Реферат: Програмування та організація дослідження

Міністерство аграрної політикиУкраїни

Уманський державнийаграрний університет

Кафедра економічної

теорії і маркетингу

Реферат   

  на тему:

Програмування таорганізація дослідження

Виконала студентка

31-ма групи

Н.В.

Умань 2006р

План

1. Соціологічне дослідження: поняття, функції, види.

2. Програма соціологічного дослідження та її компоненти.

3. Мета і завдання соціологічного дослідження.

4. Теоретична та емпірична інтерпретація понять.

5. Вироблення і перевірка робочих гіпотез.

6. Розробка стратегічного плану дослідження.

7. Розробка методичного плану дослідження.

Соціологічне дослідження є досить складною спра­вою,потребує серйозної і тривалої підготовки. Надій­ність і цінність отриманоїінформації безпосередньо залежить від оволодіння правилами, технологією йогопідготовки і проведення.

Соціологічне дослідження — система логічнопослідовних ме­тодологічних, методичних та організаційно-технічних процедур дляотримання наукових знань про соціальне явище, процес.

Основні функції соціологічного дослідження:

—   пізнавальна   —   відкриває   нові  знання   про функціонування і розвиток суспільства та його окре­мих сфер, просутність соціальних явищ і процесів, роль людини  в  них,  дає  змогу побудувати  цілісну картину реального життя соціуму, спрогнозувати  йо­горозвиток;

—  методологічна — забезпечує реалізаціюміждис­циплінарного зв'язку соціології з іншими науками про людину  і суспільство,  що зумовлює  нові  підходи у вивченні соціальної дійсності,важливі відкриття на межі різних наукових напрямів;

—  практична — полягає у виробленніпрактичних заходів із вдосконалення соціальної реальності, ефектив­ногосоціального контролю за соціальними процесами;

—  інформаційна — сприяє отриманнюсоціальної інформації щодо стану    і тенденції розвитку явищ і процесівсуспільного життя, функціонування соціаль­них спільнот, груп, окремихіндивідів, їх потреб, мо­тивів, реальної та вербальної поведінки, громадськоїдумки,  що  формує  інформаційну  базу  пізнання  со­ціальної реальності;

—  управлінська — забезпечує соціальнеуправлін­ня на всіх рівнях функціонування соціуму, зворотний зв'язок міжсуб'єктами (владними, адміністративними структурами,  керівниками підприємств, організацій) та об'єктами (населенням, окремими соціальними гру­пами,працівниками) управління, вироблення науково обґрунтованих управлінськихрішень.

У проведенні соціологічних досліджень виділяютьчотири послідовних, логічно і змістовно взаємопов'я­заних етапи:

1.  Підготовчий. Полягаєу виробленні програми та інструментарію  —  анкети,  бланка  інтерв'ю,  бланкафіксування результатів спостереження, аналізу доку­ментів тощо.

2.  Збір первинноїсоціологічної інформації. Відбу­вається   за   допомогою   опитування,  спостереження, аналізу документів, експерименту.

3.  Упорядкування таобробка зібраної інформації.

4.  Аналіз обробленоїінформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій.

Специфіка кожного з етапів визначається конкрет­нимвидом соціологічного дослідження. їх виділяють залежно від узятих за основукритеріїв. Найважливі­шими з них є мета дослідження, глибина потрібногоаналізу, метод збирання первинної соціологічної ін­формації, об'єктдослідження, терміни проведення, відносини між замовником і виконавцем, сферасо­ціальної дійсності, яку вивчають.

