Реферат: Організація праці

Курс: ЕКОНОМІКА ПРАЦІ

Тема: "Організація праці"

1. Сутність і задачіорганізації праці

Для раціональноїорганізації суспільної праці важливе значення має розподіл робочої сили міжгалузями, об'єднаннями, підприємствами, забезпечення зайнятості населення івідтворення робочої сили, утворення і розвиток форм розподілу результатівпраці. Всі ці питання тісно пов'язані з дією в суспільстві виробничих відносині економічних законів.

Процес праці, являючись сукупністю дій людини, спрямованих наперетворення сировини в готові вироби, представляє головний складниквиробничого процесу, незалежно від конкретної форми його здійснення. Виробничийпроцес є сукупністю часткових процесів, що учиняються як в часі, так і впросторі. Забезпечення їх координації, планування їх виконання по термінам іобсягу є завданням організації праці.

В процесі здійснення виробничого процесу необхідним єпідбір і розстановка робітників, організація робочих місць і їх оснащення,нормування праці і утворення сприятливих умов праці і т.ін. Це об'єднує загальнепоняття організація праці, що є необхідним складовим виробничого процесу.Організувати працю працівників можна по-різному: на основі використання досвідуфахівців, форм і методів виконання роботи, але найбільш ефективний шлях – цевикористання досягнень науки (фізіології і психології праці, ергономіки і т.д.)і передового досвіду трудових колективів і окремих працівників. Наприклад, планробочого місця можна виконати шляхом довільного розміщення на робочій площиніустаткування, допоміжного приладдя, але в умовах наукової організації праці(НОП) ці питання вирішуються на основі використання даних антропометрії,фізіології, планування виконання трудового процесу з врахуванням використанняпринципу економії рухів та ін.

Визначають наукову організацію праці як процесвнесення в існуючу організацію праці здобутих наукою і практикою вдосконалень,що підвищують загальну продуктивність праці. Практика визначила, що таківдосконалення треба проводити в трьох напрямках: введення нових, вдосконаленихзнарядь праці; поліпшення використання праці при даному стані устаткування напідприємстві (поліпшення розташування робітників, удосконалення виробничихвзаємозв’язків, стандартизація матеріалів і продукції і т.д.); підвищенняпродуктивності живої праці (підвищення кваліфікації, інтенсифікації, поліпшенняумов праці т.і.).

Наукові принципи організації праці використовуються як припроектуванні нових підприємств, цехів, дільниць і робочих місць, так і прираціоналізації організації праці на діючих підприємствах.

Найважливішим принципом підвищення рівняорганізації праці є органічний зв'язок її із ефективністю виробничого процесу,що вводить в життя радикальна економічна реформа, розвитком економічних методівуправління і поширенням самостійності підприємств в умовах ринкових відносин.

В сучасних умовах особливе значення набуваєвпровадження прогресивних форм організації праці: багатоверстатногообслуговування, сумісництво професій, бригадного підряду і оренди. Ці формиорганізації праці дозволяють поширити самостійність працівників і трудовихколективів в здійсненні виробничої діяльності, підвищити зацікавленість вкінцевих результатах праці.

Важливою особливістю НОП в сучасних умовах єпідвищення ролі “людського чинника”, що пов'язане з підвищенням творчого змістутрудового процесу і на основі цього підвищення змістовності праці. Методи НОПдозволяють підвищувати майстерність праці, усувати монотонні, непривабливіроботи, знижувати їх шкідливий вплив на організм людини. Виконанню цьогозавдання сприяють розвиток багатоверстатного обслуговування, сполученняспеціальностей і функцій.

Однією з проблем НОП є утворення сприятливих умовпраці на робочих місцях, впровадження раціонального режиму праці і відпочинку,використання соціально-психологічних методів в активізації трудової діяльності.

Організація суспільної праці вимагає встановленнякількісних норм витрат праці в процесі виробництва, тобто нормування праці. Навсіх етапах розвитку економіки приділялась велика увага питанням використаннясистеми норм і нормативів витрат праці, трудомісткості, заробітної плати.

Наукова організація праці – це складова і невідмінна частинаорганізації виробництва. Вона дає тільки тоді необхідний соціально-економічнийефект, коли буде комплексно складатися з організацією виробництва. Розподіл праці,спеціалізація і кооперація, весь процес розширеного відтворення об'єктивновимагає вирішувати питання НОП комплексно, всебічно в виробничій і невиробничихсферах. НОП повинна охоплювати робочі місця, дільниці, бригади, цеха,підприємства. Необхідно враховувати вимоги НОП при проектуванні, розміщенні ібудівництві підприємств, цехів, машин і устаткування, підготовці кваліфікованихкадрів, в проведенні технічної реконструкції підприємств.

