Реферат: Паритет купівельної спроможності (РРР) та методи його визначення

Кафедрафінансів

 

Контрольнаробота

з дисципліни: «Валютне регулювання»

Зміст

1. Паритет купівельноїспроможності (РРР) та методи його визначення (№17)

2. Управління валютноюпозицією уповноваженого банку (№40)

Література

17. Паритет купівельної спроможності (РРР) та методийого визначення

Валютний курс, встановлення якого в переважній більшості країн єпрерогативою центрального банку, на фінансово-грошовому ринку виконує певніфункції, головними з яких є:

-         сприянняінтернаціоналізації грошових відносин;

-         сприянняоб'єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків;

-         порівняннярівнів та структури цін, а також результатів виробничої діяльності в окремихкраїнах;

-         порівняннянаціональної та інтернаціональної вартості на національних та світових ринках;

-         перерозподілнаціонального продукту між окремими країнами;

-         інтернаціоналізаціягосподарських зв'язків тощо.

Основою визначення та порівняння валютних курсів є співвідношеннякупівельної спроможності окремих іноземних валют. Купівельна спроможність валютивизначається вартістю певного набору товарів та послуг, які можна придбати завідповідну грошову одиницю у порівнянні з базовим періодом.

Співвідношення купівельної спроможності окремих валют до певної групитоварів та послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності —РРР (purchasing power parity). Вважають, що теорія паритету купівельноїспроможності була висунута ще в 1556 р. Мартіном де Ацпілкуєта Наварро. Пізнішеїї досліджували Д. Рікардо та Д. Юм, а в остаточному варіанті вона буласформульована лауреатом Нобелівської премії Ірвіном Фішером. Згідно з теорієюРРР валютний курс змінюється настільки, наскільки це потрібно для того, щобкомпенсувати різницю в динаміці рівня цін у різних країнах. Інакше кажучи, цінаодиниці одного й того самого товару в одній країні має відповідати ціні на цейтовар в іншій країні, перерахованій на поточний валютний курс.

Наприклад, при заниженні курсу японської єни відносно американськогодолара японські товари в США будуть коштувати дорожче, а американські в Японії— дешевше. З відтоком доларів за кордон відбувається падіння цін на товари на внутрішньомуринку країни та підвищення цін за кордоном разом з одночасним збільшеннямпопиту на товари на внутрішньому ринку. Це, в свою чергу, буде сприяти підвищеннюцін або підвищенню курсу валюти. Такий процес може відбуватися доти, докиобидві валюти не досягнуть певної пропорції, яка б відображала збалансованістьцін на один і той самий товар у різних країнах (рис. 1).

/>

Рис. 1. Схематичне зображення: теорії паритету купівельноїспроможності валюти

Отже, у спрощеному вигляді паритет купівельної спроможності можнавідобразити формулою

/>

де Цв — ціна за одиницю певного товару на внутрішньому ринку;

Кп — поточний валютний курс грошових одиниць двох країн, товари якихпорівнюються;

Дз — ціна за одиницю того самого товару на зовнішньому ринку.

Залежно від номенклатури товарів, які беруть для розрахунку, РРР можебути частковим (за обмеженим переліком товарів або товарних груп) та загальним(за валовим національним продуктом).

Існує кілька методик розрахунку паритету купівельної спроможності валют.Найпростішим є зіставлення вартості порівняльного набору товарів і послуг(споживчого кошика) в різних країнах:

/>

де n — кількість порівнюванихвидів товарів (послуг) в обох
країнах;

ЦіВ — ціна одиниці товару (послуги) і-го виду вкраїні В;

ЦіА — ціна одиниці товару (послуги) і-го виду вкраїні А;

Ті — товар (послуга) і-го виду.

Прикладом застосування запропонованої методики може бути розрахунок,наведений у табл. 1.

Таблиця 1.

