Реферат: Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість
Рівненський інститут слов’янознавства
Київського славістичного університету
Кафедра товарознавства та експертизи
КУРСОВА РОБОТА
ДО ДИСЦИПЛІНИ
Товарознавство продовольчих товарів
НА ТЕМУ:
„Формування асортименту нитокв умовах ринку та їх якість”
Виконала:
Студентка IV – курсу
Групи ТМС — 052
Факультету МЕВ таБ
Спеціальності:
товарознавство таекспертиза
в митній справі
Грязєва Ю.Ю.
Перевірив:
К. т. н., доц. МельникА.І.
Рівне – 2008
Зміст
Вступ. 3
1. Загальні відомості 5
2. Історичні відомості про походження ниток і пряжі 10
3. Виникнення і розвиток хімічних ниток. 13
4. Класифікація та асортимент текстильних ниток. 18
5. Вивчення народної техніки прядіння в Україні 20
6. Швейні нитки. 25
6.1 Шерстяні вишивальні нитки. 27
7. Формування структури текстильних ниток в процесівиробництва. 31
8. Правила приймання ниток. 37
8.1 Методи випробувань. 37
8.2 Дефекти текстильних ниток. 38
9. Пакування, маркування, транспортування і зберігання. 43
Гарантії виробника. 44
10. Характеристика технічних ниток. 45
11. Товарознавчі аспекти і тенденції розвитку ринкутекстильної продукції 49
Висновок. 51
Список використаної літератури. 53
Додатки. 54
/>Вступ
Нитки… Вони складають основу всього що насоточує. Ми ходимо в речах в яких є сплетіння ниток, рослини, теж містятьниточки в листочках. Тема моєї курсової роботи формування асортименту ниток вумовах ринку та їх якість. Історія нитки починається з давніх-давен, ще нашіпредки виготовляли нитки для виробництва одягу. На той час виробляли лишенатуральні нитки. У XIX ст. вишивали лляними, конопляними й вовняними ниткамиручного виробництва. Нитки пряли з вичесаних волокон льону чи коноплі,намагаючись робити тонку й рівну нитку. Потім нитки білили, фарбували, натираливоском чи жиром. Нитки для вибілювання золили в діжках-«зільницях». Удіжку складали намотані нитки, пересипали попелом із спалених дров і заливалиокропом. Луг, що утворювався в діжці, поступово вибілював нитки. Потім ниткиполоскали у чистій воді й висушували на сонці чи на морозі. У вишивці такі білінитки часто комбінували із сірими чи зеленуватими небіленими. Нитки фарбувалиприродними барвникам: відварами кори дуба, гілок та ягід бузини й брусниці,лушпинням цибулі тощо. Відвар шишок вільхи. дубових жолудів та бузини дававчорний колір, кори дуба і вільхи — темно-коричневий, кори каштана — світло-коричневий.Відварюючи квіти нагідок і лушпиння цибулі одержували золотисто-жовтий колір. Замочуваннянитки у розчині лугу, отриманого від спаленої соломи гречки, надавало ниткамсвітло-вохристого («пшеничного») кольору. Інтенсивний жовтий коліротримували від запікання в тісті ниток, намочених у конопляній олії. Нитки,пофарбовані в таких спосіб, називались заполоччю, пізніше ця назва пошириласяна всі вишивальні нитки. Для одержанні червоного кольору використовували ягодибрусниці, кора крушини — синюватий колір, дрік — зелений. Насичений червонийколір отримували з барвників тваринного походження, які виробляли з личинокчервеця (у нас) або кошенілі в тропіках. З висушених личинок робили порошок, якийбув надзвичайно дорогий. Із середини XIX ст. стали користуватися привознимибавовняними, вовняними, металевими, шовковими нитками, бісером. Для наданнябільшої ошатності у вишивку вводили золоту та срібні нитки, металеві пластини(«лелітки»). Найкращими для вишивання вважаються шовкові нитки. Сировиноюдля цих ниток є тоненькі павутинки кокона шовкопряда. які досягають довжини до 2 м. Ці нитки були привозними і коштували дорого. Їх вживали виключно для виконання найдорожчих речей.Вовняні нитки теж цінувались досить високо. Вони, як і шовк. тваринногопоходження, мають енергетичну «пам'ять». Вовняні нитки для вишиваннянайбільше використовувалися на Поділлі, Буковині, Карпатському регіоні. Завовняними йдуть нитки лляні та конопляні. Найменш цінними вважалися бавовнянінитки («вата»). Проте вони були дешевшими і доступнішім й поступовостали застосовуватись досить широко. Зовсім непридатним з погляду енергетикивиявився акрил. На відміну від спокійних кольорів природних ниток, яскравікольори акрилу роблять традиційні українські узори неприродними, кричущими інавіть агресивними. Історія ниток дуже багата. Але ринок ниток в Україні є ненастільки забезпечений натуральними нитками, не вистачає сировини і томузаміняють синтетичними. Вони по своїм властивостям нічим не поступаютьсяприроднім. Якість ниток залежить від багатьох чинників, зокрема від способузберігання, адже якщо не дотримуються відповідних умов, нитки псуються. Метоюкурсової було довести, що виробництво природних ниток необхідне, одна з причинце відсутність хімікатів, адже кожний день ми носимо одяг в якому знаходятьсяниточки, які складають систему. Варто вирощувати льон для розвитку ткацтва,прядіння, вишивання, адже символом України завжди була вишиванка.
/>/>1. Загальні відомості
Швейні нитки – основний вид матеріалу дляз’єднання деталей швейних виробів. Крім того, нитки можуть використовуватися іяк оздоблювальний матеріал. За волокнистим складом швейні нитки поділяються на:бавовняні, шовкові, синтетичні, штучні та штапельні. За структурою існують таківиди швейних ниток: скручені, однониткові, армовані, текстуровані. Заоздобленням та забарвленням швейні нитки випускають: чорними, білими,кольоровими, глянцевими або матовими; бавовняні – мерсеризованими. Якістьшвейних ниток характеризується їх міцністю, розтяжністю, пружністю,зрівноваженням скручування, рівністю, міцністю фарбування, відповідним ступенембілизни та відсутністю або наявністю зовнішніх дефектів. Швейні нитки повиннізадовольняти такі основні вимоги: бути міцними мати рівномірну товщину таступень скручування, бути зрівноваженими за скручуванням, мати міцне фарбуванняабо достатній ступень білизни, не мати дефектів.
Для зберігання зовнішнього виду та якостівиробів необхідно, щоб нитки за показниками міцності, розтяжності, усадкивідповідали властивостям основного матеріалу. Бавовняні швейні нитки виробляютьз високоякісної гребінної пряжі в 2, 3, 4, 6, 9 та12 складань. Основні операціїз виготовлення ниток: трощення (складання 2-3-х та більше ниток), скручуваннята оздоблення. Для зрівноваженості структури ниток останнє скручуваннявиконується в напрямку, протилежному основному скручуванню. Оздоблення нитоквключає операції: відварювання, відбілення, фарбування, апретування таполіровки. Найбільш високоякісні нитки мерсеризують. Бавовняні швейні нитки заоздобленням та забарвленням випускають: суровими, білими, чорними, кольоровими,матовими або глянцевими, з м’яким та жорстким оздобленням. За товщиною швейнінитки поділяються на торгові номери; за міцністю – на торгові марки. Торговийномер – це умовний номер ниток. Більш тонкі нитки мають більш високий торговийномер. Нитки торгових марок „Екстра”, „Прима”, „Спеціальні” та „Чайка” випускаютьтаких торгових номерів: 10, 12, 20, 30, 40, 50, 60, 80 та 120. Нитки торговоїмарки „Особливо міцні” випускають торгових номерів: 00, 0, 1, 3, 4 та 6 і використовуютьдля виготовлення спеціального одягу. Сорт ниток встановлюється за показникамиміцності, рівномірності, зрівноваженості та скручуванням та за бальною оцінкоюзовнішніх дефектів при перегляді 100 паківок ниток з довжиною кожної паківки – 200 метрів.
В білих нитках І сорту допускається дефектівне більш, ніж на 45 балів; в сурових, кольорових та чорних нитках І сорту – небільш, ніж 36 балів. Використовують бавовняні швейні нитки як основні привиконанні операції з’єднання деталей швейного виробу, обметування зрізів таінших. Швейні нитки з натурального шовку Швейні нитки з натурального шовкувиробляють з ниток шовку-сирця лінійної щільності 3,22 та 4,65 текс подвійнимскручуванням: спочатку скручують кожну нитку шовку-сирця, потім з’єднують разом3 скручені нитки і скручують їх у напрямку, протилежному первинному скручуванню.Готові нитки відварюють, фарбують або відбілюють. Товщину ниток позначаютьумовними торговими номерами: №65 (нитки в 6 складань, лінійна щільність – 17,4текс); №33 (нитки в 12 складань, лінійна щільність – 31 текс); №18 (нитки в 20складань, лінійна щільність – 57,7 текс). Товсті нитки з натурального шовку –Гарус – випускають двох номерів: №3 (333 текс) і №7 (143 текс) і виробляють з90 ниток шовку-сирця. Використання ниток залежить від їх товщини: нитки номерів65 та 33 використовують для з’єднання деталей з тонких матеріалів або для прокладанняоздоблювальних строчок; нитки №18 (потовщені) – для обметування петель,пришивання ґудзиків, прокладання оздоблювальних строчок на виробах з вовнянихпальтових тканин; нитки Гарусу – для прокладання оздоблювальних рельєфнихстрочок, обметування петель, вишивання. Синтетичні швейні нитки виробляють зполіамідних та поліефірних текстильних ниток. Виробництво ниток складається з: трощення,скручування, відварювання, фарбування або відбілювання та оздоблення.
