Реферат: Огляд життя Александра Довженко

Реферат

на тему

Огляджиття Олександра ДовженкоУчня 11-М класу середньої школи № 5

м. Харьківа

Гольштейна Олександра

8.12.2000

Олександр Петрович Довженко – всесвітньовідома людина. Він – режисер-новатор який відкрив нові шляхи в свтовомукіномістецтві. Він сценарист, який створив новий літературний жанр –кіноповість. Він – письменник, орігінальний, самобутній майстер слова. А щехудожник, а також державний та громадський діяч.

    Народився О.П.Довженко 30 серпня 1894 року на околиці невеликогомістечка Сосниці на Чернігівщині. Батьки його були неписьменні. Дітей у сім’ї булобагато – чотирнадцять, але в живих залишилося тільки двоє. Довженко писав усвоїй автобіографіі: “Коли я зараз пригадую своє дитинство і свою хату, в моїйуяві – плач похорон. Вони проходять по всіх моїх сценаріях, по всіх картинах.

     У всіхмоїх фільмах є розлука. Герої прощаються, поспішаючи кудись далеко вперед, вінше життя – невідоме, але принадне, краще. Вони прощаються   поквапливо і недбало, і вдірвавшись, неоглядаються, щоб не розірвалося серце, а плачуть оті, що залишаються. Це – моямати. Народжена для пісень, вона проплакала все життя, провожаючи назавжди. Такпитання жизні і смерті вражали, очевидно мою дитячу уяву, що й залишилися вмені на все життя, пронизуючи в найрізноманітніших виявах мою творчість.

     Так учисленному ряді жиночих образів образ матері заступив собою усі інші. Дід уфільмі “Земля” – це мій покійний дід Семен Тарасович.

 Друге, що вмоєму дитинстві було вирішальним для характеру моєї творчості, це любов доприроди, правильне відчуття краси природи. Я завжди думав і думаю, що безгарячої любові до природи людина не може бути митцем”.

     Восени1903 року малого Сашка віддають до Сосницької чоттирикласної гімназіі. Рухливого,меткого хлопчика цікавило буквально усе. Швидко навчившись читати, він став“запоєм” ковтати книжки. Прочитане кидало школяра від однієї мрії до другої.Йому хотілося всього: “У мене не було пристрасті до чогось одного певного, — згадував майстер. – Мені здавалось, що все легко, і мені хотілось начебторозділиться на кілька частин і жити в багатьох життях, професіях, країнах інавіть видах”.

     Восени1907 року Довженко був зарахований до Сосницького міського чотирикласногоучилища. Він був відмінником, але найбільшу насолоду діставав від креслення імалювання. Бути художником згодом стане мрією його життя. І він мав усі даннідля цього.

     Алепісля закінчення училища Довженко вступив до Глуховського учительськогоінституту, тому що там платили стипендію.

     Учервні 1914 року О.Довженко склав випускні екзамени, одержав свідоцтво прозакінчення іституту та приїхав до Житомира, куди був призначений на роботу.

     Напочатку світової війни О.Довженко за станом здоров’я був визнаний непридатним довійськової служби. Влітку 1917 року він приїздить до батьків у Сосницю, маючинамір більше до Житоміра не повертатися, а спробувати продовжити навчання. Таквін і зробив. Влаштувавшись вчитилем у Києві, Довженко вступив вільнослухачемдо Київського комерційного йінституту. “Цей інститут теж не був моєю школою, –писав пізніше митець. – Я вступив до нього лиш тому, що мій атестат не дававмені права до вступу до інших учбових закладів. Це був засіб здобути собі вищуосвіту”.

    Ініціативний та енергійний студент був обраний головою студентськойїгромади інституту. Всередині 1918 рокуБ коли влада в Києві перейшла до рукгетьмана Скоропадського, він взяв участь в організації загальностудентськогомітингу протесту проти призову в гетьманску армію.

      На цейчас в Києві організувалась Академія мистецтв, і молодий Довженко перейшоввчитися туди, але скоро покинув заняття.

     Напочатку 1920 року він вступив до партії боротьбистів. Через кілька тижнів цяпартія влилася в КП (б)У, і таким чином він став членом КП(б)У. Довженкопризначили завідувати Житомірською партійною школою, а потім в підпілля вКоровинецький район. Там він був взятий у полон польським кінним роз’їздом,але йому пощастило благополучно втекти до свого загону.

Після визволення Києва Довженко був призначеннийсекретарем губернського відділу міської освіти, де працював приблизно рік.

Крім секретарства завідував відділом мистецтва,був комісаром театру Шевченка, брав участь у роботі організаційного комітетупрацівников освіти.

