Реферат: Світова економічна інтеграція

Світоваекономічна інтеграція

Процесиекономічної глобалізації, які динамічно розвиваються з другої половини 20сторіччя, передбачають інтегрування національних економік в світогосподарськусистему через міжнародну торгівлю, прямі іноземні інвестиції (що здійснюютьголовним чином транснаціональні корпорації), потоки фінансового капіталу,переміщення трудових ресурсів і населення в цілому, а також міжнародний обмінтехнологіями.

Взахідній економічній думці існує небагато наукових праць, які оперують терміном«світова економічна інтеграція», однак навіть і в цих працях прихарактеристиці світових економічних інтеграційних процесів проглядаєтьсясутність економічної глобалізації.

Економічнаглобалізація є сучасним етапом інтернаціоналізації суспільно-економічного життяу планетарному масштабі.

Альтернативно,економічна глобалізація – це сучасний прояв поглиблених та модифікованих підвпливом інноваційної та інформаційно-технологічної складової міжнародногобізнесу процесів інтернаціоналізації з метою створення глобальної (світової)економіки для отримання країнами в цілому та економічними суб’єктами зокрема,більших вигод.

Вукраїнській економічній енциклопедії (2000) «глобалізація» – цекатегорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом таробочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х рр. ХХ ст.набуває форм постійного й неухильного зростаючого міждержавного переплетіннянаціональних економік".

Якщоідентифікувати категорію «економічна інтеграція», то це узгодженийрозвиток і взаємне доповнення національних економік, секторів економічноїдіяльності та конкретних підприємств в інтересах більш ефективного використанняресурсів і повного задоволення потреб учасників цього процесу в відповіднихтоварах, послугах, факторах виробництва, технологіях та фінансових ресурсах.

Міжнароднаекономічна координація і глобальне управління (global governance) процесамиглобалізації через світові інститути теж деякою мірою направлені на узгодженийрозвиток світового порядку, а переплетіння між собою національних економік длязабезпечення цього порядку передбачає їхнє взаємне доповнення.

Отже,слід говорити про те, що економічна глобалізація є тією категорією, що здатнапояснювати сьогодні зростаючу світову економічну інтеграцію.

Відомийросійський науковець в сфері геоекономіки Е. Кочетов вважає, щоінтернаціоналізація, яка лежить в основі прояву економічної глобалізації,передбачає наявність відносно ізольованих національних господарств, зв’язанихміж собою через світовий ринок. Науковець при розгляді чинників, які пояснюютьцілісність світової економічної системи вводить таке поняття, як мондіалізація(від фр. mondial – світовий, в той час як global – глобальний,спільний). Мондіалізація забезпечує цілісність світової економіки на основіінтеграційно-відтворювальних зв’язків. Глобалізація ж, на його думку, це «нестільки посилення економічних взаємозв’язків та взаємопроникнень, скількистворення економічних відносин, що забезпечують виживання і розвиток в русліеволюції людини і природи».[1]

Напротивагу вищезазначеній точці зору науковці С. Моїсеєв і К. Михайленкостверджують, що «термін „інтернаціоналізація“ значною міроювідображає ситуацію, коли відбувається збільшення операцій на зовнішніх ринках,у той час як „глобалізація“ означає зростаючу інтеграцію національнихекономік, включаючи фінансові ринки, що в підсумку призводить до створенняєдиного ринку».[2]

Українськийфахівець з питань світового господарства і міжнародних економічних відносин А. Філіпенковважає, що глобалізація є «продуктом постмодерну, переходу відіндустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку» і наголошуєна зростаючій «взаємозалежності економік різних країн, все більшуцілісність і єдність світового господарства»[3].

Нобелівськийлауреат Дж. Штігліц стверджує, що глобалізація являє собою «все більштісну інтеграцію країн і народів, породжену гігантським зниженням витраттранспорту і зв’язку та усуненням штучних перепон на шляху руху товарів, послуг,капіталів, знань і меншою мірою людей через національні кордони».[4]

Відомийзахідний науковець Дж. Бхагваті[5] оперуєтерміном світової інтеграції і вважає, що від неї «виграють усі країни – ібагаті, і бідні (причому блага, що вона несе з собою не залежать від бажаньучасників), а економічна допомога і інші види сприяння розвитку базуються на „найкращихнамірах“, які тим не менше можуть іноді вести до непередбачених негативнихнаслідків».

