Реферат: Сировинна база і напрямки розвитку хутряної промисловості

Технічний коледж

Національного університету „Львівська політехніка”

 

Виконавець – студент групи 23- К

Спеціальності  6.050113”Комерційна діяльність”

ІГНАТЕНКО ВІТАЛІЙ

         ОЦІНКА — А(відмінно)

Викладач к.т.н.Володимир Сиротенко(Вербицький)

Реферат з предмету

„Комерційне товарознавство”

на тему:

„Сировинна база і напрямки розвитку

 хутряної промисловості”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Планреферату:

1.Хутрові шкурки.

2.Хутряні шкурки.

3.Хімічний склад.

4. Вплив на якість волосяного і шкіряногопокрову умов проживання і годівлі тварин.

5.Вплив на якість шірок статі, віку ігеографічного розташування.

6.Первинна обробка шкурок.

7.Сортування сировини.

8.Стандартизація, класифікація і сортуванняхутрових виробів.


            Хутрові шкурки – це шкурки диких тварин, отримані приполюванні. А також шкурки диких звірів, вирощених в звірогосподарствах.

            Хутряні шкурки –шкурки, одерждані здомашніх тварин.

            У зв’язку з мріями про вступ в ЕС та НАТО,Україна вимушена сповідувати Західні цінності, в тому числі і ті, що спорвідуєГрін Піс. Саме з-за цього Україна, в якій останні десятирпіччя різкозменьшилась кількість дикого звіра, вимушена обмежити мисливство і внести вчервону книгу  звірів, які колись були основою пушного промислу. В більшостірегіонів мисливство дуже обмежено і не грає будь якої ролі в постачаннісировини для хутряної промисловості. Єдиними регіонами, де ще  провадитьсязаготівля хутряної сировини є Карпати, Кримські гори та Таврійські степи.

Завдяки заповідниками вдалося зберегти відвинищення чимало рідкісних цінних звірів (бобер річковий,видра, вихухоль та ін.).

Длязбільшення кількості промислових звірів здійснюється акліматизація і реакліматизаціякорисних для людини тварин.

Акліматизація — пристосування популяціїввезених тварин до умов новогосередовища. Звичайно, цей етап характеризуєтьсязрос­танням чисельності звірів, їх розселенням і пристосуванням до нових умовіснування. Були завезені та акліматизовані ондатра, нутрія, норка американська,лисиця сріблясто-чорна та ін.

Реаакліматизація — розселення тварин у тірайони, де вони ко­лись розводилися. Так, упромислово-мисливські господарства були завезені бобер, заєць-русак,вихухоль та ін.

Нинінайбільшого розвитку набуло звірівництво. Вартість про­дукції звірівництва в загальному обсязі заготівлішкурок становить близько 99%.

Метою звірівництва є виробництво шкурокцінних хутряних зві­рів у великій кількості, однорідних закольором і структурою волоса, які бвідповідали вимогам внутрішнього і світового ринку.

На сьогодні у звірівництві намітилася економічнообгрунтована тенденція до концентрації і вузької спеціалізації (за видамизвірів) — з високим ступенем механізації виробничих процесів, особливо кормо-приготування. Спеціалізація звірогосподарств залежить, передусім, від географічного розташування і можливостейорганізації кормової бази. Підвищення продуктивності хутряних звірівтісно пов'язане із селекційною роботою,дотриманням вимог годування й утримання, кваліфікацією звіроводів.

ВУкраїні 90% виробництва цінного хутра припадає на норку, 5% — насріблясто-чорну лисицю, 4% — на песця, 1% — інші види.

Основні імпортери українського хутра — Італія,Греція, Туреччина, Іспанія, Німеччина, США, Японія.

Здомашніх тварин для хутряної промисловості використовують кролів, баранів такіз.

Кролівництво- важлива галузь тваринництва, що, крім м'яса, дає велику кількість дешевої сировини дляхутряної промисловості.

Нинімайже 95% кроликів розводиться у одноосібників. Спрямований відбір і їх підбірсприяли тому, що кролики набули такихцінних господарсько-корисних ознак, як великі розміри, густий волосянийпокрив гарних кольорів, довгий і густий пух. Цін­ним є також те, що кроликирозмножуються протягом усього року.Промислове значення мають 14 порід іпорідних груп кроликів: шиншила, сірий і білий велетень, сріблястий,чорно-бурий, мардер, метелик і багато інших

На жаль,після отримання Незалежності, кролівництво, як галузь, було практично знищено,спожитвча кооперація, яка займалась заготівлею кролячих шкірок, переживаючикризу, ліквідувала заготконтори, до того ж був ліквідований журнал„Кролівництво”, який об’єднува любителів. Нині кролики залишились лише умалочисленних розрізнених любителів. .

Вівчарство в Україні набуло широкого розвитку, яке ведетьсяза різними напрямами. Так, у невеликій кількостірозводять, головним чином, метисів каракульної породи, а на півдні — смушкової,у інших районах крім них — тонкорунної, напівтонкорунної, напівгру-бововняної ігрубововняної породи овець.Різні зональні природнокліматичні умови значноюмірою впли­нули на концентрацію певних порід овець в окремих районах: асканійська та цигайська — в степовій зоні;каракульницька — в Дніпро­петровській, Кримській, Чернівецькій таОдеській областях; соколь­ська — в Полтавській. Основою вівчарської зони єстепові області, де знаходиться понад 60%' усього поголів'я. Нажаль, породакарпатська тонкорунна, якою славилась дорадянська Галичина, за роки радянськоївлади занепала і витіснена Романською породою.Зараз, коли колгоспи знищено,ферми зруйновано, вівчарство повертається в Карпати.

