Реферат: Аудиторский контроль

<span Times New Roman",«serif»">АУДИТОРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ

<span Times New Roman",«serif»">Виникненнята розвиток аудиту у системі фінансово-господарського контролю

Заісторіографічними джерелами можна стверджувати, що аудит як незалежнийфінансовий контроль має багатовіко­вий період розвитку. Розвиток контролюгосподарської діяль­ності пов'язаний із виникненням обліку у державах, роз­ташованиху долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а в подальшому —на папері. Так, при І і II

династіях у Стародавньому Єгипті(3400—2980 рр. до н. е.) через кожних два роки провадилися інвентаризаціїрухомого і нерухомого майна. При IV династії періодична інвентари­зація булазамінена поточною (перманентною). Метою її була перевірка достовірностірозподілу хліба та інших продуктів харчування. Контроль господарської операціїздійснювався трьома особами — один відмічав на папірусі кількість цін­ностей,які передбачалися до відпуску; другий — проставляв поряд фактичний відпуск і,нарешті, третій — порівнював кількість виданих продуктів з нормами, виявляввідхилен­ня. Уже на зорі зародження контроль за господарськими процесамиформувався як незалежний від безпосередніх виконавців та на документуваннігосподарських процесів.

При VI династії в Єгипті у облікупочали складати кош­ториси витрат та контролювати їх додержання господарюю­чимисуб'єктами, що підтверджується документами (2500— 2400 рр. до н. е.). Зокрема,внутрішній аудит здійснюється на будівельних, сільськогосподарських та іншихроботах. Ке­рівник робіт у кінці дня подавав письмовий звіт. Приймання робіт іконтроль за їх кількістю і якістю здійснювалися спе­ціальною комісією.

У Вавшюпії керівники робіттакож складали звіти щод­ня, які перевірялися згідно з нарядами на виконаніроботи. Характерно, що контроль охоплював витрачання сировини і матеріалів навиготовлення продукції. Збереглися звіти про роботу прядильних майстерень.Працівниця одержувала із комори вовняну пряжу за масою, залежно від якості імаси її визначали угари, що контролювали за нормами.

Вавилонія була першою державою, девиникло спеціальне законодавство. Закони Хаммураби (2200—2150 рр. до н. е.)передбачали: купцям — ведення самостійного обліку; хра­мам — державнерахівництво; передавання грошей без роз­писки вважалося недійсним. Отже,законодавче регулювання обліку було підпорядковане здійсненню контролю за діяль­ністюсуб'єктів господарювання для повноти і своєчасності сплати податків.

В Іудеї облік поєднувався знезалежним контролем. Про це у Біблії зберігся вислів царя Соломона щодо тих,хто постійно перебував у торгових відносинах: підраховуй і оці­нюй, що даєш, іщо отримуєш — запиши. На Великдень жерці Єрусалимського храму не розпочиналислужбу доти,

поки«головний бухгалтер» Іудеї не закриє всі контокорентні рахунки і нескладе звіт і цей звіт не отримає санкції конт­рольних органів. Спеціальною інструкцієюпередбачався порядок обліку пожертвувань у храм. Перед алтарем вста­новлюваласяскриня, царський контролер разом з головним жрецем відмикали замок іпідраховували пожертвування.

Увеликій багатонаціональній імперії Персії, розділеній на сатрапії,велика постійно діюча армія зумовила потребу жорсткого контрольного апарату.Бухгалтери і контролери у цій імперії вели не лише відкритий облік явищ господа­рювання,а й таємний. Контролерів називали «очима і вуха­ми царя».

У СтародавнійГреції особлива увага приділялася кон­тролю збереження власності, зокремамайна (інвентаря). Крадіжку греки розглядали як матеріальну шкоду. Тому ство­рювалитакі умови, за яких державі була вигідна нестача цінностей у матеріальновідповідальних осіб. Проте важли­во, щоб у розкрадача було чим погаситинестачу, тому на посади з матеріальною відповідальністю призначали лише осіббагатих, спроможних внести велику заставу або пред­ставити впливовихпоручителів. Нестача цінностей покри­валася із закладу або майна матеріальновідповідальної осо­би або його поручителів, причому якщо нестача кваліфіку­валасяяк розкрадання, то відшкодування її провадилося у десятикратному розмірі.Звідси інше розуміння контроль­ного прийому інвентаризації як засобу перевіркицінностей у натурі. Поняття раптової інвентаризації було чуже грекам. Більшетого, ініціатива інвентаризації мала виходити від матеріально відповідальноїособи, яка після здавання звіту повинна потурбуватися про докази йогодостовірності. Цей підхід відповідає сучасному договірному аудиту, коли влас­ник,керівник підприємства за угодою з аудитором замовляє контрольну перевірку зпитань, що потребують незалежного висновку аудитора.

