Реферат: Міжнародний маркетинг

“МАРКЕТИНГ”

1. Єдність та відмінністькатегорій “попит” і “потреба”

Потреба-це нужда, яка прийняла специфічну формувідповідно до культурного укладу і особистості індивіду.

(нужда-цевідчуття нестачі чогось)

Піраміда потребМаслоу:

1. Вторинні потреби

· Потреба в самореалізації

(самовиражені)

· Потреби в суспільномувизнанні й отриманні належного соціального статусу

· Потреби в контактах

2. Первинні потреби

· Потреби в безпеці йзахищеності

· Фізіологічні потреби

Попит-платоспроможна потреба.

Види попиту:

1. Негативний

2. Нульовий-відсутністьпопиту

3. Зменшуючийся

4. Непостійний(сезонний, нерегулярний)

5. Скритий(латентний)-попит, якийможе з’явитися в перспективі

6. Повний(повноцінний)

7. Надлишковий(ажіотажний)

8. Оманливий(50млн.телевізорів)

9. Нераціональний(всікурять, але це шкідливо)

10. Повсякденний

11. Особливий(на унікальні товари)

12. Інфляційний(на товари, які не знецінюються)

2. Сутність та сучасні визначенняпоняття «маркетинг».

Маркетинг-(від англ.market-ринок, торгівля, продаж, комерційнадіяльність; за іншою версією,-від market getting- завоюванняринку)виник на початку ХХ ст. у США.

Існує багато визначень поняття “маркетинг”.Ітак, деякіз них: Маркетинг-це система взаємопов’язаних дій щодо планування та втілееня вжиття задуму, ціноутворення, просування та розподілу ідей, товарів, послугзавдяки обміну, котрий задовольняє потреби.

Маркетинг-це процес вивчення і формування споживчих запитіві переваг, а також використання всіх ресурсів і засобів фірми для їхзадоволення з метою отримання прибутку та для особливої користі споживачів(Ф.Котлер,1990)

Інакше кажучи, маркетинг-це аналіз,планування, реалізація та контроль за втіленням “суміші”маркетингових рішеньстосовно продуктк фірми, його ціни, системи просування та розподілу, а такожнадій і сподівань фірми, тобто це ключ до досягнення цілей та завдань, щопостають перед фірмою, яка прагне завоювати цільовий ринок.

3. Об”єкти та суб'єкти маркетингу.

Об’єкти маркетингу:

1) Споживачі (цільові покупці) – вони є головним об’єктомм.

2) Конкуренти;

3) Маркетингові посередники.

Суб’єкти маркетингу-це підприємства, організації чиокремі особи, між якими існують маркетингові зв’язки.

Суб’єктами ринку є :

· виробник

· посередник

· споживачі

· конкуренти

Суб’єкти маркетингу: продуценти товарів та послуг;організації обслуговування; оптова торгівля (організація чи люди, які придбаютьпродукцію для перепродажу її у роздрібній торгівлі і (або) промисловиморганізаціям і комерційним підприємствам), роздрібна торгівля (організація аболюди, діяльність яких пов’язана з продажем товарів та послуг кінцевимспоживачам); споживачі (організації, люди, які придбають товари або послугидля використання у своїй діяльності); кінцеві споживачі (родина або людина, якікупують товари чи послуги для особистого, сімейного або домашнього споживання);маркетингові фірми і спеціалісти (організації чи люди, які спеціалізуються наконкретних маркетингових функціях);контактні аудиторії, засоби масової інформації.

4. Сутність та еволюція концепціймаркетингу.

Концепція маркетингу-це система науково обгрунтованихуявлень про закономірності виробничо-збутової діяльності підприємств, організаційчи окремих осіб в умовах ринкової економіки.

Концепція пасивного(пасивного, інструментальногомаркетингу). Вона включала:

1.виробничу концепцію маркетингу (застосовувалась напочатку ХХст.; в центрі своєї уваги ставила виробництво; за ринковий орієнтирбрала попит. Інструментарій: обсяги виробництва, собівартість)

2.товарну концепцію(до сер. 20-х рр. Центруваги: продукт(послуга); ринковим орієнтиром також слугує попит. Інструментарій:якість функціональні характеристики, асортимент)

3.Збутова концепція(до сер. 30-х рр. Центруваги: система збуту.Ринковий орієнтир також попит. Інструментарій: методиторгівлі, мистецтво продажу, канали розподілу, посередники)

Концепція ринкового(управлінського, організаційного)маркетингу. Застосовувалась до початку 60-х рр.В центріуваги: комплекс”виробництво-збут”.Ринковим орієнтиром на даному етапі слугуєпопит, запити. Інструментарій: маркетингові дослідження, програми маркетингу, marketing-mix.

Сучасна концепція стратегічного(активного) маркетингу.На відміну від попередніх орієнтир не ринковий попит, а потреби. В центрі увагиконцепції комплекс"”ідприємство-ринок”.Інструментарій: стратегічні плани маркетингу.

5. Концепція маркетингу

Ця концепція передбачає визначення потреб, цільовихринків і задоволення попиту за рахунок більш ефективного виробництва ніж уконкурентів.Тут фірма орієнтується на задоволення потреб визначеної груписпоживачів.

По своїй суті концепція маркетингу – це орієнтація нанужди і потреби клієнтів, яка підкріплюється комплексними зусиллями маркетингу,націленими на створення споживчого задоволення в якості основи для досягненняцілей організаціі.

1. Реальні і потенційні потреби покупців

2. Потенційні можливості ринку

3. Ресурси виробництва. Програма маркетинг

4. Просування товарів і послуг на ринку

5. Покупець

6. Концепція вдосконаленнявиробництва.

Ця концепція передбачає, що покупець буде надаватипереваги широкодоступній продукції з низькими цінами. Тому підприємство повинносконцентрувати свої зусилля на вдосконаленні вир-ва та підвищенні ефективностісистеми розподілу.

1. Дослідження можливостей виробництва

2. Випуск продукції

3. Просування продукції на ринок

4. Продаж на ринку по низьких цінах.

7. Концепція вдосконалення товару.

Ця концепція передбачає, що покупець надає перевагу кращійякості, експлуатаційним властивостям, тому під-во повинно сконцентрувати увагуна покращенні якості даного товару.

1. Дослідження можливостей поліпшення якості

2. Виробництво товарів

3. Просування товарів

4. Продаж товарів на ринку по прийнятних цінах

8. Концепція збуту.

Ця концепція передбачає, що покупці будуть купуватитовари в достатній кількості у тому випадку, якщо постійно додавати зусиль дляпросування товарів на ринку і стимулювати їх продаж.

1. Дослідження ринку

2. Виробництво товарів

3. Стимулювання продажу товарів на ринку

4. Збільшення об’ємів продажу товарів наринку.

9. Концепція соціально-етичногомаркетингу.

В останній час з’явилась концепція соціально-етичногомаркетингу.

Вона передбачає встановлення потреб покупців і їх задоволенняз більшою ефективністю ніж конкуренти з урахуванням інтересів зростаннядобробуту всіх членів суспільства, ціль фірми в таких випадках – забезпеченнядобробуту споживача і суспільства в цілому.

10. Особливості та цілі сучасного маркетингу.

Маркетинг-це процес вивчення і формування споживчихзапитів і переваг, а також використання всіх ресурсів і засобів фірми для їхзадоволення з метою отримання прибутку та для особливої користі споживачів(Ф.Котлер,1990)

Інакше кажучи, маркетинг-це аналіз, планування, реалізаціята контроль за втіленням “суміші”маркетингових рішень стосовно продуктк фірми,його ціни, системи просування та розподілу, а також надій і сподівань фірми,тобто це ключ до досягнення цілей та завдань, що постають перед фірмою, якапрагне завоювати цільовий ринок.

Маркетинг орієнтується на “створення” забезпеченихспоживачів як ключ до прибутку і досягнення переваги в конкурентній боротьбі. Втой час як інші підрозділи та функції орієнтовані на їх внутрішні потреби іпроблеми, маркетинг орієнтований зовнішньо на споживачів, перспективи,конкурентів і розширення сфери діяльності.

Цілі маркет-гу:

· (основна)-сприяти в-ву того, що споживається, ане продажу того, що виробляється

· обоюдна вигода виробника і споживача досягнення найкращих ек. результатів.

11. Тенденції розвитку сучасного маркетингу.

1. Збільшення інвестицій врозвиток маркетингової діяльності

2. розвиток маркет.інфраструктури

3. техніч. вдосконаленнямаркет. діяльності

4. підвищення роліпідприємницької культури і культури маркетингу

5. зміни цільової орієнтації

6. опанування мар-гу в новихгалузях.

12. Сутність та види попиту в маркетингу.

Попит-це побажанняспоживача з урахуванням його реальної купівельної спроможності. По суті, саме зцим поняттям повсякденно має справу підприємець, розв’язуючи тактичні іоперативні маркетингові завдання.

Існують такі видипопиту:

1. Негативний –покупецьможе, але не хоче купувати даний товар, оскільки ставиться до нього негативно.

2. Нульовий-покупець можекупити, але не купує товар, оскільки ставиться до нього байдуже, або взагалі незнає про його існування.

3. Спадний-обсяги закупівельтовару безперервно зменшуються.

4. Непостійний(сезонний, нерегулярний)-обсягизакупівель товару коливаються протягом року.

5. Латентний-попит, який можез’явитися в перспективі;існує у вигляді запитів або окремих покупок.

6. Повний(повноцінний)-доситьвисокий з погляду комерційних вигод продавця;

7. Надлишковий(ажіотажний)-доситьвисокий, але внаслідок штучно створених обставин

8. Оманливий-повноціннийпротягом короткого часу, але такий, що не має перспектив у майбутньому;

9. Небажаний(нераціональний)-високийпопит на товари, не бажані з погляду етичних норм, або соціальних стсндартівсуспільства;

10. Повсякденний(перманентний)-сталі обсяги продажуза короткі проміжки часу(день, тиждень);

11. Особливий(на унікальні товари)

12. Інфляційний-на товари, які купуються з метоюзбереження вартості грошових заощаджень від інфляційного знецінення.

13. Сутність сучасного маркетингу.

Маркетинг-це процес вивчення і формування споживчихзапитів і переваг, а також використання всіх ресурсів і засобів фірми для їхзадоволення з метою отримання прибутку та для особливої користі споживачів(Ф.Котлер,1990)

14. Принципи маркетингу.

Маркетинг як спосіб діяльності підприємців іспецифічний спосіб господарювання в умовах ринкових відносин грунтується напевних принципах:

· вільний вибір мети істратегії функціонування і розвитку, концентрація всіх зусиль на вирішальнихнапрямках діяльності;

· відкритість до споживача,його побажань і потреб;

· спрямованість на кінцевийрезультат виробничо-збутової діяльності, а також на довготривалу перспективурозвитку фірми;

· комплексний підхід довирішення проблем, який передбачає визначення цілі відповідно до ресурсів іможливостей фірми;

· оптимальне використання вупрвлінні централізованих і децентралізованих засад, тобто постійний пошук іреалізація резервів, підвищення ефективності виробничо-збутової діяльностічерез залучення до творчої роботи всіх прцівників фірми;

· активна політика, якаполягає в наступальній стратегії розвитку фірми щодо нововведень, виробництва іринку, випереджання конкурентів;

· науковий підхід довирішення маркетингових проблем;

· гнучкість у досягненніпоставленої мети через швидке пристосування до зміни умов навколишньогосередовища;

· вартісність;

· наявність відповідноїінфраструктури та фахівців.

15. Цілі маркетингу.

Цілі маркет-гу:

· (основна)сприяти в-ву того, що споживається, ане продажу того, що виробляється

· обоюдна вигода виробника і споживача досягнення найкращих ек. Результатів

Загальними цілями М. є:

1) досягнення максимально можливого високогоспоживання, що створює умо-ви для максимального зростання вир-ва, зайнятості,багатства;

2) досягнення максимальної споживчої задоволеності;

3) надання найширшого вибору, гранич-ної можливоїрізноманітності товарів;

4) максимальне підвищення якості життя (якість,кількість асортименту, доступ-ність і вартість товарів; якість фізичногосережовища; якість культурного життя);

5) взаємна вигода споживача і вироб-ка

16. Стратегічні задачі маркетингу.

Відповідно до принципів маркетинг виконує ряд стратегічних,тактичних і оперативних завдань.

Найважливішістратегічні задачі маркетингу:

1. Визначення стратегіїповедінки фірми на ринку

2. Встановлення і освоєнняцільових ринків

3. Створення власних товарів

4. Створення комунікаційних ізбутових систем

5. Розробка маркет. програм

6. Формування побажаньспоживачів.

17. Сутність та види основних функцій маркетингу.

Згідно із завданнями, основними функціями маркетингує:

1. Комплексне вивчення ринкуі проблем, пов’язаних із маркетингом;

2. узгодження параметрівхарактеристик та цін на продукцію з побажаннями і смаками споживачів;

3. планування розподілу тазбуту продукції;

4. фізичний розподілпродукції;

5. забезпеченнякомунікаційних взаємозв’язків зі споживачами,

6. реалізація угод;

післяпродажний сервіс,наладка, зворотний зв’язок.

