Реферат: Застосування акредитиву в мiжнародних формах розрахункiв

План

Вступ

1.<span Times New Roman"">  

Акредитивнаформа розрахунків за екпортно-імпортними операціями

1.1.<span Times New Roman"">                       

Міжнародні розрахунки без помилок і затримок.

1.2.<span Times New Roman"">                       

Види акредитивів, які використовуються у міжнароднійторгівлі.

1.3.<span Times New Roman"">                       

Види акредитивів та їх класифікація.

2.<span Times New Roman"">  

Застосуванняакредитиву в міжнародних формах розрахунків на прикладі банку «Україна»

Висновки(зауваження та пропозиції)

Список використаної літератури

Додатки

<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">

<div v:shape="_x0000_s1026">

Вступ.

Формибезготівкових розрахунків розрізняються між собою видом застовуванихрозрахуноквих документів та порядком їх обігу.

Насьогоднішній день безготівкові розрахунки між господарюючими органами можутьздійснюватися в таких формах: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення,чеки, акредитиви, векселя.

Способиплатежів визначаються порядком та умовами виконання госпорганами своїх грошовихзобов’язань один перед одним.

Прикожній формі розрахунків можуть застосовуватися різні способи платежів, що даєможливість підприємствам виконувати свої грошові зобов’язання на більш вигіднихдля себе умовах.

Основнимивидами міжнародних банківських розрахуноквих операцій є акредитиви та інкасо.Найпоширенішою формою розрахунків в ринковій економіці є акредитиви, щопереважно застосовюється в іногородніх та міжнародних розрахунках за товари тапослуги, коли постачальник хоче забезпечити собі гарантію оплати.

Зогляду на необхідність розвитку міжнародної торгівлі в Україні, та як попередняумова започаткування цього процесу, вихід на світовий ринок резидентів,застосування загальноприйнятих в міжнародній практиці форм безготівковихрозрахунків набувають як ніколи великої важливості та значущості.

Узв”язку з цим і обумовлено вибір визначеної теми та її розгляд у запропонованійВам науково-дослідній роботі.

Першза все, метою виконня роботи був розгляд акредитиву як форми безготівковихміжнародних розрахунків, що проводиться у роботі через ознайомлення з йоготеоретичною сутністю та економічним підгрунтям використання.

Окрімтого, виконавці намагалися здійснити посильну спробу аналізу практичноговпровадження акредитивної форми розрахунків в міжнародних безготівковихопераціях.

Взаключній частині роботи запропоновано певні оцінки після детальногоознайомлення з акредитивом, його безпосереднім впливом нафінансово-господарську діяльність суб”єктів мікро- та макроекономіки.

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">

1.<span Times New Roman"">   

Акредитивнаформа розрахунків за експортноімпортними операціями.

1.1.    Міжнародні розрахунки без помилок і затримок.

Вітчизнянікомерційні банки, прилу­чаючись до міжнародного співробітниц­тва, опановуютьрізні форми розра­хунків, прийнятих у світовій банківській практиці. Все більшеуповноважених банків України (на сьогодні –близько вісімдесяти) самостійно встановлюютькореспондентські відносини з іноземни­ми. І все ж сфера зовнішньоекономічноїдіяльності наших банків поки що одна з найменш розвинутих. Українське законодавство,яке регулює діяльність ко­мерційних банків України щодо вико­нання операцій,пов'язаних із міжнарод­ними розрахунками, містить нормативні акти, що у рядівипадків обмежують можливості здійснення таких операцій. З іншого боку, увітчизняній банківській практиці ще досить погано освоєні ос­новніміжнародноправові положення, які регулюють окремі форми міжнарод­нихрозрахунків і значною мірою визна­чають характер міжбанківських взаємо­відносин.

