Реферат: Фінансове планування та управління фінансовими ресурсами

ЗМІСТ


ВСТУП                                                                                                                4

РОЗДІЛ 1. МЕТА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ     6

1.1. Зміст та методи фінансового планування                                           6

1.2. Мета, цілі та завдання фінансового планування                               8

1.3. Зміст фінансового плану та порядок його складання                    12

Розділ 2. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИРЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ  ВКП “ЧзТІМ”            15

2.1. Загальна характеристика ВКП” Чернівецький заводтеплоізоляційних матеріалів” і планування на підприємстві                                              15

2.2. Розрахунок планової суми прибутку                                                16

2.3. Складання фінансового плану                                                           19

2.4. Оперативне фінансове планування на ВКП “Чернівецькийзавод теплоізоляційних матеріалів”                                                                   21

РОЗДІЛ 3.  ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ                     24

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ                                                                         29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ                        31

 


/>/>/>ВСТУП

 

З погляду фінансів підприємств планування полягає у розробці змісту тапослідовності дій для досягнення сформульованих цілей, у тому числівідображених в економічних планах.

В даній роботі я буду розглядати таку функцію фінансів підприємств якпланування. Планування в фінансах – це:   конкретизація цілей управління всистемі показників соціально-господарської діяльності підприємства; розробкастратегій підприємства і тактики діяльності, орієнтованої на досягнення цілейменеджменту.

Планування  в нашій країні розвивалося спочатку як частинакомандно-адміністративної системи, а потім з переходом України до ринковихвідносин як функція менеджменту.

Планування було прерогативою командно-адміністративної сис­теми.Головна мета фінансового плану підприємства полягала у ви­явленніневикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюд­жет, величина якоївідповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівеньвитрат суворо нормувались. Над­мірна централізація фінансів запланово-директивної економіки послаб­лювала економічні стимули для розширеннявиробництва. Це негатив­но позначалось на результатах фінансово-господарськоїдіяльності під­приємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значнихрозмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.

За ринкової економіки значно підвищується матеріальнавідпові­дальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме томузросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансовогопланування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищеннярентабельності підприємств.

Фінансове планування є необхідним для фінансовогозабезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої ре­зультативностівиробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили бплатоспроможність та фінансову стійкість підприємс­тва. Ринок висуває високівимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідкисвоєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатностіврахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом іпідлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Сьогодні фінансове планування потребує переведення на новіприн­ципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язкуз новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.

За адміністративної економіки фінансове плануваннябазувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвит­купідприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємст­ва вже неодержують директивних вказівок «зверху». Державне замов­лення, яке збереглося,утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише якодна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування маєорієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певнихподій і одноча­сно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації змате­ріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування – це процес визначення обсягуфінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового викорис­таннязгідно з виробничими та маркетинговими показниками підпри­ємства у плановомуперіоді.

/>/>/>РОЗДІЛ 1./>МЕТА ТА ОСНОВНІЗАВДАННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ
/>/>/>/>/>1.1. Зміст та методи фінансового планування

Фінансове планування – це процесвизначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їхцільового викорис­тання згідно з виробничими та маркетинговими показникамипідпри­ємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпе­ченнягосподарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Отже, основними завданнями фінансовогопланування на підпри­ємстві є:

• забезпечення виробничої таінвестиційної діяльності необхід­ними фінансовими ресурсами;

• установлення раціональних фінансовихвідносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

• визначення шляхів ефективноговкладення капіталу, оцінка ра­ціональності його використання;

• виявлення та мобілізація резервівзбільшення прибутку за ра­хунок раціонального використання матеріальних,трудових та грошових ресурсів;

• здійснення контролю за утворенням тавикористанням платіж­них засобів.

Фінансове планування дає змогурозв'язати такі конкретні питання:

·    які грошові кошти може мати підприємство в своємурозпоря­дженні;

·    які джерела їх надходження;

·    чи достатньо засобів для виконання накресленихзавдань;

·    яка частина коштів має бути перерахована в бюджет,позабю­джетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

·    як повинен здійснюватися розподіл прибутку напідприємстві;

·    як забезпечується реальна збалансованість плановихвитрат і дохо­дів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

У фінансовому плануваннівикористовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тількибалансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витратзазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різніспособи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації пла­нових рішень,економіко-математичного моделювання.

   Суть нормативного способу фінансовогопланування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм татехніко-економічних  нормативів розраховується потреба господарського суб'єктау фінансо­вих ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданиминормативами є ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційнихвідрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нор­мативи бувають галузевими,регіональними та індивідуальними.

За використаннярозрахунково-аналітичного методу планові показ­ники розраховуються на підставіаналізу фактичних фінансових показ­ників, які беруться за базу, та індексів їхзміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає врозробці варіантів пла­нових розрахунків для того, щоб вибрати з нихнайоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

• максимум прибутку (доходу) на грошовуодиницю вкладеного капіталу;

• максимум збереження фінансовихресурсів, тобто мінімум фі­нансових витрат;

• мінімум поточних витрат;

• мінімум вкладення капіталу замаксимально ефективного ре­зультату;

• максимум абсолютної суми одержаногоприбутку.