Найважливішою умовою розміщення і експлуатації підприємств іскладником НОП є утворення екологічно чистих виробництв. НОП нерозривнопов'язана з високою культурою виробництва, гігієною праці, з розвиткомвиробничої естетики. Підвищення ефективності суспільного виробництва тіснопов'язане із удосконаленням системи управління на всіх рівнях. Дляраціоналізації управлінської праці вимагається застосування передових форморганізації і нормування праці і НОП, що в сфері розумової праці дає можливістьпідвищити ефективність роботи, істотно скоротити управлінський апарат. Широкевикористання комп’ютерної техніки, математичних методів, оргтехніки сприяютьзниженню трудових витрат керівників, спеціалістів і службовців на здійсненняними функцій управління. Це дає можливість економити час, оперативно знаходитиоптимальні рішення там, де вимагалися довгі дні і місяці. Електронні методи вумовах традиційних способів управління володіють високим, швидким дійством ідозволяють виконувати на підприємствах роботи, що не можна було здійснити,зважаючи на їх велику технічну складність або чималу трудомісткість.

Організація праці пов'язана з живою працею, з забезпеченнямфункціонування робочої сили. Інакше кажучи, організація праці в рамках певноготрудового колективу становить систему мір, що забезпечують функціонування живоїпраці з ціллю підвищення її продуктивності (ефективності) і досягнення найбільшповного використання факторів виробництва.

Наукова організація праці (НОП) – це така її організація, приякій практичному впровадженню конкретних заходів передує старанний науковийаналіз трудових процесів і умов їх виконання, а самі практичні міри базуютьсяна досягненнях сучасної науки і передової практики.

Різниця між першим і другим поняттям визначається передусімспособом, підходом до рішення одних і тих же проблем, мірою наукової обґрунтованостіконкретних рішень. Слово «наукова» в даному випадку означає, що врішенні практичних питань організації праці слід опиратися не на суб'єктивні,емпіричні оцінки і рішення, не на довільні способи і методи роботи, а на всюсукупність досягнень науки і практики, що забезпечують найбільш раціональну,найбільш ефективну організацію трудових процесів.

В сучасних умовахнауковою слід вважати таку організацію праці, що засновується на досягненняхнауки і передовому досвіді, що систематично впроваджуються в виробництво,дозволяє найкращим чином з'єднати техніку і людей в єдиному виробничомупроцесі; забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудовихресурсів, безупинне підвищення продуктивності праці; сприяє збереженню здоров'ялюдини, поступовому перетворенню праці в першу життєву потребу.

Зміст проблем науковоїорганізації праці по основним напрямкам полягає в наступному:

1. Опрацювання івпровадження раціональних форм розподілу і кооперації праці, що включає:вдосконалення технологічного і професійно-кваліфікаційного розподілу праці зврахуванням досягнень науково-технічного прогресу і зростаннякультурно-технічного рівня працівників; впровадження раціональних формфункціонування розподілу праці в основних і допоміжних процесах; розміщеннякадрів; забезпечення взаємозв'язку і синхронізації діяльності підрозділів івиконання сполучення спеціальностей; багатоверстатне і багатоагрегатнеобслуговування; впровадження ефективних колективних форм організації праці,бригадного підряду.

2. Вдосконалення організації підбору, підготовки і підвищеннякваліфікації кадрів, що забезпечує поліпшення фахової орієнтації і профвідбору,підготовку кадрів відповідно до потреб підприємств; прискорення адаптаціїмолоді на виробництві.

3. Вдосконалення організації і обслуговування робочих місць,що включає планування робочих місць, впровадження найбільш раціональноїоснастки і виробничих меблів, які відповідають ергономічним вимогам;впровадження найбільш ефективних систем обслуговування робочих місць, щозабезпечують усунення втрат робочого часу.

4. Раціоналізація трудового процесу, впровадження передовихзаходів і методів праці. Це передбачає проектування і впровадження найбільшраціонального трудового процесу, що забезпечує високу продуктивність праці інормальні навантаження на організм працівників з урахуванням психофізіологічнихнорм; вивчення, відбору і розповсюдження передових заходів і методів праці.       

5. Впровадження раціональних форм і способів матеріального іморального стимулювання праці. Цей аспект особливо важливий в цей час в умовахпроведення радикальної економічної реформи, якою передбачено розвиток тарифноїсистеми оплати праці; вдосконалення форм і систем оплати праці; опрацюваннясистем преміювання і інших форм матеріального заохочення за підвищення продуктивностіпраці і якості продукції, зниження трудомісткості, суміщення професій,підвищення майстерності і інші показники; опрацювання і впровадження ефективнихформ матеріального заохочення за результати праці.

6. Поліпшення умов праці передбачає здійснення мір пополегшенню праці, механізації важких і ручних робіт; вдосконалення трудовихпроцесів з урахуванням психофізіологічних вимог; утворення оптимальнихкліматичних (температура, вологість повітря) і санітарно-гігієнічних умов;впровадження раціональних режимів праці і відпочинку.

7. Зміцнення дисципліни праці і розвиток творчої активностіпрацюючих – найважливіший напрямок НОП, здійснення якого дозволяє зміцнюватидисципліну праці, сприяти розвитку творчої ініціативи працюючих.

Завдання НОП можна підрозділити на три групи: економічні,психофізіологічні і соціальні.

