Реферат: Сучасні форми та системи оплати праці

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Сучасні системи та форми оплатипраці.»

/>/>/>/>/>/>Науковий керівник:

________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові, посада викладача)

Допущено до захисту

«     »                      1999 р.

Захищено з оцінкою:

________________________

«____»______________1999 р.

 

Комісія:

(підпис)

(підпис)

(підпис)

          Виконав:

студент 2-го курсу

гр. М-83

*******************************

 

(прізвище, ім’я, по-батькові студента)

№ залік.кн.     *******

Черкаси 2000 р.

 

План

№

Стор.

 

Розділ I: Теоретична частина. Вступ 3

 

  1.1

Заробітна плата як основний мотив продуктивної діяльності. 4

 

  1.2

Основи планування заробітної плати. 4

 

  1.3

Чинники системи оплати праці, що впливають на вибір її форми. 6

 

  1.4

Оплата праці керівників. 8

 

  1.5

Схема укладення контрактів з керівниками підприємств. 11

 

  1.6

Оцінка сучасного стану організації нормування й оплати праці на Україні. 12

 

  1.7

Структура заробітної плати 14   Розділ II: Характеристика підприємства. 19

 

  2.1

Характеристика спільного підприємства "ІHТЕРОПТ, ЛТД." 19

  

  2.2

Аналіз фінансово — господарсьокої діяльності підприємства. 24

 

  2.3

Заробітня плата на підприємстві. 27

 

Розділ III: Розрахунково-аналітична частина. 30

 

Розділ IV: Заключна частина. 49

 

Список літератури 50

 

Додатки 51

 

Розділ I: Теоретична частина.

 

Вступ

Робоча сила, яктрактується в курсі економіки, — це сукупність фізичних і розумових можливостейлюдини, її здатність до праці. В умовах ринкових відносин «здатність працювати»робить робочу силу товаром. Але це не звичайний товар. Його відмінність відінших товарів складається в тому, що він, по-перше, створює вартість більше ніжкоштує сам, по-друге, без нього неможливо здійснити будь-яке виробництво,по-третє, від нього багато в чому залежить ступінь (ефективність) використанняосновних і оборотних виробничих фондів.

Як же змусити робочу силу працювати найбільше ефективно? Відповідь на цепитання лежить в основі будь-якої кадрової політики. І на першому місці поважливості серед чинників, що впливають на ефективність використання робочоїсили, стоїть система оплати праці. Саме заробітна плата, а найчастіше тількивона, є тією причиною, що змушує робітника працювати. Тому значення даноїпроблеми важко переоцінити.

1.1 Заробітна платаяк основний мотив продуктивної діяльності

“Заробітна плата – цевинагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовимдоговором власник або

уповноваженийниморган виплачує

працівниковізавиконану ним роботу.”

(ЗУ “Про оплатупраці”).

Сформована задовгі роки система управління економікою призвела до виникнення феноменувідчуженості трудящих від засобів виробництва. Виражається це в тому, щоприбутки трудових колективів і окремих робітників практично не залежали і незалежать від ефективності використання ресурсів. У силу цього трудящіставляться до них не хазяйновито. У цих умовах як ніколи гостро стоїть питання,на який економічна наука і практика не дали дотепер   відповіді: як зацікавитилюдей, спонукати їх працювати ефективно, заощаджувати живу і матеріалізованупрацю, своєчасно і якісно виконувати свої задачі.

1.2 Основи планування заробітної плати

     Заробітна плата — сукупність винагород у грошовій або (і) натуральнійформі, отриманих робітниками за фактично виконану роботу, а також за періоди,що включаються в робочий час. Оскільки джерелом виплати заробітної плати єнаціональний доход, то розмір фонду заробітної плати трудового колективу,кожного робітника повинний бути поставлений у пряму залежність від досягнутихкінцевих результатів. Планування заробітної плати повинно забезпечити: рістобсягу виробленої продукції (послуг, робіт), підвищення ефективностівиробництва і його конкурентноздатності; підвищення матеріального добробутутрудящих.

Планування фонду заробітної плати включає розрахунок суми фонду ісередньої заробітної плати як усіх робітників підприємства, так і по категоріяхпрацюючих.

Вихідні дані для планування фонду заробітної плати:

·    виробничапрограма в натуральному і вартісному вираженні і її трудомісткість;

·    склад і рівенькваліфікації робітників, необхідних для виконання програми;

·    чинна тарифнасистема;

·    застосовуваніформи і системи оплати праці;

·    норми і зониобслуговування, а також законодавчі акти по праці, що регулюють заробітну плату(рід виплат і доплат, що враховуються при оплаті праці).

До складу фонду включається основна і додаткова заробітна плата. Доосновної ставиться оплата праці за виконаніроботи. Вона включає відрядну заробітну плату, тарифний фонд заробітної плати,премії.

До додаткової заробітної плати відносяться такі виплати робітникампідприємств, що проводяться не за виконану роботу, а відповідно до чинногозаконодавства (доплати за роботу в нічний час, бригадирам, за скороченийробочий день підліткам і матерям, що годують, оплата чергових і додатковихвідпусток, виконання державних обов'язків, оплату за навчання учнів).

В плановий фонд заробітної плати не включаються доплати за відхилення віднормальних умов праці (плата за понаднормові роботи, простої, шлюб і т.п.).

На практиці використовуються різноманітні методи формування фонду оплатипраці як у цілому по підприємству, так і по структурних підрозділах. Слідзазначити, що щонайкраще цю задачу може вирішувати нормативний метод формуванняфонду оплати праці. Саме даний метод використовує більшість компаній у країнахіз розвинутою ринковою економікою.

Проте він може діяти лише при наявності таких умов:

·    по-перше,нормативи повинні бути стабільні, довгострокові, змінюватися лише у випадкувпливу на об’єм виробництва чинників, не пов'язаних із трудовими умовамиколективу;

·    по-друге,нормативи формування фонду оплати праці повинні бути не індивідуальні, агрупові.

Механізм регулювання витрат на оплату містить такіелементи: порядок визначення нормованого розміру витрат на оплату праці, щовключаються в собівартість продукції; порядок оподатковування витрат на оплатупраці, що перевищують нормативний розмір.

У країнах із розвинутою ринковою економікою в якості найважливішогозасобу досягнення рівноваги в області зайнятості і підвищення економічноїефективності виробництва багато спеціалістів рекомендують переходити до гнучкоїзаробітної плати. На рівні народного господарства під цим розуміється зміназаробітної плати в залежності від динаміки економічних показників розвиткукраїни в цілому (валового національного продукту, продуктивності праці, інфляції,зовнішньоторговельного балансу), а на рівні підприємства – зв’язок заробітноїплати з результатами його господарської діяльності, ефективністю виробництва,що дуже ефективно реалізується через колективний договір.

У ньому необхідно чітко сформулювати принципи, порядок оплати праці всіхкатегорій працюючих, установити пряму залежність розміру оплати праці віддосягнутих кінцевих результатів.

1.3 Чинники системи оплати праці, щовпливають на вибір її форми

Для досягненнявисоких кінцевих результатів оплату праці керівників, спеціалістів, робітниківв умовах ринкової економіки доцільно будувати на таких принципах.

По-перше, основним критерієм диференціації заробітної плати попідприємствах, робітникам повинен бути кінцевий результат їхньої праці.Підвищення заробітної плати варто робити лише в міру росту кінцевих результатівпраці колективу.

По-друге, необхідно забезпечувати ріст продуктивності, що випереджає,праці в порівнянні з ростом заробітної плати, тому що це є неодмінною умовоюнормального розвитку виробництва, продуктивних сил. Нагадаємо, що однією зголовних задач економічного регулювання в Японії є контроль за індексомвартості робочої сили.

По-третє, доцільно сполучити індивідуальну і колективну зацікавленість івідповідальність у результатах праці.

По-четверте, механізм оплати праці повинен стимулювати підвищеннякваліфікації робітників, враховувати умови праці.

По-п'яте, системи оплати праці повинні бути простими, зрозумілими всімробітникам.

При виборі системи оплати праці доцільно враховувати форму власності,розмір підприємства, його структуру, характер виробленої продукції (послуг), атакож особливості домінуючих у колективі цінностей і цілей. При цьому необхіднонасамперед мати на увазі функціональні обов'язки керівників. Їхня головна задачаполягає в тому, щоб забезпечити неухильний ріст обсягу виробництва (послуг)високоякіснї продукції при мінімальних витратах ресурсів на основі прискореннянауково-технічного прогресу, використання передового досвіду. У центрі увагикерівників повинні бути питання соціального розвитку колективу, умови праці іпобуту робітників.

Крім того, вирішуючи питання оплати праці, потрібномати на увазі такі чотири чинники:

·    фінансовеположення підприємства;

·    рівень вартостіжиття;

·    рівень заробітноїплати, що виплачують конкуренти за таку ж роботу;

·    рамки державногорегулювання в цій області.

На практиці використовуються дві форми оплати праці — відрядна іпогодинна, а також змішана. Перша заснована на визначенні відряднихрозцінок з урахуванням розряду виконуваної роботи і тарифної ставки першогорозряду. Відрядна заробітна плата робітників заснована на оплаті праці в прямійзалежності від його результатів, виражених у зробленій продукції, або виконанихоперацій.

При погодинній формі оплати праці заробіток залежить від розряду робочогоі кількості відпрацьованих годин. Застосування погодинної оплати праці можестимулювати високоефективну працю тільки при наявності нормованих завдань,тобто погодинна заробітна плата повинна виплачуватися за умови виконаннявстановленого обсягу робіт або випуску визначеної кількості продукції з високоюякістю.

В даний час чиста відрядна і почасова оплати праці використовується вкрайрідко. Існуючі методи оплати праці засновані на використанні різних системпреміювання. При цьому показниками преміювання, як правило, є досягнення абоперевиконання денної норми виробітки, обслуговування, суміщення різноманітнихвидів діяльності, рівень кваліфікації, а також умови праці.

Системи оплати праці повинні перебувати в постійному розвитку.Адміністрації підприємства разом із профспілковою організацією требасистематично оцінювати ефективність засобів на оплату праці.

1.4 Оплата праці керівників

В умовах ринковихвідносин окремі підприємства приступили до впровадження нових систем оплатипраці керівників.

Так, на ряді підприємств будівельного комплексу, сільського господарства,автотранспорту заробітна плата керівників знаходиться в прямій залежності від її середнього рівня уробітників підприємств.

В умовах росту цін на підприємствах сільського господарства і будівельнихматеріалів доцільно ширше використовувати натуральні показники в преміюванні.Так, на деяких підприємствах по виробництву будматеріалів заробітна платакерівників із переходом до ринку поставлена в пряму залежність від приростуобсягу продукції в натуральному вираженні, її якості і постачань по договорах,що негайно позначилося на їхній діяльності.

На деяких заводах заробітна плата керівників знаходиться в прямійзалежності від рівня матеріального добробуту керованих ними колективів. Заробітнаплата генерального директора зростає на 5 відсотків за кожний відсотокпідвищення оплати праці всіх працюючих, а при зниженні — знижується. Удиректорів комплексів це ж співвідношення. На рівні підкомплексівспіввідношення дорівнює 3:1, а на рівні продуктивного циклу — 1,5:1.На окремихпідприємствах відмовилися від гарантованої винагороди своєї діяльності. Вищікерівники оплачуються по частці з прибутку, утворюваному трудовим колективомпід їхнім керівництвом.