     У липні1921 року Довженко було зараховано до наркомату закордонних справ і направленона роботу до Повноважного представництва УРСР у Польщі. Там віночолив місію по репатріації та обміну військовополоненимі, а з часом обійнявпосаду керуючого справами представництва.

     І в цихумовах Довженко не облишав свого улюбленного заняття – малювання. У вільні відроботи часи він малював шаржи й карикатури, відгукуючись на події, щовідбувались навколо.

     Напочатку лютого 1922 року О.Довженка переводять на посаду секретаря консульскоговідділу Торгового представництва УРСР в Німеччині. До цього ж часу належать іперші публікації О.Довженка – художника. Деякі із його малюнків-карикатур булинадруковані в журналі “Молот”, що виходив у США. О.Довженко розумів, що поєднуватислужбові обов’язки і малювання буде важко, тому він звертається до ЦК КП(б)У іззаявою, в якій просить надати йому можливість зайнятись у Німеччині вивченямграфіки.

Він вступає до приватного художнього училищапрофессора Геккеля, в якому навчається біля року. Е.Геккель належав доекспресіоністичного напрямку в живописі. За сонову художньої творчостіекспресіоністи брали не первинні почуття людини, а її свідомість, “абсолютні”переживання. І відтворювали світ відповідно до цих переживань. Для експресіонизмухарактерна загострена емоційність і фантастична гротескність образів,напруженність дії і акцентування на патетичній декламації, сімволіці, різкепротиставлення епізодів за емоційним звучанням та увага освітленню. Урокинімецького експресіоніста справили на молодого художника неабияке враження. Наранніх самостійних кіноработах митця, зокрема на стрічках “Сумка діпкур’єра” та“Звенигора” відчутний вплив школи, яка дала О.Довженкові перші урокипрофесійної майстерності в мистецтві живопису.

     У липні1923 року Довженко повертається на Україну і починає робити у Харкові,карикатуристом в газеті. Він знайомиться з Ю.Смоличем, М.Бажаном, В.Сосюрой,П.Тичиной.

     Учервні 1926 року Довженко виїхав до Одеси, де влаштувався режисером накінофабрику. В тридцять два роки, маючи певний досвід і певні трудові навики,він круто змінив своє життя, по суті, начавши все заново, і цей рішучий крокдав світові неперевершенного майстра кіномистецтва.  

      Прийшовши на кіностудію, Довженко думав зайнятися комедійнимифільмами.Йому не подобалося те, що робилося у радянській кінематографіі вгалузі комедійних фільмів. “У нас комедійних персонажів чомусь позбавляютьрозуму, а треба робити зовсім навпаки. Комедійний характер нічого спільного зрозумовою недоладністю не має”. Та життя розпорядилось по-своєму: жодноїкомедії він так і не зробив, хоч теплий гумор і гостра сатира є невід’їмнимиелементами усіх його фільмів.

     Першимфільмом О.Довженка був “Сумка діпкур ера”, знятий  в 1927 році. В основу сценарію фільма булопокладено убивство радянського дипломатичного кур’єра Теодора Нетте. У цьомуфільмі Довженко зіграв свою єдину роль в кіно – кочегара, який переховує сумкуНетте. Про свій перший фільм автор говорив так: “Я ще не працюю. Я вчусяроботи”.

    Наступним фільмом О.Довженка була “Звенигора”. В ньому подаваласьісторія українського народу від сивої давини до сучасності. У сценарії бувшироко використаний фольклорний матеріал, змальовувались картини віковічноїборотьби українського народу за своє визволення. Фільм був знятий “одним духом– за сто днів”. “Картину я не зробив, а проспівав, як птах”, — говоривО.Довженко. Фільм прозвучав, як пісня любові до рідного народу, в ньомузвеличувалась його невичерпна мудрість, оптимізм, працьовитість, віра в світле майбутнє,поетичність.Автор “Броненосця “Потемкин” С.Ейзенштейн писав про цей фільм:”Фільм усе більше починає звучати невимовною чарівностю. Чарівностю своєрідноїманери мислення. Дивним переплетенням реального з глибоко національноюпоетичною вигадкою. Гостросучасного і разом з тим міфологічного. Гумористичногоі патетичного. Чогось гоголівського. В повітрі носилося: серед нас нова людинакіно, майстер з власним обличчям.”

