Реферат: Определение и управление валютными рисками предприятием внешнеэкономической деятельности на примере ООО "Корпорация "Агросинтез" (Визначення та керування валютними ризиками підприємством ЗЕД на прикладі ТОВ “Корпорація “Агросинтез”)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ

ДО ЗАХИСТУ ДОПУЩЕНИЙ

Зав. кафедрою МіМ, к.е.н., доцент

______________ Л. О. Кримська"____"  ______________  2002 г.

ДИПЛОМНАРАБОТА

Визначення та керування валютними ризиками підприємствомЗЕД на прикладі ТОВ “Корпорація “Агросинтез”

Розробив:

ст. гр. ФЭУ-517                                                                                          В.А.Коверник

Керівник:                                                                                                     Г.В.Казицька

Консультант

зохорони праці                                                                                          Г.І.Дуднік

Нормоконтролер                                                                                        И.В.Зайцева

2002 г.

ЗМІСТ

Завдання на дипломну роботу...…………………………………………….........................

Реферат...………………………………………......................................................................

Перелік умовних позначок, символів, одиниць, скорочень термінів...……………….....

ВСТУП........................……………………………………………………………………......

1 ВАЛЮТНИЙРИНОК ЯК МІСЦЕ ФУНКЦІЮВАННЯ ВАЛЮТИ................................

1.1 Валютний ринок: визначення й основні поняття...………………..............................

   1.1.1 Операції з іноземною валютою...………………………………............................

   1.1.2 Купівля і продаж валюти...…......……………………………….............................

   1.1.3 Організація валютних розрахунків ........................................................................

  1.2. Валютний курс як основний фактор виникнення валютних ризиків.....……….......

   1.2.1 Вплив валютного курсу на зовнішню торгівлю...……………..............................

   1.2.2 Експозиція і валютний ризик ………………………………………......................

2 ВАЛЮТНІ РИЗИКИ.......………………………………………………….........................

2.1 Поняття і головні фактори виникнення валютних ризиків...…….............................

2.2 Класифікація валютних ризиків...…………………………………….........................

2.3 Особливості керування валютними ризикам...……………………............................

3 КЕРУВАННЯ ВАЛЮТНИМИ РИЗИКАМИ..…………………………...........................

3.1Хеджування...…………………………………………………………...........................

3.2 Форвардні валютні контракти...…………………………………................................

   3.2.1 Нові форми форвардних контрактів...………………………….............................

   3.2.2 Форвардні контракти: деякі практичні аспекти.....................................................

   3.2.3 Використання форвардних контрактів на українському валютному ринку ......

3.3 Валютні контракти «своп»...…………………………………………..........................

3.4 Валютні ф’ючерси …………………………………………………..............................

3.5 Валютні опціони...……………………………………………………..........................

3.6 Форфейтинг...……………………………………………………………......................

4 ОХОРОНА ПРАЦІ...............................................................................................................

4.1 Законодавчі акти про охорону праці............................................................................

4.2 Санітарно-гігієнічні вимоги до приміщення ІОЦ.......................................................

ВИСНОВКИ.....……………………...…………………………………………….................

Перелік посилань……………………………………………………………….....................

Додаток А…………………………………………………………………............................

Додаток В.................................................................................................................................

2

4

5

7

12

12

14

15

16

17

18

19

23

23

25

33

39

39

41

47

56

59

61

65

74

81

86

86

87

97

100

102

102

РЕФЕРАТ

Дипломна робота: 102сторінки, 6таблиць, 2 додатка, 18 джерел.

Об'єкт дослідження: валютні ризикипідприємств ЗЕД України, ТОВ «Корпорація «Агросинтез», експортно-імпортніконтракти ТОВ «Корпорації «Агросинтез».

Мета роботи – показати процес ухваленнярішення щодо вибору методів страхування (хеджування) валютних ризиків взалежності від характеру угоди підприємством ЗЕД, описати можливі перевагикожного з методів страхування валютних ризиків як способу запобіганняпотенційних збитків чи одержання додаткового прибутку.