Нажаль, через брак практичного досвіду у цій галузі як перед банками, так іїхніми клієнтами постає ряд серйоз­них проблем, що призводить до різно­го родупомилок і затримок у розрахун­ках. Ситуація ускладнюється ще й тим, щоукраїнські банки мають недостатню внутрішню інструктивнометодологічну базу.Іноземним підприємцям часто Важко визначити фінансове станови­ще, надійність татехнічні можливості свого українського партнера. Але, використовуючирізноманітні форми акреди­тивів, експортери та імпортери можуть звести домінімуму труднощі та пробле­ми, які виникають у міжнародній торгівлі, а саме:

1.<span Times New Roman"">    

Експортер має змогу, використову­ючи акредитивну формурозрахунків, звести до незначних ризики, спричинені його поганою обізнаністю звимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною та економічноюстабільністю в країні імпортера; незнан­ням місцевих законів щодо розрахунків віноземній валюті, специфіки переве­зення, страхування товару, оформленнядокументації на його ввезення та відправку.

2.<span Times New Roman"">    

Систематизувавши різноманітні ризи­ки, яківиникають у експортерів та імпортерів у процесі зовнішньоеко­номічноїдіяльності, вважаємо, варто наголосити на тих передумовах, що впливають невибір контрагентами тієї чи іншої форми розрахунків. Це:

1.<span Times New Roman"">    

Фінансова надійність експорте­ра/імпортера.

2.<span Times New Roman"">    

Взаємовідносини: продавецьпо­купець (агент із продажу,дочірнє підприємство, перша угода).

3.<span Times New Roman"">    

Політична та економічна стабіль­ність країниімпортера.

4.<span Times New Roman"">    

Вид товарів.

5.<span Times New Roman"">    

Особливості даної галузі.

6.<span Times New Roman"">    

Сума угоди.

Отже, саме акредитивну форму роз­рахунків можнапорекомендувати у випадках, коли між експортером та імпор­тером укладаються:

а)першаугода;

б)угоди навеликі суми;

в)угоди,пов'язані з кредитами на тривалі строки;

г)угоди зімпортерами із країн, які пе­ребувають у важкому економічному ста­новищі,відомих низькою культурою оп­лати та нестабільністю політикоекономічноїситуації;

д)угоди зрезидентами й країн, які по­требують оформлення платежів виключ­но черезакредитиви.

1.2. Видиакредитивів, які використовуються у міжнародній торгівлі.

Такимчином, усвідомивши не­обхідність розвитку та подальшого вдосконаленняакредитивної форми роз­рахунків, проаналізуємо різноманітні види акредитивів(Таблиця 1.1.), які використовуються у міжнародній торгівлі.

Приздійсненні розрахункових операцій у формі документарного акредитива банки таїхні клієнти повинні керуватися «Уніфікованими правилами та звичаями длядокументарних акреди­тивів», розробленими та затвердженими Міжнародноюторговою палатою в ре­дакції від 1993 року, публікація МТП № 500 (надалі –«Уніфіковані правила», або «правила»), та чиннимзаконодавст­вом країни, яке регулює зовнішньоеко­номічну діяльність суб'єктівгосподарсь­кої діяльності.

В«Уніфікованих правилах» визна­чено:

•види акредитивів;

•спосіб та порядок їх виконання і пе­редачі;

•зобов'язання та відповідальність банків;

•умови, яким повинні відповідати надані за акредитивом документи.

Крімтого, в цьому документі пода­ються тлумачення різних термінів, вирішуються іншіпитання, які виника­ють у практиці акредитивних розра­хунків. «Уніфікованіправила» є складо­вою частиною кожного документарно­го акредитива, на щовказує примітка, яка обов'язково повинна міститися в акредитиві.

Визначення акредитива.

Акредитив,який використовується у розрахунках за зовнішньоторговельни­ми угодами,незалежно від того, який він («документарний акредитив», «акреди­тив»,«акредитивний лист» тощо) – це одностороннє умовне грошове зо­бов'язаннябанкуемітента, видане ним за дорученням клієнтанаказодавця ак­редитива(імпортера) на користь його

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">

Таблиця 1.1.Видиакредитивів та їх класифікація.