В країнах із розвинутою ринковою економікою винагорода вищих керуючихвключає так називані пакети винагород, що складаються, як правило, з окладів,премій, бонусів, системи участі в прибутках, акціонерному капіталі, а такожусілякі пільги і привілеї, що підкреслюють високий статус службовців цієї ланкикерівництва.

У промисловості США керуючі нижньої ланки (так називані розпорядникиробіт — майстри, начальники груп і т.д.) у середньому мають річний прибуток у1,5 рази вище, ніж промислові робітники, хоча дрібні адміністратори можутьодержувати таку ж винагороду, як робочий середньої кваліфікації.

Прибуток керуючого середньої ланки, як правило, майже в 2,5 рази вище,ніж робітників, і це розірвання за останні роки збільшується частково через те,що фірми влаштовують дійсне «полювання» за компетентними іперспективними керівниками і спеціалістами, привертаючи їх підвищенимиокладами. Вищі управляючі звичайно одержують компенсацію за свою працю в 3-5 аіноді і в багато десятків разів більш високу, ніж рядові особи найманої праці увиробництві і керівництві.

Матеріальне стимулювання керівників пов'язується в першу чергу зпоказниками максимізації прибутків — більш пріоритетним, ніж валовий обсягреалізації. Цей показник як вважається дотепер, відбиває кінцевий результатгосподарської діяльності керівників, відповідно до яких організовується їхнєпреміювання. На премії припадає досить істотна частина прибутків: у головнихкерівників і голів ради директорів 25-35% у генерального керуючого відділеннямз оборотом біля 500 млн.долл.  20-25%, у керуючого відділенням з оборотом 150млн.долл. — 15 %, у керівника відділу генеральної дирекції — 10-15 %: укеруючого заводом, регіональною збутовою конторою, ревізора — 7,5 %. Разом зокладами вони складають досить солідні суми.

Премії керуючим можуть виплачуватися як готівкою, так і в акціяхкомпанії, а частіше усього в змішаній формі в різноманітній пропорції. Великачастина прибутків менеджерів вищої ланки реалізується у формі значних пакетівакцій своєї компанії. Часто акції, що входять у премію, видаються не відразу.Це робиться для того, щоб «прив'язати» керуючого до фірми, оскільки увипадку відходу з неї він втрачає право на одержання невиплаченої премії, щозалишилася.

На окремих фірмах, в організаціях, спроможних до самовідновлення,винагороди використовуються для заохочення новацій. До їхнього числа усечастіше ставляться пакети акцій під успішну майбутню діяльність або якісь міри,що забезпечують одержання визначеного відсотка прибутку з нової продукції абонового виду бізнесу.

Проте на думку окремих фахівців із керівництва, при оцінці роботименеджерів недостатньо враховувати результати господарської діяльності. Так,наприклад, Уолтер Ристон вважає, що було б важливо оцінити, наскільки ключовіменеджери спроможні управляти людьми. Тому частина оцінки керуючих грунтуєтьсяна результатах опитуванння їхній підлеглих. Від цього залежать, зокрема,розрахунки їхніх премій.

У умовах переходу до ринкових відносин для вирішення задачі підвищенняефективності виробництва, конкурентноздатності продукції, що випускається, основноюформою оплати праці керівників, спеціалістів повинна бути контрактна система.Тому виростає роль колективного договору.

/>1.5  Схема укладення контрактів з керівниками підприємств.

Розглянемо схему укладенняконтракту з керівником підприємства. Будь-який контракт, як і трудовий договір,має дві сторони — наймач (роботодавець) і той, що наймається (робітник).Власник, запрошуючи керівника на роботу, пред'являє йому найвищі вимоги і, утой же час, він повинен гарантувати йому достатньо високий рівень якості життя,високий ступінь самостійності в сфері управління, можливість діяти в умовахвизначеного підприємницького ризику. Це припускає необхідність здійсненнявизначеного контролю з боку власника і наявність відповідальності сторінконтракту.

Для упорядкуванняконтракту можна використовувати Рекомендації по укладенню трудового договору(контракту) у писемній формі і Зразковій формі трудового договору (контракту)із робітником, затверджені постановою Міністерства Праці від 14 липня 1993року.

Укладення трудовогоконтракту може бути виконано у такий спосіб:

1) загальніположення (найменування сторін, реквізити, термін дії, умови іспитовоготерміну);

2) предметконтракту (найменування виконуваної роботи й визначення трудових функцій);

3) обов'язкуроботодавця (інформаційне, технічне забезпечення робітника, бібліотечний день,підвищення кваліфікації);

4) порядокприйняття й оцінки роботи;

5) оплата праці(терміни виплати, авансові виплати, заохочувальні виплати);

6) режим робочогочасу (гнучкий графік, робота у визначені часи, вихідні, відпустки і порядок їхнадання, порядок оплати);

7) соціальнігарантії (додаткові виплати до відпустки, по лікарняному листку, зобов'язанняпо працевлаштуванню по закінченню роботи, медичне, санаторно-курортнеобслуговування, транспортні послуги, оплата житла, надання житла, погашеннякредиту в житло-будівельному кооперативі й ін.);

8) обов'язкисторін по виконанню умов контракту і відповідальність за їхнє порушення(дисциплінарні санкції, відшкодування матеріального збутку, розірванняконтракту);

9) умовирозірвання або пролонгації трудового контракту (розірвання — у випадкупорушення контракту, ліквідації підприємства, закінчення терміна, підписанняакту про прийняття роботи, дострокове виконання роботи, угода сторін;пролонгація — якщо робота не завершена, припинена з причин, що не залежать, обговореним у контракті, у випадку захворювання й ін.); порядок розглядуспорів.

Контрактскладається в писемній формі в двох примірниках. Один примірник залишається вроботодавця, другий — у робітника. Контракт є підставою для виникнення трудовихвідношень між сторонами контракту з дня, встановленого в ньому. Роботодавецьвидає наказ про зарахування робітника на роботу на підставі даного контракту іповідомляє його під розписку робітника.

1.6 Оцінкасучасного стану організації нормування й оплати праці на Україні

Реформуванняраніше діючих систем управління економікою на Україні спричинило значніпрорахунки і серйозні помилки, зокрема, в організації нормування й оплатипраці. Це насамперед проявилося (ще на початковому етапі реформ) у виборіцілей, методів і засобів практичного розв’язання організаційно економічнихпроблем, орієнтованих на ефективну роботу підприємства.

При виборі цілей реформування організації й оплати праці визначилось двацілком різних підходи: перший полягав у тому, щоб усі питання організації праціі її оплати зосередилися в центрі; другий, — на рівні підприємства. Останніодержали право вирішення практично віх питань організації праці і її оплати нарівні окремого підприємства. Наслідки такі: і в тому й в другому випадку буввиключений вплив на рівень оплати регулюючого впливу ринку праці, виключенеурахування галузевих і територіальних інтересів роботодавців і робітників упитаннях об'єктивного встановлення рівня і динаміки оплати праці робітників, атакож підтримки необхідних співвідношень в оплаті праці.

У ході підготовки до переходу на ринкові відносини серед управлінськоїеліти панує думка, що норми як такі втрачаютьсвоє значення, оскільки вони виконують головною мірою функцію регулюваннязаробітної плати. Подібне твердження спростовується досвідом країн ізрозвинутою ринковою економікою: правильно організувати заробітну плату напідприємстві неможливо без її основного елементу — нормування праці, щодозволяє встановити співвідношення між обсягом витрат праці і розміром їїоплати в конкретних організаційно-технічних умовах.

На практиці господарювання склалися, щонайменше, дві тенденції. Перша — це знецінювання робочої сили, що відбулося фактично, призвело до того, щозаробітна плата не може виконувати свої відтворювальні функції, тобтозабезпечувати робітнику умови для нормальної життєдіяльності. Так, реальназарплата за останні роки (1992-1998 р.м.) знизилася більш ніж на 60%.Знецінювання робочої сили відбулося на фоні різкого росту цін. Подальшіможливості росту цін вичерпані, і ріст заробітної плати може здійснюватися лишеза рахунок зниження норм прибутку. Фактично це означає неможливість протягомвизначеного періоду досягнення нормальної ціни робочої сили.

Друга — це процес виникнення і поглиблення невиправданої диференціаціїзаробітної плати. Якщо в 1992 році співвідношення в рівнях зарплати 10%робітників із найбільше низькою заробітною платою і 10% робітників із найвищоюзарплатою було 1:6, то в даний час це співвідношення досягає 1:20. Невиправданадиференціація спостерігається по всім категоріям працюючих, по підприємствамоднієї галузі, однієї території, по однойменних підприємствах ринкових формвласності й у рамках однієї з форм власності.

Тенденції знецінювання робочої сили і невиправданої диференціації воплаті праці досягли в 1998 році такого розмаху, що мимоволі дійдеш висновкупро зникнення в економіці України заробітної плати як економічної категорії,про перетворення її в якийсь соціальну виплату робітнику, не пов'язану ні зкількістю, ні з якістю результатів праці.

Дієздатність підприємства можлива лише на базі тісної взаємодії ікоординації робіт трьох управлінь: проектної, технологічного й організаціїнормування праці.

1.7 Структура заробітної плати

           Структура заробітної плати схематично показана вдодатку №1.

До фонду заробітноїплати належить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та іншізаохочувальні та компенсаційні виплати.

          До фонду основноїзаробітної плати належить заробітна плата, нараховувана за виконану роботувідповідно довстановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування,посадові обов’язки) за відрядними розцінками, тарифними ставками робітників тапосадовими окладами службовців.

          До основної заробітноїплати включено також  суми авторського гонорару працівників мистецтва, редакційгазет та журналів, телеграфних агенств, видавництв, радіо, телебачення та іншихпідприємств і оплата їх праці, що здійснюється за ставками авторськоївинагороди, нарахованої на певному підприємстві.

          Додаткова заробітна плата– це винагорода за працю понад установленої норми, за трудові успіхи тавинахідливість і за особливі умови праці.

          До фонду додатковоїзаробітної плати входять надбавки та доплати до тарифних ставок та посадовихокладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високукваліфікаційну майстерність, за класність водіям, персональні надбавки, зазнання іноземної мови тощо ).

          До фонду додатковоїзаробітної плати також належать оплата щорічних і додаткових відпусток,компенсація за невикористану відпустку, премії за виробничі результати,включаючи премії за економію матеріальних ресурсів тощо.

          До інших заохочувальних такомпенсаційних виплат належать виплати у вигляді винагород за підсумками роботиза рік, винагороди за винаходи і раціоналізаторські пропозиції, матеріальнадопомога, вартість путівок на лікування та відпочинок тощо.

          За законом України “Прооплату праці” встановлена державна соціальна гарантія у вигляді мінімальноїзарплати, яка є обов’язковою на всій території України для підприємств усіхформ власності. Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановленийрозмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого неможе провадитися оплата за виконану працівником місячну або погодинну нормупраці (обсяг робіт). З 1-го липня 1998 р. встановлено розмір мінімальноїзаробітної плати – 55 грн.