Завдання: дослідити й охарактеризуватипрактику хеджування валютних ризиків. Проаналізувати, які витрати і збиткинесуть підприємства ЗЕД по валютних операціях у зв'язку з коливаннями валютнихкурсів і виявити можливі шляхи запобігання цих ризиків; на прикладі показатипроцес ухвалення рішення про шляхи мінімізації валютних ризиків, а також рольвикористання стратегії керування валютними ризиками в ефективностізовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Методи дослідження: описовий,аналітичний, моделювання.

Специфіка роботи у тому, щорозглядаються шляхи мінімізації можливих утрат від коливань валютних курсів,яких практично неможливо уникнути при здійсненні зовнішньоекономічноїдіяльності і також шляху одержання додаткового незапланованого прибутку від тихже коливань валютних курсів.

При написанні роботи бувпроведений аналіз зовнішньоторговельних операцій підприємств, зокрема суб'єктівЗЕД; описані головні способи і методи страхування валютних ризиків навітчизняному ринку й у світовій практиці; показаний взаємозв'язок діяльностіпідприємств ЗЕД безпосередньо з банківськими установами і їхньою діяльністю наміжнародних валютних ринках і з підприємствами ЗЕД; запропоновані порівняльніхарактеристики методів страхування валютних ризиків у залежності від специфікиоперацій з іноземною валютою.

ВАЛЮТНИЙ РИНОК, ВАЛЮТА,ВАЛЮТНА ПОЗИЦІЯ, КУРС ВАЛЮТИ, ВАЛЮТНИЙ РИЗИК, ХЕДЖУВАННЯ, ЕКСПОЗИЦІЯ,ФОРВАРДНИЙ КОНТРАКТ, Ф'ЮЧЕРСНИЙ КОНТРАКТ, «СВОП», ВАЛЮТНИЙ ОПЦІОН, ФОРФЕЙТИНГ,ТЕНДЕР, ПРЕМІЯ, ДИСКОНТ, МАРЖА, СПРЕД.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ ІТЕРМІНІВ

ЗТФ – зовнішньоторговельна фірма

МВФ – Міжнародний валютний фонд

ЄВС – Європейська валютна система

США – Сполучені штати Америки

ЦП – цінні папери

СДР – SpecialDrawingRights, спеціальніправа запозичення

LIFFE – LondonInternational Financial Futures Exchange, Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів

CFTC – CommodityFutures Trading Commission,Комісія по ф’ючерсній торгівлі

IMM – InternationalMonetary Market, Міжнароднийвалютний ринок

BBA – BritishBrokers Association,Асоціація британських банкірів

FRA – Forwardrateagreements, погодження про форвардну відсотковуставку

р. – рік

т.д. – так далі

т.п. – тому подібне

ін. – інше

грн. – гривна

дол. – долар США

нім.м. – німецька марка

фр.ф. – французький франк

швейц.ф. – швейцарський франк

ф.ст. – фунт стерлінгів

млрд. – мільярд

табл. – таблиця

% — відсотки

$ — долар

ВСТУП

Поглиблення економічних реформ, розвитокфінансово-кредитної і банківської систем, успішне проведення грошової реформи1996 р. сприяли становленню і зміцненню валютного ринку України. Фактичновалютний ринок був заснований у серпні 1992 р. після утворення Валютної біржіНаціонального ринку України, що згодом, у липні 1993 р. була реформована вУкраїнську міжбанківську валютну біржу.

Правові основи валютногорегулювання в Україні встановлені Декретом Кабінету Міністрів України «Просистему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993р., відповідно до якого Національний банк України визначений як головнийвалютний орган країни і на нього накладені функції формування принципів істратегії валютного регулювання, ліцензування діяльності з валютними цінностями,розробки і впровадження системи курсоутворення і здійснення контролю завиконанням правил валютних операцій.

Утворення валютного ринкуУкраїни характеризується тим, що із самого початку він був переважно біржовим,але починаючи з кінця 1995 р. активно розвивається міжбанківський ринок, що пообсягах валютних операцій сьогодні є домінуючим сегментом валютного ринку. У1994 р. обсяги операцій на валютному ринку України (по усіх видах валют)складали близько 4 млрд. доларів США, у 1995 р. – більш 9 млрд., у 1996 р. –більш 21 млрд., а в 1997р. – майже 40 млрд. доларів США. При цьому якщо в 1995р. частка біржового ринку дорівнювала 38,9%, то в 1997 р. – скоротилася до9,5%. Відповідно частка міжбанківського ринку зросла з 24,1% у 1995 р. до майже60% у 1997 р. Але, не дивлячись на значний ріст обсягів і часткиміжбанківського ринку, біржовий ринок залишається і, дивлячись на світовупрактику, залишиться в майбутньому головним структурним (структуроутворюючим)елементом валютного ринку.

