Реферат: Єдиний економічний простір як інтеграційне економічне угрупування
Зміст
Вступ
Розділ 1. Єдиний економічнийпростір як інтеграційне економічне угрупування
Розділ 2. Аналіз переваг танедоліків економічної інтеграції України в ЄЕП
Розділ 3. Напрями вдосконаленняінтеграційних економічних процесів в межі ЄЕП
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Анотація
Визначено основніпроблеми інтеграційної політики України. При аналізі торговельних відносин зкраїнами-членами ЄЕП особлива увага приділялася зовнішньоторговельнимвідносинам України з Росією як основним торговельним партнером. Наведеноаргументи за і проти входження України у ЄЕП. Зроблено конкретні висновки тапропозиції щодо інтеграційних пріоритетів України як фактора підвищенняконкурентоспроможності українських підприємств та забезпечення економічноїбезпеки держави.
Вступ
Актуальність теми. Єдиний європейський ринок для України — можливість розвивативзаємовигідне співробітництво із своїми основними економічними партнерами,обсяги торгівлі з якими постійно зростають. Питання, врешті-решт, полягає не уперспективі поглинання України її сусідами, а в необхідності та здатностіпродовжувати прагматичне, взаємовигідне співробітництво з усіма партнерами. Прицьому інтеграція має розглядатися не як мета, а як засіб забезпеченняреалізації національних інтересів, у тому числі і в транзитній сфері. Дослідженняданої сфери зовнішньополітичного і економічного життя України зумовлюєтьсянеобхідністю концептуального обґрунтування основних напрямків і цілейзовнішнього співробітництва України, визначення доцільних інструментів такоївзаємодії по окремих важливих її напрямах з урахуванням потреб вітчизняноїекономіки.
У вітчизнянійнауковій літературі питання багатовекторності інтеграційного розвитку України,співробітництва в межах ЄЕП знайшли відображення в численних роботахО.Білоруса, В.Будкіна, І.Бураковського, В.Геєця, М.Дудченка, А.Кредісова,І.Лукінова, Д.Лук'яненка, О.Мозгового, В.Новицького, В.Онищенка, Є.Панченка,Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, А.Румянцева, В.Степаненка, В.Супруна,В.Федосова, А.Філіпенка, С.Фоміна, А.Хахлюка та інших.
Однак, розгляд проблеми інтеграційного середовища України, нанашу думку, досі не носить комплексного характеру, який дозволив би оцінити всіпереваги і недоліки векторів інтеграційного розвитку, а також можливості чизагрози для України.
Метою даної роботи стала всебічна оцінка векторівінтеграційного руху України.
У відповідності до поставленої мети були визначені наступні завдання:
— розглянути та охарактеризувати сутність ЄЕП;
— провести аналіз переваг та недоліківекономічної інтеграції України в Єдиний економічний простір;
- запропонувати напрями вдосконалення інтеграційнихекономічних процесів в межі ЄЕП.
Об′єктом дослідження є Єдинийекономічний простір.
Предметом – особливості інтеграційного економічногоугрупування.
Структура та обсяг роботи. Робота складаєтьсязі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, містить 1рисунок і 5 таблиць загальним обсягом 37 сторінок.
Розділ1. Єдиний економічний простір як інтеграційне економічне угрупування
Важливимнапрямом інтеграційних зусиль України у контексті реалізації свого транзитногопотенціалу стала її участь у реалізації проекту щодо створення ЄЕП у складіБілорусії, Казахстану, Росії та України.
ПідЄЕП сторони домовилися розуміти економічний простір, який об'єднує митнітериторії чотирьох країн, де діють механізми регулювання економіки, щопобудовані на єдиних принципах і забезпечують вільне переміщення товарів,послуг, капіталу та робочої сили, а також здійснюються єдина зовнішньоторговата узгоджені податкова, грошово-кредитна й фінансово-валютна політики. ЄЕПстворюється з метою розвитку торгівлі та взаємних інвестицій, що повиннізабезпечити сталий розвиток економік сторін на основі загальновизнанихпринципів і норм міжнародного права (у тому числі правил і принципів СОТ), а такожрозвитку економічного потенціалу і конкурентоспроможності економік країн, якіутворюють ЄЕП, на зовнішніх ринках. Крім того, до основних завдань ЄЕП входятьформування єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій(зокрема, у сфері залізничного транспорту, магістральних телекомунікацій,транспортування електроенергії, нафти й газу), забезпечення недискримінаційногодоступу до послуг їх об'єктів та єдиних тарифів на них.
Метою формування ЄЕП єстворення умов для стабільного й ефективного розвитку економік держав-учасницьі підвищення рівня життя населення.
Держави-учасниці прагнутьсприяти:
- розвитку торгівліта інвестицій між державами-учасницями, що забезпечуватиме сталий розвитокекономік держав-учасниць на основі загальновизнаних норм і принципівміжнародного права;
- створеннюможливостей для розвитку підприємницької діяльності шляхом встановленнягармонізованих систем регулювання та інтегрування інфраструктурного комплексу;
- інтеграції танарощуванню економічних потенціалів держав-учасниць з метою підвищенняконкурентоспроможності економік держав-учасниць на зовнішніх ринках.
Поетапне вирішеннязавдань поглиблення інтеграції обумовлюється виконанням державами-учасницямивзятих зобов'язань та фактичним вирішенням таких завдань [11]:
- формування зонивільної торгівлі без вилучень та обмежень, що передбачає незастосування увзаємній торгівлі антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних захиснихзаходів на базі проведення єдиної політики в галузі тарифного і нетарифногорегулювання, єдиних правил конкуренції, застосування субсидій та інших формдержавної підтримки;
- уніфікаціяпринципів розробки та застосування технічних регламентів і стандартів,санітарних і фітосанітарних норм;
- гармонізаціямакроекономічної політики;
- створення умовдля вільного руху товарів, послуг, капіталу та робочої сили;
- гармонізаціязаконодавств держав-учасниць у тій мірі, в якій це необхідно для функціонуванняЄЕП, включаючи торгову і конкурентну політику;
- формування єдинихпринципів регулювання діяльності природних монополій (у сфері залізничноготранспорту, магістральних телекомунікацій, транспортування електроенергії,нафти, газу та інших сферах), єдиної конкурентної політики та забезпеченнянедискримінаційного доступу та однакового рівня тарифів на послуги суб'єктівприродних монополій.
ЄЕП формуєтьсяпоетапно, з урахуванням можливості різнорівневої та різношвидкісної інтеграції.Різношвидкісна інтеграція означає, що кожна держава самостійно визначає моментприєднання до того чи іншого міжнародного договору, що призводить дорізнорівневої інтеграції, коли держави-учасниці знаходяться на різних рівняхінтеграційної взаємодії.
Різнорівнева тарізношвидкісна інтеграція означає, що кожна держава-учасниця самостійновизначає, в яких з напрямів розвитку інтеграції чи окремих інтеграційнихзаходах вона братиме участь і в якому обсязі. Держава має можливість приєднатися до міжнароднихдоговорів, що забезпечують формування та функціонування ЄЕП, у міру готовності.При цьому держава повинна дотримуватись погодженої послідовності приєднання допереліку міжнародних договорів. Для приєднання держав до діючих в рамках ЄЕПміжнародних договорів потрібна згода всіх держав-учасниць цих міжнароднихдоговорів. Це правило поширюється на функціонування основних принципів і умовЄЕП, які визначаються цією Концепцією.
Перехід від одного етапуформування ЄЕП до іншого здійснюють ті держави-учасниці, які виконали заходи,передбачені у попередньому етапі Комплексу основних заходів щодо формуванняЄдиного економічного простору.
Обсяг переваг, щонадаються державами-учасницями одна одній, визначається угодами з формуванняЄЕП, учасницями яких вони є. Неучасть абочасткова участь будь-якої держави-учасниці в окремих напрямах розвиткуінтеграції чи окремих інтеграційних заходах не повинна бути перешкодою дляінших держав-учасниць у здійсненні зазначених напрямів розвитку інтеграції чиокремих інтеграційних заходів.
Більш пізні терміниприєднання будь-якої держави-учасниці до окремих напрямів розвитку інтеграціїчи окремих інтеграційних заходів не змінюють її статусу учасниці ЄЕП.