Фінансове планування (крім ужезгадуваних способів розрахунків) потребує широкого використанняекономіко-математичного моде­лювання. Цей спосіб уможливлює знайденнякількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами,які їх визначають. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти вплануванні від середніх величин до оптимальних варіан­тів. Підвищення рівнянаукової обгрунтованості планування потре­бує розробки кількох варіантів планіввиходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним виборомоптимального варіанта фінансового плану.

/>1.2.Мета, цілі та завдання фінансового планування

 

Під час розробки планів кожнепідприємство ставить перед собою певні цілі. Нестача інформації, а інколи йзасобів її швидкої обробки, ускладнює формування цілей. Одночасно з цільовоюпостановкою підприємство визначає  можливу сферу застосування капіталу, тобтогеографічну арену і диверсифікацію виробництва з метою розширення збуту товаріві послуг, нові ринки для придбання сировини, різноманітних інших матеріалів,машин та устаткування, ліцензій, крім того, лізингові операції, якіпередбачається здійснити.

На основі визначення мети, сфериприкладання, поставлених завдань розробляється стратегія корпорації. Стратегіяфінансового менеджменту – є отримати найбільшу вигоду від функціонуванняпідприємства в інтересах його власників. Трактування стратегії різноманітні.Західний дослідник А. Чендлер (США) вважає, що “стратегія – це визначенняосновних довгострокових цілей і завдань підприємства, прийняття курсу дій ірозподіл ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей”.

Стратегічне планування в корпораціяхрозглядається західними економістами з різних точок зору. По-перше, як одна ізфункцій управління; по-друге, як вибір із декількох варіантів в умовахневизначеності й ризику; по-третє, як поведінка юридичної особи – корпораціїпід впливом невизначеності зовнішнього середовища й особливостей розвиткувнутрішніх факторів. Фінансове планування розглядається американськимиекономістами як важливий засіб у здійсненні стратегії. Планування являє собоюрозробку деталізованого розпорядку дій на наступний період для впровадженнястратегії. Тому складання таких фінансових документів, як бюджет грошовихвидатків – доходів, прогноз прибутку, є важливою частиною фінансовогопланування.

Фінансова стратегія узгоджується іззагальною стратегією економічного розвитку корпорації. Вона розглядається якфактор забезпечення нормального функціонування корпорації в майбутньому.Першорядним завданням управляючих корпорацією є розвиток здорової конкурентноїпозиції, яка конкретно визначається під час розробки інноваційного,маркетингового, цінового, збутового, організаційного та інших напрямівстратегії, так і політики. Загальні стратегічні плани часто заходять усуперечність із фінансовими. Це становище пояснюється тим, що вони базуються нарізних, несумісних передумовах. Загальна стратегія ґрунтується на врахуванніможливостей зміцнення конкурентної позиції на ринку конкретних товарів іпослуг. Фінансова стратегія базується на русі капіталів. Тенденції розвиткуринків різні, тому загальна стратегія часто не може бути підтримана відповіднимфінансовим забезпеченням.

Під час розробки фінансової стратегіївстановлюється мета, часові межі, а також рекомендації, характер дій, щопередбачаються, відповідно до яких з’ясовується можливість досягнення мети.Цілі фінансової стратегії визначити важче, ніж загальноекономічні орієнтири.Управляючі корпорацій надають перевагу таким цілям, як максимізація розмірівфірми, її економічного зростання і навіть зниження ймовірності втратити власнуроботу.

Перспективне фінансове плануваннявизначає найважливіші по­казники, пропорції та темпи розширеного відтворення, єосновною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне пла­нуваннявключає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування йогофінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійностіпідприємств, їхньої від­повідальності за результати діяльності виникаєоб'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану таперспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фі­нансовустратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії – це галузь фінансовогопланування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вонамає узгоджуватися з цілями та напрямка­ми останньої. У свою чергу, фінансовастратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегіюпідприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняєкоригування як фі­нансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Фінансова стратегія підприємства згіднозі стратегічною ціллю

забезпечує:

·    формування та ефективне використання фінансовихресурсів;

·    виявлення найефективніших напрямків інвестування тазосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

·    відповідність фінансових дій економічному стану таматері­альним можливостям підприємства;

·    визначення головної загрози з боку конкурентів,правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягненнявирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

·    визначення способів проведення успішної фінансовоїстратегії та використання фінансових можливостей;

·    визначення перспективних фінансових взаємовідносиніз суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінан­совимиінститутами;

·    фінансове забезпечення операційної та інвестиційноїдіяльності;

·    вивчення економічних та фінансових можливостейімовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фі­нансовоїстійкості;

·    розробка способів виходу із кризового стану таметодів упра­вління за умов кризового стану підприємств.

На підставі фінансової стратегіївизначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансовоїдіяльності: по­даткова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.

У процесі розробки фінансової стратегіїособлива увага приділя­ється виробництву конкурентоспроможної продукції,повноті вияв­лення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, макси­мальномузниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначеннюоптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залученихкоштів, ефектив­ному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для формуванняфінансової стратегії має вра­хування факторів ризику. Фінансова стратегіярозробляється з ура­хуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань,фінансової кризи та інших не передбачуваних обставин.

