Реферат: Економічний інтерес та шляхи його реалізації в рекламній діяльності

                                                         Зміст

ВСТУП… 2

РОЗДІЛ 1. ТОЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯТА ПОБУДОВИ ЕКОНОМІЧНОГО ІНТЕРЕСУ… 4

1.1. Поняття економічного інтересу тайого класифікація. 4

1.2. Національний економічний інтерес якрівень розвитку економічного інтересу  7

РОЗДІЛ 2. СФЕРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХІНТЕРЕСІВ… 13

2.1. Національний економічний інтерес якспецифічний вид економічного інтересу  13

2.2. Сфери реалізації економічнихінтересів. 17

РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНИЙ ІНТЕРЕС ЯКРЕЗУЛЬТАТ ДІЯЛЬНОСТІ РЕКЛАМНОЇ КОМПАНІЇ 23

3.1. Результат діяльності рекламноїкомпанії 23

3.2. Економічний інтерес на прикладірекламної діяльності в Україні 24

ВИСНОВКИ… 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ… 29


                                                       ВСТУП

Рекламування — це складовамаркетингу, що є неособистою формою повідомленняпевній групі людей споживчих характеристиктоварів (послуг) або ідей створеннятаких товарів (послуг) у будь-якій формі. Без реклами не може існуватижодне підприємство.

Комерційна й технічна інформація зрекламних звернень особ­ливо потрібна вітчизняним підприємцям, бо за наших умовуспішно діяти може тільки той, хто запропонує покупцям найсучас­ніші вироби(послуги).

Рекламування — цестворення такого рекламного продукту, доведення його до потенційних покупців у такийспосіб, щоб вони зрозуміли, чим саме товар, продукт, послуга або ідея позитивновідрізняються від подібних до них, а виробник зміг перетворити цю перевагу(новацію) на капітал. Термін «реклама», яким користується багато хто, якфахівців, так і звичайних громадян, має подвійне значення: він може означатирекламу як продукт (це те, що ми бачимо на екранах телевізорів, на шпальтахгазет або чуємо з радіоприймачів) або як процес виготовлення цього продукту.Тому, коли йдеться про процес створення рекламного продукту або про рекламнийбізнес у цілому, ліпше користуватися терміном «рекламування». Ці послуги зрекламування мають бути оплачені.

Реклама як продукт — це форманеособистого пред’явлення певній групі людей (цільовій аудиторії) інформаціїпро товари певного виробника в будь-якій формі. Треба розуміти, що рекламуванняє складовою маркетингу, яку підпорядковано його стратегії і тактиці, тобто реклама — це окремий інструментмаркетингових комунікацій.

Актуальність даної темизумовлена її стратегічним значенням, оскільки саме економічний інтерес лежить воснові будь-якої діяльності людини.

Мета дослідженнявстановити взаємозвязок між економічним інтересом та його роллю в рекламномубізнесі.

Об’єктом дослідження єреклама та економічний інтерес як складові підприємницької діяльності.Предметом дослідження є економічний інтерес та шляхи його реалізації врекламній діяльності.

Завдання дослідження:

·    визначити поняття та види економічнихінтересів;

·    проаналізувати співвідношенняекономічних інтересів в рекламній діяльності та інших видах діяльності;

·    розглянути шляхи реалізації економічногоінтересу в рекламній діяльності.

Інформаційною базоюдослідження є праці науковців та практиків, які розглядають аспекти реалізаціїекономічного інтересу в рекламній діяльності.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯТА ПОБУДОВИ ЕКОНОМІЧНОГО ІНТЕРЕСУ

1.1. Поняття економічного інтересу та його класифікація

Економічні інтереси близькі до економічнихпотреб, і в той же час відмінні від них. Можна вважати, що економічні інтересице суспільна форма прояву і розвитку економічних потреб. Інтереси безпосередньопов’язані з психологією, зі звичаями, з культурним рівнем. Економіка не можефункціонувати і розвиватись поза інтересами людей [7].

Економічні інтереси можнакласифікувати за різними критеріями:

1.   за ознакоюсуб’єктивності : особисті, колективні і суспільні інтереси.

2.   за ступенем важливості:головні та другорядні

3.   за часовою ознакою: поточні,перспективні

4.   за об’єктом інтересів:майнові, фінансові, інтелектуальні, режиму праці та вільного часу

5.   за ступенем усвідомлення:дійсні та помилкові

Суперечності інтересів маютьяк суб’єктивну (волюнтаризм) так і об’єктивну (відмінності в економічному положенні)причини. Інтереси приводяться в дію певним мотиваційним механізмом.

Економічний інтерес —це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигодимотив і стимул соціальних дій щодо задоволення потреб. Економічні інтереси нетотожні потребам, оскільки, по-перше, знаходять своє вираження у поставленихцілях і діях, спрямованих на задоволення потреб. По-друге, економічні інтересизавжди виражають відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Економічніінтереси об'єктивні, бо об'єктивними є самі економічні відносини.

Економічні інтересиможна класифікувати передусім за суб'єктами їх вираження, тобто за суб'єктамиекономічних відносин. Суб'єкти економічних відносин — це сторони (фізичні таюридичні особи), які вступають у відносини виробництва, розподілу, обміну таспоживання. Такими суб'єктами є особа, сім'я, колектив, клас, суспільство. Коженсуб'єкт економічних відносин є носієм конкретного економічного інтересу.Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки й економічних інтересів. Середцієї групи інтересів виділяються особисті і. колективні і суспільні. Особистийінтерес охоплює потреби, що пов'язані з реалізацією приватної власності, правволодіння та користування, управління, отримання доходів і ін. Кожна людинаводночас є носієм різних інтересів — сім'ї, колективу, класу, суспільства [6].

Колективний інтерес —це сума однорідних інтересів, носіями яких є трудові колективи та інші групилюдей. Причому інтерес трудового колективу залежить від типу і форми власності.Скажімо, на приватнокапіталістичному підприємстві інтереси колективу і власникане співпадають.

Суспільний інтерес — цеінтерес усіх членів суспільства, який виражає держава. В класовому суспільствідержава виражає інтерес панівного класу.

