Реферат: Стратегія виходу на міжнародний ринок
Стратегія виходу на міжнародний ринок
Аналіз закордонних ринків. Мита
Мита (митні тарифи) є найбільш традиційним і загальноприйнятим засобомрегулювання зовнішньої торгівлі. Традиційно вони розглядаються як основнийінструмент захисту національного ринку, і саме на їхнє зниження були спрямованічисельні переговори про лібералізацію торгівлі, у тому числі в рамках СОТ. Щобтовар був пропущений через митний кордон держави той, хто його ввозить (вивозить),повинен сплатити в бюджет держави спеціальний податок, що залежить від вартостічи кількості ввезеного ( вивезеного) товару.
Імпортні митаіснують практично в усіх державах. Експорт обкладається митом лише у винятковихвипадках. Застосовувані ставки мита зібрані в імпортному й експортному митномутарифах. Митні правила в кожній державі мають свою специфіку, на яку потрібнозвертати саму пильну увагу.
Розглянемопорядок здійснення імпортних митних операцій у США як приклад роботи нанайбільш складному для українських товарів ринку.
А. Загальніпринципи і правила
Усі товари,ввезені в США, обкладаються митом, за винятком тих, котрі звільнені від їїспеціальною постановою.
Митне керуванняСША класифікує товар, і на підставі цього рішення експортер (іноземна фірма)одержує статус обкладання даного товару митом. Для класифікації потрібно податитаки відомості:
· докладнийопис товару;
· йогоосновне призначення;
· комерційнуназву в США;
· специфікаціюі хімічний аналіз;
· описметоду виробництва;
· кількістьскладових деталей і їхню вартість.
Митне керуванняСША може обкласти товар спеціальним митом за антидемпінговим законодавством,якщо “імпортні товари продаються чи можуть бути продані в США за ціною нижчаю,та, що вважається розумною”. Компенсаційне мито можуть накласти також на товар,експортери якого субсидуються урядом чи одержують від нього експортну премію.Нарешті, Митне керівництво США ( як і інші урядові органи) має право уводитиглобальну квоту, що визначає загальну кількість товару, що може бути завезене вСША за певний час. Тарифні квоти дозволяють ввезти деяку кількість товару,оплачувану митом меншого розміру, ниж звичайно.
Розглянемо особливостірегулювання імпорту в Японії, Південній Кореї, Китаї і Росії.
Генеральний курсімпортної політики Японії полягає у формуванні імпорту на максимально вигіднихдля Японії умовах. У митному тарифі Японії ставки мит згруповані в чотирьохстовпцях:
· загальні ставкимит;
· ставкимит, зафіксовані в СОТ;
· преференційніставки;
· тимчасовіставки мит, що вводяться на підставі Закону про тимчасові тарифні міри.
Преференційнийрежим по відношенню до країн Східної Європи поширюється тільки на Болгарію, Румунію.
Імпортні квоти вЯпонії поширюються на 77 товарних найменувань. Список товарів, що підлягаютьквотуванню, наведений у додатках до «Закону про контроль над іноземною валютоюі зовнішньою торгівлею». Основними товарами, на який поширюються імпортнінетарифні обмеження, є: молоко, сметана, сир, апельсини, яловичина, ананаси,фруктові і томатні соки та ін. У Японії поширене обмеження імпорту за допомогоювстановлення певних технічних вимог до товару, до його упакування,маркірування, відповідності нормам санітарного чи ветеринарного контролю і т.д.Основна увага при цьому звертається на якісні характеристики продукції, такі якекологічна чистота, рівень споживання енергії (для машинно-технічних виробів),дозування компонентів ( для фармакологічної продукції) і ін.
У РеспубліціКорея «Закон про митницю» містить положення про систему та процедури виконаннясвоїх обов'язків працівниками митниць у частині, що стосується митногоочищення, митних складів, транспортного забезпечення та ін. для належногоконтролю за потоком іноземних товарів і запобіганню контрабанди. Для звільненнявід податку чи зменшення розміру мита на імпортні товари в особливих випадкахприйнятий «Закон про регулювання оподатковування» і «Закон про заохоченняіноземних інвестицій».
