Реферат: Розвиток макроекономіки

Контрольнаробота

здисципліни: „Макроекономіка”


План:

1.Етапи розвиткумакроекономіки як складової економічної теорії.

2. Можливінегативні наслідки економічного росту.

3. Задача


Етапирозвитку макроекономіки як складової економічної теорії.

Економічна наука є однією з найдавніших. Їїнамагалися окреслити ще давньогрецькі філософи Аристотель і Ксенофонт у IV – III ст. до н. е. Глибокий інтерес доекономічної теорії зумовлений тим, що вона вивчає проблеми вирішальної сферижиття суспільства – виробництва економічних благ, обміну, розподілу таспоживання національного багатства в матеріальній та нематеріальній формах,економічні потреби, інтереси й цілі людини, а також закони, які управляють цимипроцесами й втілюються в раціональній економічній політиці держави.

Розглянемодокладніше розвиток макроекономіки – частини економічної теорії, що вивчаєекономіку в цілому, а саме: аналіз рівня реального національного доходу,проблеми зайнятості, інфляції, зміни валютного курсу і, звісно, аналіз таконцептуальне обґрунтування державної економічної політики.

Першим етапомрозвитку економічної теорії, а в її складі і макроекономіки як науки булидослідження класичної школи політичної економії, представленої В. Петті, А.Смітом, Д. Рікардо та іншими.

Те, що в наш часотримало назву класичної школи, в дійсності не є якоюсь цілісною концепцієюмакроекономіки, а є деяким вибірковим викладенням думок та працьекономістів-класиків по проблемам, що мають макроекономічний характер.

Аналіз конкретнихпроблем макроекономічного характеру можна зустріти у працях багатьох видатнихекономістів минулого, таких як Ф. Кене, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс. Але всеодно можна стверджувати, що існує певна течія в макроекономіці, яка отрималаназву „ортодоксальна” класика. В найбільш систематизованому вигляді вонапредставлена у працях А. Маршалла та інших економістів „Кембріджської школи”.

Основні постулатикласичної концепції такі: ціни в економіці абсолютно гнучкі. Це означає, щовони можуть змінюватись в достатньо короткий період як в бік підвищення, так інавпаки, враховуючи те, що це стосується цін як на блага, так і на факторивиробництва;

·  економічні суб’єкти діютьраціонально, виходячи з максимізації свого прибутку;

·  економіка є саморегульованою;

·  провідну роль в моделі „сукупнийпопит – сукупна пропозиція” відведено сукупній пропозиції;

·  об’єм пропозиціївстановлюється тільки наявними факторами виробництва, при цьому фактори євзаємозамінними.

Усі вищезазначеніпостулати визначають характерну особливість класичного підходу, а саме: додослідження макроекономічних проблем широко застосовуються методимікроекономічного аналізу.

З появоюкейнсіанства класична школа поступово трансформувалась у неокласичну. Їїрозвиток пов’язаний з іменами таких відомих економістів, як Р. Солоу, Т.Сарджент, Р. Лукас та ін. Основною відмінністю неокласичної концепції полягає врозробці теорії раціональних очікувань, пояснюючої характер поведінки суб’єктіву сучасній економіці.

Кейнсіанськашкола повністю заперечує постулати класиків. Кейнсіанці вважали, що економікапредставляється класиками як деяка абстрактна, „ідеальна” економіка, яка невисвітлює реальних процесів.

Основні положеннякейнсіанства такі:

·  ціни не є гнучкими черездовгострокові контракти та особливості поведінки економічних суб’єктів(грошових ілюзій);

·  економічні суб’єкти діють нераціонально, а в першу чергу керуючись суб’єктивними факторами, такими яктрадиції, вимоги середовища, психологія поведінки;

·  гроші – це багатство, вонимають самостійну цінність що визначає механізм взаємодії грошового ринку і зреальним сектором економіки;

·  усі ринки взаємопов’язані;

·  ситуація повної зайнятості нехарактерна для економіки в силу особливостей функціонування ринку праці;

·  економіка не єсаморегульованою, будь-які відхилення від стану рівноваги є для її розвиткухарактерними, тому необхідне активне втручання держави.

Кейнсіанство, таксамо як і класична течія, знаходиться в постійному розвитку. Можна назватитаких відомих представників посткейнсіанства, як Р. Клакер, Р. Барроу та ін.

