Реферат: Право власностi та право повного господарського ведення: спiльне та вiдзнаки

КУРСОВАРАБОТА

за темою: “ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ПРАВО ПОВНОГОГОСПОДАРСЬКОГО ВЕДЕННЯ: СПІЛЬНЕ ТА ВІДЗНАКИ”

ЗМІСТ

TOC o «1-3» ВСТУП… GOTOBUTTON_Toc418568474 PAGEREF_Toc418568474 3

ГЛАВА 1. ПОНЯТТЯПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА ЙОГО ВИДИ.… GOTOBUTTON _Toc418568475 PAGEREF _Toc418568475 6

1.1 Суб'єкти ізасоби виникнення та припинення права власності.… GOTOBUTTON_Toc418568476 PAGEREF_Toc418568476 6

1.2 Праводержавної власності.… GOTOBUTTON_Toc418568477 PAGEREF_Toc418568477 8

1.3 Правоколективної власності.… GOTOBUTTON_Toc418568478 PAGEREF_Toc418568478 9

1.4 Правоприватної власності.… GOTOBUTTON_Toc418568479 PAGEREF_Toc418568479 11

ГЛАВА 2 ФОРМИРЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ВЛАСНОСТІ.… GOTOBUTTON_Toc418568480 PAGEREF _Toc41856848013

2.1 Право орендаряяк речове господарське право.… GOTOBUTTON_Toc418568481 PAGEREF_Toc418568481 13

2.2 Правовнутрішньогосподарського ведення майном.… GOTOBUTTON_Toc418568482 PAGEREF_Toc418568482 16

2.3 Порівняльнахарактеристика права власності та права повного господарського ведення.… GOTOBUTTON_Toc418568483 PAGEREF_Toc418568483 17

ЗАКЛЮЧЕННЯ… GOTOBUTTON_Toc418568484 PAGEREF_Toc418568484 21

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ… GOTOBUTTON_Toc418568485 PAGEREF _Toc41856848523

ПРИМІТКА… GOTOBUTTON_Toc418568486 PAGEREF_Toc418568486 24

ДОДАТОК… GOTOBUTTON_Toc418568487 PAGEREF_Toc418568487 25

ВСТУП

Актуальностьтеми.

Экономічнівідносини власності отримують юридичне закріплення у праві власності, щовиникає внаслідок правового регулювання певних економічних відносин. Правоверегулювання відносин власності є одним з найважливіших напрямків нормативноїдіяльності держави. За допомогою права держава регулює належність тих або іншихоб'єктів власності певному суб'єкту – громадянину, колективу, державі; обсяг ізміст суб'єктивних повноважень власника, порядок та форми їхньої реалізаціїщодо різноманітних об'єктів; засоби правової охорони відносин власності.Сукупність даних правових норм, що регулюють відносини власності, визначаютьправо власності у об'єктивному розумінні. Суб'єктивне право власностівизначається законом України «Про власність» від 07.02.91 р. і Цивільнимкодексом як врегульовані законом суспільні відносини володіння, користування тарозпорядження майном. Володіння – закріплення матеріальних благ за конкретнимивласниками – індивідами та колективами, фактичне утримання речі у сферігосподарювання даних осіб. Користування – отримання з речей кориснихвластивостей, що дадуть можливість задовольнити відповідні потреби індивіда абоколективу. Розпорядження – це визначення власником юридичної або фактичної доліречі. Індивід або колектив здійснює володіння, розпорядження і користуванняречами (матеріальними благами) у своїх інтересах незалежно від волі та бажаньінших людей.

Кожнез даних повноважень власник може передати іншій особі, не втрачаючи при цьомуправо власності. Так при здачі майна до камери схову володіння їм здійснюєохоронець; орендар володіє та користується зданим йому в оренду чужимобладнанням; комісіонер володіє і розпоряджається речами, зданими на комісію.Але ні охоронець, ні орендар, ні комісіонер власниками майна, що знаходиться уїхньому володінні, не стають. Право власності продовжує належати тому, комувоно належало до здачі майна на зберігання, у оренду чи на комісію.

Зіншого боку, можливі такі випадки, коли право володіння, користування тарозпорядження водночас зосереджується у особі, що не є власником майна(наприклад, право власності на майно, закріплене за державними підприємствами,належить державі, а не підприємству, що їм володіє, користується тарозпоряджається).