Ухутряному виробництві використовуються шкурки ягнят і дорослих овець.

На жаль, в Україні не виробляється обладнанняпервинної обробки і переробки шкір. За часи СРСР виробництво такого обладнанябуло зосереджено в Татарстані. Тому зараз обладнання ми імпортуємо, переважноз Італії. Поскільки великих кожевених виробництв на Україні не залишилось, амалим підприємствам  італійське обладнання не по кишені, шкірки в Україні восновному піддаються лише первинній обробці, а сама переробка шкіриздійснюється вже за рубежем.

Класифікацій асортименту хутрово-хутряноїсировини

Хутрово-хутряна сировина — це ще не вичинені,тобто зняті з тушок і, як правило, законсервовані шкурки (шкури) хутрянихзвірів та свійських тварин, а такожморського звіра, які за якістю волосяного покриву, шкірної тканини придатні для виготовлення виробів.Засезоном добування шкурки звірів і свійських тварин поділя­ють на зимові та веснянівиди.

До зимових видів відносять шкурки звірів, яких добувають у зимовийперіод через їхню найвищу якість волосяного покриву (лисиця, песець, білка, таін.).

Веснянимивидами хутрово-хутряної сировини називають шкурки звірів, яких добуваютьголовним чином навесні або восени, оскільки у зимовий період вони перебувають усплячці, а їхній про­мисел ускладнений (байбак, ховрашок, кріт та ін.).

До зимових видів свійських тварин відносяться шкурки собак, кішок,кролів, а також шкурки дорослих овець (осіннього забою).

До весняних видів відносяться шкурки молодняку овець, кіз, коней, великої рогатої худоби, північного оленя,який народжується в основному навесні.

Хімічний склад. Шкірний покрив складається зводи, білків, жирів, вуглеводів і мінеральних солей.

Вода в парній шкурі (тільки що знятої зтварини) становить 75%. У шкурах молодихзвірів води більше, ніж у шкурах старих.

          Білки становлять 25-40% і представлені волокнистими білками (колаген,еластин, ретикулін, кератин) і глобулярними (альбуміни, глобуліни, муцини і мукоїди). Білки складаються з вуглецю (50-55%), кисню(19-24%), азоту (15-19%), водню (6,6-7,5%) і сірки (0,3-2,4%).

          Мінеральнихречовин у шкурі приблизно 1 %. Вони представленікарбонатами, фосфатами, сульфатами, хлоридами натрію, кальцію, заліза, магнію.

Вуглеводи у шкурках представлені моно- і полісахаридами, їхне більше 2% сухого залишку.

Жири і жироподібні речовини розташовані вепідермісу, в саль­них залозах, термостатичному і сітчастому шарах дерми, ужирових клітинах підшкірної клітковини. Захімічною природою жироподібні речовини є різними.

Пігменти (Меланіни) знаходяться у клітинахдерми та епідер­місу, надають колірділянкам шкіри, що не покриті волоссям.Завдяки їм  колір шкірокзмінюється від світло-рудого до чорного.

Ферменти (прискорювачі реакції) — речовини, що виробляються живою клітиною і беруть участь в обміні речовин.

Якість волосяного і шкірного покриву

Окремішкурки кожного виду хутряної сировини відрізняються одна від одної товарнимивластивостями. В основі цих відмін лежать біологічні ознаки волосяного покриву і шкірноїтканини, які змінюються під впливом різних чинниківзовнішнього середовища (умов годуван­ня іутримання, статі, віку, сезону, географічного району проживання, індивідуальнихособливостей організму).

Якість волосяного і шкірного покривузалежно від умов проживання і годування тварин. На властивості й будову воло­сяногопокриву значно впливає спосіб життя звірів: наземний, підзем­ний,земноводний або водний.

Наземнізвірі мають різко виражену різницю в опушенні окре­мих частин тіла: хребет завжди вкритий значногустішим та темнішим волосяним покривом ніж черево. На 1см хребта уназемних звірів припадає від 4 до 20 тис.волосин, на один покривний волос — від 4 до 20-30 пухових. Серцевинаволоса займає від 50 до 94% діаметра. Шкірна тканина на хребті товстіша ніж начереві.

У земноводних звірів (видра, бобер, норка,нутрія, ондатра) чере­во вкрите більш густішим волосянимпокривом ніж хребет. Кількість волосся на 1см2 хребта більше ніж уназемних — від 10 до 50 тис. волосин, на один покривний від 30 до 200-300пухових волосин. Сер­цевина волоса займає не більше 50% діаметра. Забарвленняволося­ного покриву і товщина шкірної тканини у більшості видів є майжеоднаковою.

Звірі,які проводять більшу частину життя під землею, вкриті одноманітнимволосяним покривом. Напрямний і остьовий волос трошки довший за пуховий. Незначна різниця у щільності волосяного покривуна хребті та череві на 1см 12,5 тис. і 10,2 тис. волосин відповідно. Шкірний покрив на череві товстіший,ніж на хребті. Колір шкурки однаковий на усіх ділянках.

Волосяний покрив морських звірів залежитьвід віку. Наприклад, у малят тюленів він дуже густий, а у дорослих — грубий ірідкий, тому що під шкірою міститься товстий шар жиру. Довжина остьового воло­са тюленів 12-13мм, пухових 6-8мм. На 1см2 волосяногопокриву припадає майже 500 волосин.

Умовидобування корму для диких звірів відіграють важливу роль для розвитку їхволосяного і шкірного покривів.

При розведенні звірів у клітках,створюючи їм відповідні умови утримання та годування,можна досягти значних змін розмірів шку­рок, кольору, висоти, густотиволосяного покриву.

