Реферат: Електронна комерція
1. Типи електронної комерції
Електроннакомерція – форма постачання продукції, при якій вибір і замовлення товару чипослуги здійснюється через комп'ютерні мережі, а розрахунки між покупцем іпостачальником здійснюються з використанням електронних документів і/абозасобів платежу. При цьому покупцями товарів (або послуг) можуть виступати якприватні особи, так і організації.
Можна виділити два загальних типи електронної комерції.
1. Повністю онлайнова модель ведення електронної комерції.
Приклад: Інтернет-магазин по торгівлі будівельними матеріалами «StroyShop.ru» – повністю онлайновамодель ведення бізнесу.
За допомогою технологій Інтернет-бізнесу в Інтернет-магазиніведуться такі бізнес-процеси: забезпечення користувачів інформацією про товариі послуги, продаж товарів і послуг, оплата товарів і послуг, регулюваннявідносин з постачальниками, покупцями, службою доставки, автоматизованедодавання і ліквідація товарної бази постачальників з асортиментуінтернет-магазину, забезпечення клієнтів інформацією про хід виконаннязамовлення, ведення звітності, пошук партнерів. На відміну від традиційнихмагазинів, віртуальні не мають «реального» місця продажу, складів, працюють 24години на добу, 7 днів на тиждень, забезпечена повна автоматизація діяльностікомпанії.
2. Інтернет-бізнес як додатковий інструмент ведення ірозвитку бізнесу передбачає наявність традиційної моделі ведення бізнесу,доповнену новим середовищем, технологіями Інтернет-бізнесу.
Приклад: Інтернст-служба замовлення товарів і послуг «Zakaz OnLine».
Служба замовлення товарів і послуг існувала як традиційна компаніяз кінця 1998 року. Бізнес-процеси компанії: обробка дзвінків із замовленнямитоварів і послуг операторами, пошук товару або послуги, оплата і доставказамовлення.
Проблеми: обмежена потенційна клієнтська база, високий рівеньпорогу виходу на ринок, складність пошуку, незручність обміну інформацією ззамовником (клієнтам доводилося передзвонювати по 10 разів, щоб довідатися, наякій стадії виконання знаходиться замовлення), труднощі в розвитку супутньогосервісу, висока вартість рекламних заходів, відсутність портрета клієнтів.
Привикористанні на додачу до традиційного бізнесу онлайнового сервісу булиотримані такі переваги: збільшення кількості замовлень і потенційної базиклієнтів; замовник, що має доступ в Інтернет, може, не турбуючи персонал, насервері Інтернет-служби довідатися, на якій стадії виконання знаходитьсязамовлення; збільшилася швидкість пошуку за допомогою Інтернет-служби;інтернет-технологіі на базі Інтернет-служби дозволили без зайвих витрат розвинутисупутній сервіс для клієнтів; за допомогою Інтернет-технологій Інтернет-службаодержала інформацію про портрет свого користувача (статистика, анкетування насервері); низька вартість рекламних заходів.
Економічнудіяльність, здійснювану через Інтернет, в основному можна класифікувати зачотирма типами: «Підприємство – Підприємство» (В2В), «Підприємство – Споживач»(В2С), «Споживач – Споживач» (С2С) і «Споживач – Підприємство» (С2В). Такасистематизація дозволяє більш точно оцінити переваги і складності електронноїторгівлі для адекватної реакції.
2. Використання smart-карток у платіжнихсистемах на основі електронних грошей
Смарт-картки(smart-card – у дословномуперекладі з англ. – «умні картки»), тобто такі картки, що мають змогувикористовувати цифрову готівку, як у телекомунікаційному середовищи, так йззовні його. Зовнішній вигляд такієї картки сходний зі звичайною пластиковоюкарткою, внутри якій знаходиться процесор, картка пам’яті та програмнезабезпечення з системою вводу-виведення інформації.