Основу перспективного фінансового планування становить про­гнозування,яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозуванняполягає у вивченні можливого фінансового ста­ну підприємства на перспективу. Навідміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативнихфінансових по­казників та параметрів, використання яких відповідно до тенденційзміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансовогостану підприємства.

Результатом перспективного фінансового планування єрозробка трьох основних документів:

– прогноз звіту про прибутки та збитки;

– прогноз руху грошових коштів;

– прогноз балансу активів та пасивівпідприємства. Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фі­нансовістратегічні цілі відповідають реальним економічним та фі­нансовим можливостямпідприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його єгнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

/> />1.3.Зміст фінансового плану та порядок його складання

За ринкової економіки для вирішеннявиробничих та комерцій­них завдань, які потребують вкладання коштів, необхідноює роз­робка внутрішньофірмового документа – бізнес-плану.

Бізнес-план має:

• давати конкретні уявлення про те, якфункціонуватиме підпри­ємство, яке місце воно займатиме на ринку;

• містити всі виробничі характеристики майбутньогопідприємс­тва, детально описувати схему його функціонування;

• розкривати принципи та методикерівництва підприємством;

• обов'язково містити програмууправління фінансами, що без неї неможливо розпочати будь-яку справу тазабезпечити ефек­тивність її виконання;

• показати перспективи розвиткупідприємства інвесторам та кредиторам.

Процесом складання бізнес-плану керуютьтакі стимулюючі мо­тиви:

1) подати інформацію про підприємство тапро наміри власників;

2) викласти стратегію та тактику підприємствата показати, як вза­ємодіють різноманітні підрозділи підприємства, будучи однимцілим;

3) висвітлити фінансові цілі тарозробити детальні кошториси, з до­помогою яких можна проконтролювати фактичнівитрати та доходи;

4) переконати третю сторону надатинеобхідні кошти або сприя­ти підприємству в іншій формі.

Узагальнення ще не дуже великого досвідускладання бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такігалузі їх застосування:

– вибір економічно вигідних напрямків таспособів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за новихумов господарювання, загальної неплатоспроможності суб'єктів;

– підготовка підприємствамиінвестиційних проектів для залу­чення інвестицій та банківських кредитів;

– складання проектів емісії акцій,облігацій та інших цінних па­перів підприємств;

– залучення іноземних інвесторів длярозвитку підприємств;

– обгрунтування пропозицій щодоприватизації підприємств державної та комунальної власності.

Фінансовий план – це найважливішийелемент бізнес-плану, який складається як для обгрунтування конкретнихінвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінан­совоюдіяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:

– прогноз обсягів реалізації;

– баланс грошових надходжень та витрат;

– таблицю доходів та витрат;

– прогнозований баланс активів тапасивів підприємства;

– розрахунок точки беззбитковості.

Складання фінансового плану можевідбуватися в три етапи:

1. Аналіз очікуваного виконанняфінансового плану поточного року.

2. Розгляд та вивчення виробничих,маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться плановіфінансові показники.

3. Розробка проекту фінансового плану.

Мета складання фінансового плану полягаєу взаємоузгодженні доходів та витрат. За перевищення доходів над витратами сумапе­ревищення може направлятися в резервний фонд.

Фінансовийплан складається на рік з розбивкою по кварталах. Розробка фінансового планурозпочинається з розрахунку показни­ків дохідної, а потім витратної йогочастин.

Підприємства, які не складаютьбізнес-плану, виручку від реалізації визначать методом прямого рахунку,виходячи із запланованого обся­гу асортименту виробів, або з допомогоюукрупненого методу. Підпри­ємства, які працюють з бізнес-планом, виручку відреалізації відобра­жають у “Прогнозі обсягів реалізації” та в “Таблиці доходівта витрат”.

Таким чином, у процесі фінансового плануванняздійснюється конкретна ув'язка кожного виду витрат та відрахувань з джереломфінансування.

Оперативне фінансове планування передбачаєскладання платіжного календаря, касового плану і розрахунків в короткостроковихкредитів.

Оперативна фінансова робота зв’язана з організацією розрахунківзабезпечення своєчасного і якісного оформлення платіжних документів, проведеннярозрахунків з іншими підприємствами, кредитними установами, бюджетом.

В основу платіжного календаряпокладеночерговість і строки проведення всіх розрахунків, що дозволяє своєчасноперераховувати платежі до бюджету, в бюджетні державні цільові фонди,забезпечувати безперервне фінансування проведення господарської діяльності.Платіжний календар складається на короткі строки – до одного місяця. Великіпідприємства складають календар на короткі терміни – 5 –10 днів.

Співвідношення між двома частинами календаряповинно бути таким, щоб забезпечувати їх рівність або перевищення доходів надвитратами. Перевищення витрат над надходженнями свідчить про зниженняможливостей підприємства в покритті майбутніх витрат.


/>Розділ 2.ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА НАПРИКЛАДІ  ВКП “ЧзТІМ”/>2.1.Оцінка фінансового стану ВКП ”Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів” іпланування на підприємстві

ВКП” Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів” (далі ЧзТІМ) — підприємство яке займається виготовленням теплоізоляційних матеріалів. Цепідприємство відноситься до підприємств будівельної промисловості. Всього наУкраїні підприємств які виготовляють подібну продукцію три. Два інших заводи засвоєю площею і виробничими потужностями є більшими за завод ТІМ, але насьогоднішній день собівартість продукції на них є вищою через неповнезавантаження виробничих площ. Тому можна зробити висновок що в майбутньомупідприємство буде забезпечено ринками збуту.

