Реферат: Формування асортименту та якості посуду з полімерних матеріалів

ЗМІСТ

ВСТУП

1.  Літературнийогляд

1.1.    Станринку посуду із полімерних матеріалів;

1.2.     Фактори,що впливають на формування споживних властивостей та якості посуду;

1.3.     Вимогидо якості посуду;

2.  Об’єктита методи дослідження

2.1 Об’єкти дослідження;

2.2 Методи дослідження;

3. Дослідження асортименту та якостіпосуду із полімерних матеріалів в

    ЗАТ «Фуршет»

3.1 Товарознавча характеристикаасортименту посуду;

3.2 Порівняльна характеристикаспоживних властивостей виробів вітчизняного та закордонного виробництва;

3.3 Споживча оцінка асортименту таякості посуду з полімерних матеріалів.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

           ВСТУП

Тема даноїкурсової роботи є дуже актуальною на сьогоднішній день, оскільки серед сучаснихматеріалів, які мають велике значення для подальшого технічного прогресу ірозширення виробництва товарів народного споживання, найважливіше місцепосідають пластичні маси. Розмаїтість властивостей різноманітних полімерів,зручність їхньої переробки у вироби і наявність необхідної сировини обумовилишироке застосування синтетичних полімерних матеріалів у всіх галузях народногогосподарства, у тому числі для виготовлення посуду. Виготовлення з пластмас посудо-господарчихвиробів стало традиційним. Безупинне розширення галузей застосування пластичнихмас обумовлено їхніми перевагами, порівняно з багатьма іншими матеріалами, івисокою економічною ефективністю використання у всіх галузях народногогосподарства: скорочуються капіталовкладення в промисловість і витрати наматеріали, знижується вартість виробів і в багатьох випадках збільшується їхнядовговічність. Одна тонна пластмас, як правило, замінює декілька тонн металу. Утой же час знижуються енергетичні витрати. Пластичні маси дозволяють у широкихмежах легко видозмінювати в процесі переробки форму і колір виробів і в цьомувідношенні є неперевершеними матеріалами, які забезпечують створення найбільшраціональної конструкції виробів із максимально корисним обсягом примінімальних загальних витратах. Коефіцієнт використання матеріалу при переробціпластмас у вироби досягає 0,95-0,98, тоді як у матеріалів при механічнійобробці – 0,2-0,6, а при литті 0,6-0,8. Трудомісткість виготовленнянайскладніших деталей із пластмас механічною обробкою дуже мала, порівняно зтрудомісткістю виготовлення виробів з інших матеріалів. Так, для виготовленнякруглого тазу з металу (з емалюванням) необхідно більше 3 годин, а зполіетилену – лише 3,5 хв, причому собівартість у першому випадку приблизно в 5разів більше, ніж у другому. Все це надає можливість широко використовуватипластмаси у виробництві та створенні різноманітного асортименту посуду.

Об’єкт даноїдипломної роботи – полімерний посуд.

Предметомдослідженняє стан ринку полімерного посуду, фактори, що впливають на формування споживнихвластивостей та якості посуду; методи дослідження; дослідження асортиментупосуду та організація його продажу на підприємствах торгівлі.

Метадослідження– визначення асортименту та якості, і організація продажу посуду із полімернихматеріалів в  ЗАТ «Фуршет».

 Завдання:

·         Ознайомленняіз станом ринку полімерного посуду;

·         Якомогаяскравіше визначити властивості полімерних матеріалів, що дають переваги передіншими матеріалами для виготовлення посуду;

·         Ознайомитисяз основними та спеціальними вимогами до пластичних мас, що використовуються длявиготовлення посуду;

·         Дослідитиякість полімерного посуду з дотриманням встановлених нормативних документів;

·         Визначенняіснуючого асортименту у ЗАТ «Фуршет»;

·         Дослідженняорганізації продажу полімерного посуду у торговельній мережі.

1.   Літературний огляд.

 

1.1     Станринку посуду із полімерних матеріалів.

Державнастатистика досі не хоче помічати одноразовий посуд. Вона не здійснює нагляд заоб’ємами її виробництва, експорта та імпорта: така позиція у неї відсутня. Укласифікації ВЕД одноразовий посуд «зашифрован»  в позиціях «імпортпластмасового та паперового посуду» та його експорт. Оскільки полімерний посудбуває і довготривалого використання, то в цілому данні Госкомстата України дляпідрахунку об’єму імпортних поставок та українського експорту одноразовогопосуду в чистому вигляді непридатні.

Ще більшеплутанини виникає при спробі систематизувати данні від виробників. Серед нихнемає чистого виробника посуду. По оцінці практиків, на одному посуді на ринкуне втриматися. Скрізь її виробництво співпадає з виготовленням упаковки,контейнерів та все можливих пакетів. До того ж посуд важко відділити відупаковки, у тому числі і по технологічним причинам: багато компаній виробляютьстаканчики і для загального вжитку, так і для молокозаводів; тарілки роблятьразом із піддоном під різну харчову продукцію.

Саме з цих причинповноцінні відкриті маркетингові дослідження ринку одноразового посуду доки неіснує. При його аналізі приходиться спиратися на оцінки оптових баз.

По їх даних,імпортна одноразова продукція забезпечує їм 25% продаж, до того ж практично всявона приходиться на пік сезону, коли відчізняні виробники не справляються зпіднявшоюся пропозицією та повинні зривати графік поставок. Це й вимагає оптовікомпанії шукати альтернативних поставщиків у Польщі, Італії, Германії,Голландії, а також Росії та Білорусії.

За об’ємамипродажу споживачів можна поділити на 6 груп:

·       Стаціонарніточки громадського харчування (біля 45%);

·       Кейтеринг– доставка обідів (5%);

·       Фабрики-кухніпо виробництву салатів та випічки (3%);

·       Точки навідкритому повітрі (до 20% у сезон);

·       Ресторани,кафе (до 5%);

·       Населеннята офіси – пікніки,  вечори та ін. (до 25%).

Структура жспоживання (у грошовому еквіваленті) виглядає наступним чином:

·       35-40% — стаканчики;

·       20-25% — тарілки;

·       15-20% — ложки, вилки, ножі;

·       15-20% — на все інше.

До 1998 рокуринок одноразового посуду тримався на імпортних поставках. Сьогодні жполімерний посуд іноземного виробництва не грає великої ролі. Причиною цього втому, що держава достатньо твердо відстоює інтереси вітчизняного виробника. Наполімерний одноразовий посуд встановлені ставки ввізне мито: пільгове – 25%,повне – 50%. Ввізне мито на сировину, що використовується для виробництваполімерного посуду (за винятком полістиролу – 5%), немає.

Все це сприяєрозвитку в Україні виробництва полімерного посуду, але не своєї сировинноїбази. В результаті багато виробників закуповують імпортну сировину, вважаючи,що воно доброякісне. Вітчизняних виробників поліпропілену та полістиролу дужемало, вони сконцентровані на сході України. Найкрупнішим виробникомполіпропілену – АТ «Линос» (м. Лісічанськ Луганської обл.). Полістирол упромислових об’ємах виробляє тільки ВАТ «Концерн «Стирол» (м. ГорловкаДонецької обл.).

Декілька роківтому АТ «Лінос» встановив італійську лінію по виробництву упаковки таодноразового посуду. В результаті ЗАТ «Стирол ПАК» став майже найкрупнішимвиробником  посуду з полістиролу в Україні. На сьогодні лінія працює на повнупотужність.

Не дивлячись нате, що виробництво досить просте та його можна організувати майже у кожномумісті, дрібних виробників стає менше. Причиною цього є невідповідна якість їхпродукції, яка не задовольняє споживачів. Німецька, австрійська та італійськависокотехнологічна виробнича лінія  дуже дорогі. Нове вітчизняне та білоруськеустаткування для полукустарного виробництва на порядок дешевше (його можнаотримати за $ 50 тис., а бувшого у використанні у 2-3 рази дешевше). Але улітній сезон, коли товар поступає до споживачів прямо з цехів, торгівлявідмовляється від недоброякісного посуду, який не переносить навіть теплихпродуктів, а плавиться. Бо деякі виробники роблять стінки та дно стаканчиків татарілок значно тонкішими або використовують в їх виробництві значну часткувторинної сировини, яка у 2-3 рази дешевше первинної. А деякі виробникивиготовляють зовсім із вторинної сировини. Само цьому на українському ринкузалишилося не більше десяти крупних виробників полімерного посуду. Але практикивважають, що на ринок виробництва увійти завжди можна, якщо запропонуватиспоживачу щось оригінальне.

Ринок полімерногопосуду находиться в стані розвитку. Можлива поява нових виробників, алемайбутнє все ж за тими, хто буде мати власну сировинну базу. Оскільки споживачівже навчилися розбиратися у якості полімерного посуду, тому на ринку залишатьсялише ті, якість продукції яких будуть задовольняти потреби населення. Дужеперспективним є випуск посуду по індивідуальним замовленням фірм. Можливовипускати посуд різного кольору та форми – індивідуальної для даної мережіресторанів, наприклад.

 

1.2     Фактори,що впливають на формування споживних       властивостей та якості посуду.

Споживнівластивості і якість готових виробів із пластмас обумовлені рядом чинників:якістю вихідних матеріалів і слушністю добору співвідношення складових частинпластичної маси, вибором конструкції і відповідністю її призначення виробу,дотриманням технологічних режимів переробки пластмас, а також умовамитранспортування і збереження. Відповідно до цього до якості виробів ізпластичних мас пред’являють загальні вимоги (ергономічні, гігієнічні, естетичніта надійності) щодо виду та складу пластмаси, конструкції виробу, йогозовнішнього вигляду, якості оздоби. До окремих видів виробів пред’являютьспеціальні вимоги.

На формуванняспоживних властивостей та якість посуду впливають:

·       Вихіднийматеріал (вид полімеру);

·       Технологіявиробництва;

·       Транспортуваннята зберігання;

·       Конструкціявиробу;

·       Форма;

·       Наявністьта кількість дефектів.

Розглянемо кожнийз факторів окремо.

1.Вихіднийматеріал (вид полімеру).

Вид і складпластмаси обумовлюють основні споживні властивості виробів: функціональні,деформаційно-міцністні, естетичні, гігієнічні. Тому при оцінці якості виробівдуже важливо знати вид (природу) пластмас, використаних для їх виготовлення.Встановивши вид пластмаси і знаючи її властивості, можна дати достатньо докладнухарактеристику властивості виробу, а також умов і можливостей йоговикористання.

Перше уявленняпро природу пластмаси можна одержати при огляді виробів. Для багатьох пластмасхарактерний певний колір, прозорість або не прозорість, велика твердість іпружність або м’якість, гнучкість та еластичність, блиск поверхні, звук приударі й ін.

Найточнішеточно природу і властивості пластичних мас визначають методами хімічного тафізико-хімічного аналізів у лабораторних умовах. Ці методи в більшості випадківвідрізняються складністю і тривалістю виконання, тому вони не застосовуютьсяпри товарознавчій оцінці якості виробів із пластмас. Найпростішим і швидким способом встановлення природи пластмас євизначення характеругоріння матеріалу. Результати такого визначення разом із даними зовнішнього огляду виробу вбільшості випадків дозволяють товарознавцюдосить точно встановити природу пластмаси.При розпізнанні матеріалу виробу відзначають колір випробуваного зразка, прозорість, гнучкість,запах, характер зламу, спроможністьдо розм'якшення при нагріванні й інші особливості. Пластмаси з термореактивнихсмол при нагріванні до 70—80°С зберігаютьсвою звичайну твердість, тоді як надтверді термопласти — розм'якшуються. Прозорими звичайно бувають вироби зполіметилметакрилату (органічногоскла), полістиролу, поліпропілену, полікарбонатів,целулоїду. Проте, як відзначалося раніше, із цих же пластмас виробляють напівпрозорі і непрозорівироби.

Якість вихідних сировинних матеріалів іслушність складу плас­тичної маси регламентуються і гарантуються заводампостачальниками. Останні зобов'язані підтверджуватиякість і основні характе­ристики пластмаси увідповідних сертифікатах, зокрема при поста­чаннінових видів виробів і особливо харчового посуду і тари.

Полімерний посудвиготовляють з таких матеріалів:

·       Поліетилен;

·       Поліпропілен;

·       Полістиролі сополімери стиролу;

·       Поліформальдегід;

·       Аміноформальдегіднісмоли і пластмаси;

·       Полікарбонати.

Поліетилен. Одержують поліетиленполімеризацією газоподібного ненасиченого вуглеводню – етилену, що виділяєтьсяпереважно з продуктів термічного розпаду (крекингу) нафти. За способомотримання розрізняють два основних види поліетилену: високого та низького тиску(ВТ і НТ), що різняться за структурою і властивостями. Більш теплостійким є поліетиленНТ. По тривкості на розірвання при розтязі поліетилен ВТ дещо поступається, апо стійкості до багатократних деформацій значно перевищує поліетилен НТ.Поліетилен НТ має більш високу жорсткість, тому готові вироби з нього меншеластичні, а хімічна стійкість менша ніж у поліетилену ВТ.

 Зовнішній вигляді багато інших властивостей обох поліетиленів мало різняться. Випускаються вониу вигляді гранул або порошків і після сплавки являють собою тверді рогоподібніпродукти білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, непрозорі. За кольоромта характером поверхні, та деякими іншими ознаками (наприклад, за характеромгоріння, запахом продуктів горіння) поліетилен нагадує парафін, оскількихімічний склад їх однаковий і різняться вони лише за розміром молекул (ланцюгів).

При кімнатнійтемпературі поліетилен не розчиняється в органічних розчинниках і стійкий додії кислот і лугів. При дуже тривалому перебуванні поліетилену в середовищіжирів відбувається поступове їхнє поглинання, що викликає зміну властивостей поліетилену.

Істотнимнедоліком поліетилену є його старіння під дією атмосферних впливів (киснюповітря, ультрафіолетових променів, тепла). При цьому відбувається поступовепогіршення його властивостей (наприклад, підвищується жорсткість, погіршуєтьсязовнішній вигляд). Процеси окислювання поліетилену особливо інтенсивновідбувається при підвищеній температурі, зокрема в процесі його переробки увироби. Цей процес прискорюється також під впливом сонячних променів (йде фотоокиснення). Щоб запобігти або різко уповільнити процеси старіння, у поліетилендодають спеціальні антиоксиданти (різноманітні аміни) і інгібітори фотостаріння(сажу – до 3%, окис цинку), які поглинають ультрафіолетові промені. Вироби ізстабілізованого поліетилену більш довговічні, ніж із нестабілізованого. Вонибувають непофарбованимі та пофарбовані (у масі). Колір або відтінок поліетиленучасто залежить від застосованого стабілізатора.

Випускають посудз поліетилену лише відкритої конструкції, щоб не зберігався запах окисленогополіетилену.

Основним методомпереробки поліетилену є лиття під тиском, яке застосовують для виготовленнягосподарських (у тому числі і посуду), галантерейних та інших побутових виробів.

Поліпропілен. За будовою і властивостямивін подібний до поліетилену і також до полімерних парафінових вуглеводнів.Вихідна сировина для поліпропілену – газ пропілен.

Практичнезначення як пластмаса має ізотаксичний поліпропілен, який одержують звикористанням так званих стереоспецифічних каталізаторів, що складаються зтвердої і рідкої частини (розчину металоорганічного з’єднання). Такікаталізатори виконують роль своєрідного укладальника, що розташовує приєднуєміланки мономера у визначеному порядку (орієнтовано). Пропілен пропускають черезрозчин металоорганічного каталізатора у нафтових вуглеводнях, тобто одержуютьподібно поліетилену низького тиску.

Поліпропіленподібний до поліетилену за зовнішнім виглядом і багатьма іншими властивостями(хімічними, діелектричними), відрізняється від нього здебільшого підвищеноюжорсткістю, більшою механічною тривкістю і більш високою теплостійкістю.Температура плавлення в залежності від розміру молекулярної маси знаходиться вмежах 160-170 0С. Ступінь кристалічності в нього дуже високий:пропілен, який випускається промисловістю, має змішану структуру, він міститьяк ізотактичні (стереорегулярні – 95-98%), так і атактичні (2-5%) ділянкиланцюгів. Поліпропілен випускають звичайно у вигляді білого порошку абопофарбованих (у масі) і непофарбованих гранул, що переробляються у виробилиттям під тиском, екструзією, пресуванням, видуванням, вакуум-формуванням таіншими засобами. Усадка його в литтєвих формах значно нижча, ніж поліетилену,що сприяє кращій якості виробів.

Вироби зполіпропілену відрізняються блискучою поверхнею та фізіологічно нешкідливі. Сировинніможливості і гарні властивості поліпропілену обумовлюють перспективність йогозастосування. З нього виготовляють посудо-господарчі вироби, що відрізняютьсявисокою прозорістю і які можна стерилізувати в киплячій воді без будь-якихознак деформації.