18. Тактичні задачі маркетингу.

Основними тактичними задачами можна назвати такі:

· виявлення існуючих іпотенційних побажань та попиту на товари (послуги) і на цій підставіобгрунтування доцільності їх виробництва чи надання;

· організація робіт длястворення нової продукції, яка позитивно відрізняється своєю якістю,конкурентноспроможністю і зручністю для споживача від таєї, що вже є на ринку,модифікація продукції, її онвлення, узгодження її споживчих якостей з потребамиринку;

· планування і координаціявиробничої, збутової і фінансової діяльності фірми;

· організація йудосконалення системи і методів розподілу і збуту продукції;

· реалізація марк. політикипросування

· реалізація маркетинговоїполітики цін;

· здійснення заходів щодосистеми маркетингової комунікації;

· регулювання і спрямуваннявсієї діяльності фірми, включаючи оперативне керівництво виробництвом,транспортуванням, упаковкою, реалізацією продукції, рекламою, сервісом, надосягнення поставленої мети;

· аналіз маркетинговоїдіяльності фірми.

19. Основні напрямки класифікації маркетингу.

1.В залежностівід орієнтації маркетингової діяльності, маркетинг поділяється на:

· продуктовий

· споживчий

· змішаний

2.В залежностівід сфери маркетингової діяльності:

· маркет. споживчих товарів

· промислових товарів

· торговий

3.В залежностівід періоду, на який розробляється маркет. політика підприємства:

· стратегічний

· тактичний

· оперативний

4.В зал. відвидів попиту:

· конверсійний

· стимулювальний

· ремаркетинг

· синхромаркетинг

· розвивальний

· демаркетинг

· тактичний

· з метою протидії

· індивідуальний

5.В зал. відоб’єктів уваги, кінцевих цілей і засобів їх досягнення:

· виробничий

· товарний

· збутовий

· ринковий( суто маркетинговий)

· розвинутий

6.В зал відмети діяльності:

· комерційний

· некомерційний

7.В зал відміри координації маркет ф-цій:

· інтегрований

· неінтегрований

8.В зал. відвидів прод-ї:

· товарів

· послуг

9.В зал відрівня діяль-сті:

· макромаркетинг

· мікромаркетинг

10.В зал. відміри диференціації марк. д-сті:

· глобальний

диференційований

20. Ринкова частка фірми як основний показник ефективностіїї

маркетингової діяльності.

Фірма на власний розсуд може зберегти чизбільшити свою частку ринку. Частка ринку – показник доходу конкретноїфірми стосовно загального доходу всіх фірм галузі від продажу.

Частка ринку – це узагальнюючий показник доступності марки.Розраховується:

ЧР=ІР*ВПР*СЧО, або

ЧР=ЕР*СЧО, де

ІР (інтенсивний розподіл), -хар-зує доступність товару як відношенняк-ті магазинів, в яких представлена дана марка товару до заг. к-ті магазинів,де є подібні товари.

ВПР –відносне покриття ринку даною маркою; хар-ся як вінош-ня ЕР до ІР.

СЧО( середні частки в обігу) –показує, яку частку займає дана марка уобраних магазинах. Роз-ся як відношення обороту даної марки товару у обранихмагазинах до загального обороту подібних товарів у обраних магазинах.

ЕР(ефективний р-л)– хар-зує доступність т-ру в магазинах з урах-нямрозміру їх товарообігу. Розрах-ся як відн-ня заг. обсягу торговців певн. т-ру,які реалізують в тому числі дану марку до заг. обігу певного товару.

(див .матриця Бостон. консультативної групи)

22. Керовані і некеровані фактори маркетингу.

До керованихфакторів мар-гу віднос-ся фактори мікросередовища:

1. фактори, що управляютьсявищим керівництвом (область діяльності, загальні цілі, роль мар-гу, цогозавдання, цілі, ф-ції, роль ін. підпр-цьких ф-цій, корпоративна культура)

2. фактори, які визначаютьсяслужбою маркет-гу (вибір цільових ринків, цілі маркет-гу, організація мар-гу,структура мар-гу, контроль і керівництво маркет. діяльністю.

До некерованихфакторів маркет-гу відносяться:

1. Фактори зовнішньогосередовища:

· політика

· законодавство

· стан ек-ки країни

· існуючі технології

· екологія

· соц-на відповід-ть

· культурне середовище

· сис-ма засобів масовоїінформації

2. Фактори проміжногосередовища:

· поведінка споживачів

· повед-ка торгівельнихорганізацій

· повед-ка конкурентів

· повед-ка контактноїаудиторії

· банківська система

· страхування

· сис-ма маркет-вихдосліджень

23. Зовнішні фактори маркетингу.

Фактори зовнішньогосередовища:

· політика

· законодавство

· стан ек-ки країни

· існуючі технології

· екологія

· соц-на відповід-ть

· культурне середовище

· сис-ма засобів масовоїінформації

24. Керовані фактори системимаркетингу.

До керованихфакторів сис-ми маркетингу відносяться

факторимікросередовища:

25. Концепція “4Р”.

Система засобівмаркетингу-це сукупністьприйомів і методів, конкретний інструментарій, який використовується фірмою длядосягнення поставленої мети, вирішення відповідних завдань.

Система засобівмаркетингу визначається як “маркетингова суміш” (marketing-mix).А можливі елементи цієї суміші об’єднані в 4 групи (концепція“4Р”),-від початкової букви англійської назви кожного елемента.

Головний елемент цієїсуміші-товар(product).Тут основними інструментами маркетингової діяльності фірми є його:

· якість

· асортимент

· дизайн

· властивості

· торговельна марка

· упаковка розміри

· сервіс

· гарантії

· можливості повернення

В ідеалі товар маєбути унікальним на ринку.

Місце(place)-це:

· насамперед вибірраціональних каналів збуту продукції фірми,

· транспортна упаковка

· асортимент

· розміщення

· запаси

· транспортування

Просування(promotion)-маєна меті створення інформаційного взаємозв’язку фірми зі своїм цільовим ринком.Тут головними інструментами є:

· стимулювання збуту

· реклама

· суспільні відносини

· пропаганда

· прямий продаж

Ціна(price). Ціноутворення полягає у підходах і методахвизначення:

· прейскурантних цін

· знижок

· термінів платежу

· умов платежів

· кредитування покупців

В останні роки цяконцепція доповнюється ще кількома “Р”: people(люди),personal selling(персональний продаж), paskage(упаковка).Найважливішою складовою маркетинговоїсуміші є люди. З погляду маркетингу їх розділяють на: персонал фірми, роздрібні(оптові) торговці та споживачі (покупці).

26. Види маркетингу в залежностівід попиту.

В залежності від попиту розрізняють маркетинг:

1. Конверсійний- сприяєстворенню активного попиту за негативного його значення;

2. Стимулюючий – сприяєстворенню і розвитку попиту за нульового значення останнього;

3. Ремаркетинг – запобігаєспаданню попиту;

4. Синхромаркетинг – згладжуєсезонні коливання попиту;

5. Розвиваючий – перетворюєпотенційний попит на реальний;

6. Підтримуючий – зберігаєбаланс між попитом і пропонуванням за наявності повноцінного попиту;

7. Демаркетинг – стримуєнебажане у ряді випадків зростання попиту;

8. Тактичний (“короткозорий”)– визначає і реалізує тактику підприємства в умовах невизначеності попиту;

9. Протидіючий – зменшуєнебажаний з соціально-етичного погляду попит;

10. Індивідуальний – забезпечує попит на унікальнітовари.

27. Сутність та принциписоціально-етичного маркетингу

Соціально-етичний маркетинг – це ділова активністьфірми, предметом якої є не тільки ринок, а й суспільно- політична діяльність.Його мета – створення, здійснення та контроль за реаліацією соціальних ідей,формування і виховання конкретних норм і правил поведінки в суспільстві.

28. Комплексмаркетингу.

29. Системамаркетинг-мікс.

З к.50-х рр. системазасобів маркетингу визначається як “маркетингова суміш” (marketing-mix).А з к. 70-х рр. можливі елементи цієї сумішіоб’єднані в 4 групи (концепція “4Р”),-від початкової букви англійської назвикожного елемента.

Головний елемент цієїсуміші-товар(product).Тут основними інструментами маркетингової діяльності фірми є його:

· якість

· асортимент

· дизайн

· властивості

· торговельна марка

· упаковка розміри

· сервіс

· гарантії

· можливості повернення

В ідеалі товар маєбути унікальним на ринку.

Місце(place)-це:

· насамперед вибірраціональних каналів збуту продукції фірми,

· транспортна упаковка

· асортимент

· розміщення

· запаси

· транспортування

· стимулювання збуту

· реклама

· суспільні відносини

· пропаганда

· прямий продаж

Ціна(price). Ціноутворення полягає у підходах і методахвизначення:

· прейскурантних цін

· знижок

· термінів платежу

· умов платежів

· кредитування покупців

30. Сутністьта елементи навколишнього середовища маркетингу.

Навколишнєсередовище маркетингу –цесукупність факторів та елементів, під впливом яких визначається предмет таоб’єкт маркетингу, створюється система його засобів, формується їхня структура.Це сфера, що в ній відбувається маркетингова діяльність суб’єктагосподарювання.

Некеровані фактори :

3. Фактори зовнішньогосередовища:

· політика

· законодавство

· стан ек-ки країни

· існуючі технології

· екологія

· соц-на відповід-ть

· культурне середовище

· сис-ма засобів масовоїінформації

4. Фактори проміжногосередовища:

· поведінка споживачів

· повед-ка торгівельнихорганізацій

· повед-ка конкурентів

· повед-ка контактноїаудиторії

· банківська система

· страхування

· сис-ма маркет-вихдосліджень

До керованихфакторів мар-гу віднос-ся фактори мікросередовища:

3. фактори, що управляютьсявищим керівництвом (область діяльності, загальні цілі, роль мар-гу, цогозавдання, цілі, ф-ції, роль ін. підпр-цьких ф-цій, корпоративна культура)

4. фактори, які визначаютьсяслужбою маркет-гу (вибір цільових ринків, цілі маркет-гу, організація мар-гу,структура мар-гу, контроль і керівництво маркет. діяльністю.

31. Чинникизовнішнього середовища маркетингу.

Чинники зовнішньогосередовища:

· політика

· законодавство

· стан ек-ки країни

· існуючі технології

· екологія

· соц-на відповід-ть

· культурне середовище

· сис-ма засобів масовоїінформації

Це сук-ть об'єктів, що діють за межами фірми і взаєминміж ними і фірмою. Їх звичайно поділяють на 2 групи: мікро- і макросер-ще.Мікросер.становлять: конкуренти, клієнти, постачальники, посередники, контактніаудиторії. Контактні аудиторії- це групи, що виявляють інтерес до діяльностіфірми і можуть вплинути на досягнення поставлених цілей. віділяють 7 контактнихгруп: 1)внутрішні контактні аудиторії (трудовий колектив, акціонери, рададиректорів, профспілки)

2)місцеві (місцеві жителі) 3)фінансові (банківськіслужбовці, аудитори, дебітори, кредитори) 4)контактні аудиторії держ.установ(держ. службовці, що відповівдають за реєстрацію, працівники податкової служби тастатистичних органів, пожежної інспекції тощо) 5)конт.ауд. засобів масовоїінформації (журналісти, економічні оглядачі, співробітники відділів реклами таінформації) 6) груп громадської дії (активісти екологічного руху, руху заздоровий спосіб життя) 7) конт. ауд. публіки — лідери громадської думки(естрадні зірки, спортсмени, політики)

Макросередовище — фактори, які впливають на фірму таїї мікросер-ще і які вона не може контолювати. Поняття макросер-ща визначають 5груп факторів: екон. (темпи інфл-ії, дефляції, рівень зайнятості, сис-маоподаткування, доходи споживачів ), соц-культурні (демографічна ситація,соціально культурні умови), природно- геграфічні (кліматичні умови, інфрастр-рарегіону, забезпеченість енергією, корисними копалинами, якість груну, повітря,води, забруднення навк.сер-ща), технологічні (рівень розвитку науки та техніки,темпи НТП, кваліфікація роб.сили), політико- правові (законодавче рег-ня ек.д-ті, антимонопольне рег-ня, рівень корумпованості, ставлення до іноземнихкомпаній).

32. Сутність та основна задачамаркетингової товарної політики.

МТП – це комплекс дій в межах яких 1 або кілька товарів викор-ся в якостіосновних інструментів виробничо- збутової діяльності фірми.

Основне її завдання – створити такий товар чи послугу (їхню сукупність) ітак ними керувати, щоб інші елементи маркетингової діяльності або булинепотрібні взагалі, або ж використовувались мінімально як допоміжні длядосягнення поставлених фірмою цілей.

Структкра МТП:

1. Розробка т-ру

· планування нової продукціі (створення новоготовару)

· модифікування (вдосконалення т-ру)

2. Обслуговування т-ру (забезпечення сталостівідповідних хар-стик товарів.Напр.контроль за якістю)

3. Елімінування товару (зняття застарілогопрод-ту з виробництва, зняття його з ринку)

33. Основні функції маркетинговоїтоварної політики.