Світовуекономічну інтеграцію можна характеризувати різними шляхами. Увага фокусуєтьсяна вигодах від поглибленої участі країн в світовій економічній системі: притягненнянаціональних економік до процесу інтернаціоналізації нових ідей, технологій ітоварного виробництва; вдосконалення процесу розміщення ресурсів вгеографічному просторі; посилення в країнах міжнародної конкуренції длядосягнення світових стандартів ефективності виробничих процесів; розширенняможливостей вибору споживачів; зростання ступеню фінансової відкритості тамобільності фінансового капіталу в країні і отримання нею дешевших джерелміжнародного фінансування. При цьому світова економічна інтеграція, як іглобалізація, можуть пояснюватись прямо чи опосередковано такими показниками,як обсяг зовнішньої торгівлі до ВВП; обсяг прямих іноземних інвестицій до ВВП;рейтинги кредитоспроможності економік країн, які здатні відображати ступінь інтеграціїостанніх у міжнародні ринки капіталів; частка товарів промислового виробництвав загальному експорті країни як опосередкований показник спроможності останньоївиробляти згідно з світовими стандартами і абсорбувати технічні знання;співвідношення поточного рахунку платіжного балансу до ВВП.

Заперіод з 1993–2003 рр. обсяги світової торгівлі товарами та послугами зрослимайже вдвічі, що вказує на поглиблення глобалізаційних процесів в світовомугосподарстві.

Таблиця

Регіони Зовнішня торгівля товарами (млрд. $ США) Зовнішня торгівля послугами (млрд. $ США) експорт Імпорт експорт Імпорт роки 1993 2003 1993 2003 1993 2003 1993 2003 Світ загалом 3777,0 7503,0 3874,0 7778,0 940,6 1796,5 958,3 1782,4

Північна

Америка

610 996, 6 743,1 1548,9 187,6 329,6 141,6 278,6

Латинська

Америка

161,1 377,6 191,3 366,0 36,6 42,0 48,0 67,8

Західна

Європа

1615,7 3145,2 1621,7 3178,4 462,7 916,3 432,5 851,8 ЄС-15 1488,9 2900,7 1487,6 2919,6 412,0 822,8 401,6 794,3

Країни ЦСЄ/

Балтійські

Країни/ СНД

107,2 401,2 109,6 379,1 … 69,2 … 78,0 Африка 93,1 173,2 98,8 165,9 21,9 30,5 38,7 48,1 Близький Схід 125,3 298,7 124,7 191,6 … 30,3 … 56,4 Азія 1064,8 2110,5 985,1 1948,4 187,4 351,6 233,8 401,7

Поглибленняглобалізації економік регіонів (країн) та їхньої інтеграції у світовегосподарство за останнє десятиліття можна простежити на основі індексуспіввідношення зовнішньоторгового товарного обороту країн до їхнього ВВП.Дослідивши цей показник для 177 країн впродовж 1994–2004 рр, можна побачитийого помітне зростання як для регіонів, так і для більшості окремо взятихважливих країн в світовій торгівлі.

Ступіньторгової відкритості

Ранг в світі 1 –177 Регіон/країна ((експорт товарів+імпорт товарів)/ВВП)*100%, % 1994 р. 2004 р.

Європейські країни (ЄС-25 та інші, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) – 27,

В т.ч.

44,8

57,5

5/ Бельгія / Люксембург 111,5 163,6 11/ Словаччина 86,0 138,8 15/ Чеська Республіка 74,7 129,1 16/ Естонія 122,5 128,2 25/ Угорщина 60,3 113,8 26/ Нідерланди 89,2 111,5 35/ Словенія 91,4 102,5 38/ Литва 100,7 96,8 49/ Ірландія 111,0 89,3 53/ Латвія 61,1 80,4 54/ Австрія 49,1 79,8 82/ Польща 39,4 67,7 90/ Швейцарія 51,3 64,3 91/ Швеція 56,8 64,0 102/ Фінляндія 52,7 60,3 104/ Данія 52,0 60,0 107/ Німеччина 37,6 59,1 117/ Португалія 49,8 54,0 120/ Ісландія 50,6 52,6 121/ Норвегія 50,0 51,8 141/ Франція 36,3 44,7 144/ Італія 35,1 41,7 147/ Іспанія 31,8 41,1 150/ Великобританія 42,1 38,0 162/ Греція 30,8 33,0 Країни Північної Америки – 3

20,7

24,9

103/ Канада 56,8 60,0 109/ Мексика 34,2 58,6 177/ Сполучені Штати 17,0 20,0 Країни Азії – 32, в т.ч.

