Реферат: Неекономічні фактори при прийнятті рішень

Неекономічніфактори при прийняттірішень

1. Неекономічніпереваги проекту………………………………………..2

2. Врахуваннянеекономічних факторів при оцінці проектів…………..7

Список використаноїлітератури………………………………………….13

1.Неекономічні переваги проекту

Нерідко для відбору варіантів проекту та прийняттярішення про його здійснюваність необхідно користуватися неформальнимипроцедурами для врахування значень усіх факторів та взаємозв'язків, щодозволяють зробити висновок про доцільність реалізації проекту.

Оцінка впливу якісних факторів – один із найскладнішихнапрямів діагностики. Комплекс якісних факторів такий різноманітний, кожнийінвестиційний проект настільки особистий, що принципово неможливо чітковизначити усі напрями діагностики та сформулювати стандартну схему такогоаналізу. Однак, узагальнюючи, можна визначити наступні напрями якісногоаналізу:

- аналіз інвестиційного проекту цілям підприємства;

- аналіз відповідності проекту стратегії і тактиціпідприємства.

При виборі проекту фірмою-інвестором повинна бутивизначена своя система пріоритетів.

Система пріоритетів може включати такі можливі варіанти:

•        суспільна значущість проекту;

•        вплив на імідж компанії-інвестора;

•        відповідність меті інвестора;

•        ринковий потенціал продукту, що створюється;

•        відповідність фінансовим та організаційнимможливостям інвестора;

•        екологічність та безпечність проекту;

•        рівень ризику;

•        відповідність нормативно-правового середовищареалізації проекту.

Напершому етапі здійснюють структуризацію пріоритетних напрямів, яка включаєсистемний аналіз проблеми їх реалізації, виявляє її складові та оцінюєможливості вирішення проблем, що виникають. У рамках конкурсного відбору неможна обмежуватися одним, навіть інтегральним формальним критерієм. Цестосується не тільки пріоритетних для держави, але й усіх інших проектів.Проекти, що претендують на пріоритетність, мають аналізуватися на базібагатосторонньої експертної оцінки. Рішення повинно прийматися з урахуваннямбагатьох різноманітних, часто суперечливих характеристик проекту та йогоучасників, що носять кількісний або якісний характер. Частина цих характеристикстосується економічних, екологічних і соціальних наслідків реалізації проекту іекономіки регіону, галузі.

Надругому етапі описуються різноманітні ризики, пов'язані з процесом реалізаціїпроекту.

Критеріївідбору інвестиційних проектів умовно поділяються на такі:

•  цільові критерії;

•  зовнішні та екологічнікритерії;

•  критерії реципієнта, щоздійснює проект;

•  критерії науково-технічноїперспективності;

•  комерційні критерії;

•  виробничі критерії;

•  ринкові критерії;

•  критерії регіональнихособливостей реалізації проекту.

Першагрупа критеріїв визначає напрям інвестицій, що мають бути підтримані державою,інші стосуються конкретного проекту. Критерії кожної з груп поділяються наобов'язкові та оціночні.

Невідповідністьобов'язковим критеріям супроводжується відмовою від участі в проекті.

Відбірпроектів проводиться після виконання двох обов'язкових процедур — визначенняпереліку пріоритетних напрямів та формування програм реалізації пріоритетів.При оцінці даних критеріїв використовуються експертно-аналітичні методи:побудова дерева цілей, дерева проблем, аналіз достатності існуючихорганізаційних структур.

Необхідною умовою впровадження інвестиційного проекту єдосягнення певного соціального ефекту. При оцінці ефективності інвестиційнихпроектів з використанням державних коштів у інвестиційному меморандумі проектутреба вказувати інформацію, що містить опис кількісного або якісного ефекту відреалізації проекту для народного господарства: про зміну прибутковості наявних;про можливості створення нових виробництв за рахунок появи нової продукції прозміни транспортного сполучення, зміни в галузі екології й у соціальній сфері,тобто треба зазначити конкретний соціальний ефект від упровадженняінвестиційного проекту.