          Якщо ж зарплатавиплачується у розмірі нижчому, ніж законодавчо встановлена, то, відповідно достатті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вимогзаконодавства про працю тягне за собою накладення штрафу на посадових осібпідприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, яким наданоправо прийняття на роботу, громадян – власників підприємств чм уповноважених нимиосіб від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штрафинакладаються районними (міськими) судами за заявами прокуратури, Державноїінспекції праці, Мінпраці або профспілок.                       

В основу утворення фонду оплати праці закладені:

— відрядно-преміальна;

— почасово-преміальна;

— контрактна;

Фонд оплати праці  складається з двох основних частин:

— Фонд заробітної плати ;

— фонд матеріального заохочення .

Фонд заробітної плати — постійна частина складає20%-40% від фонду оплати праці (без контрактантів).

До складу фонду заробітної плати включаютьсянарахування суми оплати праці в грошовій і натуральній формах за відпрацьованеі не відпрацьований час за тарифом (окладом), що стимулюють доплати і надбавки,компенсаційні виплати, пов'язані з режимом і умовами праці.

До фонду заробітної плати включають:

·    Оплата завідпрацьований час: заробітна плата, нарахована робітникам по тарифних ставкахі окладам за відпрацьований час; заробітна плата, нарахована робітникам завиконану роботу з відрядних розцінок;

·    вартістьпродукції, виданої в порядку натуральної плати;

·    стимулюючідоплати і надбавки до тарифних ставок і окладів (за фахову майстерність,суміщення професій і посад і т.д.);

·    компенсаційнівиплати, пов'язані з режимом і умовами праці;

·    доплати за роботув шкідливих або небезпечних умовах і на важких роботах;

·    доплати за роботув нічний час;

·    оплата роботи увихідні і святкові дні;

·    оплатапонаднормової роботи;

·    оплата працікваліфікованих робочих, керівників, спеціалістів, звільнених від основноїроботи і що залучаються для підготовки, перепідготовки і підвищеннякваліфікації робітників;

·    оплата послугробітників бухгалтерії за виконання ними письмових доручень робітників поперерахуванню страхових внесків із заробітної плати;

·    виплата різниці вокладах при тимчасовому заступництві;

·    оплата праціосіб, прийнятих на роботу із сумісництвом;

·    оплата праціробітників несписочного складу;

·    Оплата заневідпрацьований час:

·    винагорода запідсумками роботи за рік, річні винагороди;

·    оплата щорічних ідодаткових відпусток (без грошової компенсації за невикористану відпустку);

·    додаткові виплатипри наданні щорічного від пуску (понад нормальні відпускні суми відповідно до законодавства);

·    оплата додатковонаданих (понад передбачених законодавством) відпусток робітників;

·    оплата пільговихчасів підлітків;

·    оплата навчальнихвідпусток, наданих робітникам, що навчаються в навчальних закладах;

·    оплата на періоднавчання робітників, спрямованих на фахову підготовку, підвищення кваліфікаціїабо навчання другим професіям;

·    оплата праціробітників, що залучаються до виконання державних або суспільних обов'язків;

·    оплата по місцюосновної роботи робітників, що залучаються на сільськогосподарські й іншіроботи;

·    суми, виплаченіза невідпрацьований час робітникам, що вимушено працювали неповний робочий часз ініціативи адміністрації;

·    оплатаробітникам-донорам за дні обстеження, здачі крові і відпочинку, наданого післякожного дня здачі крові;

·    оплата простоївне з вини робітника;

·    оплата за часзмушеного прогулу.

Фонд матеріального заохочення — перемінна частина складає 60% — 80% відфонду оплати праці (без контрактантів).

У фонд матеріального заохочення включаються:

·    щомісячна преміяза виконання показників господарської діяльності;

·    премія за якістьпродукції, що випускається;

До складу фонду матеріального заохочення включаються нараховані щомісячніпремії за виконання показників господарської діяльності, одноразовізаохочувальні виплати з Фонду матеріального заохочення підрозділів, а такожзаохочувальні виплати з фонду Генерального директора.

Оплата праці за тарифами, окладами, що стимулюють доплати і надвишки,компенсаційні виплати, пов'язані з режимом і умовами праці, виплати з фондуматеріального заохочення регламентуються окремими положеннями.

Відповідно до статті 24 Закону “Про оплату праці” заробітна плата маєвиплачуватись у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двохразів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарнихднів.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним,святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачуєтьсяу грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплатазаробітної плати у формі боргових зобов’язань і розписок або у будь-якій іншійформах забороняється.       

РОЗДІЛ 2:Характеристика підприємства.

 

2.1. Характеристика спільногопідприємства "ІHТЕРОПТ, ЛТД."

Спільнеукраїнсько-американське підприємство у формі товариства з обмеженоювідповідальністю "ІHТЕРОПТ, ЛТД.", подальшому Підприємство, створеновідповідно до Установчого договору про створення та спільну діяльність міжобласною оптово-торгівельною конторою Черкаської Облспоживспілки, Жашківськоюміжрайбазою Облспоживспілки, Корсунь-Шевченківською міжрайбазоюОблспоживспілки, Уманською міжрайбазою Облспоживспілки, Черкаською міжрайбазоюОблспоживспілки, Черкаською шкіргалантерейною фабрикою, Чигиринською хутровоюфабрикою та фірмою «W.J. Export – Import Inc. », м.Hью-Йорк, США,від «6 липня» 1992 року шляхом об'єднання грошових і майнових вкладівйого учасників з метою одержання прибутків.

УчасникамиПідприємства (які надалі називаються «Учасниками») є його засновники.Підприємство є юридичною особою згідно з законодавством України. Підприємствонабуло права юридичної особи з дня його державної реєстрації 6 липня 1992 рокуу виконкомі Черкаської міської Ради народних депутатів. Підприємство відповідаєпо своїх зобов'язаннях усім майном, що йому належить. Учасники несуть збитки умежах своїх внесків. Збитки Підприємства відшкодовують за рахунок резервногофонду, а у випадку, якщо коштів в резервному фонді не вистачає, за рахунокінших коштів, що їх має Підприємство, а при недостатку і цих коштів — зарахунок реалізації майна Підприємства або додаткових внесків Учасників.Підприємство не відповідає за зобов'язаннями Учасників, а Учасники невідповідають за зобов'язаннями Підприємства.

Офіційнимимовами Підприємства є українська та англійська мови.

Метоюстворення Підприємства є розвиток міжнародного співробітництва у сферівиробництва промислових та продовольчих товарів, товарів народного споживання,торгівлі, техніки, науки та культури.

Предметамидіяльності Підприємства є:

— виробництво, переробка, закупівля і реалізація (в тому числі у формі бартеру)продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання,сільськогосподарської та харчової продукції, зокрема продукції рослинництва ітваринництва, вирощування тварин;

— оптова та роздрібна реалізація продукції власного і невласного виробництва,комісійна та комерційна торгівля, в тому числі через мережу власних магазинів,торгівельних точок, складів, баз, консигнаційних складів тощо;

— будівництво, ремонтно-будівельне виробництво, виконання будівельних тапошукових, оздоблювальних та сантехнічних робіт, виробництво будівельнихматеріалів та конструкцій, супутних виробів;

— транспортне-експедиційне обслуговування, в тому числі міжнародні перевозки таремонт транспортних засобів;

— надання всіх видів побутових послуг, прокат, лізинг;

— видавничо-поліграфічна та рекламно-інформаційна діяльність, виробництво кіно-,відео-, аудіопродукції та її тиражування;

— товарообмінні (бартерні) операції у відповідності з діючим законодавством;

— операції по імпорту та експорту товарів, робіт, послуг, здійсненнязовнішньоекономічної діяльності;

— комерційна, торгівельно-закупівельна, заготівельна та посередницька діяльність;

— проведення правових, екологічних, науково-технічних, соціально-економічних таінших видів досліджень, експертиз і оцінок проектів, реконструкції об'єктів,науково-дослідницьких робіт та їх впровадження;

— проведення та участь в міжнародному, культурному, спортивному обмінах,виставках, ярмарках, аукціонах, претензіях, спортивно-масових та видовищнихзаходах;

— туристично-ексурсійні послуги, організація турів для вітчизняних та іноземнихгромадян на території України та за її межами, надання туристам широкогокомплексу послуг;

— лікувально-оздоровча діяльність, застосування нетрадиційних методів лікування;

— брокерські та дилерські послуги, проведення біржових операцій у власнихінтересах і інтересах інших осіб;

— надання комерційних та посередницьких послуг, платних сервісних послуггромадянам, підприємствам, організаціям, установам;

— маркетинг, пошук ділових партнерів у власних інтересах і інтересах третіх осіб;

— будівництво та експлуатація готельного господарства;

— залучення та надання на договірних засадах фінансових коштів, об'ектів

інтелектуальноївласності, майна та окремих майнових прав громадянам та юридичним особам;

— навчання українській та іноземним мовам;

— поставка, монтаж, сервісне обслуговування обладнання та навчання роботі наньому обслуговуючого персоналу замовника;

— організація професійної освіти спеціалістів підприємств і організаційвідповідно правилам та прийомам роботи на новій техніці і з новимитехнологічними процесами, впровадженими Підприємством.

Згіднозі своїми метою і завданнями Підприємство має право:

— створювати на території України та за її межами філії та представництва, атакож дочірні підприємства згідно з діючим законодавством; філії іпредставництва Підприємства діють від його імені на підставі положень про них,затверджених Підприємством, а дочірні підприємства — на підставі затвердженихПідприємством статутів;

— вступати у договірні відносини з державними, кооперативними, індивідуальними,сімейними, приватними, колективними та іншими підприємствами, організаціями ігромадянами, а також бути посередником між ними у зв'язку з виконанням робіт,що належать до предмету діяльності Підприємства;

— наймати персонал Підприємства на умовах контрактів і на інших умовах,установлених діючим законодавством, самостійно встановлювати форми системи ірозміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють за наймом;

— продавати та перепродавати безоплатно іншим підприємствам, організаціям ігромадянам, обмінювати, здавати в оренду, давати позики або у безоплатнетимчасове користування будівлі, споруди, устаткування, транспорт, інвентар таінші матеріальні цінності, що належать Підприємству, а також списувати їх збалансу;

- передавати на договірних засадах матеріальні і грошові ресурси іншимпідприємствам, організаціям і громадянам, що виконують роботи та послуги дляПідприємства;

— користуватися банківським кредитом на договірній комерційній основі; надаватибанку на договірній основі право використовувати свої вільні кошти тавстановлювати проценти за їх використання;

— здійснювати випуск та реалізацію цінних паперів;

— реалізувати свою продукцію, майно за цінами і тарифами, встановленимисамостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавствомУкраїни, за державними цінами і тарифами;

— відряджати на територію України та за її межі працівників Підприємства та іншихорганізацій, які виконують роботи та послуги для Підприємства;

— організовувати тимчасові підрядні колективи з працівників Підприємства та іншихгромадян для виконання конкретних робіт на умовах підрядного договору;

— здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у порядку, встановленомузаконодавством України, зокрема створювати спільні підприємства за участюіноземних інвесторів;

— входити до складу асоціацій та інших добровільних об'єднань, діяльність якихвідповідає інтересам Підприємства;

— здійснювати інші дії, не заборонені чинним законодавством.