1.

За способом використання

–<span Times New Roman"">       

документарні (товарні);

–<span Times New Roman"">       

грошові (циркулярні)

2.

За формою

–<span Times New Roman"">       

документарні акредитиви;

–<span Times New Roman"">       

акредитивні листи

3.

За способом повідомлення бенефіціара (експортера) про відкриття акредитива на його користь

а) прямо авізовані акредитиви; акредитиви, авізовані через авізуючий банк;

б) попередньо авізовані акредитиви

4.

За ступенем гарантованості оплати сум, які мають бути сплачені експортеру

–<span Times New Roman"">       

відкличні;

–<span Times New Roman"">       

 безвідкличні

5.

За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку

–<span Times New Roman"">       

підтверджений;

–<span Times New Roman"">       

непідтверджений

6.

За валютою платежу

–<span Times New Roman"">       

у національній валюті бенефіціара (експортера);

–<span Times New Roman"">       

у національній валюті імпортера;

–<span Times New Roman"">       

у третій валюті

7.

За характером платежу у зв'язку з можливістю/ неможливістю здійснювати часткові поставки продукції

–<span Times New Roman"">       

подільні;

–<span Times New Roman"">       

неподільні

8.

За місцем та суб'єктом виконання

–<span Times New Roman"">       

виконуються банкомемітентом у країні імпортера;

–<span Times New Roman"">       

виконуються авізуючим або підтверджуючим банком, який знаходиться у країні бенефіціара (експортера);

–<span Times New Roman"">       

виконуються за участю третього банку

9.

Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання (експорту чи імпорту товарів та послуг)

–<span Times New Roman"">       

акредитиви на імпорт

–<span Times New Roman"">       

акредитиви на експорт

транзитні акредитиви

10.

За способом виконання

–<span Times New Roman"">       

шляхом платежу за пред'явленням;

–<span Times New Roman"">       

шляхом акцепту;

–<span Times New Roman"">       

шляхом платежу з відстрочкою;

–<span Times New Roman"">       

шляхом негоціації

–<span Times New Roman"">       

обмежені;

–<span Times New Roman"">       

необмежені

11.

Залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку

–<span Times New Roman"">       

покриті;

–<span Times New Roman"">       

непокриті

12.

Залежно від наявності других бенефіціарів

–<span Times New Roman"">       

переказні (трансферабельні);

–<span Times New Roman"">       

непереказні

13.

Спеціальні форми акредитивів

–<span Times New Roman"">       

компенсаційні акредитиви;

–<span Times New Roman"">       

зустрічні акредитиви;

–<span Times New Roman"">       

резервні акредитиви («стендбай»);

–<span Times New Roman"">       

відновлювані акредитиви;

–<span Times New Roman"">       

револьверні акредитиви;

–<span Times New Roman"">       

акредитиви з червоною смугою

–<span Times New Roman"">       

фінансова модель;

–<span Times New Roman"">       

комерційна модель;

–<span Times New Roman"">       

кумулятивні;

–<span Times New Roman"">       

некумулятивні;

–<span Times New Roman"">       

чисті;;

–<span Times New Roman"">       

документарні <span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">

контрагентаза контрактом бенефіціара (експортера). За цим грошовим зо­бов'язанням банк,який відкрив акреди­тив (банкемітент), повинен здійснити

бенефіціару платіж (негайно або з відстрочкою) чиакцептувати тратти бенефіціара та сплатити їх в строк. Або він можеуповноважити інший банк здійснити такі платежі, акцепт або не­гоціацію траттбенефіціара за умови на­дання ним документів, передбачених в акредитиві, такожякщо виконані інші умови акредитива.

<span Times New Roman",«serif»;font-weight:normal">1.3.Види акредитивів та їх класифікація.

