Реферат: Гроші: сутність, історія та функції

<span Times New Roman",«serif»">

<span Times New Roman",«serif»">

<span Times New Roman",«serif»">

<span Times New Roman",«serif»">

<span Times New Roman",«serif»">

<span Times New Roman",«serif»">

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:RU">

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:RU">

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:RU">

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:RU">

<span Times New Roman",«serif»">

<span Times New Roman",«serif»">

<span Times New Roman",«serif»">КУРСОВАРОБОТА

<span Times New Roman",«serif»">натему:

<span Times New Roman",«serif»">Гроші:сутність, історія та функції

<span Times New Roman",«serif»"><span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">

Проблеми:

1.<span Times New Roman"">    

Гроші: сутність та коротка історія їхрозвитку.

2.<span Times New Roman"">    

Функції грошей та різні підходи до них.

3.<span Times New Roman"">    

Функціональні форми грошей. Грошовіагрегати M1, M2, M3, L.

4.<span Times New Roman"">    

Грошовий обіг. Закон грошового обігу.

5.<span Times New Roman"">    

Грошова реформа. Особливості їїпроведення в Україні.<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">

1.<span Times New Roman"">    

Гроші: сутність та коротка історія їхрозвитку.

Гроші – одне з найдавніших явищ суспільства – відіграють важливу роль угосподарській діяльності людини. Вони завжди привертали до себе пильну увагунауковців.                     

Гроші – це багатофункціональна економічна форма, за допомогою якоїздійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості. Грошіє одним з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони є набагатобільшим, ніж простий інструмент, що сприяє розвитку економіки. Добре діючагрошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повнійзайнятості. Та навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головноюпричиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості та цін в економіці.

<span Times New Roman",«serif»">Гроші– це категорія товарного виробництва і товарного обігу. Вони мають товарнепоходження і виражають певні виробничі відносини між товаровиробниками зприводу обміну продуктами праці через ринок. У грошах як загальному еквівалентівтілений безпосередньо суспільний характер праці. Вони дають змогу вимірюватисуспільні витрати і отримані результати.

Гроші – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-якийінший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Суть грошей визначається, як правило, лише на основі їх функціональногозастосування. Прикладом такого підходу може бути характеристика суті грошей впідручнику “Економікс” Макконнела та Брю. На питання “що таке гроші?” авторипідручника дають відповідь: “Гроші є тим, що вони роблять. Все те, що виконуєфункції грошей, є грішми”.

Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичнихконцепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної й остаточної відповіді напитання, що таке гроші. Уявлення, які не викликали сумнівів в одних суспільнихумовах, зі зміною останніх вступали в суперечність з реальною дійсністю івідкидалися.

Очевидно, все це можна пояснити тим, що суть грошей змінюється адекватнозмінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Тому длявизначення суті грошей необхідно з’ясувати питання про їх походження, пропричини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному життісуспільства.                    

На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосереднійобмін товару на товар. Спочатку це був випадковий і епізодичний обмін, коли упервісних людей внаслідок щасливого збігу обставин (наприклад, вдале полювання,рибалка) з’являлись деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись.Розвиток суспільного поділу праці, зокрема виділення скотарства і землеробства,сприяв подальшому розвитку товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового,епізодичного обміну до регулярного. Поступово із загальної маси товарівстихійно виділялись такі, які почали відігравати роль головних предметів обміну.Такими товарами в одних місцевостях була худоба, в інших – зерно, в третіх –хутро тощо. У одного й того ж народу в різні часи, на різних місцевих ринках іу різних народів в один і той же час існували різні найбільш ходові товари, яківиконували роль загального еквіваленту. Врешті-решт, у процесі історичноїеволюції товарного виробництва і товарного обміну відбувається перехід відзагального товарообміну до грошової форми обміну.

Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Вважається,що перші монети з’явилися в Китаї та в країнах Близького Сходу в 8-7 ст. дон.е. Це були здебільшого мідні монети. Близько 4 тис. років тому в Асиріїпочали карбувати монети із золота.

