Реферат: Уголовное право: необходимая оборона и крайняя необходимость

Одесский Государственный Университет

Николаевский Учебный Центр

Контрольная Работа По Уголовному Праву
  Студента гр. 217

Шнейдерис Е. Л.

Николаев, 1998 г.

1.    Каковы условия правомерности необходимойобороны ?

2.    Что такое мнимая оборона ?

3.    В чем отличие необходимой обороны открайней необходимости ?

Необхіднаоборона

    Кожна особа має право  на  необхідну  оборону  незалежно  від можливостіуникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Необхідноюобороною визнаються дії, вчинені з метою захисту інтересів  чи  прав  особи, яка  захищається,  або  іншої  особи, інтересів  суспільства  або  держави від  суспільно  небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому,  хтопосягає,  якщо такі дії були зумовлені  потребою  негайного  відвернення  чи припинення посягання (Ст. 15 КК).

Практикоюзастосування уголовного законодавства та наукою уголовного права винайдено двавиди умов правомірності

Заподіянняшкоди в стані необхидної оборони:

1.   Умови, що стосуються властивостейнападу;

2.   Умови, що стосуються властивостейзахисту;

Заподіянняшкоди буде визнано правомірним, якщо напад був:

а)Суспільно небезпечним – тобто загрожувавтяжкими наслідками – у сфері важливих суспільних цінностей – життя, здоров’я,властності, державного керування і т. ін. При цьому напад не обов’язковоповинен бути злочином, досить і того, що він був реально небезпечним –загрожував тяжкими наслідками.

Звідсівиходить, що необхідна оборона не можлива:

-    проти правомірних дій посодових осіб(працівників міліції, судових виконавців і т. ін.), яки не є  суспільнонебезпечними;

-    при нападі неосудного, про що завідомознає той, хто захищаєтсья, інакше – підпавший нападу, має право захищатися запрвилами крайньої нгеобхидності;

-    при нападу тварин (якщо вони нападаютсамі) і можливо, якщо їх направляют власники чи інші люди.

Необхіднооборона не допускється проти того, хто діє в стані необхидної оборони (як і підчас провокації необхідної оборони).

Провокацієюнеобхидної оборони називют таки дії, яки вчиняються з метою викликати на себенапад, щоб потім була можливість дати гідну відсіч (помститися), посилаючись нате, що був змушений оборонятися, тобто знаходився в стані необхідної оборони.

Заправилами необхідної оборони нападаючий і обороняючий себе (чи інших осіб)ніколи неможуть помінятися місцями. 

б)Наявним – тобто уже роспочатим, чи який неминуче повинен початися,ось-ось почнется.

Але стану необхідної оборони немає, якщо напад ще не розпочався (бо немаєнеобхідності в заподіянні шкоді), а також і тоді, коли напад уже явнозакінчився (бо немає потреби в захисті).

ПленумВерховного Суду України в постанові від 28 червня 1991 року пояснив що “… станнеобхідної оборони виникає не лише в момент суспільного небезпечного посягання,але і при наявності реальної загрози заподіяння шкоди тому, хто обороняється.Для з’ясування цього  необхідно враховувати поведінку нападаючего, зокремаспрямованість умислу, інтенсівність і характер його дій, що дає підставу особіяка захищається, спримати загрозу як реальну”.

в)Якщо напад був дійсним – тобто дійсноїснуючим.


Уявнаоборона

 

Недійсний, уявний напад – це наслідок помилки того, не вірно оцінивобставини події заподіяв шкоди тому, хто фактично не нападав. Такий випадок вуголовному праві називається уявною оборону.

Відповідальностьза шкоду, заподіяну в стані уявної оборони, вірішується так:

1.   Відповідальність не настає, якщозахисник сумлинно помилялся, тобто при таких обставинах він не мігусвідомлювати своєй помилки.

2.   Відповідальність настає на загальнихпідставах, якщо захисник міг з оценки обставин події усвидомити свою помилку,якби він був трпохи обачнішим і уважнішим.

