Реферат: Особливості експертизи легкових автомобілів

ЗМІСТ

 

Вступ

 

Розділ 1.

Характеристика ринку легкових автомобілів

1.1. Класифікація легкових автомобілів 1.2. Стан ринку легкових автомобілів в Україні 1.3. Тенденції розвитку світового автомобільного ринку 1.4. Огляд нормативної бази, яка регулює вільний обіг легкових автомобілів в Україні

Розділ 2.

Експериментальна частина

2.1. Об`єкти  експертизи 2.2. Характеристика методів експертизи легкових автомобілів 2.3. Характеристика методів визначення  митної вартості легкових автомобілів 2.4. Експертиза автомобілів

Розділ 3.

Митне оформлення легкових автомобілів індивідуального користування

3.1. Порядок визначення класифікаційної належності легкових автомобілів за УКТ ЗЕД 3.2. Порядок митного оформлення легкових автомобілів в режимі імпорту 3.3. Методологія визначення митної вартості легкових автомобілів

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

 

ВСТУП

 

На сучасному етапі розвитку України одним із стратегічнихзавдань є використання виробничого, науково-технічного та експортногопотенціалу такої пріоритетної  галузі як автомобілебудування. Адже, у сучаснійсистемі світових товарних ринків автомобільний займає особливе місце  — один знайглобалізованіших, таких, що швидко розвиваються і є прибутковими,характеризується жорсткою конкуренцією, яка зумовлена різними факторами, середяких: зростаючі надлишки виробничих потужностей автомобільної промисловості;зростання кількості країн, що організовують власне виробництво автомобільноїпродукції; формування міжнародних автомобільних альянсів. Тому перед урядомпершочерговими питаннями у цій сфері є створення сприятливих умов(законодавчих, політичних, інвестиційних тощо) для зростання обсягіввиробництва і реалізації вітчизняних легкових автомобілів, недопущення ухиленнявід оподаткування при ввезенні та реалізації авто, забезпечення економічнихінтересів українських підприємств і держави в цілому.

Зазначимо, щонині на ринку України з'являється все більше автомобілів різних марок і моделей(як правило, це нові чи бувші у використанні імпортні машини). Саме тому Уряднамагається захистити українські  автозаводи, вводячи високі ставки мита наіномарки, але, незважаючи на це, вітчизняним виробникам автотехніки приходитьсяіснувати в умовах досить жорсткої конкуренції з іноземними виробниками. Попитна вітчизняні легкові автомобілі поступається попиту на автомобілі іноземноговиробництва, оскільки останні представлені на автомобільному ринку у широкомуасортименті, володіють високими споживчими та технічними характеристиками,якістю що відповідає ціні. Це і пояснює той факт, що автомобілі імпортноговиробництва купуються і ввозяться до України не завжди на законних підставах.Відкриття меж привело по суті, до утворення могутнього ринку викраденихавтомобілів. Цей ринок інтенсивно насичується за рахунок автомобілів, якиминезаконно заволоділи  у країнах Західної Європи.

Актуальністьзазначених проблем, їх практичне значення і недостатня законодавча розробка іобумовили вибір теми, методики, мети, завдання і структури магістерськоїроботи.

Зокрема, метоюроботи є – проведення аналізу вітчизняного та світового авторинків,  дослідженняособливостей експертизи, державного регулювання та методів визначення митної вартостіімпортованих легкових автомобілів.

Реалізація метироботи зумовила необхідність постановки та розв’язання таких завдань:

      розглянутопитання класифікації легкових автомобілів за різними ознаками і параметрами;

      проведенодослідження стану ринку легкових автомобілів в Україні, здійснено аналіз їхвиробництва та реалізації за останні три роки;

      визначеноосновні тенденції розвитку світового автомобільного ринку, зазначеноперспективи майбутнього розвитку;

      здійсненоогляд нормативної бази, яка регулює вільний обіг легкових автомобілів вУкраїні;

      розглянутооб’єкти та методи проведення експертизи транспортних засобів;

      наведенометодологію визначення митної вартості та порядку проведення митного оформленнялегкових автомобілів.

Об’єктомдослідження є легкові автомобілі, особливості класифікації,  експертизи,митного оформлення.

Інформаційну базумагістерської  роботи склали законодавчі акти України, періодичні видання,підручники та відповідні матеріали з Інтернету.

Магістерськаробота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, додатків.

РОЗДІЛ1.  Характеристика ринку легкових автомобілів

 

1.1.    Класифікація легкових автомобілів

 

На теперішній час в Україні існують наступні класифіційніознаки транспортних засобів:

1)    клас;

2)   тип автотранспортного засобу;

3)   модифікація;

4)   порядковий номер моделі;

5)   вид виконання;

6)   категорія;

7)   тип кузова, ступінь його відкритості;

8)   тип приводу;

9)    типдвигуна;

10)  типсистеми живлення;

11)  розташуваннядвигуна;

12)  розташуваннякабіни;

13)  компонуваннябази тощо.

Класифікація поділяє автомобілі  на групи чи категорії залежно від їх конструкції, технічних характеристик та призначення.

У 1966 р. на підприємствах автомобільної промисловості колишнього СРСР була введена Галузева нормаль ОН 025 270-66, яка регламентуєкласифікацію і систему позначення автомобільного рухомого складу. Транспортнимзасобам привласнювалися позначення відповідно до заводських реєстрів — позначень, що включають, як правило, літерні позначення заводу-виробника іпорядковий номер моделі рухомого складу (ГАЗ-3110, ВАЗ-2106, Москвич-2141 іт.д.). Заводські позначення транспортних засобів практикуються на ряді моделейдотепер, головним чином на автомобілях спеціального призначення, а такожспеціалізованих під визначені категорії вантажів.

Відповідно до нормалі ОН 025 270-66 прийнята наступна системапозначення автотранспортних засобів:

Перша цифра  позначення класу автотранспортногозасобу(додаток 1.).

 Друга цифра позначення типу автотранспортногозасобу:

1 — легковий автомобіль;

2 — автобус;

3 — вантажний бортовий  автомобіль чи пікап;      

4 — сідельний тягач;

5 — самоскид;                             

6 — цистерна;                 

7 — фургон;

8 — резервна цифра;     

9 — спеціальний автотранспортний засіб.

Третя і четвертацифриіндексу вказують напорядковий номермоделі.                                                          

П'ята цифра— модифікація автомобіля.

Шоста цифра— вид виконання:

1 — для холодногоклімату,                                                    

6 — експортне виконання для помірного клімату,

7 — експортне виконання для тропічного клімату.

Деякі автотранспортні засоби мають у своєму позначенні черездефіс приставку 01, 02, 03 і т.д. Вона вказує на те, що  модель чи модифікаціяє перехідною або має додаткові комплектації.

Відповідно до цієї класифікації перед цифровим індексом убільшості випадків вказується літерне позначення заводу-виробника.

Наприклад, легковий автомобіль Волзького автозаводу, що маєробочий об`єм двигуна 1,6 дм3,   позначається:

—    ВАЗ-2106 — легковийавтомобіль із закритим, чотирьохдверним  кузовом типу «седан».

—    ВАЗ-21061 відрізняється відавтомобіля ВАЗ-2106 установкою двигуна з робочим об`ємом 1,5 л.

—    ВАЗ-21063 відрізняється відавтомобіля ВАЗ-2106 установкою двигуна з робочим об`ємом 1,3 л.

—    ВАЗ-21065 відрізняється відавтомобіля ВАЗ-2106 установкою двигуна з карбюратором 21053-1107010 і безконтактноюсистемою запалювання; крім того, на ньому ставиться пятиступінчата коробкапередач, змінене оформлення кузова.

Класифікація іноземних автомобілів є дещоскладнішою за попередню.

Єдиної класифікації автотранспортних засобів, обов'язковоїдля всіх країн і автомобільних фірм, немає. Проте існують  рекомендаціїЄвропейської економічної комісії, що передбачають визначену класифікаціюавтотранспортних засобів.

Відповідно до  європейської класифікації автотранспортнихзасобів усі вони поділяються на чотири категорії, кожна з який позначаєтьсявідповідною буквою — L, М, N чи О.

До категорії L відносяться всі ті з них, що маютьменше чотирьох коліс (мотоцикли, моторолери, триколісні транспортери і т.д.).

Поділяються вони на дві основні підкатегорії:

î   перша (LI — L2) — цетранспортні засоби, робочий об’єм двигунів яких не перевищує 50 дм3,а максимальна конструктивна швидкість — не більше 40 км/год;

î   до другого підкатегорії (L3 — L5) відносяться двох- і триколісні транспортні засоби з технічними параметрамибільшими тих, що описані  вище, але при цьому їхня повна маса не повиннаперевищувати 1000 кг;

 Категорія М включає транспортні засоби,призначені для перевезення пасажирів, що мають не менш чотирьох  коліс чи триколеса і повна маса яких більше 1 т. Це легкові автомобілі, мікроавтобуси йавтобуси.  Категорія М поділяється на три підкатегорії:

î   до першої (Ml) відносятьсяавтомобілі, що мають, крім водія, не більш 8 місць для сидіння. Тобто цепрактично всі легкові і деяка частина мікроавтобусів;

î   друга (М2) включаєавтомобілі, у яких більше 8 місць для сидіння, крім водія, але їхня повна масане перевищує при цьому 5 т. До цієї підкатегорії відносяться РАФ-2203 (10пасажирів плюс водій, повна маса 2,71 т) і УАЗ-452 В (9 пасажирів плюс водій,повна маса 2,69 т);

î   транспортні засоби дляперевезення пасажирів повною масою більше 5 т відносяться до підкатегорії (МЗ).Це такі автобуси, як ЛиАЗ-5256, Ікарус-280, ЛАЗ-699 і ін.;

    Категорія N включає вантажні автомобілі,починаючи від пікапів і закінчуючи кар'єрними самоскидами. Вона, як іпопередня, поділяється на три підкатегорії:

î  до першої (N1) включеніавтотранспортні засоби повною масою менше 3,5 т;

î  до другої (N2) — повною масою від 3,5до 12 т;

î  до третьої (N3) — повною масою понад12 т.

Слідзазначити, що підкатегорії N1, N2 і N3 не завжди трактуються як легкий,середній і важкий клас вантажівок. Найчастіше до легкого класу прийнятовідносити вантажні автомобілі повною масою до 6 т, до середнього — від 6 до15т, а до важкого — понад 15т;

Категорія О включає причепи і напівпричепи. Вона поділяється начотири  підкатегорії: О1, О2, ОЗ і О4.

Наглядно дану класифікацію зображено у вигляді таблиці(додаток 2).

На практиці позначення з європейської класифікаціїавтотранспортних засобів ніколи не фігурують у  марці  чи індексі, що йдеслідом за назвою автомобіля («Volvo-340»,«Mersedes-Benz-1838», «Scania-143 М»), що ми можемопобачити на його кабіні, у проспектах, чи рекламних каталогах.

Загальноєвропейська класифікація, насамперед, необхідна длярозробки і застосування стандартів і вимог до автотранспортних засобів:экологічних, технічних і юридичних. Вона застосовується в документах,пов'язаних із сертифікацією ТЗ, їх виробництвом, застосуванням дорожньогозаконодавства при складанні митних угод тощо.

Автомобільні фірми — виробники автомобілів, дають своїм автовласне маркування, у якому намагаються зашифрувати найважливіші характеристикимоделей автомобілів, що випускаються, але вже у відповідності до своєї власноїкласифікації,  яка не зв'язана з загальноєвропейською.

При видачі водійських посвідченькласифікація транспортних  засобівпроводиться відповідно до Європейської Конвенції про дорожній  рух, прийнятоїв 1968 р, що передбачає присвоєння категорій А, В, С, D, «причіп» взалежності від параметрів транспортних засобів:

  категорія А — мотоцикли, моторолери,мотонарти, мотоколяски і інші мототранспортні засоби;

  категорія В — автомобілі, дозволенамаксимальна маса яких не перевищує 3500 кг і число сидячих місць яких, крімсидіння водія, не перевищує восьми;

 категорія С — автомобілі, призначені дляперевезення вантажів, дозволена максимальна маса яких перевищує 3500 кг;

  категорія D -  автомобілі, призначені дляперевезення пасажирів і мають  більше 8 сидячих місць, крім сидіння водія;

  причіп  —  транспортний засіб, призначенийдля руху в складі з механічним транспортним засобом.

Переведення категорій транспортних засобів, зазначених у«Схваленні типу транспортного  засобу» [1],  у категорії транспортних  засобів  по-класифікації Конвенції про дорожній рух виробляєтьсяу відповідності із порівняльною таблицею. Наприклад, для«Москвича-2141» категорія, що вказується в «Схваленні типутранспортного засобу» — Ml, а категорія, що вказується в паспортітранспортного засобу, — В.

На практиці різні фірми — виробники автомобілів і засобимасової інформації, що працюють у сфері автомобільного бізнесу, розробляють ізастосовують свої власні системи класифікації автомобілів. Наприклад, фірма«Mersedes-Benz» позначається буквами  латинського алфавіту класи легковихавтомобілів, що випускаються нею, А, С, G, M, S, V, CLK, SL, E, SLK; до кожногокласу відносяться конкретні визначені марки автомобілів, причому до А-класувідносять самі маленькі автомобілі. Але суворих класифікаційних ознак виділити не вдається.

Часто в автомобільних газетахі журналах можна зустріти найменування «автомобіль бізнес-класу»,«автомобіль гольф-класу», «сімейний автомобіль» і т.д. Така класифікація поєднує автомобілі по визначеній ознаці, у даному випадку пофункціональному призначенню; вона, звичайно, оправдана, але не має доситьчіткого критерію.

Досить широко використовується так звана Загальноприйнятаєвропейська класифікація, відповідно до якої виділяються класиА, В, С, D, E, F, купе, позашляховики, міні-вени, мікроавтобуси, розвізніавтомобілі.

До класів  А і В відносять такі автомобілі, як«Renault Twingo», «Ford Ка» (клас A), «OpelCorsa», «Volkswagen Polo» (клас В) і ін. Сюди ж, до класу В, здеякою натяжкою можна віднести чеські машини «Skoda Felicia». Ця модельзнаходиться на «роздоріжжя» класів В и С, але оскільки під маркою«Skoda» випускається і більш велика модель «Octavia» (а цевже C-клас), то «Felicia» розмістилась  на сходинку нижче.

Клас С. Цей сегмент ринку часто називають гольф-класом. Машиницього «типорозміру» найбільш популярні в Європі, а останнім часомзнаходиться все більше і більше власників в Україні. Лідер продаж -«DaewooNexia». Слідом йдуть «Nissan Almera», «Ford Escort»,«Toyota Corolla».

Клас D. Сюди відносяться такі машини, як Toyota Avensis,Nissan Primera, Volvo S/V40, BMW третьої серії. Цей «розмір» — як іраніше самий улюблений серед  покупців нових іномарок.

Клас Е. До цього класу відносяться “BMW – 5”,«Mercedes-Benz» Е-класу, «Audi A6», «SAAB 9-5» іт.д. Роздрібні ціни в цьому класі досить високі.

Клас F. «Mercedes-Benz» S-класу, «Audi A8»,«BMW — 7», «Jaguar», «Lexus LS400». Саміпрестижні автомобілі на європейському ринку.

Купе. Невелике збільшення імпорту в останні роки не внесло змін уположення цього класу: купе як і раніше займають близько 0,3% від загальногообсягу реалізації нових автомобілів.

Позашляховики. Приблизно   четверта частина завезених   в  Україну   за останні роки автомобілів, склали невеликі машини(«Honda CR-V», «Toyota RAV4», «Kia Spoilage»), а тричетвертих — позашляховики класом вище. Найбільшою популярністю користуються5-дверні автомобілі «Chevrolet Blazer»та інші.

Міні-вени. Обсяг імпорту міні-венів у за останні роки вирісбільше ніж вдвічі, хоча як і раніше дуже малий. Лідерство захопили «VolkswagenSharan» і «Seat Alhambra».

Мікроавтобуси, ситуація з мікроавтобусами незазнала серйозних змін, вони як і раніше користуються стабільним попитом.

Розвізні автомобілі. Невеликі комерційні автомобілізакордонного виробництва. Великою популярністю користуються  «VolkswagenCaddy», «Peugeot Partner» і «Citroen Berlingo».Більшість цих машин оснащується дизельними двигунами.

Особливої уваги заслуговує класифікація легкових автомобілівза типом кузова. Зазначимо, що у колишньому СРСР класифікація легковихавтомобілів за цією ознакою визначалася Галузевим стандартомавтомобільної промисловості ОСТ.37.001.267-83, що був прийнятий наоснові міжнародного стандарту ISO 3833-76 «Дорожні транспортнізасоби. Типи. Терміни і визначення».

Міжнародна організація по стандартизації (ІСО) являє собоюоб'єднання національних організацій по стандартизації (комітети — члени ІСО).

Розробка міжнародних стандартів здійснюється технічнимикомітетами ІСО.  Урядові та неурядові міжнародні організації, що співпрацюють зІСО, також беруть участь у роботі.

Проекти міжнародних стандартів, прийняті технічнимикомітетами, перед затвердженням їх Радою ІСО як міжнародних стандартівнаправляються на розгляд усім комітетам-членам. Так міжнародний стандарт ІСО «Дорожнітранспортні засоби Типи. Терміни і визначення» розробленоТехнічним комітетом ІСО/ТК 22 «Дорожній транспорт» і направленийкомітетам-членам у квітні 1975 р. до виконання [1]. Цей міжнародний стандартвстановлює терміни, що відносяться до деяких типів дорожніх транспортних засобів,конструкції яких відповідають визначеним конструктивним і технічним вимогам.Він поширюється на всі транспортні засоби, сконструйовані для руху по дорогах(автомобілі,  причепи, що буксируються, мопеди, мотоцикли та ін.).

Відповідно до цього стандартуавтомобілем  єбудь-який дорожній транспортний засіб, що приводиться в дію джерелом енергії,що має не менш чотирьох коліс (проте, деякі триколісні транспортні засоби, масаяких у спорядженому стані перевищує 400 кг, також розглядаються як автомобілі),що не спирається на рейки і звичайно використовується:

î для перевезення людей і (чи)вантажів;

î буксирування транспортних засобів,призначених для перевезення людей і (чи) вантажів;

î спеціальних робіт.

Галузевий стандарт ОСТ 37.001.267-83 встановлює терміни затипами кузовів легкових автомобілів і модифікацій, виконаних на їхній базі.Терміни, встановлені стандартом, обов'язкові для застосування в документаціїусіх видів.

Вінпродовжує діяти в в країнах СНД. А, оскільки, останній був розроблений на основіМіжнародного стандарту, схваленого практично всіма розвинутими країнами, тотипи кузовів, а також відповідна термінологія, що при цьому застосовується, уповній мірі відповідають міжнародній практиці.

Відповідно до зазначеного стандарту всі кузови легковихавтомобілів прийнято поділяти на три категорії: однооб'ємний,двохоб’ємний і трьохоб’ємний  (додаток 3).

За ступенем відкритостікузова легкових автомобілів поділяють на закриті, відкриті і комбіновані.

Закриті кузова — кузова із суцільнометалевим незнімним дахом (додаток4).

Відкриті кузова — кузова з м'яким дахом, щоскладається, над усім внутрішнім обсягом кузова автомобіля (додаток 5).

Комбіновані кузова — кузова з частково знімним дахом: надпередніми та задніми сидіннями, вантажнопасажирський кузов (пікап) (додаток 6).

Більшість із цих термінів — «седан»,«купе», «універсал», «кабріолет» — ввійшло вповсякденну мову автомобілістів і постійно використовується як у літературі,так і в звичайному житті. Інші терміни використовуються рідше., Крім того, розвитокавтомобілебудування веде до того, що виникають нові форми легкових автомобілів,що часом не вкладаються у вже існуючі канони. Наприклад, важко дати визначеннякузову «Запорожця» чи ЗАЗ-966. Чи японський автомобіль «MazdaDemino» – “суміш” хетчбека, універсалу і  міні-вена. Японці іменують його«Multi-purpos compact» — багатоцільовий компакт. І таких прикладівможна привести досить багато.

Тому прийнятий стандарт і приведені в ньому типи кузовів непотрібно  розглядати як догму, адже, технологічний розвиток продовжується і, якзавжди, породжує нові форми, у тому числі й автомобільних кузовів.

Також автомобілі класифікуються у розрізі наступних ознак:

¤   залежно від компонування базиавтомобілі можуть мати коротку базу, середню (стандартну) чи довгу (рис.1.);

¤   залежно від розташуваннядвигуна автомобілі можуть мати переднє подовжнє розташування двигуна, переднєпоперечне, центральне, заднє подовжнє чи поперечне;

¤   залежно від типу приводу — передній привід, задній і повний (на всі колеса) – (рис.2.);

¤   залежно від розташуваннякабіни існують наступні компонування:

Ø   напівкапотна;

Ø   капотна;

Ø   з кабіною над двигуном;

¤   залежно від типу двигунаавтомобілі можуть бути «бензинові», дизельні; електричні та ін;

¤   залежно від типу системиживлення — карбюраторні, із вприском палива, що зазвичай позначається буквою“і”, (розділяють центральне вприскування, багатоточечне вприскування ібезпосереднє, чи пряме  вприскування); дизельні; з турбонадувом; з механічнимнадувом і т.д.

Розмаїття різних модифікацій автомобілів в залежності відрізних конструктивних чи функціональних рішень представлено у додатку 7. Такожу додатку 8 наведено класифікацію за різними конструктивними характеристикамилегкових автомобілів.

В Українському класифікаторі  зовнішньоекономічної  діяльності длявіднесення транспортного засобу до певної групи використовуються найбільшзагальні ознаки класифікації, зокрема, такі як: кількість місць, робочий об`ємциліндра двигуна, новий чи бувший у використанні.

Український класифікатор товарів Зовнішньо-Економічної Діяльності (УКТЗЕД)  [38] класифікує автомобілі в слідуючому порядку:

Ø  в товарнупозицію №8702 включаються автомобілі призначені для перевезення не менше ніж 10чоловік (водій включно). У даній позиції класифікуються автомобілі із робочимоб`ємом циліндра не більше 2500см³;  із робочим об`ємом циліндра більше2500см³; із робочим об`ємом циліндра більше 2800см³;  із робочимоб`ємом циліндра не більше 2800см³; та з двигунами інших типів. Кожнакласифікаційна позиція поділяється на нову та таку яка була у вжитку;

Ø  товарнапозиція  №8703 включає такі види транспортних засобів – автомобілі легкові таінші моторні транспортні засоби призначені для перевезення людей (крім тих, щокласифікуються в попередній товарній позиції). У даній товарній позиції (як і впопередній), подальша класифікація проводиться в залежності від робочого об`єму циліндрів двигуна. Сюди входять автомобілі  робочий об`єм  циліндрівяких становить від менше 1000см³, і до більше ніж 3000см³.  Кожнакласифікаційна позиція також поділяється  на нову  та  бувшу у вжитку;

Як, бачимо, критеріїв для класифікації автомобілів можназнайти безліч: наприклад, за кольором кузова, по фарбуванню кузова, обробцісалона і т.д.

