Реферат: Електронна торгівля в сучасному світі

РЕФЕРАТ

Тема: Електронна торгівля в сучасному світі


Зміст

1. Переваги використання Інтернету

2. Організація комерційного бізнесу в Інтернеті

3. Проведення угоди купівлі-продажу в Інтернеті

Література


1. Переваги використання Інтернету

Однією з найважливіших функцій торгівельної організації на виробникапродукції є оперативний облік потреб споживачів з моментальними діями по їхреалізації. Доступ до ринків в режимі реального часу є нагальною потребою. Основуглобального кібернетичного простору складає Інтернет. При використанняІнтернету торгівельні організації отримують наступні переваги:

По-перше, можливості опублікування рекламної та іншої інформації. Розповсюдженняінформації по Інтернету в 720 разів швидше та в 350 разів дешевшерозповсюдження поштовим зв¢язком.

По-друге, дуже часто зміни в політиці цін та продукції, щопропонується, відбуваються швидше, ніж з¢являється реклама в засобах масовоїінформації. В результаті реклама являється непотрібною та збитковою. Привикористанні Інтернету зміст інформації та реклами може бути змінений скількиразів, скільки це необхідно.

По-третє, Інтернет надає клієнтам можливість базового доступу вмагазин, виставочний салон, на склад або оптову базу, в інші торгівельніорганізації для ознайомлення з товаром, що продається, його вибору тазамовлення.

По-четверте, Інтернет використовується для інтерактивної взаємодії зклієнтом, який може проводити всі торговельні операції по купівлі товару, втому числі й оплату. Часто товари в Інтернеті дешевші, ніж у звичайних магазинах,оскільки фірми не витрачають гроші на утримання торгівельної точки таобслуговуючого персоналу.

По-п¢яте, торгівельні організації можуть користуватися фінансовою татоварною інформацією в режимі реального часу, використовуючи для цьогостандартний набір технічних засобів для створення свого web-сайта або webсервера та відносну дешевизну каналів зв¢язку.

По-шосте, комп¢ютерні системи в Інтернеті мають можливість забезпечити зв¢язок таобслуговування клієнтів 24 години на добу, сім днів на тиждень. При цьомузамовлення на продукцію можуть прийматися не тільки в будь-який час, але і збудь-якого місця планети.

По-сьоме, відвідати декілька Інтернет-магазинів, розташованих в різнихмістах і країнах, набагато простіше, ніж звичайні торгівельні точки в одномурайоні міста, а якщо не вдалося знайти потрібний товар, то можна залишитизамовлення. Добре організований Інтернет-магазин має налагоджену системуінформаційної підтримки, покупець має можливість розглянути декілька варіантів,порівняти їх та зробити правильний вибір, що непросто зробити навіть узвичайному магазині.

Таким чином, Інтернет дозволяє торгівельним організаціям зменшити витрати,пов”язані з рекламою та реалізацією продукції, розширити ринок збуту та вкінцевому результаті збільшити обсяг продажу.

 

2. Організація комерційного бізнесу вІнтернеті

Для організації в Інтернеті власного комерційного бізнесу необхідно,перш за все, створити свою Інтернет сторінку (web-сайт). Під Інтернет-сторінкою слід розхуміти об”єднань під певнимім”ям порцію інформації, що розташована на комп”ютері постачальника послуг — Інтернет — провайдера і належить якій-небудь організації або приватній особі. Такасторінка може мати багато інших сторінок. В залежності від кількості сторінок,змісту, структури та виконуваних функцій web-сайти можна класифікувати. Наприклад,невеликий web-сайт складається з3-5 сторінок і містить мінімум інформації про фірму. Повноцінний web-сайт має 15 — 20 сторінок, лічильниквідвідувачів, книгу відвідувань, форму для електронної пошти.