Умовний розрахунок вартості товарного набору в Україні та Великобританії

Вид товару Великобританія, ф. ст. Україна, грн. Розрахунковий валютний курс Чоловічий костюм 100 420 4,20 Жіночий костюм 150 580 3,87 Взуття чоловіче 50 200 4,00 Взуття жіноче 70 290 4,14 М'ясо 2,5 6,5 2,60 Молоко 0,8 0,5 0,63 Всього 373,3 1497,0 4,01

На основі наведених розрахунків можна припустити, що валютний курс гривнідо фунта стерлінгів становить 4,01 грн. за 1 фунт.

Загальний РРР можна розрахувати також індексним методом:

/>

де Іррр— індекс паритету купівельної спроможності;

ІФВ — індекс фізичного обсягу внутрішнього валовогопродукту за певний проміжок часу в країні В;

ІцВ —індекс цін в країні В;    

ІФА — індекс фізичного обсягу ВВП в країні А;

ІцА —індекс цін в країні А.

Наприклад, ІФВ = 1,001, тобто приріст фізичногообсягу ВВП становив за рік 0,1%, ІФА = 1,03 (3), ІцВ= 1,20 (20), ІцА = 1,02 (2%). Тоді індекс паритетукупівельної спроможності становитиме 1,1433. Це означає, що курс національноїгрошової одиниці країни В по відношенню до валюти країни А підвищиться на14,33%, а її купівельна спроможність знизиться.

З метою уникнення впливу особливостей ціноутворення та оподаткування вокремих країнах можна застосувати метод розрахунку РРР на основі співвідношеннявитрат виробництва (собівартості продукції), що дає змогу уникнути окремихполітичних, кон'юнктурних чи спекулятивних чинників курсоутворення.

На особливу увагу заслуговує метод розрахунку РРР, який ґрунтується навизначенні співвідношення ефективних виробничих витрат — заробітної плати (3)та продуктивності праці (П).

/>

де ЗА, ЗВ — рівень заробітної плати в країнах А іВ;

ПА, ПВ — рівень продуктивності праці в країнах А іВ.

Отже, визначення паритету купівельної спроможності дає змогу зробитивисновок, що валютний курс визначається відносною вартістю грошей в двохкраїнах, яка, в свою чергу, залежить від рівня цін, а останній — від кількостігрошей у обігу.

Прибічники теорії РРР вважають, що вирівнювання валютного курсу на основізіставлення купівельної спроможності валют відбувається не автоматично, а заумови дії інших чинників.

У зв'язку з тим, що процес формування валютного курсу належить до сфериміжнародного грошового обігу, можна вважати, що він є одним із елементівкількісної теорії грошей, яка встановлює пряму залежність між грошовою масою іцінами. Ця залежність відображається рівнянням обміну, запропонованим І.Фішером у 1912p.:

/>

де М — грошова маса; V — швидкість обігу грошей; Р — рівень цін; Q —фізичний обсяг виробництва.

Виразивши рівень цін як

/>

та підставивши його в рівняння РРР, яке характеризує співвідношення цінна окремі товари в різних країнах, одержимо залежність показника РРР відобсягів грошової маси в обігу, швидкості обігу грошей та обсягів виробництва:

/>

За таких умов валютний курс має бути прямо пропорційним до обсягу грошовоїмаси та швидкості обігу грошей і обернено пропорційним до обсягів виробництва,що дає змогу вважати його показником стану рівноваги національної економіки.

Однак у зв'язку з відмінністю рівнів економічного та політичного розвиткурізних країн, кліматичними, соціально-культурними особливостями тощо оцінка іпрогнозування валютних курсів на основі теорії РРР має обмежене практичнезастосування, а тому цей показник слід розглядати як одну із складових частинзагального процесу курсоутворення.

Співвідношення між рівнем цін, імпортом і експортом при гнучких валютнихкурсах показано на рис. 1.

 

40. Управління валютною позицією уповноваженого банку

Однією із функцій валютного регулювання та валютного контролю, якіздійснює Національний банк України, є розробка рекомендацій і організаціяконтролю за додержанням уповноваженими банками нормативів валютних позицій.