З 1988 року вРеспубліці Корея введена система визначення тарифних ставок, з урахуванням«Системи упорядкованого опису і кодування товарів».
Згідно «Законупро митницю» визначаються ціни на товари, їх декларування, порядок визначеннятарифних ставок. Він також допускає певну гнучкість у плані зменшення мит,звільнення від них, чи відшкодування виплати вроздріб, щоб більш повноврахувати зміни в економіці, політику уряду за соціальними питаннями, освітнімиі іншими питаннями, а також враховуючи міжнародні угоди, практику і пільги.
У даний часосновними особливостями зовнішньої торгівлі Китаю є:
· контрольза обсягами імпорту й експорту;
· проведенняпільгової податкової політики по відношенню окремих країн (наприклад, безмитнийімпорт 20 % північно-корейських товарів, пільги за бартерною торгівлею з СНД);
· наявністьобмежень за реалізацією імпортних товарів всередині країни, обмеженнясамостійного виходу підприємств на зовнішній ринок.
У той самий часіснують високі імпортні мита і нетарифні бар'єри. Так, Китай сам будучи великимекспортером текстилю, стягує 80 % мито з імпортних текстильних виробів і 100 % –з виробів із синтетичних волокон. Імпортне мито по побутових електроприладахтакож становить 100 %, а по автомобілях – 180-220%. В цілому рівень мит становить22, 5 %, що перевищує середній рівень як розвинутих країн (5%), так і тих, що розвиваються(13%).
У ході реформКитай прийняв «Митний кодекс КНР», переглянув імпортно-експортний податковийрежим. Це зміцнило роль тарифів як економічних важелів.
Митний кодексРосійської Федерації передбачає такі види митних платежів:
· мито,податок з додаткової вартості, акцизи;
· збори завидачу і поновлення ліцензій митними органами;
· митнізбори за митне оформлення і т.д.
Експортний митнийтариф введений у Росії з 1992 року. Податки з додаткової вартості й акцизи зтоварів, що направляються на експорт не стягуються. Російський експортний тарифхарактеризується високим ступенем диференціації. Значне коло товарів взагалі виведенез сфери його дії.
Імпортний митнийтариф, на відміну від експортного, включає всі позиції товарної номенклатуриВЕД. Тариф має триколонну структуру. Базові ставки, затверджені урядом,наводяться в другому стовпчику. Ці ставки застосовуються при ввозі товарів, щовідбувають з країн, яким Росія надала режим найбільшого сприяння. Першийстовпчик містить преференційні ставки, що становлять 50 % від базових, атретину – максимальні ставки збільшеніпорівняно з базовими в 2 рази. Імпорт деяких товарів звільнений від митногообкладання. Найбільш високі мита встановлені на ввезення спиртних напоїв ( до100%). Високі ставки митного обкладання застосовуються також до ігристих вин,лососю, біжутерії, яхт, автомобілів і деяких інших товарів.
Як бачимо, митнезаконодавство здатне порушити самі сміливі плани роботи на зовнішньому ринку, ійого в першу чергу треба враховувати аналізуючи ринок. Це свого родунормативний параметр конкурентоспроможності товару, але не має відносин до йогоякісних особливостей.
Податкові гаваніта офшорні центри. У деяких країнах і на певних територіях існують пільги, якимикористаються переважно підприємці з-за кордону. В основному це пільги діючі втак званих податкових гаванях і офшорних центрах, у яких проводиться політиказалучення іноземних інвестицій шляхом надання їм широких податкових і іншихпільг.
У податковихгаванях подібні пільги, звичайно, даються всім іноземним компаніям, в офшорнихцентрах – тим іноземним компаніям, що здійснюють операції з нерезидентами.Однак, у багатьох випадках розходження між «гаванями» і «центрами» провестискладно.
