Реферат: Світова організація торгівлі. Форми передачі технології

          Зміст

1.  Світова організація торгівлі, її роль у МЕВ.

2.  Форми передачі технології.

3.  Особливості функціонування офшорних зон.

4.  Південний спільний ринок (МЕРКОСУР).

5.  Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності України.

          Списоквикористаних джерел.


                Світоваорганізація торгівлі, її роль у МЕВ

Ще в 1849 році у Парижі на Європейському конгресі  пацифістів Віктор Гюгопроголосив ідею створення Сполучених Штатів Європи, яку в 30-х роках ХХ ствисував італійський революціонер, засновник організації «Молода Європа»Мадзіані Тороцький.

Лише в 1951 році розпочалось створення Європейського Співтовариства, колив результаті Паризького договору утворились 2  міжнародні організації – ЄОВС таЄвроатом, котрі були попередниками створення Європейського спільного ринку.Спільний ринок, або ЄЕС було утворено на основі римської угоди 21 березня 1957року, яку підписали представники Бельгії, Італії, Люксембургу, ФРН таНідерландів. Процеси регіональної інтеграції посилились після підписання улютому 1992 року представниками держав-членів ЄЕС Маахстрійської угоди, якавизначила шляхи трансформації ЄЕС ЄС.

Світова організація торгівлі (СОТ) – цепровідна міжнародна економічна організація, членами якої вже сьогодні є 149країн, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі. Післяприєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТздійснюватиметься майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг.

За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогоднідалеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною івпливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародногоекономічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практичнообов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світовегосподарство.

Процеси створення, становлення і розширення СОТ не були простими таоднозначними. Хоча за останні 30 років масив загальних правил СОТ надзвичайнозріс, СОТ усе ще базується на принципі двосторонніх переговорів між членами зметою взаємного відкриття їх ринків. Члени СОТ, формулюючи вимоги до країн-претендентівстосовно доступу до їх ринків, відстоюють інтереси власних компаній, захищаючитаким чином власне виробництво та робочі місця. Тому переговорний процес єнепростим і, як правило, тривалим.

               Статус і сфера діяльності

Згідно зі статтею VIII Маракеськоїугоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародноюміжурядовою організацією, створеною у відповідності з нормами міжнародногоправа. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації.Проте така діяльність СОТ здійснюється виключно через створені нею органи(Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ можездійснюватися виключно в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодоюі прийнятими на її основі іншими документами.

Згідно з Марракеською угодою, СОТзабезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносинміж її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В йогорамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, такі між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунокмайбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.

Основними принципами і правилами ГАТТ/СОТ є:

·    торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режимунайбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режимутоварам і послугам іноземного походження;

·    регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

·    відмова від використання кількісних і інших обмежень;

·    транспарентність торговельної політики;

·    врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій,переговорів і т.д.

Найважливішими функціями СОТ є:

— контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документівУругвайського раунду;

— проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій міжзацікавленими країнами-членами;

— врегулювання торговельних суперечок; огляд національної торговельноїполітики країн-членів;

— технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосуєтьсякомпетенції СОТ;

— співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Загальні переваги від членства у СОТ можна підсумовувати втакий спосіб:

— створення більш сприятливих умов доступу на світові ринки товарів іпослуг на основі передбачуваності і стабільності розвитку торговельних відносиніз країнами-членами СОТ, включаючи транспарентність їхньої зовнішньоекономічноїполітики;

— доступ до механізму СОТ врегулювання суперечок, що забезпечує захистнаціональних інтересів і в такий спосіб усунення дискримінації;

— можливість реалізації своїх поточних і стратегічнихторговельно-економічних інтересів шляхом ефективної участі у БТП при виробленнінових правил міжнародної торгівлі.

