Реферат: Електромузичні інструменти
Міністерствоосвіти і науки України
Львівськийінститут економіки і туризму
Факультеттоварознавства та експертизи товарів
Кафедратоварознавства та експертизи товарів
Індивідуальнаробота
натему:
“Охарактеризуйтеосновні види електромузичних товарів”
СтудентаIV курсу
ОлексинаН.В.
Науковийкерівник
ТисМ.С.
ЛЬВІВ– 2008 р.
Електромузичніінструменти (електрофони) – група музичнихінструментів, в яких звук видобувається за допомогою електричних коливань.
В залежності від способуформування коливань розрізняють:
· власне електронні інструменти;
· акустичні інструменти з електричнимпідсиленням.
В загальномуелектромузичний інструмент складається з наступних елементів:
· генератор електричних коливань (OSC)
· пристрої, що дозволяють грати на інструменті
· пристрої, що дозволяють корегувати тембрзвуку
· підсилювач, що підсилює електричні коливання
· гучномовець, що перетворює електричніколивання в акустичні.
Найпершим електромузичним(електромеханічним) інструментом вважається Музичний телеграф, сконструйованийв 1876 році американським телеграфістом Еліша Греєм.
Першим цілковитоелектромузичним інструментом став телармоніум, запатентований ТаддеусомКахіллом в 1897 р. і сконструйований в 1906 р. Апарат важив 200 тонн, мавдовжину близько 19 метрів, містив 145 спеціальних електрогенераторів.Інструмент проіснував до 1916 р. Записів не збереглося.
В 1920 р. російськийвинахідник Лев Термен сконструював Терменвокс. Головною частиною терменвокса єдва високочастотних коливних контури, настроєні на спільну частоту. Електричніколивання звукових частот створюються генератором на електронних лампах, сигналпропускається через підсилювач і перетворюється гучномовцем в звук. Висота ігучність звуку залежала від магнітного поля навколо антен.
В 1928 р. Л. Терменконструює другий відомий інструмент – Хвилі Мартено, який мав клавіатуру такілька допоміжних контролерів. Цей інструмент використовувався О. Мессіаном всимфонії «Турангалілла» та інших творах.
Асортимент електромузичнихінструментів представлено електронними й адаптеризованими інструментами.Виробництво цих інструментів, які мають необмежені можливості відтвореннязвуків, постійно зростає.
Електроннімузичні інструменти, залежно від кількостігенераторів, поділяють на одноголосні ібагатоголосні.
Одноголосні (мелодійні)інструменти дають змогу відтворити тільки один звук безакордів, адже для звуковідтворення використовуютьодин генератор електричних коливань. До цих інструментів відносять:терменвокс, сонар, віолену, емірітон, екводін. Усі вони випускалисьв експериментальному порядку. Одноголосні інструментинині використовуються дуже рідко.
Багатоголосні інструментизначно поширилися завдяки їх можливості відтворюватиодночасно кілька звуків, отримувати різноманітнітемброві характеристики й оригінальні музичні ефекти.
За акустичнимивластивостями, зовнішнім виглядом, розташуваннямвузлів управління багатоголосні інструменти різноманітні. Всівони мають хроматичний лад. Музичний діапазон може бути відкількох тонів до повного музичного діапазону (8 октав). Завдяки використанню підсилювачів різної потужності гучність також можна регулювати по всьому діапазону – від порогу гучності до болючого порогу. Засоби управління тембровими характеристиками, музичнимиефектами розташовано, як правило, на корпусі інструментай управляються руками, а гучність – ножною педаллю.
За особливостями встановлення інструменти можутьбути настільні чи консольні, яківстановлюються на підлогу на ніжках.
Залежно від кількостіклавіатур багатоголосні інструменти бувають одно- ібагатоклавіатурні.
Призначені електронні музичні інструменти длясольного виконання, а також для вокально-інструментальних ансамблів, іноді для симфонічнихоркестрів, в яких вони постають як додаткові інструментидо основних класичних.
До електронних музичнихінструментів відносять електрооргани, синтезатори,мастерклавіатури тощо Найбільшого поширення вУкраїні набули синтезатори.
Синтезатор – електронний музичний інструмент, який синтезує звук, використовуючитехніки адитивного, субтрактивного, частотно-модуляційного та інших видівсинтезу.