В процесі оздоблення нитки обробляють різнимихімічними препаратами для зниження електризуємості та підвищення термостійкості.Комплексні анідні нитки – найбільш міцні та еластичні, мають високу теплостійкістьта практично не усаджуються. Їх використовують при виготовленні виробів з безусадочнихсинтетичних матеріалів, шкіри, та швейних виробів, які виготовляютьсятехнологією „форниз”. Комплексні капронові нитки мають високу міцність танайбільшу стійкість до стирання, але низьку теплостійкість. Їх використовуютьдля обметування петель та виготовлення одягу з міцних жорстких без усадочних матеріалів.Випускають капронові нитки торговими номерами 50К (15,5 текс х 3) та 90К (31текс х 3). Модифіковані поліамідні нитки Шелон використовують замість ниток з натуральногошовку №65, але вони менш теплостійкі та міцні. Лавсанові комплексні ниткитеплостійкі, без усадочні, еластичні, але поступаються капроновим запоказниками міцності та стійкості до стирання. Їх випускають торговими номерами:22Л (11,1 текс х 2), 33Л (11,1 текс х 3), 55Л (27,7 текс х 2) та 90Л (29,4 тексх 3). Тонкі нитки 22Л та 33Л використовують при виготовленні виробівбілизняного, сорочкового та костюмно-платтєвого асортименту, трикотажнихвиробів; товсті нитки 55Л та 90Л – для прокладання рельєфних оздоблювальних
Армовані швейні нитки мають сердечник зполіамідних або поліефірних комплексних ниток, який обвивають волокнами бавовниабо полінозними. Найбільш поширеними є нитки, армовані бавовною. Вони більшблискучі, міцні та еластичні, ніж бавовняні, і значно більш теплостійкі та меншрозтяжні, ніж лавсанові. Їх випускають торговими номерами: 20ЛХ, 30ЛХ, 44ЛХ івикористовують замість бавовняних швейних ниток відповідної товщини, абозамість шовкових та синтетичних. Комбіновані поліефірно-бавовняні швейні ниткискладаються з поліефірної комплексної нитки, скрученої з армованою пряжею. Їхвипускають торгових номерів 20, 40, 50 та 80 і використовують при виготовленнішвейних виробів з формостійких та еластичних трикотажних полотен. Текстурованішвейні нитки виробляють з поліамідних і поліефірних текстурованих ниток: еластику,мерону, мелану, та петельних ниток таслан. Міцність, еластичність, пружність там’якість текстурованих ниток забезпечує міцність та еластичність швів в виробахз еластичних матеріалів. Поліамідні текстуровані нитки використовують дляпрокладання оздоблювальних строчок; поліефірні текстуровані нитки 37ЛТ (18,5текс х 2) – для виготовлення виробів з синтетичних та змішаних матеріалів, а такождля виготовлення білизняних еластичних трикотажних виробів.
Прозорі (безколірні та димчасті) нитки 7КМП,13КМП, 20КМП – це поліамідні мононитки, які здібні приймати колір матеріалу, щопошивається. Основними недоліками таких ниток, при всіх їх позитивних якостях,є їх підвищена жорсткість та низька теплостійкість. Прозорі ниткивикористовують замість бавовняних на машинах таємного стібка та двонитковихкрає обметувальних машинах для пошиття верхніх трикотажних виробів зсинтетичних волокон. Поліпропіленові (розчинні) нитки – це комплексні абомононитки, які використовують для тимчасового з’єднання деталей при виготовленнішвейних виробів. При наступній обробці виробів спеціальними препаратами (трихлоренатомТХЕ або полівінілхлоренатом ПХЕ) нитки розчиняються. Штучні швейні ниткипредставлені в основному віскозними комплексними нитками, полінозними таштапельними нитками. Нитки з полінозних волокон м’які, шовковисті, теплостійкі,але менш міцні, ніж бавовняні, замість яких використовуються. Штапельні швейнінитки виробляють з полінозних, поліефірних, віскозних та поліамідних волокон. Використовуютьїх замість бавовняних швейних ниток при виготовленні виробів з різноманітнихтканин та трикотажних полотен. На відміну від бавовняних вони більш блискучі,еластичні та міцні. Найбільше використання знаходять поліефірні штапельнінитки, так як вони мають найкращі якості.3. Клейові матеріали для з’єднаннядеталей одягу, вимоги до них У швейній промисловості широко використовуються.
Рис.1. – Загальний поділ текстильних ниток.
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />Нитки
/> /> /> /> /> /> /> /> <td/>елементарні:
/> <td/> /> /> /> /> />відносять поодинокі нитки, що не поділяються в подовжньому напрямі без руйнування. Вони є складовою частиною комплексної нитки чи жмутка.
/> /> <td/> <td/> /> /> /> /> />/>/>
/>2. Історичнівідомості про походження ниток і пряжі
Кожен метр текстильного матеріалу, виробленогов наші дні, несе на собі пам'ять і знання, накопичені століттями і тисячоріччями,протягом яких людина займалася однієї з найдавніших технологій одержанняволокон і пряжі. Біля 6 тис. років тому людина вже знала і використовувалачотири найважливіших природних волокна: льон і вовна (5 тис. роківдо н. е), шовк (2600 років до н. е), бавовна (1 тис. років до н. е).Першим освоєним людиною волокном бувльон. Ще 5 тис. років до РіздваХристова в долині ріки Ніл на території сучасного Єгипту з льону виготовлялитканини. Ще раніше люди вміли вилучати волокна зі стебел луб'яних рослин, плестиз них подоба тканин і використовувати їх для прикриття свого тіла. Прирозкопках поселення, знайденого археологами на березі Швейцарського озерастародавнього поселення, що процвітало наприкінці кам'яного віку, були виявленіпасма лляних волокон, фрагменти тканин і примітивні пристосування, за допомогоюяких вироблялися нитка і тканина. Тисячоріччя ці матеріали пролежали під товщеюмулу у воді озера і тому збереглися. Друге найважливіше волокно, що освоїлалюдина була вовна. У той же період людина використовувала поряд зільоном і вовну. Сама рання дата, пов'язана з вівчарством і виробництвом вовни,підтверджена розкопками, відповідає 4000 років до н. е. У долині Євфрату(Стародавня Месопотамія) розводили овець, пряли вовну і ткали примітивнітканини. У стародавньому Вавилоні вироблялися вовняні тканини, а неподалеку відПерської затоки археологи розкопали древню мозаїку з зображенням розведенняовець. Це відповідає — 3500 року до н. е. За історичними даними у 1111 роцікороль Англії Генрі I заснував вовняне виробництво в гирлі ріки Твід і розселивфламандських текстильників в англійських містах і селах для підвищення знаньанглійців у виробництві текстилю. Він заснував перші текстильні гільдії повиробництву вовняних тканин. Третє найважливіше природне волокно — шовк. Імовірно,батьківщиною його виробництва був Китай. Легенда говорить, що китайськаімператриця Хен-Лінг-Чи (2600 років до н. е) перша відкрила це чудове волокно. Вонавипадково занурила кокон у гарячу воду і побачила, що з розм'якшеного кокона відокремилисяшовкові нитки. Імператриця зрозуміла можливість використання цих ниток. Такнародилася найдавніша культура шовківництва, заснована на життєдіяльностітутового шовкопряда. Китайці довели культуру і виробництво шовку додосконалості і приблизно 1400 років до н. е. тканини із шовку й одяг з нихстали речами звичайного споживання в цих країнах. У Європу шовк потрапив тількив 552 році. Це трапилося завдяки несторианським ченцям, що успішно провезли зКитаю «живі» кокони тутового шовкопряда, сховавши їх усередину своїхпосохів, і піднесли імператору Юстиніану. Це був початок становлення технологіївиробництва шовку на заході. Константинополь стає центром виробництва шовку. Четвертенайважливіше натуральне волокно, освоєне людиною – бавовна. Перше матеріальнепідтвердження його виробництва відноситься до 1000 років до н. е., про щоговорять археологічні розкопки поселення в Індії. Купці завозили бавовну зІндії на Близький Схід, у Центральну Азію і потім у Китай. Однієї з загадокрозвитку людської цивілізації залишається питання: яким чином людина навчиласявирощувати бавовну, прясти і ткати з неї тканини в один і той же час на різнихконтинентах (в Азії й у Південній Америці, у країні древніх Інків — Перу). Відомо,що вже в Єгипті 2500 років до н. е. уміли робити тканини з бавовни найвищоїякості, які не поступаються сучасним. Єгипетські мумії були обгорнені вбавовняну тканину щільністю 540 ниток на 2,5 см. Кращі сучасні англійські тканини подібного типу мають щільність 350 ниток на 2,5 см. У 1492 році корабель Колумба, що вирушив в Америку, привіз бавовняні тканини, яківикористовували для одягу і мішків. Таким чином чотири природних волокна булиосвоєні і використовувалися для виробництва тканин доісторичною людиною затехнологічною схемою: вирощування, прядіння, ткацтво. Ця найпростіша схема,винайдена більш ніж 6 тис. років тому, не перетерпіла принципових змін дотепер,пройшовши шлях від ручної до високоавтоматизованої швидкісної технології. Найпростішіпрялки і ткацькі верстати, що знаходять при розкопках стародавніх поселеньзасновані на тих же принципах, що і сучасне автоматизоване текстильне прядильнеі ткацьке устаткування.