<span Times New Roman",«serif»">

<span Times New Roman",«serif»">1. За способомвикористання акреди­тиви поділяються на документарні (то­варні) та грошові(циркулярні):

а)документарні (товарні) використо­вуютьсядля розрахунків за товари та по­слуги при наданні обумовлених в акре­дитивідокументів;

б)грошові (циркулярні) – це такі ак­редитиви,виплата за якими не обумов­лена наданням документів.

2. За формою акредитиви поділяються на документарніакредитиви та акредитивні листи.

Убільшості країн терміни «докумен­тарнийакредитив » та «комерційнийак­редитивний лист „– синоніми. Але, на­приклад, у Сполучених ШтатахАмери­ки, Великобританії та Китаї, а також у закордонних відділеннях найбільшихбанків Англії та США технологічні про­цеси та можливості акредитивних листівсуттєво відрізняються від запропонова­них документарними акредитивами. Роз­рахункиу формі акредитивних ко­мерційних листів повинні бути погод­жені сторонами уконтракті купівліпро­дажу.

Особливістьакредитивних ко­мерційних листів у тому, що вони напра­вляються не банку вкраїні продавця, а безпосередньо бенефіціару. При цьому банк у країні продавцяможе використо­вуватися лише як проміжна інстанція. Бенефіціар післявідправлення товару та отримання усіх необхідних, передбаче­них у акредитивномулисті, документів може або передати їх банку, вибраному на свій розсуд, абонаправити для спла­ти безпосередньо банку, який виписав акредитивний лист.

Суб'єктам господарської діяльності України можнапорекомендувати по­годжуватися на розрахунки за акредитив­ними листами лише заумови, якщо ак­редитивні листи виписуватимуться бан­камикореспондентамиНаціонального банку України та іншими першокласни­ми іноземними банками,платоспро­можність яких не викликає сумніву, а та­кож з урахуванням того, щотака форма розрахунків здійснюватиметься обома сторонами на принципахвзаємності. В іншому акредитивні листи відповідають документарним акредитивам.Вони мо­жуть бути, як і акредитиви, відклични­ми або безвідкличними,підтверджени­ми, трансферабельними, передбачати право часткової виплативказаної в ак­редитивному листі суми. Підтвердження акредитивного листа“може бути здійснене тільки банком, який виписав цей лист, тобто підтвердженняне має то­го змісту, який воно може мати при підтвердженні документарногоакреди­тива банком країниекспортера або яки­мось іншим банком.

3. За способом повідомлення бе­нефіціара про відкриттяакредитивана йо­го користь акредитиви поділяються на:

а)прямо авізовані та авізовані через авізуючий банк;

б)попередньо авізовані.

Прямоавізовані акредитиви банкемітент* направляє безпосередньо бе­нефіціару безвтручання іншого банку. Бенефіціар у свою чергу повинен звер­татися з вимогамидо закордонного бан­ку, що його обслуговує. Ця форма авізування має ряд недоліків,характерних при розрахунках. Перш за все бенефіціар не має необхідних умов дляконтролю справжності акредитива, більше того, це ускладнює процес з'ясуванняплато­спроможності банкуемітента.

Акредитиви, які направляються без­посередньобенефіціару, тобто без втру­чання іншого банку, використовуються підробникамидокументації навіть що­до банків, які є досить надійними та ма­ють досконалутехнічну базу. Експортер, котрий бажає захистити себе від подібної практики,повинен вимагати авізова­ний акредитив або підтверджений бан­ком у його власнійкраїні.

Авізованийакредитив – це акредитив, за яким банкемітент звертається з до­рученням доіншого банку (авізуючого), щоб сповістити бенефіціара про відкрит­тя акредитивабез будьякого зобов'язан­ня з боку авізуючого банку.

Акредитив із попереднім авізо –це ак­редитив,за яким банкемітент звер­тається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щобпопередньо сповісти­ти бенефіціара про відкриття акредити­ва без будьякогозобов'язання як із бо­ку авізуючого банку, так і з боку банкуемітента.

4. За ступенем гарантованості оплати сум, які маютьбути сплачені експортеру, акредитиви поділяються на відкличні та безвідкличні.