МайноПідприємства складають основні та оборотні кошти, а також інші цінності, якіналежать йому на правах власності і вартість яких відображена в самостійномубалансі Підприємства.

Підприємствоє власником майна:

— переданого йому Учасниками у власність;

— продукції, виробленої Підприємством в результаті господарської діяльності;

— одержаних доходів;

— іншого майна, придбаного на законних підставах.

Длязабезпечення діяльності Підприємства за рахунок вкладів Учасників створеностатутний фонд у розмірі 10 724 625 (десять мільйонів сімсот двадцять чотиритисячі шістсот двадцять п'ять) карбованців.

Підприємствостворює резервний (страховий) фонд у розмірі 25 відсотків від Статутного фонду.Резервний фонд формується за рахунок щорічних 5-процентних відрахувань від сумичистого прибутку до досягнення фондом вказаного розміру.

Підприємствоформує також інші фонди, необхідні для його діяльності, порядок створення тавикористання яких визначається зборами Учасників.

Основнимузагальнюючим показником фінансових результатів діяльності Підприємства єприбуток, що утворюється з надходжень від господарської діяльності післяпокриття матеріальних та інших прирівняних до них витрат, зокрема витрат наоплату праці. Чистий прибуток залишається в повному розпорядженні Підприємства.

Розподілприбутку між Учасниками здійснюється за підсумками роботи за рік пропорційно їхчасткам у Статутному фонді.

Вищиморганом Підприємства є Збори Учасників, що складаються з Учасників Підприємстваабо з призначених ними представників.

Учасникимають на Зборах кількість голосів пропорційно до розміру їх часток у Статутномуфонді.

ГоловаЗборів обирається терміном на 5 (п'ять) років, його повноваження можуть бутидостроково припинені за рішенням Зборів Учасників.

Дирекціяздійснює керівництво поточною діяльністю Підприємства згідно до рішень Зборівта Генерального директора і під його безпосереднім керівництвом та контролем.

Доскладу Дирекції входять Генеральний директор, що призначається та звільнюєтьсяз посади Зборами Учасників.

Генеральнийдиректор призначається терміном на 5 (п'ять) років. Його повноваження можутьбути припинені достроково за рішенням Зборів Учасників Підприємства.

Контрольза фінансовою та господарчою діяльністю Підприємства здійснює РевізійнаКомісія, яка складається з 3 (трьох) членів, що визначаються Зборами УчасниківПідприємства.

2.2Аналіз фінансово — господарськоїдіяльності підприємства.

 

Основнимивидами діяльності підприємства у 1998-99 рр. була зовнішня торгівля, яка займаєв загальному обсязі товарообігу 90%. Це видно з

таблиці1.     

 

Таблиця1: “Аналіз товарообігу і валового доходу за період 1998-99 рр. по

СП“Інтеропт ЛТД”.

Рік Т/обіг всього грн. В тому числі від ЗЕД Валовий доход всього грн. В тому числі від ЗЕД 1998 2545560 2375191 746090 736334 1999 1352146 1164327 320990 306527

Напротязі 1998-99 рр. підприємство експортувало с/г продукцію в країни Європи, атакож США, Ізраїль, Алжир. Основною продукцією експорту є гарбузове насіння.Його заготівлею, переробкою, та експортом підприємство займається на протязі 7років. За цей час у підприємства склалися міцні ділові стосунки з зарубіжнимипартнерами, що зацікавлені у співробітництві, а також в інвестуванні своїхвільних коштів в розвиток підприємства. За 1998-99 рр. було укладено 21зовнішньо-економічну угоду. Формою оплати по даних угодах є попередня оплата.Це дає змогу підприємству своєчасно закуповувати та переробляти продукцію незалучаючи кредитних коштів, що в кінцевому результаті відображається напоказниках діяльності підприємства. За весь час свого існування ні в одномузвітному періоду діяльність підприємства не була збитковою. Для аналізу взятоосновні показники за два останні роки. Ці роки не є найкращими за своїмипоказниками. Це видно по прибутку підприємства, дані про який наведені втаблиці 2.

Аналізуючипоказники діяльності видно, що різко знизився товарообіг у 1999 році. Цезниження спричинила політика уряду щодо експорту товарів агропромисловогокомплексу. Було введено тимчасові заборони на вивіз фуражних зернових. Через цевиконання деяких валютних контрактів було прострочено. Це негативно сказалосяна показниках діяльності підприємства, а саме через падіння курсу гривнізбільшились від’ємні курсові різниці по експортних операціях. Із-за цьогозменшився прибуток підприємства.     

Таблиця2: Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства

СП“Інтеропт ЛТД” м. Черкаси за період 1998-1999рр.

Основні показники

1 9 9 8 р. тис.грв.

1 9 9 9 р. тис.грв.

1.Товарообіг, 2545.6 1352.2 2. Валовий дохід 746.1 321.0 3. Витрати обігу 505.2 249.8 4. Курсові різниці від операцій з іноземною валютою (+,-) -59.9 -24.4 5. Прибуток 181.0 46.8 6. Використано прибутку 142.6 42.4 7. Чистий прибуток 38.4 4.2 8. Власні обігові кошти 74.2 21.8 9. Основні засоби 350.6 357.8 10. Амортизаційні відрахування 27.4 32.6 11. Фонд оплати праці 90.6 72.6 12. Чисельність працюючих 22 чол. 17 чол. 13. Середньомісячна зарплата 0.343 0.356

Це спричинило зменшення власних обігових коштівпідприємства з 74.2 тис грн в 1998 р. до 21.8 тис.грн в 1999 р.

Зарезультатами діяльності підприємства у 1998 р. згідно рішення зборівзасновників прибуток був розподілений таким чином:

А)створення фонду матеріального заохочення 8.4 тис грн.

Б)нарахування дивідендів 30 тис. грн. в тому числі фірмі W.J.“Export-Import” 58%, що складає17.4 тис. грн, засновникам з української сторони 12.6 тис. грн з розрахунку 1.4тис. грн на кожного засновника.

Знарахованих дивідендів згідно закону про оподаткування прибутку підприємствбуло утримано податок у розмірі 30% від нарахованих сум.

В1999р. через зменшення прибутку дивіденди засновникам не нараховувались, аодержаний чистий прибуток у розмірі 4.2 тис. грн був спрямований на матеріальнезаохочення працівників підприємства.

Станомна 1 січня 2000 р. на підприємстві числиться основних фондів по первіснійвартості становить 357.8 тис. грн. Нараховано зносу по основних фондах  на суму112.6 тис. грн, процент зносу основних фондів складає  31%. 

2.3 Заробітна плата на підприємстві.

 

Згідноколективного договору в СП “Інтеропт” ЛТД заробітна плата виплачується двічі намісяць: 7-го та 22-го числа. В основному заробітна плата нараховується згіднопосадових окладів, які затверджені штатним розкладом по підприємству. Умовизапровадження та розміри надбавок, до посадових окладів, доплат, премій,винагород та інших заохочувальних виплат встановлено підприємством самостійно уколективному договорі. При цьому дотримуються всі норми і гарантії передбаченізаконодавством про оплату праці. Робота підприємства носить сезонний характер.Це пов’язано з заготівлею та переробкою с/г продукції. На підприємствіукладаються трудові договори з робітниками на сезонні роботи. В наказі проприймання на роботу обов’язково указується, що цей працівник приймається насезонну роботу. Договір з сезонними працівниками укладається на термін, що неперевищує тривалості сезону. Для цих працівників застосовується законодавствопро тимчасових працівників.  До сезонних працівників підприємства належатьзаготовачі, переборщики насіння, складські працівники. На сезонних працівниківпоширюються умови і правила, передбачені колективним договором згідно з КЗпП(тривалість робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, матеріальногостимулювання, охорони праці, тощо).

Трудовийдоговір із сезонними працівниками укладається в письмовій формі, при цьомуобов’язково робиться запис у трудові книжки працівників. При укладанні зпрацівником трудового договору дирекція підприємства доводить до відомапрацівника умови оплати праці, розміри, порядок і терміни виплати заробітноїплати. Оплата праці сезонних працівників здійснюється згідно встановленихрозцінок в залежності від кількості заготовленої та переробленої сировини, аскладських працівників згідно посадових окладів. В залежності від результатівдіяльності підприємства за певний період директором встановлюються надбавки,доплати, премії. Все це оговорюється в колективному договорі. На сезоннихпрацівників поширюються норми законодавства про оплату праці на рівні зпрацівниками, зайнятими роботою повний рік.

Таблиця 3: Структура заробітноїплати за 1999 рік по СП “Інтеропт” ЛТД (грн). Основна заробітна плата Додаткова заробітна плата

Інші заохоч. та компенс. виплати

Всього

за рік

Заробітна плата, нарахована згідно посадових окладів основних працівників. Заробітна плата нарахована згідно діючих розцінок сезонним робітникам Премії за виробничі результати Надбавки до посадових окладів

328822

19418

9240

8002

3110

72592

Втаблиці №3 показано структуру заробітної плати по підприємству, з якої видно,що заробітна плата сезонних робітників складає 37% від основної заробітноїплати, нарахованої за 1999 рік.

Крімтого цим працівникам нараховувалися премії у розмірі 30% від заробітної плати уприбуткових періодах. Також виплачувалися й інші заохочувальні виплати, а саме:

-    одноразові заохочення при закінченнісезону;

-    матеріальні допомоги.

 Колективнимдоговором по підприємству не передбачалося

виплачуватизаробітну плату натурою.

Напідприємстві працюють два працівники за сумісництвом. Тривалість роботи такихпрацівників не перевищує чотирьох годин на день і загальна тривалість роботи засумісництвом не перевищує половини місячної норми робочого часу. З такихпрацівників вираховується прибутковий податок з доходу за ставкою 20%.Підприємство не пізніше, як через 30 днів після виплати сумісникам заробітноїплати надсилає до податкових органів відомості про виплачені суми доходів ісуми утриманого з них податку.

Напідприємстві проводилась оплата праці за надурочний час за погодинною системоюоплати праці. Така оплата проводилася в подвійному розмірі годинної ставки. Завідрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачувалисядоплати у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації,оплата праці якого здійснювалася за погодинною системою, за всі відпрацьованінадурочні години.

Працівникам,які перебували у трудових відносинах з підприємством згідно Закону України “Провідпустку” надавалися щорічні основні відпустки. Тривалість відпустокрозраховувалась в календарних днях не менш як 24 календарні дні завідпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудовогодоговору.         

Розділ III:Розрахунково-аналітична частина

 

ВИХІДНІ  ДАНІ

 

Таблиця 1.

Дані про сферу застосування та умови виробництваприладу

          Номерваріанта даних відповідає останній цифрі номера залікової книжки студента.

 

Показники Позначення Дані

9,0

1.Прогноз потреби виробництва у вимірах, млн. вимірів на рік Ов

 

50

2Прогнозний період насичення ринкової потреби у приладах, років Тн

 

5

 

3.Передвиробничі витрати (капітального характеру), тис. грошових одиниць

-науково-дослідні роботи

-конструкторські розробки

-технологічне проектування

-придбання додаткового обладнання

-створення нових робочих місць

-витрати невиробничого характеру (реклама, тощо)

Кн.д.

