Реферат: Принятие управленских решений

Тема2. Прийняття управлінських рішень.

Мета вивчення теми полягає у з’ясуванні та засвоєнні основтеорії прийняття рішень, а також методів обгрунтування управлінських рішень.

Основні задачі, які повинні бути вирішеними в процесі досягненняпоставленої мети:

· визначити зміст поняття“прийняття рішень” у вузькому та широкому розумінні;

· розкрити сутність поняття“управлінські рішення”;

· з’ясувати сутністькласичної, поведінкової та раціональної моделі прийняття рішень;

· ідентифікувати етапираціональної теорії прийняття рішень та визначити їх зміст;

· визначити сутністьіндивідуальних та групових підходів до прийняття рішень;

· розглянути можливостівикористання різних методів обгрунтування управлінських рішень;

· з’ясувати шляхизастосування теорії ігор в прийнятті управлінських рішень;

· ознайомитися з методамиприйняття рішень в умовах невизначеності;

· охарактеризувати методикувикористання експертних методів прийняття рішень.

Студент повинен знати:

· місце процесу прийняттярішень у системі управління;

· сутність класичної,поведінкової та ірраціональної моделей прийняття рішень;

· зміст етапів раціональноїтехнології прийняття рішень;

· сутність моделі виборустилю прийняття рішення Р. Роскіна;

· методи індивідуального тагрупового пошуку альтернативних варіантів;

· класифікацію методівобгрунтування управлінських рішень;

· сутність методу “платіжнаматриця”;

· механізм використанняметоду “дерево рішень”;

· методику обгрунтуванняуправлінських рішень в умовах невизначеності;

· сфери використанняекспертних методів прийняття рішень.

Студент повинен вміти:

· пояснити відмінності міжкласичною, поведінковою та ірраціональною моделями прийняття рішень;

· визначити зміст кожного зетапів раціональної технології прийняття рішень;

· з’ясувати сутність кожногоз методів обгрунтування управлінських рішень та можливості їх використання;

· вирішувати учбові завданняз використанням методів “платіжної матриці” та “дерева рішень”;

· застосовуватитеоретично-ігрові методи в практиці вирішення управлінських проблем;

· навести прикладивикористання експертних методів для розробки якісного управлінського рішення.

1. Основи теорії прийняття рішень.

В науковій літературі процес прийняття рішень розглядається у двохаспектах.

У розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється із усімпроцесом управління.

У вузькому розумінні прийняття рішень трактується, як вибір найкращогорішення із багатьох альтернатив.

Кожне з поданих визначень має свої недоліки:

у першому – поняття “прийняття рішень” охоплюєпроцес його виконання і контролю результатів;

у другому – звужується до вибору найкращоїальтернативи, хоча процес прийняття рішень розуміє також і встановленнякритеріїв оцінки, і вибір способів оцінки, і таке інше.

Отже, визначимо поняття “прийняття рішень”наступним чином:

Прийняття рішень являє собою процес, який починається з виникненняпроблемної ситуації і закінчується вибором рішення, тобто вибором дій поусуванню проблемної ситуації.

Місце прийняття рішень в процесі управлінняможливо представити наступним чином (рис. 1):

Рівеньрішення

інформація

Рис. 1. Місце прийняття рішень в процесі управління.

Існує безліч факторів, які впливають напроцес прийняття рішення в організаціях. Серед найбільш важливих, слідвизначити наступні:

1.) Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує вірогідністьприйняття неправильного рішення, яке може неблагоприємно вплинути наорганізацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо,при прийнятті рішення, так як він пов’язаний із зростанням відповідальності.

2.) Час, що мається в розпорядженні для прийняттярішення – відбивається через те, що кількість часу, який менеджер можескористати для прийняття рішення, часто обмежена. На практиці, більшість керівниківне мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючидефіцит часу.

3.) Ступінь підтримкименеджера колективом – цейфактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не зразу. Якщо порозуміння іпідтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати зарахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.

4.) Особисті здібностіменеджера – один знайбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішенняі відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірнірішення.

5.) Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивнийфактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усеце може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення,яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечуєфункціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних танеформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремійого підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управлінняв організації; містить у певному співвідношенні основні функції менеджменту.

Як інструмент впливу, управлінське рішення– це акт регулювання процесів управління, що:

Ø формується на основі аналізу стану об’єкта управлінняпо критеріях цілей, ресурсів та ефективності;

Ø є виразом вольового впливу суб’єкта на об’єкт управління;

Ø приписується у межах встановленихорганізаційно-практичних норм та регламентів, які існують в організації.

В теорії управління існують три основнімоделі прийняття рішень:

· класична модель

· поведінкова модель

· ірраціональна модель

Класична модель спирається на поняття “раціональності” вприйнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бутиоб’єктивною і логічною, мати чітку ціль, і усі дії в процесі прийняття рішеньнаправлені на вибір найкращої альтернативи.

Отже, основні характеристики класичної моделінаступні:

– приймаючий рішення маєчітку ціль прийняття рішення;

– приймаючий рішення маєповну інформацію відносно ситуації, що склалася;

– приймаючий рішення маєповну інформацію відносно можливих альтернатив і наслідків їх реалізації;

– приймаючий рішення маєраціональну систему впорядкування переваг в ієрархії важливості;

– ціль приймаючого рішеннязавжди полягає у тому, щоб зробити вибір, який робить максимальним економічнийзиск організації.

Діяти згідно з поданою моделлю можливо в умовах наявності повногомасиву інформації, що достатньо проблематично на практиці. Крім того, значнийвплив на прийняття рішень чинять суб’єктивні фактори, які в повному обсязівраховуються у поведінковій моделі.