Завдання і ф-ції МТП:

1. Визначення попиту на товари, йогопрогнозування

2. Сегментація ринку збуту фірми

3. Забезпечення відповідності якісних хар-ристиктовару попиту споживачів

4. Розробка концепції життєвого циклу товарів

5. Визначення конкурентоспроможності товарів, їїпідвищення

6. Управління товарним асортиментом

7. Зняття з в-ва застарілих виробів

8. Управління товарною масою і упаковкою.

34. Рівнітовару в маркетингу

3 рівні товару:

1. Товар за задумом ( він включає поставки ікредитуввання, монтаж, гарантію, післяпродажне обслуговування)

2. Товар у реальному втіленні ( якість, марочнаназва, упаковка, властивості, зовнішнє оформлення)

3. Товар з підкріпленням (додаткові послуги іпривілеї для споживача, які створюються на основі товару за задумом і товару уреальному втіленні (гарантії, безоплатні уроки користування апаратурою,рекомендації по швидкому усуненню невиправностей і телефонним номером )

35. Специфіка товару в маркетингу.

Товар — це все те, що може задовільнити нужду або потребу іпропонується на ринку з метою привернення уваги, придбання, використання абоспоживання.

З погляду мар-гу товар – це сукупністьматеріальних і нематеріальних хар-тик і властивостей, які пропонуютьсяспоживачу для задоволення його потреб, вирішення його проблем.

Клас-ція товару:

1. За часом викор-ня

· товари короткотерміновоговикористання

· товари тривалоговикористання, послуги

2. В залежності від типуспоживача

· т-ри широк. спож-ня

· т-ри пром. признач-ня

· споживчі товари

3. За темпами зростанняринкового попиту

· впров-ся на ринок вперше

· т-ри, на які попитпідвищується

· високо рентабельні товари

· т-ри, попит на якізменшується.

36. Індекси конкурентоспроможностітовару: сутність та методика розрахунку.

Успіх товару на ринку визначається йогоконкурентоспроможністю.

Конкур-сть т-ру – це його здатність бути вибраним конкретнимспоживачем з інших груп аналогічних товарів, які пропонуються ринкуконкурентами.

При визначенні конкур-сті треба зважати на те,що споживач завжди намагається отримати макс. споживчий ефект із розрах-ку на1-цю його витрат, тому умовою конкур-сті товару (К) є максимізація питомогоспоживчого ефекту:

К=споживчий(корисний)ефект/ ціна споживання мах

Оцінка конкур-сті за техніч.показниками:

1. Одиничний параметричнийіндекс:

qi=Рi/Р100 , де

Рі – і-й параметрреального вибору; Р100 – аналогічний параметр гіпотетичного виробу, якийзадовольняє потреби споживача на 100%.

Ек. зміст одиничногоіндексу конкур-сті в тому, що він показує, на ск-ки даний показник товарувідстає від оптимального значення.

2. Групові параметричнийіндекси за технічними (Іг.т.) та економічними (Іг.е.) показниками продукції

Іг =

де п — к-ть технічних, ек-них параметрів

аі – питома вага і-готехнічного параметра

3. Конкурентоспром-ть товару(К) може бути розрахована за формулою:

К=Іг.т./Іг.т.а., абоК=Іг.е./Іг.е.а.

де Іг.т.а., Іг.е.а.– відповідно групові параметричні індекси ( технічний та ек-ний)товару-аналога.

4. Інтегральний показникконкур-сті (Кі)може бути розрахований за формулами:

Кі=В/З або Кі= Іг.т./Іг.е, де

В – виторг від продажу товару

З- повні витрати навир-во та реалізацію товару

Інтегральний індексконкур-сті визначається по товару в цілому шляхом ділення групового індексу запоказниками якості (технічної) на груповий індекс за показниками ціни.

Ек. сутністьінтегрального індексу конкур-сті в тому, що він є узагальнюючою хар-коюконкур-сті товару. Чим вищий інткгральний індекс, тим більше конкур-сть товару.

37. Концепція життєвого циклутовару.

Концепція життєвогоциклу товару хар-зує зміни об’єму збуту товару і прибутку від його реалізації,пропонує направлення стратегії і тактики маркетингу з моменту знаходженнятовару на ринку до його зняття з ринку.

Існує 4 стадіїжиттєвого циклу товару:

1. Упровадження – це період появи товару на ринку іпостійного збільшення об’єму продажу. Фірма в цей час практично неотримує прибутку від збуту цього товару внаслідок великих витрат, пов’язаних ізупровадженням товару на ринок.

2. Зростання – це період швидкого визнання товару на ринку іпомітного збільшення прибутку від його реалізації.

3. Зрілість – це період поступового зменшення темпівросту об’єму продажу, так як товар уже отримав визнання більшості покупців.Вцей час прибуток досягає максимального значення і починає знижуватись череззбільшення витрат на маркетинг з метою укріплення конкурентоспроможностітовару.

4. Спад – це періоз різкого зниження об’ємупродажу і прибутку.

38. Матриця Бостонської консультативноїгрупи: сутність і значення в маркетинговій діяльності.

Матриця“Зростання-частка” (матриця Бостон. консульт. групи) дозволяє ідентифікуватимісце фірми на ринку, його частку щодо основних конкурентів і темпів зростаннягалузі. Матриця визначає роль кожної стратегічної господарської одиниці щододвох змінних – зростання ринку і частки ринку для фірми. Використовуючи матрицю, фірма може визначити:

1)який з її підрозділів грає ведучу роль в порівнянні з конкурентами;

2)яка динаміка її ринків: вони розвиваються, стабілізуються або скорочуються.

В основі матриці лежить припущення, що чим більше доляпідрозділу на ринку, тим нижче відносні витрати та вище прибуток в результатіекономії від масштабів вир-ва, накопичення досвіду та покращення позиції приукладанні угоди

При цьому всі товари фірми диференціюються на 4 групи:“важкі діти”, “зірки”, “дійні корови” та “собаки”.

39. Різновиди товарів за матрицеюБостонської консультативної групи.

всі товари фірми (згідно матриці Бостон. консалтинг.групи диференціюються на 4 групи:

· “важкі діти” – проблематичний товар. Невеликачастка ринку, сильна конкуренція, велика потреба у фінансуванні

· “зірки”- товари-лідери на ринку, прибуток відяких швидко зростає. Самофінансуються.

· “дійні корови” — товар у стадії зрілості. Непотребує інвестицій, приносить великий прибуток.

· “собаки”.- нежиттєздатні товари, які неприносять прибутку. Мала частка ринку.

40. Різновиди маркетинговихстратегій за матрицею Бостонської консультативної групи.

В залежності від товарної групи(“собаки”, “?”, “зірки”, “корови”) розрізняють такі види маркетинговихстратегій:

1. “ Важке дитя” – стратегіяпідсилювання. Інтенсифікація маркетингових зусиль на просування, пошук новихканалів збуту, поліпшення харак-к, зниж-ня цін або вихід з ринку.

2. “Зірка” – Стратегіявтримування. Активізація реклами, зниження цін, широке розповсюдження,модифікування.

3. “Дійна корова” –Старатегія підтримування. Реклама-нагадування, цінові знижки, підтримуванняканалів розподілу, стимулювання збуту

4. “Собака” – Стратегіяскорочування (елімінування). Мінімізація витрат.

41. “Зірки” в матриціБостонської консультативної групи: сутність та відповідні маркетинговістратегії.

· “зірки”- товари-лідери на ринку, прибуток відяких швидко зростає. Самофінансуються.

“Зірка” – Стратегіявтримування. Активізація реклами, зниження цін, широке розповсюдження,модифікування.

“Зірки” – це товари, попит на якізростає інтенсивно, а ринкова частка може збільшуватися.

Для цієї товарної групизастосовується маркетингова стратегія використання прибутку для допомогисамостійним господарчим підрозділам, що збільшуються; підтримання існуючогостановища.

42. “Дойні корови” в матриціБостонської консультативної групи: сутність та відповідні маркетинговістратегії.

· “дійні корови” — товар у стадії зрілості. Непотребує інвестицій, приносить великий прибуток.

“Дійна корова” –Старатегія підтримування. Реклама-нагадування, цінові знижки, підтримуванняканалів розподілу, стимулювання збуту

“ Дойні корови ” — це товари, яківизначають ринкову частку виробника, попит на них сталий і мало змінюється.

Для цієї товарної групизастосовується маркетингова стратегія інтенсифікації маркетингових зусиль дляпідтримання або збільшення частки на ринку

43. “Знаки питання” в матриці Бостонської консультативноїгрупи: сутність та відповідні маркетингові стратегії.

· “Знаки питання” або“важкі діти” –проблематичний товар. Невелика частка ринку, сильна конкуренція, велика потребау фінансуванні

“ Важке дитя” –стратегія підсилювання. Інтенсифікація маркетингових зусиль на просування,пошук нових каналів збуту, поліпшення харак-к, зниж-ня цін або вихід з ринку.

Знаки питання” – це товари, попитна які зростає з невеликою ринковою часткою.

Для цієї товарноїгрупи застосовується маркетингова стратегія інтенсифікації маркетингових зусильабо вихід з ринку

44. “Важкі діти” в матриціБостонської консультативної групи: сутність та відповідні маркетинговістратегії.

· “ Важкі діти” або “Знаки питання”проблематичний товар. Невелика частка ринку, сильна конкуренція, велика потребау фінансуванні

“ Важкі діти ” – це товари, попитна які зростає з невеликою ринковою часткою.

45. “Собаки” в матриці Бостонськоїконсультативної групи: сутність та відповідні маркетингові стратегії.

· “собаки”.- нежиттєздатні товари, які неприносять прибутку. Мала частка ринку.

“Собака” – Стратегіяскорочування (елімінування). Мінімізація витрат.

“Собаки” – це товари, попит на якізменшується, а ринкова частка – незначна.

Для цієї товарної групи застосовуєтьсямаркетингова стратегія зменьшення зусиль або продаж.

50. Переваги та недоліки матриці Бостонськоїконсультативної групи.

Переваги:

метод простий у використанні,оснований на доступній інформації, не потребує значних витрат, отриманірезультати досить зрозумілі для інтерпретації та рпийняття рішень. Розподілтоварних груп на 4 типи та його аналіз дає можливість кількісно і якіснооцінити рішення про звільення від неперспективних товарів та концентраціюзусиль на таких.

Недоліки:

Метод матриці Бостон. консульт. групи має певніобмеження. Не завжди просто визначити кількісно долю товару на ринку і темпиросту ринку. Крім того зазначений метод спрямований на класифікацію поточнихнапрямків діяльності, але мало допомагає в плануванні майбутньої роботи.

51. Графік життєвого циклу товару.

Життєвий цикл товару хар-ся коливаннями об’ємупродаж та прибутку від його реалізації.

Коливання об’єму продажу більшості товарів під часперебування на ринку можна представити у вигляді кривої:

(нарис. графік)

На графіку видно 4 стадії життєвого циклу товару:

1. Впровадження – це період появи товару на ринку іпостійного збільшення об’єму продажу. Фірма в цей час практично неотримує прибутку від збуту цього товару внаслідок великих витрат, пов’язаних ізупровадженням товару на ринок.

4. Спад – це періоз різкого зниження об’ємупродажу і прибутку.

52. Дайте визначення термінів“життєвий цикл товару”, “концепція життєвого циклу товару”, “етап життєвого циклутовару”.

1. Життєвий цикл товару –концепція, яка характеризує розвиток обсягів збуту продукту і прибутку від йогореалізації, пропонує заходи щодо стратегії і тактики мар-гу з моментунадходження товару на ринок і до його зняття з ринку.

“Концеп. жит. ц-лу тов-у” –концепція, за доп. якої відображається процес розробки товару, збуту його,одержання прибутку, поведінки конкурентів, розвитку стратегії М-гу фірми відмоменту зародження ідеї про створення товару до зняття його з ринку.

53. Конкурентоспроможність продукції.

Успіх товару на ринку визначається йогоконкурентоспроможністю.

Конкур-сть прод-ї визнач-ся шляхом їїпорівняння з аналогічною продукцією, яка користується попитом на конкрет. ринкуі відмінна від аналогів по ступеню задоволення визначених потреб покупців і їхіндивід. вимог до продукту по таких показниках, як ціна продажу товару івартість споживання товару (витрати на експлуатацію або комерційне використаннятовару, технічне обслуговування і ремонт). Всукупності ці витрати складаютьціну реалізації, яка саме при визначенні конкур-сті товару і визначає вибірпокупцем конкрет. прод-ї із групи аналогічних виробів, які пропонуються наринку, тобто споживач завжди намагається отримати макс. споживчий ефект ізрозрах-ку на 1-цю його витрат, тому умовою конкур-сті товару (К) є максимізаціяпитомого споживчого ефекту:

К=споживчий(корисний)ефект/ ціна споживання мах.

54. Взаємозв'язок між конкурентоспроможністюпродукції, ціною реалізації та вартістю споживання.

К=споживчий(корисний)ефект/ ціна споживання мах.

55. Етапи оцінкиконкурентоспроможності продукції.