Наступним етапом в ефективному використанні досягнень Інтернету єстворення web-сервера. Він міститьзначний обсяг інформації, інтегрований з базами даних, інтерактивний, маєоригінальний дизайн і власну систему пошуку інформації. На відміну від web-сайта web-сервер характеризується різноманітністю набору програмних і технічнихзасобів. Витрати на створення web-серверує достатньо високими — до 15 — 18 тис. дол. США, в той час як мінімальнамісячна оплата за зберігання web-сайтаоб”ємом до 25 МГб даних складає всього 100 дол.

Будь-які сторінки мають однакову структуру. Із всіх питань, щовиникають при створенні комерційної web-сторінки, формування і зміст є найбільш важливими та складними.

Web-сторінка повинна містити:

інформацію про фірму — історію створення, основні досягнення, метубізнесу, відгуки клієнтів та партнерів;

пропозиції продукції або послуг фірми, які складаються з їххарактеристики, моделей каталогу продукції, прайс-листа, умов поставки тасервісного обслуговування, опису переваг продукції;

розділ технічної підтримки, консультацій, рекомендацій та особливостейзастосування продукції;

додаткову інформацію про свою галузь та суміжні галузі у виглядіогляду, аналізу основних подій, побочних новин;

спеціальну форму для замовлення продукції фірми, лічильник числавідвідувачів, спеціальний перелік питань для відвідувачів web-сторінки (стать, вік, освіта, хобі, рівеньдоходів, як дізналися про фірму, що шукають і чи знаходять потрібну продукцію,чому здійснюють ту чи іншу покупку).

Єдине поняття електронної торгівлі на даний час відсутнє. У Всесвітнійторговій організації під електронною торгівлею розуміється виробництво, реклама,продаж та розповсюдження товарів з використанням телекомунікаційних мереж. Іншіпрактикують цей термін як електронне ведення бізнесу. Є спеціалісти, якірозуміють електронну торгівлю як комерційні угоди, що здійснюються за допомогоюелектронних засобів зв”язку.

В нашій країні поняття “електронна торгівля” практикується яккупівля-продаж товарів та послуг через електронні мережі, в тому числі черезІнтернет. Це передбачає отримання доступу в Мережу для пошуку торговогопартнера, вибору товарів та послуг, оформлення замовлення, забезпеченнягарантії платежу, поставки товарів або надання послуг та отримання продавцем їхдоговірної вартості.

В електронній комерції існує декілька бізнес-моделей.

Перша модель — це компанія-компанія (В2В). Працюючи за цією моделлю,компанія використовує електронні засоби зв”язку для обміну даними зкомерційними партнерами, що дозволяє компанії краще керуватиматеріально-виробничими запасами, прогнозувати попит та підвищувати якістьзамовлень, що виконуються.

Друга модель бізнесу — це компанія-замовник (В2С), коли компаніявикористовує електронні засоби зв”язку для взаємодії із замовниками. Врезультаті у замовника з”являється можливість проводити аналіз ринку і робитипокупки як в робочі, так і в неробочі години. Компаніям в цьому випадкупростіше отримувати інформацію від клієнтів та надавати послуги у відповідностідо вимог конкретного замовника.

Третя модель — це компанія-співробітник (В2Е). Компанія використовуєелектронні засоби зв”язку для інформування своїх співробітників та отриманнявід них необхідних даних. Ці відомості можуть являти собою навчальні матеріали,інформацію відділу кадрів, оцінку результатів діяльності і т.д.

Четверта модель електронного бізнесу — це компанія-партнер (В2Р). вцьому випадку компанія використовує електронні засоби зв”язку для взаємодії зкомерційними партнерами, до яких належать банки, акціонери, ринкові абогалузеві об”єднання та органи державної влади.

Суб”єктами електронної торгівлі можуть бути фізичні та юридичні особи,що мають доступ до системи Інтернет в Типовому законі про електронну торгівлюКомісії ООН по праву міжнародної торгівлі вони називаються укладачем, адресатомта посередником.