Монетаризм. Якщокейнсіанство ознаменувало революцію в економічній теорії, то поява монетаризмучасто характеризується як контрреволюція.

Поява і розвитокмонетаризму пов’язаний з ім’ям М. Фрідмана та його послідовників, якими можнавважати посткейнсіанства і неокласику, та все одно монетаризм можна вважатисамостійним і одним із самих цікавих течій сучасної макроекономіки.

Основні постулатимонетаризму такі:

·  гроші є не просто багатством,а одним із елементів широкого набору активів;

·  грошовий ринок взаємодіє зреальним сектором безпосередньо через механізми оптимізації структури портфеляактивів;

·  гроші нейтральні тільки вдовгостроковому періоді, а в короткостроковому ні, при чому зміни в грошовомусекторі первісні по відношенню до змін в реальному секторі.

Загаломмакроекономіку можна визначити як позитивну і нормативну.

Позитивнамакроекономіка має справу з аналізом економічних фактів і ставить перед собоюмету побудувати економічну модель, вільну від суб’єктивних суджень. Нормативнаж макроекономіка представляє собою сукупність суб’єктивних суджень про те, якповинна функціонувати економіка.

З одного боку,позитивна теорія служить основою для вибору головних початкових тверджень, а зіншого – нормативні постулати при певних умовах можуть послужити основою длястворення нової або спеціальної макроекономічної концепції. Отже, позитивні інормативні судження в макроекономіці достатньо тісно взаємопов’язані.

Можливінегативні наслідки економічного росту.

 

Під економічнимзростанням розуміють збільшення кількості товарів і послуг, які продукуєнаціональна економіка. Економічне зростання вимірюють двома способами:

·       темпамизростання реального ВВП за певний проміжок часу (здебільшого за рік);

·       темпамизростання реального ВВП на душу населення за той самий період.

Економічнезростання є важливою економічною метою кожної країни, адже економіка, щозростає, спроможна повніше задовольняти потреби людей і ефективнішерозв’язувати соціально-економічні проблеми.

Економічнезростання є однією з найважливіших суспільних проблем, до якої постійнозвернута найпильніша увага економістів і політиків. Отже, і ми спробуємовизначити всі особливості економічного зростання конкретно в Україні, а такожможливі негативні наслідки такого зростання.

За останні п’ятьдесятиліть більше половини приросту обсягів виробництва в розвинутих країнахдосягалося за рахунок підвищення продуктивності праці.

Будь-якаперехідна економіка переживає період спаду виробництва, що підтверджує досвідусіх європейських країн, котрі здійснюють ринкові реформи. Спочатку ці країнизіткнулися з тими ж проблемами, що й Україна:

·         успадкованаадміністративно-командна система,

·          зношенівиробничі фонди,

·          ірраціональнагалузева і виробнича структура.

Але країнамЦентральної Європи вдалося подолати спад протягом трьох – п’яти років, а у насцей же процес набрав затяжного характеру. Реальний обсяг виробництва в Україніпочав зменшуватися ще за радянських часів з середини 80-х років, але в 90-хроках, уже за умов незалежності, його падіння прискорилося. У 1992 – 1999 рр.темпи економічного зростання в Україні були від’ємними. Середньорічний обсягукраїнського ВВП – 160 – 180 млрд. грн. (приблизно 30 – 40 млрд. дол..) –недостатній для здійснення капіталовкладень, структурних змін та підвищеннярівня життя населення. Його необхідно збільшити щонайменше у 20 – 25 разів, щоУкраїні не під силу.

Чинники такогонебувалого падіння обсягу виробництва в Україні можна поділити на дві групи:ті, що були успадковані від СРСР та ті, що виникли внаслідок реформуванняекономіки вже в роки незалежності.

Причини,успадковані від СРСР:

·        різкийспад виробництва ВВП, обсяг якого скоротився в 3,5 рази, а відновлення ВВП 1990р., за оптимістичними прогнозами, відбудеться лише у 2015 р.;

·        бурхливітемпи інфляції передусім у першій половині 90-х років: у 1992 р. вони становилидо 3000 %, у 1993 р. – понад 10000 %;

·        масовебезробіття, яке охоплювало приблизно 35 % працездатного населення;

·        стрибкоподібнезростання зовнішнього боргу: якщо у 1991 р. він становив майже 400 млн. дол..,то в 1999 – понад 12 млрд. дол..