Дотаких карток відносяться, наприклад, «MonDex» і «VISA Cash»
Процедура оплати товарів і послуг в Інтернет-магазині за допомогоюсмарт-карт досить проста. Покупець вводить реквізити карти: номер, ім'явласника, валідність і т.п., після чого відправляє заявку. Спочатку запитнадходить до Інтернет-процесингового центру, потім – у реальний процесинговийцентр, після чого пересилається в банк або міжнародну процесингову компанію, депідтверджується платоспроможність карти. Після того, як підтвердження отримане,здійснюється оплата. Весь процес займає від 5 до 15 хвилин, гроші нарозрахунковий рахунок (до електронного гаманця) продавця надходять протягом 3–5днів.
До переваг цього способу оплати можна віднести:
· адаптування до умов існуючих розрахункових схем;
· простоту використання.
У числі недоліків можна назвати:
· нерозвиненість ринку смарт-карт в Україні;
· передача інформації про смарт-карту покупця здійснюється черезмережу, що потребує підвищеного ступеня захисту;
· відносно висока вартість транзакції: в середньому магазин сплачуєпроцесинговій компанії 3–6% від суми операції;
· необхідність ведення страхових депозитів (20–70% обороту);
· складна і дорога процедура здійснення повернення грошей.
На Заході оплата товарів і послуг за допомогою смарт-карт єнайбільш розвинутим способом оплати через Інтернет, що обумовлено значнимпоширенням пластикових карт і досить легкою адаптацією технології оплати доумов мережі. В Україні застосування цього способу оплати вкрай обмежене, що, впершу чергу, пов'язано з нерозвиненістю ринку смарт-карт.
Основні проблеми розвитку платіжного бізнесу: відсутність діловоїрепутації і довіри до партнерів, неадекватність законодавчої і нормативноїбази, які не лише регулюють платежі в Інтернет, а й банківську справу. ВУкраїні слабко розвинуті банківська справа і технологічна банківська система,перелік послуг набагато менший, ніж за кордоном. Ці проблеми є глобальними, алеіснують і інші. Більше 30% економічно активного населення, що має кошти, незбираються регулярно використовувати Інтернет. Інфраструктура платежів закартками на даний момент вже сформована. Основна частка платежів за картками вУкраїні здійснюється з-за кордону.
Основна проблема пластикових карток – довіра до емісійного банку.У будь-якому суспільстві існує частина людей, яка не бажає, щоб інформація проїхні платежі була доступна державі. Так, за даними досліджень, часткаукраїнців, що оплачують свої покупки кредитними картами, складає всього 0,1%.Альтернатива пластиковим карткам – електронна готівка.
Електронний гаманець зберігається на твердому диску комп'ютера абона спеціальних смарт-картах. В системах, що використовують електронні гроші,при здійсненні покупки проводиться обов'язкова перевірка грошей на дійсність;якщо перевірка проходить успішно, операція дозволяється.
Перевагами даного способу здійснення Інтернет-платежів можнаназвати:
• зручність при здійсненні мікроплатежів;
• мала вартість транзакції;
• інформація про клієнта не передається в мережу.
Недоліки:
• псування диска або смарт-карти обертаються втратою електроннихгрошей;
• відсутність єдиної системи конвертації різних видів електроннихгрошей, тому гасити їх може тільки сам емітент;
• слабкість законодавчої бази.
3. Технології підтримки електронної комерції
Сьогодніобробка комерційної інформації стала самостійним напрямком з великоюрізноманітністю ідей і методів. Окремі компоненти процесу обробки даних досягливисокого ступеня організації і взаємозв'язків, що дозволяє об'єднати всі засобиобробки інформації на конкретному економічному об'єкті поняттям «економічнаінформаційна система» (ЕІС). Завдання комерційної інформації мають своюспецифіку, і інформаційний пошук являє собою інтегральну задачу, щорозглядається незалежно від економіки або інших сфер використання знайденоїінформації. Пошук комерційної інформації в Інтернеті мало чим відрізняється відпошуку будь-якої іншої інформації, єдине, що необхідно знати, – це кількаключових слів, за якими може бути знайдена потрібна вам тема.
Вся інформація знаходиться на сайтах. Кожний сайт знаходиться усвоїй доменній зоні. Належність сайта до тієї чи іншої доменної зони, якправило, говорить про його географічне місце розташування і галузевуналежність.