Примітка
До числатериторій, що володіють вищезгаданими пільгами варто віднести Кіпр,Ліхтенштейн, Мальту, Монако, Нормандські о-ва, о. Мен, Гібралтар та ін.Елементи податкової гавані простежуються в Люксембурзі, Швейцарії, Ірландії,Греції. Пільговий режим для деяких видів міжнародних фінансових операцій діє вАвстралії, Австрії, Бельгії, Великобританії, Ірландії, Нідерландах, США.
Основні пільги вофшорних центрах. Прикладом офшорного центра можуть бути Нормандські острови, розташовані впротоці Ла-Манш. Вони здавна мають особливий політичний статус: формально невходять у З'єднане Королівство Великобританії і Північної Ірландії, а керуютьсябританським урядом. На цих островах для інвесторів діють істотні пільги. Крімнизького прибуткового податку в розмірі 20%, інших податків для резидентів наостровах немає. Іноземні компанії зареєстровані, але не займаютьсягосподарською діяльністю на цих островах, і тому, хто не є резидентами платятьще менше: тільки щорічний збір у розмірі 500 ф. ст. плюс 100 ф. ст. щорічногозбору на фінансову звітність.
Крім низькихподатків гавані і центри надають інвесторам і інші пільги. Наприклад, цедешевина і простота процедури реєстрації, що виробляється за кілька днів і обходитьсяв 0,5 – 3 тис. дол., відсутність валютних обмежень, митні пільги, простотафінансової звітності, охорона таємниці особистості власника компанії.
Усі ці перевагироблять офшорні компанії розповсюдженим варіантом для здійснення низки функцій.У результаті в світі нараховується кілька сотень тисяч іноземних фірм,зареєстрованих у податкових гаванях і офшорних центрах. Багато хто з них маютьсолідні активи: тільки американські прямі інвестиції складають кілька десятківмільярдів доларів.
Основні формигосподарської діяльності. Для гаваней і центрів характерний свій набір формгосподарської діяльності, пов'язаний з тим, що іноземні інвестори відкриваютьтут фірми не стільки з видобутком сировини, його переробкою і виробництвомтоварів, скільки для комерційної, фінансової, управлінської, фрахтової істрахової діяльності.
Холдинговікомпанії створюються з метою контролювати інші торгові і виробничі компаніїчерез володіння їхніми акціями, фінансувати їх і акумулювати їхні відсотки,дивіденди і роялті. Вигода розміщення холдингової компанії в податковій гаванічи центрі полягає в тому, що засновники холдингу уникають високогооподатковування у своїй країні через переведення активів в інші країни,наприклад, через позики. Найбільша кількість подібних холдингів розміщена вЛіхтенштейну, Швейцарії і Люксембурзі.
Інвестиційнікомпанії створюються в офшорних центрах і гаванях, звичайно, у виді фондів,активи яких складаються з цінних паперів, іншої власності і готівки. На основіцих активів вони можуть випускати і власні акції. Вигода створення інвестиційноїкомпанії складається насамперед у тому здебільшого у цих точок немає податку наприбутки від приросту капіталу, що знижує прибутковість фінансових операцій.Найкращими місцями є – Нормандські острови, о. Мен.
Страхові компаніїв зазначених країнах відкриваються переважно групами компаній для своїхнестатків. У світі нараховується біля півтори тисяч таких компаній, переважнона Бермудських островах.
Судноплавнікомпанії створюються для використання “зручного прапора”. Особливо багато такихкомпаній зареєстровано в Ліберії і Панамі, а з європейських країн – уСан-Марино і на Кіпру.
В останні рокиофшорні центри і податкові гавані активно освоюються українськими підприємцями.За деякими даними там діють тисячі офшорних компаній з українським капіталом.Найбільш популярні для інвесторів із СНД – Кіпр і Греція.
