Реферат: Основные формы внешнеэкономических связей Украины

<span Book Antiqua",«serif»; mso-ansi-language:UK">Зміст<span Book Antiqua",«serif»;mso-ansi-language:UK">

 TOC o «1-2» h z u Зміст. PAGEREF _Toc61265885 h 2

Вступ.PAGEREF _Toc61265886 h 3

Глава #1: Функції та місцеміжнародного розподілу праці у світовому господарстві.PAGEREF _Toc61265887 h 5

Глава #2: Основні формита нормативно-правова база  зовнішньоекономічних зв'язків України.PAGEREF _Toc61265888 h 10

Глава #3: Історичний аспект міжнародної торгівлі, як одної знайважливіших форм зовнішньоекономічних зв’язків.PAGEREF _Toc61265889 h 13

Глава #4: Товарна струтура експорту та імпортуУкраїни. PAGEREF _Toc61265890 h 15

Моделівзаємовідносин України з Росією та ЄС… PAGEREF _Toc61265891 h 20

Глава #5: Інтеграційні та інвестиційні процеси в УкраїніPAGEREF _Toc61265892 h 25

Висновок. PAGEREF _Toc61265893 h 28

Списоклітератури. PAGEREF _Toc61265894 h 29

Додаток

<span Book Antiqua",«serif»;mso-ansi-language:UK;font-weight:normal"><span Book Antiqua",«serif»; mso-ansi-language:UK">Вступ.<span Book Antiqua",«serif»;mso-ansi-language:UK">

        Зовнішні зв’язки України – це їївзаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами,інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружністьполітичних органів, що направлена на ефективне вирішення, як особистих проблемгромадян, так і глобальних проблем людства.

       Міжнародні зв’язки — поліфункціональні,  вони виконують функції щодо   органічного інтегрування у всесвітніструктури з метою закріплення миру та безпеки, ефективного розвитку економіки,науки, освіти та культури, формуванню єдиного екологічно чистого просторуЗемлі, задоволення особистих потреб громадян та суспільства України в цілому.

       Загалом, у наш  час потрібно всебічно  розглядати зовнішні зв’язки не тільки міжнародним економістам, прогнозуючимглобальні тенденції ринків зарубіжних держав, але і національним виробникам,продукція яких має потенціал виходу на міжнародні ринки збуту. Знання основзовнішньоекономічних зв'язків необхідне для вивчення кон'юктури світового ринку, для оцінки інтенсивностіфінансових потоків, визначення стратегічного напрямку розташування представництвв іноземних державах та ін.

        Ціл'ю моєї курсової роботи я поставиврозгляд та аналіз основних форм зовнішньоекономічних зв'язків, як природнийстан міжнародного розподілу праці. В наслідок того, що міжнародні економічнівідносини існують в таких трьох формах: міжнародна торгівля, міжнароднаміграція робітничої сили та міжнародний рух капіталу, аналіз цих зв'язків являєсобою багатогранний процес.

        Розгляд імпортно-експортного балансу єневід'ємна частина аналізу зовнішньоекономічних зв'язків, тому треба означитипоняття цих елементів:

Експорт — продаж або передача на інших законних підставах товарів, щоконтролюються, іноземним суб'єктам господарської діяльності та їх вивезення замитний кордон України або без нього, включаючи реекспорт товарів з митноїтериторії України.

Імпорт — закупівля або одержання на інших законних підставах від іноземних

суб'єктів господарської діяльності товарів, що контролюються, та їх вивезенняна територію України, включаючи одержання їх представником будь-якої юридичноїособи іноземної держави, іноземцем чи особою без громадянства на територіїУкраїни.

       При висвітленні поставлених питань, всвоїй роботі я використовував такі методи:

¨<span Times New Roman"">                

індуктивний

¨<span Times New Roman"">                

дедуктивний

¨<span Times New Roman"">                

літературний

¨<span Times New Roman"">                

статистичний

¨<span Times New Roman"">                

порівняльний

¨<span Times New Roman"">                

картографічний

 Хочу зазначити мінус своєї роботи — деякі, використаністатистичні дані позначені датою раніше 2002-2003 років.