Економічні завдання полягають в тому, щоб, єднаючи найкращимобразом техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечити найбільшраціональне використання трудових і матеріальних ресурсів і тим самим сприятиприскоренню темпів зростання продуктивності праці і підвищенню ефективностівиробництва. Економічна ефективність виражається в зниженні витрат праці,грошових і матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції чи обсягувиконаних робіт, збільшенні обсягу виробництва за рахунок зростанняпродуктивності праці, підвищенні фондовіддачі основних виробничих фондіввнаслідок повного використання речової праці, втіленої в знаряддя виробництва.

Психофізіологічні завдання полягають в утворенні умов длязбереження в процесі праці здоров'я і стійкої працездатності людини на тривалийперіод часу на основі впровадження раціональних режимів праці і відпочинку,підвищення культури і естетики праці.

Соціальними завданнями НОП є забезпечення змістовної праці,всебічний розвиток людини в праці.

Підрозподілом праці розуміють розподіл діяльності людей при сумісному здійсненніприватних трудових процесів. Розподіл праці дозволяє значно скоротититривалість виробничого циклу, підвищити продуктивність праці. Розподіл праці напідприємстві проявляється в трьох видах: технологічному, функціональному,професійно-кваліфікаційному.

Технологічний розподілпраці полягає в діленні виробничого процесу на фази, технологічні комплекси,переробні операції, виконання яких закріплюються за окремими працівниками чи їхгрупою. Основою цього виду розподілу праці є технологічний процес.

Функціональний розподіл праці складається з ділення всіх робіт,які належать до виробничого процесу, залежно від їх місця і ролі в ньому, ціроботи стабільно виконуються різноманітними групами робітників: робітниками,спеціалістами, службовцями та ін.

Професійно-кваліфікаційний розподіл праці – це ділення працюючихпо спеціальностям, а всередині них по кваліфікації, по групам складності праці(розрядам, категоріям).

Міра наукового обґрунтовування розподілу праці визначається задопомогою психофізіологічних, соціальних і економічних критеріїв.

Психофізіологічний критерій розподілу праці дозволяє установитидопустимі психічні і фізичні навантаження робітника на протязі робочої зміни.За допомогою цього критерію виключаються ті варіанти розподілу праці, що недопускаються існуючими нормами і правилами. Крім того, розраховується величинадоплат працівникам до тарифної ставки за несприятливі умови праці.

Соціальний критерій розподілу праці влаштовує кордон, при якомурізноманітні трудові функції забезпечують привабливість, підвищують інтерес допраці, створюють умови для розвитку творчого хисту і зростання кваліфікаціїпрацюючих. Цей кордон у більшій мірі залежить від хисту, загальноосвітнього ікультурного рівня виконавця, організаційно-технічних умов на робочих місцях.

Економічний критерійрозподілу праці є узагальненим. З його допомогою влаштовується в повній мірітой чи інший варіант розподілу праці, забезпечується зниження собівартостіпродукції, зростання продуктивності праці, підвищення ефективності виробництва.

Сумісництво спеціальностей як форма розподілу праці. Під впливомнауково-технічного прогресу діються чималі зміни в традиційному розділі праці.В найбільшій мірі це стосується професійно-кваліфікаційного розподілу праці,істотно порушує і функціональний розділ праці. Діється інтеграція рядуспеціальностей.

Сумісництво спеціальностей полягає в виконанні одним працівникомробіт, що відносяться до різноманітних функцій чи спеціальностей. Найбільшшироке сумісництво спеціальностей використовується при неповній зайнятостіробітників по своїй основній роботі для зменшення монотонності в виробничійдіяльності, підвищення інтересу до роботи, що виконується, утворення умов длярозвитку творчого хисту виконавця.

Часто діється злиття функцій робітників, зайнятих виробництвомпродукції і обслуговуючих робітників. Наприклад, налагоджувальними виконуютьобов’язки операторів автоматичного устаткування, верстатів із числовимпрограмним управлінням (ЧПУ). В ще більшій мірі змішуються функції робітниківпри колективній формі організації праці. В бригади спромагаються входити якробітники, зайняті виробництвом продукції, так і обслуговуючі робочі, а такожспеціалісти. При цьому можливо істотне сумісництво функцій між цимипрацівниками. Спеціаліст поряд з виконанням своїх функцій спромагається ввільний час займатися як основними, так і обслуговуючими роботами. В своючергу, висококваліфіковані робітники виконують в бригаді деякі функціональніобов'язки спеціаліста. При переході цехів і цілих підприємств на колективнийпідряд чи на оренду функціональний фахово-кваліфікаційний розподіл працізвичайно терпить істотні зміни: об'єднуються функції різноманітних группрацівників, ширше використовується сумісництво спеціальностей.