Вибір стратегіївиходу на зовнішній ринок
Ринок і йогоосновні характеристики. Ринок – це сфера обміну, і тому його не можна зрівнювати зторгівлею. Ринок – це особлива економічна категорія, а торгівля – галузьекономіки. До слова “ринок”, звичайно, додають який-небудь уточнюючий термін.Якщо сфера обміну, що цікавить нас, охоплює всю національну територію, товиходить “національний ринок країни” – Франції, Росії, Індії. «Світовий (міжнародний)ринок» – це сукупність національних ринків держав, зв'язки між якими опосередкованіміжнародною торгівлею, у тому числі торгівлею ліцензіями і послугами,міждержавним переміщенням капіталів і т.д. Якщо ж розглядати, наприклад,міжнародний обмін електронною апаратурою, ми отримаємо ринок даного товару,усередині якого зможемо виділити ринки комп'ютерів, відеомагнітофонів, музичнихцентрів, професійної відео- і звукозаписної апаратури і т.д. Поняття ринкутого, чи іншого товару надзвичайно важливе для фірми, що збирається вийти наміжнародний ринок чи уже діє там. Цим поняттям визначається вся сукупністьфірм, що функціонують у даній сфері обміну, отже, можна виявити потенційних іреальних конкурентів. Це має важливе значення для аналізу діяльності фірми, дляпланування її ринкової стратегії і тактики.
На ринку продавцяпрактично будь-який наявний товар, будь-які послуги знаходять негайний збут,навіть якщо вони і не цілком відповідають тим вимогам, що ставить до нихпокупець, головне – їх наявність. Кількість товарів відіграє головну роль. Якщотоварний асортимент бідний і масштаби виробництва невеликі, то конкуренціявідсутня.
На ринку покупцявідкриваються можливості вибору товару. Покупець порівнює між собою різновиди товарів,випущених різними виробниками, оцінює відповідності між своїми бажаннями іспоживчими властивостями товарів, між цими властивостями і ціною.
Для ринку покупцяхарактерне перевищення пропозиції над попитом, нехай воно навіть не дужевелике. Для сучасного міжнародного ринку характерний стан обумовлений як ”ринокпокупця”.
Склавши перелікможливих закордонних ринків, фірма повинна зайнятися їхнім добором іранжуванням. Країни-кандидати можна розставити відносно один одного за декількимикритеріями, наприклад, за такими:
· розмірринку;
· динамікаобсягу продажів на ринку;
· витрати,пов'язані з продажами;
· конкурентніпереваги;
· ступіньризику.
Ціль ранжуванняполягає у тому, щоб установити, який ринок забезпечить фірмі найбільш високийдовгостроковий прибуток на вкладений капітал.
Потенціалринку
Перше питання,яке потрібно вирішити, полягає в тому, чи існує вже пропозиція, аналогічнапропозиції вихідного на закордонний ринок підприємства. У разі позитивноївідповіді, варто вивчити обсяг наявного попиту і зробити коротко- ісередньострокове передбачення його розвитку. Якщо вихідний на ринок товар чипослуга нові, то варто проаналізувати дані про те, яким чином задовольняєтьсяпотреба, якій відповідає даний товар чи послуга. Необхідно також виявити аналогиі продукти-замінники, а потім визначити масштаби їхнього виробництва і збуту.
Доступністьринку
Як привабливийзакордонний ринок варто розглядати лише в тому разі, якщо фірма зможепроникнути на нього без значних витрат ресурсів і часу. Поверхневий аналіз умовдоступу на закордонний ринок може призвести до значних втрат для фірми-експортера.
Кожен ринокпевним чином організований, на ньому діє деяка сукупність суб’єктів і вінфункціонує за певними правилами.
Підприємствунеобхідні знання для аналізу доступності ринку через вивченнявнутрішньополітичної сфери, пізнання світу традицій і символів, системуорганізації захисту прав споживача.