За метою виокремлюють:

—  фундаментальні дослідження — спрямованіна встановлення та аналіз соціальних тенденцій, законо­мірностей  розвитку  і пов'язані  з   вирішенням  най­складніших проблем суспільства;

—  прикладні дослідження — націлені навивчення конкретних  об'єктів,  вирішення  певних  соціальних проблем;

За глибиною аналізу виділяють:

—  пошукові дослідження — за своїмипараметрами є найпростішими, вирішують прості за змістом завдан­ня.Застосовують їх тоді, коли проблема, об'єкт або предмет дослідження належить домаловивчених або взагалі не вивчених. Охоплюють невеликі сукупності, маютьспрощені програму та інструментарій. Найчас­тіше використовують як попереднійетап більш глибо­кого масштабного дослідження, орієнтуючи їх на зби­ранняінформації щодо об'єкта та предмета досліджен­ня, уточнення гіпотез тощо;

—  описові дослідження — покликаністворити від­носно цілісну уяву про досліджувані  явища, процеси. Проводятьвідповідно до повної програми, застосовую­чи   чіткий,   детально  опрацьований   інструментарій, здебільшого тоді, коли об'єктом  аналізу євідносно ве­лика спільнота людей, з   певними соціальними, про­фесійними   і демографічними   характеристиками.   За структурою, набором процедур є значноскладнішими від пошукових досліджень;

—  аналітичні дослідження — полягають нетільки в описуванні соціальних явищ та їх компонентів, а й у встановленніпричин їх виникнення, механізмів функ­ціонування, виокремленні факторів, щозабезпечують їх. Підготовка аналітичного соціологічного досліджен­ня потребуєзначних зусиль, професійної майстерності дослідника — аналітичних здібностей,вміння інтер­претувати та аналізувати складну соціологічну інфор­мацію, робитививажені   висновки.

За методом, застосовуваним у соціологічному до­слідженні,виокремлюють опитування і аналіз доку­ментів, соціологічне спостереження,соціологічний експеримент.

За затратами часу виділяють довгострокові (термі­нипроведення — від 3 років і більше), середньострокові (від 6 місяців до 3років), короткострокові (від 2 до 6 місяців) та експрес-дослідження (від 1—2тиж­нів до 1—2 місяців).

Зважаючи на тип відносин між замовником і вико­навцем,соціологічні дослідження бувають держбюджетними і госпрозрахунковими. Держбюджетнідослідження виконують на замовлення державних установ, оплачуються ними; госпрозрахункові— на за­мовлення окремих підприємств, організацій, фірм, які й оплачують їхвиконання.

Залежно від способу дослідження об'єкта ( у стати­цічи динаміці) виділяють разове і повторне соціоло­гічне дослідження. Разоведослідження інформує про стан об'єкта, його кількісні, якісніхарактеристики на момент дослідження, відображає «моментальний зріз»соціального явища. Дані, що відтворюють зміни об'єк­та, їх напрями і тенденції,можуть бути отримані лише за допомогою повторних досліджень, які прово­дятьчерез певні проміжки часу. Тобто повторні до­слідження проводять кілька разівпротягом певного часу на підставі єдиної програми та інструментарію. Середповторних досліджень виділяють панельні (досліджують зміни одного й того самогооб'єкта упро­довж певного часу, при цьому обов'язковим є збере­ження однаковоївибірки), трендові (досліджують змі­ни протягом певного часу на тому самомуоб'єкті без дотримання вибірки), когортні (досліджують специфі­чні соціальнісукупності — когорти — впродовж пев­ного часу).

Щодо об'єкта пізнання дійсності виокремлюютьсоціологічні дослідження у сфері управління, промис­ловості, сільськогогосподарства, науки, освіти, полі­тики, культури, охорони здоров'я тощо.

За системою вибору одиниць об'єкта соціологічнідослідження поділяються на монографічні, суцільні та вибіркові. Монографічнідослідження спрямовані на вивчення певного соціального явища або процесу наодному об'єкті, який виступає представником цілого класу подібних об'єктів. У суцільнихдослідженнях об­стежують усі, без винятку, одиниці об'єкта. Оскільки вони потребуютьбагато часу, значних людських і ма­теріальних ресурсів, їх проводять рідко. Зметою при­скорення їх і скорочення витрат найчастіше викорис­товують вибірковідослідження. Вони обстежують не всі одиниці, що є об'єктом дослідження, алише їх ча­стину. Мета вибіркового дослідження — на підставі певної кількостіобстежених одиниць об'єкта (кіль­кість і характеристику їх визначають задопомогою спеціальних правил, математичних прийомів) скласти висновки щододосліджуваного явища   як цілого.

