Реферат: Роль і функції ярмарок, виставок у розвитку організаційно-комерційних послуг

Рефератна тему:

Роль і функції ярмарок,виставок у розвитку організаційно-комерційних послуг


План

Вступ

1. Теоретична частина

1.1 Поняття і функції виставок таярмарок

1.2 Роль виставок та ярмарок урозвитку організаційно-комерційних послуг

2. Практична частина

2.1 Розвиток та рольвиставково-ярмаркової діяльності в світі та в Україні

2.2 Тенденції та перспективи ринку

Висновки

Список використаних джерел


Вступ

На сучасномуетапі розвиток виставкової та ярмаркової діяльності в Україні є стрімким тадинамічним. З цього випливає доцільність його дослідження та моніторингу.

В останнідесятиріччя інститут виставок та ярмарків поступово трансформувався із засобупрезентації товару та демонстрації його асортименту за допомогою примірників ізразків з метою безпосереднього продажу у засіб глобальної комунікації. Сучасніміжнародні виставки-ярмарки слід розглядати як ефективний сімбіоз інструментівмаркетингу та метод міжнародної торгівлі. В цьому аспекті виставки та ярмаркиявляють собою не тільки дзеркало технічного розвитку галузі та канал реалізаціїпродукції, а й економіко-політичний форум прогнозування кон'юнктурних змін,комунікаційний захід з економічним, політичним, соціально-культурнимконтекстом.

Виставки таярмарки є ефективним інструментом впливу комерційних підприємств на споживачана ринку товарів та послуг, на розмір одержуваного прибутку, отриманнядостовірної інформації, формування іміджу в умовах жорсткої конкурентноїборотьби.

Виставковадіяльність перетворилася на важливу галузь економічної діяльності, сферупрофесійних занять сотень тисяч людей в усьому світі зі своєю власноюінфраструктурою у вигляді спеціалізованої нерухомості, професійних об’єднань,системи підготовки кадрів. Вона об’єднує підприємства, що займаютьсяорганізацією та проведенням виставок, їх обслуговуванням і т.д. Як галузьгосподарства виставкова діяльність робить свій внесок у створення національногопродукту, нових робочих місць, є джерелом податків тощо.

Кількістьвиставкових заходів, чисельність їх учасників та відвідувачів у світі невпиннозростає. Найбільші міжнародні виставки за своїм значенням, масштабами тагромадським резонансом нагадують такі надзвичайні події, як світові мистецькіфестивалі, спортивні чемпіонати чи навіть Олімпійські ігри.

На виставкахвстановлюються контакти з новими потенційними клієнтами, відбувається пошукнових ринкових сегментів, нової ринкової інформації, активізуєтьсярекламно-інформаційна діяльність, створюється та підтримується фірмовий іміджпідприємства, збільшується його популярність. Цим окупаютьсявитрати експонента, який бере участь у виставці, виставці-ярмарку й отримуєорганізаційно-комерційні послуги від засновників заходу. Участьу виставці дозволяє експонентам здійснювати одночасно і комунікативну, іцінову, і збутову, і товарну політику свого підприємства.

Участь вторгових ярмарках та виставках грає першорядну роль в підприємницькомустановленні експонента в тому сенсі, що вона формує суспільну думку про нього,демонструючи загальну картину підприємства в його стосунках з клієнтами,конкурентами, структурами фінансування і засобами масової інформації.

Виставкова та ярмарковадіяльність в Україні мають довгу та суперечливу історію розвитку. Автор ставитьна меті дослідити чинники, що впливали на розвиток данного виду діяльності вУкраїні, та визначити сучасні показники цієї діяльності. Для прикладупроводиться порівняння з найвідомішими світовими центрами виставкової діяльності.

Також у роботі наведенівизначені фахівцями тенденції розвитку ринку та його перспективи.


1.Теоретична частина

 

1.1Поняття і функції виставок та ярмарок

Виставковізаходи займають особливе місце в комплексі сучасних маркетингових заходів. Вонинадають фірмі широкі можливості по розповсюдженню і отриманню економічної,організаційної, технічної та комерційної інформації при відносно доступнійвартості. Участь у роботі виставок і ярмарок є ефективним засобом формуваннямаркетингових комунікацій. Вона об’єднує такі основні елементи комплексумаркетингу, як реклама (розповсюдження рекламно-інформаційних матеріалів,оформлення стендів), пропаганда, особисті продажі, стимулювання збуту (роздачасувенірів, надання знижок). [4]

Виставка — цедемонстрація зразків (експонатів), основна мета якої полягає в ознайомленніширокого загалу із засобами, наявними в розпорядженні суспільства, длязадоволення потреб населення, а також з метою сприяння прогресу в одній абокількох сферах діяльності. У рамках виставок підприємства-експонентиза допомогою зразків (експонатів) створюють наочну картину пропонування товаріві послуг в одній або кількох галузях і намагаються інформувати кінцевихспоживачів (або й проміжних покупців) про свою фірму та її товари з метоюпродажу цих товарів. [1]

Дієвістьвиставки заснована на приверненні уваги і візуальному способі інформування тапереконання. На виставках, крім демонстрації товарів, налагоджуються діловіконтакти, укладаються угоди, організовуються продажі. Виставки дозволяють проводитианаліз ринків збуту і реакції споживачів, вивчати продукцію конкурентів. Врамках виставок організовуються також семінари, симпозіуми та зустрічі на різніактуальні теми. [4]

Також на ринкупредставлені ярмарки — самостійні, незалежні організації — гнучкі, оперативні,оснащені новітніми засобами обчислювальної техніки, засобами зв'язку, передачіінформації й оргтехніки. Вони дають можливість широкому колу виготовлювачів,споживачів, посередників вступати в безпосередні комерційні контакти, що сприяютьрегулюванню попиту та пропозиції, активізації господарської ініціативи сторін.На ярмарках маються реальні можливості пропаганди надійності виготовлювача,його іміджу, рівня технічного обслуговування. Результати діяльності ярмарківдозволяють виготовлювачам приймати рішення про випуск продукції, відновленніасортименту і номенклатури, підвищенні якості, поліпшенні дизайну. [5]

Ярмарок— це великий ринок товарів, призначених як для використання у сфері виробництвазасобів виробництва (продукція виробничо-технічного призначення), так і длявикористання у сфері особистого споживання (вироби народного споживання).Він являє собою періодичний захід, проведений за участю працівниківпосередницьких організацій, торгівлі, промисловості, сільського господарства йінших галузей для здійснення покупок і продажу. Він діє увизначені терміни впродовж обмеженого терміну в одному й тому самому місці. Наоптовому ярмарку репрезентують зразки товарів для укладання торговельнихугод.[1]

Існує також такийзахід, як виставка-ярмарок, що поєднує риси обох попередніх.

Метою участіпідприємства у виставці (ярмарку) є створення довготривалих взаємовідносин зклієнтами, сприяння збільшенню обсягів реалізації товарів,укладання прямих торговельних угод за виставленими зразками (моделями) ізподальшою поставкою товару.

Виставки тавиставки-ярмарки виконують такі функції:

· сприяютьбезпосередньому спілкуванню клієнта з експонентом, експонента — з потенційнимипартнерами;

·пропонують реальний товар, який можнапобачити у дії, на відміну від рекламних проспектів, відеороликів тощо;

·надають можливість зацікавленій особіздійснити доволі повний та об’єктивний огляд певної групи товарів (або цілоїгалузі промисловості) за такими ознаками, як якість, ціна, додаткові послуги,певні стимули при купівлі тощо;

· створюютьумови для ознайомлення з пропозицією потенційних конкурентів, їхніми новимиідеями, умовами продажу, сервісу тощо;

· значноскорочують час клієнтам експонентам на пошук партнера й укладання торговельноїугоди;

· забезпечуютьефективний обмін інформацією;

· інформуютьучасників про розвиток технологій і тенденції прогресу в галузі;

· сприяютьполіпшенню іміджу експонента за умов його ефективної політики щодо підготовкита участі у виставках-ярмарках;

· інформуютьекспонента відносно характеру змін його потенційних партнерів, їхніх запитів, атакож змін кон’юнктури галузі. [5]

Спільними рисамивиставок–ярмарків є те, що вони організуються фізичними та юридичними особами,мають обмежену тривалість, діють періодично в постійних або заздалегідьвизначених місцях, призначені для великої кількості експонентів і відвідувачіві є організованими товарними ринками. Крім того, кінцевою метою організації яквиставок, так і ярмарків є сприяння збільшенню обсягів реалізації продукції, щовиробляється на фірмі, а основними видами контрактів, що укладаються наміжнародних виставках–ярмарках, є угоди за виставленими зразками (моделями,кресленнями, каталогами) з наступною поставкою товару та угоди на виставленізразки (продаж самих експонентів) з їх поставкою після закінченнявиставки–ярмарку.

