Реферат: Валяне взуття

Міністерствоосвіти і науки України

Львівськийінститут економіки і туризму


РЕФЕРАТ

Натему:

 

ВАЛЯНЕВЗУТТЯ:

СИРОВИННІМАТЕРІАЛИ, ВИРОБНИЦТВО,

АСОРТИМЕНТ

Підготував:

Студентгрупи ТЕМ-04

ОлексинНазар

Володимирович

Львів2007


ПЛАН

1.  Сировина длявиготовлення валяного взуття.

2.  Технологіявиготовлення взуття.

3.  Асортиментваляного взуття.

4.  Контрольякості взуття.

5.  Маркування,пакування і зберігання взуття.


1.  Сировинадля виготовлення валяного взуття.

Валяне взуття –це одношарова конструкція переважно у формі чобіт, сформована в процесі валянняз волокон шерсті. Повстеподібна структура стінок взуття створюється за рахуноквзаємного переплетення і зчеплення волокон, пов’язаних між собою силами тертя.

Головна функціяваляного взуття – захист ніг від низьких температур, а для виробничого взуття –від високих температур навколишнього середовища. Низька теплопровідність взуттязабезпечується пористою структурою його стінок. Для захисту від вологи іпередчасного зношування використовуються калоші або низ чобіт обгумовується.Ергономічні й естетичні властивості цього взуття недостатні. Теплозахистівластивості залежать від товщини і густини стінок, волокнистого складу, вмістувологи.

Залежно відскладу суміші вовни взуття розподіляється на грубошерстне, напівгрубошерстне іфетрове. Грубошерстне взуття використовується з різною товщиною стінок –обважнене, середнє і тонке.

Обважнене валяневзуття має найвищі теплозахисні властивості і призначене для носіння принизьких температурах і незначній рухливості протягом тривалого періоду часу. Середнєваляне взуття має нижчі теплозахисні властивості, меншу товщину стінок і масу,призначене для захисту від помірного холоду. Тонке взуття носять з калошами підчас невеликих морозів. Фетрове взуття відноситься до напівгрубошерстного звмістом козячого пуху, носиться з калошами.

Для виготовленняваляного взуття використовується овеча натуральна вовна різної тонини, вовназаводська, хутряна, відновлена та ін. Овеча натуральна вовна розподіляється затониною па тонку, напівтонку, напівгрубу і грубу. Груба і напівгрубанеоднорідна вовна буває пояркова, весняного і осіннього стриження.

Пояркову вовнуотримують при першому стриженні ягнят. Вона м'яка і шовковиста, містить меншежиропоту і забруднень, косиці і волос мають конічну форму, волокна легковідокремлюються одне від одного. Валкоспроможність 5-8 балів.

Вовна весняного стриження має з'єднані між собою косиці, зні­маєтьсяу вигляді руна, має значну кількість пухових волос і сторонніх домішок, більшудовжину, деяку зваляність. Валкоспроможність 3-6 балів.

Вовна осіннього стриження знімається пасмами (не утворюєруна). Вона не зваляна, має менше пухових волос і жиропоту. Валко­спроможність8-9 балів.

Козячий пух отримують весною вичісуванням кіз пухових порід.Він м'який, тонкий (15-19 мкм), легкий має достатню валкоспроможність –          4бали.

Заводську вовнуотримують при знешерстюванні шкір під час підготовчих процесів вичинюванняшкіри. Коров'яча заводська вовна має середню довжину 20 мм,  валкоспроможність3-7 балів, овеча – 3-4,5 балів.

Хутряну вовнуотримують при стриженні хутряних і шубних ов­чин, які мають зайву довжинуволосяного покриву. Вона розподі­ляється за тониною і довжиною (від 10 до 35 ммі більше). З недоброякісних овчин знімають усю вовну довжиною від 13 до 70 мм.Валко­спроможність хутряної вовни залежить від групи порід і знаходиться вмежах 2-6 балів.

Відновлена шерстьотримується при переробці шерстяної і напівшерстяної сировини ношених виробів,суконних, камвольних і трикотажних клаптів та обрізків. Довжина волокон 15-35мм, валкоспроможність 1,5-2,5 балів.

Використовуються також відходи шерстяної промисловості –чистошерстяні пачоси гребінні, кардні випади, валкоспроможністю 1,5-4 бали.