Поведінкова модель має наступні основні характеристики:

– приймаючий рішення маєнеповну інформацію відносно ситуації прийняття рішення;

– приймаючий рішення маєнеповну інформацію відносно можливих альтернатив;

– приймаючий рішення не маєможливості передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.

Виходячи з цих характеристик, Г. Саймонвизначив два ключових поняття поведінкової моделі:

¨ “обмеженої раціональності”, що означаєздатність людей тільки намагатися приймати раціональні рішення, проте їхраціональність завжди буде обмеженою;

¨ “досягнення задоволеності”, тобтоменеджери прагнуть, щоб їх вибір при прийнятті рішення був оптимальним,пересилюючи можливий ризик.

Вищеназвані параметри грають важливу роль впроцесі прийняття рішень.

Ірраціональна модель базується на припущенні, що особи, приймаючірішення в більшості ірраціональні в цьому процесі. Цей підхід стверджує, щорішення приймається ще до того, як досліджуються альтернативи.

Використовується така модель частіше всього увипадках, які стосуються принципово нових, складно вирішуваних і надзвичайнихрішень, а також тоді, коли менеджер або група менеджерів має достатньо владидля прийняття рішення. Ірраціональними частіше всього є політичні рішення.

2. Процес прийняття рішень.

В теорії управління значна увага приділяєтьсядослідженню загальної технології прийняття рішень, тобто поділу цього процесуна декілька взаємопов’язаних етапів.

Найбільш проста технологія прийняття рішень –інтуітивна, яка показана на рис. 2.

Рис. 2. Інтуітивна технологія прийняття рішення.

При інтуітивній технології рішеннявизначається накопиченим суб’єктом управління досвідом прийняття рішень уподібних ситуаціях. Основним критерієм при цьому є найменші збитки длядосягнення цілі. Тобто, якщо раніше не приймалися аналогічні рішення, вірогідністьприйняття помилкового рішення зростає.

Перевага інтуїтивної технології полягає ушвидкості прийняття рішень, недолік – у великій вірогідності помилки.

Послідовність етапів раціональноїтехнології прийняття рішень відображена на рис. 3.

Розглянемо зміст кожного з етапів:

1. Діагноз проблеми включає наступні підетапи:

– виявлення та опис проблемної ситуації (усвідомлення та вираження убудь-якій формі протиріччя між змінним характером впливу зовнішнього та (чи)внутрішнього середовища на організацію та можливостями організації забезпечитидосягнення в цих умовах своєї мети;

– постановка мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаногокінцевого результату вирішення проблемної ситуації);

– ідентифікація критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на базіяких проводитиметеся оцінка вирішення проблемної ситуації і упорядкування їх заступенем важливості).

2. Накопичення інформації з проблеми.

Цей етап включає збір і обробку різних даних,що мають відношення до проблемної ситуації, яка розглядається.

Слід зазначити важливість розглядаємого етапу,оскільки якість рішення проблем залежить від якості інформації про неї. Середосновних критеріїв оцінки якості інформаційних матеріалів слід зазначити:

— об’єктивність — повнота, точність, переконаність та несуперечністьінформації;

— лаконічність — стислість та чіткість викладенняінформації;

— актуальність — відповідність інформації об’єктивнимпотребам;

— своєчасність — здібність задовольнити потребу вінформації в принаймний для виконання термін;

— комунікабельність — здібність інформації бутизрозумілою для суб’єкта і об’єкта управління;

— наочність — очевидність, заснована на показіінформації.

Рис. 3. Раціональна технологія прийняття та реалізаціїуправлінських рішень.

3. Розробкаальтернативних варіантівозначає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, щозабезпечують вирішення проблемної ситуації.

В процесі розробки альтернатив з метоюобмеження їх кількості необхідно враховувати наступні вимоги до них:

— взаємовиключність — виходить з визначення категорії“прийняття рішення”, тобто вибір можливий лише у випадку, коли альтернатививзаємовиключають одна одну;

— забезпечення однакових умов опису альтернатив, — дляцього необхідно їх описувати в одних і тих же умовах: ресурсних, часових, ітаке інше.

4. Оцінка альтернативнихваріантів – перевірка кожноїальтернативи по наступним критеріям:

— реалістичність — можливість її здійснення взагалі зурахуванням навколишніх обставин, не залежних від самої організації;

— задовільність — тобто відповідність можливостяморганізації;

— прийнятність наслідків реалізації.

Схематично процес оцінки альтернативних варіантів можливо представитинаступним чином (рис. 4).

Ні

Так Ні Так

Ні Так

Рис. Послідовність оцінки альтернативних варіантів упроцесі прийняття рішень.

5. Прийняття рішення — порівняння альтернатив та вибір кращоїальтернативи на підставі критеріїв, ідентифікованих на першому етапі оформленнярішення.

6. Доведення рішень довиконавців – передача змістурішення точно за адресою, згідно з посадовими обов’язками, перевірка розумінняодержаної інформації; при необхідності – зміна повноважень.

7. Спільне організаційнепланування виконання управлінського рішення (УР), погодженості та взаємодіївиконавців – розробкапланів-графіків виконання робіт, визначених для виконавців в УР, із залученнямостанніх.

8. Виконання рішення – здійснення дій, приписаних виконавцям УР,виконання розроблених оперативних, організаційних планів зі застосуваннямсистем стимулювання.

9. Контроль – розробка ефективного механізму проміжногота фінального контролю, що забезпечує менеджерів необхідною інформацією про хідвиконання УР.