2. Управлінняорганізацією праці на підприємстві

Організація праціна підприємствах грає важливу роль в рішенні економічних і соціальних завданьяк засіб ефективного використання трудового потенціалу, підвищення діяльностігосподарського механізму, доведення його принципів до первинних ланоквиробництва, кожного робочого місця, забезпечення відповідності розмірівзаробітної плати трудовому внеску працівників. Тому структура організації праціі система її управління на підприємстві повинна бути високоефективною, щодозволить забезпечити мобілізацію резервів зростання продуктивності праці,підвищення ефективності виробництва.

Під управлінняморганізації праці на підприємстві розуміється сукупністьорганізаційно-технічних, економічних і соціальних заходів з праці, здійснюванихз метою випуску продукції з найменшими витратами праці на основі використаннявсіх резервів зростання продуктивності праці:

1. На рівнідирекції об'єднання чи підприємства – розробка методології організаціїнормативно-дослідницької роботи, розробка заходів по удосконаленню організаціїпраці; планування, обліку і аналізу організації праці.

2. На рівні цеху,дільниці і виробничої бригади – впровадження, освоєння, аналіз, перегляд нормвитрат праці, облік їх виконання, облік і аналіз використання робочого часу.

Зміст роботи поорганізації праці на підприємствах визначається їх виробничою структурою,характером, типом і обсягом виробництва.

Провідною фігуроюсеред робітників, що займаються управлінням, організацєю і нормуванням праці, єінженер-організатор праці, закріплений за конкретною виробничою дільницею. Вінвиконує комплекс робіт по здійсненню НОП, перегляду норм, впровадженню іосвоєнню нових норм, разом злінійним персоналом розв'язує питання, що виникають по найбільш ефективномувикористанню робочого часу, визначає витрати праці на всі додаткові роботи івідхилення від затверджених організаційно-технічних умов. Одинінженер-організатор виділяється на 150-400 працівників залежно від типу іскладності виробництва, кількості технологічних процесів і норм.

Склад роботи іструктура органів по організації праці. Склад робіт по організації працівключає:

удосконаленняіндивідуальних і колективних трудових процесів;

розробку івпровадження передових раціональних форм організації праці, колективних форморганізації праці, колективного і орендного підряду;

проведенняатестації і раціоналізації робочих місць;

розробку івпровадження форм і систем заробітної плати і матеріального стимулювання,сприятливих подальшому зростанню продуктивності праці і підвищенню ефективностівиробництва;

розробку програмНОП в бригадах, на дільницях, в цехах, на підприємстві;

удосконаленняструктури і якості робочих кадрів;

утворенняорганізаційних умов для високопродуктивної роботе кожного виконавця.

Для здійсненнятакої роботи на підприємстві створена спеціальна служба – відділ організаціїпраці і заробітної плати (ВОПіЗ).

Основнимзавданням ВОПіЗ на підприємствах є утворення таких умов для колективів іокремих виконавців, що забезпечували би найвищий кінцевий результат вефективному використанні виробничого потенціалу. Структура ВОПіЗ і мірацентралізації управління організацією і нормуванням праці залежать від обсягу,типу і технології виробництва, характеру і складу робіт і витрат праці. Насередніх та великих підприємствах в склад ВОПіЗ включають декілька бюро:тарифно-економічне, технічного нормування, передових засобів праці,нормативно-дослідницьке (лабораторія). В великих цехах створюються бюроорганізації праці і заробітної плати.

На великих підприємствах поряд із ВОПіЗ створюютьтакож відділ НОП чи відділ організації праці, виробництва і управління. Длярозробки науково обґрунтованих нормативів і рекомендацій по удосконаленнюорганізації праці створюються лабораторії з наукової організації праці іуправління.

Планування робітпо удосконаленню організації праці. Ефективність праці на підприємстві багатозалежить від якості планів, що розробляються, і організації їх виконання. Для оцінки рівня організації праці напідприємстві треба планувати і аналізувати наступні показники:

питома вага чисельності робітників, праця яких нормується поміжгалузевим, галузевим та іншим прогресивним нормативам;

охопленнятехнологічних і трудових процесів нормами витрат праці;

величина зниженнявитрат праці на виробництво (в відсотках до всього обсягу витрат праці) зарахунок поліпшення нормування, підвищення якості норм;

коефіцієнткорисного використання робочого часу і коефіцієнт використання виробничої потужностідільниці, цеху, підприємства;

міра освоєнняпроектної трудомісткості і проектної продуктивності праці;

частка прироступродуктивності праці за рахунок перевищення норм виробітку (часу) в загальномуприрості продуктивності праці.

Для забезпечення систематичногоудосконалення організації праці на підприємстві необхідно здійснюватипланомірну роботу і планувати наступні напрямки:

нормативно-дослідницькуроботу по розробці нормативів праці;

зниження трудомісткостіпродукції і робіт по обслуговуванню виробництва;

аналіз діючих норм витратпраці і їх перегляд; вивчення використання робочого часу (фотографія робочогочасу, хронометраж та ін.);

вивчення і розповсюдженнянайбільш раціональних форм і методів роботи;

підготовку і підвищеннякваліфікації фахівців з організації і нормуванню праці.