/>
3. Виникнення і розвиток хімічнихниток
Волокна і нитки діляться на два типи — натуральніі хімічні. З класифікацій виходить, що хімічні волокна і нитки у свою чергуділяться на два підтипи: штучні і синтетичні. Хімічні волокна і нитки виробляютьз сировини всіляких видів: з природних високомолекулярних з'єднань (целюлози,білків і ін), з синтетичних високомолекулярних з'єднань (поліамідів, поліефіріві ін), також із скла, а в невеликих кількостях із низькомолекулярних речовинметалів. Скляні нитки виробляли ще в Давньому Єгипті і використовували дляприкрас. В середині XVIII ст. М.В. Ломоносов зробив спроби знайти способи їхпромислового виробництва. Перші кроки в масовому виробництві хімічних нитокбули зроблені лише в середині XIX ст., коли почали вивчати властивості целюлози.Целюлоза унаслідок своєї великої поширеності, дешевизни і високих властивостейвиявилася відповідною сировиною для виробництва хімічних волокон і ниток різнихвидів. Основи їх виробництва були закладені в результаті декількох винаходів. У1855 р. Ж. Одемар з Лозанни (Швейцарія) узяв в декількох країнах патенти нанову волокнисту речовину «рослинний шовк». У французькому патенті вінписав, що його винахід полягає в здобутті з кори шовковиці рослинного шовку іволокон, придатних для всіх вживань бавовни, прядива, льону і інших волокнистихречовин, не виключаючи і шовку. Він запропонував послідовно обробляти лубовийшар кори тутових віток в розчині бури і азотної кислоти, пресувати, а потімвитримувати 24 години в суміші винного спирту і лугу. Оброблений луб післясушки піддавався, чесанню і поступає в прядіння. Матеріал, що вийшов при цьому,ще не був штучним волокном, але поза сумнівом, що лубові целюлозні волокна, щозалягають в корі шовковиці, при описаній обробці в якійсь мірі етерифікуються. Щовиходила (ймовірно, в основному на його поверхні) нітроцелюлоза істотнозмінювала його властивості і надавала йому шовковистого вигляду, що, мабуть, іпослужило підставою для назви «Рослинний шовк». У 1862 р. французОзанам запропонував для формування штучних волокон продавлювати рідину черезтонкі отвори. Пропозиції Одемара і Озанама послужили основою для розробкиспособу здобуття першого (за часом появи, якщо не рахувати скляних ниток) виглядуштучних ниток нітратних. Д. Сван, відомий винахідник в області електротехніки іфотографії, в 1883 р. запропонував метод виготовлення нітратних ниток, якіпіддавалися тій, що карбонізує. Ці нитки застосовували в лампах розжарювання. Пізнішез них були виготовлені і тканини, що демонструвалися в 1885 р. Протепромисловий спосіб виробництва нітратних штучних ниток був розробленийфранцузьким інженером Ілером де Шар-донне. Він проводив свої роботи в 1878-1884рр. і отримав французький патент на виробництво штучного шовку прядінням зрідини. Цю дату і можна «вважати датою „народження“ штучнихниток. Після демонстрації винаходу Шардоніе в 1889 р. на Усесвітній виставці вПарижі було організовано акціонерне суспільство, яке побудувало в 1890 р. в р. Безансонефабрику нітратних штучних ниток. Спосіб був заснований на здобуттінітроцелюлози з відходів бавовни і подальшого розчинення її в суміші етиловогоспирту і етилового ефіру (здобуття колодія). Формування комплексної ниткишляхом продавлювання колодія через тонкі отвори, випари летких розчинників, з наступноюденітрацією нитки в розчині сульфгідрату кальцію або натрію, тобто перетвореннянитки нітроцелюлози на гідратцеллюлозную і, нарешті, її вибілювання. Цей спосібвиявився мало здійсненим і. неекономічним, оскільки нитка виходила низької якості,що легко запалала і, крім того, при її виготовленні застосовувалися дорогі івибухонебезпечні розчинники. Були зроблені багато чисельні спроби удосконаленнятехнології нітратних ниток. Зокрема, був застосований метод формування у воду,в котрій у свою чергу розчинялися леткі розчинники спирт, ефір (спосіб Лейнера),проте основні недоліки нітратних ниток зберігалися. На початок 30-х років XX ст.виробництво їх припинилося. Незабаром після появи нітратних ниток був розробленийі інший спосіб здобуття штучних ниток з целюлози у вигляді відходів бавовни. Якрозчинник в цьому випадку застосовується комплексне з'єднання гідрату оксидуміді з аміаком. Цей розчинник був відкритий швейцарським ученим М. Швейцером щев 1857 р. і часто називається його ім'ям. Ці нитки отримали назвумідно-аміачних. Їх поява спочатку також була пов'язана з пошуками ниток дляламп розжарювання. Практично виробництво мідно-аміачних ниток було почате вГерманії в 1897 р. Мідно-аміачні нитки не набули широкого поширення, оскількидля їх виробництва був потрібний коштовний кольоровий метал мідь. У обмеженомуоб'ємі вони виробляються і в даний час. Найбільшого значення серед штучнихволокон і ниток набула віскозна целюлоза, що виготовляється з лужного розчинуксантогенату. Ксантогенат вперше був отриманий в Англії Ч. Кросом, Е. Бівеном іК. Бідлом на початку 90-х років. Розчин, з якого їх виробляли, володів великоюв'язкістю, його називали „вискоид“. Від цього терміну і сталася названиток. Д.І. Менделєєв з приводу реакції здобуття ксантогенату писав, щопромисловість, заснована на згаданій реакції, може отримати великий розвиток. Геніальнепередбачення великого російського ученого виправдалося. У 1904-1905 рр. почалосявиробництво віскозних ниток в Англії, а потім в Германії. Можливість використаннядешевшай деревної целюлози, доступних і недорогих реактивів привела до швидкогопоширення віскозного способу в багатьох країнах світу. Цікаво відзначити, щопершим заводом штучних ниток в царській Росії з'явився завод в р. Митіщах підМосквою, заснований в 1909 р. для виробництва ниток по віскозному способу (уСША перший завод віскозних ниток був відкритий в 1910 р). Гідністю цього виробництває можливість здобуття дуже тонких ниток при достатній міцності і хорошарівномірність по тонкості. У Франції в 1932 р.П. Жірар узяв патент навиробництво штучних волокон шляхом нарізання на короткі відрізки довгихкомплексних ниток, що складаються з великого числа елементарних. В цьомувипадку ці комплексні нитки складалися вже не з декількох десятків, а з тисячелементарних, таких, що отримали найменування „джгутів“. Пучкивідрізань штапельки по довжині. відповідали натуральним волокнам бавовні,шерсті і ін. Це дозволяло переробляти штучні волокна в нитку на устаткуваннідля натуральних волокон, в чистому вигляді або в суміші з останніми. Церозширювало можливості використання штучних ниток, оскільки прядучи, на відмінувід комплексних ниток, має більший об'єм, пухнаста, що необхідне для рядувиробів (наприклад, костюмних і пальтових тканин і ін). В період першоїсвітової війни (1914-1918 рр) виробництво штучних волокон отримав великийрозвиток в Німеччині, відрізаній від ринків сировини бавовни, шерсті. У ційкраїні штучні короткі волокна отримали найменування штапельних. По скількивартість багато з цих волокон нижче за вартість натуральних, додаткові витратина їх переробку в пряжу, тобто на нове перетворення їх в нитці, сповнаокупаються унаслідок одночасного випуску на одному прядильному приладі, випускупри формуванні джгута декількох тисяч елементарних ниток замість невеликого їхчисла в комплексних нитках. На початок 30-х років виробництво хімічних волоконздійснювалося вже в більшості промислово-розвинених країн (наприклад, США), вяких було велике своє виробництво бавовни і шерсті. У 20-х роках швидко розвинулосявиробництво ацетатних ниток з ацетилцелюлози. У 30-х роках почалося невеликевиробництво волокон з білків, головним чином з казеїну. Вперше подібне волокноотримане у Германії. Тодтенхауптом на самому початку XX століття, алепромислове виробництво його розвинулося в 1935 році в результаті робітіталійського дослідника А. Феретті. Незабаром з'явилися і інші білкові волокнаіз зеїну, білків земляного горіха (арахісу) і ін. Унаслідок того що длявиробництва їх витрачаються коштовні харчові білки, а якість отримуваних ниток,невисока, великого розвитку виробництво білкових ниток не отримало. Великимзрушенням у виробництві штучних ниток з'явилася поява синтетичних ниток. Длявиробництва ниток стала використовуватися нова широка сировинна база, всілякісинтетичні речовини. Це дало можливість виробляти нитки зі всілякимивластивостями, ширше видозмінювати показники властивостей, чим при виробництвіволокон з натуральних полімерів, тобто головним чином целюлози і її похідних. Всередині 30-х років в невеликих кількостях почали виробляти нитки з хлорз’єднувальних вінілових з'єднань. Потім з'явилося поліамідна волокно нейлон,виробництво якого, що почалося в промислових масштабах в 1939 р., булопідготовлене капітальними дослідженнями відомого американського вченого хімікаВ. Карозерса, проведеними в 1929-1935 рр. Розривши більшості волокнистихматеріалів нагадує еластичний розрив. Чим довший процес руйнування, тим більшучастину поверхні займає шорстка зона. Чим швидше відбувається розрив, тимбільше гладкою стає поверхня відриву, і механізм руйнування наближається до крихкого.З практики лабораторної роботи по розтягуванню самих різних ниток (якелементарних, так і таких, що складаються з коротких штапельних волокон) відомо,що чим менше час розриву зразка, тим рівніше за край його відриву. З іншогобоку, при повільному статичному руйнуванні спостерігається різко виражена фібрілярністьбагатьох волокон. Характер руйнування залежить також від фізико-хімічноїструктури волокна. Крихкі і жорсткі волокна, як скляне і віскозне, навіть приповільному руйнуванні від статичній і динамічній втомі дають досить рівні краївідриву. А такі еластичні волокна, як поліамідне і шерсть, при досить швидкихдеформаціях розщеплюються на волокнину, виявляють шорсткий поверхні відриву, щопредставляють багато чисельну сітку сколовши.
/>/>4. Класифікація та асортимент текстильнихниток
Таблиця 1 —. Класифікація ниток по способувиготовлення
Нитки, отримані в процесі прядіння Нитки, отримані на других виробництвах(не прядені)пряжа кільцевого прядіння:
бавовняна:
гребінна
кардна
апаратна
шерстяна:
гребінна(камвольна)
апаратна(суконна)
з лляного волокна:
лляна сухого і мокрого прядіння
шовкова:
з волокна
з хімічних волокон:
гребінна
кардна
з джгута
Пряжа безверетенного прядіння:
Пневмомеханічна
Пневмомеханічна роторна
аероденамічна
Шовкові нитки
Комплексні хімічні нитки
Джгутики
Мононитки
Розрізні нитки
Класифікація та асортимент текстильних нитокдосить різноманітний. Розглянемо наступні види класифікаційних ознак:
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />первинні (використовують для виготовлення текстильних ниток)
пряжа;
комплексна нитка;
мононитки;
розрізні нитки;
/> <td/>вторинні:
трощені;
кручені;
/> />/>
/>
/>/>
Рис. 2 – волокнистий склад текстильних ниток.
