Реферат: Релігійні традиції Японії

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ІНФОРМАТИКИ

Реферат з релігієзнавства

Релігійні традиції Японії

Виконав студент ІІ — го курсу

денної форми навчання

Дюркі Андрій Євгенович

Ужгород-2008
ЗМІСТ

Вступ… 3

Синтоізм… 4

Буддизм – Дзєдо. 4

Буддизм – Езотерика. 6

Буддизм – Дзен. 6

Християнство. 7

На ранньому етапі розвитку японськогосуспільства був широко поширений тотемізм. Із стародавніх японських релігійнихвірувань сформувалися представлення синто — основної релігії Японії. Основуцієї течії складає поклоніння силам природи. Згідно представленням синто сонце,дерева, гори, камені і природні явища є камі (або мікото) і наділені душею, їмпоклоняються в спеціально побудованих для цієї мети храмах. Важливоюособливістю синтоїзма є культ предків.

Стародавні японці вважали, що японські островиі люди, що населяли їх, були створені камі, що знайшло своє віддзеркалення вяпонській міфології. З цими уявленнями зв'язаний також культ імператора — вважалося, що імператорська сім'я походила від богів-творців японськогоархіпелагу. Стародавні міфи і легенди синтоїзма про створення японськихостровів богами і передачу владі над країною нащадкам богів (Дзімму і Нініги)збереглися в зведеннях «Кодзіки» і «Ніхонги».

Пізніше з Індії через Корею і Китай в країнупроникає буддизм, 552 рік вважається офіційною датою визнання нової релігії.Буддизм зробив великий вплив на освіту, літературу і мистецтво Японії, хоча самзначно трансформувався і сильно відрізняється від індійського і китайськогобуддизму. При імператорові Сему (правив в 724-749) буддизм був визнанийдержавною релігією.

В середині XVI століття до Японії прийшлохристиянство, яку піддержував Ода Нобунагой і заборонене згодом сегунатом Токугава. Заборона на християнство була знята після реставраціїМейдзі.

У сучасній Японії частка населення, щоодночасно сповідає дві релігії, — буддизм і синтоїзм, складає 84%, близько 0,7%населення країни сповідує християнство.

Синтоізм є продовженням древнього анімізму,змішаного з культом предків, поклонінням Сонцю і буддизмом. Синтоїсти вважають,що в усього є душі, які називаються «камі». Людина після смерті тежстає камі. Затверджується, що у світі існує вісім мільйонів камі. («вісіммільйонів» — це звичайне позначення для «дуже багато»). Камібувають різні. Одні забезпечують гарний врожай, їх називають Фуку-но-камі. Інші- приносять нещастя, їх називають Магацу-камі. Зміст анімізму складається в залученніФуку-но-камі й у вигнанні Магацу-камі. З їхніх ритуалів згодом виникли пісні,танці і свята. У кожнім селі було святилище сінто, у якому поклонялися самимголовним камі цього села. Деякі шанували водяника камі (Рю-дзін або Духдракона), деякі — камі старого дерева. Коли селянин умирав, йому такожпоклонялися в цьому святилищі. Він ставав малим камі. Проте, як і вхристиянстві, правителі використовували синтоізм для зміцнення своєї влади.Вони створили нову сонячну камі по імені Аматерасу, і зробили її володаркоювсіх камі. Потім Імператор був оголошений нащадком Аматерасу. Після цього усісвятилища в країні були перетворені для шанування Імператора. Коли 1300 роківтому в країну був привнесений буддизм, синтоізм сильно видозмінився під впливомнової релігії, відбулося їхнє часткове змішання. У деяких святилищах одночаснопоклонялися камі і Будді. Сьогоднішній синтоізм дуже далекий від первісногоанімізму. Більшість японців — не особливо релігійні люди, і не вірять у чудеса.Але духовна основа синто зберігається. Тепер сінто — це спосіб існувати у світіприроди, у ладі з усіма його духами, які його населяють.