     “Звенигора” був останнім фільмом О.Довженка, знятим за чужим сценарієм.В 1929 році він зняв фільм “Арсенал”, сценарій до якого писав вже сам. Новатору кінорежиссурі, він, шукаючи шляхів поєднання кіно з іншими видами мистецтва,в першу чергу – з літературою, став і новтаорм письменником, що створив новийпрозовий жанр – кіноповість. Зміст кіноповісті відтворюється на екрані техннічними засобами кіномистецтва. Крім тогокіноповість має самостійне літературне знасчення. Цей невеликий за обсягомпрозовий твір – місткий і стислий. Характеристика героїв і їхніх стосунківподається тут через діалог і авторський коментар. Кіноповісті Довженка несли всебе такий заряд філософських роздумів, орігінальних думок, міркувань,спостережень, що перетворювались в глибокі трактати про життя і смерть, добро ізло, прекрасне і потворне, про те, що близько людям усього світу.

    “Арсенал” був першою кіноповістю Довженка. Сюжет, як у всіх німихфільмах великого майстра надзвичайно простий. Це хроніка повстання накиївському Арсеналі у 1918 році проти Центральної ради. Вся головна частинафільму – більше двох третин його метражу – показує тяжкі дні страйку, першікроки повстання і, нарешті, його трагічну поразку.

    Сценарій “Арсеналу” будується на трьох визначальних епізодах: залізничнааварія, початок страйку, придушення повстання. Ще перед початком роботиО.Довженко говорив:”Я поставлю фільм за принципом атракціонів, пов’язаннихєдиною цільовою настановою”. Принцип атракціонів, розроблений С.Ейзенштейном,полягав у тому, що дія розбивалась на окремі епізоди великого емоційногонаповнення (“атракціони”), кожен з яких мав стверджувати у свідомості глядачівпевну ідею.  О.Довженко блискучевикористав цей прийом. Стискаючи події, що відбуваються одночасно в різнихпросторових точках, чергуючи кадри з протилежним змістом, митець досягав укіноповісті потужної драматичної виразності. Сцени війни, жорстокої, бзглуздоїчергуються із сценами життя села, убогого, майже безлюдного. Найбільшу емоційнунапругу викликає паралельний монтаж сцен, коли отупіла від горя мати б’є своїх дітей, а озвірілій відтяжкого життя солдат-інвалід б’є на убогій ниві свого коня, а той не витримує іпромовляє до свого господаря: “Не туди б’єш, Іване”. Кінь не витримує, а як жевитримати людині? Короткі, інформативні речення монтажних епізодівперебиваються всценарії авторськими ліричними відступами, його звертанням дочитачів, внутрішніми монологами героїв.

     Вавтобіографії О.Довженко запише”: Герої “Арсеналу” були ще мало персоніфіковані.Це були носії ідей, ідеологій. Я оперував ще, за “звенигорською”звичкою, нетипами, а класовими категоріями. Велич і масштабгність подій змушували менестискувати матеріал під тисненням багатьох атмосфер. Це можна було б зробити,вдаючись до мови поетичної… Я йшов до реалізму в кіно повільними кроками”.

    “Арсенал” – остання стрічка, знята митцем на Одеській фабриці, де вінпознайомився з Ю.Солнцевою, актрисою, яка стала його другом і супутницею на всежиття, продовжувачкою його справи. Свій новий фільм  “Земля” він збирався ставити наКиївській кінофабриці, що саме тоді будувалась. 

     Фільм“Земля” став першим твором в українській                                                                      кінематографії про  колективізаціюі останнім  фільмом “німого періоду”у                                                                           творчості О.Довженка. Вінвиростав з реального життєвого матеріалу, сповненого рагічних  конфліктів, суперечностей. Митець зновуповернувся до фольклорних джерел,

гоголівських традицій. Особливого значення в такій художній структурі фільму

авторнадавав смерті і похорону Василя.На одному з обговорень він сказав, що хотів показати загибель героя так, щоб людям хотілося жити. Соціальна гострота,драматизм

конфлікту, незвичність  біографій і характерів, новизна  екранної умовності, несподіванаповедінка і вчинки  героївбагатьох тоді здивували і насторожили. Критика дорікала й за те, що автор неправильно показав куркуля, що у фільмі відсутні “класові характеристики”. Справді,  О.Довженко не карає Хому. На першому обговоренні фільму в Харкові він так відповів своїм опонентам:”Найтяжча кара –   змусити людину вбити саму себе”. Приречений “куркуленко”Хома не знаходить місцяні серед людей, ні серед природи, і тоді в божевіллі, “як хробак”, головою ніби “угвинчується”в землю. Кожний фільм Довженка нікого не залишавбайдужим. Спалахнула дискусія і навколо “Землі”.Автор радів з того, що широкі кола глядачів фільм сприйняли захоплено.Після переглядів “Землі” в селах  нерідко відбувалися збори, мітинги, приймалисярезолюції, в яких відзначалась актуальність і життєва правдивістьфільму. Великий резонанс мавфільм і за                                                                             кордоном.Близько п’ятдесяти рецензійз’явилося тільки у берлінській пресі.