У розрахунках ефективності рекомендується враховувати такожвплив реалізації проекту на діяльність сторонніх підприємств і населення, утому числі:

— зміну ринкової вартості майна громадян (житла, земельнихділянок тощо), зумовлену реалізацією проекту;

—зниження рівня роздрібних цін на окремі товари й послуги,зумовлене збільшенням пропозиції цих товарів при реалізації проекту;

— вплив реалізації проекту на обсяги виробництва продукції(робіт, послуг) сторонніми підприємствами (за рахунок розвитку соціальної інфраструктуриу пунктах створення нових підприємств);

— вплив від здійснення проекту на здоров'я населення;

— економію часу населення на комунікації, обумовленуреалізацією проекту у галузі транспорту і зв'язку.

Формалізовані методи оцінки ґрунтуються на тому, що будь-якіметоди та вироби повинні бути ґрунтовно досліджені з різних точок зору перш ніжвони будуть введені у матеріальний обмін людина-довкілля. Має бути доведено, щораціональне використання природних ресурсів, охорона довкілля та суспільніінтереси узгоджуються з вимогами економічної ефективності на рівні підприємствата народного господарства.

Це стосується комплексного міждисциплінарного дослідження йоцінки проектів чи намірів (процесів, способів, продукції), при реалізації якихслід очікувати впливу на довкілля. Для технологічних процесів тим самимвстановлюється обмежене поле дій, яке має інженер. Він повинен знайтитехніко-технологічний компроміс, який би мінімізував чи зменшував конфлікт міжтехнологією, економікою і довкіллям і одночасно залишався б економічновиправданим.

Екологічні впливи продукції проявляються у вигляді:специфічного забруднення повітря, води; специфічного забруднення відходами;шумового навантаження довкілля. Також специфічне забруднення відпрацьованимтеплом враховується як навантаження на довкілля. Як важливу умову організаціїробочих місць сил враховувати їх облаштування, робочу гігієну, безпекужиттєдіяльності. Зумовлений продукцією екологічний ризик включає проблемибезпеки при нормальному виробничому процесі, а також ненормальні виробничістани, аварії та катастрофи.

З точки зору життєвих фаз продукції упродовж та після їїспоживання до оцінки включаються типові для продукції показники:

• важливість використання;

• екологічне навантаження продукції;

• продуктивність повторного використання продукції;

• рециклінгова експлуатація продукції.

В особливих випадках може виникати необхідність брати доуваги інші показники. Це стосується, зокрема, можливих екологічних чисоціальних ефектів, наприклад, внаслідок появи випромінювання, домінуючихзапахів тощо. З іншого боку, можливо також, що певні показники у межах оцінкине відіграватимуть жодної ролі.

Загалом зміст цих показників, орієнтованих на процес іпродукцію, є дуже складним і неодмінно повинен орієнтуватися на стимулюваннявпровадження маловідходних технологій. Це підтверджується тестуваннямобладнання для виготовлення штучних волокон чи плитних матеріалів для меблевоїпромисловості, сірчаної та соляної кислоти, целюлози.

Оцінка показників може ґрунтуватися на таких варіантах:базовому; перспективному передовому; синтетичному найкращому.

Базовим варіантом може бути уже реалізований варіант як унаціональному, так і в міжнародному масштабі. З нових методів, які пропонуютьсяна національному чи міжнародному рівні, може бути вибраний той варіант, котрийхарактеризується найкращими параметрами, що втілюють найвищий науково-технічнийступінь розвитку, реально найкращий варіант. Перспективний передовий варіантнеобхідно визначати за допомогою прогнозних, бажаних, передбачуваних умайбутньому можливих вартостей, які відповідають очікуваному науково-технічномуступеню розвитку. Синтетичний варіант найкращої оцінки отримується у результатіпорівняння наявних варіантів і поєднання.

У цілому слід посилатися на синтетичний варіант. Дляобмеження сфери оцінки встановлюються найкраща, найкраща можлива, бажана оцінката нульова (дослідна) оцінка, а також найгірша прийнятна оцінка. Найкращаоцінка представляє цільові величини, нульова вартість не повинна бутиперейдена, якщо даний спосіб у рамках оцінки відіграє певну роль.