Синтезатори за призначеннямподіляються на професійні і масові. Особливістю сучасних синтезаторів є високаякість звучання, великий вибір звуків, значна кількість вбудованих мелодій, наявністьавтоакомпанементу, пам'яті, багатофункціонального дисплею, секвенсорукомпозицій і фрагментів, який дає змогу створювати оркестрові композиції тааранжування, записуючи до пам'яті почергово партії різних інструментів.Синтезатори, які призначено для навчання – «електронний вчитель», –додатково мають навчальні мелодії, вбудований самовчитель гри на клавішах тасистему музичної інформації.
Синтезатори поділяють такожна аналогові та цифрові.
В аналогових синтезаторах генераторчастоти тону (осцилятор) генерує електромагнітні коливання певної частоти тапевної форми (синусоїда, трикутник, прямокутник, шум і т.п.), які післяпроходження через блок фільтрів підсилюються за допомогою підсилювача таперетворюються через гучномовець на відповідні акустичні коливання.
В цифрових синтезаторах генеруваннязвуку здійснюється за допомогою складних математичних обчислень, які вкінцевому результаті й визначають форму, та, відповідно, і властивостіакустичного сигналу.
Поряд з технологіями синтезузвуку, іншою музично-інформаційною технологією, яка широко використовується впереважній більшості синтезаторів є технологія MIDI. Технологія MIDI дозволяєзапрограмувати послідовність нот та нюансів виконання того чи іншого музичноготвору, та відтворювати її за допомогою звукового модуля – синтезатора. Длязабезпечення роботи з MIDI, на синтезаторах встановлюються розніми MIDI-IN(через який поступає MIDI-інформація з інших пристроїв), MIDI-OUT (через якийпристрій передає MIDI-інформацію про дії, які на ньому виконуються до іншихпристроїв), та рознім MIDI-THRU (для передачі інформації, отриманої черезMIDI-IN в незміненому вигляді).
Ввід MIDI-інформаціїздійснюється, як правило, за допомогою MIDI-клавіатури. MIDI-клавіатурадозволяє як виконання або запис музики в реальному часі, так і програмуванняMIDI-повідомлень в режимі крок за кроком.
Можливість управляти зMIDI-клавіатури одночасно кількома синтезаторами (при відповідній комутації цихпристроїв за допомогою MIDI-кабелів) привела до появи синтезаторів безMIDI-клавіатури, або так званих «звукових модулів». Як правило, такізвукові модулі виготовляються з урахуванням можливості закріплювати їх наспеціальних стійках – реках (звідси ще одна назва — «рекові»синтезатори).
Комутація синтезаторів з ПКздійснюється за допомогою MIDI-кабелю, який підключається до відповіднихрознімів синтезатора та звукової карти комп'ютера.
З розвитком комп'ютерноїтехніки в кінці 90-х років з'являються так званих віртуальні, або програмнісинтезатори. Найбільш популярні в професійній практиці так званихVST-інструменти, які можна використовувати звуковий модуль. УправлінняVST-інструментом може здійснюватись з програми-секвенцора або з зовнішньогопристрою, наприклад MIDI-клавіатури.
Також до електронних музичнихінструментів відносять також семплер.
Семплер – електронниймузичний інструмент, що відтворює раніше записані взірці звуків – семпли (англ.sample) акустичних інструментів або будь-яких інших музичних звуків.
В перших семплерах звукизаписувались на магнітну плівку (напр. мелотрон). Історія інтенсивного розвиткусемплерів однак починається з розробкою стандарту MIDI та розвитком цифорвихтехнологій. Типовий семплер складається з клавіатури, дискового накопичувача,на якому зберігаються семпли та програми керування інструментом.
Семплери виявилисьпридатними для відтворення немузичних звуків в концертах (наприклад багатою натакого роду звуки є музика рок-групи Pink Floyd). Початково такі звукивідтворювались з магнітних плівок. Пізніше цей недосконалий спосіб буввитіснений семплером.
Сучасні семплеривикористовують переважно цифорві технології для обробки семплів. Akai буловироблено багато технологій обробок, таких як Crossfade Looping для усуненнянерівностей звуку та Time Stretch, що дозволяє скорочувати або подовжуватисемпли без зміни звуковисотності чи навпаки.
Впродовж 1990-х з'являютьсясинтезатори, що суміщають короткі семпли (звичайно фазу атаки музичногоінструменту) з цифровим синтезом для творення більш реалістичного звуку.Прикладом є Korg's M1, O1W а також пізні Triton та Trinity серії, Yamaha's SYсерії та Kawai K серії інструментів.
Сучасна робоча станціявключає в себе елементи семпліювання, від простого відтворення до комплексногоредагування, яке відповідає найбільш просунутим семплерам.