ВАфінах були спеціальні чиновники і контролери, до обов'язків яких входилоскладання звітів про доходи і ви­датки держави та їх контроль. Фінансовий облікі контролі. були в руках десяти обраних населенням осіб, до функцій якихвходили облік і контроль усіх державних доходів і видатків, проведенняінвентаризацій рухомого і нерухомого майна.

Грошізберігали дуже своєрідно. Так, на кожний вид до­ходів був окремий глечик, якомуприсвоювали буквений індекс. На конкретні витрати можна було брати гроші тіль­киіз чітко визначеного глечика. При цьому ключ від каси знаходився у чиновника, авід приміщення, де зберігалася документація, — у іншого чиновника-контролера.Ключі мали нумерацію і обмінюватися ними заборонялось. Як бачимо, це елементиобособлення і незалежності аудитора-контро­лера, які застосовуються у сучасномуфінансово-господарсь­кому контролі.

Характернимє контроль за сплатою податків. Докумен­ти з сплати податків розподілялися ізберігалися за стро­ками. Чиновники, що збирали податки, отримуючи гроші,викреслювали платників із списків, отже, залишалися лише несплачені платежі.Так, у Греції зародився прийом лінійно­го (позиційного) запису, якийзастосовувався в обліку і кон­тролі.

Звітністьподавалася у встановлені строки періодично, звіти контролювалися, причомуспочатку державні чинов­ники складали за первинними документами паралельнийзвіт і зіставляли його з поданим. У цьому подібність до ауди­торськогоконтролю, запровадженого у податкових органах України. В Афінах звітність малапублічний характер. (Це також передбачено законодавством України.) Звітихрамів, державних установ записували на мармурові або бронзові дошки івиставляли у народних зборах, в огорожах храмів, вздовж шляхів.

Істотно,що великі філософи Греції приділяли належну увагу обліку і контролю. Так,Арістотель у «Політеці» чітко розмежував облікові і контрольніфункції, причому розгля­дав ревізію як частину контролю. Це був новий підхід:ревізор рівноправний із головним бухгалтером і незалежний від нього. Як бачимо,незалежність аудиту сягає глибокої давнини.

У СтародавньомуРимі метою обліку був в основному контроль господарської діяльності, сплатиподатків. Було створено складний апарат ревізорів і контролерів, і все ж фактишахрайства, ухилення від сплати податків були не поодинокі. Облік мавзапобігати збиткам, які виникали внас­лідок шахрайства або невміння вестигосподарство.

У Китаїу VII ст. до н. е. було запроваджено посаду го­ловного аудитора, основнимобов'язком якого було визнача-

тичесність урядових чиновників, що розпоряджалися дер­жавними коштами, майном. Зчасом форми державних ауди­торських органів змінювалися від однієї династії доіншої, але зміст роботи аудиторів полягав у об'єктивному (неза­лежному)фінансовому контролі діяльності чиновників, суб'єктів господарювання, розподілідержавних і громадсь­ких коштів тощо.

У період середньовіччя разом із розвиткомсуспільно-еко­номічних відносин удосконалюються облік і контроль гос­подарськоїдіяльності, з'являються спеціальні трактати про контроль обліку і звітності,який нині здійснює аудит. Так, у одному із трактатів домініканського чернецяВальтера Хенлі визначено:

піддавати ретельній перевірці звіти;

щороку провадити інвентаризацію для перевіркизвітних і фактичних залишків цінностей;

обов'язково здійснювати інвентаризацію дебіторськоїзаборгованості;

підтверджувати правильність цін, зазначених у звіті,ос­кільки є випадки навмисного зменшення у звітах виручки від продажу товарів іпослуг.

В інших трактатах особлива увага приділяласяревізії, суть якої зводилася до зіставлення початкових залишків, зазначених узвіті, з вихідними на звітну дату.

