Реферат: Політична психологія

План

1. Які є способи висування політичних лідерів та, чимвони відрізняються один від одного

2. Як виникають натовпи та які механізми забезпечуютьїх функціонування

3. Наведітьприклади НЛП- технології, яка може бути розрахована на масового споживача

4. С.Московічі та його розуміння масової психіки

Література

1. Які єспособи висування політичних лідерів та, чим вони відрізняються один від одного

У системідіяльності вироблено три способи висування лідерів: боротьба в ієрархічнійсистемі; заняття лідерської позиції за старшинством наступності, святості;вибори. Отже, існують критерії, за якими у соціумі відбувається заняттядомінуючої позиції. Лідер при цьому проявляється активно, здійснює стимулюваннязміни поведінки, визначення напрямку діяльності членів групи. Однак, переконуєпрактика, його домінування різне, залежно від типу буття.

Псевдогенезстановлення типів буття, кожен з яких характеризується властивою йомуособливістю:

• природний —природною основою поведінки людини;

• життєдіяльнісний— індивідуальною формою вияву потреб і мотивів

людини,домінування виявляється у формі «хто сильніший, той і має

рацію»;

• соціодинамічний— поява в людини мети, групи у процесі узгодження й подолання конфліктноївзаємодії, спричиненої різними потребами людей у їхній життєдіяльності;спостерігається первинне відчуження мети, нормуються процеси взаємодії;дотримання норми дає змогу досягати мети незалежно від середовища й складнихобставин; чиниться втручання в чуже життя в межах домовленості: узгодженняперсоніфіковане й не передбачає делегування повноважень й «включення»критеріїв; рішення приймається за змістом, а не за значенням;

• соціокультурний— залучення критеріїв у процесі узгодження й корекції спільної діяльності;виникають вищі складові, перехід до керівництва на основі ідеалів, цінностей(мотиви перетворюються в ідеали, а потреби — у цінності); виділяється цільовий «Я»-образ,вмикаються механізми свідомості, самосвідомості, волі й самовизначення, що даєзмогу втримувати «образ» мети при її досягненні; є можливістьдомінування, захоплення, переконання партнерів у процесі критеріальнозабезпеченої комунікації, примусу до адекватності, надається особливе значеннякритеріям узгодження;

• діяльнісний —використання механізмів, спричинених соціокультурною динамікою йпідпорядкованих нормам перетворення чого-небудь; прояв лідерської позиції йуправлінського типу діяльності уможливлює реалізацію організаційної функції;людина в позиції керівника відходить від логіки узгодження соціодинамічного йсоціокультурного типів; нові норми для керівника й виконавців дають можливістьлідерові виявитися; керівник відповідає вимогам діяльності; лідер з'являється,якщо через суб'єктивну включеність самовизначається на користь логікидіяльності; самовизначення лідера базується на основі соціокультурної і культурноїсамовизначеності;

• культурний —відповідне самовизначення лідера, коли його світогляд позначений ціліснимсамовизначенням у країні, універсумі, системі цінностей, ідеалів вуправлінській ієрархії; використовується культура мислення рефлексивного типу,апарат організованого й організуючого мислення з урахуванням логічних форм;реальність сприймається через різні рівні абстрактності, інтегральні погляди,що змістовно відповідають суті буття, онтології; професіоналізм пов'язаний ізкультурою мислення, а дії набувають невипадкового характеру;

• духовний —пірамідальність мислення людини, коли на вершині розміщено універсальні,важливі для онтології суспільства, культури цінності, а в бачення суті буттяуплетено мудрість; рефлексивна самоорганізація здійснюється у використанніонтології, а встановлення мети базується на законах того буття, де перебуваєлюдина; рівень якості рефлексії залежить від критеріального забезпечення.