Склад суміші волокон для кожного виду взуття нормується від­повідниминормативними документами. Для виготовлення грубо­шерстного взуттявикористовується натуральна груба вовна, у тому числі осіннього стриження іпояркова 65 % маси натуральної вовни, заводська овеча і коров'яча, вовнавідновлена.

Напівгрубошерстні чоботи виготовляють з вовни напівгрубої,хутряної, гребінних пачосів. У суміші фетрових чобіт ті самі компо­ненти, алечастина напівгрубої вовни (14 %) замінюється чесаним козячим пухом.

Залежновід наявності сировини та її якості дозволяється деяка заміна видів шерсті.Основним показником суміші є валкоспроможність. Із суміші з недостатньоювалкоспроможністю неможливо виготовити щільне взуття доброї якості. Суміш здоброю валкоспроможністю оцінюється в 5,5 балів і вище, а з низькою –  менше 4,5балів. З урахуванням цих оцінок складається і контролюється суміш шерсті.

Валкоспроможністьвовни зумовлена її будовою і властивостями –  лускатим шаром, звивистістю,пружністю, спроможністю до звивання, переплутування, пресування в процесіваляння. Найкраще звалюється тонка і звивиста вовна.  Для виготовлення валянихчобіт найбільш придатна вовна довжиною не більше 55 мм у суміші з короткимиволокнами.

 

2.  Технологія виготовлення взуття.

Взуттявиготовляється за технологією і зразками, затвердженими в установленомупорядку. Технологія включає такі основні процеси і операції: підготовкасировини, складання суміші, змішу­вання, чесання, формування волокнистогонапівфабрикату, виготовлення і попереднє ущільнення основи, валяння, фарбуванняі сушіння, сухе опоряджування взуття, сортування і підбір пар, обрізання халяв.

Під час підготовки сировини з вовни видаляють жиропіт, рос­линніта мінеральні домішки, волокна розпушуються на щипальних і тіпальних машинах.Підібрані за рецептурою складові частини суміші перемішуються на пневматичнихустановках. Перед змішуванням суміш обробляють масляними емульсіями. Післязмішування суміш повинна бути однорідною з рівномірним поділом волокон кожногокомпонента по всій масі суміші, без жмутиків і мушок, закочування і «загорошування»жмутиків волокон.

Упроцесі чесання суміші на кардочесальній машині досягається подальшерозпушування жмутиків на окремі волокна, видалення до­мішок, формування тонкихволокнистих шарів і отримання напів­фабрикату, з якого формується волокнистий напівфабрикатвиробів. Отриманий прочіс складається з індивідуальних волокон, пов'язаних міжсобою силами тертя і зчеплення з різним розташуванням одне відносно одного.

Формування волокнистого напівфабрикату валяного взуттяздійснюється з допомогою конусно-навивальних кареток, агрегованих з чесальноюмашиною. Навивальне пристосування може бути з простими патронами у виглядізрізаного конуса або з фігурними патро­нами, що мають форму двох конічнихбарабанів – більшого для нави­вання халяви і меншого для навивання голівкичобіт, з'єднаних вузь­кими кінцями. На патрони надягають полотняні чохли длязапобігання пошкодженню напівфабрикатів і зрощенню стінок на перших етапахзвалювання основи.

Розміриотриманої основи повинні бути більшими за розміри готового взуття у 2,5 раза задовжиною і шириною верху халяви і в 2 рази за довжиною голівки і шириною низухаляви. Шерсть розподі­ляють по поверхні основи шаром різної товщини: найбільша– товщи­на голівки, найменша  –  верхня ділянка халяви.

Розрізняють операції звалювання і валки.

Звалювання — це об­робка напівфабрикатутертям і тиском при одночасній дії тепла і во­логи з метою початковогозближення і переплутування волокон. При цьому зменшується переважно товщинанапівфабрикату.

Валка – обробка напівфабрикату тертям,ударом або тиском з одночасною дією тепла, вологи і хімічних реагентів з метоюподаль­шого зближення і взаємного переплутування волокон, що досягаєтьсязавдяки їх спроможності до пресування і петлювання. Вироби скоро­чуються у всіхнапрямах, особливо за площею, набувають необхідної густини і міцностіструктури.