Протягом тривалого часу в обігу використовували повноцінні монети, реальнийзміст яких відповідав їх номінальній вартості. Скарбниці окремих країн не малиправа отримувати прибуток від випуску монет. Та й назви багатьох грошовиходиниць окремих країн встановлювалися відповідно до ваги їх металевого змісту.Так, приміром, фунт стурлінгів став грошовою одиницею Англії як фунт срібла.

Від 2-ї половини 19 ст. становище змінилося. Номінальна вартість монетпочала відділятися від їхньої реальної вартості. В обігу з’явилися розміннімонети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість.Емісія таких монет стала прибутковою. Прибуток, отриманий від різниці міжномінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію, дістівназву сеньйорат. Сеньйорат присвоювався скарбницями або центральними банками,що здійснювали грошову емісію.

Для багатьох країн із функціонуванням товарних грошей було характернимвикористання системи біметалевого обігу – паралельної емісії золотих і срібнихмонет. У цьому випадку державою встановлювалися фіксовані пропорції між їхномінальним визначенням. Паралельний обіг золотих і срібних монет породжувавтруднощі. При біметалевій системі гроші, вартість яких на ринку цінних металівнижча за їхню номінальну вартість, витісняють ті грошові одиниці, що коштуютьдорожче своєї офіційної ціни.

Епоху товарних (металевих) грошей заступила епоха грошей паперових. Якзнаки вартості повноцінних товарних грошей, паперові гроші почаливикористовуватися понад тисячу років тому. Вважається, що вперше паперові грошіз’явились у Китаї ще у 18 ст. н.е. У Європі це сталося значно пізніше. УФранції емісія розпочалася 1783 р. Наприкінці 18 ст. банкнотний обіг мав місцев Англії.

Повний відхід од конверотованості паперових грошей в золото відбувся значнопізніше. Більшість країн Заходу припинила такий обмін під час великої депресіїі в перші післякризові роки. Проте такий обмін залишився у сфері міжнароднихвалютних відносин. Однак від середини 1970 –х рр. Практика конвертованостіпаперових грошей у золото зовсім припинилася і на рівні міжнародних валютнихвідносин. Відбулось цілковіте витіснення дорогоцінного металу зі сфери грошовихвідносин. Золото повністю втратило грошові функції. Сталася його демонетизація,і воно перетворилось на звичайний товар. 

Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворенняУкраїнської Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні новунаціональну валюту. Первісно такою валютою було визначено українськийкарбованець. Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було видрукуваноперший грошовий знак Української Народної Республіки — купюру вартістю у 100карбованців.  Напис «100 карбованців»подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що живуть натериторії України, — українською, російською, польською та єврейською (івритом).

З випускомстокарбованцевої купюри пов'язаний вибір тризуба як державного герба України.

Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки їїфальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини (так, УНР, яказа Третім універсалом визначалася як складова частина федеративної Росії,проголошувалася за Четвертим універсалом 22 січня 1918 року «самостійною, нівід кого не залежною державою») Центральна Рада 1 березня 1918 року прийнялазакон про запровадження нової грошової одиниці — гривні.

<span Times New Roman",«serif»">Протягом 1918 року в Берліні буловидрукувано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проекти двохостанніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з ПавломСкоропадським).

<span Times New Roman",«serif»">ГетьманПавло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновивяк основну грошову одиницю Української Держави карбованець.

Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чоліз Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницеювідновленої УНР знову було проголошено гривню.

«Більшовицькітисячки» запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України. Це становищеспричинилося до проведення у 1922—1924 роках грошової реформи, наслідком якоїстало введення в обіг радянського червінця. 1924 року було встановлено курснового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія сталамоментом остаточного утвердження радянської валюти.

Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження внашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою маластати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольнихзмагань 1917—1920 років, гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неїпропонувалися назви «сотий», «резана», але врешті було віддано перевагу звичнійуже «копійці». 1992 року перші зразки української національної валюти буловиготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати. Однак в обіг в Україні з 1992 рокубуло введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, — українськийкарбованець, або купоно-карбованець.

З цього випливає, що:

·<span Times New Roman"">       

Гроші – не просто товар, а носій певнихсуспільних відносин, формування яких зумовило виділення із широкого рядутоварів одного – грошового

·<span Times New Roman"">       

Як результат тривалого історичногорозвитку товару і форм вартості гроші самі не можуть бути застиглим, раз іназавжди даним явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і заформами існування

2.<span Times New Roman"">    

Функції грошей та різні підходи до них.

Різноманітність і складність виробничих відносин, які втілюються в грошах,визначають множинність форм прояву самих грошей. Кожна з таких форм одержаланазву функції грошей. Функція грошей – це певна дія чи “робота” грошей щодообслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення.          

Питання про функції грошей є одним з найбільш дискусійних у теорії грошей.Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а й їх кількості.Дискусії ведуться як між представниками різних теоретичних шкіл, так івсередині кожної з них.

У працях Д.Рікардо віддавалася перевага функцій грошей як засобу обігу.“Гроші, — писав він, — є товаром, … що служить загальним засобом обміну”. Укнизі англійського економіста Т. Крампа “Феномен грошей” грошові функції поданояк засіб платежу, міра вартості, одиниця виміру, засіб обігу та засібнагромадження багатства. У підручнику “Економікс” підкреслюється, що грошівиконують функції засобу обігу, міри вартості й засобу її збереження.Економісти Долан та Кемпбелл визначають гроші як засіб нагромадження. У книзіанглійського економіста Л. Харріса “Грошова теорія” говориться про функціїзасобу обігу, засобу збереження вартості та одиницію рахунку і зовсім незгадуються функції засобу платежу і світових грошей.

Представники марксистської теорії грошей визнають п’ять їх функцій:         

·<span Times New Roman"">       

Міри вартості

·<span Times New Roman"">       

Засобу обігу

·<span Times New Roman"">       

Засобу нагромадження

·<span Times New Roman"">       

Засобу платежу

·<span Times New Roman"">       

Світових грошей

Міра вартості   — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів,надаючи їй форму ціни.

 Це відбувається тому, що у товарах і грошахвтілена абстрактна праця, причому певна її кількість. Тому за допомогою грошейвідбувається порівняння вартості різних товарів. Вартість товарів, виражена угрошах, є його ціною. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певнукількість грошового матеріалу прийняти за одиницю. Вона називається масштабомцін. У різних країнах за грошову одиницю були прийняті різні вагові кількостігрошового металу.

Масштаб цін встановлює держава в законодавчому порядку, тоді як функціюміри вартості гроші виконують об’єктивно. Масштаб цін не залежить від змінивартості грошового металу, бо він є фіксованою ваговою кількістю металу.

Гроші як міра вартості широко використовуються як рахункові, як одиницярахування. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім економічнимпроцесам і явищам на мікро- і макрорівнях, на всіх стадіях процесу суспільноговідтворення, без чого неможлива їх організація й управління.   

Всі звичайні товари, надходячи до сфери обміну, шукають собі грошовийеквівалент, який представлений там готовністю суб’єктів ринку купити відповіднітовари. У зіткненні сторін – бажання продати і готовність купити – визначаєтьсяв кінцевому підсумку мінова вартість товару чи сума грошей, якою товар оцінюєтьсяна ринку та яка задовольняє обох суб’єктів операції. До цього й зводитьсяекономічний зміст вираження вартості за допомогою грошей в сучасних умовах.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Виробник заздалегідь, допояви з товаром на ринку, визначає ціну, за якою вигідно продати його. Але йпри зустрічі з покупцем на ринку, де остаточно вирішується ціна товарів,наявність грошей у будь-якій формі не обов’язкова. Продаж взагалі можевідбуватися в борг, під майбутні гроші, але ціна визначається в момент операціїкупівлі-продажу. Тим більше не потрібна наявність реальних грошей привстановленні товарних цін державними органами. Проте вони повинні мати чіткеуявлення про мінову вартість грошей, яка фактично склалася і діє на ринку, щобустановити ціну, адекватну вартості товару.                 

