Реферат: Обґрунтування проекту підвищення ефективності комерційної діяльності фірми (на матеріалах торгово-посередницького приватного підприємства "Монолит Пласт")

Міністерствоосвіти і науки України

Сумськийдержавний університет

КАФЕДРАЕКОНОМІКИ

ДИПЛОМНАРОБОТА

Індивідуальнатема:

Обґрунтуванняпроекту підвищення ефективності

комерційноїдіяльності фірми

(наматеріалах торгово-посередницького

приватногопідприємства «МОНОЛИТ ПЛАСТ»)

Завідуючий кафедрою:

________________/________________/

Керівник роботи:

________________/________________/

Виконавець:

________________/________________/

Суми2007


РЕФЕРАТ

Кваліфікаційнаробота викладена на 70 стор. текста, 3 розділа, 23 рисунка, 14 таблиць, 14формул, список використаної літератури — 71 джерело, 4 додатки.

Метоюкваліфікаційної роботи є оптимізація управління товарнимасортиментом та ефективністю комерційної діяльності підприємства ПП «МонолитПласт», що займається торговим посередництвомсантехнічною продукцією між крупними оптовиками та будівельними організаціями,які виконують монтаж пластикових труб водоподачі та каналізації в оселях.

Об’єктдослідження — приватне підприємство ПП «Монолит Пласт»(Дніпропетровськ).

Методидослідження :проведення горизонтального(індексно-хронологічного) тавертикального(структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансовоїзвітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, структурний аналізтоварної номенклатури та її класифікація.

В першомурозділі роботи “Сутність комерційної діяльності торгово-посередницького підприємства” — розглянуті теоретичні питання комерційної діяльності підприємства й способи їїаналізу.

В другомурозділі роботи “Аналіз комерційної діяльності ПП «Монолит Пласт» у 2003 -2007 роках” — детально розглянуті методи аналізу, які використовуються на вивченомупідприємстві, проведена економічна діагностика діяльності підприємства.

В третьомурозділ роботи“Проект удосконалення комерційної діяльності ПП “Монолит Пласт” — проаналізована необхідність та доцільність впровадженняпроекту проведення АВС+XYZ-аналіза товарних асортиментів для оптимізаціїпрограми закупок товарних груп продукції згідно статистичним тенденціямпопередніх років.

Ключові слова: КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ,АВС-АНАЛІЗ, XYZ-АНАЛІЗ, ТОВАРНА НОМЕНКЛАТУРА, КВАДРАНТИ АВС+XYZ СТРАТЕГІЇ


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІТОРГОВО-ПОСЕРЕДНИЦЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Форми торгово-посередницької комерційноїдіяльності підприємств

1.2 Стратегія комерційної діяльності торгово-посередницькихпідприємств

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНОГОПІДПРИЄМСТВА «МОНОЛИТ ПЛАСТ» У 2003 -2007 РОКАХ

2.1 Загальна характеристика та результати діяльностіПП «Монолит Пласт» на оптовому ринку сантехніки у м.Дніпропетровську

2.2 Аналіз ефективності комерційної діяльності ПП«Монолит Пласт» по оптовому збуту сантехнічної продукції будівельним компаніямта в роздрібну торгівлю

РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТ УДОСКОНАЛЕННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МОНОЛИТ ПЛАСТ»

3.1 Впровадження проекту АВС- аналізу управлінняоптимізацією асортиментом сантехнічної продукції ПП «Монолит Пласт»

3.2 Впровадження проекту XYZ-аналізу управлінняоптимізацією асортиментом сантехнічної продукції ПП «Монолит Пласт»

3.3 Кореляційно-регресійна модель оцінки ефективностіоптимізації асортиментної політики ПП «Монолит Пласт» на базі сполучення АВС таXYZ – аналізів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ


ВСТУП

Зтого моменту, як суспільство пішло від планової економіки й вступило в ринкові відносини умови функціонування підприємств повністю змінилися, тобто щоб вижити, підприємству необхідно проявляти ініціативу, заповзятливість й ощадливість для того, щобпідвищити ефективність діяльності, щоб не виявитися на грані банкрутства.

Стаючиоб'єктом товарно-грошових відносин, що мають економічну самостійність й повністю відповідають за результати своєї господарської діяльності, підприємство повинне сформувати в себе систему управління, що забезпечила б йому високуефективність роботи, конкурентноздатність і стійкість положення на ринку. Неіснує ніяких універсально сприйнятливих прикладів або твердих принципів, які бробили функціонування ефективним. Існують,однак, підходи, які допомагають керівникам підвищити ймовірність ефективного досягнення цілей організації. Аналіз іменеджмент не дають уніфікованих рецептів. Вони вчать тому, як, знаючи прийоми, способи й шляхи рішення тих або іншихуправлінських завдань, домогтися успіху дляконкретного підприємства.

Актуальністьдосліджень товарної політики полягає в тому, що в даний час лише деякіторговельні фірми відносяться до формування асортиментної, цінової і збутовоїполітики так серйозно, як це написано в більшості видань. Це дає їм певніпереваги – знати ринок, з найбільшою імовірністю пророкувати поведінку попиту,завойовувати покупців і ін. Здобуваючи, таким чином, фінансову міць такіпідприємства є серйозною перешкодою на шляху розвитку дрібних оптових фірм, урезультаті чого дрібні фірми, що працюють у близькому сегменті, змушенізнаходити обхідні шляхи.

Метою роботи є оптимізаціяуправління товарним асортиментом та ефективністю комерційної діяльностіпідприємства ПП «Монолит Пласт», що займаєтьсяторговим посередництвом сантехнічною продукцією між крупними оптовиками табудівельними організаціями, які виконують монтаж пластикових труб водоподачі таканалізації в оселях.

Длядосягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: вивчити теоретичні питання по організації й оцінкиефективності комерційної діяльності на підприємстві, а також розглянути основні шляхивдосконалювання комерційної діяльності підприємства.

Об'єктомдослідження є підприємство – ПП «Монолит Пласт» (Дніпропетровськ).

Предметомдослідження є комерційна діяльність підприємства й способи аналізу йполіпшення її діяльності.

Представленаробота складається із трьох частин. У першій розглянуті теоретичні питаннякомерційної діяльності підприємства й способи її аналізу. У другому розділібільш детально розглянуті методи аналізу, які використаються на вивченому підприємстві. У третьомурозділі описана математична модель функціонування підприємства, проаналізовананеобхідність додаткової автоматизації й представлений проект проведенняАВС+XYZ-аналіза товарних асортиментів для оптимізації програми закупок товарнихгруп продукції згідно статистичним тенденціям попередніх років.

Методи досліджень: проведення горизонтального(індексно-хронологічного) тавертикального(структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансовоїзвітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, структурний аналізтоварної номенклатури та її класифікація.

Інформаційно-методологічнабаза досліджень — фінансово-статистичні щорічні документи ПП «Монолит Пласт» за2004-2006 роки та поквартальні журнали виробництва і реалізації продукції за2004 – 2006 роки.

 


РОЗДІЛ1. СУТНІСТЬ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВО-ПОСЕРЕДНИЦЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1Форми торгово-посередницької комерційної діяльності підприємств

 

Комерція – цеторгівля, тобто всякий збут товарів, як вид промислу, незалежно від того, чивироблені вони особою, що збуває, або придбані у інших осіб.

Комерційнадіяльність – діяльність, направлена на отримання комерційного прибутку [22,c.82]. Це підприємницька діяльність у сфері торгівлі,посередництва, товарно-грошових і суто фінансових операціях. Поняття комерційнадіяльність ширше за поняття торгова діяльність і містить у собі економічнеутримання відносин товаровиробників, товарообміну, регульованих у законодавчомупорядку [30, c.97].

Комерційнадіяльність — широке й складне поняття. Це комплекс прийомів і методів, щозабезпечують максимальну вигідність будь-якої торговельної операції для кожногоз партнерів при врахуванні інтересів кінцевого споживача.

Головна метакомерційної діяльності – одержання прибутку через задоволення купівельногопопиту при високій культурі торговельного обслуговування. Ця мета рівною міроюважлива як для організацій і підприємств, так і для окремих осіб, що здійснюютьоперації купівлі-продажу на ринку товарів і послуг .

Зміст основкомерційної діяльності включає такі напрямки:

− закупівляматеріально-технічних ресурсів промисловими підприємствами й товарівоптово-посередницькими й ін. торговельними підприємствами;

− планування асортиментів ізбуту продукції на промисловими підприємствами;

− організація збуту продукціїпідприємствами – виготовлювачами;

− вибір найкращого партнера вкомерційній діяльності;

− організація оптового продажутоварів і комерційне посередництво;

− роздрібна торгівля, як формакомерційно-посередницької діяльності.

Комерційнівідносини можуть розвиватися в умовах економічної волі суб'єктів діловихвідносин, що припускає володіння капіталом й уміння управляти фінансами. Таксамо, це передбачає орієнтацію на витяг максимально можливого для складних умовприбутку й найбільш вигідні способи її капіталізації, уміння управлятикомерційним ризиком, формування таких організаційних структур комерції, якіздатні пристосовуватися до мінливих умов, сприйнятливість до змін у потребахринку, повна рівноправність партнерів. У той же час не можна вважатиекономічною волею в комерційній діяльності повну незалежність від інтересів ідій суб'єктів ринку, оскільки в ряді випадків для досягнення яких-небудьстратегічних цілей необхідний компроміс із діловими партнерами. Крім того, волякомерційних взаємин може обмежуватися умовами зовнішнього середовища,комерційною таємницею й іншими об'єктивними факторами.

Для досягненняпоставлених задач необхідно керуватися наступними основними принципами:

− нерозривний зв'язок комерціїіз принципами маркетингу;

− гнучкість комерції, їїспрямованість на облік постійно мінливих вимог ринку;

− уміння передбачатикомерційні ризики;

− виділення пріоритетів;

− прояв особистої ініціативи;

− висока відповідальність завиконання прийнятих зобов'язань по торговельних угодах;

− націленість на досягненнякінцевого результату — прибутку.