Вплив на якість шкурок статі. Шкурки самців і самок звірів та домашніх тварин відрізняються низкою ознак. Шкурки самок більшості звірів дрібніші від шкурок самців і мають значноніжніший і менш пишний волосяний покрив. Тільки у бобрів таамериканської шиншили самки крупніші засамців. Значна різниця у розмірах самок та самців (сікачів) у морськихкотиків. У деяких видів звірів самці відрізняються від самок забарвленням, атакож більшою товщиною шкірної тканини. У гренландських тюленів обарвленнядорослого самця (лисуна) відріз­няється від обарвлення самки (утельгі). Убаранів волосяний покрив значно грубіший, а шкірна тканина товстіша порівняноіз шкурами овець.

У норки значна різниця властивостейшкурок самців та самок. Шкурки самців мають значножорсткіше волосся, потовщену шкіру, що впливає на призначення цьогонапівфабрикату.

Вплив віку. Характерна зміна в будові та властивос­тяхволосяного покриву і шкірної тканини залежно від віку тварини. Первинний волосяний покрив відрізняється від волосяного покривудорослих звірів м'якістю, він легко повстяніє, низький; остьовий волос мало відрізняється від пухового. Шкірнийпокрив малят звірів тонкий, маломіцний. У зв'язку з низькою якістю такішкурки біль­шості хутрових звірів не заготовляють.

Вікова різниця в якості волосяного і шкірного покривів свійсь­ких тварин і морського звіра дуже велика.Наприклад, шкурки ягнят каракульських і смушкових порід мають найбільшуцінність у перші дні після народження. При подальшому зростанні ягнят волосянийпокрив переростає, завитки втрачають форму і якість шкурки знижу­ється.

Шкурки теляти північного оленя (пижик) до одного місяця мають найцінніший волосяний покрив із добрерозвиненим пуховим волоссям.

Дитятюленів (більок) у перший місяць життя втрачають пух­настий м'який волосянийпокрив білого або жовтуватого кольору. Шкуридорослих тварин вкриті грубим низьким волосяним покривом без пуха.

Шкуркимолодняка інших видів свійських тварин (козеня, опойок, лоша, пижик), віднесених до весняних видів, до певного віку маютьвисоку якість волосяного покриву.Сезоннамінливість пов'язана ізпристосуванням організму тва­рин до температурних змін зовнішньогосередовища.

Кількість,характер і строки линяння тварин визначаються рядом чинників: віком і видомтварин, кліматом і умовами утримання й годування. Зимовий і літній волосянийпокрив звірів більшості видів відрізняєтьсяза кольором густотою, висотою, різним співвідно­шенням остьового іпухового волоса, його формою і будовою. Зміна волосяного покриву тваринназивається линянням.

Убільшості тварин волосяний покрив линяє двічі на рік. Звірі, які впадають узимову сплячку, після весняного пробудження линя­ють фактично протягом усьоголіта.

Линяння звірів різних видів залежить відпевної пори року, при­чому в межах одного району звірірізних видів линяють по-різному залежно від кліматичних змін оточуючогосередовища.

Залежність линяння від віку виявляється в тому,що у більшості видів звірів молодняк линяє пізніше, ніждорослі тварини.

Спостерігаєтьсятакож залежність линяння від статі. Навесні самки звірів багатьох видів линяютьраніше самців.

Шкірнатканина значно змінюється залежно від пори року за щільністю, товщиною і кольором.Восени шкірний покрив різко по­товщується,стає більш пухким, з великою кількістю жирових відкла­день. У тваринзимового забою шкурка порівняно тонка й щільна.

Навесні шкірна тканина знов потовщується, але немає жирових відкладень. Літнішкурки характеризуються потовщеною і грубуватою мездрою. Утварин з пігментованим волосом змінюється колір шкір­ної тканини залежно відпори року. З линянням пов'язане утворення темнихплям на міздрі. Це пояснюється більш глибоким заляганням коренів волосана цих ділянках.

Процеслиняння хутрових звірів має визначену топографічну закономірність.

Линяння починається у визначених«центрах линяння» і далі розповсюджується у послідовності, щопритаманна для кожного виду. У більшості хутрових звірів весняне линянняпочинається з голови, передніх лап, потім на шиї, лопатках, передня частинахребта, боках і завершується на хвості. При цьомузмінюється і колір шкірної тка­нини.

Сезонна зміна товарних властивостей волосяногопокриву і шкірної тканини є основною ознакою визначення сорту шкурок тва­рин, додатковою ознакою є інтенсивністьпігментації шкірної тканини.Від сезонних змін волосяного і шкірногопокривів тварин зале­жить розподіл шкурок за сортами і групами дефектів (табл.1.2).

Табл.1.2.

Характеристикаволосяного покриву і шкірної тканини шкурок у різніпори року (для більшості хутряних звірів)

Пора року Волосяний покрив Шкірна тканина Оцінка якості шкурки Зима Повноволосий з щільним пухом і остю Тонка, еластична Сорт 1-й Пізня зима Трохи перестиглий, тьмянуватий Сухувата Сорт 1-й з пороками Рання весна Перестиглий, сухуватий Суха Сорт 1-й з пороками Весна Пух і остьовий волос випадають Пігментована, потовщена, рихла Нестандартна Літо Рідкий, майже без пуху Тонка, суха

-II-

Рання осінь Літній, рідкий, короткий, що росте Товста, рихла, з великим вмістом жиру, пігментована

-II -

Осінь Новий, напівволосяний Потовщена, пігментована Сорт 3-й

Пізня осінь

або рання

весна

Трохи недостиглий

Трохи потовщена

із слабкою

синюватістю

Сорт 2-й

Сорт шкурки визначається ступенем розвиненості волосяного покриву тавластивостями шкірної тканини.