Продукцію підприємства використовують в суднобудуванні, наелектростанціях, при виробництві побутової техніки (газові плити), прибудівництві як тепло ізолюючі і звукоізолюючі матеріали.

Середньоспискова чисельність працівників підприємстваскладає 130 працівників. Загальна земельна площа 3 гектари. Це є середнєпідприємство за українськими мірками. В структурі підприємства не передбаченоні планового, ні економічного відділу (див. додаток 1). На підприємствівідсутня така посада, як економіст. Фінансове планування не проводиться.

Господарюючий суб’єкт – самостійний економічний суб’єктринкової економіки. Він сам визначає напрямки і величину використання прибутку,який залишився в його розпорядженні після сплати податків. В цих умовах ціллюпланування фінансів є визначення можливих об’ємів фінансових ресурсів, капіталуі резервів на основі прогнозування величини фінансових показників. До такихпоказників відносяться, перед усім, власні оборотні кошти, амортизаційнівідрахування, кредиторська заборгованість, яка постійно знаходиться врозпорядженні господарюючого суб’єкта, прибуток, податки, які сплачуються зприбутку, та ін.

Важливим елементом фінансового планування – є йогостратегія. Змістом стратегії фінансового планування господарюючого суб’єкта євизначення його центрів доходів (прибутків) і витрат. Центр доходівпідприємства – це його підрозділ, який приносить йому максимальний прибуток.Центр витрат – це підрозділ підприємства, який є малорентабельним або зовсімнекомерційним, але який відіграє важливу роль в загальному виробничо-збутовомупроцесі. Наприклад, в західній економіці багато фірм притримуються правила“двадцять на вісімдесят”, тобто 20% витрат капіталу повинні давати 80%прибутку. Відповідно, решта 80% вкладень капіталу приносять лише 20% прибутку.

Для складання фінансового плану попередньо розраховуютьпланові суми амортизаційних відрахувань, відрахувань в ремонтний фонд,прибутку, необхідного приросту оборотних коштів і приросту кредиторськоїзаборгованості, яка постійно знаходиться в розпорядженні підприємства. Прирозробці фінансового плану слід мати на увазі, що податок на добавлену вартістьі акцизний збір в фінансовому плані не відображаються, тому що вони стягуютьсядо створення прибутку.

 Для розрахунків використовуються дані з Балансупідприємства Форма №1 за 1999 і 2000 роки, Звіт про фінансові результати Форма№2 за 1999 і 2000 роки.

 

/>2.2.Розрахунок планової суми прибутку

 

Планування прибутку починається з розрахунку планової суми собівартостіна квартал. Планування собівартості проводиться розрахунково-аналітичнимметодом. Всі затрати, які входять в собівартість, необхідно поділити на такігрупи: фонд оплати праці; нарахування на фонд оплати праці; амортизаційнівідрахування; відрахування в ремонтний фонд; умовно постійні витрати безамортизаційних відрахувань і відрахувань в ремонтний фонд; змінні витрати безвитрат на оплату праці і нарахувань на неї. Умовно-постійні витрати плануютьсяпо їх сумі. Змінні витрати плануються по їх рівню в відсотках до суми виручки.

Плановий фонд оплати праці визначається як добуток середньомісячноїчисельності робітників на їх середню зарплату і складає 74,67 тис. грн. (533*   * 140). Нарахування на заробітну плату визначаються по діючих нормативах ввідсотках до заробітної плати. Загальний норматив відрахувань складає 37,5% дофонду оплати праці.

     Сума відрахувань  74,67 * 0,375 = 28,0 тис. грн.

По підсумках роботи за аналогічний квартал минулого року сумаумовно-постійних витрат без амортизаційних відрахувань і відрахувань времонтний фонд склала 87,5 тис. грн., а рівень змінних витрат без витрат наоплату праці і нарахувань на них – 22,37% до виручки.  Планова сума виручки відреалізації продукції на квартал дорівнює 486,27 тис. грн… Планова сума зміннихвитрат складе

               486,27 * 0,2237 = 108,77 тис. грн.

Розрахунок планової собівартості наведений в таблиці 2.1.

При складанні фінансового плану важливою складовою є розрахунок потребив оборотних коштах. Потреба в оборотних коштах підприємства, що розглядається,визначається для коштів, які вкладені в виробничі запаси, незавершеневиробництво, готову продукцію, товари для фірмового магазину, грошових коштів вкасі, перекази в дорозі з моменту інкасації виручки до моменту надходження їїна розрахунковий рахунок, в інші активи (МШП, тара під товаром і порожня,витрати майбутніх періодів). Потреба по сировині і матеріалах визначаєтьсяшляхом множення одноденного їх витрачання на норму в днях, яка, як і всі іншінорми, встановлюється підприємством самостійно.


Таблиця 2.1.

Розрахунок планової суми собівартості ЧЗТІМ

 

Показники

Величина показників

Виручка, тис. грн. 486,27 Фонд оплати праці, тис. грн. 74,67 Нарахування на заробітну плату в % до фонду оплати праці 37,5 Сума нарахувань, тис. грн. 28,0 Амортизаційні відрахування, тис. грн. 45,46 Відрахування в ремонтний фонд, тис. грн. 8,0 Умовно-постійні витрати, тис. грн. 87,5 Рівень змінних витрат в % до виручки 22,37 Сума змінних витрат, тис. грн. 108,77

Собівартість, тис. грн.