10. Аналіз результатів таоцінка ефективності – співставленняцілей, сформульованих в УР з одержаними результатами, аналіз причин успіху(невдачі), та накопичення досвіду.

Важливим питанням в процесі прийняття рішенняє визначення доцільності застосування групових чи індивідуальних рішень.Модель, яка дозволяє вирішити це питання, розроблена Ріком Роскіним.

Модель Ріка Роскіна має форму дерева рішень, яке містить 4 змінні:

· часовий фактор

· рівень довіри міжменеджером і підлеглими

· важливість прийняттяправильного рішення

· важливість здобуття згодина виконання рішення

Модель, подана на рис. 5, потребує, щобменеджер зважив кожну з цих змінних і встановив, як йому приймати рішення:індивідуально чи за допомогою групи.

Консульта-

ції

Висока Консульта- Високий ції

Низька Високі

Низький

Багато Наказ Низькі Консенсус

Високий

Низький “Штампу-

вання

Мало рішень”
Наказ

Рис. 5 Дерево стилів рішень.

Якщо критичні фактори є часом, рішення повиннобути прийнятим індивідуально в стилі наказу. Коли час не є критичним фактором,необхідно прийняти до уваги фактор довіри між менеджером та підлеглими. Коливін достатньо високий, менеджер повинен використати стиль “консультації”. Якщодовіра низька, тоді необхідно брати до уваги наступний фактор – якістьприйнятого рішення.

Вплив наступних двох факторів, потрібноїякості рішення і ступеню згоди підлеглих виконувати рішення, здійснюєтьсяодночасно. Вибір стилю прийняття рішення у цьому випадку показано на рис. 6.

Таблиця

Вплив типу проблеми на вибір стилю рішення

Тип проблеми

Стиль вирішення проблеми

Коли: 1. Якість вирішення більш важлива, ніж наявність згоди його виконувати.

1. Наказ

Рішення приймається начальником

незалежно від інших з

використанням інформації, яка у

нього є

2. Згода виконувати рішення більш важлива, ніж його якість

2. Консенсус

Групове прийняття рішення з

Використаням інформації та ідей усіх

членів групи

3. Якість та згода однаково важливі

3. Консультації

Рішення приймається начальником,

який використовує думки підлеглих

4. Ні якість, нв згода не є критично важливим

4. “Штампування рішень”

Рішення приймається найбільш

легким та найбільш швидким

способом – за суттю “штампується”

При прийнятті рішень використовується значнакількість методів творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовноподіляють на три групи:

¨ методи індивідуального творчого пошуку(аналогії, інверсії, ідеалізації);

¨ методи, засновані на колективних формахтворчої роботи (“мозковий штурм”, конференція,…);

ренція ідей, метод колективного блокноту);

3) Методи, засновані на активізації творчого пошуку( метод контрольних питань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічногоаналізу ).

3. Методи обгрунтування управлінських рішень.

В науковій літературі існує декілька різних підходів до класифікаціїметодів обгрунтування управлінських рішень. Один з найбільш поширених способівкласифікації представлено на рис.7.

Рис.7 Класифікація методів обгрунтування управлінських рішень

Розглянемо кожну з представлених груп меодів окремо.

Кількісні методи застосовуються у тих випадках, коли фактори,які впливають на вибір рішення можливо оцінити кількісно.

Якісні методи використовуються тоді, коли фактори, які визначаютьприйняття рішення не підлягають кількісній характеристиці і не можуть бутизміряні. До них належать експертні методи, зміст яких буде розглянуто далі.

Аналітичні методи характеризуються тим, що встановлюють аналітичнізалежності між умовами виконання задачі ( факторами ) та її результатами (прийнятим рішенням ). До аналітичних належить група методів економічногоаналізу діяльності фірми ( наприклад, побудова рівняння беззбитковості ізнаходження точки беззбитковості ).

Статистичні методи засновані на зборі, обробці та аналізустатистичних матеріалів. Відмінна риса цих меодів — врахуваннявипадковихвпливів та відхилень. Статистичні методи включають методи теорії вірогідностіта математичної статистики.

В теорії управління найбільш поширеновикористовуються наступні методи:

— кореляційно-регресійний аналіз

— дисперсний аналіз

— факторний аналіз

— кластерний аналіз

— методи статистичного контролю якості і надійності іт.д.

Методи математичного програмування розглядаються прикладною математикою імістять теорію та методи вирішення умовних екстремальних задач з декількомаперемінними. Найбільше застосування методи математичного програмування знайшлиу сфурах планування номенклатури і асортименту виробів; визначення маршрутувиготовлення виробів; мінімізації відходів виробничого процесу; регулюваннярівня запасів; календарному плануванні виробництва і т.і.

Теоретико-ігрові методи призначені для обгрунтуваннярішень в умовахневизначеності, неповноти та неясності інформації. До них відносяться:

-теорія статистичних рішень;

-теорія ігр.

Методи теорії статистичних рішень використовуються, коли невизначенність оточеннявикликана об'єктивними обставинами, які не відомі чи мають випадкови характер.

Теорія ігр використовується у тих випадках, коли невизнначеністьоточення викликана свідомими діями розумного супротивника.

Серед інстументів обгрунтування управлінськихрішень значне місце займає розробка прогнозів.

Під прогнозом розуміється науково обгрунтоване твердження проможливий стан об'єкту в майбутньому, про альтернативні шляхи та строки йогоіснування. Прогнозування управлінських рішень тісно пов'язано з плануванням.Прогноз в системі управління є передплановою розробкою багатоваріантних моделейрозвитку об'єкта управління.