<span Book Antiqua",«serif»; mso-ansi-language:UK"><span Book Antiqua",«serif»;mso-ansi-language:UK">Глава <span Book Antiqua",«serif»">#1:<span Book Antiqua",«serif»"> <span Book Antiqua",«serif»">Функції та місце міжнародногорозподілу праці у світовому господарстві<span Book Antiqua",«serif»">.<span Book Antiqua",«serif»">

Сутністю зовнішньоекономічно діяльності є міжнароднийрозподіл праці. Міжнародний розподіл праці полягає в спеціалізації окремихкраїн и їх угруповань на виробництві різних видів промислової,cільськогосподарської продукції та обміні цією продукцією. У контексті цієїекономічної категорії об'єктивно формуються загальноукраїнський і регіональні(наприклад міськи, обласні та ін.) зовнішньоекономічні комплекси, що об'єднуютьвзаємопов'язані підприємства-експортери та імпортери, тогово-промислову  палату України, різноманітні економічніасоціації та об'єднання, банки, які займаються операціями, пов'язаними зміжнародною діяльністю.

Взагаломто, кожна країна, або група країн, у певному регіоні світу спеціалізується навидобутку тієї чи іншої сировини, або випуску конкретної продукції. Тип  спеціалізації конкретної країни або регіонузалежить від природних (географічне положення, наявність мінеральних ресурсів,забезпеченість водними ресурсами  тощо),соціально-історичних (державний устрій, менталітет нації, шляхи розвитку, геополітичнеположення, та ін.), економіко-географічних (ступінь розвитку, кількість іякість трудових ресурсів, структура господарства, економіко-географічнеположення, розвиток інфраструктури, в тому числі транспорту) факторів.

Як наміжнародному, так і на внутрідержавному рівнях, спеціалізація сприяєефективнішому використанню соціально-економічного і природно-ресурсногопотенціалу країн та регіонів, налагодженню і розвитку їхніх економічнихзв'язків.

На основіміжнародного розподілу праці в Україні сформувався профіль міжнародноїспеціалізації, зумовлений розмірами її території і чисельністю населення таіншими вищезазначеними факторами. В системі міжнародного розподілу праці нашадержава спеціалізується на виробництві машин (промислове устаткування,магістральні тепловози, трактори, екскаватори, судна, автомобілі,сільськогосподарські машини, верстати, прилади, турбіни, літаки, обчислювальнатехніка ), продукції чорної металургії (залізна і марганцева руда, прокат),вугілля, харчових продуктів (цукор, рослинна олія, мука, макаронні вироби,сіль, кондитерські вироби, овочеві консерви, м’ясо, молоко), хімікатів,цементу, програмного забезпечення для електронних обчислювальні машин.

  Міжнародний розподіл праці нерівномірний. У сучасному світі існуєпринаймні шість соціально-економічних угруповань:

1) розвинуті капіталістичні країни (США, єдина в світі наддержава, Японія,

ФРН, Франція, Великобританія,Італія, Канада);

2) малі розвинуті капіталістичні країни (Бельгія, Норвегія, Швейцарія, Данія,

Нідерланди, Швеція, Австрія таінші).Обидві ці групи спеціалізуються переважно на машинобудуванні (літако-,судно-, автомобілебудуванні), електроніці розробці нових технологій тощо;

     3) соціалістичні країни (КНР, КНДР, Куба);

    4)країни східної Європи та СНД (Польща,Угорщина, Росія, Україна), що знаходяться на етапі переходу до ринковоїекономіки.