О.Довженко вважав, що в пошуках новиххудожніх форм, засобіврозкриття людської красиавтор має право на експеримент;він був переконаний, що“чим ясніша думка, тимясніша форма”.  Нові умовні форми відкривають і новіможливості не тільки в пізнанні                                                                            навколишнього світу,а й в розкритті світу самого художника. У “Землі” Довженко відкрив нові можливості творення характеру, художні деталі як елемента екранноїдраматургії. Сільський юнак Василь виростає в образфольклорного героя; дід  Семен у чистійсорочці помирає серед цвітіння і дозрілих плодів як хлібороб і мислителя;яблунева гілка ніжно торкається молодого усміхненого обличчя Василя в труні;яблуко, омите дощем, про яке французький вчений Марсель Мартен сказав: “Той,хто не бачив яблуко крупним планом у Довженковій “Землі”, той взагалі ніколи небачив яблуко”; щедрий дощ, який поливає в кінці фільму запліднену землю,обважнілі від плодів гілки у садах; з екрана не чутно ні звуку падаючих яблук усаду, ні людських голосів, ні дівочих пісень, ні пострілу серед літньої ночі,але екранно-зорові образи, візуальні деталі створюють ілюзію реальної звуковоїполіфонії.   Розповідають, що Ч.Чаплін, перш ніж приступатидо створення нового фільму, переглядав одну зчастин “Землі”. Коли вже німе кіно стало звуковим,кольоровим, широкоформатним, в 1958 р. Німийфільм “Земля” в числі 12 був визнаний кращим фільмом всіхчасів і народів .

     Післянародження звукового кіно Довженко зробив свої перші звукові фільми “Іван” та“Аероград”.  У фільмі “Іван”разгортається історія молодого селянина, який стає робітником і бере участь успорудженні грандіозної електростанції на Днепрі. У фільмі “Аероград” він узявцілковито новий для нього сюжет, що з’явився після тривалої подорожі Довженкапо ріці Амур. Це фільм про боротьбу радянських прикордонників.

     В 1939році Довженко вразив усіх фільмом “Щорс”. Сказати просто, що “Щорс” –український “Чапаєв”,  це означало бинепродумано зв’язати два твори, про саму природу яких треба подумати глибше.Безсумнівно, подібність є. Вони обидва відтворюють епопею революції, постаті іїлегендарних героїв. Але образи фільму “Щорс” – це не просто історичні герої, цене абстрактні символи, а справжні образи героїв у найширшому значені цьогослова. Довженко надає свому фільмові епічного і водночас ліричного характеру.Він створює грандіозні масові сцени – битви, кінні походи. І знову, як у фільмі“Земля” розгортаються вічні теми – життя, смерть, любов. І тут лейтмотивомпроходить глибоке дихання природи.

     Після виходукіноповісті “Щорс” О, Довженко був прийнятий до Спілки радянських письмеників.

     Основна тема “Щорса” – це народ у війні. Звичайно, ця тема є головною увсіх роботах Довженка, створенних в час Великої Вітчизняної війни. Він пишестатті “До зброї”, “Україна в огні”

Та ін., виступає не агтифашистських мітінгах. Підчвс війни Довженко написав кілька оповідань – “Ніч перед боєм”,  “Воля до життя”, “Тризна”.  Він сняв дві документальні кінострічки, текстдо яких написав сам. “Битва за нашу радянську Україну” (1943р) та “Перемога наПравобережній Україні і вигнання німецьких загарбників за межі українськихрадянських земель” (1945 р) створюють ділогію про велику битву за Україну. Упершому фільмі висвітлювалися події від 1941 року і до початку 1943, тобто допочатку визволення українських земель. У другому – показано історичне значенняграндіозних бітв, якими завершувалось звільнення рідної землі від ворога.

     В 19441945 роках Довженко працює над сценарієм “Повісті полумяних літ”. Це був епоспро Велику Вітчизняну війну. Фільм у 1960 році поставила Ю.Солнцева.

     Першимкольоровим фільмом О.Довженка був “Мічурін”, перша назва якого була “Життя вцвіту”. Це була поема про тяжкий шлях пізнання, самотність шукача істіни, прощастя здійснення мети.