3. Робочий час, його класифікація іметоди вивчення

Час, відведений розпорядком дня для роботи, називається робочимчасом. Всі види сплачуваної роботи виконавця по виконанню виробничого завданняі перерви, що регламентувалися, здійснюються протягом робочого часу. Дляуспішної роботи по організації і нормуванню праці необхідно класифікувати всівитрати робочого часу виконавця. Така класифікація наведена далі.

Робочий час виконавця роботи поділяється на час роботи і часперерв. Час роботи по виконанню виробничого завдання (ЧВЗ) – це час, щовикористовується на підготовку безпосереднього виконання одержаного завдання вмежах встановленої норми часу і завершення його. Воно включаєпідготовчо-ключний, оперативний час, час обслуговування робочого місця, час навідпочинок і особисті потреби.

Перерви, викликані недоліками в організації виробництва, виникаютьчерез несвоєчасну подачу на робоче місце сировини, матеріалів, інструменту,пристроїв, неполадок устаткування, перебоїв в подачі електроенергії. Порушеннятрудової дисципліни включають: спізнення на роботу і передчасне її закінчення,сторонні розмови і самовільні відлучки з робочого місця.

Визначення втрат робочого часу здійснюється за допомогою методафотографії робочого часу. Фотографія використання часу виконуються двомаспособами: способом безпосередніх замірів часу і способом миттєвихспостережень. Існує два різних види безпосередніх замірів часу: суцільний,вибірковий. Спостереження може проводитися візуально, автоматично (за допомогоюрізноманітних апаратів, наприклад, осцилографів, датчиків, без участі людини) ікомбіновано (людина бере участь в управлінні апаратами). Фотографіявикористання часу може виконуватися стосовно до різних об'єктів: людини(виконавця), устаткування, виробничого процесу (в цьому випадку вивчаєтьсяодночасно використання часу як устаткування, так і робітника). Основну увагуприділяється фотографії використання часу виконавця.

Напідприємствах найбільш часто використовуються наступні види фотографій робочогочасу: індивідуальна, групова, самофотографія, фотографія способом миттєвихспостережень.

Найбільш часто застосовується індивідуальна фотографія робочогочасу, предметом вивчення якої є витрати робочого часу кожного працюючого напевному робочому місці. Один спостерігач залежно від системи організації праці,розміщення робочих місць, рівня своєї підготовки може одночасно охопитиспостереженням декількох робітників (3 – 5). Проте дані спостереженняоформляються індивідуально для кожного робочого на окремому спостережномулисті.

При вивченні використання робочого часу бригадою проводитьсягрупова фотографія робочого часу. Головним є охоплення спостереженням всіхробітників бригади. Фотографія проводиться для вивчення існуючого розділення ікооперації праці в колективі.

В тих випадках, коли робочий в процесі роботи весь часпереміщується, застосовується маршрутна фотографія. Фотографію використаннячасу здійснює спеціально підготовлений спостерігач. Цю роботу може виконувати ісамий виконавець. Така фотографія називається самофотографією.

При проведенні фотографії робочого часу заміряють всі без виняткувитрати часу, здійснювані виконавцем за певний період часу (як правило, зазміну). В деяких випадках можливо проведення фотографії частини зміни,наприклад, на початку робочого дня (одна — дві години) або в його кінці. Саме вцей період частка втрат робочого часу буває найбільшою.

Ціллю фотографії робочого часу є: вияв тривалості простоїв інепродуктивної роботи; причин, їх викликаючих, а значить, і недоліків ворганізації праці і виробництва; одержання вихідних даних для опрацюваннянормативів.

Розраховуючи можливий зріст продуктивності праці, необхідновраховувати тільки ту величину і ті причини втрат часу, що намічено ліквідуватидо визначеного планом організаційно-технічних заходів терміну. Оскільки термінив плані намічені різноманітні, то і зростання продуктивності у цілому такожповинно бути розраховано на відповідні періоди. Необхідно систематичноконтролювати хід виконання плану організаційно-технічних заходів, корегуючи помірі його виконання відповідні норми часу чи виробітку.

Проведення фотографіїробочого часу складається із наступних етапів: підготовка до спостереження,проведення спостереження, обробка даних спостереження, аналіз результатів іпідготовка заходів по ліквідації втрат часу.

Фотографії робочого часу дозволяють визначити втрати часу із-затехнічних чи організаційних неполадок. За допомогою фотографії можнавстановити, що робітник на оперативну роботу витрачає більше часу, чимзакладено в нормі. Але чому це діється, установити за допомогою фотографії неможна. Для цієї цілі використовують хронометраж.

Хронометраж – це спостереження, в процесі якого вивчаютьсяциклічні елементи оперативної роботи, що повторюються. Ціллю хронометражу є:вивчення передових прийомів і методів праці; виявлення причин невиконання нормчасу окремими робітниками чи їх перевиконання; перевірка якості діючих нормчасу. Таким чином, хронометраж проводиться з метою удосконалення трудовогопроцесу на робочому місці і поліпшення нормування праці.