352,4

Таблиця 2.2.

Розрахунок планової суми прибутку ЧЗТІМ

 

Показники

Величина показників

Виручка, тис. грн. 486,27 ПДВ, тис. грн. 97,25 Собівартість, тис. грн. 352,4 Прибуток від реалізації продукції, тис. грн. 36,62 Доходи від позареалізаційних операцій, тис. грн. 12,0

Прибуток, тис. грн.

48,62

 

Потреба в оборотних коштах по незавершеному виробництву визначаєтьсямноженням одноденного випуску продукції на норму незавершеного виробництва вднях.

Потреба в оборотних коштах по готовій продукції визначається як добутокодноденного випуску продукції по собівартості на норму оборотних коштів поготовій продукції (2 дні).

Потреба коштів по готовій продукції складає:

1,65 * 2 = 3,3 тис. грн.

Потреба в оборотних коштах по запасах товарів визначається як добутокодноденного обороту цих товарів по купівельних цінах на норму запасу їх в днях.

Потреба в грошових коштах в касі і перекази в дорозі визначаютьсямноженням одноденного товарообіг по продажних (роздрібних) цінах на нормузапасу грошових коштів в днях.

Потреба в оборотних коштах по інших матеріальних цінностях визначаєтьсяметодом прямого обрахунку або розрахунково-аналітичних методом. Для ЧЗТІМ :

МШП – 13,7 тис. грн.

тара – тис. грн.

витрати майбутніх періодів – 1,0 тис. грн.

Нормативи по цих видах оборотних засобів приймаються в розмірі їхпотреби. Загальна потреба в оборотних коштах, або загальний норматив по них, накінець IV кварталу 2000 року складе:

116,1 + 4,95 + 3,3+ 2,88 + 3,9 + 13,7 + 1,0 = 145,83 тис. грн.

В фінансовий планвключається не загальна сума оборотних засобів, а її зміна (приріст чизбільшення) за плановий період.

Приріст оборотнихзасобів збільшує витрати фінансових ресурсів (видаткову частина фінансовогоплану), а зниження – зменшує ці витрати.

Величина оборотнихкоштів по наведених вище елементах на початок планового кварталу склала 137,70тис. грн.

Необхідний прирістоборотних коштів:

145,83 – 137,7 =8,13 тис. грн.

 

/>2.3.Складання фінансового плану

Фінансовий план складається в формі балансу доходів і витрат.Підприємство самостійно визначає напрям і об’єм використання прибутку, якийзалишається в його розпорядженні, тобто чистий прибуток. Чистий прибуток дорівнюєбалансовому прибутку за мінусом податків, які виплачуються з прибутку.

З прибутку Чернівецький завод ТІМ в IV кв. 2000 року до бюджетусплатить наступні платежі:

1.  Податок на прибуток – 12,586 тис. грн.;

2.  Ресурсні платежі – 4,475 тис. грн.;

3.  Інші податки і платежі – 8,489 тис. грн.

Чистий прибуток, тобто прибуток, який залишається в розпорядженніпідприємства, -

48,62 – 4,475 – 12,586 – 8,489 = 23,07 тис. грн.

Всі показники, що ми перелічили, зводимо в фінансовий план (див.таблицю  2.3).

Таблиця 2.3[1]

Фінансовий план ВКП “Чернівецький заводтепло-ізоляційних матеріалів”

 

     Доходи і надходження коштів

Витрати і видатки коштів

показники

тис. грн.

показники

тис. грн. Прибуток 48,62 Податок на прибуток 12,59 Амортизаційні відрахування 45,46 Ресурсні платежі 4,48 Відрахування в ремонтний фонд 11,74 Інші податки і платежі 8,49 Приріст кредиторської заборгованості, яка постійно знаходиться в розпорядженні підприємства 2,47 Ремонтний фонд 11,74 Резервний фонд 2,0 фонд споживання 15,77

Фонд накопичення

     в т.ч.

32,23 від прибутку 5,3 за рахунок амортизаційних відрахувань 45,46 за рахунок кредиторської заборгованості, яка постійно знаходиться в розпорядженні підприємства 2,47

Всього

108,29

Всього

108,29

 


/>2.4.Оперативне фінансове планування на ВКП “Чернівецький завод теплоізоляційнихматеріалів”

 

Оперативне фінансове планування являє собою розробку оперативнихфінансових планів: кредитного касового, платіжного календаря.

Кредитний план – план надходження позикових коштів і повернення їх взазначені договорами строки. Підприємство ВКП “ Чернівецький заводтеплоізоляційних матеріалів” на даний час не користується кредитами банків, імайбутньому не планує їх використовувати в своїй господарській діяльності.

Касовий план складається на квартал і має таку форму (таблиця 2.4.).

Таблиця 2.4

Касовий план ВКП ЧЗТІМ

Показники

Сума,   тис. грн. 

1. Надходження готівкових грошей, крім коштів, які отримуються в банку 1.1. Товарообіг від реалізації 351,17 1.2. Інші надходження 1.3.