Валютною позицією називають співвідношення балансових і позабалансовихвимог і зобов'язань із кожної іноземної валюти, яке складається внаслідокздійснення уповноваженим банком валютних операцій. Валютні.позиціїкласифікують за ознаками: відкрита або закрита, довга або коротка.

Закритою валютну позицію вважають у тому випадку, якщо сума купівлівалюти збігається з сумою проданої валюти. Відкритою є позиція, якщо сума вимогі зобов'язань не збігається.

Довгою (long position) є валютна позиція, якщо вимоги в іноземній валютіперевищують зобов'язання у відповідній валюті, а короткою (shot position), якщозобов'язання перевищують вимоги у відповідній іноземній валюті.

Вперше в Україні управління валютною позицією уповноваженого банку зметою мінімізації валютних ризиків та недопущення спекулятивного впливу навалютний курс було запроваджено постановою Правління Національного банкуУкраїни «Про заходи щодо лібералізації валютного ринку України» від16 травня 1995 р. за №119.

Відповідно до цієї постанови для здійснення уповноваженими банкамикупівлі й продажу на валютному ринку України іноземної валюти за національнувалюту Національним банком України залежно від суми власного капіталу банкувстановлювався ліміт у розмірі, еквівалентному:

для уповноважених банків із власними коштами (капі
талом) не менше за 300 тис. ЕКЮ — 5 відсотків від загального обсягу власнихкоштів;

для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) від 300 тисяч до600 тис. ЕКЮ — 7 відсотків від загального обсягу власних коштів;

для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) від 600 тис. до1 млн. ЕКЮ — 10 відсотків від загального обсягу власних коштів;

для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) більш як 1 млн.ЕКЮ — 15 відсотків від загального обсягу власних коштів.

Для встановлення мінімуму відкритої валютної позиції уповноважені банкибули зобов'язані щокварталу подавати регіональним управлінням НБУ за місцем знаходженнярозрахунки суми власних коштів. Відповідні управління встановлювали кожномубанку в доларовому еквіваленті ліміт відкритої валютної позиції та повідомлялив письмовій формі уповноважений банк.

З 1996 р. постановою Правління Національного банку України«Тимчасовий порядок ведення уповноваженими банками України відкритоївалютної позиції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на валютномуринку України» від З січня 1996 р. ліміти відкритої валютної позиціївстановлювалися за таким самим принципом, проте в інших розмірах:

для уповноважених банків з власними коштами (капіталом) 700 тис. і до 1млн. ЕКЮ — 5 відсотків від загального обсягу власних коштів;

для уповноважених банків з власними коштами (капіталом) від 1 млн. і до 3млн. ЕКЮ — 10 відсотків від загального обсягу власних коштів;

для уповноважених банків з власними коштами 3 млн. ЕКЮ і більше — 15відсотків від загального обсягу власних коштів.

Сьогодні управління валютною позицією комерційного банку здійснюється занормативами та в порядку, передбаченому Інструкцією «Про порядокрегулювання та аналіз діяльності комерційних банків» №10, затвердженоюпостановою Правління Національного банку України в 1998 р. Відповідно до неїНаціональний банк України встановлює для уповноважених банків чотири норматививідкритих валютних позицій: Н15, Н16, Н17 та Н18.

Норматив загальної відкритої валютної позиції банку (Н15) розраховуєтьсяяк співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку (Вп) докапіталу банку (К):

Н 15 = Bn/К — 100%.

Для розрахунку нормативу за кожною іноземною валютою підраховуєтьсяпідсумок за всіма балансовими та позабалансовими активами і зобов'язаннямибанку. Якщо вартість активів і позабалансових вимог перевищує вартість пасивіві позабалансових зобов'язань, відкривається довга відкрита валютна позиція.Якщо вартість пасивів і позабалансових зобов'язань перевищує суму активів іпозабалансових вимог, відкривається коротка відкрита валютна позиція. Сумадовгої відкритої валютної позиції вказується із знаком «плюс»,короткої — із знаком «мінус».