Результатипроведених маркетингових досліджень дозволяють визначити найбільш привабливідля експортера ринки. Для цього отриману інформацію варто систематизувати занизкою ознак, що дозволяють вибрати кращі зовнішні ринки і їхні сегменти. Упроцесі дослідження закордонний ринок поділяють на окремі, відносно одноріднігрупи національних ринків. В основу їхньої подібності-розходження можуть бутипокладені критерії культурного чи мовного характеру, показники рівня життя, відношеннянаселення до того чи іншого товару, рівень після продажного сервісу і т.д. Наоснові цієї класифікації отримують сегменти по країнах.
Методисегментації можуть бути самими різними. Показники, за якими відбуваєтьсяугрупування ринків, залежать від характеристик товару, поведінці покупців ібагатьох інших. Сегментація ринків, що надається, з урахуванням відзначених характеристикносить попередній характер. Вона повинна бути уточнена на базі конкретнихцілей, що ставить перед собою підприємство-експортер.
Усистематизованому вигляді вихідні дані для аналізу кожного ринку можуть бутитакими ( у дужках приведені величини вагомих коефіцієнтів):
1Торгово-економічні відносини:
Торговий договіріз країною у експортера відсутній, торгові контакти мінімальні (–2 ).
Торговий договіріснує, обмежені контакти( –1 ).
Існує торговаугода, гарні торгові контакти (+1 ).
Існує протоколпро торгівлю, стійкі торгові зв'язки (+2 ).
2 Обмеження наторгівлю:
Ембарго на рядтоварів ( –1 ).
Відсутністьобмежень (0).
Режим найбільшогосприяння (+2).
3 Конкуренція:
Сильна (–2 ).
Середня (0).
Слабка (+1).
4 Вимоги доякості товару:
Дуже високі (–1).
На рівні світовихстандартів (0).
Нижче рівнясвітових стандартів (+1).
5 Умови збуту:
Ринокмонополізований (–1 ).
На ринку кількафірм (0).
На ринку багатодрібних фірм (+1 ).
6 Відносини зпотенційними покупцями:
У минуломуторгівлі не було (–2).
Незначні обсягиторгівлі (–1).
Епізодичніторгові контакти (+1 ).
Стійкі комерційнізв'язки (+2 ).
7 Ефективністьдії реклами:
Дуже рідкареклама ( –2 ).
Середній ступіньрекламного впливу( –1 ).
Високий ступіньрекламного впливу (+2 ).
8 Статистика йін. інформація про ринок і країну:
Практичновідсутня (–2).
Фрагментарна іненадійна (–1).
Численна інадійна (+2 ).
Для оцінкизакордонних ринків складається матриця, де по рядках розташовуються дані проринки, а по стовпцях – досліджувані ринки. Підсумовування вагових коефіцієнтівпо стовпцях покаже, які ринки більш сприятливі з погляду умов роботи, а які –менш.
Для більшдетальної оцінки маркетингової ситуації на закордонному ринку треба підсумувативагомі коефіцієнти всіх наведених факторів і зробити рейтинг ринків,використовуючи дані з табл.