Тісний зв'язоккомерції з маркетингом визначається насамперед сутністю сучасної концепціїмаркетингу, що переважає на більшості ринків і втіленої в гаслі «Продаватипотрібно тільки те, що можна продати» [30, с35].

При плануваннікомерційної діяльності важливо передбачити вплив комерційного ризику. Для тогощоб ризик був «зважений», необхідно використати максимально можливий обсягінформації. Всебічний аналіз комерційної діяльності, фінансових результатів,ефективності партнерських зв'язків, всебічне дослідження ринку, ретельнийпідбор персоналу.

Виділенняпріоритетів у комерційній діяльності не менш важливо, ніж у виробництві.Реалізація цього принципу припускає постійне вивчення й знання всіх деталейкомерційної діяльності.

Особистаініціатива залежить безпосередньо від кожної людини, що працює в сферікомерції, і визначається не тільки особистими характеристиками, але й культуроюпраці особистості. Характеристики формують основу ділових якостей комерсанта.Під культурою праці мають на увазі певний рівень загальної організації праці,відмова від застарілих і сприйнятливість до нових, більш ефективних методів іприйомів спілкування з колегами й підлеглими, пошук і залучення в сферу працінових науково-технічних досягнень, дбайливе відношення до власності, а такожготовність швидко сприймати все нове, що може вплинути на підвищенняефективності діяльності.

Високавідповідальність за виконання прийнятих зобов'язань по торговельних угодах — цепринцип, що створює репутацію комерсантові в діловому світі. Реалізація цьогопринципу — гарантія ефективності комерційної діяльності.

Роботакомерційної організації в сфері товарного обігу оцінюється за допомогою різнихпоказників: об'єктом реалізації товарів, рівнем витрат обігу, показниками товарооборотностій іншими. Однак, найбільш точно відображають показники прибутку. Томунаціленість комерційного підприємства на досягнення в кінцевому результатіприбутку є одним з основних принципів комерційної діяльності.

Управліннякомерційною діяльністю торговельного підприємства включає на кожному етапікомерційної діяльності:

− оцінку стану справ употочний період (ситуаційний аналіз);

− визначення напрямку розвиткубізнесу (постановка завдань);

− складання плану досягненняпоставлених цілей (стратегічне правління, планування);

− організація заходів щодовиконання плану (етап організації);

− перевірка досягнутихрезультатів, а у випадку їх відсутності з'ясування причин (контроль).

Управлінняорганізацією націлене на досягнення потрібних результатів. Комерційно-функціональнікритерії роботи підприємства: його ріст, платоспроможність, рентабельність,фінансове становище, ефективність праці персоналу. Критерії підтримкикомерційної діяльності: соціальна відповідальність, дієвість, поінформованістьпрацівників про результати своєї праці, організаційний клімат, подання профірму – «імідж» .

Використаннянових можливостей в Україні, які відкривають ринкові відносини, негайнопозначиться на збільшення прибутку підприємства, скорочення витрат назберігання й реалізацію товарів, приведе до зниження дефіциту товарів, щокористуються попитом.

Для успішноїдіяльності підприємство торгівлі повинне швидко реагувати на ринкові зміни,пророкувати ці зміни й перебудовувати роботу у відповідності й ними.

Передкерівництвом стоїть завдання ретельного вивчення теоретичних основ управління,що довела свою дієвість у західних країнах [30, 31].

Під класичнимиторговельно-посередницькими операціями розуміють операції, пов'язані з купівлеюі продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-резидентанезалежним від нього торговельним посередником (резидентом чи нерезидентом) наоснові угоди або доручення.

Торговельнепосередництво — це досить широке поняття, що охоплює чимале коло послуг:перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка і укладанняугоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій;страхові операції; проведення рекламних заходів; технічне обслуговування[55,c.77].

Доторговельно-посередницьких фірм належать фірми, що з юридичного ігосподарського погляду не залежать від виробника або споживача товару (сюди,звичайно, не входять філії або дочірні товариства промислових компаній). Вонидіють заради одержання прибутку, що створюється або як різниця між цінами, заякими вони купують і продають товар, або як винагорода за послуги.

Як правило,торговельно-посередницькі фірми займаються лише комерційною діяльністю, хочанайбільші з них можуть і обробляти куплений товар.

Використанняторговельних фірм дає певні переваги.

1. Фірма-експортеру такому разі не вкладає якихось значних коштів в організацію збутової мережіна території країни-імпортера, тому що торговельно-посередницькі фірми маютьсвою власну матеріально-технічну базу (складські приміщення, демонстраційнізали, ремонтні майстерні, роздрібні магазини).

2. Вонизвільняють експортера від багатьох турбот, пов'язаних із реалізацією товару(доставляння, сортування, упаковування), пристосовуючись до вимог ринку.

3. Суттєвим євикористання капіталу торговельно-посередницьких фірм на основікороткострокового і середньострокового кредитування. Тут велике значення маютьстійкі зв'язки торговельно-посередницьких фірм із банками, страховимикомпаніями.

4. Нарешті, ринкидеяких товарів цілком монополізовані торговельними посередниками (наприклад,брокерами в Англії) і недоступні для прямих контактів із споживачами.

Недолікомвикористання посередників є те, що експортер позбавлений безпосередніхконтактів із ринками збуту і цілком залежить від сумлінності посередника.

Торговельно-посередницькіоперації можна поділити на чотири види: з перепродажу; комісійні; агентські;брокерські.

Операції зперепродажу здійснюються торговельним посередником від свого імені і за свійрахунок. Тут торговельний посередник є стороною договору як з експортером, такі з покупцем. Розрізняють два види операцій з перепродажу.

До першого видуналежать операції, коли торговельний посередник відносно експортера є покупцем.Він стає власником товару і може реалізувати його будь-кому і за будь-якоюціною. Термінологія, що стосується таких посередників, різна:

Merchant — Англія, США;

Handler — ФРН;

Stockholder — ринок чорних металів Англії;

Operator — торговці цукром на Нью-Иоркській біржі;

Dealer — торговцікакао на Лондонській біржі;

Principal — торговці кольоровими металами.

Другий видоперацій — коли експортер і торговельний посередник підписали договір пропродаж товарів на певній території, у конкретний термін (вказуються й іншідеталі) згідно з договором. Термінологія торговців за цим договором такожрізна:

— Distributor — США, Англія;

— Vertragshandler- ФРН.

Отже,посередництво згідно з договором полягає в просуванні товарів від експортера доспоживача, при цьому торговець зобов'язаний дотримуватися певних умовекспортера.

Комісійніоперації — це укладення однією стороною (місіонером), за дорученням другоїсторони (комітента), угод від свого імені, але за рахунок комітента.Взаємовідносини регулюються договором. Комітент залишається до кінця власникомтовару. Комісіонер же не купує товару (він залишається в руках експортера). Аледля третьої сторони (покупця) стороною договору є комісіонер, а комітента вінможе і не знати. Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різницюміж ціною, установленою комітентом, і ціною продажу.

Якщо покупець неможе розплатитися з комісіонером, то в комісійний договір включається умова пропоруку комісіонера за виконання угоди покупцем, тобто гарантії комітента віднесплати. Така умова називається делькредере (del credere). У договорівказується при цьому ціна (максимальна або мінімальна), а також термінпередання грошей комісіонером комітентові.

Якщо замовленняйде від імпортера комісіонеру (тобто навпаки) на купівлю в країні експортератоварів, то він називається індентом (indent). Він може бути закритим, якщоімпортер точно вказує в замовленні, де і що купити, або відкритим, якщо індентнадає комісіонеру право вибору покупця.

Різновидомкомісійних угод є консигнаційні угоди. Це продаж товарів зі складу комісіонера,але товар належить консигнанту, тобто експортеру. Консигнаційна форма торгівлівикористовується у разі слабкого освоєння ринку або при поставці нових товарівчи товарів масового виробництва, у стійкому збуті яких експортер не впевнений.

Це зручна форматоргівлі, що дає змогу ознайомитися з товаром і вибрати потрібний.

Агентськіоперації — це доручення однієї сторони, що називається принципалом, другійстороні, яка іменується агентом, здійснення юридичних угод за рахунок і відімені принципала (комісіонер діє від свого імені) на визначеній території.Незалежність агента виявляється в тому, що він не перебуває в трудовихвідносинах із принципалом і здійснює свою діяльність самостійно на основіагентської угоди. Він є юридичною особою, зареєстрованою у торговельномуреєстрі. Агент лише сприяє угоді, але сам не є стороною, тобто контракт прокупівлю не укладає. Термінологія щодо таких посередників різноманітна: в Англіїі США — це агент і принципал, у ФРН, Японії — торговельний представник, уСкандинавських країнах — агент і підприємець, у Латинській Америці — повірений ідовіритель. Плутанина полягає в тому, що в Англії і США під агентством часторозуміють усі види посередництва.

Брокерськіоперації — це встановлення через посередника-брокера (англ. broker, франц.courtier, нім. makler) контактів між продавцем і покупцем (а також міжстраховиком і страхувальником, судновласником і фрахтувальником). Брокер не єстороною в договорі, а використовується лише для інформування двох сторін, щоберуть на себе зобов'язання за угодою. На відміну від агента, він не перебуваєв договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень.

Крім головноїфункції — знайти покупця для продавця або, навпаки, продавця для покупця — брокер виконує певні додаткові функції. Зокрема, він здійснює:

контроль завиконанням контракту і пред'явленням рекламацій;

іноді бере насебе обов'язки делькредере;

підбір партіїтовару визначеного асортименту;

збір інформаціїпро стан ринку.

Брокер одержуєвинагороду, що називається брокередж (brokerage англ.), куртаж (courtageфранц.), провізіон (provision нім.). Розмір цієї винагороди за товарнимиопераціями коливається від 0,25 до 2-3%.