Відкличнийакредитив – це акредитив, який може бути в будьякий час зміне­ним абовідкликаним (анульованим) банкомемітентом за дорученням імпор­тера, що доручивбанкуемітенту відкри­ти цей акредитив, без обов'язкового повідомленнябенефіціара.

Оскільки відкличний акредитив не створює додатковихзобов'язань імпор­тера в частині оплати куплених ним то­варів, експортери невважають його до­статньою гарантією і у зовнішньоторго­вельних розрахунках вінвикористо­вується досить рідко. У випадку, коли імпортер та експортер усе жтаки дійдуть згоди щодо використання у міжнарод­них розрахунках відкличногоакредити­ва, останній може бути використаний як інструмент, який завдяки своїйпро­стоті, точності та невеликій вартості порівняно з безвідкличним акредитивомзабезпечить:

•платіж у встановлені терміни, роб­лячи зручнішим управління грошовими ресурсамипродавця;

•контролювання банком розпоряд жень продавця, що стосуються доку­ментів провідправку товару.

Юридичне зобов'язання банкуемітента, який відкрив безвідкличний ак­редитив, не можепереглядатися у межах встановленого терміну дії без згоди всіх заінтересованихсторін (покупця, його банку та продавця). Встановлюється юридичний зв'язок, зодного боку, між покупцем та банком, а з іншого – між банком та експортером.Однак слід за­значити, що у цій конструкції відсутній прямий зв'язок міжпокупцем та продав­цем. Справді, лише торговельний кон­тракт пов'язує їх танакладає зобов'язан­ня на експортера за поставку товару, а на імпортера – заоплату цього товару.

5. За наявністю або відсутністю підтвер­дження заакредитивом з боку авізуючого або іншого банку акредитиви поділяють­ся напідтверджені та непідтверджені.

Безвідкличний акредитив може бути авізованийбенефіціару через інший банк без будьякої відповідальності з боку авізуючогобанку. Разом з тим безвід­кличний акредитив за дорученням бан­куемітента можебути підтверджений іншим банком (безвідкличнийпідтверд­жений акредитив). Банк, який підтвер­див акредитив, зобов'язанийперед бенефіціаром своєчасно здійснити обумо­влені акредитивом платежі. Томупідтвердженим може бути тільки безвідкличний акредитив.

Таким чином, підтверджений без­відкличний акредитив– це акредитив, за яким банкемітент звертається з про­ханням до іншого банку(досить часто – до авізуючого банку) взяти безпосеред­ню участь в операціїшляхом надання свого власного зобов'язання до безвідкличного зобов'язаннябанкуемітента. Між продавцем та підтверджу­ючим банком встановлюється новийюридичний зв'язок, який дає змогу екс­портеру скористатися двома банківськи­мизобов'язаннями, які доповнюють од­не одного. Підтверджуючий банк зв'яза­ний ізбанкомемітентом. Останній по­винен здійснити рамбурс на банк, який робитьпідтвердження, якщо той здійснив платіж. Безвідкличний підтвер­джений акредитивдає експортеру ту пе­ревагу, що перед ним відповідає не тільки банкемітент, алей банк, який підтвердив акредитив. Останній бере на себе ті ж зобов'язання, щой банкемітент. Якщо акредитив підтверджено іншим банком, експортер отримуєдодат­кові гарантії від деяких ризиків, які не можуть бути забезпеченібанкомемітен­том (наприклад, ризиків, пов'язаних із забороною в країніімпортера виплати іноземної валюти за торговельним зо­бов'язанням).

Банки, які підтверджують акредитиви, як правило,страхують себе від зазна­чених ризиків, вимагаючи при підтвер­дженні відбанкуемітента негайного пе­рерахування коштів у рахунок покрит­тя прийдешніхплатежів за акредитивом, а це призводить до заморожування коштів імпортера наперіод від відкрит­тя акредитива до виплати коштів за ним. Враховуючи це, українським імпортерам доцільно уникатипідтверджених акреди­тивів. За нормальних умов торгівлі підтвердженняакредитивів вимагається експортером лише у тому випадку, ко­ли він не дужедовіряє банкуемітенту.