31,3

51,1

1/ Гонконг 238,2 328,0 2/ Сінгапур 282,8 321,5 3/ Малайзія 159,0 195,9 14/ В’єтнам 60,7 129,2 20/ Камбоджа 44,7 122,3 22/ Таїланд 69,1 117,9 23/ Тайвань 73,5 115,0 32/ Бруней 92,8 105,4 39/ Філіппіни 56,1 96,7 75/ Південна Корея 46,8 70,3 77/ Китай 43,6 69,8 83/ Шрі-Ланка 68,1 66,3 100/ Індонезія 37,1 49,3 128/ Бангладеш 21,0 34,6 158/ Туреччина 31,7 32,7 165/ Австралія 30,0 31,7 173/ Індія 16,7 26,0 174/ Японія 14,0 21,8 Країни Центральної та Латинської Америки –31, в т.ч.

21,6

37,3

43/ Трінідад і Тобаго 60,7 93,5 58/ Коста-Рика 63,1 78,7 76/ Домініканська Республіка 77,8 69,9 93/ Парагвай 46,1 63,7 100/ Ель-Сальвадор 46,9 60,5 101/ Чилі 42,5 60,5 124/ Еквадор 40,1 51,1 136/ Уругвай 26,9 45,7 137/ Венесуела 43,3 45,5 153/ Аргентина 14,4 37,3 160/ Колумбія 24,8 33,9 161/ Перу 22,7 33,0 171/ Бразилія 14,6 26,9 Країни Близького і Центрального Сходу – 12, в т.ч.

61,5

73,5

17/ Бахрейн 132,3 126,3 18/ Арабські Емірати 125,3 125,1 33/ Йордан 77,5 104,9 60/ Кувейт 72,4 78,6 68/ Катар 69,7 73,6 78/ Ізраїль 54,9 69,6 80/ Саудівська Аравія 54,9 68,1 92/ Республіка Ємен 11,7 63,8 129/ Іран 49,5 49,0 Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) – 19, в т.ч.

51,4

61,5

12/ Білорусь 114,9 131,5 31/ Молдова 85,0 106,4 36/ Болгарія 109,8 102,4 40/ Македонія 75,9 96,6

41/

Україна

89,1

94,8

50/ Азербайджан 68,7 83,5 52/ Казахстан 58,3 80,7 56/ Узбекистан 79,1 78,9 57/ Румунія 44,1 78,7 65/ Киргизія 59,1 75,1 71/ Хорватія 65,1 71,7 131/ Російська Федерація 42,6 48,1

Країни Африки – 51,

В т.ч.

44,8

56,5

42/ Лівія 53,4 94,5 62/ Гана 64,9 77,9 59/ Туніс 71,9 78,7 72/ Чад 27,5 70,9 74/ Зімбабве 59,9 70,6 84/ Кот–Д’Івуар 56,0 66,2 85/ Габон 74,1 66,0 94/ Нігерія 68,5 63,5 105/ Алжир 43,0 59,5 115/ Марокко 45,6 54,7

Динамікаіндексу інвестиційної відкритості країн вказує на зростання світовихінтеграційних процесів. Впродовж 1994–2004 рр. частка потоків прямих іноземнихінвестицій від ВВП порівняно до періоду 1992–1998 рр. зросла в усіх регіонахсвіту. Особливо динамічно розвивались ці процеси в країнах Європи (в т.ч. ЄС-25)та в країнах Північної Америки.

Ступіньінвестиційної відкритості

Ранг в світі 1 –175 Регіон/країна потоки прямих іноземних інвестицій /ВВП)´ 100% 1992–1998 р. 1999–2004 р.

Європейські країни (ЄС-25 та інші, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) – 27,

в т.ч.

3,7

9,9

1/ Бельгія / Люксембург 9,7 88,67 4/ Ірландія 4,3 28,8 14/ Швейцарія 5,4 16,8 15/ Нідерланди 10,2 16,5 18/ Швеція 7,0 14,0 20/ Данія 4,4 12,7 22/ Мальта 7,8 12,4 23/ Кіпр 1,1 12,0 29/ Великобританія 6,5 10,7 31/ Іспанія 2,6 9,7 32/ Франція 3,5 9,7 33/ Ісландія 1,5 9,5 34/ Естонія 9,5 9,4 36/ Фінляндія 8,6 8,9 46/ Чеська Республіка 3,0 7,4 50/ Португалія 2,8 7,1 57/ Словаччина 1,6 5,9 58/ Угорщина 5,5 5,8 79/ Литва 4,0 4,2 85/ Німеччина 1,9 4,0 86/ Латвія 5,8 4,0 94/ Норвегія 3,9 3,7 102/ Польща 3,5 3,3 104/ Словенія 1,0 3,2 114/ Італія 1,0 2,2 133/ Греція 2,0 1,4 Країни Північної Америки – 3

3,5

8,1

35/ Сполучені Штати 3,5 9,1 47/ Канада 4,6 7,4 105/ Мексика 2,3 3,1 Країни Азії – 31 в т.ч.

