Реферат: Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку іноземної мови

Міністерство освіти і науки України

ВП «Лисичанський педагогічний коледж

Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка»

Курсова робота з англійської мови

«Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку іноземної мови»

студентки 4 курсу групи А

спеціальності «Початкове

навчання»

Березовської Олени Вадимівни

Курсовий керівник:

вчитель іноземної мови

Кладко Ірина Володимирівна

2010

План

Вступ

1. Шляхи формування пізнавальної активності учнів під час етапу актуалізації опорних знань в умовах сучасного уроку іноземної мови

1.1 Групові форми навчальної діяльності як потреба самовираження учнів на початку уроку

1.2 Перевірка домашнього завдання як засіб виявлення творчих здібностей дитини

1.3 Пізнавально–творчі вправи під час оголошення теми, мета і завдань уроку

2. Форми групової навчальної діяльності на етапі вивчення нового матеріалу

2.1 Диференціація навчання як необхідна умоваформування творчих здібностей молодших школярів

2.2 Ігрова діяльність під час засвоєння нового матеріалу

3. Групові форми як чітке усвідомлення школярами – початківцями важливості ділового партнерства, творчої співдружності тощо

3.1 Інтерактивні вправи під час закріплення

3.2 Ділові ігри як форма групової навчальної діяльності

3.3 «Домашні групи» ситуативного спілкування

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Школа – це модель суспільства. Саме від якості шкільного навчання і виховання залежить збагачення культурних цінностей. Сучасний стрімкий розвиток усіх сфер суспільного виробництва зумовлює збільшення обсягу та підвищення складності навчального матеріалу практично з усіх шкільних дисциплін. Тому реформування загальної освіти, яке на разі відбувається, супроводжується введенням нових спеціальних форм організації пізнавальної діяльності, які мають конкретну мету – створити такі умови навчання, за яких би кожен учень успішно навчався, розвивав свій інтелект і був готовим до творчої самореалізації тощо. В умовах розбудови сучасної української держави як європейської демократичної країни школа повинна виконувати соціальний заказ: підготувати кожного пересічного випускника середньої школи до самостійного дорослого життя, яке вимагає творчого ставлення до праці, високої комунікативності та знання іноземних мов, зокрема перш за все саме англійської як мови міжнародного спілкування. Розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв’язання освітніх завдань. Тепер вчитель не просто транслятор готових ідей, він насамперед диригент, коригатор інтелектуального і творчого потенціалу учнів тощо. У наші часи відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, що спонукає до розробок і впровадження новітніх освітніх технологій. Серед них найперспективнішою видається інтерактивна технологія, завдяки якій учень стає активним учасником процесу навчання. При цьому саме групові форми навчальної діяльності домінують, граючи першочергову роль тощо. Спробуємо це довести. Сутність інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес, відбуваючись за умов постійної активної взаємодії всіх учнів, базується на співпраці, взаємонавчанні рівноправних та рівнозначних суб’єктів навчання, що можливо лише за умови організації групової діяльності. Моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу тощо – все це передбачає підготовку учнів до самостійного життя, бо сприяє формуванню атмосфери співробітництва, взаємодії, статусу вчителя як лідера дитячого колективу. При застосуванні групових форм навчальної діяльності учнів виключається домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою, учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення тощо, що й обумовлює актуальність теми «Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку іноземної мови», тому що учні навчаються мислити, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції, шукати потрібну інформацію, інтерпретувати її і застосовувати в конкретних умовах тощо. На жаль, стосовно впровадження новітніх сучасних технологій навчання у навчально – виховний процес загальноосвітньої школи існує низка проблем, які виникають внаслідок авторитарних та репродуктивно орієнтованих методик роботи деяких скептично налаштованих вчителів та внаслідок браку інформації та досвіду практичного використання різноманітних методів інтерактивного навчання тощо. Тому узагальнення наявної в періодичних освітніх та методичних виданнях інформації та власного досвіду різних практикуючих вчителів, що ставить на меті дана робота, підкреслить значущість для сучасної теорії і практики навчальної роботи питання форм групової діяльності учнів.

Історично склалося так, що ще в двадцяті роки минулого сторіччя, під час так званого «національного відродження», в освіті України використовувалися групові форми навчання: бригадно – лабораторний і проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі та трудові екскурсії, практики тощо, які, до речі, стали передовим словом у радянській і світовій педагогіці того часу. Та відсутність належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення й експериментальної перевірки за часів авторитарного радянського режиму призвели до перетворення української школи на репродуктивно орієнтовану, з пануючою стандартизацією та уніфікацією засобів, форм і методів навчання тощо. У п’ятдесяті — семидесяті роки двадцятого століття видатні радянські педагоги (В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, В. Шаталов, Є. Ільїн, С. Лисенкова)створили підґрунтя для виникнення теорії і практики розвивального навчання, проте це були винятки у навчальному процесі радянських шкіл. А весь цей час подальшою розробкою форм групового навчання активно займалися педагоги Західної Європи та США, розвиваючи та удосконалюючи надбання українських вчителів. Саме їхні дослідження довели, що групові форми навчання сприяють засвоєнню матеріалу, оскільки впливають не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю, дії та практику тощо. Сучасні науковці довели, що найменших результатів у навчанні можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання – 10%), а найбільших – інтерактивного ( дискусійні групи – 50%, практика через дію – 75 %, будь – яка робота в групах – 90%) [5,13]. Звичайно, потрібно використовувати і інші форми роботи, тому що учні повинні оволодіти перш за все навичками механічного запам’ятовування, технікою читання, вміннями писати та рахувати, відтворювати вивчене, переказуючи зміст підручника або розповідь вчителя тощо. Необхідно розвивати пам’ять та увагу учнів, вміння мислити, працювати з текстом, дитині слід опанувати необхідними знаннями, щоб відчути себе успішною особистістю. В цей же час вчитель заохочує дитину до творчості, виявляє і розвиває її творчі здібності, створює ситуацію успіху, підкреслює її індивідуальність та неповторність тощо.

Під час ознайомлення з матеріалами, які стосуються даної теми, за основу було взято перш за все наступні документи: Державно – національна програма «Освіта». Україна ХХ1 століття, Державний стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ1столітті, Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови, у яких вказано мету освіти, основні знання, вміння та навички, якими повинні оволодіти учні. Настільними посібниками з даної теми, чарівною паличкою слід вважати наступні праці: «Освітні технології» за редакцією О.Пєхоти, «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання» за загальною редакцією О.Пометун, харківський посібник «Азбука уроку», дві частини російського підручнику «Современный урок» С. Кульневича та Т.Лакоценіна, «Методика викладання іноземної мови» та «EnglishLand» авторів Н.Бизової та Л.Комарової тощо. В кожному з перерахованих посібників висвітлено форми групової роботи учнів, дано методичні вказівки стосовно підготовки до застосування на уроці різноманітних групових форм навчання, наведено конкретні приклади, доведено доцільність використання в тому чи іншому випадку, на тому чи іншому етапі уроку, з урахуванням вікових особливостей школярів тощо. Сучасному вчителеві стануть також у пригоді «Как организовать групповую учебную работу младших школьников» И.Витковской, «Групповая работа на уроке» Х.Лейметис, «Психология обучения младшего школьника» Д.Элькони, «Психология обучения иностранному языку в школе» И. Зимней та «Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика» О.Ярошенко тощо. Багато різноманітного практичного матеріалу (методичні розробки окремих етапів уроку або конкретних уроків, виховних заходів, фізкультхвилинок, висвітлення власного досвіду з застосування певних форм групової навчальної діяльності та інше тощо) можна отримати ретельно ознайомившись з такими журналами, як «Початкова освіта», "Іноземні мови", «Розкажіть онуку», «Начальная школа», «Иностранный язык в школе» та вкладниками до журналу «Освіта Донбасу» та виданню «Директор школи» тощо. Відвідуючи уроки вчителів іноземної мови рубіжанських шкіл, зауважу, що всі вони у захваті від навчального посібника А.Кіна «Педагогічні інновації. Інтерактивні освітні технології», тому що кожен з педагогів – новаторів (тобто тих, хто систематично застосовує в своїй роботі інтерактивні форми та методи навчання) обов’язково під час планування уроку користується запропонованим у цьому посібнику «Конструктором уроку».