В якості укладача — продавця в електронній торгівлі, як правило,виступає електронний магазин. Він являє собою об". єднання комп”ютернихданих та їх розташування з метою ведення торгівлі в Інтернеті. Як правило,електронні магазини виконують функції реклами і торгівлі за каталогами,пропонують інтерактивні засоби спілкування з покупцем, включаючи обробку тавиконання замовлень.

Все частіше відкриваються портали (від грецького т”портал” — архітектурно оформлений вхід у будівлю), які являють собою сукупністьінформації про пропозиції товарів (послуг), систему укладання угоди. Порталслугує першою web-сторінкою, в якувходять користувачі Інтернету. Його особливістю є надання ряду послуг, каталогуweb-сторінок, механізму пошуку. Уряді випадків в порталі одночасно присутня система електронних платежів, такзваний Інтернет-банкінг. З порталу починається вхід до Мережі, звідки можнапотрапити в багато торгових точок.

Адресатом-покупцем віртуального магазину може бути як фізична, так іюридична особа (приватна, корпоративна, державна), але обов”язково має бутикористувач Інтернету.

Покупець спочатку визначає свою потребу в якій-небудь продукції, потімзнайомиться з інформацією про неї по Інтернету, шукає, де можна здійснитипокупку, порівнює всі можливі варіанти (ціну, якість та властивості товару,рівень обслуговування, репутацію виробника і т.д.) і лише потім придбає. Процеспродажу може включати переговори про ціну, кількість і строки доставки товарута інші особливі умови.

Основною відмінністю електронної торгівлі є використання електронногодокументообігу, яке приносить ряд суттєвих переваг. Перевага електронноїторгівлі полягає і в тому, що вона створює можливість зниження витрат обігу. Електроннаторгівля забезпечує збільшення оперативності отримання інформації про товар,попит потенціальних покупців і скорочує цикл виробництва та продажу, усуваєпосередницьку ланку, що знижує споживчу вартість товару.


3. Проведення угоди купівлі-продажу вІнтернеті

Відповідно до Типового закону про електронну торгівлю Комісії ООН поправу міжнародної торгівлі термін “торгівельна угода" слід практикуватишироко, щоб він охоплював всі торгівельні відносини, як договірні, так іпозадоговірні.

Фактично всі угоди, що підпадають під визначення електронної торгівлі,- це звичайні угоди, передбачені цивільним законодавством, зміст яких не иає ніякихінших особливостей. Їх специфіка торкається форми, оскільки вони укладаються звикористанням електронних засобів телекомунікацій. Саме ця властивістьелектронної угоди вимагає додаткового визнання її законності в рамках діючого вкраїні правового механізму, а саме: підтвердження самого факту укладання угоди,волі сторін, добровільності укладання угоди, волі сторін, добровільностіукладання угоди і т.д. продавець і покупець повинні досягти повної визначеностіпо предмету угоди, її умовам, даті укладання. Крім цього, зафіксовані умовидоговору мають відповідати певним правилам, які дозволили б, у випадкунеобхідності, вимагати примусового виконання зобов”язань на підставі судовогорішення.

Процес укладання та проведення угоди, який зустрічається найчастіше:

Покупець набирає на клавіатурі комп”ютера адресу електронного магазину web-сторінку і чекає появи вітрини, спискутоварів, що знаходяться на складі. Вміст складу представляється у виглядіієрархічної структури, базовими елементами якої є групи товарів. Якщо зробитикороткий натиск курсором по групі, то група розгортається, відкриваючи списокпідгруп або конкретних виробів певного типу. Покупець може продивитись картинкуіз зображенням товару та його характеристики. Після вивчення асортименту,покупець вибирає товар, відправляючи його в споживчу корзину, покупець віддаєкоманду “виконати замовлення” і вибиране для себе зручну форму оплати тадоставки товару.