Текстильними нитками (ТН) називають гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини з малимипоперечними розмірами довжини для виготовлення текстильних виробів. За хім. складомволокон та особливостями виготовлення ТН є натуральні, хім., штучні ісинтетичні. Відомо багато систем класифікації ТН. Як вихідна текстильнасировина ТН поділяється на первинну і вторинну, звичайну і текстуровану. />
/>5. Вивченнянародної техніки прядіння в Україні
Прядіння нитки – одне з найдавнішихвиробництв, відомих людині. В Україні ще і сьогодні сільське населення пряденитку за допомогою веретена кількома архаїчними способами. Незважаючи на те, щоописувати ці промисли почали ще в кінці ХІХ – на початку ХХ століття, унауковій літературі техніка виготовлення нитки українцями. Майже не дослідженіінструменти прядіння – веретена, днища, куделі та інші знаряддя, які збереглиархаїчний вигляд. Краще описана символічна роль прядіння і ткацтва в обрядах івіруваннях українців. Способи прядіння великою мірою визначаються етнокультурнимитрадиціями. Наприклад, у народів Таджикистану і Узбекистану різниця у способахвиготовлення нитки пов’язана як з особливостями сировини, що використовується,так і з етнічними традиціями. Територія поширення різних типів прялок у східнихслов’ян корелює з територією проживання різних груп давнього населення. Усе цезумовлює актуальність вивчення способів прядіння в українців. Як засвідчуютьнові дослідження, людина в Європі почала виготовляти нитку принаймні з добипізнього палеоліту. Хоча зразків найдавнішого текстилю не збереглося, алезнайдені його відбитки на глині при розкопках пізньої палеолітичної стоянкиПавлові Гори в Чехії. Окрім цього, як вважають американські дослідники, наголовах пізньопалеолітичних жіночих фігурок (“Венер”) зображені плетені шапочки.Ймовірно, на початковій стадії розвитку прядіння нитку сукали руками бездопомоги спеціальних пристроїв. Але вже серед матеріалів доби неолітузафіксовані глиняні кружала, переважна більшість яких, на думку багатьохдослідників, є деталями веретен. У неолітичних поселеннях на палях(Північно-Західна Європа) знайдено залишки веретен з глиняними кружалами танамотаною пряжею. Винахід кружал, застосування яких внаслідок підвищенняінерційності, швидкості обертання веретена, значно прискорили і полегшилипроцес виготовлення нитки, ймовірно, був одним з факторів неолітичної революції.Загальновідомо, що сфера застосування ниток та виготовленої з них тканини дужеширока. Їх використовують з прадавніх часів для створення одягу, килимків,покривал, ряден, знарядь мисливства і рибальства та інших предметів. Вже у часитрипільської культури на території України використовувались різні сортитканини. Населення скіфського часу виготовляло тканини від тонкої, на зразоксучасної марлі, до грубої, різних типів переплетення, використовуючи різніматеріали рослинного та тваринного походження. Безсумнівно, прядіння нитки уцей період було вже досконалим і мало відрізнялося від домашнього прядіння наверетені у ХІХ–ХХ століттях, про що свідчать залишки тканин та їх відбитки накераміці. Коротко охарактеризуємо способи прядіння. Зазначимо, що у статтірозглядаються тільки архаїчні способи прядіння, які здійснюються за допомогоюверетена, а прядіння “самопрялкою”, як пізнє явище, не розглядається. Відмітимолише, що продуктивніша “самопрялка” до початку ХХ століття витіснила веретенона другий план. Населення його використовує і сьогодні лише переважно дляпрядіння вовняної нитки, рідше – для виготовлення товстої, грубої нитки. НаПолтавщині автором зафіксоване прядіння за допомогою веретена одного типу, щомає кілька варіантів, які різняться за формою п’ятки, поперечного перетину,пропорціями. Воно має вигляд біконічної палички з потовщеннями на нижньомукінці (“п’ятка”) та приблизно на останній третині висоти стрижня (“пузце”). Веретенона Полтавщині виготовляли із суцільного шматка дерева, вистругуючи йогопереважно ножем або іншими знаряддями. На Уманьщині (Черкащина) більшістьвиявлених нами веретен хоч і подібні до полтавських, але виготовлені натокарному верстаті, мають дещо іншу форму “п’ятки”. У веретенах з більшостірегіонів України у ХХ столітті “п’ятка” виконувала лише функцію обмежувачанитки від сповзання та місця для закріплення напряденої нитки. Але форма такихверетен, коли центр ваги зміщений донизу, забезпечує пристроям відповіднуінерційність. Окрім цього, п’ятка є “спадкоємницею” глиняного чи кам’яногокружала, що використовувалося у давнину. Цим фактом частково можна пояснити їїрізну форму – зрізаноконічна, конічна, напівсферична. Кружала такої формивідомі на пам’ятках багатьох археологічних культур України і світу. Зокрема наукраїнських землях їх безперервно використовували з часів трипільської культуриаж до І тис. н. е. На Тернопільщині та Івано-Франківщині веретено значновідрізняється від названих вище – на його стрижень насаджене дерев’яне“кочальце” дископодібної форми. На цих веретенах “кочальце” функціональноблизьке до глиняного кружала. Відзначу, що кружала схожої форми також широкорозповсюджені в різних археологічних культурах.
Стрижень веретен – переважно округлий у поперечномуперетині, дуже рідко – чотиригранний, шестигранний. Окрім веретен на Полтавщинівідомі такі архаїчні пристосування для прядіння: “днище”, в якому закріпляли“гребінь”, “гребінка”, “ломачка”. Вовну пряли і без використання спеціальних пристосувань,скрутивши сировину у сувій, обв’язавши мотузкою, чи придавивши до столу аболави тягарем. На Полтавщині прялі в більшості випадків використовували “днища”одного типу і приблизно однакових розмірів, хоча зафіксовані складніші заформою, що мають маленький резервуар для води та ручку для перенесення. “Гребені”,“гребінки”, “ломачки” також фактично однотипні. Про види прядіння наЛівобережжі, в залежності від сировини яка використовувалась, говориться упісні-заклинанні, яку співали прялі під час роботи Мичкою на Полтавщині називаласьпідготовлена до прядіння зв’язка волокон льону чи коноплі, порівняно довга –30–70 см; куделицею – вовна, прив’язана до палички, придавлена тягарцем чизмотана у сувій; валом – груба нитка з рослинних волокон (“клоччя”), щозалишились після прядіння мички та вичісування, яку використовували для тканнямішків, ряден тощо. Прядучи мичку, її спочатку “чесали” гребінкою. Підготовленувовну перед прядінням не розчісували. Як і в інших місцевостях України, пряляна Полтавщині лівою рукою смикала волокна, правою крутила веретено, якеобертаючись скручувало нитку. При цьому вона пальці лівої руки часто змочуваласлиною, “щоб нитка була рівною”, “кріпкішою”. Кожна пряля, починаючи прясти,мусить закріпити на веретені початок нитки. На Полтавщині для цьогозастосовується кілька способів:
1) невелику кількість прядива притискаютьпальцями до гострого кінця веретена, попередньо змочивши його слиною;
2) спочатку пальцями лівої руки сукаєтьсянитка довжиною приблизно 20 см;
3) коли після попередніх способів через низькуякість сировини нитка не закріплюється, користуються готовою ниткою, припрядуючиїї до мички чи куделі. Кінець випряденої нитки прив’язують до веретена понадп’яткою.
Наступним етапом у виготовленні нитки єбезпосередньо прядіння. Пряли або сидячи (на днищі, лаві чи просто на землі),або, рідше, йдучи. Зокрема на Харківщині, Полтавщині жінки пряли, женучи козуабо корову на пасовище. Найпридатніша для такого способу прядіння вовна. Куделицюпри цьому прив’язували до пояса чи ломачки. Таким способом пряли і в гірськихрайонах Карпат, на Одещині та в інших регіонах України. Товщина і якістьвипряденої нитки залежить від майстерності прялі і від якості пряжі. При всіхцих способах, коли напрядеться довга нитка, її намотують на веретено. У правійруці жінка обертає веретено вертикально проти годинникової стрілки і намотуєнитку по спіралі. Цикл “прядіння-намотування” триває до того часу, поки ненапрядеться цілий “починок”.
Таким чином, навіть у Полтавщини існують давніспособи прядіння. Перший спосіб розповсюджений на всій території Полтавщини (атакож в інших регіонах). Його використовують всі прялі. Інші способизустрічаються рідше. Причому, кожна пряля пряде переважно одним способом, хочає такі, що знають більшість з описаних (Карпенко У.І., с. Більськ Котелевськогор-ну, Полтавської обл.). Очевидно, різні способи прядіння характерні для всіхрегіонів України. Суттєво різними в регіонах є і знаряддя прядіння, зокремаверетена. Можливо, закартографувавши способи прядіння, визначивши ареалирозповсюдження тих чи інших знарядь і порівнявши висновки аналогічнимиетнографічними реаліями сусідніх народів та з археологічними знахідками, можнаглибше вивчити корені народної техніки прядіння українців. Сьогодні щезберігається можливість зафіксувати ці матеріали, бо ще є люди, які пряли іткали, а подекуди ще й досі прядуть нитку.
/>/>6. Швейні нитки
Часто вплив швацьких ниток недооцінюється. Усписку чинників, що впливають на збірку шва, швацькі нитки знаходяться натретьому місці, як це показано нижче: Вплив регулювання швацької машини 20-30%Вплив тканини 10-20% Вплив швацьких ниток 10-15% Вплив швацьких голок 8-12%Крім того, на збірку шва впливає тип стібка і інші чинники, доля яких значно нижче10%. Розтягування і його характеристики Для оцінки швацьких ниток частобереться до уваги розривне навантаження, передбачаючи що на основі цьогопараметра може бути зроблене висновок про характерні властивості шиття. Удіапазоні навантажень, при якому відбувається обрив нитки, не шиють, оскількипри цьому значенні нитка руйнується. Сили, що діють на нитки під час шиттязначно менше. Нижче приведені приблизні значення сил: Подвійний човниковийстібок 200-400 cn Подвійний ланцюговий стібок 100-300 cn Оверлочний шов 50-150Cn Порівнюючи швацькі нитки одного типа завтовшки № 120 (25 tex) і 3 150 (20tex) друг з другом, було встановлено, що при однаковому впливі сили тонканитка, завдяки меншій міцності на розрив, розтягується більше товстою. З цьоговиходить, що чим тонше за нитку, тим більше проблематика збірки шва унаслідокпошиття при високому натягненні. Здібність до розтягування швацьких ниток єсумою релаксації, тобто розтягування, що повертається і зберігається. Відноснозбірки шва важливою є релаксація, оскільки вона веде до укорочення. Малюноквідображує дві строчки на щільній попліновій тканині, отриманий при пошиттінитками, позначеними як № 150 (20 текс), але насправді різної товщини прядіння.Насправді нижня нитка грубішого прядіння, ніж позначено, тому відповідно великазбірка тканини. Ковзання швацьких ниток Швацькі нитки піддаються обробцірізними речовинами, виготовленими на основі суміші віск з силіконом. Апретуванняповинне відповідати багатьом вимогам, серед яких зниження властивості тертя пометалу, а також текстилю. При цьому важливу роль грає взаємозв'язок між тертямзчеплення і ковзання, для того, щоб при повільному шитті виходила така жрівномірна строчка, як і при швидкому. Для досягнення хороших хіміко-механічніхвластивостей від виробника швацьких ниток потрібна висока майстерність, яка єсекретом для кожної нитки. Так, завдяки цій спеціальній обробці, в порівнянні зобробкою низької якості, можна понизити необхідне натягнення на 30%. Товщинашвацьких ниток Чим товще швацькі нитки, тим більше потрібне натягнення ниткидля пошиття. Це правило загальновідомо і є причиною, що швалі негативнореагують на заміну швацьких ниток. Швацькі нитки, що мають однакове позначеннятовщини і виготовлені за однією технологією, не завжди мають однаковийпоперечний перетин. Прийняті позначення номерів швацьких ниток не даютьдостатньої інформації про товщину ниток. Часто швацькі нитки насправді товще,ніж по позначенню, адже для тонкого прядіння потрібний найвища ретельність ісучасне устаткування прядильного виробництва. Усадка швацьких ниток Швацькінитки високої якості мають бути максимально без усадочними, щоб відповідатиодягу, легкому у відході. У цьому аспекті варто розглядати і текстурованінитки, які мають обумовлену виробничою технологією усадку більше 2%. Врезультаті розтягування при шитті утворюється певний запас нитки, який можебути використаний для усадки при пранні, гладіні і при носінні виробів. Утворенняданого запасу залежить як від вигляду швацьких ниток, так і від натягненняниток в швацькій машині. Тому при шитті рекомендується працювати з найменшимнатягненням ниток, щоб не розтягувати їх без потреби. Поверхня швацьких ниток Впорівнянні з іншими видами ниток швацькі нитки з шорсткою поверхнею, наприклад,армовані поліефірні нитки, забезпечують рівномірність шва при різних швидкостяхшиття. Гладкі комплексні нитки, навпаки, значно важче при обробці. Так припошитті з різною швидкістю наголошується нерівномірність шва, яку, як і пропускстібків, слід запобігати шляхом підвищення натягненням нитки.