Зміна забарвлення волосяного покриву відповідно до зміни сезону року називається диморфізмом. Такзаєць-біляк, лаока, песець білий влітку, мають волосяний покрив нахребті та боках брунатного кольору, а взимку — сніжно-білого. Сезоннамінливість забарвлення може бути повною(білий пісець, горностай, ласка, заєць-біляк) і част­ковою (заєць-русак)

Географічний вплив. Якість шкурок звірів умежах одного виду залежить від районуїхнього проживання, середовища існування. Найбільше вона виражена у наземних тварин, менше — у земноводних 1майже непомітна у підземних.

Температура оточуючого середовища впливає на розмір шку­рок, пишність,м'якість і колір волосяного покриву. Зі зниженням температури розміри тіла збільшуються, але тільки у межах певного інтервалутемператури оточуючого середовища. Поза межами цього температурного інтервалу, при подальшій зміні температури, виника­ютьзворотні зміни розмірів тіла звірів. Це пов'язано із терморегуля­цією організму.

Північні звірі мають густий, пишнийволосяний покрив, тонку і щільну шкірну тканину.

У пустельних районах з різко континентальним, але менш хо­лодним кліматом, шкурки мають менш густий іпишний, але грубува­тий волосяний покрив із забарвленням рудуватого і рудоговідтінків. Шкірна тканина середня за товщиною і щільністю.

Звірі, які живуть у вологому кліматі,мають більш грубіший во­лосяний покрив.

Шкірна тканина у звірів у різних районах проживання є теж різною: чимсильніше розвинений волосяний покрив, тим тонша шкірна тканина.

У зв'язку із географічною мінливістю більшість шкурок деяких звірівподіляють за кряжами .

Кряж — сукупність товарних властивостей(колір, висота, гус­тота, м'якість волосяного покриву, розмір шкурки), якіпритаманні для хутрових звірів одного виду, що водяться у певному географіч­номурегіоні.

Так, наприклад, шкурки білки, що добуті у східній частині Якутії, на Охотському узбережжі, Камчатці, впівнічних районах Чи­тинської області відносять до Якутського кряжу. Шкуркицього кряжу відрізняються особливо пишним шовковистим волосяним покривомтемно-сірого кольору з блакитним відтінком.Шкурки білки, що добуті у європейській частині Росії, України відносять доПівнічно-Цент-рального кряжу. Вони мають грубуватий, менш пишний волосянийпокрив темно-сірого або сірого кольору, зрудою смугою по хребту (горболисисть).

Виключення складають тільки шкурки горностая. їхтоварні властивості практично однакові не залежно відрегіону обітання. Але за стандартом шкурки горностая поділяють на вісім кряжівзалежно від різниці у первинній обробці (відкритий або закритий огузок, міздряіз знятою плівкою або без неї, лапки з костями або без кісток та ін.).

Індивідуальна мінливість — це зміни у межах одного виду, які маютьіндивідуальний характер і обумовлені спадковістю або відміна­ми в умовах існування. Індивідуальна мінливість може виявлятись узабарвленні, висоті, густоті, м'якості волосяного покриву, розмірі шкурок.Найбільше виявляється індивідуальна мінливість у забарв­ленні звіра. Індивідуальна мінливість у окремих видів виражена слабо (бобер,видра), у інших — сильно (білка, соболь, куниця).

У свійських тварин індивідуальнівідмінності теж помітні. На­приклад, у шкурах каракульських ягнят поряд ізвідмінностями щодо забарвлення дуже виразно помітнівідмінності характеру, будови і розмірів завитків.

Інколи трапляються шкурки з різнимивідтінками забарвлення волосяного покриву, щовідрізняються від типового. До них відно­сяться випадки альбінізму, меланізму,хромізму.

Шкурки повних альбіносів мають білий, грубуватий і досить рідкий волосяний покрив. У них рожевий кінчикноса, червоні очі й білуваті кігті. Альбіноси зустрічаються серед усіхвидів звірів. У деякої частини альбіносів забарвлення волосяного покриву значноменше, ніж у нормальних тварин, але воно нечисто біле. Це поясню­ється повною або частковою відсутністю пігменту уволосяній та шкірній тканині.

Меланізм спостерігається за наявності лишечорного пігменту. Меланісти бувають повні й часткові. Трапляються чорні вовки,лиси­ці, зайці, нутрії, норки тощо.

Хромісти мають яскраво руде забарвлення зарахунок жовтого пігменту, зустрічаютьсявони серед тхорів, вовків й інших звірів.

У окремих звірів волосяний покрив має сивий волос (бобер, соболь).

Мінливість у забарвленні викликаєнеобхідність поділяти шкур­ки під час сортування за кольоровими категоріями.

Практичне значення індивідуальної мінливості полягає у тому, що оригінальне забарвлення хутра можна передатибагатьом тваринам шляхом селекційної роботи. Прикладом можуть бутинорки, нутрії, каракуль та ін.

Первинна обробка шкурок

Якість хутряної сировини залежить від природних властивостей і від якості первинної обробки. Принезадовільному проведенні опе­рацій первинної обробки виникають різні дефекти,які значно знижу­ють якість шкурок, а інколи переводять їх на брак.

Первинна обробка складається з підготовкитушки тварини до знімання шкурки, знежирювання, правлення і консервування. Метапервинної обробки — приведення шкурки в такий стан, заякого досить довго зберігалися бвластивості волосяного покриву і шкірної тканини.

Існуютьтри основних способи знімання шкурок: панчохою, трубкою, пластом

Панчохою знімають шкурки з колонка т ласки, а інколиі соболя. При зніманні шкурок підрізи роблять нав­коло рота, підрізаючи носовіхрящі, після чого поступово стягують шкурку до озадка.