Своєрідне місце у цій класифікації посідають піло­тажні(пробні) соціологічні дослідження, які дають змогу оцінити якістьінструментарію (анкет, опитувальних листів, протоколів спостереження, процедур,аналізу документів тощо), а також внести необхідні корективи у нього. Наслідкицих досліджень, зафіксо­вані у робочих документах, впливають на поліпшен­ня методик,інструкцій щодо відбору та організації збирання вихідних даних.

Програма соціологічного дослідження  та їїкомпоненти

Підготовка соціологічного дослідження насиченарізноманітними видами робіт, специфічними наукови­ми процедурами,найголовнішими з яких   є:

—  вибір методології дослідження й інтерпретаціїотриманих даних;

—  обґрунтування теоретичних засад, логічної по­слідовності  дослідження;

—  вироблення інструментарію (анкети, бланка ін­терв'ю,кодувального бланка для проведення спостере­ження тощо);

—  розробка методичних документів для збиранняпервинної інформації (поради інтерв'юеру, спостеріга­чу тощо);

—  формування дослідницької групи відповідно домети і завдань дослідження — розробників програми та інструментарію,виконавців   польових досліджень, спеціалістів з  обробки отриманої інформації,аналіти­ків для підготовки підсумкового звіту;

—  навчання спеціалістів польових досліджень (ін­терв'юерів,  спостерігачів та ін.);

—  розробка   програми обробки даних.

Кожне соціологічне дослідження починається зіз'ясування намірів і мети замовника, уточнення теми дослідження, визначеннятермінів і витрат, пов'яза­них з ними, з'ясування фінансових, матеріально-тех­нічнихаспектів справи. Після цього настає безпосере­дня дослідницька робота, початокякої пов'язаний зі створенням програми.

Програма соціологічного дослідження є науковимдокументом, що містить схему логічно обґрунтованого переходу від загальнихтеоретичних уявлень про до­сліджуване соціальне явище, до використання інстру­ментаріюі виконання дослідницьких процедур (збирання, обробки та аналізу інформації).Вона є страте­гічним документом, який дає змогу зробити висновки щодоконцептуальних засад, методики проведення, спрогнозувати його результативність.

Програма виконує методологічну, методичну, орга­нізаційнуфункції. їх реалізація впливає на структу­ру програми, яка складається з методологічноїта ме­тодичної частин.

Методологічна частина програми охоплює такікомпоненти:

—  формулювання та обґрунтування проблеми;

—  розробку мети і завдань дослідження;

—  визначення об'єкта і предмета дослідження;

—  системний аналіз об'єкта дослідження;

—  формулювання робочих гіпотез дослідження;

—   інтерпретацію  та  операціоналізацію основних понять дослідження.

Методична частина програми передбачає:

—  розробку стратегічного плану дослідження;

—  визначення досліджуваної сукупності, розробкувибірки дослідження;

—  вибір і опис методів збирання первинної соціо­логічноїінформації (опитування,  аналіз документів, спостереження, експеримент);

—  обґрунтування логіки аналізу та інтерпретаціюзібраної первинної соціологічної інформації за розроб­леним інструментарієм;

—  опис схеми аналізу отриманих даних.

Створення програми починається з окреслення про­блемидослідження, тобто з визначення предмета і ме­ти дослідження (наприклад,дослідження громадської думки щодо майбутніх виборів, вивчення попиту насе­ленняна певні товари, тенденцій злочинності серед певного прошарку населення, з'ясуваннястановища молоді на ринку тощо). Отже, предметом дослідження є реальні життєвіпротиріччя, які створюють проб­лемну соціальну ситуацію, для вирішення якоїнеоб­хідна правдива, оперативна, науково обґрунтована ін­формація.