У силу того, що числові ІР-адреси host-вузлів, що забезпечуютьміжмережну маршрутизацію, не дуже зручні для користувачів, ІР-адреси булидоповнені ієрархічною системою символічних адрес комп'ютерів, робота з якоюзабезпечується в Інтернеті особливою мережною службою доменних імен DNS (Domain Name System).
Доменна система імен – це складна розподіленабаза даних, що містить інформацію про комп'ютери (в основному прокомп'ютери-сервери), включені в Інтернет. До інформації даної бази належатьсимвольні адреси (імена) комп'ютерів, їх числові ІР-адреси, дані длямаршрутизації пошти і багато чого іншого. Основним завданням служби DNS при мережнійвзаємодії є пошук комп'ютерів-адресатів з перетворенням символьних адрес учислові ІР-адреси і навпаки.
Простірімен доменної системи являє собою дерево з кореневим каталогом «…». Підкореневим каталогом розташовуються домени верхнього рівня, нижче – другого ітак далі. Таким чином, доменна система імен виконує ще одну функцію – забезпечуєієрархічну організацію адрес комп'ютерів, що входять до мережі, за принципом,відмінним від ієрархії їх фізичного підключення. Для доменного імені «sh.inform.ru» ru є ім'ям доменуверхнього рівня, inform – ім'ям домену другого рівня, а sh -ім'ям доменутретього рівня. При цьому доменом найнижчого рівня виступає символічне ім'якомп'ютера.
Імена домену DNS верхнього рівня строго визначені і можуть бутитри – або двосимвольними. Перший тип домену верхнього рівня історичнопризначався для організацій, розташованих на території США, і інформував про їхорганізаційно-політичну належність. До трисимвольних доменів DNS верхнього рівняналежать такі імена: СОМ – комерційні організації; EDU – навчальнізаклади; NET – організації, що надають мережні послуги; MIL – військовіустанови; GOV – урядові заклади; ORG – некомерційні організації; INT – міжнародніорганізації.
Двосимвольні домени DNS верхнього рівня призначаються для інших країн ізбігаються з кодами цих країн згідно ISO. Наводимо кілька таких кодів: AU – Австрія, СА – Канада,DK – Німеччина, FI – Фінляндія, FR – Франція, UA – Україна, RU – Росія.
Імена доменів другого рівня на території США виділяютьсяадміністративним центром мережі Інтернет InterNIC. У Європі заявкина одержання доменних імен другого рівня приймає RIPE (Reseaiix IP Europeens).При такому централізованому виділенні імен другого рівня дається гарантія того,що виданий домен другого рівня унікальний у межах відповідного домену першогорівня. Організація має право самостійно поділяти отриманий домен другого рівняна піддомени, забезпечуючи при цьому унікальність нових імен на нижніх рівняхієрархії. Користувачі, підключені до Інтернет, одержують доступ до всіхресурсів мережі. Вони можуть за допомогою програмних засобів telnet, rlogin та т. ін.здійснити реєстрацію і виконати свою роботу на одному з віддалених комп'ютерівмережі, яким користуються багато користувачів; разом з іншими користувачамипоєднувати свої файлові системи в рамках розподіленої в просторі мережноїфайлової системи NFS (Network File System) або скористатисяпослугами доступної практично в будь-якій точці земної кулі електронної пошти e-mail, що майже завсіма параметрами перевершує звичайну пошту.
Для полегшення пошуку необхідної інформації в Інтернет, існуєокрема мережна служба Archie. Дана служба забезпечує пошук за ключовимисловами у спеціальній регулярно оновлюваній базі даних про файли, доступні заанонімним ftp.
СлужбаWAIS (Wide Area Information Server) аналогічна Archie, однак дозволяєпроводити більш глибокий пошук не тільки за іменами і загальнимихарактеристиками файлів, але й за їх змістом.
Сервісна система Gopher об'єднує всі три вищезгадані служби воєдино.Засоби пошуку Gopher добре сполучаються з Archie і WAIS, а засоби йогоінтерфейсу дозволяють переглядати і копіювати документи, знайдені в результатіпошуку.