Продовження процесу економічнихперетворень, інтеграція України у світову економічну систему, вихід наміжнародні фінансові ринки, удосконалення валютного законодавства і нормативноїбази сприяли тому, що розвиток валютного ринку в останні роки характеризувався:

— збільшенням обсягів операційз іноземною валютою у всіх сегментах;

— удосконаленням йогоструктури і спрямованості на рішення конкретних економічних і фінансовихпроблем суб'єктів господарювання і держави в цілому;

— розширенням переліку валют,по яких проводилися операції на валютному ринку;

— відсутністю різких коливаньвалютних курсів;

— удосконаленням законодавчоїі нормативної бази діяльності суб'єктів валютного ринку;

— упровадженням нових видіввалютних операцій і форм розрахунків;

— врегулюванням діяльностінерезидентів на українському ринку і т.д.

Удосконалення валютного ринку,розвиток його міжбанківського сектора, збільшення обсягів експортно-імпортнихоперацій, розширення на українському ринку діяльності нерезидентів, збільшенняобсягів іноземного інвестування досить гостро поставили проблему підвищеннярівня ризику операцій з іноземною валютою. За останні роки процентні ставки івалютні курси стали значно нестійкіші. Це привело до серйозної заклопотаностішироких кіл фінансистів у відношенні контролю ризику, пов'язаного з цієюнестійкістю, і створенню ряду нових інструментів, що можуть бути використанідля страхування валютного ризику. Діапазон споживачів цих інструментів – відпрофесійних біржових маклерів, найманих банками з метою одержання прибутку відугод і надання послуг своїм клієнтам, до керуючих фінансами компаній, щобажають здійснити страхування (хеджування) від несприятливих змін валютнихкурсів, що впливають або на капітал компанії, або на окремі угоди.

У 1970-80-х рокахспостерігалися набагато більш різкі коливання обмінних курсів валют іпроцентних ставок, ніж у попередні періоди. Крах Бреттон-Вудської валютноїсистеми на початку 1970-х років, що була замінена системою валютних курсів, щоплавають, став джерелом великої невизначеності при прийнятті ділових рішень.Коли валютний курс і процентні ставки досягають граничних рівнів, це впливає напідприємства. На практиці проблема адаптації до змін валютних курсів ще більшзбільшується тим, що ці зміни мають тенденцію відбуватися стрибкоподібно.

Крім того, виникають труднощііз плануванням зовнішньоторговельних операцій і інвестицій, якщо неможливо зупевненістю розрахувати вартість результуючих потоків коштів у національнійвалюті. Навіть якщо зміна курсу виявиться сприятливою, непевність у тім, що сприятливатенденція збережеться, не дозволяє підприємствам покладатися на цю інформаціюпри прийнятті рішень. Реакція експортерів на підвищення конкурентноздатностітоварів у результаті знецінення валюти може бути уповільненою, якщо вони небудуть упевнені, що курс валюти залишиться на низькому рівні.

Компанії-гіганти можутьдотримуватись думки, що їхнє географічне охоплення торгівлі й інвестиційнастільки велике, що їм не потрібно турбуватися про коливання обмінних курсів,оскільки втрати по одним валютам будуть відшкодовані за рахунок прибутку поіншим. Однак така позиція не враховує можливості зміни курсу однієї валютистосовно всіх інших валют, узятим у сукупності.

Утворення валютних блоків,таких як Європейська валютна система, допомагає значною мірою знизитинепевність для країн, що утворюють подібні об'єднання з метою фіксуванняобмінних курсів між країнами-учасницями. Однак для торгових партнерів, що невходять у такі об'єднання, ризик залишається, і навіть усередині самих цихсистем повна стабільність валютних курсів не може бути забезпечена.