  Для цих країн характерна суттєва розбіжність показників економічногорозвитку (від Китаю, якому притаманні вражаючі темпи економічного прогресу, доТаджикистану, країн колишньої Югославії і Куби, які з різних причин опинилися вситуації економічного колапсу). Ряд країн цієї групи експортує сировину (нафту,електроенергію та вугілля — Польща, Росія, Україна), сільськогосподарськупродукцію (овочі, фрукти — Угорщина, Болгарія, Румунія), продукціюмашинобудування, електротехнічні вироби (Угорщина), вантажні автомобілі(Росія), автокари (Болгарія);

5) країни «третього світу» (країни, що розвиваються).Це найчисленніша група.Вона охоплює близько 130 країн і в міжнародному поділі праці займає «сировинну»нішу, постачаючи на світовий ринок різноманітну мінеральну сировину,сільськогосподарську продукцію (країни Південної Америки,

Африки, Південно-Східної Азії),напівфабрикати. Але головною стратегічною продукцією, яку постачає ця групакраїн (країни Перської затоки і Близького Сходу, Лівія, Нігерія, Венесуела) іяка забезпечує їм левову частку інвалютних надходжень, є нафта;

6) найбідніші країни (вони власне, належать до країн, що розвиваються), у

яких найнижчі у світі показникиекономічного розвитку, багато невирішених

соціально-економічних проблем іпереважає сировинна або сільськогосподарська спеціалізація (Ангола, Мозамбік,Ефіопія, Сомалі, Гватемала, Гондурас, Бутан, країни Океанії).

  У міжнародному поділі праці є певні суперечності. Йдеться про надмірнуспеціалізацію країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це

ставить її господарство взалежність від коливань кон'юнктурисвітового ринку, а також збіднює галузеву структуру господарства. Окремідержави обирають галузі, що використовують дешеву природну сировину, даютькраїні значні прибутки, хоча часто засновані на важкій фізичній праці і слабкопов'язані з іншими галузями економіки. Інша справа галузі обробноїпромисловості, в тому числі машинобудування. Вони тісно переплітаються з іншимигалузями економіки країни, оскільки засновані на розвиненому господарстві і єпотужним фактором розвитку всього господарства.

Проаналізував деякі показникиможна зазначити, що Україна, в свою чергу має всі шанси  претендувати на одне з перших місць з країнколишнього СРСР  по показникам розвиткуекономіки:

Таблиця 1.1

„Рівеньрозвитку економіки України та інших держав колишнього СРСР”(бали)

<img src="/cache/referats/16617/image002.gif" v:shapes="_x0000_i1025">

[за даними досліджень економістів „Дойче-Банку” (усписку літератури №5   ) ]

Міжнародний поділ праці має такожсвої негативні сторони ─ річ йдеться о певних суперечностях, що пов’язаніз надмірною спеціалізацією країни на виробництві  кількох видів продукції, оскільки це ставитьїї господарство в залежність від коливань кон’юктури світового ринку, а такожзбіднює галузеву структуру господарства. Деякі держави, якщо бачать на своїйтериторії достатній природно-ресурсний потенціал, обирають галузі спеціалізаціїтаким чином, щоб мінімалізувати витрати на транспортування обробку та ін. Ідійсно, деякі галузі які використовують дешеву природну сировину можуть значнопокращити економічний стан господарства (якщо його рівень був невеликим ─ця галузь не повинна мати тісні зв’язки з іншими). Зовсім інший стан ізгалузями обробної промисловості, що нерозривно пов’язані  з іншими галузями економіки країни бо цеповинно мати місце тільки у розвиненому господарстві, тоді ця промисловість грає роль потужного каталізатораекономічного прориву держави.

<span Bookman Old Style",«serif»;mso-ansi-language:UK;font-weight:normal"><span Book Antiqua",«serif»; mso-ansi-language:UK">Глава <span Book Antiqua",«serif»">#2:<span Bookman Old Style",«serif»;font-weight: normal">Основні форми<span Bookman Old Style",«serif»; mso-ansi-language:UK;font-weight:normal"> та нормативно-правова база <span Bookman Old Style",«serif»;font-weight:normal"> зовнішньоекономічних зв'язків <span Bookman Old Style",«serif»;mso-ansi-language:UK;font-weight:normal">У<span Bookman Old Style",«serif»;font-weight:normal">країни<span Bookman Old Style",«serif»;mso-ansi-language:UK;font-weight:normal">.<span Bookman Old Style",«serif»; mso-ansi-language:UK;font-weight:normal">

       Зовнішньоекономічні зв’язки України всучасних умовах стають могутнім

засобом прискореннянауково-технічного розвитку та інтенсифікації економі-

ки. Нині оволодівати найновішимидосягненнями науки і техніки без інтен-

сивного обміну науковимидослідженнями, різноманітними товарами і послу-

гами означає нераціональновикористовувати власні ресурси, втрачати час і

темпи розвитку.