Адаптеризованіінструменти. Доадаптеризованих електронних інструментів відносятьелектропіаніно, електрогітари (напівакустичні, неакустичні йакустичні), які відрізняються особливостями конструкції,діапазоном, оздобленням і видом матеріалу, з яких вонивиготовлені.
Електрогітара – музичний інструмент, використовується практично в усіх музичнихстилях через якість звуку та великі можливості у звуковій обробці.
Призначені електрогітари длясольного, ансамблевого й оркестрового виконання музичних творів,акомпанування, а також для навчання. За місцем і роллю в оркестрі електрогітариподіляються па соло, ритм, бас.Найчастіше використовується при виконанні рок-музики.
Раніше електрогітарипідключались проводами до підсилювачів. Нині існують безпровідні системисигналопередачі для гітар – з автономним передавачем, що кріпиться на поясігітариста.
Електрогітара відрізняєтьсявід класичної гітари суцільною декою, важчою конструкцією, вузьким грифом.Невід'ємною частиною кожної електрогітари є звукознімач, що індукує коливанняметалевих струн у електричний струм, що передається до підсилювача – проводамиабо дистанційно – де обробляється, модулюється і передається до джерела звуку.
Найбільш поширеними єшестиструнні гітари, стрій якої відповідає строю класичної – E A D G B E.
Електрогітари акустичні – цеадаптеризовані прості гітари, які маютьодин або кілька звукознімачів. Деку виготовляють із резонансної ялини. Цігітари можна використовувати, як звичайні.
Електрогітаринапівакустичні являють собою адаптеризовані інструменти,деки яких виготовлені не із резонансної деревини, а з клеєної фанери, і товщинакорпусу менша, ніж в акустичних гітар; змінена конструкція струнотримача.Напівакустичні гітари не дають повного звучання беззвукознімача.
Електрогітари неакустичні немають резонансних дек, корпус зклеєно з різних листянихпорід. Товщина корпусу — від 25 до 45 мм. Гриф виготовлено із деревини бука, клена. Неакустичні гітари без звукознімача не звучать. Ці гітари мають звукознімачі, пульт індивідуальногорегулювання кожного звукознімача. За допомогою регуляторів, розташованихна пульті, досягаються різноманітні ефектизвучання і гучності. Для підключення до підсилювального пристрою електрогітаримають з'єднувальний провід з вилкою.
Перші електрогітари почалимасово випускатися компаніями Gibson та Fender. Серед Gibson нині єпопулярними: легендарний Gibson Flying V, та Gibson Explorer. Класикою таеталоном електрогітари вважається Gibson Les Paul. Серед модельного ряду Fenderсвітове визнання і суперпопулярність здобув Stratocaster. За численнимивисновками психологів, при згадуванні електрогітари люди асоціюють її саме зStratocaster. Інший Fender-зірка став популярним серед виконавців блюзу –Telecaster.
Трохи пізніше з'явилася великакількість виробників електрогітар, але мало з них набули світового визнання заякість. Найвідомішими серед найкращих є Ibanez та Jackson.
Також розрізняють наступнітипи електрогітар:
· Hollow Body Acoustic (Martin Drednought,Gibson Jumbo)
· Hollow Body Electric (Gretsch Brian Setzer,Ibanez George Benson)
· Holow Body Acoustic & Electric (GibsonJohn Lennon J-160E)
· Semi-Hollow Body Electric (Gibson ES-335,ES-175, ES-135)
· Semi-Hollow Body Acoustic & Electric(Godin Multiac Jazz)
· Solid Body Electric (Gibson Les Paul, SG,Fender Strat, Tele)
· Solid Body Acoustic (Gibson Chet Atkins)
· Solid Body Acoustic & Electric (ParkerFly, Godin LGX)
LTD – являє собою доситьвідому світову фірму, яка займається виготовленням електрогітар, які використовуютьвідомі музиканти, наприклад, James Hetfield, Kirk Hammett(Metallica), MaxСavalera(Soulfly) та багато інших.
Характеристики гітари LTDH 1000 (рис.2):
· корпус з червоного дерева;
· кленовий гриф з палісандровою накладкою;
· мензура 25,5;
· 24 XJ лади;
· звукознімачі EMG 81(br)/85(n);
· 1 гучність;
· 1 тон;
· 3-х позиційний переключатель;ї
· колки Sperzel;
· колір: чорний.
Електрогітари спроможні в широкому діапазоні відтворюватий імітувати звучання струнних, ударних інструментів,створювати різні шумові ефекти, надавати звуку вібрацію, різний тембр ізабарвлення.
Бас-гітара (або просто бас) –це електричний струнний інструмент. Зовні схожа на електрогітару, але маєбільшу деку, зазвичай чотири струни і довший гриф. Настроєна на октаву нижчегітари. Також існують акустичні бас-гітари.