Виготовлення і звалювання основи включає такі операції: почат­ковеущільнення (притирання) конусів, попереднє ущільнення і обги­нання,виготовлення і ущільнення пластів, зрощування і ущільнення основи. Конусиущільнюють на притиральних і плитних звалюваль­них машинах, які мають нижнюнерухому чавунну плиту, що підігрі­вається, і верхню дерев'яну плиту, якійнадається зворотно-поступальний рух у горизонтальній площині. Після ущільненнятовщина стінок конуса різко зменшується, з волокон формується м'яка повсть.

Для формування голівки чобота надривають протилежні стінкинижнього кінця конуса, надривають шар вовни з загнутих пругів, на­тягують пругиодин на одного. Для кращого зрощення пругів між ни­ми прокладають тонкий шарчесаної вовни підвищеної валкоспроможності. Після цього напівфабрикатущільнюють на плитній машині і з нього виймають чохол.

Конус містить приблизно 2/3 необхідної для виготовлення чобо­тавовни. Решту вовни накладають вручну при зарощуванні основи окремо виготовленимпластом для потовщення голівки, п'ятки і пі­дошви.

Ущільнення основи проводиться в кілька етапів на різномуустаткуванні, робочими органами якого можуть бути металеві напівформи, щорухаються по колу назустріч одна одній. Основа підігріва­ється і зволожується.Кінцеве ущільнення проводиться на барабанних катальних машинах. Основузагортають у полотно у вигляді рулона і підігрівають. Рулон обробляєтьсязатиснутим між верхнім і двома нижніми барабанами. Верхній барабан обертаєтьсята рахунок тертя об рулон. Густина основи після звалювання становить 0,15-0,17г/см3. Між окремими періодами і після попереднього ущільненняоснова розправляється на спеціальних верстатах.

Перед валянням або в процесі валяння і фарбування основу просочуютьрозчином сірчаної кислоти концентрацією 2,5-4,5 % залежно від валкоспроможностісуміші. Набубнявіння кератину вовни у кислому середовищі приводить дорозкривання лусочок, збільшення сил тертя між волокнами і прискорює процесваляння. Під час просочування у барабанах основа ущільнюється до густини0,24-0,25 г/см3.

Валяння проводиться у молотових машинах, переважнодвомолотових горизонтального бою. Молоти по черзі наносять удари по об­роблюваномунапівфабрикату. Валяння проходить чотири періоди. Після першого періоду(тривалістю 5 хв) основа розправляється на ричажному розтягувальному верстаті,а після наступних і на ролико­вій розтягувальній машині для розправляння впоздовжньому напрямі. Тривалість наступних періодів подвоюється, температурапоступово підвищується з 30 до 60-70 °С. Загальна тривалість валяння 1,5 год.Густина стінок взуття в процесі валяння досягає приблизно 0,4 г/см3.

Фарбують взуття найчастіше кислотними і прямими барвниками здодаванням сірчаної кислоти у фарбувальних апаратах двофазним способом післядругого й останнього періодів валяння при температурі відповідно 60 і 100 °С.

Необхідні розміри й об'ємну форму надають взуттюнасаджуванням на форми-копили і висушуванням при підвищеній  температурі.Стабільність розмірів і форми залежить від величини розтягування взуття принасаджуванні й температурі сушіння: чим більше витя­гування, тим більшою будеусадка при повторному намоканні взуття.

Перед насаджуванням взуття підігрівають гострою пароютемпературою 90-100 °С. Фіксування структури і форми взуття досягаєтьсясушінням до вмісту вологи 8-10 % і ще більшою мірою додатковою і тепловоюобробкою – декатируванням.

Сухе опоряджування взуття включає такі операції: опоряджу­ванняповерхні, знепилювання, визначення розміру, підбір у пари, обрізання халяв,зшивання півпар, маркування.

Поверхня чобіт, що випускаються без ворсу, обробляєтьсяабразивними інструментами на верстатах або обпалюванням у камерах. Пилвидаляється щітками і пилососом. Дефекти перед обпалюванням видаляютьсяшліфуванням. Видалення ворсу обпалюванням дозволяє отримати взуття з меншоюгустиною стінок, що підвищує теплоза­хисні властивості. З внутрішньої поверхніхаляв фетрового і напівгрубошерстного взуття ворс видаляється абразивнимиваликами, а знепилювання – пилососом з конічною щіткою.

У взутті з ворсом останній начісують голчастою стрічкою післяусунення нерівностей шліфуванням.