Якщо людина,через особливості індивидульної поведінки не «вписується» у групове існування,не відповідає вимогам колективу, суспільства, вона все ж завдяки соціалізаціїможе «набути» механізму вписування, що дає змогу їй реалізовуватисвої індивідуальні потреби, інтереси. Це часто спостерігаємо в політиці,управлінні, науці, культурі. Це — «невписування» по суті. Усоціо-культурному і діяльнісному бутті потреби й мотиви забезпечують механізмивстановлення мети, вирішення завдань і проблем. Домінування в життєдіяльності,соціодинаміці й соціокультурній динаміці визначається моральністю й етикою,породженням духовних потреб.

Появу лідераможна чекати в діяльнісному типі буття, з яким співвідносне керування,організованість, і де можлива суб'єктивна включеність у діяльність персоналу,громадян у суспільстві. Однак для реалізації лідер повинен стати адекватним дотипу буття, управлінської позиції в ієрархічній кооперації. Лідерові вартоінтегруватися в діяльнісне буття, надихаючи людей. Йому необхідно враховуватитип буття, що характеризується різними цілями, ідеалами й цінностями, в якомуперебуває його оточення, інакше він буде зазнавати труднощів в узгодженніспільних дій. Наприклад, якщо послідовники лідера перебувають у соціодинаміці,а лідер — у соціокультурній динаміці, то він надає значеня критеріям, а вони(послідовники) перебувають в іншій логіці дій. Поки послідовники не «прозріють»,лідерові не дадуть приймати відповідні рішення.

Отже, лідер яктакий (відповідати лідерській функції) може бути то в одному типі буття, то віншому. Лідер повинен знайти собі «ведених» за конкретною підставою.Потенціал лідера починає виявлятися в наявності складнощів у спільній,узгодженій і значимій для кожного справі, у досягненні мети при вирішеннізавдань і проблем, реалізації цінностей. Лідерові необхідно мати проектпереконання прихильників у своїй слушності, повернення дій активних сил у свійбік. Так, президентові країни для активізації дій народу потрібна стратегія.Лідером у цьому випадку стає народ, що схвалює його діяльність. Однакпослідовники поділяються на тих, що роблять свій внесок у його проект, і тих,що симпатизують йому (а симпатії недовговічні). Лідер реалізує функціюведучого, при цьому подумки конкретизує стратегію, взаємодію з керівникамиінших макросистем. Потрібна цілісність його дій, що виражається в інтеграціївсіх механізмів при реалізації лідерської функції.

2. Яквиникають натовпи та які механізми забезпечують їх функціонування

Натовп — відноснокороткочасне, контактне, чисельне скупчення людей, які перебувають у станіпідвищеного емоційного збудження і об'єднані безпосередньою просторовоюблизькістю та загальним об'єктом уваги.

Виникненнянатовпу є масове спілкування, яке психологічно впливає на поведінку і вчинкилюдей. Цю властивість свідомо використовують організатори політичних акцій,масових гулянь, видовищ. За надзвичайних ситуацій (стихійні лиха, епідемії)масове спілкування розгортається стихійно, мимовільно. Типовими психологічнимиспособами впливу у натовпі є навіювання, зараження, наслідування.

Виникненнянатовпу і розвитку його специфічних якостей — циркулярна реакція (наростаючевзаємоспрямоване емоційне зараження), а також чутки.

Визначені такожосновні етапи формування натовпу:

— утворення ядранатовпу;

— циркулярнареакція;

— процескружіння;

— поява новогоспільного об'єкта уваги;

— активізаціяіндивідів через збудження.

Таким чином,чітко визначається склад натовпу.

Ядро натовпу, абозачинщики, — суб'єкти, завдання яких сформувати натовп і використати йогоруйнівну енергію у поставлених цілях.

Учасники натовпу- суб'єкти, що приєднались до нього внаслідок ідентифікації своїх цінніснихорієнтацій з напрямком дій натовпу. Особливу небезпеку несуть агресивніособистості, які приєднуються до натовпу виключно через виникнення нагоди датирозрядку своїм невротичним, нерідко садистським, схильностям.

В середовищеучасників натовпу потрапляють і ті, хто сумлінно помиляються. Ці суб'єктиприєднуються до натовпу через помилкове сприйняття обстановки.

До натовпупристають пересічні громадяни. Їх приваблює ексцес у якості хвилюючоговидовища, яке урізноманітнить їх нудне існування.