Відмінності міжвиставками та ярмарками полягають у такому:

– основнимпризначенням виставки є демонстрація досягнень, а ярмарку — укладанняторговельних угод, хоча в останні десятиріччя в зв'язку з динамізацієюконкурентного середовища представлення на ярмарок стандартних, добре відомихтоварів стає неефективним, а тому ці два заходи найчастіше поєднуються увиставку-ярмарок;

– головною метоюярмарку є укладання прямих торговельних угод по зразках продукції, а виставки —розповсюдження інформації з кінцевою метою стимулювання продажів за зразками;

-  виставкампритаманні великі масштаби пропонування та необмежене коло відвідувачів, чогонемає на ярмарках;

– звичайноюпрактикою міжнародних виставок є здійснення продажів кінцевим споживачам, аярмарків — здійснення продажів тільки проміжним ланкам (промисловість, оптовата роздрібна мережа). [5],[2]

Виставки та ярмаркикласифікують за такими ознаками: за місцем проведення; за частотою проведення;за радіусом дії; за постійністю місця проведення; за широтою номенклатуриекспонованих товарів; за економічним призначенням експонованих товарів. [1]

У ярмарковомугосподарстві визначаються два напрямки в залежності від характеру торговихоперацій:

1) ярмарок пореалізації продукції, що надійшла в первинний оборот;

2) ярмарок пореалізації невикористованої і зайвої продукції;

Перед ярмаркамипершого виду ставиться широке коло задач:

— посиленняактивного впливу ринкової торгівлі на формування планів виробництва продукціїна основі маркетингових досліджень;

— впровадження увиробництво нових виробів, що відповідають вимогам світових стандартів;одночасне визначення продукції з моральним зносом, економічно недоцільної вексплуатації, а отже, що рекомендується до зняття з виробництва;

— роботазв'язана з демонополізацією в сфері виробництва і звертання продукції;

— обов'язки позабезпеченню пріоритету споживачів, посиленню економічного впливу напостачальника у випадку порушення ними договірних зобов'язань; перешкодавольовим прийомам і рішенням центральних органів у відношенні виробництва іреалізації продукції, що суперечать господарським інтересам підприємств,регіонів, галузей.

Ярмарки другоговиду вирішують задачі по раціональному використанню трудових, фінансових,матеріальних, виробничих ресурсів.

До продукції,яка традиційно визнається придатною для експонування на виставках і ярмарках,належать інвестиційні товари високих технологій і товари широкого вжитку(сировина та напівфабрикати, як правило, не виставляються). [2]

Для досягненняефективного виконання виставкою (ярмарком) своїх функцій необхіднодотримуватись таких «десяти заповідей» її учасника:

1. Установититісний зв’язок цілей участі у виставці (ярмарку) і цілей маркетингупідприємства-експонента.

2. Вибрати найліпшувиставку (ярмарок) з погляду місця і часу її проведення, складу відвідувачів таекспонентів, розміщення стенда і т. п.

3. Точноспланувати всі організаційні процедури. Обмежений термін дії виставок(ярмарків) унеможливлює будь-яку суттєву корекцію таких процедур у процесіроботи.

4. Правильновибрати експонати залежно від ринків, просунутися на які бажає підприємство:технічний рівень, практичність, якість, зовнішній вигляд.

5. Установитисприятливий рівень цін проти цін конкурентів, що забезпечується правильнимспіввідношеннями ціни пропонування з якістю пропонованого товару такомерційними умовами його продажу.

6. Продуматипорядок презентації на стенді загальної підприємницької діяльності експонента:вирішальну роль щодо цього відіграватимуть зовнішній вигляд, функції іфункціональність стенда.

7. Відповіднодобрати персонал стенда з погляду його кількості, складу, фахової підготовки,здатності до активної співпраці з відвідувачами.

8. Узгодитиякісний рівень усіх запланованих заходів.

9. Регулярно контролюватиефективність окремих заходів.

10. Докладнопродумати порядок післявиставкової (післяярмаркової) діяльностіпідприємства-експонента з урахуванням виявлених під час функціонування виставки(ярмарку) недоліків. [2]

В даний частерміни «виставка» і «ярмарок» набули настільки близькогозначення, що можуть використовуватись як синоніми. Міжнародне бюро виставоквизначає ярмарок як демонстрацію зразків продукції, яка згідно зі звичаямикраїни, де проводиться ярмарок, представляє собою великий товарний риноктоварів, що діє у визначені строки на протязі обмеженого періоду часу в одномуі тому ж місці (наприклад, Сорочинський ярмарок на Полтавщині). [4]

1.2Роль виставок та ярмарок у розвитку організаційно-комерційних послуг

Роль виставок таярмарок дещо відрізняється залежно від їх масштабів та рівня спеціалізації.

Національні виставки(ярмарки) є дзеркалом досягнень національної промисловості та сільськогогосподарства. Їх проводять на території країни і за кордоном з метоюдемонстрації продукції національних виробників та стимулювання її продажу, вонимають багатогалузевий характер.

Міжнародні виставкиорганізовують як усередині країни, так і за її межами. Статус міжнародноївиставка набуває у разі, коли принаймні 10—15 % експонентів є представникамиз-за кордону. Всесвітні виставки мають на меті продемонструвати засоби, які маєлюдство для задоволення власних культурних потреб, а також ті, що свідчать продосягнутий прогрес, або є показовими щодо майбутніх прагнень у цілому світі. Натаких виставках представлені майже всі країни світу.

У першійВсесвітній виставці, яка проходила у 1851 р. в Лондоні під назвою «GreatExhibition of the works of industry of all J nations», брало участь 17 тис.експонентів. Наступною була виставка у Парижі у 1867 p., яка збіглася у часі зіспорудженням Суецького каналу. В ній брали участь уже 52 тис. експонентів. УІ 1876р. Всесвітня виставка пройшла у Філадельфії під назвою «The telephone/massproduction».[5] Зараз планується проведення Всесвітньої виставки «WorldExpo 2010» у місті Шанхай(Китай), яка відбудеться з 1 травня до 31 жовтня. Участь у ній за останнімиданими вже підтвердило 242 учасника, що є рекордним числом. Планується, щовиставку відвідають близько 70 мільонів глядачів. Темою виставки є «BetterCity, Better Life» («Краще місто, краще життя»). [11]

Спеціалізованівиставки демонструють тенденції розвитку певного ринку, наприклад авіатехніки,автомобілебудування тощо. Фірма-експонент не розраховує набезпосередній продаж, її цікавить реакція спеціалістів, побажання потенційнихклієнтів, а також поведінка конкурентів.

Галузеві виставки таярмарки мають чітку товарну спеціалізацію й зорієнтовані навідвідувачів-покупців, котрі мають потребу в таких товарах. Галузеві ярмаркисприяють розвитку технологій, оновленню асортименту споживчих та інвестиційнихтоварів, збільшенню кількості новинок за зменшення тривалості їхнього життєвогоциклу.

Багатогалузеві виставкипропонують товари та послуги кількох суміжних галузей і за належної організаціїта великої кількості зацікавлених учасників є вельми ефективними.

Універсальнівиставки-ярмарки демонструють дуже широку номенклатуру товарів, яка відображаєстан розвитку національної економіки. Вони характерні для країн, щорозвиваються. На думку фахівців, усі товари та послуги, які реалізуються натоварному ринку, можуть бути представлені на виставці-ярмарку у виглядізразків, макетів чи інформаційного опису.