Враховуючи різні ступеніінтеграції держав-засновниць ЄЕП (Російська Федерація і Республіка Білорусь –Союзна держава, Російська Федерація, Республіка Білорусь та РеспублікаКазахстан – члени ЕврАзЕС), терміни можливого переходу до більш високихступенів інтеграції визначаються кожною державою-учасницею самостійно.
Координація процесівформування ЄЕП здійснюється відповідними органами, які створюються на основіокремих міжнародних договорів. Структура органів формується з урахуваннямрівнів інтеграції.
Органи ЄЕП створюються наоснові поєднання міждержавних елементів і принципу передачі частини повноваженьдержав-учасниць єдиному регулюючому органу з поступовим підвищенням значущостіостаннього.Здійснення координації й управління формуванням ЄЕП на міждержавному рівнізабезпечуватиметься Радою глав держав-учасниць (далі – РГД) [4, с.14].
Кількість голосів кожноїдержави-учасниці у рамках РГД розподіляється виходячи з принципу „одна держава– один голос”. Рішення РГД приймаються консенсусом. Держави-учасниці засновують єдиний регулюючий орган(Комісію), якому вони на основі міжнародних договорів делегують частину своїхповноважень. Його рішення є обов’язковими для виконання всімадержавами-учасницями.
Комісія розпочинає своєфункціонування з моменту введення спільного митного тарифу або єдиних правилконкуренції залежно від того, що вводиться раніше. У міру розвитку тапоглиблення інтеграційних процесів повноваження єдиного регулюючого органувідповідно розширюються.
У Комісії рішення з усіхпитань приймаються зваженим голосуванням. Кількість голосів кожної здержав-учасниць визначається з урахуванням її економічного потенціалу. Розподілголосів і процедура голосування встановлюються на основі домовленостідержав-учасниць.
Основними повноваженнямиРГД є [4, с.15]:
- визначенняперспектив подальшої інтеграції у рамках ЄЕП;
- контроль завиконанням Комплексу основних заходів з формування Єдиного економічногопростору;
- забезпеченнязастосування і дотримання основних принципів та заходів, які приймаються дляформування ЄЕП;
- виробленняторгово-економічної політики стосовно третіх країн;
- прийняття рішеньпро прийняття нових членів до ЄЕП;
- постановказавдань з уніфікації митно-тарифної і конкурентної політики держав-учасниць ЄЕПта розгляд доповідей Комісії;
- прийняття іншихрішень з принципових питань функціонування ЄЕП.
Для забезпеченняналежного функціонування та розвитку ЄЕП Комісія у рамках своєї компетенції:
- забезпечуєреалізацію цілей і завдань ЄЕП;
- приймає рішення ідає висновки з питань, пов’язаних з досягненням цілей та виконанням завданьЄЕП;
- розробляє проектинормативних правових актів, методичні матеріали та інші документи, необхіднідля досягнення цілей і виконання завдань ЄЕП;
- здійснює іншіповноваження.
Основними принципамифункціонування ЄЕП є забезпечення свободи переміщення товарів, послуг, капіталута робочої сили через кордони держав-учасниць.
Згідноз Концепцією формування ЄЕП, принцип вільного переміщення товарів передбачаєусунення вилучень з режиму вільної торгівлі та зняття обмежень у торгівлі наоснові уніфікації митних тарифів, формування єдиного митного тарифу, якийвстановлюватиметься на базі узгодженої методики, використання засобівнетарифного регулювання та інструментів регулювання торгівлі товарами з«третіми» країнами. Принцип забезпечення вільного руху послугпередбачає формування загальних правил і підходів для забезпечення вільногодоступу на ринок послуг та їх постачальників у межах ЄЕП, а також здійсненняузгодженої політики щодо доступу на ринки послуг «третіх» країн іпостачальників послуг у межах ЄЕП. Принцип провадження єдиної політики вокремих галузях економіки передбачає укладення секторальних угод, якірозроблятимуться на розвиток Угоди про формування Єдиного економічногопростору. Переважну частину першочергових документів складають ті, щорегулюватимуть процедури і правила переміщення товарів і послуг через митнікордони країн — учасниць ЄЕП. Зокрема, це [7]:
- угодащодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митні кордонидержав — учасниць ЄЕП;
- угоди проприйняття єдиних правил визначення країни походження товарів з«третіх» країн і про порядок стягнення вивізного мита з товарів, якіпоставляються до «третіх» країн;
- угода проєдині правила застосування митних квот;
- угоди проспрощення порядку митного оформлення і митного контролю на внутрішніх кордонах,а також про єдині засади застосування інформаційних технологій при здійсненнімитного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через кордонидержав — учасниць ЄЕП;
- угоди проєдині умови транзиту територіями держав — учасниць ЄЕП, а також про єдинийпорядок транзиту товарів з «третіх» країн (до «третіх»країн) митними територіями держав — учасниць ЄЕП;
- протоколпро митний контроль за реекспортом товарів, які походять з територій держав — учасниць ЄЕП і вивозяться до «третіх» країн;
- угодащодо єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій.
Наступнимкроком у митно-тарифних відносинах повинна стати розробка основ митногозаконодавства країн — членів угруповання. На нашу думку, ЄЕП має можливістьвикористовувати всі позитивні напрацювання у сфері нормативно-законодавчої базиСНД, яка стосується і загальних питань організації міжнародних перевезень, і їхгалузевих особливостей. Зокрема, на 12-му засіданні координаційної транспортноїради (КТР) СНД, яке відбулося 16-17 листопада 2004 р. у Єревані, багато увагиприділялося питанням вироблення загальної транспортної політики, гармонізаціїзаконодавчих і підзаконних актів і механізмів їх реалізації. Конкретно йшлосяпро Угоду щодо введення міжнародного сертифіката із зважування вантажнихтранспортних засобів на територіях країн — учасниць КТР, Угоду про гармонізаціюстандартів професійної компетентності спеціалістів, юридичних осіб таіндивідуальних підприємців, які здійснюють міжнародні перевезення у рамках СНД,а також про питання доцільності прискорення розробки порядку та механізмупоетапного скасування дозвільної системи вантажних перевезень, тощо. За даними Радиіз залізничного транспорту країн СНД, у 2003 р. частка перевезень вантажівзалізничним транспортом (вантажооборот) РФ (1668,9 млрд. ткм), України (225,3млрд.), Казахстану (147,7 млрд.) і Білорусії (38,4 млрд. ткм), тобто державмайбутнього ЄЕП на території СНД, склала 97,84% залізничного вантажооборотувсіх країн СНД (2126,2 млрд. ткм) [13].
Питанняможливості одночасної інтеграції України у ЄЕП та у ЄС залишається проблемнимяк для фахівців, так і для суспільства. За деякими твердженнями, після розширенняЄС і створення ЄЕП наша держава виявиться географічно «затиснутою» нетільки між двома потужними ринками, але й між двома концепціями розвиткуекономіки і не зможе самостійно визначатися із своїм майбутнім. Однак, на нашудумку, ЄЕП і єдиний європейський ринок — це для України не взаємовиключнийвибір, а можливість розвивати взаємовигідне співробітництво із своїми основнимиекономічними партнерами, обсяги торгівлі з якими постійно зростають. Питання,врешті-решт, полягає не у перспективі поглинання України її сусідами, а внеобхідності та здатності продовжувати прагматичне, взаємовигіднеспівробітництво з усіма партнерами. При цьому інтеграція має розглядатися не якмета, а як засіб забезпечення реалізації національних інтересів, у тому числі ів транзитній сфері.
Розділ 2. Аналіз переваг та недоліків економічної інтеграціїУкраїни в ЄЕП
ІнтеграціяУкраїни з країнами ЄЕП може значно підвищити конкурентоспроможність українськихтоварів на світових ринках через реалізацію конкурентних переваг угрупування.Про підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на ринкахкраїн-членів ЄЕП свідчить стан зовнішньої торгівлі України у 2006р., де експортдо країн ЄЕП мав вирішальний характер за умов значного його скорочення до країнЄС (табл. 2.1.).