1,5

1,9

7/ Сінгапур 14,6 24,2 11/ Бруней 0,0 18,2 62 Малайзія 3,7 5,6 65 Австралія 2,4 5,3 80/ Тайвань 1,8 4,2 88/ В’єтнам 5,0 4,0 91/ Камбоджа 6,0 3,9 100/ Нова Зеландія 5,0 3,4 101/ Таїланд 2,7 3,3 112/ Китай 4,2 2,5 123/ Південна Корея 1,2 1,8 127/ Філіппіни 2,3 1,5 130/ Шрі-Ланка 1,7 1,4 134/ Туреччина 0,5 1,3 144/ Японія 0,6 0,9 145/ Індія 0,5 0,9 151/ Бангладеш 0,2 0,5 Країни Центральної та Латинської Америки – 32 в т.ч.

2,6

4,6

16/ Чилі 9,8 15,0 30 Трінідад і Тобаго 12,2 9,9 38/ Еквадор 3,2 8,6 63/ Домініканська Республіка 3,8 5,4 75/ Бразилія 1,6 4,4 87/ Аргентина 2,7 4,0 96/ Колумбія 3,9 3,5 98/ Коста-Рика 3,4 3,4 103/ Венесуела 3,4 3,2 109/ Перу 3,8 2,8 116/ Ель-Сальвадор 1,6 2,2 122/ Уругвай 0,7 1,8 137/ Парагвай 5,1 1,2 Країни Близького і Центрального Сходу – 12, в т.ч.

1,26

1,4

25/ Бахрейн 0,0 11,6 44/ Сирія 0,8 7,6 69/ Йордан 2,2 4,7 74/ Ізраїль 2,6 4,5 110/ Катар 9,3 2,5 159/ Саудівська Аравія 0,6 0,3 163/ Іран 0,1 0,3 Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) – 19, в т.ч.

1,4

4,0

3/ Азербайджан 16,2 35,4 28/ Казахстан 5,7 10,8 41/ Болгарія 2,4 8,1 43/ Молдова 3,9 7,7 45/ Хорватія 2,2 7,6 48/ Вірменія 5,3 7,4 52/ Грузія 1,4 6,4 70/ Румунія 2,0 4,7 74/ Боснія і Герцеговина 0,0 4,4 76/ Албанія 2,5 4,4 82/ Македонія 0,6 4,1 107/ Російська Федерація 0,9 3,0

113/

Україна

1,2

2,2

139/ Білорусь 0,8 1,1 142/ Туркменістан 2,4 1,0 143/ Узбекистан 1,3 0,9 164/ Киргизія 5,1 0,2

Країни Африки – 51,

в т.ч.

1,4

2,8

2/ Екваторіальна Гвінея 72,4 56,0 5/ Чад 2,0 28,2 9/ Ангола 0,0 18,8 24/ Конго 14,0 11,7 60/ Ботсвана 0,3 5,7 78/ Нігерія 3,5 4,2 84/ Туніс 0,0 4,1 93/ Гана 2,0 3,8 99/ Марокко 1,8 3,4 117/ Кот-Д’івуар 1,4 2,1 125/ Південно-Африканська Республіка 1,4 1,8 131/ Алжир 0,1 1,4 141/ Єгипет 1,6 1,0 147/ Кенія 0,2 0,8 153/ Лівія 0,9 0,5 167/ Камерун 1,4 0,1

Доінтеграційних світогосподарських процесів слід віднести укрупнення капіталу наміжнародному рівні. Мова йде про зростаючу тенденцію протягом кінця 1990-х – поч.2000-х рр. до транскордонних злиттів і поглинань (cross-border Mergers & Acquisitions) великихтранснаціональних компаній. Серед них слід назвати, наприклад, злиття Daimler Benz (Німеччина)/ Chrysler (США) –автомобільна промисловість (1998), поглинання Volkswagen (Німеччина)/Rolls Royce (Великобританія)– автомобільна промисловість (1998), поглинання Allianz (Німеччина)/ AGF (Франція) –фінансова група (1997), поглинання Hoechst (Aventis) (Німеччина)/ Rhone-Poulenc (Франція) –фармацевтика (1998), поглинання Vodafone (Великобританія)/ Mannesmann (Німеччина) –телекомунікації (2000), поглинання British Petroleum (Великобританія)/ Amoco (США) –нафтопереробка (1998), поглинання Vivendi Universal (Франція) / Seagram (Канада) –диверсифікована діяльність (2000), поглинання Santander Central Hispano SA (Іспанія)/Abbey National Plc (Великобританія)– банківська діяльність (2004).