У натовпізнаходять собі місце люди, які схильні до навіювання, які піддаються загальномузаражуючому настрою. Вони без опору віддаються під владу стихійним явищам.

Учасникаминатовпу виявляються і просто любопитні, які спостерігають зі сторони. Вони невтручаються в хід подій, проте їх присутність збільшує масовість і підсилюєвплив стихії натовпу на поведінку його учасників.

За ступенемактивності натовп поділяють на пасивний, активний, агресивний.

Пасивний натовп.Характерна його ознака — відсутність (прихованість) емоційного збудження. Затаких умов люди слабко пов'язані між собою інформацією, а отже не можутьспільно діяти. Вони спокійно очікують на щось або хаотично і відносно незалежноодин від одного пересуваються (натовп людей на вокзалі).

Активнийнатовп.Таким є натовп, що перебуває у стані емоційного збудження, яке породжуєпсихологічну готовність людей діяти спільно. У них формуються подібні соціальніустановки на певні форми поведінки. В активному натовпі міцнішають зв'язки міжлюдьми, стає інтенсивнішим обмін інформацією та ін. У стані внутрішньоїактивності натовп психологічно готовий до спільної дії, але ще не діє; реальнодіючий — виявляє активність внутрішньо і зовнішньо.

Агресивнийнатовп. Йогохарактеризує високий рівень емоційного збудження, внутрішньої і зовнішньоїактивності. З часом у цьому натовпі з'являється новий стан, пов'язаний знакопиченням психічного напруження людей, відчуттями відчаю, гніву тощо.Головною особливістю агресивного натовпу є деструктивна, руйнівна поведінкащодо предметів і людей (наприклад, спортивні вболівальники-фанати).

За характеромповедінки виокремлюють випадковий, діючий, конвенційний, експресивний різновидинатовпу.

Випадковийнатовп. Йоговиникнення пов'язане з інтересом до певної події (наприклад, якась пригода,катастрофа, дорожна аварія). Цей тип натовпу на перший погляд виглядає якнайбільш безпечний, але насправді, це не зовсім так. Інколи наслідкиперебування в ньому можуть стати фатальними.

Діючий натовп. Він може бути агресивним,панічним, корисливим, несамовитим. Його дії часто спричинені ненавистю докогось, необхідністю рятуватися від небезпеки, прагненням оволодіти якимисьцінностями або станом екстазу (під час релігійних ритуалів, концертів,карнавалів).

Конвенційнийнатовп (обумовлений).Основою його формування поведінки є визнання реальних чи уявних правил і норм.Дії такого натовпу легше прогнозувати, коригувати.

Експресивнийнатовп (або «танцюючий»).У такому натовпі людей об'єднують спільні почуття (карнавал, дискотека, радість,протест, горе та ін.). Головна небезпека наступає тоді, коли його учасникипочинають спільні ритмічні рухи. У таких ситуаціях зростає вірогідністьмішанини, спричинити яку може «циркулярна реакція» внаслідок втратикоординації одніїю людиною.

Усі види натовпуоб'єднані високою динамічністю, мінливістю. Вони можуть легко переходити відодного стану до іншого, внаслідок чого ними легко і водночас важко керувати.

Соціальніпсихологи відмічають ряд психологічних особливостей натовпу. Вони властиві усійпсихологічній структурі цього утворення і проявляються в різноманітних сферах:

· когнітивній;

·емоційно-вольовій;

·темпераментальній;

· моральній.

Також у натовпііндивід набуває ряд специфічних психологічних особливостей, які можуть бутийому абсолютно не властиві, якщо він перебуває в ізольованому стані.

Людину у натовпіхарактеризують наступні риси.

Анонімність. Учасник натовпу являється вній як би безіменним, і, загубившись у «безликій масі», поступаючи «яквсі», людина припиняє відповідати за власні вчинки.

Інстинктивність. У натовпі індивід віддаєсебе під владу таким інстинктам, яким ніколи, будучи в інших ситуаціях, не даєволі. У нього знижується здатність до раціональної переробки інформації, якусприймає.