Завдяки участі вправильно обраній виставці-ярмарку підприємство-експонент може збільшити обсягипродажу; оцінити конкурентоспроможність товару; визначити експортні перспективитоварів підприємства; налагодити співпрацю й обмінятися досвідом із партнерами;вивчити конкурентів (ціни, якість, упаковки, умови продажу, сервіс). Участьпідприємства у виставках і ярмарках дає змогу перевірити реакцію покупців іконкурентів на ціни та комерційні умови експонента, прискорити розвиток мережтоваропросування, проконтролювати ефективність таких мереж, провести пошукнових посередників.

На виставкахвстановлюються контакти з новими потенційними клієнтами, відбувається пошукнових ринкових сегментів, нової ринкової інформації, активізуєтьсярекламно-інформаційна діяльність, створюється та підтримується фірмовий іміджпідприємства, збільшується його популярність. Цим окупаються витрати експонента,який бере участь у виставці, виставці-ярмарку й отримуєорганізаційно-комерційні послуги від засновників заходу. [1]

Виконуючи одну зфункцій маркетингу, виставки та ярмарки нині мають завдання методичногодослідження ринку й нагляду за конкурентами та своєчасного забезпеченняінформацією підприємств-учасників щодо своєчасного вдосконалення абораціонального оновлення продукції залежно від зміни вимог споживачів.

Виставки таярмарки допомагають підвищувати авторитет підприємств (фірмової марки тощо), набуватидосвіду професійних контактів, підвищувати рівень кваліфікації працівників таактивізувати їхні зусилля для поліпшення своєї підприємницької діяльності,захищатися від помилкових рішень і дій, формувати суспільну думку пропідприємство-учасника, демонструючи загальні досягнення підприємства в йогостосунках із клієнтами, конкурентами, фінансовими органами та засобами масовоїінформації. [2]

Сьогодніспостерігається зростання кількості виставок та ярмарок, розширення площ, наяких вони розміщені, збільшення частки машин і устаткування, особливо новітньоїтехніки в загальній номенклатурі товарів. Нерідко держава субсидує організаціюярмарків і виставок за кордоном. Ярмарки набувають дедалі більшої ролі вміжнародних економічних відносинах, будучи одним із дійових засобів розширенняміжнародної торгівлі, сприяння міжнародному науково-технічному обміну,установлення взаємовідносин між країнами.

До великихміжнародних ярмарків належать постійно діючі торговельні ярмарки в Нью-Йорку,Монреалі, Чикаго, Франкфурті-на-Майні, Ганновері, Мілані, Палермо, Парижі,Ліоні, Бордо, Марселі, Токіо, Осаке. У країнах Східної Європи виділяютьсяярмарки в Лейпцігу, Брно, Пловдиві, Белграді, Загребі. У країнах, щорозвиваються, найвідоміші ярмарки в Тунісі, Касабланці, Дамаску, Алжирі,Тріполі. [5]

Безперечну рольторговельних виставок та ярмарків у всесвітньому становленні підприємництвапідкреслює стабільне збільшення попиту на експозиційні площі, яке викликанопропозицією великої кількості «експозиційних» товарів і послуг. Сьогоднівсесвітня сумарна виставкова площа перевищує 100 млн… м2, акількість міжнародних виставок–ярмарок досягає, за різним оцінками, З—4 тис.щорічно, тобто щоденно в світі відбувається 8—10 таких заходів. Відповідно, всвіті сформувались виставкові центри, серед яких беззаперечними лідерами єєвропейські країни. [Додаток 1]

У сучаснихумовах розвиток виставково-ярмаркової діяльності є також одним з ефективнихметодів забезпечення розвитку економіки України, стимулювання інновацій,структурних змін на користь високотехнологічних виробництв, просуванняпередових вітчизняних технологій, товарів і послуг на внутрішній і зовнішнійринки. Доречним є твердження вчених Каліфорнійського університету (м. БеркліСША), що “виставки — це не звичайне дзеркало, яке відображає рівень розвиткусуспільства, але й двигун прогресу .”

Виставково-ярмарковадіяльність є досить витратною для підприємства. Витрати на участь у торговихвиставках і ярмарках становлять у США, наприклад, 18% загальних витрат ізмаркетингу, у Німеччині — 25% витрат на рекламу. У середині 90-х років ХХ ст.сумарна виставкова площа становила понад 10 млн м2,а кількість ярмарків і виставок міжнародного масштабу сягнула 3,5 тис.

Найважливішоютурботою кожного підприємства, що бажає забезпечити своє тривале перебування всвітовому «підприємницькому співтоваристві», є поліпшення його іміджуі пропаганда його соціального вкладу. В цьому напрямку, а також в рамкахзусиль, що докладаються підприємствами для здійснення своїх професійнихінтересів, система торгових ярмарок та виставок виступає як високоякіснийзасіб, що забезпечує одночасне розповсюдження і отримання широкого спектруекономічних, технічних і комерційних повідомлень при відносно доступної йоговартості.

В глобальномуекономічному аспекті виставки продовжують бути дзеркалом технічного розвитку;«біржею» інформації, термометром цін, економіко-політичним форумомпрогнозування кон'юнктурних змін, соціальним явищем з економічним, політичним ікультурними підтекстом.

Торгові ярмаркита виставки, що входять в структуру комплексу маркетингу, на відміну від«споріднених» їм напрямків діяльності (реклама, зв'язки згромадськістю тощо) володіють перевагами безпосередньої комунікації і«живого» контакту з товарами і послугами, що цікавлять. Ці переваги впоєднанні з нейтралізацією значення розмірів підприємства на користь меншвеликих фірм в результаті співіснування різномасштабних підприємств в одній ітієї же середі і при однакових умовах, роблять ярмарки/виставки незаміннимпомічником кожного підприємця.

Своїм значеннямторгові ярмарки/виставки зобов'язані тому, що вони створюють передумови для такзваних «випадкових» зустрічей, забезпечують безпосередністьспілкування, економлять дорогоцінний час покупців і продавців, представляютьтовари в їхньому природному вигляді, надають покупцю можливість порівнятиоднорідну продукцію в відношенні комерційних умові її продажу, якості, цінитощо, сприяють механізму обміну інформацією, інформують своїх учасників проподії в розвитку технології тощо.

Участь вторгових ярмарках та виставках грає першорядну роль в підприємницькомустановленні експонента в тому сенсі, що вона формує суспільну думку про нього,демонструючи загальну картину підприємства в його стосунках з клієнтами,конкурентами, структурами фінансування і засобами масової інформації.

Без особливихвагань можна було б провести паралель між значенням виставок для сучасногопідприємця і тієї функцією, яку виконує барометр для метеоролога. Так само, які барометр, якого самого по собі недостатньо для складання прогнозу погоди, алеі без якого зробити це неможливо, так і виставки – хоча з їхньою допомогою і неможна вирішити всіх проблем підприємства, є незамінним засобом в сферібезпосередньої комунікації, від якого жодне підприємства не може відмовитися.

Виставковадіяльність у сучасних умовах реалізує функції генератора та ключової ланкипроцесів обміну в регіонах та містах. Це забезпечується поєднаним проявомспецифічних особливостей виставкової діяльності, зокрема її можливостямиінформування про стан і тенденції розвитку ринку, рівень конкуренції таособливості застосування конкурентних, інноваційних, логістичних та ціновихстратегій; створенням можливостей для безпосереднього діалогу між виробникамита споживачами; проведенням професійних конференцій та дискусій у межахвиставок, встановленням перспективних ділових контактів і у підсумку – значниммультиплікативним ефектом виставкової діяльності та створенням визначеногопозитивного іміджу міста.

Названічинники формують ефективні конкурентні переваги виставкової діяльності поряд зіншими маркетинговими інструментами для різних учасників ринку.

Прицьому важливим аспектом для експонентів, які сплачують внески за участь увиставці, є вартість встановлення контакту порівняно з іншими формамикомунікації. За оцінками Італійської асоціації виставок і ярмарків, виставковадіяльність забезпечує можливість досягнути найбільшої кількості контактівпорівняно з витраченими ресурсами. Вартість контакту оцінювалася як відношенняміж витратами, пов’язаними з реалізацією і випуском одного комерційногоповідомлення, та кількістю отримувачів такого повідомлення. У результатівиявилося, що вартість контакту для однієї виставки в Італії в різних галузяхзначно нижча, ніж для реклами у спеціалізованому журналі протягом одного року інаближається до вартості публікації в одному випуску [16].