Взаємозалежність міжнаціональними і міжнародними грошовими ринками означає, що нестійкістьпроцентних ставок приводить до нестійкості обмінних курсів, і навпаки. Отже,компанії в даний час зіштовхуються у своїй фінансовій діяльності з ризиком іневизначеністю. Щоб ефективно впливати на валютні ризики, менеджерам іфінансистам потрібно більше, ніж просте розуміння сутності обмінних курсів ірізних типів контрактів на можливі валютні обміни. Вони повинні вміти передбачати,як ці обмінні курси будуть змінюватися. Не розуміючи рушійних сил і механізмів,що лежать в основі обмінних процесів; факторів, їх визначаючих, менеджери незможуть прогнозувати і передбачати можливі валютні ризики. Тому існуєнеобхідність в інструментах фінансової політики фірми, що допомогли б знизитиступінь ризику і невизначеності. Іншими словами, має місце попит на методихеджування. Хеджування представляє собою забезпечення стабільності майбутніхобмінних курсів і процентних ставок чи гарантовану компенсацію збитків відїхніх несприятливих змін за рахунок одержуваних прибутків.

У світовій практиці з метоюзапобігання валютних ризиків використовується широкий спектр методів і способівза назвою «хеджування валютних ризиків». Найбільш розповсюдженими і частовикористовуваними серед них є валютні ф’ючерси, валютні опціони, «свопи» іфорвардні контракти. Ці інструменти валютного ринку з'явилися в 70—80-х рокахХХ століття і придбали широке практичне використання. Причому, якщо на початкуїхнього впровадження це були дво-, тристоронні угоди (підприємство, банк,біржа) на постачання реальних валютних активів, то згодом система хеджуванняохопила весь валютний ринок. І сьогодні у випадку застосування тих чи іншихметодів хеджування безпосередня купівля (продаж) валюти не є обов'язковою, асаме хеджування перетворилося в систему керування валютними ризиками, щоохоплює всі сегменти валютного ринку і є запорукою стабільності якнаціональних, так і міжнародних фінансових ринків.

У зв’язку з тим, що підприємствазовнішньоекономічної діяльності здійснюють свої операції (експорт, імпорт) назовнішніх ринках, відповідно оперуючи іноземною валютою (або одержуючи, абоздійснюючи платежі у валюті), то в будь-якому випадку їм доводиться мати справиз банками, за допомогою яких відбувається продаж або купівля іноземної валюти вобмін на національну або ж підприємства звертаються до банків, щоб здійснитистрахування можливих валютних ризиків. Таким чином, банки відіграють центральнуроль на зовнішніх валютних ринках і в діяльності підприємств, безпосередньозв'язаних з валютними операціями, тому що вони:

— продають і купують іноземнувалюту, що, безумовно, є суттєвим елементом у міжнародних торгових угодах;

— допомагають торговцямусунути або звести до мінімуму експозицію до іноземної валюти безліччю різнихспособів.

Банки є одними із самихбагатонаціональних організацій. Щоб диверсификувати свої кредитні операції,залучити нові депозити і піти від регулювання, банки охоче працюють уміжнародному масштабі. А тому що й інвесторам, і менеджерам бізнесу частодоводиться мати справи з багатонаціональними банками, то знання того, якпрацюють саме ці структури і які основні функції вони виконують, може виявитисякорисним.

Реформуваннязовнішньоекономічної діяльності нашої країни викликає необхідність відповіднихзмін у роботі банків у всьому різноманітті їхніх зовнішніх і внутрішніхзв'язків. При здійсненні міжнародних угод постає питання про валютні операціїяк форму банківської участі в них. Багато комерційних банків, одержавши ліцензіюна проведення валютних операцій, зіткнулися з труднощами по їхньому проведенню.У цьому зв'язку виникає необхідність вивчення і використання досвіду роботиіноземних банків на валютних ринках і механізму проведення валютних операцій наньому. Міжнародні зв'язки, що розширюються, зростаюча інтернаціоналізаціягосподарського життя викликає об'єктивну необхідність обміну одних грошовиходиниць на інші. Реалізація цієї необхідності відбувається через особливийвалютний ринок, де під впливом попиту та пропозиції стихійно формуєтьсявалютний курс. У зв'язку з цим у банківських структурах існують фахівці,трейдери, що працюють з валютою і валютними фінансовими інструментами. Проте цетільки початок шляху. Ще не всі інструменти освоєні, деякі нам ще не цілкомзрозумілі, до багатьох у нас немає поки доступу. Але учитися всьому цьомутреба.