Розмір взуття визначають за довжиною внутрішнього слідуслідомірами різного типу. Взуття сортують за розмірами і згідно з вимо­гамистандарту. На кожен чобіт ставлять клеймо з означенням розміру і сорту.Розсортоване взуття підбирають у пари, споріднені за всіма ознаками. Паривзуття надходять на обрізування верхнього краю халяви дисковим ножем. Чоботиобрізують по прямій лінії так, щоб передня частина була вища від задньої на10-20 мм, а потім зшивають попарно у середній частині верху халяви міцниминитками.

Валяне взуття може виготовлятися з гумовими деталями низу дляпідвищення захисних властивостей і зносостійкості, але при цьому збільшується масаі жорсткість на згинання. Призначене для кріплення деталей низу (обгумовування)взуття повинно формуватися на асиметричних (правому і лівому) копилах, матиоднакову форму, товщину стінок, внутрішні й зовнішні розміри на ділянкахобгумовування. Деталі низу можуть кріпитися методами пресової або котловоївулка­нізації і клейовим.

Для пресової вулканізації слід взуття калібрують так:зрізають потовщення в носковій і п'ятковій частинах, щоб досягти необхіднутовщину стінок і довжину сліду. Операція виконується на напівавто­матах зввігнутими абразивними колами. Деталі отримують з каліброваних пластин гуми навирубних пресах (підошви і каблуки) і спе­ціальних верстатах (обсоюзки).

Для формування деталей низу чобіт надягають на осердяпрес-форми, накладають підошву і каблук, дерев'яні або повстяні вкладнікаблука, а за периметром – смужку обсоюзки. Осердя з взуттям вводиться в секціюпреса, пуансон і напівматриці формують деталі. При відповідному температурномурежимі під тиском проводиться вулка­нізація гуми. Випресовки зрізаютьспеціальним ножем.

У разі котлової вулканізації на голівку взуття з допомогоюспеціального пристосування кольоровим олівцем наноситься котурна лінія – верхнямежа накладання обсоюзки. За лінією контура нано­ситься густий клей з натуральногокаучуку або клейової суміші з гуми. Після висушування клейової плівки іосвіжування рідким клеєм за контурною лінією накладають обсоюзку й обкатуютьзубчастим роли­ком. На неходову поверхню підошви і край обсоюзки по сліду нано­сятьрідкий клей, накладають і притискають підошву. Гумовий низ лакують калошнимлаком. Взуття вулканізують у котлах гарячим по­вітрям під тиском.

Взуття, обгумоване клейовим методом, виготовляють без обсо­юзкиз підошвою і каблуком із пористої гуми. Деталі приклеюють на пресах наїритовимклеєм. Уріз деталей фрезерують. За формою сліду взуття може бути асиметричне ісиметричне.

3.  Асортимент валяного взуття.

Основну частку випуску займає взуття з грубої овечої вовни зрізними домішками. Стандарт на грубошерстне валяне взуття передба­чає доситьширокий асортимент залежно від волокнистого складу. Деякі артикули взуття зпокращеної суміші вовни можуть містити: 15-40 % козячого пуху (жіночі, шкільніі дошкільні чоботи «Зимушка», дошкільні «Малюк»); 20 %пачосу гребінного чистошерстяного (шкільні і дошкільні «Ведмедик»,«Оленятко», «Веселка» і дошкільні «Малюк») порядз вмістом 60-80 % натуральної грубої вовни.

За статево-віковим призначенням взуття виготовляється чоло­віче(розмірів 26-35), жіноче (23-27), шкільне (20-23) і дошкільне ( 13-19). Розмірозначає довжину сліду всередині взуття в сантиметрах.

За товщиною стінок і масою взуття виготовляється обважнене(чоловіче і жіноче), середнє (чоловіче, жіноче і шкільне) та тонке (усіх груп).Види побутового взуття – чоботи, чобітки і панчохи для носіння в чоботях;виробничого для металургійних і машинобудівних підприємств – чоботи і калоші(заввишки 130-250 мм).

За кольором взуття випускається натуральне, фарбоване, нату­ральнебіле з вкрапленням темних плям (шкільне і дошкільне «Оле­нятко»),кольорове, фарбоване у волокні (дошкільне «Веселка»).

За характером обробки поверхні взуття може бути з ворсом йбез нього, за формою сліду –  симетричне і асиметричне. Напівгрубошерстневзуття за призначенням аналогічне грубошерстому.