/>                       Цілі СОТ

Цілі СОТ визначено в преамбуліМарракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

·    підвищенняжиттєвого рівня;

·    забезпеченняповної зайнятості;

·    постійнезростання доходів і ефективного попиту;

·    розширеннявиробництва товарів і послуг та торгівлі ними;

·    оптимальневикористання світових ресурсів у відповідності з цілями сталого розвитку;

·    захист ізбереження навколишнього середовища;

·    забезпеченнядля країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі вміжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

/>ЧлениСОТ

Станом на грудень 2005 року до СОТвходить 149 членів, з яких 145 – це держави, а 4 – митні території. У грудні2005 року членом СОТ стала Саудівська Аравія, а під час МіністерськоїКонференції СОТ у Гонконгу було прийнято рішення про вступ Королівства Тонга(1). 145 країн світу – членів СОТ (з 192) — це понад 95% обсягу світовоїторгівлі, близько 85% світового ВВП та понад 85% населення світу. При цьомумайже 30 країн перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ (Алжир,Андорра, Азербайджан, Багами, Білорусь, Бутан, Боснія і Герцеговина, Кабо-Верде,Казахстан, Лаоська Народно-Демократична Республіка, Ліван, Російська Федерація,острови Самоа, Сербія і Чорногорія, Сейшельські острови, Судан, Таджикистан, Україна,Узбекистан, Вануату, В'єтнам, Ємен).

/>Переваги торгової системиСОТ

Практично всі великі держави зараз єчленами СОТ. Окрім суто економічних переваг, які досягаються шляхом зниженнябар'єрів у торгівлі, система СОТ позитивно впливає на політичну і соціальнуситуацію в країнах, а також на індивідуальний добробут громадян.

Переваги СОТ для споживачів

Система СОТ заохочує конкуренцію ізнижує торговельні бар'єри, внаслідок чого споживачі виграють. Найочевиднішавигода вільної торгівлі для споживача – це зниження вартості життя. Урезультаті зниження протекціоністських торговельних бар'єрів дешевшають готовіімпортовані товари і послуги, а також вітчизняна продукція, у виробництві якоївикористовуються імпортні комплектуючі.

Ширший вибір товарів і послуг – такожбезсумнівна перевага вільної торгівлі. Зовнішня конкуренція стимулює ефективневітчизняне виробництво, опосередковано знижує ціни і підвищує якістьвітчизняної продукції.

У результаті активнішого товарообмінурозвиваються нові технології, як це відбулося, наприклад, з мобільним зв'язком.

Збільшення експорту вітчизняноїпродукції також збільшує доходи виробників, податкові надходження в бюджет, аотже і доходи та добробут населення в цілому.

                 Вигоди СОТ дляекономіки країни в цілому

 Економічні вигоди:

1.  Неможливопровести чітку межу між впливом вільної торгівлі на споживачів, виробників ідержаву. Зниження торговельних бар'єрів сприяє росту торгівлі, що веде допідвищення як державних, так і особистих доходів.

2.  Удовгостроковій перспективі розвиток торгівлі веде до підвищення зайнятості векспортних галузях економіки, хоча короткострокове скорочення робочих місць урезультаті конкуренції вітчизняних виробників із закордонними практичнонеминуче. Однак протекціонізм не вирішує проблеми зайнятості. Навпаки,підвищення торгових бар'єрів викликає зниження ефективності виробництва іякості вітчизняної продукції, що за умови обмеження імпорту веде до зростанняцін, негативно позначається на обсягах продажу та, з рештою, на кількості робочихмісць. Така ситуація склалася, наприклад, у 1980-і рр. у США, коли були введеніжорсткі обмеження на імпорт японських автомобілів.

3.  Застосуванняпринципів СОТ дозволяє підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльностідержави за рахунок зменшення тарифних і нетарифних торговельних бар'єрів.Недискримінаційний підхід, передбачуваність і прозорість економіки приваблюютьпартнерів і підвищують товарообіг, сприяють оптимізації діяльності і зниженнювитрат компаній, створенню сприятливого клімату для торгівлі та інвестицій,припливу капіталу у країну.

Політичні вигоди:

1.  Уряд маєбільше можливостей захищатися від дій лобістських груп, здійснювати державнуполітику в інтересах розвитку всіх галузей економіки, а не окремих її частин,що допомагає уникнути викривлень конкурентного середовища.

2.  Створюютьсяпередумови для боротьби з корупцією і позитивних змін у законодавчій системі,що сприяє припливу інвестицій у країну. Застосування деяких форм нетарифнихобмежень (наприклад, імпортних квот) пов’язано з можливістю корупції середчиновників, що розподіляють ці квоти. Зараз у рамках СОТ ведеться робота щодоскорочення й усунення багатьох діючих квот.