Таблиця – Аналіз маркетинговоїситуації на закордонному ринку
Найменування фактора Характеристика фактора Вагомий коефіцієнт фактора 1 Розміри потенційного ринку (млн. $)— 50 (млн. $);
— від 30 до 50 (млн $);
— від 15 до 30 (млн $);
— від 8 до 15 (млн $);
— від 2 до 8 (млн $)
8
16
24
32
40
2 Динаміка росту продажів у результаті тестування товарів (% у рік)— -5 і більше;
— +5;
— < -5;
— ~ 0;
— < +5
6
12
18
20
30
3 Перспектива росту на найближчі 10 років (% у рік)— дуже погана перспектива (- 40% і більше);
— погана перспектива
( від -10 до -40 %);
— середня перспектива (немає знижень);
— гарна (10-40% росту);
— дуже гарна (40% і більш відсотків росту)
4
8
12
16
20
4 Сезонність експортного товару фірми, коли місцевий товар...— найбільш дешевий;
— продається за звичайною ціною;
— ще не проданий;
— відсутній як і будь-який інший імпортний товар;
— товар фірми всесезонний і продається постійно
10
20
-
50
30
5 Товар фірми коштує на даному ринку...— дуже дорого;
- дорого;
— стільки, скільки місцевий марочний;
- дешевше всіх;
8
16
32
40
6 До товару фірми відносяться...- дуже негативно;
- с деякою упередженістю;
- негативно тільки підлітки;
- нейтрально;
- позитивно
2
4
6
8
10
7 Потреба в товарі— відсутня у 75% регіону;
— відсутня у 50% регіону;
— відсутня у 25% регіону;
— скрізь позитивне відношення до товару;
- скрізь товар необхідний
4
8
12
16
20
8 Частота покупок товару— 2-3 рази на тиждень;
— 1 раз у 3 і більш місяців;
— 1 раз у 3 місяці;
— 1 раз у 4 тижні;
— 1 раз у 1-3 тижні
6
12
18
24
30
9 Відношення до специфічної властивості товару— не схвальне;
— байдуже;
— позитивне;
— дуже гарне
16
24
32
40
10 Відношення до товару торгових посередників— негативне;
— трохи негативне;
— байдуже;
— обережне оптимістичне;
— сприятливе
12
24
36
48
60
11 Пакування- потрібна нова;
- необхідні зміни;
- необхідна доробка;
- потрібно змінити напис;
- цілком прийнятна
10
20
30
40
50
12 Вид активності конкурентів- цінова війна;
- рекламна атака (від 3-х і більш союзників);
- рекламна атака 1-2 конкурентів;
- низька рекламна активність;
- нема конкурентів
10
20
30
40
50
13 Необхідний обсяг ринкових досліджень для пристосування товару до ринку— дуже великий (до 1 року);
— середній (до 0,5 року);
— малий (до 3 місяців);
— незначний (1 місяць);
— нульовий
12
24
36
48
60
Таким чином,запропонована методика дозволяє виділити країни і ринки, на яких мінімум витратпо просуванню товарів забезпечить максимальний прибуток з урахуванням поставленоїмети виходу на ринок.
Форми присутностіфірми за кордоном. Прийнявши вирішення про розгортання міжнародної діяльності, фірма повиннавибрати найкращий спосіб виходу на обраний ринок. Вона може вибирати один знаступних видів зовнішньоекономічної діяльності: експорт, спільне підприємництвоабо пряме інвестування за кордоном.
Найпростішимспособом вступу в діяльність на закордонному ринку є експорт. Нерегулярнийекспорт — це пасивний рівень залучення, коли фірма час від часу експортуєтовари місцевим оптовикам, що становлять закордонні фірми. Активний експорт маємісце в разі, коли фірма задається метою розширити свої експортні операції наконкретному ринку.
Фірма можеекспортувати свій товар кількома способами:
1) Передачаповноважень по експорту. Це така система збуту, коли компанія, що володіє оптовоюмережею в одній або декількох закордонних країнах, надає її за певну плату врозпорядження компанії-експортера, потенціал якої недостатній для проведеннясамостійних операцій на міжнародному ринку.
2) Експортнафраншиза.Франшиза — це розвинена система збуту, при якій підприємство виступає якелемент великої корпорації з відомим товарним знаком, логотипом, визнанимрівнем менеджменту, ексклюзивною технологією та обладненням, якісною продукцієюі високим рівнем обслуговування. Франчайзер продає своє право іншій компанії(франчайзі), що оплачує їх за допомогою періодичних платежів і бере на себезобов'язання виконувати всі технологічні умови виробництва і збуту продукції,рекомендовані франчайзером і діяти від його імені.
Міжнародна франшизадозволяє франчайзеру бути присутнім на багатьох ринках без додаткових витрат ібути упевненим у тому, що його торгова марка надійно захищена, оскільки такийзахист в інтересах франчайзі, тобто компанії, що одержала франшизу. Останнябере на себе видатки по впровадженню на ринок і несе всі поточні витрати.