Цей інструмент – варіація електрогітари,використовується для гри низьких нот в різних типах музики. Починаючи з 1950-хвона набула широко використання і замінила контрабас в популярній музиці. Цесталося без сумніву тому що бас-гітару легше підсилювати, записувати ітранспортувати, ніж свого попередника. Незважаючи на це, контрабас досівикористовується в деяких типах музики, таких як джаз, рокабіллі, традиційнийблюз і, звичайно, в класичній музиці.
Бас-гітара може бути ладовою або безладовою.
У першої бас-гітари було чотири струни (настроєніE-A-D-G, з найнижчої до найвищої) і сучасна форма. Хоча, в 1980-х і 1990-хстали доступними бас-гітари з п’ятьма, шістьма або навіть сімома струнами, такяк виконавцям потрібно було розширювати діапазон своїх інструментів.П’ятиструнні бас-гітари зазвичай мають низьку «B» струну, ашестиструнні звичайно мають як нижню «B» струну, так і вищу«C» струну.
Під час гри бас-гітару на відміну від контрабасутримають аналогічно гітарі, горизонтально навхрест з тілом. Звуки зазвичайвидобувають за допомогою підчіпляння струни пальцем чи медіатором. У 1970-х і1980-х набув поширення ще один стиль гри на бас-гітарі, так званий«слеп».
Бас-гітара – стандартний інструмент в багатьох музичнихжанрах. Навіть не зважаючи на те, що контрабас лишається стандартниморкестровим інструментом, деякі композитори кінця двадцятого століття замістьнього використовують бас-гітару.
Техніки гри на бас-гітарі:
Піцикато – найпоширеніша техніка. Вона полягає в тому,що великий палець кладеться на звукознімач чи струну, а вказівним і середнімипальцями створюються звуки. Деякі віртуозні музиканти використовують ще йбезіменний палець, і навіть мізинець.
Гра медіатором – також досить популярна техніка, приякій на бас гітарі грають так само як і на звичайній гітарі.
Рекінг – гра одним вказівним пальцем. Застосовується вдеяких переходах, в яких використання двох або більше пальців відволікає увагумузиканта.
Гамер – техніка, при якій звук виникає від різкого ісильного притискання струни до грифа лівою рукою.
Слайд – техніка, яка також використовується і на іншихгітарах. Після утворення звуку правою рукою, ліва рука ковзає по грифу вгору івниз, але не відпускає струну.
Слеп – особливий перкусійний трюк. Для того, для тогощоб зробити слеп, потрібно різко ударити суглобом великого пальця по струні.Дана техніка характерна для музичного стилю фанк. Чистого слепа, в принципі, впроцесі гри не існує. Він йде паралельно з прийомом під назвою поп (pop). Сутьйого в тому, що струна підчіплюється пальцем або нігтем в напрямі від грифа,при цьому звук утворюється за рахунок коливань струни плюс удару її по грифупри поверненні. Звук виходить різкий, дзвінкий, вищий по відчуттях. Як прикладмузиканта, що виконує партії слепом і попом можна назвати польськогобас-гітариста Войтека Пілічовськи (Wojtek Pilichowski).
Тепінг – особлива техніка, що полягає в притисненніструн до грифа пальцями. При цьому щипок не проводиться, а звук походить відударів струн об лади. Грати тепінгом можна як однією рукою, так і двома. У разігри однією рукою техніка аналогічна гамеру. При грі дворучним тепінгом звукстворюється також і іншою рукою, при цьому манера теж аналогічна гамеру, алепостановка руки, зрозуміло, інша.
На ринку України набули розповсюдження електро- тацифрові піаніно. Особливістю сучасних цифровихпіаніно є глибоке і чисте звучання, наявність88-клавішної клавіатури з молоточковою механікою,можливість змінити тембр (концертний рояль, кабінетний рояль, клавесин, орган,вібрафон, струнна група), накладання тембрів, можливістьотримання різних ефектів та різноманітні функціональні можливості.
Література:
1. Михайлов В.І. Непродовольчітовари: Підручник – К.: Книга, 2005. – 556 с.
2. Товарознавство непродовольчихтоварів. Частина ІІ. / Л.Г.Войнаш, І.О.Дудла, Д.І.Козьмич, Н.В.Павловськатаін. Підручник. — К.: Укоопосвіта, 2004. — 532 с.
3. Вікіпедія — віртуальнаенциклопедія (www.uk.wikipedia.org)
4. Інтернет-магазин музичних товарів