Узв’язку з цим слід зауважити, що виставкова діяльність має дуже важливезначення для розвитку малого та середнього бізнесу, який обмежений у фінансовихможливостях для організації рекламних заходів з просування своїх товарів тапослуг на ринок. Разом з тим, навіть при незначному маркетинговому бюджеті цихпідприємств (у межах 5000 дол. США) вони можуть брати участь у масштабнихміжнародних виставках.

Унікальноюконкурентною перевагою виставкової діяльності є її діалогова роль – прямийдіалог експонентів та відвідувачів, особливо такі його характеристики, якмасовість, можливість для потенційних споживачів отримувати відповіді на тіпитання, які їх цікавлять, вивчати ринок.

Пророль виставок як економічного інструменту свідчить той факт, що серед фахівців,які приймають рішення щодо купівлі чи інвестицій, 48% використовують з цієюметою виставки. Більше того, за результатом опитування 500 компаній,проведеного під егідою Німецької асоціації виставок та ярмарків, виявилося, щовиставки є важливим елементом комунікації у діловому середовищі. У 2006 р. 79%респондентів оцінили їх як важливу чи дуже важливу складову, а у 2007 р. –навіть 82% .

Важливо,що виставка передбачає різні форми участі. Це допомагає більш повно, пластичнота ефективно використовувати весь потенціал, не обмежуючись лише окремими,чітко окресленими стандартами (реклама, маркетингове дослідження, обговоренняактуальних проблем і перспектив розвитку галузі). Очевидно, саме вдале поєднаннядекількох форм участі й забезпечує позитивні результати для учасників виставкита визначає привабливість виставкової діяльності.

Істотнимчинником, що визначає помітне місце виставкової діяльності серед важливихінструментів розвитку, є вплив виставкової діяльності як на різних учасниківринку (експонентів, відвідувачів, експертів), окремі галузі, які єзабезпечуючими, доповнюючими та обслуговуючими на визначеному ринку, так і надинаміку розвитку господарства міст та регіонів.

Виставковадіяльність пронизує практично всі сфери суспільної діяльності, передусім ті, деє висока конкуренція, значна швидкість впровадження інновацій, високий ступіньділової активності, спрямованої на здобуття конкурентних переваг. Відповідно,вона є важливим ринковим механізмом саморегулювання й саморозвитку міст тарегіонів своєї локалізації. Вона формує сукупність соціально-економічнихефектів у господарстві, що виражається у нарощуванні виробництва, розширенніподаткової бази, ввезенні іноземної валюти, формуванні зайнятості.

Намікроекономічному рівні виставкова діяльність забезпечує розвиток реклами, збуттоварів і послуг, здійснює управління відносинами виробників зі споживачами,забезпечує зворотний зв’язок з ринком тощо.

Намакроекономічному рівні виставкова діяльність сприяє розвитку міжнародноїторгівлі (як імпорту, так і експорту); стимулює інноваційний процес (у томучислі трансфер технологій); створює коопераційні зв’язки (зокремаміжрегіональні та міжнародні); забезпечує залучення інвестицій; стимулюєрозвиток споживчого ринку; сприяє скороченню технологічного ланцюжка збутушляхом встановлення прямих контактів між виробниками і споживачами, виробникамиі роздрібною торгівлею тощо (що призводить до зменшення цін).


2. Практична частина

 

2.1 Розвитокта роль виставково-ярмаркової діяльності в світі та в Україні

Історіявиставково-ярмаркової діяльності сягає давнини.Дослідники вважають, що перші, примітивні ярмаркивиникли ще за часівмінової торгівлі, у догрошову епоху. Поява виставково-ярмаркової діяльностіпов’язана з виникненням сільськогосподарських ярмарків у аграрному суспільстві.Саме з сезонністю аграрної діяльності пов’язане поняття «ярмарок», на відмінувід «ринку» (базару), що функціонує щоденно: слов’янське слово «ярмарок»виникло від німецьких (Jahr — рік, та Markt – ринок).

Притаманністьслова «ярмарок» більшості слов’янських мов вказує на досить давній часвиникнення цього явища.

Алене слід вважати, що ярмарки були лише сільськогосподарськими. Оскількиміжнародна торгівля удавньому світі розвивалася порівняно достатньоінтенсивно(особливо у Середземномор’ї), одночасно з набуттям ярмарками міжнародногохарактеру розширювався іспектр товарів. На ярмарках з’являються шовк, спеції, вироби з дорогоціннихметалів та інші товари міжнародного обміну того часу.

Причиною появиярмарків стало те, що виробники почали обмін результатами своєї діяльності івідразу з'явилась необхідність привернення уваги до пропонованих товарів. Наукавиставкової справи формувалась на звичайних базарах, які поступовоїперетворювались на своєрідні інформаційні центри національного і міжнародногомасштабу. Від них в усі боки світу тягнулись своєрідні комунікації у виглядікараванних і морських шляхів. Поступово стихія базару виробила неписані, аледобре зрозумілі та чітко виконувані принципи взаємовідносин між суб'єктамиугод, що призвело до нового етапу організації торгівлі — ярмарку. Таким чином,явище торговельних виставок та ярмарків виходить з необхідності зустрічі попитута пропозиції. [5]

Рольярмарків як інструменту обміну у середньовічній економіці є дуже значною.Найбільш бурхливим є розвиток ярмарок в Європі. Відомий вчений, дослідникісторії економіки Ф. Бродель [8] зазначає, що у Cередньовічні ярмарки разом збіржами складали найвищий поверх економіки – на противагу ринкам, крамницям іторгівлі на рознос, які складали нижчий поверх. Ярмарки з часом акумулювалипрактично всі великі торговельні операції, всю торгівлю на великі відстані.

Широкевідродження ярмарків Європи у Х-ХІ ст. базувалось на залишках їх мережі, щозбереглась тут з стародавніх часів. Активізуючи обмін, ярмарки стимулювалирозвиток міст. Найбільші з них перетворилися на економічні центри регіонів.Влада, зацікавлена в розширенні обміну, надавала на час проведення ярмарківзначні пільги щодо податків, шляхового мита тощо.

XVIст. – апогей розвитку європейських ярмарків. У XVII-XVIII ст. починається їхпоступовий занепад, спричинений створенням постійно діючих центрів торгового ігрошового обігу (наприклад, товарних та фінансових бірж).

Ізстановленням індустріального суспільства та набуттям економікою інноваційногохарактеру відбулося відродження ярмарків на новій якісній основі – у формі виставок.Перші світові виставки являли собою демонстрацію передових досягнень утехнічному прогресі. Виставки, що проводилися у найбільших містах тогочаснихімперій (у тому числі Російської імперії), були інструментом розвиткукапіталізму, створення великих національних ринків.

На особливуувагу заслуговують Всесвітні торгові виставки, які з’явилися на початку ХІХ ст.Вони відбивають технологічний розвиток усього людства, а також завжди стаютьзначною політичною та культурною подією. На честь таких виставок частостворюються архітектурні шедеври: Кришталевий палац у Лондоні (1851), Ейфелевавежа (1889) тощо. Кожна Всесвітня виставка відповідає якомусь важливому етапурозвитку цивілізації (винахід електричної енергії, телекомунікацій, спорудженнявидатних технічних об’єктів тощо).

У1925 р. було засновано Всесвітню асоціацію виставкової індустрії, яка й нині єнайавторитетнішою міжнародною організацією у цій сфері, об’єнуючи провіднихорганізаторів виставок, виставкові центри, національні та міжнародні асоціації.Асоціація була заснована у Мілані представниками 20 провідних європейськихцентрів виставкової галузі. Серед них – лідери сучасної виставкової діяльності– Мілан, Париж, Лейпциг, Кельн, Франкфурт, а також ряд центральноєвропейськихміст – Будапешт, Гданськ, Любляна, Прага, Заґреб та Львів.

Сучаснихформ виставкова діяльність набувала у другій половині ХХ ст. Науково-технічнийпрогрес, глобалізація світової економіки та становлення постіндустріальногосуспільства відновлюють попит на спеціальні механізми обміну, якими єміжнародні виставки.

Ведучимиміжнародними виставочними організаціями є:

Міжнародневиставочне бюро (BIE);

Міжнароднафедерація виставочних послуг (IFES);

Міжнароднийвиставочний союз (UFI).