М Е ТА курсової роботи " Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку іноземної мови" — опрацювавши вищезгадану літературу та відвідавши уроки рубіжанських вчителів іноземної мови і ознайомившись з їхнім педагогічним досвідом з даного питання, довести доцільність найширшого застосування у повсякденній праці вчителів іноземної мови саме у початкових класах групових форм навчальної діяльності.

Щоб досягти поставленої мети, всебічно опрацювала програмні документи, ознайомилася з різноманітною літературою, ретельно її проаналізувавши, створила власну «скарбничку» з матеріалів методичних журналів, відвідала декілька уроків рубіжанських вчителів, обговорила з ними дану тему, намагалася застосовувати набуті з теми знання під час педагогічної практики тощо.

Завдання курсової роботи

1. Висвітлити шляхи формування пізнавальної активності молодших школярів під час етапу початку сучасного уроку іноземної мови в початкових класах: організаційний момент, мовленнєва або фонетична зарядка та актуалізація опорних знань тощо.

2. Показати доцільність застосування групових форм навчальної діяльності на етапі основної частини уроку: подача нового матеріалу, тренування у мовленні, практика в мовленні, систематизація вивченого, поточний або ж тематичний, підсумковий тощо контроль навичок та вмінь.

3. Охарактеризувати інтерактивні, нетрадиційні форми та методи групових форм навчальної діяльності як чітке усвідомлення важливості ділового партнерства, творчої співдружності на етапі заключної частини уроку: повідомлення домашнього завдання та підбиття підсумків уроку тощо.

4. На конкретних прикладах (уривках з різних етапів традиційних та нетрадиційних уроків) довести доцільність ігрової діяльності молодших школярів під час ситуативного спілкування на уроках іноземної мови.

1. Шляхи формування пізнавальної активності учнів під час етапу актуалізації опорних знань на сучасному на сучасному уроці іноземної мови

На різних етапах уроку доцільно застосовувати різні форми групової діяльності. В першому розділі розглянемо групові форми навчання, які доцільно застосовувати під час перевірки домашнього завдання, адже, як правило, майже кожен урок починається з перевірки домашнього завдання, найкраще використати на цьому етапі парну і ланкову форми роботи. Парна форма полягає у тому, що два учні виконують деяку частину роботи разом. А ланкова форма – це організація навчальної діяльності щодо постійних малих учнівських груп, керованих лідерами. При цьому всі учні працюють над єдиним завданням.[12,78]

1.1 Групові форми навчальної діяльності як потреба самовираження учнів на початку уроку

Початок уроку включає в себе дві частини: організаційний момент і мовленнєва/фонетична зарядка. Мета полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.

В сучасній школі формуються основні комунікативні уміння, а саме:

— Здійснення усно мовленнєвого спілкування (монологічного);

— Розуміння зі слуху зміст автентичних текстів;

— Читання і розуміння авторських текстів різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації, як засіб оволодіння нею;

— Здійснення спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань;

— Уміння адекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови, розглядаючи його як засіб усвідомленого оволодіння іноземною мовою;

— Уміння використовувати у разі необхідності засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів.

Сформовані вміння дозволяють виконати наступні методичні функції групової навчальної діяльності:

— Мотиваційну;

— Навчальну,

— Розвивальну,

— Виховну,

— Організаційну.

У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь, бо «в цій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20-30% більше, ніж у фронтальній роботі. Групова робота сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня».[12,76]

Суттєвою особливістю початкового періоду оволодіння іноземними мовами є те, що тут по-особливому діє навчальна (пізнавальна) мотивація. На початковому ступені ще не вступають в силу закони забування, які активно діють, коли учні вже накопичили значний матеріал і продовжує поступати новий. Все, що засвоюється, — нове і воно не вступає в протиріччя зі старим. І хоча сильний інтерферуючий вплив на цьому ступені має рідна мова, проте ще мало проявляється міжмовна інтерференція.

При навчанні спілкування іноземною мовою необхідно враховувати невеликий досвід соціальної комунікації учнів, слабкий розвиток психологічних та соціальних механізмів. Щодо рівня комунікативного розвитку учнів на рідній мові, то на цьому ступені має місце ускладнення усних та писемних висловлювань, збільшення їх обсягу. Підбір мовних засобів, способи формування та формулювання думки стають предметом усвідомлення учнів. Вони починають управляти своїми розумовими операціями, усвідомлювати суттєві зв’язки у висловлюванні, але самі висловлювання учнів ще недостатньо послідовні та логічні. Психологічні дослідження показують, що школярі цієї вікової групи здатні до самостійної творчої роботи, проте в переважній більшості випадків їх мовленнєва діяльність носить «наслідувальний», репродуктивний характер.

На мотивацію навчання позитивно впливає сприятливий психологічний клімат на уроці. Атмосфера спокійної врівноваженості, взаємної довіри, відчуття рівноправності, партнерства у спілкуванні викликає в учнів задоволення від навчального процесу, бажання брати в ньому участь. Сприятливо впливають також моменти релаксації (музичний фон, фізкультпаузи), котрі знімають втому в учнів, підвищують їх загальний тонус і, таким чином, перешкоджають спаду мотивації. Знання вчителем вищезгаданих мотиваційних засобів та їх застосування сприяє успішному навчанню іноземної мови.

Групові форми роботи охоплюють колективно-масове тренування в парах без змін або зі зміною партнерів (наприклад, прийоми «шеренги», «натовп») та в малих групах від трьох до п’яти учасників (самостійне синхронне виконання вправ учнями у двійках, трійках і т.п.), хорове реплікування в режимі група – група, група – один учень, один учень – група. Групові форми роботи учнів є перспективними для навчання спілкування. Вони не тільки збільшують активний час діяльності учнів, але й знижує стан тривожності, допомагають подолати боязнь помилок, формують в учнів почуття колективізму.

На уроці іноземної мови мотивація, тобто заохочення учнів до самовираження, забезпечується рядом факторів. По-перше, матеріал, що використовується на уроці, повинен бути цікавим, відповідати смакам та уподобанням учнів. Це може бути не тільки цікавий текст, але й сучасна пісня, поезія, гумор.

По-друге, прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів. Цьому сприяють групові форми роботи, де учень відчуває себе суб’єктом спілкування, навчальні ігри (ігри-конкурси, змагання, ігри на здогадку, рольові ігри, буквені ігри, рухливі ігри і т.п.), що ставлять учнів у життєву ситуацію, проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учнів, їхньому самовираженню.

По-третє, учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні іноземної мови, бо це викликає задоволення собою, відчуття прогресу в учінні. Успішність учіння досягається доступними та посильними навчальними завданнями, її оцінку з боку вчителя та учнів. Щоб завдання було посильним, учень повинен мати можливість скористатися зразком виконання дії, необхідними опорами, ключами для самокорекції, що може забезпечуватись використанням різноманітних допоміжних засобів навчання, як нетехнічних, так і технічних. Оцінку успішності учня не слід ототожнювати виключно з балом. Учитель має широко використовувати заохочувальні репліки оцінного характеру.

Нагадаємо, що, заохочуючи учнів на початку уроку, доцільно використовувати парну і ланкову форми роботи. Учні ще не мають досвіду роботи в малих групах, тому потрібно навчити школярів співпраці, спільної праці, а формування таких вмінь слід починати у фронтальній роботі. Наведемо приклад. Починаючи урок, вітаємось традиційно:

Goodmorning, goodmorning,

Good morning to you

I am very glad to see you

Це привітання вивчаємо з усім класом і щоразу проказуємо хором. Згодом ускладнюємо завдання і тоді починати свій урок слід з посмішкою традиційним привітанням:

Good morning to you,

Good morning to you,

We are all in our places

With sun shining faces,

Good morning to you,

Good morning to you.

І з самого початку щоразу поділяємо клас на різні групи дітей: змагання між варіантами, між рядами, між сильнішими учнями, між слабкішими та т.п., спочатку зі вчителем вітаються сильні учні, поступово до привітання залучаємо весь клас, поділений на групи, при цьому група вітається з групою, потому влаштовуємо змагання на краще привітання: музичне, танцювально-мімічне, геральдичне тощо.