Похіднимивід права власності та абсолютними по свойому характеру є права на майновласника, що належать іншим особам, тобто це право повного господарськоговедення, оперативного управління оренди. З одного боку ці права є абсолютними,так як реалізується триада уповноважень: володіння, користування тарозпорядження, що може бути порівняна з обсягом повноважень самого власника тапідприємство має право захисту від усіх осіб, включаючи власника. А з іншогобоку вони спочатку обмежені законом, так як вони є вторинними похідними ботільки власнику чи уповноваженому їм органу належить право створення,реорганізації або ліквідації підприємства, визначення цілей його діяльності,здійснення контролю за ефективністю використання та схоронності довіреногомайна.

Намій погляд щодо обсягу повноважень форми реалізації права власності можназбудувати у наступному порядку:

–Право повного господарського ведення, є найбільш широким по обсягу та утриманнюречовимправом;

–Право оперативного управління, являється значно більш жорстким, ніж правоповного господарського ведення, у будь-якому випадку у порівнянні зізаставленої у законі теоретичною моделлю цього права;

–Право орендаря, як речове господарське право, є найбільш вузьким, так як правоволодіння користування встановлюються як невід'ємна частина повноваженьорендаря, а обсяг розпорядчих можливостей орендаря, визначається виключноугодою оренди;

–Право внутрішньогосподарського ведення по великому рахунку, є похідним правомвід права повного господарського ведення, так як це право реалізується увнутрішньогосподарських відносинах і не входить до сфери товарообернення.Основними повноваженнями тут є володіння та користування, а распорядженніможливості практично виключають можливість відчужувати; Тема даної курсовоїроботи добре освітлена у підручникові Мартем’янова В. С. “Господарське право”.У ньому найбільш чітко охарактеризовані ознаки притаманні тільки кожної з формреалізації права власності, а також розглянуті особливості правовогорегулювання окремих видів майнового найму, що притаманно угоді оренди.

Об'єктомдослідження даної теми є безпосередньо право власності і похідні від ньогоправа.

Предметомдослідження даної теми є правовідносини, що виникають у зв'язку з реалізацієюправа власності, похідних від нього прав.

Мета роботи– вивчитидану тему.

Задачі дослідження:

1.Вивчити навчальну літературу, що освітлює право власності та його види;

2.Дослідити форми реалізації даних прав;

3.Провести порівняльний аналіз цих форм щодо обсягу та характеру;

Методипринаписанні курсової роботи, що використовуються з даної теми: “Порівняльнахарактеристика права власності та права повного господарського ведення: спільнета відзнаки”':

1.Аналіз літератури, що освітлює дану тему.

2.Узагальнення та систематизація існуючих даних щодо цієї теми.

3.Синтез.

4.Метод порівняльного правознавства.

Структурата зміст даної курсової роботи зумовлена поставленими метою та задачами.Курсова робота складається з:

–Вступу;

–Глави 1;

–Глави 2;

–Списку літератури;

–Примітку;

–Додатку;

ГЛАВА 1. ПОНЯТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА ЙОГО ВИДИ.

1.1Суб'єкти і засоби виникнення та припинення права власності.

Суб'єктамиправа власності в Україні визнаються – народ України, громадяни, юридичні особиі держава. У відповідності зі ст.3 Закону України «Про власність» від 07.02.91р. суб'єктами права власності можуть бути також інші держави, їхні юридичніособи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав таособи без громадянства. “Іноземні юридичні особи і громадяни можуть стативласниками майна в Україні у випадках придбання об'єктів приватизації, а такожвнаслідок здійснення іноземних інвестицій у формах, зазначенних ДекретомКабінету Міністрів України[1].Для забезпечення здійснення підприємницької діяльності законодавство допускаєоб'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, таутворення на цій основі змішаних форм власності; у тому числі власності спільнихпідприємств за участю юридичних осіб та громадян інших держав.