/>6.1 Шерстянівишивальні нитки
Шерстяні вишивальні нитки стализастосовуватися в МВ не так давно і сьогодні набули специфічного поширення восновному для застосування на не широкому асортименті швейних виробів істильних виробах. Шерстяна нитка товща і м'якша в порівнянні з хімічними і має великулінійну щільність. Нитка має ворс і тому вишивка такою ниткою має характерну пухнастуфактуру. Все це дозволяє успішно використовувати її для зимового асортиментутканин, дитячого одягу, штучних декоративних виробів. Вишивка такою ниткоюбагато в чому нагадує по вигляду ручну вишивку. Як сировина для цих нитоквикористовується гребенева пряжа. Виділяють чисто і напівшерстяні нитки. Учистошерстяних по німецьких стандартах (виробник „Мадейра“ — Німеччина)допускається 2% домішок. У напівшерстяних нормується не менше 30% шерсті. Основнимдомішком є поліакрілонітрільне волокно. Основні пропорції: 50% шерсті 50% ПАН,30% шерсті 70% ПАН. Номер нитки рівний 1000, діленою на приблизну лінійнущільність. Доступні номери 10, 12. Кількість кольорів, що випускається насьогоднішній день, близько 160. Можливий також натуральний колір для чистошерстяноїнитки. Така нитка застосовується на тканинах з подальшим забарвленням. Обмеженовипускаються також бавовняні нитки номерів 10, 12, в 150 доступних кольорах. Основнівиробники вишивальних ниток: Madeira, Gunold+Stickma, Elle Filati, LineaTessile, Rayon, Marathon.
Фізико-хімічні процеси, що протікають прируйнуванні полімерів, накладають певний відбиток на рельєф поверхні руйнування.По цій поверхні визначають структуру і механічні властивості полімеру, характерпротікаючих процесів і умови експлуатації. При руйнуванні зразка виникаютьхарактерні вогнища або зони руйнування. Початкові стадії руйнування зазвичайсупроводяться локальною пластичною деформацією. Розділення елементів тілаздійснюється при просуванні магістральних тріщин, які утворюються в результатіелементарних актів руйнування міжатомних зв'язків. Залежно від структуриполімеру і умов випробування поверхні руйнування полімерів сильно розрізняються.Відомо декілька типів руйнування. Крихким руйнуванням називається руйнування,яке не супроводжується помітними деформаціями зразка. Виявляються лише пружнідеформації. Крихке руйнування характеризується швидким проростанняммагістральної тріщини крізь товщу зразка. Для високомолекулярних речовиндостеменне крихке руйнування відбувається при температурі, близькій доабсолютного нуля. У багатьох випадках, коли макроскопічне руйнування полімеруописується як крихке, абсолютні величини деформацій малі, немає високоеластичних деформацій, можуть мати місце помітні локальні вимушено-еластичнідеформації. Оскільки при крихкому руйнуванні не виявляються жодні видидеформацій, окрім пружної, то тимчасова залежність міцності в тіл в істиннокрихкому стані відсутній. Точніше, перехід від дуже великих значеньдовговічності до дуже малих відбувається в надзвичайних температурах, близькихдо абсолютного нуля А.П. Александровим і Ю.С. Лазуркиним встановлено, щотемпература крихкості полімеру залежить від швидкості додатка навантаження. Матеріалможе, випробовувати необоротну течію при температурах нижче за температурукрихкості, якщо навантаження на матеріал діяло протягом достатній довгого часу.З іншого боку, крихке руйнування матеріалу може спостерігатися і притемпературі вище за температуру крихкості, якщо швидкості, що діють, доситьвисокі. Класичним прикладом, що ілюструє вплив часу на типа руйнуванняматеріалу, є досвід; М.О. Корнфельда і М.М. Ривкина. Струмінь розчину, каніфольв мінеральному маслі з в'язкістю 5000 і розлітається на осколки при ударі поній із швидкістю 23 м/сек, що вказує на крихкий розрив. Руйнування у високоеластичному стані. є наявність великих оборотних деформацій. Розтягуванняполімерів у високо еластичному; стані супроводжується виділенням тепла. Високоеластичний стан накладає свій відбиток на характер руйнування полімеру. При розтягуваннікаучукоподібних полімерів було виявлено, що їх руйнування протікає в дві стадії.Перша (повільна) стадія починається з утворення центру розриву в якомусьнайбільш „дефектному“ місці зразка. З цього центру повільно зростаєне тріщина, а так званий надрив, що є надірваною частиною полімеру і що маєрізко виражену волокнисту будову. Така будова є наслідком розщеплювання зразкав місці надриву на окремі фабрілли без порушення його цілісності (волокнистиймеханізм руйнування по Р.М. Бартеневу). Стадія еластичного розривувідрізняється від крихкого розриву шорсткою поверхнею відриву. При подальшомузбільшенні навантаження напруги в зразку різко зростають, при цьомувідбувається додаткове збільшення орієнтації зразка. Друга стадія починається зутворення великої кількості мікро тріщин, напруги в списах тріщин різкозбільшуються і досягають критичних значень 1-3 мкм. Такий характер руйнуванняполіамідного волокна виходить при комплексній деформації розтягування, крученняі стирання. Найлегше такий обрив відбувається в товстих високо орієнтованихволокон. Дослідження динамічного стомлення поліамідних і поліефірних кордовихволокон показало, що в процесі додатка багатократних циклічних деформацій уволокнах утворюються і розвиваються поперечні тріщини. Після 100 тис. цикліввипробування відстань між стулками тріщини на поверхні волокна досягає 100 мкм.Ширина тріщини поступово збільшується, „розтаскується“. Довжинатріщини змінюється із загасанням. Розвиток поперечної тріщини супроводжуєтьсяпоявою подовжніх тріщин. У роботі даний аналіз виникнення подовжньої тріщини. Уперетині п-п, досить далекий віддаленому від надрізу, напруга розподіленорівномірно. Для перетину 0-0 характерна концентрація напруги у вершині надрізу,що зменшується у міру видалення від його вершини. Епюра має два екстремуми, щохарактеризують найбільшу напругу. І. Хирлом було встановлено, що найлегшервуться молекули на поверхні волокна. При стискуванні поверхневих шаріввідбувається утворення тріщини. Найчастіше тріщина злітає з якого-небудьнаявного поверхневого дефекту. У вершині тієї, що утворилася сильна напругазрушення. Головною умовою розвитку тріщини уздовж осі волокна є, мабуть,анізотропія хімічних зв'язків: наявність ковалентних зв'язків уздовж ланцюгів. Тодіможна чекати, що із зростанням молекулярної орієнтації тріщини уздовж волокнаматимуть переважаючий характер. Руйнування в пластичному стані. Пластичнийрозрив порівняно рідко зустрічається при експлуатації полімерних виробів. Упластичному стані деформація полімеру характеризується переміщенням другвідносно друга центрів тяжіння макромолекул. Руйнівна напруга пластичногорозриву на декілька порядків менша, ніж високо еластичного. При пластичномурозриві на зразку утворюється шийка. Тріщини не поширюються по довжині зразка,як при вимушено-еластичній і високо еластичній, деформаціях. Розривши, якправило, відбувається в шийці. Напруга при високо еластичному розриві і межазмінюються залежно від швидкості деформації. Руйнуюча напруга при високоеластичному і пластичному розриві по-різному залежить від швидкості деформації.При дуже низьких і дуже високих швидкостях міцність матеріалу при пластичномурозриві перевищує руйнівну напругу при високо еластичному розриві. Тому вінтервалі швидкостей деформації від 0 до 1 реалізується високо еластичнийрозрив.
/>
Рис.4 – класифікація швейних ниток.
/>/>7. Формування структури текстильних ниток впроцесі виробництва
Текстильними нитками називаються гнучкі, міцнітіла з малими поперечними розмірами і невизначено великої довжини, отримувані зприродних і хімічних волокон. Текстильні нитки є напівфабрикатами, призначенимидля виробництва тканин і інших текстильних матеріалів. Залежно від вихідногоматеріалу (вигляду волокна, елементарних ниток і ін) характер технологіїздобуття текстильних ниток різний. З волокон обмеженої довжини (бавовни, льону,шерсті) здобуття ниток здійснюється в процесі прядіння шляхом їх скручування. Великакількість текстильних ниток з елементарних і комплексних ниток, плівковихматеріалів виробляється без процесу прядіння на інших виробництвах.