Економічні інтересиможна класифікувати і за іншими критеріями. Скажімо, за ознакою важливостівиділяють інтереси головні і другорядні. За часовою ознакою — поточні таперспективні. За об'єктом інтересів — майнові, фінансові, інтелектуальні,вільного часу, умов праці. За ступенем усвідомлення — дійсні та помилкові. Усистемі економічних інтересів виділяють економічний інтерес, який віддзеркалюєсуть економічної системи і є рушійною силою економічного розвитку суспільства.

Основний економічнийінтерес залежить від пануючого типу власності. В умовах капіталізму основнийекономічний інтерес є інтерес капіталіста, власника засобів виробництва в одержанніприбутку'. Щоб задовольняти його, власник, засобів виробництва змушенийвпроваджувати нові технології, засоби виробництва, оновлювати номенклатурувиробництва, наймати кваліфіковану робочу силу, шукати шляхи скорочення витратвиробництва тощо. Це забезпечує реалізацію не лише особистого інтересупідприємця, а й особистих інтересів найманих робітників, населення в цілому.

Отже, особистий інтереспідприємця є рушійною силою економічного розвитку в сучасній ринковійекономіці. Основним інтересом планової економіки є суспільний інтерес, тобтоінтерес суспільства як асоціації власників засобів виробництва, які водночас єі працівниками. Цей інтерес відбиває такі істотні риси соціалізованоїекономічної системи, як панування суспільної власності на засоби виробництва іспівробітництво. В умовах соціалізму складаються передумови для оптимальногопоєднання особистих, колективних та суспільних інтересів. Проте в реальнійдійсності можуть виникати певні суперечності між ними. Скажімо, абсолютизаціяодержавленого суспільного інтересу може позбавити людину економічних стимулівдо праці і породити психологію утриманства [5].

У системі економічнихінтересів на кожному конкретному історичному етапі економічного розвитку, крімосновного, можна виділити головний інтерес.

Він, по-перше, відбиваєспецифіку та економічні проблеми певного етапу; по-друге виступає відображеннямреальних інтересів особи, колективу і суспільства; по-третє, трансформується увідповідну економічну політику, спонукаючи до діяльності, спрямованої навирішення проблем даного етапу економічного розвитку. Наприклад, в Україніголовний інтерес суспільства полягає у відновленні зруйнованого виробництва, щоє передумовою подальшого економічного й соціального прогресу. Між економічнимиінтересами можуть виникати певні суперечності. Тому кожне суспільство розробляємеханізми їх подолання, тобто узгодження різних економічних інтересів.Підґрунтям для цього є те, що економічні інтереси особи, колективу ісуспільства так чи інакше взаємозв'язані.


1.2. Національний економічний інтерес як рівень розвитку

економічного інтересу

Поява категорії«національні економічні інтереси» (національні інтереси в економічнійсфері) пов'язана із становленням будь-якої країни незалежною. Як об'єктивний чинник,національні економічні інтереси є водночас категорією економічної теорії іполітології, тісно переплітаються із категоріями економічного суверенітету,економічної безпеки, економічної сфери країни та її складовими тощо.

На жаль, у вітчизнянійнауковій літературі дуже слабо досліджується в теоретичному і методологічномуплані категорія «національні економічні інтереси». Можна назвати лишедекілька робіт, у яких йдеться про цю категорію. З методологічної точки зорупринциповим є визначення теоретичного аспекту національних економічнихінтересів як об'єктивно існуючої економічної категорії. Особливо це стосуєтьсявзаємозв'язків цієї категорії із категоріями «суперечність у економічнійсфері», «загроза національним економічним інтересам (економічній безпеці)»,«економічна безпека».

Суперечності є глибиннимиекономічними відносинами, тоді як загрози виступають поверхневими проявамисуперечностей і вже діють в економічному житті в вигляді негативних чинниківабо явищ (системної сукупності чинників). У такому разі національні економічніінтереси слід розглядати, з одного боку, як поверхневі прояви дії об'єктивнихекономічних законів у економічному житті, з іншого, як об'єктивну необхідністьусунення (пом'якшення) загроз економічній безпеці.

Проведені дослідженнянадають можливість виділити такі основні риси економічних інтересів.

По-перше, економічніінтереси є проявом економічних відносин і водночас — суперечностей уекономічній сфері. Інтереси виступають носіями суперечностей і в цьому виглядівони нерозривні: потому інтереси також як і суперечності водночас є джереламита рушіями розвитку економічної сфери країни [4].

По-друге, економічніінтереси народжені об'єктивною необхідністю задоволення матеріальних і духовнихпотреб людей, це відображення в свідомості людини його потреб. Крім того,економічні інтереси є формою руху цих потреб. Економічні інтереси — цеусвідомлена людьми економічна потреба, тобто потреба, яка пройшла, переломиласячерез людську свідомість. На рівні держави ці інтереси об'єднуються в системнусукупність національних економічних інтересів і вже становляться відображеннямсуспільної думки, тобто є виразом конкретних економічних інтересів людей.

По-третє, структураекономічного інтересу містить об'єкт (на що спрямований інтерес) і суб'єкт (хтомає інтерес). Зв'язок між ними не безпосередній, він переломлюється черезсвідомість людей.

По-четверте, економічніінтереси виявляються в економічному житті, тобто в функціонуванні економічноїсфери, в вигляді сукупності певних економічних форм (інструментів).

По-п'яте, змістекономічного інтересу поряд з ціллю включає ще й засіб досягнення її. Поміжцими структурними елементами інтересу існує діалектична єдність.

В цілому економічніінтереси є важливою формою розвитку і продуктивних сил, і економічних відносин,механізмом діяння (впливу) на них.

Мабуть вперше векономічній літературі висловив думку, що загрози безпеці (правда відноснофінансової безпеки) є зовнішнім проявом глибинних суперечностей,О.Барановський. Однак такий підхід все одно є недостатнім, тому що з позиційсистемного підходу необхідно мати завершену картину. Треба визначитивзаємозв'язок не тільки наведених категорій, але й останніх із економічнимизаконами і національними економічними інтересами як об'єктивною категорією.