На міжнародномуринку ярмарків і виставок першість належить Германії з її відомими ярмарковимиі виставковими комплексами в Гамбурзі, Берліні, Кельні, Лейпцизі, Мюнхені, Дюссельдорфі,Франкфурті і інших містах, та підтверджується тим фактом, що 2/3 найбільшпопулярних з існуючих у всьому світі міжнародних галузевих ярмарків проводятьсяв цій країні.

Франція є другоюпо значенню країною з розвиненими традиціями проведення торгових ярмарків. Напротивагу Германії й Італії, прийнята у Франції централізована система завадиларозвитку великої кількості виставочних комплексів в інших містах, окрім Парижуі Ліона. В Франції щорічно проходить біля 1000 різноманітних виставок, причомутільки в ста з них приймають участь зарубіжні експоненти. Приплив на нихіноземних відвідувачів порівняно невеликий і складає лише 7% від загальногочисла.

В Італії, детакож розвинуті виставочні традиції, щорічно проводиться 750 різноманітнихвиставок в 41 місті, з яких тільки 1/6 претендує на зарубіжну участь. Середміст-упорядників перше місце займає Мілан, де проходить 86 виставок з 31 тисекспонентів і 2.6 млн. відвідувачів, з яких 9% — закордонні. Інші міста зізначною виставковою діяльністю — це Верона, Генуя, Бари і Турін.

У Великобританіїщороку проходить близько 700 виставок, в яких беруть участь більше 100 тисекспонентів. Головною характерною рисою виставок, що тут проводяться, є їхнімалі розміри, регіональний масштаб і зосередження в Лондоні і Бірмінгемі. Так,особливої популярність користуються британські фірми Reed Exhibition, щоорганізовує близько 800 виставок в 25 країнах, з яких 92 в Європі, ЕМАРМас1агеп Exhibitions, Тhе Моngomery Gгоuр, Philbeach Events, МаскВгооksExhibitions Ltd тощо.

Ярмарки івиставки користуються великою популярністю і в Північній Америці і, особливо, вСША. Достатньо сказати, що у 80-ті роки сумарна виставочна площа збільшилася на43%. В США і Канаді, згідно даним видання «Trade Show Week DataBook», щорічно проводиться близько 4.2 тис виставок.

Однак, більшдинамічний розвиток ярмарково-виставкової діяльності у порівнянні з Європою іАмерикою спостерігається в країнах Південно-східної Азії. В нинішній час вЯпонії проводиться приблизно 420 виставок з яких 1/4 носить міжнароднийхарактер.

Заоцінками Всесвітньої асоціації виставкової індустрії UFI [12], на початок 2008р. виставкова діяльність у світі характеризувалась такими показниками: близько30 тис. виставкових заходів (враховано лише заходи з площею понад 500 м2), 3,2млн. підприємств-учасників, 350 млн. відвідувачів. Привертає увагу той факт, щолише на 1/8 провідних виставкових заходів у світі припадає 30% всіх учасниківта понад 40% відвідувачів, тобто розподіл виставкової діяльності є дуженерівномірним.

Особливуувагу слід звернути на територіальні особливості світової виставковоїіндустрії. За масштабами розвитку (загальна площа виставок) та динамікоювпродовж у світі виділяються декілька макрорегіональних виставкових ринків.

1.Насичений ринок Західної Європи – великі масштаби (40 млн. м2) тапрактично відсутня динаміка (менше 1% на рік);

2.Близький до насичення ринок США та Канади – великі масштаби (50 млн. м2),слабка динаміка зростання (2-3%);

3.Ненасичені ринки Східної Європи та Близького Сходу – порівняно незначнімасштаби (близько 10 млн. м2), значне зростання (5-8%);

4.Ненасичені динамічні ринки Південної Америки та Азії – порівняно незначнімасштаби (15 млн. м2), стрімке зростанням (10% і більше).

Отже,динаміка розвитку виставкової діяльності у макрорегіонах світу значною міроюкорелює з динамікою розвитку їх економіки загалом. У більшості випадківзростання виставкової діяльності є випереджаючим порівняно іззагальноекономічним зростанням (наприклад, в Україні останніми роками, докризи, спостерігалося зростання на рівні 15%, у Китаї – до 30%). І, навпаки, –перші ознаки рецесії, як показує досвід Західної Європи, призводять донегайного припинення зростання виставкової діяльності. Разом з тим, суб’єктивніфактори можуть змінювати динаміку: наявність у Німеччині сталої традиціїміжнародних виставок, розгалудженої мережі виставкових центрів таінфраструктури ділового туризму сприяли тому, що на фоні загальноєвропейськогозаморожування виставкової діяльності Німеччина продовжувала демонструвати певнудинаміку. З іншого боку, є приклад Індії, де, попри економічне зростання,виставкова діяльність розвивається дуже слабко через відсутність традиції,інфраструктури та виставкових центрів. Немає там і амбіційних державних програмрозвитку виставкової індустрії, характерних для Китаю.

Розглянемокартину європейського виставкового ринку з огляду на рівень зосередження,високі стандарти організації та проведення виставкових заходів. Щорічно вЄвропі проходить близько 12 тис. виставок і ярмарків, переважна більшість зяких має регіональний або місцевий характер. Кількість учасників становить 1,5млн., відвідувачів – близько 150 млн. Основу європейської виставкової індустріїскладає порівняно незначна кількість великих міжнародних виставок – у 2008р. на800 припадало 430 тис. учасників (у тому числі 164 тис. іноземних, переважно зІталії, Німеччини та Франції) та 43 млн. відвідувачів. В Європі налічуєтьсяблизько 1500 організаторів виставок, з яких 300 мають власні виставкові центри(найбільші – Дойче Мессе в Ганновері, Фієра Мілано в Мілані та Мессе Франкфурту Франкфурті-на-Майні). Шістка найбільших організаторів включає МессеФранкфурт, Дюссельдорф Мессе, Рид Екзібішнз, Ферія де Мадрід, Дойче Мессе(Ганновер) та Мессе Мюнхен. Європейські виставкові організатори активні такожза межами Європи, проводячи щороку близько 270 виставок, здебільшого у Китаї,Об’єднаних Арабських Еміратах та Індії, а також у країнах Північної таПівденної Америки.

ВУкраїнівиставкова діяльність має давні традиції. Ще з XVI ст. значного поширеннянабула ярмаркова діяльність. Найвідоміші з ярмарків проходили у Харкові –Хрещенський, Полтаві – Іллінський, Кролівці – Воздвиженський, Києві –Контрактовий. Починаючи з другої половини ХІХ ст. організаціясільськогосподарських та промислових виставок набула регулярного характеру.Основними містами їх проведення стали Київ, Львів, Харків, Катеринослав, Одеса,Херсон. У 1898 р. відбулась величезна для тих часів Київськасільськогосподарська виставка (на площі понад 13 тис. м2). На ній було представленопонад 1700 експонентів. Ще більшою за масштабами була Всеросійська промисловавиставка, що відбулась у Києві в 1913 р. і тривала з травня по жовтень, мала 24відділи.

Особливемісце посідає контрактовий ярмарок, на якому укладали угоди (контракти) прогуртову купівлю-продаж різних виробів, продуктів, на продаж чи орендуприміщень, оформляли кредитні операції тощо. Існував з кінця XV ст. у містахПольщі та України. У XVIIст. найбільше значення мав контрактовий ярмарок уЛьвові, який згодом був переведений до м.Дубна, з 1797 р. – до Києва.

Удругій половині XIX ст. він перетворився на звичайний торговий ярмарок, якийіснував до 1927 р. За радянських часів, в умовах планової економіки прямуфункцію налагодження контактів між виробниками та споживачами регламентувалидирективні органи (Державний комітет постачання).

Виставки(районні, обласні, республіканські, всесоюзна) демонстрували досягненнянародного господарства. У 1958 р. у Києві було відкрито Виставку досягненьнародного господарства УРСР, для якої було споруджено комплекс на площі 337 га.У 33 павільйонах демонструвались досягнення промисловості, будівництва ітранспорту, сільського господарства, науки і культури, охорони здоров’я.Важливим завданням в роботі виставки було узагальнення й активне сприяннявпровадженню прогресивної технології та передових методів праці. Виставковийкомплекс став також місцем проведення іноземних та міжнародних виставок.