Усізасоби придбання права власності, визначені у законодавстві і поділяються напервинні та похідні. ПЕРВИННИМИ є такі засоби, коли право власності виникає наріч вперше або незалежно від попередніх власників. До них відносяться, зокрема,створення нової речі внаслідок виробничої діяльності, націоналізації,конфіскації, знахідка, скарб, реквізиція. ПОХІДНИМИ називаються такі засобипридбання права власності, при яких право нового власника грунтується на правіпопереднього власника і виникає внаслідок волевиявлення останнього. В усіхвипадках похідного придбання права власності має місце правонаступництво –перехід прав від однієї особи до іншого. Найбільш розповсюджений похідний засібпридбання права власності – передача речі по договору (постачання, купівлі –продажі, дарування). Підстави припинення права власності поділяються на такі,що залежать від волі власника (угоди про відчуження майна, повне майнавнаслідок користування їм), і такі що від неї не залежать (примусовий продаж,вилучення майна у відповідності із законом, загибель майна внаслідок стихійноголиха).

Майновуоснову господарювання складає право власності. Власнику належать засобивиробництва на базі яких здійснюється підприємницька діяльність. Власникстворює підприємство, визначає його задачі. Доручає, коли не діє самий, веденнясправ уповноваженій особі – підприємцю, встановлює границі майнових правпідприємця. У цих випадках, на підставі договору, встановлює частку прибутку,яку підприємець буде одержувати за використання переданого майна. Такожвласнику належить право на ліквідацію підприємства. Власник може використатимайно для здійснення будь-якій, не забороненою законом підприємницькоїдіяльності. Умовою її ведення є вимога не порушувати публічні інтереси, якіохороняються законом права громадян, організацій та держави у цілому.Здійснення права власності не повинно наносити збитків навколишньомусередовищу.

Уозначених випадках, з одного боку порушується межа здійснення права власностіна екологічно шкідливі виробництва, а з іншого боку виникають перешкоди длянормального здійснення права власності на природні ресурси. Закон забороняєвласнику скоєння не тільки тих дій, що здійснюються з наміром заподіяти шкодуособистості або майну іншої особи, але і таких дій, що об'єктивно завдають цюшкоду або створюють високий ступінь ймовірності його настання.

Упідприємницькій діяльності право власності реалізується по різному. Таківласники як держава, адміністративно — територіальні утворення реалізують його,здаючи майно в оренду, створюючи підприємства, організації або заклади. Їмнадаються права повного господарського ведення або оперативного управління.Майно, не розподілене таким чином, кошти скарбниці реалізується у господарськомуобігу владою органів держави та відповідно адміністративно — територіальнимиутвореннями (наприклад: встановлення порядку користування природнимиресурсами). Право приватної власності реалізується у значній мірі самимвласником (групою власників). У товариствах і акціонерних товариствахуправління майном здійснюється або зібраннями співвласників, або через створеніними органи. Громадяни безпосередньо управляють своїми приватними (сімейними)підприємствами. Аналогічно хозяйнують селяни (фермери), що поряд звикористанням свого майна, що належить їм на праві власності, реалізують праводовічного успадковуваного володіння у відношенні земельної ділянки. Колгоспи,радгоспи, сільгосппідприємства, організації споживчої кооперації, асоціації,об'єднання в багатьох випадках діють на базі колективно дольової і колективноспільної власності. Для такої форми власності характерним є управління неючерез виборний орган, а також право виходу зі складу господарства з майновимпаєм. Ведення господарства на базі усіх форм власності не виключає можливостіпередачі власником майна підприємцю. В усіх таких випадках постає питання проте, який правовий статус майна, що передається. Підприємець у цій ситуаціїреалізує один з вікових інститутів:

–право повного господарського ведення;

–право оперативного управління;

–право господарського ведення;

–оренду та інші.

1.2Право державної власності.

Додержавної власності в Україні належать загальнодержавна, республіканськавласність і власність адмінистративно- територіальних одиниць. Суб’єктом правазагальнодержавної властності є: держава в особі Верховної Ради України,республіканської– Республика Крим, суб’єктами права комунальної власності–адмінистративно-територіальні одиниці. В особі обласних, районих, міських, селищних,сільских Рад народних депутатів.