Ціллю прогнозування управлінських рішень є одержання науковообгрунтованих варіантів тенденцій розвитку проблемних ситуацій.

У науковій літературі наводятьсярізнікласифікації методів прогнозування. Практичне застосування тих чи інших методіввизначається такими факторами, як об'єкт прогнозу, його точність, наявністьвихідної інформації. Середметодів прогнозуванняуправлінських рішень слідвідокремити кількісні та якісні методи. До першої групи належать:

n нормативний метод

n параметричний метод

n метод екстраполяції

n індексний метод

До другої групи методів слід віднести:

n експертний метод

n функціональний меод

n метод оцінки технічних стратегій

Метод платіжної матриці дозволяє дати оцінку кожної альтернативи якфункції різних можливих результатів реалізації цієї альтернативи.

Для використання методу платіжної матрицінеобхідно:

n наявність декількох альтернатив вирішення проблеми;

n наявність декількох ситуацій, які можуть мати місцепри реалізації кожноїальтернативи;

n можливість кількісно виміряти наслідки реалізаціїальтернатив.

Ключовим поняттям методу є «очікуванийефект».

Очікуваний ефект — це сума можливих результатів ситуацій, які можутьвиникнути в процесі реалізації альтернативи, помножені на вірогідністьнаставання кожної з них. Точна оцінка вірогідностей наставання ситуацій є однимз важливих моментів у даному методі.

Розглянемо на прикладі використання методуплатіжної матриці.

Приклад:

Фірма має 3 альтернативи інвестування своїхкоштів:

1) в фірму по виробництвутоварів для проведення дозвілля;

2) в енергетичну компанію;

3) в фірму по виробництвупродуктів харчування.

При реалізації кожної з альтернатив можливовиникнення двох ситуацій:

1. високі темпи інфляції;

2. низькі темпи інфляції.

Вірогідності виникнення відзначених ситуаційскладають відповідно 0,3 і 0,7

Високий рівень інфляції

р=0,3

Низький рівень інфляції

р=0,7

1 альтернатива -10000 +50000 2 альтернатива +90000 -15000 3 альтернатива +30000 +25000

Розрахуємо очікувані ефекти від реалізації кожної альтернативи.

ЕV1<a/>[ЕП1] =0,3(-10000) + 0,7(+50000) =32000

ЕV2=0,3(+90000) + 0,7(-15000) =16500

ЕV3=0,3(+30000) + 0,7(+25000) =26500

Перша альтернатива має найбільший очікуваний ефект, тому при прийняттірішення про інвестування коштів, обираємо саме її.

Метод “ дерева рішень”.

Метод передбачає графічну побудову різнихваріантів дій, які можуть бути застосовані для вирішення вихідної проблеми.

Графік “дерева рішень” має:

1) Три поля, які повторюютьсяв залежності від складності самої задачі:

-поле дій (поле можливихальтернатив) — тут перераховані всі можливі

альтернативи дій по рішенню проблеми;

-поле можливих подій (полевірогідностей подій) — тут перераховані можливі

ситуації щодо реалізації кожної альтернативи і визначені вірогідностівиникнення цих ситуацій;

-поле можливих наслідків (полеочікуваних результатів) — тут кількісно

охарактеризовані наслідки (результати), які можуть мати місце в кожнійситуації.

2) Три компонента:

-перша точкаприйняття рішення — вона зображена на графіку у вигляді

чотирокутника і вказує на місце, де повинно бути прийнято остаточнерішення;

-точка можливостей — зображується у вигляді кругу і характерихує очікувані

результати можливих подій;

-гілка дерева — зображується лініями від першої точки прийняття рішення до

результатів реалізації кожної альтернативи.

Ідея метода у тому, що прямуючи від верхівкидерева до першої точки прийняття рішення можливо:

1) розрахувати очікуваний виграш по кожній “гілцідерева”.

2) далі за допомогою порівняння цих варіантівзробити остаточний вибір на рахунок тої чи іншої “гілки”.

Метод “дерева рішень”передбачає, що попередньозібрана необхідна інформація про очікувані виграші та вірогідності наступувідповідних подій. На практиці цей метод використовується для прийняття рішеньу складних ситуаціях, коли результати одного рішення впливають на наступнірішення.

Приклад вирішення задачі методом “дерева рішень”.

Фірма має кошти для розширення своєїдіяльності і повинна вирішити, як ці кошти використовувати найбільш ефективно.Після аналізу ідентифіковано 3 альтернативи:

1) вкласти кошти в придбання нової фірми;

2) вкласти кошти в покращення використання діючихвиробничих потужностей;

3) покласти гроші на депозитни рахунок в банк.

Для вирішення питання, яка альтернативанайкраща, фірма зібрала необхідну інформацію і побудувала дерево рішень, якопказано на рис. 7.

Перша Альтернативи Точка Вірогід- Події Розрахунковавеличина

точка (можливідії) можли- ність коефіцієнта ROI(%)

прийняття востей подій

рішення

стабільнийріст 15

Покупк а 0,5

нової 0,3 стагнація 9

фірми 0,2 висока інфляція 3

0,5 стабільний ріст 10

Розширення 0,3 стагнація 12

існуючих 0,2 висока інфляція 4

потужностей 0,5 стабільний ріст 6,5

0,3 стагнація 6

Вкладання 0,2 висока інфляція 6

грошей

в банк

поледій поле можливих подій поле можливихнаслідків

Рис.7 Графік «дерева рішення» в задачіінвестування коштів фірми.