Неусвідомленість. У натовпі зникає, розчиняєтьсясвідома особистість.

Стан єдності (асоціації). У натовпііндивід відчуває силу людської асоціації, яка впливає на нього своєюприсутністю. Вплив цієї сили виражається або у підтримці і посиленні, або устримуванні і придушенні індивідуальної поведінки людини.

Стангіпнотичного трансу. Індивід, який провів певний час серед діючого натовпу, впадає у такийстан, який нагадує стан загіпнозованого суб'єкта. Він уже не усвідомлює своїхвчинків. У нього, як у загіпнозованого, одні здібності зникають, інші ж доходятькрайнього ступеня напруги.

Відчуттянепереможної сили. Індивід у натовпі здобуває відчуття нездоланної сили, завдяки однійлише чисельності.

Заражуваність. У натовпі будь-яка діязаражувальна до такого ступеня, що індивід дуже легко приносить в жертву своїособисті інтереси інтересу натовпу.

Аморфність. У натовпі повністюстираються індивідуальні риси людей, зникає їх оригінальність і особистіснанеповторність. Втрачається психічна надбудова кожної особистості ірозкривається і виходить на поверхню аморфна однорідність.

Безвідповідальність. У натовпі в людини повністювтрачається почуття відповідальності, яке практично завжди є стримуючим началомдля індивіда.

Соціальнадеградація.Стаючи частинкою натовпу, людина як би опускається на кілька сходинок нижче усвоєму розвитку. В ізольованому положенні — у звичайному житті вона скоріше завсе була культурною людиною, у натовпі ж — це варвар, тобто істотаінстинктивна. Людина у натовпі перетерплює зниження інтелектуальної діяльності.

Для людининатовпу також характерна підвищена емоційність сприйняття всього, що вонабачить і чує навколо себе.

Натовп можевиявити іноді дуже високу моральність.

Діючи на індивідав натовпі і викликаючи в нього почуття слави, честі, релігії і патріотизму,легко можна змусити його пожертвувати навіть своїм життям. Історія багатаприкладами, подібними до хрестових походів і волонтерам 93-го року. Тількинатовп здатен до прояву найбільшої безкорисливості і найбільшої відданості. Якбагато разів натовп героїчно вмирав за яке-небудь вірування, чи слова ідеї, щовін сам ледь розумів. Натовп, що влаштовує страйки, робить це не стільки длятого, щоб домогтися збільшення свого убогого заробітку, яким вінзадовольняється, скільки для того, щоб коритися наказу. Особистий інтерес дужерідко буває могутнім двигуном у натовпі, тоді як в окремого індивіда він займаєперше місце. Ніяк не інтерес, звісно, керував натовпом в багатьох війнах,частіше усього недоступних його поняттям, але він йшов на смерть і так самолегко приймав його, як легко дають себе убивати ластівки, загіпнотизованідзеркалом мисливця.

Якщо вважатиморальними якостями безкорисливість, покірність і абсолютну відданістьхимерному чи реальному ідеалу, то треба визнати, що натовп дуже часто володієцими якостями в такій степені, у якій вони рідко зустрічаються навіть у самогомудрого з філософів. Ці якості натовп пропонує до справи бессознательно, натовпголовним чином управляється несвідомими інстинктами і зовсім не міркує. Якбивін міркував іноді і справлявся б зі своїми безпосередніми інтересами, то, бутиможе, ніяка цивілізація не розвилася б на поверхні нашої планети і людство немало би історії.

У поведінцінатовпу проявляються як ідеологічні впливи, за допомогою яких готуються певнідії, так і зміни в психічних станах, що відбуваються під впливом якихоськонкретних подій або інформації про них. У діях натовпу відбувається зіткненняі практична реалізація впливів і ідеологічних, і соціально-психологічних, їхвзаємопроникнення у реальну поведінку людей.

Одним із видівповедінки натовпу є паніка. Паніка — це емоційний стан, який виникає якнаслідок або дефіциту інформації про якусь лякаючу чи незрозумілу ситуацію, абоїї надлишку, і який проявляється в імпульсивних діях.