Сьогодні вже можнастверджувати, що в 1997 р. на українському валютному ринку був закладенийфундамент термінового ринку, на який спирається система керування валютними ризиками.Тому головна мета даної дипломної роботи полягає в тому, щоб описати йохарактеризувати світову практику хеджування валютних ризиків, висвітитивітчизняний досвід і розкрити перспективи його розвитку.

Дана робота розкриваєактуальні питання і проблеми, що виникають у результаті міжнародної діяльностіпідприємств безпосередньо з іноземною валютою і є інформаційною базою, щодопомагає фінансистам і менеджерам підприємств, що працюють на валютному ринку,прийняти правильне рішення, спрямоване на максимізацію ефективності фінансовоїдіяльності підприємства.

Вивчивши дані, надані в ційроботі і застосувавши їх практично до конкретних ситуацій, я вважаю, щопідприємства, що потребують у методах страхування валютних ризиків, щовиникають у результаті їхньої фінансової діяльності, зможуть у значній міріпідвищити ефективність своєї діяльності.

Ця інформація буде корисна всім підприємствам,суб'єктам ЗЕД, тому що жодне з них не зможе здійснювати свою діяльність беззалучення іноземної валюти при проведенні експортно-імпортних операцій.

Тому що коливання валютнихкурсів лежать в основі виникнення валютних ризиків, і ці коливання відбуваютьсянепередбачено як убік збільшення, так і убік зменшення, то імовірністьнезапланованих збитків чи прибутку велика. Тому підприємства повинні доситьсерйозно відноситись до даної проблеми, проблеми керування валютними ризиками,тому що зневага використання даної стратегії може викликати глобальні негативнінаслідки для фінансової сторони діяльності підприємства.

Важливість даної роботи івивчення проблем, описаних у ній, також полягає в тому, що ця сфера є ще маловідомою на українському ринку. Недостача кваліфікованих кадрів, досвіду і якрезультат — споживачів у цій області, на жаль гальмує розвиток цього, доситьважливого аспекту міжнародної діяльності.

Оскільки учасниками даноговиду операцій (форвардних, ф'ючерсних, опціонів і т.д.) є не тількипідприємства, але і банки і біржі, то можна сказати, що дана робота будекорисна і для цих структур, тому що в ній описується діяльність останніх, якформа участі в цих операціях. Не менш важливим є також і те, що інформація пробанківську і біржову діяльність у керуванні валютними ризиками буде доситьважливою і корисною для підприємств, тому що вони є однією із сторін при укладанніконтрактів про страхування валютних ризиків.

1 ВАЛЮТНИЙ РИНОК ЯК МІСЦЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАЛЮТИ

1.1 Валютний ринок: визначення й основні поняття

Світовий валютний (форексний) ринок включає окремі ринки, локалізовані врізних регіонах світу, центрах міжнародної торгівлі і валютно-фінансовихоперацій. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій, пов'язаних іззовнішньоторговельними розрахунками, міграцією капіталу, туризмом, а також зістрахуванням валютних ризиків і проведенням інтервенційних заходів.

З одногобоку, валютний ринок — це особливий інституціональний механізм, в основі якоголежать відносини по купівлі-продажу іноземної валюти між банками, брокерами йіншими фінансовими інститутами. З іншого боку, валютний ринок обслуговуєвідносини між банками і клієнтами (як корпоративними, так і урядовими йіндивідуальними). Таким чином, учасниками валютного ринку є комерційні іцентральні банки, урядові одиниці, брокерські організації, фінансові інститути,промислово-торгові фірми і фізичні особи, що оперують з валютою.

Максимальнавага в операціях з валютою належить великим транснаціональним банкам, що широкозастосовують сучасні телекомунікації. Саме тому валютні ринки називаютьсистемою електронних, телефонних і інших контактів між банками, пов'язаних зіздійсненням операцій в іноземній валюті.