Трубкоюзнімають шкурки з більшості звірів: роблять основнірозрізи по задньому боку задніх лап, по внутрішньому боку передніх лап, поозадку. Шкурку стягують від озадка до голови.

При зніманні пластом роблять три розрізи: поздовжній — від нижньої губи по середній лінії черева, і двапоперечних — по лініях на рівні задніх і передніх лап. Цей спосібвикористовують для знімання шкур з великих тварин, а також з більшості веснянихвидів.

Знежирювання — це видалення з мездри жирових відкладень. Необхідність знежирювання викликана рядом обставин: підшкірний жирзапобігає випаровуванню вологи під час сушіння шкурок.

Правлення — це насаджування шкурок наспеціальні правила певної форми (відповідно до стандарту). Форма правил залежитьвід виду тварини, способу знімання.Наприклад, шкури, зняті пластом, правлять на дошках, рамах, щитах.

Усі шкури насаджують на правила мездроюназовні. Після під­сихання шкурки вивертають і досушуютьволосом назовні.

Консервування — видалення вологи з шкурок і створення в нихнесприятливих умов для розвитку гнильних мікробів. Для консерву­вання хутрянихшкурок використовують такі способи консервування: прісносухий, мокросолений,сухосолений, кислотно-сольовий і ква­шення.

Прісно-сухе консервування — це сушіння шкурок без використання консервуючих речовин. Цим способомконсервують більшість видів хутрової сировини, крімкаракулю.

Сушать при температурі 20-35°С, щозабезпечує рівномірне зне­воднення шкурок як за площею, так і товщиною.Відносна вологість повітря повинна бути 35-50%. Шкуркисушать під навісами для запо­бігання попадання сонячних променів.

Мокро-солене консервування основане навластивості кухонної солі частково зневоднювати шкурки: нею посипають або їївтирають у міздру. Після чого шкуркивитримують у штабелях декілька днів. Складають шкурки або міздрою доміздри, або міздрою до волоса. Бажано до солі додавати антисептики.

Шкурки можна консервувати тузлучнимметодом у сольовому розчині певної концентрації (тузлук).

Сухо-солене консервування — це висушування шкурок, законсер­вованих попередньо мокросоленим способом.Цей спосіб в основному використовуєтьсядля консервування шкурок ягнят каракулівницьких порід.

Кислотно-сольовеконсервування — це обробка шкурок сухою сумішшю, якаскладається з 85% кухонної солі, 7,5% алюмінієвого галуну і 7,5% хлористогоамонію. Після чого шкурки витримують 4 -5 днів на стелажах. Прикислотно-сольовому способі сировина част­ковоотримує властивості вичинених шкурок. Кухонна сіль зневоднює шкірну тканину, алюмінієвий галун дубить, асоляна кислота, що утворюється під час гідролізу хлористого амонію,утворює пікелю-вальну дію.

Консервування квашенням — це доконсервуваннясухо-солених каракульських шкурок. Розчин для квашення складається з вівсяного абоячмінного борошна грубого помолу, солі й води. Цей спосіб вико­ристовують на спеціальних каракулевих заводах, щопереробляють каракуль на експорт.

Заморожування — сушіння шкурок на морозі.Волога, що міс­титься в шкурі, під час замерзання при розширенні розриває і розпу­шуєволокна дерми. Міцність шкурок при цьому значно знижується. Крім того, припідвищенні температури шкурки можуть загнивати. Тому цей метод використовуєтьсядосить рідко.

Опромінювання — перспективний спосіб консервування сировини. Використовують опромінювання гамма-променями і прискоренимиелектронами, можливе використання інших видів опромінювання. Ефективне використання цього способу в поєднанніз мокросолінням.

Стандартизація і сортування сировини

Усі операції з приймання і сортування хутрової сировини необ­хідно використовувати відповідно до стандартів.Введення стандартів забезпечує єдину систему приймання і сортуванняшкурок, що є обов'язковим для усіх ланокзаготівельних і експортуючих організацій, а також для переробнихпідприємств. Це сприяє найбільш раціо­нальній заготовлі сировини, стимулюєпідвищення її якості шляхом встановленнянижчої оцінки шкурок з дефектами, які випускають при недбалій первиннійобробці, та спрямовує селекційну роботу звіро-господарств,кролівників та інших господарств на встановлення дифе­ренційованої оцінкишкурок тварин різних порід, забарвлення і якості волосяного покриву.

Стандарти введено на окремий вид сировиниабо на групу видів. Кожний стандарт складається восновному з таких розділів: технічні вимоги, методи випробовування, маркування,упакування, транспор­тування. Після цихрозділів наведено таблиці оцінки якості шкурок залежно від сорту, групидефектів, розмірів. Наприкінці більшості стандартів подано характеристикуспецифічних дефектів, притаман­них даному виду.

Шкурки звірів з досить виявленою географічноюмінливістю під час сортування поділяють на кряжі. Кряжоб'єднує шкурки одного виду звірів зпевного району, які відрізняються характерними товар­ними властивостямивід такого ж виду з інших районів. Основні ознаки,якими керуються при визначенні кряжу, є колір, пишність, шовковистість,густота, м'якість волосяного покриву, розмір шкурок, товщина мездри. Кількість кряжів для шкурок різних видів може бути різною.У стандартах перераховуються кряжі, наводиться перелік основних районів, з яких вони надходять, а також наводяться ознакиволосяного покриву і шкірної тканини кожного виду.

За розмірами поділяються шкурки тихвидів, площа яких різко відрізняєтьсязалежно від віку і статі (видра, горностай, колонок та ін.).