Брокер не маєправа представляти інтереси іншої сторони або приймати від іншої стороникомісію, за винятком випадків, коли на це є згода клієнта. Іноді посередникамиможуть бути два брокери — один за дорученням продавця, другий — за домовленістюпокупця. Брокери спеціалізуються на продажі, купівлі одного виду товару,біржового або аукціонного.

enbv.narod.ru/text/Econom/uzed/str/04.html — 123Залежно від характеруздійснюваних операцій розрізняють такі види торговельно-посередницьких фірм:торговельні; комісійні; агентські; брокерські; фектори (factory).

Торговельні фірминайчастіше здійснюють операції за свій рахунок і від свого імені. Вони, якправило, підтримують тривалі відносини з постачальниками. Види торговельних фірм:

торговельні доми(merchant hauses) закуповують товари у виробників або купують за кордоном іпродають своїм оптовикам чи роздрібним торговцям;

експортні фірми(export firms) закуповують товар на внутрішньому ринку і перепродують закордоном, іноді виконуючи і комісійні доручення. Вони бувають спеціалізовані,тобто з торгівлі одним товаром, і універсальні — широка номенклатура товарів;

імпортні фірми(import merchants) закуповують за свій рахунок за кордоном товари і продають навнутрішньому ринку. Вони звичайно мають великі склади з товарами іспеціалізуються на закупівлі одного сорту товарів, здебільшого сировинних абопродовольчих; здійснюють сортування, упаковування; мають великий досвід, що даєїм можливість конкурувати з іншими фірмами. Ці фірми купують товари або векспортерів, або на біржах і аукціонах.

Зараз доситьпоширені :

імпортні фірми,що торгують машинами й устаткуванням. Вони беруть на себе технічнеобслуговування і, як правило, мають широку мережу дилерів — дрібних торговців;

оптові фірми(wholesaler) є посередниками між промисловими підприємствами і роздрібнимиторговельними фірмами. Вони закуповують за свій рахунок товари за кордономвеликими партіями і реалізують окремим споживачам дрібнішими партіями,отримуючи прибуток за рахунок різниці в ціні. Провести межу між оптовою йімпортною фірмою важко. Але оптова фірма закуповує товари не тільки векспортера, а й товари вітчизняного виробництва і просуває їх у власнуроздрібну мережу;

роздрібні фірми(retailer) самі здійснюють операції з імпорту й експорту, не користуючисьпослугами великих оптових фірм. Вони мають широку мережу своїх магазинів,філій;

дистриб'ютори(distributor) — це фірми в США, Англії й в інших країнах, що здійснюютьпереважно імпортні операції і є торговцями за договором. Вони займаютьсяпродажем лише певного кола товарів;

стокісти(stockist) — фірми, що перебувають у країні імпортера і виконують в основномуконсигнаційні операції.

Комісійні фірми,їх основні види:

комісійніекспортні фірми — представники продавця або покупця. Відповідають за: 1)своєчасність поставки товарів; 2) транспортування; 3) документальне оформленняугоди; 4) страхування; 5) технічне обслуговування (іноді). Можуть виконувати йобов'язки типу індента. Різновид таких фірм — конфірмаційні доми (confirminghauses), що беруть на себе ризик щодо кредитів, які вони від імені виробниканадають покупцю;

комісійніімпортні фірми — представники покупців своєї країни. Вони розміщують замовленняза кордоном від свого імені, але за рахунок вітчизняних комітентів. Крім того,можуть надавати й інші послуги — досліджувати кон'юнктуру ринку (огляди),стежити за відвантаженням товару тощо.

Агентські фірмитривалий час підтримують тісний контакт із принципалом. Вони поділяються наекспортних і закордонних агентів.

Брокерські фірминайбільшого розвитку набули в Англії. Це великі компанії, спеціалісти цих фірммають високу кваліфікацію, підтримують постійні зв'язки з великими банками, щодає змогу їм іноді фінансувати угоди (у заставу під товар). Вони надаютькваліфіковану інформацію, випускаючи низку бюлетенів.

 


1.2Стратегія комерційної діяльності торгово-посередницьких підприємств

 

Торговадіяльність — ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян поздійсненню купівлі і продажу товарів з метою одержання прибутку. У процесікомерційної діяльності кожний підприємець зіштовхується із проблемою реалізаціїпродукції. Забезпечення успіху при цьому безпосередньо пов'язане з глибоким івсебічним вивченням ринку й ринкових можливостей виробленого продукту. Аналіз ринковихумов господарювання, розробка шляхів і методів впровадження товару на ринок ірозширення обсягів його реалізації становлять особливий напрямок у діяльностіфірми [10].

Існують дваосновних способи реалізації: робота на замовлення й робота на вільний ринок[17].

Робота назамовлення.При цьому способі підприємство працює на заздалегідь відомий ринок. Випускпродукції здійснюється відповідно до наявного портфеля замовлень, укладенимиконтрактами, підрядами й попередніми згодами про поставки виробленої продукціїй надання послуг. Заздалегідь обговорюються строки, технічні характеристикитоварів, обсяги поставок продукції, ціни.

Робота навільний ринок. При цьому способі підприємство випускає продукцію на вільний ринок беззаздалегідь установлених обмежень щодо кількісних і якісних характеристиктоварів. Завдання реалізації товарів включають пошуки можливих ринків збуту (зогляду на їх географічне розташування), вибір конкретних форм реалізації,визначення припустимого рівня цін. Реалізація продукції на вільний ринокздійснюється через оптову й роздрібну торгівлю.

Маркетинговатоварна політика – це комплекс заходів, у рамках якого один або кілька товаріввикористовують як основні інструменти досягнення цілей фірми [28].


/>

Рис.1.1.Складники і цілі маркетингової товарної політики

Рішення, якіприймає компанія щодо маркетингової товарної політики:

— рішення щодостворення нових товарів (властивості, дизайн, марочна назва, упаковка, сервіс,гарантії, тощо);

— рішення щодомодифікації товарів;

— рішення щодотоварного асортименту (ширина, глибина);

— рішення щодотоварної номенклатури (ширина, глибина, насиченість, гармонійність);

— рішення щодоприпинення випуску товарів.

Товарнийасортимент – це група товарів, тісно пов'язаних між собою схожістю принципівфункціонування, продажем одним і тим самим групам покупців, реалізацією черезаналогічні канали збуту або належністю до одного й того самого діапазону цін.

Рішення щодотоварного асортименту стосуються сукупності марок певного товарногоасортименту. Чітких правил визначення товарного асортименту не існує. Обсяг іструктура асортименту характеризуються показниками: глибина і широтаасортименту.

Глибинаасортименту – кількість моделей, розмірів або відтінків смаку, кількістьрізновидів товару певного товарного асортименту.

Широтаасортименту – різноманітність товару в асортименті (або кількість асортиментнихгруп). Розширення товарного асортименту означає вихід за його межі, зазвичай усуміжні товарні категорії.

І під часпоглиблення, і під час розширення асортименту головний ризик для компанії –«канібалізм». Нові марки, які зазвичай нічого не доповнюють нового,можуть призвести до такої ситуації, коли компанія почне зазнавати витрат,пов'язаних зі збільшенням асортименту, не збільшуючи продаж.

Компанії можутьпропонувати не одну, а кілька асортиментних груп товарів, які створюють товарнуноменклатуру.

Товарнаноменклатура – сукупність усіх асортиментних груп товарів і товарних одиниць,які компанія пропонує покупцям. Товарній номенклатурі компанії властиві чотириважливі характеристики: широта, насиченість, глибина та гармонійність [10].

Широта товарноїноменклатури – кількість асортиментних груп, які випускає компанія.

Насиченістьтоварного асортименту – загальна кількість окремих товарів, які становлятьасортимент.

Глибина товарноїноменклатури – кількість варіантів виконання кожної торгової марки (товару) вмежах асортиментної групи.

Гармонійністьтоварної номенклатури – ступінь схожості між товарами різних асортиментних групз погляду їхнього кінцевого використання, умов виробництва, каналіврозповсюдження або інших показників.

Характеристикитоварної номенклатури можуть слугувати базовими орієнтирами для розробкистратегії товару. У компанії може бути чотири способи розширення діяльності:створення нових асортиментних груп товарів і таким чином розширення товарноїноменклатури; компанія може розширити вже наявні асортиментні групи, щоботримати статус компанії з невичерпним асортиментом; компанія може збільшитикількість варіантів кожного з уже наявних товарів; компанія може прагнутибільшої (або меншої) гармонійності товарів різних асортиментних груп.

Стратегіямаркетингу марки або товарного асортименту змінюється впродовж циклу життятовару, тобто стадій, які він проходить від розробки і появи на ринку дозростання, зрілості і занепаду. Життєвий цикл товару складається з п'яти чітковиражених етапів [25].

Розробка – упродовж цього періодукомпанія знаходить і втілює в життя нову ідею. Тоді ж обсяг продажу дорівнюєнулю, а обсяги інвестицій зростають разом із наближенням до завершальної стадіїетапу.

Виведення наринокпочинається з першої появи товару на ринку. Завоювання ринку потребує часу,тому обсяг продажу зростає повільно. Прибутки на цьому етапі від'ємні чиневисокі через незначний обсяг продажу чи високі витрати на маркетинговізаходи. Витрати на просування товару порівняно високі, оскільки необхіднопроінформувати покупців про новий товар і надати їм можливість випробуватийого.

Зростання – якщо новий товаркористується попитом, він переходить на етап зростання. Зростає обсяг продажутовару. На цьому етапі відбувається постійне зростання прибутку, оскількивитрати на просування співвідносяться з дедалі більшими обсягами продажу, авитрати виробництва на одиницю продукції знижуються. Головним завданням рекламистає не ознайомлення споживачів з товаром, а підтримка прихильності до товарута рішення про купівлю, в певний момент компанія може знизити ціну, щобзалучити нових покупців. На етапі зростання у компанії виникає необхідністьшукати компроміс між великою часткою ринку та високим поточним прибутком.Витрачаючи великі кошти на вдосконалення товару, просування та розподіл,компанія може завоювати панівне становище на ринку. У цьому разі, однак, вонавідмовляється від максимального поточного прибутку, сподіваючись повернути йогона наступному етапі.