Повноваженняз управління державним майном що є у загальнодержавній власності покладено науряд– Кабінет Міністрів України. Виходячи з різного ступеня усуспільненнядержавного майна його значення для народу держави законодавство відносить дооб’єктів права загальнодержавної власності: землю; майно, що забеспечуєдіяльність Верховної Ради України, та утворюванних нею державних органів; майноЗбройних сил, органів державної безпеки, прикордонних військ і внутрішніх військ;оборонні об’єкти; єдину енергетичну систему; систему транспорту загальногокористування, зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне значення; коштидержавного бюджету; Національний банк та його установи і створювані нимидержавні кредитні ресурси; республіканські, резервні, страхові та інші фонди;майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державнихпідприємств; об’єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становитьматеріальну основу суверінітету Украіни і забеспечує її єкономічний тасоціальний розвиток.

“Майно,що забеспечує діяльність відповідних Рад і утворюванних ним органів; коштимісцевих бюджетів, державно житловий фонд, об’єкти житлово – комунальногогосподарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров’я,торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичнісистеми, транспорт, системи зв’язку та інформації включаючи раціоналізованемайно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; інше майно,необхідне для забеспечення економічного і соціального розвитку відповідноїтериторії”[2].У зв’язку с розподілом державної власності на загальнодержавну та комунальнуКабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05.11.95 року « Пророзмежування державного майна України між загальнодержавною власністю івласністю адміністративно- територіальних одиниц», якою затверджене перелікдержавного майна України, яке передається до власностіадмінистративно-територіальних одиниць. Постановою також встановлено порядокразмежування майна між власністю областей, міст, районів та іншихадмінистративно-територіальних одиниц.

1.3Право колективної власності.

Колективнавласність охоплює майно, що належить окремим організаційно оформленимколективам громадян, а також інших колективних організацій. Члени такихорганізацій об’єднують свою працю і свої кошти для досягнення певних цілей.Вони песпосередньо або через створюванні органи визначають порядок використаннямайна, управління ним та розподілу доходів. До коло суб’єктів колективної власності відносять трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів,колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товаривства, господарськітоваривства та інші громадські об’єднання, релегійні організації, що єюридичними особами[3].Трудовий колектив державного підприємства може бути суб’єктомправа колективної власності, щодо частини чистого прибутку державногопідприємства, яка може передаватися йому у випадках передбачених статутомпідприємства. [4]

Порядокрозподілу і використання цієї частини прибутку здійснюється радою або зборамитрудового колективу.

Колективуорендаторів належить право власності на виготовлену на основі орендованогомайна, продукцію, інше майно, набуте створеним ним підприємством, господарськимтоваривством тощо, а також на доход, одержаний орендарем.

Слідрозмежовувати право власності організації орендарів і право повногогосподарського відання, створеного нею підприємства, товаривства.

Власність колективногопідприємства.

Увласності колективного підприємства є вироблена продукція, одержані доходи, атакож інше майно, придбане на підставах незаборонених законом. Вклади працівників, визначаються залежно від йоготрудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а такожучасті у збільшенні майна колективного підприємства після його створення.

Окремугрупу об’єктів права колективної власності складає майно, належне кооперативам(колгоспам). За своїм правовим режимом, до цієї групи відноситься майноспоживчої кооперації, а також майно колективних сільськогосподарськихпідприємств. Вона складається з власності споживчих товаривств, спілок,підпорядкованих їм підприємств та організацій, та їх спільної власності.Власність споживчих товаривств створюється з внесків їх членів, прибутків,одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншоїдіяльності не забороненої чинним законодавством. До характерних особливостейправа колективної власності кооперативу слід віднести визначення часток (паів)членів кооперативів в майні, що належить кооперативу. Всі відносини регулюютьсястатутом підприємства. Майно споживчих товаривств та їх спілок може бутипродано, передано в аренду, надано в позичку і безоплатне тимчасовекористування членам споживчіх товаривств, державним, кооперативним та іншиморганізацям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішеннямзагальних зборів, конференців та з’їздів відповідних спілок або уповноваженихним органів. Об’єктом права властності акціонерного товаривства є майно,придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарськоїдіяльності, а також інше майно, набуте на підставах, незаборонених законом.Об’єктом права власності господарського об’єднання підприємств і організацій ємайно, добровільне передане йому підприємствами й організаціями, а також набутев результаті господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах,незаборонених законом. Об’єктами права власності громадських об’єднань,професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є кошти та іншемайно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності, в тому числі майнокультурно-освітнього та оздоровчого призначення та інше. Право власностіоб’єднань громадян реалізують їх вище статутнього органу управління в порядку,передбаченому законодавством України та статутними документами. Політичніпартії створюванні ними установи і організації не мають права засновуватипідприємства, крім засобів масової інформації, та займатися господарською таіншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичноїлітератури та інших пропагандисько-агітаційно матеріалів. Релігійні організаціїмають право власності на майно придбане або створене ними за рахунок власнихкоштів, пожертвувани громадянами, організаціями або передане державою.