3.   Відповідальність настає за перевищеннямеж необхідної оборони, якщо заподіяна шкода була б такою и при наявностінападу.

Неє  злочином застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів, незалежно від наслідків,  якщо воно  здійснено  для захисту   від нападуозброєної особи чи нападу групи осіб, відвернення протиправного насильницькогопроникнення у житло чи інше  приміщення  або  якщо особа,  яка здійснюєзахист,  не могла внаслідок переляку або сильного душевного хвилювання,спричиненого суспільно   небезпечними діями, оцінити відповідність захисту характеровіпосягання.

    Перевищення меж необхідної оборони,  тобто завдання тому, хто посягає,  шкоди,яка явно не відповідає небезпечності посягання чи обстановці   захисту,  тягне за  собою  відповідальність  лише  у випадках, спеціально передбаченихкримінальним законом.

Діїпотерпілого  та  інших  осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи,  яка вчинила напад,  і доставлення   її  відповідним   органам   влади   як   правомірні прирівнюються до необхідноїоборони,  якщо вони були необхідні для затримання  і  відповідали небезпечності  посягання  і обстановці затримання злочинця.

 

Крайнянеобхідність

 

    Не є злочином дія,  яка хоч і  підпадає  під  ознаки  діяння, передбаченого кримінальним законом,  але вчинена в стані крайньої  необхідності,  тобто дляусунення небезпеки, що загрожує інтересам держави,  громадським  інтересам, особі чи правам цієї людини або інших громадян,  якщо цю небезпеку за данихобставин не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є меншзначною, ніж відвернута шкода (Ст 16 КК).

            Заподіянняшкоди в стані крайньої необхідності не є суспільно небезпечним і не має складузлочину, оскільки таки дії спрямовани на захист більш цінних благ та інтересівособи, чи держави.

            Крайнянеобхідність – це це випадок зіткнення двох інтересів, яки в рівною міроюохороняються законом, і в якому заради збереження більш важливого інтересу,заподіються шкода меншому інтересові.

            Крайнянеобхідність – суб’єктивне право кожної людини. Для деяких осіб вона є також іюридичним обов’язком (пожежники, лікарі, працівники МВС). Ці особи не маютьправа ухилятись від своїх обов’язківпосилаючись на стан крайної необхидності.

Крайнянеобхідність та  Необхідна оборона мают багато загального:

1.   заподіяна шкода і в тому і другому разіє правомірною;

2.   там і там захищаються особисти тагромадськи інтереси;

3.   кожен з ціх інстітутов є суб’єктивнимправом кожної людини.

Відмінністьнеобхідної оборони від крайньої необхідності полягає в таких ознаках:

1.   Небезпеку, що вимагає потребу захисту встані необхідної оборони створюють суспільно не безпечні дії фізичної особи, анебезпеку крайньої необхідності – дії людей, сіл природи, тварин, фізіологічніпроцеси і т. ін.

2.   В стані необхідної оборони шкодаспричиняється нападаючому, а в стані крайньої необхідності – непричетним доподії третім особам.

3.   Заподіяння шкоди третім особам в станікрайньої необхидності правомірне лише в тому випадку, якщо це був єдиний засібвідвернення небезпеки. При необхідній обороні такої умови немає.

4.   Головною умовою крайньої необхідності євимога, щоб заподіяна шкода була меньшою відвернутої. Заподіяна при необхіднійобороні шкода може бути і більшою ніж відвернута.

5.   На відміну від необхідної оборони станкрайньої необхідності виникає лише при наявності сукупності всіх його умов.Відсутність хоча б однієї з ціх виключає стан крайньої необхідності.

6.   Згідно із ст. 445 Цівільного кодексуУкраїни особа, що заподіяла шкоду в сані крайньої необхідності зобов’язанавідшкодувати потерпілому. Враховуючи обставини події, суд може перекласти цейобов’язокна особу, в інтересах якої ця шкода була заподіяна.