Таблиця2.1
Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами України з країнами ЄЕПта ЄС у 2005-2006рр. [20]
Експорт
Імпорт
Сальдо
ЗТО
Коефіцієнт покриття імпорту експортом
2005
2006
2005
2006
2005
2006
2005
2006
2005
2006
Всього 32666,1 34286,8 28996,8 36141,1 3669,3 -1854,3 61662,9 70427,9 1,1 0,95Країни ЄС (25)
9779,3
9209,2
9373,6
11873,9
405,7
-2664,7
19152,9
21083,1
1,04
0,8
Країни ЄЕП
7062,4
9055,8
12738,4
13969,7
-5676
-4913,9
19800,8
23025,5
0,5
0,6
Білорусь 550,8 892 538,1 939,9 12,7 -47,9 1088,9 1831,9 1,02 0,9 Казахстан 622,9 668 388,5 186,4 234,4 41,6 1011,4 854,4 1,6 3,6 Російська Федерація 5888,7 7495,8 11811,8 12843,4 -5923,1 -5347,6 17700,5 20339,2 0,49 0,58Порівнюючипоказники зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС та ЄЕП слід зазначити, що в2005р. спостерігалася тенденція до переорієнтації українського експорту зєвропейського напряму на ринки країн ЄЕП. В свою чергу це дало можливістьпокращити торгівельний баланс України з країнами ЄЕП і призвело до підвищеннярівня зовнішньоторговельної безпеки України. Так, сальдо торговельного балансуУкраїни у торгівлі з ЄС у 2006 році зменшилось у 6,5 раз у відношенні до2005р., а у торгівлі з країнами ЄЕП, за той же період, зменшилось на 15%.Коефіцієнт покриття імпорту експортом (граничне значення якого дорівнює 1) мавтаку ж тенденцію. В 2006р. даний показник у торгівлі з ЄС становив 0,9 ізменшився на 0,2 у порівнянні з 2005р., з країнами ЄЕП 0,6 і зріс на 0,1.Зовнішньоторговельний оборот України зріс як у торгівлі з країнами ЄС, так і зкраїнами ЄЕП хоча темпи зростання значно різнились і становили відповідно 110%і 116% у відношенні до 2005р.
Особливокритична ситуація в 2006 р. для України мала місце у торгівлі продукцієюмашинобудування. Через падіння виробництва у галузі різко скоротилися обсягиукраїнського експорту цієї продукції. На ринках країн ЄЕП експорт продукціїмашинобудування зріс з 1637,8 млн. дол. США за 9 міс. 2005 р., до 1985,6 млн.дол. США за 2006 р. Водночас на західноєвропейському векторі відбулося скороченняекспорту цієї продукції з 1295,2 млн. дол. США в 2005 р. до 559,5 млн. дол. СШАу відповідному періоді 2006 р.
Отже,для забезпечення економічної безпеки, Україні необхідно приділяти особливуувагу країнам-членам ЄЕП, враховуючи те, що країни ЄС використовують українськіринки, насамперед, для нейтралізації кризових явищ у власних економіках [5].Експортний потенціал України ефективно може реалізовуватися на ринках СНД, щовимагає від України виваженої інтеграційної політики.
Надумку експертів, ЄЕП було створено, в першу чергу, для розбудови двосторонніхзв’язків між Україною та Росією. Отже, потрібно проаналізуватизовнішньоторговельні відносини між країнами як основний фактор інтеграції.
За5 місяців 2007р. в українсько-російських торговельних відносинах зберігаєтьсятенденція останніх років — зростання обсягів торгівлі товарами. У торгівлітоварами Україна втратила позитивну тенденцію 2006 р. – зростання більшвисокими темпами українського експорту у порівнянні з російським імпортом. За 5місяців 2007 р. експорт українських товарів до РФ в порівнянні з аналогічнимперіодом 2006р. зріс на 5,1%, а імпорт з РФ – 13,6% (відповідно в січні-травні2006 р. ці показники становили 25,8% і 11,6%). В результаті негативнеторгівельне сальдо за перші 5 місяців 2007 р. у порівнянні з відповіднимперіодом 2006 р. збільшилося на 5,1 млрд. дол. США (табл.2.2.).
Таблиця2.2
Зовнішня торгівля товарами України з Росією за 5 місяців 2007р. упорівнянні з 5 місяцями 2006р.(млн. дол. США)
Розділ УКТ ЗЕД
січень-травень 2006 р.
січень-травень 2007 р.
5 міс. 2007 р. у відношенні до 5 міс.
2006 р., у %
Експорт Імпорт Сальдо Експорт Імпорт Сальдо Експорт Імпорт Сальдо І 196,8 13,7 183,1 44,0 24,4 19,6 22 177 10 ІІ 14,8 13,2 1,6 24,3 24,1 0,2 163 183 10 ІІІ 49,8 3,3 46,5 35,8 4,6 31,2 71 140 67 IV 249,9 121,8 128,1 212,1 134,0 78,1 84 110 60 V 119,6 2921,2 -2801,6 91,9 2993,7 -2901,8 76 102 103 VI 184,1 210,8 -26,7 214,7 279,6 -64,9 116 132 241 VII 79,8 166,1 -86,3 116,4 173,0 -56,6 145 104 65 VIII 0,4 1,2 -0,8 0,8 2,6 -1,8 170 219 249 IX 5,0 10,6 -5,6 7,5 23,3 -15,7 151 220 282 X 122,3 105,6 16,7 142,0 127,0 15 116 120 90 XI 25 38,5 -13,5 29,6 41,8 -12,2 118 108 90 XII 2,7 1,4 1,3 7,9 1,4 6,5 294 100 501 XIII 41,8 45,4 -3,6 49,8 68,7 -18,9 119 151 519 XIV - - - 4,8 6,3 -1,5 145 20 - XV 769,0 445,8 323,2 894,7 536,0 358,7 116 120 111 XVI 481,3 370,1 111,2 548,7 499,3 49,4 114 134 44 XVII 313,1 253,4 59,7 376,1 423,4 -47,3 120 166 -79 XVIII 17,0 30,2 -13,2 24,4 37,9 -13,5 143 125 102 XIX - - - 7,1 25,2 -18,1 - - - XX 23,4 8,5 14,9 27,7 17,0 10,7 118 204 70 XXI 0,005 0,5 -0,495 0,001 0,05 -0,049 26 12 11 ТПП 0,5 2,4 -1,9 1,9 4,6 -2,7 397 191 140 Різне 26,1 30,4 -4,3 - - - - - - Всього 2722,4 4794,1 -2071,7 2862,2 5448,0 -2585,8 105,13 113,64 124,8Розрахованоза даними Держкомстату України
Найбільшкритична ситуація для України на російських ринках склалася у торгівліпродовольчими товарами. Якщо в січні-травні 2005 р. частка продуктів тваринногопоходження в товарному експорті України до РФ становила 7,9%, то у січні-травні2007 р. вона дорівнювала лише 1,5%. Найбільших втрат Україна зазнала у торгівлім’ясомолочними продуктами. Зокрема, поставки м’яса та субпродуктів наросійський ринок з початку 2007 р. з України фактично припинилися, експорт молочноїпродукції значно скоротився (з 143,9 млн. дол. США до 42,8 млн. дол. США або в3,4 рази). Хоча говорити про відмову РФ від українського імпорту цих товарівзавдяки значному зростанню продукції власного виробництва малоймовірно. Заданими Федеральної служби державної статистики РФ темпи зростання виробництвам’яса у першому півріччі 2007 р. становили лише 103,6%. При цьому слідвраховувати, що в Росії у першому півріччі відбулося скороченні поголів’я ВРХна 5,3% у порівнянні з аналогічною датою 2006 р. Виробництво молока в РФ впершому півріччі 2007 р. скоротилося на 0,3%. За даними експертів російськогоЦентру соціальних досліджень та інновацій в першому півріччі 2007 р. на імпортм’яса в РФ витрачено більше коштів, ніж виділено на рік по національному проектупідтримки агропромислового комплексу [17].
Значноскоротилися обсяги експорту жирів та олії (на 29%), готових харчових продуктівз м’яса (на 52,4%), цукру та кондитерських виробів з цукру (на 42,7%).