В процесі реалізації кожної альтернативи можливінаступні ситуації:

n стабільний ріст;

n стагнація;

n високі темпи інфляції.

Вірогідність наставання кожної ситуаціїскладає відповідно: р1=0.5; р2=0.3; р3=0.2.

Результатом інвестування коштів фірми єокупаємість інвестицій, подана за допомогою коефіцієнту окупаємості інвестиційROI( RETURN ON INVESTMENT ) у відсотках. Величина коефіцієнта ROI розрахованафірмою ( див. рис.7 ).

Аналіз графіку починаємо просуваючись справаналіво.

1) Визначаємо очікуванезначення окупаємості інвестицій для першої альтернативи шляхом множеннярозрахункової величини ROI на вірогідність подій. У нашому випадку очікуванезначення окупаємості інвестицій складає:

(15,0 * 0,5 ) + ( 9,0 * 0,3 ) + ( 3,0 * 0,2)=7,5 + 2,7 + 0,6= 10,8

2) Те ж визначаємо для другоїі третьої альтернатив:

( 10,0 * 0,5 ) + ( 12,0 * 0,3 ) + ( 4,0 * 0,2)=5,0 + 3,6 + 0,8= 9,4

( 6,5 *0,5 ) + ( 5 * 0,3 ) + ( 6 * 0,2 )=3,25+ 1,80 + 1,20=6,25

3) Порівнюємо між собоюздобуті значення очікуваного коефіцієнта інвестицій, обираючи кращій варіант.

У нашому випадку найпривабливішим є 1-ийваріант, тому що коефіцієнт ROI дорівнює 10,8.

Теоретико-ігрові методи

Розглянемо сутність методів обгрунтуванняуправлінських рішень в умовах невизначеності та неповноти інформації, до якихналежать теорія статистичних рішень та теорія ігор.

В задачах теорії статистичних рішень,коли невизначенність середовища викликана об'єктивними обставинами, які невідомі або носять випадковий характер, здійснюється оцінка реалізації кожноїстратегії для кожного стану природи. При цьому абсолютно невідомо, який станприроди буде мати місце. Для рішення задач такого типу необхідно побудуватимодель.

Модель — уява про систему, ідею чи об'єкт, яка складається усвідомості особи, що приймає рішення.

Етапи побудови моделі:

1) визначення мети і постановка задачі;

2) визначення інформаційних обмежень;

3) перевірка вірогідності здобутої інформації, атакож оцінка ризиків;

4) реалізація рішення і коректировка прийнятихзаходів;

Модель задачі, яка вирішується за допомогоюметодів теорії статистичних рішень можливо подати наступним чином:

Нехай маємо S=(S1, S2,..., Sn) — множинність станів природи, а X=(X1, X2,..., X m) — множинність можливих стратегій керівника.Тоді складемо матрицю, кожний елемент якої Kij -єрезультатом і-ої стратегії при j-ому стані природи.

В процесі прийняття рішення необхідно на основі наявних даних обратитаку стратегію, яка забезпечить максимальний виграш при будь-якому станіприроди.

При виборі стратегії важливим елементом єкритерії відбирання, серед яких визначимо наступні:

1. Критерій песимізму (Уолда ).

Увідповідності з критерієм Уолда, длякожної стратегії є найгірший з можливих результатів. Обирається та стратегія,яка виявляється кращою з найгірших, тобто максимальному з числа мінімальних результатів.

max ( min Rij )

i j

2. Критерій надзвичайногооптимізму.

У відповідності з цим критерієм, для кожноїстратегії є найкращий з можливих результатів. За допомогою критерія оптимізму обираєтьсястратегія, яка забезпечує максимальний результат з числа максимально можливих.

max ( max Rij )

i j

3. Критерій коефіцієнтаоптимізму.

За допомогою даного критерію враховуютьсяздібності приймаючого рішення, тобто менеджер не може бути абсолютнимпесимістом чи оптимістом, знаходячись у прогалині між цими позиціями. Отже, якщовірогідність того, що приймаючий рішення є оптимістом на 60%, то песимістом вінвиявляється на 40%.

Тобто при вірогідності оптимізму a, вірогідність песимізму складе (1-a). В такому разі критерій Гурвіца виглядатиме так:

max[a(max Rij ) + ( 1-a)( min Rij)], якщо 0< a<1

i j j

4. Критерій Лапласса (благоприємного в середньому рішення).

КритерійЛапласса передбачає результатиреалізації кожної стратегії з урахуванням вірогідності появи кожного стануприроди. Для повної сукупності незалежних станів природи сума вірогідностейдорівнює 1. Тобто, у випадку коли вірогідність появи того, чи іншого стануприроди не визначена, для застосування критерію Лапласса припускається що вониоднакові.

S Pj=1, де n- кількість станів природи

j=1

Математично критерій Лапласса має такий вигляд:

max (SPj * Rij )

i j

5. Критерій жалкування (Севіджа ).

Використання цього критерія передбачає, щоособа, приймаюча рішення, повинна мінімізуватисвої втрати. Тобто, менеджермінімізує потенційну помилку від прийняття невірного рішення.

Для використання критерію, в першу чергу,розраховуються втрати окремо для кодного стану природи, а далі в новій матрицівтрат обирається та стратегія, яка мінімізує максимальні втрати.

min (max bij), при bij=Rij-(min Rij )

j i i

Розглянемо на прикладі, як слід визначатирозглянуті критерії для обрання оптимальної стратегії.

Приклад:

Маємо 3 можливих варіанта для виборусільськогосподарської культури, яку слід вирощувати ( А1, А2, А3),яка в різних погодних умовах ( S1, S2, S3) має різну урожайність.