Кк.р.

Кт.п.

Кс.об.

Кр.н.

Кн.х.

10

6

4

12

-

 

8

 

Таблиця 2.

Експлуатаційні характеристики приладів

(через риску вказані характеристики базовогозразка)

       

Номер варіанта даних відповідає передостанній цифріномера залікової книжки студента                                                                      

                                                                

Показники Позначення

Дані

1.Годинна технічна продуктивність приладу, вимірів у годину

2.Коефіцієнт міжзмінних втрат робочого часу у зв’язку з ремонтами і технічним обслуговуванням (цілодобові втрати часу)

3.Коефіцієнт внутрізмінних втрат робочого часу

4. Розряд оператора

5. Потужність електроспоживання, Вт

6. Нормативний строк служби, роки

7. Змінність використання ,  змін

8. Норматив витрат на поточні ремонти і обслуговування та експлуатаційні матеріали на 1000 годин роботи приладу, відсотків від його вартості

 

Пг

Кд

Кв.з

Ро

Пс

Тс

Чз

Нт.о.

 

16/12

0,96/0,96

0,94/0,91

3/4

400/ 800

8/8

 

2

3/8

 

 

Таблиця 3.

  Економічні нормативи діяльності підприємства на рікпочатку виробництва нового приладу

 

          Номерваріанта даних відповідає передостанній цифрі номера залікової книжки студента

Показники Позначення Дані 2,7 1 2 4

 

Показники цеху-виробника

1. Фонд оплати праці виробничого персоналу, т.г.од.

— тарифний фонд

    — доплати за відпрацьований час

Фт.р

Фдп

386

52

Таблиця 4.

Норми витрат матеріалів (матеріали основні)

 

Номерваріанта даних відповідає останній цифрі номера залікової книжки студента

Матеріали Одиниця Дані

1. Сталь листова

2. Латунь листова

3. Прокат стальний

4. Прокат латунний

5. Полістирол

6. Стеклотекстоліт

7. Припій

8. Гетинакс

9. Дюраль листова

10. Алюмінієве литво

11. Капрон

12. Лаки і фарби

13. Дріт

14. Кабель

15. Розчини

16. Кислоти

17. Луги

кг

кг

кг

кг

кг

кг

г

кг

кг

кг

кг

кг

м

м

кг

кг

кг

11

5

9

3

3

4

50

5

8

3

2

1

90

11

2

3

1

Таблиця 5.

Застосування покупних виробів

 

Назва виробів Одиниця дані

1. Конденсатори

2. Резистори

3. Діоди

4. Транзистори

5. Мікросхеми

6. Роз’єднувачі

7. Перемикачі

8.   Реле

9.   Датчики

10. Індикатори

11. Трансформатори

12. Вимірювальні прилади

13. Електродвигуни

14. Кріплення

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

шт.

кг

50

60

15

17

15

3

5

4

1

8

2

2

-

2

Таблиця 6.

Дані про трудомісткість робіт

Номерваріанта даних відповідає передостанній цифрі залікової книжки студента

 

Види робіт

Середній

 розряд

Норми трудомісткості за варіантами, нормогодин 4

1. Розкрійні

2. Штампувальні

3. Ливарні

4. Зварювальні

5. Термічні

6. Слюсарні

7. Механообробні

8. Монтажні

9. Складальні

10. Регулювальні

11. Випробувальні

2

4

3

3

4

3

3

4

4

5

4

4

2

1

3

12

9

5

16

14

6

35

 

Таблиця 7.

Дані про спеціальне оснащення

Номер варіанта даних відповідає передостанній цифріномера залікової книжки студента

 

Вид оснащення Кількість одиниць /Чо/ за варіантами 4

1. Литтєві форми

2. Пристосування для механічної обробки

3. Штампи

4. Монтажне оснащення

3

6

7

6

 

Таблиця 8.

Нормативи трудових і матеріальних витрат наодиницю оснащення

(для всіх варіантів)

 

Вид

оснащення

Трудомісткість проектування, нормогодин

Витрати матеріалів,

 г.од.

Трудомісткість виготовлення, нормогодин

1. Литтєві форми

2. Штампи

3. Пристосування  для  механічної обробки

4.Монтажне оснащення

16

20

12

4

30

40

20

10

12

10

8

2

І.  АНАЛІЗ   ПРОДУКТИВНОСТІ   ВАРІАНТІВ   ПРИЛАДІВ

Мета аналізу — оцінити ступінь підвищення експлуатації продуктивностімодернізованого приладу порівняно з базовим зразком, і тому всі показникирозраховуються для двох варіантів приладу: нового(н), і базового (б).

 

Розрахунковакількість днів експлуатації приладів на рік, роб. днів

Чд.е = Чр.д · Кд  ,

де Чр.д — число робочих днів у році;

     Кд   - коефіцієнт цілодобових втратробочого часу (табл. 2)

Кдн = 0.96, Кдб= 0.96

Чд.е.н = 260 * 0.96 = 250дн.

Чд.е.б = 260 * 0.96 = 250дн.

 

Розрахунковий (ефективний) змінний фонд часу експлуатації приладів,годин

Тз.е = Тз ·Кв.д , 

де Тз  -  тривалість робочої зміни (8годин)

     Кв.д — коефіцієнт внутрізмінних втрат робочого часу (табл. 2)

Квдн = 0.94, Квдб= 0.91

Тзен = 8 * 0.94 = 7.52

Тзеб = 8 * 0.91 = 7.28

 

Ефективний річний фонд часу роботи приладів, годин

Фр = Чд.е · Тз.е · Чз ,

де Чз-змінністьроботи підприємств-споживачів приладів (табл. 2)

Чз= 2

Фрн = 250 * 7.52 * 2 = 3760 год

Фрб= 250 * 7.28 * 2 = 3640 год

Річна експлуатаційна продуктивністьваріантів приладу, виміри в рік :

Пр.е = Пг.т· Фр,

де Пг.т. — годинна технічна продуктивністьприладу для базової

                     моделі (табл. 2)

Пгтн = 16

Пгтб = 12

Прен = 16 * 3760 = 60160вимірів у рік

Преб = 12 * 3640 = 43680вимірів у рік

Коефіцієнт підвищення технічної продуктивності приладупісля модернізації (інтенсивний фактор):

Кт.п. = Пнг.т./Пбг.т.

Ктп = 16 / 12 = 4/3 коефіціент підвищенняпродуктивності

Коефіцієнт підвищення використання фонду часу новогоприладу (екстенсивнийфактор):

Кф.ч. = Фнр/ Фбр

Кфч = 3760 / 3640 = 1.032

Інтегральний коефіцієнт підвищення продуктивностіприладу після модернізації :

Кін. = Кт.п. · Кф.ч.

Кін = 1.3 / 1.032 = 1.3416

 

ІІ. ПРОГНОЗ РИНКОВОЇ ПОТРЕБИ І ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА ПРИЛАДІВ

Мета цього розділу — обгрунтувати найважливішіпідприємницькі рішення, спрогнозувати ринкову потребу у «своєму» товарі івирішити, якими темпами доцільно насичувати ринок, тобто, в яких обсягах слідвиробляти товар. Якщо має місце товар технологічного призначення, то прогнозйого ринкової потреби здійснюється, виходячи з прогнозу розвитку технологій,для забезпечення яких призначений даний товар. У даному випадку ринкову потребув приладах треба пов‘язувати з прогнозною оцінкою виробництва у вимірах. Оцінкарічної потреби виробництва у вимірах наведена в табл.1 (величина ОВ).

Потребав базовому та модернізованому варіантах приладу в обраному сегменті ринку йогозастосування, одиниць.

Рп = Ов / Пр.е.

Ов = 60 млн

Рпн = 60млн. / 60160 = 997од.

Рпб = 60 млн. / 43680 = 1373од.

Виходячи із запланованого часу насичення ринкуприладами (величина ТП, що наведена в табл.1<sub/>),середньорічний випуск приладів :

Тп = 5

— для модернізованого варіанта

Внр = Рнп/ Тп

Внр = 997 / 5 = 199од/рік

— для базового варіанта

Вбр= Внр* Кін

Вбр= 199 * 1.3416 = 268 од./рік

ІІІ. РОЗРАХУНКИ   ВИТРАТ  НА  ПІДГОТОВКУ  ВИРОБНИЦТВА  ПРИЛАДУ

При виробництві багатьох видів продукції та послугмають місце значні витрати передвиробничого характеру, пов’язані з підготовкоюпідприємства до випуску саме цього виду продукції або послуг. Сюди належать:витрати на науково-дослідні, конструкторські або технологічні розробки,направлені на створення нового виду продукції; витрати на обладнання іоснащення для процесів її виробництва; витрати на створення робочих місць, напридбання об’єктів права (патентів, авторських прав, товарних знаків абозразків і т.ін.) та інформації (“ноу-хау”), на оплату консультацій,організаційних зусиль та інші витрати.

На практиці такі витрати передвиробничого характеруможуть бути дуже значними, і тому доцільно їх відокремлювати в окремупідсистему обліку та нарахування, з тим, щоб ці витрати можна було «адресно»списувати на собівартість саме того виду продукції або послуг, заради якоговони були здійснені. Такий спеціальний (цільовий) характер їх використання єобов‘язковою ознакою подібних витрат. Метою виконання даного розділу роботи єзасвоєння методів розрахунку загальних витрат передвиробничого характеру,пов‘язаних з розробкою, підготовкою та освоєнням виробництва нових видівпродукції.

Вагомою часткою витрат, пов’язаних з освоєннямвиробництва нових видів продукції, є витрати на технологічне забезпечення новихвиробничих процесів. У даному випадку перехід підприємства на випускмодернізованого варіанта приладу потребує значних одночасних витрат, пов’язанихз проектуванням і виготовленням нових засобів технологічного оснащеннявиробництва: литтєвих форм, штампів, пристосувань для механічної обробки,монтажу і т.ін. Для оцінки необхідних для цього коштів розробляємо відповіднийкошторис грошових витрат.

Таблиця 9.

Кошторис витрат на проектування і виготовлення

 спеціального оснащення

 

Вид оснащення

Кільк.

одиниць

Витрати на оснащення, г.од

Чод

Проектування

Впр

Матеріали

Вм

Оплата за виготовлення

Воп

Накладні витрати виробника

Вн

Разом

1. Литтєві форми

2. Пристрої для механічної обробки

3. Штампи

4. Монтажне оснащення

8

9

13

10

215.05

302.16

262.12

67.75

240

360

260

100

114.06

107.1

123.76

23.8

171.36

160.65

185.64

35.70

740.47

929.91

831.52

227.25

                                                                                                                    2729.15

Величинавитрат на комплект певного виду оснащення складає, г.одиниць

Впр.= Тп.о · Чод· Пг · (1+ Ндп/100)· (1+ Нд.з/100) · (1+ Нс.з/100)·(1+Нн.к/100),

 де   Тп.о — трудомісткість проектуванняодиниці оснащення,  

                  нормогодин (табл.8);

Чод — число одиниць оснащення, одиниць(табл.7);

Пг — середньогодинна оплата праціконструктора (0,7-0,8 г. од);

Ннк — норматив накладних витратпроектних підрозділів (30% — 60%);

Нлп — норматив доплат при оплаті праціконструкторів (5-15 %) ;

Нд.з — норматив додаткової оплатипраці конструкторів (10-15 %) ;

Нс.з — норматив відрахувань насоціальні заходи, що діє на

         момент виконання розрахунків, 37,5 %

Тп.о= 16, 20, 12, 4

Пг= 0.7 грн/год

Ннк= 50%

Нлп= 10%

Нд.з= 10%

Впрлиттєві форми = 16 *8 * 0.7 * 2.4% = 215 грн.

