Реферат: Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу)

Міністерство освіти і науки України

Київськийнаціональний торговельно – економічний університет.

Кафедра менеджменту зовнішньо-економічної діяльності.

КУРСОВА РОБОТА

з курсу

“РозміщенняПродуктивних Сил”

На

тему:

“

Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу”

Виконав:

Студент

I-го курсу ФЕМП

ВоронцовВладислав

Перевірив

:

Науковийконсультант

професор Воронова Є

.М.

Київ 2004.

Сучасний стан та особивості розміщення трубопровідноготранспорту світу.

План.

Вступ………………………………………………………..ст.3

1. Основні функції тазначення трубопровідного транспорту світу………………………………………… ст. 5

2.Соціально-економічні, історичні, природні умови розвитку трубопровідноготрансрорту світу…… ст.7

3. Місцетрубопровідного транспорту, його розвиток та структура на сучасномуетапі…………………… ст.8

4. Територіальніособливості в розвитку і розміщенні трубопровідного транспорту…………ст.10

5. Перспективирозвитку і проблеми трубопровідного траеспорту………………………… ст.25

Висновки………………………………………………….ст.37

Використана література………………………………ст.40

ВСТУП.

Сучаснийтранспорт являє собою єдину (у соціально-економічному відношенні) транспортнусистему, включаючи могутню мережу залізничних, морських, річкових, автомобільних,повітряних, трубопровідних, міських і промислових комунікацій. Переміщаючищорічно мільярди тонн сировини, палива, матеріалів, продукції, а також багатомільярдів пасажирів з досить високим рівнем комфорту і швидкості, сучаснийтранспорт забезпечує масове індустріальне виробництво, глибокий поділ праці,внутрішню і зовнішню торгівлю, сприяє розвитку культури і науки.

Траспорт — одна знайважливіших галузей господарства. Через транспортматеріалізується міжнародний поділпраці. Переважна частинавсіх транспортних засобів знаходиться в високо розвинутих капіталістичнихкраїнах.В цих країнах у сфері транспорту зайнята значна частина населення,на нього приходиться велика доля основного капіталу. В останній періодкількість транспорту значно зросла. Розвиток окремих видів транспорту проходитьне рівномірно. Швидше всього розвивається автомобільний, повітряний ітрубопровідний транспорт. Транспорт перетворився в одну з найбільш оснащених втехнічному відношенні галузей економіки.

Він забезпечує виробничі зв’язки промисловості ісільського господарства, здійснює перевезення вантажів і пасажирів. Засобитранспорту розподілені в розвинутих капіталістичних країнах за типом власності:приватний, або державний. Важливим фактором є зростання обсягів перевезень, ускладнення умов його роботи, що призвело до збільшення державного контролю у ційгалузі.

Виробничі потужності транспорту в останній час значнозросли. Цеспричинено не тільки науково-технічною революцією, а й розвитком його в умовах жорсткої конкуренції.

Розвитококремих видів транспорту іде нерівномірно. Так, останнім часом найбільш помітнорозвиваються такі види транспорту, як повітряний, трубопровідний,автомобільний, морський.

Залежно відісторичних умов,рівня розвитку продуктивних сил, особливості територіальної структуригосподарства, розміщеннянаселення, природнихумов,присутності водних шляхів, характеру рельєфута ін., формується той чи інший тип транспортної системи.

Існує дватипи високо розвинутих транспортних систем:північно – американська та західно — європейськатранспортні системи.Перший тип склався в США і Канаді — великі території, значний виробничийкапітал, цілісний внутрішній ринок і таке інше. В цих країнах розвинуті всівиди транспорту. В перевезенні пасажирів на перше місце вийшов повітрянийтранспорт,вперевезенні вантажів – залізничний транспорт.

В країнахЗахідної Європи більша частина припадає на залізничний та автомобільнийтранспорт. ВНімеччинівсі види транспорту розподілені приблизно однаково, а процент трубопровідного транспорту малий.Доля морського транспорту більша в Англії,трубопровідного — у Франції.Автомобільний транспорт одержав значне поширення вЗахідній Європівраховуючивідносно короткі відстані між містами. Транспортні системи Японії,ЮАР,Австралії відносяться до перехідних. В Японії найбільше поширення одержав морський іповітряний транспорт.

