Реферат: Режим оподаткування капітального будівництва
I. Теоретичне питання: .II. Задачі.
Режим оподаткуваннякапітального будівництва.
Режимоподаткування капітального будівництва встановлено у Законі України «Прооподаткування прибутку підприємств», де в пункті 1.28 дається визначення поняттю інвестиція: “ Інвестиція - господарська операція, яка передбачаєпридбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються накапітальні, фінансові та реінвестиції”, а в пп. 1.28.1 надано формулюваннякапітальної інвестиції: “Під капітальною інвестицією слід розумітигосподарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, іншихоб'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом”. Для забезпеченняправильного режиму оподаткування капітального будівництва у розділі 5, п. 5.3.2приведено склад валових витрат, до яких включено наступне: “Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основнихфондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, згідно з Cт. 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону”. Стаття 8 п. 8.1.1 закону даєвизначення амортизації: “Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витратна їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань,установлених цією статтею”. Пункт 8.1.2 детально розписує, які витратипідлягають амортизації: «Амортизації підлягають витрати на:
· самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітноїплати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основнихфондів;
· проведення всіх видів ремонту, реконструкції,модернізації та інших видів поліпшення основних фондів”.
І навпаки вп. 8.1.3 приведені витрати платника податку, що не підлягають амортизації таповністю відносяться до складу валових витрат, в особистості на придбанняосновних фондів або нематеріальних активів з метою їх, подальшої реалізаціїіншим платникам податку чи їх використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених для подальшої реалізаціїіншим платникам податку, а також утримання основних фондів, що знаходяться наконсервації.
У пункті 8.1.4 вказуються витрати, що не підлягаютьамортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:“… витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою йжилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів та витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загальногокористування..” Надалі у п. 8.2 дається визначення основних фондів та їх,груп, особисто в п. 8.2.1 сказано наступне: Під терміном „основніфонди“ слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичнимабо моральним зносом із зауваженням: “Ця стаття не регулює порядок віднесення на витрати виробництва (обігу) платника податку витрат на придбання матеріальних цінностей, віднесених згідно з рішеннямКабінету Міністрів України до категорії малоцінних та швидкозношуванихпредметів”.
Основніфонди в капітальному будівництві в свою чергу до віднесені до таких груп: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири й місцязагального користування), до того ж також існує група 3 – це будь-які іншіосновні фонди, не включені до групи 1. Далі в пп. 8.3 та 8.3.1. приведенопорядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань івказуються суми амортизаційних відрахувань звітного періоду, вонивизначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початокзвітного періоду.
Необхідно відмітити, що суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають. В п. 8.3.2 приводиться балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду, яка розраховується за формулою:
Б(а)= Б(а-1) + П(а-1) — В(а-1) — А(а-1), де Б(а) - балансова вартість групи напочаток звітного періоду;
Б(а-1)- балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
П(а-1)- сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітальногоремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
В(а-1)- сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, щопередував звітному;
А(а-1)- сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передувавзвітному.
Дужеважливим є наступний п. 8.3.3 в якому визначаються коефіцієнти індексації балансової вартості груп основних фондів: “Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартостігруп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою: Кі = [І(а-1) — 110]:100, де І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.
У тому разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнюєрізниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року іззастосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю такої групиосновних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації.
Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платникаподатку кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка дорівнює одній четвертій відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів) від суми капітального доходу такоїгрупи (нематеріального активу).
При застосуванні прискореного методу амортизації, визначеного підпунктом 8.6.2 цієї статті, коефіцієнт індексації не застосовується”. Далі в пп.8.3.4 та 8.3.5 визначається порядок ведення обліку балансової вартостіосновних фондів для 1 групи: “Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремійбудівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 яксума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. Прицьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальноїцінності, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, із метою оподаткуванняне ведеться”
У свою чергу в п. 8.3.6 сказано про те, що про порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України в пп. 8.3.7 і 8.3.8 стосовноамортизації основних фондів: “Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта станеоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатамивідповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється донуля. Амортизація основних фондів груп 2 і 3 провадиться до досягненнябалансовою вартістю групи нульового значення”.
