Реферат: Економічна інтеграці в АТР
Київський університет ім.Т.Шевченка
Реферат з предмету
“ Економічна інтеграція в
Азиатсько-Тихоокеанському регіоні”
студентки 5 курсу
економічного факультету
спеціальності “Економічна теорія”
Київ-1999
Інтеграція- це особливий етап у процесіінтернаціоналізації господарського життя, що веде до створення нової якості — цілісності відособленого господарського комплексу декількох держав (однорідний,внутрішньозлитий господарський механізм).
Ознаки інтеграції:
· взаємопроникненняі переплитіння національних виробничих процесів;
· націй основі відбуваються глибокі структурні зміни в економіці країн-учасниць;
· необхідністьі цілеспрямоване регулювання інтеграційних процесів; виникнення міждержавних (наднаціональних або наддержавних) структур (інституціональні структури).
Умови інтеграції:
1.розвиненаінфраструктура;
2.наявністьполітичних рішень уряду (створення умов для інтеграції — політична й економічнабаза).
Рівні інтеграції:
1.макроекономічний(державний рівень);
2.мікроекономічний(міжфірмовий — ТНК).
Країни, що розвиваються, створюють інтеграційні угруповання для подоланняпроблем індустріалізації. Число угруповань у країнах, що розвиваються, складаєприблизно від 35 до 40. Цілями угруповання є — зниження бюджетного дефіциту,подолання кризи.
Перешкоди на шляху інтеграції країн, що розвиваються:
1.країни,що інтегруються, слабко доповнюють економіки один одного, що стримує процесінтеграції; звідси випливає, що необхідних структурні зміни;
2.нерозвинена інфраструктура;
3.розходженнярівнів і потенціалів розвитку;
4.політична нестабільність.
Тип інтеграції
Ознаки
1
Зона вільної торгівлі
Форма угоди, коли учасники домовляються про зняття митних тарифів і квот у відношенні один одного. При цьому до третіх країн — у кожного своя політика.2
Митна спілка
Єдина митна політика стосовно третіх країн. Проте виникають і більш серйозні внутрішні протиріччя.3
Загальний ринок
Повне усунення перешкод для переміщень усіх чинників виробництва між країнами-учасницями. У процесі рішення знаходяться такі питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання економічних показників.4.1
Економічна спілка
Виникає на етапі високого економічного розвитку. Проводиться узгоджена (або навіть єдина) економічна політика і на цій основі йде зняття всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні) органи. Проходять значні економічні перетворення у всіх країнах-учасницях.
4.2
Валютна спілка
Форма економічної спілки й одночасно значна складової економічної спілки. Характерними чортами валютної спілки є:
1. узгоджене (спільне) плавання національних валют;
2. установлення за згодою фіксованих валютних курсів, що цілеспрямовано підтримуються Центробанками країн-учасниць;
3. створення єдиної регіональної валюти;
4. формування єдиного регіонального банка, що є емісійним центром цієї міжнародної валютної одиниці.
У країнах, що розвиваються, під валютною спілкою розуміють клірингові угоди.
5
Повна економічна інтеграція
Єдина економічна політика і, як слідство, уніфікація законодавчої бази.
Умови:
· загальна податкова система;
· наявність єдиних стандартів;
· єдине трудове законодавство;
і т.д.
Переваги економічної інтеграції:
1.Збільшеннярозмірів ринку — ефект від масштабів виробництва (для країн із малою ємністюнаціонального ринку), на цій основі необхідність визначення оптимальногорозміру підприємства.
2.Зростаєконкуренція між країнами.
3.Забезпеченнякращих умов торгівлі.
4.Розширенняторгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.
5.Поширенняпередової технології.
Негативні наслідки економічної інтеграції:
1.Длябільш відсталих країн це призводить до відтоку ресурсів (чинників виробництва),йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.
2.Олігопольназмова між ТНК країн-учасниць, що призводить до підвищення цін.
3.Ефектвтрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильній концентрації.
ІНТЕГРАЦІЯВ АЗІАТСЬКО – ТИХООКЕАНСЬКОМУ РЕГІОНІ.