Полістирол ісополімери стиролу. В даний час випускається цілий ряд полістирольних пластиків:полістирол загального призначення, пінополістирол, ударотривкий полістирол ідекілька сополімерів. Вихідною сировиною для полістиролу служить стирол(вінілбензол), який являє собою безбарвну прозору легкорухому рідину зтемпературою кипіння близько 1460С і характерним запахом, якийз'являється при термічній деструкції (при сильному нагріванні і горінні)полімеру внаслідок його часткової де полімеризації. Стирол токсичний, томуважливо, щоб у процесі полімеризації він цілком переходив у полімер –полістирол, що уже не токсичний, якщо не піддавати його впливу високоїтемператури.

Полімеризаціюстиролу здійснюють за блоковим суспензійним (бісерний) та емульсійним (латексний)засобами. Відповідно до цього полістирол випускається за назвою блоковий,суспензійний і емульсійний.

Полістирол являєсобою тверде і пружне тіло з аморфною структурою. При температурі 80-85 0Свін починає розм’якшуватися і при подальшому нагріванні до 150 0Спереходить у високоеластичний стан, легко витягуючись у нитки (при охолодженністають крихкими). Використовувати вироби з полістиролу можна лише притемпературах нижче 80 0С. Він є горючим матеріалом і горитьполум’ям, яке коптить, що обумовлено високим вмістом у ньому вуглецю.

Полістиролблоковий і суспензійний являє собою склоподібну масу з винятково високоювологостійкістю, достатньо високою хімічною стійкістю і високими діелектричнимивластивостями. Він не розчиняється в спиртах, насичених вуглеводнях і рослиннихоліях. Кислоти і луги на нього не діють. Лише концентрована азотна і оцтовакислоти викликають деяке набрякання і зміну зовнішнього вигляду виробів.

Основнимиметодами переробки полістиролу є лиття під тиском і екструзія. Його застосовуютьяк без наповнювачів (для пофарбованих прозорих виробів), так і з наповнювачами(для непрозорих виробів).

При використанніполістиролу для виготовлення виробів харчового призначення враховують наявністьу ньому залишкового мономера (стиролу). Вироби харчового призначення з ньогорекомендується переважно для сухих продуктів (із вологістю не більше 15%).Проте при короткочасному користуванні ці вироби придатні і для рідких (але негарячих) продуктів. Для цього здебільшого використовується суспензійнийполістирол, який містить найменшу кількість вільного мономера (0,5%).

Для виробництватоварів народного споживання дуже важливі сополімери стиролу з акрилонітрилом,із метилметакрилатом і особливо трикомпонентний сополімер акрилонітрилу,бутадієну і стиролу. Всі полімери мають лінійну будову і термопластичні. Верхнямежа їхніх робочих температур знаходиться між 60 і 80 0С. Вонидостатньо хімічно стійкі до агресивних середовищ. Найважливіша їхня відмінністьвід полістиролу полягає в більш високих механічних властивостях. Вони меншсхильні до розтріскування.

 Поліформальдегід.Поліформальдегід(поліоксиметилен) за хімічною природою належить до простих поліефірів.Поліформальдегід є термопластичним полімером із високим ступенемкристалічності. Його макромолекули містять до тисячі і більш ланок вихідногомономера. На кінцях цих ланцюгів утворюються гідроксильні групи, що обумовлюютьнестабільність полі формальдегіду: при нагріванні вже до 90-100 0Спочинається його термічна деструкція з виділенням мономера – формальдегіду.Тому технологічний процес виробництва поліформальдегіду обов’язково включаєстадію його стабілізації, що зводиться до блокування  (етерифікації) кінцевихгідроксильних груп і введення антиоксидантів, що запобігають термоокислювальнудеструкцію, а також речовин, які поглинають маломірний формальдегід.

Стабілізованийполіформальдегід без розкладання витримує нагрівання (до 250 0С) прийого переробці у вироби (литтям під тиском, екструзією та ін.). Робочатемпература експлуатації виробів із нього допускається до 1200С. Притемпературі близько 150 0С він починає розм’якшуватися, а при175-180 0С – плавиться.

Його випускають увигляді білого порошку, при плавленні якого одержують непрозорий матеріалкольору слонової кістки з високою термостійкістю, гарними механічними властивостями, малим коефіцієнтом тертя, великою ударною тривкістю ізносостійкістю.

Поліформальдегідстійкий до аліфатичних, аромат вуглеводнів, що містять галоген, спиртів іефірів і перевершує в цьому відношенні поліетилен. Він має відносно високухімічну стійкість і руйнується при дії лише сильних кислот і лугів. Йоговважають дуже перспективним конструкційним матеріалом для виготовленнянебиткого посуду та тари.

Аміноформальдегідні смоли та пластмаси.  Найбільш відомі аміноформальдегідні смоли одержують упроцесі поліконденсації сечовини і меламіну з формальдегідом. Пластмаси наїхній основі називають амінопластами.

Сечовина(карбамід) – за хімічною природою є амідом вугільної кислоти і одержується увигляді безкольорових кристалів при взаємодії аміаку з вуглекислотою;сечовиноформальдегідні смоли і пластмаси часто називають карбамідними.

Меламін –триамід  ціанурової кислоти є сильною основою і являє собою кристалічнийпорошок білого кольору.

При нагріванніпри спеціальних каталізаторах (щавелева кислота й ін.) і при кімнатнійтемпературі сечовино- і меламіноформальдегідні смоли поступово набуваютьпривимірної структури, після чого стають неплавкими і нерозчинними продуктами,подібними резину. Вони мають значну твердість, високу теплостійкість і гарнувологостійкість.

На основісечовино- і меламіноформальдегідних смол виготовляють пресовочні порошки,шаруваті матеріали, пінопласти, клеї і лаки. Наповнювачами пресованих порошківзвичайно служать сульфітна целюлоза, бавовняні вичіси, деревна мука, азбест.

Прес-порошки наоснові сечовино- і меламіноформальдегідних смол застосовують для виготовленнярізних виробів народного вжитку (посудо-господарських, галантерейних,культтоварів та ін.). Всі вони звичайно світлих та яскравих тонів. Цьому сприяєбезбарвність і прозорість сечовино- і меламіноформальдегідних смол. Узалежності від утримання барвників, пігментів і наповнювачів утворюються дещопросвічувані (при малій товщині стінок) або зовсім непрозорі вироби. Білівироби, які не просвічуються, з амінопластів виробляють із застосуванням білихмінеральних пігментів (літопону, сірчанокислого барію). У прес-порошки длявиробів яскравих кольорів, крім літ опону, додають відповідні органічнібарвники.

Вироби замінопластів мають велику твердість, досить високу теплостійкість і механічнутривкість. Вони стійки до дії води, слабких кислот і лугів, нафтопродуктів ірозчинників (спирту, ацетону, бензолу та ін.). Вони стійки до дії цвілевихгрибів, оскільки формальдегід є фунгіцидом. Менш стійки до дії сильних кислот ілугів, що викликають їхню руйнацію.

Істотнавідмінність амінопластів від фенопластів (з яких не виготовляють посуд)складається в безбарвності і світлостійкості, а також відсутності запаху іменшого виділення при дії води шкідливих речовин. Ці властивості обумовлюютьможливість застосування мелаліту й у тих випадках, у яких фенопласти не можутьбути застосовані (для харчового посуду, але не для гарячої їжі).

Полікарбонати. Полікарбонати – лінійніполіефіри, полімерні ланцюги яких побудовані переважно із залишків ароматичнихз’єднань арилів, тому їх зараховують до класу полімерів, які називаютьсяполіакрилами.

Полікарбонатимають переважно аморфну структуру. Ступінь їхньої кристалічності невеликий.Після плавлення й охолодження вони перетворюються в безбарвні прозорі твердіречовини з високою теплостійкістю і винятково великою ударною міцністю. І хочавони термопластичні, але розм’якшуються лише при температурі вище 150 0С,а деякі види полікарбонатів – тільки при 300 0С. Вони стійки до діїводи, розведених кислот і лугів, окислювачів, аліфатичних вуглеводнів, жирів імінеральних масел, стійкі до старіння й атмосферних впливів.

Під дією сильнихлугів полікарбонати руйнуються. Полікарбонати мають гарні механічні ідіелектричні властивості і високу стійкість до старіння не тільки в звичайнихумовах, але і при підвищеній температурі, а також у киплячій воді.Полікарбонати починають горіти лише при високих температурах і можуть самогаситися.

Полікарбонати немають запаху і смаку, нечутливі до ударів, а тому дуже зручні при виготовленнітари для перевезення харчових продуктів. З них виготовляють також посуд длягарячої їжі, оскільки вони не виділяють шкідливих речовин.

2.Технологіявиробництва (додержання всіх вимог)

Деякі зовнішні ознаки виробів із пластмасобумовлені методом їхнього виготовлення. Вироби,виготовлені литтям під тиском, як правило, відрізняютьсявисокою гладкістю і дзеркальним блиском. Такі, наприклад,вироби з полістиролу, що за цією ознакою досить легковідрізняти від виробів з амінопластів того ж кольору, але виготовленихпресуванням. У пресованих виробів поверхня не має такогодзеркального блиску. На зворотному боці литих виробів можнапобачити сліди від литника. Вироби, виготовлені видуванням або роздуванням трубчастих заготівель, мають шви, які дещо спотворюють їхню форму, але неминучі і, природно, не можуть служитипідставою для бракування (за умови, якщо шви добре оброблені).

Вибір методу переробкибезпосередньо обумовлений харак­тером змін пластмаси при нагріванні (оборотнимиабо необорот­ними). Термопласти (оборотні пластмаси)можуть бути перероблені будь-яким методомпластичної деформації, а термореактивні пластмаси(необоротні) — переважно лише методом гарячого пресу­вання.Термопласти мають у цьому відношенні велику перевагу, оскільки їх можнапереробляти найбільш прогресивними методами — литтям під тиском і екструзією.

Методи переробки пластмас увироби можна поділити на групи в залежності від стануполімеру (сполучного) при формуванні.

1.   Переробка у в'язкотекучому стані — формування виробів із литтєвих іпресувальних композицій литтям під тиском, екструзією, каландруванням,гарячим пресуванням.

2.   Переробка у високоеластичному стані — формування виробів із підігрітих листів і труб пневматичними методами (вакуум-формуванням, видуванням) і гарячим штампуванням.

3.   Переробка у твердому стані — механічна обробка на верстатах(вирубне штампування, вирізання, виточування, висвердлюванняй ін.).

4.   Виготовлення виробів безпосередньо з рідкого мономера. Цей метод можна назвати хімічним формуванням. Він застосовується при виготовленні листів органічного скла (поліметилметакрилату) полімеризацією метилметакрилату безпосередньо в плоских формах. Таким же способом (в особливих формах) одержують пінополіуретан.

5.   Інші методи переробки — спікання, зварювання, склеювання.

Лиття під тиском. Переробка термопластів литтям під тискомздійснюється на спеціальних литтєвих машинах, які забезпечують більш високу продуктивність і економічність порівняно з пресу­ванням.Оформлення виробів провадиться в холодних формах, якіне потрібно періодично підігрівати (як при пресуванні), оскільки тужавіння пластмаси відбувається завдяки охолодженню.

Термопластичний матеріал увигляді порошку або гранул завантажується через бункеру нагрітий циліндр литтєвої машини, переходить у ньому у в'язкотекучий стан іза допомогою плунжера подається через сопло вхолодну форму, яка періодично приєдну­ється до сопла литтєвої машини.Заповнивши форму, термоплас­тична маса охолоджується і затвердіває, набуваючи обрису форми. Готовийвиріб виштовхується з форми виштовхувачем. Для приско­рення розплавлювання пластмасиусередину циліндра вставляють металеву торпеду, що має електричний обігрів. Литтєві машини діють у напівавтоматичному йавтоматичному режимі. Застосовують одно- і багатогніздові форми. Дрібні і прості за конструкцією вироби виготовляють у багатогніздовихформах. Цикл виготовлення одного або декількох виробів завершується звичайно за 20—60 с.

Пластмаса, що застигла вширокому литниковому (впускному) каналі форми,утворює на виробі литник (звичайно на не лицьовій стороні), при його відламуванні або відрізанні залишаєтьсяслід, що потребуєнаступної обробки (зачищення). Для зменшення розмірів литника і витрат на його зачищення застосовуютьтак заване крапкове лиття — відливають виробичерез впускний отвір мінімальнихрозмірів. Тиск при цьому необхідно збільшувати, але якість виливків поліпшується завдяки гарномупрогріванню матеріалу увузькому литниковому каналі. Поверхня відлитих виробів характеризується дзеркальним блиском.

Для зниження напруг увідлитих виробах, особливо в зовнішніх прошарках,їх рекомендується випалювати, що запобігає утворенню тріщин. Поверхня литтєвих виробів стаєбільш гладкою і блискучою, без розводів і «срібла», якщо литтєвий матеріал від гранульованийі підсушений з метою видаленняслідів  вологи.  Розігріта  і розм'якшена пластмаса знаходиться у циліндрі литтєвої машини досить тривалий час, оскільки циліндрзавантажують матеріалом длявеликої кількості виробів, тому метод лиття під тиском складніше застосовувати дляреактопластів. Дослідження в цьому напрямкуведуться.

Екструзія(шприцювання, видавлювання). Цедругий поширений метод технологічної переробкитермопластів, який за принципом подібний до лиття під тиском. При переробціекструзією твердий полімер (у вигляді порошкуабо зерен) надходить у екструдер,розігрівається в циліндрі й у вигляді грузької маси безупинно видавлюється за допомогоюшнека в сопло, що має різноманітніпрофілі. При проходженні через сопло і виході з нього

пластмаса прохолоджується і затвердіває у виглядіпрофільних виробів (із перетином сопла).

При переробці термопластів безупиннимвидавлюванням із них одержують стрижні, труби, жолоби,стрічки, листи (шириною до 1 м і більше), плівки, волокна інитки, із яких потім виготовляють вироби. Ниткивикористовують, зокрема, для виготовлення пензлів і щіток.

 Екструзіяз роздуванням. Сучасні екструзійнімашини являють собою універсальні й автоматизованіагрегати. На них виготовляють не тільки вироби різнихпрофілів, але також готові видувні вироби іплівки. Такі машини комплектують із різноманітними приймальними устроями. Рукав роздувають гарячим повітрям (при 0,2—0,3 атм). Аналогічним методом із заготівель у формі трубок виготовляють різноманітні ємності (сулії, флакони, каністри) та інші вироби. Спо­чаткуна екструдері видавлюванням виготовляють трубки необхід­ногоперетину, а потім відрізки труб роздмухують у формі, складеноїз двох половин. На бічних поверхнях таких виробів звичайнопомітні сліди від місць з'єднання рознімних частин форми. Шов(зварний) є лише в нижній частині виробу.

Каландрування. Метод каландрування застосовують для одер­жання пластин, листів і плівок із деяких термопластів. Для цього смолу разом із пластифікатором і барвником піддають вальцюванню,а потім пропускають через каландр, що складається здекількох пар валів, які розташовані один над одним. Цим засобом виробляють, зокрема, плівковий пластикат для торб, клейонок, плащів і накидок із полівінілхлориду. Таким же засобом переробляють сополімери вінілхлориду, ударостійкі полістироли. Полівінілхлорид іншими методами переробити важко, оскільки у зв'язку зперегрівом можливе його розкладання. Готову плівку на приймальномуустрої розрізають на листи або змотують у рулони. ПластикатПВХ у вигляді пасти на каландрах наносять на тканини,які стають водостійкими з гладкою блискучою або тисненою(із малюнками) поверхнею. Таким способом виробляють матеріалидля взуття і кожгалантерейних виробів, для оббивки меблів та ін.

Пневматичне формування. Формування виробів пневматич­ними методами, утому числі вакуумне формування і видування, заснованона дії атмосферного або надлишкового тиску (1,5—5 атм)повітря чи іншого газу на розігріті заготівлі.

Вакуумне формуваннялистових термопластів значно поширене завдяки нескладномупроцесові виготовлення та необхідному устаткуванню. Суть утому, що заготівля термопласта (лист) притискається до форми (задопомогою затискної рамки) і прогріваєтьсяінфрачервоним випромінювачем до розм'якшення, а потім між формою і листом створюється розрідження(вакуум), і заготівля, яка рівномірнообжимає форму, формується у виріб.

Пневматичне формування ззастосуванням надлишкового тиску (до 5 атм) дозволяєодержувати з листових термопластів вироби, у томучислі і великогабаритні, із більш чітким малюнком, ніж при вакуумному формуванні. Форма для пневматичного формування листівскладається з матриці і камери для газу, який давить на розігрітийлист. У залежності від конфігурації виробу іноді суміщають вакуум (з одного боку) і тиск (з іншого). Після рознімання форми край (поля) заготівлі обрізають. При цьому відходи досягають до 15-20% маси листової заготівлі. Застосування вимірного листа дещо знижує відходи.