Далі, в п. 8.4.2 читаємо: “У разі здійснення витрат на самостійневиготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреббалансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіхвиробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їхвиготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахуваннясплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість”.
Зворотне введення основних фондів після проведення їх, капітального ремонту, реконструкції або модернізаціїздійснюється у порядку, встановленому підпунктом 8.4.2 цієї статті. Важливимтакож є положення підпункту 8.4.5. що вказує на таке: “У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 в зв'язку з йоголіквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьомуамортизаційні відрахування не нараховуються”. Наступне необхідне зауваженняприводиться у п. 8.4.6 цієї статті: “У разі виведення з експлуатації окремихфондів груп 2 і 3 у зв'язку з їх, ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією та консервацією за рішенням платникаподатку або Кабінету Міністрів України балансова вартість груп не змінюється”.І наприкінці, п. 8.4.7. стосовно фондів груп 2 і 3 основних фондів, в разіякщо вони не містять матеріальних цінностей: “Якщо на початок звітного кварталугрупи 2 і 3 основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансовавартість такої групи відноситься до валових витрат платника податку такого звітного періоду. Зворотне введення таких основних фондів вексплуатацію після проведення їх капітального ремонту, реконструкції тамодернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних із цимироботами”. Принциповим є положення п. 8.7 стосовно поточного і капітального ремонтів, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення основних фондів. В п. 8.7.1вказано: “Платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'яти відсотків сукупної балансовоївартості груп основних фондів на початок звітного року.
Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1) та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів”.
Також дужеважливим для розгляду питання щодо режиму оподаткування капітальногобудівництва є Декрет Кабінету Міністрів України „Про податок на прибутокпідприємств і організацій” (із змінами і доповненнями, внесеними Декретом КМ №28-93 від 19 березня 1993 року), де в особистості у Ст. 7. Пільги щодо податкує таке: “1. При обчисленні податку із прибутку оподатковуваний прибутокзменшується на: “… б) суму прибутку, використаного на реконструкцію і модернізацію активної частини виробничих фондів, на нове будівництво, розширення, введення і освоєння нових потужностей повиробництву товарів (робіт, послуг). Вказана пільга надається тимпідприємствам, які повністю використали на цю мету амортизаційні відрахуванняй залишки невикористаного прибутку минулих років”.
Задача №1
Чоловік приватного підприємця громадянки Сусіль підвіз доринку свою дружину й речі на автомобілі, що був зареєстрований на його ім'я.Працівники податкової міліції наклали штраф у розмірі 15 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян на громадянина Сусіль за здійснення перевезеньвантажів без відповідної ліцензії, а також штраф у розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на громадянку Сусіль за не включенняв декларацію даних про використання найманого автотранспорту для підвезеннявантажів до ринку.
Дайте правову оцінку склавшійся ситуації.
Якщо допустити те, що приватний підприємець гр. Сусіль є платником єдиного податку (ПЄП), (в умовах задачі не вказано саме який спосібоподаткування, ліцензування вона використовує), тоді накладений штрафпрацівниками податкової міліції можна вважати цілком правильними, оскільки вЗаконі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій усфері торгівлі, суспільного харчування й послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР. У Ст. 6 цього Закону визначено: «облік товарних запасівфізичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності ведеться в порядку,визначеному чинним законодавством… Облік ведеться з урахуванням особливостей,встановлених для суб'єктів малого підприємництва”. Передбачається, що обліктоварів повинний відбиватися в Книзі Ф № 10. Однак ПЄП зобов'язані заповнюватитільки чотири графів із цієї книги: період обліку; виторг від реалізації продукції,товарів, робіт послуг; витрати на виробництво продукції; чистий доход. Такимчином, ПЄН не відбиває в Книзі Ф №10 прихід товару і не фіксує вид і реквізитипервинних прибуткових документів. Але, якщо ПЄП не буде мати документів, щопідтверджують зроблені їм записи в Книзі, він буде нести адміністративнувідповідальність, згідно Кодексу про адміністративні правопорушення України Ст.164-2 “Порушення законодавства з фінансових питань”, тягнуть за собоюнакладення штрафу від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів.