Розвиток господарської діяльності потребував і новихформ контролю за якістю обліку та достовірністю звітності. У відповідь на це вАнглії з'явився інститут контролерів (аудиторів). Поява такої посади пов'язаназ потребою га­рантувати достовірність звітності.

Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 бе­резня1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудито­рів.В указі про призначеннязазначалося, що аудитори зо­бов'язані запитувати, слухати і перевіряти всірахунки, які ведуться і які будуть заведені у провінціях Оксфорді, Бер-кенхеді,Уельсі та ін., відмічати про всі зауваження щодо ведення рахунків. Є немалоісторичних свідчень активної діяльності аудиторів протягом усього середньовіччяв усіх країнах Європи.

Аудит, як і весь фінансово-господарський контроль,тіс­но пов'язаний із бухгалтерським обліком. Тому доцільно зробити екскурс урозвиток подвійної бухгалтерії, яка заро-

диласяміж 1250—1350 рр. одночасно в кількох містах Італії. Найбільший внесок узародження італійської подвійної бух­галтерії вніс францісканськийчернець-математик Лука Па-чолі (1445—1515), який узагальнив її принципиу Трактаті про рахунки і записи, опублікованому у 1494 р. Трактат бувперекладений на багато мов світу і став початком наукового узагальненняметодології подвійної бухгалтерії.

Завдякиобліку визначаються різні види матеріальної від­повідальності за збереження івитрачання коштів власника. Контроль стає головним знаряддям збереженняприватної власності. До XX ст. основна функція обліку була суто конт­рольною.Пізніше на перше місце виходить функція управ­ління господарськими процесами, азвідси об'єктами конт­ролю стають сировина та її витрачання на виробництво про­дукції,праця та заробітна плата робітників, використання механізмів тощо. Отже,бухгалтерський облік виступає як засіб економічного контролю, який вивчає рухцінностей. Контроль стає функцією бухгалтерського обліку і поділяється напопередній, поточний і завершальний. З розвитком еконо­мічних відносин усуспільстві, удосконаленням управління виробництвом конкурентоспроможної продукціїна внут­рішньому і зарубіжному ринках контроль виділяється у са­мостійнуфункцію управління виробничою, господарською і фінансовою діяльністю власниківкапіталу. Сформувався фінансово-господарський контроль із структуризацією наревізії, тематичні перевірки, бухгалтерську експертизу, аудит.

Поштовхдо розвитку аудиту в Англії дав закон про бри­танські компанії,прийнятий у 1862 р. У ньому запропоно­вано в обов'язковому порядку перевірятирахунки і звіти компаній аудиторами не рідше одного разу на рік. Це зумов­ленопотребою в об'єктивній оцінці звітності акціонерного товариства з тим, щоб матидостовірні дані про дійсний фінансовий стан підприємства і результати йогогосподарсь­кої діяльності за конкретний період. Покладатися цілком на самукомпанію становило б певний ризик, бо нерідкими були випадки банкрутствапідприємств, внаслідок чого акціонери і кредитори втрачали свої капітали. Врезультаті цього недо­віра акціонерів і кредиторів, з одного боку, і податковихорганів — з другого, до достовірності бухгалтерських балан­сів і звітів продоходи сприяла появі бухгалтерів-аудиторів, котрі мали вивчати і аналізуватизвітність акціонерного товариства і давати кваліфікований висновок про їїдостовір­ність. При обговоренні річного звіту товариства на загаль­них зборахакціонерів заслуховувався висновок аудитора і лише після цього звітзатверджувався або не затверджу­вався і давалася оцінка діяльності правліннятовариства.

Отже, незалежні аудитори іаудиторські фірми стали га­рантом того, що підприємство має такий фінансовийстан, як оприлюднений. Спираючись на дані аудиторської пере­вірки, різнікористувачі інформації можуть вирішувати пи­тання про інвестування, спільнувиробничу діяльність тощо.

Аудиторська служба швидкогорозвитку набула у краї­нах з ринковою економікою. Уже через п'ять років післявстановлення обов'язкового аудиту в Англії було прийнято такий самий закон у Франції.

Аудиторська діяльність у СШАвиникла під безпосеред­нім впливом британської практики аудиту. У 1896 р. зако­нодавчимиорганами штату Нью-Йорк був ухвалений за­кон, що регулював аудиторськудіяльність. Тепер практично в усіх країнах світу з ринковою економікою існуєгромадсь­кий інститут аудиту зі своєю правовою і організаційноюінфраструктурою.