На відміну відкласичної кризи, в Україні, як і в інших країнах СНД, з кінця 1990 р.відбувається криза недовиробництва, яка за масштабами не має аналогів. Навіть уСРСР під час Другої світової війни падіння промислового виробництва становило30 %.

Негативнітенденції реформування економіки за роки незалежності:

·        Розривгосподарських зв’язків з країнами колишнього СРСР, передусім з Росією. Цепризвело до втрати Україною чималої частки традиційних ринків збуту, до зупиненнябагатьох підприємств через відсутність комплектуючих виробів тощо, оскількитільки 15 % усього промислового виробництва мало завершений технологічний цикл;

·        Придушеннянаціонального виробництва, майже цілковита втрата внутрішнього ринку. Свідченнямцього є засилля імпортних товарів, частка яких досягла в 1999 р. 70 %;

·        Масовийвідплив капіталу за кордон. Щорічно він становить до 5 млрд. дол., і всукупності понад 60 млрд. дол..

·        Відсутністьналежного інвестиційного клімату в Україні (за цим показником вона посідала всередині 90-х років 135-те місце у світі;

·        Відсутністьнауково обґрунтованої економічної політики структурної перебудови, в тому числінаукової, промислової, аграрної, інноваційної та ін., а також негативний впливна цю політику МВФ. Так, у 2003 р. обсяг ВВП зріс на 9 %, промисловоговиробництва на 14 %, ціни на житлово-комунальні послуги майже на 35 %, на хліб– в середньому на 30 %, а номінальна заробітна плата – менше 11 %.

Маючи таківражаючі показники розвитку економіки, можна сміливо заявити, що поки-що єдинимнегативним наслідком економічного зростання в Україні є надто низький рівеньцього ж-таки зростання.

Реальні негативнінаслідки економічного зростання видно на прикладах розвинутих країн, яківикористовують ресурси і нагромаджують відходи темпами, які планета не можевитримати. Розвиток сучасної промисловості залежить від відтворюваних природнихресурсів, які вичерпуються. Згідно із цим поглядом, людство невдовзі цілкомвикористає певні природні ресурси – нафту, мідь, вугілля, орні землі, щожиттєво важливі для процесу виробництва. Надмірне навантаження на землювнаслідок украй інтенсивного її обробітку, витоптування травостою перетворюютьїї в пустелю, а здатність планети прогодувати населення зменшується. Вилов рибизі Світового океану відбувається такими темпами, що вона не встигаєпоновлюватися. Зростання відходів, що є неминучим результатом економічногозростання, пригнічує абсорбційну здатність світової екологічної системи. Дотого ж інтенсивно забруднюється довкілля, вичерпується озоновий шар, змінюєтьсяклімат планети.


Задача.

Припустимо, щоуряд України встановлює валютний курс 1$ = 5,30 грн. Сума гривень, якапропонується по цьому курсу, дорівнює 180 млн., залежність попиту на гривни відвалютного курсу має вигляд:

Ціна гривни в доларах 5,20 5,25 5,30 5,35 5,40 Об’єм попиту (млн. грн) 170 160 150 140 130

1)        В ційситуації уряд купує або продає гривни? Яку кількість?

2)        Якщоуряду доведеться купувати гривни за долари, де воно візьме долари?

Розв’язання:

1) Зобразимозалежність попиту на гривни від валютного курсу графічно:

Проаналізувавшиотриманий графік, можна сказати, що уряд купуватиме гривни в кількості 33,93млн. грн. (180 / 5,3 = 33,93).

2) Так як урядовідовелося купувати гривни за долари, йому потрібно збільшити надходження добюджету в доларовому еквіваленті за рахунок зовнішньої торгівлі або кредитів.


Використаналітература:

1)        ЗаболоцькийБ.Ф. Перехідна економіка: Посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. –512 с.

2)        ЛуссеА.В. Макроэкономика: кратний курс/ Учебное пособие. – СПб: Питер,2001. – 240 с.

3)         МочернийС.В., Довбенко М.В. Економічна теорія: Підручник. – К.: Видавничий центр„Академія”, 2004. – 856 с.

4)        ПанчишинСтепан Макроекономіка: Навч. посібник. Вид. 2-ге, стереотипне. – К.: Либідь,2002. 616 с.

5)         СолонінкоК.С. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів економічнихспеціальностей вищих навчальних закладів. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 320 с.

еще рефераты
Еще работы по международным отношениям