Підміжнародним валютним ринком розуміється ланцюг тісно пов'язаних між собоюсистемою кабельних і супутникових комунікацій регіональних валютних ринків. Міжними існує перелив коштів у залежності від поточної інформації і прогнозівведучих учасників ринку щодо можливого положення окремих валют. Виділяютьсятакі найбільші регіональні валютні ринки, як Європейський (у Лондоні,Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху), Американський (у Нью-Йорку, Чикаго,Лос-Анджелесі, Монреалі) і Азіатський (у Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні).Річний обсяг угод на цих валютних ринках складає, по оцінках ведучихцентральних банків, понад 250 трлн. дол. На цих ринках котируються ведучівалюти світу. Тому що окремі регіональні валютні ринки знаходяться в різнихгодинних поясах, міжнародний валютний ринок працює цілодобово.

Валютний ринок увузькому значенні слова – особливий інституціональний механізм, щоопосередковує відносини з приводу купівлі і продажу іноземної валюти, дебільшість угод укладаються між банками (а також при участі брокерів і іншихфінансових інститутів). Валютний ринок у широкому значенні слова – це відносинине тільки між його суб'єктами (тобто в основному між банками), але і між банкамиі їхніми клієнтами.

Головна характерна рисавалютного ринку полягає в тім, що на ньому грошові одиниці протистоять одинодному тільки у вигляді записів за кореспондентськими рахунками. Валютний ринокпредставляє переважно міжбанківський ринок, оскільки саме в ході міжбанківськихоперацій безпосередньо формується курс валюти, операції проводяться задопомогою різних засобів зв'язку і комунікацій, найбільш розповсюдженою з якихє, приміром, система електронних комунікацій SWIFT (SocietyforWorldwideInterbankFinancialTelecommunication), що діє з травня 1977 р. і по якій щодняпередається більш 160 млн. повідомлень. Центри комунікацій розміщені вБрюсселі, Амстердамі, Кульпепері (США, штат Вірджинія).

Роль валютного ринку векономіці визначається його функціями:

— обслуговування міжнародногообігу товарів;

— формування валютного курсупід впливом попиту та пропозиції;

— механізм захисту відвалютного ризику і додатку спекулятивних капіталів;

— інструмент держави для цілейгрошово-кредитної й економічної політики;

— конвертування національноївалюти в іноземну для використання її купівельної спроможності за кордоном;

— кліринг розрахунків міжрезидентами різних країн;

— надання кредитів длярозвитку міжнародної торгівлі.

Розрізняють двавиди валютного ринку – внутрішній і зовнішній.

Внутрішній валютний ринок діє в замкнутій економічній системі, у якій усіділові операції й угоди відбуваються усередині країни, а розрахунки по нихвідбуваються у валюті цієї країни. У відкритій економічній системі, поряд зділовими операціями усередині країни, включені міжнародні економічні зв'язки ірозрахунки по них вимагають використання іноземних валют.

Зовнішній валютний ринок –фінансовий ринок, на якому здійснюється міжнародна торгівля й обмін іноземнихвалют.

При розгляді валютних операційвихідним моментом є визначення понять «валюта», «котирування валюти» і «валютнапозиція».

Валюта —це не новий вид грошей, а особливий спосіб їхнього функціонування, колинаціональні гроші опосередкують міжнародні торгові і кредитні відносини. Такимчином, гроші, котрі використовуються в міжнародних економічних відносинах,стають валютою.[1]

Котирування валюти – цевизначення її курсу. Повне котирування включає визначення курсу покупця(купівлі) і курсу продавця (продажу), відповідно до яких банк купує і продаєіноземну валюту на національну. Різниця між курсами продавця і покупця – маржа– є для банку джерелом доходу, за рахунок якого він покриває витрати поздійсненню угоди і деякою мірою служить для страхування валютного ризику.

Існує два методи котируванняіноземної валюти до національної – пряме і непряме. При прямому котируваннівартість іноземної валюти виражається в національній грошовій одиниці. Принепрямому котируванні за одиницю прийнята національна одиниця, курс якоївиражається у певній кількості іноземної валюти.