Якщо покупець — фізична особа в магазині вперше, його просять вказатидеякі відомості про себе: ім”я, прізвище, телефон, адресую, юридична особа, такзваний корпоративний покупець, повідомляє назву організації, номеррозрахункового рахунку, ім. ”я та телефон контактної особи. На цьому етапіпокупцю присвоюється ідентифікаційний код. Коли він відвідує магазин наступногоразу, йому достатньо буде вказати свій код.

Після заповнення замовлення покупцю надсилається рахунок, за яким вінможе оплатити і отримати товар в магазині протягом кількох діб.

Процедура купівлі — продажу товарів та послуг реалізується у виглядідоговору. У випадку електронного укладення угоди виникають певні специфічніобставини і ризики як для покупця, так і для продавця. Однією із проблем, якачасто проявляється в процесі укладання електронної угоди, є цілісність ібезпека угоди, недопущення витоку комерційної інформації. Покупець, що придбаєтовар в інтерактивному режимі, вимушений довірити продавцю конфіденційнуінформацію (наприклад, ідентифікаційний код). Тому продавці — електроннімагазини повинні мати відповідні засоби захисту інформації, які були бадекватні ризикам.

Всю роботу віртуального магазину контролює оператор, який зобов”язанийобслуговувати клієнтів та відсіювати ту частину користувачів Інтернетом, яківідвідали магазин, щоб потренуватися. Оператор повинен щоденно контролюватиправильність роботи електронного магазину та системи авторизації.

На даний час існує декілька способів замовлення товарів та їх оплати,пов”язаних з використанням Інтернету.

Перш за все це телефонне замовлення. В цьому випадку web-сторінка використовується тільки якелектронна вітрина або каталог товарів з цінами. Після вибору необхідноготовару покупець повинен зателефонувати і зробити замовлення. Спосіб оплати прицьому залежить від фірми і виду товарів.

Другий спосіб — це обмін відкритим текстом. В останні роки передача,при здійсненні покупки, незашифрованих номерів кредитних карт через Інтернетслугує основним способом розрахунків. Це призводить до зростання грошовихвтрат, пов”язаних з перехопленням інформації про номери кредитних карт. Томувсе більш розповсюдженими стають різні методи захисту інформації.

Третій спосіб — це застосування системи з шифруванням інформації. Сутьцього способу полягає в тому, що інформація про кредитну карту передаєтьсячерез Інтернет з використанням методів шифрування. Однак в такій системі невиключається можливість викрадення інформації про кредитні карти з серверупродавця. І в цьому випадку важко надійно ідентифікувати продавця та покупця,що створює можливість махінацій. Вони проявляються у відмові від платежу, створенніфіктивних фірм та їх швидкому зникненні, не поставці товару та ін.

Четвертий спосіб замовлення та оплати товару являє собою систему звикористанням посвідчень. Це удосконалений варіант попереднього способу,пов”язаний з передачею через Інтернет зашифрованої інформації про кредитнукарту. Він заснований на застосуванні спеціальних захищених протоколів звикористанням посвідчуючи покупця та продавця цифрових сертифікатів тацифрового підпису.

П”ятий спосіб замовлення та оплати — клірингові системи. Ценайпопулярніші системи для грошових розрахунків через Інтернет. Привикористанні цієї системи номер кредитної карти взагалі не передається черезІнтернет. Він повідомляється телефоном при відкритті рахунку. Після цього всіпокупки здійснюються за допомогою спеціального PIN-коду, який є текстом довільної форми, що ускладнює його розпізнання тавикористання небажаними особами.

Всі клірингові системи засновані на перенесенні взаємовідносин міжпродавцями на компанію-клуб, яка, впевнившись в кредитоспроможності клієнта,веде всі взаєморозрахунки. При цьому компанія дає покупцю закодоване ім. ”я. розкриттяінформації про справжнє ім. ”я покупця можливе тільки при виникненні спірнихситуацій або у випадку судового розгляду.