Англійські банки та банки деяких інших державпрактикують відкриття у себе безвідкличних акредитивів з одно­часним їхпідтвердженням. При цьому мається на увазі, що експортер у дано­му випадкуотримує додаткові гарантії, однак таке підтвердження не має нічо­го спільного з»Уніфікованими прави­лами" та практикою більшості країн. Відповіднодо «Уніфікованих правил» безвідкличний акредитив, підтвердже­нийбанкомемітентом, може розгляда­тися просто як безвідкличний акредитив. Тому якщо український експортер хоче от­риматидодаткові гарантії за акредитивом, він повинен вказати в контракті, яким банком(своєї або третьої сторони) цей ак­редитив повинен бути підтверджений.

Якщо уповноважений банк не є ко­респондентом  банкуемітента,  в платіжних умовах контракту доцільновказувати рамбурсуючий банк, який роз­ташований у країні валюти платежу та єкореспондентом цього уповноваженого банку. При використанні рамбурснихінструкцій акредитив повинен містити інформацію про те, що рамбурс здійснюєтьсязгідно з «Уніфікованими правилами» для «BanktoBank»рамбурсів за документарними акредитива­ми, розробленими та затвердженимиМіжнародною торговою палатою, (публікація МТП № 525).

У деяких випадках українські банки можутьпідтверджувати акредитиви банківкореспондентів, які мають стабільне фінансовестановище та з яки­ми вже є позитивний досвід співпраці у різних галузяхбанківської діяльності. Такі акредитиви можуть підтверджува­тися у межахлімітів та правил, встано­влених банком. При цьому під правила­ми підтвердженняакредитивів мається на увазі дотримання таких умов:

·<span Times New Roman"">       

при акредитивах на експорт як ви­конуючий банкнеобхідно вказувати уповноважений український банк;

·<span Times New Roman"">       

рамбурсні інструкції повинні пере­дбачати якнайшвидшенадання упов­новаженому банку Покриття. Тобто банкемітент при відкриттіакредитива мусить надати право дебетувати свій ра­хунок в українському банку,якщо такий є, або право рамбурса на один із банківкореспондентів (з якимукраїнський банк має позитивний досвід співробіт­ництва), або повиненперерахувати по­передньо валютне покриття;

·<span Times New Roman"">       

при акредитивах на імпорт (для оперативнішоговиконання акредитив­ної операції) українським банкам, при отриманніпідтвердження за конкретним акредитивом від зарубіжного банкуко­респондента,необхідно керуватися законодавством конкретної країни, яке регулює здійсненняекспортноімпорт­них операцій.

Так, згідно з практикою роботи ряду іноземнихбанків (зокрема швейцарських та англійських) до надання їхнього під­твердженнянеобхідно не тільки депону­вати кошти за акредитивом у підтверд­жуючомуіноземному банку, але й підпи­сати заставну угоду. Ліберальнішим сто­совноцього є валютне законодавство Німеччини. При взаємодії з найнадій­нішимиукраїнськими банками такі ав­торитетні німецькі банки, як Дойчебанк, Комерцбанку ряді випадків надають своє підтвердження за відкритими ук­раїнськими банкамиакредитивами навіть без грошового покриття, що свідчить про досить тісне співробітництвоук­раїнських та німецьких банків у цьому напрямі. Непідтверджений акредитив – це акредитив, який не містить зазначе­ноговище зобов'язання. У цьому випад­ку авізуючий банк обмежується тількиавізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у тому ви­падку,коли банкемітент (банк імпорте­ра) перерахує йому відповідну суму.

6. За валютою платежу акредитиви поділяються на такі,що сплачуються:

•у національній валюті бенефіціара,

•у національній валюті імпортера,

•у третій валюті.