3.  Прозорістьта відкритість інформації, чіткі критерії безпеки, регламентовані стандарти,застосування принципу недискримінації впливають на політичну ситуацію, знижуючиможливість лобіювання рішень і маніпуляцій.

      Вигоди системи СОТ длявзаємовідносин між країнами:

1.  СОТ надаєрівне право голосу всім країнам, обмежуючи у такий спосіб можливість економічногодиктату великих держав. Учасникам не потрібно вести переговори щодоторговельних угод з кожним із численних партнерів, тому що відповідно допринципу недискримінації досягнуті в ході переговорів рівні зобов'язаньавтоматично поширюються на всіх членів СОТ.

2.  СистемаСОТ створює ефективний механізм для вирішення торговельних суперечок, щопередбачає зобов'язання незастосування односторонніх дій. Кожна суперечкарозглядається окремо з огляду на діючі норми і правила. Після ухвалення рішеннякраїни концентрують свої зусилля на його виконанні, і, можливо, наступномуперегляді норм і правил шляхом переговорів. Угоди СОТ створюють правову основудля прийняття чітких рішень.

3.  СистемаСОТ допомагає безперешкодному здійсненню торгівлі і з допомогою конструктивногомеханізму вирішення суперечок зміцнює міжнародну стабільність іспівробітництво.

/>Україна і СОТ/>Історіяпереговорного процесу зі вступу України до СОТ

Вступ України до СОТ є одним зпріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядається як системнийфактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі,створення передбачуваного та прозорого середовища для залучення іноземнихінвестицій, що відповідає національним інтересам України. На початку 2005 рокуПрезидент проголосив вступ України до Світової організації торгівлі одним із першочерговихпріоритетів зовнішньоекономічної політики на 2005 рік. Орієнтовним терміномвступу України до СОТ визначено грудень 2005 року – час проведенняМіністерської конференції СОТ у Гонконгу.

Загалом процес вступу України до СОТпередбачає дві головні складові:

·    проведеннядвосторонніх та багатосторонніх переговорів та підписання угод з доступу доринків товарів та послуг з країнами-членами Робочої групи СОТ;

·    гармонізаціязаконодавства України відповідно до вимог угод СОТ.

Процес приєднання України до системиГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993 року, коли було прийнято рішення простворення Робочої групи (РГ) з розгляду заявки України щодо приєднання доГАТТ/СОТ. Наступним кроком, відповідно до процедури приєднання, стало поданняна розгляд Робочої групи 28 червня 1994 року Меморандуму прозовнішньоторговельний режим України. Після ознайомлення членів РГ зМеморандумом та завершення етапу запитань та відповідей розпочалися переговорипро вступ у багатосторонньому форматі. З того часу відбулося шістнадцятьофіційних засідань РГ (останнє – у червні 2006 року), а з 1997 року розпочавсяпроцес двосторонніх переговорів з країнами-членами РГ. В цілому до складу РГ зрозгляду заявки України щодо приєднання до СОТ входить 43 країни (країни ЄСведуть переговори як один учасник РГ).

За станом на 15 червня 2006 рокупідписано 44 двосторонніх протоколів з країнами-членами СОТ, на 80% узгодженотекст проекту Звіту Робочої групи – документу, що описує торговельний режимкраїни та містить перелік зобов‘язань, погоджено більше 98% тарифних позицій урамках доступу до ринку товарів, завершено переговори з більшістю країн-членівРобочої групи щодо доступу до ринку послуг.

/>Форми передачі технології

В кінці ХХ століття НТР стала однією з визначальних факторів який зумовивекономічний розвиток та трансформацію світової економіки. Під її впливомвідбуваються корінні зміни в структурі сучасного виробництва, еволюціяміжнародного поділу праці, формування нових моделей економічного розвитку.

Останнє десятиріччя засвідчує, що економічне зростання залежить в значніймірі від здатності країни вчасно адаптуватися до технологічних зрушень,освоювати нові ніші все більш технічно – і наукомісткої продукції, якастворюється із застосуванням найновіших технологій.

Технологія — це фактор виробництва, якому притаманна високаміжнародна мобільність.