1.вивчення ринку, конкурентів, потреб потенціальних споживачів; формування вимог до товару; вибір образцівдля порівняння;

2. визначення параметрів які характеризують споживчівластивості (жорсткі – описують найважливіші функції товару, м’які – описуютьестетичні властивості) ;

3. розрах-к одиничних і групових параметричних індексів;

4. розрах-кінтегрального показника конкурентоспроможності, тобто суми балів.

5. оцінка задоволеності конкурентоспроможності

56. Одиничний параметричний індекста особливості його визначення.

· Одиничний параметричнийіндекс:

qi=Рi/Р100 , де

57. Економічна сутністьінтегрального індексу конкурентоспроможності та особливості визначення.

· Інтегральний показникконкур-сті (Кі)може бути розрахований за формулами:

Кі=В/З або Кі= Іг.т./Іг.е, де

В – виторг від продажу товару

З- повні витрати навир-во та реалізацію товару

58. Сутність та структура життєвого циклу товару.

Життєвий цикл товару – концепція, яка характеризує розвиток обсягів збутупродукту і прибутку від його реалізації, пропонує заходи щодо стратегії ітактики мар-гу з моменту надходження товару на ринок і до його зняття з ринку.

Існує 4 стадіїжиттєвого циклу товару:

2. Зростання – це період швидкого визнання товару на ринку і помітногозбільшення прибутку від його реалізації.

4. Спад – це період різкого зниження об’ємупродажу і прибутку.

59. Впровадження товару на ринок.

Впровадженнятовару на ринок починається з надходження у продаж першого зразка товару. Збутзростає повільно, що пояснюється:

1)затримками в розширенні вир-ва;

2)технічними проблемами;

3)неналагодженістю каналів розподілу;

4)небажанням покупців змінювати усталені звички;

5)утрудненнями, пов’язаними з початковою ціною товару.

Витратина стимулювання значні, що випливає з необхідності:

1)інформувати потенційного покупця про новий товар;

2)спонукати покупців до придбання товару;

3)забезпечити розповсюдження товару через роздрібну мережу;

На цьому етапі фірма або всеще зазнає збитків, або прибуток її незначний.

см. распечатки, МТП, вопр.5 – стратегия разработкинов. товаров)

60. Сутність зростання в життєвомуциклі товару.

Зростанняв життєвому циклі товару хар-не активізацією збуту товару, появою його новихмодифікацій. Водночас збільшується коло конкурентів. Ціни можуть дещознижуватися, прибуток зростає. Для зміцнення конкурентного становища фірма можеобрати (або викор-ти у сукупності) такі стратегічні напрямки:

1)поліпшення якості продукту, створення його нових модифікацій;

2)розширення сегментації ринку;

3)вихід на нові канали розподілу;

4)організація реклами та стимулювання здійснення покупки.

(см. распечатки, стр.23-24)

61. Особливості стадії зрілостітовару.

Етапзрілості (насичення). Темпи зростання збуту гальмуються. Загострюєтьсяконкуренція. Ціни падають. Для підтримання високого рівня продажу необхідно:

1)збільшувати зручність та надійність;

2)використовувати нові матеріали в конкуренції продукту;

3)активізувати рекламу;

4)підкреслювати нове в упакуванні;

5)акцентувати безпечність товару;

6)пропонувати набір моделей;

7)множити послуги споживачам;

8)використовувати нові канали розподілу;

9)виходити на нові сегменти ринку;

10)пропонувати нові товарні марки;

11)знижувати ціни;

12)виходити на нові засоби масової інформації;

13)поліпшувати сервісне обслуговування.

(см. распеч., стр.24-25)

62. Стадія спаду та її особливості.

Етапспаду (занепаду, скорочення ринку, оновлення товару). Для гальмування цьогопроцесу необхідні інтенсивні заходи. Доцільним є рішення: вир-во продукціїприпинити або передати його іншій (напр., дочірній) фірмі.

Затримказі зняттям з вир-ва застарілих виробів різко знижує прибуток фірми внаслідоктаких обставин:

1)багато продукції нагромаджується в каналах збуту;

2)збільшуються витрати на рекламу;

3)великі втрати часу, пов’язані з організацією збуту, затримується розробка новихтоварів;

4)знижується імідж фірми.

Усеце вимагає негайних заходів щодо зміни товарної політики фірми::

1)визначити товари, які різко втрачають свої споживчі властивості;

2)зібрати для цього всебічну інформацію і ретельно її проаналізувати;

3)прийняти відповідне рішення щодо вир-ва товару;

4)вилучити товари з товарного асортименту фірми.

(см. распеч., стр 25-26)

63. Сутністьцінової політики в маркетингу

Маркетинговацінова політика – це комплекс заходів, до якого належать визначення ціни,знижок, умов оплати за товари чи послуги з метою задоволення потреб споживачіві забезпечення прибутку фірми.

Зпогляду маркетингу ціна це гроші або якась інша компенсація, що її пропонуютьза право власності або користування товарами чи послугами. Політика цінтрадиційно є одним з основних елементів маркетингу з кількохпричин:

· ціна –один із основних інструментів у конкурентній боротьбі;

· занизького рівня доходів відповідна ціна дає змогу виробникам продати, а покупцямпридбати товари чи послуги;

· ціна– це чітко і просто вимірювана змінна, яка традиційно використовується векономічних розрахунках фірми;

· вринковій економіці ціна є надійним зрівнювачем попиту та пропонування товарівта послуг.

Важливістьцінової стратегії підвищується в наслідок :

· прискореннятехнологічного процесу і скорочення життєвого циклу товару;

· наявністьслабо диференційованих марок (навіть невеликі зміни ціни можуть суттєво змінитисприйняття марки ринком)

· зростанняцін на сировину, інформаційний тиск, обмеження з/п і контроль за цінамивпливають більш жорсткою економікою менеджменту;

· посиленняправового та соціального регулювання оцінки;

· зменшеннякупівельної спроможності у більшості країн.

64. Цінав системі маркетингового комплексу.

65. Взаємозв«язокпопиту і ціни

Ціна – це грошовий вираз вартостітовару.

Попит – суспільна абоособова потреба в матеріальних благах і цілях, у засобах вир-ва і предметахспоживання, забезпе-чена купівельною здатністю, тобто гро-шовими засобамипокупців; це плато-спроможна потреба

Ці поняття дуже тісновзаємозв’язані між собою. Існує закон попиту, існує і цінова еластичністьпопиту. Закон попиту відбиває тенденцію обернено пропорційної залежності попитуі ціни: чим вища ціна ти нижчій попит (крім престижних товарів). Ціноваеластичність попиту дає можливість відчути, якою мірою покупці виявляють своєставлення до змін у цінах з погляду на кількість придбаних товарів.

66. Ціноваеластичність попиту, сутність, методи визначення. Види еластичності попиту.

Цінова еластичність попиту – цечутливість споживачів до зміни цін на продукцію. Вона вимірюється коефіцієнтомеластичності (Ке), який показує, як відносна зміна ціни ( Р) спричинюєвідносну зміну величини попиту ( X)

/>де Р вихідна ціна; Х- попит,який відповідає ціні Р.

Оскільки залежність між ціною і попитом(як правило) зворотна, Ке завжди буде зі знаком мінус, який в розрахункахігнорується. До відома береться лише абсолютна величина Ке. Значеннякоефіцієнта еластичності може змінюватись від нуля до нескінченності. Якщо Ке =0, то попот не змінюється за будь-якої зміни ціни (абсолютно не еластичнийпопит). Якщо Ке прямує до нескінченності, то навіть незначне збільшення ціниможе призвести до зникнення будь-якого попиту.

Розрізняють перехресну еластичністьпопиту і таку, яка визначається рівнем доходів споживачів. Перехреснаеластичність попиту – це відносна зміна попиту на продукт А у зв’язку звідносною зміною ціни на продукт Б. Еластичність попиту залежно від рівнядоходів споживачів – це відносна зміна попиту щодо відносної зміни доходу.

Основні фактори, які визначають ціновуеластичність попиту:

· замінністьтоварів: чим більше існує замінювачів товару, тим більш еластичним є попит нанього;

· питомавага товару в доході споживачів: чим більш важливе місце займає продукт убюджеті споживачів, тим вища еластичність попиту на нього;

· належністьтоварів до предметів розкошу чи першої необхідності: чим ближче товар дожиттєво необхідних, тим менш еластичний попит на нього;

· факторчасу: еластичність попиту на продукт є в прямій залежності від проміжку часу,необхідного для прийняття рішення, оскільки зі зміною ціни змінюються звички ісмаки споживачів.

67. Ціна в маркетингу.

· ціна –один із основних інструментів у конкурентній боротьбі;

· вринковій економіці ціна є надійним зрівнювачем попиту та пропонування товарівта послуг.

Види ціни:

Ціна виробника:

-прейскурантна;

-контрактна;

-розрахункова;

Ринкова:

-світова;

-монопольна;

-картельна;

-пропозиції;

-попиту;

Статична:

-середньостатична;

-експортна;

-імпортна;

-поточна;

Для покупців:

-споживча;

-оптова;

-роздрібна;

-довідкова.

68. Стратегія престижних цін:сутність та умови застоування.

Протягом тривалогоперіоду ціна залишається незмінно високою, оскільки є символом ексклюзивності(коштовності, хутро, антиквар тощо). Це високі ціни на продукти справді високоївартості. Такі продукти мусять здобувати й постійно підтримувати свою високурепутацію, отже, основна проблема використання такої цінової політики –постійне підвищення якісних характеристик продукту, його іміджу, збереженнятрадицій престижної фірми, незважаючи на будь-яки кон’юктурні зміни.

69. Стратегія низьких цін: сутністьта умови застосування.

Передбачає встановлення низьких цін на товариз метою витіснення конкурентів, завоювання масового покупця і значної частиниринку.

Ця стратегіяхарактерна:

· для початкового періодупродажу товарів, що не мають патентного захисту;

· для ринків, чутливих доцін – з високою еластичністю попиту;

· для ситуації коли, завдякизбільшенню обсягів виробництва та збуту продукції витрати виробництвазменшились;

· за обставин, коли низькіціни не влаштовують конкурентів.

Щоправда подальше підвищення цін на товариможе викликати негативну реакцію споживачів. Тому маркетологи рекомендують напрактиці звертатись до модифікації цієї стратегії: початкові низькі ціни даютьзмогу фірмі проникнути на ринок, стимулюючи продаж, а потім вони залишаються натакому ж рівні або навіть знижуються. Прибутки у цьому випадку щабеспечуютьсяза рахунок масових закупівель.

70. Стратегія “зняття вершків”:сутність та умови застосування.

Така політика використовується щодо товарів,які належать до категорії модних новинок. Вона характеризується максимальновисокими цінами під час виведення на ринок нового продукту. Передумовами їївикористання є готовність споживача купити новинку за найвищу ціну,нечутливість (нееластичність) попиту, наявність відповідного цінового сегментаринку, необізнаність покупців з реальними витратами виробника, а також малаймовірність швидкої реакції конкурентів.

Перевагами такоїполітики є можливість швидкого покриття витрат на виробництво і маркетинг,отримання відповідних прибутків, підвищення іміджу фірми якпідприємства-новатора, а також уникнення небажаного ажіотажного попиту. Протетака політика високим рівнем цін приваблює конкурентів, що може змусити фірмувідмовитись від подальшої роботи з даним продуктом, скоротити його життєвийцикл.

Ця стратегіяхарактерна для ринкової ситуації, при якій:

· продаються товари-новинки,захищені патентами;

· попит перевищуєпропозицію;

· фірма є монополістом наринку;

· низька еластичністьпопиту – група споживачів, що першою купує товар, менш чутлива до ціни, ніжінші групи;

· покупці сприймаютьзавищену ціну як свідоцтво високої якості товару;

· конкуренція обмежена,

71. Стратегія прориву наринок: сутність та умовизастосування.

Вона використовує порівняно низькі ціни, що робитьможливим проникнення фірми на ринок, створення достатнього попиту. До такоїполітики вдаються коли на ринку існує досить високий рівень конкуренції і колийого можна поділити на сегменти, виділивши ті з них, де еластичність попиту євисокою, а споживачі не сприймають низьку ціну як свідоцтво низької якості.

Головна передумоватакої політики полягає у наявності необхідної кількості товарів, що робитьможливим досягнення великих обсягів товарообороту.

Перевагами єнаявність реальних можливостей проникнення на ринок, а також надання конкретнихвигод споживачам, що створює фірмі конкурентний пріоритет. Недоліки – збитки,які мають місці у процесі впровадження продукту на ринок, а також ризик непройти точку беззбитковості.

72. Ціноутворюючі фактори вмаркетингу.

На процес ціноутворення впливають такі основнічинники, як: споживачі, державне регулювання, учасники товарного руху,конкуренти витрати. Щодо конкурентів (чиста конкуренція, монополістична, чистамонополія..

73. Споживачі як ціноутворюючийфактор маркетингу.