Що стосується чоловіка гр. Сусіль на якого було накладеноштраф у розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і оскільки вінпід час перевірки не мав відповідної ліцензії, або інших документів, щонаприклад підтверджують його льготи, згідно Ст. 14, пп. 3,4 Закону України “Простатус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи”, то згідно положень Кодексу про адміністративні правопорушенняУкраїни Ст. 164-2 “Порушення законодавства з фінансових питань”, тягнуть засобою накладення штрафу від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів, тобто діїпрацівників податкової міліції можна вважати цілком правильними.
Задача №2Мінекобезпеки України у відповідності з Постановою Кабінетуміністрів України “Про оновлення парку автомобілів центральними та місцевимиорганами виконавчої влади, установами та організаціями, що належать до сфериуправління і фінансуються з державного бюджету” придбало автомобілі. Кошти напридбання автомобілів було виділено з Державного бюджету України.
До Вашоїюридичної фірми звернувся Головний бухгалтер Мінекобезпеки України із проханнямдати пояснення чи повинно міністерство в такому випадку сплачувати ПДВ?
Відповідь. Для вирішення цього питання, неможливо скористатися ПостановоюКабінету міністрів України “Про оновлення парку автомобілів центральними тамісцевими органами виконавчої влади, установами та організаціями, що належатьдо сфери управління і фінансуються з державного бюджету” оскільки вонаскасована іншою Постановою Кабінету міністрів України “Про організаційнізаходи щодо функціонування системи державних закупівель” від 27 вересня 2000 р.№ 1469.
Дати відповідь на це питання, можна скориставшись Ст. 1Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від22.02. 2000 р. № 1490-III, де дановизначення по-перше органів державної влади: “органи державної влади - орган законодавчої влади, міністерства, інші центральні чи місцеві органивиконавчої влади, органи судової влади чи прокуратури”, а по-друге, даєтьсявизначення терміну державних коштів: ”державні кошти - кошти Державногобюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти державних цільових фондів, кошти Пенсійного фонду України, державнікредитні ресурси”. Ці визначення дають можливість в свою чергу спираючись настатті іншого Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вредакції 1997 р., дати пряму відповідь на це питання.
Згідно вищеназваного Закону України“ Про оподаткування прибутку підприємств” в п. 7.11. “Оподаткування неприбуткових установ і організацій”, а також у п. 7.11.1, в якому мова йдеться про застосування статті до неприбуткових установ і організацій, які є: “… а) органами державної влади України, органами місцевого самоврядування та створениминими установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповіднихбюджетів”, і далі в п. 7.11.2 сказано наступне: “Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці»а" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів або майна, якінадходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чидобровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартостіотриманих державних послуг.
В результаті, виходячи з положень пп. 7.11.1 та п.7.11.2, Ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вредакції 1997 р., Мінекобезпеки України не повинно сплачувати ПДВ, тому щовказане міністерство є неприбутковою організацією, тобто фінансується Державнимбюджетом України, а також те, що придбання автомобілів проводилося увідповідності до діючої на той час Постанови Кабінету Міністрів України “Про оновленняпарку автомобілів центральними та місцевими органами виконавчої влади,установами та організаціями, що належать до сфери управління і фінансуються здержавного бюджету”.