1.2 Перевірка домашнього завдання як засіб виявлення творчих здібностей дитини

На першому етапі уроку належний рівень групової форми діяльності може бути забезпеченим лише за умови, що всі учні класу характеризуються високим та середнім рівнем навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійної роботи і виявляють високу працездатність. У протилежному разі продуктивнішою буде фронтальна робота.

Звернімо увагу на те, що при створенні груп потрібно брати до уваги психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціал можливостей для їх успішної спільної діяльності тощо. Тому істотним моментом у створенні груп є їх склад. Групи мають бути гетерогенними за навчальними і психологічними можливостями дітей: у групі повинен бути хоча б один сильний учень. Група формується на основі особистісних переваг учнів, обов’язково розподіляються обов’язки, обирається за товариською згодою консультант – найсильніший учень у групі. На дошці пропонуємо вивісити

Правила дружної роботи:

1. Перед роботою слід домовитися, хто що буде виконувати.

2. Не сперечатися даремно.

3. Намагатися зрозуміти одне одного.

Робота в навчальних групах будується на принципах рівноправності. Слід пам’ятати, що організовуючи роботу в групах, потрібно забезпечити активність кожного учня. Якщо розподілити запропоновані групі завдання за кількістю учасників групи, то ця проблема вирішується легко. Кожен матиме свою частину роботи і пояснити спосіб її виконання іншим. Особливу увагу слід звернути на систему обліку діяльності кожного учня. Учні відповідають на питання:

1. Чи мав ти певну роль у групі ?

2. Яку ?

3. Як ти вважаєш, ти її виконав ?

4. Тобі було важко? Чому ?

5. Чи був ти корисним у групі? У чому конкретно:

а) у пропозиції плану роботи

б) у пошуку інформації

в) у пропозиції розв’язування труднощів

6. Чи працював ти самостійно в той час, коли вся група працювала разом ?

Під час перевірки домашнього завдання дуже корисна групова діяльність, бо допомога дорослого вже не потрібна і навіть шкодить, бо заважає становленню рефлексії, і водночас повністю самостійно діяти дитина не може.

У програмі чітко сформульовано мету навчання іноземній мові в початкових класах. Зокрема, закінчуючи другий клас, учні мають: ставити " загальні та нескладні спеціальні питання" і відповідати на них " згідно з мовним матеріалом і ситуацією спілкування", обмінюватися не менше, як 4 «репліками на рівні мікродіалогу»[17,84] тощо. Згідно програми учні третього класу повинні вміти підтримувати елементарне спілкування у межах мікродіалогів етикетного характеру; звертатись з проханням повторити фразу/слово або за роз’ясненням; коментувати свої дії та дії інших людей; тощо. Учні четвертого класу повинні вміти розуміти запитання та інструкції, сформульовані ретельно і повільно; емоційно забарвлювати діалог, використовуючи відповідну інтонацію, жести, міміку, вигуки, характерні для мовленнєвої поведінки носіїв мови; оформляти лист, листівку-вітання, тощо.

Всі ці вміння вчитель закріплює як на уроці, так і вдома, даючи дітям домашнє завдання. Для перевірки умінь та знань учнів вчитель використовує різні ігри. Так, наприклад, з теми «Знайомство» можна використати такі ігри:

«Гра з м’ячем». Учні стають у коло. Вчитель кидає м’яч одному з учнів і запитує: «Whatisyourname?» (Як тебе звати?). Учень, котрий отримав м’яч, відповідає: «Mynameis…» (Мене звати…) і кидає м’яч іншому учневі, запитуючи: «Whatisyourname?» (Як тебе звати?). Пропонуємо учнів поставити за іменами, наприклад, всі «Саші», «Юлі» тощо. Зауважимо, що в будь – якому колективі маємо два – п’ять дітей тезок, з яких формуємо групи. Імена – одинаки починають гру. Одночасно грає весь клас, задіяні всі діти і таку форму можна запропонувати навіть замість фізкультхвилинки.

«Познайом мене зі своїми друзями». Учні стають у коло. Кожен повинен відрекомендувати сусіда праворуч і ліворуч: «Hisnameis…(Його ім’я…). Hernameis… (Її ім’я…). Діти теж стають поруч за іменами.

Можна також застосовувати такі форми, як „Навчаючи, вчуся“, „Мікрофон“, „Акваріум“. Нагадаємо. „Навчаючи, учусь“: робота в парах. Один учень пояснює іншому домашнє завдання, потому вони міняють ролі, другу половину завдання другий пояснює першому. „Мікрофон“ має таку суть: у кожній групі сильний учень (консультант, перевірений вчителем) дає імпровізований „мікрофон“ ( це може бути ручка) учневі, ставлячи запитання з домашнього завдання. На запитання відповідає той, у кого „мікрофон“. Звичайно ж, кількість учнів у групі має співпадати з кількістю питань + один – консультант. „Акваріум“ полягає в тому, що група учнів сідає разом перед всім класом і хором відповідає на питання, яке хором ставить кожна група. В „акваріумі“ (перед класом) мають побувати всі групи протягом вивчення теми. Ця форма сприяє соціалізації, бо діє правило: „Один за всіх і всі за одного“

Таким чином, групова робота – форма організації навчально-пізнавальної діяльності, за якої учні з різним рівнем навчальних можливостей, об’єднані в малі групи, виконують як спільні, так і інші завдання. Такі фахівці з групових форм навчальної діяльності, як В.О. Вихрущ, Є.С.Задоя, Х.Й.Лійметс, О.Я. Савченко, І.М. Чередов, особливо підкреслюють, що групи не повинні бути постійними, оскільки це може призвести до виникнення груп різного рівня успішності.

1.3 Пізнавальні завдання під час оголошення мети і завдань уроку

До основної частини уроку входять подача нового матеріалу; тренування на мовлення; практика в мовленні; систематизація вивченого; контроль навичок та вмінь (поточний, тематичний, підсумковий). Оголошення мети та завдань уроку відбувається на початку подачі нового матеріалу. Щоб зацікавити учнів колективною роботою, потрібно забезпечити серед них позитивне ставлення до співпраці один з одним в малих групах. Для цього слід запропонувати учням завдання на зразок „Збери листівку“. Клас поділяємо на групи і пропонуємо з розрізнених шматків картону скласти малюнок. На кожному шматку написано англійську букву, тому як тільки група складе листівку, вона зможе прочитати напис (або побачити нову англійську букву, тоді на шматках написано частину літери) і один з учнів групи швидко біжить до дошки і записує слово або декілька слів (назву теми). Перемагає та група, яка перша напише слово. Так вчитель оголошує нову тему і одночасно пропонує кожній групі сформувати завдання уроку:

» Що саме ми маємо знати?" Вчитель підкреслює, що працювати разом плідніше і веселіше, бо учні можуть виявити творчість, отримати підказку від товариша, підтримати одне одного, допомогти тощо.

Під час розвитку пізнавальної діяльності школярів слід враховувати особливості пізнавальної діяльності дітей молодшого шкільного віку, а саме:

— Поліпшується робота органів відчуття;

— Нечітке сприйняття поступово стає чітким, керованим;

— Увага з мимовільної стає довільною;

— Пам'ять наочно-образна;

— Мислення наочно-образне.

Під час оголошення теми, мети та завдань уроку кожен учень повинен уявити і бажано зафіксувати своє власне уявлення стосовно того, що саме він має отримати від даного уроку. А саме: уміння спілкуватись із співрозмовником у простих типових ситуаціях; будувати діалог, основні зразки мовленнєвого етикету, прийнятого у країні, мова якої вивчається; запрошувати нову інформацію, використовуючи для цього запитання різних типів; висловлювати радість, захоплення, подив, згоду, незгоду, сумнів у зв’язку з почутим від співрозмовника; ставити запитання співрозмовникові, тому що здібності дитини – індивідуально-психологічні особливості людини, які проявляються в діяльності і є умовою їх успішного виконання.