Валютна позиція — цеспіввідношення вимог і зобов'язань банку в іноземній валюті. Якщо вимоги ізобов'язання збігаються, валютна позиція вважається закритою, при розбіжності –відкритою.

Відкрита позиція може бутидвох видів: коротка і довга. Позиція, при якій зобов'язання по проданій валютіперевищують вимоги, називається короткою, а якщо вимоги перевищуютьзобов'язання – довгою.

1.1.1 Операції зіноземною валютою

Коли фірми беруть участь уміжнародній торгівлі, вони вступають у звичайні ділові відносини: купують,продають, беруть позичку та надають кредит.

У міжнародній торгівлі місцевавалюта одного продавця є іноземною для іншого. Якщо експортеру вдаєтьсядомовитися про здійснення платежів у валюті його країни, то іноземний покупецьповинен мати певну кількість цієї валюти для виконання платежу. Для цього йомуварто звернутися в банк і купити необхідну кількість іноземної валюти в обмінна валюту своєї країни.

Якщо експортер погодитьсяприйняти платіж у місцевій валюті іноземного покупця, то цей експортер отримаєплатіж в іноземній валюті і буде зобов'язаний щось з нею зробити. Йогоможливості наступні:

1)<span Times New Roman"">     

Вести валютний рахунок у своєму банку увалюті платежу. Це рішення розумне, якщо:

— експортер очікує, що вінрегулярно буде виконувати платежі і мати надходження в цій валюті, отже, маючивалютний рахунок, він уникає необхідності купувати чи продавати іноземну валютущораз, здійснюючи купівлю чи продаж у цій валюті;

— експортер припускає, що вдуже недалекому майбутньому йому доведеться здійснити платіж у цій валюті.

2)<span Times New Roman"">     

Продати іноземну валюту банку в обмін навітчизняну валюту (чи, можливо, навіть на іншу іноземну валюту).

Експортер може попросити виконати платіж увалюті, що є іноземною як для продавця, так і для покупця. Наприклад, експортерз Голландії може продавати товари покупцю з Мексики і просити про оплату вдоларах США. У цьому випадку покупець повинен одержати іноземну валюту,звернувшись у свій банк, а експортер зобов'язаний розпорядитися цією валютоюодним із раніше описаних способів.

Зовсім очевидно, що вміжнародній торгівлі торговцям може знадобитися або купити, або продатиіноземну валюту, і вони будуть здійснювати ці операції через свій банк. Колиторговці купують валюту, банк продає її, а коли продають – банк купує її.

Варто мати чітке уявлення проте, чому експортеру може знадобитися одержувати оплату в його власній валюті ічому, одержавши платіж в іноземній валюті, йому доводиться позбавлятися її,звертаючись в банк і продаючи її в обмін на вітчизняну валюту. Чому, наприклад,експортер у Великобританії не повинен задовольнятися тим, що продав товарипокупцю в США за американські долари, у Франції – за французькі франки, уЯпонії – за йени і т.д. і тримає в себе отримані валюти? Відповідь дуже проста:

— фірми рідко мають готівкибільше, ніж потрібно на їхні безпосередні потреби, і як тільки гроші відпродажу клієнтам отримані, вони відразу ж їх використовують;

— велику частину витрат іплатежів готівкою фірми здійснюють у вітчизняній валюті, тому, якщо вони відклієнтів одержують платежі в іноземній валюті, їм потрібно обміняти її намісцеву валюту, щоб мати можливість самим здійснювати необхідні платежі.

1.1.2 Купівля іпродаж валюти

Якщо імпортер повинен заплатити іноземномупостачальнику в іноземній валюті, він звертається у свій банк, щоб купитинеобхідну суму цієї валюти. Приміром, в імпортному контракті в практичнійчастині даної роботи, українська фірма «Агросинтез» імпортує товари, за якінеобхідно заплатити 204451,20 доларів США:

— клієнт (ТОВ «Агросинтез»)просить банк продати йому необхідну суму — 11000 доларів США. Важливо розуміти,що якщо клієнт купує валюту, то банк продає її.