Зрілість – зростання обсягу продажусповільнюється, оскільки основна маса потенційних покупців уже придбала товар.Рівень прибутку залишається незмінним чи знижується внаслідок збільшення витратна маркетингові заходи, спрямовані на захист товару від конкурентів. Етапзрілості триває довше, ніж попередні етапи. Уповільнення темпів зростанняобсягів продажу відбувається внаслідок появи багатьох виробників і великоїкількості товару.

Занепад – зниження обсягів продажута скорочення прибутків. Зменшення обсягів продажу може пояснюватися багатьмапричинами, такими як технічний прогрес, зміна смаків споживачів, посиленняконкуренції. Компанії можуть припинити свою діяльність на ринку після того, якобсяги продажу та прибутку почнуть зменшуватися. Ті, що залишаються, можутьскоротити бюджет просування, знизити ціни або відмовитися від менших сегментівринку і другорядних каналів збуту. Підтримка слабкого товару може бути длякомпанії надто дорогою.

/>

Рис.1.3. Змінаобсягів продажу та прибутку впродовж життєвого циклу товару


Позиція товару –це місце, яке займає певний товар у свідомості споживачів порівняно заналогічними конкуруючими товарами. Позиціювання товару – спосіб,відповідно до якого споживачі ідентифікують той чи інший товар за йогонайважливішими характеристиками. Позиція товару – це цілий набір поглядів,вражень і відчуттів, що формується у споживача під час порівняння певноготовару з товарами-конкурентами. Формування позитивного ставлення споживачів дотовару компанії – наслідок дій її стратегії позиціювання. Особливе місце вцьому процесі займає політика маркетингових комунікацій. Наприклад, завдякирекламі може бути створено певний імідж марки товару. Хоча престижність товарупідтримується також рівнем ціни, місцем продажу та ін. Вибір позиції товаруповинен грунтуватися на реальних перевагах товару (послуги). Необхідно враховуватипозицію, яку займають у певному сегменті ринку конкуренти, а потім визначатинайкращу позицію.

Конкурентніпереваги – це сильні сторони товару. Споживачі можуть здійснювати позиціюваннясамостійно або за допомогою маркетологів. Проте маркетологи розробляютьмаркетингові програми для зайняття таких позицій, які б забезпечили товарамкомпанії найбільшу перевагу на визначеному цільовому ринку.

Маркетинговастратегія планування товарного портфелю підприємства охоплює наступні питання[7]:

— який товар вводятьна ринок, за якою ціною і на якого споживача він розрахований;

— які умовинеобхідні для продажу товарів на запланованому рівні, через які канали й у якихобсягах буде проходити реалізація;

— якими засобамидоцільно впливати на попит і стимулювання продажів;

— яким повиннебути сервісне обслуговування і хто буде його проводити;

— які будутьотримані результати і які для цього будуть потрібні витрати.

Основним факторомформування товарного портфелю виробничо-торговельного підприємства є асортиментпродукції – сукупність її видів, різноманітність та сортамент, які об’єднаніконкретною ознакою [10].

Формуванняасортименту продукції на підприємстві є складним процесом, який здійснюється зурахуванням дії цілого ряду факторів. Ці фактори поділяються на загальні таспецифічні. До загальних факторів відносять споживчий попит та виробництвотоварів. Специфічними факторами є умови товаропостачання, чисельність таспеціалізація підприємств або склад населення, яке обслуговується, транспортніумови, наявність інших конкурентних підприємств в зоні діяльності.

Споживчий попит єосновним фактором, який впливає на формування асортименту, і направлений намаксимальне задоволення попиту споживача і разом з цим – на активний вплив напопит в сторону його розширення.

Формуванняасортименту та споживчий попит в своєму розвитку взаємозв’язані. Суттєві змінив попиті повинні відбиватися в сформованому асортименті.

При формуванніасортименту продукції (товарів), враховуються деякі особливості попиту. Попитна непродовольчі товари менш стійкий ніж на продовольчі товари, яким притаманнависока степінь стійкості, а в окремих випадках – консервативність. Споживачзвикає до конкретних видів продукції, тому важливо досягнути стабільності вформуванні асортименту таких товарів, забезпечуючи їх безперебійний продаж.

При формуванніасортименту товарів, треба враховувати фактор взаємної заміни. У випадкувідсутності у продажі потрібного товару покупець, як правило, не відкладаєпокупку, а буде шукати йому заміну.

На формуванняасортименту впливає також характер попиту. Розрізняють попит стійкий,альтернативний та імпульсивний.

Суттєвим факторомформування асортименту являється ціна товару. Покупець обов’язково визначає длясебе граничну ціну, або діапазон цін в границях якого він збирається заплатитиза покупку. Тому одним із критеріїв раціонального формування асортиментупродукції є забезпечення співставлення продукції з різною ціною.

Від складу тасвоєчасного оновлення асортименту продукції на підприємстві, в значній мірі,залежить степінь задоволення попиту, витрати населення, які пов’язані зпокупкою товарів, кількісні та якісні показники господарської діяльностіпідприємства. Відсутність в пропозиції окремих товарів, їх вузький,нестабільний або не відповідаючий запитам покупців асортимент, породжуютьнезадоволений попит, збільшуючи витрати часу споживача на пошук необхідноїпродукції, негативно відбивається на економічній ефективності діяльностіпідприємства. Тому при формуванні асортименту товарів важливою вимогоюявляється максимальне задоволення попиту споживачів при мінімальних витратахчасу на пошук та здійснення покупки і забезпечення найбільшої ефективної роботипідприємства.

Процес формуванняасортименту продукції (товару) складається з 3-х етапів.

На першому етапіфірма встановлює груповий асортимент продукції. Ця робота проводиться на основімаркетингових досліджень в області цільового ринку. В залежності від цьоговизначаються місце та роль підприємства в загальній системі цільовогозабезпечення та обслуговування споживача.

На другому етапіформування асортименту проводяться розрахунки структури групового асортименту,визначаються кількісні співвідношення окремих груп товарів. Структура груповогоасортименту встановлюється з урахуванням того сегменті що займає підприємство,його територіальне розміщення та багато інших факторів.

На третьому –заключному етапі визначається внутрішньогруповий асортимент, здійснюєтьсяпідбір конкретних видів продукції в границях кожної групи. Це найбільшвідповідальний етап, і від того, наскільки вірно сформовано тут асортиментпродукції, залежить задоволення попиту покупців цільового ринку.

На кінцевомуетапі робота по формуванню асортименту ведеться з урахуванням очікування змін впопиті споживача, а також виходячи із наявних виробничих потужностей,складських та торгових площ, розрахункових показників товарообігу, контингентуспоживачів що обслуговується та інших факторів.

Формуванняасортименту залежить від асортиментного переліку продукції підприємства. Отже,розробка кожним конкретним підприємством асортиментного переліку продукції таздійснення контролю за його дотриманням веде до кращого обслуговуванняспоживачів цільового ринку та створення стійкого асортименту. У випадкувиявлення відсутності в продажі товарів, які передбачені асортиментом, підприємствоповинно приймати міри по їх виготовленню та пред’явлення для реалізаціїспоживачу.

Наявністьасортиментного переліку дозволяє не тільки раціонально регулювати асортименттоварів, але і систематично контролювати його повноту та стабільність.

Повнота тастійкість асортименту визначається за допомогою загальновідомих показників:коефіцієнти повноти та стійкості товарного асортименту. Якщо коефіцієнт повнотитоварного асортименту становить 0,6 то фактичний асортимент товарів фірми єдалеким до передбаченого асортиментним переліком. На даний факт впливають різніфактори, зокрема: низький професіоналізм працівників, відповідальних зарозробку асортиментного переліку, неврахований реальний попит споживача; атакож загальновідомі процеси, пов’язані з економічною кризою промисловихпідприємств.

Формуваннятоварного портфелю підприємства в умовах ринку пов’язана в основному, з трьомагрупами ризику: забезпеченням пропорції рівня попиту, тобто необхідністювиробництва та закупівлі тільки тих товарів, на які буде попит та які будутьреалізовані; оптимізацією товарних запасів (забезпеченням задоволення попитучерез мінімальні товарні запаси); діяльністю конкурентів (досягнення переваг,які дозволяють підтримувати і розширювати частку ринку, завоювати нові сегментиринку).

Впровадженнямаркетингових досліджень в діяльність підприємства пов’язано насамперед звикористанням маркетингової інформації, що є основою для ефективного управлінняформуванням асортименту товарів. Успішно реалізувати цю проблему дозволяє створеннятоварних систем на основі автоматизації операцій торгово-технологічногопроцесу.

Автоматизованатоварна система охоплює розрахунки із споживачами: аналіз руху товарів (закупкуі реалізацію); ринкові дослідження кон’юнктури ринку, товарів та споживачів;оцінку роботи виробничого персоналу та їх продуктивності. Ця система може такожвключати і виробництво товару (продукції), оскільки працює на зворотній зв’язокз виробництвом товарів.

Пошук шляхівпідвищення ефективності управління формуванням товарного портфелю напідприємстві повинен проводитися по всіх її елементах.

Насамперед:

— вивчення ринку,торговельної кон’юнктури, прогнозування попиту на товари;

— вивчення тапошук можливих джерел закупки товарів (сировини або напівфабрикатів длявиробництва);

— використаннявласних можливостей або створення додаткових джерел для поновлення товарнихресурсів;

— здійсненнятоварообмінних операцій;

— закупка товарівна біржах;

— проведенняполітики тактичного ціноутворення, яке залежить від попиту та пропозиції товарів;

— проведеннярекламних заходів;

— застосуванняпрогресивних форм реалізації товарів;

— сервіснеобслуговування споживачів;

— використаннякредитних ресурсів для розширення комерційної діяльності тощо.