Отже, можна зробити наступний висновок: сучасні легковіавтомобілі настільки різноманітні по конструкції кузова, розміру, розташуваннюі потужності двигуна, по типу приводу коліс, по типу ходової частини, типугальм, по обробці і комплектації, по функціональному призначенню та іншимелементам, що практично кожен  фактор чи конструктивна особливість можеслугувати  класифікаційною ознакою. Проте в практичній діяльності митнихорганів, в експертно-криміналістичній практиці, та в органах ДАІ найчастіше застосовуються такі класифікаційні ознаки, як тип кузова, тип та об`єм двигуна.

1.2. Стан ринку легкових автомобілів в Україні

Нині Україна має всі потенційні можливості статиавтомобільною державою, адже на фоні загального спаду реалізації автомобілів вЄвропі і Америці, факт п’ятидесяти відсоткового росту річних обсягів реалізаціїна вітчизняному ринку – явище неординарне.

Надумку експертів, ріст обсягів реалізації нових легкових автомобілів обумовленийяк державними заходами щодо регулювання цього ринку, так і ініціативами самихавтовиробників (в основному, західних). Збільшення реалізаціїї новихавтомобілів пов`язано з переносом їхнього збирання в Україну, що дозволяєзнизити ціни на автомашини на 4—7% у  порівнянні з імпортованими аналогами.

Длябільш детального дослідження проведемо аналіз ринку легкових автомобілів заостанні роки.

Зокрема, за даними інформаційно-аналітичної групи (далі ІАГ) AUTO-Consulting об’єми виробництвалегкових автомобілів в Україні постійно зростають: у 1999 році вироблено 10113шт., у 2000 році  відбулося зростання і виробництво становило 17298 шт., 1 2001році – 23066 шт., і у 2002 році вироблено вже 50393 шт (додаток 9).

Зазначимо, що у 2001 р.загальний обсяг реалізації легкових автомобілів в Україні знизився на 17,77%,Однак за той же період на 15,38% виріс обсяг реалізації нових автомашин, афінансова місткість ринку нових автомобілів досягла 647,2 млн доларів США [46].В результаті вищезазначеного вперше з початку 1990-х рр. обсяг реалізованихнових легкових машин перевищив аналогічний показник ринку старих авто.Об’ємоперацій за 2001 рік по нових автомобілях (імпорт та виробництво) становив 71,21 тис. шт., що на 15,38% більше, ніж у 2000 році (61, 72 тис. шт.), об’ємоперцій з автомобілями, які були у вжитку становив у 2001 році 57, 12 тис. шт,що 64,61% менше, ніж у 2000 році (161,36 тис.шт.), також у 2001 році внутрішніперепродажі зросли на 6,78% і становили 239, 69 тис. шт. Відмітимо також і тойфакт, що найбільшу частку у структурі ринку займають внутрішні перепродажі –65,13%, частка продажу нових автомобілів у 2001 р. також зросла  і склала19,35%,  проте, частка автомобілів, що були у використанні, значно скоротилася– із 36,05% до 15,52% (табл. 1.).

 

Таблиця 1.

Структураринку легкових автомобілів

за 2000–2001 роки

Сегмент ринку

Обсяг операцій за 2001 р., тис. шт.

Струк-тура ринку за 2001р., %

Обсяг опер-списів за 2000 р., тис. шт.

Струк-тура ринку за 2000 р., %

Динамика обсягів ринку в порівнянні з 2000 р.

Динаміка структури ринку в порівнянні з 2000 р.

Зміна обсягу пропаж (у шт.) стосовно 2000 р.

Зміна частки ринку (%) стосовно 2000 р.

Нові автомобі-лі (імпорт  +вироб-ництво) 71,22 19,35% 61,72 13,79% 15,38% 40,32% 9,49 5,56% Б/у (нові реєстра-ції) 57,11 15,52% 161,36 36,05% -64,61% -56,96% -104,25 -20,53% Внутріш-ні пере-продажі 239,69 65,13% 224,48 50,16% 6,78% 29,86% 15,209 14,98% Усього 368,00 100% 447,55 100% -17,77% -79,55

Поряд зі збільшенням попиту на нові легкові автомобілі, у2001 р. спостерігалася також зміна ринкових часток продавців російських ізахідних марок автомобілів — причому на користь останніх. Так, у 2001 році рістреалізації західних моделей легкових автомобілів склав 41,85% стосовно 2000р.Реалізація нових російських автомобілів за цей же період зросли на 6,56%,відзначають фахівці ІАГ AUTO-Consulting.

Відставання в темпах росту реалізації призвело до того, щочастка продавців нових російських автомашин знизилася на 4%, і зараз складає61% ринку. Цим скористалися постачальники нових французьких (Peugeot, Renault,Citroen), німецьких (усі підрозділи Volkswagen Group (VW, Audi, Skoda) і BMW),а також японських (Suzuki, Daihatsu) марок легкових автомобілів.Зазначимо, що вданій ситуації ОАО «АвтоЗАЗ» теж втратило свої позиції — у 2001 р.частка цього виробника на вітчизняному ринку легкових автомобілів склала 8,39%,що на 1,81% менше, ніж у 2000 р [35]. .

Аналізуючи реалізацію легкових автомобілів за класами,відмітимо, що в структурі продаж у 2001 році найбільшу питому вагу становивклас “С”(62,15 %), друге місце займав клас”D” (14,58%), потім – клас “В”(10,85%) (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Структура реалізованих  легковихавтомобілів в Україні

у 2001-2002 роках (за класами)

Клас

Роки

2001

2001/2002

A 0,18% -44% B 10,85% -3% C 62.15% 9% D 14,58% -23% E 3,48% 5% Люкс 0,68% -2% Позашляховики 6,93% -11% Мінівени 1,03% 50% Спортивні автомобілі 0,13% -12%

 

За даними дослідно-аналітичної групи AUTОConsulting, у 2002р. в Україні було продано 107 тисяч легкових автомобілів, що на 50% більше, ніжу попередньому році [35]. Лідерами як і раніше є компанії, що пропонуютьнайбільш доступні і популярні автомобілі. Традиційним фаворитом є ВАЗ (обсягреалізації становить 50 тис. авто). Але, незважаючи на високу популярність,їхня ринкова частка зменшилася з 56 до 47%. І цей процес буде прогресуватипропорційно росту добробуту населення. Визначена частина покупців будевіддавати перевагу максимально доступним «Таврії» і «Славуті», яких торік булопродано більш 12 тисяч [35]. А споживачі, що раніше здобували російськіавтомобілі, переключаться на відносно доступні моделі малого класу корейськихабо європейських виробників. Приблизно по такому сценарію зараз розвивається йавтомобільний ринок прибалтійських держав, де продукція російського автопрому зкожним роком зустрічається все рідше.

Аналізуючи динаміку виробництва автомобілів у розрізірегіонів зазначимо, що у 1998,2000 та 2001 році лідером була Запорізька областьіз обсягами виробництва відповідно 12760, 11683 та 14810 шт., а у 1999 році,виготовивши 6045 авто, вона поступилась місцем АРК обсяг виробництва якоїстановив8626 шт.(додаток 10).

Відмінні результати минулого року не є показником, якийдозволив би   автотрейдерам зупинитися на досягнутому. Міцно затвердившись встолиці, практично всі оператори ринку направили свої зусилля на  завоюваннярозумів і гаманців регіонального споживача. Цей рух цілком виправданий. Якзатверджує директор департаменту розвитку дилерської мережі «Автогрупи Віпос»Олександр Масонцев, «показники нашої діяльності говорять про те, що сьогоднібільше половини з переданих клієнтам автомобілів реалізовано через регіональні дилерськіпідприємства»[1]. Розширюютьдистриб’юторські мережі не тільки торговці популярними марками, але і продавці«ексклюзиву».

Перелічуючи фактори, що заважали домогтися ще більш високихрезультатів, можна назвати активізацію конкурентів, нестабільність курсуєвро/долару і все ще високу активність «сірого» ринку, що як і раніше недозволяє офіційним імпортерам і дилерам нормально функціонувати». Хоча «сірий»ринок сильно здав свої позиції. Одним з найважливіших факторів росту легальногоринку послужили раніше прийняті законодавчі акти, що зруйнували  «сірі» схемимитного очищення. Покупці чи ледве не вперше опинились перед простим вибором:приблизно за однаковою ціною можна придбати легальний автомобіль з гарантієювиробника або «сірий», найчастіше сумнівного походження.

Фактично поборовши «сірий» ринок, автодилери переключилися наборотьбу між собою. Спочатку головною зброєю був розвиток реалізації у кредит.Поступово збільшуючи термін кредитування, більшість трейдерів у співробітництвіз банками дійшло до відмітки «5 років». Вичерпавши можливості по збільшеннютерміну, дилери взялися за особливості кредитування. У деяких трейдерівпочатковий внесок може складати всього 15—20%, компанія «Ілта» пропонуєкупувати Peugeot у кредит терміном на 3 роки без першого зовсім внеску. Слідомза «Автохаус Київ» у салонах інших компаній з'явилися представники банків, щодопомагають оформити кредит «не відходячи від каси». В результаті таких дій врічному обсязі реалізації деяких дилерів частка «автомобілів у кредит»перевищила 50%. У той же час у трейдерів, що продають індивідуальні йексклюзивні автомобілі, ця частка істотно нижче. Так, «АВТ Баварія» продала вкредит лише 5% автомобілів.

Деякі складності створювали внутрішні проблеми в самихдилерів. Ефективно працювати трейдерам заважали виробники, що виділяли дляукраїнського ринку занадто маленькі квоти.

Компаніями-лідерами українського автомобільного ринку єнаступні:

Ø  СП “АвтоЗАЗ-Daewoo”/УкрАвто- 21%;

Ø  “Укрпромінвест-Авто”– 18%;

Ø  “Автоінвестстрой”-11%;

Ø  “Автотрейдинг”– 8%;

Ø  “Еталон-авто”– 3%;

Ø  “Інтеркар-Україна”– 3%;

Ø  “RenaultGroup” –2%;

Ø  Інші –34% [46] .

Оцінюючи перспективи вітчизняного автомобільного ринку на цейрік, всі експерти переконані, що існуючі тенденції збережуться. Для більшостікомпаній цілком реально домогтися приросту в 30—50%. За словами директоракомпанії «Укрпромінвест-Авто» Володимира Чернікова, обсяги реалізації новихавтомобілів через кілька років цілком можуть досягти поділки в 200 тис. в рік.Однак цей процес буде поступовим. За деякими оцінками, в 2003 році українськийринок збільшиться ще на 15 тис. автомобілів і складе близько 125 тис. [35].Однозначно можна стверджувати, що будуть зростати обсяги реалізації практичновсіх марок.

Отже,для західних автовиробників Україна, як і країни СНД та Східної Європи стаютьпріоритетними ринками: великий ринок збуту, який ще не насичений і має великийпотенціал росту. Тому першочерговим завданням вітчизняних виробників єінтеграція у світовий ринок, що вимагає  збільшення обсягів виробництва,відповідності ціни та якості автомобілів, розширення ринків збуту (зростанняобсягів реалізації) та ін. У свою чергу,  держава повинна забезпечити необхіднерегулювання автомобільного ринку, вдосконалити законодавчу базу з метоюстворення  оптимальних  умов як для автовиробників, так і для потенційнихпокупців.

1.3. Тенденції розвиткусвітового автомобільного ринку

В умовах посилення тенденції до інтернаціоналізації таглобалізації ринкової економіки та господарських зв'язків, зростає науковий іпрактичний інтерес до аналізу світових ринків. У сучасній системі світовихтоварних ринків особливе місце займає автомобільний ринок — один знайглобалізованіших, таких, що швидко розвиваються і є прибутковими, всерединіякого ведеться жорстка конкурентна боротьба. В останні роки вона помітнозагострилася, що було зумовлено різними факторами, серед яких необхідновиділити три головних: наростаючі надлишки виробничих потужностей автомобільноїпромисловості; зростання кількості країн, що організують власне виробництвоавтомобільної продукції; формування міжнародних автомобільних альянсів.

Головним фактором, який визначаєкон'юнктуру, механізм конкуренції та її наслідки, а також тенденції таперспективи розвитку світової автомобільної промисловості, світового ринкуавтомобільної продукції, є їх фірмова структура. Кон’юнктура виробниківрозвивається за наступною схемою. Перший період розвитку (до середини 80-хроків) характеризується в цілому  збільшенням кількості автомобільних компанійта підприємств. Другий — виділяється тим, що, з'являються нові незалежнікомпанії в нових країнах — виробниках автомобільної продукції, проте їхзагальна кількість помітно скорочується. Скорочення відбувається двомаспособами: а) шляхом поглинання дрібних і середніх компаній великими; б) шляхомзлиття великих і найбільших корпорацій.

Минулого року загальносвітовевиробництво вантажних і легкових автомобілів склало 54,06 млн.шт  порівняно із53,18 млн. шт у 2001-му році. Північна Америка продовжує бути найбільшимвиробником автомобілів у світі. Адже, торік там було зроблено 16,2 млн шт.автомобілів, що на 2,17% менше, ніж у 2000-му році [33].

На другому місці за обсягамивиробництва впевнено тримається Європа, де торік було зроблено 13,0 млн шт.автомобілів. Це на 0,87% більше, ніж було зроблено у 2000-му  року [33].

Третє місцепосідає автомобільний ринок Азії, що характеризується  найшвидшим розвитком усвіті. Торік там було вироблено 11,6 млн шт. автомобілів, що на 1,5% більше,ніж було зроблено в 2000-му   році [33].

Наступними, іззначним відставанням виступають: Східна Європа, в країнах якої торік  буловиготовлено 2,6 млн шт. автомобілів (+8,12%  порівняно із 2000-м роком),Південна Америка – 1,6 млн шт. автомобілів (+14,34%  порівняно з минулим роком)та  Близький Схід із Африкою – 0,6 млн шт. автомобілів (+16,88% у порівнянні з2000-м роком) (додаток 11).

Середавтомобілебудівних компаній на першому місці за обсягами виробництва   знаходитьсяGeneral   Motors, що   минулого року  виготовила 7,4млн шт. автомобілів,структура виробництва компанії по регіонах зображена у додатку 12. Далі звідставанням у майже більш, ніж 1 млн.шт виступає Ford, що торік зробив 6,4 млншт. автомобілів, структура виробництва  компанії по регіонах – у додатку 12. На третьому місці — Renault-Nissan з обсягом виробництва в 2000-му році – 4,3млн шт. Сумарна ж таблиця динаміки та прогнозу виробництва автомобілівпровідними компаніями світу зображена у додатку 13.

 Фахівці компаніїPricewaterhouse Coopers AUTOFACTS стверджують, що слід очікувати постійногоневеликого  зростання виробництва практично у всіх провідних автомобілебудівнихкомпаніях світу. [3].

 За оцінками аналітичної службиEconomical Intelligence Unit (Великобританія), сьогодні в руках 14 провіднихвиробників сконцентровано 94% світового виробництва легкових автомобілів; з 20лідерів по обсягах виробництва 14 вступили в альянси або були поглинуті більшсильними суперниками [32]. Насамперед, слід зазначити поглинання німецькоюкомпанією Daimler-Benz американської компанії Chrysler. Це злиття дозволилонімецькій компанії ще більше зміцнити свої позиції на ринку Північної Америки.У той же час злиття не принесло відчутної користі американській компанії: обсягипродажу компанії останнім часом різко падають, і багато хто зв'язує це зприходом до керівництва компанією представників Daimler-Benz. Ґрунтовнозміцнивши свої позиції в Північній Америці, Daimler Chrysler звернув своїпогляди в Азію, де він практично не був представлений. Результатом цього сталапокупка акцій Mitsubishi і Hyndai, відповідно 34% і 10%. Це дозволилоамерикано-німецькому  концернові знайти міцні позиції на самому“швидкозростаючому” ринку світу. 

На друге місце по значимостіможна поставити створення альянсу між General Motors і Fiat. В результатістворення цього альянсу GM одержала 20% акцій італійської компанії, а Fiat 5,1%американської. Американська компанія також отримала право першою викупити 80%акцій Fiat, що залишилися. Аналітики прогнозують, що це відбудеться до 2004-гороку. Слід зазначити, що Fiat віддав перевагу пропозиції GM, відмовивши DaimlerChrysler, хоча остання була більш вигідною у фінансовому плані. Угодапередбачає взаємовигідне партнерство у створенні спільних підприємств длярозробки і виробництва деталей, вузлів і агрегатів майбутніх автомобілів.Наступним етапом буде ґрунтовна ревізія існуючих і розробка  нових загальнихплатформ Fiat-Lancia-Alfa Romeo- Opel/Vauxhall- Saab.

Не можна також  залишити безуваги створення альянсу Renault-Nissan. Французька компанія останнім часомвиявляє високу активність на ринку. Результатом цієї активності стали купівля70,1% акцій південнокорейської компанії Samsung і 73% акцій румунської компаніїDacia. У Nissan французька компанія придбала 36,8% акцій. Створення цьогоальянсу було викликано фінансовими труднощами, що спіткали японську компанію, атакож бажання французів вийти на азіатський ринок. Слід також зазначити, що до2005-го року Renault планує випускати 150-200 тис. автомобілів під маркоюSamsung.

Останнім часомтрохи “заспокоївся” Volkswagen (VW), хоча німці як і раніше виношують планипокупки Scania. Ймовірність цієї угоди ще більше зросла, після того, якЄврокомісія заборонила Volvo покупку більш 40% акцій Scania. Якщо VW купитьScania, то модельна лінія німецької компанії буде від маленького Lupo   домагістральних тягачів.

Інша німецькакомпанія BMW позбулася від Rover (чашу терпіння баварців переповнили величезнізбитки британської компанії). Так у 2000-му році вони склали 1,2 млрд.доларів.За собою баварці залишають лише виробництво нового Mini, з якого хочуть витягтимаксимальний прибуток. Слід також зазначити, що єдине прибуткове відділенняанглійської компанії- Land Rover, за 1,85 млрд.фунтів придбало Ford. Баварці незахотіли залишати це відділення у себе, тому що в модельному ряді німецькоїкомпанії вже є власний позашляховик — Х5 [13].

Навіть незважаючина удаване  благополуччя, майбутнє декількох фірм і концернів залишається підсумнівом. Як вважають британські аналітики, зараз тільки шістьконцернів(General Motors, Ford, DaimlerChrysler, Renault-Nissan, Volkswagen іToyota) досягли тієї “критичної маси”, коли над ними вже не висить загроза бутипоглиненими [32]. З незалежних компаній найближчим часом з ведучими концернамиможуть об'єднатися BMW, Hyndai, Honda. Що ж стосується ведучих концернів, тоостанні, розуміючи, що для успішного існування необхідно 10-20% присутністьхоча б на одному з трьох найбільших ринків (Північна Америка, Європа іПівденно-Східна Азія) і міцне положення в крупносерійній продукції  класів«люкс», продовжують свою експансію на ці ринки. Виходячи з цих критеріїв можнаспрогнозувати дії автогігантів: General Motors, Ford, DaimlerChrysler іVolkswagen продовжать експансію на азіатський ринок, Toyota спробує ще більшезміцнитися в Європі; GM намічає уніфікацію європейських платформ. Fоrd  буденамагатися уникнути збитків європейських філій і закінчити відновленнямодельного ряду. У DaimlerChrysler відчувається недостача масової марки в Європі,а VW зобов'язаний буде представити відповідні моделі (компактний мінівен,позашляховик і доступний спорткар) . 

Нова розстановка сил супроводжується певними змінами умеханізмі конкурентної боротьби між автомобільними компаніями. Аналіз цьогомеханізму дозволяє виділити основні тенденції у зміцненні позиційкомпаній на світовому автомобільному ринку:

Ø  перший напрям пов'язаний з якісноновим етапом у процесі злиття і поглинання на міжнародному рівні. Новинаполягає в тому, що злиття здійснюються між провідними, найбільшимикорпораціями, в результаті чого формуються гігантські альянси, які включаютьвеличезну кількість компаній та підприємств у сфері виробництва, маркетингу,НДКР тощо;

Ø  другим стратегічним напрямом упосиленні позицій компаній на світовому автомобільному ринку є підвищенняступеня глобалізації всіх сторін їх діяльності. Продовжує інтенсивнорозвиватися експортно-імпортна торгівля автомобільною продукцією; поряд з тимзростає рівень географічної концентрації експорту (на частку трьох країн — Німеччини, Японії, США — припадає понад 46%, наступних семи найбільшихкраїн-продуцентів — близько 40%, решти — лише 14%). Збільшується експортнаквота виробництва автомобільної продукції: зокрема, експортна квота загальноїреалізації легкових автомобілів компаніями Японії становить 55% (проти 4,2 у1960 p.), вантажних — 50% (4,7), німецьких компаній — відповідно, більш як 50%і майже 60%, французьких — 52 і 40%, італійських — 35 і 50% тощо [3] .

Нині головним способом глобалізації автомобільної промисловостіє транснаціоналізація виробничої діяльності та формування на цій основіпотужного зарубіжного сектора найбільших автомобільних компаній, причому,зростають не тільки абсолютні параметри цього сектора (активи, обсяги продажів,чисельність зайнятих), а й відносні, тобто індекс транснаціоналізації.

Транснаціоналізація автомобільного бізнесу супроводжуєтьсяформуванням і розширенням іноземного сектора у різних країнах. Нині майже немаєжодної країни (з автомобільною промисловістю), де б не було іноземного сектора.З врахуванням цього факту, умовно їх можна поділити на дві категорії. До першоїналежать країни, в яких автомобільну галузь подано переважно іноземнимсектором. Серед них виділяються такі розвинуті країни, як Канада, Австралія,Бельгія, в яких автомобільна промисловість відразу формувалася іноземнимикомпаніями, головним чином, американськими. До цієї групи країн тепер належать:Великобританія, в якій вже немає великих англійських автомобілебудівнихкомпаній, а питома вага іноземного сектора в автомобільній промисловостізбільшилася з 59% у 1980 р. до більш як 90% у даний час; Іспанія — відповідно,з 71 до 90%; поступово «наближається» Швеція; серед країн, щорозвиваються, — це Аргентина, Бразилія, Мексика. Серед колишніх соціалістичнихкраїн іноземний сектор переважає у Польщі, Чехії, Словаччині, В'єтнамі.

До другої категорії належать країни, в яких вітчизняневиробництво автомобільної продукції переважає над іноземним сектором. Це,насамперед, США, Німеччина, Японія, Франція, Італія. Але й там роль іноземногосектора помітно зростає. Так, у США його питома вага у загальному випускуавтомобілів збільшилася з 2,8% у 1980 р. до 24% у 1992 р. і нині становитьмайже 30% [34]. Переважна частина цього сектора припадає на японські танімецькі компанії.