Соціальна проблема — суперечливаситуація реального жит­тя, що має масовий характер і стосується інтересівсоціальних спільнот, груп.

Соціологія використовує різноманітні підходи довизначення типу соціальної проблеми, беручи за осно­ву мету дослідження, носіяпроблеми, масштаби її поширення, час дії, глибину суперечності, що створюєпроблему.

Відповідно до мети виокремлюють гносеологічні(логіко-пізнавальні) і предметні проблеми. Гносеоло­гічні проблеми спричиненінестачею інформації про стан, тенденції функціонування соціального об'єкта.Тобто народження проблеми зумовлене недостатністю знання про певні процеси,явища соціального життя. Предметні проблеми — це суперечності, зумовленізіткненням інтересів соціальних спільнот, інститутів, які дестабілізують їхнюжиттєдіяльність і стимулю­ють до активних дій.

За носіями виділяють такі види соціальних проб­лем:проблеми окремих соціальних груп (соціально-де­мографічних, національних,професійних, політичних та інших); проблеми соціальних інститутів, конкрет­нихвиробничих підприємств, державних закладів та установ, закладів освіти,організацій тощо.

За масштабами поширеності соціальні проблемиможуть бути державними, регіональними, локальни­ми, відповідно до часу дії —нетривалими і довготри­валими.

Беручи за критерій глибину суперечностей, мож­навиокремити однопланові (стосуються одного аспек­ту соціального явища, процесу);системні (характерні для багатьох елементів соціального явища, процесу) і функціональні(спричинені порушенням глибинних зв'язків у механізмі функціонування соціальногояви­ща або процесу) соціальні проблеми.

Для того щоб сформулювати соціальну проблему,необхідно:

—  на підставі аналізу документів  замовника скла­стиуявлення   про реальну проблемну ситуацію;

—  провести розмову з керівниками і працівникамиорганізації-замовника з метою отримання додаткової інформації щодо проблемноїситуації;

—  проаналізувати наукову літературу, статистичніматеріали, дані інших досліджень (соціологічних, еко­номічних,  політологічнихтощо) для остаточного за­вершення інформаційного пошуку.

З'ясування проблеми дослідження є надто важли­воюсправою, оскільки помилки помножуються на всіх наступних стадіях. Потрібнорозрізняти реальні й надумані, міфічні, соціальні проблеми; уникати до­слідження вельми  масштабних  соціальних  проблем, що може призвести до ускладнення інструментарію,непередбачених матеріальних і часових витрат на про­ведення дослідження тазробить його громіздким і ма­лоефективним; прагнути до якомога точнішого, конк­ретнішогоформулювання проблеми, що дасть змогу грамотно та оперативно провестисоціологічне дослі­дження і розробити адекватні рекомендації.

При цьому необхідно розрізняти проблеми соціаль­ній наукові. Як відомо, соціальна проблема — це життєве протиріччя, яке потребуєвирішення. Немож­ливість вирішення соціальної проблеми існуючими засобами і методамизмушує вдатися до наукового пі­знання. Наукова проблема повинна більш-менш точ­новідображати проблемну соціальну ситуацію. З'ясу­вання власне наукової проблемидає змогу зафіксува­ти, з одного боку, наявність соціальної проблеми, а зіншого — відсутність або застарілість шляхів, способів її вирішення. Постановканаукової проблеми означає вихід за межі вже вивченого у сферу того, що тількипочинають вивчати. Проблема дослідження завжди передбачає свого носія — певнуспільноту чи групу, їх діяльність. Тому об'єктом дослідження найчастіше є те,що містить соціальне протиріччя і породжує проб­лемну ситуацію.

Об'єкт соціологічногодослідження — певна соціальна реаль­ність, яка потребує цілеспрямованоговивчення (соціальні спільноти, суб'єкти, процеси у їх конкретних, відноснозавер­шених станах та взаємодії).

Об'єкт дослідження існує в соціальній реальностінезалежно від дослідника. Предмет дослідження має штучне походження, оскількиформулюється дослід­ником відповідно до мети і завдань дослідження.