Особливий тип транспортної системи характерний для країн, якірозвиваються — вони набагато гірше забезпечені транспортом, що є серйозноюзавадою для розвитку економіки цих країн.

В найближчийчас в транспортних системах розвинутих країн великих технічних змін неочікується. Перспективним вважаєтьсятрубопровідний транспорт із-за відносної дешевизни в експлуатації та можливостіповсюдної прокладки, високої пропускної здатності, низької собівартостітранспортування, малої кількості обслуговуючого персоналу, незалежність від природно-кліматичних умов,безперервності процесу транспортування. Розвиткутрубопровідного транспорту сприяв розвиток енергетики і технологічний прогрес.

Значний зріст трубопровідного транспорту за останній період врізних країнах світу є наслідком високого розвитку світової нафтогазодобувноїпромисловості. Географічне розміщенняголовних родовищ нафти і газу в більшості країн світу не співпадає зрозміщенням основних районів споживання цих видів полива,внаслідок чого виникає необхідність транспортуваннявеликих вантажопотоків нафти, нафтопродуктів і газу. Зусіх видів транспорту трубопровідний транспорт найкраще підходить для їхтранспортування.

Розвиток трубопровідного транспорту і масшттаби його будівництвазалежить від видобутку нафти і газу в регіонах світу.

Дослідженням моєї курсової роботи є саме цей вид транспорту.Я ставлю завдання дослідити і розкрити у своїйкурсовій роботі умови розвитку цього виду транспорту, його основні функції,його місце серед інших видів транспорту, перспективи розвитку та проблеми йоговикористання

1. Основні функції та значення трубопровідного транспортусвіту.

На сучасному етапінайбільш швидко розвивається автомобільний, повітряний і трубопровіднийтранспорт.

Трубопроводи — специфічний засіб транспортування нафти, кам'яного вугілля і хімічних продуктіввід місць їхнього видобутку до ринків споживання.

Основною функцієютрубопровідного транппорту є перевкзення значних обсягів сировини.

Так в ПівнічнійАмериці трубопроводи прокладені від районів видобування до центрів споживанняна сході континенту.

В Західній Європітрубопроводи проходять від морських портів,куди поступає імпорт,або добута в Північномуиорі нафта до промислових центрів в глибині континенту.

В країнах БлизькогоСходу, на півночі Африки траси трубопроводів ідуть від районів видобуваннянафти і газу до морських портів, звідки ця сировина експортується в розвиненікапіталістичні країни

Велике значення трубопровідного транспортуполягає у тому що собівартість транспортування по трубопроводу втроє дешевшеніж по залізниці.

Трубопровідний транспорт забезпечує стабільність і надійністьвантажних перевезень, а також відносно мало забруднює навколишнєсередовище.

Більшістьтрубопроводів використовуються власниками для транспортування їхніх власних продуктів.

Таблиця №1: Оцінкавидів транспорту [3].

Вид транспорту/критерії

Общий рейтинг

Залізничний

Водний

Автомобільний

Трубопровідний

Повітряний

Примітка: Найбільш сприятливий показник — 1.

А — Швидкість;

Б — Частота відправлень (за планом у добу);

В — Надійність (дотримання графіків доставки);

Г — Перевізна здатність ;

Д — Доступність (число географічнихточок, що обслуговуються,);

Е — Вартість.

Як видно з таблиці 1 трубопровідний транспорт відіграє далеко не останнюроль серед інших видів транспорту.

2. Соціально-економічні, історичні, природні умовирозвитку трубопровідного трансрорту світу.

Історичні передумови розвитку трубопровідного транспорту.

Трубопріводні системи почали застосовувати приблизно з 1919року. Це були трубопроводи переважно невеликого дыаметру, і призначалися длятранспортування на невеликі відстані сирої нафти з пунктів переробки до пунктівспоживання.При будівництвіпершого трубопроводу впровадники зазнавали перешкод з боку тих хто перевозивнафту в інший спосіб.

Цебув тільки початок. Цей вид транспорту виявився быльш доцыльним ыекономычно вигыднимі набув значного розвитку.

Потім почалося проектування більшого за діаметром трубопроводу в США.

Особливо бурхливо розвивавсяцей вмд транспорту після 1945 року. Нафтопровід “Дружба”побудований у тічаси немає аналоів і до тепер.