Також зазначимо, що до початку 80-х років іноземного секторав автоіндустрії таких великих проду­центів, як Франція, Італія, Швеція,практично не було. Але надалі і в цих країнах формується, а в інших державахЗахідної Європи інтенсивно розширюється іноземний сектор. У цілому часткаостаннього у загальному випуску автомобілів у цьому регіоні збільшилася з 27% у1992 р. до 36% у 1997 р. і досягла нині більш як 40% [3].  Всього у ЗахіднійЄвропі налічується 27 автомобілебудівних компаній, у тому числі 19 — європейських, 5 -філій японських фірм, 3 — американських.

Японія, будучи другою після США країною з виробництва іспоживання автомо­білів, до кінця 90-х років практично не мала автомобільнихпідприємств, які б контролювалися іноземними компаніями. Нині іноземний секторв Японії формується за рахунок придбання місцевих автомобільних фірм, створенняСП і міжнародних альянсів за участю іноземних і японських компаній. Сьогодніяпонські автомобільні компанії вважаються світовими лідерами за кількістюукладених партнерських угод (виробничих, технологічних, комерційних та ін.) зіноземними фірмами. Японська автоіндустрія стає дедалі інтернаціональнішою. Уцілому, як пише журнал «Business Week», половина японськогоавтомобільного ринку контролюється іноземцями, а 40% усіх японських марокавтомобілів «змінили свій родовід, тобто стали змішаними» (had mixedpedigrees) " [32]. Іноземний сектор приносить певні зміни у фірмовуструктуру японського і світового автомобільних ринків. Так, завдяки придбаннюкомпанією «Daimler-Chrysler» контрольного пакета акцій«Mitsubishi Motors», новий альянс контролюватиме 10,8% японськогоринку легкових автомобілів і 9,4% авторинку Азіатсько-тихоокеанського регіону.

У цьому регіоні найбільшим авторинком після Японії є ринокПівденної Кореї. У 2001 р. тут було вироблено 2,36 млн. пасажирськихавтомобілів, з яких 39% реалізовано на внутрішньому ринку, 61% — експортовано.Проте під впливом фінансово-економічної кризи 1997-1998 pp. різко погіршилосястановище національних компаній, скорочуються обсяги реалізації автомобілів. Україні розпочалася карди­нальна реструктуризація автомобільної промисловості,що виражається, зокрема, у міжфірмовому злитті національних компаній, внаслідокчого залишаться лише три незалежних продуценти («Samsung Motors»,«Daewoo Motor Co.,Ltd.», «Hyundai Motor Company»). Але й і їх, обтяжених величезними боргами, поступово купують іноземні фірми.

Що стосується інших країн цього регіону, то тут автомобільнагалузь формується за активної участі іноземного сектора. Так, у В'єтнаміналічується 11 СП, більшість яких контролюють іноземні компанії, у тому числі«Ford», «Suzuki Motor Co,. Ltd.»,«Mersedes-Bens». У КНР проводиться радикальна економічна реформа,спрямована, зокрема, на зниження залежності від імпорту автомобілів, створеннянаціональної конкуренто­спроможної автоіндустрії. Для цього підвищуються тарифина автомобільний імпорт, проводиться фірмова реструктуризація, здійснюютьсявеличезні капіталовкла­дення, створюються певні пільгові умови для іноземнихінвесторів [13]. Переважна частина авторинку країни контролюється іноземнимикомпаніями та їх китайськими філіями. Так, на частку групи «Volkswagen» припадає майже 54% цього ринку, шанхайської філії японськоїфірми «Suzuki Motor Co,. Ltd.» — близько 8% тощо.

Одним з перспективних автомобільних ринків є регіон СхідноїЄвропи. Автомо­більний ринок тут успішно розвивається завдяки ефективнійполітиці уряду, щодо  іноземних інвесторів. У всіх країнах цього регіону (завинятком СНД) іноземні автомобільні компанії проводять активну довгостроковуінвестиційну, виробничу і комерційну діяльність, формується усталенийавтомобільний іноземний сектор. Що стосується СНД, то тут автомобілебудуванняздійснюється, головним чином, вітчизняними виробниками, а іноземні компанії конкурують лише на ринку імпортної продукції. В цілому автомобільний ринокСхідної Європи поділяють між собою більш як З0 компаній, але переважна йогочастина (85%), за даними на 2001 p., контролюється такими фірмами:«Volkswagen», «Daewoo Motor Co.,Ltd»,«Fiat», «Renault», «Opel», «Ford»  [32].

Аналіз сучасного автомобільного ринку (як досить складноївиробничо-комерційної системи) дозволяє виділити в ній три сегменти: ринокпродукції національних незалежних компаній; ринок імпортної продукції; ринокпродукції підприємств іноземного сектора. Таким чином, конкурентна боротьба насвітовому автомобільному ринку ведеться в трьох напрямках:

1)         поділувнутрішнього ринку вітчизняної продукції;

2)        поділузовнішніх (експортно-імпортних) ринків;

3)        за більшучи меншу частину виробничо-технічного потенціалу автомобільної промисловості взарубіжних країнах. Пропорції між різними ринковими сегментами і результатиконкурентної боротьби багато в чому залежать від рівня економічного розвиткукраїни і економічної політики (в тому числі зовнішньоторговельної,інвестиційної) держави (у даному випадку щодо розвитку і структуриавтомобільної промисловості та ринку), але головне — від фірмової структури іспіввідношення сил. Співвідношення сил на фірмовому рівні наочно подано певнимифінансово-економічними і науково-технічними показниками.

Отже, за наведеними даними можна зробити висновок, що:

î  штаб-квартири цих 25 компанійзнаходяться лише у семи країнах, з них 20-у трьох країнах, 5-у чотирьох;

î  провідні фірми-виробники мають величезнуфінансово-економічну силу: реалізують продукцію на суму понад 1100 млрд. дол.;контролюють активи на суму понад 1300 млрд. дол.; використовують працю більш як3,6 млн. чол.; одержують понад 45 млрд. дол. чистого прибутку; щорокувитрачають на НДКР понад 40 млрд. дол [32]. Але навіть серед цих найбільшихкомпаній виділяються гіганти, які за своїми економічними показникамиперевершують макроекономічні показники багатьох країн світу. Це, насамперед,«велика трійка» («General Motors», «Ford»,«Daimler-Chrysler»), на частку якої припадає більш як 41% загальноїсуми реалізації 25 провідних автокомпаній, майже 50% їх активів, 68% чистогоприбутку, 38% усіх зайнятих, 48% витрат на НДКР;

î   майже половина з найбільших компанійабо вже контролюються потужнішими корпораціями, або перебувають на шляхуперетворення на підконтрольні. Досить перспективним є те, що між найбільшимифірмами укладаються різноманітні угоди щодо виробничого, науково-технічного,інформаційного співробітництва. Наприклад, на початку 2000 р. компанії«великої трійки» (пізніше до них приєдналися «Renault» і«Nissan») уклали угоду про створення найбільшого у світі віртуальногоринку, тобто спільної комп'ютерної мережі реалізації своєї продукції тазакупівлі комплектуючих, різних послуг через Internet;

Внаслідок зазначеного, можна зробити висновок, що данікомпанії контролюють більшу частину автомобільного ринку, майже повністюекспортно-імпортний сегмент, а також займають один з найбільших за обсягомвиробництва зарубіжний сектор інших країн.    

1.4. Огляд нормативної бази,яка регулює вільний обіг легкових автомобілів в Україні

Автомобільний транспорт є однією знайважливіших галузей суспільного виробництва і  покликаний  задовольняти потреби  населення, розвитку цивілізації і виробництва вцілому. Розвиток івдосконалення  транспорту здійснюється відповідно до національної програми зурахуванням  його пріоритету  та на основі досягнень  науково-технічного прогресу  і  забезпечується державою. Тому, в наш час питання законодавчогорегулювання  вільного обігу легкових автомобілів є досить актуальним. 

Відносини,пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються відповідними Законами, кодексами  (статутами) окремих видів транспорту,  іншими актами законодавстваУкраїни.

Так, зокрема,  Закон України “Протранспорт” № 232/94- ВР від 10 листопада 1994р. зі змінами та доповненнями визначає  правові,  економічні,  організаційні  та соціальні основи діяльностітранспорту.

Статтею 2  Закону передбаченообов’язковість виконання нормативних актів, які регламентують порядоквикористання засобів транспорту, умови перевезень,  шляхів  сполучення, організації безпеки  руху,  охорони  громадського порядку, пожежної безпеки,санітарні  та  екологічні  вимоги,  що  діють  на  транспорті для   власниківтранспорту  і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхамисполучення.

У свою чергу, транспортнізасоби  повинні  відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сертифікат.

Порядокта вимоги до проведення обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів(далі ТЗ),  їх складових та приладдя в Українській державній системісертифікації продукції — Системі сертифікації УкрСЕПРО (далі — Система)законодавчо регулюються Правилами обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя затвердженими НаказомДержстандарту України від 17 січня 1997 р. № 23.

Ці Правила є  обов'язковими  для органів  із  сертифікації ДТЗ,  акредитованих випробувальних лабораторій(центрів),  а також суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та  фізичних  осіб, у тому числі іноземних.

Згідно з п. 3.2.Правил, об'єктами сертифікації в Системі УкрСЕПРО є: автомобілі,автобуси, тролейбуси, мотоцикли, мопеди, причіпи, напівпричіпи, що:

     а)виготовлені  в  Україні  або ввозяться в Україну (нові,  у тому числі складовіта приладдя до них);

     б) ввозятьсяв Україну (такі, що були в користуванні, а також кузови  та  шасі  згідно  з кодами  87.06  та  87.07  Української класифікації  товарів зовнішньоекономічної   діяльності  -   далі УКТ ЗЕД [38].

Не підлягають сертифікації згідно зцими Правилами:

—   тихохідні  ТЗ, конструктивна  швидкість  яких  не перевищує 25 км/г;

—   ТЗ, які призначені виключнодля військових  потреб  або  для використання  яких  на  дорогах  загального користування  існують спеціальні правила.

Слід також зазначити, що обов'язкова сертифікація ТЗ у Системі  здійснюєтьсяна відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, чинних вУкраїні,  щодо безпеки життя,  здоров'я людей, захисту їх майна, охоронинавколишнього природного середовища, а добровільна  сертифікація  продукції   ТЗ   у   Системіздійснюється  на  відповідність  вимогам,  що  не віднесені актамизаконодавства та нормативними документами до обов'язкових.

Отже, відповідно до чинногозаконодавства порядок проведення сертифікації ТЗ (нових)  передбачає:

Ø поданнязаявки на сертифікацію;

Ø розглядта прийняття  рішення  за  заявкою  із  зазначенням схеми;

Ø обстеженнявиробництва або атестацію виробництва ТЗ, що сертифікується,  або  аналізфункціонування сертифікованої системи якості, якщо це передбачено схемоюсертифікації;

Ø відбірзразків ТЗ для випробувань;

Ø ідентифікаціюавтомобіля;

Ø прийняття зразків ТЗ випробувальною лабораторією (центром);

Ø перевіркаі випробування зразків ТЗ;

Ø аналізодержаних  результатів  та прийняття  рішення про можливість наданнясертифіката  відповідності; 

Ø наданнясертифіката відповідності та занесення сертифікованої  продукції  до Реєстру Системи; 

Ø визнаннясертифікатів відповідності, які підтверджують відповідність імпортної  продукції  вимогам  чинних  в  Україні нормативних документів і які видані нацю продукцію за кордоном;

Ø технічний огляд; 

Ø інформаціюпро результати робіт із сертифікації ТЗ.

Сертифікат  відповідності,   виданий  за  схемою,  що передбачає сертифікацію системиякості, видається на термін дії до п'яти  років. 

Даними Правилами також визначенопорядок сертифікації ДТЗ іноземних виробництв.

Основні вимогищодо організації роздрібної торгівлі  автомобілями та іншими транспортнимизасобами,  вітчизняного  та  іноземного  виробництва і  номерними агрегатами доних (двигуни,  шасі,  кузови, рами) як новими, що не були в експлуатації та небули зареєстровані в органах ДАІ,  так і такими,  які були в експлуатації (комісійна  торгівля),  а  також скупленими транспортними засобами і номернимиагрегатами, регламентуються Правилами  роздрібної торгівлі транспортнимизасобами і номерними агрегатами, затвердженими Наказом  Міністерства економікиз питань європейської інтеграції України 31 липня.2002 р. № 228.

Відповідно ло цихПравил, роздрібна торгівля транспортними  засобами і номернимиагрегатами здійснюється суб'єктами  господарювання, зареєстрованими вустановленому порядку  через мережу роздрібної   торгівлі з відповідними умовами для  зберігання, передпродажної підготовки та сервісного обслуговування,продажу, які відповідають торгово-технологічним та протипожежним вимогам.

Транспортні засоби, що ввозяться на територію України для   продажу, підлягають митномуоформленню в порядку, установленому законодавством [20,21,23,24,28] і,допускаються до реалізації лише за наявності сертифіката  відповідності  або свідоцтва про визнання відповідності. Чинність придбання транспортних засобів іномерних агрегатів, ввезених із-за кордону, стверджується вантажною митноюдекларацією або посвідченням  митниці  із  зазначенням  назви,  марки,  номераагрегата, номера і дати вантажної митної декларації, згідно з якою він бувзавезений на територію України. Забороняється реалізація нових транспортнихзасобів і номерних агрегатів  з дефектами,  котрі загрожують безпеці дорожньогоруху, або за технічним станом не відповідають нормативам і стандартам, чинним вУкраїні, а також які не пройшли передпродажної підготовки, без сертифікатів відповідності  або  свідоцтв  про визнання відповідності.

При реалізації транспортних  засобів і номерних агрегатів працівники  суб'єкта господарювання  зобов'язані  надати  покупцю необхідну, доступну, достовірну тасвоєчасну інформацію про товар. Продаж  автотранспортних  засобів  і  номернихагрегатів дозволяється  особам,  які  досягли  18  років,   мототранспортнихзасобів і номерних агрегатів — 16 років, за наявності паспорта або документа,що його замінює.

Юридичні особи можуть  придбати  транспортні   засоби   та номерні   агрегати  за  наявності доручення  уповноваженої  особи підприємства (організації, установи) тапаспорта або документа, що його замінює.

Згідно з чиннимзаконодавством, комісійна торгівля транспортними  засобами  і номерними агрегатами здійснюється на підставі договору комісії між суб'єктомгосподарювання, який приймає товар на комісію (далі — комісіонер), ігромадянином,  підприємством  (організацією,  установою),  які здають товар накомісію (далі — комітент).  За  договором  комісії комітент доручає реалізаціютовару   комісіонеру   за  визначену винагороду.

На  комісію приймаються  транспортні  засоби  і номерні агрегати,  що зняті  з  обліку  в органах  ДАІ,  для  продажу  на території України:

Ø від громадян України — занаявності паспорта чи документа, що його  замінює,  та  свідоцтва  прореєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) з відміткою в ньомуоргану ДАІ про зняття  з обліку у зв'язку з продажем або довідки на агрегат,вузол, виданої органами ДАІ;

Ø від підприємств (організацій,   установ)   -  за  наявності накладної  із  зазначенням моделі,  марки  транспортного  засобу, номера шасі,  двигуна, його ціни, атакож свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) з відміткою в ньому органуДАІ про зняття  з обліку  у  зв'язку  з  продажем,  дорученням  уповноваженої особи підприємства (організації, установи) та паспорта або документа, що йогозамінює.

Також зазначимо,що згідно чинного законодавства, торгівля транспортними засобамиі номерними агрегатами, що були в експлуатації, здійснюєтьсяшляхом скуповування їх у громадян,  підприємств  (організацій,  установ) таподальшого їх продажу іншим громадянам, підприємствам (організаціям,установам). Між  скуповуванням та продажем суб'єкт господарювання може зробититехнічне обслуговування та ремонт транспортного засобу.

Власне скуповуваннятранспортних засобів і номерних  агрегатів здійснюється на підставідоговору між суб'єктом господарювання та громадянином, підприємством(організацією, установою) – власником транспортного засобу чи номерногоагрегата.

Відповідно дочинного законодавства, cкуповуванню підлягають  транспортні  засоби  і  номерніагрегати, що зняті з обліку в органах ДАІ:

Ø від громадян України — занаявності паспорта чи документа, що його  замінює,  та  свідоцтва прореєстрацію (технічного паспорта) транспортного засобу з відміткою в ньомуоргану ДАІ про зняття з обліку у зв'язку з продажем  або  довідки на номернийагрегат, виданої органами ДАІ;

Ø від підприємств (організацій,установ) — за наявності накладної із зазначенням  моделі,  марки транспортного  засобу, номера шасі,  двигуна, його ціни, а також свідоцтва прореєстрацію (технічного паспорта) з відміткою в ньому органу ДАІ про зняття  з облікуу зв'язку з продажем, а також доручення уповноваженої особи підприємства(організації, установи) та паспорта або документа, що його замінює.

Скуповуваннязабороняється при відсутності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу(технічного паспорта).

При реалізаціїтранспортних засобів, які мають дефекти, що загрожують безпеці дорожнього рухута життю громадян, суб'єкт господарювання повідомляє покупця в письмовій форміпро існуючі дефекти та неможливість  експлуатації транспортного засобу до їхусунення.

Після продажутранспортні засоби реєструються в органах ДАІ на підставі  довідки-рахунка  ісвідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного   паспорта),   що належав попередньому власнику, які  надаються покупцю суб'єктом господарювання.У розділі свідоцтва про реєстрацію  транспортного засобу (технічного  паспорта)«Особливі відмітки» робиться запис: «Автомобіль  (іншийтехнічний засіб), проданий за довідкою-рахунком,   серія,   номер,  дата»,  який  засвідчується підписом  керівника  суб'єкта  господарювання   та   скріплюється печаткою.

Слід підкреслити,що, згідно чинного законодавства, суб'єкти господарювання (філії, уповноважені дилери) зобов'язані  не  порушувати прав споживачів, визначених законодавствомУкраїни, знати і виконувати ці Правила, Порядок заняття торговельною діяльністюі правила торговельного обслуговування   населення, затверджені постановоюКабінету Міністрів України від 08 травня 1995 № 108 ( 108-95-п ), та іншінормативно-правові акти, що  регламентують торговельну діяльність.

З метоюефективного використання виробничого, науково-технічного та експортногопотенціалу вітчизняного автомобілебудування, яке визначається  як пріоритетнагалузь економіки України, регулювання вільного обігу легкових автомобілів натериторії держави, створення сприятливих  умов  для  залучення інвестицій,  утому числі іноземних, а також забезпечення економічних інтересів держави взбільшенні обсягів виробництва українських  підприємств Верховною Радою Україниприйнято ряд Законів України [17,18,29], які регулюють питання:

ü  залученняіноземних інвестицій з метою нарощування обсягів виробництва автомобілів (вт.ч. легкових) в Україні;

ü ввезеннялегкових автомобілів на митну територію України резидентами та нерезидентами(фізичними та юридичними особами);

ü оподаткуванняавтомобілів при реалізації та ввезенні (надання пільг, звільнення відоподаткування, особливості оподаткування прибутку ) та ін.

Зокрема,відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих  актівУкраїни щодо державної підтримки автомобілебудівної промисловості  України” №2779-ІІІ від 15 листопада 2001 року, тимчасово  до  1  січня  2008  року звільняються від оподаткування операції з ввезення (пересилання) на митнутериторію України товари  (у  тому  числі машинокомплекти), які використовуються  для  будівництва  та виробничої  діяльності  підприємств  по  виробництву автомобілів, автобусів  і  комплектуючих виробів до них.  Перелік такихтоварів   з   визначенням   кодів   згідно   з Українською класифікацієютоварів зовнішньоекономічної діяльності, а також порядок і  обсяги  ввезення цих  товарів  встановлюються Кабінетом  Міністрів  України,  якщо  такі  товарине виробляються підприємствами на території України".

Також відповідно до чинного законодавства[17] до 1 січня  2008  року  оподатковуються  податком  на додану вартість за  нульовою ставкою операції  з  продажу автомобілів,  автобусів і комплектуючихвиробів  до  них  власного  виробництва  резидентів,  які  здійснюютьдіяльність відповідно до Закону  України  «Про  стимулювання виробництва   автомобілів   в Україні» [29].Ці виробники-резидентизобов'язані мати затверджену Кабінетом Міністрів України інвестиційну програму.

Слід зазначити, що пільги,передбачені для підприємств по виробництву автомобілів набирають  чинності після  затвердження  їх інвестиційних програм Кабінетом Міністрів України тавнесення до статутного фонду такого підприємства  інвестиції  (у  тому  числі іноземної)  виключно  в грошовій формі,  що зареєстрована у  встановленому законодавством порядку  та  становить  за офіційним валютним курсомНаціонального банку України на день її внесення суму, еквівалентну не менше  150 мільйонам  доларів  США, -  при   виробництві легкових автомобілів [17].

Також слід зазначити,що вітчизняні виробники для збільшення обсягів виробництва і реалізації своїхавто пролобіювали в парламенті прийняття змін до законодавства по сплаті акцизуі ввізного мита на автомобілі, зокрема Верховною Радою України прийнятий Закон“Про внесення змін у деякі закони України з питань оподаткування підакцизних ідеяких інших товарів” від 24 грудня 2002 року. Зміни до закону, насамперед,уточнюють критерій “достатньої переробки” транспортних засобів, яким доповненаст. 18 Закону “Про Єдиний митний тариф”. На нашу думку, це поставить заслінфальсифікаціям у визначення країни-походження автомобіля й одержаннюнеобгрунтованих податкових пільг. Адже, багато виробників, використовуючиадміністративний ресурс і протиріччя в законодавстві, через суд домагалисяприсвоєння випущеним ними автомобілям статусу “досить перероблених” і практичноне платили податків при їхньому імпорті. Уточнений же критерій “достатньоїпереробки” передбачає виготовлення кузова (кабіни) транспортного засобу зокремих елементів чи деталей вузлів методами нероз`ємного з`єднання, йогофарбування, спорядження і збирання транспортного засобу.

Аналізуючидокумент, можна відзначити, що підприємствам, які займаються крупновузловимзбиранням легкових авто, прийдеться збільшувати кількість виробничих операцій,щоб уникнути сплати високого ввізного мита на автомобілі і комплектуючі до них- в іншому випадку вартість автомобілів, що збираються значно зросте.

Отже, законодавчінововведення ускладнять роботу підприємствам, що займаються крупновузловимзбиранням автомобілів, і знизять рентабельність їх діяльності. Проте, вступЗакону в силу буде вигідний вітчизняним виробникам, що здійснюють дрібновузловезбирання авто, зокрема, ці підприємства зможуть збільшити реалізацію своєїпродукції.

Отжерозробка досконалих і ефективних законодавчих актів, а також   вдосконаленнячинної законодавчої бази, шо регулює вільний обіг легкових автомобілів вУкраїні (їх виробництво, митне оформлення, реалізацію та ін.) є підгрунттям таосновною передумовою оптимального розвитку автомобільного ринку в Україні.