Без сумніву, саме початок, як, до речі, і кінець уроку, зокрема оголошення домашнього завдання і його пояснення,є найоптимальнішим етапом для виявлення і розвитку творчого потенціалу дитини, тобто її здібностей. А здібності тісно пов’язані зі знаннями, вміннями і навичками людини, забезпечуючи їх швидке набуття, закріплення і ефективне використання на практиці.

Задатки є необхідними але недостатньою умовою розвитку здібностей (якщо людина неповноцінна, при всіх умовах вона навряд чи досягне висот думки. З іншої сторони, наявність задатків не означає, що вони розів’ються в здібності). Задатки слід розвивати, а в індивідуальній навчальній роботі є такий недолік, як відсутність змагання, прагнення стати кращим у будь – чому, а вже діяльність слабких учнів приречена на невдачу, бо відсутня взаємодія учнів між собою. Встановлено, що генотип визначає тільки потенційні можливості людини, а середовище і виховання – наскільки ці можливості будуть реалізовані. Шкільне виховання мусить допомогти кожній дитині реалізувати свої здібності.

Розглянемо початок уроку, наприклад, з теми «Intheworldofbooks» вчитель може розпочинати основну частину так, як пропонує " Збери листівку". Вчитель поділяє клас на 5 груп, до речі, три слова в назві теми короткі, тому можна три групи скласти з меншої кількості учнів, і пропонує за шматками скласти слово, а на дошці написаний порядковий номер кожної групи таким чином, щоб кожне слово у назві опинилося на своєму місці.

Повідомлення теми уроку.

T: The topic of our today’s lesson is «The world of books». Потому вчитель пропонує кожному намалювати книжку так, щоб вона складалася з літер, дібрати англійські слова в стовпчик так, щоб вийшло з початкових букв слово «book», з розкиданих літер утворити це слово, переставити букви так, щоб вийшло саме це слово, викинути зайві букви зі слова тощо. Таким чином, кожна група отримує своє завдання, при цьому виучуючи нове слово.

З теми «Школа (шкільне приладдя)» при оголошенні завдань уроку учитель показує учням зображення комп’ютера з усіма літерами алфавіту; при цьому він додає, що в комп’ютері з’явився Вірус, який знищує літери. Завдання дітей прогнати Віруса хоча б з одного будиночка-файла. Для вирішення цієї проблеми група повинна за певний проміжок часу написати найбільшу кількість слів з теми. Також можна запропонувати кожній групі такі ігри – завдання: «Збери слово», «Здогадайся хто я», «Третій зайвий», «Знайди родичів» тощо. Пояснимо. «Збери слово» — за окремими словами скласти англійське (і перекласти), «Здогадайся хто я» — переставити букви в слові в правильному порядку або вилучити зайві букви зі слова або додати ту, якої не вистачає, «Третій зайвий» — з трьох слів знайти те, яке не відповідає темі, " Знайди родичів" — добрати найбільшу кількість слів до даного так, щоб всі вони утворили одну тему тощо.

Висновки

Групова робота – форма організації навчально-пізнавальної діяльності, за якої учні з різним рівнем навчальних можливостей, об’єднані в малі групи, виконують як спільні, так і інші завдання.

При створенні груп вчителеві потрібно брати до уваги психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціал можливостей для їх успішної спільної діяльності.

В першому розділі розглянуто групові форми навчання, які доцільно застосовувати під час перевірки домашнього завдання: парна форма полягає у тому, що два учні виконують деяку частину роботи разом, ланкова форма – це організація навчальної діяльності щодо постійних малих учнівських груп, керованих лідерами. При цьому всі учні працюють над єдиним завданням. Значну увагу приділено пізнавальним іграм під час оголошення теми, мети та завдань уроку тощо з наведенням прикладів застосування цих ігор при вивченні різних тем.

2. Форми групової навчальної діяльності на етапі вивчення (засвоєння) нового матеріалу

Можливості вибору групової навчальної діяльності на етапі вивчення нового матеріалу невеликі. Досвід вчителів – новаторів доводить, що найоптимальнішою формою діяльності є диференційно – групова, яка передбачає організацію роботи учнівських груп з різними навчальними можливостями, при цьому завдання підбираються за рівнем складності. Зауважимо, що молодших школярів необхідно навчати прийомів ділової співпраці, а на уроці слід поєднувати всі форми навчальної діяльності. Слід урахувати, що оптимальний розмір групи як функціональної системи не визначається її психологічними властивостями, а зумовлюється конкретним змістом предметної діяльності та факторами, що мають соціальну природу. Для педагогічної практики питання кількості групи має першочергове значення. Х.Й. Лійметс, В.В.Котов, І.М.Чередов вважають, що кількість повинна коливатися в межах від трьох до восьми осіб. Реальні умови масової школи свідчать про раціональність чотирьох – п’яти учнів в групі в початкових класах.

На етапі вивчення нового матеріалу групова навчальна діяльність скоріше форма організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних загальною навчальною метою при опосередкованому керівництві вчителем і в співпраці з учнями[12,78].

2.1 Диференціація навчання як необхідна умова формування творчих здібностей молодших школярів

Учитель в груповій навчальній діяльності керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці, тому що безпосередньо вчитель втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо у учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до вчителя. Відомо, що учням буває психологічно складно звертатися до вчителя і набагато простіше – до ровесників. Вище зауважувалося, що під час підготовки завдань їх слід розмежовувати за рівнем складності – це і є диференціація. На прикладі уроку іноземної мови запропонуємо підготувати декількох сильних учнів( з метою введення в атмосферу іноземного мовлення) до виконання парами короткі оповідання чи жарти, огляд поточних подій, розучування римівки, вірша, прислів’я, фонетичну зарядку тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки, бо це притупляє інтерес до іноземної мови. Ось тут можна залучити всіх учнів, даючи їм попередні завдання стосовно підготовки тексту. Новизна кожного уроку, невимушеність атмосфери, в якій мовленнєва зарядка проводиться, надає уроку потрібного тону, залучає учнів до подальшої навчально-комунікативної діяльності.

В ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання. Вона може включати такі компоненти: подача нового матеріалу, тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні, практика в мовленнєвій діяльності, систематизація/узагальнення засвоєного і контроль мовленнєвих навичок та вмінь.

При плануванні введення нового матеріалу важливо правильно визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення нового матеріалу та його тренування на користь останнього.

Найбільшу частину уроку займає вправляння (тренування та практика в мовленнєвій діяльності). Це його провідні компоненти. Особливістю навчального процесу з іноземної мови є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але ще не засвоєного матеріалу. Отже характер тренування чи практики буде залежати від поставленої учителем мети уроку. При цьому важливо пам’ятати, що мета уроку має бути реалізована у комплексі вправ, до якого органічно входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку вмінь) вправи. Вчитель ретельно продумує завдання для кожної групи, кожного учня за рівнем складності. Завдання повинні виконуватися від легких до складних, щоб учні поступово включалися в процес пізнання, не втрачаючи зацікавленості.

Саме на цьому етапі стимулюються моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша, формуються комунікативні вміння молодших школярів тощо і створюються найліпші умови для здійснення диференціації, яка оптимізує групову діяльність. Всі члени групи мають мобілізуватися для виконання завдання, отже між ними розподіляються ролі: ініціатор, конструктор, координатор, контролер, оцінювач, інтерпретатор тощо. Звичайно, для кожного класу можна придумати свою назву ролі, більш зрозумілу молодшим школярам. Вчитель при цьому лише організатор спілкування, доброзичливий слухач. Учні вносять та приймають пропозиції, обробляють відомості, думки, а вчитель підтримує починання, спонукання до висловлювань, прийняття чужих думок тощо.

Пам’ять дітей молодшого шкільного віку має великі можливості. Вони досить легко запам’ятовують окремі іншомовні слова, словосполучення, фрази, вірші, пісні тощо. Запам’ятовують вони міцно і вчителеві слід цим користатися. Особливу увагу вчитель має звернути на високоефективні імітативні здібності дітей. Проте закарбування в свідомості на довгий час знань відбувається за умови необхідної мотивації, стимулу. Це передбачає широке використання різноманітних форм роботи, цікавих ігор, пісень, римовок, віршів тощо. Значну роль відіграють музичний супровід, міміка, жести, рухи, звукоімітація тощо. Вчитель пропонує завдання, які стосуються вмінь малювати, співати, танцювати, грати на будь-якому інструменті, імітувати будь-кого або будь-що.