     Доспогадів про дитячи роки Довженко вперше звернувся у 1942 році.  Повість зачарована Десна була завершена у1955році. Довженко називав її автобіографічним кінооповіданням. В повісті чіткоокреслюються два плани. Перший – реалістично виписані картини дитинства, дитячивраження від навколишнього світу, картини сільского життя, хлопчачі радості іжалі, розповіді про людей, що оточували хлопчика. І другий план – філософськеосмисленя всього баченного і перейденного людиною, чиє життя вже повечоріло, начиєму шляху були і радості творення і розпука невдач і яка не продала свого“яблукатого коня” мрії.  Пафос і лірика –ці два крила довженковської творчості – в “Зачарованній Десні” дістали особливояскраве вираження.

    Винятково важливу роль у повісті відіграє природа, нерозривно пов’язаназ життям людей “Жили ми в певній гармонії з природой, зимой мерзли, літомсмажились на сонцівосени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цьогоне знає, не знає тієї радості і повноти життя”.

     Картиниповені, сіножаті, нічного зоряного неба сповнені смутку і веселощів, пройнятітрепетною закоханостю в свій край, в його красу. Своєрідним символом, рікоюжиття проходить через повість образ зачарованної Десни.

    Кіноповість “Зачарована Десна” була екранізована в 1964 роціЮ.Солнцевою.

    Лебединою піснею О.Довженка стала “Поема про море” – фільм пробудівництво Каховського моря. Митець вмер напередодні першої павільонної зьомкина кіностудії Мосфільм. Фільм вийшов на екрани через три роки. Перенесла йогона кіноплівку Ю.Солнцева.

     Протворчість О.Довженка можна сказати словами І.Франка:

             Вона вся пристрасть і бажання

              І вся вогонь, і вся тривога,

              Вся боротьба і вся дорога,

               Шукання, досвід і погоні,

               До мет, що мчать на небосклоні.

    Довженко справив великий вплив на розвиток світового мистецтва кіно.Його шукання й відкриття діставали розвиток у різних напрямках кіномистецтва,лягали в теоретичне підгрунтя різних кіношкіл і кіноперіодів. Італійськікінокритики вважають, що поштовхом до виникнення поетики неорелізму сталиДовженкові відкриття, зроблені ще в епоху “Землі” – в час німого кіно.

    Французський кінодіяч Анрі Ланглуа так сказав про Довженко:” Тепер, коли відбувається нова революція усвітовому кіно, фільми Довженка, його мова, його відкриття, які напередвизначили багато чого з того, що винаходиться сьогодні, виступають напередньому краї сучасного мистецтва, як знахідки середньовічних архітекторів,які проступили крізь пил і кіптяву століть на Нотр-Дам де-Парі”.

                                          Фільмографія:

 “Вася-реформатор” 1926. Одеська кінофабрика. Сатирична

комедія. Автор сценаріюі співрежисер.

 “Ягідка кохання”.1926. Одеська кінофабрика. Короткометражний фільм-комедія. Автор сценарію і режисер.

         “Сумка дипкур’єра”. 1927. Одеська кінофабрика. Пригодницький фільм. Сценарій М.Заца і Б.Шаранськогоу переробці О.Довженка.  Режисер-постановникО.Довженко.

“Звенигора”.  1927.

 Одеська кінофабрика. Автор сценарію і режисер.

“Арсенал”. 1928.

Одеська кінофабрика. Автор сценарію і режисер.

“Земля”. 1930.

Київська кінофабрика. Автор сценарію і режисер.

“Іван”. 1932.

Київська кінофабрика. Фільм-кіноповість.Автор сценарію і режисер свого першогозвукового фільму.

“Аероград”. 1935.

“Мосфільм”. Автор сценарію і режисер.

         “Щорс”. 1939.

Київська кінофабрика. Автор сценарію і режисер.

“Визволення”. 1940.

 Київська кінофабрика. Документальна стрічка. Автор сценарію і режисер.

“Битва за нашу Радянську Україну”.

Документальнакінопубліцистична стрічка. Автор сценарію і співрежисер.

“Перемога на правобережній Україні”.Документальна

кінопубліцистична стрічка. Автор сценарію і співрежисер.

“Мічурін”.1949.

“Мосфільм”. Автор сценарію і режисер-постановник.

“Поема про море”. 1958. “Мосфільм”. Автор сценарію. Режисер Ю.Солнцева.

“Повістьполум’яних літ”. 1960.

“Мосфільм”. Перший радянський широкоформатний художній фільм. Автор сценарію. Режисер Ю.Солнцева.

Література

1.    Олександр Довженко. Збірник спогадів і статей про митця.

2.    С.Л. Коба. “Олександр Довженко”

еще рефераты
Еще работы по искусству