Реферат: Порівняльна характеристика українського роздрібного ринку з європейським та тенденції його розвитку

Міністерство освіти і наукиУкраїни

ЧернігівськийДержавний Технологічний Університет

РЕФЕРАТ

Здисципліни: Організація і технологія торгівлі

Тема:

Порівняльна характеристика українського роздрібного ринку з європейськимта тенденції його розвитку

 

 

 

Чернігів2009


Вступ

Стрімкий розвиток виробництва, зокрема легкої та харчової промисловості,поява вітчизняних мегатоваровиробників, підвищення інвестиційної привабливостівнутрішнього ринку України для іноземних інвесторів, зростання попиту населення- усе це позитивно впливає на розвиток роздрібної торгівлі.

За дев'ять місяців 2004 р., за даними Державного комітету статистики,валовий внутрішній продукт зріс на 13,4 %, реальні доходи населення — на 115,3%, оборот роздрібної торгівлі — на 18,7 % і досяг 79,1 млрд. грн. чи майже 15 млрд.доларів США.

Порівняння стану розвитку вітчизняної роздрібної торгівлі та розвиненихкраїн дозволяє визначити реальні стратегічні орієнтири. Аналіз публікаційсвідчить про наявність певних тенденцій, притаманних розвитку світовоїроздрібної торгівлі.


Укрупнення бізнесу

Сучасний стан розвитку світової роздрібної торгівлі характеризуєтьсяяскраво визначеною тенденцією до укрупнення бізнесу за рахунок консолідаціїторговельних підприємств та створення торгових мереж.

Підтвердженням цього є той факт, що річний оборот 25 найпотужнішихроздрібних мереж дорівнює понад 850 млрд. доларів США, що становить приблизно13 % сумарних річних продажів; 100 найбільших компаній забезпечують 23 %загального товарообороту. У рейтингу «Фортуна 100» професійніроздрібні торговці займають провідні місця за обсягом діяльності (перше місце — компанія Wal Mart).

Великий торговельний бізнес має й найбільш динамічні темпи розвитку. Унайпотужніших компаніях щорічні темпи зростання обсягу товарообороту становлять8,9 % порівняно із 5,5 % у цілому. За оцінками окремиханалітиків, у світовій роздрібній торгівлі у найближчому майбутньому залишитьсялише 5 — 10 компаній.

Існує реальне економічне підґрунтя для розвитку саме великого торговогобізнесу. Це економія на масштабах, можливість суттєвого зниження цін закупівлітоварів, економія адміністративно-управлінських і витрат транзакції, лобіюваннясвоїх інтересів у державних і місцевих колах, фінансова спроможність допостійних технологічних інновацій, удосконалення всіх бізнес-процесів.

Оцінюючи прояв цих процесів в Україні, слід зазначити, що вітчизняніоператори добре усвідомлюють переваги великого торгового бізнесу. Як наслідок,тенденції до розукрупнення торговельних підприємств, які були характерні длясередини — кінця 90-х років, переборені. Останніми роками в Україні активностворюються великі торгові структури різної організаційно-правової форми(холдинги, об'єднання, торгові мережі), які мають найбільш динамічні темпи розвиткута посідають помітне місце на вітчизняному ринку. Особливо це стосуєтьсяпродовольчого сегменту ринку (таблиця 1). При загальній кількості торговельнихоб'єктів – 1,2 %, торгові мережі обіймають 10,9 % торгових площ і забезпечують19,8 % загального обсягу товарообороту.

Таблиця 1. – Порівняльна характеристика роздрібної торгівлі продовольчимитоварами в Україні в 2005р.

Показники Продовольчі магазини Торгові мережі Обсяг товарообороту, млрд. грн. 33,3 8,2

Торгова площа, тис м2

3187,8 390,8 Кількість мереж - 40 Кількість магазинів, од 37951 471

Середній обсяг продажів на 1 м2<sup/>на рік, тис грн.

10,4 21,0

Середня площа магазину, м2

84 830 Середній обсяг товарообороту на один магазин на рік, тис грн. 877,5 17409,8

Слід відзначити суттєве зростання концентрації продажів: на продовольчомусегменті 40 % торговельних об'єктів забезпечують 70 % загального їх обсягу, нанепродовольчому — продажі переважно сконцентровані у великих магазинах (30 %торговельних об'єктів забезпечують 80 % загального обсягу товарообороту).