Задача №3На ЗАТ “Шао” з 01.06. 1999 р. по 20.06. 1999 р. булопроведено перевірку за період з 01.01. 1998 р. по 01.06. 1999 р. Під часпроведення перевірки було встановлено, що ЗАТ “Шао” несвоєчасно подалоподаткову декларацію за 3 квартал 1998 р. та не подало декларацію за 1 квартал1999 р.
Якавідповідальність буде застосована до ЗАТ “Шао” та його посадових осіб?
Відповідь.Неподання декларації про доходи чи прибутки містить в собі навмисне ухиленнявід сплати податків, тобто підприємство працює, отримує прибутки, однакдекларацію не подає і податки не сплачує. Можуть бути також випадки, колиухилення від сплати обов‘язкових платежів сталось тоді, коли в особи не булоумислу на несплату їх. У цьому разі вона може бути притягнута лише доадміністративної відповідальності за невчасне подання документів, пов‘язаних зобчисленням і сплатою обов‘язкових платежів. Ось чому відповідальність завказане порушення, а саме несвоєчасне подання податкової деклараціїпередбачена у відповідності із Ст. 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції 1997 р. згідно якої платники податку, котріне подали або невчасно подали до податкового органу декларацію про прибуток,розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку добюджету, сплачують штраф у розмірі 10% суми нарахованого податку на кожний випадокпорушення. Для всіх видів податків, зборів, інших обов‘язкових платежіввідповідними нормативними актами визначено терміни їх, сплати. З моментузакінчення визначених термінів настають наслідки у вигляді ненадходження коштівдо бюджетів та державних цільових фондів.
Порядок істроки сплати інших податків встановлюються також іншими декретами КабінетуМіністрів України, наприклад, “Про акцизний збір”, “Про місцеві податки ізбори”, “Про податок на прибуток підприємств і організацій”, “Про податок на добавленувартість” і таке інше.
Але якщо впроцесі перевірки було встановлено, що підприємство, його посадові особи умисноприховували свої доходи від оподаткування, тоді їх, дії підпадають підкваліфікацію Ст. 212 КК України. Порушення встановленого порядку і строківподання декларацій про доходи і несплата податків є обктивною стороною діяння,передбаченого ч. 1 Ст. 212 КК України. Для кваліфікації діяння за ч. 1 Ст. 212КК України досить встановити і доказати, що декларація не була подана вустановлений строк умисно, і що з цієї причини податок не було сплачено.Приховування (заниження) об‘єктів оподаткування є способом зменшення платежівабо способом ухилення від сплати податків частково чи у повному обсязі. Значнихрозмірів визнається шкода, яка у тисячу і більше разів перевищує встановленийзаконодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Із ч. 4 Ст.212 КК України витікає, що особа, яка вперше вчинила ухилення від сплатиподатків, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона допритягнення до відповідальності сплатила податки (збори), а також відшкодувалашкоду завдану державі несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, сплата пені).
Заподіяннянесплатою податків менших розмірів, тягне за собою адміністративнувідповідальність. Згідно з ч. 7 Ст. 25 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції 1997 р. на посадових осіб винних у несплатіподатків, приховуванні (заниженні) доходу або об‘єктів оподаткування,накладається адміністративний штраф у розмірі середньомісячної заробітноїплати, а за такі самі дії, вчинені протягом року після накладенняадміністративного стягнення, — у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
Тобто, якщоперевіркою буде встановлено, те, що ЗАТ “Шао” ненавмисно затримало подачу деклараціїпро доходи за 3 квартал 1998 р., і не подало декларацію за I квартал 1999 р., то тоді на нього буденакладено фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 10% суми нарахованогоподатку на кожний випадок порушення, що є у відповідності із Ст. 20 ЗаконуУкраїни “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції 1997 р.