1.4Право приватної власності.

Суб’єктамиправа приватної власності в Україні є громадяни України, іноземні громадяни таособи без громадянства. Іноземні громадяни та особи без громадянствакористуються правами і несуть обов’язки щодо належного їм на території України майнана рівні з громадянами України, якщо інше не передбачене законодавством.Об’єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предметиособистого користування, дачі, продуктивна та робоча худоба, земельні ділянки,засоби виробництва, вироблена продукція, грошові кошти, акції, інші цінніпапери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Склад,кількість і вартість майна не обмежується, крім випадків передбачених законом(не може бути у власності зброя, боєприпасі, вибухові та бойові отруйніречовини, наркотичні, психотропні засоби та інше). Майно може належитигромадянам на праві спільної власності(сумісної чи часткової). Майно придбане унаслідок спільної праці членів сім’ї, є їх спільною сумісною власністю, якщоінше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане у наслідокспільної праці громадян, що об’єдналися для спільної діяльності є їх спільноючастковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмірчастки кожного визначається ступенем його трудової участі. Важливим аспектомздійснення громадянами права приватної власності є право використовуватиналежне їм майно для ведення господарської та іншої діяльності.

Такимчином, держава законодавчо встановлює форми власності: державна, колективна таприватна. Кожної з цих форм власності притаманні тільки їй характерні риси (суб'єкти, засобипридбання, об'єкти), що викладені у главі 1. В основі розподілу на види лежитьсуб'єктивний склад даного права, так як суб'єктом, припустимо, загальнодержавноївласності є держава в особі Верховної Ради України, республіканської –Республіка Крим, комунальної адміністративно-територіальної одиниці в особіобласних, районних, сільських, селищних, міських Рад Народних Депутатів. Удержавній власності знаходиться більш широке коло об'єктів, ніж у колективнійта приватній власності. Суб'єктами колективної власності є окреміорганізаційно-оформлені колективи та інші колективні організації, такі якгосподарські товариства, трудові колективи, релігійні організації, громадськіоб'єднання та ін., які є юридичними особами. Як і у праві приватної власностіколо об'єктів визначене законодавчо. Існують ряд об'єктів, що не можуть бути уприватній та колективній власності. Суб'єктами права приватної власності вУкраїні є громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Усі формивласності мають свої переваги та недоліки.

ГЛАВА 2 ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ВЛАСНОСТІ.

Поняттяречових прав на відміну від зобов'язальних може бути вживане у широкому тавузькому змісті. У широкому змісті це право на майно, що належить власнику, атакож похідні від них права на це ж майно інших осіб – неспіввласників. Усівиди речового права є абсолютними за своїм характером і передбаченібезпосередньо законодавством. Речові права у широкому змісті протиставляютьсязобов'язальному, що випливають з договору (оренди, перевезення, зберігання таін.), квазідоговорів та деліктів. На відміну від речових прав, що забезпечуютьзакріплення майнових відносин у статиці, як вихідного положення для економічногообороту, зобов'язальні права на майно виникають і реалізуються у самомугромадянському обороті як у динамічному процесі переходу майна і пов'язаних зним прав від одного суб'єкта до іншого.

Увузькому змісті речові права розуміються як вторинні похідні від прававласності і абсолютні за характером права на майно власника, що належать іншимособам[5].

2.1Право орендаря як речове господарське право.