В теоретичному планіметодологія процесу формування національних економічних інтересів наведено нарис. 1.1. [2]

З методологічної точкизору критерієм виявлення тих чи інших суперечностей у економічній сфері можебути такий підхід: там, де інтереси не співпадають, існують суперечності. Зогляду на це, об'єктивно існуючими основними суперечностями в економічній сферіє наступні:

·    між об'єктивною необхідністю задоволення зростаючих матеріальних ідуховних потреб людей і економічними можливостями економічної системи країнидля цього;

·    між потребами економіки в різних ресурсах, необхідних для їїефективного функціонування і можливостями їх забезпечення;

·    між потребами економіки в ефективно діючому економічномумеханізмі, заснованому на засадах ринкової економіки і повнотою та темпами йогостворення;

·    між потребами економічної системи в структурі державногоуправління і регулювання і системністю та ефективністю її функціонування;

·    між національними і регіональними інтересами в економічній сфері;

·    між національними економічними інтересами і економічнимиінтересами первинних ланок народного господарства;

·    між національними інтересами в економічній сфері і міжнароднимиекономічними інтересами та економічними інтересами інших країн.

·    

/>

Рис. 1.1. Методологія формування, реалізації та захисту НЕІ

В такому разі піднаціональними економічними інтересами слід розуміти сукупність об'єктивнихекономічних потреб незалежної країни, задоволення яких забезпечує ефективнефункціонування та сталий розвиток її економічної системи, а через неї йекономіки. Економічні інтереси є об'єктивним виразом функціонування економічноїсфери країни. Вони виступають як провідна складова системної сукупностінаціональних інтересів, тому що економічна сфера є базовою.

Реалізація (захист)національних економічних інтересів дуже тісно пов'язана із забезпеченнямекономічної безпеки держави. Остання виступає як стан, при якому національніекономічні інтереси захищені від внутрішніх і зовнішніх загроз. За суттюреалізація (захист) економічних інтересів і є змістом забезпечення економічноїбезпеки. Захист національних економічних інтересів є найважливішою функцієюсистеми забезпечення безпеки економічної сфери.

Важливо також визначитивзаємозв'язок національних економічних інтересів, загроз економічній безпеці тасукупності пріоритетів державної політики щодо забезпечення економічної безпеки(захисту національних економічних інтересів), який наведений на рис. 1.2.

/>

Рис. 1.2. Система реалізації національних економічних інтересів

 

Мета реалізаціїнаціональних економічних інтересів полягає в підтриманні такого стануекономічної сфери держави, який характеризується збалансованістю, стійкістю донегативних чинників (загроз), здатністю цієї сфери забезпечувати ефективнефункціонування економіки держави і економічне зростання.

Виходячи з метинаціональних економічних інтересів, головним (стратегічним) з них наперехідному етапі до ринкової економіки слід вважати такий стан (або системнусукупність характеристик стану) економічної сфери, до якого треба прямувати,тобто стан, який повністю відповідає вимогам ринкової економіки. Такий підхіднадає можливість відобразити сукупність національних економічних інтересів увигляді «дерева інтересів».

Національні економічніінтереси можна поділити на поточні (тактичні), пов'язані з розв'язаннямневідкладних проблем функціонування або розвитку економічної системи таусуненням загроз, що призвели до кризових явищ у економічній сфері і які втакому вигляді є пріоритетами державної політики щодо забезпечення економічноїбезпеки на певний період, і довгострокові (стратегічні), що є виразом цілейвизначеної економічної політики держави в цілому на перспективу [7].

Для більш ефективноїорганізації процесу визначення і реалізації національних економічних інтересівдоцільно користуватися наступним алгоритмом:

·     Аналіз світового досвіду організації визначення і реалізаціїнаціональних економічних інтересів зарубіжних країн.

·     Аналіз з точки зору дотримання економічної безпеки існуючого стануекономічної сфери, її якісних характеристик і кількісних значень індикаторів.

·     Визначення на основі зробленого аналізу загроз економічнійбезпеці.

·     Визначення сукупності національних економічних інтересів на певнийперіод та їх прийняття на державному рівні.

·     Розробка Стратегії забезпечення економічної безпеки України і в їїскладі — інтересів, цілей і кількісних значень показників розвиткуекономічної сфери країни.

·     Розробка пріоритетів державної політики (у складі державноїПрограми забезпечення економічної безпеки) щодо ліквідації чи зниженнянегативного впливу загроз національним економічним інтересам.

·     Організація постійного моніторингу загроз реалізації економічнихінтересів держави.

·     Організація та моніторинг здійснення заходів щодо ліквідації чизменшення впливу негативних чинників.

Національні економічніінтереси потребують спочатку визначення, а потім —ефективної організації механізму своєї реалізації і захисту. Визначеннянаціональних економічних інтересів має грунтуватись на, по-перше, сукупностіцілей економічного і соціального розвитку країни на конкретному його етапі,по-друге, врахуванні існуючого стану економічної сфери і переліку та змістувиявлених загроз щодо неї, по-третє, системі визначених якісних і кількіснихкритеріїв стану економічної сфери, який відповідатиме вимогам сучасної ринковоїекономіки. Тобто сукупність економічних інтересів на кожному етапісоціально-економічного розвитку країни не буде незмінною, а залежатиме віднаведених вище чинників. Національні економічні інтереси як поточні, так ідовгострокові, мають визначатись і затверджуватись на державному рівні у складіСтратегії забезпечення економічної безпеки України. Слід також підкреслити, щоза нинішніх умов нерозвиненості і нестабільності економічної сфери одноразовареалізація національних економічних інтересів неможлива. Їх реалізація має бутипослідовною, а її тривалість обумовлюється темпами розвитку економічної сфери,а також наявністю всіх потрібних для функціонування економіки ресурсів. А це, всвою чергу, вимагає визначення пріоритетних національних економічних інтересів,реалізація яких має стати першочерговою [8].


РОЗДІЛ 2. СФЕРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ

2.1. Національний економічний інтерес як специфічний вид

економічного інтересу

У вітчизняній літературіприділяється певна увага визначенню національних економічних інтересів. Але церобиться безсистемно і неструктуровано. В.Т.Шлемко і І.Ф.Бінько наводять«найбільш пріоритетні економічні інтереси». В.І.Мунтіян перелічує 42національних економічних інтереси. О.Барановський теж виділяє основні інтересиУкраїни в сфері економічних відносин. У Концепції (основи державної політики)національної безпеки України до пріоритетних національних інтересів уекономічній сфері віднесено лише «створення самодостатньої соціальноорієнтованої ринкової економіки».