Негативнітенденції простежуються і в торгівлі товарами машинобудування. Порівняннятемпів зростання експорту та імпорту цих товарів за 5 місяців 2007 р. заналогічним періодом 2006 р. не на користь українських експортерів. Про цесвідчить динаміка коефіцієнту покриття імпорту експортом по товарах машинобудування.Він зменшився з 1,24 до 0,99. Зокрема, по механічному та електричномуобладнанню (розділ XVI УКТ ЗЕД) коефіцієнт покриття імпорту експортом за 5місяців 2007 р. скоротився з 1,3 до 1,1, що мало наслідком зменшенняпозитивного сальдо на 61,8 млн. дол. США.
Майжетретину (31,3%) українського товарного експорту до РФ становлять недорогоцінніметали. В умовах активного розвитку китайсько-російських відносин та посиленнізагрози поступового витіснення українських виробників китайськими виробникамиметалопродукції з традиційних ринків збуту, незначне зменшення обсягів експортучорних металів (на 6,1%) на російський ринок за перші 5 місяців 2007 р. вжеможна розглядати як першу ознак перерозподілу російського ринку металів.Завдяки скасуванню США щодо України поправки Джексона-Веніка Україна змоглакомпенсувати втрати на російському ринку. За січень-травень 2007 р. темпи ростуукраїнського експорту чорних металів до США у порівнянні з відповідним періодом2006 р. збільшилися в 2,1 рази.
Цінегативні тенденції для українських виробників на російському ринку свідчатьпро переорієнтацію значної його частини на продукцію країн ЄС, Бразилії,Аргентини, США та ін. За даними Федеральної служби державної статистики РФ упершому півріччі 2007 р. у зовнішньоторговельному обороті частка країни ЄСстановила 52,1%, Китаю – 5,9%, України – 5,4%, відповідно в першому півріччі2006 р. ці цифри становили 52,9%, 5,5% та 6,2% [7].
Однак найбільшапроблема для україно-російських торговельних стосунків лишається монополія Росіїщодо забезпечення потреби української економіки в енергоносіях, що євирішальним чинником у посиленні загроз у енергетичній і економічній безпецікраїни. За 5 місяців 2007 р. частка імпорту російських енергоносіїв в загальнихобсягах імпорту енергоносіїв становила 54,3%. Для країн ЄС частка імпортуенергоносіїв з однієї країни (порогове значення) не повинна перевищувати 30%загальної їх потреби, оскільки є загроза економічного та політичного тискукраїни-монопольного постачальника на країну-імпортера (січневі події 2007 р. єтому свідченням). При цьому слід відзначити, що у порівнянні з січнем-травнем2006 р. цей показник суттєво знизився – на 14,3%. Однак, небажання українськихвиробників переходити на енергозберігаючі технології призводить до того, що негативнесальдо по енергоносіях (-2901,8 млн. дол. США) перевищує весь українськийтоварний експорт (2862,2 млн. дол. США). Із 1 січня 2008 небуло здійснене скасування російського експортного ПДВ на нафту, щопоставляється в Україну, попри те, що відповідний закон російська Держдумаприйняла ще в серпні. Формальна причина — відсутність офіційних роз’яснень щодонового механізму стягування ПДВ. Газпром, пославшись на відсутність необхіднихтехнічних можливостей, наприкінці минулого року відмовлявся компенсуватипоставки газу в разі непідписання нового контракту з Туркменістаном, попри дануним раніше усну обіцянку покривати можливі перебої туркменських поставок [17].
Нещодавно була підписанаугода про квоти на поставку українських труб малого діаметра до Росії на 2005 —2009 рр. Вона прямо суперечить умовам ЄЕП, причому навіть не тим, щоконцептуально не відповідає вільній торгівлі без вилучень і обмежень.Концепцією формування ЄЕП передбачена уніфікація «заходів нетарифногорегулювання на основі норм і правил СОТ». Водночас квоти були надані не Україніяк державі, а конкретним підприємствам, які входять до групи «Інтерпайп» (дещопізніше кілька інших підприємств української трубної промисловості отрималисвої квоти завдяки добровільним обмеженням свого експорту). Проблема в тому, щоправила СОТ прямо забороняють подібне надання торгових преференцій окремимпідприємствам, перешкоджаючи інтересам інших, оскільки таким чином штучностворюється нерівне конкурентне поле.
Двосторонніторговельні зв’язки стримує наявність митних тарифів між країнами, що зменшуєконкурентоспроможність продукції на ринку країн-учасниць ЄЕП. У таблиці 2.3представлені обмеження, що можуть бути анульовані в результаті створення ЄЕП.
Таблиця2.3
Обмеження, що можуть бути скасовані після створення зони вільноїторгівлі України з Росією
Групи товарів
Вид обмежень
Розмір
Чи буде скасоване
1 2 3 4 Експорт України Цукор білий Мито 206 дол. США / т Так Спирт етиловий і інший спирти денатуровані Мито 2 євро за літр Так Горілка Мито 2 євро за літр Так Сигарети Мито 30 євро за 1000 шт. Так Плоский прокат із заліза, легованої або нелегованої сталі з цинковим або алюмінієво-цинковим покриттям Антидемпінгове мито Скасовано з 01.02.2004 р. Імпорт в Україну Нафта сира Експортний ПДВ 20% Можливо Газ природний зріджений Експортний ПДВ 20% Можливо Автомобілі Квота 20826 шт. Обговорюється Сода харчова Квота 2500 т Так Цемент Квота 157500 т ТакПолітична підосноваперерахованих дій — спроба тиску Росії на Україну. При цьому проглядає намірголовного ініціатора проекту «ЄЕП» відмовитися від нових практичних кроків ізйого розвитку. Поки що не зовсім зрозуміла мотивація. Можна припустити, щотепер унаслідок євроінтеграційних намірів України стала однозначноюнеможливість і безперспективність створення митного союзу ЄЕП, що робитьлібералізацію торгівлі в об’єднанні як економічно, так і політично невигідноюдля російського керівництва.
Проаналізуєтакож динаміку прямих іноземних інвестицій в економіку України з бокукраїн-учасниць Єдиного економічного простору (див. дані таблиці 2.4.).
Таблиця 2.4
Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄЕП, млн. дол. США
Країна Обсяги прямих інвестицій на кінець періоду 2004р. 2005р. 2006 Білорусія 13,2 19,1 16,4 Казахстан 0,4 3,7 3,9 Росія 457,5 799,7 906,8Всього з країн ЄЕП
471,1
822,5
927,1
Розрахованоза даними держкомстат України
Інвестиціїв економіку України з країн ЄЕП склали на кінець 2005 р. 822,5 млн. дол. США(7% від загального обсягу ПІІ). Основним інвестором є Росія на, яку припадає97% всіх інвестицій з країн ЄЕП. Основними інвестиційно привабливими галузямидля країн ЄЕП є [11]:
• для Росії: обробнапромисловість 174,6 млн. дол. США станом на 1 півріччя 2007 р. (189,5 напочатку 2006 р. млн. дол. США), сільське господарство, мисливство та пов’язаніз ни-ми послуги 16,2 млн. дол. США (15 млн. дол. США), оптова та роздрібнаторгівля; торгівля транспортними засобами та послуги з ремонту 56,5 млн. дол.США (44,5 млн. дол. США), транспорт і зв'язок 75,9 млн. дол. США (71,4 млн.дол. США), фінансова діяльність 71,8 млн. дол. США (24,1 млн. дол. США)операціїз нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам 74,9 млн. дол. США(73,6 млн. дол. США), охорона та соціальна допомога 104,4 млн. дол. США (103,2млн. дол. США), нерозподілені за видами економічної діяльності обсяги ПІІ 244,5млн. дол. США (207,4 млн. дол. США);
• для Білорусії: добувнапромисловість 6,2 млн. дол. США (5,4 млн. дол. США), обробна промисловість 2,4млн. дол. США (2,3 млн. дол. США), транспорт і зв'язок 2,2 млн. дол. США (2,2млн. дол. США), охорона здоров’я та соціальна допомога 3,4 млн. дол. США (7,1млн. дол. США);
• для Казахстану: будівництво 3млн. дол. США (3 млн. дол. США), обробна промисловість 0,6 млн. дол. США (0,5млн. дол. США).