В наш бурхливого розвиткунових технологій трубопровідний транспорт виходить на якісно новий рівень. Ці нові досягнення дозволять подовжити строкслужби трубопроводі та заабезпечити їхнюнадійність.

Природні передумови розвитку трубопровідного транспорту.

Трубопровідний транспорт доцільно використовувати там, де неможливо або не вигідно користуватись іншимивидами транспорту.Недолікитрубопрвідного транспорту полягають у наступному неможливість повсюдноїпрокладки і обмежена номенклатура у перевензенні вантажів. Трубопроводи прокладають тоді, коли потрібно регулярно перевозити вантажі навеликі відстані на відносно рівних підводних або наземних ділянках.

Соціально економічні передумови розвитку трубопровідного транспорту.

Трубопровідний транспорт належить до економічних видів транспорту,що потребують значних капіталовкладень прибудівництві та потім цей транспорт дуже швидкко окупається та приносить значнийприбуток. Тому цей транспортнабув такого розвитку і продовжує розвиватися в наш час. Також перевагою цього транспорту є те що він більшаварійно безпечний порівняно з іншими видами транспорту.

3. Місце трубопровідного транспорту, його розвиток таструктура на сучасному етапі.

На даноиу етапі розвитку вумовах ринкової економіки нафтові і газові виробничі асоціації одержали правосамостійно підписувати договори зі споживачами. Після розколу Радянського Союзу були організовані спільні виробничіпідприємства за участю іноземного капіталу, що самостійно вибирають покупця. У силу цих обставин, з 1992 року оплата послуг потранспорту нафти стала встановлюватисяна основі тарифів. На сучасному етапі функціонування системи нафтопроводіввідбувається в принципово нових економічних і політичних умовах. У зв'язку зподілом трубопроводів по територіальній приналежності між державами — колишнімиреспубліками СРСР у даний час тількиРосія володіє єдиною нафтопровідною системою. Магістральні нафтопроводиакціонерної компанії по транспорту нафти «Транснефть» забезпечуютьтранспорт 99,5% нафти, що добуваєтьсяв Росії. Система магістральних нафтопроводів є природною монополією ізнаходиться в державній власності і цілком контролюється державою. Контрольздійснюється за допомогою встановлення тарифів на транспортні послуги,розподілом прав доступу до експортних нафтопроводів, інвестуванняу нафтопровідний транспорт, що також впливає натарифи. Довжина системи магістральних нафтопроводів АК «Транснефть»,що з'єднує практично всі райони видобутку нафти в Росії з центрами переробки,експортними терміналами і обслуговує нормальнефункціонування нафтового ринку, складає 48500 км. Крім того, за останні сімроків було введено в лад приблизно 600км магістральних газопроводів діаметром 1220 і1420 мм.

Зараз Росія є найбільшимекспортером нафти на європейський ринок,і самевона володіє найбільшими запасами нафти і природного газу. Саме тому практично всі великі нафтопроводи Європисконцентровані навколо неї.

На сучасному єтапі карта трубопровідного транспорту Європи показано на Мал1.

<img src="/cache/referats/19069/image002.jpg" v:shapes="_x0000_s1027">
Джерело: Atlas – analitic.com

4. Територіальні особливостів розвитку і розміщенні трубопровідного транспорту.

ОГЛЯДРОЗВИТКУ ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ В ОКРЕМИХ КРАЇНАХ.

Сплучені Штати Америки.

По довжиніексплуатованих і споруджуваних магістральних трубопроводів США займає першемісце в світі. Довжина трубопроводів у США на кінець 1979 р, складала 1120,64тис. км, у тому числі нафтопроводів і продуктопроводів 710 тис. км,газопроводів 410 тис. км і вуглепроводів 640 км. За даними Національної Радибезпеки по трубопровідному транспорту в 1980 р. у США по трубопроводах довжиною1600 тис. км транспортувався природний газ до більш ніж 48 млн. споживачів. Цюмережу газопроводів експлуатують близько 30 тис. фірм. Вона складається з 290тис. км магістральних газопроводів, 1300 тис. км. газорозподільних коллекторіві 30 тис. км. газорбірних трубопроводів. За даними Дж. Эванса на 1982 р. у США загальна протяжністьнафтопроводів складала 235 тис. км., а продуктопроводів і для перекачуваннязріджених нафтових газів — 103 тис. км, обсяг транспорту нафтопродуктів досяг4,75 млн. м3/добу. Наявна різниця в цифрах по довжині, пояснюється тим, що впідведення підсумків деякими авторами включаються не тільки магістральні, але ізбірні трубопроводи.