В цілому національніінтереси в економічній сфері визначаються необхідністю забезпечення добробутуукраїнського народу та посідання такого місця в світовому поділі праці,міжнародній торгівлі та фінансах, яке б відповідало її природним, трудовим таінтелектуальним ресурсам, сприяло реалізації потенціалу великої європейськоїдержави. Здійснення національних економічних інтересів можливе за рахунок консолідаціїзусиль держави, суспільства, політичних партій і рухів, суб'єктів економічноїдіяльності, відсутність якої слід розглядати як найголовнішу з загрознаціональній безпеці України. На сучасному етапі реалізація економічнихінтересів потребує в цілому, насамперед, зупинення подальшого руйнуванняекономіки, досягнення економічної стабільності і переходу до фази економічногозростання [9].

Як наведено вище, наетапі переходу до ринкової економіки стратегічним національним інтересом слідвважати таку системну сукупність характеристик стану економічної сфери, якаповністю відповідає вимогам ринкової економіки. Ці характеристики станувипливають із сутності основних суперечностей, присутніх економічній сфері.Власно вони і є національними економічними інтересами 1-го рівня і водночасмають стратегічний довготривалий характер. До таких інтересів слід віднестинаступні:

·    об'єктивна необхідність задоволення всією сукупністю ресурсівзростаючих матеріальних і духовних потреб людей;

·    оптимальне забезпечення потреб економіки в різного роду ресурсах,необхідних для її ефективного функціонування;

·    задоволення потреб економіки в ефективно діючому економічномумеханізмі, заснованому на засадах ринкової економіки;

·    забезпечення відповідності потреб економічної системи в ефективнійструктурі державного управління і регулювання;

·    збалансованість між національними і регіональними інтересами векономічній сфері;

·    збалансованість між національними економічними інтересами іекономічними інтересами первинних ланок народного господарства;

·    збалансованість між національними інтересами в економічній сфері іміжнародними економічними інтересами та економічними інтересами інших країн.

Сукупність національнихекономічних інтересів 2-го рівня (що характерні поверхні економічного життя),які послідовно витікають із національних економічних інтересів 1-го рівня,можна поділити на дві групи:

1) пов'язані ізреформуванням економічної сфери і створенням її інфраструктури, яка бзадовольняла потребам ринкової економіки;

2) пов'язані ізвирішенням найгостріших проблем сьогодення в економіці країни.

До 1-ї групи національнихекономічних інтересів 2-го рівня слід віднести наступні:

·    створення умов для активізації розвитку економічних суб'єктів тарозвитку вітчизняних науково-технічного та інноваційного потенціалів іпідвищення конкурентоспроможності національної економіки;

·    запровадження економічного механізму збереження і відтворенняприродних, трудових, інтелектуальних, енергетичних ресурсів і основних фондівкраїни, а також економічного стимулювання найефективнішого їх використання;

·    здійснення бюджетної реформи на основі розробки і прийняттяБюджетного кодексу, що надавало би можливість систематично виконувати бюджетніпризначення і ліквідувати нецільове використання бюджетних коштів;

·    суттєве вдосконалення податкової системи на основі розробки іприйняття Податкового кодексу, який би, з одного боку, вирішував проблемунаповнення дохідної частини бюджету, а з іншого, заохочував підприємства вефективній роботі;

·    вдосконалення і розвиток грошово-кредитної системи з метоюзабезпечення грошовою масою і кредитами потреб економіки і населення;

·    реформування системи залучення вітчизняних і іноземних інвестиційу національну економіку з метою забезпечення самовідтворення національної економікиі економічного зростання країни;

·    прискорення розвитку національної банківської системи на чолі знезалежним Національним банком України, що дозволило би мати потужнийбанківський сектор, спроможний забезпечувати достатнє фінансування національноїекономіки і суспільства;

·    створення повноцінного фондового сектору, спроможногозабезпечувати перебудову національної економіки, залучення збережень населенняі підприємств в її розвиток, а також надійний захист майна громадян іекономічних суб'єктів;

·    реформування системи оплати праці;

·    розвиток і становлення потужного ринку страхових послуг, який биефективно захищав майнові і соціальні інтереси населення, фінансові інтересибанків, інвесторів, підприємств і організацій;

·    реформування пенсійної системи, медичного і соціальногозабезпечення.

До 2-ї групи національнихекономічних інтересів 2-го рівня доцільно включити такі:

·    забезпечення збалансованості структури зовнішньої торгівлі, щопередбачатиме як задоволення потреб внутрішнього ринку і захист вітчизнянихтоваровиробників з використанням прийнятих у міжнародній практиці засобів, такі розвиток експортного потенціалу;

·    спроможність економіки країни функціонувати в режимі розширеноговідтворення;

·    наявність міцних і конкурентноспроможних транснаціональнихкорпорацій, створених за участю вітчизняних підприємств;

·    подолання платіжної кризи і забезпечення економічної і фінансовоїстабілізації в країні;

·    легалізація тіньової економіки в офіційну, повернення тіньовихкапіталів з-за кордону і забезпечення їх вкладення в розвиток національноїекономіки;

·    ліквідація заборгованості із заробітної плати, пенсій, іншихсоціальних виплат;

·    забезпечення стабільності національної грошової одиниці і їїконвертованості, утворення достатнього золотовалютного запасу країни;

·    поступове зниження інфляції і доведення її до 5% на рік;

·    досягнення і підтримання позитивного зовнішньоторговельного сальдоі сальдо платіжного балансу.

Зрозуміло, що реалізаціянаціональних економічних інтересів 2-ї групи можлива на грунті забезпеченняінтересів 1-ї групи. Важливою складовою механізму реалізації і захистунаціональних економічних інтересів є сукупність індикаторів (показників), задопомогою яких можна характеризувати рівень реалізації цих інтересів.Індикатори можуть характеризувати в кількісному вигляді як стан економічноїсфери, так і результати здійснення національних економічних інтересів удинаміці. В цілому механізм реалізації і захисту національних економічнихінтересів є важливою складовою загального механізму забезпечення економічноїбезпеки України [10].