Такожвідбуваються поглинання транснаціональними корпораціями великих національнихкомпаній країн, що розвиваються і трансформаційних країн в процесі прискоренняв останніх процесів економічної лібералізації. Такі поглинання спричиняютьперенесення транснаціональними корпораціями світових технологій і знань, атакож відомих в світі атрибутів певного товару (послуги) в той чи інший секторекономічної діяльності країн, котрі розвиваються, інтегруючи ці сектори у глобальнуекономічну систему.

Укрупненнякапіталу на міжнародному рівні внаслідок злиттів і поглинань

Регіон/країна Транскордонні продажі компаній (активів) внаслідок злиття і поглинання, млн. дол. США Регіон/країна Транскордонні придбання компаній (активів) внаслідок злиття і поглинання, млн. дол. США 1988–1996 рр. 1997–2004 рр. 1988–1996 рр. 1997-2004 рр. Світ

1 190371

4387691

Світ

1190371

4387691

Європейські країни (ЄС-25 та інші країни Європи, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) – 35, в т.ч.

514 806

107 252

Європейські країни (ЄС-25 та інші країни Європи, крім країн ЦСЄ, що не є членами ЄС) – 35, в т.ч.

631456

2762426

Великобританія 185 586 654 370 Великобританія 221 358 1 035 245 Німеччина 46 922 473 720 Франція 104 684 426 250 Франція 72 207 175 661 Німеччина 71 936 364 522 Нідерланди 34 196 172 243 Нідерланди 51 337 207 834 Швеція 32 637 115 833 Швейцарія 56 786 154 632 Італія 33 329 84 880 Іспанія 18 542 143 523 Іспанія 24 491 67 732 Швеція 35 547 84 980 Бельгія 20 780 62 985 Італія 23 385 78 335 Швейцарія 19 328 57 446 Бельгія 13 085 68 869 Норвегія 7 591 35 582 Фінляндія 5 313 47 797 Фінляндія 4 898 31 040 Данія 3 256 26 588 Данія 3 128 29 857 Ірландія 8 535 26 141 Ірландія 4 904 27 451 Норвегія 9 114 22 856 Польща 4 004 24 321 Люксембург 5 139 20 142 Люксембург 2 038 21 760 Австрія 880 15 142 Австрія 3 247 19 879 Португалія 1 297 14 586 Чеська Республіка 4 764 14 845 Греція 288 9 532 Португалія 3 210 8 210 Угорщина 64 3 406 Словаччина 246 7 118 Ісландія 7 2 808 Угорщина 5 130 6 774 Кіпр 41 2 042 Греція 1 230 4 873 Польща 64 1 887 Словенія 89 2 199 Чеська Республіка 304 1 521 Литва 9 1 899 Словаччина 45 776 Мальта 852 Словенія 165 Ісландія 5 736 Мальта 7 99 Естонія 51 593 Естонія 37 72 Латвія 83 491 Литва 6 Кіпр 62 Латвія 18 Країни Північної Америки – 3

487345

1533723

Країни Північної Америки – 3

359547

1102043

США 417 501 1 277 261 США 290 322 864 754 Канада 60 174 208 998 Канада 63 255 214 733 Мексика 9 670 47 464 Мексика 5 970 22 556 Країни Азії – 27 в т.ч.

116710

400746

Країни Азії – 27 в т.ч.

160957

321239

Австралія 53 292 115 599 Австралія 39 752 107 232 Японія 5 300 79 772 Японія 63 123 72 427 Корея 1 500 39 737 Сінгапур 7 007 53 103 Гонконг 18 614 39 503 Гонконг 17 816 33 897 Нова Зеландія 16 084 24 471 Нова Зеландія 8 531 13 066 Китай 3 939 22 281 Малайзія 12 811 10 897 Сінгапур 4 580 13 635 Індія 474 7 008 Індонезія 2 346 12 617 Китай 2347 6 917 Філіппіни 3 322 11 521 Корея 4152 6 719 Таїланд 1 173 10 917 Тайвань 2136 3 805 Індія 1 003 9 588 Індонезія 791 3 093 Тайвань 185 6 899 Таїланд 721 1 404 Малайзія 2 808 5 710 Філіппіни 424 822 Пакистан 1 152 3 078 Папуа Нова Гвінея 21 358 Туреччина 997 2 325 Туреччина 388 336 М’янмар 19 677 Пакистан 87 В’єтнам 9 243 Шрі-Ланка 2 37 Країни Центральної та Латинської Америки –37 в т.ч.

56995

240 323

Країни Центральної та Латинської

Америки –37 в т.ч.