РОЗДІЛ2. АНАЛІЗ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МОНОЛИТ ПЛАСТ» У 2003-2007 РОКАХ

 

2.1Загальна характеристика та результати діяльності ПП «Монолит Пласт» на оптовомуринку сантехніки у м.Дніпропетровську

 

Основніреєстраційні характеристики ПП «Монолит Пласт» наведені в табл..2.1.

Таблиця 2.1

Основніреєстраційні характеристики ПП «Монолит Пласт»

Реєстрацiйнi данi

Код ЄДРПОУ:

31816350

Назва українською мовою:

ПП «МОНОЛИТ ПЛАСТ»

Повна назва українською мовою:

ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МОНОЛИТ ПЛАСТ»

Назва іноземною мовою:

МОНОЛИТ ПЛАСТ ПП 101091

Місце основної реєстрації в органах податкової служби:

466ДПI У КРАСНОГВАРДIЙСЬКОМУ Р-НI М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК (КРАСНОГВАРДIЙСЬКИЙ Р-Н М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК)

Адреса юридична:

49089 ДНІПРОПЕТРОВСЬК, КРАСНОГВАРДIЙСЬКИЙ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ЯНГЕЛЯ д.22 кв. 279

Адреса фактична:

49089 ДНІПРОПЕТРОВСЬК, КРАСНОГВАРДIЙСЬКИЙ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ЯНГЕЛЯ д.22 кв. 279

Дата основної реєстрації в ДПА:

19.02.2002

Номер основної реєстрації в ДПА:

№3533

Статус:

перебуває на облiку

Стан платника

ОСНОВНИЙ ПЛАТНИК

Дата реєстрації в держадміністрації:

06.02.2002

Орган державної реєстрації:

(4052092)ВИКОНАВЧИЙ КОМIТЕТ ДНIПРОПЕТРОВСЬКОЇ МIСЬКОЇ РАДИ БАБУШКІНСЬКИЙ ДНIПРОПЕТРОВСЬКА

Статутний фонд (в грн.):

2000,00

Орган управління:

(0)Не визначено

Організаційно-правова форма:

(120)ПРИВАТНЕ ПIДПРИЄМСТВО

Підприємствостворене з метою здійснення виробничо-господарської, комерційної та інших видівдіяльності та отримання на цій основі максимального прибутку Засновникомпідприємства.

Предметомдіяльності приватного підприємства “Монолит Пласт” є торгівля та послуги:

— оптова та роздрібнаторгівля промисловими та продовольчими товарами за готівковий та безготівковийрахунок;

— оптова тароздрібна торгівля склопакетами за готівковий та безготівковий рахунок;

— оптова тароздрібна торгівля паперовою та полімерною тарою за готівковий та безготівковийрахунок;

— оптова тароздрібна торгівля будівельними матеріалами та витратними матеріаламибудівельного призначення;

— оптова, консигнаційна,комісійна та роздрібна торгівля товарами народного споживання, промисловими тапродовольчими товарами на Україні та за її межами;

— торгівельно-посередницька, маклерська, брокерська діяльність;

— експортно-імпортні операції;

— створенняоптово-роздрібних підприємств торгівлі і послуг населенню;

— надання послугу проведенні технічних, економічних, юридичних та інших консультацій,маркетингу та реклами;

— наданняпосередницьких, комерційних, дилерських та дистриб'юторських послуг виробничогота невиробничого призначення;

— наданнямаркетингових, консультаційних, інформаційних та посередницьких послуг;

— наданнятранспортних послуг громадянам та організаціям;

— наданнятранспортне-експедиційних послуг;

Види діяльності,щодо яких законодавством передбачене ліцензування, Підприємство здійснює післяодержання відповідного дозволу /ліцензії/.

Приватнепідприємство “Монолит Пласт” у 2004 – 2007 роках представлено директором таголовним бухгалтером в одній особі, він же є одночасно головою фінансовоїслужби підприємства. Інші працівники наймаються за співробітництвом натимчасовій основі виконання контрактів по посередництву в торгівлісантехнічними виробами на основі матеріальної винагороди з боку покупця увигляді процентів від суми партії, при цьому ПП “Монолит Пласт” витрат на їхкомісійну оплату не несе.

Завдякисвоїм очевидним перевагам пластикові труби з кожнимроком усе ширше використовуються в практиці водопостачання. Пластикові труби в3-10 разів легше металевих, стійкі до корозіїі дії багатьох агресивних хімічних речовин; вони володіють гладкою внутрішньоюповерхнею, практично не заростають брудом, еластичні, мають низькутеплопровідність, їх легко обробляти і монтувати.

Основніобласті застосування пластикових труб — системи зовнішнього івнутрішнього водопостачання і водовідведення.Після 2000 року в Європі пластикові труби почали домінувати: у Швейцарії частка їхнього використання в новому будівництві і при капітальному ремонті складає 70 %, у Фінляндії — 51 %, у Німеччині — 46 % загального обсягу використаних труб.

З 90-х років минулого сторіччя почалося активне просуванняпластикових водопровідних труб і на українському ринку. Сьогодні в Україні прибудівництві водогінних мереж використовуються труби з полиетилена (ПЭ), поліпропілену (ПП), полівінілхлориду (ПВХ),полібутилену (ПБ), а також багатошаровіпластикові труби.

ПП«Монолит Пласт» спеціалізується на торгово-посередницькій діяльності в галузісантехнічних виробів з пластикових та метало пластикових труб.

ВДодатку Ж наведений асортимент пластикової сантехнічної продукції, яказакупається ПП «Монолит Пласт» для перепродажу будівельним фірмам побезготівковому розрахунку, оскільки фірма не має ліцензій на торгівлю заготівку і касових апаратів.

 

2.2Аналіз ефективності комерційної діяльності ПП «Монолит Пласт» по оптовому збутусантехнічної продукції будівельним компаніям та в роздрібну торгівлю

 

Аналізефективності комерційної діяльності підприємства оцінюється в процесіекономічної діагностики фінансово-економічного стану підприємства і керуванняйого фінансами, яка проводиться на основі його фінансових звітів [15].

Метою фінансовихзвітів є структурована економічна інформація про фінансовий стан, результатидіяльності і зміни у фінансовому стані підприємства, що є корисної для широкогокола користувачів у прийнятті ними економічних рішень.

З 1 січня 2000 р.на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетнихустанов) впроваджені основні форми фінансової звітності, що відповідаютьміжнародним стандартам, і використовуються при розрахунках фінансового станупідприємства й акціонерного капіталу :

Форма №1 “Баланс”– звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капіталпідприємства на встановлену дату [16].

Форма №2 “Звітпро фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансовірезультати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди [17].

У табл. А.1Додатку А приведені баланси підприємства ПП „Монолит Пласт” за 2004 — 2006роки, у табл.Б.1 Додатку Б — звіти про фінансові результати за 2004 — 2006роки.

Фінансовий аналізє суттєвим елементом фінансового менеджменту і аудиту. Практично всікористувачі фінансових звітів підприємства використовують методи фінансовогоаналізу для прийняття рішень.

Методикафінансового аналізу передбачає:

аналіз фінансовихрезультатів діяльності підприємства;

аналізфінансового стану підприємства;

аналізефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Основна метафінансового аналізу – це визначення показників відображаючих наявність,розміщення, використання фінансових ресурсів і пошук резервів покращанняфінансових результатів і фінансового стану підприємства.

Фінансовий аналізє прерогативою вищої ланки управлінських структур підприємства, спроможнихвпливати на формування фінансових ресурсів і на потоки грошових кошів.

Основними функціямифінансового аналізу є:

— об’єктивнаоцінка фінансового стану, фінансових результатів, ефективності і діловоїактивності підприємства;

— визначенняфакторів та причин досягнутого стану і одержаних результатів;

— підготовка і обґрунтуванняприймаємих управлінських рішень в області фінансів;

— визначення імобілізація резервів покращання фінансового стану і фінансових результатів,підвищення ефективності господарської діяльності підприємства.

Фінансовий аналізбазується на даних бухгалтерської звітності: форма № 1 “Баланс підприємства”,форма № 2 ”Звіт про фінансові результати та їх використання”.

Практикафінансового аналізу виробила основні методи читання фінансових звітів:

Горизонтальнийаналізпорівняння з показникамиминулого періоду.

Вертикальний аналіз – визначення структурипідсумкових фінансових показників.

Трендовийаналіз –порівняння кожного показника звітності з показниками минулих періодів івизначення тренда тобто основної тенденції динаміки показника.

Аналізфінансових коефіцієнтів – відносне порівняння показників звітності (коефіцієнтиліквідності, фінансової стійкості, рентабельності, ділової активності).

Факторнийаналіз –визначення впливу чинників на результативний показник методами класичногофакторного аналізу (метод ланцюгових підстановок, метод абсолютних та відноснихрізниць).

Для кращогорозуміння і аналізу досліджуваних статистичних даних, їх потрібно систематизувати,побудувавши хронологічні ряди, які називаються рядами динаміки або часовимирядами.

Кожний ряддинаміки складається з двох елементів [2]:

1) періодів абомоментів часу, до яких відносяться рівні ряду(t);

2) статистичнихпоказників, які характеризують інтенсивності рівнів

ряду(Y).

У процесі аналізурядів динаміки обчислюють і використовують наступні аналітичні показникидинаміки: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту і абсолютнезначення одного проценту приросту. Обчислення цих показників ґрунтується наабсолютному або відносному зіставленні між собою рівнів ряду динаміки. Рівень,який зіставляється, називають звітним, а рівень, з яким зіставляють інші рівні– базисним. За базу зіставлення приймають початковий (перший) рівень рядудинаміки. Якщо кожний наступний рівень зіставляють з попереднім, то отримуютьланцюгові показники динаміки, а якщо кожний наступний рівень зіставляють зрівнем, що взятий за базу зіставлення, то одержані показники називаютьбазисними .