     Професійні організації бухгалтерів-аудиторів створені:

уВеликобританії — Інститут присяжних бухгалтерів Англії і Уельсу (1880 р.); США— Інститут дипломованих бухгал­терів (1887 р.); ФРН — Інститут аудиторів (1932р.) і Пала­та аудиторів; Франції — Палата експертів-бухгалтерів і по­віренихбухгалтерів, Товариство комісарів по рахунках.

У розвинених країнахнезалежний аудит є провідною формою фінансового контролю. Порівнюючизаконодавство різних країн у галузі організації аудиту, можна виявити пев­нуподібність, яка полягає у тому, що скрізь є нормативні акти про обов'язковийаудит річної фінансової звітності пев­них суб'єктів підприємництва, встановленікваліфікаційні  вимоги до аудиторів направо зайняття аудиторською діяль­ністю.

Розвиток аудиторської справисприяв створенню вели­ких транснаціональних, аудиторсько-консультативних фірм,які мають свої філії і представництва у багатьох країнах («АртурАндерсен», «Делойт енд Туш» та ін.).

Аудиторська діяльність у країнах СНД — вУкраїні, Ро­сійській Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані таінших — розвивається у міру формування ринкової економіки, урізноманітненняформ власності капіталу. Ауди­торська діяльність у цих країнах регулюєтьсяспеціальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Позитивниму розвитку аудиту у країнах СНД є те, що ство­рено Координаційний центр заудиту за участю певних струк­тур 00Н, Асоціації бухгалтерів і аудиторів СНД,Асоціації бухгалтерів і аудиторів України та інших країн СНД. Коорди­наційнийцентр сприяє розробці методичного забезпечення аудиту, створенню підручниківдля підготовки бухгалтерів-аудиторів у вузах, уніфікації навчальних планів дляпідго­товки бакалаврів і магістрів за фахом «економіст з бухгал­терськогообліку і аудиту».

Спеціалістів із аудиту урізних країнах називають по-різному: у США — громадськими бухгалтерами; вАнглії і англосаксонських країнах — ревізорами або присяжними бухгалтерами; ФРН— контролерами господарства, контро­лерами книг; країнах СНД — аудиторами,економістами з обліку й аудиту. Незважаючи на різне найменування фахів­ців ізаудиту, всі вони виконують одну функцію: провадять незалежний фінансовийконтроль соціальних і економічних програм на стадії їх проектування тавиконання; перевіряють діяльність господарюючих суб'єктів та відображення її уобліку і звітності з метою запобігання зловживанням і по­милкам у сплатіподатків до державного і місцевого бюджетів, громадських та державнихфінансових фондів; складають об'єктивні (незалежні) висновки про результатиперевірки, а також надають консультативні послуги з питань марке­тингу,менеджменту, бухгалтерського обліку, звітності тощо.

Отже, виникнення ірозвиток аудиту у системі фінансо­во-господарського контролю пов'язані зурізноманітненням форм власності капіталу в різних суспільно-економічних фор­маціяхта потребою його раціонального використання.

<span Times New Roman",«serif»">Зміст іфункції аудиторського контролю

Фінансово-господарськийконтроль діяльності підпри­ємств при ринкових відносинах і різних формахвласності наповнюється іншим змістом. Виникла нова форма фінан­сово-господарськогоконтролю — аудиторський контроль. Це

незалежний контроль, який здійснюють аудиторськіорганіза­ції (фірми) за договорами з підприємствами і підприємця­ми. Виконуютьйого аудитори (від лат. аиаііог — слухач-учень, якого призначив вчительдля вислуховування уроків інших учнів, перевіряючий).

Державна податкова адміністрація та її органи намісцях мають право вимагати від підприємств і підприємців при поданні річнихзвітів про фінансово-господарську діяльність представляти висновки (акти) проперевірку аудиторами (аудиторськими організаціями) достовірності бухгалтерсь­когообліку і звітності. Аудиторські висновки відповідно до законодавства Українимають право вимагати від підпри­ємств і підприємців установи Національногобанку України при наданні кредитів, використанні державного фінансуван­ня в їхдіяльності. Цим же правом користуються комерційні банки, органи державноїстатистики з питань їх компетенції. Аудит у сучасному розумінні існує багатороків. Зародився він тоді, коли вперше виникло розмежування інтересів міжособами, які безпосередньо займаються управлінням підпри­ємством (менеджерами)і вкладниками коштів у його діяль­ність (власниками). Разом з тим почализароджуватися ак­ціонерні товариства, і аудитор зайняв центральне місце гро­мадськогоконтролера зовнішньої звітності правління ком­панії, обстоюючи інтереси сторін(передусім акціонерів), заінтересованих у об'єктивних бухгалтерськихпоказниках. Таким чином формується в основному зміст сучасного ауди­ту,який набув широкого застосування у країнах із розвине­ною ринковою економікою.