Предмет соціологічногодослідження — найбільш значущі з теоретичної абопрактичної точки зору особливості, сторони об'єкта, які необхідно дослідити.

Один і той самий соціальний об'єкт може мати ба­гатоособливостей, якостей, сторін, які відображають певну його характеристику. Томувибір предмета до­слідження передбачає чітку постановку проблеми, формулюваннямети і завдань дослідження, системний аналіз його об'єкта.

У реальному соціологічному дослідженні визначен­няоб'єкта і предмета іноді зумовлює певні труднощі. Тому програма дослідженняобов'язково передбачає системний аналіз об'єкта, основною метою якого єпобудова гіпотетичної (концептуальної) моделі об'єкта з урахуванням комплексуйого елементів, зовнішніх і внутрішніх зв'язків. Такий аналіз об'єкта досліджен­нядає змогу:

—  зафіксувати його складові, зовнішні та внутріш­нізв'язки;

— описати механізм його функціонування і розвитку;

—  встановити головні й другорядні чинники, щовизначають цей механізм;

—  конкретизувати проблемну ситуацію;

—  з'ясувати предмет дослідження;

—  визначити й проінтерпретувати основні поняттядослідження;

—  розробити робочі гіпотези;

— виокремити категорії та одиниці аналізу.

 Важливим   у  системному  аналізі  є встановлення

сукупності чинників, які впливають на об'єкт івизна­чають напрями і тенденції його функціонування та розвитку. Тому дослідникповинен виокремити та опи­сати якнайбільше цих чинників, встановити їх значен­ня,зв'язок, силу і специфіку впливу. Загалом чинни­ки класифікують на загальні (характернідля всього класу подібних об'єктів), специфічні (характерні для конкретногооб'єкта), зовнішні (знаходяться у навко­лишньому середовищі), внутрішні(містяться у самому об'єкті), функціональні (визначають функціональні зв'язкиелементів об'єкта), структурні (забезпечують спосіб зв'язку елементів об'єкта),генетичні (зумовлю­ють походження і послідовність станів об'єкта), об'єк­тивні(їх дія не залежить від функціонування об'єкта), суб'єктивні (залежать відфункціонування об'єкта), прямі (результати їх впливу виявляються безпосеред­ньо),опосередковані (результати їх впливу проявля­ються у взаємодії з іншимифакторами), індивідуальні (пов'язані з діяльністю окремих учасників), колектив­ні(пов'язані з діяльністю соціальної спільноти, групи, колективу).

Мета і завдання соціологічного дослідження

Мета соціологічного дослідження містить в собівідповідь на питання, для чого воно проводиться, орі­єнтує дослідження накінцевий результат, визначає логіку і спрямованість завдань, упорядковуєрізнома­нітні дослідницькі процедури. Відповідно до мети соціологічнідослідження поділяють на теоретико-пізнавальні (спрямовані на глибшепізнання явища чи процесу, отримання нового, різнобічного знання, вирі­шеннясоціальних проблем шляхом розробки нових підходів до їх вивчення) іприкладні (націлені на практичне розв'язання чітко окреслених соціальнихпроблем — організаційних, управлінських, соціально-психологічних, пов'язаних звирішенням конфліктних ситуацій тощо). Оскільки мета дослідження має уза­гальненийвигляд, для її досягнення треба розробити завдання.

Завдання соціологічногодослідження — логічно сформульо­вані настанови, вказівки, послідовневирішення яких конкре­тизує поставлену мету і забезпечує Ті реалізацію.

Завдання соціологічного дослідження поділяють на головні(передбачають пошук відповідей на головне запитання, безпосередньопов'язане з розв'язанням поставленої проблеми), часткові (виникають упроце­сі вирішення головних завдань, випливають з них і та­кож спрямовані нарозв'язання проблеми) і додаткові (можуть бути логічно не пов'язаними зметою до­слідження, виникають у разі необхідності вирішення якихось додатковихпитань, наприклад, методичних).