Другою за значенням є функція грошей як засобу обігу. У ційфункції гроші служать засобом реалізації товарів, виступають посередником у їхобміні. Цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші, тобто наявні золотімонети, зливки і т.д., або їх паперові замінники.

Паперові гроші не мають власної вартості (за винятком вартості паперу іобробки), а тому, як і неповноцінні монети, вони є символами вартості. Держава,випускаючи паперові гроші, надає їм примусовий курс у законодавчому порядку івикористовує їх як замінник повноцінних грошей.

Обмін товарів за допомогою грошей в цій функції здійснюється за схемою Т –Г – Т.

Гроші як засіб обігу забезпечують перебіг товарів від виробника доспоживача, після чого товари виходять із сфери обігу. Проте самі грошізалишаються в обігу, переходячи від одного суб’єкта до іншого.

З розвитком ринкових відносин і сфери використання грошей як засобу обігурозвивались і розширювалися вимоги до них.

У сучасних умовах використання грошей як засобу обігу здійснюєтьсяпереважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню, в міжнароднійторгівлі та ін. Проте і в цих сферах поступово звужується використання функціїзасобу обігу завдяки проникненню сюди кредитних відносин.

Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміномтовару на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу іутворять скарб.

Процес виробництва зумовлює необхідність нагромадження грошей і тимчасовоговилучення засобів і предметів праці має накопичувати достатню суму грошей, атому тією чи іншою мірою він виступає збирачем скарбів. При цьому можутьнагромаджуватись не тільки золото чи срібло, а й металеві та паперові знакигрошей.

Гроші є загальним виразником багатства, їх можна безпосередньо перетворитина будь-який товар. Тому якісно вони не мають меж, проте кожна реальна грошовасума кількісно обмежена і на неї можна придбати лише певну кількість благ. Томуіснує суперечність між кількісною межею і якісною безмежністю грошей якзагального виразника речового багатства.

Поряд з безпосереднім нагромадженням скарбів у монетній формі відбуваєтьсяїх нагромадження у вигляді предметів розкоші з золота та срібла. Це приводитьдо того, що, з одного боку, все більш розширюється ринок для золота і срібланезалежно від виконуваної ними функції, а з другого –створюється прихованеджерело пропозиції грошей, яке є особливо дійовим у періоди суспільнихпотрясінь.

У сучасних умовах сфера функціонування грошей як засобу нагромадженнявартості розділилася на дві частини. У тій із них, де нагромадження вартостізумовлюється потребаами розширенного відтворення, оборотом капіталу, маєконкретно-цільове призначення і є відносно короткочасним, цю функцію грошіфиконують у формі знаків вартості. У тій же частині, де нагромаджуєтьсяабсолютне багатство, необхідне за межіми усталеного процесу суспільноговідтворення, воно носить форму скарбу й обслуговується дійсними грошима –золотом.

Гроші, що виконують функцію засобу нагромадження вартості, слід відрізнятивід поточних резервів грошей як купівельних і платіжних засобів, які постійностворюються у суб’єктів грошового обігу внаслідок короткочасних розбіжностейміж поточними грошовими надходженнями і витратами. Такі грошові кошти неприпиняють, а лише уповільнюють свій рух, продовжуючи функціонувати як засібобігу чи засіб платежу. Гроші ж, що обслуговують нагромадження вартості, напевний час виходять з обігу, зупиняють свій рух, і їх маса визначається іншими,більш широкими потребами, ніж потреби грошового обігу.