Текстильна нитка, отримана з коротких(обмеженої довжини) волокон за допомогою їх скручування в процесі прядінняназивається пряжею. Пряжі найбільш поширеного типа текстильних ниток. Властивостіїї залежать від вигляду волокна і характеру технологічних процесів прядіння. Сутьпрядіння полягає в розпушуванні і очищенні волокон, змішуванні, прочісуванні,формуванні з паралельно укладених волокон стрічки (напівпродукту приблизнокруглого перетину), стоншуванні стрічки і скручуванні її в безперервну ниткупряжу. Важливою умовою здобуття пряжі високої якості є правильний підбірсировини. Відомо, що з волокон міцніших виходить пряжа з найбільшою міцністю, здовгих волокон можна отримати рівнішу і тоншу пряжу, а з коротких пряжу товсту,пухнасту і більш рихлу. Для вироблення пряжа використовує однорідну сировину,але різної якості (різних сортів), а також різнорідні волокна. Змішуванняволокон виробляється з метою найбільш раціонального використання ресурсівтекстильної сировини, або додання пряжі і тканині певних властивостей (м'якості,підвищеній міцності, пружності і т.д.), або зниження вартості готовоготекстильного матеріалу при забезпеченні сповна задовільної якості. Смескавизначає вигляд і властивості пряжі і текстильного матеріалу в цілому. Томуволокнистий склад є одним з показників технічних умов на текстильні матеріали іфіксується у відповідних стандартах. Складена смеска піддається змішуванню длястворення однорідної маси, що необхідне для здобуття рівномірною по структурі івластивостям пряжі. Змішують сировину як в процесі спушення, так і на подальшихстадіях прядильного виробництва (наприклад, складанням стрічок). Прирозпушуванні волокнистий матеріал із спресованого переводять в рихлу волокнистумасу, при цьому волокна частково очищаються від грубих домішок. Спресованіпласти волокнистої маси фіксується у відповідних стандартах. Складена смескапіддається змішуванню для створення однорідної маси, що необхідне для здобуттярівномірною по структурі і властивостям пряжі. Змішують сировину як в процесіспушення, так і на подальших стадіях прядильного виробництва (наприклад,складанням стрічок). При розпушуванні волокнистий матеріал із спресованогопереводять в рихлу волокнисту масу, при цьому волокна частково очищаються відгрубих домішок. Спресовані пласти волокнистої маси спочатку розскубують зубамиабо металевими колками, а потім розділяють ударами робітників органіврозпушувальної машини. Процес інтенсивного спушення називається тіпанням. Приперемішуванні на тріпальних машинах виробляється замаслення (змочування крапелькамиемульсії) волокон. Замаслення зменшує наелектризованість волокон при терті,додає волокну велику рухливість і сприяє випрямленню його при подальшихопераціях. З тіпальних машин волокниста маса виходить у вигляді тонкого шару полотна,що складається з різноманітно розташованих дрібних клаптиків сплутаних волокон.В процесі чесання волокниста маса піддається дії органів чесальної машини,покритих голчаною (кардної) стрічкою або жорсткою суцільнометалевою пильчастоюстрічкою. По транспортеру шар волокнистої маси поступає в простір між голчанимиповерхнями. Для здобуття тоншої і рівнішої пряжі з довгих волокон бавовни,шерсть і інших волокнисту масу з кардних машин (кардного чесання) піддаютьдодатковому гребінному чесанню. Для цього стрічки, отримані на кардочесальніймашині, сполучають (від 16 до 20 стрічок) і утворюється полотно, яке потімвитягують на витяжних машинах для вирівнювання по товщині і розпрямленняволокон. Потім полотна поступають на гребінночесальні машини, де відбуваєтьсяподальше розчісування, розпрямлення, паралізування волокон і видалення короткихволокон в очоси. Стрічки, отримані після кардного або гребінного чесання,нерівномірні по товщині, волокна їх недостатньо розпрямлені і паралізовані. Длявирівнювання декілька стрічок складають і витягують до тонкого вихідногопродукту. Рівність пряжі в значній мірі залежить від рівності стрічки томуоперацію вирівнювання стрічки повторюють 2-3 рази. Після вирівнювання настрічкових машинах стрічка досить товста і для здобуття пряжі її необхідно стоншити.Стоншують її на машинах, оснащених витяжними приладами і механізмами дляслабкого скручування і намотування рівниці. Стрічка витягується в 6-30 разів. Залежновід товщини пряжі, що виробляється, стрічка проходить через одну, дві або тримашини. На останній машині стрічка витягується до тонкості, необхідної дляздобуття пряжа певної лінійної щільності. Власне прядіння полягає в стоншуваннірівниці до заданої товщини пряжі, остаточному її скручуванні в нитку інамотуванні готової пряжі на пакування (паперовий патрон). Прядінняздійснюється на прядильних машинах, де рівниця скручується за допомогоюнадітого на кільце бігунка і одночасно намотується на пакування, щообертається, щільно насаджене на веретено. Тому такий спосіб прядінняназивається веретенним або кільцем, а отримувана пряжа кільця. При скручуваннірівниці в процесі прядіння волокна сильно стискуються і між ними виникають силитертя, що перевищують міцність волокон. Чим більше міра сукання, тим сильнішестискуються і обвивають один одного волокна. Тому при збільшенні сукання пряжастає щільнішою, жорсткіше, поперечник її зменшується. Із збільшенням суканнязростають міцність, пружність і розтяжність пряжі. Проте при сильномузбільшенні сукання зростає натягнення волокон і міцність пряжі зменшується. Сукання,при якому пряжа досягає максимальної міцності, називається критичною. Кільцевийспосіб прядіння має декілька різновидів залежно від вигляду волокна, щопереробляється: 1 Бавовняну пряжу виробляють по гребінному, кардному іапаратному способах прядіння. За гребінним способом виробляють бавовняну ізмішану пряжу середньої і малої товщини від 15,4 до 5,8 текс з довгої і середньоволокнистої бавовни. При цьому способі прядіння поряд з кардним чесанням застосовуютьгребінне чесання, що допомагає здобуттю тоншої, гладкої (непухнастої),рівномірної і міцної пряжі, використовуваної для найбільш тонких високоякіснихтканин. За кардному способом виробляють пряжу з бавовни середньої і високоїдовжини як в чистому вигляді, так і в смесці з хімічними волокнами. Товщина їївагається в широких межах — від 83,3 до 11,8 текс. Ця пряжа основний виглядсировини для різних тканин. При апаратному способі пряжу виготовляють з коротковолокнистої бавовни і чаду (відходів) прядильного виробництва. При цьому способіпрядіння ватка, що отримується з чесальних машин, за допомогою спеціальнихпристосувань механічно розділяється на окремі смужки, які скачуються в рівницюі поступають на прядильні машини. Апаратна пряжа товща (50-250 текс), рихла,пухнаста, більш нерівномірна по товщині і міцності. Пряжа має обмежене вживанняі, як правило, у поєднанні з кардною пряжею. З льняного волокна виробляютьпряжу льняну сухого і мокрого способів прядіння. Для здобуття льняної пряжівідсортоване волокно піддають чесанню на спеціальних гребінночесальних машинах,при цьому віддаляються короткі волокна (очоси) і різні домішки (вузлики,залишки стебла і т.п.). При чесанні волокна маються в своєму розпорядженніокремими пучками, що вільно висять; що прочесали з одного, а потім з іншогокінця окремі пучки льону з'єднуються в стрічку на розкладальній машині. Длязрівнювання і паралізування волокон стрічка проходить ряд стрічкових машин, апотім поступає на машини для стоншування і на прядильні машини. Власне прядінняможе здійснюватися після попереднього зволоження (мокре прядіння) або беззволоження (сухе прядіння). При зволоженні волокна стають рухливішими, технічневолокно частково, розщеплюється, унаслідок чого полегшується витягування його,пряжа виходить рівніша, гладшає, добре ущільнена. Цим способом прядіннявиробляють пряжу середньої і малої товщини 69-20 текс, використовувану длянайбільш якісних тканин і штучних виробів. При сухому прядінні остаточневитягування довгих волокон утруднене, тому пряжа виходить товщою і пухнастою. Привиробленні пряжі з очосів чесання волокна здійснюється на кардочесальніймашині, а прядіння по мокрому і сухому способах. Пряжа за якістю і тонкістю(мокрого прядіння — 100-200 текс, сухого прядіння 200-667 текс) поступаєтьсяпряжі з довгого льняного волокна. У пряжу переробляють волокно льону як вчистому вигляді, так із хімічними волокнами. Шерстяну пряжу отримують апаратнимі гребінним способами прядіння з волокна шерсті. Апаратним (суконним) способомпряжу виробляють з коротковолокнистої шерсті. При її здобутті розпушенуволокнисту масу розскубують і прочісують на кардочесальній машині в два трипереходи (апарату). Отримана рівниця поступає на прядильні машини. Апаратнапряжа характеризується досить високою пухнастою і завтовшки: тонкосукняна (зтонкої, напівтонкої і напівтовстої шерсті) від 62,5 до 167 текс, грубосуконна(з грубої шерсті) від 143 до 500 текс. Використовують її для важчих костюмних іпальтових тканин. При гребінному (камвольному) 1 способі прядіння пряжу отримуєз довгих волокон шерсть (від 55 до 200 мм і більш). При цьому стрічку з чесального апарату вирівнюють і прочісують на гребнечесальних машинах. Отриманугребінну стрічку ще раз вирівнюють по товщині, стоншують і направляють напрядильні машини. Гребінна пряжа рівна гладка, характеризується вищою щільністюі тонкістю (від 55,6 до 14,3 текс), застосовується для тонших костюмних іпальтових тканин. Шовкову пряжу отримують з натурального шовку (відходівшовкообробного виробництва) трьома способами. Підготовлену волокнисту масупрочісують (голчаною стрічкою) на круглих чесальних машинах в декількапереходів. Отриману стрічку вирівнюють, стоншують і прядуть. Цим способомотримують найбільш тонку пряжу натурального шовку до 3,3 текс. Очоси, що отримуютьсяв процесі чесання основних відходів, поступають на гребінночесальну машину, апотім стрічку, що прочесала, переробляють в пряжу завтовшки 10-7,1 текс. Вторинніочоси (після гребенечесання) переробляють в пряжу апаратним способом прядіння. Апаратнапряжа товща, пухнаста і засмічена. Пряжа з хімічних волокон може бути отриманабудь-яким способом прядіння. Широко застосовують вироблення пряжі з тонкихджгутів хімічних волокон: палять волокна розрізає, укладається і вирівнюється встрічку, яка потім витягується і частково скручується, утворюючи рівницю. Вданий час в прядильному виробництві все ширше застосовують новий спосібпрядіння без веретенний. На відміну від кільцевого прядіння при цьому способіпроцеси кручення і намотування готової пряжі розділені. Для цього здійснюєтьсяпорушення зв'язку між волокнами в потоці перед органом, що крутить, намотуванняпряжі на пакування виробляється без допомозі веретена. Живлення без веретеннихпрядильних машин виробляється стрічками (із стрічкових машин) або рівницею, якіінтенсивно стоншуються і відокремлюються на групи волокон, що не контактуютьміж собою, утворюючи дискретний (переривистий) потік. Цей потік подається уформувальний пристрій.
/>
Рис.5 — Структура ниток:
а – трьох прядена; б – чотирьох прядена; в – здавлюванняпряжі; г – ліва скрутка; д – права скрутка.
/>/>8. Правила прийманняниток
Усі товари, в тому числі текстильні нитки,приймають згідно відповідних нормативних документів. Основні позиції прийманняниток і пряжі наступні:
Маса парії ниток повинна бути не менше 25кілограм; при домовленості виробника та споживача дозволяються партії нитокменшої маси.
Контроль якості ниток по зовнішньому вигляду(правильність намотування, відповідність кольору, дефекти зовнішнього вигляду);
Одиниці продукції в яких в процесіперероблення виявлені дефекти, то вони підлягають поверненню виробнику.
Періодичність контролю по фізико-хімічним іфізико-механічним показникам повинні проводитися виробником у відповідності звимогами.
/>8.1 МетодивипробуваньДля проведення випробувань від кожноївідібраної від партії одиниці продукції відбирають точкові проби(відрізки) увідповідності з вимогами.
Визначення лінійної щільності ниток – ГОСТ 6611.1– 73 з наступним доповненням: випробування проводять на відрізках довжиною 0,5метрів.
Визначення вологості – ГОСТ 6611.4 – 73.
Визначення стійкості фарбування ниток до діїсвітла – ГОСТ – 10761 – 75, до інших чинників дії – ГОСТ 9733 – 61 з наступнимидоповненнями: для приготування зразка при визначенні стійкості і дії розчину милавід кожної відібраної одиниці продукції відбирають точкову пробу у виглядівідрізка масою 0,4 г ниток і заплітають їх з рівною кількістю підбілених нитокв білому кольорі. Зразок заплітають хрестоподібно „в косу“ в 4 кінці:2 білих і 2 кольорових.