Теоретична та емпірична інтерпретаціяпонять

З'ясовуючи сутність предмета соціологічного аналі­зу,дослідник використовує поняття, які є ключовими у теоретичному опрацюваннісоціальних явищ і проце­сів. При цьому важливе значення має не просто наяв­ністьпонять, з якими працюють дослідники, виробля­ючи програму, а їх чітке, одностайнерозуміння і ви­користання впродовж усього дослідження. У жодному разі не можнадопустити розпливчастого формулюван­ня, використання у різних контекстах,наявності кіль­кох визначень, оскільки це може унеможливити зіставленнятеоретичних положень з емпіричними да­ними, перевірку (підтвердження абоспростування) розроблених гіпотез, аналіз первинних даних. Найраціональнішепослуговуватися загальноприйнятими ви­значеннями понять, наведеними удовідниках, енцик­лопедіях, тлумачних словниках, підручниках, іншій спеціальнійлітературі. За їх відсутності варто спиратися на логіку, наукову позицію ідосвід дослідника.

Завдання науковця полягає в розкритті, поясненні,тлумаченні, фіксації змісту понять відповідно до кон­цепції дослідження. Занеобхідності використання авторського поняття слід з'ясувати, на підставі чоговоно сформульоване, які правила при цьому були застосовані. Дана процедура маєназву теоретична ін­терпретація.

Пошук емпіричних значень поняття у термінах, якіпояснюють його зміст і важливі під час конкретного дослідження, називають емпіричноюінтерпретацією, а визначення поняття через фіксацію емпіричних ознак — операційнимвизначенням (операціоналізацією). Головним завданням емпіричної інтерпретаціїє поступове зведення складних теоретичних понять, яки­ми оперує соціологія іякі найчастіше не сприймають­ся респондентами через свою складність, довідносно простих емпіричних характеристик, які відображають його сутність іможуть бути задіяні для збирання пер­винної соціологічної інформації. Цясоціологічна про­цедура передбачає такі послідовні операції:

—  аналіз наукової літератури, пошук теоретичнихвизначень поняття, яке належить інтерпретувати, з'я­сування сутності, створенняйого цілісного образу;

—  визначення якостей,  характеристик поняття ісистематизація найважливіших ознак досліджуваного цілісного образу;

—  вибір прямих показників для кожної з визначе­ниххарактеристик, що дає змогу їх зафіксувати  і по­будувати так звані індикатори(найпростіші показни­ки), які можна використати потім в інструментарії со­ціологічногодослідження.

Наприклад, вивчаючи соціально-психологічнийклімат у трудовому колективі, немає сенсу просити у респондента дати йомуоцінку, оскільки, по-перше, цей термін не дуже часто вживається у повсякденно­мужитті колективу, а по-друге, робітники можуть не знати, як його оцінити.Доцільно в такому разі «розкласти» поняття «соціально-психологічний клі­мат» наскладові, що визначають його сутність, але є менш складними. Цими складовими єстосунки між членами колективу, між керівником і членами колек­тиву, конфлікти,ставлення працівників до своїх обо­в'язків, трудового середовища, найближчогооточення тощо. Остаточним результатом буде поява в анкеті питань, доступних длярозуміння респондентів, що сприймаються однозначно і передбачають їх щирі від­повіді:«Чи задоволені Ви стосунками з товаришами по роботі?», «Як часто у Вашомуколективі бувають конфліктні ситуації?» тощо.

Аналізуючи отриману інформацію, дослідник про­водитьзворотну соціологічну процедуру (послідовно аналізуючи значення індикаторів,він поступово по­вертається на рівень теоретичних понять і робить ви­сновкищодо досліджуваної проблеми). Тому рух від теорії до уточнення смислу, побудовиемпіричних по­казників і повернення знову до теоретичного тлума­чення отриманихданих є складним пізнавальним про­цесом, який не можна повністю формалізувати.На цьому етапі важливу роль відіграють професіоналізм, досвід, загальна іпрофесійна культура дослідника.