Фактори, щоздатні викликати паніку, різноманітні. При паніці людьми оволодіває страх; вонивтрачають самоконтроль, солідарність, метушаться, не бачать виходу з ситуації.Фактори, що особливо сильно впливають на поведінку натовпу, наступні.

Забобони — закріплені неправдиві думки, що виникають під впливом страху, пережитоголюдиною. Багато з них пов'язані з вірою у що-небудь. На їх дію наражаються самірізні люди, незалежно від рівня освіти і культури. У значній мірі забобонизасновані на страхові і вони значно посилюються у натовпі.

Ілюзія — різновидхибного знання, що закріпилося у суспільній думці. Основа ілюзії — незнання,яке може дати самі неочікувані і небажані ефекти, коли проявляється у натовпі.

Передсуди — хибнізнання, що перетворились у переконання. Вони активні, агресивні, відчайдушнопротистоять справжньому знанню. Це протистояння настільки сліпе, що натовп несприймає ніяких аргументів, які суперечать передсудам.

У випадках, колипоширені стереотипи суспільної думки перенасичуються емоціями, можливевиникнення масового психозу, під час якого люди здатні здійснювати самібезглузді вчинки, перестають віддавати собі звіт у всіх наслідках своїх дій.

3. Наведітьприклади НЛП- технології, яка може бути розрахована на масового споживача

Використання NLP- технології у рекламі може бути розрахована на масового споживача

Перше інайважливіше відкриття в NLP: у досвіді людини немає нічого, окрім зоровихобразів («картинок»), звуків і відчуттів. І у кожної людини є свійвласний спосіб створення «карти» реальності: у картинках, звуках абовідчуттях і почуттях.

В кожного з нас єсвоє уявлення про реальність. І наше уявлення про світ, в якому ми живемо,значно відрізняється від самого світу, як географічна карта територіївідрізняється від самої території.

Реальний світкожної людини фактично є лише приватним випадком. Більш того, «карти»різних людей по приводу однієї і тій же «території» далеко не завждизбігаються.

Існують три типисприйняття дійсності.

Перший тип — візуальний, зоровий. Людина візуального типу сприймає і організовує свій досвіді мислення здебільшого за допомогою зорових образів. Йому краще «один разпобачити, ніж сто разів почути». У його лексиці представлені словазорового ряду, це іменники, дієслова, говір, які як би описують картинупобаченого. Наприклад, ясне питання, туманна ідея, прозорий натяк, перспективнадумка, це добре виглядатиме або виглядатиме, колоритна фігура, вражаючий удар(в даному випадку приведені предикати — прикметники).

Другий тип — аудіальний, слуховий. Він представляє і описує світ в аудіальних, слуховихобразах. У лексиці це представлено відповідним рядом слів. Наприклад, глухепитання, кричуща ідея, німий натяк, резонуюча думка, це чудово звучатиме,галаслива або тиха фігура, оглушливий удар.

Нарешті, третійтип — кінестетичний, тобто сприймаючий і оцінюючий світ перш за все задопомогою відчуттів і відчуттів. Природно, йому властива своя лексика: важкеабо легке питання, потужна ідея, жорсткий натяк, слабка або сильна думка, цебуде чудово відчуте або пережите, фігура, що давить, гарячковий або ковзаючийудар.

Спроби використовувативсі три репрезентативні системи знаходять все більше поширення в рекламі.Наприклад, в рекламі шоколаду Hershey's: «Вафлі, шоколад, і Ви відчуєтедух Америки. Арахіс, карамель, і Ви побачите, як виглядає Америка. Кокоси,мигдаль, і Ви почуєте звуки Америки». Або три ролики фірми Solatia:«Що таке Solana? Рояль слухали! Ні, зовсім не схоже». «Що такеSolana? Черевик бачили! Зовсім не схоже». «Що таке Solana? На трамваїкаталися? Зовсім не схоже». З позиції NLP в рекламному повідомленнінеобхідно використовувати всі три системи сприйняття.