Для посадових осіб ЗАТ “Шао”, якщо несплачені податки були невеликих розмірів, їхні дії підпадають під адміністративну відповідальність передбачену ч. 7 Ст.25. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції 1997р., і на них накладається адміністративний штраф у розмірі середньомісячноїзаробітної плати, а за такі самі дії, вчинені протягом року після накладенняадміністративного стягнення, — у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
В разі, якщо,як це вже наводилося вище, буде встановлено умисне ухилення від сплатиподатків посадовими особами цього підприємства, їх дії будуть кваліфікуватисязгідно норм Кримінального Кодексу України, а саме у відповідності до Ст. 212“Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов‘язкових платежів”. Згіднонорм цієї статті передбачено покарання за ч. 1 Ст. 212 КК – штрафом відтрьохсот до п‘ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленняправа обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьохроків; за ч. 2 Ст. 212 КК – штрафом від п‘ятисот од двох тисячнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строкдо двох років, або обмеженням волі на строк до п‘яти років з позбавленням праваобіймати певні засади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;за ч. 3 212 КК – позбавленням волі на строк від п‘яти до десяти років тапозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю настрок до трьох років із конфіскацією майна”.
Задача №4
Підприємство надало фінансову допомогу неприбутковійорганізації у сумі 20 тис. грн. і віднесло дану суму на витрати. Податковийінспектор, який провадив документальну перевірку, наклав штраф на підприємство,за неправильність ведення бухгалтерського обліку у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До Вашоїюридичної фірми звернувся директор підприємства з проханням дати відповідь напитання:
— в якихвипадках фінансову допомогу можна віднести на витрати;
— чиповинно підприємство сплачувати штраф?
Відповідь. 1) Законом України “Про оподаткування прибуткупідприємств” в редакції 1997 р. в Ст. 5 дається визначення валових витрат, асаме в пп. 5.2.2, де сказано: “Суми коштів або вартість майна, добровільноперерахованих (переданих) до державного бюджету України або бюджетівтериторіальних громад, до неприбуткових організацій, у випадках, визначених упункті 7.11.1 “Ця стаття застосовується до неприбуткових установ іорганізацій, які є:
а) органами державної влади України, органами місцевого самоврядування таствореними ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштіввідповідних бюджетів;
б) благодійними фондами і благодійними організаціями, створеними у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, втому числі громадськими організаціями, створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками;
в) пенсійними фондами, кредитними спілками, створеними у порядку,визначеному законом;
г) іншими, ніж визначені у абзаці «б» цього підпунктуюридичними особами, діяльність яких не передбачає одержання прибуткузгідно з нормами відповідних законів;
д.) спілками, асоціаціями та іншими об'єднаннями юридичних осіб, створеними для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять підприємницької діяльності, за винятком отримання
пасивнихдоходів;
е) релігійними організаціями, зареєстрованими у порядку, передбаченомузаконом”.
Пункт 7.11.2 Ст. 7 закону визначає порядок звільнення від оподаткуваннядоходів неприбуткових організацій: “Від оподаткування звільняються доходинеприбуткових організацій, визначених у абзаці «а» підпункту 7.11.1,отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять:
а) безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; б)пасивних доходів; в) коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг” ідалі продовжує в п. 7.11.3 Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених в абзаці «б» підпункту 7.11.1,отримані у вигляді:
а)коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротноїфінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; б) пасивних доходів; в)коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям, відпроведення їх, основної діяльності, з урахуванням положень підпункту 7.11.11цієї статті і далі в п. 7.11.4. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених в абзаці «в» підпункту 7.11.1,отримані у вигляді:
коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесківна додаткове пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбаченізаконодавством;
пасивних доходів, отриманих із джерел, визначених законодавствомпро кредитні спілки та пенсійні фонди, продовження в п. 7.11.5. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених уабзаці «г» підпункту 7.11.1, отримані у вигляді коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їх, основноїдіяльності та у вигляді пасивних доходів, в п. 7.11.6. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці«д.» підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: а) разових або періодичнихвнесків засновників; б) пасивних доходів і напри кінець п. 7.11.7. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених вабзаці «е» підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: а) коштів абомайна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансовоїдопомоги чи добровільних пожертвувань; б) будь-яких інших доходів від наданнякультових послуг, а також пасивних доходів. Це те, що стосується оподаткуваннянеприбуткових організацій.