Способами пневматичногоформування виготовляють з листового вініпласту, ударостійкого полістиролу ісополімерів стиролу хлібниці, сухарниці йінші вироби з листів органічного скла.

 Гаряче пресування. Формуваннявиробів пресуванням застосовують здебільшого дляпереробки фенопластів, амінопластів та інших термореактивнихпластмас. Пресувальні матеріали засипають упрес-форму пристосуванням, яке дозує, або поміщають у вигляді таблеток. Прес-форма нагрівається парою або електрикою до температури 160—185°С. При цій температурі і під тиском 150— 350 кгс/см2відбувається пресування. Звичайно застосовують так зване пряме пресування.Його використовують для виробів нескладноїформи, як правило з розширенням догори (склянки для олівців, попільниці, тарілки десертні й ін.). Оформлення й затвердіння виробів відбувається в гарячій металевійпрес-формі, яка складається переважно з двох рознімних частин: нижньої — матриці і верхньої — пуансона.

Нагрітий прес-порошокрозм'якшується і під тиском заповнює гнізда прес-форми, щозалишається нагрітою і замкнутою до повного затвердінняпрес-матеріалу. Це звичайно досягається при витримціпрес-форми під пресом протягом декількох хвилин (із розрахунку від 20 с до 1 хвна 1 мм товщини виробу). За цей час смола прес-порошкупереходить із стадії А в стадію С. Після цього пресформу відчиняють і витягуютьвідформований гарячий виріб, який вже не розм'якшується.

Механічна обробка. Вироби після пресування, лиття або іншого процесу формування одержують, як правило, із задирками (гратом,або облоєм) і литниками, які підлягають видаленню. Ґрат (облой)у вигляді затверділих плівок пластмаси утворюється на виробахпереважно унаслідок нецільності з'єднання рознімних частинпрес-форми. Видалення грата, залишків литника, зачищення подряпині нерівностей роблять на шліфувальних верстатах.

Зварювання ісклеювання. Зварювання і склеюваннязастосо­вують при виготовленні виробів найчастішеусього з листів і плівок. Зварювальні і клейовіметоди з'єднання пластмасових деталей успішно застосовують при виготовленнітари й упаковки, посуду, плащів і накидок із плівки, примонтажі трубопроводів та ін. Зварювання деталейіз термопластів однакових або близьких за хімічною природою здійснюють різноманітнимизасобами під гарячим пресом або роликом, нагрітим газом, струмом високої частоти, гарячими інструментами й ін.

Склеювання застосовуєтьсяяк для подібних, так і різнорідних полімерних матеріалів.Тривкість склеювання залежить від виду клею і від характерусклеюваних поверхонь (їхньої шорсткості й ін.).Склеюють деталі за допомогою клеїв (розчинів і розплавів) або відповіднихорганічних розчинників, яким змочують поверхні деталей,які підлягають склеюванню.

 Декорування. Для ряду виробів застосовують двоколірне лиття,а також декорування їхньої поверхні гравіюванням, гарячим тисненням,розфарбовуванням (преса, деколь), металізацією.

3.Транспортуваннята збереження.

Упаковування пластмасових виробів має дуже важливе значеннядля зберігання їхньої якості при транспортуванні і збереженні.При недбалому упаковуванні вироби можуть бути подряпані, забрудненіабо розбиті. Можлива деформація і перекручування формидеяких виробів (наприклад, полівінілхлоридних, целулоїдних, поліетиленових іграшок). Тому їх упаковують за видами і розміром р картонні коробки або паперові пачки. Особливо старанно упаковують вироби, схильні до бою та деформації. Число виробів у пачці або коробці залежить від їхнього розміру.При упаковуванні в контейнери між пачками ікоробками ставлять прокладки, що запобігає ушкодженнювиробів. При поганому упаковуванні і недбаломутранспортуванні виробів із пластмас виникають значні втрати.Для ряду виробів (господарські, галантерейні) установленівизначені граничні норми бою, що залежать рідкрихкості пластмас. Так, ці норми вищі для виробів із полістиролу(неударотривкого), фенопластів і амінопластів, але нижчі— для виробів з органічного скла й ін. В міру удосконалюванняупаковування й умов транспортування ці норми втратповинні переглядатися.

 Зберігають неупаковані й упаковані вироби зпластмас у сухих закритих помешканнях на відстані не менше 1 м від опалювальних приладів. Збереження деяких виробів у сирому помешканніпризводить до втрати блиску їхньої поверхні. Можливі імікробіологічні ушкодження. У ряді випадків шкідливий вплив може зробити підвищена температура. Так, у помешканнях із дуже підвищеною температурою деякі вироби зпластифікованих термопластів можуть злипатися, що викликає їхнє ушкодження.Збереження виробів на світлі часто призводить до зміни їхнього фарбування.

Найкращі умовидля збереження виробів із пластмас  можуть бути створені в закритих помешканняхіз температурою 10-15 0С і відносною вологістю повітря 55-70 %.

4.Конструкція виробу.

Обґрунтований вибірконструкції виробу обумовлює можли­вість його використання запрямим призначенням протягом тривалого часу. Конструкціявиробу повинна бути раціональної, зручною для тривалоговикористання, а форма — простою і гарною. Формаі розміри виробів повинні відповідати технічному описові, кресленнямі зразкам-еталонам. Окремі деталі виробів, що складаютьсяз декількох частин (наприклад, чаша і підставка деяких ваз),повинні бути правильно підібрані щодо кольору та відтінку, точно витримані за розмірами. Комплектні вироби (із декількох предметів) повинні мати однотонне фарбування, за винятком тих випадків, коли кольорове фарбування передбачене композицією.

Правильно сконструйований вирібвиготовляється за найпрос­тішою технологією і знайменшою кількістю пластмаси. Товщина перетинів у всіхчастинах виробу повинна бути приблизно однако­вою, а переходи — плавними. Цимзабезпечується рівномірність остигання і зменшується схильність виробів докороблення і розтріскування. Найбільшраціональною для пресованих виробів вважаєтьсятовщина 1—5 мм, а для литих — 0,5 до 4 мм. При більшій товщині виникають утяжини і раковини. При цьому різнотовщинність не повинна перевищувати упресованих виробів співвідношення2—1, а в литих — 2,5—1.

5. Форма.

Форма виробів повинна бутипо можливості обтічною, кути і грані закруглені, агранування і рельєфні малюнки — чіткими і ясними. Овальна форма і закругленікути і грані забезпечують більш високу тривкістьвиробу або його деталей; гострі ж зовнішні кутилегко піддаються відколюванню, сприяють утворенню тріщин. Різкіпереходи від однієї поверхні до іншої, навіть при однаковій товщині, викликають утворення внутрішніх напруг, що призводить до короблення.

Тривкість тонкостіннихвиробів підвищують не збільшенням їхньої товщини, а введеннямбортиків, крайок, ребер жорсткості. Цим усувають і можливостікороблення під дією внутрішніх напруг, особливо при періодичних нагріваннях іохолодженнях (наприклад, поліетиленових кришок).Короблення усувається також при заміні великих плоскихповерхонь сферичними. Підвищуючи тривкість конструкції,бортики і ребро жорсткості часто покращують зовнішнійвигляд виробів, роблять менш помітними лінії сполучень збірнихматриць і пуансонів. Товщина бортиків, крайок і ребер жорсткостіне повинна перевищувати товщини стінок виробу.

До багатьох пластмасовихвиробів (чарки, склянки, статуетки й ін.) пред'являють вимоги усталеності їх наплоскій поверхні.

6.Наявність та кількість дефектів.

У виробах із пластмас неприпускаються такі дефекти: тріщини, недопресовка, значністоронні домішки, здуття, раковини, стикові шви і сильні короблення. Задиркивід облою повинні бути добре зачищені і заполіровані, вирібне повинен мати подряпин і щербин. Крайки виробів повиннібути рівними, гладкими, без гострих граней, тріщин і задирок. Місця стикування прес-форм (сліди від рознімних форм) повинні бути добре />зачищені.Вироби, виготовлені механічною обробкою, не повинні мати, крім того, подряпин (рисок) від абразивних матеріалів і сколів, що утворятьсяпри обробці на верстатах (наприклад, при просвічуванніотворів у ґудзиках).

У виробах із пластмас може зустрічатися рядхарактерних дефектів. Вони виникають як від невдалопідібраного складу пластмаси, так і від неправильного вибору і недотриманнятехнологічного режиму її переробки у вироби, а також унаслідок недостатньо рельної обробки уже відформованих виробів. Багатодефектів виникає при недостатньовисоких температурах і тиску при формуванні, при надлишковому утриманнілетких речовин у формувальному матеріалі,при неправильній конструкції і поганому виготовленні пресувальних і литтєвих форм. Якщо внутрішня поверхня форми недостатньо відполірована і маєдефекти (подряпини, ризики, щербини іт.п.), то при формуванні виробу усі вони відіб'ються на його поверхні.Звичайно, крім зачищення задирок ізатверділих плівок, відформовані вироби не потребують додаткового опрацювання. При неякісному зачищеннівиникають дефекти.

 Характерною рисою литихвиробів є гладка і блискуча (лита) поверхня. У пресованихвиробів поверхня, як правило, менш блискуча і нагадує ковану(пресовану). Дуже важливе дотримання режиму охолодженнявідформованого виробу або проведення спеціальної термообробкийого після формування. При неправильному проведенніцих процесів у виробах створюються великі внутрішні напруги, що викликають жолоблення й утворення тріщин.

Одні дефекти, які зустрічаються на виробахіз пластичних мас, ведуть до браку, а інші, в залежності відїхнього розміру, в обмеженій кількості можуть припускатися,але вони погіршують зовнішній вигляд виробів, знижуютьрівень якості у виробах із термопластів, які отриманілиттям під тиском. Зустрічаються такі неприпустимідефекти, як недолив, перелив і пов'язаний із ним облой, помітні стиковішви, усадочні раковини й ін.

Характерними дефектамипресованих виробів з реактопластів (фено- і амінопластів) єсторонні домішки, недопресовка, розводи, потовщений трат(облой) та ін. Сторонні домішки являють собою вмістінших матеріалів, які видні на поверхні виробу. Вони виникають внаслідок забруднення прес-порошку і поганого очищення прес-форм. Припускаються лише крапкові включення в обмеженій кількості. Цей поширений дефект зустрічається й у литих виробах.

У виробах, виготовленихлиттям під тиском, пресуванням, штампуванням та іншимиметодами, можливі також здуття, короблення, тріщини,подряпини й ін.

Припустимі лише дрібніздуття (діаметром до 1 мм). Розмір припустимих коробленьобмежується в пресованих виробах 0,5%, а в штампованих іформованих пневматичними методами — до 1% габаритнихрозмірів виробів.

Тріщини утворюються взв'язку з внутрішньою напругою і при необережному вийманнівиробів із форми. Утворення внутрішніх напруг частопов'язане з неправильним добором складу пластмаси, ізїї надмірно великою усадкою, нерівномірним обігрівом і охолодженням особливовиробів з арматурою (металевими деталями). Причинами розтріскуванняможуть бути також підвищена вологість прес-порошку ізанадто висока температура формування виробу. Утвореннятріщин призводить до браку виробів.

Подряпини, риски,відколення на поверхні утворяться при механічномуопрацюванні відформованих виробів (при зачищенні облою,литників) грубозернистими абразивними матеріалами. Вони можуть бути такожвідбитками ушкоджень поверхні форм. Ці дефектив заполірованому вигляді припускаються у виробах в обмеженій кількості. Обмежуються такожрізнотонність (плямистість, поганефарбування) і сріблястість (у вигляді синяви і помутніння).

Причиною браку можуть бутитакож відхилення від їхніх розмірів, які перевищуютьдопуски за кресленнями. Вони виникають при надмірній усадці литтєвої або  пресувальної  маси,  при «невідповідності розмірів форми.

Найпоширенішими дефектами  виготовленнялистових  і плівкових пластмас є неоднакова товщина,розшаровування та різноманітні поверхневі дефекти(подряпини, матові плями, нерівно­мірність фарбування й ін.). Дефектами декорування  виробів є нечіткість малюнків, гравіювання ітиснення, зсув малюнка (трафарет, деколь) й ін.

 

1.3     Вимогидо якості посуду.

Хімічний склад тафізико-механічні властивості усіх пластмас повиннівідповідати вимогам чинних стандартів (ДСТУ і ТУ). Виконанняїх гарантується заводами-постачальниками, тому необхіднаперіодична перевірка товарознавцями. Особливо ретельнійі всебічній перевірці повинні піддаватися вироби з нових пластичнихмас і нової конструкції. При цьому в першу чергу встановлюють,наскільки правильно зроблений вибір виду і складу пластмасидля даного виробу і наскільки раціональна його конструкція.Вироби повинні бути виготовлені тільки з тих пластмас ітаких фарбувань, які передбачені технічними умовами, а показники хімічних і фізико-механічних властивостей виробів повинні відповідати передбаченим нормам ДСТУ і технічних умов.

У залежності від призначення виробів, яківипускаються, пластмаси випробовують настійкість до дії холодної і гарячої води, розчинників і нафтопродуктів, хімічних реагентів (розчинів солей, кислот і лугів), а також до впливу світла, тепла,вогню, морозу й інших атмосфернихвпливів. Іноді визначають мікробіологічну стійкість, оскільки не всі пластмаси стійкі до дії мікроорганізмів.

Багато пофарбованихпластмасових виробів випробовують на тривкість фарбуванняпри терті (міграція барвників). Часто це здійснюється впроцесі санітарно-хімічних випробувань, щоб не допуститидо складу пластмас, призначених для виробів харчового призначення,фізіологічно шкідливих складових частин (залишків деяких мономерів,каталізатора пластифікаторів, барвників і стабілізаторів).

Визначення багатьохвластивостей пластмасових виробів, які характеризуютьповодження їх при зіткненні з водою, нафто­продуктами,жирами, кислотами, при митті з милом, при терті, нагріванні,вигині, ударі й інших впливах, не потребує спеціального устаткуванняі легко може бути виконано у будь-яких умовах (уторговому підприємстві, домашніх умовах).

При оцінці якості виробівособливу увагу приділяють меха­нічним випробовуванням ізметою визначення твердості, еластич­ності, опору розриву, стиску, вигину йіншим впливам (стиранню, царапанню) відповіднозапропонованих до виробів вимог.

Фізико-механічні і хімічні випробуванняпроводять у про­мисловості на спеціально виготовлених зразкахстандартної форми (бруски або диски) за стандартноюметодикою (за ДСТУ). При цьому визначають показникифізико-механічних властивостей, які мають дуже важливе значенняпри товарознавчій оцінці виробів із пластмас. Ці показники для окремих пластмасвказують у таблицях різноманітних довідкових матеріалів.Товарознавці повинні вміти користуватися цимидовідковими даними.

До найважливіших показниківфізико-механічних властивостей пластмас належать щільність,що руйнує напругу при розтягу, стиску і вигині, твердість, ударна в'язкість,теплостійкість, морозостійкість, водопоглинання, електричні характеристики тощо.За розміром цих показників визначають певніумови транспортування і збереження виробів, розробляють відповіднізаходи по догляду за виробами, з'ясовуютьможливості їхнього використання в тих або інших умовах. Так, показник ударноїв'язкості характеризує стійкістьвиробів до ударів (ступінь їхньої крихкості), показник теплостійкості (поМартенсу або Віку) — температуру початку розм'якшення, тобто верхнятемпературна межа використання виробів ізтвердих пластмас, а показник морозостійкості характеризує нижня межа використання м'яких пластиків (по початку крихкості при вигині) і т.д.

Побутові вироби з пластмасвипускають одним сортом. Сортними (з обмеженнямдефектів) вважають ті вироби, які цілком відповідають вимогамгалузевих стандартів і цілком придатні для використанняза прямим призначенням. Вироби повинні мати блискучу,гладку, рівномірно пофарбовану поверхню без плям, вздуття,залишків облою, тріщин, розшарувань і раковин. Припуска­ється матовість поверхні,якщо це обумовлено фасоном або малюнком.Форма і розміри виробу повинні відповідати затвердже­нимзразкам-еталонам і технічному опису.

На зовнішній поверхнівиробів припустимі в обмеженій кількості лише крапковівкраплення (діаметром до 0,3 мм) і легкі добре заполірованіподряпини, якщо вони не псують зовнішнього вигляду виробів. Місце зрізулитника повинно бути добре оброблено. Оскількилитник, як правило, знаходиться не на зовнішній стороні виробу, то припускається поглиблення в місці йогозрізу до 0,5 мм.