Проте ці відмінності між грошима в цих трьох функціях мають швидшетеоретичний, ніж прктичний характер. На практиці всі складові грошової масивиступають як єдине ціле і легко переміщуються із нагромаджень в обіг інавпаки.

У результаті виникнення кредитних відносин між товаровиробниками грошівиступають засобом сплати боргового зобов’язання, виконують функціюзасобу платежу.  Це функція, в якійгроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктамиекономічних відносин, що виникають у процесі розширенного відтворення.

Ця функція тісно пов’язана з функцією грошей як засобу обігу. Втоварообороті, опосередкованому грошима ( продаж заради купівлі), грошівиступали як швидкоплинний посередник і виконували функцію засобу обігу. Колигроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, товони виконують функцію засобу платежу. Цю функцію вони здійснюють як у сферітоварного обігу (продаж товарів у кредит), так і поза ним (наприклад, сплатазаробітної плати, податків, орендної плати, квартирної плати, комунальнихпослуг тощо).

З функції грошей як засобу платежу виникають кредитні гроші. Коли власниктовару продає його в кредит, він не обмежується усним зобов’язанням покупцясплатити його, а вимагає боргову розписку, в якій, як правило, зазначаютьсятовар, його ціна і строк погашення боргу. Така боргова розписка є попередникомвекселя, так само як останній є безпосереднім попередником кредитних грошей.

Вексель – це боргове зобов’язання, складене за певними правилами. Впершевекселі з’явились в Італії в середні віки. Спочатку їх використовували дляпересилання грошей, потім вони почали проникати в сферу товарного обігу,виконуючи функцію засобу платежу і загального грошового забов’зання.

Існує суворо визначена форма оформлення векселя: на спеціальному папері,який використовують для друкування грошей, де зазначають, коли і ким, в якомумісці і в який час видано вексель, строк і суму платежу по ньому. Вексельпідписує той, хто його видав. У векселі не вказується, за що видане грошовезобов’язання.

Обліком векселів займаються банки. Фактично банк скуповує вексулі,розплачуючись за них власними векселями, які нащиваються банкнотами.

Банкнота – це зобов’язання банку, банківський білет, тобто кредитні гроші.Випуск банкнот банками здійснюється не лише під векселі, а й під золото та іншідорогоцінності.

Кредитні гроші, векселі, банкноти – важливі елементи функціонування ринку.В процесі становлення ринкових відносин, виникнення і зміцнення ролі фондових,валютних, товарних бірж, комерційних банків у нашій країні вони починаютьактивно використовуватись у господарському механізмі.

Між кредитними і паперовими грошима існують суттєві відмінності. Так,паперові гроші виникають з функції обігу, в той час як кредитні – з функціїплатежу. Паперові гроші випускає держава, яка вимагає від усіх суб’єктівринкових відносин приймати їх у всіх платежах. Такі гроші випускаються в обіг вміру потреби. Кредитні гроші випускаються банком, вони не обов’язкові дляприймання, але забезпеченні золотом, іноземною валютою та іншими активамибанку. Вони випускаються відповідно до суми товарних векселів і, таким чином,не перевищують потреби в них. Проте в сучасних умовах відмінності міжпаперовими і кредитними грошима стираються.

Світові гроши– це функція, в якій гроші обслуговуютьрух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізаціювзаємовідносин між країнами.

Виділення функції світових грошей зумовлене особливостями руху вартості насвітовому ринку, які визначаються поділом цього ринку державними кордонами.Завдяки такому поділу тут з’являється специфічний суб’єкт економічних відносин– держава, яка представляє і захищає інтереси країни в цілому. Тому насвітовому ринку виникають економічні суперечності більш високого рівня, ніж навнутрішньому, які впливають і на відносини безпосередніх покупців та продавців.