Всього надходжень

                       з них

    використовується на місці

    здається в банк

351,17

10,0

341,17

2. Витрати готівкових грошей 2.1. На оплату праці 74,67 2.2. На командировочні витрати 3,1 2.3. На господарсько-операційні витрати 0,7 2.4.

Всього

78,47

3. Розрахунок виплати заробітної плати 3.1. Фонд оплати праці 74,64 3.2. Інші виплати 3.3. Загальна сума фонду оплати праці 74,64 3.4.

Утримання – всього

      в т.ч.

податки 8,96 добровільне страхування інші утримання 1,1 3.5.

Підлягає видачі

        в т.ч.

64,61

з виручки 3,1 з готівкових грошей, отриманих в банку 61,51 4. Календар видачі заробітної плати і прирівняних до неї виплат Дата 10

Касовий план – це план обороту готівкових грошових засобів, якийвідображає надходження і виплату готівкових грошей через касу підприємства.Своєчасне забезпечення готівковими грошовими коштами характеризує станфінансових відносин між підприємством і його трудовим колективом. Томускладання касових планів і контроль за їх виконанням мають важливе значення дляпідвищення платоспроможності, яка визначає всю фінансово-комерційну діяльністьпідприємства.

Платіжний календар – це план раціональної організації оперативноїфінансової діяльності підприємства, в якому календарно взаємопов’язані всіджерела надходження  грошових коштів з витратами на здійснення фінансовокомерційної діяльності. Платіжний календар охоплює рух всіх грошових коштівгосподарюючого суб’єкта.

Таблиця 2.5

Платіжний календар по розрахунковому

рахунку ВКП ЧЗТІМ

 

Показники

Сума     тис. грн.

1.1

1.    Витрати грошових коштів

Невідкладні потреби

0,47 1.2. Заробітна плата і прирівняні до неї платежі 1,80 1.3. Податки 0,45 1.4. Оплата рахунків продавців за ТМЦ 9,5 1.5. Прострочена кредиторська заборгованість 0,9 1.6. Покриття позик банку - 1.7. Сплата відсотків за кредит - 1.8. Інші витрати 0,87 1.9.

Всього витрат

13,99

2.1.

2.    Надходження грошових коштів

Від реалізації продукції     

15,7 2.2. Від реалізації непотрібних ТМЦ - 2.3. Надходження простроченої дебіторської заборгованості 0,75 2.4.

Інші надходження

Всього надходжень

-

16,45

3.    Балансуючі статті

3.1. Перевищення надходжень над витратами

2,46

3.2. Перевищення витрат над надходженнями -

Складається він по всіх статтях грошових надходжень і видатків, якіпроходять через розрахунковий і кредитний рахунки господарюючого суб’єкта, щодозволяє визначити забезпеченість за рахунок власних і позичених фінансовихзасобів виконання всіх зобов’язань по платежах. Платіжний календаррозробляється шляхом уточнення і конкретизації планових показників наступногокварталу і розбивки цих показників по місяцях. Після чого показники можнауточнити і розбити на більш дрібні періоди ( п’ять днів, тиждень). В платіжномукалендарі надходження грошей і грошові витрати повинні бути збалансовані.

На підприємствах які займаються експортно-імпортними операціямискладається план валютних прибутків і витрат. Але, оскільки ВКП ЧЗТІМ неотримував іноземної валюти, і не планується продавати продукцію на експорт, цейплан складати недоцільно.


/>/>/>РОЗДІЛ 3./>  ПЕРСПЕКТИВИРОЗВИТКУ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Перехід нашої країни до ринкової економіки є оздоровленняфінансового стану більшості підприємств багато в чому залежить від рівня йпостановки фінансового планування, що визначає рух фінансових ресурсів та їхвідповідність матеріальним ресурсам, забезпечує реальне використання економічнихважелів, органічне поєднання товарно-грошових відносин і механізму менеджментуекономікою підприємства.

На даний момент, коли система галузевого плануваннявтратила своє значення і повністю зруйнована, на більшості підприємств неприділяється необхідної уваги фінансовому плануванню через нестабільністьфінансової системи, взаємні неплатежі, значний податковий тягар тощо. Разом ізтим відмова від фінансового планування рівнозначна відмові від розробки засобівфінансового забезпечення розвитку підприємства.

На даний час на підприємствах малого і середнього бізнесуфінансові плани, як і планування взагалі не складаються. Підприємці вважають щоце є зайве, але в умовах перехідного періоду, для виходу з кризи складанняпланів є не тільки раціональним але і необхідним для нормального функціонуваннягосподарюючого суб’єкта.

Фактори, які обмежують використання фінансового плануванняна підприємствах:

1.  високий ступінь невизначеності на українськомуринку, пов’язаний із глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя (їхнепередбачуваність ускладнює планування);

2.  незначна частка підприємств, які мають фінансовіможливості для здійснення серйозних фінансових розробок;

3.  відсутність ефективної нормативно—правової базивітчизняного бізнесу.