 

РОЗДІЛ2. Експериментальна частина

 

2.1.Об`єкти  експертизи

 

Оскільки натериторію України  щороку ввозиться велика  кількість автомобілів, об'єктомнашого дослідження обрано легкові автомобілі іноземного виробництва.  Метоюавтотоварознавчої криміналістичної експертизи є встановлення відповідностіномерів кузова та двигуна  вимогам стандарту. Для досягнення мети необхідно дослідити слідуючі об'єкти розглянутого виду досліджень :

—  ТЗ вцілому;

—  слідизнарядь і інструментів на елементах кріплення і поверхнях агрегатів;

—  слідиексплуатаційного характеру, а також сліди, що утворилися в результаті діїфакторів навколишнього середовища (корозія й ін.) на деталях авто;

—  ідентифікаційніномери (насамперед, кузова, шасі і двигуна);

—  номернітаблички й інші носії даних ТЗ;

—  позначеннячасу виготовлення на деталях ТЗ (у т.ч. рельєфні);

—  лакофарбовепокриття кузова;

—  комплектаціяТЗ;

—  інформаційнімоделі ТЗ («датен»-карти, технічні паспорти й ін.).

Предметом данихдосліджень є встановлення фактичних даних по комплектації ТЗ і її змінах, ут.ч. даних про демонтаж і заміну агрегатів (вузлів).

 Фальсифікаціяідентифікаційних номерів автомобіля є досить розповсюдженим на сьогоднішнійдень злочином.  Це пов`язано із постійним зростанням цін на імпортовані легковіавтомобілі, які були у вжитку, тому методологічні проблеми експертногодослідження, є досить актуальними, і в цьому напрямку постійно працюютьпровідні експерти країни, розробляючи нові методи дослідженнь та вдосконалюючиіснуючі.

2.2.Характеристика методів експертизи легкових автомобілів

 

Нині в Українііснують наступні методи експертизи легкових автомобілів:

1. Методкриміналістичного дослідження ідентифікаційних номерів. Метою проведення даного виду експертизи євстановлення відповідності стандарту номерів кузова та двигуна досліджуваногоавтомобіля. Експертизу проводять за наступною схемою:

Ø оглядтранспортного засобу;

Ø ідентифікаціякольору лакофарбового покриття;

Ø встановленняроку випуску автомобіля;

Ø виявленняознак, за якими можна оцінити зміни номера кузова;

Ø виявленняознак, за якими можна оцінити зміни номера двигуна.  

2. Метод визначення залишкової вартості ТЗ вузлів та агрегатів.

 Метоюзастосування даного методу є визначення вартості ТЗ з  врахуванням  стану споживчого  ринку,  строку експлуатації,  пробігу, технічного стану, природногота морального зносу, комплектності й додаткового обладнання автомобіля.

Технологіяпроведення експертизи здійснюється наступним чином:

—  визначаєтьсясередньостатистична   (розрахунково-довідкова) вартість ТЗ, та дійсна залишкова (реально-реалізаційна) вартість ТЗ, середня  залишкова   вартість;

—  визначається  ринкова  ціна  на  ТЗ  з  даних довідкової літератури (пропозиційна,  щозалежить від кон'юнктури моделей   ТЗ   на   місцевих  ринках  України,  зврахуванням  їх комплектування та додаткового обладнання).

—  проводитьсявартісне збільшення ціни ТЗ при оновленні (заміні) його деталей на нові зексплуатаційних,  аварійних чи інших причин;

—  проводитьсявартісне збільшення  ціни  при  додатковому  обладнанні досліджуваного   ТЗ;

—  визначаєтьсявідсотковий показник  залишкової  вартості окремих   деталей,  вузлів, агрегатів. 

3. Метод   розрахунку   величини   витрат.  Метою даного методу є визначення величини витрат потрібнихна відновлювальний  ремонт ТЗ    пошкодженого в  результатідорожно-транспортної пригоди  чи  стихійного   лиха   або   іншого аварійного  пошкодження, або  додаткової  втрати  товарної  вартості

За допомогоюданого методу визначають:

w  розмір матеріального збитку, за умов доцільності відновлення пошкодженого  ТЗ;

w  калькуляціюремонтно-відновлювальних робіт, які складаються на основі результатівтехнічного огляду ТЗ;

w  розрахунковий відсоток експлуатаційного  зношення  для деталей легкових автомобілів;

w  кількість    та   вартість    ремонтних    матеріалів.

4. Метод визначення втрати товарноївартості ТЗ. Метою застосування даного методу євизначення рівня втрати товарної вартості, пов`язаної із  пошкодженням ТЗ,погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду, зниженням  міцності(довговічності) його окремих  деталей, вузлів і  агрегатів. Метод визначає:

— причини втратитоварної вартості (далі ВТВ) ТЗ;

— у яких випадкахне вираховується ВТВ;

— порядок  розрахунку ВТВ.

Криміналістичне дослідження ідентифікаційних номерів на деталях і вузлах транспортнихзасобів проводиться по загальній схемідіагностичних криміналістичнихдосліджень  об'єктів  і складається з таких етапів:  загальний огляд автомобіля; детальне дослідження ідентифікаційнихномерів і фіксація його результатів; оформлення акту експертизи (спеціального дослідження).[9]

Оглядтранспортного засобу проводиться післяперевірки реєстраційних документів на транспортний засіб.

Потімвизначається колір лакофарбового покриття (далі ЛФП) іпорівнюється з кольором, вказаним втехнічному паспорті, звертається увага на можливе перефарбування транспортногозасобу. Якщо є ознаки перефарбування,встановлюється первинний коліравтомобіля. Далі встановлюється рік випуску автомобіля.

У процесі оглядуномерних площадок визначається,  залежно від року випуску транспортного засобу,місце, де повинен розташовуватисяномер і де він фактично знаходиться. При наявності на транспортному засобідублюючого номера аналогічно перевіряється і цей номер. При цьому потрібно зазначити, що наявність даних перевірокконкретного автомобіля  «по комп'ютеру» не може слугувати основою длявідмови від проведення повного його криміналістичного дослідження, оскільки увідповідних базах даних значаться тільки справжні номери.  Підроблені номери вкомп`ютер не заносяться.

Починаючидослідження ідентифікаційного номера автомобіля, передусім необхідно порівнятиномер на номерній площадці кузова з номером кузова на номерній табличці і інших носіях даних. При огляді номерних і кодових табличок,  а також інших, не прихованих, носіїв даних потрібнозвертати увагу на їх розташування,зовнішній вигляд і ознаки заміни (переустановлення) [8]. Якщо зовнішній вигляд, локалізація, способи виготовлення і кріплення  до кузовавказаних носіїв даних відповідає заводському, далі оглядаються з"єднанняномерної панелі  з прилеглими  до неї деталями  кузова, в тому числізвертається увага на:  вигляд з'єднання, локалізацію, кількість, форму ірозміри його елементів (наприклад, слідів крапкового зварювання), щільністьприлягання країв з`єднаних  деталей кузова, характеррозподілу фарби  і герметика уз`єднаннях, стан вільних краївномерної панелі, та інше. У процесі вказаних досліджень можуть бути виявлені наступні ознаки, що свідчать про змінуномера кузова:

·  ознакиневідповідності інформації, що міститьсяв різних носіях даних ;

·  ознаки підробки носіїв даних (відмінність вигляду матеріалу, форми, розмірів і способу виготовлення табличок, в тому числіформи і розташування знаків на них,від таких заводського виготовлення, граматичні помилки в текстах на табличках;виготовлення прапорців за допомогою ксерокса, а не матричного принтера).

Огляд номеракузова автомобіля починають здослідження поверхні номерної площадки, яка повиннабути плоскою, без виступів і поглиблень, покрита такою ж за кольором івідтінком фарбою, що і прилеглі до неї дільниці,на якій вона розташовується.

До проведенняподальших досліджень необхідно зафіксувати зовнішній вигляд номерної площадки фотозйомкою або за допомогою липкої стрічкита  друкарської фарби.

Ознаками, щосвідчать про зміну номера, які можуть бути виявлені при огляді тильної сторониномерної площадки кузова, є:

Øвідлущення фарби в межах окремих знаків і на прилеглих до них дільницях;

Øвідмінність у виступаннізнаків відносно поверхні тильної сторониномерної площадки;

Øвідмінність в характерірельєфу виступаючих дзеркальних зображень знаків;

Øнаявність зварного шву або його елементів по периметруномерної площадки;

Øдільниці фарби, що обгоріла.

Виявлення наповерхні номерної площадки ознак абразивної обробки у вигляді дрібних  трас невстановленої формиоднозначно свідчить про зміну номера кузова лише тоді, коли лакофарбове покриття номерної площадки намомент дослідження об'єкта не порушено.

Післяогляду поверхні номерної площадки переходять до дослідження знаків номера.[10]Потрібно зазначити, що в переважнійбільшості випадків змінюють знаки серійної частининомера, однак можуть змінювати деякі із знаків, що описують автомобіль (з метоюприведення у відповідність описування автомобіля приведеного в номері кузова,описуванню автомобіля, що є в реєстраційних і інших документах, аж допроставлення більш раннього року випуску). Тому необхідно оглядати всі знакиномера.

Придослідженні втиснених знаків можутьбути виявлені наступні ознаки їхзміни:

·  локальні(знищення елементів первинних знаків) сліди абразивноїобробки або зачеканювання;

·  наявністьпотовщень ЛФП в місцях маскуванняелементів первинних знаків;

·  формазнаків або окремих елементів не відповідає вимогам встановлених норм, чиоднозначні елементи відрізняються за конфігурацією;

·  нерівномірнаширина і глибина знаків або їх елементів;

·  наявністьнаплавок легкоплавких металів впоглибленнях знаків (наприклад, при зміні  «8 » на «3»);

·  наявністьвиступів (перемичок) або  «сходинок» між первинним і добавленими  потипу штампування елементами  одного ітого ж знаку;

·  наявністьелементів, що не входять в конфігурацію знаку;

·   «нестикування» елементів знаку;

·  наявністьв дні поглиблень знаків слідів ковзання (коли елементи додаютьсягравіруванням);

·  виступання країв елементів знаків за габарити рядка;

·  нерівномірненанесення знаків номеру ТЗ.

         При зміні номерів, нанесених електроіскровим,лазерним методами, а також голчатими пуансонами,звичайно використовуються інструменти типу керна. При цьому спостерігаються такі ознаки зміни знаків номера:

üнерівномірність проміжків між значками;

üнаявність поглиблень, що не входять в конфігурацію знаків, щочитаються;

üнехарактерна форма знаків;

üзначне віддаленняокремих елементів від контура знаку;

üнерівномірність в розташуванніелементів знаку;

üсуттєва «припіднятість»країв елементів;

üвідмінність в глибині і діаметрі елементів;

üвідмінність в формі дна елементів.

Під часпроведення дослідження ідентифікаційного номера двигуна, передусім необхіднопорівнювати структуру і спосібнанесення номера конкретного двигуна з такими, що застосовуються виробником, втому числі розміщення номера на номерній площадці, наявність символівобмежувачів, розташування елементівномера. Якщо автомобіль має носіїданих, що містять інформацію про типдвигуна, потрібно порівняти тип, вказаний в цьому носієві, і позначення типу вномері двигуна. Якщо збіг по типу є,то це ще не означає, що даний номер двигуна не змінювався. Відмінність в типовідвигуна свідчить про те, що:

§замінаносія даних і в свою чергу зміна номера кузова;

§перебивка номера двигуна;

§замінадвигуна під час ремонту.

Номерні площадкидвигунів автомобілів більшості марок обробляються фрезеруванням або  виходять впроцесі відливання блоку циліндрів і додатковій механічній обробці непідлягають.

Під час оглядуплощадки двигуна можуть бути виявлені такі ознаки зміни номера:

Øнечіткість або повнавідсутність слідів заводської обробки на поверхні номерної площадки або у серійній частиніномера;

Øвідхилення знаків від лінії рядка (рядків — якщо номернаноситься в два ряди), нерівномірність проміжків між значками;

Øвикористання різних шрифтів для нанесення знаків в межах однієї частининомера (потрібно враховувати, що деякі виробники можуть наносити різнимишрифтами інформацію що відноситься до типу і серії);

Øнаявність поглиблень в межах окремих знаків;

Øнаявність елементів, які не входять в конфігурацію знаків, щочитаються;

Øімітація слідів заводської обробки.

У тих випадках,коли первинні знаки номера кузова або двигуна повністюабо частково знищені, необхідно використати спеціальні методи їх виявлення.

Найбільшдоступним  є електрохімічне травлення. Практика показала, що данимметодом успішно виявляються первинні знаки, нанесеніяк знаковими пуансонами, так  і електроіскровим методом, на автомобіляхбільшості марок. Всі ці методи засновані на тому, що при набиванні знаків на металевих виробах внаслідок деформаціїутворюється порушення кристалічної решітки металу, що супроводиться зміноюфізико-механічних властивостей матеріалу в місцях деформації:  розчинності,залишкового намагнічення (для феромагнітних сплавів), щільності,електропровідності та іншихвластивостей не тільки в глибині штампованих знаків, але і в прилеглих до нихшарах. Тому після знищення зображеньзнаків, що візуально сприймаються в товщі металу зберігаються їх «приховані» зображення — сліди, які можливо виявити спеціальнорозробленими методами [10]. У процесі знищення знаків на виробах звичайнознімається невеликий шар металу, частіше за все на глибину набитих букв і цифр.У таких випадках відновлення не являє собоюособливих труднощів. Складніше виявити знаки признятті шару металу на значну глибину, коли виявлені контури знаків нечіткі або слабовиражені.

Для виявленнязображень знищених знаків на предметах, виготовлених з різних металів, використовують наступніметоди:  хімічний, електрохімічний, метод магнітної суспензії (емульсії),фотоакустичний, термовізуальний,ультразвуковий і інші. Найбільш поширеними, простими і  досить ефективними є перші три методи.

Методикавизначення залишкової вартості транспортного засобу  виділяє такі поняття яксередньостатистична (розрахунково-довідкова) вартість ТЗ  (далі  -  середня),дійсна  залишкова  (реально-реалізаційна) вартість ТЗ (далі — дійсна). 

Середнявартість ТЗ(Сост.) — це вартість нових та  тих,  які були у використанні,  ТЗ, вузлів таагрегатів на споживчому ринку, що  експлуатуються  в  Україні   або   тих,  що   ввозяться   (не зареєстровані),  яка складається з ціни нового ТЗзаводу-виробника (або  дилера),  з  корегуванням  її  за  строком експлуатації   і фактичним пробігом, та, в окремих випадках — з урахуванняммитного збору.

Дійснавартість ТЗ(Сост.) — це вартість,  яка  додатково враховує  його  дійсний  технічний стан,  інтенсивність  та умови експлуатації і зберігання.

 Існує  таказагальна  формула  для  визначення  дійсної   залишкової вартості(Сост.)транспортного засобу:

Сост =Сост.рас х К х (1+- Дс/100) +- Сдоп., [ ]                  (1)

де Сост.рас — середня (розрахунково-довідкова) залишкова вартість ТЗ;

Дс  — відсоток додатковогозбільшення (зменшення) вартості, який залежить від умов догляду,  зберігання та експлуатації; (додаток 14);

Сдоп — додаткове  збільшення (зменшення) дійсної вартості  ТЗ внаслідок  обчислення його комплектності,наявності  аварійних пошкоджень   або  оновлення деталей;

 К — коефіцієнт корегуваннязалишкової вартості,  згідно  з специфікою ринкових умов.

Середня залишкова вартість визначається за формулами  Сост.рас   для   ТЗ  виробництва як країнСНД, так і іноземних

Сост.рас =Цсп х (1 +- Гк/100 ) + Мзб.у.,     або                    (2)

Сост.рас =Цн х Кпр х Г/100 х (1 + Гк/100) + Мзб.у,           (3)

де Цн — ціна нового  ТЗ  на  Україні  або  згідно  з  довідковою літературою; 

Цсп — ціна ТЗ, який був вексплуатації ТЗ, згідно з довідковою літературою, що дозволяє визначити цінуТЗ,  який був в експлуатації,  у  відповідності  зі строком  його виробництва,  при  урахуванні  заводської комплектності та пробігу;

Г – відсотковий показник залишкової  вартості є  змінною розрахунковою відсотковою складовою залишковоївартості бувшого у вжитку ТЗ,  оскільки відображає рівень  споживчого  ринку і  коригується методичною  радою при МЮ України (показник Г не враховуєдійсного технічного стану ТЗ ( додаток 15));

Гк -  відсоток  коригування залишкової вартості ТЗ за пробігом (додаток16);

Мзб.у -  вартісний  еквівалент розміру   митного збору та встановлених   податків (умовний  митний збір), якийприймається на  підставі затверджених  митних  правил. (Мзб.у  не нараховується  при  використанні вітчизняної  (довідкової літератури).[ ]

Якщо удосліджуваного ТЗ розрахунковий пробіг,  значно відрізняється від даних технічно справного спідометра, то при встановленні дійсного пробігу треба, напідставі  середньорічного нормативного пробігу, визначити  розрахунковий  і коригувати  його згідно з показниками спідометра з доданням належної кількостісотень кілометрів.

Наведемонаступний приклад: автомобіль ВАЗ-2108, строк експлуатації — 15 років,показання  спідометра — 99 500  км,  середньорічний  нормативний пробіг  -  14000 км .  Розрахунковий пробіг 14 000 х 15 = 210 000 км. Дійсний пробіг становить199 500 км.

При  технічнонесправному  спідометрі, а також при встановленні факту його заміни абовтручання, що призвели до зміни показань кілометражу,  слід у  подальших розрахунках  виходити  з розрахункового    (нормативного)   пробігу   згідно  зі   строком експлуатації досліджуваного ТЗ.

Підставою длязбільшення  (зменшення)  вартості  ТЗ внаслідок  зміни його   технічного  стану  є  відповідне документальне  підтвердження  факту його відновлювальногоремонту, заміни деталей (агрегатів, вузлів), або   інструментальнедослідження   за   встановленням  факту  відновлювальних  втручань (ремонту),що є в розпорядженні експерта-автотоварознавця.

Порядоквизначення матеріального збитку, заподіяного  власнику транспортного засобу.

Для того, щоб невиникало непорозумінь між зацікавленими сторонами   необхідно  визначити, щотаке  матеріальний збиток  -  це вартісне значення реальних витрат, що   їх зазнає  власник  ТЗ при його  пошкодженні  або розукомплектованості.[50]

Вартість ремонтно-відновлювальних  робіт визначається за формулою:

 

Свр = Ср +См + Сд,                                                               (4)

деСр — вартість ремонтно-відновлювальних робіт;

См — вартість використаних дляремонту матеріалів;

Сд — вартість   замінених   при    ремонті  деталей,  вузлів, агрегатів.

Розмір матеріального збитку, за умовдоцільності відновлення пошкодженого ТЗ, визначається як сума вартостівідновлювальних робіт (Свр), з урахуванням значення експлуатаційного зношеннязамінних  деталей, втрати товарної вартості (ВТВ),   який вираховуєтьсяза формулою:

 

У =Ср+См+Сд х (1-Ітс/100) + ВТВ,                                   (5)

де Ср+См+Сд - вартість відновлювального ремонту ( формула4);

 

Ітс — розрахунковий процентексплуатаційного зношення деталей ТЗ,%.

Калькуляції ремонтно-відновлювальнихробіт складаються у випадку, якщо ТЗ на момент технічного огляду відновлений або видозмінений  внаслідок його ремонту, то калькуляція ремонтновідновлювальних робіт не складається і дається повідомлення про неможливістьпроведення експертизи.

Розрахунковий відсотокексплуатаційного зношення для деталей легкових автомобілів, мотоциклів, вантажнихавтомобілів та автобусів визначається за формулою:

 

Ітс = Іп хП + Іт х Т,                                                            (6)

де Іп — показник експлуатаційного зношення внаслідок пробігу  ТЗ, %;

П  — пробіг ТЗ,  тис.км;

Іт — показник експлуатаційногозношення за фактором часу, %, що визначається за формулою (7);

Т  — строк експлуатації ТЗ,років;

Іт = Пф /Пн,                                                                            (7)

де Пф — фактичний пробіг;

Пн — нормативний пробіг ТЗ.

При визначенніпереліку робіт з фарбування, слід виходити з потреби повного (а не часткового)пофарбування усіх замінених деталей, а також тих,  які підлягають зварюванню,рихтуванню, шпаклюванню або правленню, а також  деталей, які є стичними   з ними,  якщо  внаслідок  згаданих  операцій  поверхня останніх пошкоджується. Якщо пофарбуванню підлягає не менше як 50% поверхні ТЗ, то залежно відособливостей конкретного випадку,  до  розрахунку вартості цієї роботивключається  повне перефарбування як зовнішньої, так і внутрішньої стороникузова, або пофарбування однієї з цих сторін.

Рішення   про  заміну  агрегатів,  вузлів  (деталей) приймається тільки при неможливості або увипадку недоцільності їх відновлення (ремонту).

Якщо  вартість відновлювальногоремонту на момент оцінки  перевищує залишкову вартість ТЗ,  визначену зврахуванням відсоткового показника залишкової вартості на момент пошкодженняТЗ, то матеріальний  збиток  приймається в розмірі, що дорівнює дійснійзалишковій вартості ТЗ на цей момент, оскільки такий ТЗ відновлювати економічнонедоцільно.

Якщо ТЗ іззначним терміном експлуатації  та  пробігом  надано для  огляду в несправномустані (не на ходу), але може бути відновлено, то відсоток експлуатаційногозношення його деталей  приймається не більшим, ніж 70 %.

Визначення втратитоварної вартості ТЗ проводиться слідуючим чином.

Втрата товарноївартості ( далі ВТВ) є умовною величиною зниження  дійсної вартостівідновленого після пошкодження ТЗ (при виконанні вимог щодо якості ремонту),  упорівнянні з  аналогічним непошкодженим транспортним засобом. ВТВ можевідбутися в результаті пошкодження ТЗ  і  наступного ремонту  внаслідокпередчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду,  зниження міцності(довговічності) його окремих  деталей, вузлів і  агрегатів,  з'єднань  та захисних  покриттів,  а  також використання тих запасних частин, які були вужитку чи ремонті ВТВ вираховується при потребі проведення ремонтних робіт  звідновлення пошкоджених деталей (вузлів, агрегатів) усіх типів ТЗ, незалежновід характеру та переліку пошкоджень.

ВТВ транспортногозасобу не вираховується у випадках:

а) коли термінексплуатації легкових транспортних  засобів перевищує: 5 років — для  ТЗ виробництва країн СНД;  7 років — для іноземних ТЗ;

     б) якщо легкові  ТЗ  експлуатуються  в  інтенсивному  режимі (фактичний пробігщонайменше вдвічі більший за нормативний), термін перевищує 4 роки;

     в) якщо ТЗраніше був перефарбований зовні;

     ґ) якщо ТЗмає сліди минулих аварій або корозійні руйнування;

     д) у випадкузаміни кузова;

     е) призаміні окремих деталей, що не потребують фарбування та не впливають на погіршеннязовнішнього  вигляду  ТЗ  (скло, фари, пластмасові бампери, декоративнінакладки, шини, зовнішня та внутрішня фурнітура тощо);

     є) якщо  ТЗ був  виданий  громадянинові  безкоштовно,  через органи  соціального  захисту населення   (крім   випадків,   коли нарахування  ВТВ  здійснюється зазавданням особи або органу,  які призначили експертизу).