Спочатку на світовому ринку панувала подвійна міра вартості – золото ісрібло, але згодом функцію світових грошей почало виконувати тільки золото.Нині витіснення золота з грошового обігу стосується і світових грошей. Паперовізнаки відіграють все більшу роль у міжнародних розрахунках. Проте золотозалишається твердими і бажаними для всіх країн світовими грошима, надійнимгарантом у міжнародних розрахунках.

Світові гроші функціонують як:

·<span Times New Roman"">       

Загальний платіжний засіб

·<span Times New Roman"">       

Загальний купівельний засіб

·<span Times New Roman"">       

Абсолютна суспільна матеріалізаціябагатства взагалі

 Як загальний купівельний засібсвітові гроші функціонують при оплаті міжнародної товарної угоди наявнимигрошима (наприклад, придбання країною у надзвичайних умовах зерна, зброї тощо)

Як загальне втілення суспільного багатства гроші у світому обігу виступаютьтоді, коли багатство переноситься з однієї країни в іншу (при переведенніпідприємцями своїх грошей на зберігання за кордон, при наданні зовнішніх позиктощо). Для здійснення міжнародних платежів кожна країна потребує певного запасузолота. Тому золото у вигляді скарбу одночасно є резервним фондом світовихгрошей. Зростає також реальна роль у цій функції національних резервних валютта інших різновидів грошей.

В сучасних умовах на міжнародних ринках світові гроші, передусім якплатіжний і купівельний засоби, виступають у вигляді національних грошових одиниць. Ці перетвореннязумовлені самим розвитком світової економіки й адекватними йому змінамиміжнародних платіжних відносин:

·<span Times New Roman"">       

Сформувався широкий світовий ринок ізсистемою взаємозв’язків і взаємозалежностей між його суб’єктами, з широкимрозвитком між ними кредитних відносин і банківського обслуговування. У такихумовах світові гроші в більшості випадків функціонують миттєво і відпалапотреба використовувати для цього золото.

·<span Times New Roman"">       

Економічний потенціал окремих країндосяг величезних розмірів, що дало цим державам можливість забезпечити довірудо своїх національних грошей як реальних носіїв мінової вартості не тільки навнутрішньому, а на міжнародних ринках

3.<span Times New Roman"">    

Функціональні форми грошей. Грошовіагрегати M1, M2, M3, L.

<span Times New Roman",«serif»">Функціональніформи – похідні від грошових функцій, їх логічне продовження. Сучасна ринковаекономіка характеризується надзвичайно штрокою палітрою наявних функціональнихформ грошей. В економічній науці та практиці протягом тривалого часу широковикористовується агрегатний метод класифікації функціональних форм грошей, воснову якого покладено ступінь ліквідності кожної з них.

<span Times New Roman",«serif»">Національнийбанк України розраховує обсяг грошової маси за допомогою грошових агрегатів,які репрезентує встановлене законодавтсвом відповідно до принципу ліквідностіспецифічне угруповання певної категорії грошових форм.

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:UK">Склад грошових агрегатів:

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:UK">М0 – гроші поза банками;

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:UK">М1 = М0 + кошти на розрахункових і поточних рахунках унаціональній валюті;

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:UK">М2 = М1 + строкові депозити у національній валюті, коштина рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху тавалютні заощадження;

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:UK">М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банківта цінними паперами  власного боргубанків.

<span Times New Roman",«serif»">АгрегатМ1

<span Times New Roman",«serif»">являє собою грошову масу у вузькомурозумінні. В нього включаються два визначальні блоки грошей:

·<span Times New Roman"">       

<span Times New Roman",«serif»">Готівкові гроші (металевій паперові)

·<span Times New Roman"">       

<span Times New Roman",«serif»">Трансакційні депозити –вклади фізичних та юридичних осіб у комерційні банки й ощадні установи, кошти зяких можуть бути передані іншим особам у вигладі відповідних платежів згідно зкомерційною угодою, що здійснюється за допомогою чеків або електронних грошовихпереказів. Трансакційні депозити – це вклади до вимоги. Йдеться про вклади, щоне приносять процентів, а лише дозволяють власникам їх користуватися чеками таелектронними переказами. <span Times New Roman",«serif»">Окрімцих форм грошей, у різних країнах до структури грошей у вузькому розумінніцього поняття включають і деякі інші грошові форми. Це, зокрема, певні чековідепозити, що відрізняються від вкладів до вимоги тим, що на них можна отриматипевний відсоток.