На жаль, неможливість застосування фінансового планування напідприємствах зумовлюється не лише перерахованими вище факторами, а й звичайнимнебажанням керівників цих підприємств вдаватися до його методів та прийомів.Відмовляючись від застосування фінансового планування, керівники підприємствтаким чином відмовляються й від ефективнішого рзв´язання таких завдань,які є основними на підприємстві, а саме:

·    забезпечення необхідними фінансовими ресурсамивиробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

·    визначення шляхів ефективного вкладення капіталу,оцінка ступеня раціонального його використання;

·    виявлення внутрігосподарських резервів збільшенняприбутку за рахунок економного використання грошових засобів;

·    встановлення раціональних фінансових відносин ізбюджетом, банками та контрагентами;

·    виконання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

·    контроль за фінансовим станом, платоспроможністю такредитоспроможністю підприємства.[2]

Досвід багатьох розвинутих компаній промислових країн показує, що засучасного ринку, з його жорсткою конкуренцією, плануванняфінансово-господарської діяльності є найважливішою умовою їх виживання,економічного зростання та процвітання. Саме воно дає змогу оптимально пов’язатинаявні можливості підприємства щодо випуску продукції з попитом і пропозицією,що склалися на ринку.

Як виявляється на практиці, підприємства, на якихзастосовуються методи фінансового планування, мають змогу ефективнішеорганізувати свою виробничо-господарську та економічну діяльність, аджефінансове планування це реальна економія грошей і часу.

Шляхи вдосконалення фінансового планування на підприємстві:

1.  Використання при фінансовому плануванні достатньоїінформаційної бази, яка б відповідала вимогам менеджера як за кількістю так іза якістю. Слід використовувати такі джерела інформації:

·      постанови директивних органів із питань розвиткугалузі;

·      державні закони;

·      вихідні дані, які розраховуються відповіднимислужбами підприємства при розробці проекту плану (прибуток, економічнінормативи);

·      результати попередньої роботи зі споживачами ізвстановлення довгострокових господарських зв’язків та укладення договорівпоставок та надання послуг;

·      інформація про використання трудових таматеріально-технічних ресурсів (із досвіду закордонних компаній);

·      матеріали аналізу виробничо-фінансової діяльності зметою виявлення внутрішніх резервів виробництва та збільшення прибуткупідприємства.

2.  Наукова обгрунтованість фінансового планування, якепередбачає економічне обгрунтування фінансових показників, а також відображенняв них реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованості вних усіх фінансових ресурсів.

3.  Самостійність підприємств у фінансовому плануваннідасть змогу їм при розробці фінансового плану гнучко реагувати на змінизовнішніх та внутрішніх умов виробництва та збуту. Необхідність самостійностіпідприємства в фінансовому плануванні довів досвід примусового планування вколишньому СРСР, коли плани були нереальними, а фактичні дані завищеними.

4.  Політика цін є одним з найважливіших елементівфінансового планування діяльності підприємства. Ціноутворення — складнийпроцес, оскільки ціна є величиною принципово нестійкою. На неї впливає станекономіки, кон’юнктури ринку, політика конкурентів, посередники, покупці.Процес ціноутворення повинен відображати загальні  цілі  підприємства, бутитісно  пов´язаними із ними. 

5.  Принцип економічності полягає в тому що витрати напланування повинні раціонально співвідноситися з отриманими результатами.Враховуючи те, що планування це — досить складний процес, який потребуєдодаткових витрат часу, фінансів тощо, виконання цього принципу є дужеважливим. Воно може здійснюватися шляхом розробки раціональних форм бюджетів,виключенням дублюючої та не релевантної інформації, а головне – ефективноюорганізацією всього процесу фінансового планування.

6.  Принцип гнучкості – полягає в тому,  розробленасистема планів повинна допускати можливість коригування при зміні зовнішніхумов стану підприємства.  Необхідність реалізації цього принципу зумовленапостійними змінами зовнішнього середовища та потребою своєчасної адаптацієюпланів до них. Для забезпечення найповнішої реалізації принципу гнучкостідоцільно використовувати систему змінногопланування. Її зміст полягаєу коригуванні із закінченням встановленого планового періоду планів на наступніперіоди. Так, якщо плани розробляються на рік з поділом на квартали та місяці,то із закінченням кожного місяця і кварталу плани на наступні періодипереглядаються з урахуванням змін зовнішнього середовища. Окрім цього гнучкістьпланування досягається створенням резервів, організацією процесу планування, заякої менеджери можуть обґрунтовано зміцнювати затверджені документи.

7.  Точність – досягнення максимально високої точностіекономічних параметрів, за оптимальних витрат на процес планування.

8.  Повнота – планування повинно охоплювати всі галузідіяльності підприємства, а також всі етапи, дії та операції як господарськихпроцесів, так і процесів управління. Якщо при плануванні щось випаде з сфериуваги менеджера, то неминуче виникнення у цій ланці неузгодженості, і якнаслідок цього зривів або порушення фінансово-господарської діяльностіпідприємства. 


/>/>/>ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

 

Провівши дослідження з питання фінансового планування ядійшов висновку що – фінансове планування, як і планування зокрема безумовнопотрібні для вітчизняних підприємств. Планування повинно здійснюватися напідприємствах всіх розмірів і всіх форм власності. Підхід до кожногопідприємства повинен бути окремим. Зараз підприємства отримали можливістьсамостійно здійснювати процес планування, але вони замість того щобперебудувати систему планування для власних потреб, можливостей свогопідприємства відмовилися від нього.