Процесформування ЄЕП, на рівні ЗВТ в країнах — учасницях стає одним з індикаторівступеня готовності країн до вступу у СОТ. За умов створення ЗВТ в рамках ЄЕПможна спрогнозувати зростання зовнішньої торгівлі між Україною та іншимикраїнами-учасницями. Якщо реально ЗВТ не буде утворена, то в кінці 2008 р.Росія, а згодом і Казахстан, мають реальний шанс вступити до СОТ, що такожпризведе до більшої лібералізації зовнішньоторговельних відносин між країнамизасновницями ЄЕП.
УчастьУкраїни в ЄЕП дасть можливість швидше досягти економічних критеріїв вступу вЄС, таким чином інтеграція на східному векторі одночасно прискорить інтеграціюна західному. Вигоди і втрати України від участі в ЄЕП наведені в таблиці 2.5.
Таблиця2.5 Переваги та недоліки участіУкраїни у ЄЕП
Переваги
Недоліки
1. Збільшення експорту до країн учасниць (найвідчутніший цей ефект буде в торгівлі з Росією, яка є найбільшим торгівельним партнером України). Передусім збільшиться експорт сільськогосподарської продукції, продуктів харчування та чорних металів, щодо яких у чинному режимі вільної торгівлі найбільше вилучень.
2. Зниження собівартості продукції українських експортерів завдяки здешевленню імпортованої сировини та збільшенню економії на масштабі внаслідок доступу на більший ринок.
3. Поглиблення конкуренції між виробниками з чотирьох країн сприятиме підвищенню ефективності української економіки.
4. Скасування митного контролю та митного оформлення вантажів між країнами-учасниками, забезпечить повну свободу руху послуг, капіталів і робочої сили.
5. Підвищення конкурентоспроможності українських товарів на світових ринках через реалізацію конкурентних переваг угрупування.
1. Існує ризик, що навіть після скасування імпортного та експортного мита у взаємній торгівлі країни провадитимуть чимало антидемпінгових і спеціальних розслідувань, які зводитимуть нанівець тарифну лібералізацію.
2. Відсутність згоди країн учасниць на перехід до українських митних тарифів. Значне посилення торговельних бар’єрів із країнами, які не є членами ЄЕП призведе до переорієнтації споживачів і виробників на імпорт товарів із країн об’єднання, де їх виробництво менш ефективне.
3. Існує великий ризик, що економічну політику в інтеграційному об’єднані формуватиме найвпливовіший учасник – Росія.
4. Недостатність існуючих коопераційних зв’язків між виробниками держав ЄЕП.
Теоретично, вразі активізації співпраці в інших напрямах існує ще й можливість виходуУкраїни з ЄЕП. Але вцьому з різних причин ніхто не зацікавлений. Серед не дуже помітних чинниківцього роль СОТ (після того, як до неї вступлять країни-учасники ЄЕП). Аджеправила цієї організації передбачають режим найбільшого сприяння, що означає,що будь-яка торгова преференція, яка надається будь-якому партнеру-учасникуСОТ, автоматично поширюється на всіх інших членів організації. Виняток із цьогоправила зроблено для учасників інтеграційних об’єднань. Тому ЄЕП залишитьсязручним юридичним каркасом для надання чотирма його сторонами одна одній різнихторгових пільг без формального порушення вимог СОТ.
Розділ3. Напрями вдосконалення інтеграційних економічних процесів в межі ЄЕП
Одним з актуальних дляУкраїни питань стосовно формування Єдиного економічного простору є вибіроптимальної форми інтеграції в ЄЕП. Така можливість передбачена Статтею 5 Угодипро формування Єдиного економічного простору: „ЄЕП формується поетапно, зурахуванням можливості різнорівневої і різношвидкісної інтеграції” [11].Йдеться про альтернативу між формуванням зони вільної торгівлі або ж митногосоюзу як першої мети, над якою працює робоча група зі створення ЄЕП. Глибшіформи інтеграції обговорюються, але залишаються питанням середньо- ідовгострокової перспективи.
Росія категоричнонаполягає на митному союзі („повноцінна зона вільної торгівлі буде можливоютільки в рамках митного союзу”). Казахстан, як член ЄврАзЕС, вже перебуває умитному союзі з Росією. А Білорусі, за великим рахунком, все це байдуже.
Очевидно, вибіроптимального для України інтеграційного рішення в ЄЕП є непростим,неоднозначним: потрібно врахувати цілу низку внутрішніх і зовнішніх факторів.Оскільки це питання зберігає актуальність, його цікаво розглянути з урахуваннямсвітового досвіду та зовнішньоекономічних інтересів України.
Вихідна позиція України. ЄЕП – організація, членами якої маютьбути чотири держави. Незважаючи на це, дискусія, що розгорнулася в Українінавколо участі в інтеграційному об’єднанні, сфокусувалася на відносинах зРосією. Тому існує думка, що ЄЕП – це спосіб розбудови відносин України таРосії [2]. Виходячи з цього, розглянемо, чим мотивувалося підписанняПрезидентом України документів про заснування ЄЕП.
Участь України в ЄЕПпояснюється, напевно, її прагненням поглибити співробітництво напострадянському просторі. Ця взаємодія насамперед має набути формиповномасштабної зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень. ЗВТ спрямованана досягнення таких цілей України:
скасування російськогоекспортного мита і ПДВ на нафту й газ;
реалізація російськихенергоносіїв Україні за внутрішньоросійськими цінами;
створення „єдиногоенергетичного простору”, що передбачає формування стратегічних енергетичнихзапасів країн-учасниць;
отримання повнішогодоступу на російський ринок через скасування торговельних бар’єрів;
скасування російськихантидемпінгових заходів щодо українських товарів, імпортних квот на металопродукціюта деякі інші товарні групи;
зростання взаємноїторгівлі країн – учасниць Угоди;
забезпечення вільногоруху робочої сили між державами, скасування процедури реєстрації тощо.
Іншими словами, двіголовні теми ЗВТ – це енергетика і російські квоти на українську продукцію.Хоча практично одразу стало зрозуміло, що Росія не піде на реалізацію газу йнафти Україні за внутрішніми цінами, й це питання відпало. За деякими іншими зперелічених позицій певних результатів уже вдалося добитися.
Що стосується причин,через які Україна збирається зупинитися на ЗВТ і не брати участь у МС, тоосновними з них є [19]:
збереження курсу наєвроінтеграцію;
проблеми із вступом доСОТ, якщо буде оголошено про створення митного союзу ЄЕП;
митний союз передбачаєстворення наднаціонального регулюючого органу, що суперечить КонституціїУкраїни.
Відтак для визначенняоптимального формату інтеграції в ЄЕП з урахуванням заявлених національнихінтересів України слід розглянути альтернативу між зоною вільної торгівлі тамитним союзом у контексті кількох основних позицій, коротко описаних у.
Скасування митнихбар’єрів.Теоретично створенняЗВТ ЄЕП „без вилучень та обмежень” має спрямовуватись на скасування російськогоекспортного мита та ПДВ на енергоносії, призвести до повної ліквідації іншихбар’єрів у взаємній торгівлі чотирьох країн та припинення антидемпінговихрозслідувань. Це те, на чому наполягали представники нашої держави напереговорах з представниками інших країн – учасниць ЄЕП.
У світі не існує жодноїповномасштабної ЗВТ, де не було б вилучень і обмежень, якщо тільки ця ЗВТ не єводночас митним союзом 1. Одночасно зі скасуванням ПДВ, з 1 жовтня 2006 року, Росія підвищила експортне мито нанафту до $87,9 за тонну (що в 2,8 раза більше, ніж на початку року), а з 1грудня 2007 року – до $101/т., тобто вже зараз ефективно компенсувавши для себемайбутні недонадходження з ПДВ. Про реалізацію Україні енергоносіїв завнутрішньоросійськими цінами взагалі не йдеться. Українська сторона вважала, щоРосія буде вимушена знизити ціни, оскільки Європейський Союз вимагає вирівнятивнутрішні та зовнішні ціни на енергоносії для вступу до СОТ. Ця думка й нинііноді висловлюється. А те, що ЄС вже відмовився від своєї вимоги, залишилосьнепоміченим. Не акцентується увага й на тому, що Росія перейшла на стягненняПДВ за принципом країни призначення не стільки завдяки зусиллям українськихдипломатів, скільки йдучи назустріч твердим вимогам Євросоюзу (тоді якпредставлено все було як тріумф українсько-російської дружби та головний крокна шляху до ЗВТ [9]). Антидемпінг – ще одне проблемне питання, що не знаходитьсвого вирішення.