Абсолютнийприріст обчислюється як різниця між звітним і базисним рівнями і показує, наскільки одиниць підвищився чи зменшився рівень порівняно з базисним за певнийперіод часу. Він виражається в тих же одиницях виміру, що й рівні динаміки.

/>           або    /> (2.1)

де yi– звітний рівень ряду динаміки; yi-1 – попередній рівень рядудинаміки;

y1– початковий рівень ряду динаміки.

Темпзростання обчислюється як відношення зіставлюваного рівня з рівнем, прийнятогоза базу зіставлення, і показує, у скільки разів (процентів) зрівнюваний рівеньбільший чи менший від базисного.

/>       або    />(2.2)

Темпприросту визначається як відношення абсолютного приросту до абсолютногопопереднього або початкового рівня і показує, на скільки процентівпорівнювальний рівень більший або менший від рівня, взятого за базу порівняння.

/>      або

/> (2.3)

Абсолютнезначення одного проценту приросту визначається шляхом ділення абсолютногоприросту на темп приросту за один і той же період.


/> (2.4)

Середнійабсолютний приріст визначається як середня арифметична проста з ланцюговихприростів за певні періоди і показує, на скільки одиниць в середньому змінивсярівень порівняно з попереднім.

/> (2.5)

Середнійтемп зростання розраховується за формулою середньої геометричної:

/> (2.6)

Середнійтемп приросту визначається як різниця між середнім темпом зростання одиницею(якщо середній темп зростання вигляді коефіцієнта), бо 100 (якщо він упроцентах)

/> (у виглядікоефіцієнтів); (2.7)

/> (у виглядіпроцентів).

Аналізрезультатів первинної статистичної обробки балансових звітів підприємства ПП“Монолит Пласт” за 2004 –2006 роки, наведених в табл. А.1 – А.3 Додатку А,показує (рис.2.1):

— валюта активівбалансу у 2005 році зросла на + 95,3 % відносно рівня 2004 року, а у 2006 роціще зросла на + 76,8 % відносно рівня 2005 року, таким чином валюта балансу задва роки зросла з 77,3 тис.грн… до 267,0 тис.грн..;

— необоротнийкапітал (основні фонди) підприємства займають невелику долю 3,5 – 5,7 % ввалюті балансу, тобто підприємство – чисто торгівельне, а основні фонди – ценестаціонарні склади та офісне обладнання.

— динамікаструктурної долі грошових коштів характеризується зниженням з рівня 9,0% (2004)до рівня 7,0% (2005) та падінням до 5,9 % у 2006 році;

— динамікаструктурної долі запасів характеризується зростанням у 2005 році з рівня 43,7%(2004) до рівня 54,8 %(2005) та поступовим падінням до рівня 44,1 % у 2006році;

— динамікаструктурної долі дебіторської заборгованості характеризується падінням у 2005році з рівня 41,6 %(2004) до 34,1 % (2005) та нарощуванням до рівня 44,4 % у2006 році;

Таким чином, для2006 року для активів підприємства характерні процеси практично повноговикористання грошових коштів підприємства, при цьому 44,4 % активів займаєдебіторська заборгованість за реалізовану продукцію, а 44,1 % активів – запаси,тобто розвиток підприємства залежить від надходження коштів від реалізації дляпридбання в запаси наступної партії продукції.

Як показанографіками рис.2.2 основними джерелами ресурсів підприємства ПП “Монолит Пласт”є кредиторська заборгованість та позичені кредитні кошти банків, власнийкапітал займає долю не більше 1% в пасивах джерел.


/>

Рис.2.1. Динамікаосновних агрегатів активів балансу ПП “Монолит Пласт” у 2004 – 2006 роках

/>

Рис.2.2 Структурата динаміка пасивів джерел ресурсів в ПП “Монолит Пласт”

 

Аналіз доходів тавитрат на підприємстві ПП “Монолит Пласт” проводився з використанням звітів профінансові результати (форма №2, Додаток Б) та декларацій про податок наприбуток (Додаток В).

Аналізрезультатів первинної статистичної обробки звітів про фінансові результатипідприємства ПП “Монолит Пласт” за 2004 –2006 роки, наведених в табл. Б.1 – Б.3Додатку Б, показує :

а) джереломдоходів підприємства ПП “Монолит Пласт” є тільки результати основної діяльностіпо оптовому перепродажу куплений товарів з мінімальною націнкою;

б) джереламивитрат підприємства ПП “Монолит Пласт” є: матеріальні витрати на покупкутоварів та продукції на продаж;

в) чистий дохідпідприємства у 2006 році зріс відносно 2004 рокуз рівня 159,2 тис.грн. (2004)до 501,6 млн.грн., тобто на +215,0%.

д) обсяги валютибаланса підприємства у 2006 році відносно рівня 2004 року зросли з рівня 77,3тис.грн… до рівня 267,0 тис.грн.., тобто на +246,7%. Таким чином темп приростучистого валового доходу підприємства нижче темпу приросту валюти балансу, щосвідчить проекстенсивний шлях росту підприємства.

е) підприємство –прибуткове, але суми чистого прибутку після оподаткування становлять 2600 –5900 грн., що є незначним на рівні валових доходів від реалізації більше 0,5млн.грн../рік, але є достатніми для рівня вкладеного статутного капітала в 500- 2000 грн.

На рис.2.3наведені результати аналізу структури витрат підприємства ПП “Монолит Пласт”,які показують, що матеріальні витрати займають долю 99,5 – 99,7 % всобівартості діяльності підприємства, тому основне управління доходами тавитратами підприємства повинно виконуватися на рівні цінової стратегії міжцінами покупки та продажу товарів.

/> />

Рис. 2.3 Динамікиструктури витрат в ПП “Монолит Пласт” в 2005 – 2006 роках


У процесівиробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообігкоштів. Вкладення коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отриманнявиручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств. Забезпеченнягрошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу,своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед державою, банками та іншимисуб’єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішоюстороною діяльності підприємств[2]

Виробничі фонди –це матеріальні й грошові засоби, які знаходяться у розпорядженні підприємства зметою забезпечення функціонування процесу виробництва й обігу[ 6 ].

Основні виробничіфонди (ОВФ) – це сукупність засобів праці, які протягом тривалого періодуфункціонують у сфері виробництва в незмінній натуральній формі й переносятьсвою вартість на виготовлений продукт частинами ( в міру зношування) протягомряду кругообертів. Основні виробничі фонди – головна складова частина національногокапіталу підприємств.

Другу частинувиробничих фондів складають оборотні виробничі фонди (ОбВФ) – це ті виробничіфонди, які повністю споживаються протягом виробничого циклу. Їхня вартістьповністю переноситься на готовий продукт. Елементами оборотних фондів є:

предмети праці –сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, електроенергія та інше;

незавершеневиробництво;

— малоціннізасоби праці та швидкозношувальні інструменти;

Фонди обігупідприємства ( ФО) – включають у себе грошові засоби підприємства і ще нереалізовану продукцію. Фонди обігу разом з оборотними виробничими фондамискладають оборотні засоби підприємства (ОЗП) :


ОЗП = ФО + ОбВФ (2.7)

За джереламиформування оборотні засоби підприємства поділяються на власні ( оборотна часткакапіталу ) та запозичені. Фонди підприємства (фірми) перебувають у постійномурусі, вони переходять зі сфери обігу до сфери виробництва, потім знову до сфериобігу, тобто здійснюють рух по колу :

придбавши черезкупівлю-продаж засоби праці та предмети праці ;

здійснивши набірробочої сили;

підприємствоорганізовує процес виробництва та випуску продукції;

після їїреалізації йому повертаються авансовані гроші;

одержані відреалізації гроші знову спрямовуються на заміщення використаних засобів та наоплату праці;

Таким чином,кругооборот фондів здійснюється не один раз, а повторюється один за одним,поки існує підприємство(фірма). Звідси – кругооборот виробничих фондів узятийяк процес, що періодично й безперервно повторюється, називається оборотомфондів, а засоби, які в різних формах приймають участь в обороті фондів –називаються оборотним капіталом(оборотними коштами).

Склад оборотнихкоштів – це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондівобігу. Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статейоборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

Оборотні коштипідприємства класифікуються за трьома ознаками :

1) залежно відучасті їх у кругообігу коштів;

2) за методамипланування, принципами організації та регулювання;

3) за джереламиформування.

Відповідно допершої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані воборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподілоборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер– сфери виробництва і сфери обігу. Що більше питома вага оборотних коштів,розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотнийкапітал. Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані( розмірені у часі та у обсягах) та ненормовані.

Необхідністьрозподілу оборотних коштів на нормовані та ненормовані випливає з економічноїдоцільності досягнення найліпших результатів за найменших затрат. Установленнянормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпеченнябезперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів,розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції .

До нормованихоборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеномувиробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції наскладах підприємств.

Ненормованіоборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

В табл.2.2наведена структура та динаміка активів балансу ПП «Монолит Пласт» за 2003 –2005 роки.

Таблиця 2.2

Динаміка таструктура активів балансу ПП “Монолит Пласт”

/>


В табл.2.3наведена динаміка джерел формування оборотних коштів підприємства ПП “МонолитПласт”:

Таблиця 2.3

Джерелаформування оборотних коштів підприємства

/>

 

Як показує аналізструктурних даних табл.2.2 – 2.3:

а) Оскількивласний капітал ПП “Монолит Пласт” не імобілізований в необоротних коштах(використовується система орендованих складів чи торгівля «з колес»), джереламиоборотних коштів підприємства є як оборотний власний капітал так ікороткострокові банківські кредити та кредиторська заборгованість, тобтокомерційні кредити;

в) Оборотні коштипідприємства представлені в матеріальній формі у вигляді запасів товарів на складі(45-50%) та у грошовій формі у вигляді дебіторської заборгованості зареалізовані товари (45-50%) та суми готівкових грошей в касі та нарозрахунковому рахунку в банку (5,0 –6,0%);

Структураоборотних коштів та джерел їх ресурсів є характерною для оптових торговихпідприємств без значних основних фондів, джерела оборотних коштів дуже нестійкіі банкрутозагрозливі, що потребує дуже чіткого управління строками управлінняпогашенням дебіторської заборгованості та строками зобов’язань по погашеннюкредиторської заборгованості.