Для подання збереженої в Інтернет інформації в зручній длякористувача формі існує спеціальна мережна служба WWW (World Wide Web), що являє собоюсвого роду розподілену по багатьох вузлах базу різного роду даних, побудовануна гіпертекстовій технології. Для пошуку в цій базі використовуються різніпошукові сервери, наприклад, Rambler, Lycos, Yahoo та ін.
Крім названих мережних служб в Інтернет існують й інші, зокрема, IRC і ICQ, що забезпечуютьможливість інтерактивного спілкування віддалених користувачів мережі задопомогою IRC (Internet Relay Chat), безліч користувачів можуть заходити натак звані «канали» («кімнати», «віртуальні місця», що мають, як правило,тематичну спрямованість), щоб «поговорити» із групою людей або з конкретноюлюдиною. Служба ICQ (I Seek You) – дуже популярний останнім часом internet-пейджер, щодозволяє в будь-який час довідатися, чи знаходиться певний користувач у мережі,обмінятися файлами і т.ін.
Скористатися послугами всіх зазначених вище мережних служб можнапри наявності в користувача спеціальної програми-клієнта. Відзначимо, що деякіз таких програм-клієнтів мають інтегральний характер, забезпечуючи взаємодіюкористувача з декількома мережними службами. Наприклад, Web-браузер фірми Netscape дозволяєпрацювати не тільки з www, але і з ftp, з gopher і навіть здеякими іншими службами. За деякими оцінками, у даний час Web містить сотнімільйонів сторінок і кожні чотири місяці цей обсяг подвоюється.
Одназ основних проблем користувача сучасного Інтернету – ефективний пошукІнформації. Очевидно, що актуальність цієї проблеми буде зростати, тому щообсяг документальної інформації в Інтернет зростає експоненціально. Як показуєпрактика, існуючі інструменти пошуку документальної інформації в Інтернеті покищо мають незадовільну точність і видають занадто багато документів, з яких лишеневелика частина дійсно відповідає запиту користувача.
4. Глобальна комп’ютеризація. Інтернет послуги
Можливості мережі у сфері надання інформації практично безмежні,інформацію можна одержати з будь-якої теми, у будь-який час, за будь-якийперіод часу. Це дає практично безмежні можливості для її аналізу і сортування.Однак у сучасному світі дуже цінується особистий час ділової людини, якогопостійно не вистачає. А робота з великими обсягами інформації, навіть звикористанням усіх можливостей мережі, потребує і часу, і певних навичок. Однакв Інтернеті давно існують служби, які займаються моніторингом, збором іаналізом інформації. Природно, такі послуги не безплатні, але на них вІнтернеті великий попит. Розглянемо тільки деякі з них.
Lenty.ru – моніторинг новин. Завдяки унікальній технології, даний сайтдозволяє організувати моментальний моніторинг новин з будь-якої тематики, прицьому інформація буде надходити протягом 5–10 хвилин з моменту її появи в мережі,що дозволяє споживачу інформації реагувати на її появу моментально.
Подібні послуги надають інформаційні агенства Інтерфакс (www.interfax.ru) і Рейтерс (reuters.com) – це відомі вусьому світі інформаційні агентства, з ними працюють практично всі ЗМІ. теперці агентства поширюють свою інформацію і через Інтернет. Природно, щоспівробітництво з ними коштує дорожче, але оперативність, з якою надходитьнеобхідна інформація, того варта.
Моніторингом друкованих і електронних ЗМІ займається агентство WPS (www.wps.ru). Співробітництво з цієюслужбою дозволяє користувачеві одержати швидкий доступ до інформації вцентральній і регіональній пресі, Інтернет-виданнях, а також в новинах іаналітичних передачах 18 каналів російського радіо і телебачення.
Інформаційна система «Парк» (is.park.ru) – надає повнотекстовийконтекстний пошук – пошук за словами, що містяться безпосередньо в документі(документами Системі є статті з газет, журналів, повідомлення інформаційнихагентств, що надійшли в Систему); пошук по виданнях – одержання інформації зконкретного джерела з можливістю навігації по номерах видань; пошук по датах – вибіркаінформації за будь-який потрібний період.