Порядокзвільнення від оподаткування визначено також Законом України “Про податок надодану вартість” у Ст. 5 пп. 5.1.21 подання благодійної допомоги, а саме безоплатна передача товарів (робіт, послуг) особам, визначеним абзацами«а» і «б» підпункту 7.11.1 статті 7 Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств» з метою їх, безпосереднього використання у благодійницьких цілях, а також операції збезоплатної передачі таких товарів (робіт, послуг) набувачам (суб'єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства. ( Абзац перший підпункту5.1.21 пункту 5.1 Ст. 5 в редакції Закону “Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України з питань оподаткування” № 1523-III від02.03.2000). Під безоплатною передачею слід розуміти надання товарів(робіт, послуг) набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсацій благодійній організації такимиотримувачами або іншими особами, пов'язаними з ними. Порушення цього правилаприрівнюється до навмисного ухилення від оподаткування.
2)Фінансову допомогу неприбутковій організації, що люб‘язно надало підприємство усумі 20 тис. грн. можна віднести на валові витрати тільки за умови укладаннядоговору з цією організацією про надання благодійної допомоги. Згідно пп.5.2.2п.5.2 Ст. 5 “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції 1997 р. сумизасобів, добровільно перерахованих до неприбуткових організацій, у випадках, передбачениху п. 7.11 зазначеного Закону, але не більш 4% оподатковуваного прибуткупопереднього звітного періоду відносяться до складу валових витрат підприємства(по роз'ясненню ДПАУ в даному підпункті поняття “попереднього звітного періоду”адекватно поняттю “попереднього звітного року”).
При виконанні цієї умови (укладення договору), а також якщо сумафінансової допомоги не перевищуватиме 4% оподатковуваного прибутку попередньогозвітного періоду, то підприємство не повинно сплачувати штраф, а якщо договірвідсутній, або сума допомоги перевищуватиме 4%, тоді підприємство вимушене будесплатити штраф.
Література1. Кримінальний кодекс України від 5.04. 2001р.“Одісей” -Х.; 2001.
2. Кодекс України “Про адміністративні правопорушення” Закон України № б\н від 1.06. 1985р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР).–1984. –додаток до № 51. –Ст. 1122.
3. Закон України «Про оподаткування прибуткупідприємств» від 24.12. 1994 р. в редакції Закону від 22.05. 1997 р. //ВВР. –1997. — №27.
4. Закон України «Про застосуванняреєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування іпослуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР.
5. Закон України “Про внесення змін до ЗаконуУкраїни «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохіднихмашин і механізмів» від 18.02. 1997 р. // ВВР. № 15.
6. Закон України “Про закупівлю товарів, робіт іпослуг за державні кошти” від 22.02. 2000 р. № 1490-III.
7. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3.04. 1997 р. // ВВР. 1997. -№27.
8. Закон України “Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України з питань оподаткування” № 1523-III від 02.03.2000р.
9. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02. 1991 р. // ВВР. –1991. -№16. Ст. 200.
10. Декрет Кабінету Міністрів України “Про організаційнізаходи щодо функціонування системи державних закупівель” від 27 вересня 2000 р.№ 1469.
11. Декрет Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” від30.04.1993 р. // Голос України. –1993 р. – 21 травня.
12. Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки ізбори” від 20.05. 1993 р. // ВВР. –1993. -№19.
13. Декрет Кабінету Міністрів України “Про податок наприбуток підприємств і організацій”
14. Декрет Кабінету Міністрів України “Про податок надобавлену вартість”
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТКонтрольна робота З курсу «Податковеправо» Варіант №3Виконав студент V курсу
Факультет Права
Група ЗСП-82
Сердюк Роман
Миколайович м.Київ, 2002 р.