4. С.Московічі та його розуміння масової психіки

Сам Моськовічиговорить: " Ідея написати про психологію мас відвідала мене, коли яусвідомив очевидність факту, що затьмарює, добре це або погано, все інше. Річ утому, що на початку цього століття можна було з упевненістю говорити проперемогу мас; в кінці ми повністю опиняємося в полоні вождів. Соціальніпотрясіння, що сколихнули по черзі майже всі країни світу, відкрили дорогурежимам, на чолі яких стали вожді з числа авторитетів. Який-небудь Мао, Сталін,Муссоліні, Тіто, Неру або Кастро, а також неабияке число їх суперників здійснювали і здійснюють абсолютнепанування над своїми народами, і той зі свою чергу віддано їм поклоняється.Тепер перейдемо від нації до суспільних утворень інших рівнів: партіям,церквам, сектам або напрямам думці і постежимо, що ж відбувається в них.

Тіло суспільствапронизує всюди одне і те ж явище, якому, схоже, ніщо не протидіє".

Моськовічідетально досліджує складні співвідношення між натовпом (масами) і вождем. Вінповністю згоден з тим, що " натовпу або публіки, будь-які типи групувань,в цілому створені і ведені вождем. Як тільки спостерігається об'єднання людей,які одночасно сприймають ідею, надихаються і прямують до однієї мети, можнастверджувати, що якийсь агітатор або предводитель виступає свого роду ферментомі ватажком їх діяльності", перемагають революції, один за іншим виникають нові режими, засадиминулого розсипаються в прах, залишається незмінним лише стрімке піднесеннявождів, стверджує Моськовічі. Вони, зрозуміло, завжди грали якусь роль вісторії, але ніколи раніше вона не була настільки вирішальною, ніколи потреба увождях не була такою гострою. Вожді повинні виконувати місію, вважає Моськовічі.Без них маси, рід людський не можуть нічого створити і навіть вижити. Заразвожді наділяються надзвичайною місією. " Вони славляться довгожданимимесіями, що прийшли вести свій народ до землі обітованої. І, не дивлячись назастереження деяких світлих розумів, маса бачить себе в них, взнає і як биузагальнює себе в них. Вона їх обожнює і прославляє подібно до надлюдини,наділеною всемогутністю і все баченням, які уміють служити людям, володарюючинад ними. Їх могутність, що народилася спочатку під тиском обставин, потім длязручності видозмінене, набирає врешті-решт вигляду системи. Ця система працюєавтоматично і універсально. Таким чином, в надрах великого суспільства самособою формується співтовариство авторитетних (харизматичних, якщо завгодно)вождів, мале, але енергійніше і вольове. І йому не складає жодних труднощівуправляти світом без його відома". Ця виняткова людина, таким чином, втілює собою закон. Вінволодіє владою направляти маси людей на героїчні битви, на гігантськібудівництва. А вони відкрито приносять йому в жертву свої інтереси і потреби,аж до власного життя. Але чому ж так відбувається? Що настільки залучає натовпу ватажку, що по його велінню вона готова йти не таке божевілля? Моськовічі даєнам наступну відповідь на це питання: " ознака, який світиться через віруі мужність, невизначна, але дієва межа вождя, називається авторитетом".Людина, що володіє нею, здійснює чарівну дію, природний вплив. Одного йогожесту або одного його слова вистачає, щоб змусити покорятися, добитися того,для чого іншим було б потрібно армію у стані війни, бюрократія у повномускладі. Цей дар — основна перевагавождя, а влада, яку він йому дає, здається демонічною. Він додає йому ореол:кожен жест захоплює його прибічників, кожне слово зачаровує аудиторію. Натовпмагнетизується його присутністю, злякана і зачарована одночасно,загіпнотизована його поглядом.

Таким чином,згідно Моськовічі, авторитет у вождя стає гіпнотичною силою, здатністю впливатина натовп. В даному випадку ми виявляємо явну схожість у вмісті термінів«авторитет» в Моськовічі і «чарівливості» в Лебона.