Шостий спосіб — застосування цифрових, так званих електронних грошей,використання цифрової готівки, яка умовно вважається грошовими монетами такупюрами. На думку спеціалістів, цифрові електронні гроші будутьнайперспективнішим засобом розрахунків в Інтернеті. Принципіальна відмінністьїх від інших платіжних систем полягає у використанні грошей і цифровій формі,тобто електронні гроші — це частина інформації у спеціально відведеній областіпам”яті комп”ютера. Такий підхід суттєво спрощує розрахунки, знижує витрати наїх проведення, а також робить можливими мікро платежі. Як приклад можнапривести систему цифрових грошей, розроблену компанією Digi Cash. Вона функціонуєнаступним чином. При знятті частини грошей з поточного рахунку покупця банквідправляє електронною поштою зашифроване повідомлення з набором таких, що неповторяються 64 — розрядних двоїчних чисел. Ніхто інший їх використати не може,крім клієнта, якому вони належать. При здійсненні покупки через Інтернетпокупець пересилає цифрові гроші продавцю. В свою чергу продавець пересилає їхв банк для перевірки їх справжності. У випадку, якщо перевірка пройшла успішно,відповідна сума зараховується на рахунок продавця.

Сьомий спосіб розрахунку за покупку через Інтернет — цифрові гроші звикористанням смарт-карт. Старт-карта — це мікрокомп”ютер з пам”яттю,процессором та програмним забезпеченням. Вона використовується як дебетовакарта, в яку вноситься інформація про списання грошей. Клієнт переводить насмарт-карту гроші зі свого банківського рахунку. Інформаційні файли, яківносяться в пам”ять смарт-карти, і є грошима. Вони не можуть бути стерті, атакож не можуть бути скопійовані та використані двічі. При застосуванніспеціального зчитуючого пристрою можна використовувати старт-карту длярозрахунків не тільки в Інтернеті, але і в традиційній формі роздрібноїторгівлі.

Доставка товару покупцю до останнього часу не являла серйозноїпроблеми, оскільки більшість віртуальних магазинів обмежували кількістьтоварів, що пропонуються та обходилися при їх доставці власними силами. По мірірозповсюдження електронної торгівлі три фактора — розширення асортименту,необхідність відправлення великої кількості дрібних бандеролей та зростаючеочікування покупців — ускладнили доставку.

Західні компанії розробляють системи “наскрізних" поставок. Прицьому особлива увага приділяється наступним моментам. Перш за все прагнутьзабезпечити прозорість пересилки та безперервний сервіс з моменту натискукнопки “купляю" і до доставки товару споживачу. Служба, що відповідає за“наскрізну” поставку, повинна переслідувати три очевидні мети: дати впевненістьпокупцю в отриманні товару, організувати доставку товарів невеликими партіями,доставити товар покупцю “до порогу”.

На цьому етапі компанія повинна оперативно інформувати покупця проприбуття замовлення, давати йому можливість до самообслуговування. Отже, велектронній торгівлі центр уваги переноситься з оптової доставки товарів вмагазини на відправлення посилок індивідуальному споживачу.


Література

1.   Галкин С.Е. Бизнес в Интернете. — М.: Центр, 2005.

2.   Дьяконов В.П. Internet. Настольная книгапользователя. — М.: Солон. — Р, 1999.

3.   Соколова А.Н., Геращенко Н.И. Электронная коммерция: мировой ироссийский опыт. — М.: Открытие системы. — 2007.

4.   Д. Козье. Электронная коммерция: Пер. С англ. — М.: Издательство — торговый дом «Русская редакция», 2008.

5.   Носова Н. Законотворчество в сфере Internet. E — mail: inna@its. Miec.ru.

6.    РезолюцияГенеральной Ассамблеи ООН від 30 січня 1997р. № ЕА/51/628 “Типовий закон про електронну торгівлю",прийнятий Комісією ООН по праву міжнародної торгівлі.

еще рефераты
Еще работы по маркетингу