Фетрове взуття тонке і м'яке, має нижчі теплозахисні власти­вості.Виготовляються фарбовані і нефарбовані чоловічі чоботи (роз­мір 25-32) знормальними, видовженими і розширеними халявами, жіночі чобітки різної висоти,шкільні і дошкільні чоботи. Взуття може мати оздоблення халяв стрічкою,тасьмою, аплікацією, штучною шкірою, штучним хутром, різною фурнітурою.

 

4.  Контроль якості взуття.

Взуття повинно виготовлятися відповідно до вимог норматив­нихдокументів (державних і галузевих стандартів), за технологічним режимом,зразками-еталонами і технічним описом, затвердженим в установленому порядку.Внутрішні розміри і форма повинні відпові­дати симетричним або асиметричниммеханічним копилам. Взуття має бути парним за розмірами, формою, густиною,товщиною стінок, опоряджуванням і кольором. Зовнішня і внутрішня поверхніповинні бути очищені від подрібнених волокон шерсті і пилу. Міцність фарбуванняповинна відповідати зразкам-еталонам.

Стандартами нормуються лінійні розміри, маса пари взуття, тов­щинана окремих ділянках, вологість, густина (ступінь ущільнення на ділянці халяви),масова частка вільної сірчаної кислоти, зсідання після замочування.

Основними лінійними розмірами взуття є довжина сліду все­редині,периметр обхвату в пучках і косому підйомі (через п'ятку), висота (рис. 1).Товщина стінок нормується вгорі халяви, на ділянках задника, голівки (щічок) іпідошви.

За відсутності слідоміру довжину внутрішнього сліду можна ви­значитияк різницю між довжиною зовнішнього сліду і товщиною сті­нок у носковій іп'ятковій частинах. Лінійні розміри вимірюють металевою лінійкою, рулеткою,вимірювальною стрічкою. Товщину визначають проколюванням стінок голкою аботонким шилом за різницею між загальною довжиною голки і тією частиною, щовиступає над стінкою взуття. Товщина вгорі халяви вимірюється товщиноміром.

                                   />

Рис. 1. Місця контролю лінійнихрозмірів і товщини стінок валяних чобіт:

За перетином ВГ– периметр обхвату в пучках; АБ – периметр обхвату вгорі халяви; ДЕ– периметр внизу халяви. 1 – товщина задника; 2,3 –товщина підошви; 4,6 – товщина голівки (щічок); 5 – товщинахаляви вгорі.

Вологість   визначається   методом   висушування  подрібненого зразка до постійної маси.

Густина стінок визначається на зразках розміром 50x50 або40x20 мм (у дитячому взутті), вирізаних з халяви на відстані 5 см нижче лініїобрізування. Лінійні розміри зразків вимірюють штангенциркулем, а товщинутовщиноміром. Густина зразка (г/см3 ) розра­ховується як відношенняйого маси при нормованій вологості (13 %) до об'єму. Густина стінокгрубошерстного взуття залежить від статево-вікового призначення і артикула,нормується в межах 0,34-0,41 г/см3, напівгрубошерстного – 0,38-0,40,фетрового – 0,38-0,45 г/см3.

Вміст вільної сірчаної кислоти визначається титруванням роз­чиномлугу водної витяжки висушеного до постійної маси подріб­неного зразка. Норма –не більше 0,7 %.

Міцність фарбування до сухого тертя визначається за мето­дикою,передбаченою для текстильних матеріалів. Візуально показник можна перевірититертям білою бавовняною тканиною по внутрішній поверхні халяви. Зсідання післязамочування визначається за показ­никами зменшення лінійних розмірів: довжинивнутрішнього сліду, периметрів обхвату в пучках, вгорі і внизу халяви. Взуттязважують, у місцях вимірювання наносять лінії кольоровою крейдою, замочують уводі протягом години, витримують на стележах 30-40 хв, сушать при температурі50-60 °С до попередньої маси й обмірюють по нанесених лініях. Різниця міжпопередніми показниками і розмірами після вису­шування, віднесена до попередніхрозмірів, характеризує величину усадки. За нормами стандарту усадкагрубошерстних чобіт не повинна перевищувати за довжиною сліду –  4 %,периметром у пучках – 3, внизу халяви – 6, вгорі халяви – 10 %.

Під час оцінювання лінійних розмірів, маси взуття і товщинистінок враховуються допустимі відхилення в більшу і меншу сторони, а такожрізниця в лінійних розмірах між півпарами.