Оскільки план рахунків бухгалтерського обліку є мульти-валютним, з кожноїіноземної валюти підраховується підсумок за всіма балансовими активами тазобов'язаннями банку І, II, III і IV класів (крім розділів 43, 44, 45) тапозабалансовими активами й зобов'язаннями банку IX класу (тільки групи 920,921, 929, 935, 936) Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банківУкраїни, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21листопада 1997 р. за №388.

Загальна сума відкритої валютної позиції в цілому в уповноваженому банкувизначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритихвалютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всімаіноземними валютами. Нормативне значення загальної відкритої валютної позиціїбанку до 1 липня 1998 р. було встановлено на рівні до 40 відсотків. З 1 липня1998 р. до 1 жовтня 1998 р. значення нормативу Н15 не могло перевищувати 30, аз 1 жовтня 1998 р. — 20 відсотків, а відповідно до постанови Правління НБУ«Про окремі питання, пов'язані з регулюванням діяльності комерційнихбанків» від 17 грудня 1998 р. №524 у зв'язку із значними коливаннямивалютних курсів протягом вересня—жовтня 1998 р. з 15 січня 1999 р. значення нормативуН15 встановлено на рівні до 35 відсотків.

Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції у вільноконвертованій валюті (НІ 6) розраховується як відношення суми відкритої позиціїу ВКВ у гривневому еквіваленті (Він) до капіталу банку (К):

Н 16 = Він/К • 100%.

За кожною вільно конвертованою валютою обчислюється довга (коротка)відкрита валютна позиція банку у гривневому еквіваленті.

До вільно конвертованої валюти належать валюти, перелічені в І групіКласифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління Національногобанку України від 4 лютого 1998 р. №34.

Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку увільно конвертованій валюті до 1 липня 1998 р. було встановлено на рівні до 20відсотків, з 1 липня 1998 р. — не більш як 15, з 1 жовтня 1998 р. — не більш як10, а з 15 січня 1999 р. — до ЗО відсотків (довга відкрита валютна позиція) ідо 5 відсотків (коротка) відповідно до постанови Правління Національного банкуУкраїни «Про окремі питання, пов'язані з регулюванням діяльностікомерційних банків» від 17 грудня 1998 р. №524.

Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції в неконвертованійвалюті (Н17) розраховується як співвідношення довгої (короткої) відкритоївалютної позиції в неконвертованій валюті у гривневому еквіваленті (Вн) докапіталу банку (К):

Н 17 = Вн/К•100%. За кожною неконвертованою валютою обчислюється довга(коротка) відкрита валютна позиція банку у гривневому еквіваленті (розрахунокпроводиться за звітну дату).

До неконвертованої валюти належать валюти, перелічені в II і III групахКласифікатора іноземних валют.

Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку внеконвертованій валюті до 1 липня 1998 р. не могло перевищувати 10, з 1 липня1998 р. — 5, а з 15 січня 1999 р. — не більш як 3 відсотки.

Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції в усіх банківськихметалах (Н 18) визначається як співвідношення довгої (короткої) відкритоївалютної позиції в усіх банківських металах у гривневому еквіваленті (Вм) докапіталу банку (К):  

H 18 = Bм/K ·100%.

Здійснюючи операції з банківськими металами на валютному ринку України,банки керуються Законом України «Про державне регулювання видобутку,виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння таконтроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р. №637/97-ВР таположенням «Про організацію торгівлі банківськими металами на валютномуринку України», затвердженим постановою Правління Національного банкуУкраїни 24 лютого 1998 р. №65.

Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку вусіх банківських металах було встановлено на рівні до 10, а з 15 січня 1999 р.— не більш як 2 відсотки.

Для визначення нормативів відкритої валютної позиції до розрахункукапіталу береться сума капіталу, зафіксована за балансом на попередній день.