Росія – єдина держава,яка й досі не ратифікувала угоду про вільну торгівлю в СНД, підписану десятьроків тому, оскільки вільна торгівля завдасть відчутних втрат російськомубюджету (до стрибка світових цін на нафту збитки оцінювалися у $800 – 1000 млнтільки на експорті енергоносіїв в Україну й до $7 млрд на рік у цілому по СНД).Тому позиція Росії зводиться до того, що ЗВТ створюватиметься на базіуніфікації митних правил і політики з тим, щоб ЄЕП у перспективі став єдиноюмитною територією. Повна ЗВТ неможлива без певної уніфікації митних правил ще йтому, що виникає проблема в торгівлі з третіми країнами: „Якщо країни – членизони застосовують різні тарифи в торгівлі з третіми державами, з’являєтьсяможливість виходу на внутрішній ринок угруповання товарів з третіх країн черезтериторію того члена угруповання, ставки мита якого стосовно нечленів угодимінімальні” [15, с. 425]. Вся цясукупність факторів означає, що Росія легко на ЗВТ не погодиться.
Але навіть якщо йпогодиться, то це мало що дасть Україні. Класична ЗВТ справді передбачаєліквідацію мита – але не експортного, а імпортного. Всупереч побутуючій у насдумці, обов’язкова відмова від експортного мита не передбачена й правилами СОТ2. Поки що Росія ніяких зобов’язань відносно мита на нафту й газ, які хвилюютьУкраїну, на себе не брала, а з іншого боку, вже скасувала їх для Казахстану йБілорусі як країн – членів митного союзу ЄврАзЕС.
Із викладеного випливає:справді „повна” ЗВТ ЄЕП виявиться для України напівзаходом. Наша країна зможеодержати безперешкодний у частині тарифного регулювання й квот доступ на ринкитрьох партнерів (і відкриє їм свій ринок), але не отримає ліквідацію мита наенергоносії. Єдиним способом досягти останньої мети є митний союз. Водночасметодом стримування взаємної торгівлі Росії й України, як у випадку зонивільної торгівлі, так і в митному союзі, залишиться такий неопротекціоністськийінструмент, як антидемпінгові розслідування. Їх можна буде винести за межі ЄЕПабо завдяки політичному рішенню на вищому рівні (що малоймовірно), або на щеглибшій стадії інтеграції – у спільному ринку.
Є й пов’язані із МСпроблеми для України. Насамперед, МС припускає впровадження єдиного митастосовно третіх країн, внаслідок чого рівень захисту внутрішнього українськогоринку за окремими товарними групами може виявитися меншим, ніж необхідно (цепов’язано і з правилами СОТ, див. нижче). І, по-друге, досить спірним питаннямє конкуренція між виробниками країн-членів ЄЕП.
Конкуренція тапромислова політика. Хоча інтеграціязазвичай ініціюється „згори”, на політичному рівні, її плоди пожинаються„внизу”, на рівні бізнесу і населення. В інтеграційному об’єднанні, з одногобоку, формуються оптимальні умови для кооперації підприємств з країн-учасниць,а з іншого – може посилюватися конкуренція між ними. В ЄЕП можутьспостерігатися обидва ці явища. Так, на саміті в Астані обговорювалисяперспективи інтеграції транспортних систем і створення єдиної ракетно-космічноїкорпорації, тобто початку побудови на базі ЄЕП єдиних виробничих комплексів.Водночас політолог В. Карасьов указує на явну недостатність існуючихкоопераційних зв’язків між виробниками держав ЄЕП як на головну перешкодупрактичному розвиткові угруповання. На його думку, виробнича кооперація напострадянському просторі носить нерегулярний, одиничний характер, тому проможливості виробничої інтеграції, переходу до стадій спільного ринку йекономічного союзу в ЄЕП говорити поки що рано. Умови для неї можуть створюватисяеволюційним шляхом на стадіях ЗВТ і МС. Сьогодні ж компенсувати кволекооперування підприємств може інвестиційна діяльність [9].
Не секрет, що певніукраїнські галузі дуже привабливі для російського великого бізнесу,зацікавленого в простіших умовах доступу на український ринок та участі уприватизаційних процесах. Проблема для Росії полягає в тому, що найпривабливішіпідприємства вже розподілені між українськими фінансово-промисловими групами, іпоки що незрозуміло, яким чином ЄЕП зможе збалансувати ці бізнес-інтереси.Інший аспект інвестиційної діяльності пов’язаний із залученням капіталовкладеньз розвинених країн. М. Азаров відзначав, що „наші торговельні партнери… активноцікавляться можливостями, що їх відкриває спільний ринок країн, економіки якихна тлі майже загальносвітової рецесії прогресують на 5 – 9 відсотків щорічно”[1]. Хоча пан Азаров використовує термін „спільний ринок”, світовий досвідсвідчить, що країни, які інтегруються, домовляються про формування єдиногоінвестиційного поля ще на стадії зони вільної торгівлі. Саме потенційнезалучення іноземних інвестицій часто лежить в основі зон вільної торгівлі, яків такий спосіб полегшують не тільки переміщення товарів та послуг, але йзалучення і рух капіталів. Отже, інвестиційний аспект міг би лягти в основу ЗВТЄЕП, хоча поки що акцент на цьому не робиться. За належної уваги до цьогопитання воно може стати для української сторони додатковим аргументом протинеобхідності створення МС.
Друга основа відносинпредставників бізнесу – конкуренція. Тут нелегко провести чітку межу між ЗВТ іМС, хоча можна припустити, що в рамках ЗВТ конкуренція буде досить м’якою, а уформаті МС – жорсткою і агресивною. На цю думку наштовхує висновок І.Бураковського про створення МС у рамках ЄЕП: „Головна проблема – це конкуренціяусередині об’єднання. Україні було б вигідно усунути подвійне оподатковуванняабо симетричні податкові збори, якими обкладаються товари, вироблені в Росії.Йдеться насамперед про енергоносії. Якщо ці питання не розв’язати, то всерединіЄЕП економіки будуть несумісними. З одного боку – Росія з регульованою тадотаційною економікою за рахунок низьких цін на енергоносії, з іншого –Україна, яка таких переваг не має” [3, с. 158]. Тут вчений сам собі суперечить, оскільки вважає головноюпроблемою те, що в рамках МС не буде вирішено проблеми податків і мита, хочаякщо МС і буде створено, то в першу чергу саме для врегулювання цієї проблеми.
Інша проблема дешевихенергоносіїв – брак стимулювання інноваційної діяльності. Якщо українськіекспортери не одержать доступу до дешевого палива, то вони матимуть стимулпоступово переходити на високотехнологічну продукцію, впроваджуватиенергозберігаючі технології. Іншими словами, дешева для України нафта пов’язаназ тактичним виграшем у собівартості, але й зі стратегічним програшем утехнологіях та інноваційному розвиткові.
Конкуренція пов’язана нетільки з рівними умовами доступу виробників до ресурсів усередині об’єднання,але й з тим, що багато товарних груп виробляються як в Україні, так і в Росії,а тому конкурують на внутрішніх і зовнішніх ринках. Звідси – теза промалоймовірність потенційної доповнюваності національних економік на ринку ЄЕП,яка несприятливо впливає на його перспективи. Однак того ж про зміни умовконкуренції на зовнішніх ринках сказати не можна, оскільки створення ЄЕП прямоне змінює умови доступу виробників на світові ринки. Непрямий його впливпов’язаний з перспективами тіснішої кооперації чотирьох країн, а також звибудовуванням відносин держав четвірки з СОТ.
Відносини зі Світовоюорганізацією торгівлі. „Формування і діяльність ЄЕП здійснюється з урахуванням нормі правил СОТ”– зазначено в Концепції ЄЕП. В документі також проголошується:
приєднаннядержав-учасниць до СОТ на узгоджених умовах;
утриманнядержави-учасниці, що вступила до СОТ раніше за інших, від висування вимог доінших держав-учасниць у рамках переговорів з приєднання до СОТ.