Відповідно до цього євкрай дуже важливим визначення основних характеристик та порогових індикаторівбезпеченого стану економічної сфери. Визначення основних критеріїв(характеристик) економічної сфери, за яких її безпека підтримується наналежному рівні, має важливе методологічне і практичне значення длязабезпечення економічної безпеки. Краще критерії, що характеризують економічнусферу, визначати по її складових (секторах). Розподіл за вказаними секторамиумовний, тому що всі вони нерозривно пов'язані між собою в єдину систему — економічну сферу держави. Наведені якісні та кількісні критерії(характеристики) та порогові значення індикаторів характеризують економічнусферу, яка, по-перше, притаманна ринковій економіці, по-друге, знаходиться вбезпечному стані.

2.2. Сфери реалізації економічних інтересів

Що стосується кількіснихкритеріїв безпечного стану економічної сфери, то вони не можуть перевищувати(бути меншими) порогових значень індикаторів цієї сфери.

1. Бюджетний сектор — зведення домінімуму дефіциту Державного бюджету (не перевищує 3% ВВП), безумовне виконаннядохідної та видаткової частин бюджету (видатки Державного бюджету не більші за20% ВВП), державний (внутрішній і зовнішній) борг не сягає небезпечного рівня(загальний  — не перевищує 60% ВВП, а зовнішній — 70% обсягу річногоекспорту або 25% ВВП, внутрішній — 30% ВВП, витрати на обслуговування іпогашення внутрішнього державного боргу не перевищують 25% суми доходівДержавного бюджету), а темп його зростання не може перевищувати темп зростанняВВП, сама бюджетна система спроможна забезпечувати повне фінансуваннязапланованих державних витрат і цільове використання бюджетних коштів. Рівеньперерозподілу ВВП через консолідований бюджет знаходиться на рівні 38-40%.Рівень зовнішньої заборгованості на душу населення (для країн з перехідноюекономікою) не перебільшує 200 дол. США, витрати на обслуговування і погашеннязовнішнього боргу — 18% обсягу експорту чи 20% доходів Державного бюджету, авідношення короткострокової зовнішньої заборгованості до поточних бюджетнихнадходжень не більш як 40%. Частка зовнішніх запозичень у покритті дефіцитуДержавного бюджету не повинна перевищувати 30%.

2. Грошово-кредитнийсектор— обсяг обігових коштів підприємств усіх форм власності знаходиться на рівні,який забезпечує нормальне їх функціонування, відсутні бартер в розрахунках міжпідприємствами і їх заборгованість бюджету, рівень простроченої кредиторської ідебіторської заборгованості дорівнює нулю, постійно зростає обсяг безготівковихрозрахунків, як в народному господарстві, так і при сплаті населенням купленихтоварів і послуг [15].

Скорочується відповіднодо розгортання безготівкових розрахунків частка грошової маси поза банками дорівня, не більший за 4% ВВП, збільшуються основні грошові агрегати (зокрема,грошова маса М1 має перевищувати 15-20% ВВП), емісія (приріст грошової бази) неперевищує встановлених нормативів, знижується рівень доларизації грошовогообігу (не має перебільшувати 10% грошової маси в національній валюті, а обсягіноземної валюти готівкою до національної валюти готівкою — не більше 25%),зростає рівень монетизації економіки до значення, яке є достатнім для їїзабезпечення грошовою масою (не менш як 50% ВВП).

Обсяги наданих економіцікраїни кредитів мають забезпечувати фінансування обігових коштів підприємств внеобхідних для їх нормального функціонування розмірах, а також довгостроковеінвестування в народне господарство, яке забезпечує економічне зростання(кредитні надходження до економіки мають бути більшими за річний обсяг ВВП).При цьому облікова ставка НБУ не перевищує 10-відсотковий рівень, процентнаставка по державних паперах — 8,5%, а процентні ставки комерційних банків — 15%, створено економічні умови для зростання обсягів депозитів підприємств інаселення.

3. Інвестиційний сектор — обсягвітчизняних і іноземних інвестицій достатній не тільки для самовідтворенняекономіки, але й забезпечення економічного зростання країни. За світовимвиміром такий обсяг вітчизняних інвестицій має перевищувати 17% ВВП, а прямихіноземних — 5%.

4. Валютний сектор — обмінний курсгривні до іноземних валют є спочатку паритетним до темпів інфляції, а потім —стабільним, гривня стає вільно конвертованою валютою, обсяг золотовалютнихрезервів країни достатній для підтримання стабільності національної грошовоїодиниці (перевищує обсяг тримісячного імпорту). Позитивним є сальдозовнішньоекономічної діяльності, в ній відсутні бартерні операції, сальдоплатіжного балансу стає також нульовим або позитивним. Рівень забезпеченостінаціональної готівкової валюти валютними резервами має бути більшим за 100%.

5. Банківський сектор — наявністьстійкої до кон'юнктурних коливань на вітчизняному і світовому фінансовихринках, надійної і повнокровної банківської системи з автономним національнимбанком, спроможність цієї системи забезпечувати фінансування в необхіднихрозмірах народного господарства, населення та держави. Приріст первинної емісіїНБУ не більш за 20%.

6. Фондовий сектор — розвиток істановлення повноцінного фондового ринку, який має забезпечуватиреструктуризацію вітчизняної економіки, стимулювати вкладення збереженьнаселення і підприємств в її розвиток і фінансову стабілізацію, є стійким докон'юнктурних коливань на світовому фондовому ринку, національний індекс акційє стабільним. Наявність надійної і потужної системи захисту і примноження майнагромадян і господарюючих суб'єктів, яка б також забезпечувала вагому часткуфінансування реструктуризації економіки та її зростання.

7.Страховий сектор — становленнянадійного ринку страхових послуг, спроможного ефективно захищати майнові правата інтереси населення і господарюючих суб'єктів, суттєво впливати нареструктуризацію економіки і забезпечувати її зростання. Надходження страховихплатежів є більшим за 7% ВВП.