Для чобіт з гумовим низом додатково нормуються товщина іміцність кріплення гумових деталей. Товщина підошви, залежно відстатево-вікового призначення взуття, коливається в таких межах: при пресовійвулканізації – 3-7 мм, котловій вулканізації – 2-2,3, клейо­вому – 5-10,обсоюзки 0,6 мм. Нормується також висота обсоюзки (7-15 мм). Міцність кріпленняпідошви методом пресової вулканізації становить – 24-26 Н/см, котловоївулканізації – 12, клейовим мето­дом – 25 Н/см. Міцність кріплення обсоюзки припресовій вулканізації – 19, котловій – 11 Н/см. Міцність кріплення гумовихдеталей визначається за стандартами на шкіряне взуття.

Дефекти взуття виявляються зовнішнім оглядом. У взутті не до­пускаються:місцеве розшарування з внутрішнього і зовнішнього бо­ків, потовщення іпотоншення з різкою зміною товщини вище допус­ків стандарту, механічніпошкодження і відшарування гумових деталей.

У процесі сортування взуття з поділом на два сорти врахо­вуютьсятакі дефекти з обмеженням площі, висоти, товщини або гли­бини:    дрібні   частики    реп'яхів,    нитки    і    рослинні    домішки    з обмеженнямглибини вкраплення; місцеві западини всередині взуття; плями та помарки; рубці,заломи та сліди їх зачищення на поверхні взуття; сліди від зачищення просічки;затиски на підйоми всередині взуття; жолобки на підошві і голівці; зачищенірубці на ходовій по­верхні; плямистість зовнішньої поверхні від сировинирізного кольору і нерівномірного пофарбування; вм'ятини, недопресування тапошкод­ження лакової плівки, раковини на поверхні гумових деталей, різниця увисоті каблуків і обсоюзок в одній парі.

Для оцінювання потовщення, потоншення, слідів від рубців ізаломів враховуються допустимі відхилення від норм товщини на відпо­віднихділянках взуття.

Сорт пари взуття визначається за гіршою півпарою.

5.  Маркування, пакування і зберігання взуття.

До кожної пари грубошерстного взуття прикріплюється товар­нийярлик з позначеннями: назви підприємства-виготовлювача, артикула, розміру,штампа ВТК, сорту, року виготовлення, номера стан­дарту. Ярлик заповнюєтьсядрукуванням. Додатково па підошві кож­ної півпари проставляється розмір і сорт,допускається маркування товарного знака. У взутті із звичайної суміші шерстідопускається маркування всіх означень па підошовній частині кожної півпари. Мар­куванняфарбами повинно бути чітким. У взутті з гумовим низом мар­кування наноситься папідошву кожної півпари відбитком, штемпелем або наклеюванням товарного ярлика.

Для транспортування взуття пакується у мішки, дерев'яні абокартонні ящики. Маса пакувального місця не повинна перевищувати 50 кг.

Кожна пара дитячого взуття повинна пакуватися в картонну ко­робкуабо пакет з поліетиленової плівки. Кожна пара чобітків з гумо­вим низомпакується в картонну коробку, поліетиленовий пакет або обгортковий папір.

На кожне вантажне місце наклеюється пакувальний ярлик з по­значеннямнеобхідних реквізитів. Аналогічний ярлик вкладається все­редину вантажногомісця.

Взуття транспортується всіма видами транспорту в закритихтранспортних засобах і в універсальних контейнерах.

Взуття повинно зберігатися в сухих провітрюваних приміщен­нях.Висота штабелів не повинна перевищувати 1,5 м, а у дерев'яних ящиках – до 1.8м; відстань штабеля від підлоги – 0,2 м.

Взуття з гумовим низом зберігається при температурі від 0 до+25 °С на відстані не менше 1 м від тепловипромінюючих приладів, має бутизахищене від сонячного світла. Під час зберігання не рідше одного разу на 6місяців взуття повинно оброблятися протимольннм препаратом.

У кожну пару взуття повинна вкладатися пам'ятка для покупця звказівками стосовно його експлуатації.

Відповідність взуття вимогам стандартів гарантується вироб­никомза умов дотримання транспортування і зберігання.

Гарантійний термін носіння грубошерстного взуття – 35 дніввід дня продажу або початку сезону, грубошерстних, напівгрубошерстних іфетрових чобіт з гумовим низом – 40 днів, чобітків з гумовим ни­зом –60 днів.

еще рефераты
Еще работы по маркетингу