Якщо за акредитивом платіж передба­чено у іншійвалюті, ніж валюта, в якій відкрито акредитив, у його умовах пови­нен чіткозазначитися курс перерахун­ку з валюти акредитива у валюту плате­жу, якийнеобхідно використовувати при здійсненні виплат з акредитива.

7. За характером платежу у зв'язкуз можливістю (неможливістю) здійснювати часткові поставки продукції акредитивиподіляються на подільні та неподільні.

Подільнимакредитивом передба­чається виплата експортеру відповідно до контракту сумпісля кожної частко­вої поставки.

Неподільнимакредитивом передба­чається, що уся сума, яка належить екс­портеру, будесплачена після завершен­ня поставок або після останньої частко­вої поставки.Такий акредитив викори­стовується зазвичай при постачанні окремими партіямиобладнання, техно­логічно тісно пов'язаного, тобто коли непоставка однієї абокількох партій, робить неможливим використання обладнання, яке надійшло раніше.Неподільний акре­дитив, таким чином,захищає інтереси покупця (імпортера).

8. За місцем та суб'єктом виконання ак­редитивиподіляються на такі, що:

а)виконуються банкомемітентом у країніімпортера,

б)виконуються авізуючим або підтвер­джуючимбанком, який знаходиться у країні бенефіціара (експортера),

в)виконуються за участю третього банку.

У тих випадках, коли виконуючим банком єбанкемітент, строк дії акре­дитива закінчується у країні банкуемітента, іакредитив сплачується тільки після отримання та перевірки доку­ментів,необхідних для розкриття акредитива.

У випадку, коли виконуючим банком є авізуючий банк,можливі декілька видів оплати документів залежно від того, який спосіб оплатизазначено в умовах контракту.

9. Залежно від виду зовнішньоеконо­мічної діяльностісуб'єктів господарської діяльності (експорту чи імпорту товарів та послуг)акредитиви поділяються на акре­дитиви на імпорт та акредитиви на експорт:

а) акредитиви на імпорт – використо­вуютьсядля розрахунків за імпортовані іноземними фірмами товари та надані послуги івідкриваються українськими банками за дорученням українських фірмімпортерів.

б) акредитиви на експорт – викори­стовуютьсядля розрахунків за експор­товані інофірмами товари та надані по­слуги івідкриваються іноземними бан­ками за дорученням іноземних фірмімпортерів.

У розрахунках за український екс­порт акредитививідкриваються, як пра­вило, іноземними банками з авізуванням їх черезукраїнські банки. Найвигіднішим у цьому випадку є призначення виконуючим банкомуповноваженого українського банку.

При розрахунках за імпорт доцільно використовуватиакредитиви, якими пе­редбачено платіж в українському банкуемітенті протидокументів, що надходять від іноземного експортера. Це дає змо­гу запобігтиможливому заморожуванню валютних коштів суб'єктів господарсь­кої діяльностіУкраїни та банків на ра­хунках в іноземних банках для наступ­них платежів заакредитивами.

Одним із видів імпортних акредити­вів є транзитні акредитиви. Вони можутьавізуватися, підтверджуватися та вико­нуватися уповноваженими банками задорученням іноземних банківкорес­пондентів, які відкривають ці акредити­ви вінших країнах. Як правило, тран­зитні акредитиви авізуються за рахунокіноземного банкуемітента, який також сплачує комісійні та інші витратиавізуючого банку. Підтвердження та виконан­ня транзитних акредитивів доцільноздійснювати тільки в особливих випад­ках, наприклад, за умови надання уповноваженому Українському банку з бокубанкуемітета попереднього валютного покриття.

10. За способом виконання акредити­ви поділяються наакредитиви, які вико­нуються:

а)шляхом платежу за пред'явленням;

б)шляхом акцепту;

в)шляхом платежу з відстрочкою;

г)шляхом негоціації.