Це методціноутворення, при якому за основу визначення ціни береться ступінь готовностіспоживача купити даний товар за запропонованою ціною. Головним факторомвстановлення ціни на основі даного методу являється сприйняття споживачемцінності продукту, а не витрати. Ціноутворення починається з виявлення потребта оцінок співвідношення між ціною та цінністю продукту. Кожна ціна обумовлюєрізну величину попиту. Вимоги, обумовлені витратами та прибутком, визначаютьнижню межу ціни, її верхня межа залежить від споживчого сприйняття (яку цінуготов заплатити споживач). Для визначення відношення споживача до рівня цінпроводять спеціальні маркетингові дослідження, починаючи з опиту споживачів тазакінчуючи тестуванням ринку.

74. Конкуренти як ціноутворюючийфактор маркетингу.

Метод ціноутворення,при якому за основу визначення ціни беруться ціни конкурентів та зважати на їхможливу реакцію на змінення ціни на ринку. Використовуються наступні підходи доціноутворення: 1)виходячи з створившихся на ринку традицій ціноутворення;2)слідування за цінами риночного лідера. В першому випадку ціни визначаються заумови, що кожний продавець даного ринку встановлює ціни, поважаючі звичаїціноутворення і рівень цін, який склався на ринку. В другому випадку виробниквизначає свої ціни, виходячи з цін ринкового лідера. При цьому лідерствовизначається такими важливими показниками, як найбільша доля ринку, якістьпродукту, його престижність та ін. Так як риночні позиції інших учасників ринкуслабші від ринкового лідера, то ціни, ними встановлені, звичайно нижчі ніж улідера.

75. Посередники як ціноутворюючийфактор маркетингу.

Существуют фирмы, которые помогают компании впродвижении, сбыте и распространении ее товаров среди клиентуры. К нимотносятся торговые посредники, фирмы-организаторы товародвижения, агентства пооказанию маркетинговых услуг и кредитно-

финансовые учреждения.

Торг. поср-ки – это фирмы,помогающие компании подыскивать клиентов или непосредственно продавать еетовары. Они могут обеспечить заказчикам более удобное место, время и процедурыприобретения товара с меньшими издержками, чем смогла бы это сделать фирма. Удобствоместа торговые компании создают путем накопления запасов в местах нахождениясамих клиентов, удобство времени – за счет экспонирования и обеспечения наличиятоваров в период, когда потребитель захочет их купить. Удобство процедурыприобретения заключается в продаже товара с одновременной передачей прававладения им.

Выбор торговых посредников иорганизация работы с ними – трудная задача. Производитель часто сотрудничает скрупными постоянно растущими посредниками. Все больше продукции продается черезторговые предприятия крупных фирменных сетей, через крупных оптовиков ирозничных торговцев. Это мощные объединения, и они могут диктовать своиусловия, а то и вообще не допускать проникновения производителя на некоторыерынки.

Фирмы-организаторы товародвиженияпомогают компании создавать запасы своих изделий и продвигать их от местапроизводства до места назначения. В их числе склады-предприятия, обеспечивающиенакопление и сохранность товаров на пути к месту назначения. Фирме нужновыбрать самые экономичные методы отгрузки с учетом стоимости, объема и скоростипоставок, а также сохранности грузов.

Агентства по оказаниюмаркетинговых услуг оказывают услуги с маркетинговых исследований. Они помогаюткомпании также нацеливать и продвигать товары на рынки. Компания должна решить, нужныли ей эти услуги или она произведет их сама.

К числу кредитно-финансовыхучреждений относятся банки, кредитные и страх.комп., прочие орган-ии,помогающие фирме финансировать сделки и страховать себя от риска в связи спокупкой или продажей товаров

76. Законодавство як ціноутворюючийфактор маркетингу.

Любая фирма функционирует вопределенных социально-политических условиях и испытывает воздействие имеющейсяэкономико правовой базы, научно-технических факторов и специфической культурно-этическойсреды. Это необходимо учитывать в маркетинговой стратегии фирмы. Силымакросреды представляют собой “не поддающиеся контролю” факторы, за которымифирма должна внимательно следить и на которые должна реагировать.

Главныефакторы, которые действуют в макроокружении:

1. Демографический.

2. Экономический.

3. Природный.

4. Технологический.

5. Политико-законодательный.

6. Культурный.

Тенденцииразвития факторов оказывают значительное влияние на потребление. Ранеевыявленная тенденция позволяет предприятию пользоваться конкурентнымпреимуществом.

Взаимосвязанныйкомплекс экономико-правовых факторов представляет собой внешнюю средуфункционирования фирмы. Однако, как правило, экономическая деятельность фирмыформируется в рамках существующего законодательства.

Традиционногосударство действует в ряде областей но для общих интересов: оборона,общественные услуги (транспорт, страхование, банки, образование, энергетика,авиация...).

Условно, всюсистему законодательных актов и нормативов можно подразделить на: регулирующиевзаимоотношения с потребителями; с другими фирмами, поставщиками ипосредниками; защищающие высшие интересы общества и формирующие экономическийбазис государства.

77. Маркетингові цінові стратегіїна нові товари

При встановленні цін на принципово нові товари,захищені патентом, ці дві альтернативні стратегії проявляються найяскравіше:

· Стратегія “зняття вершків”

· Стратегія “проникнення”

При встановленністратегії “зняття вершків” фірма спочатку встановлює на свій товар високупрестижну ціну, яка робить його досяжним лише для верхніх ешелонів ринку. Післяуповільнення першої хвилі збуту ціни поетапно знижують, що дає змогу поступовозалучати до купівлі товару дедалі більшу кількість ринкових сегментів,знімаючи з кожного з них фінансові вершки.

Деякі фірми ефективновикористовують стратегію “проникнення”, відразу встановлюючи на свою новинкувідносно низьку ціну, сподіваючись у такий спосіб залучити велику кількістьспоживачів та захопити значну частку ринку.

Встановлення цін нановий товар-імітатор. Якщо новий продукт не є принципово новим, а імітуєіснуючий, ціна встановлюється з урахуванням якості і ціни продукту риночноголідера.

78. Маркетингова ціль,орієнтована на збільшення збуту та відповідні цінові стратегії.

Фірмазнижує ціни, сподіваючись, що зростання обсягу збуту поліпшить її позиції наринку і приведед до збільшення прибутку у майбутьньому. Викор-ся стратегія»проникнення", пов'язана з проник-ням на нові цільові ринки, колиціна встановл-ся на рівні, нижчому за звичайний.

79. Маркетингова ціль, орієнтована на питомий прибуток та відповідніцінові стратегії.

Оцінюють попит натовар і витрати стосовно різних рівнів цін і відповідних обсягів збуту таобирають ціну, яка забезпечує max поточний прибуток. У такому разі фірмаорієнтується на сьогодення і менше уваги приділяє перспективі. Ціна, щозабезпечує певний прибуток розраховується

Приб.=доход-витрати

80. Маркетинговіцілі і цілі ціноутворення.

Цілі маркет-гу:

· (основна)сприяти в-ву того, що споживається, ане продажу того, що виробляється

· обоюдна вигода виробника і споживача досягнення найкращих ек. результатів

Цілі ціноутворення :

· Максимізаціяпоточного прибутку – оцінюють попит на товар і витрати стосовно різних рівнівцін і відповідних обсягів збуту, та обирають ціну, яка забезпечує максимальнийпоточний прибуток.

· Збільшеннячастки ринку – фірма знижує ціну і сподівається, що зростання обсягу збутуполіпшить її позиції на ринку і приведе до збільшення прибутку у майбутньому.

· Завоюваннялідерства за якістю продукції – фірма прагне запропонувати ринку найкращійтовар за високою ціною, яка повинна покрити витрати на науково-досліднірозробки.

· Забезпеченнявиживання фірми – труднощі можуть виникнути внаслідок надлишкових потужностей,інтенсивної конкуренції чи змін в уподобаннях споживачів.

81. Внутрішніі зовнішні ціноутворюючі чинники маркетингу.

Організація ціноутворення включаєвизначення осіб або підрозділів, всередині організацій, які встановлюють ціни.Різні особи можуть притримуватись різних підходів до визначення ціни. До числазовнішніх чинників відносяться: тип ринку; оцінка співвідношення між ціною тацінністю продукту, здійснювана споживачем; конкуренція; економічна стимуляція;господарське регулювання; можлива реакція посередників.

82. Класифікація цінових стратегійв маркетингу.

Цінові стратегіїкласифікуються:

1.Стратегічні рішеннящодо рівня цін:

· стратегія високих чинизьких цін;

· ціни на “піонери” товари;

· стратегії щодо показниківціна якість;

· стратегія не заокругленихцін.

2.Стратегії єдиних чиперемінних цін:

· єдині ціни;

· гнучкі ціни;

· цінова дискримінація;

· ціни встановлені загеографічним принципом.

3.Цінові стратегії умежах товарного асортименту:

· цінові лінії;

· ціни на доповню вальнітовари;

· ціни на “обов’язковеприладдя”

83. Сутність маркетингової політикикомунікацій.

Маркетингова політика комунікацій – це комплексзаходів, які використовує фірма для інформування, переконання чи нагадуванняспоживачам про свій товар послуги.

До інструментів КП входять реклама, пропаганда,стимул-ня збуту, персональний продаж. А цілями можуть бути: збільшеня обсягівпродажу, зиеншення товарних запасів, виведення на ринки нового товару,створення певного іміджу фірми або його удосконалення

Вона реалізується за допомогою відповідного процесу,логічна послідовність якого складається з таких елементів :

· відправник (джерелоінформації)- фірма, яка пропонує свої товари та послуги і надсилає відповіднуінформацію про них, адресуючи її своєму цільовому ринку

· кодування – перетвореннядумок, суджень, вражень, знань у символічну, зручну для споживання і ефективнуз погляду завдань комунікації форму;

· звертання – набір символіві момент її передачі цільовому ринку;

· засоби поширенняінформації – канали комунікації (зв’язку ) з цільовим ринком і конкретні носіїінформації;

· декодування – розшифровказвертання, в ході якого символи, які надходять по комунікаційних каналах,набувають для споживача конкретного значення;

· отримувач – споживач,якому передається інформація про товари чи послуги фірми;

· зворотна реакція – відгукиспоживачів, їх дії в результаті отримання і декодування звертання;

· зворотний зв’язок –частина зворотної реакції, яку отримувач доводить до відома відправника;

· перешкоди – можливінебажані або невраховані втручання у процес маркетингової комунікації.

Формування ефективного процесу маркетинговоїкомунікації — одне зголовних ринкової діяльності фірми. Для його вирішенняздійснюють ряд логічно послідовних заходів:

· визначення завданькомплексу маркетингових комунікацій;

· виявлення цільовоїаудиторії та бажаної зворотної реакції;

· вибір звертання;

· вибір засобів поширенняінформації;

· вибір засобів впливу:реклама, пропаганда, стимулювання збуту, персональний продаж;

· формування каналівзворотного зв’язку.

84. Структура та елементи комплексумаркетингових комунікацій.

Формування ефективного процесу маркетинговоїкомунікації — одне зголовних ринкової діяльності фірми.

· звертання – набір символіві момент її передачі цільовому ринку;

· декодування – розшифровказвертання, в ході якого символи, які надходять по комунікаційних каналах, набуваютьдля споживача конкретного значення;

· отримувач – споживач,якому передається інформація про товари чи послуги фірми;

· зворотна реакція – відгукиспоживачів, їх дії в результаті отримання і декодування звертання;

· зворотний зв’язок –частина зворотної реакції, яку отримувач доводить до відома відправника;

· перешкоди – можливінебажані або невраховані втручання у процес маркетингової комунікації.

85. Сутність та особливості прямогомаркетингу.

Прямий маркетинг зпогляду політики комунікацій.

Прямий маркетинг — цілеспрямоване, безпосереднєособисте звернення до фактичних і потенційних споживачів товару чи послуги, якічітко визначені за адресами або навіть іменами.

Основою прямого маркетингу є адресна база даних, якуслід постійно оновлювати та поповнювати.

Головний вид прямого маркетингу – це пряма поштовареклама – розсилання рекламних листів, прейскурантів, листівок, подарунків. Цяформа прямого маркетингу передбачає можливість отримання відповіді у виглядікупону, поштової картки, бланку замовлення. Слід зазначити що роль прямогомаркетингу постійно зростає і витрати на цю форму становлять майже третинузагальних витрат на рекламу.

86. Цільова аудиторії та їїроль і місце в системі маркетинговій політики комунікацій.

Цільова аудиторія –це потенційні і інші покупці товару чи послуг фірми, тобто особи, якікористуватимуться ними або впливатимуть на прийняття рішень щодо їх купівлі.Саме до неї фірма буде спрямовувати свої звернення, а тому необхідно знатиякомога більше про її поведінку, систему цінностей, звички, спосіб життя,особливості розпорядок дня. Знаючи цільову аудиторію, її стан, обізнаність зтоваром, становлення до нього, міру готовності до здійснення покупки, процескомунікацій спрямовується на конкретний можливий у цій ситуації результат.

87. Сутність і зміст маркетинговоїполітики просування.

Просування це створення і підтримка постійнихзв’язків підприємства з ринком для інформування переконання, нагадування провласну діяльність з метою активізації продажу товарів і формування певногообразу (іміджу на ринку). В основі просування лежить процес комунікативнихзв’язків підприємства з ринком. Засобами просування є реклама, персональнийпродаж, стимулювання збуту, в’язкі з громад кістю.