Оцінкапроводиться колективом експертів, який складається із фахівців різних сфердіяльності, ретельно відібраних та відповідним чином навчених. Колективекспертів у першу чергу має завдання визначити вагу показників. Для цьогопотрібні науковці-економісти з ґрунтовними знаннями економіки виробництва,технологи із комплексними і спеціальними технічними і технологічними знаннями,з додатковими знаннями у сферах охорони навколишнього середовища, організаціїпраці, безпеки праці та життєдіяльності, а також екології (наприклад, медики,комунальні гігієністи, гідробіологи тощо), із знаннями гігієни повітря, води тагрунтів, з територіально-специфічними знаннями, додатковими знаннями у такихсферах як соціологія, психологія тощо. Усі експерти повинні володітивідповідними особистими та професійними якостями, такими як багаторічнийпрофесійний стаж і знання даної галузі промисловості, ґрунтовні знаннявідповідних законодавчих приписів, підзаконних актів, інструкцій, міжнародного досвіду.При цьому повинні демонструватися особиста активність та кооперативна єдність,а також врівноваженість, обачність та здатність приймати рішення.

2. Врахування неекономічних факторів при оцінці проектів

Зауваженнястосується вихідних даних, які приймаються для розрахунку грошових потоків.Передбачений методикою чинник часу проявляється лише в їх дисконтуванні. Прицьому прибуток не змінюється, а загальне значення грошових потоків змінюєтьсямало протягом усього періоду дії проекту, крім останнього року. Зрозуміло, щодати такі рекомендації дуже важко чи взагалі нереально. Як можна передбачити на5-10 років рух попиту на продукцію, втрату якихось ринків чи появу нових,загострення конкуренції, зміни цін на сировину, паливо, енергоресурси, змінисобівартості і цін власної продукції і зрештою — величин прибутку? Сюди можнадодати законодавчі зміни податків, норм амортизації, експортного н імпортногомита тощо. Які «наукові» методи придатні для прогнозування всіх цихявищ і показників на періоди дії проектів, що можуть значно перевищувати 5-10років? Оскільки нова методика такої змоги не дає, проводиться лишедисконтування номінальних (а не реальних) грошових потоків, що суттєво знижуєдостовірність оцінки інвестиційних проектів. Тому в цьому відношенні такаметодика не має переваг перед показниками, що не враховують вартість грошей учасі, для розрахунків яких береться незмінний прибуток за проектом.

Мабуть,найістотнішим недоліком методики заснованої на дисконтова них показниках єпрогнозування періоду дії проектів. У деяких проектних організаціях 6езбудь-яких обґрунтувань для всіх інвестиційних проектів цей період приймається у10 років. Такі, з дозволу сказати, «рекомендації», а також існуючапрактика лише підтверджують суб'єктивізм у визначенні тривалості цього періоду,можливо, продиктований прагненням здобути саме «потрібну» оцінкуефективності. Очевидно. що від вибору тривалості періоду окупності залежить, чибуде інвестиційний проект визнано ефективним. Якщо прийняти період в 1 рік, то,природно, всі проекти будуть визнані неефективними, якщо взяти протилежнукрайність -10-15 років, то майже всі проекти виявляться ефективними. Доволічасто виникає ситуація, коли за строк дії проекту, наприклад, 7 років вінвиявляється неефективним, а 8 років — ефективним, тобто визнання ефективностіможе бути прямо пов'язане з прийнятою умовою.

Безперечно,немає методу, який би дозволив точно встановити тривалість дії проекту.Взагалі, вірогідність прогнозів щодо строку дії проектів вельми невисока, бонеможливо передбачити ситуацію, яка складеться на підприємстві через 5-10 роківі більше. Справжній строк дії проекту може як завгодно відрізнятися відприйнятого в розрахунках ефективності. Отже, важливі рішення щодо ефективностіінвестиційних проектів залежать від суб'єктивних оцінок

Введемопоняття дисконтування ВИГІД. Вигоди, що отримуються у майбутньому, завжди маютьменшу цінність у порівнянні з тими вигодами, які отримуються сьогодні, з оглядуна ряд причин психологічного характеру. По-перше, якщо людина планує витратитисвої доходи на споживання, то намагається зробити це якнайшвидше. По-друге,якщо отримані доходи призначені для вкладення і примноження у майбутньому, товиникає бажання зробити це найраніше. Людині властиво оцінювати наявні благавище, ніж майбутні через можливість передчасної смерті, зміни обставин життя,падіння значимості одиниці споживання при зростанні його загального обсягутощо.