     Якщо розглядатизовнішньоекономічні зв’язки у комплексі  можнапрослідкувати їх диверсифікацію, тобто розглянути їх структуру. Отже ці зв’язкиподіляються на:

ü<span Times New Roman"">

зовнішньоекономічні зв’язки заспеціалізацією та кооперацією

ü<span Times New Roman"">

торгові зовнішньоекономічні зв’язки,

ü<span Times New Roman"">

інвестиційні зовнішньоекономічні зв’язки,

ü<span Times New Roman"">

науково-технічні зовнішньоекономічні зв’язки,

ü<span Times New Roman"">

кредитно-фінансові зовнішньоекономічні зв’язки,

ü<span Times New Roman"">

туристичні зовнішньоекономічні зв’язки.  

       Зовнішньоекономічна діяльність діє змогуприскорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень,швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяєрозв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв’язкистають одним з основних чинників розвитку господарства України.

      Правову основу для практичного здійсненнязовнішньоекономічної політики створюють Закони України «Прозовнішньоекономічну діяльність» (квітень 1991 р.), «Про вільніекономічні зони» (жовтень 1992 р.), «Про іноземні інвестиції»(березень 1993 р.). Концепція Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»ґрунтується на використанні можливостей ринкової економіки, яка поступовоутверджується в державі. В Законі докладно опрацьовано механізм регулюваннязовнішньоекономічної діяльності, який повинен забезпечити прогресивніструктурні зрушення в економіці та сприятливі умови її залучення до світовогоподілу праці разом із збереженням господарського збалансування та рівновагивнутрішнього ринку України.

              Кабінет Міністрів України здійснює зовнішньоекономічнуполітику відповідно до законів України, укладає та забезпечує виконанняміжурядових угод, здійснює заходи щодо раціонального використання державноговалютного фонду і стабілізації платіжного балансу країни тощо.

 Міжнародні зв’язки України здійснюються як узовнішній торгівлі, так і в

економічному, науково-технічномуі культурному співробітництві, в міжна-

родному туризмі та інших формах.

      Узовнішній торгівлі впродовж утвердження в господарстві ринкових відносинскасовуватиметься державна монополія. Згідно з чинним законодавством встановлюєтьсямежа частки одного власника в 50 % загального експорту або імпорту країни,причому порушення цього положення можна оскаржити в судовому порядку. Різні об'єднання(асоціації, консорціуми, торгові будинки) не мають права прямо абоопосередковано створювати монополії зовнішньоекономічної діяльності для певноговиду товару чи товарної групи, а також будь-якої іноземної країни,транснаціональної корпорації тощо. Забороняються різного роду угоди, союзи тапогоджені дії, спрямовані на поділ ринків збуту чи джерел постачання або інші засобиобмеження свободи конкуренції.

     Такі заходи сприятимуть процесуутвердження відкритої згідно з світовими стандартами економіки, посиленню в нійконкурентних засад, формуванню гнучкого, зорієнтованого на інтенсифікаціюгосподарського механізму.

      У сучасних умовах господарство України переживаєтривалу економічну

кризу, що негативно впливає і настан зовнішньої торгівлі. Обсяг експорту не

відповідає можливостям нашихтоваровиробників і не забезпечує потреб держави у валютних надходженнях, необхіднихдля стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат.