РозрахунокВТВ виконується за формулою:

 

ВТВ = Х/100(Со + Свр),                                                         (8)

де Х — коефіцієнт ВТВ,  який визначається згідно додатку 17 за співвідношеннями «А»  і  «В»;

А -  відсоткове відношення вартості  ремонту  до   залишкової  вартості ТЗ, яке визначається за формулою(9):

 

             А = (Свр/Со) 100;                                                           (9)

 

 В — відсоткове   відношення вартості  ремонтних  робіт (Ср) до сумарної  вартості  замінних  деталей,  з урахуванням  їх експлуатаційного зношення (С'д) і матеріалів, визначається  заформулою:

/>

                                                         ..................(10)

де  С'д= Сдх (1- Итс/100).         (11)    

Отже,вищерозглянуті методи проведення експертиз легкових автомобілів використовуютьсядля  судового висновку, їх товарознавчої оцінки в науково-дослідних інститутахсудових експертиз Міністерства юстиції України, науково-досліднихекспертно-криміналістичних центрах Міністерства внутрішніх справ України, напідставі наданої ліцензії суб'єктами підприємницької діяльності та іншимипідприємствами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчихекспертиз та досліджень з метою встановлення відповідності стандартуідентифікаційних номерів ТЗ, визначення ВТВ авто, визначення вартості ТЗ з урахуванням  стану  споживчого  ринку,  строку експлуатації,  пробігу,технічного стану, природного та морального зносу, комплектності й додатковогообладнання автомобіля, визначення величини витрат потрібних на відновлювальний ремонт пошкодженого  автомобіля.   

2.3.Характеристика методів визначення  митної вартості

 

Найскладнішим у застосуваннімитного тарифу є визна­чення митної вартості товару — основи для обчислення су­мимита на імпортовані товари.

Визначення митної вартості потрібно, коли йдеться про товари,до яких застосовуються адвалерні або комбіновані види мита.

З метою уніфікації законодавства різних країн, у 1950 році уБрюсселі було розроблено Конвенцію про утворення уніфікованої методологіївизначення митної вартості това­рів.[5] Цей документ визначив Брюссельськумитну вартість як нормальну вартість товару, за якою він може бути проданий україні  призначення на момент подання вантажної митної декларації. Конвенціявизначає митну вартість товару, як ціну СІF в  місці, де  перетинання мит­ногокордону країни призначення. Крім того, визначено ще Одну важливу умову стосовноцінових показників — ціна товару має бути нормальною ціною, утвореноюринковими відносинами між незалежними один від одного продавцем та покупцем.

Подальшим кроком у світовій уніфікації методів ви­значеннямитної вартості товару як основи нарахування мита на імпортовані товари, бувпакет угод, ухвалених у 1979 році на багатосторонніх переговорах у Токіо.

Одним з документів, якимсьогодні керуються усі розви­нуті країни та більшість країн, що розвиваються, єтак зва­ний Кодекс про митну вартість ГАТТ. Одне з його поло­жень зобов'язуєусі країни-учасниці ГАТТ привести національну законодавчу базу з питаньвизначення митної вартості у відповідність до всіх положень Кодексу.

Згідно з Кодексом митна вартість товару — ціна,що реально сплачена, або підлягає сплаті за товар у разі його продажу до країниімпортера за виконання певних умов.

Перша з них — необмежений перехідправа власності на товар до імпортера, за винятком обмежень щодо конкрет­ноготовару з боку країни-імпортера або обмежень регіону, куди може бути перепроданотовар. Зміст другої умови по­лягає в тому, що ціна угоди або реалізація самоїугоди за­лежить тільки від якісних та кількісних характеристик са­мого товару.Третя та четверта умови обумовлюють, що чаcтина прибутку, у будь-якому виглядіне повертається імпортером експортерові. Експортер та імпортер невзаємозалежні.

Таким чином, починаючи з 1950 року, світові торговель­нівідносини, враховуючи напрацьований досвід, регулюю­ться визначенням такоїкатегорії як «митна вартість това­ру». Сьогодні усі методи оцінки митноївартості імпортова­ного товару базуються на, так званій, ціні угоди, якареально сплачується за товар, і враховує додаткові витрати покупця, комісійніта брокерські витрати, витрати на паку­вання, перевезення і таке інше. Кодекспро митну вартість ГАТТ передбачає визначення митної вартості імпортованоготовару з використанням ці­ни ідентичного або подібного товару. У разівідсутності по­трібної інформації про ідентичні або подібні товари, митнавартість визначається шляхом розрахунків, які проводять­ся на підставі витратвиробництва, вартості сировини та ма­теріалів, прибутку та витрат, пов'язаних зреалізацією то­вару. Кодекс забороняє використання ціни внутрішньогонаціонального ринку як базової розрахункової ціни.

На даний час існують такі методи визначення митної вартості :

1) за ціною угоди;

2) за ціною угоди з ідентичними товарами;

3) за ціною угоди щодо подібних товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості;

6) резервний.

Останні стосуються імпортованих товарів, проте  у разінеобхідності вико­ристовуються за порядком їхньої нумерації:

1. Митна вартістьімпортованого товару може визначатися за ціною угоди, що підлягаєсплаті за товар на момент пе­ретину митного кордону з додаванням до неї витратна транспортування до кордону, витрат, що їх зазнав поку­пець, платежів завикористання об'єктів інтелектуальної власності, вартості товарів та послуг,які надавалися покуп­цем безкоштовно, та частки прибутку від будь-якого пере­продажу.Застосування цього методу можливо тільки за відсутності певних обмежень щододаного товару та за умо­ви, що експортер і імпортер не є взаємозалежними особа­ми.

2.За ціною угоди щодо ідентичних товарів митнавартість визначається у разі неможливості використання першого методу.Ідентичність товарів перевіряється за фізичними характеристиками, їхньою якістюта репутацією на ринку, країною походження та виробником. Незначні зовнішнівідмінності не можуть бути причиною відмови вважати то­вар ідентичним. Разом зтим, обмеження застосування цьо­го методу полягає в тому, що ідентичні товаривже продані до країни імпорту та ввезені одночасно з оцінюваними або не ранішеніж за 90 днів. Окрім того, комерційні умови та кількість ввезених товарівприблизно однакові.

3. Метод визначення митної вартості, де за основу розра­хункубереться ціна угоди щодо подібних товарів, вважає подібнимитовари, які мають схожі характеристики та створені зі схожих компонентів,внаслідок чого вони вико­нують однакові функції. Крім того, ці товари маютьвважа­тися комерційне взаємозамінними. Ідентифікуючи їх, слід враховуватиякість, наявність товарного знаку, репутацію на ринку, країну походження татоваровиробника.

4. Визначення митної вартості товарів за оцінкою наоснові віднімання вартості застосовується, якщо оцінювані ідентичні чиподібні товари продаватимуться у країні в незмін­ному стані. Основою розрахункувважається ціна одиниці товару, за якою зазначені ідентичні, чи подібні товарипро­даються найбільшою партією на території країни імпорту в термін,максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше 90 днів з дати ввезенняоцінюваних товарів. Разом з тим, продавець та покупець не можуть бутивзаємозалеж­ними. Від ціни одиниці товару віднімаються виплати на комісійнівинагороди, звичайні надбавки на прибуток, за­гальні витрати з продажу товарутого ж класу та виду в країні імпорту, а також суми імпортного мита, податків,зборів, інших платежів, сплачені у разі ввезення чи прода­жу товару в країніімпорту. Крім того, віднімаються витра­ти на транспортування, страхування,навантаження та роз­вантаження в країні імпорту. За відсутності даних на то­вар,ціну якого можна взяти за основу розрахунку, за певних умов може використовуватисьціна одиниці товару, що пройшов переробку, з коригуванням на додану вар­тість.

5. Метод визначення митної вартості, що базується надода­ванні вартості передбачає, що за основу береться ціна, роз­рахованашляхом додавання вартості матеріалів та витрат підприємства-виробника навиробництво цього товару, за­гальних затрат на транспортування, розвантаження,заван­таження, страхування з країни-експортера до перетину мит­ного кордонукраїни-імпортера, а також прибутку, який звичайно отримує експортер у разіімпорту таких товарів.

6. Якщо визначити митну вартість товару переліченими методамине можна, застосовується резервний метод, за яким вонавстановлюється з огляду на світову практику. В такому разі не використовуютьсяціни внутрішнього ринку країни-експортера, ціни країни-експортера на товари, щовивозяться до третіх країн, а також довільно встановлені чи достовірно непідтверджені ціни.

Отже, в загальному випадку, митну вартість товарів при їх пе­реміщеннічерез митний кордон країни заявляє декла­рант. Проте, якщо митний орган, маєпідстави вважати відомості, заявлені декларантом, недостовірними, він можесамостійно визначати митну вартість зазначеними методами.

2.4. Експертиза автомобілів

Враховуючи величезне різноманіття марок та моделей  автомобілівщо випускаються, кількість яких   вираховується багатьма тисячами, та величезноу багатомільйонну серійність,  постає питання розробки такої системипозначення, що дозволила б однозначно визначити кожен автомобіль, щовипускається, визначити фірму виробника цього автомобіля, та його  власника .

Така система була розроблена у виді Міжнародного стандартуІСО 3779-73, схваленого більшістю розвинутих країн, у тому числі і бувшимСРСР.У Росії в 1996 р. на основі зазначеного Міжнародного стандарту бувприйнятий стандарт ОСТ. 37.001.269-96 «Транспортні засоби.Маркування», у якому закріплені основні положення міжнародного стандарту.

Згідно з цими стандартами кожен випущений автомобіль вобов'язковому порядку повинний мати індивідуальний ідентифікаційний номер«VIN» — Vehicle Identification Number (далі VIN)— ідентифікаційнийномер транспортного засобу.

Згідно з цими стандартами VIN складається з 17 літерних іцифрових символів і містить повну інформацію про виробника, модель автомобіля,про рік постановки на виробництво, номер кузова та ін (рис3).

/>         Рис. 3. Загальнасхема VIN номера легкового автомобіля

Структурна комбінація цифрових і літерних позначень, з якихскладається ідентифікаційний номер, поділяється на три частини [1].

Перша частина — Міжнародний ідентифікаційний код виробника — World Manufacturer Identifier (далі WMI). Це частина VIN, що визначаєвиробника. У сполученні з іншими частинами VIN, код забезпечує унікальність VINдля всіх автомобілів, що випускаються у світі, на 30-річний період.

Міжнародний ідентифікаційний код виробника (WMI) містить усобі три знаки:

Ø  перший  позначає географічну область,де вироблений автомобіль;  

Ø  другий — країну-виробника;

Ø  третій — код самого виробника, щонайчастіше привласнюється;

Ø  регіональній філії фірми.

Якщо транспортний засіб виготовлений на заводі в ПівнічнійАмериці, то перший знак в його Міжнародному ідентифікаційному кодівиготовлювача буде від 1 до 5, якщо в Європі — від S до Z, якщо в Африці — відА до Н, а в Азії -від J до R і т.д.

Букви і цифри, використовувані на перших двох знаках WMI,відповідно до ІСО 3780 закріплює за країною і контролює міжнародне агентство«Спілка  автомобільних інженерів (SAE)», що працює під керівництвомМіжнародної організації по стандартизації (ІСО).

Найбільші російські та українські виробники мають наступніпозначення WMI (додаток 18).

Описова частина (VDS) складається із шести цифрових абобуквених знаків. Виробники автомобілів  заповнюють її на власний розсуд.

Зазвичай в описову частину заносять інформацію провстановлений  двигун, повну масу або тип кузова. Кожний з цих показниківзашифрований визначеною буквою або цифрою у відповідності зі стандартамиконкретної фірми. Загального стандарту для всіх автовиробників не існує.

Для розшифровки цього запису необхідно звертатися на фірму,що випустила автомобіль, або технічний центр по ремонту й обслуговуваннюавтомобілів даної марки. Тільки там можуть зробити кваліфіковану консультацію зцих питань.

Якщо індекс транспортного засобу включає менше шести знаків,на незаповнені місця останніх знаків VDS (праворуч)  проставляють нулі.

При необхідності відображення в ідентифікаційному номеріваріантності або комплектності транспортного засобу може бути застосованийїхній умовний код, що привласнює підприємство — власник оригіналівконструкторської документації.

Таблиця 3Прикладизастосування умовних кодів у якості

описової частиниVIN (VDS)

Позначення транспортного засобу за конструкторською документацією

Умовний код виробу, прийнятий в якості описової частини (VDS)

повна

скорочена

214127-00000010-01 214127-01 2141 TS 2141-0000117 2141-117 2141 SL 21413-0000117-01 21413-117-01 21413 N

 

Ця частина  так як і WMI, в сполученні з частиною VIN, щомістить інформацію про якісні характеристики, забезпечує унікальність всіхавтомобілів, вироблених  за 30 років [1].

Вказівна частина ідентифікаційного номера (VIS) складається звосьми знаків, причому останні чотири  обов'язково повинні являти собою цифри.

Зазвичай виробник за допомогою першого знака вказує ріквипуску автомобіля, а за допомогою другого знака — завод, що випустивтранспортний засіб. Останні шість знаків — це порядковий номер виробленогоавтомобіля.

Не завжди всі шість знаків є значущими цифрами. Іноді кільказнаків (від одного до трьох) залишаються порожніми. Більшість виробниківзаповнює їх нулями, а деякі фірми — визначеними буквами. Наприклад, концерн«Volkswagen» вибрав для цієї мети букву Z. Тому наявність у номеріоднієї букви Z, двох ZZ, трьох ZZZ або навіть більше букв Z нічого не говорить,це фактично нулі .

Стандарт рекомендує і символи для позначення року випускуавтомобіля на весь період, на який передбачене його дія (додаток 19).

У стандарті зазначено слідуючі вимоги щодо VIN номера:

î    для написання VIN можутьвикористовуватися тільки наступні арабські цифри і латинські букви:

арабські цифри -1234567890:

латинські букви -ABCDEFGHJKLMNPRSTVWXYZ (букви I, О и Q неповинні використовуватися).

î   VIN, внесений у документ,повинний бути надрукований в один рядок без проміжків між частинами.

î   VIN, нанесений на автомобільабо спеціальну пластину виготовлювача, повинний бути зображений в один або дварядки без проміжків і поділів посередині частин.

Таким чином, VIN є основною ознакою ідентифікаціїтранспортного засобу а також є носієм  практично всієї необхідної інформаціїпро автомобіль.

Міжнародний    ідентифікаційний    код    виробника   (WMI)визначає — 3 знаки:

—   географічний район;

—   країну — виробника;

—   фірму  — виробника;

Описова частина (VDS) — 6 знаків:

¤  повна маса автомобіля;

¤  тип кузова;

¤ інформаціяпро встановлений двигун;           

¤  інша інформація, що  характеризує автомобіль,  на розсуд фірми-виробника.

Вказівна частина (VIS) — 8 знаків:

 ►рік випуску автомобіля;

 ►код заводу, що випустив автомобіль;

 ►номер автомобіля (кузова).

 ►інша інформація.

Двигуни внутрішнього згоряння, а також шасі і кабінивантажних автомобілів, блоки двигунів повинні мати маркування-ідентифікаційний номер складової частини.

Двигуни маркуються на блоці в одному місці. Блоки двигунівмаркують в одному місці, при цьому першу частину ідентифікаційного номераскладової частини автомобіля, аналогічну VDS, допускається не вказувати.

Безпосередньона двигун наноситься наступне маркування:   

■товарнийзнак підприємства-виробника;

■індексвиробу (для двигунів автотранспортних засобів);

■порядковийвиробничий номер виробу.

Перераховані дані вказуються втаблиці, яка встановлюється  на двигун.

У додатку 20 наведено  приклад структури і змісту маркуваннядвигунів   німецького автомобіля “Opel Vectra”.

Враховуючивеличезну кількість автомобілів які експлуатуються на території україни, методологічні проблеми  дослідженнь з питань  виявлеення фактів заміни вузлів іагрегатів ТЗ, є досить актуальними.
Необхідно відзначити, що дослідження  даного виду мають комплексний характер івимагають використання спеціальних знань у різних областях судової експертизи:

î  для дослідженняслідів знарядь і інструментів, ідентифікаційних номерів ТЗ необхідні знання вобласті трасології;

î длядослідження лакофарбових покриттів з метою встановлення фактів заміни пофарбованихдеталей автомобілів вимагає застосування спеціальних знань в областікриміналістичної експертизи матеріалів, речовин і виробів;

î длявстановлення фактів внесення змін у записі в правовстановлюючих документах наТЗ необхідно залучати фахівців в області судово-технічної експертизидокументів;

для вирішенняпитань по комплектації ТЗ  залучають експертів-автотоварознавців.

Для вирішенняпитання про факти заміни агрегатів (вузлів) ТЗ спочатку проводиться загальнийогляд автомобіля з метою збору даних, необхідних для його ідентифікації івстановлення фактичної комплектації, що підлягають порівнянню з даними,отриманими з інших джерел (технічні паспорти, «датен»-карти й ін.)[9].

Приогляді номерної панелі виробляється пошук ознак її заміни, заміни номерноїплощадки, визначаються характеристики зовнішнього шару лакофарбового покриття,встановлюється зміст видимого номера, оцінюються його структура і відповідністьмоделі автомобіля, що оглядається, вид, загальні розміри і розташування,розміри і розташування знаків щодо лінії рядка, візуально помітні ознаки змінизнаків.При виявленні ознак зміни номера  проводяться дослідження повстановленню первинного ідентифікаційного номера ТЗ. Огляд номерної і кодовоїтабличок спрямований на одержання даних про модель ТЗ, код ЛФП та інших даних,що відносяться до його комплектації, встановлення способу виготовлення і слідівзаміни (переустановки), ознак зміни позначень.

При огляді деталей моторного відсікувиробляється пошук позначень часу їхнього виготовлення, ознак заміни (ремонту),слідів перефарби (на трубопроводах, ущільнювачах і ін.). У процесі оглядуномера двигуна встановлюється зміст видимого номера, оцінюється його структураі відповідність коду двигуна моделі автомобіля, що оглядається, оцінюютьсяформа, розміри, взаємне розташування знаків, а також візуально помітні ознакизміни номера.

При огляді скляних елементів автомобілявстановлюються наявні на них позначення, виробляється порівняння маркувальнихпозначень усіх стекол, визначається час їхнього виготовлення. Ретельнооглядаються ущільнювачі з метою виявлення слідів перефарбування.

При огляді дверцят і дверних прорізіввстановлюється наявність і зміст додаткових носіїв даних (сервісних наклейок,сертифікатів, наклейок, що містять дані про комплектацію і технічніхарактеристики деталей). При огляді панелі приладів встановлюється пробігавтомобіля, наявність і модель радіоприймача, наявність і вид інших приладів,характер обробки панелі приладів. Відзначається також вид трансмісії ікількість передач, наявність і спосіб керування підйомниками стекол і люком.Упроцесі огляду деталей салону автомобіля необхідно звернути увагу на оббивкудаху, дверцят і сидінь, колір ущільнювача днища, наявність ярликів на ременяхбезпеки, характер кріплення сидінь і накладок, а також оглянути кріпильніелементи з метою пошуку слідів їхньої переустановки (заміни)[8]. Крім того, приогляді автомобіля варто звернути увагу на моделі розсіювачів світлосигнальнихприладів і покришок, наявність різного роду накладок з типовими позначеннями ідекоративними наклейками, оцінити загальний стан лакофарбового покриття. Упроцесі загального огляду необхідно постійно звертати увага на відповідністьдеталей автомобіля його моделі (типові) і часу випуску. Надалі проводитьсяпорівняння даних по комплектації конкретного автомобіля, отриманих з різнихджерел.

Впродовж наведеного зазначимо, що за нашою участю булопроведено криміналістичне дослідження імпортованих легкових автомобілів, метоюякого було встановлення  відповідності стандарту ідентифікаційних номерівкузова та двигуна. Експертиза проводилася на базі Науково-дослідногоекспертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Київській області. Дляпроведення криміналістичного дослідження було представлено два легковихавтомобіля: “Мерседес-Бенц” з реєстраційним номером: 411 91 ТВ, зеленогокольору  та  “Фольксваген Пасат”, сірого кольору, без державних номернихзнаків. В обох випадках перед експертом було поставлено одинакові завдання:

1.     Відповідністьстандарту номера кузова та двигуна автомобілів, представлених на дослід­ження;

2.     Встановленняпервинного номера кузова та двигуна (у випадку їх зміни).

На задній панелі моторноговідсіку автомобіля “Мерседес-Бенц” посередині є номерний майданчик, на якомувибито номер кузова «12312010065729». Експертом було встановлено, щона момент проведення дослідження,  лакофарбове покриття на номерному майданчикуномера кузова нанесено кустарним способом, адгезія з шаром підложки слаба,наявний шар шпатлівки. При візуальному огляді номера кузова та номерногомайданчика за допомогою лупи 4 крат при денному та штучному освітленнівизначено, що номерний майданчик має однорідну поверхню.

Встановлення факту можливихзмін номеру кузова та дослідження його можливого первинного номерногопозначення проводилось методом електрохімічного травлення: для цього номерниймайданчик  знежирювався ацетоном.  У ході процесу спостерігалось інтенсивнетравлення верхніх шарів металу. Травлення проводилось протягом 20 хв. задопомогою  петлі мідного дроту, де закріплено ватний тампон, змоченийелектролітом (5% розчин лимонної кислоти в 7,5% розчині хлориду калію)(катод).В результаті дослідження встановлено, що номерний майданчик з номером кузова«12312010065729» має межу розділу з поверхнею задньої панелімоторного відсіку. Ознаки межі розділу (колір, розподіл та спосіб розташуванняшарів та наслоювань металу) свідчать про те, що межа розділу має термомеханічнепоходження. Таким чином, номерний майданчик з номером кузова«12312010065729» вварено в кузов кустарним способом по периметру.

У ході дослідження місць конфіденційного маркування носіїв зпервинним номером кузова не виявлено. При направленні запиту на завод-виробникчи до спеціалізованого дилера встановити первинний номер кузова черезмаркування комплектуючих не можливо, оскільки термін випуску досліджуваногоавтомобіля перевищує 10 років (автомобіль 1985 року випуску).

На блоці циліндрів двигуна зліва по ходу руху автомобіля єномерний майданчик, на якому вибито номер двигуна: «615 912 10 220156». Даний номер двигуна відповідає стандарту, на номерному майданчику«мінусу» металу та слідів механічного втручання немає, наявний номердвигуна є первинним, змінам не піддавався.

Отже, номер кузова «12312010065729» представленогона дослідження автомобіля вварено в кузов кустарним способом; номер двигуна«615 912 10 220 156» представленого на дослідження автомобіля змінамне піддавався, є первинними.