Нормативи відкритої валютної позиції розраховуються за формою №450,наведеною в «Правилах організації фінансової та статистичної звітностібанків України», затверджених постановою Правління Національного банкуУкраїни від 12 грудня 1997 р. за №436.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щодня і окремо щодокожної іноземної валюти.

До операцій, що впливають на відкриту валютну позицію уповноваженогобанку, належать:

купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні істрокові операції (на умовах «своп», «форвард»,«опціон» та ін.), за якими виникають вимоги та зобов'язання віноземних валютах незалежно від способів і форм розрахунків за ними;

-         одержання(сплата) іноземної валюти у вигляді доходів
або витрат і нарахування доходів і витрат, що обліковуються
на гривневих рахунках;

-         купівля(продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

-         надходженнякоштів в іноземній валюті до статутного
фонду за умови, що банк несе зобов'язання перед засновниками-нерезидентами віноземній валюті;

-         погашеннябанком безнадійної заборгованості в іноземній
валюті, списання якої здійснюється з гривневого рахунку витрат;

-         іншіобмінні операції з іноземною валютою (виникнення
вимог в одній валюті у разі розрахунків за ними в іншій ва
люті, в тому числі й національній, що приводять до зміни структури активів занезмінності пасивів, і навпаки).

Валютна позиція виникає на дату операції з купівлі (продажу) іноземноївалюти, а також нарахування доходів (витрат), зарахування на рахунки (списанняз рахунків) інших доходів (витрат) та відповідно до перелічених операцій.

Уповноважений банк одержує право на відкриту валютну позицію з датиотримання ним від Національного банку України банківської ліцензії на правопроведення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати їївідкликання Національним банком України.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України «Проокремі питання, пов'язані з регулюванням діяльності комерційних банків»від 17 грудня 1998 р. №524 статутний капітал банку, сплачений у вільноконвертованій валюті, не береться до уваги при визначенні нормативів відкритоївалютної позиції та довгої відкритої позиції у вільно конвертованій валюті заумови, що ці кошти розміщені на окремому рахунку в Національному банку України.

Обсяг валюти на окремому рахунку в Національному банку України длярозрахунку відкритої валютної позиції визначається банками самостійно щодекади.

За коштами статутного капіталу банків у вільно конвертованій валюті,розміщеними на окремому рахунку в Національному банку України, сплачуєтьсяставка на рівні «LIBOR-1».

За порушення комерційними банками нормативів відкритої валютної позиціївідповідно до ст. 48 Закону України «Про банки і банківськудіяльність» та «Положення про застосування Національним банкомУкраїни санкцій за порушення банківського законодавства», затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 16 травня 1995 р. №115 (іззмінами та доповненнями), встановлено відповідні заходи впливу (за кожнийвипадок порушення), перелік яких наведено в табл. 1.

Заходи впливу за порушення економічних нормативів до комерційних банківзастосовуються регіональними управліннями Національного банку України згідно зпостановою Правління Національного банку України «Про затвердженняположення про застосування Національним банком України заходів впливу докомерційних банків за порушення банківського законодавства» від 4 лютого1998 р. за №38 з обов'язковим погодженням з управлінням контролю економічнихнормативів Департаменту безвиїзного нагляду. Національний банк України залишаєза собою можливість вживати інших заходів впливу та встановлювати порядок їхвикористання залежно від конкретної економічної ситуації.

Таблиця 1.

Заходи впливу за порушення комерційними банками нормативів відкритоївалютної позиції уповноваженого банку

Порушення нормативів Заходи впливу за порушення одноразове повторне систематичне примусові непримусові 1. Загальної відкритої валютної позиції — H 15 Лист із зобов'язаннями Штраф Відкликання ліцензії на проведення банківських операцій з валютою 2. Відкритої валютної позиції у ВКВ — H 16 Штраф Зменшення нормативного значення відкритої валютної позиції Відкликання ліцензії на проведення банківських операцій з валютою 3. Відкритої валютної позиції у НКВ — H 17 Лист із зобов'язаннями Письмове попередження Зменшення нормативного значення відкритої валютної позиції 4. Відкритої валютної позиції в усіх банківських металах — H 18 Лист із зобов'язаннями Штраф Відкликання ліцензії на проведення операцій з банківськими металами

У разі неузгодження зазначеного питання між Департаментом безвиїзногонагляду та регіональними управліннями Національного банку України остаточнерішення виносить Правління Національного банку України.