Приймання і перевірка якостівиробів із пластмас здійснюється відповідно до чинних стандартів (ДСТУ). У цихстандартах указується розмір вибірки привизначенні того або іншого показника. Перевіркуякості виробів здійснюють за їхнім зовнішнім виглядом, кольором, формоюі розмірами, тривкістю до удару при падінні, застаном декорованої поверхні, відзначають міграцію барвників, короблення й ін. Є ДСТУ на групи (господарські,галантерейні, канцелярські) і наокремі види виробу з пластмас.

Санітарно-гігієнічнаоцінка. Багато синтетичних смол і пласт­маси фізіологічно нешкідливі, проте утримуються в них (наприклад, недостатньому очищенні) залишки вихідних низькомолекулярних речовин (стирол, капролактам, формальдегід, фенол та ін.), а також деякі спеціально введені пластифікати, барвні речовини, каталізатори | і стабілізатори, які є токсичними. Фізіологічно шкідливі речовини можуть виділятися з деяких пластмас також під впливом умов їхньої переробки й експлуатації виробів (особливо при підвищеній температурі і під впливом деяких харчових середовищ і при пожежі). Томувиробництво і використання пластмасових побутових товарів, що знаходяться в постійному контакті з людиною (харчовий посуд, тара й упаковування, іграшки й ін.), припускається в нашій країні лише з дозволу органів державного санітарного нагляду, а житлових будівельних матеріалів із пластмас, крім того, із дозволу органів пожежного нагляду.

 На підставі результатівтоксикологічних досліджень установлені визначені нормигранично припустимих концентрацій (ГПК) токсичних речовин в атмосферному повітрі(середньодобова і максимальна разова), уводі водойм і повітрі виробничих помешкань, де здійснюється переробка тих або інших токсичних речовин і матеріалів.

 Внаслідок токсичностіфенолів і формальдегіду, що вражають нервовусистему людини, фенопласти не можна використовувати для виготовлення харчового посуду. Неможна рекомендувати також і будівельніматеріали (деревостружкові та шаруваті пластики) на основі фенолоформальдегідних смол длявиготовлення внутрішніх деталейжитлових помешкань і меблів. Формальдегід у значних кількостях виділяється в рідкихсередовищах також амінопластами, тому посуд із них придатний лише для сухих продуктів.

Багато чистих полімерів, якіє водонерозчинними і хімічно стійкими речовинами,природно, не можуть переходити в харчові або модельнісередовища, тому їх можна вважати фізіологічно нешкідливими.Поліетилен, наприклад, нешкідливий для людського організму. Проте в процесі переробки його у вироби екструзією, литтям під тиском, роздуванням вінпіддається дії підвищених темпе­ратур, що викликають термоокислюючу деструкцію його макро­молекул. Утворені при цьому низькомолекулярні сполуки, які містять кисень, мають неприємний запах, що можепередаватися упакованим харчовимпродуктам. Те ж саме можна сказати про поліпропілен,який також нешкідливий, але легко окислюється (через третинні вуглецеві атоми в молекулі). Щоб попередити окисні процеси, у нього вводять спеціальні стабілізатори,які, на жаль, здебільшого шкідливі.Поліетилен низького тиску звичайно містить залишки каталізаторів (солі йокисли А1, Ті, Мо й ін.), також недопустимейого попадання в їжу.

Деякі поліаміди, які єнешкідливими як полімери, можуть містити значні кількостішкідливих вихідних мономерів (капролактаму, діамінів),що хоч і вимиваються поступово гарячою водою, але в результатітермообробок знову виділяються з полімеру. Капро­лактамдобре розчиняється у воді і надає їй неприємного гіркого смакута запаху. При потраплянні у великих кількостях в організм людини вінвикликає судинні неврози і зміни функціонального стану печінки.

Деякі види (марки)полістиролу внаслідок утримання в них залишків мономерастиролу не можна застосовувати для виробів, якіконтактують із харчовим середовищем, особливо з рідким і гарячим.У ряді досліджень показано, що він шкідливо впливає на нервовусистему, кровотворення і печінку. Тому для харчового посудувикористовують лише ті марки полістиролу, що містять мінімальнукількість вільного мономера — стиролу (суспензійний полістиролмарки ПС-СУ2 з утриманням стиролу близько 0,5 %), причому тільки длясухих продуктів (із вологістю не більше 15%). Припідвищених температурах може відбуватися деполімеризація полістиролуі сополімерів стиролу з виділенням додаткової кількості вільногостиролу. Тому, наприклад, ударотривкий полістирол СНП-2рекомендується для виготовлення тільки тих санітарно-технічних виробів і предметів широкого вжитку, які не піддаються нагріванню.

Вироби з полістиролу ісополімерів стиролу треба оберігати від вогню не тільки тому,що вони горючі, але і внаслідок сильного виділення пригорінні великих кількостей токсичних мономерів. Продуктитермоокислювального розпаду сополімерів СНП і СП містятькрім стиролу ще й окис вуглецю і ціанисті з'єднання. Ціанисті з'єднання й окис вуглецю утворюється також при горінні інших пластмас, що містять азот (поліуретанів, поліакрілонітрилу,амінопластів), але тільки при нестачі кисню (при тлінні). При відкритому горінні з вільним доступом кисню повітря ці токсичніречовини не утворюються,оскільки, легко окислюючись, вони перетворюються в нетоксичні з'єднання.

Побутові товари з пластмас,що постійно знаходяться в контакті з людиною, особливо посуд,тара, іграшки і пакувальні матеріали, повинні піддаватисяспеціальній гігієнічній оцінці, із принципами проведенняякої повинні бути добре знайомі товарознавці й інші робітники торгівлі. Торгові організаціїзобов'язані вимагати від заводів-постачальниківсертифікати, що засвідчують нешкідливість використання  нових видів пластмасових виробів, особливо

харчового призначення.

 Санітарно-гігієнічні дослідження включають органолептичні і хіміко-гігієнічні випробування. Органолептичні дослідження дозво­ляють оцінити в санітарно-гігієнічному відношенні полімери і вироби; з них, а також середовище, що контактує з ними (повітря, вода, продукти харчування й ін.), за допомогою органів чуття людини. При проведенні хіміко-гігієнічних досліджень встановлюють вид і кількість речовин, що виділилися з пластмас і виробів із них у навколишнє повітря й інше середовище.

 Основні гігієнічні вимогидо харчового посуду, тари і пакувальних матеріалівіз пластмас зводяться до того, щоб вони не змінювали органолептичних властивостей харчовихпродуктів (кольору, запаху, смаку) і не виділяли в харчові продукти складових частин, шкідливихдля здоров'я людини. На такихпластмасових виробах (харчовому посуду) повинні указуватися вид використаної пластмаси, марка заводу, призначення (для хліба,холодних напоїв і т.д.).

    При гігієнічній оцінціхарчового посуду, тари і пакувальних матеріалів у першу чергу визначають їхнійзапах. При наявності стійкого запаху виріб безподальших досліджень вважають непригодним для використання за прямим призначенням. При відсутності  запаху  зразок  виробу піддають  подальшому дослідженню. Вироби,  призначені для рідких і  напіврідких продуктів, обробляють у певних умовах розчинамиповареної солі, етиловогоспирту, харчових кислот (оцтової, молочної) й ін. Після цього розчини (витяжки) перевіряють наприсутність у них токсичних речовин (фенолу, стиролу, капролактаму, солей свинцю, міді, цинкуй ін.), а випробовувані зразкиоглядають, відмічаючи видимі зміни кольору, характеру поверхні і т.п.

При санітарно-хімічній (гігієнічній) оцінцівиробів із пластмас рекомендують у витяжках визначати, крімтого, загальну кількість органічних речовин, щопереходять у розчин, а також вміст в ньому бромуючихречовин, за допомогою яких можна судити про виділенняз виробу в розчин деяких шкідливих речовин.

Загальну кількість органічних речовинвизначають за окислюваністю їх у водяній витяжці іодатомкалію (у сірчанокислому розчині) і виражають уміліграмах кисню на один літр досліджуваної витяжки.

Утримання бромуючих речовинвизначають за кількістю брому, які прореагували (мг на 1 л витяжки). Визначення їх дає уявлення про перехід у витяжку фенолу,ненасичених з'єднань та інших речовин, що приєднуютьбром.

Гігієнічну оцінку вважаютьпозитивною, якщо у витяжці від­сутні речовини, шкідливі дляздоров'я, якщо не змінилися органолептичні властивостіналитого у виріб розчину (смак, колір, запах, прозорість,утворення осадку в розчині) та відсутні видимі зміни виробу.

При наявності у витяжкахз'єднань (продуктів розпаду полі­мерів, стабілізаторів йін.), дія яких на організм людини і тварин невідома,проводять токсикологічні дослідження (у спеціальних лабораторіяхабо інститутах). При цьому відгодовують піддослідних тварин(пацюків, білих мишей, кроликів та ін.) витяжками з полімернихматеріалів, або вводять їх під шкіру, у шлунок, а потім вивчаютьїхню дію на організм тварини.

Тару і пакувальні матеріали,призначені длясухих продуктів (печиво, чай, сухі фрукти й ін.),випробовують за допомогою сорбційного методу. У тару(посуд) або пакувальний матеріал поміщають сорбент(наприклад, хліб, печиво, муку), закривають його кришкою абощільно упаковують і витримують протягом визначеного терміну (від 2 до 10 діб) укімнатних умовах або термостаті. Для порівняння тойже сорбент у тих же умовах витримують у закритій скляній банці.Якщо виявляють сторонній запах і зміни кольору і смаку сорбенту(продукту), то випробовуваний зразок тари або пакувальногоматеріалу бракують.

Нові будівельні матеріали зпластмас, призначені для виго­товлення внутрішніх деталей житлових помешкань імеблів, також повинні піддаватися санітарно-гігієнічнійоцінці, а додатково і проти­пожежним дослідженням. Прицьому визначають середньодобове утримання тої або іншоїтоксичної речовини (фенолу, формальдегіду, стиролу йін.) у повітрі житлового помешкання і порівнюють із нормою йогограничнодопустимої концентрації в цихумовах.

 Детальнісанітарно-гігієнічні і протипожежні дослідження пластмаспроводяться спеціальними науково-дослідними організа­ціями,що дають висновок про можливість використання їх для побутовихцілей.

 

Висновок:

Розмаїтістьвластивостей різноманітних полімерів, зручність їхньої переробки у вироби інаявність необхідної сировини обумовили широке застосування синтетичнихполімерних матеріалів. До найважливіших загальних властивостей більшостіпластичних мас належать їхня легкість, достатня механічна тривкість, хімічнастійкість, мала теплопровідність, високі діелектричні властивості, гарнийзовнішній вигляд та прозорість.

Хімічний склад та фізико-механічні властивості усіхпластмас повинні відповідати вимогам чинних стандартів(ДСТУ і ТУ).

 До найважливіших показниківфізико-механічних властивостей пластмас належать щільність,що руйнує напругу при розтягу, стиску і вигині, твердість, ударна в'язкість,теплостійкість, морозостійкість, водопоглинання, електричні характеристики тощо. Побутові товари з пластмас, що постійнознаходяться в контакті з людиною,особливо посуд, тара, іграшки і пакувальні матеріали, повинні піддаватися спеціальній гігієнічнійоцінці, із принципами проведення якої повинні бути добрезнайомі товарознавці й інші робітники торгівлі.

Споживнівластивості і якість готових виробів із пластмас обумовлені рядом чинників:якістю вихідних матеріалів, вибором конструкції і відповідністю її призначеннявиробу, дотриманням технологічних режимів переробки пластмас, а також умовамитранспортування і збереження.

Найчастішевикористовують з матеріалів: поліетилен, поліпропілен, полістирол і сополімеристиролу, полікарбонати.

Для переробкипластмас у вироби використовують такі методи як: лиття під тиском, екструзія (шприцювання, видавлювання), екструзія з роздуванням, каландрування, пневматичне формування, гаряче пресування.

Упаковуванняпластмасовихвиробів має дуже важливе значення для зберіганняїхньої якості при транспортуванні і збереженні.

2. Об’єкти таметоди дослідження.

 

2.1 Об’єктидослідження.

Об’єктомдослідження є полімерні матеріали, які використовуються для виготовленнявиробів контактуючих з харчовими продуктами.

Предметомдослідження є дослідження якості полімерного посуду. Якість полімернихматеріалів можливо визначити за допомогою проведення досліджень, яківідповідають нормативним документам.

Якість товарурозуміють як сукупність споживчих властивостей, що визначають ступінь йогопридатність для використання за призначенням.

Таким чином,якість залежить від властивостей товару. Тобто даючи оцінку якості товару,потрібно знати не тільки його властивості, але й умови використання. Отже, якістьтовару тісно пов’язана з використанням і повністю проявляється тільки у процесіексплуатації.

Якість длякожного виду виробу є непостійною. Вона є відносною категорією і змінюється зрозвитком науки, техніки та попиту покупців. На якість стадії розвиткувиробництва якість товару досягає оптимального рівня, я через деякий часпоявляється товар того ж виду більш вищої якості, відповідно змінюються івимоги споживачів.

Нормативнимидокументами при визначенні якості виробів з пластмаси є галузеві стандарти,технічні умови на конкретні вироби, ГОСТи та ДСТУ на методи випробування:

·         ДСТУ 2406– 94 «Пластмаси, полімери і синтетичні смоли. Хімічні назви. Терміни тавизначення»;

·         ДСТУ 2425– 94 «Пігменти та наповнювачі неорганічні. Терміни та визначення»;

·         ДСТУ 2437– 94 «Вироби із пластмас. Дефекти. Терміни та визначення»;

·         ДСТУ 2887– 94 «Пакування та маркування. Терміни та визначення»;

·         ДСТУ 2925– 94 «Якість продукції. Оцінка якості. Терміни та визначення»;

·         ГОСТ14359 – 69 «Пластмассы. Методы механических испытаний. Общие требования»;

·         ГОСТ12020 – 72 «Пластмассы. Методы определения стой кости к действию химическихсред»;

·         ГОСТ19927 – 74 «Пластмассы. Методы определения показателей преломления»

·         ГОСТ22648 – 77 «Плстмассы. Метод определения гигиенических показателей»;

·         ГОСТ 4650– 80 «Пластмассы. Метод определения водопоглащения»;

·         ГОСТ11262 – 80 «Пластмассы. Метод испытания на растяжение»;

·         ГОСТ21207 – 81 «Пластмассы. Метод определения воспломеняемости»;

·         ГОСТ15973 – 82 «Пластмассы. Метод определения золы»;

·         ГОСТ16782 – 83 «Пластмассы. Метод определения хрупкості при изгибе»;

·         ГОСТ26359 – 84 «Полиэтилен. Метод определения содержания летучих веществ»;

·         ГОСТ9.715 – 86 «Материалы полимерные. Методы испытания на стойкость к воздействиютемпературы»;

·         ГОСТ9.049 – 91 «Материалы полимерные и их компоненты. Методы лабороторных испытанийна стойкость к воздействию плесневых грибов» та ін.

За складомхімічних та фізико-хімічних властивостей пластмаси та вироби з них повиннізадовольняти вимоги стандартів. Виконання їх гарантується заводами-виробниками,однак необхідна перевірка ступеня виконання цих вимог товарознавцями. Особливоретельно і всебічно піддаються перевірці вироби із нових пластмас і новоїконструкції, в тому числі імпортні вироби.

У цих випадкахвстановлюють правильність зробленого виробу виду та складу пластмаси для даноговиробу і раціональність його конструкції. Вироби мають бути виготовлені тількиз тих пластмас і такого забарвлення, що передбачені технічними умовами на цівироби, а показники хімічних та фізико-хімічних властивостей виробів маютьвідповідати передбаченим нормам ГОСТу та ТУ на ці вироби.

При розпізнаванніматеріалу виробу відзначають колір, прозорість, гнучкість, запах, характерзламу, здатність до розм’якшення при нагріванні та інші особливості. Пластмасиз термоактивних смол при нагріванні до 100-120 0С зберігають свою твердість,тоді як багато жорстких термопластів розм’якшуються. Прозорими є виробипереважно виготовлені із полі метилметакрилату, полістиролу, поліпропілену,полікарбонатів, із цих же пластмас виготовлені вироби напівпрозорі та зовсімпрозорі.

Багато зовнішніхознак виробів, що вирізняються, обумовлені методом їх виготовлення (сліди відлитника, шви і т. д.). Деякі з них трохи спотворюють форму, але вони неминучі іне можуть бути основою для браку (за умови, якщо шви добре оброблені).

Залежно відпризначення виробів їх випробовують на стійкість до дії холодної та гарячоїводи, хімічних реагентів, а також до дії світла, тепла, вогню, морозу та іншихатмосферних впливів. Іноді визначають мікробіологічну стійкість, оскільки невсі пластмаси стійкі до дії мікроорганізмів.

Забарвленіпластмасові вироби досліджують на стійкість забарвлення під час тертя. Цездійснюється в результаті санітарно-хімічних випробувань, щоб не допустити доскладу пластмас, що застосовуються для виробів харчового призначення,фізіологічно шкідливих складових частин.