Регіональна експансія та глобалізація

Сучасна торгівля характеризується великою фінансовою потужністю, щообумовлює переважно екстенсивний шлях її розвитку, оскільки збільшення обсягівпродажів суттєво обмежене колом покупців, враховуючи транспортний та часовийфактор. Саме тому характерною ознакою сучасного етапу розвитку галузі єпостійне збільшення кількості об'єктів, формування торгових мереж спочатку — умежах міста, потім — регіону та країни в цілому.

Потужність лідерів світової торгівлі значно перевищує місткість їхніхнаціональних ринків, що обумовлює активну зовнішньоекономічну експансію. Двістінайпотужніших мереж представлені в 70 країнах світу, у яких мешкає 50 — 60 %населення земної кулі і виробляється до 90 % світового валового продукту6.

Найбільш агресивну політику проводять у різних країнах світу такіторговельні компанії, як: Аhild (Голландія); Auchan, Carrefour, Casino, Cora (Франція), Воots(Великобританія), Toys R Us, Wal Mart (США) тощо.

Більшість американських продуктових мереж зосередили основну увагу навласному ринку (плюс два — три магазини в Канаді) і тільки починають виходитина ринки країн Латинської Америки, Європи та Азії. Значні міжнародні операції(у Німеччині та Великобританії, Японії, Китаї та ін.) здійснює поки єдинаамериканська мережа великого формату, що торгує продуктами харчування, — Wal Mart.

Найбільші європейські компанії обмежуються Західною та Східною Європою,інші вже доволі довго присутні на ринку США. Саме європейським компаніямналежить першість в освоєнні ринків Латинської Америки й Азії, особливо цестосується французьких і голландських мереж.

Товарооборот за межами власної країни компаній «глобалістів»суттєво перевищує обсяги реалізації в країні походження. Наприклад, у Теsco він становить — 87 %, Wal Mart — 83 % від загального обсягутоварообороту. На думку аналітиків компанії AC Nielsen, реалізація за межами країни будезаймати всі більшу частку в продажах, оскільки нині існує надзвичайно потужнійпотенціал для регіональної експансії (90 % населення світу мешкає натериторіях, де рівень розвитку торговельної інфраструктури визнаєтьсянедостатнім).

Об'єктами експансії у першу чергу стають регіони та країни з нерозвиненоювласною роздрібною торгівлею, які фактично або потенційно мають купівельнумісткість (потенційно можливий обсяг купівлі товарів і послуг), що відповідаєцільовим параметрам (середній чек від 30 доларів США).

Серед країн СНД найвищий глобальний індекс розвитку роздрібної торгівлі,який щороку розраховується консалтинговою компанією А.Т. Кеаrnеу, має Росія (четверте місце щодопривабливості серед країн, що розвиваються), що й обумовило масштабну експансіюзахідних ритейлерів упродовж 2001 — 2004 рр. Хоча привабливість України суттєвонижча, після освоєння російського ринку вона є об'єктом уваги іноземнихторговельних гігантів.

На початку 2004 р. в Україні нараховувалося близько 800 магазинівсучасного формату, з яких, за даними А.Т. Кеаrnеу, дев'яносто чотири (11,7%) належали іноземним торговиммережам. П'ять із 41 торгової мережі в продовольчому сегменті ринку (тобто 12,2 %) мають іноземне походження.Оборот іноземних торгових мереж у 2003 р. становив 1,7% від національного продовольчогороздрібного обороту, частка торгових одиниць (магазинів) склала 8,6 % від загальної кількості магазинівкраїни, а торгові площі іноземних мереж — 9,2 % від усіх торгових площ.

Особливістю розвитку іноземних торгових мереж в Україні є те, що всі вонипочинають свою діяльність у м. Києва, де існує істотний (два — п'ять разів)розрив у рівні доходів населення порівняно із периферією. І лише після освоєнняринку столиці іноземні компанії починають просуватися в регіони.

Жодна мережа не має визначального впливу на поточну кон'юнктуру ринку.Оборот найбільшої іноземної мережі «Білла» становить менше 1 % віднаціонального продовольчого роздрібного обороту .

Інтерес іноземних компаній до українського ринку цілком зрозумілий.Вітчизняна торгівля переживає лише стадію становлення. На торгові мережіприпадає приблизно 10 % роздрібної торгівлі, тоді як у США й країнах ЗахідноїЄвропи через них реалізується у середньому близько 60 % товарів. В Україні натисячу жителів нараховується лише два об'єкти торгівлі сучасного формату, тодіяк у Польщі — 10, Угорщині – 16.