На початку 90-х роківминулого сторіччя, коли була відкрита нафта в штатах Техас і Оклахома, булипрокладені трубопроводи між промислами і нафтопереробними заводами, а також упорти завантаження танкерів на узбережжя Мексиканської затоки.

З переходом набудівництво магістральних трубопроводів із труб великих діаметрів обсяг ітемпів прокладання їх складав вже 8-12 тис. км. на рік. Загальна довжинамагістральних трубопроводів у США на 1985 р. складала 768 тис, км.

При будівництвігазопроводів основним є спорудження нових магістралей з Аляски й Арктичнихрайонів Канади і газопроводів з району Скелястих гір для транспортування газу зустановок по виробництву штучного газу, а також ново відкритих родовищ. (Мал.2і 3)

Рис. 2. Схеми найбільшихших магистральныхнафтопроводів (7),газопроводів (2), продуктопроводів и вуглепроводів (3), тих, що будуютьсяи наміченихх до будівництва в США і Канаді.

Источник: Еременко П.Т,, Воробьев Н.А.

“Трубопрводный транспорт мира”

Найбільш значнийоб'єкт будівництва — Трансаляскинський газопровід довжиною 7763 км, щозабезпечить доставку спочатку канадського, а потім аляскинського газу в нижні48 штатів США.

Газопровід складаєтьсяз чотирьох основних ділянок: Аляскинського,Канадського, Східного і Західного плечей. Ці об'єднані системи розрахованіна транспорт аляскинського газу в обсязі 85 млн. м3/добу.

Траса основногогазопроводу починається в Прадхо-Бей (шт. Аляска) далі йде на південний східчерез Юкон (пров. Британська Колумбія) а вже потім розділяється на два потоки впров., Альберта (Канада).

Рис. 3. Трассинайбільшихтрубопроводів(1) інафтопроводів [2), в томучислі чотири альтернативных трассыгазопроводу «Полар гэс»

Источник: Еременко П.Т,, Воробьев Н.А.

“Трубопрводный транспорт мира”

Діаметр газопроводу коливається від 914 до 1422 мм, аробоча потужність від 8,4 до 10 Мпа.Нові нафтопроводи будуть побудовані для транспортування нафти з Арктичнихрайонів Канади, а також для доставки продукції з установок по виробництвуштучної нафти в райони Скелястих гір.Обсяг будівництва вСША вуглепроводів значно розшириться, на їхню частку приходиться більше25% всього будівництва магістральнихтрубопроводів, вглепроводи будуть обслуговувати як електростанції в США, так і швидко розширюючийсяекспортний ринок вугілля.

Подальший розвиток трубопровідноготранспорту поповниться за рахунок трубопроводів для перекачування двоокисувуглецю від підземних сховищ і установок по виробництву штучного палива.

Канада

Нафтова і газовапромисловість Канади значний свій розвиток одержала після другої світовоївійни. До початку 1963р. видобуток газу в Канаді збільшився в 28 разів і досяг28 млрд. м3, а нафти — у 34 рази і її видобуток складав 34 млн.т/рік. В наступні роки газова і нафтова промисловість Канади зростала в щебільших масштабах. У 1882 видобуток газу вже складав 87 млрд- м3/рік,а нафти — 79,7 млн. т/рік. У 1985 р.видобуток нафти склав 84,7 млн. т/рік. Розвідницькі роботи, проведені впіслявоєнний період на початку упровінції Альберта, надалі в Арктиці, недавні великі відкриття біля о.Ньюфаундленд, де виявленанафтова провінція, що по розмірах не поступається нафтовому родовищу в Північному морі, атакож відкриття інших великих родовищ зробили Канаду однією з найбагатших нанафтою і природним газом країн Західної півкулі.