23 35 12

15 30 25

40 20 10

Необхідно визначити, яку культуру слід сіяти вумовах повної відсутності інформації про майбутній стан погоди при умові, щоприймаючий рішення на 60% — песиміст і на 40% — оптиміст.

Розглянемо рішення цієї задачі з використаннямвищеназваних критеріїв.

1. Критерій песимізму.

minRij

23 35 12 12

15 30 25 15

40 20 10 10

max ( min Rij) = 15

i j

Перевагу слід віддати культурі А2.

2. Критерій оптимізму.

maxRij

23 35 12 35

15 30 25 30

40 20 10 40

max ( max Rij )= 40

i j

За даним критерієм перевагу слід віддати культурі А3.

3. Критерій коефіцієнтуоптимізму.

А1: 12 * 0,6 + 35 * 0,4 = 21,1

А2: 15 * 0,6 + 30 * 0,4 = 21,0

А3: 10 * 0,6 + 40 * 0,4 = 22,0

Перевагу необхідно віддати культурі А3.

4. Критерій Лапласса.

Згідно з умовою задачі, немає інформації про вірогідність наставаннятого чи іншого стану погоди. У такому випадку:

Р1= Р2 = Р3=1 /3

А1: 23 * 1/3 + 35 * 1/3 + 12 * 1/3 = 70/3

А2: 15 * 1/3 + 30 * 1/3 + 25 * 1/3 = 70/3

А3: 40 * 1/3 + 20 * 1/3 + 10 * 1/3 = 70/3

Стратегії за даним критерієм рівнозначні і зробити вибір найкріщоїнеможливо.

5. Критерій жалю.

Розрахуємо матрицю втрат за формулою:

Bij=Rij -min Rij

23-15=8 35-20=15 12-10=2

15-15=0 30-20=10 25-10=15

40-15=25 20-20=0 10-10=0

Нова матриця втрат має вигляд:

maxBij

8 15 2 15

10 15 15

25 20

Найкращою є та стратегія, яка забезпечуємінімальні втрати, тобто відповідає формулі:

min ( max Bij)

j i

У нашій задачі це культура А1 абоА2.

Методи теорії ігр призначені длявирішення проблем, пов'язаних з обранням оптимальної стратегії беручи врозрахунок як свої особисті дії, так і дії свідомого супротивника.

Теорія ігр — розділ прикладної математики, девивчаються моделі і методи прийняття оптимальних рішень в умоах конфлікту.

Під конфліктом розуміється такаситуація, в якій стикаються інтереси двох чи більше сторон, що наслідують різні( часто суперечні ) цілі. При цьому кожне рішення повинно прийматися врозрахунку на свідомого супротивника, який заважає другому учаснику досягтиуспіху.

Для дослідження конфліктної ситуації будуютьїї формалізовану модель, яку називають грою.

Гра — це конфлік з чітко сформульованими умовами, серед яких необхідно:

1) уточнити кількість учасників ( гроків );

2) вказати усі можливі способи дій для гроків,які називаються стратегіями гроків;

3) уточнити до якого результату призведе гра,якщо кожний з граків обере стратегію ( виграш або програми ).

Завдання теорії ігор визначити, яку стратегію повинен застосуватирозумний гравець у конфлікті з розумним супротивником, щобгарантувати кожному зних виграш. При цьому, відступ любого з гравців від оптимальної стратегії може тількизменшити його виграш.

Парні ігри з нулевою сумою займають центральне місце в теорії ігор. Цеігри, в яких:

n приймає участь тільки дві сторони;

n одна сторона виграє стільки, скільки програє другасторона.

Цей рівноважний виграш, на який може розрахуватикожна з сторон, якщо вони будуть додержуватися своїх оптимальних стратегій,називається ціною гри.

Вирішити парну гру з нулевою сумою — значить знайти пару оптимальних стратегій іціну гри.

Дві компаніїY і Z з метою зростання обсягівпродаж розробили наступні альтернативні стратегії:

Компанія Y: — Y1 (зменшення ціни продукції );

n Y2 (підвищення якості продукції );

n Y3 (пропонування покупцям більш вигідних умовпродажу ).

Компанія Z : -Z1 (підвищеннявитрат на рекламу );

n Z2 ( відкриття нових дистрибюторських центрів );

n Z3 ( працевлаштування більшого числа торговихагентів).

Вибір пари стратегій Yi i Zjвизначає результат гри, який позначимо як Aij іназвемо його умовно виграшом компанії Y. Тепер результати гри для кожної паристратегій Yi Z можливо записати у вигляді матриці, у якій m рядків і nстовпців. Рядки відповідаять стратегіям компанії Y, а стовпці — компанії Z.

Стратегії Y Стратегії Z Z1 Z2 Z3 Y1 А11 А12 А13 Y2 А21 А22 А23 Y3 А31 А32 А33

Така таблиця називається платіжною матрицею.

Якщо гра записана у такому вигляді, значитьвоно призведена до нормальної форми.

Для вирішення гри необхідно знайти верхню інижню ціну гри та сідловуточку.

Нижня ціна гри визначається шляхом відбору мінімальних значеньь покожному рядку, а потім вибору серед них максимального значення a= max ( min Aij )

m n

Верхня ціна гри визначається шляхом відбору в кожному стовпцімаксимального числа, а потім вибору з цих значень мінімального b= min (max Aij )

n m

Вибір стратегій таким способом називається принципомміні — макса, який є в теорії ігор основним.

Якщо a=b, то такий елемент називається сідловою точкою,яка дає ціну гри.