Вироблення і перевірка робочих гіпотез

Гіпотеза в соціологічному дослідженні — обґрунтованепри­пущення про структуру, механізми функціонування і розвитку досліджуваногооб'єкта.

Головна її функція полягає в отриманні новогознання, яке збагачує уявлення про досліджувану про­блему. У соціологічномудослідженні застосовують рі­зноманітні види гіпотез.

За змістом виокремлюють гіпотезиописові (містять припущення про фактичний стан об'єкта, його функ­ціонування),пояснюючі (орієнтовані на встановлення причин, чинників, що пояснюють механізмифункціо­нування об'єкта), прогнозні (передбачають тенденції та напрямифункціонування і розвитку об'єкта).

За рівнем аналізу гіпотези буваютьтеоретичні (іс­нують у формі теоретичних припущень), статистичні (формулюютьсяяк система показників й індексів ста­тистики), емпіричні (постають якопераційні поняття, індекси, показники).

З огляду на завдання дослідження виокремлюютьосновні та другорядні гіпотези. Крім того, гіпотези бувають первинні (робочі гіпотези,висунуті в ході роз­робки програми дослідження) та вторинні (висунуті замістьпервинних, якщо ті не підтверджуються під час дослідження).

Наукова гіпотеза може бути сформульована тільки упроцесі попереднього системного аналізу досліджуваного об'єкта. Під чассоціологічного дослідження во­на може бути підтвердженою або спростованою. Щобстати науковою, гіпотеза повинна відповідати вихід­ним принципам теорії науковогопізнання, що є дуже важливим для відокремлення реалістичних і хибних гіпотез.Вона не повинна суперечити усталеним теорі­ям, дослідженим, перевіреним і точновстановленим фактам. Трапляється, однак, що гіпотеза, суперечачи усталенимтеоріям, виявляється цілком спроможною. Не менш важлива її доступність дляперевірки у про­цесі соціологічного дослідження.

Перевірка робочих гіпотез можлива тільки за умо­ви,що всі поняття і терміни, за допомогою яких вона сформульована, будутьтеоретично та емпірично інтер­претовані, визначені за допомогою індикаторів ізнайдуть своє місце в соціологічному інструментарії.

Розробка стратегічного плану дослідження

Відповідно до мети і завдань дослідження, обізна­ностіщодо досліджуваного об'єкта виробляють конк­ретну стратегію пошуку — плансоціологічного дослі­дження (пошуковий, описовий, експериментальний), якийвизначає послідовність, спрямованість операцій на досягнення поставленої мети.

Пошуковий план. Використовують за відсутностічіткого уявлення щодо проблеми або об'єкта дослі­дження. Головна мета йогополягає в націленні робо­ти дослідника на з'ясування проблемної ситуації, ви­значенняконтурів об'єкта дослідження, формулюван­ня мети, завдання, вироблення гіпотез.Пошуковий план передбачає такі головні етапи роботи: вивчення науковоїлітератури, документів (допомагає скласти загальне уявлення про досліджуванупроблему); опи­тування експертів (сприяє доповненню й уточненню проблеми,формулюванню первинних гіпотез); прове­дення спостережень (визначає проблемнуситуацію і вироблення гіпотез).

Описовий план. До нього вдаються, коли науковізнання дають змогу дослідникові визначити об'єкт до­слідження, сформулюватиописову гіпотезу. Мета та­кого плану — перевірити гіпотезу, отримати кількіс­но-якісніхарактеристики досліджуваного об'єкта. Описовий план передбачає, окрім процедур,які використовують при розробці пошукового плану (вивчення наукової літератури,опитування експертів, проведен­ня спостережень), застосування додаткових дослід­ницькихзасобів (проведення соціологічного досліджен­ня, статистичний аналіз отриманихданих).

Експериментальний план. Він є ефективним тоді,коли знань про об'єкт дослідження достатньо для формулювання пояснюючоїгіпотези. Мета його поля­гає у встановленні механізмів функціонування і роз­виткуоб'єкта.