У зв'язку з розвиткомвидобутку нафти і природного газу в західних провінціях Канади, головним чином,у пров. Альберта, треба було створити розгалужену мережу магістральнихнафтопроводів і газопроводів для транспорту нафти і газу до промисловихцентрів, більшість яких розташовано на сході країни, де зосереджено 70%населення. Основні споживачі знаходилися на відстані приблизно 3200 км відголовних родовищ.

Побудовані вдовоєнний період трубопроводи мали місцеве значення. Перший газопровід у Канадідовжиною 305 км, діаметром 404 мм був споруджений у 1912 р. Газ з м.Боу-Айлендеподавався в м.Калгарі (пров. Альберта). Газопровід із промислу Кинзелла-Вікингдо м.Эдмонт (пров. Альберта) довжиною 300 км, діаметром 356 мм був спорудженийу 1923 р. У 1925 р. у Канаді, у районі м.Калгарі, побудований перший зварнийтрубопровід довжиною близько 50 км і діаметром 101 мм. Надалі в зв'язку зпрогресом в області техніки далекого транспорту газу в Канаді споруджено кількамагістральних трансконтинентальних трубопроводів. Так, у 1950 р. була введена вексплуатацію перша черга великого трансконтинентального нафтопроводу відм.Ре-дуотер до м.Сьюпиріор довжиною 2055 км, діаметрами 508, 457 і 406 мм. Внаступні роки довжина цього газопроводу була збільшена до 3085 км, а з облікомдругої рівнобіжної нитки загальна довжина його до кінця 1955 р. склала 4840 км,причому друга і третя частини нафтопроводу споруджувалися з труб діаметром 762,660 і 610 мм.

Найбільшийтрансканадський газопровід Альберта — Монреаль був побудований за три роки(1956-1958 р.). Загальна довжина газопроводу з відводами — 3740 км, діаметр864, 762, 610, 510 і 305 мм.

Ці дві найважливішітрубопровідні магістралі перетинають майже всю територію Канади від пров.Альберта до найважливіших центрів країни — міст Монреаль, Торонто й Оттави насході.

Для забезпеченняканадською нафтою і газом споживачів промислових центрів тихоокеанських штатівСША були споруджені три найбільших трубопроводи Канади — нафтопровід фірми«Трансмаунтін пайплайн компані», газопровід фірми «Весткоустрансмішн компані» і газопровід з Канадської пров. Альберта вм.Сан-Франциско. У 1965 р. загальна довжина діючих магістралей досягла 60 тис.км. Довжина магістральних трубопроводів у Канаді в даний час по оцінним даним складає96 тис. км.

Передбаченобудівництво Арктичного газопроводу в Канаді для транспорту природного газу,відкритого в арктичних границях, у південні райони споживання. Крім того,передбачається побудувати два відводи в безпосередній близькості від великогоВедмежого озера: діаметром 762 мм від дельти р.Маккензі і діаметром 914 мм відарктичних островів. У районі великого Ведмежого озера обидва відводиз'єднаються в один газопровід діаметром 1067 мм, по якому природний газ будеподаватися в південні райони Канади. Загальна довжина Арктичного газопроводу зурахуванням кінцевої траси складе 4800 км до місця його з'єднання з діючоюсистемою «Транс-Кэнэда пайплайн» у південній частині Канади.

Мексика

По видобутку нафти Мексика стоїть на другому місцісеред країн Західної півкулі. У 1982 р. у країні було видобуто 159,6 млн. т.нафти, а газу 47 млрд. м3. У 1985 р. видобуток нафти склав 150,5 млн. т.

Загальна довжина мережі магістральнихтрубопроводів у Мексиці, на початок 1964 р. складала 10,5 тис. км, з них 3,2тис. км. нафтепроводів, 3,7 тис. км. продуктопроводів і 3,6 тис. км.газопроводів. У Мексиці на стадії будівництва і планування на 1981-1990 р.спорудження 6,9 тис. км. трубопроводів. Найбільшими зі споруджених є:магістраальный газопровід між Коацокоалькосом і Санта-Аной, протяжністю 615 км;газопровід від Саламанки до Гвадалахарі, довжиною 237 км, діаметром 917 мм;газопровід від Саламанки до Лас-Трухасу, протяжністю 349 км, діаметром 610 мм;газопровід між Торреоном і Дуранго, довжиною 360 км, діаметром 406 км. та ін.

Укладено контракти на будівництво продуктопроводів загальною довжиною993 км.