 За даними Міністерства статистики України,експорт за останні роки постій-

но скорочується. Крім того, дуженеефективно є структура експорту, майже 90 % його становлять сировина,матеріали, товари народного споживання. Вивозяться також гостродефіцитніресурси і продаються світовому ринку за

демпінговими цінами.  Навіть з країнами близького зарубіжжя Українамає від'ємне сальдо балансу на продукцію виробничо-технічного призначення.Негативне сальдо у торгівлі з цими країнами зберігається для енергоносіїв,прокату кольорових металів, целюлози, деревини, каучуку, акумуляторів тощо. Усвітовий економічний простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка.Доказом цього є те, що протягом кількох останніх років експортмашинно-технічних товарів загальному балансі становить 10-20 %, а рівеньекспорту готової продукції у світі понад 50 %.

 Зовнішньоекономічна діяльність Українипотребує докорінної перебудови -

йдеться про зміну сировинногоспрямування експорту, підвищення в ньому

частки продукції обробнихгалузей, удосконалення структури імпорту.

<span Book Antiqua",«serif»; mso-ansi-language:UK">Глава #3: <span Bookman Old Style",«serif»;mso-ansi-language: UK;font-weight:normal">Історичний аспект міжнародної торгівлі, як одної знайважливіших форм зовнішньоекономічних зв’язків.<span Bookman Old Style",«serif»; mso-ansi-language:UK;font-weight:normal"> Хронологія етапів розвитку міжнародної торгівлі.

1.<span Times New Roman"">    

Етап початковий (з 18 до першої  ½19 сторіччя )

2.<span Times New Roman"">    

Друга ½ 19 сторіччя допочатку першої світової війни (1914р.)

3.<span Times New Roman"">    

Період між двома світовими війнами (1914-1939р.р.)

4.<span Times New Roman"">    

Післявоєнний період (50-60-ір.р.)

5.<span Times New Roman"">    

Сучасний період  (зпочатку 70-х років)

<span Verdana",«sans-serif»;mso-bidi-font-family:Tahoma; color:black">    

Кожний етапхарактеризується джерелами розвитку, особливостями, яки відображали рівеньінтернаціоналізації виробництва та роль міжнародної торгівлі у розвиткунаціональних економік, пріоритетними методами регулювання.

      Дляпершого етапу характерний вплив промислової революції, в тому числі у розвиткутранспорту та зв’язку. Окрім цього, в процесах спостерігались такі тенденції,як домінування вивозу товарів, випередження темпів  росту світовоготоварообігу у порівнянні  з ростом промисловоговиробництва, лідерство Англії. У регулюванні пріоритетність  політики протекціонізму. Разом з цим, почалазароджуватися політика фритрейдорства.

У другому етапі основним джереломзовнішнього середовища стали інтенсивно використовуватися продуктинауково-технічного прогресу у виробництві товарів, розвиток транспортних шляхівта якісних характеристик транспортних засобів, поява монопольного виробництва.

      Торгівельні процеси характеризуютьсявивозом капіталу, швидким ростом товарообігу, зміною  у співвідношенні сил на світовому ринку, щопов’язано з поменшанням впливу Франції та Англії, концентрацієй торговихзв’язків між розвинутими країнами. В регулюванні помітно посилились тенденції,пов’язані зпереходом від захисного підхіду до протекціонізму.

     Третій етап,найбільш драматичний з-за наслідків першої світової війни, що проявилася укризах 1920-1921рр., 1929-1933рр.). Почалиформуватися дві світові системи господарювання. У процесах спостерігалосьглубоке порушення торгівельних зв’язків, коливання об’ємів товарообігів,переважання сир’євої структури експорту та імпорту. Регулювання відзначилось зодного боку посиленням митного протекціонізму, а з іншого крахом міжнародноївалютної системи та формування валютних блоків.      

Четвертий етап, коли миспостерігали розвал світової колоніальної системи, поява світових міжнароднихорганізацій, посилення двох світових систем господарювання, стала ключовою упроцесах зміни товарної структури експорту. Підвищення темпів росту світовоготоварообігу разом з послабленням позицій стран, що розвиваються, привело допосилення позицій Японії, ФРН, Канади та Італії разом з пониженням значенняСША, Англії та Франції у світовому експорті.           