Інформаційна система «Парк» призначена для широкого колакористувачів, що потребують у своїй повсякденній діяльності достовірної йоперативної інформації, як із популярних ділових газет і журналів, так і зіспеціалізованих інформаційних агентств. Система також буде корисна аналітикам,які займаються постійним дослідженням предметної області, що потребує великоїкількості структурованої інформації за досить тривалий проміжок часу. В даниймомент кількість документів у системі перевищує 2 мільйони 200 тисяч із двохсотсорока видань.
Каталог в Інтернеті – це список сайтів. Причому сайти, щознаходяться в ньому, можуть розташовуватися за алфавітом, датою поповнення, запопулярністю. Тобто схема перегляду такого списку може бути найрізноманітнішою.Найбільш популярним тематичним каталогом є інформаційний портал Rambler.ru. У більш ніж 60категоріях цього каталогу для пошуку сайтів з бізнес-інформацією можнаскористатися категоріями Аналітика, Банки, Бізнес і фінанси. Закони,Компанії, Товари і послуги, Електронна комерція. У цих категоріях можна знайти сайти, що спеціалізуються на поданніконкретної комерційної інформації. Також можна скористатися службою finance.rambler.ru – вона надаєможливість своїм користувачам дізнатися про останні фінансові новини, новини зринку цінних паперів, ознайомитися з лідерами в категоріях: банки, біржі,оподаткування, навчання, операції з цінними паперами, персональні фінансовісторінки, платіжні системи, ПО для фінансової діяльності, ринки, страхування,керування капіталом, фінансові асоціації і центри, фінансові компанії,фінансові новини й інформація, фінансові форуми і клуби. Подібні служби є і вінших тематичних каталогах (наприклад, business.mail.ru та інші).
Як чинити людині, що постійно має бути в курсі всіх змін у сферікомерції? Відповідь проста – відвідувати спеціалізовані сайти. Ці сайти надаютьвузькопрофільну інформацію за темою, яка цікавить користувача. Наведемо кількаприкладів таких сайтів.
Що? Де? За скільки? Сайти, що спеціалізуютьсяна зборі прайс-листів різних фірм. При цьому інформацію тут розміщують якроздрібні, так і оптові продавці товарів. Таким чином, скориставшись послугамиподібного сайта, користувач може не тільки довідатися про найбільш вигідну цінуза даною товарною позицією, але Й розмістити свій прайс-лист. Такі «цінові»каталоги дуже популярні серед масового користувача, тому, розміщуючи свої прайс-листи,фірми можуть розраховувати на серйозне збільшення продажів, але за умови, щоїхні пропозиції виявляться більш привабливими, ніж пропозиції конкурентів. Так,сайт Price.ru пропонує ціни на комп'ютерну і побутову техніку російськихфірм. На сайті ukrinfo.net або price-list.kiev.ua можна ознайомитися зціновими пропозиціями українських фірм і підприємств (більш ніж 600 фірм ізусіх регіонів).
Бізнес-сайти. Сайти цієїкатегорії надають користувачеві максимальну кількість комерційної інформації:бізнес новини, підписка на різні комерційні пропозиції, участь в тендерах,можливість розмістити свою комерційну пропозицію на дошці оголошень, довідатисякурси валют, скористатися конвертором валют, якщо необхідно вдосконалити своїзнання – почитати теорію, довідатися про результати комерційної діяльностірізних фірм. Прикладами таких сайтів можуть бути український бізнес-портал ukrbiz.net або finance.com.ua, чи cyber-service.net – унікальнийросійський сайт, який об'єднав у собі всі галузеві бізнес-проекти.
Галузевібізнес-проекти. Сайти, що створені для спілкування і співробітництвафахівців, професіоналів у якій-небудь одній галузі, наприклад, деревообробнійабо нафтовій. Перевага таких проектів очевидна, адже на подібному сайті зібранатільки спеціалізована інформація, новини, комерційні пропозиції, інформація проконкурентів у даній галузі; постачальники сировини також розміщують своїпропозиції саме на цих сайтах. Користувачі таких проектів, як правило, дужеретельно перевіряються, це так званий vip-клуб, і зареєструватися на подібномусайті, стати повноцінним членом такого клубу можна, тільки надавши інформацію,що посвідчує дійсну належність до цієї галузі. Список таких сайтів (більше 7тисяч!) подається на сайті www.cyber-service.net/cin/list.