Такимчином, незалежно від того, як люди збираються використати свої доходи, вонибудуть оцінювати теперішню вартість (цінність) своїх майбутніх доходів, тобтокоригувати цінність вигід плином часу. Даний процес називається дисконтуванняммайбутніх доходів.

Воснові розуміння процесу дисконтування лежить визначення еквівалентної вартостікапіталу в різні періоди часу. Для прикладу, якщо інвестор має капітал у обсязіВ(), то при ставці банківського відсотка г він буде еквівалентний через рікобсягу капіталу В, (В = В0+В{)г) на тій підставі, що фінансові ресурси /?(можуть бути накопичені «автоматично» ШЛЯХОМ вкладення в банк капіталуВ01. Притримуючись цієї концепції, можна визначити теперішню необхідну вартістькапіталу, маючи яку в розпорядженні, можна було 6 шляхом інвестування отримативідому вартість капіталу в майбутньому.

ВеличинаВ0 у даному рівнянні називається дисконтованою вартістю капіталу В} тобтосьогоднішньою меншою цінністю більшого капіталу Bv що буде отриманий внаступному періоді.

Слідзауважити, що дуже важко вирішити, який рівень відсотка мас бути вибраний яккоефіцієнт дисконтування.

Такимчином, інвестиції в людський капітал є доцільними, якщо поточна вартістьмайбутніх вигод (грошових та

Туті далі г індекс (танки відсотка, тобто, наприклад, г = 0.09 означає 9 «ирічних моральних) більша, або хоча 6 ріпна витратам.

Існуютьдва методи перевірки справедливості вказаного вище критерію.

Методприведення до поточної вартості включає у себе:

вибірставки дисконтування або її визначення;

сумуванняпоточної вартості очікуваних у майбутньому вигод;

сумуванняпоточної вартості інвестиційних витрат;

порівняннязагальної віддачі з інвестиційними витратами. Якщо поточна вартість вигодперекриває такі витрати, вкладення капіталу можна вважати вигідним.

Методвнутрішньої норми віддачі:

оцінюютьсямайбутні вигоди;

оцінюютьсяінвестиційні витрати;

вираховуєтьсяставка дисконтування, що урівнює поточну вартість вигод і інвестиційнимивитратами.

Внутрішнянорма віддачі і являє собою таку норму відсотка, при якій приведена вартістьмайбутніх вигод дорівнює приведеній вартості витрат:

Якщомайбутня віддача від конкретного рішення про інвестування в людський капіталнастільки велика, що внутрішня норма віддачі перевищує норму віддачі відальтернативних інвестицій, то таке рішення може вважатися вигідним.

Данаметодика завоювала найбільшу популярність з огляду на методологічні труднощіпри підборі коефіцієнту дисконтування.

Аналізефективності інвестиційних проектів щодо людського капіталу за методом»видатки —вигоди" може застосовуватися всіма суб'єктами інвестування:індивідуумом, діловими одиницями та державою.

Термін«внутрішня» підкреслює, що згідно з описаною методикою визначаєтьсяабсолютна, а не відносна рентабельність інвестиційного проекту.

Окрімтого, на відміну від показника поточної ефективності, що характеризує її рівеньу кожний даний момент часу, внутрішня норма віддачі призначена для вимірюванняступеня окупності капітального блага за весь термін його служби. Саме тому припідрахунку норм віддачі користуються величинами доходів і витрат, дисконтованихна момент початку здійснення інвестиційного проекту.

Внутрішнянорма віддачі займає центральне місце у концепції людського капіталу.Побудована за аналогією з нормою прибутку, вона дає можливість зіставитиокупність вкладень у людський та фізичний капітал.

Дужецікавими с наукові дослідження рентабельності навчання, побудовані на базіоцінки норм віддачі для середньої та вищої освіти у США. Згідно з цимидослідженнями, «рентабельність» вузівської освіти залишаласяфіксованою на позначці 10—15 % протягом 1939—1969 pp., що майже відповідаєрівню показників ефективності вкладень у фізичний капітал. Лише з 1970-х роківпочалося її зниження. Що стосується початкової освіти, то її норма віддачі, якправило, навіть перевищує 100 %. Основна причина таких високих оцінок —відсутність втрачених заробітків у учнів початкових шкіл, оскільки вони недосягли ще працездатного віку. Значні також норми віддачі якості освіти — 15—25 % (в ньому випадку порівнюються заробітки осіб, що мають однакову освіту,але закінчили різні за якістю навчання школи чи вищі навчальні заклади). Близькимидо нуля чи навіть від'ємними є норми віддачі для тих рівнів освіти, якіпов'язані з отриманням ступеня доктора наук.