Розробка методичного плану дослідження

Методична частина програми має на меті організа­ціюі впорядкування методів збирання, аналізу пер­винної соціологічної інформації,описання методичних і технічних прийомів, які використовуватимуть для здобуттясоціологічної інформації, необхідної для пе­ревірки загальної концепції дослідження.При цьому найчастіше застосовують такі терміни: первинна со­ціологічна інформація,метод, методика, техніка, про­цедура.

Первинна соціологічнаінформація — дані, отримані під час

соціологічного дослідження, які підлягаютьподальшій обробці

й узагальненню.

До них належать відповіді респондентів, нотаткиспостерігача у картках спостереження, матеріали, здо­буті шляхом аналізудокументів, цифровий матеріал тощо.

Метод — головний спосіб,який дослідник застосовує для зби­рання, обробки та аналізу даних.

Методика — послідовна івзаємозалежна сукупність технічних прийомів, операцій, пов'язаних із конкретнимметодом.

Техніка — сукупністьспеціальних прийомів для ефективного використання певного методу.

Передбачає прийоми, які сприяють підвищеннюнадійності первинної інформації, проведення за потре­би якісного і кількісноговирівнювання (ремонту) ви­бірки.

Процедура — загальна система дійдослідника, засоби органі­зації та проведення дослідження, послідовністьоперацій тощо.

Оскільки соціологічне дослідження охоплює знач­нукількість операцій, конкретних процедур, специ­фічних технологій, важливо, щобусі вони були чітко визначені, детально описані, логічно взаємопов'язані. Цьомусприяє робочий план, який розробляють поряд з програмою таорганізаційно-методичним планом со­ціологічного дослідження. Завдання йогополягає у впорядкуванні відповідно до програми основних ета­пів, термінівдослідження, використання матеріаль­них і людських ресурсів. Робочий планпередбачає та­кі види робіт:

—  обговорення і затвердження програми та інстру­ментаріюдослідження;

— розробку проекту вибірки і схеми їїкоригування;

—  складання інструкцій для групи, яка збиратимепервинну інформацію;

—  тиражування методичного матеріалу та інстру­ментарію  для   проведення   пілотного   (пробного)   до­слідження;

—   проведення пілотного (пробного) дослідження,спрямованого на опанування методики збору первин­них даних,  випробування розробленого інструмента­рію;

—   аналіз   результатів   пілотного  (пробного)   до­слідження, внесення за  його результатами коректив у програму,методичні документи та інструментарій;

—  тиражування методичного матеріалу та інстру­ментаріюдля проведення масового збирання соціоло­гічної інформації;

—  формування групи збирання первинної інформа­ціїта проведення відповідного інструктажу;

—  остаточне вирішення організаційних питань що­допроведення масового дослідження;

—  проведення польового дослідження для отриман­няпервинних даних;

— складання інструкції щодо підготовки первинноїінформації до обробки (перевірка зібраного матеріалу, редагування, кодуваннятощо);

—  розробку аналітичних завдань для комп'ютера;

—  введення первинної інформації до комп'ютера таїї обробку;

— побудову таблиць, проведення математичних об­числень, перевіркагіпотез, проведення математичних розрахунків із застосуванням різних видіваналізу — регресійного, факторного, кластерного тощо;

—  аналіз результатів дослідження і підготовку по­передньогозвіту;

—  обговорення попереднього звіту, його висновків

і рекомендацій;

—  доопрацювання і затвердження остаточного зві­тупро дослідження, впровадження вироблених реко­мендацій.

Для забезпечення своєчасного виконання цих ро­бітробочий план також встановлює строки й осіб, від­повідальних за проведення дослідження.

Списоквикористаної літератури

1. Соціологія. Підручник, видання 2 – ге, за ред. Доктора історичнихнаук, професора В.Г.Городяненка. К.: 2005р. 545с.

2. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій.-К.: Наук. думка, 1996р.

3. Шаповал М. Загальна соціологія: Вид. 3. – К.: 1996р.