Якщо матриця має сідлову точку, то гра маєрішення в чистих стратегіях.

Чисті стратегії — це пара стратегій Yi і Zj, які перехрещуються у сідловій точці.

Ігри, які не мають сідлової точки (a # b ), зустрічаються частіше. Рішеня у цьому випадку тежє, але воно знаходиться в області змішаних стратегій. Це положенняназивається основною теоремою теорії ігор.

Вирішити задачу без сідлової точки — значитьзнайти таку стратегію, яка при багаторазовому повторенні гри забезпечить грокумаксимально можливий середній виграш.

Відхиляючись від своєї мінімаксної стратегії вгрі з сідловою точкою, гравець зменшує свій виграш або залишає його незмінним.В грі, де сідлової точки немає, гравець може виграти більше ніж нижча цінагри, при відхиленні від мінімальної стратегії, але ця спроба пов‘язана зризиком. Якщо другий гравець вгадає, яку стратегію застосував перший, він відступитьвід раніше прийнятої стратегії. В результаті виграш першого гравця стане меншенижньої ціни гри. Отже необхідно використати декілька чистих стратегії, щобвгадати яку стратегію застосував противник. Звідси складається поняття змішаноїстратегії.

Експертні методи прийняття рішень.

Експертні методизастосовуваютьсяв умовах, коли не можливо скористатися кількісними методами, тобто принедостатньому обсязі інформації або її відсутності. На практиці користуютьсятакими методами:

1) метод простого ранжування;

2) метод завдання ваговихкоефіцієнтів.

Метод простого ранжування складається з того, що кожний експертрозміщує ознаки у порядку віддання переваги. Цифрою 1 відмічається найменшважлива ознака, далі цифрою 2 — слідуюча за нею по важливості і т.д.

Здобуті дані зводяться в таблицю наступного вигляду.

Ознаки

Експерти

1 2 ... m

a11

a12

...

a1m

a21

a22

...

a2m

... ... ... ... ...

an1

an2

...

anm

В даному випадку значення aij показуєпорядок віддання переваги і-тої ознаки j-м експертом переддругими ознаками.

Далі визначається середній ранг, тобто середнє статистичне значення Si і-тої ознаки за формулою:

/> m

Si = (Saij)/m

j=1

де j — номер експерта;

і — номер ознаки;

m — кількість експертів.

В результаті, найменше значення Siвказує на саму важливу ознаку і т.д.

Метод завдання вагових коефіцієнтів скаладається з того, що усім ознакам надаютьсявагомі коефіцієнти наступними способами:

1) усім ознакам надаютьвагові коефіцієнти так, щоб їх сума дорівнювала 1, 10 або100;

2) найбільш важливій ознацінадають ваговий коефіцієнт, який дорівнює фіксованому числу, а останнім — коефіцієнти, що дорівнюють часткам цього числа.

Загальну думку експертів Siпо і-й ознаці розраховують за формулою:

Si=Saij/m

j=1

де aij — ваговий коефіцієнт, якийнадав j-й експерт і-й ознаці;

j- номер експерта;

і- номер ознаки;

m-кількість експертів, що оцінюють і-ту ознаку.

Чим більша величина Si, тим більша важливість цієїознаки.

IV. Задача.

Постійні витрати, пов’язані з виробництвомкниг складають $200000

(витрати на редагування, набір, оформлення, утримання управлінськогоперсоналу; частка орендної плати та амортизаційних відрахувань). Змінні витратина одиницю продукції дорівнюють $6 (папір, обкладинка, збут, авторськевинагородження іт.д.). Ціна реалізації одиниці продукції передбачається врозмірі $10.

Визначити обсяг тиражу, який необхідно виробити і реалізувати,щоб забезпечити беззбитковість функціонування видавництва. Побудуйте графікбеззбитковості та розрахуйте розмір прибутку від реалізації тиражу у 100 000примірників.

IV.Задача.

Керівництво супермаркету електроніки визначило, який може бути обсягреалізації залежно від застосування трьох стратегій: введення більш гнучкихзнижок; збільшення реклами; розширення сфери післяпродажного обслуговуванняпокупців при умові середніх і низьких темпів інфляції. Результатів розрахунківнаведено у таблиці:

Стратегія

Темпи інфляції

середні

низькі

Гнучкі знижки 1 500 1 700 Збільшення реклами 1 200 1 450 Післяпродажне обслуговування 1 400 1 800

Оберіть найкращу стратегію, якщоймовірність середніх темпів інфляції — 0,7; а низьких — 0,3?

IV.Задача.

Відомо, що урожайність трьох різнихсільськогосподарських культур в різних погодних умовах складає:

1) в умовах посушливого літа:

nпшениці — 20ц/га;

nжита — 15 ц/га;

nячменю — 40 ц/га;

2) в умовах нормального літа:

nпшениці — 35ц/га;

nжита — 30ц/га;

nячменю — 20ц/га;

3) в умовах холодного літа:

nпшениці — 15ц/га;

nжита — 25ц/га;

nячменю — 10ц/га;

Керівник організації повинен прийняти рішенняпро те, який сільськогосподарській культурі слід віддати перевагу в умовах,коли прогноз погоди на майбутнє літо відсутній.(При виборі рішення слід скористатисяусіма відомими критеріями).

V. Задача

Компанії А і В конкурують у галузі збутуоднакових товарів у трьох містах, які розташовані за такою схемою:

10 км 10 км

1 місто 2 місто 3 місто

/>/> ¡ ¡ ¡

Відстань між сусідніми містами дорівнює 10 км.Якщо чисельність населення всіх трьох міст прийняти за 1, то в першомк татретьому містах живе по ¼. А в другому – ½. Кожна з компаній.Бажаючи захопити якомога більший ринок збуту товарів, вирішила побудуватимагазин в одному з цих міст. При цьому місцева влада заборонила компанії Абудівництво магазину в 3-ому місті.