По словахМоськовічі, в авторитеті зляться дві якості вождя: його сяюча переконаність іуперта відвага. Для психології натовпів авторитет складає умова всякоїмогутності. Моськовічі розрізняє дві значимі категорії авторитету в залежностіте їх походження: авторитет посади і авторитет особи — тоді як в Лебона це:придбана чарівливість і особисте. Відносна значущість цих категорійеволюціонує, помічає Моськовічі. Єдиним авторитетом, яким можна впливати намаси, стає авторитет особи, але авторитет посади додає йому настільки необхіднузаконну підставу. Авторитет заснований на дарі, і над цим даром необхіднопрацювати, направляти його, розробляти, поки він не стане дійсним талантом,соціально корисним і вживаним, вважає Моськовічі. " Постава, точний інаказовий стиль мови, простота думок і прудкість рішень — ось головні складовівиховання вождів. Оскільки йдеться про натовпах, потрібно додати здатністьуловити і передати емоцію, привабливість манер, дар формулювання, яке справляєвраження, смак до театральної інсценуванню — все, що призначене длярозпалювання уяви. Застосовані розумно, ці правила породжують наслідування,збуджують захоплення, без якого немає управління. Крім того, авторитет, щозрозумів таким чином, діє, лише якщо вождь, як чародій або гіпнотизер, зумієзберегти певну дистанцію, оточити себе покривом таємниці і саму свою манерузробіть чинником успіху". В цьому він згоден з Лебоном, коли останнійговорить про чарівливість. Тард же, описуючи дане явище, виділяє інші чотиривиди впливу — залізна воля, орлина гострота погляду і сильна віра, могутняуява, неприборкна гордість, про яких ми говорили в попередній главі.

Але що ж шукаютьвожді в натовпі? Яке бажання штовхає і залучає їх до неї, заставляє їх впливатина неї? Бажання влади, особиста амбіція, класовий інтерес? Все це кінцева,стверджує Моськовічі. Проте психологія мас відкриває нам єдину причину,говорить він, яка панує над всіма іншими: саме бажання авторитету, пробудженогов них всемогутністю вірувань, яка у результаті їх змінює, вважає Моськовічі.Якщо йдеться про особах, це можуть буті імена Наполеона або Сталіна, ІсусаХриста або Карла Маркса, якщо про функції, то це будуть титули — генерал,професор, чи імператор президент. Бажання авторитету виявляється в бажанніпопулярності, від якого жодна людина не застрахована. Звідси у вождя нав'язливаідея привласнювати своє ім'я людям, партії, містам, наукам і так далі. Виникаєпитання, чи може бути керівник анонімним? Звичайно ж немає, відповідає Моськовічі.«Жоден вождь не володіє справжньою владою, якщо ніхто його самого неасоціює з його ім'ям… Бути ім'ям і зробити собі ім'я нічого не означає длярозуму, але означає все для емоцій. Це упевненість в продовженні -во славі абобезсмерті — і найбільш відчутний знак володіння владою і пануванням над іншими.Стати зразком для них і центром уваги. Одним словом, проникнути в їх»Я" і панувати над їх уявою". Таким чином, без визнання натовпівжоден вождь нічого не означає, ось чому всі вожді залежать від натовпу, щовизначає їх вселяючи силу, вважає Моськовічі. Вони зобов'язані вірити тому,чому вірить вона, бачити те, що бачить вона. Кожен може ототожнюватися з їхрішеннями і розуміти їх з першого слова і

без коливань.Після цього вони стають прекрасними дзеркалами натовпу, і вона відбивається вних в тій же мірі, як вони в ній. Отже, ми виявляємо схожість теорій Тарда іМоськовічі в розумінні вождя, як «дзеркала натовпу».