До одноразового порушення належить невиконання протягом одного місяцязагальновстановлених економічних нормативів (за нормативами, що встановлюютьсяіз розрахунку середньозваженої величини) та протягом одного разу (занормативами, що розраховуються для кожного випадку порушення).

До повторного порушення належить невиконання протягом, двох місяцівзагальновстановлених економічних нормативів (за нормативами, що визначаються ізрозрахунку середньозваженої величини) і протягом двох та більше разів (занормативами, що розраховуються за кожний випадок порушення).

До систематичного порушення належить невиконання протягом трьох місяцівзагальновстановлених економічних нормативів (за нормативами, що визначаються ізрозрахунку середньозваженої величини) та протягом місяця (за нормативами, щорозраховуються для кожного випадку порушення). При цьому повторним ісистематичним порушенням економічних нормативів вважається таке, щовідбувається або кожного місяця (дня) поспіль або через певний проміжок часу.

Якщо банк порушив одночасно кілька нормативів відкритої валютної позиції,штраф стягується з розрахунку більшої суми.

Контроль за співвідношенням довгих і коротких валютних позицій банку, атакож додержанням нормативів відкритих валютних позицій має важливе практичнезначення для управління валютними ризиками з метою їх зниження чи уникнення.

Враховуючи значні коливання валютного курсу протягом вересня—жовтня 1998p., Національний банк України постановою від 17 грудня 1998 р. №524 дозволиврегіональним управлінням НБУ не вважати порушенням відхилення в додержаннікомерційними банками всіх обов'язкових економічних нормативів (крім нормативівліквідності) тільки в частині відхилень, що спричинені зміною курсу гривні (дозавершення строку дії кредитних угод).

Список літератури

1.        Бездітко, Ю. М.Валютне регулювання [Текст]: навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О.Мануйленко, Г. А. Стасюк. — Херсон: Олді-плюс, 2004. — 272 с.

2.        Валютнерегулювання [Текст]: навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко,Г. А. Стасюк. — Херсон: Олді-плюс, 2004. — 272 с.

3.        Гребельник, О.П.Основи зовнішньоекономічної діяльності [Текст]: підручник / О. П. Гребельник.- 3-е вид., перероб. та доп. — К.: ЦУЛ, 2008. — 432 с.

4.        Дзюблюк, О.В.Валютна політика [Текст]: підручник / О. В. Дзюблюк. — К.: Знання, 2007. — 422 с.

5.        Поєдинок, В.В.Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності [Текст]: навчальнийпосібник / В. В. Поєдинок; Мін-во освіти і науки України. — К.: ЮрінкомІнтер, 2006. — 288 с.

6.        Попов, Є. Є.Фактори впливу на валютний курс та його регулювання [Текст] / Є. Є. Попов //Формування ринкових відносин в Україні. — 2007. — N 8. — C.31-35

7.        Правові основизовнішньоекономічної діяльності [Текст]: навчальний посібник / Мін-во освіти інауки України; ред. Л. С. Сміян. — К.: КНТ, 2008. — 416 с.

8.        Про системувалютного регулювання і валютного контролю [Текст]: декрет / Україна. КабінетМіністрів. — [Б. м.: б. и.], 1993. — Б. ц.

9.        Руденко, Л.В.Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції [Текст]: підручник / Л.В. Руденко. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: ЦУЛ, 2007. — 632 с.

10.      Хомутенко, В.П.Фінанси зовнішньоекономічної діяльності [Text]: навчальний посібник / В. П.Хомутенко, В. В. Немченко, І. С. Луценко. — К.: ЦУЛ, 2009. — 474 с.