Такимчином, за допомогою застосування внутрішньої норми віддачі вдалосяпрослідкувати стійку тенденцію: чим вищий рівень підготовки, тим нижча йоговнутрішня норма віддачі,

Узагальненівідомості про дослідження норм віддачі освіти іноземними вченими містить табл.4.1.

Неоднаковимиє норми віддачі і для різноманітних категорій робочої сили: у чоловіків вонивищі, ніж у жінок.

Позитивниму застосуванні такого інструменту економічного аналізу, як внутрішня нормавіддачі, є такі моменти. По-перше, у нормах віддачі враховується вартістьнабуття певної професії, певного рівня освіти. По-друге, вони будуються наоснові довічних заробітків, а не середньорічних — як наслідок, вільні відвпливу такого фактора, як вік. По-третє, вони наводяться в уніфікованійвідсотковій формі, що також має переваги, адже завдяки цьому стає можливимодним показником охарактеризувати стан ринків праці для різноманітних категорійробочої сили.

Однакзазначимо, що внутрішню норму віддачі не можна назвати єдиним критерієм оцінкиобґрунтованості капіталовкладень у людський капітал, і зокрема в освіту, адже всилу вступає велика кількість інших за характером мотивів (особливо приінвестуванні людського капіталу на різних рівнях: приватному, мікро- імакроекономічному).

Резюме

Концепція«людського капіталу» є закономірним результатом розвитку світовоїекономічної та філософської думки. Вона стала одним із центральних розділівсучасної економіки праці і предметом подальших досліджень багатьох видатнихвчених.

Теоріялюдського капіталу досліджує залежність доходів працівника, сім'ї,підприємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей.Людським капіталом називають сформований або розвинений в результаті інвестиційі накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок,здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншійсфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці і завдякицьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.

Ізмножини характеристик, що складають потенціал людини, теорія людського капіталудосліджує ті, що суттєво впливають на зміну доходів. Це відноситься передусімдо здоров'я, освіти, професійних навичок, творчих здібностей, мотивованості,мобільності, підприємливості.

Аналізефективності інвестицій в людський капітал починається з оцінки витрат на нихта очікуваних зисків (вигід) під їх здійснення. Витрати, пов'язані з інвестиціямив людський капітал, складаються з трьох груп: прямі матеріальні витрати,втрачені заробітки і моральні втрати. До очікуваних вигід від згаданихінвестицій належать прямі матеріальні зиски, непрямі матеріальні доходи іморальні зиски.

Чистаприведена вартість — економічна вартість проекту інвестицій (зокрема інвестиційу людський капітал), що розраховується як різниця між загальною сумоюочікуваних доходів від проекту і загальною сумою витрат на нього. При цьомумайбутні доходи і майбутні витрати повинні дисконтуватися, тобто їхня(майбутня) вартість повинна приводитися до сьогоднішньої. Якщо чиста приведенавартість проекту більша нуля, то проект можна вважати доцільним, тобто вінповинен принести прибуток.

Длявизначення ефективності інвестицій у людський капітал використовують аналіз«витрати — вигоди» (.методи приведення до поточної вартості тавнутрішньої норми віддачі). Дослідження, що проводяться вченими розвиненихкраїн, незаперечно доводять високу ефективність інвестицій у людський капітал,яка нерідко перевищує ефективність інвестицій у фізичний капітал.

Список використаної літератури

1. Онищенко В.О., Пазинич В.І. Методичні підходи до оцінки інноваційногозмісту інвестиційних проектів розвитку суб’єктів господарювання// ФінансиУкраїни.-2006.-№7. — с.30-37

2. Сухоруков А. Інноваційна парадигма економічного розвиткуУкраїни//Економіка України.-2006.-№11. — с.92-95

3. Трегобчук В.Інноваційно-інвестиційний розвиток національного АПК: проблеми, напрями імеханізми //Економіка України.-2006.-№7. — с.4-12

4. Чабан В.Г.Інноваційний потенціал підприємства та його оцінка// Фінанси України.-2006.-№5.- с.142-148