Наведемо приклад. У другому класі, задаючи домашнє завдання, вчитель пропонує на вибір індивідуально наступні завдання: намалювати улюблену іграшку, принести її до класу, підготувати (декільком дівчаткам) танець ляльок, звірят; пісеньку, яку б могла заспівати улюблена іграшка тощо. Учням, які грають на музичному інструменті, пропонується вивчити нескладну мелодію дитячої хорової пісеньки і принести, якщо можливо, до кабінету свій музичний інструмент. Також клас розбивається на групи, які повинні розіграти сценку святкування дня народження (сторінка 90 підручника Оксани Карп’юк, другий клас). Це завдання учні отримують за два тижні до уроку.

2.2 Ігрова діяльність молодших школярів під час засвоєння нового матеріалу

Вище зазначалася необхідність і можливість диференціації завдань. Вона надає можливість зацікавити в вивченні іноземної мови всіх дітей. Доведемо це на прикладі, продовжуючи урок 14 у другому класі за підручником Оксани Карпюк, до якого діти отримали диференційні завдання.

На етапі вивчення нового матеріалу вчитель пропонує дітям показати свою улюблену іграшку. Опрацювавши текст на сторінці 96 «Look, listenandrepeat», вчитель пропонує працювати парами над завданням «Lookandsay». Потому хором вчиться пісенька на сторінці 97. Вчитель пропонує дітям прослухати музику учнів (як правило, хоча б 2 учні в класі навчаються в музичній школі) і обрати, яка сподобалася більше, тим самим поділивши клас на групи. Якщо такий учень один, або клас великий за кількістю, пропонуємо як альтернативу музичним інструментам дитячі долоні чи голоси. В цьому випадку задіюємо учнів, які приготували пісеньку іграшки або про свою іграшку. Пам’ятаймо: в групі не повинно бути більше п’яти осіб. Проголошується конкурс: яка група заспіває краще. Використовуються для завдання «Talkwithyourfriend» діти, які вдало імітують іграшок для гри «Пізнай мене». З цією ж метою можна використати малюнки.

Л. М. Комарова в посібнику «EnglishLand»пропонує навчати дітей правил читання в мовленнєвих ситуаціях за комунікативною методикою. Учні вивчають правила читання в іграх, казкових історіях, де літери весело спускаються з гірки (ee, ea), вигукуючи [i:]; відпочивають (ar, or), співаючи [a:], [o:]; хворіють (ng), розмовляючи при цьому в ніс [n] і т.д. Слова, в яких живуть літери, є героями казкових подій. Незвичайні історії з проблемними ситуаціями спонукають дітей до співпраці. Перемога сил добра над силами зла і докладені до цього зусилля на уроці сприяють позитивному утвердженню особистості.

Одним з найважливіших аспектів оволодіння англійською мовою для дитини є ознайомлення її з алфавітом – чітким порядком розташування літер будь-якої мови. Отже, вчитель має проводити систематичну цілеспрямовану роботу з учнями, метою якої є ознайомлення з алфавітними назвами літер, порядком їх розташування, навчання правильного читання і грамотного письма, а паралельно – вміння користуватися іншомовним словником. Така робота має стати для маленьких школярів цікавою, захоплюючою, розвивати у них фантазію, нестандартне мислення.

Пропоновані завдання розраховані на те, щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту і важливу роботу для учнів, що розпочали вивчати англійську мову.

Наведемо приклади дидактичного матеріалу, який можна використовувати для застосування ігрових моментів під час вивчення алфавіту, наприклад.

1. 5 карток. Мета: контроль засвоєння алфавіту.

Хід гри: вчитель показує кожному з учасників гри 5 карток із літерами алфавіту. Виграє той, хто правильно та без пауз називає усі 5 літер.

2. Хто швидше? Мета: контроль засвоєння алфавіту.

Хід гри: учням роздають по 3-5 карток із літерами та пропонують уважно їх розглянути. Потім учитель називає букву, а ті, в кого є картка з названою літерою, швидко її піднімають та показують іншим. Той, хто запізнився, не має права підняти картку. Учитель проходить між рядами та збирає картки. Виграє той, хто швидше від інших залишається без карток.

3. Перша літера. Мета: тренування, орієнтоване на засвоєння алфавіту.

Хід гри: учні поділяються на команди. Учитель по черзі називає по 3 слова кожній команді. Учасники гри мають швидко назвати перші літери цих слів. Виграє той, хто правильно виконав завдання.

4. На одну літеру. Мета: формування навичок добору лексики за словниковим (орфографічним) принципом на основі тренування пам’яті та спостережливості.

Хід гри: вчитель пропонує знайти та запам’ятати усі предмети в кімнаті, назви яких починаються з літери …, поки він рахує до 30. Виграє той, хто назве більше слів, які починаються з цієї літери, або той, хто назве останнє слово з цією буквою.

5. Слова з певною буквою. Мета: формування навичок орфографічної пам’яті.

Хід гри: учням пропонується швидко проглянути список слів, а потім назвати з них ті, у яких є задана літера. Виграє той, хто зможе назвати більше слів.

6. Зіпсований комп’ютер. Мета: формування орфографічних навичок.

Хід гри: вчитель розподіляє усі букви алфавіту між учнями. Потім пропонує кожному натиснути на свою «клавішу», тобто назвати свою букву. Після того, як учні навчаться автоматично реагувати на почутий звук або написану букву, їм пропонується «надрукувати» (сказати по літерам) слова, спочатку показані вчителем на картках, а потім вимовлені вголос. Перемагає той, хто припуститься менше помилок.

7. Букви-картки. Мета: формування співвіднесення орфографічних знаків із лексичними значеннями.

Хід гри: учням даються 3-4 картки з друкованими та писаними літерами.

Варіант 1. Учитель показує малюнки і називає зображені на них предмети іноземною мовою, а учні піднімають картки з першою буквою названого слова. Проходячи між рядами, вчитель збирає картки з правильними відповідями. Виграє той, хто раніше від інших залишиться без карток. Можна ускладнити гру: вчитель показує малюнки мовчки, а учні називають їх уголос, а потім піднімають потрібну картку з літерою.

Варіант 2. Учням пропонують 3-4 картки з малюнками, на яких зображені відомі предмети. Вчитель показує букву і вимовляє звук, а учні мають показати картки, на яких зображені предмети, які починаються з цієї літери, і назвати ці предмети іноземною мовою. Підсумок гри підбивається так само, як у варіанті 1.

Варіант 3. Можна показувати букви мовчки або називати, не показуючи їх, що ускладнить гру. За правильну відповідь нараховується очко. Виграє той, хто набере більшу кількість очок.

8. Де літера? Мета: формування навичок диференціації звуко-буквених відповідностей.

Хід гри: учитель пише на дошці декілька слів і пропонує учням знайти серед них три, у яких буква … читається як …. Виграє той, хто найшвидше це зробить.

Для навчання учнів алфавіту можна використовувати наступні вправи:

1) Напишіть букву, кількаразово повторюючи її в ізольованому положенні, потім – у поєднанні з іншими літерами.

2) Знайдіть серед поданих пари великих та рядкових літер, з’єднайте їх олівцем між собою.

3) Напишіть усі літери алфавіту.

4) Розташуйте усі літери в алфавітному порядку та запишіть їх у зошит.

5) Знайдіть подану букву в словах, випишіть ці слова.

6) Знайдіть звуко-буквені відповідності (певний звук та відповідні йому літери) у поданих словах, прочитайте та запишіть ці слова.

7) Згрупуйте подані слова за літерами алфавіту, з яких починаються слова, за другою літерою слова, за останньою літерою слова.

8) Запишіть літери алфавіту і знайдіть у списку слова з пропущеними літерами, заповніть пропуск потрібними літерами.

9) Виберіть зі списку слова, які містять задану літеру, розташуйте їх в алфавітному порядку.