Дошки оголошень і аукціони. Якщо необхідно знайтикомерційну пропозицію приватної особи або фірми, розмістити свою комерційнупропозицію, то подібні сайти допоможуть покупцеві і продавцю знайти одинодного. Зареєструвавшись на такому сайті, ви маєте можливість розміщувати своїділові пропозиції й одержувати інформацію про стан вашої пропозиції (чи є нанеї заявки та інше) по електронній пошті, sms або телефону. Так, насайті board.com.ua можна знайти вигідні комерційні пропозиції за різнимикатегоріями (автоматотехніка, аудіо, відео, фото, побутові товари, канцтовари,комп'ютери й оргтехніка, меблі, медицина, метали, нерухомість, нафтопродукти ібагато чого іншого).
Аукціони працюють приблизно за такою ж схемою, єдина перевагааукціону полягає в тому, що коли попит на дану категорію товару досить високий,система автоматично виставляє ціну вище початкової, а покупцем товару стаєособа, яка має змогу «перебити» цінові пропозиції інших покупців. Прикладамиуспішних Інтернет-аукціонів є сайти ebay.com і російський molotok.ru.
5. Життєвий цикл віртуальних підприємств
Віртуальніпідприємства є однією з нових організаційних форм підприємств. На розвитокнових форм організації та управління підприємством в більшій мірі вплинули такітенденції розвитку сучасних ринків, як глобалізація ринків, зростаюче значенняякості товару, його ціни і ступеня задоволення споживачів, підвищенняважливості стійких відносин зі споживачами (індивідуальними замовниками), атакож зростаюче значення ступеня застосування нових інформаційних такомунікаційних технологій.
Длятого, щоб краще зрозуміти й обґрунтувати вимоги й життєвий цикл системвіртуальної організації, спершу розглянемо приклад. Припустимо, є великакомпанія (наприклад, проектант), яка наважилась оголосити пропозиції щодопобудови деякого об’єкту. Після цього, виходячи зі складності реалізації проекту, вонавирішила залучити деякі інші великі і малі підприємства та провести відповіднийтендер. А саме: якщо можливо, проектант хотів би зробити віртуальне підприємство(ВП), залишаючись координатором (головним підрядчиком) для роботи загалом щодоїї виконання за допомогою ВП. У результаті необхідними стають наступні кроки:
1. Проектантконтактує з деякими великими компаніями, які, своєю чергою, можуть контактуватиз іншими меншими компаніями;
2. Описпосадових обов’язків у майбутньому передається від проектанта до іншихзацікавлених компаній;
3. Післяпопередніх домовленостей усі компанії ведуть переговори щодо створення ВП;
4. Однаіз компаній ідентифікується як координатор для документування тендеру, і ця жабо інша компанія є координатором ВП для контролю за процесом роботи;
5. Яктільки тендер проведено, у випадку, якщо пропозицію не прийнято, ВПрозчиняється; з іншого боку, якщо пропозиція прийнята, ВП починає діяти;
6. ВПдіятиме належним чином тоді, коли підприємства – члени співробітничають один зодним і підтримують координацію ВП;
7. Співробітництвоміж членами ВП передбачає переважно обмін інформацією (наприклад, розподіл моделейпродукції) і своєчасний зворотний зв’язок одного з одним (наприклад, запитстатусу замовлення);
8. Кожнепідприємство повинно також співпрацювати з координатором ВП щодо контролюстатусу робіт та інших завдань співробітництва;
9. У випадку,якщо є проблема з однією з компаній, або невчасно виконані роботи, або єінформація про майбутню проблему, або навіть якщо конкретне підприємство наважуєтьсязалишити ВП координатор ВП шукатиме іншу компанію для заміни;
10.Як тільки всі роботи закінчені, ВП припиняє своє існування.
Наведенийприклад ілюструє випадок ВП з одинарним бізнесом.
Длядовгострокового альянсу необхідно внести деякі корективи до наведеного вищепорядку кроків. Але в обох випадках можна виділити такі головні фази ВП: утворення,співпрацю, модифікацію, розчинення (припинення діяльності).