17466

131216

Бразилія 10 126 98 620 Бермуди 1773 74824 Аргентина 16 425 49 101 Бразилія 2255 24476 Бермуди 3 194 25 674 Аргентина 2629 7832 Чилі 5 515 23 740 Чилі 6185 4928 Венесуела 3 792 9 563 Британські Віргінські острови 370 3176 Колумбія 4 907 8 645 Багами 596 2960 Перу 5 122 4 014 Панама 17 2815 Панама 117 2 419 Венесуела 906 2719 Ель-Сальвадор 40 1 899 Кайманські острови 761 2090 Пуерто-Рико 142 1 789 Колумбія 384 1477 Еквадор 233 1 670 Антільські острови 462 1273 Болівія 1 135 1 422 Барбадос 737 Куба 299 823 Пуерто-Ріко 635 Багами 1 754 370 Перу 306 569 Країни Близького і Центрального Сходу – 13, в т.ч.

2082

17088

Країни Близького і Центрального

Сходу – 13, в т.ч.

9021

22169

Ізраїль 1732 13948 Ізраїль 1 243 10 696 Йорданія 26 1 577 Саудівська Аравія 2 933 4 714 Кувейт 6 480 Бахрейн 2 816 3 511 Об’єднані Арабські Емірати 385 Кувейт 847 1 656 Ліван 331 Об'єднані Арабські Емірати 583 852 Бахрейн 40 208 Катар 42 209 Оман 100 52 Абу Дабі 528 201 Сирія 10 Оман 197 Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) – 15, в т.ч.

5406

40572

Країни СНД та країни ЦСЄ (крім членів ЄС) – 15, в т.ч.

966

12636

Росія 659 18 999 Росія 511 11 269 Румунія 504 5 541 Болгарія 3 903 Болгарія 213 5 490 Казахстан 450 181 Хорватія 253 3 602 Україна 157 Казахстан 3 666 3 356 Хорватія 80 Азербайджан 1 1475 Румунія 30

Україна

96

713

Македонія 2 16 Македонія 416 Албанія Вірменія 279 Боснія і Герцеговина Узбекистан 13 237 Молдова Боснія і Герцеговина 199 Вірменія Албанія 1 148 Азербайджан Молдова 64 Грузія Грузія 46 Узбекистан Білорусь 7 Білорусь

Країни Африки – 42,

в т.ч.

6 759

44 212

 

9770

26724

Південна Африканська Республіка 3 660 26 016 Південна Африканська Республіка 8 475 24 817 Єгипет 530 4 865 Лівія 314 528 Марокко 187 4 513 Зімбабве 20 327 Гана 53 1 709 Єгипет 18 284 Екваторіальна Гвінея 993 Уганда 250 Туніс 953 Гана 541 141 Судан 8 929 Маврикія 4 114 Кенія 40 583 Марокко 48 82 Танзанія 52 562 Замбія 15 43 Замбія 45 558 Ліберія 15 37 Свазіленд 37 424 Туніс 11 28 Маврикія 352 Намібія 11 22 Кот-Д’івуар 38 202 Ботсвана 4 20 Габон 448 126 Кенія 14 Нігерія 1 000 14 Габон 229

Порядіз категорією «світова економічна інтеграція» необхідно виділитикатегорію «міжнародна економічна інтеграція». Розвиток міжнароднихекономічних відносин з другої половини минулого сторіччя характеризуєтьсярозгортанням інтеграційних процесів у різних регіонах світового господарства.Об’єктивними передумовами формування регіональних інтеграційних угрупувань єрозширення економічної глобалізації, інтернаціоналізації виробництва татранснаціоналізації господарського життя. Між країнами формуються глибокіекономічні відносини, які в сучасних умовах випливають, з одного боку, знаціональних інтересів, а з іншого боку знаходять свій розвиток внаслідок розширеннявпливу транснаціональних корпорацій через організацію ними транскордонноїдіяльності в певному географічному просторі (регіоні). Ці відносини набуваютьструктурованого, розгалуженого коопераційного характеру і визначаються динамічністю,міцністю, взаємовигідністю і відтворюваністю. Вони становлять фундаментальнуструктуру інтеграційного утворення.