Відродженнявиставкової діяльності на ринкових засадах в Україні, як і в іншихпострадянських державах, припадає на середину 90-х років. Вона сконцентрованаголовним чином у Києві, Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Львові та Одесі.Можна виділити дві стадії її розвитку – початкового становлення та нарощуванняактивності.

1.Стадія початкового становлення (1992- 2003 рр.)характеризується появою на ринку значної кількості переважно невеликих тасередніх компаній, які займалися організацією виставок та наданням супутніхпослуг – поліграфія, видавнича діяльність, реклама, PR-послуги тощо. Доситьвисокий рівень рентабельності цього виду діяльності зумовлював значну бізнесовузацікавленість. Це час, коли відбулося становлення перших якісних стандартів іпідходів як у сфері організації, так і в проведенні виставкових заходів. Кінецьстадії характеризується практично повним вичерпанням ресурсу виставкових площ,який до того ж не був пристосованим для ведення виставкової діяльності заєвропейськими стандартами. Здебільшого це були споруди, що мали іншефункціональне призначення – палаци спорту, культури, цирки. У цих умовахнадання виставкових послуг було лімітоване якісними і кількісними чинниками.Впродовж цієї стадії у середовищі суб’єктів виставкового ринку поступовоформувався організаційно-управлінський та фінансовий потенціал для переходу нановий якісний рівень, що проявляється, зокрема, у визначенні намірів пробудівництво нових сучасних виставкових центрів.

2.Стадія активного розвитку (з 2003 року)характеризується стрибкоподібним зростанням кількості виставок та площ окремихвиставкових заходів, підвищенням якісних стандартів. У цей період на тлізначної кількості організаторів, як це відбувалося і в інших країнахЦентральної та Східної Європи, виділяється декілька лідерів ринку. Вонипочинають контролювати значний сектор виставкового ринку, який має тенденцію дорозширення. Основним методом конкурентної боротьби стає орієнтація навпровадження міжнародних стандартів, тобто формування виставок як інструментурегіонального розвитку за рахунок зростання економічного ефекту від їхпроведення. На цій стадії у діяльності лідерів ринку вже формується певнаспеціалізація, кожен з них вирізняється декількома тематичними напрямками, заякими компанія посідає провідне місце на ринку виставкових послуг. Ці виставкивже мають чітко визначену періодичність проведення та формують певнийвиставковий бренд компанії та ринку загалом. Саме на цьому етапі в країнірозпочинається створення сучасних виставкових центрів, які відповідаютьсвітовим стандартам і є придатними для проведення значних міжнародних виставок.Такими центрами в Україні є «КиївЕкспоПлаза» (виставкова площа – 28 тис. м2);«Міжнародний виставковий центр» (м. Київ, 27 тис. м2); Експоцентр України (м.Київ, 10 тис. м2); «Лемберг» (м. Львів, 7 тис. м2); «ЕкспоДонбас» (м. Донецьк,6 тис. м2); «РадомирЕкспохол» (м. Харків, 6 тис. м2), «Метеор» (м.Дніпропетровськ, 4 тис. м2).

Зважаючина посилення тенденції впровадження міжнародних стандартів ведення виставковоїдіяльності, відзначимо, що на цьому етапі найавторитетніше свідчення рівняорганізації виставкового бізнесу − членство у Всесвітній асоціаціївиставкової індустрії, яке є своєрідним індикатором на відповідність високимстандартам ведення виставкового бізнесу а ефективності організації виставок. У2008 р. ця Асоціація нараховувала 283 провідні організатори виставок, 60виставкових центрів та 155 тих, що поєднують цю діяльність. Серед українськихвиставкових центрів членами UFI є експоцентр «Метеор» (Дніпропетровськ),«Експо-Донбас» (Донецьк), Міжнародний виставковий центр (Київ), Міжнароднийцентр конгресів і виставок (Київ), «КиївЕкспоПлаза» (Київ), «ЕкспоцентрУкраїни» (Київ) (окремі з них є організаторами), а також організатори виставок– компанії «Євроіндекс», «Київський міжнародний контрактовий ярмарок»,«ВнешЭкспобизнес», «Прем’єр-Експо» (усі −Київ).

ВУкраїні відбувається 12 виставкових заходів, що пройшли аудит на відповідністьміжнародним стандартам і визнані UFI. З них лише два – поза межами Києва: уДонецьку (у сфері вуглевидобування та промислового обладнання) таДніпропетровську («Машпром» у сфері промислового обладнання, станкобудування іелектрообладнання). Переважна частина провідних київських виставок проходить у«КиївЕкспоПлазі» − 6 з 10. Це заходи широкого економічного спектру, якспоживчі, так і бізнесові, що охоплюють ряд видів діяльності: енергетика,франчайзинг, харчова промисловість, будівництво і архітектура, меблі та інші.

Динамічнийрозвиток виставкової індустрії Києва в останні роки визначив його зростання яквиставкового центру європейського рівня, що цілком вкладається в рамки посиленняйого репрезентативної функції як метропоплісу. З початком проведенняміжнародного аудиту з 2001 р. Київ у міжнародній статистиці фігурує якєвропейський виставковий центр. При цьому масштаби виставкової діяльності умісті неухильно зростають. Так, за даними European Trade Fair statistics [13],у 2002 р. орендована площа 15 аудійованих виставок у Києві становила 35 666 м2(середня площа аудійованих виставкових заходів – 2378 м2). У нихвзяли участь 2,9 тис. учасників. При цьому 8,6% з них були іноземними. Дляпорівняння, у 2006 р. у Києві було аудійовано вже 33 виставки, орендованаплоща-нетто яких становила 128 439 м2. При цьому середня площа аудійованихвиставкових заходів складала 3892 м2, тобто середнє значення площі головнихвиставок зросло за чотири роки в 1,6 рази, а відповідно, зріс і економічнийефект для регіону. У них взяли участь 6,4 тис. учасників, з яких 17,4 % булиіноземними.

Устатистичному бюлетені «Виставкова діяльність вУкраїні у 2008 році» про свою діяльність у 2008 році перед органами державноїстатистики прозвітувало 127 організаторів виставок та 17 виставкових центрів.За даними звітів, виставковими організаціями України було проведено 1174виставкових заходи, із них 653 виставки та 521 ярмарок. Переважна більшістьзгаданих заходів здійснювалась у межах України, і тільки 15 – у інших країнах:5 заходів проведено у Російській Федерації, 3 – у Казахстані, по 2 – уСірійській Арабській Республіці та Туреччині, по 1 заходу – у Азербайджані,Данії та Німеччині.

Найбільшукількість виставкових заходів (442, або 38%) було проведено організаторамивиставок, зареєстрованими у місті Києві, 11% (125) – в Одеській області,відповідно 65 та 62 заходи – в Запорізькій та Дніпропетровській областях. Іззагальної кількості заходів 15% мали статус міжнародних, 31% – національних,49% – міжрегіональних, 5% – регіональних. Із 366 національних виставковихзаходів 164 проводилися за участю тільки вітчизняних фірм, а 202 – вітчизнянихта іноземних фірм.

Джереламифінансування переважної більшості виставкових заходів (1121, або 95%) булакомерційна діяльність. Разом з тим 39 заходів мали змішані джерела фінансування(із них 31 – за участю державного або місцевих бюджетів). Понад половинизаходів за тематикою відносилось до галузевих (спеціалізованих), кожен третійзахід – до багатогалузевих, решта – до універсальних. [15]

Тількидля фахівців проводився кожен десятий захід, інші мали зацікавити як фахівців,так і широке коло відвідувачів. Майже третина виставкових заходів відносиласьдо тематичного напрямку «Ярмарки товарів повсякденного попиту», 11% –до напрямку «Текстиль, одяг взуття; товари із шкіри; біжутерія івідповідне обладнання», по 8% – до напрямків «Будівництво,реконструкція, оздоблення та матеріали і відповідне обладнання» та«Сільське, лісове та паркове господарство, виноградарство, садівництво івідповідне обладнання».