Економічнийаналіз впливу нормування оборотних коштів на фінансову стійкість підприємствапроводиться оперативним розрахунком абсолютних показників фінансової стійкості(коефіцієнту покриття запасів оборотними коштами) вартість запасів (З)порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування [5]:

власні оборотнікошти (НВОК);

власні оборотнікошти і довгострокові кредити та позики (НВОК + Дп);

власні оборотнікошти, довго- та короткострокові кредити і позики

(НВОК +Дп + ДФЗ).

Відповідно дозабезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типифінансової стійкості [5].

1. Абсолютнастійкість — для забезпечення запасів (З) достатньо власних оборотних коштів;платоспроможність підприємства гарантована:

З < НВОК

2. Нормальнастійкість – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів залучаютьсядовгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

З < НВОК+Дп(2.8)

3. Нестійкийфінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів тадовгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики;платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

З < НВОК+ Дп + ДФЗ (2.9)

4. Кризовийфінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерелфінансування; підприємству загрожує банкрутство:

 

З > НВОК+ Дп + ДФЗ (2.10)

Забезпеченістьзапасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнімпроявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

В табл.2.4 – 2.5наведені результати оперативного розрахунку ступені покриття нормованих запасівв оборотних активах джерелами ресурсів.

Таблиця 2.4

Агреговані статтібалансу ПП “Монолит Пласт”

/>


Як показуютьрезультати розрахунків в табл.2.5 в ПП “Монолит Пласт” відсутнє фінансовеуправління нормуванням оборотних активів, що приводить до постійно-кризовогостану покриття нормованих оборотних коштів (запасів) при повній відсутностівласного оборотного капіталу.

Таблиця 2.5

Результатирозрахунку стійкості ПП “Монолит Пласт” по покриттю запасів

/>

Втабл. Д.1- Д.4 Додатку Д наведені алгоритми розрахунків показників фінансовоїдіяльності підприємства [11] з використанням форм фінансової звітності – Форма1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності”.

Платоспроможністьпідприємства – це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої борговізобов’язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірнихумов[13], визначається системою показників ліквідності оборотних активівбалансу. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий – поточніпасиви, тобто термінові невідкладні зобов’язання.

Показникиліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні(короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних активів.

Коефіцієнтзагальної ліквідності (Кл.заг.) (коефіцієнтпокриття) – це відношення поточних активів (Апот)до поточних зобов’язань (Зпот):

/> , (2.11)

де: /> - поточніактиви балансу (Форма 1 строка 260);

/> - поточнізобов'язання балансу ( Форма 1 строка 620);

Цейрезультат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиницьпоточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань.

При Кл.заг.<2вважається, що платоспроможність підприємства невисока існує певний фінансовийризик. Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесувоно може коливатись від 1,2 до 2,5 [14].

Коефіцієнттермінової ліквідності (Кл.терм.) – це відношення активів високоїліквідності (Алікв) до поточних зобов’язань:

/> , (2.12)

де:Алікв — активи високої ліквідності = поточні активи – запаси ( Форма1 строки (260-100-110-120-130-140-150);

Коефіцієнтабсолютної ліквідності (Кл. абс.) характеризується відношеннямгрошових засобів та коротк. цінних паперів (Г, Цп) до поточнихзобов’язань:

/> , (2.13)

де:Г, Цп – грошові засоби та короткострокові цінні папери (Форма 1 строки(230+240)) ;

Значенняцього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2 – 0,25 [14].

Співвідношення короткострокової дебіторської такредиторської заборгованостей – показує наскількі термінові надходження відборжників до підприємства відповідають терміновим вимогам кредиторів допідприємства:

/> , (2.14)

де: Здеб– короткострокова дебіторська заборгованість (Форма 1 строки(160+170+180+190+200+210));

Зкред– короткострокова кредиторська заборгованість(Форма 1 строки (520+530+540));

Значенняцього коефіцієнту є сприятливими, якщо він перевищує 1,25[14].

В табл.Е.1 — Е.5Додатку Е наведені результати розрахунків коефіцієнтів діяльності підприємстваза алгоритмами, наведеними в табл.Д.1 – Д.4 Додатку Д.

Аналізрезультатів вторинної (коефіцієнтної) статистичної обробки балансових звітів тазвітів про фінансові результати діяльності ПП “Монолит Пласт” за 2003 – 2005роки, наведений в табл. Е.1 – Е.5 Додатку Е та на рис.2.4 – 2.7.


/>

Рис.2.4 Динамікапоказників ліквідності балансу ПП „Монолит Пласт”

 

Аналіз графіків,наведених на рис.2.4 показує, що у ПП “Монолит Пласт”:

— у 2004-2006роках рівень загальної ліквідності наближався до нижньої межі нормативногодіапазону, але так її і не досягає, тобто загальна ліквідність в підприємствізнаходиться на межі стійкого діапазону;

— у 2004 –2006 рокахрівень швидкої (строкової) ліквідності знаходився на 50% нижче нормативногодіапазону, що свідчить про проблеми строкової платоспроможності у підприємства;

— у 2004 –2006 рокахрівень абсолютної ліквідності знаходилися значно нижче нормативного діапазону,що свідчить про катастрофічні проблеми забезпечення моментальноїплатоспроможності у підприємства;

— у 2004 – 2006роках показник відношення короткострокової дебіторської та кредиторськоїзаборгованостей був суттєво нижче значення стійкого діапазону (більше 1,0),тому для розрахунків з кредиторами необхідно було не тільки отримати коштидебіторської заборгованості за відпущені товари, але і реалізувати частинупродукції, яка знаходилась в товарних запасах та ще не була продана;

Таким чином, у2004 – 2006 роках підприємство ПП “Монолит Пласт” почало і продовжує своюдіяльність в кризовій полосу неліквідності балансу в короткострокових тадовгострокових періодах, що зафіксовано у раніше вказаному факті використання у2004 — 2006 році грошової маси на закупівлю товарних запасів.

Оскільки напідприємстві ПП ”Монолит Пласт” відсутній фінансовий відділ, а всією діяльністюпідприємства управляв в 2004 – 2006 роках директор, він же головний бухгалтерза сумісництвом, увага була сконцентрована на менеджменті, характерному дляприватних підприємств – хаотичний пошук кредиторів та покупців без детальногоаналізу фінансового стану підприємства.

/>

Рис.2.5 Динамікарентабельності активів та власного капіталу підприємства ПП „Монолит Пласт”

 

Аналізрентабельності активів та власного капіталу ПП „Монолит Пласт” показує, щодіяльність може бути охарактеризована наступними тенденціями :

1. Оборотивиручки від реалізації на рівні 0,5 млн.грн. за рік при статутному капіталі ПП“Монолит Пласт” в 500 – 2000 грн. дають ефект надзвичайної дії операційного тафінансового важелів :

якщорентабельність активів по валовому реалізаційному прибутку становить 2 –3 %, щовідповідає різниці цін між покупкою та продажем товарів;

то рентабельністьвласного капітала по валовому реалізаційному прибутку досягає 180 –200 %

2. Рентабельністьвласного капітала по чистому прибутку після оподаткування знизилась з рівня133% (у 2004 році) до 32 % у 2005 році та підвищилась знов до рівня 135% у 2006року, тобто значно перевищує рівень альтернативної доходності – депозитноїставки комерційних банків в 12 – 16 % річних.

Таким чином,високоризикова діяльність ПП “Монолит Пласт” з точки зору неліквідності балансудає високі рівні прибутків, що відповідає ринковій моделі “ризик – доходністьбізнесу”.

На рис.2.6наведені характеристики ділової активності (швидкості обороту окремих характернихагрегатів активів та пасивів балансу) ПП „Монолит Пласт”.

/>

Рис. 2.6 Характеристикидинаміки показників ділової активності ПП „Монолит Пласт”


Як показанографіками рис.2.6 у 2005 році відносно 2004 року з нарощенням обсягів операційперіод обороту оборотних агрегатів 1,4 – 2,5 рази, що підняло відповідно строкфінансового та операційного циклу та свідчить про зниження темпів діловоїактивності підприємства при нарощенні обсягів діяльності. У 2006 році відносно2005 року з подальшим нарощенням обсягів операцій період обороту оборотнихагрегатів знизився знов 1,4 – 2,5 рази до рівня оборотності 2004 року, тобтопідприємство знайшло стійкий ринок збуту та різко відновило темпи ділової активностіпри нарощенні обсягів діяльності.

В той же час,слід відмітити, що строк обороту дебіторської заборгованості практично в 2 разименший, ніж строк обороту кредиторської заборгованості, що компенсуєневиконання нормативу відношення дебіторської до кредиторської заборгованостей.

На рис.2.7наведені результати аналізу джерел покриття запасів в ПП “Монолит Пласт”.

/>

Рис.2.7 Динамікапоказників покриття запасів джерелами ресурсів в ПП “Монолит Пласт”

Як видно зграфіків рис. 2.7 в 2004 –2006 роках по покриттю запасів в ПП “МонолитПласт" фіксується кризовий стан з покриттям запасів, оскільки внеоборотних коштах імобілізовані не тільки власний капітал, але і залучені коштибанківського кредиту, тому без підняння рівню власного капіталу підприємствузагрожує неліквідність за рахунок можливої неліквідності накоплених запасів.