     В регулюванні помітний перехід до політикилібералізації торгівельних зв’язків. На сучачному етапі до джерел зовнішогосередовища відносять посилення міжнародної конкурунції, укріплення існуючих тапоявлення нових інтеграційних угруповань, розпад світової соціалістичноїсистеми господарювання. У процесах виявляється різьке підвищення об’ємівторгівлі, зміна товарної структури експорту налад стійких та довгосроковихвідносин, активізація зустрічної торгівлі.

<span Book Antiqua",«serif»; mso-ansi-language:UK">Глава <span Book Antiqua",«serif»">#4:<span Bookman Old Style",«serif»; mso-ansi-language:UK;font-weight:normal">Т<span Bookman Old Style",«serif»;font-weight:normal">оварна<span Bookman Old Style",«serif»;mso-ansi-language:UK;font-weight:normal">та теріторіальна<span Bookman Old Style",«serif»;font-weight: normal"> струтура експорту та імпорту України<span Bookman Old Style",«serif»;mso-ansi-language:UK;font-weight:normal">

            Для кожної держави чи не самимосновним показником рівня зовнішньоекономічних зв’язків є структура експорту таімпоту. Відомо, що Україна виробляла й може виробляти цілий спектр наукоємної,складної машинно-технічної продукції: літаки, автобуси, автомобілі, трактори,комбайни, суда різного призначення, ракетні комплекси, верстати, турбіни,засоби зв'язку, електроніку, радіо- і телеапаратуру тощо. Реально основнимиекспортерами конкурентної на світовому ринку продукції можуть швидко статипідприємства воєнно-промислового комплексу, на яких зосереджені високоякіснеобладнання, сучасна технологія, висококваліфіковані фахівці.

<img src="/cache/referats/16617/image004.gif" align=«left» hspace=«12» v:shapes="_x0000_s1031">Побачитиоб’єктивну картину можна, якщо проаналізувати показники експортно-імпортногоруху за 2002 рік:

     

ріс 4.1  Аналізекспорту за 2002р. (млн… USD)

(заданими статистичного довідника „Україна у цифрах” за 2002р.)

<img src="/cache/referats/16617/image006.gif" align=«right» hspace=«12» v:shapes="_x0000_s1036">ріс.4.2 Аналіз імпорту за 2002р. (млн… USD)

(заданими статистичного довідника „Україна у цифрах” за 2002р.)

З діаграми можна помітити, щозначна доля експорту приходить на країни СНД (здебільшого на Росію).

    

             У товарній структурі вивозу переважають виробичорної металургії, залізна руда і кокс, продукти харчової промисловості.Промисловий потенціал України достатній для надходження валюти, необхідної длясплати зовнішнього боргу, закупівлі найнеобхіднішого імпорту та оплати іншихзагальнодержавних потреб:

 

Товарна структура експорту та імпорту вУкраїну на 2001р.(млн… USD)

<img src="/cache/referats/16617/image008.gif" v:shapes="_x0000_i1026">

(заданими джерела із списку літератури №2.)

Реалізація цього потенціалуможлива за відповідної пропускної здатності транспортної інфраструктури,сприятливої соціально-політичної і правової ситуації та здатностізовнішньоторгових організацій та інших виконавчих структур до реалізаціїпродукції.

 Експортно-імпортні операції здійснюються як навалютній основі, так і у

формі клірингу. Кліринг — системабезготівкових розрахунків, які грунтують-

ся на заліку взаємних вимог ізобов'язань іздійснюються через банки або спе-

ціальні розрахункові палати(перша створена в Лондоні в 1775 р.). Популяр-

ною нині стала форма бартернихоперацій, тобто безпосереднього обміну то-

варами. Такі товарообмінніоперації були найбільш поширені в Україні у 1992 р. і становили тоді майже 50 %загального товарообороту. Однак при такому товарообміні Україна втрачала великікошти через нееквівалентний

вартісний обмін продовольчихтоварів (зерна, цукру, олії) на паливно-мас-

тильні матеріали.