Впрпристрої для мех. обробки= 20 * 9 * 0.7 * 2.4% = 302 грн.

Впрштампи =  12* 13 * 0.7 * 2.4% = 262 грн.

Впрмонтажне оснащення =4 * 10 * 0.7 * 2.4 = 67 грн.

Витрати на матеріали для виготовлення певного видуоснащення :

Вм = Чод · Вм.о

   де Вм.о — витрати на матеріали на одиницю оснащення (табл.8)

Вмо = 30, 40, 20,10 (табличні дані)

Вмлиттєвіформи = 8 * 30 = 240 грн.

Вмпристроїдля мех.обробки = 9 * 40 = 360 грн.

Вмштампи= 13 * 20 = 260 грн.

Вммонтажнеоснащення = 10 * 10 = 100 грн.

Витрати на оплату праці робітникам за виготовленняпевного виду оснащення, г. од. :

Воп = Тв.о.·Чод·Пр·(1+(Ндп /100)) · (1+(Нд.з /100)) * (1+(Не.з /100)),

   де Тв.о — трудомісткістьвиготовлення одиниці оснащення, нормогодин   (табл.8) ;

         Пр - середньогодинна оплата праці робітника  інструментального

         виробництва (0,7-0,8 г.од.)

Тво = 12, 10, 8, 2

Воплиттєвіформи = 12 * 8 * 0.7 * 1.7 = 114.24 грн

Вопприладидля мех. обробки = 10 * 9 * 0.7 * 1.7 = 107.1 грн

Вопштампи= 8 * 13 * 0.7 * 1.7 = 123.76 грн.

Вопмонтажнеоснащення = 2 * 10 * 0.7 * 1.7 = 23.8 грн

 

Накладні витрати виробника :

Вн= Воп · (Нн.в /100),

де Нн.в — норматив накладних витрат(150%-200%)

Розрахунки величини Впр, Вм, Вопі Вн проводяться за всіма видами оснащення, передбаченими в таблиці8. Підсумком розробки кошторису витрат на проектування і виготовленняспеціального технологічного оснащення є загальна сума цих витрат — Кс.ос.

Загальні витрати підприємства передвиробничогохарактеру, що пов’язані з модернізацією, підготовкою та освоєнням виробництванового приладу, визначаємо на основі складання загального кошторису цих витрат.

Таблиця 10.

Загальні витрати підприємства передвиробничогохарактеру

 

Елементи   витрат Позначення Сума, т.г. од Науково-дослідні роботи

Кн.д.

10.000 Конструкторські розробки

Кк.р.

6.000 Технологічне проектування

Кт.п.

4.000 Придбання додаткового обладнання

Кс.об.

12.000 Створення нових робочих місць

Кр.н.

******* Витрати невиробничого характеру (реклама, тощо)

Кн.х.

8.000 Проектування і виготовлення спеціального технологічного оснащення

Кс.ос.

2729.15 Разом :

Кп.в

42729.15

 

IV. НОРМАТИВИ  ВИТРАТ  НА УТРИМАННЯ  ТА

 ЕКСПЛУАТАЦІЮ  МАШИН  І ОБЛАДНАННЯ 

(УЕМО)

Вагома частина виробничих витрат пов’язана з витратамина утримання і експлуатацію машин і обладнання (УЕМО).Саме така ситуація маємісце в машинобудуванні. Велика питома вага цих витрат у собівартості продукціїта складний (комплексний) характер обумовлюють необхідність виділення обліку  інарахування цих витрат в окрему підсистему загальної системи обліку інарахування виробничих витрат.

 

Таблиця 11.

Кошторис річних витрат на утримання та експлуатацію

 машин і обладнання

Елементи витрат Позначення Сума, т.г.од 1. Оплата праці робітників

Фор

35 2. Нарахування на заробітну плату

Нсз

31.125 3. Амортизація : — обладнання

Аоб

115 — цінне виробниче оснащення 4. Електроенергія технологічна

Етех

152 5. Ремонт і технічне обслуговування : — обладнання

Роб

160 — цінного виробничого оснащення 6. Зношування малоцінного і швидкозно-шувального інструменту та виробничого оснащення

Зв.ос

44 7. Послуги інших підрозділів і організацій

Поб

24 8. Інші витрати 10.862 Разом річних витрат

Воб.р.

543.125

           

При розробці кошторису з таб.3 беруться всі тіпоказники, які стосуються витрат на утримання та експлуатацію машин, обладнаннята виробниче оснащення. Нарахування на соціальні заходи здійснюються згідно знормативами, які діють на час виконання розрахунків. Інші витрати (резерв коштів),згідно з практикою виробничої діяльності, беруться в розмірі 2-3% від сумипопередніх позицій кошторису.

На собівартість продукції цеху виробника приладу цівитрати переносяться непрямим методом — за допомогою спеціального нормативупереносу витрат пропорційно визначеній ознаці, що прямим способом характеризуєту чи іншу позицію цеху. В якості такої прямої ознаки на практиці найчастішевикористовуються прямі витрати на оплату праці виробничого персоналу всобівартості продукції, або її трудомісткість.

Норматив переносу витрат на УЕМО визначається,виходячи з річної суми цих витрат (Воб.р) і відповідних річнихпоказників діяльності цеху. Наприклад, якщо  береться метод переносу витрат наУЕМО пропорційно оплаті праці виробничого персоналу (найчастіше це є основназаробітна плата виробничого персоналу), то норматив витрат складатиме:

Ноб. = Воб.р./(Фт.р.+Фд.п.)* 100%

Фт.р.= 320 000

Фд.п = 26 000

Ноб. = 543125 / (320000+26000) *100% = 156.9%

V. НОРМАТИВИ  ЗАГАЛЬНОЦЕХОВИХ  НЕПРЯМИХ  ВИТРАТ

 

Кошторис загальноцехових непрямих витрат, як ікошторис витрат на УЕМО, розробляється, виходячи з планових нормативівдіяльності цеху на рік початку виробництва нового приладу. Інформація щодо цихнормативів наведена в табл.3  вихідних даних.

Таблиця 12.

Кошторис річних загальноцехових непрямих витрат

Елементи витрат Позначення Сума, т.г.од

1. Оплата праці загальноцехового персоналу :

— інших робітників

— адміністративно-управлінського персоналу

Фор

67 2. Нарахування на заробітну плату 25.125 3. Амортизація 21

4. Енергія

— електроенергія

— вода

Егп

Вгп

31

9

5. Ремонт і технічне обслуговування майна:

Роб

45 — будинків та споруд — цінного господарчого інвентаря 6. Зношування малоцінних та швидкозно-шувальних предметів загальногосподарчого призначення 7 7. Послуги інших підрозділів 18 8. Інші витрати 4.462 Разом річних витрат

Вц

223.125

            Прирозробці кошторису з таблиці 3 беруться всі ті планові витрати цеху, які неввійшли  до кошторису витрат на УЕМО.

            Насобівартість продукції та послуг загальноцехові непрямі витрати найчастішепереноситься пропорційно прямим витратам на оплату праці виробничого персоналуцехів. Норматив переносу витрат :

Нц. = Вц.р./(Фт.р.+Фд.п.)· 100 %

Нц = 223125/346000 * 100% = 64%

VI. РОЗРАХУНКИ  ПРЯМИХ  МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ

 

До прямих матеріальних витрат у собівартості продукціїта послуг належать витрати на матеріальні та енергетичні ресурси, якібезпосередньо використовуються при виготовленні саме цієї продукції (послуг) ідля яких можливе обгрунтування норм витрат цих ресурсів на одиницю продукції.Це сировина та основні матеріали,з яких виробляється продукція,покупні вироби, паливо та енергія, що використовуються в процесах виготовленняпродукції.

Норми витрат прямих матеріальних ресурсів наведені втаблицях 4 і 5 вихідних даних                                                                                                                                 

Таблиця 13.

Розрахунок прямих матеріальних витрат             

Найменування

матеріалу

Одиниця виміру

Ціна одиниці

г.од.

Норма витрат, одиниць

Витрати

Г.од./виріб

І. Матеріали основні (Мо)

1. Сталь листова

2. Латунь листова

3. Прокат стальний

4. Прокат латунний

5. Полістирол

6. Стеклотекстоліт

7. Припій

8. Гетинакс

9. Дюраль листова

10. Алюмінієве литво

11. Капрон

12. Лаки і фарби

13. Дріт

14. Кабель

ІІ. Матеріали допоміжні технологічні (Мд.т.)

1. Розчини

2. Кислоти

3. Луги

ІІІ. Покупні вироби (Пв.)

1. Конденсатори

2. Резистори

3. Діоди

4. Транзистори

5. Мікросхеми

6. Роз’єднувачі

7. Перемикачі

8. Реле

9. Датчики

10.Індикатори

11. Трансформатори

12. Вимірювальні прилади

13. Електродвигуни

14. Кріплення

ІV. Енергія технологічна

      (паливо)  (Ет)

V. Відходи  (Вп)

Разом матеріальних витрат

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

Кг

М

М

Кг

Кг

Кг

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Шт

Кг

1.4

12

1.5

9

6

29.6

15

12.5

18

7.5

20

10

1.6

3

1.12

1.7

2.5

0.8

0.5

0.3

1

1.3

3

9.5

15

10.2

8.3

50

30

0.2

0.2

11

5

9

3

3

4

50

5

8

3

2

1

70

11

2

3

1

50

60

15

17

15

3

5

4

1

8

2

2

2

1988.8

15.4

60

13.5

27

18

118.4

750

625

144

22.5

40

10

112

33

9.84

2.24

5.1

2.5

464.5

40

30

4.5

17

19.5

9

47.5

60

10.2

66.4

100

60

0.4

3.28

40

2506.42

 

Розрахунокпрямих витрат на енергію технологічну — витрати на випробування готовогоприладу під навантанженням:

 

Ет = Пс ·<sub/>(Трег+Твип) · Цел / 1000, г.од.

де Пс — потужність споживанняприладу, Вт (табл. 2)

Трег і Твип — нормичасу  відповідно на регулювання та  випробу-

                     вання приладу, нормогодин(табл. 6)

Цел — ціна 1 кВт. год.електроенергії (може бути взята умовна ціна 0,15грн/кВт)

Пс = 400 Вт

Трег = 6

Твип = 35

Цел = 0.2 грн./квт.год

Ет = 400 *(35 + 6) * 0.2 / 1000 = 3.28 грн.