Важливимипоказниками фізико-хімічних властивостей пластмас є щільність, твердість,ударна в’язкість, теплостійкість, морозостійкість, водопоглинення, діелектричніхарактеристики та ін. За величиною цих показників визначають умовитранспортування і зберігання виробів, розробляють відповідні заходи догляду заними, оцінюють можливості їх застосування у тих або інших умовах використання.

Пластмасовівироби призначені для контакту з харчовими продуктами виробляють одним сортом.Сортним вважаються ті вироби, які повністю відповідають вимогам галузевихстандартів і придатні для використання за призначенням. Вироби повинні мати блискучу,гладеньку, рівномірно пофарбовану поверхню, без плям, раковин, залишків облою,тріщин і т. ін… Допускається матовість поверхні, якщо це обумовлено фасономабо малюнком. Форма і розміри виробів повинні відповідати затвердженимзразкам-еталонам і технічному опису.

Для кожногоокремо взятого виробника характерні ті чи інші види дефектів і виявляються вонибільшою або меншою мірою.

2.2 Методидослідження

Методидослідження виробів із пластмас поділяються на хімічні, фізичні, фізико-хімічніта мікробіологічні.

 

2.2.1 Хімічніметоди.

2.2.1.1 Методвизначення стійкості матеріалу до дії хімічних середовищ.

ГОСТ 12020 – 72«Пластмассы. Методы определения стойкости к действию химических сред».

Сутність методівзаключається  у визначенні зміни маси, лінійних розмірів та механічнихвластивостей у напруженому стані та розтріскування їх у напружено-деформованомустані після витримки протягом визначеного часу  у реагентах: рідких хімічнихсередовищах та розчинах твердих хімічних речовин (кислота оцтова, лимонна, олеїнова;спирт етиловий та ін.).

Результативипробувань, отримані по даному стандарту, дозволяють:

Ø  Встановитипорівняльну стійкість різних пластмас у даному хімічному середовищі;

Ø  Встановитипорівняльну стійкість пластмаси, яку випробовують, у різних хімічнихсередовищах;

Ø  Встановитивплив введених у пластмасу добавок на стійкість у даному хімічному середовищіта у кількох хімічних середовищах;

Ø  Методвизначення зміни маси пластмас після витримки у хімічних реагентах такожзастосовують для визначення кількості екстрагуємих з пластмас речовин привпливі на них хімічних реагентів.

2.2.1.1.1Визначення зміни ваги та лінійних розмірів зразків пластмас, коефіцієнтовдифузії, сорбції та проникності.

Проведеннявипробування. Після кондиціювання кожний зразок зважують у скляній посудині, закритійкришкою, із  точністю до 0.0001  г і визначають не менше ніж п'яти точкахлінійні розміри   (товщину, діаметр) з погрішністю не більше 0,01 мм. Зразки   розміщують  у посудину   з   хімічним реагентом, нагрітим до температуривипробування. В одну посудину допускається поміщати п'ять зразків, виготовленихз того самого   матеріалу, якщо він не містить экстрагуємих речовин. Зразкипоміщають у посудину так, щоб вони повністю були занурені в хімічний реагент(зразки не повинні стикатися один з одним і зі стінками посудин) і витримуютьпри температурі випробування.

Обсяг хімічногореагенту залежить від виду й розміру випробуваного зразка.

При випробуванніпластмас, що не містять екстрагуємих речовин, обсяг хімічного реагенту повиненбути 8 см3 на кожний квадратний  сантиметр  повної  поверхні випробуваного  зразка.

При випробуванніпластмас, що мають тенденцію до розчинення або містять екстрагуємі речовини,обсяг хімічного реагенту повинен бути 20 см3 на кожний квадратнийсантиметр повної поверхні випробуваного зразка.

Температурувипробування вибирають залежно від  умов експлуатації випробуваної пластмаси знаступного ряду температур:  (23±2);  (40+2);  (50±2);   (60±2);  (70±2)';  (80±2); (100±2); (125+2)°С и далі з інтервалом 25°С.   

Допускаєтьсяпроводити випробування при знижених температурах.

При  проведенні   порівняльних   випробувань пластмас строк випробування повиненбути 7 діб. Для визначення зміни маси, лінійних розмірів тривалість.випробування визначається  часом,  необхідним  для  встановлення сорбційноїрівноваги або нестійкості зразків пластмас даному середовищу (явне розчиненняабо хімічна деструкція)  

Проміжні виміриваги зразків роблять    через 12, 24, 36, 48, 72, 96 і 120 год і потім, черезкожні 17 діб.

Максимальнатривалість випробування не повинна перевищувати 78 тижнів.

При необхідностідопускається змінювати тривалість випробування.

Хімічний  реагент у  ході    випробування   перемішують за допомогою мішалки не рідше одного разуна добу й періодично, але не рідше двох разів у зміну, візуально контролюютьобсяг його в посудині. В’язкі хімічні реагенти перемішують беззупинно.

Після закінчення випробування  зразки, обполіскують неагресивною рідиною: при випробуванні вкислотах, лугах або водяних розчинах — водою; при випробуванні в нелетких інерозчинних у воді органічних  речовинах — легколетючим інертним розчинником. Якщо зразки випробовувалися в легколетючих розчинниках, наприклад в ацетоні, тозразки не ополіскують.

Потім зразкивитирають неворсистим матеріалом, зважують і визначають лінійні розміри .

Для визначення   кількості    екстрагуємих речовин зразки сушат до постійної ваги, тобто  докизначення  маси при двох   послідовних   зважуваннях будуть  відрізняться   небільше ніж на ±0,0001   г в умовах, що забезпечують повневидалення  хімічногореагента  (наприклад, під вакуумом).

Після сушіннязразки поміщають в эксикатор, заповнений хлористим кальцієм, кондиционируют ізважують

Умови проведеннявипробування залежать від умов експлуатації й передбачаються в стандартах ітехнічних умовах на матеріал.

2.2.1.1.2Визначення зміни механічних властивостей зразків пластмас.

Засобианалізу.Для визначення механічних властивостей застосовують засоби вимірювання і устаткування,передбачені відповідними стандартами на методи випробування.

Підготовкадо випробування. Для випробування  застосовують зразки, форма,  розміри  й кількість яких   передбачені   у  відповідних  стандартах на методи випробувань пластмас.

На   поверхні  зразків   до   випробування   в   хімічному -середовищі  не повинно  бути забруднень,   подряпин  і  інших видимих дефектів (тріщини, здуття й т.і. ).

При необхідності  проведення  проміжних визначень механічних властивостей кількістьзразків встановлюють, виходячи із числа проміжних визначень і кількостізразків, необхідних на одне визначення.

Передвипробуванням зразки кондиціонують.

 Проведеннявипробування.  Після кондиціювання визначають механічні властивостіпластмас по методикам, викладеним у відповідних стандартах на методивипробувань.

Вибіробумовленого механічного показника залежить від   умов   експлуатації   й  передбачається   в   стандартах   і технічних умовах па пластмаси.

Рекомендуєтьсявибирати один або два таких показники, зміна яких понад певні межіунеможливлює  подальше застосування пластмаси в конкретних умовах експлуатації.

Визначеннястійкості до дії органічних розчинників, жирів, масел. Зразки пластмаси здрібнюють по 0,5 г, кладуть у пробірку з притертою пробкою. Потім доливають у пробірку по 5 мл розчинників.Пробірку кріплять на штативі і залишають на дві години при кімнатнійтемпературі, іноді струшують. Через дві години відмічають зміни, які відбулися(розчинились частково, повністю, не розчинились, набубнявіли, змінився колір).

Визначеннястійкості до дії хімічних реагентів та побутового хімічного середовища.Невеликі зразки пластмас містять у скляні колбочки з притертими пробками ізаливають кислотами (азотною, сірчаною, оцтовою) різної концентрації аболугами. Через 2-4 години відмічають зміни, які відбулися зі зразками. Якщо зміннемає, то зразки обережно виймають, ополіскують водою, витирають і порівнюють зконтрольним зразком. Перевіряють зміни кольору, відтінки розчину. Результати записуютьу зошит. Визначення стійкості пластмас до дії побутового хімічного середовищапроводиться в 1%-ному водному розчині оцтової та щавлевої кислоти та в гарячомумильному розчині.

Під часвизначення стійкості пластмаси до дії 1%-ного водного розчину оцтової кислотизразки залишають в розчині на 2 години, а потім порівнюють їх з контрольнимизразками і відмічають зміни кольору, блиску, запаху тощо. При визначенністійкості до щавлевої кислоти зразки кип’ятять в 1%-ному розчині 10 хвилин, апотім порівнюють з контрольним зразком.

Стійкістьпластмаси до дії мильно-содового розчину (імітація миття посуду) перевіряютьшляхом витримування зразків в підігрітому до 50-600С мильно-содовомурозчині (0,5 г господарського мила і 0,3 г кальцинованої соди в 100 мл води) протягом 5 хвилин. Виймають зразки з розчину, промивають, витирають іпорівнюють з контрольним зразком та відмічають зміни, які відбулися наповерхні.

2.2.1.2          Методвизначення гігієнічних показників;

ГОСТ 22648 – 77«Плстмассы. Метод определения гигиенических показателей»

Підготовка довипробувань.

Зразки передвипробуванням промивають дистильованою водою і кондиціонують на повітрі притемпературі 230С не менше 3 годин. Для органолептичного методувикористовують кип’ячену водопровідну воду, для санітарно-хімічного –дистильовану воду.

Для випробуваньготують витяжки з матеріалів наступним чином:

Зразкиматеріалів, що призначені для контакту з харчовими продуктами, питною водоюзаливають водою при температурі 200С і витримують протягом 24 годин.

Виготовленнявитяжок з поліолефінів. Гранули поліетилену високого та низького тиску, щопризначений для виготовлення виробів, які безпосередньо контактують з харчовимипродуктами, промивають проточною водою (не менше одного літра) на ситі зрозміром отворів 2 мм і вміщують у скляні герметично закриті ємності.

Співвідношеннямаси матеріалу до об’єму води повинно бути 1 г гранул на 2 мл води.

Гранули поліетиленувисокого тиску заливають киплячою водопровідною водою 800С.

Зразкиполіпропілену (лопатки), що призначені для безпосереднього контактування зхарчовими продуктами та питною водою розміщують і скляні ємності, які термічнозакриваються і заливаються дистильованою водою. Співвідношення площі поверхнізразків (см2) до об’єму рідини (см3) повинно бути 1:1,час і температура витримки зразків – визначені попередньо.

Зразкиполістирольних пластмас, що призначені для виготовлення виробів, якібезпосередньо контактують з харчовими продуктами та питною водою кладуть ускляні ємності, що закриваються герметично, і заливають дистильованою водою.Співвідношення площі поверхні зразків (см2) до об’єму рідини (см3)повинно бути 1:1, час і температура витримки зразків – передбачені попередньо.

2.2.1.2.1Органолептичний метод визначення запаху та присмаку. Сутність методу полягає в оцінціінтенсивності запаху й присмаку, що надають воді зрази пластмаси.

Проведення  випробування. Запах і присмак витяжки  визначають закритою дегустацією, що виключаєобмін    думками   між дегустаторами,    яких повинне бути не менш трех. У триз чотирьох колб типу ПКШ- 250-29/32 ТУ за ГОСТ 10394- 72 вносять по 50 млконтрольної води та в четверту — 50 мл витяжки й закривають пробками. Длякожного дегустатора готовлять серію проб витяжки й контрольної води.

Кожномудегустатору пропонують ознайомитися із запахом і смаком контрольної води. Дляцього одну, з трьох    колб, з контрольною водою енергійно збовтують,відкривають пробку й трохи втягують у ніс повітря з колби у самої горловини.

Після цьогопроводять закриту дегустацію води й  витяжки, що залишилися у трьох колбах, щобвиявити відмінність запаху витяжки від контрольної води. Дегустація проводитьсядо прийому їжі у провітреному приміщенні.                        

Аналогічновизначають присмак вытяжк. При цьому набирають у рот 10- 15 мл контрольної водиабо витяжки, тримають у роті кілька секунд не ковтаючи, потім спльовують.Інтенсивність запаху й присмаку виражають у балах по Таблиці 2.1.

Таблиця2.1

Визначення інтенсивностізапаху й присмаку за балами

Характеристика показників

 

Інтенсивність запаху, присмаку, бал

Проявлення запаху та привкусу

Ніякого запаху та присмаку Відсутність відчутного запаху, присмаку Дуже слабкий 1 Запах, присмак, звичайно непомітні, але визначаємі опитними дегустаторами Слабкий 2 Запах, присмак, обнаружені неопитним дегустатором, якщо звернути на це увагу Помітний 3 Запах, присмак, легко помітні та можуть викликати незадовільні відчуття Чіткий 4 Запах, присмак, легко звертає на себе увагу та викликає наприємне відчуття Дуже сильний 5 Запах, присмак, настільки сильний, що викликає неприємні відчуття

Крім того, запахвиражають описово, наприклад, ароматичний, невизначений і т.д..

За результат випробуванняприймають середнє арифметичне інтенсивності запаху й присмаку, отримане відкожного дегустатора, округлене до цілого числа.

2.2.1.2.2Санітарно-хімічні методи

Спектрофотометричний методвизначення стиролу.

Сутність методуполягає в дистиляції летучої частини витяжки (стиролу) і вимірі оптичноїщільності отриманого дистиляту па спектрофотометрі при λ=247 нм.Чутливість методу визначення стиролу 0,002 мг в об’ємі  витяжки  (0,01  мг/л).Відносна похибка визначення 20%.

Стирол за ГОСТ10003-76 перегнаний у вакуумі в точці інертного газу при 44,6 або 59,80Сі остаточному тиску в системі відповідно 2665,8 або 5331,6 Па (20 або 40 мм ртутного стовпчика).

Розчин А(основний розчин стиролу в етиленовому спирті) готують таким чином: у пікнометрмісткістю 25 мл вносять 10-15 мл етилового спирту і зважують з похибкою небільше 0,0002 г. Після додавання 4-5 крапель стиролу, пікнометр знову зважуютьі доводять об’єм розчину до позначки етиловим спиртом. Концентрацію стиролу врозчині визначають шляхом ділення різниці двох зважувань на об’єм пікнометра;робочі розчини – розчин Б1, з концентрацією 0,1 мг/мл і розчин Б2 зконцентрацією 0,01 мг/мл – готують перед визначенням відповідним розбавленнямрозчину А етиловим спиртом.

Проведеннявипробування. В кругловиду колбу перегонної установки місткістю 400 мл вносять200 мл витяжки. Потім відновляють 25 мл дистиляту і вимірюють його оптичнущільність (Д) на спектрофотометрі при λ=247 нм у циліндричних кюветахтовщиною поглинаючого шару 50 мл. У якості розчинів порівняння використовуютьдистилят, що було відігнано з дистильованої води, яка не містить стиролу.

Концентраціюстиролу у (С) витяжці (мг/л) знаходять за градувальним графіком Д=f(C). Дляйого побудови у п’ять колб місткістю 4 мл наливають розчини Б1 та Б2 у такихоб’ємах, щоб маса стиролу становила відповідно 0,002; 0,005; 0,007; 0,01; 0,02мг у 200 мл дистильованої води. Потім з кожної колби відганяють по 25 млдистиляту і заміряють оптичну щільність при λ=247 нм відносно дистиляту,який було відігнано з 200 мл дистильованої води. Для отримання результатівбудують градувальний графік: по осі ординат відкладають значення оптичноїщільності, по осі абсцис – концентрацію стиролу в перерахунку на 1 л витяжки.

Колориметричнийметод визначення формальдегіду у водних витяжках.

Сутність методуполягає у спроможності хромопронової кислоти утворювати з формальдегідомзабарвлений продукт. Чутливість методу 0,1 мг/л. Відносна похибка 20%. Основнийрозчин формальдегіду в дистильованій воді готують наступним чином: 5 млформаліну (марка ФБМ) містять у мірну колбу на 250 мл, доводять до поділкиводою і добре перемішують (розчин А). 5 мл розчину А переносять у конічну колбуз притертою пробкою місткістю 200-250 мл, додають з бюретки 40 мл 0,1 н.розчину йоду і по краплях 30%-ний розчин їдкого натру до утворення стійкогосвітло-жовтого забарвлення. Колбу з розчином ставлять у темне місце на 10хвилин, потім розчин підкислюють 5 мл 10%-ної соляної або сірчаної кислоти ізнову ставлять на 10 хвилин у темне місце. Потім у розчин доливають 150 млдистильованої води і титрують 0,1 н. розчином тіосульфату натрію дослабо-жовтого кольору розчину, далі додають 1 мл 0,5%-го розчину крохмалю іпродовжують титрування до зниження синього забарвлення.

Одночаснопроводять контрольне випробування з тими ж реактивами і в тих же умовах, прицьому замість 5 мл розчину А беруть 5 мл дистильованої води.