Висновки

Найоптимальнішою формою діяльності є диференційно – групова, яка передбачає організацію роботи учнівських груп з різними навчальними можливостями, при цьому завдання підбираються за рівнем складності. Зауважимо, що молодших школярів необхідно навчати прийомів ділової співпраці, а на уроці слід поєднувати всі форми навчальної діяльності. Сучасні умови масової школи свідчать про раціональність чотирьох – п’яти учнів в групі в початкових класах. На групи клас розбиваємо для вирішення конкретних завдань, кожна група отримує конкретне завдання, яке виконує спільно. Безпосереднє керівництво здійснює вчитель, добираючи завдання для кожного члена групи. Завдання можуть бути однаковими для всіх груп і їх виконання порівнюються, а можуть бути різними. В останньому випадку група звітує перед всіма іншими учнями. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці. допомогу до вчителя. Учням буває психологічно складно звертатися до вчителя і набагато простіше – до ровесників. Під час підготовки завдань їх слід розмежовувати за рівнем складності – це і є диференціація. Задаючи домашнє завдання, вчитель пропонує на вибір індивідуальні завдання, які відповідають уподобанням кожного учня. Пропоновані завдання розраховані на те, щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту і важливу справу, як вивчення англійської мови.

3. Групові форми як чітке усвідомлення школярами – початківцями важливості ділового партнерства, творчої співдружності тощо

На заключному етапі уроку, тобто закріпленні та вдосконаленні набутих знань, вмінь та навичок і їхньому застосуванню, доцільно (на думку видатних педагогів) використовувати наступні форми діяльності: на етапі закріплення і вдосконалення знань – ланкову, парну, диференційовано-групову та індивідуально-групову тощо, а на етапі повторення і застосування знань – парну, ланкову і кооперативно-групову. Переходити до найбільш складного виду групової діяльності – до ланкової можна лише тоді, коли вчитель переконається в тому, що учні в парах можуть вести дискусію, спільно виконувати завдання, навчати один одного.

В організації ланкової роботи спільна діяльність учнів відбувається на більш високому рівні, тому що здійснювати взаємодію чотирьох осіб складніше, ніж парну. Формувати групи треба з урахуванням тих вимог, що визначені вище. Так, кожна група з чотирьох осіб має сильних, середніх та слабких учнів. Вчитель керує роботою групи через пам’ятки, інструкції.

Не згадуваною досі маємо кооперативно-групову форму. Пояснимо, цей вид роботи передбачає виконання частини загального, рівноцінного за ступенем складності класного завдання.

Групова навчальна діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культурі ведення діалогу, відповідальності за результатами своєї праці, чітко усвідомлювати важливість ділового партнерства, творчої співдружності тощо.

Де створено умови доброзичливості, чуйності, оволодіння учнями формами взаємодопомоги, активізується діяльність всіх без винятку її виконавців тому, що «одна з найважливіших характеристик людини в групі полягає в тому, що вона звертається до своєї групи як до джерела орієнтації у навколишній дійсності» [12,102].

Сутність інтерактивного навчання, як однієї з форм групової навчальної діяльності, полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємонавчанні вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання.

3.1 Інтерактивні вправи під час закріплення

Груповий метод (communitylanguagelearning), запропонований чиказьким професором психології Чарльзом Карреном. Основні принципи навчання були запозичені із сфери стосунків консультанта з клієнтом (thecounselor – clientrelationship); вони орієнтовані на поєднання пізнавальних та емоційних процесів навчання (whole-personlearning). Це передбачає тісну взаємодію вчителя і тих, хто навчається, в комунікативних ситуаціях без опори на підручник. У середині ХХ століття Курт Левін, починаючи розробляти «теорію поля», висунув такі судження: «Легше змінити індивідів, які зібрані в групу, ніж змінити кожного з них окремо».

В цьому полягає найважливіша особливість інтерактивного навчання: процес навчання відбувається в груповій спільній діяльності.

«Доведено, — підкреслює І. О. Зимня, — що в порівнянні з індивідуальною роботою за схемою „учитель – учень“ внутрішньо групове спілкування у розв’язанні тих же завдань підвищує ефективність не менше, ніж на 10%. Група по відношенню до кожного її члена є мікрокосмосом (суспільством у мініатюрі), який відбиває весь зовнішній світ».

У групі інтерактивного навчання реалізуються дві основні функції:

— Розв’язання поставлених задач;

— Надання підтримки членам групи під час спільної роботи.

Отже, навчальна взаємодія буде результативною й ефективною в тому випадку, якщо вона реалізує обидві функції в рівній мірі. Існують наступні методи та техніки, що використовуються в інтерактивному навчанні:

— Презентації;

— Демонстрації;

— Зворотний зв'язок;

— Обговорення в малих групах;

— Планування подальших дій.

Багато інтерактивних технологій, що застосовуються на сучасних уроках, сприймаються скоріше як гра, аніж серйозне, перспективне навчання. Серед таких можна виділити рольову гру, дискусію, дебати, обговорення у групах, парну роботу, аналіз ситуації.

Спеціалісти виділяють такі норми поведінки в процесі інтерактивного навчання:

· У спільній роботі відсутні «актори» і «глядачі», всі – учасники;

· Кожен член мікрогрупи заслуговує на те, щоб його вислухали;

· Слід говорити так, щоб тебе розуміли, висловлювати свої думки безпосередньо по темі;

· Ставити питання на розуміння, тільки після цього робити висновки;

· Піддаються критиці думки, а не особистість;

· Мета спільної діяльності не в перемозі окремої точки зору, а в можливості знайти спільне рішення.

П’ять основних вимог до успішного навчання в режимі інтерактивної технології:

— Позитивний взаємозв’язок: члени групи повинні розуміти, що навчальна діяльність приносить користь кожному, тому всі включаються в розв’язання творчих завдань на початку засвоєння матеріалу;

— Безпосередня взаємодія: члени групи повинні знаходитися в тісному контакті один з одним;

— Індивідуальна відповідальність: кожен учень повинен оволодіти матеріалом, і кожен несе відповідальність за допомогу іншим. Найбільш здібні учні не повинні виконувати чужої роботи;

— Розвиток навичок спільної роботи: учні повинні засвоїти навички міжособистісних відносин, необхідних для спільної роботи;

— Оцінка роботи: під час групових зборів необхідно виділити час для того, щоб кожна група змогла оцінити роботу.

Етап презентації групових рішень змінюється етапом, який можна назвати визначальною рисою інтерактивного навчання: рефлексією заняття. Педагогові необхідно заздалегідь підібрати питання, які б допомогли підлеглим висловити своє ставлення до обговорюваної проблеми. Рефлексія повинна бути присутньою на всіх заняттях. Ефективність цього етапу залежить від готовності тих, хто навчається, від самоаналізу.

Уміння, які відпрацьовує педагог у процесі інтерактивного навчання:

— Пропонувати такі дослідницькі завдання, які сприймаються учнями як особиста ініціатива;

— Цілеспрямовано створювати такі ситуації, які сприяють інтеграції зусиль;

— Створювати належну атмосферу в класі і дозувати домашнє завдання;

— Осмислювати педагогічну взаємодію як вплив реакцій тих, хто навчається, на управлінську взаємодію педагога;

— Розв’язувати нестандартні навчальні та міжособистісні ситуації.

За авторитетним твердженням практиків, що багато років поспіль працюють в освіті, спираючись на застосування інтерактивних методик, за умілого їх використання на уроках, у методичній роботі, вони знімають нервове навантаження, дають змогу змінювати форми діяльності, зосереджуватися на вузлових проблемах, які потребують повсякденної уваги.