Вплив компаній з участю іноземного капіталу на розвиток вітчизняногороздрібної торгівлі викликає багато дискусій. З одного боку, іноземні оператори- потужні конкуренти, боротися з якими важко, враховуючи їхні фінансовіможливості та досвід роботи. З іншого — їхня присутність спонукає вітчизняних торговельних операторіввикористовувати закордонні методи спілкування з постачальниками, обслуговуванняпокупців, технічного та технологічного оновлення торгівлі. Останнє є особливоактуальним в умовах активної підготовки України до вступу в СОТ. Як свідчитьдосвід Польщі та Угорщини, після приєднання до Європейського Союзу (ЄС) майже60 % вітчизняних торговельних підприємств збанкрутілі та залишили ринок.

Зміна форматних пріоритетів споживачів

Розвиток світової роздрібної торгівлі за форматами, тобто торговельнимиоб'єктами, що характеризуються певними параметрами, відбувається нерівномірно.Найбільші обсяги реалізації та високі темпи розвитку характерні длясупермаркетів (31 % від загального обсягу обороту), спеціалізованих магазинів (14%),гіпермаркетів і універмагів (по 13 %), дискаунтерів (9 %). Перелічені форматизабезпечують 80 % загального обсягу товарообороту п.

Останніми роками активізувався розвиток невеликих торговельних об'єктів,які розташовані в центральній частині міст і на житлових масивах (формат«магазин у будинку»). Це пояснюється переважно тим, що великі форматинеефективні для щоденних покупок. До того ж управління малим форматом значнепростіше, а проблема лояльності споживачів розв'язується значно легше.

Результатом прояву цих тенденцій стало поступове зниження середньогорозміру торгових площ на однепідприємство роздрібної торгівлі. Якщо в 1999 р. цей показник досягмаксимального значення -110,8 м2, то останнімчасом він скоротився до 98,7 м2.

Вітчизняна торгівля суттєво змінюється: скорочується частка ринковоїторгівлі та традиційних типів об'єктів, зростає питома вага нових форматів(таблиця 2).

Аналіз спрямованості покупців різних країн до здійснення покупок умагазинах сучасних форматів виявив таку тенденцію:

·          угіпермаркетах Чехії та Угорщині здійснюється близько 30-40 % покупок; Польщі,Словаччини, Росії та України (м. Київ) — до 15 %;

·          усупермаркетах здійснюється від 11( Угорщина) до 30% (деякі інші країни)покупок; в Україні цей формат приваблює 72% покупців.

Таблиця 2. – Структура торгівлі України за форматами у 2001 – 2005 рр.

Формат Питома вага в обсязі продажів, % 2001 2005 Ринок 50 40 Традиційні магазини 40 14 Гіпермаркети 1 5 Супермаркети 6 25 Малоформатні (диска унтери, «магазини у будинкау/за кутом», мінімаркети ) 3 16

Решта покупців надає перевагу магазинам малих форматів. Порівняннявподобань українців та європейців щодо основного місця купівлі споживчихтоварів дозволяє стверджувати, що навіть при невисокому рівні доходів громадянУкраїни перевага нині надається супермаркетам, у подальшому з урахуванняміснуючих європейських тенденцій найбільш популярними для щоденних покупок маютьстати магазин біля дома, дискаунтер, а для тижневих покупок — гіпермаркети.

Не викликає сумнівів доцільність докорінної реконструкції великоїкількості торговельних об'єктів, що розташовані у житлових масивах,перетворення їх у сучасний формат «магазин у будинку» чи«магазин за кутом», в якому повинні бути представлені товари, щокористуються постійним попитом населення прилеглої території. Найбільшефективним способом функціонування таких магазинів є входження до певноїмережі, франчайзингової системи тощо, бо малі магазини, скоріш за все, незможуть бути самостійними учасниками ринку. Тільки інтеграційні зв'язкизабезпечать їм належну конкурентоспроможність. Заслуговує на увагу поширення вУкраїні досвіду США щодо створення закупівельних кооперативів, які (у разівирішення податкових питань) дозволять забезпечити низький рівень цін ізбереження малого підприємництва в торгівлі.