Міжнародніекономічні інтеграційні процеси характеризуються суперечливістю,неоднозначністю щодо наслідків як для суб’єктів співпраці на макро-, мезо- тамікрорівнях, так і для глобального економічного середовища. Як показує світовапрактика, міжнародні інтеграційні процеси поліпшують в ціломусоціально-економічне становище країн, однак в історичному плані досить складно оцінитиступінь альтернативних витрат (opportunity costs), які могли ббути меншими, та ступінь економічних та інших вигод, які б могли бути більшими,якби країна не обрала для себе певне регіональне інтеграційне утворення, абообрала інше. Сьогодні можна простежити негативний світогосподарський ефектміжнародних економічних інтеграційних процесів, коли різноякісні інтеграційніутворення зумовлюють глибоку диференціацію, фрагментацію світової економіки,функціонування відносно відокремлених економічних ареалів, які ґрунтуються нафілософії колективного егоїзму[6]. Цестосується регіональних економічних інтеграційних угрупувань розвинутих країн(наприклад ЄС, ЄАВТ, НАФТА), які формують основу «золотого мільярда»Земної кулі та використовують економічний потенціал країн, котрі розвиваються ітрансформаційних країн, поглиблюючи при цьому нерівномірний розподіл всвітовому господарстві існуючих багатств і новостворюваних благ. Також можна говоритиі про спроби розвитку регіональних реінтеграційних моделей країнами, якіналежать до глобальної периферії, зокрема СНД (ЄЕП), ГУАМ. Функціонування такихрегіональних економічних угрупувань як СНД (ЄЕП) може вести до гальмуванняпроцесу більш швидкої інтеграції країн до глобальної економічної системи взв’язку з намірами неформального Центру залишати за собою геополітичний таекономічний вплив в регіоні, а також сприяти недопущенню домінування востанньому західного капіталістичного способу життєдіяльності. Це можепоглиблювати економічну закритість таких регіональних інтеграційних угрупувань.Технології виробництва і ведення бізнесу можуть набувати закритого характеру, врегіоні буде пропагуватись мобілізаційна модель «сильної держави» таекономічна політика, що направлена на попит зі значною роллю механізмівактивного державного втручання, сприяння національним інвестиціям тапромисловому експорту. В цих умовах буде обмежуватись процес проникненняпрямого та фінансового капіталу з третіх країн в дане регіональне інтеграційнеугрупування і воно може ставати відірваним від глобальної економіки в багатьохплощинах.

Економічнаінтеграція країни в будь-яке об’єднання країн (регіональний економічнийпростір) пов’язана передусім з інституційними і структурними змінами. Дж. Вінер[7]визначає регіональну інтеграцію як стан або процес, що охоплює як кількісні (усуненнятарифних і кількісних торгових обмежень), так і якісні елементи(інституційно-політична гармонізація).

Б. Баласса[8] наводить ступенірегіональної економічної інтеграції:

1. Вільна економічназона (передбачається усунення митних та інших торгових обмежень між країнамибез умови встановлення ними однакових митних та інших торгових обмежень щодотретіх країн);

2. Митний союз(усунення митних та інших торгових обмежень між країнами з умовою встановленняними однакових митних та інших торгових обмежень щодо третіх країн);

3. Спільний ринок (умовимитного союзу + усунення обмежень щодо вільного руху факторів виробництва, асаме фізичного і технологічного капіталу та робочої сили всередині спільногоринку);

4. Економічний союз(включає усунення всіх обмежень щодо вільного руху товарів і факторіввиробництва всередині спільного ринку і гармонізацію національних економічнихполітик, в т.ч. промислової, податкової, фінансової, монетарної, регуляторної зметою ліквідації будь-якої дискримінації, тобто неоднакового ставлення доекономічних суб’єктів. На вищому щаблі економічного союзу країни створюють міжсобою валютний союз з використанням єдиного нероздільного платіжного засобу);

5. Повна економічна інтеграція(найвищий ступінь інтеграції, який передбачає усе вищезазначене, а такожуніфікацію всіх сфер економічної політики та економічної системи і створеннянаднаціональних інстанцій прийняття рішень).

Метою інтеграції,зумовленої економічними чинниками, є забезпечення ефективнішої, більш гнучкоїекономічної системи, що має гарантувати країнам інтеграційного об’єднанняпостійне економічне зростання і добробут населення, збут продукції призростаючому капіталістичному виробництві, а також отримання більших вигод відвнутрірегіональної та міжнародної торгівлі в результаті мінімізації витрат завідсутності дискримінації між країнами інтеграційного об’єднання.

Сучаснімоделі розвитку економічних інтеграційних процесів

Інтеграційнамодель на основі принципу федералізму. Країни, котрі приймають рішення стосовноекономічної інтеграції, формують структуру наднаціональних органів з наділеноюїм владою, яку мали до цього традиційно самі країни. Прикладом є Європейськийсоюз та Європейський валютний союз, які поєднують наднаціональні і міждержавніінститути.

Інтеграційнамодель поглибленої міждержавної кооперації. Вся влада залишається в національнихорганах країн, а економічна кооперація здійснюється створеними дорадчимиорганами, які представляють глави урядів та держав, а також/або міністрикраїн-членів інтеграційного угрупування. В світовій практиці слід говорити пропоглиблену кооперацію у вигляді зон вільної торгівлі (Північноамериканська зонавільної торгівлі – НАФТА), політичних регіональних об’єднань з елементамиекономічної співпраці (Асоціація держав Південно-Східної Азії – АСЕАН, СНД), спільногоринку (Спільний ринок південного конуса Америки – МЕРКОСУР, Карибський спільнийринок – КАРІКОМ).