Аудит у країнах ізрозвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку певний еволюційнийшлях.

Спочатку аудит був лишезнаряддям перевірки і підтверд­ження достовірності бухгалтерських документів ізвітів, по­тім він стає системно-орієнтованим на активізацію еконо­мічноїдіяльності. При цьому з метою запобігання помилкам основні зусилля булоспрямовано на підвищення ефектив­ності системи управління підприємством іпередусім систе­ми його внутрішнього контролю, що позитивно вплинуло наточність обліку і достовірність звітних даних. Таким чином, системний підхідзумовив нові якості аудиту, його консуль­тативну діяльність. За умовисистемного підходу здійсню­ється формалізація аудиторських процедур, що даєзмогу оптимізувати проведення перевірок, починаючи з підготов­чої стадії ізакінчуючи складанням аудиторського висновку. Третій етап розвитку аудиту — цейого орієнтація на запобі­гання можливому ризику під час проведення перевірокабо консультацій, уникнення ризику. Особливе значення ризи­ку аудиторапояснюється не лише можливістю втрати репу­тації аудитором або аудиторськоюфірмою і втрати клієнта, а й великими штрафами, коли через непорядність і непра­вильнийвисновок аудитора замовнику-клієнту завдано ма­теріального збитку.

Заявляючипро помилки та інші виявлені порушення, аудитор повинен додержуватиконфіденційності, оскільки порушення його може завдати збитків замовнику.Аудитор може частину роботи не виконувати, якщо він довіряє сис­темі внутрішньогоконтролю, що діє на підприємстві. На­приклад, він може використати даніінвентаризацій товар­но-матеріальних цінностей, проведених ревізорами під­приємства-замовника,якщо упевнений, що перевірки прове­дені правильно. Крім того, аудитор виявляєдовіру висновкам інших аудиторів, які перевіряли організації і дочірні філіїкомпанії, при аудиті зведеного (консолідованого) фінансо­вого звітуматеринського підприємства.

Аудиторськаперевірка провадиться з використанням ауди­торських стандартів (норм аудиту),розроблених практикою у країнах із розвиненою вільною економікою. Аудиторськістандарти — це основні принципи виконання аудиторсь­ких процедур. Вонимають виконуватися незалежно від умов, в яких проводиться аудит. Доаудиторських стандартів вклю­чають пояснення і норми аудиту, що є керівництвомдо вико­нання аудиторських процедур, застосування їх до окремих об'єктівперевірки, підготовки аудиторських звітів.

Ваудиторській практиці виділилися два основних напря­ми діяльності: приватнийаудит і аудит за законом. Під термі­ном «приватний аудит»розуміють аудит, який здійснюється за замовленням заінтересованої сторони(партнерів по ком­панії), приватне за домовленістю, незалежно від того, чипередбачена така перевірка законом. Аудит за законом (обов'язковий) єнеобхідною мірою захисту інтересів заснов­ників (акціонерів, учасниківкапіталу) і держави від навмисно­го викривлення у звітності показниківпідприємницької діяльності. Кожна компанія з обмеженою відповідальністю

за законом зобов'язана щороку запрошуватикваліфікованого аудитора для перевірки своїх бухгалтерських рахунків. Характері масштаби приватного аудиту залежать в основ­ному від заінтересованостіклієнта. Масштаби аудиту за законом чітко визначені і змінювати їх нідиректори, ні ак­ціонери, ні навіть самі аудитори компанії-клієнта не маютьправа.

Аудит є моральним стимуломдля чесної роботи служ­бовців фірми. Розуміння того, що всі записи і звітибудуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує служ­бовців акуратно ічітко вести облік і складати звітність про господарську діяльність підприємстві підприємців.