Підвищення інноваційної активності в галузі

Як зазначалося вище, лідери сучасної світової торгівлі мають потужнийінноваційний потенціал. У торговельній галузі активно поширюються передові технологіїторгівлі та маркетингу, різноманітні інформаційні, технічні й технологічніінновації тощо. Активно розвивається електронна торгівля; гнучке електроннеціноутворення, впроваджуються електронні засоби супроводу товарів, штриховекодування, засоби радіочастотної технології моніторингу руху відвідувачів;здійснюється перехід до персоніфікованого обліку покупців за рахунок впровадженняклубних та дисконтних карток, карток самообслуговування тощо.

Передові технології активно впроваджуються і в сучасних форматахвітчизняної торгівлі. Саме мережеві підприємства стали найбільш активниминоваторами в питаннях підвищення рівня торговельного обслуговування, впровадженняна українському ринку передових технологій, зокрема електронної торгівлі,споживчого кредитування населення, розрахунку пластиковими картками тощо. Цесхвально сприймається українськими покупцями.

Посилення уваги до цінової гнучкості. Ціна товару, як відомо, є однією здетермінант успіху роздрібного торговельного підприємства. Сучасний споживач усвоїй поведінці всі більше орієнтується на зниження своїх витрат.

Як свідчать дослідження типології поведінки споживачів, проведені уВеликобританії, 43 % покупців надають перевагу низьким цінам, 41 % — різноманітним рекламним акціям і лише для 19 % — ціни не мають значення. Такасаме ситуація характерна й для більшості розвинених країн світу.

Останнім часом усе більше критикується цінова стратегія, орієнтована назниження цін. Причиною цього є надзвичайно низький рівень торгових надбавок іприбутковості товарообороту, яку мають лідери ринку. За даними журналу«Фортуна», найпотужніші мережі роздрібної торгівлі США маютьприбутковість обороту у середньому 2-6 %. За таких умов підтримкажиттєдіяльності забезпечується саме за рахунок ефекту масштабу, оскількиабсолютних одиницях виміру обсяг прибутку характеризується мільйонами доларів.Це обумовило й відповідну корекцію цінових стратегій, які нині переважноспрямовані на зростання обсягів товарообороту (придбання двох оди­ниць товаруза ціною однієї, трьох за ціною двох тощо).

Аналіз цінової стратегії українських операторів свідчить, що закордоннийдосвід вони засвоїли, але ще не завжди ефективно його використовують черезпевні причини:

• популярним залишається визначення цін, зважаючи на єдиний розмірторгової націнки; тому на окремі товари ціни суттєво перевищують ринкові, щообумовлює недоотримання товарообороту в певній групі товарів;

• гасло «низькі ціни» або «знижки» не завждипідтверджується порівняльним аналізом цін, що спричиняє втрату іміджу підприємствав очах споживачів;

• цінові акції, як правило, ініціюються постачальниками товарів, а неторговельними підприємствами, які використовують ціновий демпінг лише в останнідні терміну придатності (для продовольчих товарів);

• у непродовольчому сегменті набули поширення систематичні«розпродажі», «акції», яким, як правило, передує завищенняцін, з яких і надаються «знижки» .


Розширення додаткових послуг

Підвищення привабливості магазинів можливе не лише за рахунок ціновоїполітики, а й шляхом збільшення контурів обслуговування, надання покупцямнайбільш широкого переліку супутніх послуг. Це обумовлює суттєве зростаннязначущості сервісної політики в процесі управління діяльністю торговельногопідприємства.

Питома вага послуг у загальному виторгу торгових мереж із року в рікзростає. У 2001 р. середній показник частки послуг у загальному товарооборотітридцяти найпотужніших європейських торгових мереж перевищував 50 %.

Найбільш популярними супутніми послугами для покупців (за статистикоюпродажів) визнані: фінансові, доступ до мережі Інтернет, фармацевтичні татуристичні послуги, поштовий сервіс, послуги прокату, страхування.

Інтерес до надання послуг почали виявляти й українські оператори. Переліктрадиційних послуг цілком відповідає світовим тенденціям: обмін валюти, продажі прокат відеокасет, продаж телефонних та інтернет-карток, медичних товарів,комп'ютерні ігри, хімчистка та прання одягу. Винятком є туристичні послуги тастрахування.