 Дослідження автомобіля “Фольксваген Пасат” проводилось зааналогічною схемою.  На горизонтальній панелі короба повітря притоку є номерниймайданчик, на якому вибито номер кузова «WVWZZZ31ZJE027769».  Намомент проведення дослідження за допомогою оптичних приладів при денному таштучному освітленні встановлено, що номерний майданчик має неодноріднуповерхню; лакофарбове покриття на номерному майданчику номера кузова відсутнє;сторонніх штрихів в межах розміщення знаків не має, присутній «мінус»металу, спричинений дією травлячих речовин.

Отже, встановлення первинного номеру кузова, як і впопередньому випадку, проводилось методом електрохімічного травлення.

У ході процесу спостерігалось інтенсивне травлення верхніхшарів металу, яке проводилось протягом 20 хв. У результаті дослідженнявстановлено, що на номерному майданчику з вибитим номером кузова виявлено: намісці шістнадцятого та сімнадцятого знаків «69» встановлено фрагментипервинних знаків, які по своїй конфігурації відповідають первинним знакам«90». Таким чином, номер кузова представленого на дослідженняавтомобіля змінювався шляхом перебиття окремих знаків, його первинний номер — " WVWZZZ31ZJE027790". Інших змін номеру кузова  виявлено не було.

На блоці циліндрів двигуна спереду є номерний майданчик, наякому вибито номер двигуна: «RF 196 637». Встановлення факту можливихзмін номеру двигуна та можливого первинного номерного позначення  проводилосьзгідно описаної вище методики (електрохімічного травлення). У результатідослідження встановлено, що на номерному майданчику з вибитим номером двигунавиявлено: на місці п«ятого та шостого знаків  „66“ — фрагментипервинних знаків, які, по своїй конфігурації, відповідають первинним знакам»88". Таким чином, номер двигуна, представленого на дослідженняавтомобіля, змінювався шляхом перебиття окремих знаків, його первинний номер  — «RF 198837».

Отже, номери кузова та двигуна автомобіля “ФольксвагенПасат”  змінювались шляхом перебиття окремих знаків. А номер кузова«12312010065729» автомобіля “Мерседес-Бенц”  відповідає стандарту,проте, його вварено в кузов кустарним способом по периметру. Що ж стосуєтьсяномера двигуна даного автомобіля (615 912 10 220156), зазначимо, що він єпервинним і змінам не піддавався.

Щодо  автомобіля “Фольксваген Пасат”, який був представленийна дослідження, можна зробити наступні висновки: номер кузова«WVWZZZ31ZJE027769” змінювався шляхом перебиття окремих знаків, йогопервинний номер — » WVWZZZ31ZJE027790".

Дослідження номерного майданчика блоку циліндрів, на якомувибито номер двигуна: «RF 196 637» виявили факт зміни номеру шляхомперебиття окремих знаків, тобто, первинний номер двигуна представленогоавтомобіля — «RF 198 837». Результати досліджень оформлені у виглядівисновків експертизи (додатоки 21,22.).

РОЗДІЛ3.  Митне оформлення легкових автомобілів індивідуального користування

3.1.Порядок визначення класифікаційної належності легкових автомобілів за УКТ ЗЕД

В Українськомукласифікаторі  зовнішньоекономічної  діяльності для віднесення транспортногозасобу до певної групи використовуються найбільш загальні ознаки класифікації,зокрема, такі як: кількість місць, робочий об`єм циліндра двигуна, новий чибувший у використанні.

Українськийкласифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) [38] класифікуєавтомобілі в слідуючому порядку:

Ø  у товарнупозицію №8702 включаються автомобілі призначені для перевезення не менше ніж 10чоловік (водій включно). У даній позиції класифікуються автомобілі із робочимоб`ємом циліндра не більше 2500см³;  із робочим об`ємом циліндра більше2500см³; із робочим об`ємом циліндра більше 2800см³;  із робочимоб`ємом циліндра не більше 2800см³; та з двигунами інших типів. Кожнакласифікаційна позиція поділяється на нову та таку яка була у вжитку;

Ø  товарнапозиція  №8703 включає такі види транспортних засобів – автомобілі легкові таінші моторні транспортні засоби призначені для перевезення людей (крім тих, щокласифікуються в попередній товарній позиції). У даній товарній позиції (як і впопередній), подальша класифікація проводиться в залежності від робочого об`єму циліндрів двигуна. Сюди входять автомобілі  робочий об`єм  циліндрівяких становить від менше 1000см³, і до більше ніж 3000см³.  Кожнакласифікаційна позиція також поділяється  на нову  та  бувшу у вжитку;  Взалежності від товарної позиції нараховується сума мита, яку власник ТЗзобов`заний внести в касу.  Приклади ставок мита  на ТЗ які відносяться догрупи 87,  позиції 8703  наведено  у таблиці 4.

КОД НАЗВА СТАВКИ МИТА

Дод.

ОВО

пільгова

повна

8703

Автомобілі легкові та інші транспортні засоби, призначені для перевезення людей (крім автомобілів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі, фургони та гоночні автомобілі:

 

— інші транспортні засоби з поршневим двигуном з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом:

870321

— з робочим об'ємом циліндрів не більш як 1000см3:

870321 1000

нові

0,05 євро за 1 см3

0,05 євро за 1 см3

шт

8703 21 90

що використовувались:

8703219010

до 5 років

0,1 євро за 1 см3

0,1 євро за 1 см3

шт

870321 9030

понад 5 років

0,15 євро за 1 см3

0,15 євро за 1 см3

шт

8703 22

— з робочим об'ємом циліндрів понад 1000 см3, але не більш як 1500 см3:

8703 22 1 1 00

нові:

0,1 євро за 1 см3

0,1 євро за 1 см3

шт

8703 22 90

— що використовувались:

8703229010

— до 5 років

0,2 євро за 1 см3

0,2 євро за 1 см3

шт

8703 22 90 3О

понад 5 років

0,3 євро за 1 см3

0,3 євро за 1 см3

шт

8703 23

— з робочим об'ємом циліндрів понад 1 500 см3, але не більш як 3000 см3:

8703 24 10 00

нові

0,8 євро за 1 см3

0,8 євро за 1 см3

шт

 

— що використовувались:

8703 23 90 31

— до 5 років

0,8 євро за 1 см3

0,8 євро за 1 см3

шт

8703 23 90 33

понад 5 років

1,2 євро за 1 см3

1,2 євро за 1 см3

шт

8703 24

— з робочим об`ємом циліндрів понад 3000 см3:

8703 24 10 00

нові

0,8 євро за 1 см3

0,8 євро за 1 см3

шт

8703 24 90

— що використовувались:

8703 24 90 10

— до 5 років

1,6 євро за 1 см3

1,6 євро за 1 см3

шт

8703 24 90 30

понад 5 років

2,4 євро за 1 см3

2,4 євро за 1 см3

шт

Таблиця 4  

Ставкимита на транспортні засоби товарної позиції 8703

 

Ø  наступнатоварна позиція №8704, включає вантажні автомобілі. Класифікація проводиться затакими ознаками як робочий об`єм циліндра  та маса автомобіля. За першоюознакою вони поділяються на такі, в яких:

·         робочийоб`єм до2500см³;

·         робочийоб`єм більше 2800см³.

За вагою вантажніавтомобілі поділяються наступним чином:

·         загальнавага становить не більше 5-ти тонн,

·         загальнавага становить більше 20 тонн.

Кожнакласифікаційна позиція поділяється на нову та на таку яка була у вжитку.

Ø  у товарнупозицію №8705 входять автомобілі спеціального призначення, крім тих, яківикористовуються для перевезення пасажирів чи вантажів (автомобілі технічноїдопомоги, автокрани, пожежні автомобілі, автобетонозмішувачі, автомашини дляприбирання доріг, автомобілі з розпилювальними пристроями, автомайстерні,автомобілі із рентгенівськими пристроями).

Схематичнезображення основних  елементів автомобіля, за якими їх класифікують в УКТ ЗЕД виглядає наступним чином (додаток 23):

Кузов транспортного засобускладається з таких основних частин:

§  планкинастилу підлоги, боковини, передні або задні панелі, багажні відділення; дверіта їх деталі, капоти;

§  обрамленескло вікон; вікна, укомплектовані  обігрівальними опорами та електричнимивимикачами; віконні рами; підніжки, крила, бризговики, приладові  щитки; 

§   радіаторні облицювання;

§   кронштейни для номернихзнаків; бампери та ікла бамперів; кронштейни кермової колонки; зовнішні багажніполиці; козирки;

§  неелектричні обігрівальні та протиобмерзлювальні пристосування, які працюють відтеплової енергії, виробленої двигуном автомобіля; паски безпеки, призначені дляпостійного кріплення до автомобіля для забезпечення безпеки людей; підлоговікилими.

Двигунвнутрішнього згорянняз іскровим запаленням складається з таких основних частин:

§  корпуса(камера згоряння): циліндра, поршня, шатуна, колінчатого валу, маховику,впускних та випускних клапанів, свічки запалення, встановлені  в голівціциліндрів та електричні прилади (магнето, котушки та контактні переривники) таін.

Двигуни внутрішнього згорянняз іскровим запаленням можуть мати один чи декілька циліндрів. У випадку, колидвигун має декілька циліндрів, шатуни кріпляться до одного колінчатого валу, ароздільно живильні циліндри можуть мати різне розташування шатунів: вертикальне(пряме або зворотне), у два похилих симетричних ряди (V-образне), горизонтальнена протилежних боках колінчатого валу.

Роторніпоршневі двигуни (двигун Ванкеля) складаються з таких самих основних частинта мають такий же принцип роботи як і вищезазначений двигун внутрішньогозгоряння з іскровим запаленням. Головна відмінність від звичайних двигунів, (дезворотно — поступальний рух поршня за допомогою шатуна перетворюється вобертальний рух колінчатого валу), полягає у тому, що роторний поршневий двигунмістить тригранний ротор, корпус якого виконаний у формі епітрохоїди, котрийбезпосередньо обертає ведучий вал.

Конструкція  поршневихдвигунів внутрішнього згоряння з запаленням від стиснення подібна довищезгаданих двигунів. Відмінна ж риса полягає у тому, що повітря (або сумішповітря та газу) попередньо всмоктується у циліндр та піддається швидкомустисненню; потім розпилене рідке паливо вприскується у камеру згоряння, десамозаймається від високої температури, супроводжений процес стиснення.

Двигунивнутрішнього згоряння з іскровим запаленням, роторні поршневі двигуни,  двигунипоршневі внутрішнього згоряння з запаленням від стиснення можуть бути укомплектованіфорсунками, приладами запалювання, паливними або масляними резервуарами,водяними чи масляними радіаторами, водяними, масляними або паливними насосами,вентиляторами, повітряними або масляними фільтрами, муфтами зчеплення абомеханічними приводами, стартерами (електричними та іншими), а також коробкамипередач з гнучкими валами [1].

Автомобільнішасі-рамискладаютьсяз таких основних  вузлів та деталей:

§  лонжерони,зв’язків та кронштейни для кузовних деталей, двигуна, підніжок, паливних баків;

§  заднімости та ведучі  мости з диференціалами; картери для диференціалів; сонячні тапланетарні шестірні; не ведучі  мости (передні та задні), маточини, цапфи,кронштейни цапф;

§  деталікермового механізму (трубка кермової колонки, кермові тяги та важелі, поперечніважелі поворотних цапф; картери; ведучі зубчаті колеса пари та кремальєри;сервомеханізми управління);

§  гальма(колодкові, секторні, дискові та ін.) та частини до них (диски, барабани,циліндри, масляні резервуари для гідравлічних гальм та ін.); гальмівні  системиз сервопідсилювачем та їх вузли і деталі; амортизатори ресор (фрикційні,гідравлічні та ін.), торсіони; ходові колеса (з стальної штамповки, з дротовимиспицями та ін.), обода, ковпаки маточин та спиці;

§   механізмамиуправління (кермові колеса, кермові колонки, та кермові втулки, важеліпереключення передач та важелі ручних гальм;  (карданні вали, півосі, шестерні,зубчаті передачі, підшипники ковзання для валів, редуктори зібрані,універсальні шарніри) .    

Питаннякласифікації транспортних засобів у некомплектному стані мають розглядатисявідповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, які є їх невід’ємноючастиною і застосовуються з метою правильної класифікації (кодування) товарів.

Згідно з Законом України “Простимулювання виробництва автомобілів в Україні” [29], готовим автомобілемвважається кузов, на якому встановлено три або більше із таких складовихкомпонентів автомобіля: силовий агрегат, передня підвіска, задня підвіска,бензобак, система запалювання, трансмісія, система глушіння. Тому, комплектскладових частин, до якого входять: кузов (товарна позиція 8707) і три абобільше із таких складових компонентів автомобіля як силовий агрегат; передняпідвіска; задня підвіска; бензобак; система запалювання; трансмісія; системаглушіння — повинен класифікуватися згідно з УКТ ЗЕД за кодом готовогоавтомобіля. У такому комплекті дані складові компоненти автомобіля можуть бутиі у некомплектному стані за умови, що вони мають основні характеристикиготового (комплектного) компоненту.

Якщо у вказаному комплектіскладових компонентів автомобіля відсутній двигун, митні платежі повиннінараховуватися виходячи із максимального об’єму двигуна, який може бутивстановлений на транспортний засіб такої моделі.

Класифікаціятранспортних засобів подвійного призначення проводиться наступним чином. Враховуючи чинні норми тавимоги до транспортних засобів, згідно з якими останні, залежно від їх типів іпризначення поділяються на категорії, віднесення транспортних засобівподвійного призначення здійснюється за критерієм дозволеної максимальної маси:транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг,класифікуються згідно з УКТ ЗЕД в товарній позиції 8703, а при дозволеніймаксимальній масі автомобіля більш як 3500 кг — у товарній позиції 8704.

Відповіднодо Положення “Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян докерування транспортними засобами”, затвердженого Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 08.05.93 № 340, дозволена максимальна маса — це максимальнодопустима маса спорядженого транспортного засобу з вантажем, водієм іпасажирами, установлена  підприємством — виготівником.

До транспортнихзасобів подвійного призначення також належать вантажно- пасажирськіавтофургони. Згідно УКТ ЗЕД  поняттям “вантажно-пасажирський автофургон”розуміють як транспортні засоби з максимальною кількістю сидячих місць  (дев’ять,  включаючи водія), внутрішній простір яких може без конструктивних змінвикористовуватись для перевезення як людей, так і вантажів.

Вантажно-пасажирськіавтофургони класифікуються у товарній позиції 8703 за УКТ ЗЕД. Вонивідрізняються від транспортних засобів, призначених для перевезення вантажів(товарна позиція 8704 за УКТ ЗЕД), такого ж зовнішнього вигляду за такимиознаками:

1)        у салоніавтомобіля, за сидінням водія присутні сидіння, які складаються чи прибираютьсяабо спеціально призначенні для сидіння місця та бокові вікна;

2)        можутьбути присутні бокові або задні двері та обробка салону, що відповідає вимогамдо транспортних засобів, призначених для перевезення пасажирів.

У той же час слід зазначити,що наявність в автофургонах вікон у бокових стінках кузова, бокових або задніхдверей, без наявності таких ознак як сидіння для перевезення пасажирів замісцем водія та пристроїв для їх кріплення, не може розглядатись як підставадля віднесення таких транспортних засобів до вантажно-пасажирськихавтофургонів.

Щодо класифікації автомобілів іззмінами в конструкції, вирішальним фактором при віднесенні автомобіля довідповідної позиції УКТ ЗЕД є технічні умови та призначення визначенізаводом-виробником при виготовлені даної моделі.

Отже, законодавчорегламентований порядок визначення класифікаційної належності за УКТ ЗЕД є досконалорозроблений, і дає змогу без зайвих труднощів  правильно класифікуватитранспортні засоби, які перетинають митний кордон України .

3.2.Порядок митного оформлення легкових автомобілів в режимі імпорту

Митний орган здійснює заходи дляприскорення та оптимізації процесу проведення митного контролю й митногооформлення транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації, (ВМД) шляхом раціонального розподілу навантаження між посадовими особами митногооргану на кожному  етапі здійснення митного контролю й митного оформлення.

Функціональніобов’язки та межі відповідальності уповноважених посадових осіб на кожній ланціздійснення митного контролю й митного оформлення встановлюються митним органом і визначаються посадовими інструкціями. При цьому, посадові особи підрозділу поборотьбі з контрабандою та порушеннями митних правил мають право брати участь уздійсненні митного контролю і митного оформлення транспортних засобів набудь-якому етапі [23].

Такожуповноважені посадові особи  у межах своєї компетенції, проводять перевіркунаявності, орієнтувань митних та інших державних органів, а також відповідностітранспортних засобів критеріям ризику на кожному етапі здійснення митногоконтролю та митного оформлення транспортних засобів.

Розглянемо документи, що застосовуються при здійсненнімитного оформлення транспортних засобів.

 Для здійснення митногооформлення декларант подає митниці наступні документи та потрібну кількість їхкопій:

а) особистийпаспорт або інший документ, що посвідчує особу, виданий уповноваженим на цедержавним органом;

б) документи, щопідтверджують повноваження декларанта на здійснення декларування транспортнихзасобів;

в) довідка провідсутність за межами України валютних коштів (додаток 24);

г) обліковукартку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності  або в установлених випадках їїзавірену копію (додаток 25);

ґ) ВМД, заповненузгідно з вибраним митним режимом (додаток 26);

д)товаротранспортні та товаросупровідні документи, зокрема:

­      технічнийпаспорт країни-експортера ( додаток 27);

­      завіренийпереклад технічного паспорту з англійської мови (додаток 28),

­      купча(додаток 29);

е) дозволи й сертифікатиуповноважених державних органів (у встановлених законодавством випадках):

­      сертифікатвідповідності ( додаток30),

­      експертнийвисновок ( додаток31),

­      акт пропроведення митного огляду ( додаток 32);

є) документи,зазначені в графі 40 ВМД–попереднє повідомлення (додаток 33)

ж) реєстрдокументів (у всіх випадках, окрім транзиту, митне оформлення якогоздійснюється в пункті пропуску), завірений у встановленому порядку суб’єктомЗЕД або підприємством, що здійснює декларування на підставі договору (у разіздійснення декларування посадовою особою такого підприємства);

з) аркуш контролюпроведення митного оформлення за ВМД  (додаток 34);

і) інші необхіднідокументи (пакувальні листи, сторінки каталогів, технічні описи тощо).

Разом з ВМДдекларант подає її електронну копію, що використовується для проведенняпроцедур митного контролю й митного оформлення, для формування митноїстатистики зовнішньоекономічної діяльності.

Якщо ВМД неприймається до оформлення, то митним органом оформлюється картка відмови вмитному оформленні згідно з порядком, установленим Держмитслужбою України.

Порядокздійснення митного контролю й митного оформлення транспортних засобів іззастосуванням вантажної митної декларації здійснюється поетапно, відповідно доНаказу Державної митної службиУкраїни  від 14 жовтня 2002 року № 561 ) [23].

І Етап: Прийняття ВМД до оформленнята контроль відповідності даних електронної копії ВМД даним, зазначених у ВМДна паперовому носії. За підсумками контролю та за відсутності зауважень уповноважена посадоваособа, що здійснила контроль, проставляє у відповідних графах Аркуша контролючас початку й закінчення виконання контрольних функцій, свої прізвище, ініціалита відбиток штампа «Перевірено» і заповнює його, що свідчить прозавершення контролю на цьому етапі.

ІІ Етап: Контроль за виконанням вимогтоварної номенклатури Митного тарифу України при класифікації товарів для цілеймитного оформлення.

ІІІ Етап: Контроль за правильністювизначення митної вартості.

ІV Етап: Контроль за надходженням інарахуванням мита, податку на додану вартість, акцизного та митних зборів;верифікація сертифікатів. 

Уповноваженапосадова особа заповнює графу “C” ВМД, засвідчує записи в ній відбиткомномерного штампа «Сплачено» на всіх аркушах ВМД, проставляє дату йпідпис; у відповідних графах Аркуша контролю проставляє час початку йзакінчення виконання контрольних функцій, свої прізвище, ініціали та відбитокномерного штампа «Сплачено» й заповнює його, що свідчить прозавершення контролю на цьому етапі.

V Етап: Логічний контроль та контрольправильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності.

VI Етап: Проведення митного огляду.

У разі здійсненнядекларантом ідентифікаційного огляду товарів митний огляд під час проведеннямитного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобівздійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що ці товари переміщуютьсяз порушенням чинного законодавства України.  За результатами  митного огляду,складається Акт про проведення митного огляду, а також з'ясовується наявністьфактів контрабанди або порушень митних правил.

         VII Етап: Завершеннямитного оформлення. На цьому етапі проводять такі дії:

►нарахування та стягнення збору замитне оформлення товарів у зонах митного контролю на територіях і в приміщенняхпідприємств, що зберігають  товари, чи поза робочим часом, установленим длямитниці.    ►оформлення ВМД, яке свідчить про надання суб'єкту ЗЕД правана розміщення товарів у заявленому митному режимі й підтверджує права таобов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових,фінансових, господарських та інших дій.

► Видача оформленихдокументів декларанту.

►Статистичний контроль. На цій стадії інспектором відділу статистики  здійснюється статистичнийконтроль шляхом доповнення (виправлення) граф електронної копії ВМД та внесеннявідомостей про номер особистої номерної печатки й номер особистого митногозабезпечення (у разі накладання). У встановлений термін  інспектор відділустатистики забезпечує передання електронної копії ВМД до Єдиної автоматизованоїінформаційної системи Держмитслужби України.

Архівування ВМД,товаросупровідних документів, передача відповідних екземплярів ВМД в іншіпідрозділи  митниці здійснюються згідно порядку, визначеного спільноначальником загального відділу і начальниками відповідних оперативнихпідрозділів відповідно до умов і особливостей роботи оперативних підрозділів митниці.

Що ж стосуєтьсямитного оформлення транспортних засобів для фізичних осіб,  зазначимо, що вонопроводиться слідуючим чином. При ввезенні ТЗ на митну територію України йоговласник або вповноважена ним особа здійснює в установленому порядкудекларування і подає митному  органу необхідні документи. Декларування ТЗздійснюється шляхом подання двох примірників митної декларації, заповненої вустановленому порядку. Крім інших відомостей, до неї вноситься інформація процей ТЗ. У цьому пункті обов'язково додатково зазначаються такі дані проавтомобіль:

§  марка тамодель;

§  ріквиготовлення;

§  номерикузова, двигуна та шасі;

§  робочийоб'єм двигуна;

§  номери тадати видачі документів, на підставі яких здійснюється декларування.

Посадова особамитниці здійснює митний огляд автомобіля перевіряє відповідність фактичнихданих  заявленим у митній декларації та зазначеним у документах на ТЗ, визначаєрік виготовлення, здійснює документальну перевірку факту зняття його з обліку вреєстраційних органах за кордоном і приймає рішення про можливість здійсненняйого митного оформлення.