/>
Рис. 5.1.«Життєвий цикл» віртуального підприємства
Функціональніможливості, необхідні для кожного підприємства у ВП, залежать від ролі, якупідприємство відіграє. Деякі з цих ролей можуть бути ідентифіковані у термінах:
- координації: координатор ВП, член ВП;
- продукції/послуг: клієнт, постачальник;
- підтримки послуг: провайдер послуг мережного каталогу, провайдер послугелектронної комерції, провайдер послуг технічного консультування.
6. Критерії рейтингової оцінки платіжних систем
Частка Інтернет-платежів постійно збільшується. Це обумовленобезсумнівними зручностями on-line оплати для користувача. Серед найбільш значимих якіснихкритеріїв оплати товарів і послуг через Інтернет можна назвати:
• економію часу – оплата відбувається в режимі on-line, покупцю не потрібновідвідувати банк, стояти в черзі, заповнювати квитанцію, чекати перерахуваннягрошей, особливо в тому випадку, якщо послуга може бути доставлена миттєво абосума, яку необхідно заплатити, невелика;
• економія грошей, що особливо актуально для регіонів, тому що
переказ грошей поштою збільшує витрати покупця на 20–30%.
• якість платіжної системи.
• якість веб-ресурсу платіжної системи.
• ліквідність платіжної системи.
Сукупнийрейтинг платіжної системи визначається так:
–за кожним із зазначених вище пунктів нараховуються бали від 1 (сильний) – до 5(незадовільний);
–бали підсумовуються і діляться на п'ять для визначення сукупної рейтинговоїоцінки;
–сукупний рейтинг характеризує загальний якісний стан платіжної системи: сильний, задовільний, посередній, граничний чинезадовільний.
Приклад(даніумовні):
якістькапіталу економія часу = 2 бали,
якістьактивів економія грошей = 2 бали,
якістьуправління якість платіжної системи = 3 бали,
дохідність якістьвеб-ресурсу платіжної системи = 3 бали,
ліквідністьплатіжноїсистеми= 1 бал.
Разом=11.
Рейтинговаоцінка = – = 2,2.
Визначеннярейтингової оцінки потребує округлення результату до цілих, тобто:
1– 1,4 до 1. Рейтингова оцінка сильної платіжної системи. 1,5 – 2,4 до 2. Рейтингова оцінказадовільної платіжної системи. 2,5 – 3,4 до 3. Рейтингова оцінка посередньої платіжноїсистеми. 3,5– 4,4 до 4. Рейтингова оцінка граничної платіжної системи. 4,5 – 5,0 до 5.Рейтингова оцінка незадовільної платіжної системи.
Платіжні системи, які за сукупним рейтингом визначені як «сильні» (1),мають такі характеристики:
–фінансовий стан їх є надійним за всіма аспектами;
–виявлені проблеми незначні і можуть бути розв'язані у повсякденній діяльності;
–фінансовий стан стійкий до змін, що відбуваються в економіці і в саме платіжної системі;
–фінансовий стан не викликає сумнівів у органів нагляду.
Списоквикористаної літератури
1. Береза А.М. Електроннакомерція. – К., 2002.
2. Дунаев С. ТехнологииИнтернет-программирования. – СПб.: БХВ-Петербург, 2001. – 480 с.
3. Браун С. «Мозаика» и«Всемирная паутина» для доступа к Internet: Пер. c англ. – М.: Мир: Малип: СКПресс, 1996. – 167c.
4. Игер Б. Работа в Internet/ Под ред. А. Тихонова; Пер. c англ. – М.: БИНОМ, 1996. – 313 c.
5. Кент П. Internet / Пер. c англ. В.Л. Григорьева. – М.:Компьютер, ЮНИТИ, 1996. – 267 c.
6. Крол Эд. Все об Internet:Руководство и каталог / Пер. c англ. С.М. Тимачева. – Киев: BNV, 1995. 591c.
7. Крупник А. Бизнесв Интернет. – М.: Микроарт, 2002.
8. Холмогоров В.Интернет – маркетинг. – СПб.: Питер, 2001.