Венесуела

По видобутку нафти Венесуела займає третє місцесеред країн Західної півкулі. У 1982 р. у країні було добуто 107,3 млн. т.нафти, а видобуток газу досяг 14 млрд. м3. У 1985 р. видобуток нафти знизився до 88,5 млн. т.

У 1962 р. загальна довжина трубопровідної мережі Венесуели складала 8,9тис. км, у тому числі 6,0 тис. км. нафтопроводів і 2,9 тис. км. газопроводів.

У наступний період магістральні трубопроводи в середньому будувались вобсязі 200-300 км у рік.

Аргентина

Загальна довжина мережі магістральнихтрубопроводів на 1963р. становила більше 10 тис. км. Внаслідок віддаленостіродовищ нафти і природного газу від найбільших населених пунктів і промисловихцентрів країни треба було побудувати магістральні трубопроводи великої довжини.

Найбільшимипобудованими на той період трубопровідними магістралями Аргентини були:газопровід Комодоро — Ривадавія — Буенос-Айрес, довжиною 2000 км, діаметром273-254 мм; газопровід Кампо — Дуран — Буенос-Айрес, довжиною 1760 км,діаметром 610-559 мм; газопровід Каньядон — Секо — Буенос-Айрес, протяжністю1609 км, діаметром 762 мм; продуктопровід Кампо — Дуран -Сан-Лоренсо, довжиною1480 км, діаметром 305 мм; нафтопровід Сальяко — Байя-Бланка, довжиною 630 км,діаметром 356 мм і ін.

У перспективному плані довжина спруджуємих,проектованих і планованих магістральних трубопроводів в Аргентині передбачена вкількості 6622 км, у тому числі 5837 км. газопроводів, 563 км. нафтопроводів,80 км. продуктопроводів і 142 км. інших трубопроводів. Ведуться переговори пробудівництво газопроводу довжиною 3100 км, що зв'яже аргентинські родовища газуз районами його споживання в Бразилії.

Ірак

Найбагатші нафтові родовища Іраку розташовані впівнічній частині країни (в Кіркуке), находяться приблизно в 800 км. відузбережжя Середземного моря. Длятранспорту нафти до узбережжя Середземного моря були побудовані (у 1934-1948р.) великі паралельно йдучі нафтопроводи, котрі разом склали єдину систему підназвою Трансіракський нафтопровід — Кіркук — Середземне море, тобто Кіркук — Тріполі — перша і друга нитки, Кіркук — Бініс (Сірія), Кіркук — Хайфа (Израїль)- перша і друга нитки. Загальна довжина системи Трансіракського нафтопроводуразом з лупингами і колекторами складає 5,5 тис. км, пропускна здатність 33млн. т/рік.

Друга система нафтопроводів Румейла — Фас,призначена для транспортування нафти, що добувається на південних промислахІраку, веде до порту Фао на березі Перської затоки. До 1960 р. було побудованотри нитки нафтопроводу довжиною по 150 км, діаметрами 610, 406 і 324 мм ізагальної пропускною здатністю 21 млн. т/рік.

У 1963 р. в Іраку побудовано і введено вексплуатацію 280 км. магістрального нафтопроводу діаметром 762 мм. На початку70-х років при сприянні СРСР було побудовано ще дві нитки нафтопроводів натрассі Румейло — Фао з комплексом всіх інженерних споруджень, пропускназдатність яких склала 18-21 млн. т/рік. У цей же період був побудованийпродуктопровід Басра — Багдад.

В даний час Ірак пропонує Саудівській Аравії дляекспорту своєї нафти побудувати нафтопровід довжиною 1,4 тис. км. від південнихродовищ (Басри) до нового газового терміналу. Цей нафтопровід повинен бутипобудований Саудівською Аравією поблизу промислового комплексу в Ямбо.Пропускна здатність нафтопроводу приблизно 131 тис. м3/добу.

Ірак планує збільшити на 60 % (35-50 млн. т/рік)потужність існуючого нафтопроводу довжиною 980 км між Ботсом і Дортіолом наузбережжя Туреччини за рахунок будівництва додаткових чотирьох насосных станційі шляхом використання хімікатів, що поліпшують плинність нафти.