Послуги, як правило, надають незалежні підприємці, що розгортають своюдіяльність на орендованих площах. Актуальною задачею є розробленняпідприємствами власної орендної політики, визначення переліку прийнятнихорендарів, оптимізація їх розташування в торговому залі, обґрунтування ставокорендної плати (які повинні бути диференційованими та враховуватибізнес-ефективність орендаря та синергічний ефект, який отримує і торговельнепідприємство, і орендар).

Не менш цікавою є диверсифікація діяльності торговельного підприємства,створення власної сервісної інфраструктури (структурних підрозділів, що будутьпрацювати у сфері послуг), що дозволить, з одного боку, підвищити ефективністьдіяльності підприємства в цілому, а з іншого — забезпечити єдиний стандартобслуговування

Підвищення якості товарного асортименту

При формуванні асортименту провідні світові компанії спираються нарезультати вивчення запитів покупців і враховують новітні тенденції, щопритаманні поведінці сучасного покупця.

Зростання добробуту та подальша диференціація рівня доходів населенняспонукає торговельні підприємства до чіткої цінової сегментації покупців,організації товарних відділів у різних цінових сегментах, забезпечення широкогоасортименту товарів у різних цінових групах.

Орієнтація на раціональне витрачання вільного часу потребує ширшого представленняв асортименті торговельних підприємств про­дуктів швидкого приготування,готової їжі, непродовольчих товарів одноразового використання тощо.

Підвищена увага до здоров'я, популяризація здорового способу життявимагає наявності в асортименті товарів дієтичного й оздоровчого призначення,зі зниженим вмістом жиру, товарів для спорту, ергономічних меблів та побутовихприладів, білизни та одягу з природної сировини тощо.

Наведені тенденції та уподобання характерні і для вітчизняних покупців,що спонукає роздрібні підприємства до відповідного корегування своєї товарноїполітики відповідно до новітніх запитів споживачів, обумовлених змінами вїхньому статусі, уподобаннях, стилі життя тощо.

Підвищення соціальної ролі торгівлі в організації дозвілля населення тастворення інфраструктури міста. Сучасний об'єкт торгівлі розглядається не лишеяк місце задоволення потреб споживачів у товарах, а й як важливий елементінфраструктури населеного пункту, який бере участь в організації дозвіллянаселення.

Таке уявлення щодо статусу торгівлі характерне, перш за все, длянепродовольчого сегмента і пов'язується з бурхливим розвитком такого формату як«торговельний центр» — великий конгломерат площею 40 — 70 тис. м, уякому покупець проводить тривалий час, поєднуючи купівлю товарів ізрізноманітними формами дозвілля.

У торговому центрі під одним дахом розміщується велика кількість об'єктівторгівлі, ресторанного господарства, центрів відпочинку й дозвілля,підпорядкованих єдиній меті — забезпечити покупцю та членам його родинимаксимальне задоволення в процесі придбання товарів і послуг. Перевагою цьогоформату є створення додаткових контурів для кращого комплексного обслуговуваннявідвідувачів і покупців, використання ефекту синергії від розміщення в одномумісці найбільш широкого переліку товарів і послуг.

Бум створення торговельних центрів у розвинених країнах припадає на 90-тіроки минулого століття. Наприклад, у Німеччині впродовж 1991 — 1999 рр.зареєстровано десятикратне збільшення кількості об'єктів цього формату. Нинірозвиток відбувається головним чином еволюційно: поряд із відкриттям новихцентрів укрупнюються та модернізуються торговельні центри зразка 70 — 80-хроків. Один із лідерів європейської індустрії — ЕСЕ Projektmanagement Gmb— має в управлінні 71 торговий центрі вводить в експлуатацію по сім —вісім нових об'єктів на рік. Зоною підвищеногоінтересу на найближчий період для компанії стануть країни Балтії и.

В Україні, починаючи з 2002 р., бурхливо здійснюється будівництвосучасних торговельних центрів, причому не тільки в столиці, а й в інших містахіз мільйонним населенням — Донецьку, Дніпропетровську, Одесі, Харкові,Кременчуці. Ще більше проектів розпочато в 2004 р. Уведення їх в експлуатаціюзумовить суттєве збільшення обсягу торгових площ, що дозволить перевищитирівень (у розрахунку на тисячу мешканців) не тільки міст Києва (85 м2) та Москви як найближчого аналога (110 — 130 м2), а й нормативних показників, закладених у Програму розвитку торгівлі (215 м2).