Провадять аудит здебільшогопісля завершення звітного періоду і відображення діяльності підприємця убухгалтерсь­кому обліку і звітності. На практиці таке чітке розмежуван­няаудиторської і бухгалтерської роботи не завжди можли­ве, особливо приприватному аудиті в невеликих компаніях. Малі фірми часто не завантажують себеведенням бухгал­терських книг і складанням звітів, покладають це на ауди­торів.Слід зазначити, що в таких ситуаціях підготовка або складання бухгалтерськихзвітів не є складовою аудиту. Скоріше навпаки, для об'єктивної перевірки цьомуаудито­ру не слід виконувати контрольні функції.

Зміст аудиторського контролю як однієї з формфінансо­во-господарського контролю складається з експертної оцінкифінансово-господарської діяльності підприємства за дани­ми бухгалтерськогообліку, балансу і звітності, а також ауди­торських послуг з питань обліку,звітності, внутрішнього аудиту.

Поширена думка про те, щоаудит необхідний лише для великих підприємств із складною структурою абокомпаній, в яких акціонери потребують захисту своїх інтересів. Проте дуже частопроведення аудиторської перевірки має перева­ги навіть у тих випадках, коли зпогляду закону вона не обов'язкова.

Відомо, що власник неохоче сприймає контроль йогофінансово-господарської діяльності, але в проведенні ауди­ту вінзаінтересований, оскільки це забезпечує можливості для правильного розподілуприбутків між державою і під­приємством у формі податків, що підлягають сплатіу бюд­жет; обгрунтований розподіл прибутку за акціями і позиками у виглядідивідендів та інших форм між членами колективу підприємства, інвесторами тощо;залучення ка­піталу нового партнера у діяльність підприємства і забез­печенняйого частки прибутку; зміни умов партнерства та відображення їх убухгалтерському обліку (вартість основ­них засобів, переоцінка їх). Такапереоцінка прямо впливає на частку власності кожного з партнерів, тому їмдоцільно провести аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цих змін.Крім того, одержання кредитів банків в умо­вах ринкових відносин грунтується нависновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахунки підприємства. Ауди­торськоїперевірки потребує і вирішення спорів, які розгля­даються в арбітражних і народнихсудах, між підприємства­ми, банками, податковими органами та іншими суб'єктамиправа.

Отже,в сучасних умовах розвитку ринкових відносин функ­цією незалежногоаудиторського контролю є сприяння встанов­ленню економічних зв'язків міжвиробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.

Ринковівідносини, конкурентність у господарюванні у високорозвинених країнах зумовиливиникнення внутрішньо­го аудиту, організованого власникамивнутрішньоакціонер-них товариств, концернів, корпорацій. Після досягненнявисокого рівня якості товарів і послуг у компаніях відбуваєть­ся постійнаборотьба не лише за просування їх до споживача, а й за подальше нарощуваннятоварної маси для задоволення попиту покупців. У конкурентній боротьбі важливимзасо­бом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. Напідприємствах створюються відділи, що відповідають за формування, координацію івиконання планів внутрішнього аудиту. Його здійснюють співробітникиспеціального відді­лу і суміжних з ним служб (бізнесу, маркетингу).

Якістьтоварів, робіт і послуг установлює не аудит, а стан­дарти і попит на нихклієнтів. Тому першочерговим завдан­ням внутрішнього аудиту є визначенняклієнта, якому пот­рібні послуги аудиту. Такими клієнтами можуть бути радидиректорів компанії, головний інженер (технолог), голов­ний бухгалтер та ін.Клієнт, обираючи внутрішній аудит, має бути впевнений, що він вирішує важливідля нього пи­тання найбільш ефективним способом, а результати корисні длякорпорації.

Внутрішній аудитвирішує для клієнта такізавдання:

вивчаєсистему контролю за активами; перевіряє відповід­ність діючого контролюполітиці компанії; аналізує ситуації ризику і запобігання від банкрутства;використовує ноу-хау для збільшення прибутку і ефективності нової технології тавживає інших заходів, що сприяють розвитку компанії у фінансовому бізнесі.Внутрішній аудит здійснюється на по­передній стадії виконання комерційної,технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після завер­шення,дає експертну науково обгрунтовану оцінку госпо­дарським операціям і процесам,але він не підміняє внутрішньогосподарського контролю. За завданням власникафункціями контролю є збереження цінностей, виявлення конкретних винуватціввипуску бракованої продукції чере:і порушення технології виробництва та іншінегативні явища, що є першопричиною збитків.