88. Структура маркетинговоїполітики просування.

Планування просуваннятоварів передбачає 7 послідовних етапів. 1)Визначення цілей та об'єктівреклами. Вона має сприяти досягненню маркетингових цілей. 2) Визначенняцільової аудиторії. Враховуються соц.-демограф.хар-ки, фактори поведінкиспоживачів. Цільовою аудиторією можуть бути потенційні учасники каналів збуту-дистриб'ютори, дилери тощо. 3) Вибір засобів реклами.Це може бути вибіряк одного засобу реклами так і комбінація рекламних звернеь у пресі тощо.Критеріями прийняття рішень при виборі носіїв реклами є: об'єкти та ціліреклами, охоплення цільової аудиторії, вартість реклами. 4) Підготовкарекламного звернення. Включає підготовку тексту, слогану, ілюстрацій тощо.5)Розробка графіків виходу. Передбачає визначення часу та періодичностівиходу реклами, тривалість демонстрації плакатів тощо.6) Планування бюджетупросування товару. 1)Б.рівноваги і рентабельності (1.1.визн-ся фін.можлив-ми п-ва,1.2. розр-ся як витрати на рекламу поділені граничний прибутоквід од.прод-ії,1.3. визн-ся розрахованим % від розрахованої виручки ) 2)Б.Виходячі з задачі і цілі комунікації (2.1. Б. Контакту. Має вигляд розрах-кувитрат, які забезпечують задане охоплення і повторність рекламних повідомлень вцільовій аудиторії 2.2. Б.впливу на сприйняття має вигляд розрахунку витрат, щозабезпечує досягнення цільових показників, заданих для окремих складових пореакціїї аудиторії) 3) Б. орієнтований на обсяги продажі або долі ринку (3.1.Оптимальний Б. дозволяє встановити чи є рівень Б. надлишковим чи недостатнім повідношенню до оптимального рівня. Оптимальний рівень розрахов-ся якдобутокеластичності прожажів по рекламі, граничного прибутку і відношеннявитрат на 1000 мешканців до обсягу продажів) 7) Попередня оцінкаефективності реклами. При цьому аналізуються такі питання: наскількиефективно рекламне звернення привертає увагу цільової аудиторії, наскількиповно повідомляється про споживчі хар-ки товару, наскільки чітко визначеніаргументи тощо.Ек. ефективність реклами визначаються рекламним доходом (зміназбуту товару, обумовлена рекламою) та рекламним прибутком (різниця міжрекламним доходом і витратами на рекламу

89. Маркетингова політика просування як складовий елемент маркетингової діяльності.

90. Персональний продаж товару:сутність та умови застосування.

Персональний продаж – це індивідуальнеперсональне пред’явлення товару чи послуги в процесі співбесіди із конкретнимспоживачем з метою переконати його зробити покупку.

Розрізняють три типиперсонального продажу.

Прийняття замовлення – обробка рутинних або повторних замовлень напродукт (послугу), які фірма вже продавала. Основним завданням є збереженняіснуючих відносин з постійними клієнтами. (пропонуються товари за помірнимицінами і не належать до технічно або технологічно складних).

Отримання замовлень – ідентифікація перспективних покупців,забезпечення їх інформацією з метою переконати здійснити купівлю товару абопослуги, а також створення нових обсягів продажу. (пропонуються технічноскладні продукти, які потребують супровідного сервісу).

Забезпечення збуту – ідентифікація перспективних покупців,аналіз і вирішення їх проблем для просування нових товарів.

Процес персональногопродажу можна умовно поділити на шість етапів:

· дослідження – пошуккваліфікація перспективи;

· попередній підхід–прийняття рішень щодо того, як наблизитись до перспективи;

· підхід – привернути увагупокупця, стимулювати зацікавлення, здійснити перехід до презентації;

· презентація – перетворенняперспективи в покупця, стимуляція бажання здійснити покупку;

· закінчення – отриманнязамовлення;

· наступні заходи –переконатися, що покупець задоволений продуктом, забезпечити наступний продаж.

Персональний продаж виконують чотири групипродавців:

· співробітники службпід-ва, що спілкуються зклієнтом на відстані, приймають замовлення і передають його на виконання;

· агенти, представникифірми, комівояжери –налагоджують нові зв’язки з клієнтами та підприємствами наявні зв’язки. Їхдіяльність ведеться за межами підприємства, безпосередньо на територіїзамовника;

· продавціспеціалізованих магазинів –консультують та обслуговують клієнтів і добре обізнані з функціями товару;

· продавці магазинівсамообслуговування – берутьучасть в розміщенні товарів, їх презентації, стимулюванні збуту.

91. Різновиди недозволеноїреклами.

Реклама – це процес розповсюдженняінф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без йогобезпосередньої участі, але за його рахунок.

Урекламі забороняється:

1) поширювати інформацію щодопродукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України;

2) вміщувати твердження, які єдискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану,расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, замовними ознаками, за родом і характером занять, місцем проживання, за іншихобставин або такі, що дискредитують продукцію інших осіб;

3) подавати відомості або закликатидо дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можутьзавдати шкоди здоров’ю або життю людей та навколишньому природному середовищу,а також спонукають до нехтування засобами безпеки;

4) використовувати засоби ітехнології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;

5) наводити твердження, щодискримінують осіб, які не користуються продукцією, що рекламується;

6) використовувати або імітуватизображення Державного Герба України, Державного Прапора України та звучанняДержавного Гімну України, зображення державних символів інших держав таміжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крімвипадків, передбачених законодавством;

7) рекламувати продукцію, якапідлягає обов’язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої вимагаєнаявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності відповідногосертифіката, ліцензії;

8) вміщувати зображення фізичноїособи або використовувати її ім’я без згоди останньої;

9) імітувати (копіювати абонаслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти,що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавствомУкраїни про авторське право та суміжні права.

92. Планування рекламноїдіяльності.

Першим етапомприйняття рішень що до рекламування є ідентифікація цільового ринку тобтовстановлення основних його характеристик. Такі знання дають змогу створити дійовуй результативну рекламу.

Після цьоговизначають цілі рекламування. Вони мають бути розраховані стосовно конкретногоцільового ринку, конкретного часу, бути реалістичними та придатними длявимірювання.

Цілі реклами єбазисом для встановлення її бюджету. При розробці якого можна користуватисятими підходами, що й до розробки бюджету маркетингових компаній.?

Наступним рішеннящодо рекламування є розробка її текстової частини. Передовсім треба визначитисьіз ідеєю, тобто чи буде воно інформуючим або трансформуючим. Рекламне зверненнямає закликати до дії, апелювати до почуттів людини, спиратись на реальні факти.Стильовими формами рекламного звернення є зарисовки з натури, створенняфантазійної обстановки, настрою чи образу, форма мюзиклу ...

Наступне рішення це вибірносіїв реклами: газети, телебачення, презентацій ні засоби, радіо, журнали,вулична реклама, рекламні листи й телефонні дзвінки, магнітофонні записи,слайди та відео зображення.

Наступний етап цескладання графіку рекламування на підставі таких даних:

· обертання – частоти появина ринку нових товаків;

· регулярність – частотикупівлі товару;

· темпів забування товарупокупцями;

· сезонності використаннятовару (стабільні або пульсуючі)

Наступне рішення це тестуванняза чим йде безпосереднє рекламування. Тестування реклами здійснюють опитуваннямспоживачів (“методом портфеля”, анкетування, залучення кіно чи телебачення), атакож із допомогою експертних чи фізіологічних методів.

· Заключна частина процесуприйняття рішень щодо рекламування – управління нею і контроль. Тут передовсімтреба з’ясувати, чи досягнуті поставлені цілі, визначити слабкі місця, якідають привід до ревізії процесу рекламування.

93. Суб’єкти та об’єкти реклами

Залежно від об’єктіврекламування розрізняють рекламу продуктів (послуг, ідей тощо.) та рекламуорганізацій.

94. Мотиви реклами: сутність тарізновиди.

Пошук творчої ідеїрекламного звернення пов’язаний з такими мотивами, на які робиться наголоси урекламі даного товару. Ці мотиви можна об’єднати у три великі групи:

· раціональні мотиви (мотивиякості, економії, здоров’я, надійності і гарантій);

· емоційні мотиви (мотивирадості свободи, самореалізації);

· моральні мотиви (апелюютьдо почуття справедливості та порядності)

Мотиви реклами можутьбути первинними або вторинними, в залежності від критеріїв, покладених в основуїх класифікації.

До первинних мотивівреклами товарів відносяться - якість, особливості та відмінності відтоварів-конкурентів, прочність, довго тривалість, надійність, безпечність іт.д.

До вторинних мотивівреклами відноситься – якість та широта послуг, повнота асортименту товару,досвід підприємства по виробництву даної продукції, успіх на виставках,лабораторні тести по відношенню до якості товару.

Мотиви придбаннятовару покупцем:

Первинні мотивипокупки – бажання задовольнити голод та спрагу, уникнути біль та небезпеку,забезпечити добробут близьких та ін.

Вторинні мотивипокупки – прагнення до красоти та розвитку смаку, економія, надійність,культура та ін.

95. Функції реклами в залежностівід стадії життєвого циклу товару.

96. Сутність та мета реклами.

У сучасних умовахреклама є найдійовішим, найбільш широко використовуваним засобом впливу націльову аудиторію у процесі маркетингової комунікації. Реклама – це довільнаплатна форма не персональної презентації і просування товарів, послуг, ідейтощо через засоби масової інформації. Можна також визначити два основнихзавдання: по-перше, створення і підтримування високої популярності товару,по-друге, створення його бажаного іміджу на цільовому ринку. Однією з найбільшпоширених цілей реклами є поліпшення розповсюдження (продажу) товару. Рекламасприяє цьому у подвійний спосіб:

· стимулює виникнення успоживачів відповідного попиту, тобто стимулює і торгівлю до включення такихтоварів у свій асортимент, створення відповідних запасів у магазинах;

· завдяки інтенсивномурекламування торгівля, не чекаючи на появу попиту, може сама включити такийтовар у свій асортимент.

Метою реклами можебути і пробудження інтересу до товару (послуги) тієї чи іншої фірми,роз’яснення його характеристик чи особливостей.

97. Види реклами в залежності відцілей.

Класифікація реклами залежно від її цілей:

Інформативна –доводить до відома споживачів інформацію про товари, їхвиди.призначення, показники якості, особливості, принципи дії, рівень тадинамику цін на них; формує образ фірми.

Переконуюча –заохочує споживачів віддати перевагу тому чи іншому товару або його марці;змінює сприйняття споживачем властивостей товару; переконує у необхідностіздійснення покупки.

Нагадуюча – нагадуєпро товар, місце і умови його продажу та використання.

Підкріплююча –підтримує, підтверджує думку про товар після його купівлі та використанняспоживачем.

“Імідж фірми” – своєюсолідністю, якістю підкреслює статус фірми, її надійність, прогресивність,стабільність.

98. Оцінкаефективності рекламної програми.

Розрізняютьторгівельну і комунікативну ефективність рекламної компанії.

Торгівельнаефективність визначається методом оцінки збільшення обсягів продажу до і післяпроведення рекламної компанії.

Аналітичнийметод на основі кореляції витрат на рекламу і обсягами продажу.

Експертнийметод за допомогою пробних (з проведенням реклами) і контрольних (безпроведення реклами) ринків.

Оцінкакомунікативної ефективності реклами можливо отримати на основі тестуванняринку.

Ефективністьрекламної компанії, яка має на меті позаекономічні цілі визначають за допомогоютестів:

· тестна впізнання реклами;

· тестна запам’ятовування реклами;

· показникефективності витрат на рекламу порівняно з кампаніямри конкурентами.

Звичайно,ці показники розраховують на 1000 покупців, що придбали рекламний товар.

Попередняоцінка ефективності реклами завершує планування рекламної компанії. При цьомуаналізуються відповіді на такі питання:

· наскількиефективно рекламне звернення привертає увагу цільової аудиторії

· наскількиповно повідомляється про споживчі характеристики товару;

· наскількичітко викладені аргументи;

· наскількивиразні художні засоби.

Економічнаефективність реклами визначається за рекламним доходом та рекламним прибутком.

Рекламнийприбуток – різниця між рекламним доходом і витратами на рекламу.

99. Сутність та задачі стимулюваннязбуту.

Стимулюваннязбуту –це використання короткотермінових заходів, спрямованих на швидкереагування ринку у відповідь на пропонування фірмою своєї продукції. Це прямезаохочення споживачів здійснити купівлю продукту чи послуг фірми, тоді якреклама чи пропаганда лише створює імідж. Об’єктами стимулювання збуту є трицільові групи:

· покупці;

· посередники;

· продавці.