М1 охоплює ті грошові інструменти, якими можна скористатися безпосередньо,відразу і без обмежень для здійснення платежів. Такі грошові інструментиліквідні. Актив ліквідний, коли його можна використовувати для сплати платежіввідразу, без жодних обмежень і з незначними витратами. М1 найближче до традиційноговизначення грошей як засобу платежу.

<span Times New Roman",«serif»">АгрегатМ2 <span Times New Roman",«serif»">поєднує в собі форми у широкомурозумінні цього поняття. Гроші, що входять до цього агрегату, отримали назву“майже грошей” або грошових активів. Відмінність цих грошей від агрегату М1полягає в тому, що, якщо гроші, що входять до агрегату М1, використовуються якзасіб обігу, то грошові форми агрегату М2 застосовуються як високоліквіднийзасіб нагромадження купівельної спроможності. Вони безпосередньо нефункціонують як засіб обігу. Але їх можна легко, без фінансового ризикуперевести у грошову готівку або чекові рахунки. У цьому відношенні можнавідзначити, що гроші агрегату М2 – це високоліквідні фінансові активи, вживаніздебільшого у функції засобу нагромадження. <span Times New Roman",«serif»">Грошовамаса агрегату М2 має більш розгалужену структуру. До її складу входять грошовіформи агругату М1 та безчекові ощадні рахунки в комерційних банках та ощаднихустановах, що їх можна легко перевести у грошову або чекову наявність,використавши як засіб обігу.

У банківській статистиці США різний ступінь ліквідності мають і терміновівклади (коротко-, середньо, — і довготермінові). Відповідно дрібнікоротокотермінові вклади (до 100.000$) включаються в агрегат М1,середньотермінові – в агрегат М2. Що ж до значних довготермінових вкладів підприємств,то статистика окремих країн відносить їх ло агрегату М3. Ці вклади, котрими, якправило володіють підприємтсва, предствлені на грошовому ринку у виглядіприватних депозитних сертифікатів. Це забезпечує їм достатню ліквідність,можливість конвертації у грошові форми більш високого рангу.

<span Times New Roman",«serif»;mso-ansi-language:UK">Агрегат М3

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:UK"> охоплює грошові форми агрегату М2, кошти клієнтів затрастовими операціями банків та цінними паперами  власного боргу банків. До М3 включаютьсягрошові складові, які більшість людей ніколи не бачить. Такі активи тримаютьздебільшого великі корпорації, а також багаті приватні особи.<span Times New Roman",«serif»">У1980 р. в США введений у статистичну практику ще один грошовий агрегат L, якийвключає:               

<span Times New Roman",«serif»">1.<span Times New Roman"">    

<span Times New Roman",«serif»">М3

2.<span Times New Roman"">    

Ощадні облігації: облігації, щовипускаються урядом і, як правило, продаються дрібним вкладникам

3.<span Times New Roman"">    

Векселі, акцептовані банками:зобов’язання банків сплатити визначену суму у визначений час

4.<span Times New Roman"">    

 Комерційні папери: короткострокові борговізобов’язання корпорації

5.<span Times New Roman"">    

Короткострокові державні облігації:облігації, що випускаються урядом і погашаються не пізніш як за 12 місяці

Приведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а йякісно. Так, перший агрегат М1 виражає масу грошей, яка знаходитьсябезпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу. Вонанайтісніше пов’язана з товарною масою, що проходить процес обміну, ібезпосередньо впливає на ринкову кон’юнктуру. Саме тому цей агрегат повиненбути об’єктомнайактивнішого регулювання.