Розмір шкурок визначається їх площею (см2,дм2) або, в окремих випадках,довжиною шкурки. Площа шкурок, знятих панчохою або трубкою,зазвичай визначається множенням довжини шкурки від міжвіччя до основи хвоста на подвійну ширину, виміряну посередині шкурки.Довжину каракульських шкурок визначають від основи шиї до основи хвоста.

Більшістьшкурок поділяють на три групи, але деякі — на дві (лисиця чорно-бура, ондатра, песець голубий), на чотири (нутрія), на п'ять(бобер річковий, котик морський) і на шість груп (єнотоподіб­ний собака, лисицякліткового розведення).

Шкурки тварин, забарвлення якихзмінюється залежно від інди­відуальної мінливості, кряжу, породи, застандартами поділяються на ряд кольорових категорій. У стандартах зазначено, наякі кольорові категоріїнеобхідно поділяти шкурки під час сортування, і яким забар­вленням характеризується кожна кольоровакатегорія. Визначаються вони органолептично. Щоб визначити, до якого кольорувідноситься шкурка, враховують основне забарвлення, йоговідтінки, а також колір остьового і пуховоговолосу. Часто колір пуху визначається біля основи і на кінці.

На сорти поділяються усі види тварин за винятком окремих видів.

Сорт це сукупність товарнихвластивостей, притаманних шкуркам даноговиду, добутих у певну пору року і які мають, у зв 'язку з цим, приблизнооднаковий ступінь зрілості (розвиток) волосяного покриву.

Шкурки більшості видів тварин поділяють на три сорти. Деякі особливо цінні види шкурок (соболь, видра,кліткова норка, вихухоль, песецьголубий, нутрія) поділяють на два сорти. Деякі недорогі види сировини, зметою спрощення їх сортування (ховрашок, піщаник), також поділяють на двасорти.

На сорти не поділяються малоцінні веснянівиди звірів (кріт, ховрашки усіх видів, крім піщаника, хом'як, бурундук,сліпець, соня-вовчок, тушканчик, шкури лошат, ягнят,козенят, тюленів, крім білька).

Устандартах наводяться дані про кількість сортів кожного виду, а також даєтьсяхарактеристика стану волосяного покриву і шкірної тканини шкурок кожного сорту.

Перший сорт — це шкурки повноволосі, з густим волосяним по­кривом,з розвиненим покривним і пуховим волосом. Шкірна тканина безсиняви, або з легкою синявою, тонка, щільна. Шкурки добувають взимку.

Другий сорт — волосяний покрив шкурок менш повноволосий знедосить розвиненим покривним і пуховим волосом. Шкірна тканина має синявість, потовщена. В основному шкурки пізньоосінньої іранньовесняної здобичі.

Третій сорт, коли волосяний покрив ріденький інизький по усій площі, складається зкоротких остьових і пухових волосин. Шкір­на тканина має синій колір, потовщена. Шкурки осінньої здобичі.

Шкурки 1-го сорту оцінюють як — 100%, 2-го сорт — 75-80%, 3-го — 50%,4-го — 25% шкурок 1-го сорту.

За наявністю дефектів волосяного покриву і шкірної тканини шкуркиподіляють на групи дефектності залежно від розміру і кіль­костідефектів.

До дефектів відносяться пошкодження волосяного покриву і шкірноїтканини шкурок або недоліки їх первинної обробки.

Залежно від ступеня впливу на товарну цінність шкурок розріз­няють дефекти, що враховуються під час оцінюваннявластивостей шкурки і дефекти, що не враховуються, тобто які майже не впливаютьна цінність шкурок (допуски). До того ж у різних видів сировини одні й ті ж дефекти, залежно від їх впливу на якістьшкурок можуть вра­ховуватися або не враховуватися.

Залежно від обставин і часу утворення дефектиподіляють на прижиттєві та посмертні. Прижиттєві дефекти виникають в результатілиняння тварин, поганого годування і утримання, захворювань, меха­нічних іхімічних пошкоджень. Посмертні виникають під час вполю-вання,а також при забої, первинній обробці, при упакуванні, збері­ганні йтранспортуванні шкурок.

Основні дефекти, що трапляються на сировині, такі:

Короста — пошкодження шкірного і волосяногопокривів внаслідок

ураження шкури хворобою.

Болячки- пошкодження шкірного покриву в результатізахворювань

або механічних травм.

Залисини — виникають не тільки внаслідок шкірнихзахворювань, айв

результаті прижиттєвих механічнихпошкоджень.

Закуси — пошкодження шкірного і волосяногопокривів у результаті

укусів тварин.

Реп 'ях — засмічення вовни овець насінням реп'яха, навколоякого пов-

стяніє волосяний покрив.

Небажаний відтінок волосяного покриву — буруваті або ледь брунатні

відтінки.

Діри — наскрізні отвори вшкірній тканині.

Підрізи — лінійні підрізи збоку дерми глибиною більше 1/3 товщини

шкірної тканини.

Порізи — лінійні розрізи шкірної тканини, що утворилисяпід час зні­мання або знежирювання шкурки.

Прирізи — шматки м'яса, жиру,сухожиль, залишених на шкурках під час знімання.

Прілина і теклість волоса — пошкодження ділянок шкурки мікробами з боку волосяного покриву шкірноїтканини в результаті недбало про­веденого консервування.

Біглість — втрата вологи шкури привитримуванні її на морозі. У ви­морожених шкурок шкірна тканина пухка, білувата.Ороговіння — жорстка шкірна тканина на окремих ділянках абопо усій площі в результаті сушіння на сонці.