Найважливішимнапрямком стимулювання є споживачі. Основними засобами стимулювання є такі:

· зразки товарів, які пропонуються безкоштовно на пробу;

· купони — які надають право придбати товар зі знижкою;

· гарантії поверненнягрошей за придбаний товар,якщо він не відповідатиме рекламованим стандартам якості чи споживчимхарактеристикам;

· премії – товари, які пропонуються споживачам занизькою ціною або безкоштовно як подарунки за купівлю іншого товару;

· залікові талони – сертифікати, які отримує покупець приздійсненні покупки і які він може обміняти на такий самий або інший товар успеціальних магазинах;

· конкурси, лотереї,ігри –заходи, коли товарифірми пропонуються переможцям як призи;

· демонстрації товару – влаштування спеціальних експозицій;

· набори за пільговимицінами: набір-комплект –пропонується комплект товарів, до якого входять набори двох або декількохсупутніх товарів; набір за зниженою ціною – кілька однакових товарів у наборіпродають за зниженою ціною.

Іншими напрямками єстимулювання сфери торгівлі(торгівельних посередників), а також працівниківзбутового апарату фірми, тут використовуються всілякі знижки. Також,практикується видача премій, проведення змагань, конкурсів, конференційпродавців та інше. До методів стимулювання збуту належать також зустрічіфахівців у рамках галузевих асоціацій та спеціалізовані виставки.

Засоби стимулюваннязбуту мають змінити ставлення до торговой марки конкурентів. Крім того засобистимулювання збуту сприяють вирішенню інших маркетингових завдань: зменшенняторгових запасів, виведення нового товару на ринок.

100. Засоби стимулювання збуту.

. Основнимизасобами стимулювання споживачів є такі:

· зразки товарів, які пропонуються безкоштовно на пробу;

· купони-сертифікати що,розсилають поштою, розміщують в газетах чи журналах або вручають безпосередньоспоживачам і які надають право придбати товар зі знижкою;

· гарантії повернення грошейза придбаний товар, якщо він не відповідатиме рекламованим стандартам якості чиспоживчим характеристикам;

· премії – товари, якіпропонуються споживачам за низькою ціною або безкоштовно як подарунки закупівлю іншого товару;

· залікові талони –сертифікати, які отримує покупець при здійсненні покупки і які він можеобміняти на такий самий або інший товар у спеціальних магазинах;

· конкурси, лотереї, ігри–заходи, коли товари фірми пропонуються переможцям як призи;

· демонстрації товару –влаштування спеціальних експозицій;

· набори за пільговимицінами: набір-комплект – пропонується комплект товарів, до якого входять наборидвох або декількох супутніх товарів; набір за зниженою ціною – кілька однаковихтоварів у наборі продають за зниженою ціною.

До засобів стимулювання посередників належатьпропозиції, що мають заохочувати дилерів:

· у разі збільшення обсягівзакупівель дилерам надаються знижки за великий обсяг покупки;

· у разі купівлі новоготовару надаються знижки за придбання нового товару;

· якщо посередникипоповнюють асортимент товарами, які вони раніше не купували, то їм надаєтьсязалік за включення товарів до номенклатури;

· якщо дилери беруть на себеобов’язки рекламування товару, то отримують залік за рекламу;

· якщо посередник ефективнорозміщує товар на вітринах чи полицях йому надаються знижки;

· якщо посередник продаєтовар за помірною ціною йому надаються знижки;

Засобів стимулювання продавців :

· конкурси;

· премії;

· подарунки продавцям запросування товару;

· сувеніри.

101. Сутність паблік рілейшинз

Паблік рілейшнз – це тривалі зусилля спрямовані настворення і підтримку добрих відносин і взаєморозуміння між підприємством ігромодкістю.

Пропаганда є одним знайважливіших елементів маркетингової комунікації.Вона дуже важлива у сферіпослуг. Головна особливість пропаганди полягає у находженні інформації унезалежного, а тому об’єктивного джерела, робить пропаганду найдійовішою зпогляду досягнення мети маркетингової комунікації.

Інструментамипропаганди є підтримування контактів з засобами масової інформації дляперіодичного висвітлення діяльності фірми (нові товари, удосконалення),проведення презентацій, ювілейних заходів, консультування споживачів. Широковикористовуються різноманітні громадські заходи спонсорського характеру. Дляпропагування своєї діяльності фірми беруть участь у спеціальних заходах, а самеспортивних змаганнях фестивалях, виставках.

Ця діяльність складається з двох відносно самостійнихнапрямків: паблісіті і спонсорства.

Паблісіті – церозмаїті неоплачувані, некомерційні форми розповсюдження позитивної інформаціїпро підприємство та його продукцію через засоби масової інформації чибезпосередньо зі сцени.

Другим напрямком діяльності “паблік рілейшинз” єспонсорство, котру можна розглядати як систему взаємовигідних договірнихвідносин між спонсором і субсидованою стороною.

Основнимиінструментами пропаганди (Паблік рілейшнз) є:

· робота із засобами масовоїінформації;

· проведення заходів,спрямованих на роботу з громадкістю (екскурсії на підприємство, дні відкритихдверей, участь у фестивалях)

· власні публікації продіяльність фірми.

Послідовний розвиток пропагандиських зусильспричинився до появи такого поняття, як корпоративна ідентичність. Атрибутамиїї є однотипні меблі, будинки, фасади.

102. Основні засоби паблікрілейшинз.

Ця діяльність складається з двох відносно самостійнихнапрямків: паблісіті і спонсорства.

Основні засобипаблісіті:

Встановлення іпідтримання зв’язків із персоноюможе мати різні форми:

· проведення фірмоюпрес-конференцій та брифінгів, на яких обговорюються її досягнення, проблеми,перспективи;

· розсилання у засобимасової інформації прес-релізів(інформаційних повідомлень);

· написання статей профірму;

· організація інтерв’ю зкерівництвом фірми;

· публікація щорічнихофіційних звітів про діяльність фірми.

Участьпредставників фірми в роботі з’їздів, конференцій і семінарів. Це дуже престижно, зміцнює імідж фірми;

Організація фірмоюрізних заходів, що мають характер події – організація всіляких заходів наприклад ювілеїв,днів відчинених дверей.

Товарна пропаганда – популяризація певного виду товару.

Лобіювання – цілеспрямована діяльність фірми у справівпливу на органи державної влади для прийняття ними потрібних нормативних актівта створення сприятливих для неї умов функціонування.

Основні засобиспонсорства:

· спонсорство у сферікультури;

· спонсорство у сферіспорту;

· спонсорство у соціальнійсфері.

103. Основні задачі паблікрілейшинз.

1) Популяризація марочних та звичайних товарі, осіб,місць, ідей, д-сті, організацій та цілих країн;

2)Відродження (відновлення) інтересу до товарів;

3)Привертання уваги до організації або виправлення небажаного уявлення про неї;

4)Забезпечення фірмі бажаної відомості, формування уявлення про неї як проорганізацію з високою громадською відповідальністю та протидіяння поширюваннюнебажаних чуток та відомостей;

5) Притягування туристів, іноземних капіталовкладень та забезпечення міжнародноїпідтримки

104. Сутність та рольканалів розподілу в системі маркетингу.

Канали розподілу – це сукупність проміжних ланокзалучених до процесу просування продукції з метою забезпечення доступностітоварів. В якості проміжних ланок можуть виступати прості посередники, оптові іроздрібні торговці. Канали розподілу можна охарактеризувати за кількістюскладаючи його рівнів. Рівень каналу розподілу – це посередник який виконуєфункції по наближенню товару і права власності на нього кінцевому споживачеві.

Функції каналіврозподілу можна об’єднати в такі групи:

1)Функції, пов’язаніз угодами:

· закупівля продукції дляперепродажу чи для передачі споживачам;

· продаж продукції, тобтоконтактування з потенційними споживачами;

· діловий ризик за наявностіправа власності на продукцію;

2)Логістичні функції:

· створення необхідногоасортименту продукції;

· затвердження продукції, їїякості;

· сортування,комплектування;

· транспортування;

3)Обслуговуючіфункції:

· торгівельне обслуговуванняспоживачів;

· огляд, перевірка, оцінкапродукції;

· проведення маркетинговихдосліджень

· планування продукції

· визначення цін;

· надання послуг.

Розрізняють два базисних типи каналів розподілу –прямі та опосередковані. Прямі – без використання посередників –використовуються фірмами, які бажають контролювати всю свою маркетинговупрограму, підтримують тісний контакт зі споживачем, мають обмежені цільовіринки і достатні засоби для організації збуту.

Опосередковані –переміщення товарів через посередників – використовуються фірмами длязбільшення ринку збуту, нарощування обсягів продажу товарів.

Існують каналирозподілу прямого (від виробника до споживачів ) і зворотного ходу (відспоживачів до виробниквів).

105. Функції учасників каналурозподілу.

Учасникамиканалу розподілу можуть бути оптові роздрібні торгівці, агенти, брокери,джобери, дилери, дистриб’ютори, маклери та інші посередники. В число учасниківК.р. входять виробники та споживачі даного продукту. Учасники каналіврозподілу виконують наступні функції: збір та розповсюдження маркетинговоїінформації, стимулювання збуту; встановлення контактів між виробниками таспоживачами; “підгонка” продукту під вимоги споживача (сортирування, збір,упаковка); транспортування та збереження товару; створення запасів; реклама;фінансування функціонування каналу, обслуговуючі функції (торговельнеобслуговування, перевірка, оцінка продукції, консультації та ін.) та ін.

106. Рівень каналу розподілу.

Рівень каналу розподілу — це будь-який посередник, щовиконує ту чи іншу роботу для наближення товару і права власності на нього докінцевого споживача. Кількість рівнів визначає довжину каналів. Відомі такожпрямі канали або канали нульового рівня, такі конали зв’язують виробника каналіві споживача безпосередньо.

Кількість рівнівканалу розподілу визначається такими чинниками: галузевою належністю, видомтовару, характером і розмірами ринку, наявністю посередників.

Напруженість (ширина)каналу – це кількість посередників на кожному рівні каналу розподілу. Привизначені структури каналу розподілу можлива велика кількість варіантів. Длявибору якогось із них необхідна оцінка відповідних змінних. Існує великакількість змінних, які впливають на вибір структури каналу розподілу. Умовно їхможна розподілити на шість категорій:

· зміни ринку –місцезнаходження, розмір, дисперсія, поведінка споживачів;

· змінні товару – обсяг івага, сутність і швидкість просування, вартість, рівень стандартизації,технологічності та ін.;

· змінні фірми – розмір,фінансові можливості, способи управління розподілом, цілі і політика фірми;

· змінні посередників –наявність, вартість використання, види послуг що пропонуються ними;

· змінні навколишньогосередовища;

· змінні поведінки всіхсуб’єктів каналу.

107. Роль прямого тапосереднього маркетингу в маркетинговій політиці розподілу.

Прямий маркетинг – цеінтерактивна маркетингова система розподілу товарів в межах якоївикористовуються різні засоби для безпосереднього зв’язку зпотенційними споживачами з метою отримання відгуку або здійснення у будь-якомурегіоні ринку. Прямий маркетинг забезпечує комунікаційну відбірковуефективність, персоніфікацію звернення та розвиток сталих зв’язків.Використання прямого маркетингу дозволяє зменшити витрати на штатний торговийперсонал і забезпечити економію часу пов’язану з купівлею товару. Є такі напрямкипрямого маркетингу: 1) маркетинг прямого продажу; 2)маркетинг комп’ютернихмереж; 3)маркетинг відносин. Продаж без посередників здійснюється шляхом: 1)надання каталогів; 2)замовлення поштою; 3)продаж по телефону; 4)формування базиданих покупців.

Посередницькиймаркетинг – це маркетинг за участю посередників. Посередницька діяльність уканалах розподілу – це виконання спеціалізованими підприємствами, організаціямичи окремими особами спеціальних функцій щодо сприяння налагоджуванню тареалізації комерційних відносин і споживачів на товарному ринку. Основнимипринципами посередницької діяльності є: рівноправність сторін; підприємливість;оперативність та мобільність; обслуговування контрагентів; економічназаінтересованість контрагентів; комерційні засади діяльності; договірнівзаємовідносини

108. Горизонтальний та вертикальнийконфлікти в системі маркетингової політики розподілу.

Оскільки каналирозподілу складаються із кількох об’єктів, завжди наявні потенційнісуперечності між ними щодо виконуваних функцій, нарахування доходів і прибутку,асортименту продукції та послуг, прийняття рішень. Через це можуть виникатиконфлікти.

Вертикальні конфліктивиникають між різними рівнями каналів(виробник – оптовик, оптовик — роздрібнийторгівець). Причини можуть бути такі:

- “обхід” суб’єктом каналуіншого учасника і продаж або купівля ним товару самостійно;

- незгоди щодо розподілувалового прибутку між суб’єктами каналу;

- думка виробників, щоторговці не приділяють необхідної уваги їхнім товарам.

Горизонтальніконфлікти виникають між посередниками того самого рівня. Причини:

- виробник посилює своюсистему розподілу в конкретному регіоні, внаслідок чого посередники виходять зайого межі, заважаючи іншим;

- продаж різнимипосередниками однакових видів і торгових марок товарів.

109. Конфліктність та її економічнаприрода і особливості в системі розподілу.

. Между участниками одногоканала, а также между участниками разных каналов возможны и сотрудничество, иконфликты, и конкуренция.