Визначенняроку виготовлення ТЗ здійснюється на основі даних його виробника, що містятьсяв ідентифікаційному номері кузова. У разі неможливості визначення рокувиготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером кузова за рік виготовленняприймається рік, що значиться в реєстраційних та технічних документах на авто.При цьому в обох випадках календарною датою виготовлення ТЗ вважається останнійдень останнього місяця року, що значиться в ідентифікаційному номері кузоваавтомобіля або в реєстраційних та технічних документах на нього.

Дата початкукористування ТЗ, що був у користуванні та ввозиться на митну територію України,визначається відповідно до свідоцтва про його першу реєстрацію в країні першоїреєстрації (технічного паспорта) або на підставі дати видачі свідоцтва прореєстрацію (технічного паспорта).

У разівідсутності свідоцтва про реєстрацію, виданого уповноваженим  органом країнипершої реєстрації, визначення дати початку користування проводиться відповіднодо ідентифікаційного номера кузова. При цьому датою початку користуваннявважається 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері кузова.

За наявностіобґрунтованих сумнівів щодо відповідності записів у зазначених документахнаявним номерам на кузові, шасі, двигуні, а також року виготовлення ТЗ, датипочатку користування ним достовірність цих даних установлюється на підставівідповідного висновку, виданого експертами (спеціалістами), що мають відповіднуліцензію.

Якщо в пунктіпропуску ТЗ, що переміщується через державний кордон України, підлягає іншим,крім митного, видам контролю з боку державних органів, то митне оформлення можебути завершене після проведення контролю цими органами.

Митне оформлення здійснюється з обов'язковим складанням Акта про проведення митного огляду якийпідписується посадовою особою митного органу, що здійснювала митний огляд, івласником ТЗ та засвідчується відбитком особистої номерної печатки цієїпосадової особи. Акт про проведення митного огляду ТЗ після завершення митногооформлення  залишається в справах митниці оформлення разом з документами, напідставі яких було проведено митне оформлення.

Уповноваженими посадовими особами митниці,здійснюється визначення коду ТЗ згідно з УКТЗЕД, а також митної вартості  длянарахування сум митних та інших обов'язкових платежів, які підлягають сплатіпри митному оформленні ТЗ. З метою визначення митної вартості, наявністьдодаткової комплектації порівнюється з наявністю цього додаткового обладнання вбазі моделі ТЗ (серійна комплектація) відповідно до “SchwakeLISTE”.Визначається перелік додаткового обладнання (чи його відсутність) таздійснюється коригування митної вартості.  Наведемо приклад, Автомобіль OpelVektra, об`єм двигуна 1598, 1997 року виготовлення; базова комплектація –центральний замок, Анти Блокувальна Система гальм, два склопідйомника, двіподушки безпеки, електроповорот дзеркал. Крім базової комплектації в автомобілііснують додаткові опції, такі як, шкіряний салон, литі диски, кондиціонер,магнітофон. Вартість автомобіля з базовою комплектацією згідно із каталогомстановить: 14700 Євро вартість додаткових опцій 800, 50, 600 та 250 євро. Післяврахування усіх опцій  вартість автомобіля становить:

 14700 +800 + 50 + 600 + 250  = 16400 (Євро)

Після сплатимитних та інших обов'язкових платежів посадовою особою митного органуоформлюється квитанція МД-1 на автомобіль. При заповненні квитанції МД-1 уграфі «Найменування предметів, валюти, цінностей» обов'язково додатковозазначаються такі дані про ТЗ:

§  марка тамодель;

§  ріквипуску;

§  номерикузова, двигуна та шасі;

§  робочийоб'єм двигуна;

§  кодтовару за УКТЗЕД (10 знаків);

§  типкузова.

Після завершеннямитного оформлення копії реєстраційних, тих, що підтверджують право власності,та інших документів (закордонного паспорта, доручення на перегін абоперевезення ТЗ тощо), на підставі яких було здійснене митне оформлення авто,залишаються в митниці оформлення та архівуються.

Власнику разом зоригіналами технічних та інших документів, що були підставою для митногооформлення, передаються другий примірник квитанції МД-1 (додаток 35) завіренапосадовою особою митниці, оформлена копія Акта про проведення митного огляду ТЗ(додаток 36) і примірник митної декларації для подання внутрішній митниці дляоформлення й видачі посвідчення (додаток 37). На примірнику митної деклараціїпосадовою особою митниці в графі «Для службових позначок» робитьсязапис про суми платежів, сплачених при митному оформленні ТЗ та інших товарів,і зазначаються номери оформлених квитанцій МД-1.

Виїзд ТЗ за межізони митного контролю здійснюється на підставі оформлених у повному обсязідругого примірника квитанції МД-1 і примірника митної декларації.

Електронна копіяквитанції МД-1 не пізніше ніж протягом чотирьох годин з моменту оформлення ТЗпередається вповноваженою посадовою особою митниці до Єдиної автоматизованоїінформаційної системи Держмитслужби України в установленому ДержмитслужбоюУкраїни порядку.

Крім даних, щомістить у собі квитанція МД-1, до ЄАІС Держмитслужби України в оперативномурежимі передається така інформація:

ü·паспортні дані власника ТЗ  (уповноваженої ним особи);

üномери та дати видачі документів, що були підставою дляздійснення   митного оформлення (технічного паспорта, рахунку-фактури,інвойса,  документи, що підтверджують купівлю-продаж тощо).

 ВидачаПосвідчення на реєстрацію ТЗ в органах ДАІ МВС України проводиться відповіднимпідрозділом внутрішньої митниці, у зоні діяльності якої постійно або тимчасовопроживає власник авто (або має намір проживати власник ТЗ, який єгромадянином-нерезидентом).

Для отриманняПосвідчення власник пред'являє автомобіль та подає такі документи:

§  заявувласника ТЗ  (додаток 38);

§  примірникмитної декларації, оформленої при ввезенні ТЗ;

§  другийпримірник квитанції МД-1, що підтверджує сплату митних та інших обов'язковихплатежів при митному оформленні ТЗ (додаток 39);

§  реєстраційніта технічні документи ( додаток 40);

§  сертифікатвідповідності (додаток 41);

§  завіренупосадовою особою митниці оформлення копію Акта про проведення митного оглядуТЗ;

§  іншідокументи (закордонний паспорт, паспорт громадянина, доручення на перегін абоперевезення ТЗ тощо).

Після перевіркидокументів на ТЗ уповноважена посадова особа внутрішньої митниці в оперативномурежимі здійснює за номером квитанції МД-1 запит до ЄАІС Держмитслужби,перевіряє наявність у ній електронної копії цієї квитанції та звіряє дані,зазначені у квитанції МД-1, з даними, що містяться в її електронній копії.

Посадова особавнутрішньої митниці здійснює перевірку відповідності фактичних даних авто (утому числі номерів вузлів та агрегатів) даним, зазначеним у копії Акта пропроведення митного огляду ТЗ та в поданих документах.

У разі збігу цихданих посадова особа внутрішньої митниці робить запис у копії Акта пропроведення митного огляду ТЗ «Звірення проведено, зауваженнявідсутні», який завіряється підписом цієї посадової особи та відбитком їїособистої номерної печатки. В іншому разі внутрішня митниця направляє митниціоформлення інформаційне повідомлення для проведення перевірки та вжиттямитницею оформлення відповідних заходів до посадових осіб цієї митниці, щопроводили митне оформлення.

Посвідченнявиписується у двох примірниках: перший примірник разом з документами, щопідтверджують право власності (користування), та реєстраційними й технічнимидокументами, погашеними шляхом проставлення в них позначки «ПОГАШЕНО,видано Посвідчення № ____ від „___“ _______ 200_ р.», яказавіряється відбитком особистої номерної печатки посадової особи внутрішньоїмитниці, що здійснила митне оформлення, видається власнику для поданняреєстраційним органам.

Другий примірникПосвідчення разом із заявою власника ТЗ (уповноваженої ним особи), завіреноюпосадовою особою митниці оформлення, копією Акта про проведення митного оглядуТЗ, другим примірником квитанції МД-1 і ксерокопіями інших документів, архівується та зберігається в справах внутрішньої митниці протягомвстановленого терміну. Оформлене внутрішньою митницею посвідчення є підставоюдля реєстрації ТЗ в органах ДАІ МВС України. Електронна копія посвідчення непізніше ніж протягом чотирьох годин з моменту його оформлення передаєтьсявповноваженою посадовою особою внутрішньої митниці до ЄАІС Держмитслужби вустановленому Держмитслужбою порядку.

Уповноваженапосадова особа внутрішньої митниці оперативними каналами зв'язку робитьвідмітку в електронній копії квитанції МД-1 в ЄАІС Держмитслужби про номер тадату оформленого Посвідчення. За відсутності в ЄАІС Держмитслужби електронної копіїквитанції МД-1 або невідповідності даних, зазначених у квитанції МД-1, даним,що містяться в її електронній копії, внутрішня митниця здійснює заходи дляз'ясування обставин митного оформлення ТЗ. У такому разі власнику ТЗ видаєтьсязавірена відтиском особистої номерної печатки посадової особи внутрішньоїмитниці довідка довільної форми про те, що зазначені в довідці документиперебувають у справах митниці.

Також слідзазначити, що через митний кордон України не підлягає пропуску ТЗ:

Ø  номеркузова, шасі чи двигуна якого знищено, підроблено або не відповідає запису вреєстраційних документах;

Ø  щоввозиться в Україну громадянами з метою вільного використання, не знятий зобліку у відповідних органах країни придбання або іншої країни;

Ø  увезенняякого в Україну згідно із законодавством заборонено за віком або на якийвідсутні документи, що підтверджують право власності;

Ø  щоввозиться в Україну з метою вільного використання або тимчасово ввозитьсягромадянином-резидентом та за який не сплачено митні та інші обов'язковіплатежі [22].

Транспортнізасоби, не пропущені через митний кордон України внаслідок установлених заборончи обмежень на їх увезення в Україну, а також несплати встановлених митних таінших обов'язкових платежів (якщо не надано відстрочення або розстрочення їхсплати), підлягають вивезенню з території України або переданню на складмитниці оформлення для зберігання відповідно до Митного кодексу України.

Дана технологіямитного оформлення легкових автомобілів забезпечує швидку та оптимальну системупроцесу проведення митного контролю й  оформлення. 

3.3.Методологія визначення митної вартості легкових автомобілів

 

Митна вартість транспортного засобу(далі ТЗ), кузовів та агрегатів заявляється декларантом відповідно довстановленого порядку. Правильність визначення митної вартості та її розрахункуперевіряється уповноваженою особою митного органу з метою нарахування тасправляння обов’язкових податків та зборів під час митного оформлення.

Визначення митної вартості проводитьсяпослідовно на підставі вартості, яка зазначена у комерційних документах(рахунку-фактурі, інвойсі, купчій, довідці-рахунку).

Ø  Якщомитний орган має сумніви в правильності чи достовірності відомостей абодокументів, наданих в підтвердження заявленої вартості, він може додаткововимагати у декларанта подальші пояснення, включаючи документи чи інші доказипро те, що заявлена вартість  являє собою повну суму, фактично сплачену, чи,яка підлягає сплаті за ввезений ТЗ, кузов або агрегат. Якщо після отриманнязазначеної інформації, чи за відсутністю відповіді, митний орган все ще маєобґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої вартості або повноговключення до заявленої вартості всіх її складових, митна вартість визначаєтьсяна підставі цін на ідентичні чи подібні товари, що діють у провідних країнах — експортерах цих товарів [21].

У цьому випадку при визначенні цін наідентичні чи подібні товари можливе застосування інформації про вартість ТЗ,кузовів та агрегатів, що міститься в каталогах торговельних фірм та інших довідниках,а також, у разі необхідності, інформацію організацій, які проводили експертизу.При цьому слід зазначити, що інформація про ціни на транспортні засоби, кузовата агрегати, яка міститься у відповідних каталогах та довідниках,застосовується для попереднього порівняння та визначення порядку цифр зврахуванням технічного стану ТЗ, кузова та агрегату. У випадку, якщо заявленавартість, явно не відповідає тій, яка міститься у зазначених каталогах тадовідниках, митна вартість визначається на рівні цін на ідентичні чи подібнітовари у відповідності до вимог законодавства. Отже, визначення митної вартостіТЗ, кузовів та агрегатів  здійснюється у наступній послідовності:

1) проводиться огляд тз,кузова та агрегату та здійснюється його ідентифікація із складанням акту оглядувстановленого зразку (додаток 42);

2) проводиться перевірказаявленої вартості, здійснюється її порівняння із вартістю ідентичних абоподібних ТЗ, кузовів та агрегатів, яка міститься у базі даних Держмитслужби,або каталогах і довідниках;

3) у разі необхідності здійснюється коригування вартості ТЗ, кузова таагрегату з урахуванням його технічного стану;

4) результати розрахунків оформляються  за встановленим порядком.

Відмітимо, що визначення митної вартості ТЗ, вузлів та агрегатів починаєтьсяз його огляду уповноваженою особою митного органу, а також проведення звіркиномерів агрегатів та наданих документів до митного оформлення з метою подальшоїідентифікації об`єкту.

 Декларант подаєуповноваженій особі митного органу, який знаходиться в зоні митного огляду,необхідні для митного оформлення документи та обов’язково пред’являєавтомобіль, номерний вузол чи агрегат для огляду.

На підставі поданихдекларантом документів та проведеного огляду ТЗ уповноваженою особою митногооргану складається акт огляду ТЗ. Даний акт підписується декларантом ТЗ тазавіряється особистою номерною печаткою та особистим підписом уповноваженоїособи митного органу, що проводила огляд. Акт огляду автомобіля, заповнений ізавірений особистою номерною печаткою, зберігається у справах митного органу увідділі, який проводив перевірку та визначення митної вартості.

Ø  Слідтакож підкреслити, що при внесенні відомостей про двигун, обов’язкововказується його об’єм. У випадку неможливості визначення об’єму двигуна,  обов’язкововказується його повний номер, що дає змогу за допомогою відповідних каталогівз’ясувати об’єм двигуна для подальшого визначення митної вартості.

 Визначення датипочатку користування ТЗ (дати першої реєстрації у відповідних реєстраційнихорганах) проводиться за записами у реєстраційних документах на нього. У разінеможливості  встановлення дати початку користування ТЗ, визначення проводитьсяпо ідентифікаційному номеру кузова авто;   при  цьому  початком   користування вважається дата — 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері кузова.

У випадкунеможливості встановлення як дати початку користування  так і року його випускуза ідентифікаційним номером кузова, визначення проводиться на підставіекспертного висновку уповноваженої на це особи чи організації про ріквиготовлення ТЗ. При цьому, слід вважати початком користування, дату — 1 січняроку, зазначеного в експертному висновку про рік випуску ТЗ. У цьому випадкуекспертний висновок може носити рекомендаційний характер і не є підставою дляостаточного прийняття рішення уповноваженою особою митного органу про ріквипуску автомобіля.

У разі незгодидекларанта ТЗ з рішенням митного органу про дату початку користування, останній може надавати до митного оформлення документи з країни придбання авто,виданих компетентними на це реєстраційними органами з відомостями про початоккористування.

 У випадкуввезення  на митну територію України  нового ТЗ, на який пред'явлено тількитранзитний паспорт, таке авто  вважається таким, що було у користуванні. Якщо жна митну територію України ввезено новий ТЗ, на який не видано технічнийпаспорт, митне оформлення зі сплатою обов’язкових податків та зборівпроводиться лише після надання митному органу сертифікату відповідності абосвідоцтва про визнання, виданого уповноваженим на це органом, який маєакредитацію в системі УкрСЕПРО.

 У разі ввезенняна митну територію України нового ТЗ громадянином-нерезидентом з метоювідчуження, сплата належних податків проводиться на прикордонній митниці, авидача митним органом посвідчення на право реєстрації ТЗ в органах ДАІ МВСУкраїни за місцем проживання нового власника — лише після подання новимвласником до митного органу сертифікату відповідності або свідоцтва провизнання.

Відмітимо, що при перевірці митної вартості транспортного засобувикористовуються каталоги «SchwakeLISTE», що містять три ціни длякожного автомобіля:

Ø  Ek –ціна, за якою даний ТЗ продається до магазину з урахуванням податку на доданувартість (дплі ПДВ); усі вартості по каталогу є брутто — прайси, тобто містятьв собі ПДВ який справляється у Німеччині.

Ø  Vk –ціна, за якою даний ТЗ продається в автомагазині з урахуванням ПДВ.

Ø  NP  — ціна нового ТЗ у рік випуску.          

Враховуючи те, що придбання авто особами – резидентами проводиться в основномуу осіб — нерезидентів з подальшим оформленням факту купівлі-продажу черезмережу відповідних магазинів (AUTO-HAUS, тощо) без передпродажної підготовки та будь-яких гарантій стосовно їх технічного стану  (технічний огляд, замінитехнічно зношених деталей, тощо),  для основи розрахунку  слід брати ціну, яка зазначена у графі “Ek”.

Якщо у каталогах існує декілька цін на даний автомобіль — вартість ТЗ,оцінка якого проводиться на основі методу по вартості ідентичних товарів,визначається на основі меншої ціни.

Ø  Якщо вкаталозі відсутні дані про автомобіль з тим же роком випуску, що й оцінюванийпо каталогу “SchwakeLISTE”, то за основу береться вартість ідентичного абоподібного автомобіля з максимально близьким роком випуску. Перевірка заявленоїмитної вартості проводиться також  на підставі інших довідників [21].

У разі відсутності цінової інформації на ТЗ, що були у користуванні, вкаталогах “SchwakeLISTE”, наприклад автомобілів, вироблених в РосійськійФедерації, і т.п., митна вартість визначається на основі даних каталогу цін нанові ТЗ, що видаються НАМІ (м. Москва), прайс — листів та інших каталогів. 

Розглянемо процес перевірки заявленої митної вартості ТЗ з врахуваннямдодаткової комплектації (або відсутності комплектації). Зокрема, уповноваженоюособою митного органу, який здійснював огляд авто та його ідентифікацію, в актіогляду ТЗ зазначається наявність додаткової комплектації (або її відсутність).

З метою визначення митної вартості, наявністьдодаткової комплектації порівнюється з наявністю цього додаткового обладнання вбазі моделі ТЗ (серійна комплектація) відповідно до “SchwakeLISTE”.Визначається перелік додаткового обладнання (чи його відсутність) таздійснюється коригування митної вартості.

При визначенні  митної вартості  проводиться коригування за  пробігом татехнічним станом. Дані фактичного пробігу ТЗ на момент  перетину митногокордону зазначаються в акті огляду.

Відхилення від зазначеного в технічному паспорті нормативногопробігу вираховується шляхом введення знижок або націнок, розміри якихвизначаються відповідно до таблиць, які наведені в каталогах “SchwakeLISTE”.

Порівнюються дані фактичного пробігу ТЗ із даними середнього пробігу, щонаведені в каталозі (обов’язково приймається до уваги категорія пробігу тапідтверджуючі документи стосовно пробігу: сервісна книжка та інші). Якщофактичний пробіг вищий, ніж середній у каталозі, то вартість автомобілязменшується на відсоток, наведений у відповідних таблицях на підставі різниці.

У випадку, якщо ТЗ має експлуатаційні дефекти або аварійні пошкодження,необхідно додаткове коригування  його митної вартості.

Показники можливого зменшення митної вартості ТЗ в залежності відтехнічного стану кузова наведено у додатку 43 (максимальні значення відсотківзменшення митної вартості). Максимальне значення приймається у випадку, колиступінь пошкодження деталі потребує її заміни або вона взагалі відсутня.

При пошкодженні лакофарбового покриття кузова ТЗ (його окремих частин)сумарний розмір зменшення митної вартості  не повинен перевищувати 10% митноївартості. Максимальне значення зменшення  митної вартості внаслідок пошкодженнялакофарбового покриття кузова, може бути прийняте при наявності пошкодження наплощі більше 50% пофарбованої площі кузова. Сумарний розмір зменшення митноївартості внаслідок пошкодження кузова авто  не повинен перевищувати 30%.

   Технічний стан двигуна з коробкою передач  ТЗ оцінюється за наявностінаступних ознак:

·  слідипідтікання мастила  та палива — до 5%;

·  підвищенийшум, стукіт механізму  — до 5%;

·  ускладненняпри переключанні коробки передач — до 5%.

Сумарний розмір зменшення митної вартості по пошкодженню двигуна зкоробкою передач  ТЗ  не повинен перевищувати 15%.

 За наявності пошкоджень після ДТП вартість автомобіля коригується увідсотках в залежності від  величини  пошкодження ТЗ  відповідно до додатку 43без врахування вартості робіт на відновлювальний ремонт. Проте відмітимо, щотаке коригування проводиться лише у випадках, коли дане ДТП відбулось доперетину митного кордону України.

Коригуваннявартості ТЗ від пробігу та терміну експлуатації для легкових автомобілівнаведено в додатку 44.

Розрахунок зурахуванням коригування року випуску здійснюється за формулою:

 

Смв = Цн х Р/100,                                                                     (12)

де:  Смв — митна вартість тз;

Цн   — вартістьтз відповідно до каталогів, прайс- листів, тощо;

Р    — відсотокприведення митної вартості нового тз в залежності від терміну експлуатації.

Перевірка та визначення митної вартостікузова, здійснюється на основі договору купівлі-продажу, оформленого згідно зчинним законодавством, рахунку-фактури тощо,  та у відповідності до бази данихцінової інформації митниці на номерні агрегати ТЗ, що міститься в каталогахцінової інформації “SchwakeLISTE”, прайс — листах фірм виробників, тощо.

Також, відповіднодо чинного законодавства, уповноважена особа митного органу вправі вимагатидодаткову інформацію стосовно двигуна, яким комплектується даний кузов.

Перевірка тавизначення митної вартості кузова ТЗ, який був у користуванні проводитьсянаступним чином.

Вік кузоваавтомобіля визначається по ідентифікаційному номеру кузова у відповідності ізідентифікацією моделей згідно із довідником “Auto-Ident”, при цьому необхідновважати дату випуску  кузову — 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційномуномері останнього.

Визначення митноївартості залежить від  комплектності кузова. Зокрема, перша комплектність — кузов в зборі, фарбований і оббитий, в комплектність якого входить: власне самметалевий кузов в зборі (зварний каркас з дверками, кришкою капота, кришкоюбагажника чи дверкою задка, дверима, лючком  заливної горловини паливного бака)пофарбований, на який встановлюються всі внутрішні оббивки, коврики,шумоізоляція, всі шиби, дзеркала, замки, фіксатори замків, склопід’ємні ручки,панель приладів, із всіма приладами, опалювач салону, склоочисник вітровоговікна, всі елементи освітлення і світлосигналізації, все електрообладнання щокріпиться на кузові та електропроводка, системи управління автомобіля — рульовий механізм з рульовою колонкою, рульовим колесом, всі педалі, головнийгальмівний циліндр, вакуумний підсилювач гальмівного управління, головнийциліндр зчеплення, бачки для робочих рідин гальмівної системи,  системи приводузчеплення та склоомивача, всі гідравлічні трубки, що кріпляться на кузові,важіль ручного стоякового гальма, паливний бак та паливопроводи що кріплятьсябезпосередньо до кузова.