СаудівськаАравія

Велика частина запасів і видобутку нафти БлизькогоСходу зосереджена в Саудівській Аравії. Нафта, що добувається в районах Аравії,транспортується по Трансаравійскомунафтопроводу й узбережжю Середземного моря до порту Сідон (Лівія), звідки вонадоставляється танкерами в країни Західної Європи.

Довжина Трансаравийского нафтопроводу — 1,2 тис. км, диаметр 762 і 787мм, пропускна здатність 23 млн. т/рік. У першій половині 60-х років прокладенаще одна нитка нафтопроводу по цій трасі. Для подачі нафти в Трансаравійскийнафтопровід, на нафтопереробні заводи та у порти Бахраія і Рас-Танурапобудована східноаравійська система нафтопроводів, що називається Східно — аравійским нафтопроводом. Загальна довжина мережі нафтопроводів цієї системискладає 1,62 тис. км., діаметр 254-914 мм, пропускна здатність системи — 68млн. т/рік.

Наприкінці 70-х років закінчене будівництво ще однієї нитки Трансаравійськогонафтопроводу довжиною 1,21 тис. км, діаметром 1200 мм і подовженняконденсатопровода довжиною 1,15тис.км, діаметром 650 і 700мм. Обидватрубопроводи покладені на одній трасі. У 80-х роках передбачено побудуватипонад 6 тис. км. магистральних трубопроводів, у тому числі 1,18 тис. км.газопроводів, 1,57 тис. км. нафтопроводів, 1,61 тис. км. продуктопроводів і1,66 тис. км. інших трубопроводів.

В даний час у Саудівській Аравії продовжуєтьсябудівництво головної газової системи і мережі водопостачання. Головна газова система (ГГС) — одна з основпромислового розвитку Саудівської Аравії, що дає можливість не тільки найбільшповно використовувати наявні ресурси, але й забезпечувати дешевим паливом ісировинним газом великі промислові підприємства, що будуються чи заплановані взахідних і східних районах країни. На початок 1983 р. будівництво першої чергиГГС, розпочате ще в 1975 р., майже довершено і її пропускна здатність складе:56,6 млн. м3/добу сухого безсірнистого газу; 10,6 млрд. м3/добу етану; 48 тис.м3/добу зріджені природні гази (СПГ); 3700 т/добу сірки. Усе це одержать знафтового побіжного газу. У будівництві головної газової системи СаудівськоїАравії принймають участь компанії різних країн. Для' будівництва системи требабуло більш ніж 2400 км. труб діаметром 1220 мм. Довершено роботи зтехніко-економічного налагодження великої системи продуктопроводів у Саудівській Аравії, що зв'язуєкілька міст країни. Національне агентство по розподілу води в СаудівськійАравії уклало в 1982 р. контракт на будівництво водопровідної системи загальноюдовжиною 343 км. із труб діаметром 1220 і 510 мм. Заключені контракти ібудуються ще трохи водоводів у країні.

Алжир

Починаючи з 1956 р. у Сахарі буввідкритий ряд багатих родовищ нафти

і газу. Перший нафтопровід у Сахарі від родовища Хасси-Мессауд доТуггурта довжиною 200 км, діаметром 152 мм був побудований у 1958 р. длядоставки нафти з промислів у Туггурт, звідки вона транспортувалась позалізниці до узбережжя Середземногоморя. Пропускна здатність нафтопроводу 550 тис. т/рік. Другий нафтопровідХасси-Массауд — Бужі довжиною 600 км, діаметром 610 і 560 мм, пропускноюздатністю 14 млн. т/рік відкритий з жовтня 1959 р. Наприкінці 1960 р. був побудований третій нафтопровідвід родовища Эджеле до порту Ла Скирра довжиною 790 км, діаметром 610 мм іпропускною здатністю 19 тис. т/добу. У червні 1961 р. введений в експлуатаціюгазопровід Хасси — Рімел

еще рефераты

Еще работы по транспорту

Реферат по транспорту

Организация работы агрегатного участка комплекса ремонтных работ

29 Августа 2013

Реферат по транспорту

Проектирование восстановления корпуса клапана обратного

26 Июня 2015

Реферат по транспорту

Разработка технологического процесса восстановления детали

26 Июня 2015

Реферат по транспорту

Устройство ходовой части и шин автомобиля

29 Августа 2013