Існуютьтри способи проведення хронометражу: безупинний (по поточному часу), вибірковийі цикловий. Найбільш часто застосовується хронометраж по поточному часу.Найважливішим елементом підготовки до хронометражу є старанне вивченнятрудового процесу, розчленування операції, що досліджується, на елементи, щоскладають її, підготовка спостережного листа.

Фото-хронометражзастосовується для одночасного визначення структури витрат часу, тривалостіокремих елементів виробничої операції.

З позиціїнормування праці виробничий процес можна розглядати як процес зменшення витратчасу на виготовлену продукцію. В зв'язку з цим перше питання, які виникає прирозрахунку норм праці, полягає в тому, щоб визначити, які витрати часу є необхіднимиі повинні включатися в норму.

Класифікаціявитрат часу може здійснюватися по відношенню до трьох елементів виробничогопроцесу: предмету праці, робітника і обладнання. Класифікація по відношенню допредмету праці є також і класифікацією по відношенню до виробничого процесу, бов даному випадку йдеться про витрати часу, який необхідний для перетворенняпредмету праці в продукт праці. На основі цієї класифікації встановлюєтьсясклад витрат часу, що включаються в норму.

При розрахунку норм праці встановлюються витрати робочогочасу: підготовчо-заключного, оперативного, обслуговування робочого місця, навідпочинок і особисті потреби і нормованих перерв, що регламентуються.

Час регламентованих нормованих перерв, поорганізаційно-технічним причинам об'єктивно зумовлений характером взаємодіїробітників і обладнання.

Час перерв, що нерегламентуються, включає простій обладнання і робітників, викликанихпорушеннями встановленої технологи і організації виробництва. Ці перерви невключаються в норму часу.

Для розрахункунорм праці істотне значення має ділення витрат часу на перекриваємі і неперекриваємі.

До перекриваємого звичайно відносять час виконання робітникомтих елементів трудового процесу, що здійснюються в період автоматичної роботиобладнання. Не перекриваємим є час виконання трудових прийомів (встановленнязаготівки, контроль якості і т.ін.) при зупиненому (непрацюючому) обладнанні ічас на машинно-ручні прийоми.

При встановленнінорм праці і аналізі витрат робочого часу останні діляться на нормовані іненормовані. До нормованих відносяться необхідні для даних конкретних умоввеличини витрат основного, допоміжного часу, часу обслуговування робочогомісця, на відпочинок і особисті потреби, перерв, що регламентувалися поорганізаційно-технічним причинам, підготовчо-заключного часу. Сумарна величинацих витрат часу на одиницю продукції звичайно називається штучно-калькуляційнимчасом.

4. Основи нормування праці

Сутність іструктура задач наукового обґрунтування норм праці. При встановленні норм праціповинен враховуватися комплекс технічних, економічних, психофізіологічних,санітарно-гігієнічних, соціальних і правових чинників. Щоб практичнореалізувати принцип комплексності, необхідно виявити характер взаємозв'язкуозначених чинників.

Тому в загальномувипадку при нормуванні праці об'єктами комплексного обґрунтування повинні бутине тільки величини норм, але і визначальні параметри технології, організаціїпраці і виробництва. В першу чергу це відноситься до режимів роботи обладнання,прийомів праці, системи обслуговування робочих місць, режимів праці івідпочинку.

До економічнихчинників варто, передусім, відносити кінцеві показники ефективностівиробництва, які повинні враховуватися при встановленні норм праці. В данугрупу чинників включають також обсяги наявних виробничих ресурсів, наприклад,кількість одиниць обладнання при встановленні норм обслуговування ічисельності.

Підпсихофізіологічними чинниками розуміються показники впливу трудового процесу наорганізм працюючих: витрати, що характеризують їхню енергію, ступінь стомленняі т.п.

Санітарно-гігієнічнічинники визначають умови виробничого середовища (рівні температури,освітленості, шуму, вібрації і т.п.)

До соціальнихчинників відносять змістовність праці, її різноманітність, наявність в ній творчихелементів, характер взаємовідносин в трудових колективах і т. ін.

Правові чинники –це тривалість робочого дня, форми взаємовідносин робітників і адміністрації іт.ін.

Об'єкт нормуванняпраці – операція і її структура. При нормуванні праці виробничий процесділиться на операції і їхні елементи. Це необхідно для аналізу раціональностітехнології і прийомів праці, вибору їх найбільш ефективних варіантів,визначення необхідних витрат часу на кожний елемент виробничого процесу і нароботу в цілому.

Операцієюназивається частина виробничого процесу, що виконується над певним предметомпраці одним робітником або ланкою (бригадою) на одному робочому місці. Прицьому під робочим місцем розуміється зона трудової діяльності одного робітникаабо групи робітників оснащена знаряддями праці і іншими матеріально-технічнимизасобами необхідними для виконання роботи.

В складі операцій прийнято виділяти трудові прийоми, дії ірухи.

З економічнихзаконів випливає наступна система принципів нормування праці.

Принцип комплексності– означає, що в відповідності з вимогами економічних законів при встановленнінорм праці повинен враховуватися комплекс виробничих чинників (технічних,організаційних, планових, фізіологічних, соціальних і т.ін.).