Дзєдо — це основна буддистська секта Японії.Споконвічно в буддизмі вважалося, що людина може врятуватися тільки особистимизусиллями і знаходженням духовного просвітління. Ті, хто сам не домігсяпросвітління, на порятунок розраховувати не могли. Після смерті Будди йогопослідовники розділилися на дві групи. Одна з них одержала назву Хінаяна (Малаколісниця), і по її навчанню врятуватися могли тільки ченці, які змогли досягтипросвітлення. Інша група стала називатися Махаяна (Велика колісниця), і по їїнавчанню знайти порятунок могли і миряни. Секта Дзєдо — це далекі послідовникинавчання Махаяни. Священики Дзєдо відкинули навчання про приречення порятунку.Воно виявилося занадто складним для розуміння простими людьми. Замість цьоговони проголосили: «Ти відродишся в раю, якщо будеш діяти добро, івідродишся в пеклі, якщо будеш діяти зло». Вони також затверджували, щоможливо шість життів: життя людини, життя в раю, життя тварини, життя у вічнихвійнах, життя у вічному голоді і життя в «нірвані». Спочатку сектаДзєдо з'явилася в древньому Китаї, а в Японію вона потрапила близько 1000 роківтому. Тут вона змішалася із сінтоізмом і іншими формами культу предків. Урезультаті, Дзєдо почало додавати дуже велике значення похоронам і заупокійнимслужбам. Сінран був самим відомим проповідником Дзєдо і засновником рухуДзєдо-сін-су. Його знамениті слова «акунін секу» — «навіть ворможе врятуватися» порівнюють з Hагірною Проповіддю Ісуса Христа.Дзєдо-сін-су вважається єдиною релігією, японською релігією, яка обіцяєзагальне прощення після смерті. Тому фанатики-прихильники цієї секти не боятьсясмерті, як і фанатики-ісламісти. У свій час Дзєдо-сін-су була відома своїмзапеклим опором у відповідь на будь-які спроби її знищити (а це намагалисязробити більшість правителів Японії). Селяни-члени Дзєдо-сін-су багато разівповставали проти уряду, ці заколоти називалися "Ікко-іккі" ("Іккі"- значить «заколот»). Моральний дух членів секти був дуже високий, івони завжди боролися до останньої краплі крові. В часи Громадянської ВійниДзєдо-сін-су була однією з найважливіших політичних сил у Японії. Заразприхильники Дзєдо-сін-су, очолювані первосвящеником Кенньо Коса, все ще доситьсильні, хоча ще в XVII-ому столітті розділилися на секти Хонганзі й Отані.Розкол був викликаний політикою Токугави Ійеясу, що хотів послабити секту, яказагрожує його сьогунату Едо. Хоча обидва крила руху мають схожі догмати, їхнівідносини між собою не можна назвати дружніми.

Більш тисячі років тому в Японію булапривезена інша буддистська секта — Міккьо, або Езотеричний буддизм. Вважалося,що проповідники Езотерики могли діяти чудеса, так називані «хорікі».Вони могли виліковувати хвороби, убивати людей своїм прокляттям, літати,пророкувати майбутнє, відлякувати примар, боротися з чудовиськами силою Будди.Ця релігія була популярна серед знаті Хейанської Епохи. Існувало два основниххрами езотериків. Але храм Енрякудзі на горі Хіай у Кіото був знищений ОдоюHобунагою у часи Громадянської Війни, і залишився тільки храм Конгобудзі нагорі Куйа. Кукай або Кобо Тайсі, був самим відомим проповідником Езотерики. Вінзаснував секту Сінгонсу і побудував храм Конгобудзі. Монахи-езотерики частожили в горах. Таких ченців називали «ямабусі». Говорили, що вонидійсні майстри як у хорікі, так і в бойових мистецтвах.

Дзен — це буддистська секта, нащадкипослідовників Хінаяни. Проповідники Дзен вважали, що духовне просвітлінняможливе тільки шляхом медитації. Для медитації вони використовували особливіпитання, відповіді на які можна було одержати, тільки одержавши духовнепросвітління. Питання, що задавали послідовники Дзен, дуже складні і здаютьсязовсім безглуздими. Hаприклад: «Коли Ви ляскаєте в ладоши, яка рука видаєзвук? » «Обидві руки», звичайно, неправильна відповідь. Взагалі,тут не може бути вірної відповіді. Збагнення Істини послідовниками Дзендосягалося саме за допомогою таких питань.

Християнство в Японію привіз Франсиско Ксавьеру 1549 році. Його поширення підтримувалося Одою Hобунагой. Але після йогосмерті новий сьогун Тойотомі Хідейоши заборонив християнство, тому що воноруйнувало традиційну кастову систему. Після смерті Хідейоши сьогун ТокугаваІйеясу вирішив цілком розправитися з християнами. Багато хто із них були вбиті.Але проповідники продовжували приїжджати з Європи, і християни не разповставали проти влади сьогуната. Зрештою, третій сьогун Токугава Ійеміцу в1638 році вирішив закрити країну. Коли в 1867 році упав сьогунат Едо, булапроголошена воля совісті. Але під час Другої Світової Війни християн вважалиамериканськими шпигунами, і знову почалися їхні переслідування. Тільки в 1945році християнство повернуло собі всі надані йому права. Зараз у Японії сотнітисяч християн (у тому числі і православних).