 


РОЗДІЛ3. ПРОЕКТУДОСКОНАЛЕННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МОНОЛИТ ПЛАСТ»

 

3.1Впровадження проекту АВС- аналізу управління оптимізацією асортиментомсантехнічної продукції ПП «Монолит Пласт»

 

Аналіз ABC — цеспосіб ресурсного дослідження, що полягає в поділі продукції на категорії A, Bі C, що складають у структурі продажів 80, 15 і 5% відповідно, і пропонуваннірізних підходів до керування цими товарними групами.

Метод АВСзаснований на широко розповсюдженим у практиці способі аналізу, відомим, як«правило 80/20», що вперше обґрунтував В.Парето (1897р.) [38].

Суть методу АВСполягає в тому, що відповідно до мети аналізу вибирається класифікаційнаознака. Далі здійснюється ранжирування в порядку убування цієї класифікаційноїознаки. До групи А відносяться найменування в списку, починаючи з першого, суманакопичених вартостей яких складає 70-80% від сумарної вартості всіхреалізованих за цей період товарів. Досвід показує, що звичайно в цю групупопадає 10-20% усього асортименту товарів.

У групу Впопадають приблизно третина найменувань товарів, сума вартостей яких складає15-20%.

До групи Свідносяться всі позиції асортименту товарів, що залишилися, сумарна вартістьяких складає лише 5-10%. При цьому варто не забувати про «якірні позиції»,відсутність яких може привести до втрати продажів у групі А або В. На практиці,такі позиції штучно переносять у відповідні групи масової частки «зв'язаних»позицій. (Якщо більшість зв'язаних позицій в А, то переносять в А)

Відповідно допринципу Парето, товари групи А підлягають більш ретельному облікові, попит наних прогнозується за допомогою більш складних методик, більш часто й уважнішеконтролюється своєчасне поповнення цих запасів цих товарних позицій васортименті. У той час як потреба в активних товарах визначається більш точнимметодом прогнозування збуту, потреба в малоактивних товарах може визначатися меншточним і більш дешевим способом обліку минулого досвіду. Неоптимальне керуваннямалоактивними товарами слабко впливає на загальні показники керування запасами.З огляду на це, підприємства часто можуть здійснювати закупівлі відразу річноїпотреби по номенклатурі малоактивних товарів.

Таким чином,використання принципу Парето в керуванні товарними запасами означає, що всяноменклатура поділяється на групи за критерієм активності та вартості продажів.Група А, як «найбільш активна», піддається самому ретельномуконтролеві, групі В виявляється менше управлінської уваги, а група Собслуговується «найменш активно».

В табл..3.1 та нарис.3.1 – 3.9 наведені результати побудови кривої АВС- аналізу для реалізаціїтоварного асортименту продукції ПП «Монолит Пласт» у 2004 – 2006 роках(поквартальні дані).

/>

Рис.3.1. –Результати побудови кривої ABC –аналізу реалізації основних асортиментних группродукції ПП «Монолит Пласт»


Таблиця 3.1

Розрахунок показниківАВС-аналізу по реалізації асортиментних груп продукції ПП «Монолит Пласт» у2004 -2006 роках (по обсягам реалізації)

/>

/>

Рис.3.2. – Структура чистого доходу від продажу продукціїосновних асортиментних груп ПП “Монолит Пласт” у 1 кварталі 2005 року


/>

Рис.3.3. – Структура чистого доходу від продажу продукціїосновних асортиментних груп ПП “Монолит Пласт” у 2 кварталі 2005 року

 

/>

Рис.3.4. – Структура чистого доходу від продажу продукціїосновних асортиментних груп ПП “Монолит Пласт” у 3 кварталі 2005 року


/>

Рис.3.5. – Структура чистого доходу від продажу продукціїосновних асортиментних груп ПП “Монолит Пласт” у 4 кварталі 2005 року

 

/>

Рис.3.6. – Структура чистого доходу від продажу продукціїосновних асортиментних груп ПП “Монолит Пласт” у 1 кварталі 2006 року


/>

Рис.3.7. – Структура чистого доходу від продажу продукціїосновних асортиментних груп ПП “Монолит Пласт” у 2 кварталі 2006 року

 

/>

Рис.3.8. – Структура чистого доходу від продажу продукціїосновних асортиментних груп ПП “Монолит Пласт” у 3 кварталі 2006 року


/>

Рис.3.9. – Структура чистого доходу від продажу продукціїосновних асортиментних груп ПП “Монолит Пласт” у 4 кварталі 2006 року

 

3.2Впровадження проекту XYZ-аналізу управління оптимізацією асортиментомсантехнічної продукції ПП «Монолит Пласт»

XYZ-аналіздозволяє класифікувати товарний асортимент продажів товарів, розглянутий припроведенні АВС-аналіза, у залежності від характеру їх продаж і точностіпрогнозування змін у їхній потребі, що особливо важливо для торговельнихкомпаній.

Угрупованнятоварного асортименту при проведенні XYZ-аналізу здійснюється в порядкузростання коефіцієнта варіації.

До категорії Xвідносять ресурси, що характеризуються стабільною величиною обсягів продажу,незначними коливаннями в обсягах їх продаж і високій точності прогнозу.

Категорія Y — цересурси, продаж яких характеризується відомими тенденціями (наприклад,сезонними коливаннями) і середніми можливостями їхнього прогнозування.

Товари які відносяться до категоріїZ, продаються нерегулярно, точність їхнього прогнозування невисока.

При порівнянніваріаційних рядів між собою використовують коефіцієнт варіації. Розподілкоефіцієнта, що рекомендується, варіації по групах:

КВ = 0-10% — група Х

КВ = 10-25% — група Y

КВ > 25% — група Z

Заходи щодоуправління продажами:

X — закупівлявідбувається синхронно процесові продажу товарів

Y — необхіднестворення запасів товарів для продажу

Z — вимагаєіндивідуальних замовлень по закупівлі товарів на перепродаж

На рис. 3.10-3.12 наведена динамікащоквартального обсягу чистого доходу відпродажу укрупнених асортиментних груп продукції ПП “Монолит Пласт” у 2004 –2006 роках.

 

/>

Рис.3.10. – Динаміка щоквартального обсягу чистого доходувід продажу укрупнених асортиментних груп продукції ПП “Монолит Пласт” у 2004 –2006 роках (частина 1)


/>

Рис.3.11. – Динаміка щоквартального обсягу чистого доходувід продажу укрупнених асортиментних груп продукції ПП “Монолит Пласт” у 2004 –2006 роках (частина 2)

 

/>

Рис.3.12. – Динаміка щоквартального обсягу чистого доходувід продажу укрупнених асортиментних груп продукції ПП “Монолит Пласт” у 2004 –2006 роках (частина 3)


Таблиця 3.2

Результатистатистичної обробки хронологічних рядів щоквартальних чистих доходів поасортиментним групам ПП “Монолит Пласт”

/>

 

3.3Кореляційно-регресійна модель оцінки ефективності оптимізації асортиментноїполітики ПП «Монолит Пласт» на базі сполучення АВС та XYZ – аналізів

 

Накладеннярезультатів аналізу XYZ на дані ABC-методу утворює 9 груп ресурсів, для кожноїз них необхідно розробити свою технику керування, при цьому кожна з груп маєдві характеристики вартість запасів і точність прогнозування потреби в них(Рис.3.13 [ ]).

Категорія X Y Z

/>

Зменшення потреби в контролі A AX AY AZ

/>

B BX BY BZ

/>

C CX CY CZ

/>

/>

/>

/>

/>

Зменшення точності прогнозування

Рис.3.13. –Квадранти спільного проведення аналізу АВС і XYZ


Результатомспільного проведення аналізу АВС і XYZ є виділення ключових, найбільш важливихресурсів фірми і встановлення на цій основі пріоритетів у структуризаціїбізнесів-процесів.

Групи AX, AY і AZвимагають найбільшої уваги, для них необхідно ретельне планування потреби,нормування витрати, ретельний (щоденний) облік і контроль, постійний аналізвідхилень від запланованих показників. Причому для категорії AX варторозраховувати оптимальний розмір закупівель і використовувати технологію«just in time». А для категорії AZ ефективніше використовуватисистему постачання по запитах з обов'язковим розрахунком величини страховогозапасу. Для ресурсів категорії CX, CY, CZ застосовуються укрупнені методипланування.

В табл. 3.3наведені результати спільного аналізу АВС і XYZ для ПП “Монолит Пласт” зарезультатами продажу продукції в основних асортиментних групах. Як видно зспільного аналізу результатів обробки (табл.3.1 – 3.3) продукція ПП “МонолитПласт” відноситься до категорій AY, BY, CY (мають сезонний характер знаростанням обсягів продажу):

AY – потребуєсистему постачання по запитах з обов'язковим розрахунком величини страховогозапасу:

Трубаканалізаційна поліпропіленова «OSTENDORF» (d=100)

Коліна поворотніта трійники поліпропіленові «OSTENDORF» (d=100)

Трубаканалізаційна поліпропіленова «OSTENDORF» (d=50)

— Трубаканалізаційна поліпропіленова «OSTENDORF» (d=32)

BY – потребуєсистему постачання авансовими партіями згідно прогнозу попиту з обов'язковимрозрахунком величини страхового запасу

Коліна поворотніта трійники поліпропіленові «OSTENDORF» (d=50)

Коліна поворотніта трійники поліпропіленові «OSTENDORF» (d=32)

CY – можливазакупка великими партіями, оскільки ціна товарної групи асортименту – невелика

Муфти насувніполіпропіленові «OSTENDORF» (d=32-100)

Хрестовиниполіпропіленові «OSTENDORF» (d=32-100)

Таким чином,отримані результати дозволяють прогнозувати подальші дії ПП «Монолит Пласт» покерівництву закупками асортиментних груп товарної номенклатури продукції згідноматриці результатів спільного АВС-XYZ –аналізів.

еще рефераты
Еще работы по маркетингу