Щорічнуперіодичність мали 62% заходів (727), сезонну – 36% заходів (422). Середнятривалість заходів коливалася у межах 3-6 днів. Загальна забудована площаорганізаторів виставок становила 1836 тис. кв. м, а загальна виставкова площавиставкових центрів – 192 тис. кв. м. У виставкових заходах брали участь 82тисячі організацій, із них 4,9 тисячі – іноземних. Іноземні учасникипредставляли 71 країну і брали участь у більшості виставкових заходів. Роботуорганізаторів виставок та виставкових центрів забезпечували 2,3 тис. штатнихпрацівників, із них 1,4 тис. мали вищу освіту.[15]

Яквже було сказано вище, більша частина виставок в Україні проходить у Києві.Така ситуація не зовсім характерна для європейської виставкової діяльності, денайбільші виставкові центри не співпадають з політичними столицями: найбільшимицентрами виставкової діяльності є Ганновер, Мілан, Валенсія, Бірмінгем, Базель,Брно, Познань, Утрехт. Київ є одним з небагатьох центрів європейськоївиставкової індустрії, що характеризується надзвичайно високим динамізмом свогорозвитку. Це є свідчення потужного потенціалу виставкової галузі, що маєтенденцію до реалізації уже в найближчі роки.

Аналізблизько 240 міст показує, що на тлі найбільших за площадними показникамивиставкових центрів Європи, аудійована виставкова площа яких перевищує 1 млн.м2, – Париж (1 736тис. м2), Мілан (1 745 тис. м2), Мадрид (1 245 тис. м2) –Київ помітно відстає (129 тис.м2).[13] [Додаток 2].

Однакці центри та інші великі європейські міста не мають такого потужного динамізму,який притаманний сьогодні для Києва. Для багатьох міст Європи виставковаіндустрія є спеціалізуючим видом економічної діяльності. Середвисокоспеціалізованих виставкових центрів Європи передусім можна назватиГанновер (індекс локалізації, розрахований як співвідношення часток виставковихплощ та населення у сукупності європейських міст, складає 7,4),Франкфурт-на-Майні (6,2), Дюссельдорф (6,0), Мілан (5,4), Порто (4,5), Брно (4,2),Париж (3,3) та інші. До спеціалізованих центів належать близько 40 міст Європи,індекс локалізації в яких коливається від 2,5 до 1. У більшості своїйвисокоспеціалізовані та спеціалізовані міста є традиційними сформованимицентрами ярмарків та виставкової діяльності, історія розвитку яких налічуєбагато десятиліть, або й століть. Поряд з ними Київ, як і Москва,Санкт-Петербург, Бухарест, Бєлград, Будапешт та інші міста країн колишньогосоціалістичного табору, проходять етап відродження галузі на новій якіснійоснові. І хоча рівень їх спеціалізації на виставковій діяльності порівняно зіншими містами ще досить низький (індекс локалізації становить менше 0,5), цягалузь у перспективі має всі підстави зайняти чільне місце в їхніхгосподарських комплексах.

Проведенийнами аналіз структурних показників галузі – за найбільшими площаднимипоказниками аудійованих виставок та їх середніми значеннями – засвідчив, щоКиїв належить до найбільших виставкових центрів Центральної та Східної Європи.Дещо вищі порівняно з ним показники мають Загреб, Будапешт, Брно та Познань.При цьому Київ за показником найбільшої аудійованої виставки та їх середнімзначенням можна порівнювати з таким містом, як Лондон (середня площа відповідноу Києві та Лондоні складає 3 903 та 7 715 м2, максимальна – 20 094 та 25 731м2). За цими параметрами Київ переважає інші міста, які сьогодні уже набулиознак світових міст, зокрема Цюріх, Женеву, Санкт-Петербург, Варшаву, Прагу таінші.

Цеє свідченням того, що виставкова індустрія має стати одним із тих видівекономічної діяльності, які в перспективі визначатимуть функції Києва яксвітового міста — метрополіса.

Показовимє й аналіз тематики найбільших за площею виставок. Так, найбільшою у Києві євиставка «Будівництво та архітектура», що проходить у «КиївЕкспоПлазі» зперіодичністю 2 рази на рік. Очевидно, що подальше нарощування масштабівнайбільших виставок потребує створення нових сучасних виставкових потужностей.Великі виставкові центри Європи мають виставкові площі понад 100 тис. м2, адесятка найбільших – понад 200 тис. м2.

Узв’язку з викладеним слід констатувати, що найбільші виставки є своєрідниміндикатором домінуючих процесів, які відбуваються в економіці країни,організаційній сфері та життєдіяльності населення. Зростання інвестиційноїактивності та обсягів будівництва в Україні якраз і відображено в тематицінайбільшої виставки країни.

Розвитоквиставкової активності у Києві та виділення домінуючих напрямків є проявом йогостановлення як національного і водночас міжнародного центру. У контексті цьогоможна зазначити, що переважна більшість вітчизняних підтверджених аудитомміжнародних виставок, які дозволяють національним виробникам просувати своюпродукцію як на загальнонаціональні, так і європейські та світові ринки,відбуваються саме у Києві. Проведене дослідження засвідчило, що учасникаминаціональних та міжнародних виставок, які проходять у Києві, є, як правило, тісуб’єкти господарювання, які налаштовані на становлення інноваційної моделігосподарювання, найактивніші учасники ринку.

Розміщенняцих суб’єктів у межах України виявило їх територіальне тяжіння до найбільшихцентрів соціально-економічної активності України – Києва, Харкова, Донецька,Дніпропетровська, Львова, Одеси та інших.

Разомз тим, слід зазначити, що в останній період активізація суб’єктівгосподарювання відбувалась і в ядрах нижчого ієрархічного рівня, зокремаЗапоріжжі, Черкасах, Миколаєві, Луганську, Вінниці та інших. Отже, Київ якметрополіс стимулює економічний розвиток країни в певній ієрархічнійпослідовності – від найбільших ядер до менших центрів соціально-економічноїактивності, що відповідає механізмам поліцентричного розвитку території [7].

 

2.2Тенденції та перспективи ринку

У зв’язку зізмінами світової економічної, політичної та демографічної ситуації найближчимчасом очікують таких змін у сфері організації та проведення виставок іярмарків:

-  посиленнятранснаціонального характеру вже знаних торгових виставок та ярмарків ізначного гальмування виникнення нових;

-  активізаціїдіяльності великомасштабних міжнародних виставок та ярмарків за межамитрадиційних місць їхнього проведення;

-  значногозбільшення кількості виставок і ярмарків з однорідною або спорідненою тематикою(наприклад, електронна технологія);

-  підсиленняпопиту з боку дрібних і середніх підприємств на участь в ярмарках і виставкахнаціонального масштабу;

-  збільшенняасортименту послуг як об’єктів експонування;

-  збільшенняучасті малих підприємств у регіональних виставках;

-  переглядпитання про «відкриття дверей» деяких виставок для широкої публікипри точному, однак, дотриманні їхнього комерційного характеру.

Сфера діяльностівиставок та ярмарків на початку ХХІ ст. визначатиметься, на думку фахівців,так:

-  глобальна,де зосереджуватимуться пропонування—попит у світовому масштабі;

-  європейська,яка слугуватиме, переважно, дзеркалом європейського ринку;

-  місцева— обмеженого радіусу дії, пристосована до специфіки регіону;

-  європейськарегіональна, рамки якої будуть вужчими проти загальноєвропейських, але значноширшими, ніж у звичайних регіональних виставок.

Усі ці змінипотребують адаптації підприємств до нового бізнесового середовища. Передовсім,вони мають опрацювати відповідні програми маркетингу, сконцентрувати зусилля настворенні відповідного фірмового іміджу, на формуванні необхідної фірмовоїіндивідуальності.

На думкуфахівців, жодне підприємство не матиме надії на виживання, якщо воно:

-  нестворить менеджменту пристосування до структурних змін, спричинених вільнимпоширенням товарів і послуг;

-  неусвідомить, що міжнародний ринок — це не замкнений простір, а відкритесередовище взаємодії комерційних пропозицій внутрішнього і зовнішнього ринків;

-  неадаптує продукції до конкурентних умов щодо її зовнішнього вигляду, упаковки,каналів продажу, якості та цін, які формуються в новому глобальномуекономічному середовищі за зникнення кордонів;

-  невживатиме заходів для пристосування національної стратегії товаропросування доміжнародного ринку й відставатиме від конкурентів.