80-тіроки — ріст числа регіональних угод.
Концепціястворення інтеграційного угруповання — 1965 рік;
практичнареалізація — кінець 1980-х.
Чинники, що вплинули на уповільнення інтеграційних процесів:
1.Країнизначно диференційовані в економічному, культурологічному і політичному плані(як у жодному іншому регіоні світу).
2.Чинникгеографічної близькості.
3.Історичнокраїни АТР ринулися зберегти взаємовідносини з країнами поза регіоном, щопов'язано з їхньою колоніальною залежністю в минулому від європейських країн +із географічною спрямованістю експорту на ринок США.
З середини 1980-х років інтенсифікація внутрішніх потоків товарів, капіталів іфінансової допомоги (інтернаціоналізація господарського життя). Часткавнутрішнього експорту в сукупному експорті країн Азіатсько-Тихоокеанськогорегіону зросла з 28% у 1970 році до 45% у 1992. Відповідно імпорт за той жеперіод із 29% до 53%. Прогнозується, що внутрішня торгівля зросте до 55% до2000 року. Частка внутрішніх інвестицій зросла з 39% у 1985 році до 56% у 1990(по окремих країнах останній показник складає 60-70%).
Специфіка інтеграції в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні:
1.УАзіатсько-Тихоокеанському регіоні відбувається процес поглиблення господарськоїінтернаціоналізації на базі інтенсифікації внутрирегиональных потоків товарів ікапіталів.
2.Розходження,що зберігаються, в економічному розвитку країн дають можливість поглибленнюсубрегиональных інтеграційних процесів у рамках країн, що мають приблизнооднакові рівні економічного розвитку.
3.Субрегіональнаінтеграція має специфіку, що пов'язана з можливістю наданняорганізаційно-політичних форм прцессам, що відбуваються; останні можутьвідбуватися і поза інституціональними рамками, завдяки інтенсифікації взаємнихзв'язків на мікроекономічному рівні.
4.Сильніпозиції займають у регіоні США, Японія, КНР (теж лідер у регіоні). Вони можутьбути ініціаторами створення економічного угруповання, у тому числі і назагальнорегіональному рівні.
5.Унайближчому майбутньому важко очікувати створення регіонального економічногоугруповання в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні із механізмом наднаціональногорегулювання, з огляду на географічні умови та економіко-політичні чинники.
6.Можливістьстворення широкого економічного простору з вільним прямуванням товарів ікапіталів.
Другаполовина 1997 р. відрізнялася сплеском дипломатичної активності головних державрегіону, а також поруч подій, наслідки яких будуть суттєві, протягом тривалогочасу. Серед них слід зазначити: двосторонні зустрічі лідерів Росії, США, Китаюі Японії, включаючи перший за останні 12 років візит вищого китайськогокерівника в США; початок офіційних чотирибічних переговорів за участю КНДР,Південної Кореї, США і Китаю понормалізації ситуації на Корейському півострові, перший раунд яких пройшов уЖеневі 9-10 грудня; підписані 23 вересня в Нью-Йорку двосторонні угоди між СШАі Японією “Основний напрямки японо-американського співробітництва в областіоборони”, який замінило собою попередній варіант 1978 р.
Угодапередбачає, що дві країни будуть діяти спільно не тільки у випадку напади наЯпонії, як це було раніш, але і при виникненні “надзвичайних обставин уприлігаючих районах”. Хоча географічні рамки цих районів не обмовляються. Токіо вже не разом давав зрозуміти, що вони охоплюють Кореский полуостров іТайвань. Як це ні парадоксально звучить, але не дивлячись на оновленявійськової спілки США, маневри японської дипломатії останнім часом указують навідхід Токіо від старої односторонньої орієнтації на Вашингтон. Вартозазначити також на нові підходи Токіо до відношень із Пекином, що покликаністати основою “евроазитської дипломатії” Японії. Взаємовідносини з Китаєм, засловами Р.Хасимото, будуть будуватися на базі “поглиблення порозуміння, розширеннядіалогу, розвитку співробітництва і формування єдиного регіонального порядку”. Про це він заявив напередодні свого офіційного візиту в Китай.