Трактуються ці положеннядосить неоднозначно. По-перше, палкі дискусії викликала теза про приєднання доСОТ на узгоджених умовах. Якщо ЄЕП буде ЗВТ, то умови не обов’язково повинніузгоджуватися. А коли ЄЕП стане МС, то цій „єдиній митній зоні” доведетьсявступати до СОТ як єдиному цілому. Тоді ЄЕП доведеться заново погоджувати умовисвого вступу до СОТ з членами Робочої групи, що практично перекреслитьпопередній переговорний процес і схилить чашу ваги на користь ЗВТ, а не МС.Білорусь, навпаки, хотіла б потрапити до СОТ разом з іншими учасниками ЄЕП,оскільки її індивідуальні переговори практично не просунулися з нульовоїпозначки. Виходячи з цих міркувань, їй варто було б наполягати на МС. Тому назустрічі в Астані О. Лукашенко порушував це питання, але, схоже, він і сам недо кінця розумів, чого хотів [13].
Сувереннаєвроінтеграція. „Назапитання, чи завадить ЄЕП європейській інтеграції України, існує тільки однакатегорична відповідь: так” [4, с.16].Ця думка йде врозріз із заявою, що Україна братиме участь у діяльності ЄЕП урамках, котрі зберігають її курс на євроінтеграцію. Парадокс у тому, що Українамогла б зберегти курс на євроінтеграцію та перспективу членства в ЄС, якбипрактично повністю відмовилася від участі в ЄЕП. Встигла стати широко відомою ідумка колишнього заступника міністра закордонних справ України О. Чалого, щожодна країна не може витримати двох різноспрямованих інтеграцій. Виходячи знеобхідності вибору одного з двох інтеграційних векторів, українські політики,схоже, поки що зупинилися на східному. Необхідність євроінтеграції як вступу вЄС була замінена гаслом підвищення життєвого рівня населення до європейськогонезалежно від того, стане Україна в перспективі членом Євросоюзу чи ні.
Протилежна сторона –Європейський Союз – теж не палає великим бажанням бачити Україну у своїх рядах.Досі не вирішено жодного з проблемних питань, на яких наполягає Україна – угодаз ЄС про асоціацію, вільна торгівля, спрощений візовий режим, статус держави зринковою економікою, антидемпінгові заходи і квоти тощо. Тому нашій державілогічно не продовжувати наполягати на об’єктивно нездійсненних сьогодні цілях,а шукати нових можливостей взаємодії з ЄС з урахуванням участі України вінтеграційному проекті ЄЕП. Більше того, ЄЕП може не перешкодити, а допомогтитіснішому економічному співробітництву України з ЄС. Тут відзначимо, що основнаідея полягає в переході до митного союзу і навіть спільного ринку в ЄЕП, апотім є сенс виробити загальну з Росією, Білоруссю та Казахстаном позицію йбудувати відносини з ЄС від імені ЄЕП як досить потужного і перспективногоекономічного об’єднання [17, с.51].
Справа в тім, щоЄвросоюз, як засвідчив досвід ЦЕФТА, більше зацікавлений у розвиткуспівробітництва з великими, стабільними, передбачуваними державами абооб’єднаннями, які вже мають позитивний інтеграційний досвід. Подібнапрагматизація підходу здатна залишити за дужками взаємні звинувачення інеобґрунтовані декларації і України, і Європейського Союзу, що посприяєрозвиткові їх взаємовигідних стосунків. „ЄЕП можна розглядати як своєріднумодифікацію ідеї „У Європу разом з Росією”. Очевидно, в перспективі країни ЄЕПпідпишуть договір про Єдиний європейський економічний простір. У свою чергу,поступове відкриття ринків і адаптація до умов міжнародної конкуренції,проникнення іноземного капіталу впливатимуть і сприятимуть модернізаціїекономік країн пострадянського простору” [14]. У цьому ключі М. Азаров вважає,що „Єдиний економічний простір, діючи на принципах захисту національнихінтересів загальними зусиллями і засобами, може прискорити наближеннясторін-учасниць до виконання Копенгагенських критеріїв членства в ЄвропейськомуСоюзі” [1].
Україна, прагнучи вступитидо ЄС, автоматично погоджується на обмеження – в перспективі – сувереннихповноважень національних органів влади, оскільки те, що члени ЄС втрачаютьчастину свого суверенітету, – аксіома. Проте найважливішим аргументом проти ЄЕПбуло можливе обмеження українського суверенітету, що суперечить КонституціїУкраїни. Особливе несприйняття викликав МС ЄЕП, оскільки його нормальнадіяльність неможлива без існування органу з наднаціональними повноваженнями, щоузгоджував би тарифну політику членів об’єднання. Ставлення України до цьогооргану поступово трансформувалося. Спочатку було принципове неприйняттяперспективи наднаціонального регулювання, що вилилося у вилучення з документівз створення ЄЕП слова „наднаціональний”, потім квазіпринципова позиція перерослав обговорення порядку прийняття рішень цим органом (в основному у площині „укого скільки голосів”), а тепер обговорюються варіанти назви цього органу,спрямовані на маскування його наднаціональної суті.
Аргумент про суверенітетможна трактувати неоднозначно. З одного боку, принцип суверенітету знайшовзакріплення в міжнародному праві, насамперед у Статуті ООН. З іншого боку – вепоху посилення впливу між- і наднаціональних інститутів, транснаціональнихкорпорацій суверенітет вимушено обмежується, а його концепція стає неадекватноюреаліям міжнародних відносин. З третього – суверенітет є вкрай важливимпсихологічно. В. Іноземцев указує, що „спроби перегляду концепції суверенітетувикликають у більшості держав вкрай негативну реакцію… Суверенітет у споконвічномуйого значенні був багато в чому тотожний власності” [4]. Відповідно, таким женеоднозначним найближчим часом буде й трактування перспектив наднаціональногорегулювання в Єдиному економічному просторі. Важливе тверезе розуміння того, щоміжнародна інтеграція – це баланс між позитивними результатами і певною жертвоюу вигляді допущення елементів наднаціонального регулювання у відносини міжсуверенними державами.
Вибір балансуінтересів.Можна бачити, щовибір між зоною вільної торгівлі та митним союзом ЄЕП для України – це, завеликим рахунком, вибір між її ймовірною неучастю і можливою участю вдіяльності організації. У першу чергу, очевидно, що без МС Росія на реальніпоступки в об’єднанні не піде, а мотивація ЄЕП для України пов’язана саме з лібералізацієювідносин у російському напрямку.
По-друге, як ужеговорилося, митний союз принципово несумісний тільки з одним із трьохзаперечень України – з її євроінтеграційним курсом, та й то якщо підєвроінтеграцією розуміти повне членство в ЄС. Усі інші проблемні питання можнаврегулювати на багатосторонній основі.
По-третє, якими б не булисуто економічні аргументи, на розвиток ЄЕП великий, якщо не вирішальний впливчинить саме (гео)політичний фактор, від якого залежить балансування міжвзаємними вимогами, поступками, інтересами та реальними кроками чотирьохдержав. Уважно відстежуючи новини про прогрес ЄЕП, можна бачити, що ситуаціянавколо нього начебто повільно, але істотно трансформується кожні кількамісяців – від зустрічі до зустрічі глав держав – учасниць ЄЕП, і робити якісьпрогнози щодо майбутнього цього об’єднання дуже складно.
Висновки
В процесіпроведеного дослідження були зроблені наступні висновки:
1. Важливимнапрямом інтеграційних зусиль України у контексті реалізації свого транзитногопотенціалу стала її участь у реалізації проекту щодо створення ЄЕП у складіБілорусії, Казахстану, Росії та України. Під ЄЕП сторони домовилися розумітиекономічний простір, який об'єднує митні території чотирьох країн, де діютьмеханізми регулювання економіки, що побудовані на єдиних принципах ізабезпечують вільне переміщення товарів, послуг, капіталу та робочої сили, атакож здійснюються єдина зовнішньоторгова та узгоджені податкова,грошово-кредитна й фінансово-валютна політики.
2. ЄЕП –організація, членами якої мають бути чотири держави. Незважаючи на це,дискусія, що розгорнулася в Україні навколо участі в інтеграційному об’єднанні,сфокусувалася на відносинах з Росією. Тому існує думка, що ЄЕП – це спосіброзбудови відносин України та Росії
3. ІнтеграціяУкраїни з країнами ЄЕП може значно підвищити конкурентоспроможність українськихтоварів на світових ринках через реалізацію конкурентних переваг угрупування.Про підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на ринкахкраїн-членів ЄЕП свідчить стан зовнішньої торгівлі України у 2006р., де експортдо країн ЄЕП мав вирішальний характер за умов значного його скорочення до країнЄС.