Платіж запред'явленням здійсню­ється, як правило, авізуючим або під­тверджуючимбанком у країні експорте­ра при наданні відповідних фінансових та комерційнихдокументів. Такий спосіб виконання акредитива дає змогу експор­теру отриматиплатіж одразу після надан­ня відповідних документів до банкуплатника.

Акредитиви, які виконуються шляхомакцепту.

При акцептуванні акредитива на­дається такожвексель. Незалежно від то­го, на кого виставлено вексель, банкемітент, а занеобхідності – підтверджу­ючий банк зобов'язуються акцептувати та здійснитиплатіж у зазначений строк.

Перший варіант, найсприятливіший для експортера:авізуючий або підтвер­джуючий банк після пред'явлення не­обхідних документів уйого «касах» ак­цептує тратту.

Другий варіант: акцепт банкомемі­тентом,який акцептує тратту після от­римання документів та визнання їх відповідно доумов акредитива.

Третій варіант, найменш сприятливий дляекспортера: акцепт наказодавцем.

Акредитиви, які виконуються шляхомплатежу з відстрочкою.

Вибір між відстроченим платежем та акцептомобумовлюється головним чи­ном звичаями та законодавством країниекспортера.Наказодавець може уникну­ти оплати мита та митних зборів на цінні папери рядукраїн, якщо вибрав відстрочений платіж замість акцепту. При цьому способівиконання платежу банкемітент та підтверджуючий банк (якщо акредитивпідтверджений) зо­бов'язуються здійснити платіж у визна­чений термін.

Акредитиви, які виконуються шляхомнегоціації.

За такої форми виконання акредити­ва(використовується у США, Китаї та англомовних країнах) банкемітент зо­бов'язуєтьсяплатити експортеру за пред'явленням або шляхом акцепту, але передбачаєтьсятакож можливість не­гоціації. Як правило, банкемітент відправляє листа безпосередньона адре­су бенефіціара, де передбачається:

·<span Times New Roman"">       

термін дії для негоціації у країні бе­нефіціара;

·<span Times New Roman"">       

уточнення про добропорядність («bona fide»),за яким банкемітент зо­бов'язується платити пред'явнику акре дитива з доданимидо нього оформлени­ми належним чином документами.

На практиці банкемітент для пере­дачі акредитивабенефіціару досить ча­сто використовує послуги банкукорес­пондента, якомувідводиться допоміжна роль при пересиланні акредитива та засвідченні підписів,зазначених в акре­дитиві, і який не отримує повноважен­ня на здійсненняплатежів. При вико­нанні акредитива бенефіціару не обов'яз­ково звертатися добанку, який передав цей акредитив, за винятком випадку, ко­ли банкемітентобмежив негоціацію визначеним банком (за акредитивом

«restricted»).

11. Залежно від наявності депонованих грошових коштіву підтверджуючому бан­ку акредитиви поділяються на покриті та непокриті.

Покритимивважаються такі акреди­тиви, при відкритті яких банкемітент попередньо надає урозпорядження ви­конуючого банку валютні кошти (по­криття) у сумі акредитива настрок дії зо­бов'язань банкуемітента з умовою мож­ливості їх використання длявиплат за акредитивом.

Валютне покриття може надаватися шляхом:

•кредитування на суму акредитива кореспондентського рахунка виконую­чого банку убанкуемітенті або іншому банку;

•надання виконуючому банку пра­ва на списання всієї суми акредитива зкореспондентського рахунка, відкрито­го у нього банкомемітентом у моментотримання акредитива до виконання;

•відкриття банкомемітентом у ви­конуючому банку депозитів покриття або страховихдепозитів.

Непокритимивважаються такі акреди­тиви, при виставленні яких банк не де­понує коштиклієнта на окремому рахун­ку і відповідно не надає попередньо у розпорядженнявиконуючого банку ва­лютні кошти (покриття).

12. Залежно від наявності другихбенефіціарів акредитиви поділяються на переказні (трансферабельні) танепереказні.

еще рефераты
Еще работы по международным экономическим и валютно-кредитным отношениям