Різниця міжоб’ємом тіосульфату натрію, який було використано на титрування в контрольномувипробуванні і при титруванні досліджуваного розчину, відповідає кількостійоду, що було використано на окислення формальдегіду.

Концентраціюформальдегіду (С) в розбавленому розчині формаліну (розчин А), мг/мл,розраховують за формулою:

С=(V1-V)*1,5,

Де V –об’єм точно 0,1 н розчину тіосульфату, що було використано на титруваннядосліджуваного розчину, мл;

       V1– об’єм точно 0,1 н розчину тіосульфату, що було використано на титрування приконтрольному випробуванні, мл;

       1,5– кількість формальдегіду, еквівалента 1 мл точно 0,1 н розчину тіосульфату,мл.

Робочі розчиниформальдегіду у воді з концентрацією 0,1 мг/мл і 0,01 мг/мл (розчини Б1 і Б2)готують відповідним розбавленням основного розчину.

Проведеннявипробування. У пробірку відбирають 3 мл водної витяжки. Одночасно готуютьшкалу, при цьому маса формальдегіду у пробірках повинна бути 0; 0,0003; 0,0007;0,001 мг. Об’єм у пробірках шкали доводять дистильованою водою до 3 мл.

У пробірки шкалиі проб приливають по 0,5 мл 2%-ного розчину дінатрієвої солі хромопроновоїкислоти і по 3 мл концентрованої сірчаної кислоти.

Вміст пробірокзбовтують і нагрівають на киплячій водяній бані протягом 30 хвилин. Розчин упробірках охолоджують і вимірюють оптичну щільність на фотоелектроколориметрі вкюветі з товщиною шару 10 мл і жовтим світлофільтром (λ=580 нм).

Для побудовиграфіка на осі ординат відкладають значення оптичної щільності, а на осі абсцис– концентрацію формальдегіду у перерахунку на 1 л витяжки.

 

2.2.1.2.3 Гігієнічні вимоги.

1.        Поліолефіни.

Поліетилен.Поліетилен високого та низького тиску, призначений для виробів, які контактуютьз харчовими продуктами, питною водою не повинен надавати водопровідній водістороннього запаху та присмаку більше 1 бала.

Поліпропілен.Концентрація формальдегіда у водній витяжці поліпропілена, призначений длявиробів, які контактують з харчовими продуктами, питною водою не повиннаперевищувати 0,1 мг/л.

Сополімериетилена з вінілацетатом. Концентрація мономера вінілацетата у водяній витяжцісополімера етилена з вінілацетатом, призначений для виробів, які контактують зхарчовими продуктами, питною водою не повинна перевищуати 0,2 мг/л.

2.        Полістирольниєпластмаси.

Полістирол.Концентрація мономера стирола у водяній витяжці полістирола, призначений длявиробів, які контактують з харчовими продуктами, питною водою не повиннаперевищувати 0,01 мг/л.

Сополімеристирола з акрилонітрилом і метилметакрилатом. Концентрація мономерів у водянійвитяжці сополімерів, призначений для виробів, які контактують з харчовимипродуктами, питною водою не повинна перевищувати стирола – 0,05мг/л,акрилонітрила – 0,05мг/л, метилметакрилата – 0,25 мг/л.

3.        Фторопласти.

Концентраціяіонафтора у водяній витяжці фторопласта, призначений для виробів, якіконтактують з харчовими продуктами, питною водою не повинна перевищувати 0,5мг/л.

2.2. 2.Фізичні методи.

2.2.2.1          Методвизначення золи;

ГОСТ 15973 – 82«Пластмассы. Метод определения золы»

Методвикористовується для визначення золи та сульфатної золи.

Сутністьметода.Метод заключається в озоленні проби пластмаси та наступним прокалюваннямзалишку у муфельній печі до постійної маси.

Проведеннядослідження.Вагу проби вказують у нормативно-технічній документації на конкретну продукцію.Якщо ці вказання відсутні, то вагу проби вибирають по таблиці в залежності відуявної масової частки золи.

Уявна масова частка золи, %

Вага проби, г

Уявна вага золи, мг

0,002-0,01 Не менше 200 2-50 Більше 0,01 до 0,05 100-200 10-50 0,05-0,10 50-100 25-50 0,10-0,20 25-50 25-50 >0,20 Не більше 10 20-50

Пробу зважують убюксі, яка попередньо також була зважена.

Пробу рівномірнорозподіляють по тиглю та бережно нагрівають до повного озолення. Після озоленнятигель розміщують у муфельну піч та проколюють протягом 30 хвилин притемпературі, яка вказана у нормативно-технічній документації на конкретнийвиріб, потім охолоджують у ексикаторі протягом 1 години та зважують.Проколювання повторюють до тих пір, доки розходження у результатах двохпослідовних зважувань буде не більше 0,0002 г.

2.2.2.2          Методвизначення стійкості до гарячої води й водопоглинання виробів з полімернихматеріалів.

Зразки пластмасизважують з точністю до 0,1 г (Р1), потім занурюють в ємкість з дистильованоюводою і доводять до кипіння. Зразки кип’ятять 10 хвилин, потів виймають з води,ретельно витирають і знову зважують (Р2). Водопоглинання (В) розраховують заформулою:

В=(Р2-Р1)/Р1*100%

Поверхня виробуне повинна після дослідження змінюватись (колір, блиск, короблення, пухирі,тріщини), вода не повинна мати колір та запах.

Визначеннястійкості до киплячої води. Зразок пластмаси (3-5 г) кип’ятять в дистильованій воді (400 мл) 10 хвилин, потім виймають, витирають і оглядають,відмічають зміни зовнішнього вигляду. Зразки до та після випробувань не повиннізмінюватись.

2.2.3Фізико-хімічні методи.

2.2.3.1 Методвипробування на стійкість до дії температури;

ГОСТ 9.715 – 86«Материалы полимерные. Методы испытания на стойкость к воздействию температуры»

Стійкістьматеріалу до дії температури встановлюють на основі результатів  випробуваньматеріалу при визначенні:

Ø Інтервалівтемператури, при яких у матеріалі виникають хімічні та фізичні властивості, утому числі процеси, які супроводжуються зміною маси зразка (метод 1);

Ø Місценапруги та температур, в яких зразки зберігають свою форму та цілісність (метод2).

Метод 1. Сутність методазаключається у нагріванні проби матеріалу з заданою швидкістю у повітрі та безперервнійрегістрації виникаючих у матеріалі процесів на термоаналітичній кривій тавизначенні стійкості матеріалів до дії температури по одному чи декількохнаступних показників, що характеризують даний процес:

—   Умовнимтемпературам початку (Тп) та закінчення (Тк) процесів;

—   Змінаваги проби ∆m;

—   Коефіцієнту,що характеризує залежність швидкості зміни ваги проби до температури, Е;

—   Константішвидкості процесу, К.

Показники Ета К вимірюються при проведенні дослідницьких випробувань.

Визначення температуриТп та Тк (інтервалів температур) засновано навикористанні методів диференційного термічного аналізу (ДТА) або диференційноїскануючої калориметрії (ДСК)

Визначення зміниваги проби, коефіцієнта Е та константи К засновано навикористанні методів термогравіметрії (ТГ).

Метод 2. Сутність метода заключаєтьсяу нагріванні деформованих зразків при постійній швидкості нагрівання тавизначення області температур, при яких швидкість зростання напруги уматер’ялі  внаслідок теплового розширення більше швидкості зменшення напруги урезультаті релаксації, тобто області напруги та температур, у якій зразокзберігає форму та цілісність.

2.2.4Мікробіологічні методи.

2.2.4.1 Методлабораторних випробувань на стійкість до дії пліснявих грибів.

ГОСТ 9.049 – 91«Материалы полимерные и их компоненты. Методы лабороторных испытаний настойкость к воздействию плесневых грибов».

Сутність методівзаключається у витримці матеріалів, які заражені спорами грибів, в умовах,оптимальних для їх розвитку, з наступною оцінкою грибостійкості по ступенюрозвитку пліснявих грибів та (або) по зміні характерних показників властивостейматеріалів.

Методивстановлюють:

Ø 1 –грибостійкість матеріалів та їх компонентів при відсутності мінеральних таорганічних забруднювачів;

Ø 2 — грибостійкість матеріалів та їх компонентів в умовах, які імітують мінеральнезасмічення;

Ø 3 –наявність фунгіцидних та фунгістатичних властивостей та грибостійкістьматеріалів та їх компонентів в умовах, які імітують мінеральне та органічнезасмічення.

Метод 1. Сутність методу полягає у зараженніспорами пліснявих грибів у воді. Плісняві гриби ростуть тільки на поживнихсередовищах, які знаходяться у матеріалі.

Проведення випробувань. Готовлять суспензію спор грибів у воді. Зразки розміщують у ексикаторахабо інших сосудах, на дно яких налита вода. Відстань між зразками повинна бутине менше 10 мм.

Зразкикомпонентів розміщують по одному у чашки   Петрі. Зразки рідких компонентівналивають на дно чашки Петрі. Допускається розміщувати зразки сипучихкомпонентів у лунки  на зрізі з вилуженого агара. Середовище розливають у чашкиПетрі в кількість 20- 30 см3. При випробуванні компонентів унапівзастигле середовище поміщають годинне скло діаметром 50 мм. Після застивання середовища  годинне скло витягують пінцетом. Лунка не повинна мати тріщин.

Эксикатори, чашки  Петрі    зі зразками в эксикаторах і контрольні чашки Петрі переносять убокс. Поверхню зразків заражають суспензією спор грибів рівномірним  оприскуванням, не допускаючи злиття крапель.

Поверхня зразківсипучих і рідких, компонентів заражають нанесенням 7- 10 крапель суспензіїпіпеткою з діаметром вихідного отвору (1,0±0.2) мм. Заражені матеріаливитримують у боксі  при температурі (25±10)0С до висихання крапель,але не  більше 60 хвилин. Потім матеріали, призначені для оцінки грибостійкостіпо зміні показників властивостей, перевертають зараженою стороною донизу,оприскують споровою суспензією іншу сторону й висушують у тих же умовах. Потімчашки Петрі экста ексикатори закривають.

  Випробуванняпроводять при температупе (29 ±2) °С та відносній вологості повітря більше 90%.У ексикаторі та камері не допускається конденсація вологи  та дія прямогоосвітлення.

Тривалістьвипробувань при оцінці грибостійкості матер’ялів по ступені розвитку грибівстановить 28 дібт із проміжним оглядом через 14 діб. При оцінці грибостійкостіпо зміні характерних показників тривалість випробувань повинна бути не менше 84діб із проміжними оглядами через 30 і 60 діб.

Після закінчення5 діб оглядають контрольні чашки Петрі на життєздатність сспор грибів. Якщо напоживному середовищі  розвиток грибів не спостерігається, спори грибів,використані для зараження, вважають нежиттєздатними. Випробування повторюють зізнову приготовленою суспензією з нової партії грибів.

Надалі  черезкожні 7 діб кришку ексикатора при отворяють аа 3 хвилини для припливу повітря.

При  проведенні  проміжних  оглядів та  по  закінченні випробувань зразки витягають із камери,або ексикатора, оглядають неозброєним  оком  у розсіяному  світлі приосвітлюваності   2000-3000  лк та при   збільшенні 56-   60х.  Оцінюють грибостійкість по інтенсивності розвитку грибів на зразках по 6-бальній шкалі ГОСТ 9.048 та таблиці даного стандарту.

Призначені дляоцінки зовнішнього вигляду й характерних показників зразки груп І й ІІ післяогляду по закінченні випробування протирають сухим або змоченим етиловимспиртом тампоном з марлі або бязі й піддають випробуванням по НТД  по визначенню  показників     властивостей  разом зі зразками групи 0.

На вимогузамовника допускається визначати електричні, оптичні й інші властивості назразках без попереднього видалення грибів.

Обробкарезультатів. За результат випробувань приймають максимальний бал, що встановлений неменш чим для трьох зразків. Якщо максимальний бал установлений на меншому числізразків, випробування повторюють на нових зразках, відібраних від тої ж партіїматеріалу.

Характерні показники визначають на зразках  груп 0, І, ІІ по НТД і порівнюють із вихіднимиданими, оцінюючи вплив грибів на властивості матер’ялу.

Матер’ял вважаютьвитримавшим випробування, якщо інтенсивність розвитку грибів на його поверхніабо характерні показники  властивостей  відповідають     вимогам, установленим у НТД, або вимогам, пропонованим до виробів (матеріалам), у яких випробуванийматеріал використовують.

Метод 2. Сутність метода заключаєтьсяу тому, що матер’ял заражають спорами пліснявих грибів у водному розчинімінеральних солей. Плісняві гриби ростуть за рахунок солей мінеральногосередовища та поживних речовин, що знаходяться у матер’ялі.

Проведеннявипробувань. Готують суспензію спор грибів у середовищі Чепека-Докса безсахарози. Порядок проведення дослідження та обробка результатів такі ж як і упопередньому методі.

Метод 3. Сутність метода заключаєтьсяу тому, що матеріал заражають спорами пліснявих грибів у розчині мінеральнихсолей з додаванням цукру (середа Чепека-Докса).

Проведеннявипробування. Готовлять суспензію спор грибів у середовищі Чепека-Дюкса зсахарозою. Порядок проведення дослідження та обробка результатів такі ж як і упопередньому методі. Тривалість випробувань при визначенні фунгіцидних тафунгістатичних властивостей не менше 14 діб.

Визначаютьгрибостійкость матеріалу  та його фунгіцидні та фунгістатичні властивості поТаблиці 2.2. Матеріал вважається витримавши дослідження, якщо на його поверхнізнайдені гриби, інтенсивність розвитку яких оцінюється не більше 3 балів тахарактерні показники не виходять за межи, які встановлені НТД.

Таблиця2.2

Оцінкагрибостійкості матер’ялу за ступенем розвитку пліснявих грибів

Метод

Ступінь розвитку пліснявих грибів

Оцінка матеріалу

ГОСТ 9.049

ІСО 846

1

1,2

3, 4, 5

-

Матеріал не являється поживним середовищем

Матеріал містить поживні речовини, які забезпечують незначний розвиток грибів

Матеріал містить достатню кількість поживних речовин, які забезпечують розвиток грибів

2

1, 2, 3

4, 5

1

2,3

Матеріал не являється поживним середовищем для грибів та грибостійкий при наявності мінерального засмічення

Матеріал включає поживні речовини чи засмічен у такій мірі, що це сприяє лише незначному розвитку грибів

Матеріал не має опір до враження пліснявими грибами та містить поживні речовини, що забезпечують розвиток грибів при наявності мінерального засмічення.

3

1

2-5

1

2-5

Сильний фунгістатичний ефект

Сильний вплив фунгіцидного ефекту через дифундування речовин у поживне середовище

Слаба фуегіцидність

Фунгіцидний ефект відсутній

 

Висновок:

Даючи оцінкуякості товару, потрібно знати не тільки його властивості, але й умовивикористання. Якість товару тісно пов’язана з використанням і повністюпроявляється тільки у процесі експлуатації.

Нормативнимидокументами при визначенні якості виробів з пластмаси є галузеві стандарти,технічні умови на конкретні вироби, ГОСТи та ДСТУ на методи випробування.

Полімерний посудвиробляють одним сортом. Вироби повинні мати блискучу, гладеньку, рівномірнопофарбовану поверхню, без плям, раковин, залишків облою, тріщин і т. ін…Допускається матовість поверхні, якщо це обумовлено фасоном або малюнком. Формаі розміри виробів повинні відповідати затвердженим зразкам-еталонам ітехнічному опису.

Для визначенняякості посуду з пластмас використовують такі методи:

—   Хімічні:

Ø    Визначеннястійкості матеріалу до дії хімічних середовищ;

Ø    Визначеннягігієнічних показників;

—   Фізичні

Ø    Визначеннязоли;

Ø    Визначеннястійкості до гарячої води та водопоглинання виробів;

—   Фізико-хімічні

Ø    Випробуванняна стійкість до дії температури;

—   Мікробіологічні

Ø    Випробуванняна стійкість до пліснявих грибів.

Виконання виробівз дотримання стандартів гарантується заводами-виробниками, однак необхіднаперевірка ступеня виконання цих вимог товарознавцями. Особливо ретельно івсебічно піддаються перевірці вироби із нових пластмас і нової конструкції, втому числі імпортні вироби.

У цих випадкахвстановлюють правильність зробленого виробу виду та складу пластмаси для даноговиробу і раціональність його конструкції.

3. Дослідженняасортименту та якості посуду з  полімерних

матеріалів вЗАТ «Фуршет».

 

3.1 Товарознавча характеристикаасортименту посуду.

Існуючий асортимент полімерногопобутового посуду у ЗАТ «Фуршет» можна класифікувати за такими ознаками:

Ø   За призначенням:

—    Для зберігання їжі та напоїв;

—    Для приймання їжі та напоїв;

—    Для подачі їжі.