4. Аналізвідносин України з країнами-учасницями ЄЕП вказав на переваги та недоліки такоїспівпраці. До числа перших слід віднести: зниження собівартості продукціїукраїнських експортерів завдяки здешевленню імпортованої сировини та збільшеннюекономії на масштабі внаслідок доступу на більший ринок; скасування митногоконтролю та митного оформлення вантажів між країнами-учасниками, забезпечитьповну свободу руху послуг, капіталів і робочої сили; підвищенняконкурентоспроможності українських товарів на світових ринках через реалізаціюконкурентних переваг угрупування. Серед недоліків можемо виділити: відсутністьзгоди країн учасниць на перехід до українських митних тарифів; ризик, щоекономічну політику в інтеграційному об’єднані формуватиме найвпливовішийучасник – Росія; ризик, що в взаємній торгівлі країни провадитимуть чималоантидемпінгових і спеціальних розслідувань, які зводитимуть нанівець тарифнулібералізацію.
5. Участь України вЄЕП пояснюється, її прагненням поглибити співробітництво на пострадянськомупросторі. Ця взаємодія насамперед має набути форми повномасштабної зони вільноїторгівлі без вилучень і обмежень.
6. Якими б не були суто економічніаргументи, на розвиток ЄЕП великий, якщо не вирішальний вплив чинить саме(гео)політичний фактор, від якого залежить балансування між взаємними вимогами,поступками, інтересами та реальними кроками чотирьох держав.
7. Вибір міжзоною вільної торгівлі та митним союзом ЄЕП для України – це, за великимрахунком, вибір між її ймовірною неучастю і можливою участю в діяльностіорганізації. У першучергу, очевидно, що без МС Росія на реальні поступки в об’єднанні не піде, а мотиваціяЄЕП для України пов’язана саме з лібералізацією відносин у російськомунапрямку.
Списоквикористаних джерел
1. Азаров М. Воснові єдиного економічного простору – соціально-економічний прагматизм. //Урядовий кур’єр. – 01.10.2003.
2. Бураковский И.Создавая ЕЭП, Украина теряет стабильность и предсказуемость. // Бизнес. – №37(556). – 15.09.2003.
3. Дахно І.І., Бовтрук Ю.А. Міжнародна економіка: Навчальнийпосібник. – К.: МАУП, 2002. – 216 с.
4. ДергачовО.Єдинийі неповторний простір: Єдиний економічний простір // Політичний календар.-2003.- № 6.- С. 14 — 18.
5. Иноземцев В.Несколько гипотез о мировом порядке XXI в. // Свободная мысль – XXI. –2003. – №№10 – 12.
6. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнароднаекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, АртЕк, 2002.– 436 с.
7. Концепцияформирования единого экономического пространства. –http://www.president.gov.ua/rus/summit/191920689.html.
8. Румянцев А.П., Климко Г.Н., Рокоча В.В. та ін. Міжнароднаекономіка. – К.: Знання-прес, 2006. – 479 с.
9. Силина Т.Соучастники. // Зеркало недели. – № 16 (491). – 24.04.2004.
10. СіденкоВ.Структурніаспекти інтеграції української економіки в економічний простір ЄвропейськогоСоюзу // Співпраця ЄС та України.- 2003.- № 3.- С. 10 — 20.
11. Соглашение оформировании Единого экономического пространства. – www.president.gov.ua/rus/summit/191926050.html.
12. Стратегіяекономічного і Соціального розвитку України на 2004-2015 рр. “Шляхомєвропейської інтеграції” / Авт. кол.: А.С.Гальчинський, В.М. Геєць та ін. – К.:ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
13. Толстов С. ПроектЕЭП: за и против. // День. – №169. – 24.09.2003.
14. Філіпенко А. С. Міжнародні економічні відносини: Підручник.К.: Либідь, 2008. — 408С.
15. Філіпенко А.С., Рогач О.І., Шнирков О.І. та ін. Світоваекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 2000. – 582 с.
16. Фомин С.Украинамежду ЕС и ЕЭП // Финансовый директор.- 2004.- № 5.- С. 84 — 90.
17. Фомін С.Пишемо ЄЕП, думаємо ЄС? // Політика і час. – 2004. – №4. – С. 49 – 53.
18. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. –Чернівці: Рута, 2006. – 203 с.
19. Compendiumof Issues Related to Regional Trade Agreements: Background Note by theSecretariat. WTO document No. TN/RL/W/8/Rev.1 of 1 August 2002. – www.wto.org/.
20. http://me.kmu.gov.ua/
Додаток 1
/>
Рис.1. Динаміказовнішньоторгового обороту України
/>
/>
Рис. 2.Географічна структура українського експорту та імпорту товарів (у відсотках)
Додаток2
Таблиця. Порівняння зони вільної торгівлі та митного союзуЄЕПв контексті інтересів України
Зона вільної торгівлі ЄЕП
Митний союз ЄЕП
Переваги
Недоліки
Переваги
Недоліки
Скасування російських митних податей та ПДВ для України (у т. ч. на енергоносії) Скасування мита теоретично можливе, однак поки що жодної повної зони вільної торгівлі „без вилучень та обмежень” у світі не існує. Посилення монопольної залежності від російських енергоносіїв; брак стимулу переходити на енергозберігаючі технології; пріоритет нетарифного регулювання. При створенні митного союзу Росія не зможе уникнути скасування мита, повну зону вільної торгівлі буде створено. Російський контроль над українським ПЕК: „ЄЕП – клуб споживачів енергоресурсів Росії”. Вступ України до СОТ Теоретично не виникає технічних проблем щодо вступу. Реально затримка у переговорах вже виникла; неможливість висування вимог Росії, якщо Україна стане членом СОТ раніше за Росію; необхідність узгодження переговорної позиції з іншими членами ЄЕП. Можна переглянути ті з взятих Україною зобов’язань, які їй невигідні (пов’язані з наданням компенсацій третім країнам); створення митного союзу ЄЕП раніше, ніж Україна та Росія увійдуть до СОТ, вкрай малоймовірне. Необхідність проведення нових переговорів із СОТ стосовно зобов’язань України; значна затримка вступу до СОТ; з 2006 року в СОТ можуть бути прийняті нові, більш жорсткі правила щодо інтеграційних об’єднань. Відносини з ЄС, євроінтеграція Нібито не завадить євроінтеграції; переорієнтація експортерів на ринок ЄЕП (вже спостерігається). Можливо, подальша втрата європейських ринків для українських експортерів. Посилення позиції України у відносинах з ЄС за рахунок підтримки Росії; перспективне формування утворення з елементами спільного ринку „ЄС – ЄЕП”, що в підсумку сприятиме, а не заважатиме євроінтеграції. Неможливість євроінтеграції: „двох різноспрямованих інтеграцій країна не витримає”; загальне погіршення відносин з ЄС у короткостроковій перспективі; ускладнення вступу до НАТО. Наднаціональне регулювання, суверенітет Практично без наслідків Без створення наднаціональних органів функціонування митного союзу неможливе. Обмеження, аж до „втрати”, національного суверенітету України. Промислова політика Активне залучення іноземних інвестицій. Слабке стимулювання міжнародної виробничої кооперації. Зниження собівартості виробництва за рахунок зниження цін на сировину (у першу чергу – на енергоносії) Жорстка, несиметрична конкуренція на внутрішньому ринку ЄЕП; закріплення напівсировинної орієнтації економіки. Загальні зауваження Перегляд ролі та функцій СНД, ГУУАМ, ЄврАзЕС; значні втрати для бюджету Росії (до 7 млрд дол. на рік); компенсація втрати частини ринків збуту в країнах – нових членах ЄС. Українська позиція „проти” митного союзу зводиться до двох аргументів. Перший – при створенні митного союзу необхідно координувати позицію сторін щодо умов вступу до СОТ. Другий – Україна не зможе укласти угоду про вільну торгівлю з ЄС, увійти до його складу на правах асоційованого, а згодом і повноправного члена.