Пліснявілість — руйнування шкірної тканини під час зберіганнясиро­вини у сирому і темному приміщенні.

Прілість — розпад шкірної тканини гнильними мікробами підчас збе­рігання шкурок у сирому приміщенні.

Зламини — глибокі тріщини і надломи з бокуепідермісу, які виника­ють при різкому згинанні під часупакування і зберігання.

Залежно від виду, шкури більшості тваринподіляють на три або чотири групи дефектів.

Для кожного або кількох дефектів у стандартах визначено до­пустимі покожній групі розміри і ступінь їх виявлення.

До нестандартних відносяться шкурки здефектами, розмір яких перебільшує норми, встановлені дляостанньої групи, а також пріли­ни, горілі, пошкоджені міллю, шкіроїдом шкурки.Нестандартні оці­нюються в 25, 15 або 7%вартості шкурок першого сорту залежно від того, наскільки дефектиперевищують норми останньої групи.

Вищенаведено основні ознаки сортуваннябільшості видів сиро­вини, але деякі види поділяються за кольорами (лисицячервона, сріблясто-чорна, чорно-бура, платинова, норка кліткова, нутрія таін.), групою сріблястості (лисиця чорно-бура, сріблясто-чорна ісріблясто-чорна біломорда).

Сортування весняних видів свійських тварин і морського звіра має певніособливості, пов'язані з віковою мінливістю. Так, у стан­дартах за віковимикатегоріями поділяються шкурки лошат, північ­них оленів, морського звіра.

Заоснову визначення якості каракулево-смушкової сировини взято відміни форми,розміри, пружності та щільності завитків, тов­щини шкірної тканини. До увагибереться також вікова мінливість, колір, наявність дефектів на шкурах.

Класифікація і асортимент хутряних виробів

До продажу надходять хутряні напівфабрикати і готові хутряні вироби.Класифікують хутряні вироби за:

цільовим призначенням: верхній одяг; хутряні деталі для одягу з тканин і шкіри; головні убори; жіночі хутряні убори; хутряна галан­терея;побутові хутряні вироби; пластини і хутро;

статево-віковою ознакою: жіночі, чоловічі, дитячі та підліткові (головні убори);

видами:хутряний одяг (пальта, напівпальта, жакети, піджаки,жилети, куртки); хутряні деталі для одягу (коміри, підкладки, опуш, обробки,манжети); головні убори суцільнохутряні та комбіновані; жіночі хутряні убори(горжети, пелерини, напівпелерини, палантини, шарфи, муфти); хутряна галантерея(рукавички, рукавиці, панчохи, шкарпетки);хутряне взуття (туфлі кімнатні, черевики, унти); побутові вироби(ковдри, пледи, килими, спальні мішки); пластини з різних видів хутра, скрої(табл. 3.2);

фасонами;

розмірами (повнотою); видомхутра;

конструкцією (волосяним покривом назовні абовсередину, на хутряній підкладці, з верхом і підкладкою з хутра);

обробкою волосяного покривуабо шкірної тканини.

Товарна група Статево-вікова підгрупа Вид виробу Розмір Зріст Особливі прикмети

Хутрові

деталі

одягу із

тканини,

шкіри

Жіночі

Чоловічі

Дитячі

Комір

Комір

Комір

Опуш,

манжети,

хутряні

підкладки

44-60 44-60 24-48

Фасони:

прямий, стойка

шалевий, апаш,

коломбіна

Хутрові жіночі убори Жіночі Горжет

Із цілих шкурок з

лапками, голівками,

хвостом

Пелерина

Напів-пелерина

Накидка на шовковій

підкладці, що закриває

спину, плечі, руки

Палантин

Широка смуга

довжиною 200-250 см

ширина 30-50 см

Хутряний шарф Смуга 100-200 см, шириною 10-70 см Фасонний комір Закриває шию і груди на шовковій підкладці Муфта

Круглої або овальної форми для зігрівання

РУК)

Хутрові головні убори Жіночі Чоловічі Підліт­кові Дитячі Шапки

54-62 54-64 54-58

49-55

1-ІІІ

Жіночий одяг. До асортименту жіночого одягу входять манто, пальта, напівпальта,жакети, жилети, куртки.

Манто відрізняється від пальта шириною пройм, відсутністю застібки.Права пілочка доходить майже до пройми. Виготовляють манто в невеликихкількостях з цінних видів хутра.

Пальта, напівпальта і жакет в основному розрізняються за дов­жиною (від лінії пришивання коміра до краївподолу): пальта — 112— 120 см; напівпальта — 80-100 см; жакет — 65-75см.

Жилет — виріб без рукавів довжиною 60-70 см.Жилети виго­товляють волосяним покривом назовні або всередину.

Куртка — одяг із застібкою спереду, довжиною 70-75 см, з кап­туромабо без нього.

Жіночийодяг виготовляють з натуральних, фарбованих, стри­жених, щипаних шкурок, атакож з овчини особливої обробки, з обробкою шкірної тканини «підвелюр», з плівковим покриттям. Об­робка залежить від хутра і моди. Фасонипальт, напівпальт і жакетів різноманітні: одно- і дво­бортні, прямі, прилягаючі, напівприлягаючі, з поясом або без нього, з рукавамирізних фасонів.

Мода визначає і розташування шкурок увиробах (поздовжнє, поперечне, паркетом, ромбиками), атакож способи розкрою.

рахунок використання шубної овчини кольоровогофарбування з облагородженим волосяним покривом, підвищення якості обробки шкірної тканини і покращання конструкції виробів. Відмінність цихвиробів від хутряних полягає в тому, що їх виготовляють одношаро­вими: овчина служить матеріалом для верху іпідкладки. Такі вироби мають велику зносостійкість.