     У собівартість продукції пряміматеріальні витрати включаються з урахуванням вартості відходів, щоповертаються — утилізуються або використовуються на інші потреби. При виконанніданої роботи вартість таких відходів (Вп) береться укрупнено врозмірі 2-5% від суми витрат на М. При розрахунках собівартості продукціївеличина Вп віднімається від загальної суми витрат.

VIІ. РОЗРАХУНКИ ПРЯМИХ  ВИТРАТ  НА  ОПЛАТУ  ПРАЦІ

 

Для розрахунку прямих витрат на оплату працірозраховуємо трудомісткість і тарифну оплату робіт по виготовленню приладу

Таблиця 14.

Розрахунок трудомісткості і тарифної оплати робіт

 по виготовленню приладу

Види робіт Середній розряд Годинна та-рифна став-ка, г.од Планова трудо місткість, нормогодин Оплата за тарифом, г.од./виріб

1.   Розкрійні

2.   Штампувальні

3.   Ливарні

4.   Зварювальні

5.   Термічні

6.   Слюсарні

7.   Механообробні

8.   Монтажні

9.   Складальні

10.Регулювальні

11.Випробувальні

2

4

3

3

4

3

3

4

4

5

4

0.5

0.75

0.6

0.6

0.75

0.6

0.6

0.75

0.75

0.95

0.75

4

2

1

3

12

9

5

16

14

6

35

2

1.5

0.6

1.8

9

5.4

3

12

10.5

5.7

26.25

Разом по виробу

Твир = 107

Отар = 77.75

 

          Величини годинних тарифних ставок (Тт.с.)для оплати робіт різних тарифних розрядів беруться за даними підприємства наякому проводився аналіз.

Витрати з основної заробітної плати робітникам завиготовлення приладу:

Зо = Отар· (1+Ндп/100)г.од./виріб ,

  де Ндп — норматив доплат за відпрацьований час, %

Зо = 77.75 * (1 + 0.08 / 100) = 77.8грн.

            Дляцеху-виробника приладу цей норматив на плановий рік складає:

Ндп = (Фдп: Фтр) *100%,

            деФдп та Фтр — планові річні фонди оплати виробничогоперсоналу цеху відповідно тарифний і доплат за відпрацьований час, тис. гр. од.

Ндп = 26000 / 320000 = 0.08

 

Додаткова заробітна плата робітникам за виготовлення приладу складає :

Зд = Зо · Ндз /100г.од./виріб,

         де Ндз — норматив додаткової заробітної плати, %

Зд = 77.8 * 10.4 / 100 = 8.09грн

Його величина на плановий рік складає:

 Ндз = (Фдз: (Фтр +Фдп)) * 100%,

            деФдз — річний фонд доплат за невідпрацьований час виробничогоперсоналу цеху, тис. гр. од.

Фдз = 36000

Ндз = 36000 / 346000 * 100% = 10.4%

 

Обов’язкові нарахування на оплату праці виробничого персоналу дляформування державних фондів соціальних заходів у собівартості приладу складуть:

Вс.з= (Зо+Зд)·Нс.з   г.од./виріб,

де Нсз — державнийнорматив відрахувань на соціальні заходи, %.

Нсз = 0.375%

Вс.з= (77.8 + 8.09) * 0.375 = 32.2 г.од./виріб,

VIII. РОЗРАХУНКИ  ІНШИХ  ПРЯМИХ  ВИТРАТ

 

До інших прямих витрат собівартості продукціївідносять витрати, що прямо пов’язані з виробництвом конкретного виду продукціїі не стосуються процесів виробництва інших видів продукції, а також не ввійшлидо складу прямих матеріальних витрат і витрат на оплату праці.

У даній ситуації до інших прямих витрат відносимовитрати, пов’язані з підготовкою процесів виробництва нового приладу. Загальнавеличина всіх витрат була визначена при виконанні розділу ІІІ — підсумокрозробки кошторису витрат на підготовку виробництва нового приладу (величина Кп.в, т.г.од.).

На собівартість одиниці продукції вони переносятьсяпрямим методом — пропорційно обсягу продукції :

 

Вп.в. = Кп.в./ (Вр · Там)  г.од./од. продукції

деВр  -  річний випуск продукції, одиниць

    Там — термін погашення (амортизації) витрат, років

 

При незначних сумах Кп.в. вони погашаютьсяпротягом одного року випуску продукції, а при значних — за більш довгостроковийперіод, але не більше терміну виробництва продукції (норматив Тн  утабл.1).

Там = 2 роки

Вп.в. = 42729.15: (199 * 2) = 107.3

IX. РОЗРАХУНКИ  НЕПРЯМИХ  ВИТРАТ

 

На підприємстві серед непрямих витрат виділяють :

— витрати на утримання та експлуатацію машин іобладнання — Воб;

— загальноцехові витрати — Вц;

— загальновиробничі (заводські) витрати — Взв;

— позавиробничі витрати — Вп.в.

Витрати на УЕМО в собівартості приладу визначаємочерез норматив переносу цих витрат на основну оплату праці виробничогоперсоналу або пропорційно трудомісткості його виготовлення. Як і перший так ідругий варіанти планового нормативу були визначені в розділі ІV. Привикористанні першого  варіанта (норматив Н1об  ):

Воб = Зо · Ноб /100г.од / од. продукції

Ноб = 156.9%

Зо = 77.8 грн

Воб = 77.8 * 156.9: 100 = 122.06 г.од /од. продукції

При використанні другого варіанта нормативу (нормативН2об) витрати на УЕМО складатимуть :

 

Воб = Твир · Ноб /100 г.од / од. продукції 

де Твир — загальнапланова трудомісткість виготовлення приладу, 

              нормогодин (визначена в розділі VII).

Воб = 107 * 156.9 / 100 = 167.8 г.од /од. продукції

Загальноцехові непрямі витрати в собівартості приладувизначаємо через норматив їх переносу пропорційно величині Зо.Планова величина цього нормативу була обгрунтована у розділі V. (норматив Нц).Величина загальноцехових витрат у собівартості приладу складає :

Вц = Зо · Нц /100г.од / од. продукції

Нц= 64%

Вц = 77.8 * 64% / 100 = 49.79г.од / од. продукції

Загальновиробничі витрати в собівартості продукціїнайчастіше визначаються через норматив їх переносу, а також пропорційно прямимвитратам на оплату праці виробничого персоналу або пропорційно цеховійсобівартості продукції. В першому випадку :

 

Взв = Сц · Н'з.в/100  г.од / од. продукції

де Нз.в = Вз.в.р/(Фт.р + Фдп) · 100 % = 43

удругому випадку:

Взв = 2791.5 * 43 / 100 = 1200.35 г.од /од. продукції

Згідно з даними таблиці 3 видно, що на підприємстві,де виготовляють прилад застосовується метод переносу на собівартість продукціїзагальновиробничих витрат пропорційно цеховій собівартості окремих видівпродукції .

 

Сц = Мо +Мд.т.+Пв+Ет –Вп +Зо+Зд+Вс.з+Вп. в+Воб+Вц г.од 

Сц = 77.8 + 8.09 +1988.8 + 9.84 + 464.5 + 3.28 — 40 + 107.3 + 122.06 + 49.79 = 2791.5 г.од

Тоді:

Взв = 2791.5 * 43 / 100 = 1200.35г.од / од. продукції

 

Позавиробничці витрати в собівартості окремих видівпродукції визначаємо пропорційно її виробничій собівартості, що складає

 

Св= Сц+Вз.в г.од./ од. продукції

Св= 2791.5 + 1200.35 = 3991.85 г.од./ од. продукції

Норматив переносу позавиробничих витрат наведений утаблиці 3 — величина Нп.в, %. Позавиробничі витрати в собівартостіприладу складають

Вп.в = Св · Нп.в /100г.од./ од. продукції

Нпв= 8%

Вп.в = 3991.85 * 8 / 100 = 319.35г.од./ од. продукції

З урахуванням цих витрат визначаємо повну собівартістьприладу:

Сп=Св + Вп.вг.од. / од. продукцції

Сп = 3991.85 + 319.35 = 4311.2г.од./ од. продукції

Х. РОЗРОБКА  ПЛАНОВОЇ  КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ  ПРИЛАДУ

Калькуляція собівартості є стандартним економічнимдокументом, що офіційно визначає величину і склад собівартості того чи іншоговиду продукції (послуги, замовлення).

Таблиця 15.

Калькуляція собівартості виготовлення виробу

 “Прилад вимірювальний” (планова)

Статті витрат Позначення Сума, г.од. Питома вага, %

I. Прямі  матеріальні  витрати

1. Сировина і основні матеріали

2. Матеріали допоміжні технологіч-ні

3. Покупні вироби

4. Енергія, паливо технологічні

5. Відходи (вираховуються)

ІІ. Прямі  витрати  на  оплату праці

6. Основна  заробітна  плата виробничого персоналу

7. Додаткова  заробітна  плата виробничого персоналу

8. Нарахування на оплату праці

ІІІ. Інші прямі витрати

9. Витрати  на  підготовку  виробництва виробу

ІV. Непрямі витрати

10. Утримання  та  експлуатація машин і обладнання

11. Цехові витрати

Мо

Мд.т

Пв

Ет

Вп

Зо

Зд

Вс.з

Вп.в

Воб

Вц

1988.8

9.84

464.5

3.28

40

77.8

8.09

32.2

107.3

122.06

49.79

46.1

0.2

10.8

0.1

0.9

1.8

0.2

0.7

2.5

2.8

1.2

Разом цехова собівартість Сц 2903.66 67.4 12.Загальновиробничі витрати Вз.в 1200.35 27.8 Разом виробнича собівартість Св 4104.01 95.2 13. Позавиробничі витрати Вп.в 319.35 7.4 Разом повна собівартість Сп 43.112 100 %

 

ХІ. ОБГРУНТУВАННЯ  ПРОЕКТНОЇ  ЦІНИ  ПРИЛАДУ

 

При обгрунтуванні проектної ціни товару насампередтреба врахувати, що вона має об’єктивні обмеження — нижню (Цнж) таверхню (Цвр) межі. Нижня межа визначається з умови дотриманняінтересу підприємства-виробника. Ціна товару повинна забезпечувати йомудостатній /нормальний/ рівень прибутку для покриття капіталовкладень, що булиздійснені для розробки і організації виробництва товару та забезпеченняпідприємницького інтересу. Виходячи з середнього  рівня рентабельності у сферіприладобування (Рс,%), визначаємо рівень прибутку

 

Пн = Сп ·Рс /г.од. / од. продукції

Рс= 0.25%

Пн = 4311.2 * 0.25 = 1077.8г.од./ од. продукції

Нижня межа проектної ціни модернізованогопридаду складає:

 

Цнж = Сп + Пнг.од. / од. продукції

Цнж = 4311.2 + 1077.8 = 5389г.од. / од. продукції

Верхня межа проектної ціни товару визначається з умовдотримання інтересів споживачів товару. Ціна на товар повинна бути не вище, ніжціна товарів-конкурентів або товару-попередника з урахуванням зміни йогоспоживчих властивостей — продуктивності, строку служби, експлуатаційних витраті т.ін.Ця умова може бути вирішена таким способом :

                     Цвр = Цкон+/- Деф, г.од. / од. продукції,

де Цкон — цінаконкуруючого зразка товару

Деф — додатковий ефект (+) у сфері використаннятовару внаслідок поліпшення споживчих якостей його нового зразка або зниження(-), якщо на ринок пропонується товар з гіршими споживчими якостями, ніжзразок-конкурент.