8.Внутрішньоекономічнийсектор— повністю здійснено перехід до ринкових відносин і створено повноцінну ринковуінфраструктуру, в наявності всі умови для сталого економічного зростаннянародногосподарського комплексу. Наявність достатнього рівня розвитку галузейта виробництв, які мають життєво важливе значення для функціонування держави яку звичайних, так і в екстремальних умовах і здатних забезпечити процесвідтворення незалежно від дії чинників, що створюють загрози економічнійбезпеці, а також замкнених циклів у ключових виробництвах, диверсифікованихзовнішніх джерел фінансових, сировинних, енергетичних ресурсів, участьвітчизняних виробників в міжнародній кооперації на вигідних для них та длядержави умовах (обсяг ВВП на душу населення від середнього по «сімці»розвинутих країн не менший за 50%, його щорічний приріст перебільшує 3%, часткаобробляючої промисловості в загальному обсязі промислової продукції не менша за70%, а частка машинобудування — 20%, витрати на НДКР — 2% ВВП, знос основнихфондів не перевищує 50%). Тіньовий сектор економіки не перевищує 10% ВВП.Вітчизняні валютні кошти повертаються з-за кордону, інфляція в цілому неперебільшує 3,1 % на рік, стають стабільними ціни [11].

9.Зовнішньоекономічнийсектор— позитивне сальдо зовнішньо-економічної діяльності, зростання експортунаукоємних, високо-технологічних товарів та послуг (частка в експортівисокотехнологічної продукції не менша за 15%, а продукції машинобудування — 40%), наявність тільки критичного імпорту (частка імпорту у внутрішньомуспоживанні не більша за 25%), відсутність бартерних операцій узовнішньоекономічній діяльності.

10.Соціально-економічнийсектор— створено економічні передумови для сталого зростання добробуту населення ізадоволення його потреб в якісному забезпеченні всіма видами соціальних послуг.Витримується баланс грошових доходів та витрат населення, відсутнязаборгованість із заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат. Дієефективна система трудових відносин і оплати праці, соціальні пільги і субсидіїнадаються лише незахищеним верствам населення. Реформована пенсійна системавідповідає з одного боку, вимогам ринкової економіки, а з другого — справедливому пенсійному забезпеченню. Рівень безробіття не перевищує 7%, розривміж 10% найбільш і 10% найменш забезпечених груп населення менший за 8 разів,частка населення за межею бідності — не перебільшує 10%, співвідношеннямінімальної і середньої зарплати не перевищує — 3 рази, подушне споживанняпродуктів споживання — не менше за 1500 ккал, співвідношення середніх пенсії тазарплати — не більше 0,7-1 разу.

Світовий, а такожвітчизняний, досвід надає можливість визначити порогові значення основнихіндикаторів безпечного стану економічної сфери. При визначенні порогових значеньіндикаторів, наведених вище, також використано порогові значення критеріївприєднання країн-кандидатів до Маастрихтської угоди, а саме: загальнийдержавний борг — 60% ВВП, загальний дефіцит бюджету — 3% ВВП, річний рівеньінфляції — 3,1%, річна процентна ставка по державних цінних паперах — 8,5%.

Аналіз макроекономічнихпоказників України свідчить, що з наведених вище індикаторів економічноїбезпеки порогові значення в 1999-2000 роках перевищено по переважній більшостіз них. Не перевищують порогові значення такі індикатори: обсяг видатківДержавного бюджету в % до ВВП, дефіцит Державного бюджету в % до ВВП,внутрішній державний борг у % до ВВП, витрати на обслуговування і погашеннявнутрішнього державного боргу у % до суми доходів Державного бюджету,заборгованість уряду за державними цінними паперами у % до ВВП, витрати наобслуговування і погашення зовнішнього державного боргу в % до ВВП, балансгрошових доходів та витрат населення, сальдо зовнішньоторговельного балансу,поточного рахунку і рахунку операцій з капіталом платіжного балансу [3].

З врахуванням курсуУкраїни на розбудову соціально орієнтованої ринкової економіки умови формуванняостанньої мають створюватися переважно за рахунок суттєвого вдосконалення іпоширення використання економічних важелів, що застосовуються органамидержавної виконавчої влади при виконанні регулюючої, захисної іконтрольно-примусової функцій держави.

Визначення національнихекономічних інтересів надає можливість перейти до розробки державної політикищодо забезпечення економічної безпеки у вигляді сукупності її основнихнапрямків (пріоритетів). З іншого боку, при визначенні пріоритетів економічноїбезпеки важливо враховувати загальнонаціональні пріоритети, серед яких насучасному етапі розвитку країни, насамперед треба назвати наступні, що більшоючастиною лежать у площині економіки [1]:

·    укріплення економічних засад державності і національної безпеки;продовження системних реформ у державі, економіці і суспільстві,

·    забезпечення критичної маси економічних перетворень, які бдозволили повніше задіяти ринкові механізми;

·    стабілізація виробництва і забезпечення економічного зростання;

·    глибока структурна перебудова національної економіки, утвердженнянауково-технологічної моделі її розвитку.


РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНИЙ ІНТЕРЕС ЯК РЕЗУЛЬТАТ ДІЯЛЬНОСТІРЕКЛАМНОЇ КОМПАНІЇ

3.1. Результат діяльності рекламної компанії

Реклама — це лише одна з багатьохскладових, що впливають на обсяги продажу продукту. До інших складових належатьціна, окремі атрибути продукту, умови сервісу, упаковка, потреби та смакиспоживачів, які постійно змінюються. Дуже важливим чинником є законодавство.Виокремити з усіх цих складових тільки дані про конкретний вплив реклами яктакої на продаж даного товару (виробу, послуги, ідеї) практично дуже важконавіть із допомогою сучасної обчислювальної техніки.

Споживач, який побачив рекламнезвернення, може купити рекламований у ньому товар пізніше, коли він буде матипотребу (таке явище уповільнення дії реклами має назву Carry-over-ефекту) [14].

Якщо рекламодавець послідовнопроводить кілька рекламних кампаній для одного продукту або одну для багатьохгруп продуктів паралельно, то вони «накладаються» одна на одну (має місце такзваний Spill-over-ефект), і дані щодо їхньої ефективності не можуть бути точнообраховані.