Усвітовій практиці бізнесу аудиторський контроль грун­тується на взаємнійзаінтересованості підприємств (фірм) з боку власників (акціонерів), держави вособі податкової служби аудиту в реалізації своїх послуг. У своїй діяльностіаудиторська організація (фірма) керується законодавством і власнимигоспрозрахунковими відносинами. В умовах кон­куренції в аудиторському бізнесіце економічно сприяє якіс­ному проведенню контрольних перевірок. У свою чергу,під­приємство має можливість вибору кваліфікованого незалеж­ного від будь-якоговідомства контролера-ревізора (аудитора), а держава — забезпечити контроль задостовірністю фінан­сової звітності і як наслідок — правильністю оподаткування,не витрачаючи на це коштів державного бюджету.

Аудиторськаформа контролю передусім поширюється на міжгалузеві концерни, асоціації,об'єднання, акціонерні, орендні, спільні, а також інші підприємства, які невходять до підпорядкування міністерств і відомств, комерційні бан­ки,кооперативи і громадські організації.

Отже,аудит фінансово-господарської діяльності у сфері виробництва, обігу іспоживання суспільне необхідною про­дукту в умовах ринку сприяє задоволеннюпопиту покупиш активним впливом на збільшення випуску конкурентоспро­можнихтоварів на ринку, зростанню прибутку підприємств і через систему податківзбільшенню відрахувань до держав­ного бюджету.

<span Times New Roman",«serif»">Класифікаціяорганізаційних форм аудиторського контролю

Аудиторський контроль —аудит — залежно від завданьзамовника виконує функції запобіжного, перманентного (опе­ративного),ретроспективного (післяопераційного) і страте­гічного видівфінансово-господарського контролю. Аудит має єдиний предмет і метод з іншимивидами контролю, тому використовує ті самі джерела інформації, методичні прийо­миі контрольно-ревізійні процедури, які застосовуються у контрольно-ревізійномупроцесі. При цьому висновки ауди­ту на поставлені запитання обґрунтовуютьсявсіма видами доказів, які мають підтвердження достовірними документаль­нимиданими бухгалтерського обліку. Разом з тим аудит відрізняється від інших формфінансово-господарського конт­ролю передусім організаційними принципами ікласифіка­ційними ознаками.

Класифікацію аудиторського контролю фінансово-госпо­дарськоїдіяльності подано на рис. 1

За організаційними ознакамиаудит поділяють на регла­ментований,договірний, внутрішній (відомчий) і держав­ний.

Регламентований —проведення його регламентуєтьсязаконодавством і нормативними актами, де визначено катего­рії підприємців, якіпідлягають обов'язковому аудиту, наприк­лад, за даними річного звіту профінансово-господарську діяльність перед поданням його до податковоїадміністрації при одержанні банківського кредиту — обов'язкове представ­ленняпозичальником висновку аудитора.

<img src="/cache/referats/7301/image002.jpg" v:shapes="_x0000_i1025">

Передемісією цін­них паперів емітент зобов'язаний згідно з правилами Націо­нальногобанку України подати висновок аудитора про його фінансовий стан. Зокрема, заданими бухгалтерського облі­ку, балансу і звітності суб'єкта підприємницькоїдіяльності у висновку аудитора повинні знайти відображення такі показ­ники:загальний розмір прибутку та джерела його форму­вання; сума сплачених податків;прибуток, який підлягає розподіленню між акціонерами; розмір капіталізованогопри­бутку (з розбиванням за фондами); сума прибутку, що від­раховується дорезервного фонду; інші напрями викорис­тання прибутку (підлягаютьрозшифруванню).

Договірний—об'єктаудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконання обумовлюються угодою міжсуб'єктами під­приємницької діяльності і аудиторською організацією.

Внутрішній(відомчий) —провадиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначенняплатоспро­можності та запобігання банкрутству.

Запроваджуєтьсявін як на підприємствах, так і в сере­дині компаній, концернів та ін.

Державний—аудиторські підрозділи державних подат­кових адміністрацій, які безпосередньо уплатників податків юридичних і фізичних осіб перевіряють стан обліку госпо­дарськихоперацій та відображення їх у фінансовій звітності, повноту і своєчасністьнарахування та сплати податків до державного і муніципального бюджетів,фінансових фондів тощо.