Ø   За формою:

—    Порожнисті;

—    Плоскі.

Ø   За комплектністю:

—    Поштучні;

—    Комплектні.

Длязберігання їжі та напоїв:

ü   Лоток;

ü   Банка.

Дляприймання їжі та напоїв:

ü   Тарілка;

ü   Миска;

ü   Креманка;

ü   Салатник;

ü   Чашка;

ü   Стакан;

ü   Бокал;

ü   Чарка;

ü   Вилка;

ü   Ложка;

ü   Паличка;

ü   Ніж.

Дляподачі їжі:

ü   Підноси.

Асортимент:

Чашка:

—    Чашка 30 шт №3 

—    Чашка 6 шт №3 

 

Стакан:

—    Стакан 200 мл прозорийХухтамаки 50 шт/уп 

—    Стакан А22 синій 50 шт

—    Стакан А22 червоний 50 шт. 

—    Стакан А22 зелений 50 шт 

—    Стакан пластик 200 мл 10шт/уп«Квіткове асорті» Kogler 

—    Стакан пластик 200 мл 10шт/уп«Маргарита» Kogler 

—    Стакан пластик 200 мл 10шт/уп«Домик в деревне» Kogler 

—    Стакан пластик 200 мл 10шт/уп«Джунглі» Kogler 

—    Стакан PP 200 мл 20шт/уп.,«Шахматка», «PapStar» 

—    Стакан PP 200 мл 20шт/уп.,«Квіти», «PapStar» 

—    Стакан PP 200 мл 20шт/уп.,«Латіно», «PapStar»

—    Стакан PP 200 мл 20шт/уп.,«Віші», «PapStar» 

—    Стакан PP 200 мл 20шт/уп.,«Вечеринка», «PapStar» 

 

Чарка:

/>

—    Чарка 100 мл 40 шт/уп,«PapStar» склопластик 

—    Чарка 100 мл 20шт/упсклопластик 

—    Чарка 100 мл 10 шт/упсклопластик 

—    Чарка 40 мл«PapStar» 40 шт/уп, склопластик 

—    Чарка 20 мл«PapStar» 40 шт/уп, склопластик 

 

Бокал:

—    Бокал 300 мл д/пива 50 шт/упб/ножки склопластик PapStar 

—    Бокал 200 мл д/вина 20 штсклопластик PapStar 

—    Бокал 200 мл д/вина 10 шт наножці склопластик PapStar 

—    Бокал 100мл д/кокт.50шт/упб/ножки склопластик.PapStar 

—    Бокал 100 мл д/шамп.20 штPapStar 

—    Бокал 100 мл д/шамп.10 штPapStar 

 

Палички:

—    Паличка для размішування біла 130 мм 

—    Паличка д/розмішування біла 130 мм Ю

—    Паличка д/размеш. дерев’яна1000 шт/уп PapStar 

—    Паличка д/ размеш. дерев’яна1000 шт/уп Кеглер 

 

Ніж:

—    Ніж 200 шт

—    Ніж 100 шт 

 

Ложка:

—    Ложка столова рожове 20 штFLO Італія 

—    Ложка столова червона 20 штFLO Італія 

—    Ложка столова зелена 20шт FLOІталія 

—    Ложка столова блакитна 20штFLO Італія 

—    Ложка столова 200 шт Супербіла

—    Ложка кофейна 200 шт 

—    Ложка кофейна 100 шт 

—    Ложка кофейна 100 шт Cупер 

 

Вилка:

/>

—    Вилка 200 шт/уп біла Супер 

—    Вилка 100 шт/уп крем. Л 

—    Вилка 100 шт/уп біла Гізе

 

Тарілка:

—    Тарілка д/фрі 100 шт Біттнер 

—    Тарілка 205 мм 3-х секц. 100 шт Ст 

—    Тарілка 205 мм 3-х секц. 100 шт Украина 

—    Тарілка 205 мм 2-х секц. 100 шт Ст 

—    Тарілка 205 мм 2-х секц. 100 шт Украина 

—    Тарілка 130*210 прямокутна100 шт/уп 

—    Тарілка 130*210 Азот біла100шт/уп 

—    Тарілка 130*205, 3-х біла 100шт/уп Супер 

—    Тарілка 130*205 біла 100шт А 

—    Тарілка 130*205 біла ПП 50шт/уп ЮС 

—    Тарілка 130*205 100шт білаСт 

—    Тарілка 130*175 десертна 100шт ДнепрАзот 

—    Тарілка 130*170 десертна 100шт біла A 

—    Тарілка 130*165 десертна100шт Ст

—    Тарілка 130*165 десертна 50шт біла ЮС ПП 

—    Тарілка прямокутна 20 шт №2 

—    Тарілка десертна 100шт №2 

—    Тарілка десертна 50 шт №2 

—    Тарілка десертна 20 шт №3

—    Тарілка 500 мл 20 шт №2 

/>

—    Тарілка 350 мл 20 шт №2 

—    Тарілка 210 мм 100 шт №2 

—    Тарілка 210 мм 50 шт. №2 

—    Тарілка 210 мм 20 шт №3 

/>

—    Тарілка 205 мм 3-х секціонна 20 шт №3 

—    Тарілка 205 мм 2-х секціонна 20 шт №3 

 

Миска:

—    Миска 600 мл 100 шт А 

—    Миска 500 мл 100 шт Ст 

—    Миска 500 мл 100 шт А 

—    Миска 350 мл белая 100 шт/упЮС 

—    Миска 350 мл 100шт А 

—    Миска 350 мл 100шт 

—    Миска 300 мл 100шт Ст 

 

Креманка:

—    Креманка прозора

—    Креманка біла 100шт/уп 

 

Кульки:

—    Кульки д/льоду 320 штPapstar 

—    Кульки д/льоду 240 шт Kogler

—    Кульки д/льоду 192 куб "Stella " с клапаном 

—    Кульки д/льоду«Stella» 140 куб 

 

3.2 Порівняльнахарактеристика споживних властивостей виробів

вітчизняного та закордонноговиробництва.

Сьогодні полімерний посуд іноземноговиробництва не відіграє великої ролі на ринку. Тому, що держава достатньовідстоює інтереси вітчизняного виробника.

До споживнихвластивостей полімерного посуду відносяться: досконалість виконання основноїфункції, довговічність, зручність у користуванні, легкість дії з товаром,раціональність форми, декорування, досконалість виробничого виконання.

Порівнюючивластивості виробів вітчизняного та закордонного виробництва, можна сказати, щоза функціональністю, довговічністю та раціональністю форми вони невідрізняються, бо виготовляють посуд з одних й тих самих матеріалів, за більшоднаковою технологією. Лише за досконалістю виробничого виконаннявідрізняються. Це характеризується наявністю дефектів на виробі.

Для кожногоокремо взятого виробника характерні ті чи інші види дефектів і виявляються вонибільшою або меншою мірою (дивитися Таблицю 1).

Аналізуючи данітаблиці, можна сказати, що у виробах іноземних виробників часто зустрічаютьсятакі дефекти як тріщини, царапини, сколи. Причиною цього є пошкодження виробівпід час транспортування (тріщини, сколи). Рідше зустрічаються облой тачужорідні включення.

Таблиця1.

Переліктипових дефектів, характерних для господарських пластмасових виробів різнихвиробів.

№ з/п

Найменування виробника

Вид дефекту

 

облой

раковини

Тріщини, царапинисколи

Чужерідні включення

Нерівномірне забарвлення

Сліди клею у місцях з’єднання деталей

1 «Инпак» Р ДР - - ДР - 2 «Днепропак» - Р - ДР - Р 3 «Парарель» - - Р ДР - - 4 Іноземні виробники ДР - Ч Р - Ч /> /> /> /> /> /> /> /> />

Примітка: ДР – дуже рідко, Р – рідко,Ч – часто, ДЧ – дуже часто.

Отже, оцінкаякості полімерного посуду, що для кожного окремого виробника характерні ті чиінші види дефектів. Загалом, на вітчизняних виробах найчастіше зустрічаютьсяоблой і раковини, а на виробах іноземних виробників – тріщини, сколи, царапинита сліди клею у місцях з’єднання деталей.

 

3.3 Споживча оцінкаасортименту та якості посуду з полімерних

матеріалів.

Провівшиекспериментальне дослідження асортименту полімерного посуду у ВАТ «Фуршет»можна сказати, що асортимент цих товарів представлений у повному обсязі татакій кількості, яка може забезпечити потреби населення. У магазиніпредставлені повари таких виробників:

·  «Инпак». Київський заводполімерних матеріалів входить в число найбільших виробників полімерного посудута гнучких пакувальних матеріалів Східної Європи. Щорічний обсяг реалізаціїйого продукції оцінюється в $24-25 млн. Основні ринки збуту – країни близькогозарубіжжя, Росія, Прибалтика, Казахстан, Білорусія. Всі матеріали сертифікованій мають дозвіл Міністерства охорони здоров’я України. «Инпак» бере участь упроекті «Розробка цілісного циклу ресурсоенергозберігаючих екологічно чистихтехнологій та створення інноваційного виробничого комплексу переробки полімерівпотужністю 50 тис.т/рік.

·  Виробниче підприємство«Днепропак» (с. Лишня). Підприємство виробляє полімерну упаковку за власнимизразками або індивідуальним замовленням. На початку 2006 року на підприємствібув запущений новий цех по литтю і пресуванню пластмас. Лиття пластмасреалізується за допомогою спеціального устаткування, яке називаєтьсятермопластавтомат. Лиття під тиском – метод формування виробів з полімернихматеріалів, що полягає в нагріванні матеріалу до в’язкотекучого стану іпередавлюванні його в закриту литтєву форму, де матеріал набуває конфігураціївнутрішньої порожнини форми і твердіє. Цим методом отримують вироби масою віддекількох грамів до декількох кілограмів з товщиною стінок 1-20 мм (найчастіше 3-6 мм). Метод литтєвого формування має ряд переваг в порівнянні з іншими методамиформування виробів з полімерів:

o    високапродуктивність термопластавтомата;

o    високийрівень механізації і автоматизації процесу, що реалізовується;

o    відсутністьетапу отримання заготівки для формування виробу з пластмаси;

o    невеликакількість відходів при литті пластмас;

o    можливістьформування виробів з пластмаси з практично будь-яким заданим розподілом товщинистінок.

Пресуванняпластмас проводиться у форми, виготовлені на вимогу замовника. Для пресуваннявикористовуються термореактівні пластмаси і гумові суміші. Форми штампованихвиробів обмежені тільки їх величиною і масою. Максимальна маса уприскуванняскладає 287 грамів, максимальні зовнішні розміри форми складають 600/>600 мм.

·  Підприємство «Паралель» –одне з найперспективніших виробників полімерних матеріалів і пакувань (у томучислі посуду) в Україні. В 1998 році компанія стала спільнимукраїнсько-корейським підприємством. Тісне співробітництво з корейськимпартнером дозволило придбати сучасне високопродуктивне обладнання й значнорозширити асортимент продукції. Крім виготовлення поліетиленових пакетів,почалось виробництво поліетиленової упаковки й поліетиленового посуду. Сьогодніупаковкою «Унiпак» користується багато підприємств харчової промисловості.

У 2002 році булапроведена реконструкція виробництва: придбано лінію для виробництвависокоякісних поліетиленових пакетів, що дозволило підвищити не лише якість,але і обсяги випуску продукції.

·  Виробники іноземних держав(Польша).

Для визначення споживчої оцінкиякості полімерного посуду було проведено:

—     Визначеннякомплексного показника якості;

—     Оцінкаякості виробів.

Визначення комплексногопоказника якості.

1.        Бригадоюз чотирьох студентів-експертів вибираємо номенклатуру одиничних показниківякості виробу і вносемо їх у колонку 2 табл. 2: відповідність попитунаселення, досконалість виконання основної функції, довговічність, зручність укористуванні, легкість дії з товаром, раціональність форми, досконалістьвиробничого виконання.

2.        Бригадоюз чотирьох студентів-експертів оцінюємо одиничні показники якості вибраноготовару, причому оцінки кожного показника можуть бути від 1 до 10 балів. Ставимооцінки в колонки 3-6 табл. 1 і обчислюємо арифметичне значення кожної оцінки(колонка 7).

3.        Потімоцінюємо вагомість кожного одиничного показника якості. У даному випадку занаявністю 7 одиничних показників кожен експерт у вертикалі своєї колонки можекожне з чисел від 1 до 7 вжити лише один раз, причому «8» — підкреслює найбільшвагомий показник, а «1» — найменш вагомий.

4.        Робимопідсумок горизонтально з колонок 8-11 в колонку 12 оцінки вагомості кожногоодиничного показника (СБ), а потім вертикально – всі числа, одержані післяцього в колонку 12 (ЗСБ).

5.        Коефіцієнтвагомості кожного одиничного показника якості обчислюється за формулами:

        СБ1   ;                              СБ2    .

М1=     ЗСБ                          М2=  ЗСБ

6.        Розрахуноккомплексного показника якості товарів робиться за формулою:

О = Р1М1+Р2М2+Р3М3+…+РіМі

Де О – комплексний показник якостітовару;

     Р – величина безрозмірниходиничних показників якості товару з колонки 7 табл. 2

     М – коефіцієнт вагомостіодиничних показників якості товару з колонки 13 табл. 2

О= 8,5*0,05 + 9*0,25 + 5,25*0,1 +9,5*0,18 + 10*0,19 + 9,25*0,13 + 8,5*0,1=

= 0,425 + 2,25 + 0,525 + 1,71 + 1,9 +1,2 + 0,85 =  8,86

Таблиця2.

Експертнаоцінка показників якості товару і їх вагомі коефіцієнти.

 

№ пор. Одиничні показники якості тарілки Оцінка одиничних показників якості товару (в балах від 1 до 10) Оцінка експертами вагомості одиничних показників якості товару, бали Коефіцієнти вагомості одиничних показників якості товару, м Експерти Ср. (Р) Експерти Ср. (Р) 1 2 3 4 1 2 3 4 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 1. Відповідність попиту населення 9 8 8 9 8,5 1 1 1 1 1 0,05 2. Досконалість виконання основної функції 9 9 9 9 9 7 7 7 7 7 0,25 3. Довговічність 5 6 6 4 5,25 2 4 2 4 3 0,1 4. Зручність у користуванні 10 9 10 9 9,5 6 3 6 5 5 0,18 5. Легкість дій з товаром 10 10 10 10 10 5 6 4 6 5,25 0,19 6. Раціональність форми 9 10 9 9 9,25 4 5 3 3 3,75 0,13 7. Досконалість виробничого виконання 9 8 8 9 8,5 3 2 5 2 3 0,1 Загальна сума балів 28

Оцінка якості виробів зпластмас.

Вивчення якостівиробів починають з оцінки зовнішнього вигляду, конструкції і ознайомлення здефектами. Потім проводять передбачені нормативними документами найпростішіхімічні і фізико-хімічні досліди, а для харчового посуду також гігієнічнівипробування.

Важливим є вимогидо виду і складу пластичної маси, конструкції виробу, його зовнішнього вигляду,якості обробки.

За хімічнимскладом і фізико-хімічними властивостями пластмаси повинні задовольняти вимогиДСТУ та ТУУ. Виконання цих вимог повинно гарантуватись виробниками.

1.        Вивченнязовнішнього вигляду і конструкції. Оцінка виробів починається з перевіркиправильності вибору пластмаси для його виробництва, оскільки вид і природаматеріалу визначає його основні властивості. Особливу увагу звертають на колір,блиск, характер поверхні, спосіб виготовлення тощо.

2.        Конструкціявиробів повинна бути раціональною, відповідати ергономічним та естетичнимвластивостям. Форми і розміри перевіряють за технічними описами, кресленнями,зразками-еталонами. Лінійні розміри вимірюють лінійками, мікрометрами,штангенциркулями. Ємність вимірюють мірними циліндрами. У порожнистих виробівперевіряють діаметр верхньої частини і висоту, у виробів овальної тапрямокутної форми – довжину, ширину і висоту.

Під час оцінкизовнішнього вигляду і обробки враховують спосіб їх виготовлення. Видувні виробимають шви, що не є дефектом, але вони повинні бути добре зачищенні(заполіровані). Поверхня пресованих виробів повинна бути гладенькою іблискучою.

Сліди від литникана литих виробах повинні бути зачищенні. На всіх виробах не допускаютьсяподряпини від абразивних матеріалів, сколи, заусениці. Вироби, що склеєні здвох або декількох частин, не повинні мати патьоків і виступання клею налицьовій поверхні.

Розпізнаваннядефектів виробів з пластмас проводять за малюнками, зразками, і визначаютьпричини їх виникнення, поділяючи на допустимі і недопустимі. У Таблиці 3наведені найбільш розповсюджені дефекти. Отримані данні у результаті виконаннядослідження записують у Таблицю 4.