Визначення місткості золи – ГОСТ.5617 – 71 знаступними доповненнями: випробування проводять запалюванням проб післявизначення вмісту мила.
Визначення вмісту хлоридів та сульфатів: водянувитяжку отриману після визначення нейтральної реакції, ділять порівну на двічастини. Одну частину витяжки після охолодження в пробірці підкисляютьдекількома краплями хімічно чистої концентрованої азотної кислоти івипробовують, додаючи кілька крапель 10 відсоткового розчину азотнокислого срібла.Другу частину витяжки, нагріту до кипіння в пробірці підкисляють декількомакраплями нагрітого 10 відсоткового хлористого барія. В двох випадках не повиннобути осаду. Допускається незначна забарвленість в перламутр розчину.
Визначення довжини намотування. Для визначеннядовжини намотування до 500 м кожну відібрану від вибірки одиниці продукціїрозмотують на периметром 1 м при лінійній швидкості не більше 200 м/хв…
Для визначення довжини намотування більше 500 м визначають масу брутто кожної відібраної одиниці продукції. Закрутивши верхній шар, відмотуютьз одиниці продукції 100 м і визначають їх масу. Довжину ниток на одиниціпродукції визначають за масою нетто і масою 100 метрового мотка.
За довжину намотування ниток приймають середнєарифметичне результатів трьох випробувань, вирахуване з точністю до 0,1 м і заокруглене до цілого числа.
Кількість вузликів в мотках підраховують призовнішньому огляді мотка.
/>8.2 Дефекти текстильних нитокРозглянемо основні дефекти текстильних ниток.
Таблиця 2 – дефекти текстильних ниток.
№п/п назва дефект характеристика 1. Ворсистість нитки дефект у вигляді кінців волокон прорізуються у великій кількості на поверхню нитки або багато чисельних обривів елементарних хімічних ниток на протяжній ділянці комплексної хімічної нитки. 2. Мушка пряжі дефект у вигляді скупчення волокон щільно переплутаних волокон у формі вузлика розміром в поперечнику до 1,5 діаметру пряжі. 3. Шишка на нитці дефект у вигляді скупчення волокон щільно переплутаних волокон у формі вузлика розміром в поперечнику до 2,5 діаметру нитки або потовщення на комплексній хімічної нитки, зрушення, що вийшло в результаті, уздовж нитки і скупчення однієї або декількох обірваних елементарних ниток 4. Грудка на пряжі дефект у вигляді скупчення волокон щільно переплутаних волокон розміром в поперечнику понад 2,5 діаметру пряжі. 5. »Прикрут" на нитці дефект у вигляді сторонніх волокон обвитих довкола нитки сторонніх волокон або ділянок ниток 6. Потовщення ниток дефект у вигляді збільшення щільності ділянки нитки із збільшенням лінійної щільності 7. Стоншування нитки дефект у вигляді зменшення щільності ділянки нитки із зменшенням лінійної щільності 8. «Переслежины» на нитці дефект у вигляді випадкових потовщень що повторюються, і потоншень нитки 9. Подвійна нитка дефект у вигляді збільшення щільності ділянки нитки збільшеної лінійної щільності в результаті «прикрута» однієї або декількох ниток 10. «Сукрутина» нитки Дефект у вигляді петлі що є скрученою у вигляді петлі ділянкою крученої нитки, що утворюється унаслідок її нерівного стану 11. Штопорне сукання нитки дефект у вигляді витків промовців спіраллю на поверхні крученої нитки 12. Пропуск ниток дефект у вигляді кручення нитки ділянки крученій нитці, на якому відсутня одна або що більш становлять нитки 13. Дефектний вузол на нитці дефект у вигляді вузла порядок у вигляді вузла, що утворюється в результаті неправильного скріплення кінців двох ниток 14. Забруднення нитки дефект у вигляді забруднення нитки забруднення або замаслення ділянки нитки 15. Цвіль на нитці дефект у вигляді цвілі ділянки нитки, пошкоджений цвіллю 16. Не зафарбування нитки дефект у вигляді не зафарбування нитки ділянки нитки з недостатнім фарбуванням або пробілюванням 17. Різноманітність відтінків нитки дефект фарбованої нитки в вигляді ділянки нитки, що відрізняється по інтенсивності забарвлення 18. Відсутність (наявність) блиску нитки дефект у вигляді блиску ділянки, що відрізняється по блиску від іншої нитки 19. Відтінки нитки дефект не пофарбованої нитки у вигляді ділянки нитки, що відрізняється по білизні 20. Необмотана нитка дефект у вигляді необмотаної нитки необмотаної ділянки стрижня армованої нитки 21. Засміченість нитки Дефект з наявністю чужорідних домішок виражений в наявності чужорідних домішок і нестандартних волокон, а також мертвого волоса в нитці 22. «Краксы» Дефект з потовщенням нитки є потовщеними ділянками нитки у вигляді спіралі, утвореної волокнами нитки, що обвилися довкола центральних волоконВ таблиці 3 наведені основні дефектинамотування пряжі і ниток.
Таблиця 4 — Дефекти намотування
1. Неправильне намотування нитки дефект у вигляді зменшення або збільшення щільності намотування нитки виявляється в спресованості один в одного зовнішніх і внутрішніх шарів намотування 2. Сповзання витків нитки на торець дефект характеризує скидання витків скидання витків намотування ниток на торець одиниці продукції 3. Зліт нитки дефект у вигляді петлі утворюється при одночасному сході декількох витків нитки з одиниці продукції 4. Не виведений на верхній торець вузол на нитці дефект у вигляді вузла замотаного усередині одиниці продукції 5. Незв'язані кінці ниток дефект у вигляді ниток не з’єднаних вузлом два кінці нитки одиниці продукції, не з’єднані вузлом 6. Неправильна форма намотування нитки дефект у вигляді намотування нитки різними способами горбистою, джгутовою, стрічками завищеного або заниженого діаметру, з наявністю угнутості або опуклості поверхні 7. Рухливість намотаної нитки на патроні Дефект полягає в переміщенні нитки що виявляється в переміщенні всієї намотаної нитки одиниці продукції відносно патрона 8. Потерті нитки дефект у вигляді руйнації нитки частково або повністю зруйнованих в результаті механічної дії ниток на поверхні одиниці продукції/>/>9. Пакування, маркування, транспортування ізберігання
1. Нитки на котушках і патронах повинні бутизапаковані в картонні коробки, а потім укладені в пачки чи ящики з гофрованогокартону.
2. Нитки в мотках повинні бути перев’язані втрьох місцях віскозно-лавсановою пряжею чи пряжею з інших волокон лінійноющільністю не менше 200 текс. Мотки комплектують і запаковують в мішки зпакувальної тканини з прокладкою з віскозної тканини.
3. Вигляд і кількість одиниць продукції,укладені в одну коробку, пачку, мішок чи ящик, а також довжина і маса ниток водиниці продукції повинна відповідати вказаним.
4. Допускаються за згодою виробника іспоживача інші другі пакувальні і перев’язуючі матеріали (крім натуральних),забезпечують збереження і якість продукції при транспортуванні і зберіганні.
5. Мішки зашивають і пломбують.
6. Кожну одиницю продукції маркують наступнимчином:
На циліндричні патрони ставлять штамп навиступаючий торець патрона з вказівкою: умовного позначення ниток (для підприємствшвейної промисловості); умовного позначення ниток і роздрібної ціни (дляпідприємств роздрібної торгівлі);
На одно фланцеві котушки ставлять штампбезпосередньо на фланець і торець котушки з зазначенням: умовного позначенняниток; довжини намотування ниток;
При запакуванні ниток в мотках ярлик вкладаютьв середину мішка з зазначенням: номера партії; назви і умовного позначенняниток; кольору; маси; кількості мотків;
На кожну коробку ставлять штамп з зазначенням:умовного позначення ниток; кольору; кількості одиниць продукції.
На кожну пачку чи ящик наклеюють, а на мішокпришивають ярлик з зазначенням: назви підприємства-виробника і його товарногознаку; назва і умовне позначення ниток; артикула; назва кольору і групистійкості фарби; кількість одиниць продукції; номер партії дата випуску; позначеннястандарту
По вимогам споживача кожна партія нитокповинна супроводжуватися паспортом з зазначенням результатів фізико-механічнихвипробувань, показників вмісту золи, жиру, мила.
Транспортувальне маркування за ГОСТ 14192 – 77з зазначенням маніпуляцій них знаків «Боїться сирості» і "Крюками не брати".
Нитки повинні зберігатися в запакованомувигляді на дерев’яних стелажах в складських приміщеннях, які забезпечатьзбереженість і якість. Повинні зберігатися при температурі від — 5 до +30градусів Цельсія і відносній вологості не більше 70% без прямого потрапляння сонячнихпроменів.
/>ГарантіївиробникаВиробник гарантує відповідність якості нитоквимогам стандарту при дотриманні вимог транспортування і зберігання. Гарантійнийтермін зберігання 5 років з дня виготовлення. Допускається при закінченні строкузберігання ниток зниження норм до показників «розривне навантаження»та " розривне подовження" не більше 10%.
/>/>10. Характеристика технічних ниток
Atlas — це текстурована поліефірна нитка. Завдякиособливій конструкції, у розслабленому стані вона дуже об'ємна і м'яка на дотик.Вона має високу розтяжність (дуже низький модуль пружності) і дуже хорошепружно еластичне відновлення з набагато вищими показниками стяжки швів ніж убагато волоконних чи моноволоконних ниток. Спеціально розроблені пластиковікріплення Vicone сприяють більш рівномірному розмотуванню текстурованої нитки. Узв'язку з застосуванням особливої технології з'єднання кінців нитки, продуктпрактично не має вузлів, що забезпечує оптимальну ефективність роботи машин іоператорів. Методика застосування спеціальної лубриації дозволяє досягтиоптимальних швейних показників для цієї нитки.
Фізичні і хімічні характеристики поліефірної іобробленої нитки:
Кислоти: Поліефір, у будь-яких умовах, крім екстремальних, стійкий до впливу більшості неорганічних і органічних кислот. Луги: Поліефір не піддається впливу слабких лугів. Менш стійкий до сильних лугів. Органічні розчинники: В основному, не піддається впливу найбільш розповсюджених розчинників. Розчиняється в деяких фенольних сполуках. Біління: Не піддається впливу хлору і перекису і т.п. Мікроорганізми / цвілі: Міцність впливу не піддається, але покриття можуть сприяти появі цвілі. Комахи впливу здійснюють. Вологість: Дуже низька (приблизно 0.5%) Прання / хімічне чищення: Чудова стійкість. Усадка при 100°C, як правило, не перевищує 1%. Термічні властивості Температура плавлення близько 260°C. Рекомендована температура прасування 150 °C. Покриття Нанесені лубрикаційні матеріали розроблені для значного поліпшення показників при високошвидкісному шитті. Вони стійкі при зберіганні у будь-яких умовах і не є шкідливими при звичайному використанні. Уникайте зберігання в екстремальних умовах і при підвищеній вологості. Поліефірні нитки вважаються екологічно безпечною продукцією. Електричні властивості Поліефір має низьку провідність електричних зарядів.GRAL — це чудова швацька нитка високої міцності, що складається збезперервних поліефірних волокон. У зв'язку із застосуванням особливоїтехнології з'єднання кінців нитки (пневматичне зрощування), продукт практичноне має вузлів, що забезпечує оптимальну ефективність роботи машин та операторів.Завдяки своїй конструкції і міцності по відношенню до об'єму, GRAL є швацькоюниткою підвищеної надійності. Цей продукт має виняткову стійкість до тертя.