Дляведення господарської діяльності майно може передаватися власником підприємцюЗа договором оренди, у силу якого наймодавець зобов'язується надати наймачумайно у тимчасове користування за плату. Правовідносини, що виникають прицьому, є обов'язковими і підкоряються нормам зобов'язального права. Однак увідносинах з усіма третіми особами вони є речовими і захищаються як речовіправа.

Увідповідності зі ст. 257 ДК України договір між громадянами на строк більшодного року повинен бути укладений у письмовій формі. Договір найму майнадержавних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бутиукладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених особливимиумовами. Інтереси орендаря, що вдається до використання майна, яке наймається,складаються з того, щоб не обтяжуючи себе всякий раз придбанням майна увласність, отримати можливість ефективно використовувати тимчасово найманівиробничі фонди. Ці інтереси можуть полягати також у тому, щоб у ході орендивикупити майно у власність. Такі, зокрема, мотиви оренди підприємств, трудовимиколективами. З одного боку, тут розуміється виробничий комплекс, що вже«на ходу». З іншого боку, оренда такого комплексу повинна бутиефективної бо орендарем виступає колектив, що працює тут, знає виробництво,його достоїнства і недоліки, економічні зацікавлений у хорошій роботіпідприємства. При переході права власності на здане у найом майно віднаймодавця до іншої особи, договір найму зберігає силу для нового власника.Договір найму зберігає силу і при переході майна від однієї державноїорганізації (наймодавця) до іншої.6

Правоволодіння та користування майном у орендаря встановлюється як невід'ємначастина повноважень орендаря: продукція, плоди та інші доходи, отриманіорендарем у результаті використання майна, що орендувалося у відповідності здоговором, є його власністю. Обсяг розпорядчих можливостей орендаря, визначаєтьсявиключно договором з орендодавцем. Орендар має право за згодою орендодавцяздавати майно у суборенду. Якщо йдеться про оренду майна, що належитьорендодавцю на праві приватної власності, у договорі оренди може міститисяумова про викуп майна, за умови внесення обумовленою договором викупної ціни.

Якщойдеться про державне та муніціпальне майно викуп може здійснюватися тільки наоснові законів про приватизацію.

Відмінністьорендного речового права складається з відносно вузьких розпорядчих можливостейорендаря. Воно відрізняється від права повного господарського ведення такожтим, що обсяг повноважень останнього встановлений законом. Також слідуєвідзначити, що ці права на відміну від оренди, надається не за плату. Це невиключає передачі власнику певної частини доходів, але це не плата за майно, аумова його надання.

Наусіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатівгосподарчої діяльності є прибуток (доход). Порядок використання прибуткувизначає власник підприємства або уповноважений їм орган згідно Статутупідприємства та діючому законодавству[7].

Уконтрагентів існує ряд прав, притаманних тільки договору оренди до якихвідносяться:

–обов'язок наймодавця передати майно у відповідності з договором і правовимагати встановленої плати;

–право наймача вимагати передачі майна у відповідності з договором, обов'язоквносити обумовлену плату і повернути майно у належному стані, з врахуваннямнормального зносу (або у стані обумовленим договором);

–встановлення права власності наймача на продукцію, плоди та інші доходи,отримані орендарем у результаті використання майна, що орендувалося, якщо іншене встановлене договором;

–обов'язок наймодавця щодо капітального ремонту переданого об'єкту, і наймача–щодо поточного ремонту, якщо інше не встановлене договором;

–визначення прав сторін на поліпшення майна у випадку їх відокремлюваності: унаймача, якщо інше не встановлене договором, а у наймодавця на відокремлюючіполіпшення, зроблені без його згоди, і за плату, коли вони зроблені за йогозгодою, якщо інше не передбачене договором;

–встановлення права наймача на відновлення договору на невизначений термін завідсутностюзаперечень наймодавця і продовження користування майном післязакінчення строку договору;

Удоговорі оренди особливим образом регулюється право орендаря на зробленіполіпшення, розподілені обов'язкі щодо ремонту майна між учасниками договору, Утой час як передача майна у повне господарське ведення означає для суб'єктівцього права несення усіх обов'язків по усім видам ремонту отриманого відвласника майна.

Підприємствасамостійно здійснюють матеріально технічне забезпечення власного виробництва ікапітального будівництва через систему прямих угод або через товарні біржі таінші посередницькі організації України та інших держав. Орендний договір носитьтерміновий характер, а право повного господарського ведення такого характеру немає.