Наприклад, на уроках іноземної мови застосовуємо такі інтерактивні вправи, як «Ажурна пилка». Мається на увазі поділ класу для опрацювання фрагментів нового матеріалу з метою повторення вивченого на уроці, кожен учасник групи опрацьовує свій фрагмент. Учасники різних груп, які працюють над однаковими фрагментами, отримують завдання на картках одного кольору. Це підвищує темп роботи. При цьому від кожної групи за деякий час один представник іде в спільне коло, де обмінюється інформацією з такими ж «експертами», як сам. Обговоривши питання, «експерти» повертаються до своєї групи і розповідають про що дізналися. Потім інший учень стає «експертом». Таким чином, кожен учень звітує окремо і вся команда в цілому.В початкових класах можна застосувати також «Коло». Кожна група отримує свою частину завдання, яке спільно готує. За деякий час перша група звітує про свою частину завдання другій, друга – третій, третя – четвертій і т.д. Остання група звітує всьому класу. Зауважимо, що в цьому випадку завдання весь час ускладнюються від групи до групи. А вчитель має змогу надати ще й індивідуальні завдання, тим членам групи, які вже звітували.Незалежно від рівня підготовки молодші школярі полюбляють таку форму як «Спіймай помилку». Група отримує картки з словами або реченнями, в які вкралася помилка. Її слід знайти за певний час. Така інтерактивна форма дуже нагадує самоперевірку або взаємоперевірку. І може мати безліч найрізноманітніших варіантів.Наведемо приклад. На уроці в третьому класі, підсумовуючи тему «Animals», вчитель проводить інтерактивну гру «Puzzle». В ході цієї гри учні отримують конверти з розрізаними малюнками тварин. Кожна команда, зібравши малюнок, називає тварину англійською мовою.

3.2 Ділові ігри як форма групової навчальної діяльності

Не для кого не є секретом, що у молодших школярів переважають ігрові інтереси, довільна поведінка, наочно – образне мислення, практичне ставлення до розв’язування задач тощо. Тому можна вважати доцільним на уроках іноземної мови в початкових класах систематично застосовувати елементи гри у поєднані з іншими формами навчальної діяльності. Зауважимо, що жоден сучасний урок іноземної мови не уявляється без інтенсивного темпу, який потребує концентрації уваги від учнів та напруженості всіх їхніх сил тощо. Тому на уроці англійської мови пізнавальна гра потребує особливого обґрунтованого підходу. Такі пізнавальні ігри мають велике значення в розвитку активності школярів та підвищенню мотивації їхньої навчальної діяльності.

Розглянемо декілька прикладів. При вивченні теми «Учень та його оточення» цікавими для школярів будуть ігри «Вгадай» та «Світлофор». Гра «Вгадай» проводиться так: учень виходить до дошки. Вчитель викликає за бажанням дітей з кожного ряду. Вони витягують шкільні предмети по черзі. Кожен новий предмет вчитель за спиною учня показує класу. Учень запитує: «Isitabook?» (Це книга?). Клас хором відповідає: «Yes (no), It’s (not) abook» (Так або ні). Учню дозволяють поставити не більше трьох запитань. Якщо після третього запитання він не вгадав предмет, хором відповідають учні того ряду, учасник якого витяг предмет. Кількість предметів має дорівнювати кількості рядів. Гра «Світлофор» проводиться англійською мовою у швидкому темпі. Всі діти готують вдома зелену та червону картки. Від кожного ряду до дошки викликаємо «контролера». Звичайно ж контролювати кожен буде свій ряд. Це має бути сильний учень, який підготував список свого ряду (групи). Вчитель називає предмети. Якщо це шкільний предмет, учні піднімають зелену картку, якщо ні – червону. «Контролер» фіксує відповіді: "+" — правильна відповідь; "-" — неправильна.

Вивчаючи будь-яку тему, можемо щоразу проводити гру «Відгадайка». Суть гри за описом дізнатися про що саме (або про кого) йде мова. Група отримує картку зі словом чи словосполученням і за певний час складає невеличкий (до чотирьох речень) опис, який пропонує класу. Переможе та група, учні якої, по – перше, найшвидше вгадають найбільшу кількість описів, а, по – друге, створять вдалий опис з точки зору аудіювання, бо за правилами гри кожен учасник по черзі промовляє репліку – речення.

Полюбляють діти гру: «Хто я». Як приклад, продемонструємо цю гру за темою " Тварини". Від кожної групи учень отримує завдання – картку з назвою тварини. Учень розповідає про себе, а його група здогадується про кого саме йде мова. При умові – чотири речення. Якщо група не здогадалася, учень повинен показати пантомімою свою тварину. А якщо і тоді правильної відповіді не отримано, вгадують інші групи. Необхідних умов дві: 1. Учень не має права називати себе. ( Текст має бути приблизно такий: «Iamawildanimal. I live in the forest. I am nice. I am red. I am a clever animal. I like a rabbit.»)2. Група повинна відповідати лише англійською мовою, бажано хором. ( В даному випадку: " Youareafox"). Аналогічно проводиться гра «Портрет». Тільки в цій грі учневі одягають маску, зображення на якій він не бачив. Це може бути тварина, а може – людина певної професії. Вчитель задає запитання групі, яка має хором відповідати. Учень за відповідями групи має здогадатися хто він ( чий портрет зображено) і назвати себе. Якщо після трьох – чотирьох відповідей учень не відгадав, то хором йому допомагає та група, учні якої перші встигли підняти руки, що знають правильну відповідь. До речі, доцільно викликати ту групу, в якій руки підняли більшість учасників. Приклад: Вчитель ставить запитання.

1 Is this a man? 2 Is this a woman? 3 Is he a doctor? 4 Is he a worker? 5 What is he? Учні хором дають відповідь: " He is a clerk"

Дуже полюбляють діти костюмоване інсценування улюблених, відомих казок («Ріпка», «Рукавичка», «Троє поросят» тощо) англійською мовою. Гра на уроці допомагає подолати несміливість; повірити у себе, у свої сили; вивчити нову лексику; мовні конструкції; розвиває кмітливість; дає можливість уникнути перевантажень; сприяє підвищенню пізнавальної активності тощо.[17,41]

3.3 «Домашні групи» ситуативного спілкування

Коли учні оволоділи прийомами роботи в групі, навчилися спілкуватися, співпрацювати, можна вводити складнішу від групової діяльності – кооперативно-групову, яка передбачає взаємодію не тільки членів групи, а й взаємодію між групами.

Дослідження вчених з проблеми виявило, що групова навчальна діяльність сприяє підвищенню успішності молодших учнів, вирішує багато виховних і розвивальних завдань. Зокрема, це успішне, швидке занурення дитини у навчальну діяльність, формування самооцінки та саморегуляції, уміння пристосовуватися до темпу роботи групи, формування в школярів позитивного ставлення до навчання, підготовка учнів до спілкування.

Найоптимальнішою груповою формою, яка дозволяє чітко усвідомлювати важливість ділового партнерства, є ситуативне спілкування. Ситуативне моделювання дуже ефективна форма групової навчальної діяльності. Воно може бути двох видів: імітаційним та симуляційним. Імітація передбачає прості дії, які учні за темою завдання можуть самостійно змоделювати, використовуючи підручник. Наприклад, розіграйте сценку, попередньо опрацювавши вправу «Look, listenandrepeat».

Симуляція більш складне завдання, тому що група має змоделювати не просту сценку за однією темою, а ту модель, яку запропонує створити вчитель. Ситуативне моделювання стосується повсякденних ситуацій, тобто фактично ситуативне моделювання є ситуативним спілкуванням, яке відоме багатьом учителям як «рольова гра». Мета ситуативного спілкування – навчитися через досвід і почуття. Закарбування в свідомості на довгий час знань відбувається за умови необхідної мотивації, стимулу. І саме ситуативне спілкування є необхідною стимуляцією, тому що дитина «проживає» ту чи іншу соціальну роль, «приміряє» її на себе, а отже лексичні одиниці закарбуються в пам’яті на довгі роки і згадуватимуться несвідомо. Чим більше «ролей» зіграє дитина, тим більшим буде її лексичний запас і тим швидше вона опанує граматичними формами англійської мови.

Вчитель може запропонувати створення моделей в початкових класах лише «домашніми» групами за зразками, опрацьованими на уроці. Молодшим школярам складно одразу змоделювати ситуацію, тому таке завдання дається додому на тиждень.

Утворюючи групу, вчитель враховує бажання учнів, бере до уваги обсяг домашніх завдань з інших предметів і обов’язково записує до щоденника кожному учаснику групи день і час консультації. Доцільно виготовити індивідуальні картки-підказки (до цього слід залучити учнів старших класів). Нагадуємо, кількість реплік одного учня не повинна перевищувати чотирьох.