ЗАДАЧА 1.

Степанов, услыхав ночью, что кто-то ходит по чердаку егодома, зарядил ружье и выйдя во двор, крикнул: «Кто там?». Неизвестный, спрыгнувс чердака, спрятался за угол дома, а затем бросился на Степанова. Последнийвыстрелил в него и убил. Убитым оказался Гусев, ранее судимый за кражи.

Это типичный случай необходимой обороны. Так как Степановне знал и не мог предвидеть целей и намерений ранее судимого Гусева, ондействовал в целях защиты своего жилища и защиты своей жизни, не являетсяпревышением мер необходимой обороны, т. к. Степанов выстрелил после того, какГусев бросился на него.

Согласно со ст.15 УК Украины – Кожна особа має право на  необхідну  оборону.

     Необхідноюобороною  визнаються дії,  вчинені з метою захисту

інтересів  чи прав  особи,  яка  захищається,  або  іншої  особи,

інтересів суспільства  або  держави  від  суспільно  небезпечного

посягання шляхомзавдання шкоди тому,  хто посягає,  якщо такі дії

були  зумовлені  потребою  негайного  відвернення  чи  припинення

посягання.

     Не є злочином застосування зброї або будь-яких інших засобів

чи предметів, незалежно від наслідків,  якщо воно  здійснено  для

захисту   від  нападу  озброєної  особи  чи  нападу  групи  осіб,

відверненняпротиправного насильницького проникнення  у  житло  чи

інше приміщення  або  якщо особа,  яка здійснює захист,  не могла

внаслідокпереляку або сильного душевного хвилювання, спричиненого

суспільно  небезпечними   діями,  оцінити  відповідність  захисту

характеровіпосягання.

 

 


ЗАДАЧА 2.

 

Возвращаясь ночью домой, Петренкодолжен был пройти через овраг. Спускаясь туда и побаиваясь, что на него могутнапасть, он раскрыл складной нож. В овраге он встретил Орлова и Прохорова,которые шли с работы. Столкнувшись с Орловым, Петренко нанес ему удар в грудь,причинив ему тяжкие телесные повреждения. Свои действия он пояснил тем, чтопринял Орлова и Прохорова за грабителей, поскольку раньше в этом месте имелиместо такие случаи.

            Петренко он предполагал,что в овраге ему предстоит обороняться, и не верно оценив ситуацию, нанестяжкие телесные повреждения Орлову, который фактически не нападал – имеет местомнимая оборона.     Петренко мог предвидеть свою ошибку, так как не всегдачеловек проходящий через овраг является грабителем, а также отсутствовалидействия со стороны Орлова угрожающие Петренко. Поэтому действия Петренконельзя классифицировать как необходимые.

            В связи с этим за своидействия Петренко несет ответственность на общих основаниях, а не за превышениемер необходимой обороны, — по ст. 101 УК Украины – Умышленное нанесение тяжкихтелесных повреждений.

            Также Петренко можетнести ответственность по ст. 222 УК Украины за ношение холодного оружия, т.к.складной нож носимый им имеет колюще-режущий характер и умышлено использовалсяПетренко (т.к. спустившись в овраг Петренко сразу его раскрыл) для пораженияживой цели.

            Также действия Петренкоможно классифицировать по ст. 104 УК Украины – нанесение тяжких телесныхповреждений при превышении мер необходимой обороны.


Литература

 

1.   Кримінальнийкодекс України

2.    М. Й. Коржанський Уголовнеправо України; Київ 1996

3.    Науково-практичний коментарКримінальногокодексу України; ЮРінком; 1997

4.    Практика судів України вкримінальних справах – Київ; 1993

5.    Постанови Пленуму Верховногосуду України в кримінальних та цівільних справах – Київ; 1995

6.    Alexander Smith 1994 –1997. Legislation Sources for Windows; Ukrainian law data base. www.chakona.kiev.ua

7.    www.rada.kiev.ua – серверВерховной Ради Украины

еще рефераты
Еще работы по праву