 

Таблиця3.

Описнайбільш розповсюджених дефектів.

№ пор.

Вид дефекту та його опис

Основні причини виникнення

Допускається чи не допускається

У пресованих виробах 1. Поверхневі включення інших матеріалів Забруднений прес-порошок, забруднені прес-форми Допускаються краплеві включення в обмеженій кількості 2. Нерівномірне забарвлення (сіре, матове) Нерівномірний нагрів прес-форми Допускається у обмежених розмірах на не лицьовій поверхні виробу 3. Недопресовки – крихкі і щільні місця (на чорних виробах сірі плями), а також заглибини на поверхні виробу Мале дозування, недостатній тиск; низька текучість, витікання матеріалу у зв'язку з великими зазорами між пуансоном та матрицею Не допускаються 4. Роздутими – односторонні та двосторонні випуклими або пухирі на поверхні виробу, іноді супроводжуються тріщинами Недоброякісний прес-порошок з великою кількістю летких речовин, не зроблена допре совка для видалення надлишків утворених газів Допускаються у виробах дрібні роздутими діаметром до 1 мм 5. Розводи – сірі плями або полоси, сліди розтікання матеріалу Окремі грудки прес-порошку не перейшли в плавкий стан, дуже швидке розтікання окремими патьоками (при перегріві) Допускаються малопомітні розводи 6. Короблення – деформація виробу Нерівномірна усадка виробу при охолодженні або вигині при витягуванні з прес-форми Допускається  площею не більше 5 % розміру виробу 7. Тріщини Механічні пошкодження при витягненні виробу з прес-форми; усадка і внутрішня напруга; рівномірний обігрів; прес-порошок низької якості Не допускається 8. Заусенеці, щербини, сколи і завалені края граней, що утворились при витягненні потовщеного облою Потовщений облой, що утворився при підвищеному дозуванні і малій текучості прес-порошку Допускаються в обмеженому розмірі і кількості у добре заполірованому вигляді 9. Різні подряпини Шліфування крупно-зернистими абразивними матеріалами; відбитки подряпин на внутрішньому боці прес-форми У виробах, що виготовлені литтям, штампуванням, роздуванням та іншими методами формування 10. Недолив – неповністю оформлений виріб Нестача матеріалу при дозуванні Не допускається 11. Перелив – утворення грату в місцях стику частин роз’ємної форми Підвищена доза матеріалу, знос і перекос форми Допускається при хорошому зачищенні грату 12. Стикові шви – проміжні лінії спаю окремих потоків литтєвої маси, що понижують міцність у місцях стику Низька температура розливу і форми Не допускається 13. Здуття і пухирі (внутрішні і поверхневі) Підвищений вміст летких речовин; розпад полімеру при підвищеній температурі Допускається в обмеженій кількості (на невидимих місцях діаметром до 1мм) 14. Усадочні раковини – заглибини на поверхні виробу Підвищена усадка при перегріванні розплаву; низький тиск упорскування Допускається в обмеженому розмірі і кількості 15. Короблення виробу Витягнення з форми недостатньо охолодженого виробу; утворення внутрішніх напруг при нерівномірному застиганні виробу у формі Допускається з обмеженням (площею не більше 1 % від розмірів виробу) 16. Тріщини Утворення внутрішніх напруг і недбале витягнення з форми Не допускається 17. Подряпини, риски, сколи на поверхні виробу Механічні пошкодження; відбитки пошкоджень на поверхні форми Допускаються в обмеженому розмірі і кількості (заполіровані) 18. Різнокольоровість – нерівномірне забарвлення Нерівномірний розподіл у розплаві і розпад барвника при підвищеній температурі Допускається з обмеженням 19. Відхилення від розмірів Надмірна усадка матеріалу, невідповідність розмірів форми за неправильного його конструювання або внаслідок зносу Допускається в межах встановлених відхилень

Таблиця4.

Результатиекспериментальних досліджень

№ пор.

Найменування виробу і призначення

Вид пластмаси

Метод виготовлення

Основні розміри виробу

Характерні зовнішні ознаки

Дефекти виробу

Причини виникнення дефекту

Вплив на якість виробу

1. Тарілка, для приймання їжі поліпропілен Гаряче штампування D=205мм Біла, напівпрозора - - - 2. Чашка поліпропілен Гаряче штампування V=200 мл Червона, непрозора Стикові шви Низька температура розплаву і форми Не допускається у реалізацію 3. Чарка склопластик штампування V=100 мл Безкольорова, прозора - - - 4. Миска поліпропілен Гаряче штампування V=300 мл Біла, непрозора - - - 5. Вилка поліпропілен Гаряче штампування L= Біла, непрозора Короблення виробу Нерівномірне застигання Допускається в реалізацію з обмеженням 6. Стакан Поліпропілен Гаряче штампування V=200 мл Білий, непрозорий - - - 7. Салатник Поліпропілен Гаряче штампування V=300 мл Безкольорова, прозора Короблення виробу Нерівномірне застигання Допускається в реалізацію з обмеженням 8. Ложка Поліпропілен Гаряче штампування L= Біла, непрозора - - - 9. Тарілка Поліпропілен Гаряче штампування D=205мм, секційна Біла, непрозора - - - 10. Креманка Поліпропілен Гаряче штампування V=300 мл Безкольорова, прозора - - -

Висновок:

На формуваннясучасного асортименту впливають такі фактори як призначення, форма ікомплектність. За цими показниками побудован асортимент у сучасних торговельнихмережах.

При вивченніасортименту та якості полімерного посуду встановила, що вироби вітчизняного тазакордонного виробництва за функціональністю, довговічністю та раціональністюформи не відрізняються, бо виготовляють посуд з одних й тих самих матеріалів,за більш однаковою технологією. Відрізняються лише за досконалістю виробничоговиконання. З наведених даних можна сказати, що для кожного окремого виробникахарактерні ті чи інші види дефектів. Загалом, на вітчизняних виробах найчастішезустрічаються облой і раковини, а на виробах іноземних виробників – тріщини,сколи, царапини та сліди клею у місцях з’єднання деталей.

У результатідослідження були визначені основні дефекти, які зустрічаються у виробахвітчизняного та іноземного виробництва. Розпізнавання дефектів виробів зпластмас проводять за малюнками і зразками.

Провівшиекспериментальне дослідження асортименту полімерного посуду у ВАТ «Фуршет»можна сказати, що асортимент цих товарів представлений у повному обсязі та у такійкількості, яка може забезпечити потреби та вимоги населення. Найбільшоюпопулярністю користується одноразовий посуд, який найчастіше споживачівикористовують на пікніках, походах та різних святах. Це призвело до появикомплектів одноразового посуду (стаканчики + тарілки + вилки). Одноразовийпосуд має гарні споживні властивості та  не потребує додаткових зусильспоживача, щодо миття та розміщення – після використання його викидають.

У магазині представленіповари таких виробників як: ВАТ «Инпак» та ВАТ «Днепропак».

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

Висновки

В даний час укожній з розвинутих європейських країн, населення яких подекуди значно менше,ніж населення України, нараховується в середньому біля 300-400 компаній, якіспеціалізуються на випуску полімерного посуду та пакувальних матеріалів іоснащені сучасним технологічним обладнанням. В той же час в Українінараховується не більше 10 підприємств, які більш-менш серйозно займаютьсявипуском полімерного посуду і пакувальних матеріалів. Серед цих підприємств тількидва підприємства, в тому числі і ВАТ «Инпак», мають сучасне технологічнеобладнання, яке дає змогу випускати полімерний посуд та пакувальні матеріали звисокоякісним повнокольоровим друком. Останнім часом намітився прирістпідприємств, які займаються аналогічними  видами діяльності на внутрішньомуринку, що зумовило додаткову конкуренцію. Тому сьогодні можна говорити пропрогресуючий розвиток індустрії полімерних пакувальних матеріалів різногопризначення (у тому числі і посуду).

Зокрема, ВАТ«Инпак» займається виробництвом унікальних видів пакувальних матеріалів. Всіполімерні матеріали виробляються з високоякісним друком, мають високітехнологічні та бар’єрні властивості і характеризуються фізіологічноюнейтральністю. Також розвивається виробництво багатошарових комбінованихматеріалів на основі фольги, паперу, полімерних плівок, допоміжних пакувальнихматеріалів – термозварюваних кришок, ламінованих та етикеткових матеріалів.

Широкийасортимент полімерного посуду і пакувальних матеріалів презентує підприємство«Днепропак», які здобувають все більшу популярність. Характерною особливістюрозвитку промисловості пакувальних матеріалів є практика виробництва посуду таупаковок за індивідуальним замовленням клієнта, що свідчить про значнідосягнення у галузі дизайну паковань.

Отже, індустріяполімерних пакувальних матеріалів та посуду в Україні стрімко розвивається,підприємства стараються впроваджувати новітні технології та використовуватидосвід зарубіжних виробників, винаходити нові пакувальні матеріали, які бхарактеризувалися гарним зовнішнім виглядом, технологічністю, економічністю,проте обмеженість зовнішньоекономічних відносин, несприятлива економічнаситуація не сприяють зростанню темпів розвитку. Все ж, нам є до чого прагнути.

 

Пропозиції

v  Більшістьвиробників використовують імпортну сировину, обґрунтовуючи це тим, що вонабільш якісна. На мою думку виробники можуть застосовувати сировину вітчизняноговиробництва, що насправді не поступається за якістю імпортній, це значнозменшить затрату коштів на ввезення та транспортування імпортної сировини домісця виготовлення виробів;

v  Насьогодні підприємства громадського харчування та компанії різних сфернамагаються виділитися серед інших своїх конкурентів, тому дуже перспективним євипуск посуду по індивідуальним замовленням фірм. Є можливість випускати посудрізного кольору та форми, які б  водночас  були б і носіями реклами. Тому явважаю, що кожна велика компанія по виробництву полімерного посуду длязбільшення свого доходу та клієнтської бази повинна надавати послуги зістворенням посуду на індивідуальне замовлення.

v  У ходідослідження було звернено увагу, що більшість посуду все ж таки виробляють зполіетилену та поліпропілену, хоча існує й інша сировина для виготовленняпосуду. Використання іншої сировини, яка має свої особливості та дає іншівластивості виробу, тому це може призвести до розширення асортименту виробів,що дасть привілеї перед конкурентами.

v  Требазастосовувати нові технологічні лінії, це дозволить виробляти товари бездефектів, тобто вищої якості. Оскільки споживачі вже навчилися розбиратися уякості полімерного посуду, тому на ринку залишаться лише ті, якість продукціїяких будуть задовольняти потреби населення.

Списоквикористаної літератури

1.        ДСТУ 2406– 94 «Пластмаси, полімери і синтетичні смоли. Хімічні назви. Терміни тавизначення»

2.        ДСТУ 2425– 94 «Пігменти та наповнювачі неорганічні. Терміни та визначення»

3.        ДСТУ 2437– 94 «Вироби із пластмас. Дефекти. Терміни та визначення»

4.        ДСТУ 2887– 94 «Пакування та маркування. Терміни та визначення»

5.        ДСТУ 2925– 94 «Якість продукції. Оцінка якості. Терміни та визначення»

6.        ГОСТ14359 – 69 «Пластмассы. Методы механических испытаний. Общие требования»

7.        ГОСТ12020 – 72 «Пластмассы. Методы определения стой кости к действию химическихсред»

8.        ГОСТ19927 – 74 «Пластмассы. Методы определения показателей преломления»

9.        ГОСТ22648 – 77 «Плстмассы. Метод определения гигиенических показателей»

10.     ГОСТ 4650– 80 «Пластмассы. Метод определения водопоглащения»

11.     ГОСТ11262 – 80 «Пластмассы. Метод испытания на растяжение»

12.     ГОСТ21207 – 81 «Пластмассы. Метод определения воспломеняемости»

13.     ГОСТ15973 – 82 «Пластмассы. Метод определения золы»

14.     ГОСТ16782 – 83 «Пластмассы. Метод определения хрупкості при изгибе»

15.     ГОСТ26359 – 84 «Полиэтилен. Метод определения содержания летучих веществ»

16.     ГОСТ9.715 – 86 «Материалы полимерные. Методы испытания на стойкость к воздействиютемпературы»

17.     ГОСТ9.049 – 91 «Материалы полимерные и их компоненты. Методы лабороторных испытанийна стойкость к воздействию плесневых грибов»

18.     Товарознавствогосподарських товарів: Підруч. для студ. товарознав. спец. вищ. навч. залкл./Н. К. Кисляк, Т. М. Коломієць, В. М. Кравченко, С. О. Сіренко. – К.: КНИГА, 19– Т. 11. – 2004. – 448 с.

19.     Товароведение:Учеб. Пособие/ Под. Ред.: П. Д. Дудко, А. Г. Крюка. – Х.: Инжэк. – 2005. – 453с.

20.     Непродовольчітовари. Ч. ІІ. Господарські та культурнопобутові товари. Практикум. Навч.Посіб./ Кисляк Н. К., Коломієць Т. М., Глушкова Т. Г., Михайлов В. І. – К.:Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. – 218 с.

21.     Споживчаоцінка асортименту та якості товарів: Збірник наук. праць. – К.: Київ. держ.торг.-екон. ун-т. – 2000. – 207 с.

22.     СоколовР. С. Химическая технология: Учеб. Пособие для студентов вузов. В 2-х т. Т. 2: Металургическиепроцессы. Переработка химического топлива. Производство органических веществ иполимерных материалов. – М.: Влада. – 2003. – 44 с.

23.     СамсоноваИ. Одноразовая посуда – побеждает качество// Продукты питания. — 2003. — №22. — С. 36-37.

24.     Рябцев Г.Л. Ринок полімерів: чому не виправдовуються прогнози//Упаковка. – 2007. — №1. –С. 8-10.

25.     ТарасовВ. Биоразлогаемая упаковка: успехи, тенденции, перспективы//Пищеваяпромышленность.  – М. – 2004. — №2. – С. 26-27.

26.     ШибиринЕ. В. Полимеры, способные разлогаться под влиянием факторов окружающей среды(обзор)// Экология и ресурсосбережения. – 2002. — №2. – С. 53-59.

27.     ШефтельВ. О. Вредные вещества в пластмассах. – М.: Химия. – 1991. – 544 с.

28.     Полимеры/Пер. С англ..; Под ред..: В. Р.Говарикера, Н. В. Висванатхана, Дж. Шрыдхара. –М.: Наука. – 1990. – 396 с.

29.     Манин В.Н. Физико-химическая стойкость полимерных материалов в условиях эксплуатации/В. Н. Манин, А. Н. Громов. – Л.: Химия. – 1980. – 248 с.

30.     ПетренкоК. Д. Кто должен изготавливать тару?// Упаковка. – 2001. — №5. – С. 26-27.

31.     МарковскийВ. Дабы не оказаться в бездне// Продукты питания. – К. – 2002. — №22. – С.12-13.

32.     СоломенкоМ. Г. Тара из полимерных материалов: Справочное издание/ М. Г. Соломенко, В. Л.Шредер, В. Н. Кривошей. – М.: Химия. – 1990. – 400 с.

33.     В.К.Иващенко Полимерная потребительская тара/ В. К. Иващенко, В. Н. Кривошей, М. Г.Соломенко, др. Степанова Р. Н. – К.: Техника. – 1977. – 136 с.

34.     ПрудниковС. та ін… Вторинна сировина: який шлях оберемо?// Харчова і переробнапромисловість. – К. – 2002. — №3. – С. 12-13.

35.     http://www.inpak.com.ua

36.     http://www.ukrplastic.com/rus/profile/bipan/bipan.htm

37.     http://www.ukrplastic.com/rus/profile/vipan/vipan.htm

38.     http://www.ukrplastic.com/rus/profile/alpan/alpan.htm

39.     http://www.ukrplastic.com/rus/profile/solan/solan.htm

40.     http://www.ukrplastic.com/rus/profile/twispan/twispan.htm

41.     http://www.ukrplastic.com/rus/profile/label/label.htm

42.     http://www.ukrplastic.com/rus/profile/platinki/platinki.htm

43.     http://www.ukrplastic.com/rus/profile/packet/pack_r.htm

44.     http://www.ukrplastic.com/rus/profile/packet/s_pac_r.htm

45.     http://refsmarket.com.ua/viewfree.php?pageid=27&diplomID=10625

46.     http://www.interpak04.com.ua/ua/pu1.shtml

47.     http://www.interpak04.com.ua/ua/korreks.shtml

48.     http://www.interpak04.com.ua/ua/bu1.html      

49.     http://users.iptelecom.net.ua/%7Eunipak/produkt.htm#z2

50.     http://www.unipak.kiev.ua/

51.     http://www.kievpolypaks.com.ua/

52.     http://www.dsnews.com.ua/archive/print_ver.php?r_id=18&article_id=10005

53.     http://uck-tessa.ru/76

54.     http://www.refineua.com.ru/pageid-2914-1.html