Запроцесуальними ознаками, тобто участю в процесі проведення аудиту різнихфахівців і аудиторських організа­цій, аудит поділяють на одно-,багатопредметний (комплекс­ний), комісійний.

Однопредметний—досліджуються питання одного виду (предмета) аудиту — платоспроможності, емісіїцінних па­перів та ін.

Багатопредметний—комплексний аудит стратегії управ­ління маркетингом, виконаннянародногосподарських про­грам, тому в них беруть участь фахівці різнихспеціальнос­тей, а також різних аудиторських організацій. Комплексний аудитможе здійснюватися локально, коли кожний аудитор

досліджуєпитання, що стосуються його компетенції (пред­мета). Свої висновки вони передаютьзамовнику для уза­гальнення і комплексної оцінки залежно від його потреб.

Комісійнийаудит провадиться кількомафахівцями різ­них спеціальностей, але однієї аудиторської організації, томуузагальнення роблять в одному висновку, який підписують усі аудитори, що бралиу ньому участь. Цей аудит здійсню­ється, як правило, аудиторськими фірмами, щопризнача­ють одного з аудиторів керівником. Обов'язком його є син­тезуваннярезультатів дослідження різних аудиторів, що брали участь у комісійному аудиті.Керівник аудиторської групи повинен мати найбільші пізнання в галузіметодології фінансово-господарського контролю, методики економічних досліджень,уміти синтезувати висновки інших аудиторів (економістів, соціологів,технологів), які стосуються однієї програми дослідження, тобто класифікуватиаудиторську ідентифікацію їх.

Викладенакласифікація за процесуальними ознаками передбачена нормами процесуальногоправа, що стосуються економічних експертиз, тому їх можна застосовувати втеорії і практиці аудиту.

Зазмістом і функціями в управлінні фінансово-госпо­дарською діяльністю аудитподіляють на запобіжний, пер­манентний, ретроспективний (післяопераційний) істрате­гічний.

Запобіжний—це аудит,який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарськійдіяльності до виникнення їх, тобто на стадії підготовки технології ви­робництва,до проведення маркетингових операцій тощо, Провадиться він здебільшоговнутрішнім аудитом, який діє у структурі підприємства як спеціальний підрозділабо цими функціями наділено контрольно-ревізійний підрозділ.

Перманентний—це аудит,який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльностіпідприємства. Метою його є забезпечення менеджерів інформацією про відхиленнявиробничих процесів від заданих параметрів, фінансову стабільність умаркетинговій діяльності, конкурен­тоспроможність виготовлюваної продукції,робіт та послуг на внутрішньому і зарубіжному ринках. Перманентний аудитздійснюється внутрішнім аудиторським підрозділом під­приємства або зовнішнімаудитом на договірних засадах.

Ретроспективний—це аудит,який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулийрік. Проводиться він зовнішніми аудиторськими організа­ціями.

Зовнішнійаудит виконують аудиторські фірми за дого­ворами із замовниками, підприємствамиі підприємцями. Відповідно до цих договорів замовник надсилає аудиторсь­кійфірмі замовлення, в якому визначає конкретні питання для вирішення аудитом.Питання ці стосуються перевірки стану фінансово-господарської діяльності заданими бухгал­терського обліку, балансу і звітності. При цьому аудит виз­начаєвідповідність такої діяльності законодавству, а також достовірність їївідображення в системі бухгалтерського об­ліку і звітності. На договірнихзасадах аудиторська фірма надає підприємству-замовнику різні аудиторськіпослуги щодо удосконалення бухгалтерського обліку і контролю фі­нансово-господарськоїдіяльності, консультації і рекомендації з питань бізнесу.

Аудитна сучасному етапі його розвитку поділяють на добровільний і обов'язковий дляпідприємств, річні звіти яких за чинним законодавством підлягають обов'язковомуаудиту. Перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці,визначають згідно із законодавством України органи державного управління задорученням уря­ду залежно від певних економічних критеріїв — виду влас­ності іформи діяльності підприємства, підприємця, розміру виробництва і реалізаціїпродукції (робіт, послуг), чисель­ності працюючих тощо.

Приобов'язковому аудиті суб'єкту господарської діяль­ності надається правосамостійного вибору аудиторської фірми.