Существует поменьшей мере 4 источника конфликтов, возникающими между участниками канала всистеме распределения. Один из них – различие экономических целей. Стремление кмаксимизации краткосрочной прибыли иногда побуждает лидера канала расцениватьвзаимоотношение с другими звеньями как игру с нулевой суммой – иначе говоря,«мой выигрыш – это ваш проигрыш, и наоборот».

Другойисточник конфликтов в системе распределения связан с тем, что лидер канала иногдаконкурирует со своими посредниками, выполняя за них функцию распределения.

Третийисточник конфликта – несовпадение общенационального и локального интересовбольшинства посредников. Израсходовав миллионы на создание и рекламу товара,производители хотят быть уверенными в том, что посредники будут демонстрироватьумение торговать и отводить товару достаточно места в торговом зале, поэтомупроизводитель часто пытается контролировать работу магазина, чтобы обеспечитьтовару необходимую поддержку. Со своей стороны, розничные оптовые торговцычасто продают многие другие товары, помимо ассортимента данного производителя.Их скорее интересуют местные условия конкуренции, влияющие на продажи магазина,нежели потенциал товара производителя в общенациональном масштабе.

Четвертыйисточник конфликтов – недовольство посредников – независимых бизнесменов –контролем над их работой со стороны лидера канала распределения.

Вообщеговоря, конфликты в каналах распределения продукции производственногоназначения менее остры, чем в сфере потребительских товаров, посколькупромышленные фирмы не прибегают к услугам розничных магазинов, а большинствоназванных конфликтов возникает между производителем и розничным торговцем

110. Вертикальна маркетинговасистема та її основні типи.

Вертикальнімаркетингові системи :

1.Корпоративні вертикальнімаркетингові системи складаються із суб’єктів, які належать якійсь одній фірмі.Такі системи дозволяють ефективно конкурувати з іншими системами розподілу,швидко пристосовуватись до умов ринку, економити витрати на виробництво тазбут, зменшувати кількість конфліктів у каналах розподілу. Недоліками системи єнеобхідність утримання великої кількості службовців і складнощі контролюваннязапасів.

2.Адміністративнокеровані м.в.с.координують свою діяльність завдяки силі і волі одного зучасників каналу розподілу, саме це дає можливість контролювати ресурси,економити час, добирати спеціалістів, зменшувати кількість конфліктів,використовувати результати досліджень.

3.Договірні м.в.с.-це об’єднання, де взаємовідносини суб’єктів формуються у відповідних контрактах. Існує три типи таких систем:

- добровільно створенісистеми роздрібних торгівців під егідою оптовиків;

- кооперативи роздрібнихторгівців;

- франчайзинговіорганізації.

111. Горизонтальна маркетинговасистема.

Це фірми які готовіоб’єднувати зусилля в сумісному освоєнні відкриваючихся маркетинговихможливостей. У окремої фірми недостатньо капіталу або технічних знань,виробничих потужностей або інших ресурсів для діяльності відокремлено, або вонабоїться ризикувати, або вбачає в об’єднані зусиль з іншою фірмою велику користьдля себе. Фірми можуть співробітничати на тимчасовій чи постійній основі, абоможуть створити сумісну компанію.

112. Франчайзінг

Франчайзинг –вертикальна, договірна маркетингова система збуту товарів. Передбачає тривалідоговірні відносини за якими одна фірма надає іншій право на ведення торговогобізнесу на обмеженій території за умов дотримання встановлених правил і підвизначеною маркою, при цьому покупець такої льготи – сплачує певну суму +відсоток від продажу і отримує право на використання торгової марки і постійнупідтримку.

Розрізняють наступнітипи франчайзинга, які пов’язують на льотних умовах:

· виробника і роздрібноготоргівця;

· оптовика і роздрібного торгівця;

· роздрібних торгівців міжсобою.

113. Сутність і зміст маркетинговоїполітики товарного руху.

Маркетингова п-карозподілу — це діяльність фірми щодо планування, реалізації та контролюфізичного переміщення товарів від місць їх в-ва до місць продажу чивикористання з метою задоволення попиту й отримання відповідного зиску. Ключовий момент М.П.Т.Р. це вибір та конструюванняканалів розподілу. Основна мета збут. Політики – організація збутової мережідля ефективного продажу виготовленої продукції. Комплекс маркетингових заходів,спрямованих на реалізацію цієї мети, вкл-є визначення: стратегії збутовоїполітики, методів товароруху, типів та числа рівнів каналів товароруху, шириниканалу товароруху, рівня інтенсивності каналу товароруху, системи керівництваканалами збуту. Плануючи збутову політику, необхідно вибрати стратегію збутовоїп-ки- як саме має бути організована система збуту: через власну або дилерськумережу, через які типи торгових посередників слід здійснювати товарорух

114. Методи збуту товарів.

Плануючи збутову політику, керівництво обираєстратегію збутової політики, тобто, як саме має бути організована системазбуту: через власну чи дилерську мережу, через які типи торгових посередниківслід здійснювати товарорух. Існують три основні методи збуту:

1.Прямий – виробник безпосередньо збуває продукціюпокупцям,

2.Побічний – збут організовано через незалежнихпосередників,

3.Комбінований – через організацію із спільнимкапіталом фірми-виробника і незалежної фірми.

Більшість укр. підприємств використовують прямийметод, але світова практика свідчить, що це не перспективно, тому що гарантомефективності збуту є прфесіоналізм посередників. Метод реалізації підп-ом своєїпродукції залежить від виду виробу та специфіки господарської діяльності в даномурегіоні.

115. Прямий збут: сутність та умовизастосування.

Прямий збут(каналипрямого М.)- це коли збутову діяльність здійснює безпосередньо виробник черезсвої збутові підрозділи (збутові фідії і збутові контори). Збутові філіїрозміщують у містах де зосереджені численні споживачі даної прод-ії. Вони маютьскладські приміщення для зберігання значних товарних запасів, а токож сис-мусервісного обслуговування, якщо це зкмовлене типом ринку івидом товару. Збутовіконтори під-в фізичних операцій з товаром не виконують, як звичайно, мають лишеїх взірці. Їх завдання- встановлення контактів із спожив-ми, рекламнадіяльність, збирання замовлень тощо. Використання прямого збуту доцільнеколи:1)фін.можливості дають змогу створити власну збутову сис-му, 2)обсягиреалізації достатні для покриття на витрати від прямого М. 3)споживачігеографічно сконцентровані, 4)товар технічно складний, потребує спец-го монтажута налагодження. Переваги: повний контроль над веденням збутовихоперацій, збутовий персонал під-ва займається реалізацією лише його виробів,кваліфіковані фахівці можуть забезпечити експертну консультацію, технічнудопомогу в опануванні складної техніки.

116. Непрямий збут: сутність таумови застосування.

Непрямийзбут відбувається із залученнямторговельних посередників різних типів. Вбільшості випадків це підвищує ефективність збутових відносин, так як високийпрофесіоналізм посередника дозволяє прискорити окупність витрат і оборотністьзасобів, сворює зручності для кінцевих покупців, економить кошти і час наменшій кіл-ті ділових відносин.

Непрямий збутвідбувається за допомогою: 1.Залежні оптові посередники- вони не беруть на себеправо власності на товар, на приймають самостійних рішень щодо цін, умовпродажу, діють суто в встановлених иежах.сюди входять брокери(зводятьспоживачів із продавцем, його послуги оплачує та сторона, що залучає), агентивиробника(збутові операції від імені і за рахунок виробника),збутовіагенти (відповідають за М. усієї прод-ії виробника), комісіонери(товарипродають за джоговором від свого імені за рахунок емітента).2.Незалежні оптовіпосередники. Поділяюдться на: оптовики з повним циклом обслугов-ня -надаютьшироке коло послуг: дистриб'ютори (торгівля від свого імені, угоди як зпокупцями так і з продавцями),і з обмеженим циклом обслуговування:оптовики-комівояжери (обмежений асортимент)

Оптовики-організатори(організовують поставку замовленого товару ) 3.Роздрібна торгівля:ділер(незалежний підприємець, купує техніку, зберігає її марку і забезпечуєгарантії, сервіс), позамагазинна роздрібна торгівля (торгові автомати, торгівляна рознос), магазини розбрібної торгівлі(універмаги, супермаркети тощо).

117. Канал збуту та йогохарактористики.

Канали збуту (каналирозподілу) – сукупність підприємств, організацій чи окремих осіб, включенихпроцес доведення продуктів до споживача. К.з. визначає шлях, по якому товарирухаються від виробників до споживачів. Учасниками к.з. можуть бути оптові тароздрібні торгівці, агенти, брокери, джоббери, дилери, дистриб’ютори, маклерита інші посередники. К.з. можна охарактеризувати кількістю рівнів каналів. Вбудь-якому К.з. циркулюють потоки фізичних потоків, прав власності на них,платежів, інформацій; існують свої методи просування продукту. З організаційноїточки зору виділяють К.з. звичайні, які включають у свій склад незалежніорганізації, котрі не мають явно виражених лідируючих позицій і схильні доконфліктів. Функціонування К.з. припускає організацію відбору учасників каналу,розробку системи стимулювання та оцінки ефективності їх труда. Для встановленнядовгострокових контактів з посередниками створюють спеціальний підрозділ,котрий займається виявленням нужд посередників та розробкою програм надання їмдопомоги. Вибір К.з. прямим образом впливає на товарорух.

118. Різновиди збуту зарівнем інтенсивності.

Традиційно існували три методи реалізації виробів:

1. Інтенсивний– передбачає розміщення та реалізаціювиробів на будь-якому підприємстві роздрібної торгівлі, котре готове цимзайматися.

2. Екслюзивий або розподіл на правах винятковості –вибір одного торгового посередника в даному географічному регіоні.

3. Селективний –підприємство- виробник укладає угоду з двома або більше органіаціямироздрібної торгівлі, яким надаєтья виключне право реалізовувати продукцію втому чи іншому регіоні.

119. Інтенсивний збут:сутність та умови застосування.

Інтенсивний збут–передбачає розміщення та реалізацію виробів через будь-яке підприємствороздрібної торгівлі, котре готове цим займатися. Підприємство виграє завдякиекономії на масштабах виробництва, випускаючи доступну для багатьох споживачівпродукцію великими серіями. Інтенсивний розподіл має свої недоліки. Навряд чивиробник може розраховувати на збільшення обсягів збуту через посередників.Підприємство повинне самостійно рекламувати свою продукцію на ринку.

120. Селективний збут: сутність таумови застосування.

Підприємство виробникукладає угоду з двома або більше організаціями роздрібної торгівлі, котрим інадається виняткове право реалізувати продукцію підприємства у тому чи іншомурегіоні. Метод використовується у великих містах, де є значний за ємністюринок, а організація високого рівня обслуговування потребує участі декількохторгівельних підприємств.

121. Ексклюзивний збут: сутність таумови застосування.

Полягає у виборіякогось одного торгового посередника у даному географічному регіоні. Найчастішейдеться про надання йому виняткового права на реалізацію продукції підприємствау даному регіоні. Фірма посередник набуває статусу “уповноваженого ділера” підприємствавиробника. При розподілі на правах винятковості підприємство виробник можерозраховувати на підтримку з боку торгових посередників у справі просуваннясвоєї продукції. Отримавши від виробника виняткове право на реалізацію йоговиробів, торговий посередник сам докладає зусиль до підвищення якості реклами,намагається привернути увагу споживачів.

122. Різновиди каналів збуту взалежності від довжини.

Довжина каналу збуту – це кількістьрівнів каналу товароруху, тобто к-сть ланцюжків товару від виробника доспоживача.

1. “виробник”-“споживач” – каналнульового рівня, відсутність посередницької ланки

2. Однорівневий канал – включаєодного посер-ка “виробник”- “роздрібний торговець”-“споживач”

3. Дворівневий канал– 2посередники, “виробник”-“оптовик”-“роздр. торговець”-“споживач”.

4. Трирівневийканал–“виробник”-“брокер”-“оптовий торговець”-“роздр.торг”-“спож

123. Корпоративна маркетинговазбутова система.

124. Керована маркетинговавертикальна збутова система.

125. Фактори, які впливають на вибірканалу розподілу.

1. Особливості споживачів– їх чисельність, рівеньдоходів, онцентрація, вартість середньої разової покупки, бажані години роботимагазинів.

2. Можливості фірми– масштаби в-ва, фінансове становище,конкурентноздатність.

3. Характеристика товару– ціна, сезонність попиту, вимогидо технічного обслуговування, терміни зберігання.

4. Збутова політика конкурентів.

5. Особливості ринку– ємність, звичаї населення, торговапрактика, щільність розміщення споживачів.

6. Порівняння вартостей різних варіантів збуту.

еще рефераты

Еще работы по маркетингу

Реферат по маркетингу

Мнение россиян о рекламе с участием детей

31 Августа 2013

Реферат по маркетингу

Многоуровневый маркетинг

31 Августа 2013

Реферат по маркетингу

Многоуровневый сетевой маркетинг

31 Августа 2013

Реферат по маркетингу

Мобильный маркетинг

31 Августа 2013