Причина такого буму наочно пояснюється даними, наведеними в табл. 4:терміни окупності проектів торговельної нерухомості становлять в Україні лише3-5 років і майже в три рази менші порівняно з іншими європейськими країнами тав півтора-два рази — порівняно з іншими видами нерухомості.

Таблиця 3. – Терміни окупності проектів комерційної нерухомості в Україніта Європі

Вид нерухомості Термін окупності в Україні, років Термін окупності в Єропі, років Торговельна 3-5 10-15 Офісна 5-7 12-15 Готельна 7-12 14-16 Складська 8-12 15-17

Активний розвиток формату «торговельний центр» потребує сут­тєвоїзміни орендної політики. Важливе значення має перехід від фіксованої ставки за 1 м2 торгової площі до практики диференційованого визначення орендної плати як певноговідсотку від обороту орендаря, що забезпечує тривале взаємовигідне йогоспівробітництво з орендодавцем.

Таким чином, проведений аналіз дозволяє констатувати, що вітчизнянароздрібна торгівля всі більше адаптується до світових досягнень. Виявленідиспропорції (невідповідність світовій практиці) у більшості випадків із часомбудуть подолані, оскільки в умовах глобалізації іншого шляху для будь-якоїгалузі, зокрема і торгівлі, не існує.

З огляду на реалії існуючого етапу розбудови економіки України привизначенні стратегії розвитку торгівлі слід ураховувати також національніособливості, обумовлені, перш за все, низьким рівнем грошових доходів частининаселення, особливо в сільській місцевості. Це робить доцільним поєднанняринкових засад розбудови торгівлі з певним державним регулюванням, особливостосовно захисту со­ціально незахищених верств населення, підтримки розвиткуторгівлі на селі. Ці питання повинні знайти законодавче визначення в ЗаконіУкраїни «Про внутрішню торгівлю».

За даними досліджень, проведених GfK і INCOMA Research (Чехія), найбільші зміни в смаках покупців спостерігаються в Росії іРумунії. Ринки роздрібної торгівлі країн Центральної і Східної Європи (ЦВЕ)стають схожими на західноєвропейські. Разом з тим вони частково зберігають своюнаціональну специфіку. Останнє дослідження «Моніторинг переваг споживачів вкраїнах ЦВЕ 2006/07» (Shopping Monitor Central & Eastern Europe), що грунтується на репрезентативному міжнародному опиті споживачів,проведеному компаніями НЧСОМА Research і GfK, свідчать про те, що концентрація ринків в регіоні ЦВЕ продовжуєзростати як шляхом природного розширення, так і за рахунок злиття і придбаннякомпаній.

Це щорічне дослідження звичок і смаків споживачів було проведено в 11країнах ЦВЕ — Болгарії, Польщі, Росії (лише в Москві і Санкт-Петербурзі),Румунії, Сербії і Чорногорії, Словаччині, Словенії, Угорщині, Україні (лише вКиєві), Хорватії і Чехії. Дослідження проявило істотні відмінності в рівніорганізаційної концентрації структур роздрібної торгівлі в окремих країнах, алетакож показало і загальні тенденції розвитку.

Ринок роздрібної торгівлі є самим концентрованим в Словенії, де 96%домогосподарств своїм основним місцем придбання продуктів харчування і щоденнихнепродовольчих товарів вважають одну з п'яти найбільших сітей роздрібноїторгівлі. В Словаччині частка п'яти найбільших сітей роздрібної торгівлі такождуже висока (75 %), що характерний і для Угорщини (67 %) і міста Києва (часткатрьох найкрупніших сітей — 59 %). Чехія залишається на середніх позиціях,оскільки одна з п'яти найбільших сітей роздрібної торгівлі є основним місцемпридбання товарів для 51 % чеських домогосподарств. Якнайменше концентрованимивиявилися ринки Румунії (27 %) і Болгарії (26 %): вони ще не досягли зрілості,хоча і спостерігаються помітні зміни в насиченості ринків цих країн.

Ринок Словенії характеризується домінуванням однієї сіті роздрібноїторгівлі — Mercator, яку віддає перевага 51 %споживачів. В Словаччині і Хорватії одна сіть також набагато випереджає іншихлідерів ринку, маючи частку ринку, що перевищує 30% (система кооперативів Jednota в Словаччині і Konzum в Хорватії). Проте решта країн, якправило, має більш збалансовану структуру роздрібної торгівлі. Деякі знайбільших міжнародних сітей роздрібної торгівлі вже добре представлені у рядітих країн, які вивчалися: Metro — у восьми країнах, Billa і Kaufland — в шести, Lidl, Plus Discount і Tesco — в чотирьох, Carrefour і Penny Market — в 3 країнах.