Висновки

Розглянувши інтерактивні вправи, ділові ігри та ситуативне спілкування тощо підкреслимо, що «для молодших школярів найбільші можливості групової навчальної діяльності виявляються на етапах закріплення, поглиблення, систематизації знань» [12, 77]. На заключному етапі уроку, доцільно використовувати наступні форми діяльності: на етапі закріплення і вдосконалення знань – ланкову, парну, диференційовано-групову та індивідуально-групову тощо, а на етапі повторення і застосування знань – парну, ланкову і кооперативно-групову.

Групова навчальна діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культурі ведення діалогу, відповідальності за результатами своєї праці, чітко усвідомлювати важливість ділового партнерства, творчої співдружності тощо.

На заключному етапі уроку ефективним є застосування інтерактивних вправ, проведення ділових ігор та моделювання ситуативного спілкування. Інтерактивні технології, що застосовуються на сучасних уроках, сприймаються скоріше як гра, аніж серйозне навчання. Маємо наприкінці уроку рольову гру, дискусію, дебати, обговорення у групах, парну роботу, аналіз ситуації – основні види інтерактивних технологій. Доцільно систематично застосовувати елементи гри. Найоптимальнішою груповою формою, яка дозволяє чітко усвідомлювати важливість ділового партнерства, є дуже ефективна форма — ситуативне спілкування, яке може бути двох видів: імітаційним та симуляційним тощо.

Загальні висновки

Обумовлює актуальність теми «Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку іноземної мови» те, що в умовах розбудови сучасної української держави школа повинна підготувати кожного випускника середньої школи до життя, яке вимагає творчого ставлення до праці, високої комунікативності та знання іноземних мов, зокрема англійської як мови міжнародного спілкування. При застосуванні ж групових форм навчальної діяльності учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення", тому що вчаться мислити, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції, шукати потрібну інформацію. Ще в двадцяті роки минулого сторіччя в освіті України використовувалися групові форми навчання: бригадно – лабораторний і проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі та трудові екскурсії, практики тощо, які, до речі, стали передовим словом у радянській і світовій педагогіці того часу, а в п’ятдесяті — семидесяті роки двадцятого століття В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, В. Шаталов, Є. Ільїн, С. Лисенкова створили розвивальне навчання. Подальшою розробкою форм групового навчання активно займалися педагоги Західної Європи та США. При підготовці до написання курсової роботи було опрацьовано наступні документи: Державно – національна програма «Освіта». Україна ХХ1 століття, Державний стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ1столітті, Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови, а також посібники:«Освітні технології» за редакцією О.Пєхоти, «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання» за загальною редакцією О.Пометун, «Азбука уроку», дві частини російського підручнику «Современный урок» С. Кульневича та Т. Лакоценіна, «Методика викладання іноземної мови», «EnglishLand» авторів Н.Бизової та Л.Комарової ,«Как организовать групповую учебную работу младших школьников» И.Витковской, «Групповая работа на уроке» Х.Лейметис, «Психология обучения младшего школьника» Д.Элькони, «Психология обучения иностранному языку в школе» И. Зимней та «Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика» О.Ярошенко, журнали: «Початкова освіта», "Іноземні мови", «Розкажіть онуку», «Начальная школа», «Иностранный язык в школе».

Робота складається з трьох розділів. В першому розглядаються шляхи формування пізнавальної активності учнів під час етапу актуалізації опорних знань, тобто на початку уроку, коли доцільно застосовувати парну і ланкову форми групової навчальної діяльності, як потребу самовираження учнів ,

засіб виявлення творчих здібностей дитини, що висвітлено в перших двох параграфах. В третьому — підкреслено значення пізнавально – творчих вправ для розвитку здібностей дитини. Групова робота – форма організації навчально-пізнавальної діяльності, за якої учні з різним рівнем навчальних можливостей, об’єднані в малі групи, виконують як спільні, так і інші завдання. При створенні груп вчителеві потрібно брати до уваги психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціал можливостей для їх успішної спільної діяльності. В другому розділі схарактеризовано диференціацію навчання, ігрову діяльність учнів на етапі вивчення нового матеріалу, де оптимальними є саме диференційно – групові навчальні форми. Найоптимальнішою формою діяльності є диференційно – групова, яка передбачає організацію роботи учнівських груп з різними навчальними можливостями, при цьому завдання підбираються за рівнем складності. Молодших школярів необхідно навчати прийомів ділової співпраці, а на уроці слід поєднувати всі форми навчальної діяльності. В початкових класах раціональною є група з чотирьох – п’яти учнів в групі. Безпосереднє керівництво здійснює вчитель. У третьому розділі на яскравих прикладах висвітлено інтерактивні вправи, ділові ігри та «домашні групи» ситуативного спілкування наприкінці уроку на етапах закріплення і вдосконалення (ланкова, парна, диференційно-групова,індивідуально-групова форми) та повторення і застосування знань (парна, ланкова, кооперативно-групова форми ) тощо. В режимі інтерактивної технології існує п’ять основних вимог до успішного навчання, а саме позитивний взаємозв’язок, безпосередня взаємодія, індивідуальна відповідальність, розвиток навичок спільної роботи, оцінка роботи. В роботі наведено яскраві приклади застосування різних форм групової навчальної діяльності на кожному конкретному етапі уроку.

Мета курсової роботи — довести доцільність найширшого застосування у повсякденній праці вчителів іноземної мови саме у початкових класах групових форм навчальної діяльності досягнута.

Завдання (на конкретних прикладах показати шляхи формування пізнавальної активності молодших школярів, доцільність застосування групових форм навчальної діяльності, охарактеризувати інтерактивні, нетрадиційні форми і довести доцільність ігрової діяльності молодших школярів під час ситуативного спілкування на уроках іноземної мови) виконані.

Список використаної літератури

1 Державно – національна програма «Освіта». Україна ХХ1 століття// Освіта України, 2007 №17

2 Державний стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) – К.2007

3 Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ1столітті// Освіта України,2001 №29

4 Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови — К.2007

5 Азбука уроку – Харків.: «Основа»,2006 – 144 с.

6 Бабенко Н. Вправи з граматики англійської мови – К.: Либідь,2006 – 42 с.

7 Бизова Н., Комарова Л. «EnglishLand» — К.: Літера ЛТД, 2003 – 183 с.

8 Бондаревская Е.В. Учителю о личностно-ориентированном образовании. Научно- методическая разработка.- Ростов – на – Дону,1998 – 276 с.

9 Витковская И.М. Как организовать групповую учебную работу младших школьников – М.: Просващение, 1997 – 153 с.

10 Глазкова Т.А. Организация индивидуальной, подгрупповой, коллективной деятельности// Начальная школа,1999. №10

11 Зимняя И.О. Психология обучения иностранным языкам в школе – М.: Просвещение,1991 – 220 с.

12 Казачінер О. Ігри для ознайомлення з алфавітом англійської мови// Початкова школа, 2006 №12, с.18-19

13 Коберняк Г., Побірченко Н. Інтерактивне навчання в системі освітніх технологій//Початкова школа,2004 №10, с.8 – 11

14 Кульневич С.В., Лакоценин Т.П. Современный урок/ Научно – методическое пособие в двух частях.- Ростов-на-Дону.: Учитель,2005 -516с.

15 Лийметис Х.Й. Групповая работа на уроке- М.: Знание,1975 – 62 с.

16 Освітні технології. Навчально-методичний посібник. За редакцією доктора пед… наук О.М.Пєхоти – Київ.: " А.С.К.",2004 – 255с.

17 Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – Науково-методичний посібник. За загальною редакцією доктора пед… наук, професора О.І.Пометун – К.: «А.С.К.», 2004 – 192 с.

18 Рогова Г.В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в средней школе- М.: Просвещение,1988 – 223 с.

19 Шустваль С. Гра на уроці англійської мови як засіб підвищення пізнавальної активності школярів// Початкова школа, 2004 №7 – с.40 – 41

20 Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика — К.: Партнер, 1997 — 193 с.