Чому ж масипідкоряються вождеві, як стадо — пастухові. Зрозуміло, що для психології натовпівпокора мас представляється чимось дуже природним. Але на чому ж воно засноване?" Це питання передбачає дві відповіді, один з яких можна резюмувати«словом репресія», інший — словом «захоплення». Якщо миприймаємо перший, ми звертаємося до зовнішніх підстав: неприкритий силовий тискполіцейського апарату, партії, адміністрації і так далі… Друге рішенняпротистоїть першому… Воно передбачає внутрішню підставу: прагнення,психологічну потребу любити, наслідувати, підкорятися істоті сильнішому, від якогоми чекаємо вказівок і захисту. Це природна схильність робить нас сприйнятливимидо його вселяючої дії, і ми його приймаємо за свої бажання".

Таким чином,йдеться про природній потребі підкорятися, захоплюватися, і з подібною ідеєю мистикаємося в концепції Лебона. Але ця потреба не є психічною потребою індивіда.Будучи один, він її не відчуває, і не виявляє. Частенько він сердиться на того,хто йому про неї нагадує. Він народжується дійсно вільним в повному розумінніцього слова. Зате в масі ця потреба проявляє себе. На масах потужність цієїпотреби Моськовічі спостерігає по багатьом показникам Перш за все, повага, якоювони оточують свого вождя. Потім шаленство, з яким вони відбивають будь-якуатаку, будь-яку критику, направлену проти його персони. Нарешті, третьоюознакою є задоволена слухняність, воно веде до підпорядкування рішенням інаказам, такому, що не потрібний значної сили або надмірного примусу. Отже,потреба захоплюватися чудовою і авторитетною людиною, на яку вони могли бспертися, приводить, говорить психологія натовпів, маси до підпорядкуваннявождю чрезмірного примусу. Отже, потреба захоплюватися чудовою і авторитетноюлюдиною, на яку вони могли б спертися, приводить, говорить психологія натовпів,маси до підпорядкування вождеві.

Але виникаєнаступне питання: де ж формується ця потреба, які її причини? Характерніособливості вождя мають, без сумніву, те ж джерело. Моськовічі говорить про те,що «сім'я — це колиска підпорядкування». І, отже, батько є прообразомбудь-якого типа вождів, ключем тих відчуттів, які ми до них випробовуємо. ІМоськовічі, посилаючись на Тарда, вказує нам, що не Фрейд, а саме Тард написавнаступні рядки: " Навіть у суспільствах найбільш елітарну однобічність ібезповоротність, про яких йде мова, завжди існують на основі соціальнихінституцій в сім'ї. Оскільки батько є і завжди буде першим володарем, першимсвящеником, першим зразком для сина. Будь-яке суспільство навіть сьогодніпочинається з цього".

Моськовічідосліджує співвідношення між масами і вождем в плані взаємозв'язку історичногоминулого і сьогодення. Він виділяє, на відміну від Лебона і Тарда, одну зособливостей історичної пам'яті людей, названу їм спокусою ностальгії. За йогословами", уникаючи всього, що неприємно, негативно або нестерпно, мипрагнемо запам'ятати приємні, позитивні, виграшні аспекти… Ми завждивідроджуємо спогади в більш задовільному вигляді, більш відповідними нашимбажанням. Він (спокуса ностальгії) поєднує речі несумісні, робитьправдоподібним неправдоподібне". Тому вожді, навіть не дивлячись на своюжорстокість і тиранення, оточені повагою і любов'ю.

Отже, мирозглянули концепцію С. Моськовічі, яка заснована на ідеях, висловлених Лебономі Хардом в XIX столітті, але також містить багато нових і істотних розробок.

Списоквикористаної літератури

1. Авцинова Г. А. Политическое лидерство //Государство и право. — М.,

1993. — № 5. — С. 138–146.

2. Андреев С. С. Политический авторитет и политическоелидерство //

Социально-политический журнал. — 1993. — № 1–2. — С.24–37.

3. Дубов И. Г., Пантелеев С. Р. Восприятие личностиполитического лидера

// Психологический журнал. — М., 1992. — Т. 13. — № 6.— С. 25–34.

4. Московичи С. Психологиямасс. – М. 1996.

5. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник.- К.: Академвидав,

2003. — 448 с. політичний лідернатовп масовий психіка

6. Тимошенко В. И. Общественно-политическое лидерство// Социально-

политические науки. —1990. — № 11.