Принципсистемності – означає, що норми праці повинні встановлюватися з урахуваннямкінцевих результатів виробництва і залежності витрат праці на даному робочомумісці від витрат виробництва на зв'язаних з ним робочих місцях. Цей принципвипливає з законів економії часу.

Принцип ефективності– визначає необхідність встановлення таких норм, при яких в нормальних умовахпраці необхідний результат виробничої діяльності досягається з мінімальнимисумарними витратами трудових і матеріальних ресурсів.

Принцип прогресивності – означає, що при розрахункунорм праці необхідно виходити з науково-технічних і виробничих досягнень,практично застосованих на даній дільниці виробництва, з метою економії витратживої і суспільної праці і поліпшення її умов.

Принципкоректності – означає, що норми праці повинні встановлюватися в точнійвідповідності з параметрами продукції, що виготовляється, предметів праці, їїумовами, складністю, масштабом виробництва і іншими об'єктивнимихарактеристиками конкретного виробничого підрозділу.

Принципдинамічності – випливає з принципу конкретності і означає необхідність змінинорм при зміні умов, на які вони були розраховані.

Принципзагальності – означає необхідність нормування праці всіх категорій працівників.Цей принцип слідує, передусім, з законів економії часу і планомірного розвитку.

Необхідністьзабезпечення об'єктивно рівних можливостей для виконання норм можливотрактувати як принцип рівної напруженості, що є слідством всіх розглянутихпринципів нормування праці.

В нинішній час напідприємствах використовується система норм праці, що відбивають різноманітністорони трудової діяльності. Найбільш ширше застосовуються:

норми часу;

виробітку;

обслуговування;

чисельності;

управління;

нормованізавдання.

Норма часу (трудомісткості операції) визначає необхіднівитрати часу одного робітника або бригади (ланки) на виконання одиниці роботи(продукції). Норми часу вимірюються в людино-хв. (людино-год.).

Норма виробіткувизначає кількість одиниць продукції певного виду, яка повинна бути виготовленаодним робітником або бригадою (ланкою) за даний відрізок часу (годину, зміну).Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах і т. п.) івисловлюють необхідний результат діяльності робітників.

Нормаобслуговування визначає кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничоїплощі і інших виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування за однимробітником або бригадою (ланкою).

Норма чисельностівизначає чисельність робітників, необхідну для виконання певного обсягу роботиабо для обслуговування одного або декількох агрегатів.

Норми управління(числа підлеглих) визначає кількість працівників, що повинні бути безпосередньопідпорядковані одному керівнику.

Нормованезавдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що повинні бути виконаніодним робітником або бригадою (ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу,місяць). Як і норма виробітку, нормоване завдання визначає необхідний результатдіяльності робітників. Однак в відзнаку від норм виробітку, нормоване завданняможе встановлюватися при виготовленні різнорідної продукції і визначати обсягроботи не тільки в натуральних одиницях, але і в нормо-год., нормо-грн. Взв'язку з цим норма виробітку може розглядатися як приватний випадокнормованого завдання.

Під методомнормування розуміється сукупність прийомів встановлення норм праці, щовключають: аналіз трудового процесу, проектування раціональної технології іорганізації праці, розрахунок норм. Вибір методу нормування праці визначаєтьсяхарактером нормованих робіт і умовами їхнього виконання.

Методи нормуванняпраці діляться на аналітичні і сумарні.

Аналітичні методиприпускають: аналіз конкретного трудового процесу, розподіл його на елементи,проектування раціональних режимів роботи обладнання і прийомів праціробітників, визначення норм по елементам трудового процесу з урахуваннямспецифіки конкретних робочих місць і виробничих підрозділів, встановлення нормина операцію.

Сумарні методи припускають встановлення норм праці безрозподілу процесу на елементи і проектування раціональної організації праці,тобто на основі або досвіду нормувальника (досвідчений метод), або статистичнихданих про виконання аналогічних робіт (статистичний метод).

По методиціотримання вхідних даних аналітичні методи діляться на аналітично-розрахункові,при яких базою розрахунку норм є нормативні матеріали, і аналітично-дослідні,при яких вхідна інформація одержується шляхом спостереження або експериментів.Аналітично-розрахункові методи в нинішній час є основними. Вони забезпечуютьнеобхідний ступінь обґрунтованості норм при значно менших у порівнянні здослідними методами витратах на збір вхідної інформації.

По ступенюдиференціації трудового процесу аналітичні методи діляться на диференційовані іукрупнені.

Диференційованіметоди припускають детальне розчленування трудового процесу на елементи (дотрудових рухів і дій), дослідження чинників, які впливають на тривалістькожного елементу, проектування нового складу.

Укрупненні методиприпускають розчленування трудового процесу до комплексів прийомів і операцій.Необхідний час звичайно встановлюється на основі укрупнених нормативів ітипових норм.