Чоловічий одяг. Пальта, напівпальта, піджаки,штани, комбіне­зони, жилети.

Хутряний одяг для чоловіків виготовляють з натуральних або фарбованихшкурок собаки, лошати, опойка, шкур морського звіра, овчини хутряної і шубної йінших видів напівфабрикатів.

Пальта іпіджаки випускають різних фасонів: одно- і двобортні, з хлястиком, з прямимкоміром, з кишенями.

Жилети шиють з тканини на хутряній підкладці, а також з шуб­ної овчини. Жилети з верхом із тканини нахутряній підкладці можуть виготовлятися з цілих шкурок, окремих частин, зкушнірних шматків. На жилети використовують дешеві види напівфабрикатів:кішки, собаки, кролика, козенятки, овчини йінших. Жилети з шубної овчини шиють волосяним покривом в середину.

Курткихутряні виготовляють в основному як виробничий одяг для лісорубів, мисливців,шоферів і робітників інших професій.

До виробничого чоловічого одягу відносятьсятакож окремі види овчинно-шубного одягу — кожух, шуба зі зборками, бекеша.

Овчинно-шубні вироби нагольні

Кожух,кожушина (піджак), шуба зізборками, бекеша має застібку на два ґудзики. Випускаєтьсяоднобортними трьох розмірів (56, 58, 60). Деталі кожуха викроюють згустоволосих овчин (довжина волоса 40-60 мм), комір виготовляють з шубної овчи­нипрямий або шалевий. Одягають кожух поверх теплого одягу.

Піджакнагольний (кожушина) — виготовляють однобортним на чотири ґудзики або гачки.Комір може бути хутряний або з шубної овчини — відкладний, кишені — прорізні,спинка суцільна або викро­єна з двох, чотирьох, шести частин. Випускаютьпіджаки шести роз­мірів (48-56), трьох ростів (1—III).

Шуба зі зборками — це довгий, стягнутий в талії зимовий одяг, пошитий з шубної овчини. Складається шуба з верху(ліфа), спідниці, рукавів і коміра. Ці частини з'єднуються зшивним швомз прокладан­ням голини-канта, спідниця стягнута у зборки. Спинка складається здвох частин. Спідницю шуби виготовляють не більше ніж з п'яти овчин, з'єднанихповздовжніми швами, комір — стійка або прямий. Вільні краї бортів, рукавів інизу обробляють голиною.

Бекеша- овчина нагольна відрізняється від шуби із зборками тим, що вона коротша і має спідницю без зборів. Шиють їх одноборт­нимиіз застібкою на гачках. Комір хутряний відкладний. Випускають п'ятирозмірів (50-58).

Дитячийодяг — це головним чином пальта для хлопчиків ідівчаток, куртки і піджаки для хлопчиків.

Пальта випускають різних розмірів і ростів залежно від віку дітей:ясельного, дошкільнят і школярів.

Пальтадля хлопчиків і дівчаток дошкільного віку за конструк­цією майже невідрізняються, їх шиють прямого або ледь розшире­ного силуетів.

Пальтадля дівчаток шкільного і підліткового віку випускають напівприлягаючого,прямого і розширеного силуетів. Вони можуть матикоміри, рукави різних фасонів, кишені або без них. Фасони дитя­чих пальтмайже не змінюються.

Піджаки шиють для хлопчиків шкільного віку тихсамих фасонів,

що й для чоловіків.

Для виготовлення дитячого хутряного одягу використовують дешеві види напівфабрикатів: овчину хутряну ішубну, кролик, кішку, шкурки бурундука, хом'яка, ховрашка, а такожкушнірські шматки.

Одяг на хутряній підкладці

Промисловість випускає значну кількість верхнього одягу на хутряній підкладці. Такі вироби мають верх зтканини і шкіри. Для підкладки використовують напівфабрикат, який засвоєю якістю не може бути використаним длявиготовлення хутряних виробів. Особливо це важливо для повноцінного використання шубної овчини, де шкури 4-госорту з великою кількістю дефектів неможливо використати для нагальних виробів.

Асортиментвиробів на хутряній підкладці досить широкий. До них відносять пальта, напівпальта, жакети, піджаки, куртки чоловічі, жіночій дитячі, жилети.

Длявиготовлення виробів використовують різні види напів­фабрикатів і особливо шубну овчину, частини шкурок і шматки. Верх виробів,залежно від призначення, може бути виготовлений з різних тканин (шерстяних, бавовняних, шовкових безспеціальної обробки і з обробкою), натуральних і штучних шкір.

Коміри, лацкани, манжети можуть виготовлятися зіншого, кра­щого за якістю хутра, ніж хутряна підкладка.

Вироби на хутряній підкладці виготовляють таких розмірів і ростів: пальта і напівпальта чоловічі та жіночі з44 по 60 і п'яти ростів; куртки чоловічі та жіночі з 44 по 58 розмір іп'яти ростів; пальта, піджаки, куртки длядітей шкільного віку шести розмірів і трьох ростів (крім 32 розміру,який має один ріст); пальта для дітей дошкільного віку двох розмірів (28-30) ітрьох ростів; для дітей дошкільного віку двох розмірів (24-26) і двох ростів.

Жилети випускаються шести розмірів ічотирьох ростів. У стан­дартах, як і для відповідниххутряних виробів, наводяться різниці вимірівміж суміжними ростами і розмірами та допустимі відхилення.

Залежно від конструкції виробу підкладкаможе бути міцно при­кріплена до верху або пристібатись.Якщо підкладка виготовлена з напівфабрикатуз неміцної шкірної тканини, то її наклеюють на тонку тканину.

еще рефераты
Еще работы по маркетингу