Необхідність планування ще гостріше постає в умовахфінансової нестабільності як підприємств так і економіки в цілому. На сучасномуетапі українські підприємці (на мою думку професійних менеджерів на Українідуже мало) ставляться до планування зневажливо. Фінансове планування, як іпланування в цілому, проводиться на державних (там воно є обов’язковим) ідеяких великих підприємствах, а на середніх і малих не проводиться зовсім.  Вцьому я переконався роблячи аналіз фінансового планування на ВКП “Чернівецькийзавод теплоізоляційних матеріалів”. Це є середнє підприємство, тому що на ньомупрацює 130 працівників, загальна вартість майна в 2000 році склала 2 580 900грн. Але це підприємство зовсім не займається плануваннямфінансово-господарської діяльності підприємства.     

Невід’ємною частиною оздоровлення національної економіки є програмафінансового оздоровлення, спрямована на створення надійної фінансової бази дляприскорення виробничого і соціального розвитку; підвищення активностіфінансових стимулів; ідентифікацію виробництва та його збалансованість. Їїреалізація багато в чому залежить від рівня й постановки фінансовогопланування, що визначає рух фінансових ресурсів та їх відповідністьматеріальним ресурсам, забезпечує реальне використання економічних важелів,органічне поєднання товарно-грошових відносин і механізму менеджментуекономікою підприємства.

На сучасному етапі в Україні планування на підприємствах малого ісереднього бізнесу повинно бути гнучким і економічним. На мою думку, утримуватина середньому підприємстві плановий і економічний відділ є недоцільно, тому, щопланування це збереження часу і коштів підприємства, і витрати на нього повинніраціонально співвідноситися з отриманими результатами. Враховуючи те, щопланування – це досить складний процес, який потребує великих затрат грошей ічасу, виконання принципу економічності є необхідним.

Розроблена система планів повинна бути гнучкою, тобтодопускати можливість коригування при зміні зовнішніх і внутрішніх факторів яківпливають на підприємство під час його фінансово-господарської діяльності.Особливо важлива така адаптація для підприємств, які працюють в умовахтрансформаційної економіки, коли зміни середовища, мають підвищену частотністьі глибину. В умовах України одним із найяскравіших проявів цього єнестабільність нормативно-законодавчої бази, особливо у сфері оподаткування,безпосередньо пов’язаної з фінансовим менеджментом.

Планування — повинно бути реальним. Плани – повиннівиконуватись. Аналіз відхилень “план – факт”, який визначає відсоток виконаннюплану (перевиконання або недовиконання), визначає якість планування. Це непросто числа які показують певне відхилення, відсоток виконання плану маєвелике значення при оцінці системи планування на даному господарюючомусуб’єкті.

На мою думку, якщо фактичний випуск продукції перевищуєплановий на 20%, то планування на даному господарюючому суб’єкті є невірним.Відхилення в 10% по цьому показнику свідчить про відірваність планівпідприємства від політики керівництва, від виробничої програми, або про низькийкваліфікаційний рівень виконавців.

Алецілковите дотримання планів є теж негативним, тому, що все передбачитинеможливо. Тому, треба поважати план, але не до такої межі, щоб це заважаломенеджерам приймати рішення. 


/>/>/>СПИСОКВИКОРИСТАНИХ  ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   Конституція України від 28.07.1996;

2.   Закон України «Про підприємство» від7.02.1991 № 698-ХІІ;

3.   Закон України «Про підприємства вУкраїні» від 27.03.1991 №887-ХІІ;

4.   Закон України «Про господарськітовариства» від 19.09.1991 №1576-ХІІ;

5.   Закон України «Про лізинг» // Галицькіконтракти.-1998, №10(2) .-с.18-20.

6.   Анализ финансово-хозяйственной деятельностипредприятий (объединений): Учебник/ Под ред. В.А.Раевского. — 2-е изд.,перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 1988. — 415с.;

7.   Баканов М.И., Кашаев А.Н., Шеремет А.Д.Економический анализ (Теория, история, современноне состояние, перспективы). — М.: Финансы, 1976. — 264с.;

8.   Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория економическогоанализа: Учебное пособие. — М.: Финансы и статистика, 1981. — 262с.;

9.   Баканов М.И. Шеремет А.Д. ”Теория экономическогоанализа”.   – М.: Финансы и статистика, 1996.

10.  Балабанов И. Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта.– М.: Финансы и статистика, 1998.-112.

11.   Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. — Київ:Молодь, 1997. — 1000с.;

12.   Економіка підприємства.: Підручник.- В 2т. Т1./ За ред. С.Ф.Покропивного .- К.: Вид-во «Хвиля-Прес», Донецьк. Мале підприємство«Поиск». Т-во книголюбів, 1995.- 400с.;

13.  Мельничук Г.М. Анализ хозяйственой деятельности в промышленности:Учебник.- К.: Вышая шк., 1990. — 318с.;

14.  Мескон М.Х., Алеберт М., Хедоури Ф. Основы менеджменту: Пер. с англ. — М.: «Дело ЛТД», 1994. — 702с.;

15.  Міщенко В.І., Луб`яницький О.Г., Слав`янська Н.Г. Основи лізингу: навч.посібник / серія " Бібліотечка банкіра".-К.: товариство«Знання» .

еще рефераты
Еще работы по менеджменту