Стосовно Українитака адаптація до нових умов світового ринку потребує докорінних змін упсихології людей. Організація діяльності підприємств на ринкових умовахпередбачає нову ринкову стратегію, яка потребує знання міжнародних засад такоїдіяльності, знання іноземних мов і технологічних процесів, набуття нових організаційнихнавичок тощо.

Тому участь уторгових виставках та ярмарках входить до переліку заходів підприємницькоїдіяльності наступального характеру, органічно вписується в комплекс маркетингуі обіцяє українським бізнесменам реальні результати за умов, що причини, якіспонукають підприємство взяти участь у виставці або ярмарку, буде гармонічнопоєднано з глобальними цілями підприємства, зумовленими його стратегіямимаркетингу та комунікацій.

Фахівці не безпідстав стверджують, що організація участі у виставках і ярмарках потребуєвисокого професіоналізму персоналу, тісної співпраці всього колективупідприємства (а не тільки служби маркетингу). [2]

На жаль, значнакількість вітчизняних підприємств не бере самостійної участі у зарубіжнихвиставках (ярмарках) не тільки через слабкий рівень менеджменту, вадимаркетингу, обмежені економічні можливості. Головною причиною є побоюваннясамостійних дій, оскільки економічна підтримка з боку держави є надто слабкою,або її зовсім немає: у разі будь-яких негараздів підприємство можерозраховувати тільки на благодійну допомогу та часто ще й з боку своїхіноземних конкурентів. Позитивні результати участі у міжнародній виставціпоказало харківське кондитерське підприємство «Бісквіт-Шоколад», щопредставляло свою продукцію на міжнародній виставці у Шанхаї «SweetChina» 23 жовтня 2009 року.За заявою підприємства, китайські підприємства зацікавились продукцієюукраїнських виробників. Наразі останні сподіваються на продовження співпраці.

Важливу рольвідіграє вартість участі підприємства-експонента у виставці (ярмарку). Ці сумиможуть бути значними. Досвід закордонних фахівців показує, що для обчисленнявартості участі необхідно помножити орендну плату за павільйон, стенд чи, унайгіршому разі, куток на коефіцієнт, який дорівнює 7—10. Так, наприклад,орендуючи невеличкий стенд у 20 м2, треба мати на увазі, що вартістьучасті становитиме 17—24 тис. дол. США, якщо не більше. [2]

Одночасно зярмарками та виставками на міжнародну арену дедалі активніше виходятьТорговельні Центри (Trade Centers), Торговельні Тижні (Trade Weeks), КомерційніЦентри (Trade Marts), діяльність яких супроводжує виставкову. Організація жконгресів, конференцій, симпозіумів та інших подібних заходів, які частовідбуваються паралельно з ярмарками–виставками, додають рішучого внеску в обмінділовою інформацією та сприяють розвитку наукових та економічних зв'язків міжекспонентами і відвідувачами, які беруть у них участь.[5]

Середфакторів, які сприяють розвиткові світової виставковоїіндустрії,необхідно назвати, насамперед, інноваційний характер сучасної економіки(скорочення життєвого циклу товарів, збільшення їх номенклатури та складностітощо), зниження ефективності традиційних інструментів маркетингових комунікацій(через перевантаження комунікаційних каналів до споживачів, зміни в соціальнійструктурі суспільства та інші), а також певні соціально-психологічні фактори(збільшення потреби в особистому спілкуванні в міру розвитку електроннихзасобів комунікації тощо).

Натомість,стримують розвиток виставкової індустрії такі фактори, як поширенняальтернативних персоналізованих та інтерактивних (діалогових) каналівкомунікацій (Інтернет, прямий маркетинг тощо), а також нові глобальні загрози(тероризм, епідемії).


 

Висновки

Виставковадіяльність — це складний, багатоплановий процес ринкової інфраструктури.Важливим аспектом її розвитку в Україні є дослідження досягнень ринковихперетворень у розвинутих країнах, вивчення світового досвіду проведенняярмарків-виставок, науковий аналіз і дослідження ефективно діючого у світізаконодавства і правил ведення виставкового бізнесу. Для цього необхіднаконцентрація значних інтелектуальних і фінансових зусиль суб’єктів виставковоїдіяльності в Україні.

Виставковадіяльність в Україні стає в все більшій мірі самостійнимсекторомекономіки, через який приходять необхідні товари і послуги з-закордону,надходить на внутрішній ринок найбільш конкурентоспроможна продукціявітчизняноговиробника і формується значна частина експортного потенціалу. Сьогодні вУкраїні щорічно проводиться близько 1000 виставок.

У світовійекономіці роль і значимість виставкової діяльності постійно зростає. Всесвітняасоціація виставкової діяльності (UFI), членом якої є Виставкова федераціяУкраїни (ВФУ), прогнозує подальший динамічний розвиток виставкового бізнесу. Цепідтверджується розвитком світового виставкового ринку: розбудовується сучаснаінфраструктура виставок, збільшується кількість виставкових заходів, кількістьучасників виставок тощо. Такі ж тенденції прослідковуються і на українському виставковомуринку.

В Україні існуєнеобхідність удосконалення нормативно-правової бази у сферівиставково-ярмаркової діяльності як шляхом внесення відповідних змін ідоповнень у чинні акти, так і за допомогою розробки і прийняття новихдокументів правового характеру. Державне регулювання виставково-ярмарковоїдіяльності в Україні здійснюється на основі чинного законодавства і методик,розроблених відповідно до Концепції виставково-ярмаркової діяльності.

На сучасномуетапі розвитку, враховуючи посилення процесів інтеграції в світовомуекономічному просторі, виставково-ярмаркова діяльність є однією знайдинамічніших сфер розвитку світової економіки, оскільки вона відіграєважливу роль у зміцненні міжнародних зв’язків, внутрішньої і зовнішньоїторгівлі, пропаганді передових технологій та нових видів продукції. Київпоказує досить високий рівень динаміки за даним видом діяльності.

Намікроекономічному рівні виставкова діяльність забезпечує розвиток реклами, збуттоварів і послуг, здійснює управління відносинами виробників зі споживачами,забезпечує зворотний зв’язок з ринком тощо.

Намакроекономічному рівні виставкова діяльність сприяє розвитку міжнародноїторгівлі (як імпорту, так і експорту); стимулює інноваційний процес (у томучислі трансфер технологій); створює коопераційні зв’язки (зокремаміжрегіональні та міжнародні); забезпечує залучення інвестицій; стимулюєрозвиток


Списоквикористаних джерел

1.  СавощенкоА.С. Інфраструктура товарного ринку: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 336 с.

2.  Лук’янецьТ.І. Маркетингова політика комунікацій: Навч. посібник. – 2-ге вид, доп. іперероб. – К.: КНЕУ, 2003. – 524 с.

3. Кредісова А.І. Управліннязовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / Зазаг. ред. А.І. Кредісова. — К.: ВІРА-Р, 2002. — 552 с.

4. Миронов Ю.Б., Крамар Р.М. Основирекламної діяльності. Навч. посібник. — Дрогобич: Посвіт, 2007. – 108 с.

5. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П.,Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 488 с.

7. ДенисенкоО.О. Роль метрополісів у становленні поліцентричнихтериторіальних систем та структуризації простору // Економічна та соціальнагеографія: Наук. зб. / Ред. кол.: С.І. Іщук (відп. ред.) та ін. – 2008

8. БродельФ. Матеріальна цивілізація: економіка і капіталізм, XV-XVIIIст.:В 3 т. – К.: Основи, 1995-1998.

9. www.expo.zp.ua/

10.project2.ukrinform.ua/ekspocentre

11. www.moldexpo.md/

12. www.ufi.org

13. Europeantrade fair and exhibition statistics. — www.fkm.de

14.The trade fair industry: facts, functions, perspectives, 3rd revised edition. –Berlin, 2007.

15. Виставковадіяльність в Україні. Статистичний бюлетень. – К., 2008. – 49с.

16.www.aefi.it«Итальянские выставки: паспорт в мир»


Додаток1

Найбільшівиставкові центри світу

/>

еще рефераты
Еще работы по маркетингу