2.2Право внутрішньогосподарського ведення майном.

Правовнутрішньогосподарського ведення майна представляє собою також похідне від прававласності, а можливо і від права повного господарського ведення, правовнутрішньогосподарського підрозділу щодо володіння, користування тарозпорядження, закріпленим за ним майном підприємства. Воно здійснюється увідповідності з внутрішньогосподарським договором, завданнями підприємства,метою діяльності, означеними у положенні про даний підрозділ, правилами веденнягоспрозрахунку на підприємстві.

Особливостямицього права є те, що його межі визначені для реалізаціївнутрішньогосподарського розрахунку самим підприємством. Це право реалізуєтьсяуподавляючій більшості у внутрішньогосподарських відносинах і не входить усферу товарного обороту. Лише у тих випадках, коли за умовами діяльностівідокремленому підрозділу підприємства відкривається рахунок у банку, воно можереалізувати майно шляхом виступу у товарно-грошовому обороті.

Наприклад,товарний цех може у відповідності з умовами внутрішньогосподарського розрахункувиробляти та реалізовувати самостійно створювану тару. Транспортний цехпідприємства може позичатися у встановлених межах транспортним обслуговуваннямклієнтури від свого імені.

Підставоювиникнення права внутрішньогосподарського ведення може бути акт наділенняпідрозділу відповідним правом або внутрішньогосподарський договір. Основнимиповноваженнями у триаді внутрішньогосподарського ведення є правочинностьволодіння та користування. Розпорядчі можливості, що надаються підрозділамипрактично виключають можливість відчуження майна іншим підрозділам або взагаліза межі підприємства, хоч це допустимо. Наприклад, надання права реалізації непотрібних підприємству предметів обладнання, інвентаря, інших речей. Звичайнорозпорядчі повноваження пов'язані з передачею верстатів, обладнання у ремонт, зпереміщенням їх у сферу діяльності інших підрозділів. Параметри розпорядженняповинні бути обумовлені у відповідному акті підприємства і остаточно закріпленіза підрозділом.

2.3Порівняльна характеристика права власності та права повного господарськоговедення.

Середречових прав законодавець особливо виділяє права повного господарськоговедення, оперативного управління.[8] Правом повного господарського веденнявласник (або уповноважені їм органи) наділяють підприємства, здійснюючіпрофесійне господарювання як підприємницьку діяльність у цілях вилучення прибутку.Тут застосовують правила про власність, якщо інше не передбачене законодавчимиактами або договором підприємства власника. У цьому випадку речове правопідприємств через повноваження володіння, користування і розпорядженняреалізуються з найбільшою повнотою, порівняної з обсягом повноважень самоговласника. Більш того, користуючись своїм абсолютним правом повногогосподарського ведення, підприємство має можливість його захисту від усіх осіб,включаючи власника. У той ж час, будучи вторинним, похідним, це право вжеспочатку обмежене законом бо тільки власнику і уповноваженим їм органамналежать права створення, реорганізації, ліквідації підприємства, визначеннямети[цілей] його діяльності, здійснення контролю за ефективністю використання ісхоронності довіреного майна.

Повідношенню до даної вихідної конструкції право повного господарського веденнядержава або інший власник може встановити подальші обмеження його обсягу тазмісту. Ці обмеження можуть бути загальнонормативними, спеціально нормативнимиабо індивідуальними.

ЗАГАЛЬНОНОРМАТИВНИМИ– є обмеження встановлені діючим законодавством при реалізації права повногогосподарського ведення будь-якими підприємствами стосовними до усіх або деякихформ власності. Частина цих обмежень розповсюджується і на підприємст

еще рефераты

Еще работы по нероссийскому законодательству

Реферат по нероссийскому законодательству

Право интеллектуальной собственности

29 Августа 2013

Реферат по нероссийскому законодательству

Преступление против государства. Бандитизм ст. 69 УК Украины

29 Августа 2013

Реферат по нероссийскому законодательству

Проблемы разграничения административных деликтов от преступлений Украина

29 Августа 2013

Реферат по нероссийскому законодательству

Правовое обеспечение информациооных систем

29 Августа 2013