою щоденних покаянь. Але комуй у чому вони каються?2. Навчання джайнів немістить ясної й осмисленої системи авторитетів. Три секти джайнів не згодні міжсобою з приводу того, які зі священних книг варто вважати канонічними. Жодна зцих книг не була записана в остаточному виді впритул по 500 р. до н.е, колипісля смерті Махавіри пройшло вже біля тисячі років.
3. Цікаво, що теперджайни заявляють: ахімса, принцип неспричинення зла, є ні що інше, як навчанняпро всеосяжну любов. Це твердження не можна знайти в їхніх священних книгах; зіншого боку, у сучасній джайністскій літературі можна чітко простежити впливхристиянских ідей. Насправді, усі розпорядження джайнізму носять забороненийхарактер, і ця релігія може залучити тільки людей аскетичного складу.
4. Проблема гріхаважлива в релігії джайнів, хоча вони відносяться до неї і визначають її інакше,ніж християни. Але саме тут знаходиться точка дотику християнства з джайнізмомі на цьому ґрунті можна вступити в контакт. Питання в тім, чи здатний грішниксам очиститися від своїх гріхів, ведучи аскетичний спосіб життя і не заподіюючизла?
Протеджайністске вчення і сьогодні має не мало прихильників (кілька мільйонівприхильників, в основному приналежних до торговельних і ремісничих кіл, тому щоахінса унеможливлює для джайна землеробство), і впливає в сучасній Індії накультурне, релігійне і політичне життя країни.