Справа ускладнюється тим, що навітьнайефективніша реклам­на кампанія далеко не завжди веде до негайного йвідчутного зростання обсягу продажу товару. Зарубіжні спеціалісти стверджують,що вплив рекламної кампанії може виявитися навіть через кілька років. Томунеобхідно протягом тривалого часу після проведення рекламної кампанії очікуватита підраховувати її результати.

Ось чому цілі, які виходять іззбільшення обсягу продажу товару, є не дуже ефективними. Проте показники обсягупродажу та отриманого у зв’язку з цим прибутку можна брати за основу для виборутоварів, що рекламуються безпосередньо в торгівлі (реклама на місці продажу таін.).

Для того щоб правильно визначити, щосаме треба купити і в якій кількості, а також як рекламувати товари, працівникиторгівлі мають проаналізувати:

·    задоволенийпопит;

·    незадоволенийпопит;

·    потенційніможливості продажу.

Аналіз задоволеного попиту базуєтьсяна даних звітів про продаж товарів за добу, тиждень, місяць, рік (занаростаючим підсумком), на аналізі товарів підвищеного попиту, індивідуальнихпокупок і претензій покупців до асортименту товарів, що є в магазині(торговельній точці) [12].

3.2.Економічний інтерес на прикладі рекламної діяльності в Україні

В Україні серіали також ідуть укращий ефірний час, але самі «картини з продовженням» зазвичай виготовленінайближчим сусідом, тобто Росією. Здавалося б, теми і проблеми, що порушуютьсяв них, близькі й зрозумілі нам, принаймні прийнятніші, ніж в американському чибразильському «милі».

Але ж і комерційні, а в нашій країнівони — найрейтинговіші, телеканали мають «стояти на варті» державної ідеології.Телебачення, як і раніше, виконує важливу виховну функцію, формуючи в аудиторіїсмаки й уподобання, допомагаючи молоді у виборі життєвого шляху. І нехай словадещо пафосні, але від цього їхня суть анітрохи не змінюється. Звичайно, добре,що, спостерігаючи за подвигами російських «ментів», дальнобійників, лікарів«швидкої допомоги», юнаки і дівчата нерідко вибирають відповідні професії, але,безперечно, тільки яскраві приклади співвітчизників допоможуть пробудити в нихнаціональну свідомість, повагу і довіру до вітчизняних державних інституцій.

Найпростіший вихід — заборонити трансляціюзарубіжного телепродукту! Однак одразу постає проблема — чим заповнити місця,що звільнилися, в програмній сітці? Телевізійному каналу, який працює 24 годинина добу, для заповнення свого ефіру потрібні 8736 годин продукту на рік. Вінйого або купує, або продукує. «Інтер», зокрема, вже не перший рік успішностворює «новини», документальні, публіцистичні, культурологічні, розважальніпрограми, ток-шоу. Проте з виробництвом кіно і серіалів усе набагато складніше.(От і виходить, що на сьогодні українське телебачення сидить «на голці» узарубіжних продавців, переважно, як я вже говорив, з Росії.) Нині у прайм-таймікожного каналу 3-4 лінійки серіального продукту по буднях. Таких днів у тижні,як відомо, 5. Тижнів на рік — 52. Помножмо 52 на 5 та на 3 лінійки і отримаємо780 годин на рік на один загальнонаціональний канал. А якщо таких у нас 3, товиходить 2340 годин, які необхідно заповнювати продуктом, бажано виробленим вУкраїні.

Вартість виробництва однієї годиниколивається від 50 до 100 тис. доларів. Візьмемо середнє — 75 тисяч. Отже,тільки для одного каналу треба інвестувати 58, а для трьох — 175 мільйонів.Тоді як загальний рекламний прибуток усіх національних каналів і мереж — зякого, власне, годуються телеканали — торік, наприклад, становив, за різнимиоцінками, від 105 до 130 мільйонів доларів. Розраховувати тільки на те, щоканали повинні самотужки інвестувати у власне виробництво, не можна. Ринок,звичайно, зростає, але поки що немає ресурсів, які дали б змогу виробитинеобхідну кількість ефірного продукту.

Бюджет телеканалу включає в себевитрати на створення різних форматів, технічне й технологічне обладнання,зарплату працівникам, податки, утримання каналу, виробництво новин тощо. Нетреба бути математиком, щоб зрозуміти: каналу не вистачить коштів ще й назйомки власних кінострічок, серіалів у потрібній кількості (говорю суто прозагальнонаціональні електронні засоби масової інформації, бо в невеликих,регіональних ситуація ще невтішніша). Проте оскільки ефірний час треба чимось«закривати», доводиться купувати. Ціни ж на ринку продажу доволі високі. УРосії, наприклад, упродовж останніх двох років вартість «довгогральної» стрічкизросла у 2-3 рази, тож придбання двох її показів нині коштує в середньому 20тисяч доларів за 1 серію.

В Україні торік спільними зусиллямибуло відзнято близько 70 (!!!) годин серіалів (тоді як потрібно 2300). У Росії— близько 2000 годин. Чи завжди було так? Ні. Сім років тому в наших країнахситуація в кіно-, телевиробництві була однакова — ніяка. Що відбувається всусідів? У? другій половині 90-х років ухвалено закон про державну підтримкукінематографії Російської Федерації, який, з одного боку, дає чітке визначеннянаціонального телекінопродукту, а з іншого — створює умови для подальшогоуспішного розвитку його виробництва [13]. У2-х напрямах:

Перший. У статті 12 зазначалося:«Звільняються від податків на додану вартість обороти з реалізаціїкінопродукції… і обороти з реалізації прав на використання цієїкінопродукції. Звільняються від податку на додану вартість обороти з реалізаціїробіт і послуг з виробництва фільму, виробництва кінолітопису, тиражуванняфільму, прокату фільму та показу фільму». Ці пільги скасували за кілька років,але індустрію було вже побудовано. Крім того, інвестиція у виробництво, а такожйого спонсорство вважаються витратами компанії-інвестора або спонсора, а нейдуть з прибутку, як у нас тепер.