          Основним напрямомзовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічногоспівробітництва з республіками колишнього СРСР, країнами Східної Європи,розвиненими країнами світу, особливо з тими, що мають чисельну українськудіаспору<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[*]

.

            Зовнішньоторгові організації таінші виконавчі структури повинні не тільки реалізовувати продукцію атрадиційних ринках, а й виходити на нові перспективні регіони (особливо в Азію,Африку, Латинську Америку та Австралію). Найважливішою формою економічногоспівробітництва з країнами близького зарубіжжя нині є взаємний обмін різнимивидами сировини, готової продукції та наукове співробітництво. Однакнеобхідними є послідовна і радикальна перебудова механізму економічнихзв'язків, здійснення карди- нальних заходів для їх оптимізації. Зокрема,передбачено захист економічних інтересів України через встановлення митногокордону з республіками колишнього СРСР. Підписано обопільні угоди з Росією та                                 Білоруссю проспівробітництво у галузі зовнішньоекномічної діяльності, які не допускаютьреекспорту товарів, до яких інші учасники угоди застосовують заходирегулювання. Реекспорт таких товарів має здійснюватися лише за письмової згодита на умовах, що визначаються уповноваженим органом держави, яка є виробникомцих товарів. Україна вивозить до країн СНД кам'яне вугілля, чавун прокат чорнихметалів, залізну руду, самородну сірку, цемент, сіль, промислове устаткування,автобуси, тепловози, екскаватори, продукцію хімічної промисловості, цукор,масло, фрукти, консерви тощо. В загальному обсязі вантажів, які щороку вивозятьсяз України у ці країни, найбільшу частку мають коксівне вугілля і чорні метали.

       Понад 72 % наших поставок отримує Росія.Основним споживачем їх є Центральний район Росії, на який припадає майже 3/4вивозу продукцій з

України. Значними споживаннямизалізної руди, чорних металів, які над-

ходять з України, є Поволжя,Північний Кавказ. Певна кількість чорних

металів, зокрема прокату,вивозиться з України до Санкт-Петербурга, Біло-

русі, держав Балтії, Молдови,цукор — в усі республіки колишнього СРСР (за

винятком Молдови), м'ясо, масло, м'ясні вироби — здбільшого в Росію.

 В Україну з інших республік колишньго СРСРнайбільше ввозить Росія -70%

Це — нафта, газ, ліс, папір,деякімарки чорних  і кольорових металів,машини,

устаткування та інша продукція.

      Білорусь постачає в Україну трактори, вантажніавтомобілі, електронно-обчислювальні машини, мінеральні добрива, ліс, папір;Казахстан — кольорові метали, шкірсировину, концентратикольорових металів;Молдова — продукцію прладобудування, виноробної промисловості, килими,виноград;

республіки Середньої Азії — газ,бавовну, концентрати кольорових металів,

тканини, каракуль; республікиЗакавказзя — нафту і автомашини, алюмініє-

вий прокат, чай, фрукти, вино,тютюн; держави Балтії — електротовари, трам-

ваї, пральні машини,холодильники, радіоприймачі, мікроавтобуси, рибу і рибопродукти, трикотажні ігалантерейні вироби та інші товари широкого

вжитку.

Моделі взаємовідносинУкраїни з Росією та ЄС

<span Times New Roman",«serif»;mso-ansi-language:UK">      

<span Times New Roman",«serif»">Звищезазначеного бачимо, що значний вплив, як позитивний так і негативний має наУкраїну Російська федерація. Росія є найважливішим торгово-економічнимпартнером<span Times New Roman",«serif»;color:windowtext">України, незважаючи на те, що зовнішня торгівля між країнами має тенденцію дозменшення. Якщо в 1997 році експорт України до Росії становив понад чвертьусього експорту товарів, у 2001 — 23%, то у 2002-17,8%. Протягом останніх п'ятироків частка Росії в українському товарному імпорті невпинно скорочувалася (з48% до 37%). Оскільки протягом 2000—2002 років вартість імпорту стабілізуваласяна рівні 5,8—5,9 млрд. дол., то приріст загального імпорту в Україну, який мавмісце у цей час, відбувся не за рахунок імпорту з Росії, Україна залишаєтьсязалежною від імпорту з Росії більшою мірою, ніж від експорту в Росію, протезалежність від імпорту зменшується швидше, ніж залежність від експорту.