Таблиця 4. – Відомі та часто відвідувані і дуже високо оцінювані сітіроздрібної торгівлі в окремих країнах ЦВЕ

Країна Найвищий показник знання без підказки Основне місце придбання продуктів Сіть найбільш високо оцінена покупцями (середня оцінка по п'яти різних чинниках) Болгарія Billa(45) Billa(10) Burleks Хорватія Konzum(77) Konzum(31) Interspar Чехія Tesco(57) Tesco(17) Globus Угорщина Tesco(64) Tesco(23) Kaiser’s Польща Biedronka(44) Biedronka(17) E. Leclerc Росія (Москва, Санкт-Петербург) Пятерочка(67) Пятерочка(18) O’key Словенія - Mercator(51) Spar-Interspar Україна (Київ) Сільпо(63) Сільпо(24) Караван

Вибір основного місця покупки харчових продуктів визначається, перш завсе, існуючою пропозицією форматів роздрібної торгівлі. Гіпермаркет — один знайпопулярніших форматів роздрібної торгівлі в Чехії, Угорщині, Словенії, атакож в російських найбільших містах — Москві і Санкт-Петербурзі. Супермаркетипонад усе популярні в Хорватії, в столиці України Києві, а також в Сербії;міні-супермаркети займають міцні позиції переважно в Словенії і Словаччині.Маленькі магазини (з торгівлею через прилавок) дотепер домінують в роздрібнійторгівлі Болгарії і Румунії, проте в останній зростання частини споживачів, щовіддали перевагу гіпермаркетам, виявилося (так само, як і в Росії) найвищим врегіоні ЦВЕ. Сіті дискаунтерів досягли дуже високого показникаспоживацьких переваг в Росії, Польщі, Чехії і Угорщині, проте найстрімкішезростання їх популярності серед населення був зафіксовано знов-таки в Румунії.Очевидно, що переваги споживачів щодо формату магазинів залежать і від конкретних категорій товарів: наприклад,спеціалізовані магазини досить популярні для покупки свіжих продуктівхарчування. Близькість місцерозташування до будинку або місця роботи, рівеньцін і асортименти товарів — це три ключові чинники, що впливають на вибіросновного місця придбання продуктів. Рівню цін особливо велике увага уділяє вПольщі і Сербії, разом з тим ціни мають менше значення для жителів двохнайкрупніших російських міст і української столиці, а також для споживачів вСловаччині і Болгарії, де на першому місці стоїть зручність місцерозташування.

Задоволеність споживачів тими або іншими умовами придбання товарів доситьвисока. Проте в цілому вимоги споживачів продовжують рости. Взагалі можнасказати, що чим вище рівень зрілості ринку, тим вимогливіше покупці.

Зростання мобільності споживачів очевидне. Рівень використовуванняавтомобіля під час придбання товарів відповідає купівельним спроможностямспоживачів окремих країн, а також їх географічному розташуванню. Так, вСловенії частка домогосподарств, регулярно що користуються автомобілем під часпридбання продуктів харчування і щоденних непродовольчих товарів, досягаєвідмітки 87 % і в більшості країн ЦВЕ коливається в межах 45-65%, а в Румунії іБолгарії дотепер знаходиться нижче за відмітку 30 % (малюнок 1). Часткадомогосподарств, в яких покупці читають рекламні брошури, поширювані сітямироздрібної торгівлі, і потім купують товари на основі отриманої інформації,дуже висока в Словенії, Словаччині, Чехії, а також в Києві. Товари, щовипускаються під торговою мазкій роздрібній сіті (private labels) користуються найбільшою популярністю вСловаччині і Угорщині.


/>

Рисунок 1.- Використовування автомобіля для покупки прдовольчих продуктів в окремих державахЦВЕ


Список використаної літератури

1.        Ринокроздрібної торгівлі в країнах Центральної і Східної Європи стають більшконцентрованими \ Маркетингові дослідження в Україні № 3(22) – 2007.

2.        Роздрібнаторгівля України у дзеркальлі світових тенденції розвитку галузі. ЛігоненкоЛ. /Вісник КНТЕУ № 6 – 2005р.

еще рефераты
Еще работы по маркетингу