Розробканормативів з праці включає наступні основні етапи:

1) підготовча робота;

2) дослідженнявиробничих процесів;

3) встановленнянормативних залежностей, розробка проекту збірок з нормативів;

4) перевірканормативів в виробничих умовах;

5) корегуваннянормативів по результатах перевірки, їхнє погодження і затвердження.

На першому етапіуточнюються види роботи, на які повинні бути розроблені нормативи, визначаютьсяпідприємства, цехи і дільниці, де будуть проводиться дослідження трудових ітехнологічних процесів, підбираються необхідні методичні і нормативніматеріали, виробляється попереднє вивчення робочих місць і виробничих процесів,обґрунтовується вибір об'єктів спостереження. Перший (підготовчий) етапзакінчується розробкою методики програми (робочої методики) досліджень, деобґрунтовується структура нормативів, області їхнього застосування, формаподання нормативних залежностей, обсяг вхідних даних, методи їхнього збору і обробки.

Основним змістомроботи на другому етапі є збір вхідних даних про необхідні витрати праці ічинники, які визначають їхню величину.

При розробцінормативів особливо важливо забезпечити вибір оптимальних варіантівтехнологічного і трудового процесів, що є основою прогресивності відповіднихнормативних витрат праці. Їхня обґрунтованість в значній мірі визначаєтьсявибором об’єктів дослідження і кількістю спостережень.

На основіспостережень і експериментів встановлюються залежності між необхідними витратамипраці і чинниками, що на них впливають (третій етап розробки нормативів). Прицьому використовуються графічні і аналітичні методи, основою яких є апаратматематичної статистики.

Нормативнізалежності найчастіше оформлюються в вигляді таблиць і номограм, з якихскладають збірки нормативів. В збірки включають також опис нормованих робіт,умов їхнього виконання, методичні вказівки по розрахункам норм за допомогоюсистеми нормативів.

Важливу рольвідіграє аналіз нормування праці :

1. Оцінка складу,обґрунтованості і повноти нормативного господарства, а також практикивикористання нормативів при встановленні норм.

2. Визначенняохоплення робіт нормуванням по всім категоріям промислово-виробничого персоналуі динаміки цих показників.

3. Оцінкаобґрунтованості і рівнонапруженості норм праці, їхньої диференціації, практикизастосування і рівня виконання.

4. Встановленнядинаміки заміни і перегляду норм, а також ефективності щорічної перевіркинапруженості норм і нормованих завдань.

5. Перевіркавиконання планів нормативно-дослідних робіт і обґрунтованість нормативів, щорозробляються.

6. Вивченняпрактики організації оперативного нормування – оцінка заходів по йогоцентралізації або децентралізації, а також по поліпшенню складу нормувальників.        

Розрізняютьпоточний і кінцевий аналіз нормування праці. Перший (його часто називаютьоперативним контролем) проводиться регулярно силами ВОПіЗ.

Поточнийаналіз дозволяє оцінити:

1) загальнийрівень виконання норм, розподіл робітників по рівню виконання норм, чисельністьі професійний склад виконавців, що виконують норми;

2) виконанняплану заміни і перегляду норм по видам робіт і підрозділам підприємства, атакож величину втрат, викликаних несвоєчасним проведенням робіт, передбаченихпланом;

3) виконанняплану нормативно-дослідної роботи, проведення хронометражів і фотографійробочого дня.

Кінцевий аналізохоплює весь комплекс питань нормування праці, розглядуваних в тісній зв'язці здинамікою виробничих показників.

Аналізвиконується в декілька етапів: підготовка, збір вхідних матеріалів, їхняперевірка і обробка, аналітична робота, підготовка кінцевої записки іпропозицій з усунення виявлених недоліків або використання досягнень іпозитивного досвіду. На першому етапі визначаються задачі і об'єкти аналізу,терміни його проведення, а також виконавці по кожному етапу. Збір вхідних данихпочинається з підготовки переліку необхідних даних, розробки макетівстатистичних таблиць, встановлення завдань на проведення спеціальнихдосліджень.

Література

1. АдамчукВ.В. и др. Экономика труда: Учебник / В.В.Адамчук, Ю.П.Яковлев, Ю.П.Кокин,Р.Я.Яковлев. Под ред. В.В.Адамчука. М.: ЗАО «Финстаинформ»,1999.

2. Генкин Б. М., Кондратьева З., Азарова Е. Экономика и социологиятруда. 6-е изд., доп. ИНФРА-М, 2006. – 447с.

3. Новиков Е. В., Колбачева Т. А., Новик Е. В., Колбачев Е.Б. И др.,Организация, нормирование и оплата труда на предприятиях. Издательство: ФЕНИКС,ТОРГОВЫЙ ДОМ, 2004. – 224c.

4. Петюх В.М. Ринок праці: Навчальний посібник для самостійноговивчення дисципліни.- К.: КНЕУ, 2000. – 256 с.

5. Рофе А. И., Лавров А. С., Галаева Е. В., Стрейко В. Т. ЭКОНОМИКА ТРУДА учебникдля вузов, высш. Уч. Издательство: МИК, 2008 — 304c.