На думку багатьох дослідників, технологія перетворюється у вирішальнийфактор соціально –економічного розвитку. Міжнародний рух технологій — це обміннауково-технічними знаннями і виробничим досвідом, який може відбуватися нанекомерційних (публікації у науково-технічних виданнях) і комерційних засадах

МРТ (Міжнародний ринок технологій) може бути охарактеризований як формареалізації міжнародних науково-технічних зв’язків з приводу використання праввласності на об’єкти інноваційних розробок.

Планетарний процес інтернаціоналізації створення, освоєння, використаннятрансферу і поширення технологій дістав назву техноглобалізм.

Основними передумовами виникнення цього процесу є:

1.  Становленняпостіндустріального інформаційно-технологічного укладу цивілізаційногорозвитку;

2.  Зростанняпріоритетності порівняно з тріадою класичних факторів виробництва (природніресурси, праця, капітал) четвертого, сучасного фактору – інноваційногопідприємництва, який спрощено визначається як технологічний;

3.  Необхідністьмінімалізації техногенного та антропогенного впливу на довкілля світовоїцивілізації, насамперед, шляхом використання ресурсозберігаючих та екологічнобезпечних технологій.

Поняття технології як фактора економічного зростання охоплюєнауково-технічні знання, що матеріалізуються в техніці, різноманітних формахтехнологічного забезпечення для організації виробництва, праці та управління.

Основу технологій становлять новації – нові продуктиінтелектуальної діяльності та організаційного їх впровадження, та інновації– нові тарифи, як результат відтворення та комерціалізації.

Існують три групи технологій – це технології продуктів, процесівта управління.

На сучасному міжнародному ринку технологій функціонують суб’єкти всіхструктурних рівнів світової економіки. На мікрорівні – дослідні заклади,бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноватори-індивідууми. На мезорівні –ТНК, науково-технічні комплекси, які є провідними щодо впровадження новітніхтехнологій і які забезпечують комерційну і виробничу реалізацію. Намакрорівні – держави і науково-технічні системи.

Об’єктами або носіями технологій можуть бути уречевлені або не уречевленіактиви.

Уречевлений актив – це актив, що характеризуєтьсяматеріально-речовою основою і має певні техніко-екуономічні і виробничотехнічніпараметри.

Не уречевлений актив – це результат інтелектуальноїдіяльності, що зафіксований на паперовому або електронному носіях.

Комплекс процесів та відносин у міжнародній економіці з приводу експортута імпорту технологій іменуються науковою категорією міжнародних  трансфертехнологій (МТТ). Ця частина зовнішньо — економічних відносин являєсобою широку сферу обміну, кінцевою метою якого з одного боку є ріст технічногота технологічного рівня виробництва, а з іншого – отримання прибутку.

Міжнародні організації розглядають трансфер технологій не як разовийзахід, а як тривалий процес, що містить:

·    Відбір і придбання технологій;

·    Адаптацію та освоєння придбаної технології;

·    Розвиток місцевих можливостей, удосконалення технологій зурахуванням особливостей національної економіки.

Монополізація ринку технологій крупними фірмами, що можуть фінансуватимасштабні НДДКР і проекти призводять до посилення конкурентної боротьби міжрозвиненими країнами і до згортання науково – технічної (НТ) діяльності вкраїнах з нижчими темпами соціально — економічного розвитку. Крупні ТНКвикористовують експорт НТ досліджень та передових технологій для встановленняпанування на світових ринках над дрібними фірмами. МТТ має позитивні моменти якдля продавців, так і для покупців НТ розробок.

Перевагами для продавців є те, що міжнародна передача технологій єальтернативою торгівлі, коли експорт товарів, що виготовляють за даноютехнологією, є неможливим через економічні і політичні обмеження. Перевагамидля покупців є економія коштів та часу на розробку технологій.

Найбільш масштабним прикладом такого ефекту є придбання Японією патентів,ліцензій на виробництво певного виду продукції, розробка якої власними силамипотребувала в багато разів більше коштів і декілька десятків років.

Вирізняють такі основні форми міжнародної торгівлі об'єктами інтелектуальної власності:

еще рефераты
Еще работы по международным отношениям