При цьому слідзазначити, що на практиці іноді кузова в зборі фарбовані і оббиті постачають  вдекількох варіантах виконання з деякими відмінностями (без  деяких елементів чиз додатково встановленими елементами) бувають без паливного бака без рульовогомеханізму, без бамперів, тощо. Буває, що додатково встановлені сидіння, радіочи магнітола, інше додаткове обладнання чи без нього. Такі незначні зміни недають права віднести його до іншої категорії комплектації.

Друга комплектність — кузов в зборі фарбований (без оббивки), що практичнопредставляє собою, сам металевий кузов  в зборі (зварний каркас з дверцятами,кришкою капота, кришкою багажника чи дверкою задка, лючком  заливної горловинипаливного бака) з заводською антикорозійною та протишумовою обробкою,пофарбований, без жодної деталі, які кріпляться  на кузові (без оббивок,сидінь, килимів, електрообладнання, електропроводки, арматури, скла та ін.)

Третя комплектність — кузов в зборі ґрунтований або чорний, що представляє собою самметалевий кузов в зборі, бондеризований (первинне захисне антикорозійнепокриття металу) заґрунтований, або ні, без жодної деталі, які кріпляться накузові.

Слідзазначити що поняття перша, друга, третя комплектність застосовуються лише дляполегшення визначення відсоткового показника вартості кузова (табл. 5), що зазначаєтьсяв акті огляду ТЗ  і не може застосовуватись з метою класифікації ТЗ згідно зУКТ ЗЕД.

 

Таблиця 5

Значення показника вартості кузова  залежно від 

вартості ТЗ   %

Перша

комплектація

Друга

 комплектація

Третя

комплектація

Від 60 – 50

Від 51 — 40

Від 41 — 30

Перевірка тавизначення митної вартості двигунів та блоків циліндрів здійснюється на основі договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до чинного законодавства,рахунку-фактури тощо,  та  відповідно до бази даних цінової інформації митниціна номерні агрегати транспортних засобів, а також до цінової інформаціїкаталогів “SchwakeLISTE”, прайс-листів фірм виробників тощо.

Перевірка тавизначення митної вартості двигунів та блоків циліндрів, які були укористуванні, відповідно до цінової інформації, що міститься в каталогах“SchwakeLISTE”а підставі акту огляду проводиться ідентифікація ТЗ, якимкомплектується зазначений двигун відповідно до каталогів “SchwakeLISTE”, тавибирається ТЗ із найменшою вартістю згідно року випуску, та встановлюєтьсямитна вартість на підставі цих каталогів з відповідним коригуванням.

Наведемо наступний приклад: двигун бензиновий№ ААМ002658 з об’ємом 1781 см3, 1991 року випуску, встановлюється натранспортні засоби фірми VOLKSVAGEN на автомобілі VW-PASSAT. Згідно інформаціїкаталогу “SchwakeLISTE” 7/2000 стор. 859 вартість автомобіля  VW-PASSAT 1991року виготовлення. з об’ємом двигуна 1781 см3 становить: 3200євро.

Відповідно, вартість двигуна будерозраховуватисьза формулою:

Смвд = Цсп*  Кд /100,                                                               ( 13)

де:Смвд — митна вартість двигуна (без врахування умов поставки);

Цсп — вартість ТЗ, який був вексплуатації, згідно з каталогами “SchwakeLISTE” з урахуванням строку йоговиготовлення, заводської комплектації та нормативного пробігу;

Кд   -  відсоток приведеннявартості ТЗ до вартості двигуна.

Отже, митнавартість двигуна становитиме:

Смвд = 3200 * 20/100=640 (євро). 

Відповідно,вартість блоку циліндрів двигуна буде розраховуватись по формулі:

 

Смвбд =Цсп* Кбд /100,                                                         (14 )

де: Смвбд — митна вартість блоку циліндрів двигуна (без врахування умов поставки);

Цсп — вартість транспортногозасобу, який був в експлуатації, згідно каталогів “SchwakeLISTE” з урахуваннямстроку його виготовлення, заводської комплектації та нормативного пробігу;

Кбд — відсоток приведеннявартості ТЗ до вартості блоку циліндрів двигуна.(таблиця  6).

 

Таблиця 6

Значеннявідсоткового показника вартості двигуна та блоку циліндрів в залежності від вартості ТЗ  %

Двигун

Блок циліндрів

Від 20 до 12 Визначається у розмірі від 10 до 6

Можливе зменшеннямитної вартості транспортного, що  в залежить від технічного стану  останнього,наприклад, до 10% зменшується митна вартість ТЗ при: наявності корозії;некомплектності; наявності пошкоджень від перевезень вантажів(наведено максимальне значення відсотку зменшення митної вартості, якеприймається у випадку, коли ступінь пошкодження деталі потребує її заміни абовона відсутня).

Зазначимо, щосумарний розмір зменшення митної вартості по пошкодженню автомобіля  не повиненперевищувати 30%.

Порядоквизначення митної вартості нових ТЗ, здійснюється за формулою:

 

Смв = Цн*Д/100,                                                                                 (15)

де:Смв — митна вартість транспортного засобу (без врахування умов поставки);

Цн  — вартість транспортногозасобу згідно каталогів, прайс-листів тощо.

Д   — дилерські знижки.

 Порядокперевірки та визначення митної вартості  автомобілів, що були в експлуатації,здійснюється за наступною формулою:

 

Смв= (Цсп ±Св1) * (1 ±  Гк/100) * К *(1- Дс/100),                     (16)

де:  Смв-  митна вартість тз (без урахування умов поставки);

Цсп — вартість тз, який був вексплуатації, згідно з каталогами «SchwakeLISTE» з урахуванням строкуйого виготовлення, заводської комплектації та нормативного пробігу;

Св1 — вартість додатковогообладнання відповідно до базової моделі (серійної комплектації) 

Гк — відсоток коригуваннявартості ТЗ за перепробігом (-), недопробігом (+);

К — коефіцієнт коригуваннявартості згідно із специфікою ринкових умов (для розрахунків слід застосовуватикоефіцієнт = 1,0 до часу, коли буде розроблений коефіцієнт коригування країнипридбання тз);

Дс — відсоток коригуваннявартості тз від наявних пошкоджень.

Порядок перевіркита визначення митної вартості кузовів відповідної комплектності, що були вексплуатації, визначається по формулі (16)   та коригується на відсоток згіднотабл. 20. (додаток 43).

Наведенаметодологія визначення митної вартості є досконалою, оскільки дає змогуправильно визначити митну вартість та розрахунок платежів, що повинен сплатитидекларант в бюджет країни.

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Одержанняі систематизація інформації, необхідної для проведення глибокого аналізутенденцій розвитку автомобілебудування у даний час дещо ускладнені. Проте,представлене у магістерській роботі дослідження світового та вітчизняногоавторинків  дозволяє зробити головний висновок, що варто активізувати роботу зподолання тенденції зниження ділової активності і падіння обсягів виробництва.Тим більше що традиційні зв'язки підприємств автомобілебудівного комплексу і їхсуміжників з інших галузей стають усе тіснішими. Нині для більшостіпідприємств-виробників першочерговим завданням є:  аналіз потенційних можливостей та пошук ресурсів для зростання обсягів випуску продукції тастворення передумов освоєння ринку необхідних  виробів.

Для західних автовиробників нашадержава стає пріоритетним ринком: великий ринок збуту, який ще не насичений імає великий потенціал росту. Тому першочерговим завданням вітчизнянихвиробників є інтеграція у світовий ринок, що вимагає  збільшення обсягіввиробництва, відповідності ціни та якості автомобілів, розширення ринківреалізації (зростання обсягів реалізації). У свою чергу,  держава повинназабезпечити необхідне регулювання автомобільного ринку, вдосконалитизаконодавчу базу з метою створення  оптимальних  умов як для автовиробників,так і для потенційних покупців. Адже, розробка досконалих і ефективнихзаконодавчих актів та вдосконалення чинної законодавчої бази, шо регулюєвільний обіг легкових автомобілів в Україні (їх виробництво, митне оформлення,продаж та ін.) є підгрунттям та основною передумовою оптимального розвиткуавтомобільного ринку в Україні.

 Що ж стосуєтьсясвітового ринку автомобілів, то можна зробити висновок про те, що провіднимифірмами-виробниками, насамперед, «General Motors», «Ford»,«Daimler-Chrysler», які контролюють більшу частину автомобільногоринку, майже повністю експортно-імпортний сегмент, а також займають один знайбільших за обсягом виробництва зарубіжний сектор інших країн. Майже половиназ найбільших компаній або вже контролюються потужними корпораціями, абоперебувають на шляху перетворення на підконтрольні. Досить перспективним є те,що між найбільшими фірмами укладаються різноманітні угоди щодо виробничого,науково-технічного, інформаційного співробітництва.

Із постійним зростанням цінна бувші у вжитку імпортовані легкові автомобілі частішають факти фальсифікаціїідентифікаційних номерів автомобіля, що є досить розповсюдженим на сьогоднішнійдень злочином. Тому методологічні проблеми експертного дослідження,вдосконалення проведення митного контролю ТЗ є досить актуальними, і потребуютькваліфікованого і ефективного практичного використання. 

За результатами проведенихдосліджень ми пропонуємо:

î Виробникамлегкових автомобілів здійснити часткову модернізацію виробів, яка вимагає порівняноневеликих  змін і витрат, однак характер змін повинний бути достатнім, щобзабезпечити стійкий збут виробу  і в цілому економічну доцільність.Модернізація вимагає високої кваліфікації в першу чергу дизайнерів, адже, якщообмежитись тільки поліпшенням технічних характеристик при незначних змінахдизайну, то в підсумку можна одержати при старих зовнішніх формах нову високуціну. Сигналом до переходу на модернізований виріб можуть служити дефекти, щовиявилися, а також статистика ринку.

î Такожнеобхідно запровадити докорінну модернізацію виробів і проектування новихмоделей на базі вже існуючих з метою найменших витрат на науково — дослідницькуроботу (власне кажучи, їх відновлення). При цьому виготовлення нових вузлів(найчастіше в меншій серійності) доцільно організовувати за допомогою вженаявного агрегатного чи спеціального устаткування.Але, звичайно звикористанням нового оснащення.

î Дляпідтримки попиту виробникам легкових автомобілів необхідно розширити списокстандартного устаткування, що встановлюється на легковий автомобіль.

î Серйознимрезервом відновлення і збільшення обсягів продукції, що випускається, на рядізаводів, можуть бути також  так звані спецвиробництва — досить могутні пооснащенню, площах і чисельності працівників. Але при використанні такогоунікального інтелектуально-виробничого потенціалу потрібно, щоб новий виріб маввизначену ідеологічну і технологічну спадковість із попереднім випуском,необхідні і заходи для вдосконалення останнього відповідно до нових технічнихвимог, а також спеціально організована система «проштовхування»нового об'єкта виробництва на зовнішні ринки. Створення такого роду«спецвиробів», що при визначеному обсязі переробки можуть статимашинами  цивільного призначенням як для зовнішнього, так і внутрішнього ринків- для окремих підприємств буде самим правильним виходом з положення.

î Серйозноюможливістю пожвавлення виробничо-комерційної діяльності для виробниківавтомомобілів можуть бути коопераційні зв'язки з родинними закордоннимифірмами, що здійснюватимуться  на комерційних засадах. При цьому мова повиннайти в першу чергу про підвищення свого експортного потенціалу, причому тут нетільки не виключається, а навпаки, навіть потрібна взаємодія  у формі спільнихпідприємств.

î Активновикористовувати лізинг, однак не можна забувати, що це досить дорогий шлях,особливо, якщо мова йде не про дооснащення окремих операцій, а про створеннякомплексних потужностей, що вимагає, особливо високої організаційної чіткості.

î Запровадитина вітчизняних підприємствах зарубіжну практику складання програм розвитку нарік, три, п'ять  що використовується закордонними фірмами, у тому числівеликими. Такі програми повинні бути забезпечені всім необхідним,  розглядатисьяк активна форма виховання почуття причетності до справи підприємства ( щоб ускладанні приймав участь весь персонал)

î Створитиконсультаційні фірми, які надавтимуть  заводам-виробникам конкретнірозробки-рекомендації. Необхідність вищезазначеного очевидна:висококваліфіковану інформацію можуть надати лише професіонали з досвідом ізнаннями.

î Створитижорсткий  контроль якості виробництва легкових автомобілів на підприємствахвиробниках.

î Розширитиспектр гарантійних послуг покупцеві автомобіля.

Щодомитного оформлення транспортних засобів, слід запровадити такі зміни:

î Спроститипроцедуру митного оформлення легкових автомобілів.

î Знизитиставки мита на імпортовані легкові автомобілі (ввезення яких дозволено діючимзаконодавством ( до восьми років) ).

î Для того,щоб покращити роботу митних органів та органів ДАІ, необхідно провести роботу,яка була б спрямована на швидкий обмін інформації між цими службами, а такожвпровадити новітні технічні засоби при проведенні  митного огляду автомобілів,які перетинають кордон.

î Посилитиконтроль за працівниками митних органів при митному оформленні автомобілів.

î Необхіднополіпшити  умови праці службовців митниці, шляхом оновлення технічних засобівмитного контролю, створення оснащених лабораторій, безпосередньо в пунктахпропуску,   для проведення комплексної експертизи ТЗ (при необхідності).

î Ввести вштат працівників митних органів експерта – криміналіста.

î Однією знайосновніших пропозицій, втілення якої значно підвищить ефективність роботимитних органів, є підвищення  заробітної плати працівникам.

 Насьогоднішній день, через жорстку митну політику держави покупець змушенийкупувати вітчизняні автомобілі, які  не достатньо відповідають його вимогам.Саме це є причиною відсутності потреби вдосконалювати свою продукціюукраїнським автовиробникам. Я вважаю що підтримка вітчизняного товаровиробникане повинна проводитися за допомогою “диктаторських” засобів.

Втілення представлених пропозицій щодо митного оформлення створить на автомобільномуринку України конкурентне середовище, яке стимулюватиме українських виробниківвиробляти якісні та не дорогі автомобілі, для чого вони  будуть змушенівтілювати вищезгадані  пропозиції (щодо поліпшення якості вітчизняних авто) для створення якісних авто, які були б доступні  вітчизняному покупцю. Доказомнезадовільної якості вітчизняних легкових автомобілів є неспроможність нимивийти на будь який зарубіжний ринок.

Умови,які виникли сьогодні на вітчизняному авторинку спричинили збільшення випадківпорушення законодавства у сфері фальсифікації  ідентифікаційних даних авто, длятого щоб не допустити проникнення та користування викраденими автомобілями на території України, необхідно  створити такі умови, за яких фальсифікація  ТЗбула б не доцільною, на нашу думку реалізація вищезазначених пропозиційстворить такі умови.

Розглянутівище пропозиції, зрозуміло, не вичерпують усіх можливих. Зазначимо, що нанинішньому етапі розвитку потрібні інноваційні, масштабні заходи: розробка,впровадження та освоєння новітньої техніки  у капіталомісткому масовому ісерійному виробництві, характерному для автомобілебудування, які неможливі безактивної державної підтримки.

Нажаль,у найближчі роки відновлення, а потім і ріст обсягів виробництвавідбуватиметься не за рахунок інноваційних зусиль та інших радикальних, алекапіталомістких заходів, необхідність яких безперечна, а головним чином зарахунок можливостей самої галузі. 

Отже, запорукою стабілізаціївиробництва легкових автомобілів, зростання обсягів їх реалізації, експорту,спрощення  законодавства з питань митного оформлення, створення всіх умов дляякісної  автотоварознавчої  експертизи у всіх регіонах України тощо єпроведенням ефективної державної політики, насамперед, у таких сферах:виробничій, податковій, митній, зовнішньоекономічній та соціальній.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.        БирюковБ.М. Справочник. Классификация, идентификация и маркировка легковыхавтомобилей. – М.: “Издательство ПРИОР”, 2000.-320 с.

2.        “Бум” наевропейском рынке легковых автомобилей с дизельными двигателями.// БИКИ, №59(8255).- 31 мая 2001, с.11-13.

3.        БоярунецА. Ветер западный.// Компаньон, №11 (267).- 22-28 марта 2002, с.42-45.

4.        ЗахаренковН. Способы легализации автомобилей // Бизнес № 19 2000 — с.49.

5.        ЗельніченкоО.І., Михайлов В.І., Тихонова Н.П. Митна справа: Підручник — К.: КДТЕУ, 2000 — 190 с.

6.        КриворучкоО. Стратегия российских компаний на ринке легковых автомобилей.// Рынок ценныхбумаг, №21 (180).- 2000, с.35-40.

7.        МатусякС. Авторинок України на межі серйозних змін.// Галицькі контракти, №22.- 2000,с.4.

8.        Местамаркировки агрегатов автотранспортных средств отечественного и иностранногопроизводства. Методический альбом-справочник.- Пермь, 1998. 

9.        Методикакриминалистического исследования легковых автомобилей в целях установленияподлинности их идентификационных номеров, моделей и времени выпуска.- К.:КНИИСЭ, 1998.

10.     Методическоепособие по идентификации кузовов и агрегатов легковых автомобилей. Под ред.начальника Управления Госавтоинспекции МВД Украины Б.П.Масловского.-К, 1998.

11.     Митнийкодекс України введено в дію Постановою Верховної Ради України від12.12.1992року за № 1970-ХІІ.

12.     МуравйовМ.С. Українська митниця -2. Довідник. — К.: «Лібра», 1997 — 600с.

13.     Намировом рынке легковых автомобилей.// БИКИ, № 53 (8249).- 17 мая 2001, с.10.

14.     ОмельницкийО. Реформа спроса. Законодательные инициативы заставляют потребителейпереориентироваться на рынок новых автомобилей.// Компаньон, №13 (217).- 2-6апреля 2001, с.43-47.

15.     ПочепцоваП. Переломный год.// Компаньон, №11 (267).- 22-28 марта 2002, с.46-47.

16.     Про внесеннядоповнень до правил митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів таагрегатів, що переміщуються через митний кордон України. Наказ ДМСУ №670 від 23листопада 2000року.

17.     Провнесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримкиавтомобілебудівної промисловості України. Закон України №2779-ІІІ від 15листопада 2001 року.

18.     Провнесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринкуавтомобілів в Україні. Закон України №2134-ІІІ від 7 грудня 2000 року зізмінами та доповненнями. //Відомості Верховної Ради України, 2001, №4, ст.16.

19.     Провнесення змін і доповнень до Порядку визначення митної вартості товарів таінших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України. ПостановаКабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1537.

20.      Прозатвердження положення про порядок здійснення конролю за доставкою в митниціпризначення транспортних засобів індивідуального користування, знятих з облікув реєстраційних органах іноземних держав. Наказ ДМСУ №490 від 6 вересня 2000року .

21.     Прозатвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів уразі переміщення їх через митний кордон України. Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 05.10.98 № 1598.

22.     Прозатвердження правил митного оформлення транспортних засобів. Наказ ДМСУ №393від 25 червня 1999 року.

23.     Порядокздійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуваннямвантажно-митної декларації. Наказ Державної митної служби України від 14 жовтня2002 року № 561.

24.     Промитний тариф України. Закон України від 05 квітня 2001 року №2371-ІІІ.

25.     Пропорядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортнимизасобами. Положення, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.93 №340.

26.     Пропорядок проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортних засобів.Положення, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 01.10.1999. № 60/5.

27.     Пропорядок нарахування митних    зборів, мита, податок на додану вартість таакцизного збору при митному оформленні товарів, транспортних засобів тазапасних частин до них, які переміщуються через митний кордон України іналежать громадянам. Наказ ДМСУ від 27 березня 2000 року № 164 .

28.     Проставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби. ЗаконУкраїни №216/96-ВР від 24 травня 1996 року зі змінами та доповненнями.

29.     Простимулювання виробництва автомобілів в Україні. Закон України № 535/97-ВР від19 вересня 1997 року зі змінами та доповненнями. //Відомості Верховної РадиУкраїни, 1997,№47, ст.294.

30.     СамольГ.И.  Американские легковые автомобили 1990 годы (обзор).- М.: 1993 г.

31.     СамольГ.И. Американские легковые автомобили 1960-69 годы (обзор).–М.:- 1969 г.

32.     СеменовА. Фірмова структура світового автомобільного ринку.//Економіка України, №9.-2001, с.71-76.

33.     Спад нафранцузком и европейском рынках автомобилей.// БИКИ, №53 (8249).- 17 мая 2001,с.10.

34.     Сулима О.Автобизнес: ввоз, продажи, кражи. Нововведения и их последствия.// Финансоваяконсультация, №18.- 2002, с.4-8.

35.     ТарасюкС. Рост, которого не ждали.// Компаньон, №8(317).-21-27 февраля 2003, с.36-38.

36.     ТерещенкоС. Основи митного законодавства України: питання теорії та практикизовнішньоекономічної діяльності: навчальний посібник для студентів вищих тасеред. спец. закл. — К.: АТ «Август», 2001 — 422 с.

37.     Товарнаяноменклатура ВЭД-М.: ГОС.таможенный комитет Рос.Фед.,1993г., 718-734с.

38.     Українськийкласифікатор зовнішньо-екогомічної діяльності К.: ДМСУ,2000р.-638с.

39.     “Утопленники”из Центральной Европы “всплывут” на авторынках Украины. (По информацииAUTO-Consulting). // Финансовая консультация, №17.-2002, с.38-39.

40.     Шевченковскаяколлегия адвокатов. Переоборудование транспортных средств. // Автофото- продажа№ 17.- 2000-с.57.

41.     Mersedes-Benz?Довіряю марці, якій служу.// Галицькі контракти, №37.- 10-16 вересня 2001,с.18-19.

42.     www.autoconsulting.com.ua. (22.03.2002.). Виробництво легкових автомобілів вУкраїні в січні-лютому 2002 року зросло в три рази.

43.     www.77RUS.ru.(23.10.2002.). Новый внедорожник с минимальными затратами на разработку.

44.     www.autoconsulting.com.ua.(01.11.2001). Огляд українського автомобіль-ного ринку за І півріччя 2001 року.

45.      www.autoconsulting.com.ua.(09.09.2002.). У першій декаді січня в Україні почнеться зборка автомобілівOpel.

46.      www.autoconsulting.com.ua.(31.01.2003). Лідери українського ринку.

47.     www.fmcc.com.История развития автомобилей концерна FORD.

48.     www.for-ua.com.(02.10.2001.). “ГАЗ” вважає оптимальним розвивати в Україні три своїх складальнихцехи.

49.     www.Telegrat.de.(02.03.2002.). Skoda налаживает выпуск автомобилей в Украине.

50.     www.utro.ru.(04.10.2002.). В Киеве создано предприятие по контролю состояния транспортныхсредств.

51.     www.Газета.Ru.(20.03.2002.). Супер-“Шкода”.