В інших грошових агрегатах враховані також нагромадження грошей у різнихорганізованих формах. Ці гроші тимчасово вийшли з обігу, виконуючи функціюнагромадження вартості. Залежно від строків та форми нагромаджень вонивідносяться до різних грошових агрегатів.

Обсяг грошової маси в кожному агрегаті визначається різними факторами. Так,обсяг агрегату М1 передусім залежить від обсягу товарообороту та швидкостіобігу грошей. Обсяги інших агрегатів визначаються, крім того, розвиткомкредитних відносин, рівнем капіталізації грошових доходів суб’єктів обігу тощо.Ці відмінності повинні враховуватись при використанні того чи іншого агрегату впрактиці регулювання грошового обігу.

4.Грошовий обіг. Закон грошового обігу.

<span Times New Roman",«serif»">Грошовийобіг

<span Times New Roman",«serif»"> – це рух грошей в готівковій табезготівковій формах, що обслуговує збут товарів, а також нетоварні платежі тарозрахунки у господарстві.

<span Times New Roman",«serif»">Об’єктивноюосновою грошового обігу є товарне виробництво, при якому товарний світподіляється на товар та гроші.

<span Times New Roman",«serif»">Грошовийобіг поділяється на дві сфери:

·<span Times New Roman"">       

<span Times New Roman",«serif»">Готівковий обіг (рухготівки). Він обслуговується банкнотами, монетами та паперовими грошами.

·<span Times New Roman"">       

<span Times New Roman",«serif»">Безготівковий обіг (рухбезготівкових грошей). Під ними розуміються банківські депозити, використанняяких здійснюється за допомогою чеків, кредитних карток, електроних переказів.

<span Times New Roman",«serif»">Переважнучастину його в країнах з розвинутою ринковою економікою становить безготівковий оборот. Він здійснюється шляхомоплати покупок і боргів перерахуванням грошових сум по разунках, що відкритіучасникам грошового обороту в банках, без використання грошей у готівковійформі. Переважання цієї частини грошового обороту зумовлено насампереддешивізною використання безготівкових грошей, а отже, вигідністю такихрозрахунків для економічних суб’єктів.

<span Times New Roman",«serif»">Кількістьгрошей, необхідних для обігу, тобто для реалізації товарів, визначаєтьсязаконом грошового обігу. Різні форми грошей підпорядковуються своїм особливимзаконам. З урахуванням перших двох функцій грошей він набуває вигляду формули,в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів ( що у свою чергу визначаєтьсякількістю товарів і рівнем цін на кожний з них) і швидкості обігу одноїменноїгрошової одиниці

<span Times New Roman",«serif»">К = Ц О<span Times New Roman",«serif»">К – кількість грошей,необхідних для товарного обігу у даному році

Ц – сума цінтоварів, що реалізуються у даному році

О – середнєчисло обертів за рік кожної грошової одиниці

                      Це загальний законкількості грошей в обігу. З розвитком функції засобу платежу формула законунабуває більш складного вигляду:

<span Times New Roman",«serif»">Кп = (СЦ – К + П – ВВ) Шо<span Times New Roman",«serif»">СЦ – сума товарних цін

К – сума цінтоварів, проданих у кредит

П – сумаплатежів за борговими зобов’язаннями

ВВ – сумавзаємопогашуваних безготівкових платежів

Шо – середнякількість обертів грошової одиниці (як засобу обігу та    

         платежу).

На перший погляд може здатися, що для виконання функції засобу платежунеобхідна додаткова кількість грошей. Однак таке враження не зовсім правильне.Справа у тому, що частина товарів продається у кредит і оплачується за межамиданого періоду. Значить, на відповідну величину зменшиться потрібна кількістьгрошових одиниць. Крім того, значна частина боргових зобов’язань погашуєтьсяшляхом не сплати готівкою, а їх взаємного зарахування. Слід також врахувати уданому періоді суму платежів за товари, що