Цвр = 6466.8 +2952.62 = 9419.42 г.од. / од. продукції

Для визначення величини Деф  розробляємокошторис витрат на експлуатацію приладів .

Витрати на річну оплату праці оператора складають:

Воп=Гт.с · Фр· (1+Ндп / 100) · (1+Ндз / 100) · (1+Нс.з /100), г.од.

деГт.с — годинна тарифна ставка оператора, г.од. / годину

    Фр — річний фонд часу використання приладу (див. розділ I)

Гнт.с.= 0.6 г.од. / годину         Гбт.с. = 0.75 г.од. /годину

Фнр= 3760                               Фнт.с. = 3640

Вноп = 0.6 * 3760 * ( 1+10/100) * (1+ 10/100) * (1+ 37.5/100) =

= 0.6*3760 * 1.1 * 1.1 * 1.375= = 3753.42г.од.

Вбоп = 0.75 * 3640 * (1+ 10/100) (1+ 10/100) (1+ 37.5/100) =

= 0.75 * 3640 * 1.1 * 1.1* 1.375 = 4542.04г.од.

Річнівитрати на електроенергію для живлення приладу складають:

Вел = Пс / 1000 · Фр· Цел, г. одиниць

деПс — потужність споживання приладу, Вт (табл 2)

     Цел — ціна 1 кВт. годелектроенергії (розділ VI) 

Псн= 400 Вт         Псб = 800 Вт

Цел= 0.2 кВт. Год

Внел = 400/1000 * 0.2 *3760 = 0.08 * 3760 = 300.8 г. одиниць

Вбел = 800/1000 * 0.2 *3640 = 0.16 * 3640 = 582.4 г. одиниць

Річні витрати на поточний ремонт, технічнеобслуговування та експлуатаційні матеріали визначаються, виходячи з нормативуцих витрат на 1000 годин роботи приладу (норматив Нт.о, табл. 2).

 

Вт.о = Кбал · Нт.о· Фр / (100·1000), г.од. ,

де Кбал — балансова вартістьприладу у споживача, г.од.

Вт.он = 5927.9 * 3 *3760 / (100 * 1000) = 668.67 г.од.

Втоб = 7113.48 * 8 *3640 / (100 * 1000) = 2071.45 г.од.

Кбалн= Цнж · Кт г.од.

Кт = 1.1 г.од.

Кбалн= 5389 * 1.1 = 5927.9 г.од.

Кбалб = Цкон ·Кт  г.од. ,

де Кт — коефіцієнт транспортно-заготівельнихвитрат  (1,1)

Кбалб = 6466.8 * 1.1 = 7113.48г.од.

Річні витрати на амортизацію приладу визначаються

Вам = Кбал · Нам  /100, г.од.

де Нам — річна норма амортизаціїприладу

Нам= 15%

Вамн = 5927,9 * 15/100 =889.19 г.од.

Вамб = 7113,48 * 15/100= 1067,02 г.од.

Таблиця 16.

Кошторис річних витрат на експлуатацію приладу

 

Елементи витрат Позначення Величини за варіантами, г.од./рік

 

 

База проект

1. Оплата праці опе-ратора-прибориста (з урахуваннями)

2. Амортизація

3. Електроенергія

4. Поточний ремонт, технічне обслугову-вання та експлуата-ційні матеріали

5. Інші витрати

Воп

Вам

Вел

Вт.о

Він

4542.04

1067.02

582.4

2071.45

165.26

3753.42

889.19

300.8

668.67

112.24

Разом витрат

Век

8428.17 5724.32

                

Визначаємо додатковий ефект у сфері використаннятовару

Деф = Цкон · (Кін· Кд — 1) + Ве, г.од. / од. продукції

де Кін — інтегральний коефіцієнт зростанняпродуктивності

             модернізованого приладу (визначений врозділі I) ;                                 

Кд — коефіцієнт зростання строку служби ;

Век — зміна поточнихексплуатаційних витрат споживача при використанні модернізованого варіантуприладу замість його базового зразка за строк його служби, г.одиниць

Деф= 6466.8 * (1.3416 * 1 — 1) + 743.56 = 2952.62 г.од. / од. продукції

Визначаємо коефіцієнт Кд:         

Кд= (1 / Тсб + Ен) / (1 / Тсн+ Ен),

де Тсб і Тсн — строки служби базового та нового зразків приладу (табл.2)

      Ен — нормативний коефіцієнт окупності капіталовкладень (0,15)

Тсб = Тсн = 8 років

Ен = 0.15

Кд= (1/8 + 0.15)/(1/8 + 0.15) = 1

Визначаємо величину Век :

Век = (Векб — Векн) · (1/ Тсн + Ен)г.од.

де Векб і Векн — річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового імодернізованого варіантів приладу (табл. 16)

Век= (8428.17 – 5724.32) * (1/8 + 0.15) = 743.56 г.од.

Визначаючи величину проектної ціни приладу, приймаємокомпромісний варіант, коли мають місце рівнозначні ефекти у споживача івиробника приладу.

 

Цпр = Цнж+(Цвр-Цнж) / 2 г.од.

Цпр = 5389 + (9419.42 — 5389) / 2 = 7404.21г.од.

ХІІ. АНАЛІЗ  ЕФЕКТИВНОСТІ  НОВОГО  ПРИЛАДУ

 

Визначена конкретна величина проектної цінимодернізованого приладу дозволяє зробити аналіз очікуваного ефекту від переходуна випуск і використання нового варіанту приладу замість базового зразка як длясфери виробництва, так і для сфери споживача.

Для підриємства-виробника перехід на випуск новоговаріанту приладу буде ефективним тільки в тому випадку, якщо підприємство відпродажу нових приладів буде мати більший прибуток ніж від продажу базовихзразків.

Річний економічний ефект відзростання прибутку виробника :

Еф.в= (Пн — Пб) · Врн — Ен· Кп.в, г.одиниць,

де Пн і Пб  - прибутоквід реалізації відповідно нового і базового зразків приладів, г.одиниць ;

Врн — річний випускмодернізованого приладу, одиниць (розділ ІІ);

Кп.в — капіталовкладення виробника,пов’язані з модернізацією та підготовкою  виробництва  приладу    (розділІІІ).  

Евф = (3093.01 – 1293.36) * 199 –0.15 * 2729.15 = 357720.98 г. од.

Очікуваний прибуток від реалізації модернізованоговаріанта приладу:

Пн = Цпр — Сп, г.од. ,

Пн = 4709.71 – 4311.2 = 398.51г.од.

авід реалізації базового варіанту —

Пб = Цкон · Рб/(1 + Рб), г.од.     Рб = 0.25

Пб = 6466.8 * 0.25 / (1+ 0.25) = 1293.36г.од.

Для споживача використання модернізованого варіантаприладу замість базового зразка буде ефективним у тому випадку, якщо наведенівитрати розрахунку на одиницю кінцевої продукції (роботи, послуги) будутьзменшуватися. В даному випадку одиниці кінцевої продукції використання приладуе один вимір.

Витрати споживача на одинвимір складають:

Вод= (Кбал · Ен + Век) / Пр.е, г.од.,

де Пр.е — річнаексплуатаційна ефективність приладу (розділ І).

Водн =( 5927.9 * 0.15 + 743.56 ) / 60160 = 0.027 г.од.

Водб =(7113.48 * 0.15 + 743.56) / 43680 = 0.041 г.од.

Кбал<sub/> в цьому випадку розраховується виходячи з проектноїціни приладу.

Річний економічний ефект споживача від використанняодного модернізованого приладу замість базового складає :

Еф.с.р = (Водб — Водн) · Пр.ен, г.од.

Еф.с.р = (0.041 – 0.027) * 60160 = 842.24г.од.

Річний економічний ефект від використання річногообсягу випуску нових приладів у сфері споживання складає :

Еф.с = Еф.с.р · Врн, г.од.

Еф.с = 842.24 * 199 = 167605.76г.од.

РозділIV: Заключна частина.

Висновок до другої частини:

На підприємстві,що бралося за основу при виконанні курсової роботи домінує оплата праці згіднопосадових окладів, а друга форма оплати праці – відрядна. Відрядна форма оплатипраці використовується відносно сезонних працівників.

Оплата праці згідно посадових окладіввикористовується відносно до управлінського персоналу.

По-перше: треба змінити системуоплати праці постійних працівників. На мою думку відрядна оплата праці найбільшефективна. Вона спонукає працівника виконувати більший об’єм роботи, адже чимбільше він зробить, тим більше заробітну плату він отримає. Тобто розмірзаробітної плати прямо пропорційний об’єму виконаної роботи.

По-друге: на мою думку відряднаоплата праці ефективно спрацювала б і по відношенню до управлінськогоперсоналу, коли б їхня зарплата збільшувалася із збільшенням виробництва, атакож збільшенням зарплати підлеглих.

По-третє: різні премії та іншізаохочувальні виплати можна було б проводити у вигляді акцій підприємства. Це бстимулювало працівників до підвищення продуктивності праці та якимсь чином“прив’язувало” їх до саме цього підприємства.  

 

Висновокдо третьої частини:

Модернізований прилад маєбільший очікуваний прибуток від продажу, ніж базовий варіант цього ж приладу,крам того робить більшу кількість вимірів.  Також витрати споживача на одинвимір новим приладом майже в двічі менше, отже і експлуатація приладу буденабагато дешевше. По іншим показникам модернізований варіант приладу тежобходить свого попередника, тобто на мою думку цілком доцільно налагоджувати випускмодернізованого варіанту приладу. Він не тільки більш ефективний вексплуатації,  але й приносить деякий прибуток. 

Література:

1.   Андрійчук В. “Економікааграрних підприємств” -  Київ, 1996

2.   Бойчик І. “Економікапідприємства” – Львів, 1998.

3.   Репчикова І. “Менеджмент” –Москва, 1995.

4.   Ємельянов А. “Економіка” –Київ, 1998.

5.   Чепурина І. “Економічнатеорія” – Київ, 1998.

6.   Григорчук І. Заробітна платапрацівників народного господарства України // Посередник, — 1996, №3

7.   Кімм. Аналіз продуктивностіпраці на підприємстві // Економіка України, 1994, №11

8.   Писаренко Б. Методичні основиринкового механізму стимулювання продуктивності праці // Вісник ЖІТІ, 1998, №7

9.   Рожков С. Стимулюванняпрацівників підприємства // Голос України, 1996, 9 жовтня

10.      Сова В.Продуктивність праці і кваліфікація працівників // Праця і зарплата, 1998, №9

11.      ТеплицькийА. Формування партнерських трудових відносин // Персонал, 1998, №5

12.      ЧуриковаА. Від стимулів — до мотивації // Вісник ЖІТІ, 1997, №9

13.      ЧепуринаІ. Стимулювання працівників підприємства // Діло, 1995, №25

14.      ШевченкоЛ. Ринок праці: аналіз економічних концепцій // Економіка України, 1994,№4