Одним з перевагтакого методу є висока швидкість створення мережі франшиз в одній чи декількохкраїнах на великих і на невеликих ринках. Чисельність фірм-учасниць, що працюютьна умовах франшизи постійно зростає. Франчайзер передає функції розвитку,стимулювання збуту і контролю національної мережі одній великій компанії, томущо успіх одного великого договору о франшизі відбивається на стані всієїсукупності подібних договорів.
Описана системазбуту підходить як для товарів споживчого попиту, так і для продукціїпромислового призначення.
3) Комерційніпосередники. Цефізичні чи юридичні особи, яких, звичайно, називають агентами і, які, будучидуже численними, служать посередниками в міжнародній торгівлі, роблячи послугиусіх видів і найчастіше займаючись відразу декількома видами діяльності відповіднодо наявних можливостей.
Комерційнихпосередників можна охарактеризувати за двома критеріями: способом їхньоївинагороди і за міцністю зв'язків, що з'єднують їх з експортером.
Міжнародниймаклер, агент із закупівлі, агент у справах продажу і комісійний агент – усі цічотири категорії одержують винагороду у вигляді комісійних, і зв’язок, щоз'єднує їх з експортером стає тісним.
Агент поміжнародній торгівлі, концесіонер і імпортер-дистриб¢ютор одержують винагороду увигляді торгової націнки. При тому, що співробітництво від першого доостаннього також стає більш тісним.
Ще однимзагальним напрямком виходу на закордонний ринок є з'єднання зусиль зкомерційними підприємствами країни — партнера з метою створення виробничих імаркетингових потужностей.
Спільнапідприємницька діяльність відрізняється від експорту тим, що формуєтьсяпартнерство, у результаті якого за кордоном створюються ті або інші виробничі потужності.
Існують чотиритипи спільної діяльності:
1) Ліцензування. Це один з найбільш простихшляхів залучення виробника в міжнародний маркетинг. Ліцензіар вступає в угоду зліцензіатом на закордонному ринку, пропонуючи права на використання виробничогопроцесу, товарного знаку, патенту, торгового секрету, або якоїсь іншої цінноїзначимості в обмін на гонорар або ліцензійний платіж. Ліцензіар одержує вихідна ринок з мінімальним ризиком, а ліцензіатові не доводиться починати з нуля,тому що він відразу одержує виробничий досвід, добре відомий товар або ім'я.
Потенційнінедоліки ліцензування в тому, що при ньому фірма має у своєму розпорядженніменший контроль над ліцензіатом, ніж над своїм знову створеним підприємством.
2) Підрядневиробництво.Одним з варіантів діяльності за кордоном є укладання контракту з місцевимивиробниками на випуск товару. Недолік підрядного виробництва складається внедостатньому контролі фірми — експортера за процесом виробництва. У той самийчас воно дає фірмі можливість розгорнути діяльність швидше і з меншим ризиком.
3) Керування законтрактом. Уцьому разі фірма представляє закордонному партнерові «ноу-хау» вгалузі керування, а партнер забезпечує необхідний капітал. Таким способомекспортує не товар, а скоріше управлінські послуги.
4) Підприємстваспільного володіння. Підприємство спільного володіння — це об'єднання зусиль закордонних імісцевих вкладників капіталу з метою створення місцевого комерційногопідприємства, яким вони володіють і керують спільно. Закордонний інвестор можекупити собі частку в місцевому підприємстві, місцева фірма може купити собічастку у вже існуючому місцевому підприємстві закордонної фірми або обидвісторони можуть спільними зусиллями створити зовсім нове підприємство.
5) Прямеінвестування. Найбільшповною формою залучення партнерів у діяльність на закордонному ринку єінвестування капіталу в створенні за кордоном власних виробничих абоскладальних підприємств. Пряме інвестування заохочується з боку приймаючої країнибагатьма торговими, фінансовими і податковими пільгами, що дозволяє знижуватирівень витрат на матеріали, транспорт і робочу силу.