Інтеграційнамодель концентричних кіл передбачає, що країни регіону мають намірінтегруватись між собою, однак певна підгрупа країн в межах великої групи бажаєзалишитись на нижчих щаблях інтеграції або ж країни цієї підгрупи виявляютьбажання інтегруватись між собою тісніше, ніж інші країни великої групи. Прицьому регіонально вимальовуються кола з різними характерними ознакамиінтеграційних процесів в межах загального кола, яке охоплює усі країни інтеграційногопростору. Прикладом можуть служити концентричні кола Європейського Союзу,Європейського валютного союзу, Європейської асоціації вільної торгівлі в межахєвропейського економічного простору.

Інтеграційнамодель з дезінтеграційним ефектом доміно: країни поглиблюють між собоюінтеграцію і, як правило, певні інтеграційні процеси визначаються добровільнимвступом та участю країн в них. Якщо виникає конфлікт цілей для країн-учасницьрегіонального економічного угрупування, тоді вони можуть відмовлятись відреалізації певних інтеграційних процесів, а також припиняти свою участь в цихпроцесах. Відмова однієї країни може потягнути за собою відмову інших. Прикладамиє валютні кризи в Європейській Співдружності в 1974–1978 та 1992–1993 рр., колидеякі країни-члени одна за іншою покидали європейський механізм валютного курсу,а також ланцюг негативних результатів голосування на референдумах стосовно КонституціїЄС.

Воснові моделі структурної гомогенності та економічної конвергенції лежитьглибоке переконання країн-учасниць про необхідність формування схожих структурекономіки (зокрема, виробничої, торгової структури та структури попиту),досягнення конвергенції макроекономічних параметрів та поступової уніфікаціїрегуляторного поля з метою подолання асиметричних ефектів.

Інтеграційнамодель регіонального вирівнювання полягає у наданні фінансової допомогидепресивним і відсталим в економічному розвитку регіонам з спеціальних фондівзагального інтеграційного економічного угрупування.

Інтеграційнамодель розширення (enlargement model) або коінтеграційна модель передбачає доповненняіснуючого інтеграційного економічного угрупування новими країнами-членами істворення належних рамкових умов для функціонування як країн, що приєднались доугрупування, так і всього розширеного угрупування без виникнення негативних наслідківпід час та після приєднання нових країн. Прикладом цієї моделі є процесінтеграції та вступ 10 країн Центральної та Східної Європи в ЄС.

Інтеграційнамодель наздоганяючого розвитку (catching-up integration model): створення регіональногоінтеграційного економічного угрупування з метою створити противагу існуючим високорозвинутимугрупуванням і в процесі інтеграції спробувати наблизитись до рівня їхньогоекономічного розвитку.

Сутністьінвестиційно-інноваційної інтеграційної моделі полягає у створенні міждержавнихфінансово-промислових груп та транснаціональних корпорацій з домінуваннямнаукомістких виробництв, інжинірингових, виробничо-технічних танауково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт. Ця модель непередбачає необхідність формування інституційного каркаса в інтеграційномуекономічному угрупуванні, а базується на реальних перевагах в умовах жорсткоїконкуренції глобального економічного середовища. Ідея реалізації цієї моделіналежить виконавчому комітету СНД.

Воснові двовекторної (багатовекторної) або бігравітаційної (мультигравітаційної)інтеграційної моделі лежить інтеграція країн в різноякісні регіональніекономічні угрупування. Така двовекторність (багатовекторність) передбачаєстворення країною з кожним з угрупувань зони вільної торгівлі та розвитокбігравітаційних (мультигравітаційних) міжнародних торгових зв’язків. Однак,перехід країни на вищі щаблі економічної інтеграції можливе лише з якимосьодним угрупуванням, а з іншими країна залишає право лише зони вільної торгівлі.Прикладом може бути подальша участь України в інтеграційних процесах з ЄС, ЄЕП,СНД та ГУАМ.

Реалізаціяреінтеграційної моделі розвитку передбачає відновлення і подальше поглибленняінтеграційних економічних зв’язків, які мали місце в минулому і якимось чиномбули розірвані. Спроба реінтегрувати економіки колишньої Ради економічноївзаємодопомоги, колишнього СРСР виглядають доволі ефемерними і відбиваютьскоріше бажання певних політичних і бізнесових кіл, аніж реальні намірирозвитку країн ЦСЄ та СНД.

еще рефераты
Еще работы по международным отношениям