Основуукраїнського експорту в Росію становить продукція машинобудування, хімічноїпромисловості, чорної металургії та харчової промисловості. Переважна часткаімпорту з Росії (дві третини) складається з енергоносіїв та іншої сировини,отже, експорт товарів з України до Росії має більш “благородну” структуру, ніжімпорт. Український експорт до РФ більш диверсифікований, ніж імпорт. Часткамашинобудування в експорті України до Росії стабільно перевищує 25% (у 2002 році- 35%). В останні роки взаємна торгівля продукцією машинобудування між Росієюта Україною має тенденцію до збільшення. Протягом 1999—2001 років її обсягзбільшився вдвічі — з 500 млн. до 1 млрд. дол. в обох напрямах. У 2002 імпортпродукції машинобудування з Росії становив 928 млн. дол., а експорт в Росію зУкраїни понад 1 млрд. 133 млн., що свідчить про зростання залежності Росії відукраїнської продукції машинобудування. Продукція обробної промисловостіУкраїни, зокрема з високим ступенем переробки, має порівняно високий попит натериторії Росії та країн СНД. Отже, Росія є споживачем українських промисловихтоварів, тоді як решта світу — української сировини та напівфабрикатів. Якнаслідок, експорт українського машинобудування та споживчих товарів залежитьнасамперед від попиту в Росії, тому в інтересах України зберегти цей попит,чому, безперечно, сприятиме створення в СНД зони вільної торгівлі.

Однак попит на українські товари в Росії та СНДбільш нестабільний, ніж у ЄС. Протягом 1997—2002 років темпизростання українського експорту в Євросоюз жодного разу не були негативними ілише в 1999 дорівнювали нулю. Водночас експорт до Росії протягом 1997—1999років зменшувався майже на 20% шорічно, у 2000 збільшення становило 48%; а у2001 — темпи знизилися до +5%. У минулому році, за попередніми підрахунками,український експорт до Росії знову зменшився на 13%. Імпорт протягом 1998-1999років зменшувався і з Росії, і з ЄС майже однаковими темпами. Проте в останнітри роки імпорт з Росії є стабільним, а імпорт з ЄС щороку зростає. Відповіднороль ЄС у зовнішній торгівлі України зростає, а Росії – зменшується. Більшетого, послідовно скорочується частка Росії у торгівлі України з країнами СНД.Так, протягом 1997—1999 років частка Росії в імпорті України з країн СНДстановила 80-90%, а у 2000—2002 роках вона різко зменшилася до 65—70%.

<span Times New Roman",«serif»; mso-ansi-language:UK">Інша справа це транзит енергоносіїв адже

<span Times New Roman",«serif»; color:windowtext">Завдяки транзиту Україні вдається зберігати позитивний балансторгівлі послугами. Транзит енергетичних матеріалів, особливо газу й нафти,протягом 2000—2001 років становив 86% у загальній структурі вантажопотоків.Майже весь вантажопотік забезпечує Росія: близько чотирьох п'ятих вантажопотокуз Росії — це енергоносії, що надходять до Європи українськими трубопроводами.Відомо, що територією України здійснюється переважна частина поставокприродного газу з Росії на європейський ринок (90%) та значна частина нафти.

ЕкспансіяРосії на українському енергоринку посилюється, оскільки через Україну пролягаєнайбільш економічно вигідний і натепер практично єдиний шлях в Європу дляросійських енергоносіїв. Енергоекспорт для Росії — це питання життєздатностідержави і, значною мірою, її геополітичної могутності. Більше половининадходжень до російського бюджету припадає на надходження від експорту енергоресурсів.Потенціал Росії в розвитку експорту енерго

еще рефераты
Еще работы по международным экономическим и валютно-кредитным отношениям