Другий: 0,2% витратної частинибюджету країни — через Міністерство культури, інші відомства — щорічноспрямовували на виробництво національних кіно-, телефільмів (при цьому часткадержавного фінансування виробництва не повинна перевищувати 70% бюджетуфільму), які формували б ставлення громадськості до тих чи інших цінностей.Фактично на формування тієї самої державної ідеології.

Телекіногалузь у Росії почалапрацювати, «обросла» фахівцями, з’явилися серйозні компанії, передовітехнології, досвід. У результаті ця індустрія сьогодні непогано існує і зарахунок експорту, зокрема й до України. Крім того, сусіди демонструють намвдалий приклад кооперації комерційних компаній і державних відомств. Наприклад,є ціла низка телекінопродуктів з пайовими інвестиціями Міністерства культуриРосійської Федерації та телевізійних каналів, компаній — виробників фільмів.При цьому з кожним роком частка приватних інвестицій зростає.

У нашій країні є творчий потенціал:велика кількість вітчизняних професіоналів у справі кіно- і серіальноговиробництва запитана в тій-таки Москві. Хоча багато хто хотів би залишитися набатьківщині. Когось вдається втримати — усе-таки щось знімаємо й самі. І навітьуспішно експортуємо до Росії! Могли б знімати більше. Чесно кажучи, трохиприкро, коли російські компанії знімають свої серіали й кінострічки натериторії України. А з іншого боку, хоч якісь гроші залишаються в країні, оскількив процесі зазвичай задіяні й наші актори та організації, що допомагають укіновиробництві. До речі, кіно і серіали українського виробництва викликаютьінтерес: з нами активно співпрацюють російські інвестори, а вітчизняні хочуть,але не можуть. Законодавство робить це невигідним.

Складну ситуацію з виробництвомрозуміють багато державних організацій, менеджери, в тому числі на рівніміністрів. У нинішній законодавчій ситуації немає можливості її розв’язати.Насправді індустрія може «годуватися» з кількох джерел, але треба, щоб дляцього було створено умови. На старті — пільгові, хоча це й непопулярно, — щобупродовж кількох років відбудувати зруйновану кіноіндустрію.

 


ВИСНОВКИ

Економічні інтереси близькі до економічнихпотреб, і в той же час відмінні від них. Можна вважати, що економічні інтересице суспільна форма прояву і розвитку економічних потреб.

Економічний інтерес — це реальний,зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимулсоціальних дій щодо задоволення потреб.

Колективний інтерес —це сума однорідних інтересів, носіями яких є трудові колективи та інші групилюдей. Причому інтерес трудового колективу залежить від типу і форми власності.Скажімо, на приватнокапіталістичному підприємстві інтереси колективу і власникане співпадають.

Суспільний інтерес — цеінтерес усіх членів суспільства, який виражає держава. В класовому суспільствідержава виражає інтерес панівного класу.

Поява категорії«національні економічні інтереси» (національні інтереси в економічнійсфері) пов'язана із становленням будь-якої країни незалежною. Як об'єктивнийчинник, національні економічні інтереси є водночас категорією економічноїтеорії і політології, тісно переплітаються із категоріями економічного суверенітету,економічної безпеки, економічної сфери країни та її складовими тощо.

В цілому національніінтереси в економічній сфері визначаються необхідністю забезпечення добробутуукраїнського народу та посідання такого місця в світовому поділі праці, міжнароднійторгівлі та фінансах, яке б відповідало її природним, трудовим таінтелектуальним ресурсам, сприяло реалізації потенціалу великої європейськоїдержави.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     АндрееваЮ.В. Миссия и идеологические функции рекламы в современном мире // Инновации(рус.).- 2006.- № 3.- C.75-79.

/>2.     БовеК.Л., Аренс У.Ф. Современная реклама: Пер.с англ..- Тольятти: Изд. дом«ДОВГАНЬ», 1995.- 704 с.

/>3.     ДайновскийЮ.А. 505 приемов бизнеса: Маркетинг, менеджмент, реклама, торговля,производство, налоги, стимулирование труда: Науково-популярне видання: .- К.:А.С.К., 1998.- 272 c.

/>4.     ДенисонД., Тоби Л. Учебник по рекламе: Как стать известным, не тратя денег нарекламу.- Минск: Современное слово, 1997.- 320 c.

/>5.     ДяченкоТ.О. Реклама: минуле, сучасне, майбутнє // Формування ринкових відносин в Україні(укр.).- 2006.- № 5.- C.86-89.

/>6.     Картер Г.Эффективная реклама: Путеводитель для малого бизнеса: англ.- К.: Сирин; Либра,1998.- 204 c.

/>7.     КогутякЮ.І. Управління рекламною діяльністю на сучасному етапі: сутність та специфіка// Формування ринкових відносин в Україні (укр.).- 2005.- № 1.- C.130-135.

/>8.     Котлер Ф.Основы маркетинга: Краткий курс: Навчальне видання: англ.- М.: Вильямс, 2005.-656 c.

/>9.     ЛевешкоР.Н. Анализ эффективности рекламы: Навчальне видання.- К.: ВИРА-Р, 1999.- 112c.-Мокшанцев Р.И. Психология рекламы: Учебное пособие: Навчальне видання.- М.:Инфра-М, 2000.- 230 c.

/>10.   ПанкратовФ.Г., Серегина Т.К., Шахурин В.Г. Рекламная деятельность: Учебник: Навчальневидання: .- М.: Маркетинг, 1998.- 244 c.

/>11.   ПанкратовФ.Г., Серегина Т.К. Коммерческая деятельность: Учебник: .- 2-е изд..- М.:Маркетинг, 1996.- 328 c.

/>12.   Рекламнаядеятельность: Учебник: Навчальне видання.- 2-е изд., перераб.и доп..- М.:Маркетинг, 2000.- 364 c.

/>13.   РоматЕ.В. Реклама: Учебник: Навчальне видання.- 3-изд., перераб и доп..- К.-Х.:Студцентр, 2000.- 480 c.

/>14.   РосситерДж.Р., Перси Л. Реклама и продвижение товаров: англ.- СПб.: Питер, 2000.- 656c.

/>15.   СаркисянО.А., Груздева О.А., Красовский Г.В. Конспект рекламиста.- М.: НЬЮ-ТОН, 1999.-129 c.

еще рефераты
Еще работы по маркетингу