Фізичні і хімічні характеристики поліефірної іобробленої нитки:
Кислоти: Поліефір, за будь-яких умов, крім екстремальних, стійкий до впливу більшості неорганічних і органічних кислот Луги: Поліефір стійкий до слабких лугів. Менш стійкий до сильних лугів. Органічні розчинники: В основному, не піддається впливу найбільш розповсюджених розчинників. Розчиняється у деяких фенольних сполуках Біління: Не піддається впливу хлору і пероксиду Мікроорганізми / цвілі: Міцність впливу не піддається, але покриття можуть сприяти появі цвілі. Вологість: Дуже низька (приблизно 0.5%) Прання / хімічне чищення: Відмінна стійкість. Усадка при 100°C, як правило, не перевищує 1%. Термічні властивості: Температура плавлення близько 260°C. Рекомендована температура прасування 150°C Покриття: Нанесені лубрикаційні матеріали, розроблені для значного покращення показників при високошвидкісному шитті. Вони стійкі при зберіганні у різноманітних умовах і не завдають шкоди при звичайному використанні. Рекомендується уникати зберігання в екстремальних умовах і при підвищеній вологості. Поліефірні нитки вважаються екологічно безпечною продукцією. Електричні властивості: Поліефір має низьку провідність електричних зарядів.TRIDALIA — це подвійна 100% поліефірна нитка для вишивання. Нитка виготовляєтьсяз поліефірного волокна, яке у перетині має особливу тригранну форму, додаючинитці особливий блиск. У зв'язку із застосуванням спеціальної технологіїз'єднання кінців нитки (пневматичне зрощування), продукт практично не маєвузлів. Завдяки своїй міцності і підвищеній розтяжності, а також найсучаснішійтехнології нанесення лубрикаційного матеріалу, TRIDALIA забезпечує оптимальнуефективність роботи машин та операторів. Поліефірні нитки набувають усе більшоїпопулярності у зв'язку з їх здатністю відповідати зростаючим стандартам пранняі хімічного чищення. Виготовлена з поліефіру, TRIDALIA має ряд переваг надвіскозною ниткою щодо міцності в сухому і вологому стані, міцності до тертя істійкості кольору. Застосування:
TRIDALIA — винятково приваблива глянсова нитка для вишивання,придатна для використання як у звичайних вишивальних машинах з однією голівкою,так і в найсучасніших автоматизованих вишивальних машинах з декількомаголівками.
Вона особливо рекомендується для вишивання наодязі емблем, значків, етикеток і прикрас.
Підходить для виконання вишивки на трикотажнихабо текстильних тканинах, джинсах, жіночому, чоловічому і дитячому одязі. Завдякивисокій міцності, вона також придатна для використання на виробах із шкіри.
Виняткова стійкість фарби, стійкість до пранняі хімічного чищення роблять нитки TRIDALIA дивовижно міцними на знос.
Фізичні і хімічні характеристики поліефірної йобробленої нитки:
Кислоти: Поліефір, за будь-яких умов, крім екстремальних, стійкий до впливу більшості неорганічних і органічних кислот Луги: Поліефір не піддається впливу слабких лугів. Менш стійкий до сильних лугів. Органічні розчинники: В основному, не піддається впливу найбільш розповсюджених розчинників. Розчиняється у деяких фенольних сполуках. Біління: Не піддається впливу хлору, пероксиду і т.п. Мікроорганізми / цвілі: Міцність впливу не піддається, але покриття можуть сприяти появі цвілі. Вологість: Дуже низька (приблизно 0.5%) Прання: Відмінна стійкість. Усадка при 100°C, як правило, не перевищує 1%. Термічні властивості: Поліефір плавиться при температурі близько 260°C. Температура прасування, що рекомендується,150°C Покриття: Нанесені лубрикаційні матеріали, розроблені для значного покращення показників при високошвидкісному пошиві. Вони стійкі при зберіганні у різноманітних умовах і не завдають шкоди при звичайному використанні. Рекомендується уникати зберігання в екстремальних умовах і при підвищеній вологості. Поліефірні нитки вважаються екологічно безпечною продукцією./>/>11. Товарознавчі аспекти і тенденціїрозвитку ринку текстильної продукції
Особливе значення текстилю в сучасномународному господарстві у тому, що це одна з найголовніших галузей господарськоїдіяльності людства.
Завдяки швидкому обігу капіталу і високійрентабельності (20 — 40%), текстильне виробництво — надійне джерело поповненнядержбюджету. До текстильної продукції відносять текстильні волокна, пряжу,нитки, трикотажні волокна, полотна, комплексні текстильні матеріали та основудля нанесення покриття (штучні і синтетичні шкіри, виробів будівельногопризначення). Не зважаючи на зменшення частки природних текстильних волокон узагальному обсязі виробництва у світі (58% — 1980 р.; 43% — 2000 р), текстильневиробництво в Україні із 1990-х рр. характеризується спадом (2000 р. — 15%рівня 1990 р) і погіршенням показників серед галузей промисловості. Нанегативну динаміку вплинули неконтрольований притік дешевого імпортноготекстилю; розрив виробничих зв'язків з традиційними постачальниками сировини; несприятливефінансове становище підприємств, що не дозволяє закуповувати необхіднусировину, виплачувати заробітну плату, оновлювати обладнання; низька виробничаспроможність підприємств через амортизацію основних фондів; маркетинговастратегія, попит. Сучасне населення України споживає в 3,8 рази менше виробівлегкої промисловості, ніж у 2002 р. (у т. ч. тканин — в 4,3, одягу і білизни — у3,9). За останні п'ять років середньостатистичний українець оновив свійгардероб на 35 — 40% (житель західних країн — на 90 — 95%), і споживає всередньому 1,5м2 бавовняних та по 0,5м2 вовняних, лляних та шовкових тканин. Середньостатистичнийдорослий українець на одяг, тканини і взуття витрачає 5 — 7% щомісячнихгрошових витрат. Національний ринок легкої промисловості зріс (5,9 млрд. грн. — 2004 р., 6,4 млрд. грн. — 2006 р). Спостерігається незначний стійкий темпприросту (3,5 — 5%), насичення його характеризується як достатньо повне (88 — 95%),а окремі товарні ніші (літні люди, діти), ще ненасичені (один із шляхів їхнасичення — ширше використання текстилю на основі вовни у виготовленні взуття,поєднання їх з іншими волокнами у виготовленні одягу). Співвідношення експорту- імпорту в Україні (за складовими тенденціями розвитку ринку текстилю, одягу івзуття) аналогічні США, Великобританії, Франції де власне виробництво цихтоварів у 2,5 — 3,5 рази менше ніж їх внутрішнє споживання, а основна часткаринку заповнює імпорт зі Сходу; проте більшість українців текстиль купує наречових ринках, де наявний задовільний асортимент, доступніші ціни і покупцяменше цікавить виробник товару, більше — добротність і ціна.
/>Висновок
Текстильна промисловість відіграє неабиякуроль у житті людини. Адже з текстилем ми зустрічаємося кожен день. Зараз ми неможемо уявити свого життя без нього. Тому на теперішній стадії розвиткувиробництва його виготовлення зросло у кілька разів, порівняно з минулим тапозаминулим роками.
В курсовій роботі можна побачити поділ ниток іїх використання. По сировинному складу нитки можна поділити на натуральні, якіможуть бути отримані з пряжі (лляні) і ниток з натурального шовку (швейний шовк).Хімічні нитки виробляють з хімічних волокон, комплексних ниток і монониток. Першза все, це віскозні, поліамідні, поліефірні, поліпропіленові. Комбіновані ниткиотримують поєднанням компонентів натуральних та хімічних ниток. За способомотримання розрізняють швейні нитки кручені, текстуровані, клеєні, армовані тамононитки.
Основні підприємства які випускають в Українінитки та пряжу з натурального волокна:
ЗАО «Славутская суконная фабрика» г. Славута, Хмельницкая ЗАО «камвольно-суконная компания „Чексил“ г. Чернигов ООО „СУМЫКАМВОЛЬ“ г. Сумы ЗАО „Львовская хлопкопрядильная фабрика“ г. Львов ОАО „Текстерно“ г. ТернопольОтже, Текстильними нитками – називають гнучкеі міцне тіло з малим поперечним розміром значної довжини, що складається зволокон. Одиночна нитка — не ділиться в подовжньому напрямі без руйнування іможе бути безпосередньо використана у виробництві текстильних виробів (частоназивається монониткою). Комплексна нитка — складається з двох або декількохелементарних ниток, сполучених між собою скручуванням або склеюванням. Крученанитка — отримувана шляхом скручування два або більш комплексних ниток, пряжаабо з тих і інших разом. Пряжа – це текстильна нитка, отримана шляхомскручування коротких волокон в процесі прядильного виробництва.
/>Списоквикористаної літератури
1. Василенко В И. Прядение и ткачество в Зеньковском иМиргородском уездах // Очерки кустарных промыслов Полтавской губернии. – Полтава:Типо-литография И.А. Дохмана, 1900. – С.1–26;
2. Новицька М. До питання про текстиль трипільськоїкультури. – С.44–61;
Новицкая М.А. Узорные ткани трипольской культуры;
3. Месяченко В.Т., Кокошинская В.И. Товароведениетекстильных товаров. Экономика М. 1987 ст.70 – 88.
4. Соловьев А.Н., Кукулин Г.Н. Текстильноематериаоведение. Легпромбытиздат, М. 1985 ст.141 — 145.
Інтернет джерела:
1. http: // revolution. /marketing/00020541_0. html;
2. http: // www. tk-furnitura. com. ua/news/92/;
3… http: // www. welltex. ru/ru/eto-interesno/shvejnaja-igla/
4. http: // etno. kyiv. uar. net/vyd/matetn/2004/N4/Art32.htm
/>Додатки
Додоток — 1
/>
Додаток 2
Виробництво хімічних ниток
/>
/>
Додоток 3
Нитки вишивальні
/>
/>
Додаток 4
Нитки акрилові
/>
/>