— коли банк погодився продатиклієнту 11000 доларів США, він повідомив йому курс обміну встановлений для цієїугоди. Банківський курс продажу на 20 березня 2000 р. дорівнював 5.4510 грн.Відповідно, банк вимагав у клієнта 11000 доларів* 5.4510 грн за 1 долар США =59961,00 грн.

Потім клієнт попросив банк заплатитиіноземному продавцю 11000 доларів.

В експортному ж контракті,експортер (ТОВ «Агросинтез») одержав оплату в сумі 597132,3 доларів США. Згіднозаконодавства 50% валютних коштів, що надійшли, підлягають обов'язковомупродажу, а 50% валютних надходжень, що не підлягають обов'язковому продажу,були зараховані на валютний рахунок підприємства. Але клієнт міг би побажатипродати весь валютний виторг. Для цього він би попросив свій банк купити внього долари. Оскільки клієнт продає валюту банку, то банк купує цю валюту.Якщо банк установлював на той момент курс купівлі, скажімо, 5.2510 грн., токлієнт би одержав за цю валюту 597132,3 долари * 5.2510 грн. за 1 долар =3135541,7 грн на свій рахунок.

Банк повинен розраховувати наодержання прибутку від продажу і купівлі валюти, тому пропонований курс купівлівалюти відрізняється від курсу продажу валюти. У результаті, якщо банк повиненкупити якусь кількість іноземної валюти в клієнта, а потім перепродати їїіншому клієнту, то він одержить від другого клієнта більш велику суму ( угривнях), ніж йому довелося заплатити першому. Різниця складе прибуток, чи«курсовий прибуток» дилера.

Звичайно банки несуть івитрати при здійсненні операцій з іноземною валютою, і вони також повиннівідніматися з «курсового прибутку», тому прибуток від операцій з іноземноювалютою не такий великий, як може здатися з порівняння курсів продажу і купівлівалюти.

1.1.3 Організаціявалютних розрахунків

Валютні розрахунки – цесистема організації і регулювання платежів по грошових вимогах і зобов'язаннямв іноземній валюті, що виникає при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.Усі зовнішньоторговельні операції пов'язані з платежами, тобто з перерахуваннямгрошей з однієї країни в іншу.

Розрахунки можуть бутиготівкою й у кредит, тобто з розстрочкою платежу. Розрахунок готівкою являєсобою повну оплату товару до терміну чи в момент переходу товару читоваророзпорядчих документів у розпорядження покупця. Розрахунок у кредит чирозрахунок з розстрочкою платежу має дві форми:

1)<span Times New Roman"">     

комерційний кредит (кредит експортераімпортеру);

2)<span Times New Roman"">     

видача авансів імпортером експортеру.

Оплата товарів за рахунок банківськихкредитів не розглядається як відстрочка платежу, тому що покупецьрозраховується з постачальником готівкою, але за рахунок кредиту, отриманого вбанку. По експортних операціях більш кращі розрахунки готівкою, тому що вонидозволяють швидко втягнути в обіг валютний виторг. По імпортних операціяхдоцільніше користатися комерційним кредитом з урахуванням умов його надання.

Основними формами валютнихрозрахунків у зовнішньоекономічній діяльності є:

— банківське переведення;

— документарне інкасо;

— документарний акредитив;

— розрахунки по відкритомурахунку;

— розрахунки чеками.

1.2 Валютнийкурс як основний фактор виникнення валютних ризиків

Обмінний курсвалюти – це ставка, по якій банки продають чи купують одну валюту в обмін наіншу. Як відомо, курси валют коливаються: курс однієї валюти знижується, а курсіншої валюти підвищується. Коливання валютних курсів являють собою серйознийризик для закордонних торговців, і цей валютний ризик становить важливий аспектвалютних операцій.

Валютні курси коливаютьсяпостійно, якщо їм надана можливість реагувати на попит та пропозицію назовнішніх валютних ринках. В даний час курси основних валют коливаються назовнішніх валютних ринках у певних межах.

Існує безліч факторів, щовпливають на коливання валютних курсів, і усі вони пов'язані з попитом тапропозицією. Коливання курсів валют викликані перевищенням попиту надпроп

еще рефераты
Еще работы по международным экономическим и валютно-кредитным отношениям