Стратегія кожної з компаній полягає у виборіміста для будівництва магазину. Виграш компані А вимірюється її обігом увідсотках (якщо компанія А отримає N% обігу, то компанія В втрачає N% обігу).Обіг кожної компанії залежить від вістані між покупцями та магазинами. Тобтопри розміщенні магазину компанії А у будь-якому місті, їй буде належати:

– 80 % обігу в кожномумісті, до якого ближче її магазин

– 60 % обігу в кожномумісті, однаково віддаленному від обох магазинів

– 40 % обігу в кожномумісті, до якого ближче магазин компанії В.

Потрібно побудувати платіжну матрицю і відщповісти на такі запитання:

1. Чи має матриця сідловуточку? Якщо да, то яку стратегію слід обрати компанії А?

2. Якщо компанія В дізнаєтьсяпро зміст цієї матриці і вважатиме її такою, що правильно відображає дійсність,то якими будуть її дії?

Тестові завдання для перевірки.

1. До якісних методівпрогнозування належать:

А) нормативний метод

Б) метод екстраполяції

В) індексний метод

Г) експертний метод

Д) функціональний метод

2. На процес прийняттярішень впливають наступні фактори:

А) якість об’єкту

Б) ступінь ризику

В) рівень інфляції

Г) особисті здібності менеджера

Д) політика організації

3. Інформація дляприйняття управлінського рішення повинна відповідати таким вимогам, як:

А) своєчасність

Б) достовірність

В) актуальність

Г) надійність

Д) оригінальність

4. Впишіть категорії,визначення яких наведені нижче:

А) …… – науково обгрунтоване твердження проможливий стан об’єкту в майбутньому, про альтернативні шляхи та строки йогоіснування.

Б) …… – процес, який починається з виникненняпроблемної ситуації і

Закінчується вибором управлінського рішенняпо її усуненню

В) …… – інструмент впливу на об’єкт управління та окремі йогопідсистеми.

5. Заповніть прогалиниу визначенні:

А. “Обмеженараціональність” – здатність людей….…

в процесі прийняття рішень.

Б. “Очікуваний ефккт” –….… . … ,

помножені на вірогідність наставання кожної події.

6. В поданій матрицізображені розміри втарт, що можливі при реалізації

Кожної із 3-х стратегій при різному впливі факторів середовища:

Стратегія Фактори середовища S1 S2 S3 A1 7 16 A2 8 9 A3 9 12

Якій стратегії слід віддати перевагу?

А. Стратегії А1

Б. Стратегії А2

В. Стратегії А3

7. В процесі розробкиальтернатив, з метою їх скорочення, необхідно враховувати наступні вимоги доних:

А) взаємовиключність альтернатив

Б) мінімальні витрати на реалізацію

В) забезпечення однакових умов опису альтернатив

8. Теорія статистичнихрішень застосовується, коли невизначеність оточенння викликана:

А) свідомими діямисупротивника

Б) наявністю фактора ризику прийняттянеоптимального рішення

В) об’єктивними обставинами, які не відомі

Г) відсутністю адекватних аналітичних істатистичних матеріалів обгрунтування

Рішення

9. До методівактивізації творчого пошуку альтернативних варіантів належать:

А) метод інверсії

Б) метод контрольних питань

В) метод ідеалізації

Г) метод “мозкового штурму”

Д) метод фокальних об’єктів

10. Чи є у наведенійматриці сідлова точка?

С1 С2 С3 С4 К1 8 7 2 4 К2 4 5 3 8 К3 9 4 2 5

11. Для вирішеннязадач, в яких результати одного рішення впливають на наступні рішення, доцільновикористовувати:

А) метод платіжної матриці

Б) метод “дерево рішень”

В) метоли теорії ігр

Г) експертні методи

12. В наведеній матрицівідображені розміри прибутку, який може здобути фірма, використавши відповіднустратегію при різному впливі факторів середовища:

Стратегія Фактори середовища S1 S2 S3 A1 10 14 16 A2 20 8 12 A3 16 12 12

Якій стратегії слід віддати перевагу за критерієм:

А) песимізму

Б) оптимізму

В) Лапласа

13. Поведінкова модельприйняття рішень спирається на поняття:

А) “досягнення задоволення”

Б) “раціональності”

В) “обмеженої раціональності”

Г) “ірраціональності”

14. В якійпослідовності реалізуються етапи раціональної технології прийняття рішень:

¡Розробка альтернативних варіантів

¡Прийняття рішення

¡Виконання рішення

¡Діагноз проблеми

¡Контроль

¡Аналіз результатів та оцінка ефективності

¡Накопичення інформації про проблему

¡Доведення рішень до виконавців

¡Оцінка альтернативних варіантів

¡Спільне організаційне планування

Література

1. Аунапу Ф.Ф. Научные методыпринятия решений в управлении производством. – М.: Экономика, 1974.

2. Беспалов Б.А. Наука иискусство принятия управленческих решений. – К.: Вища школа, 1985.

3. Венделин А.Г. Подготовка ипринятие управленческого решения. – М.: Экономика, 1977.

4. Евланов Л.Г. Теория ипрактика принятия решений. – М.: Экономика, 1984.

5. Кунц Г., О’Доннел С.Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций: Пер. сангл. – М.: прогресс, 1981.

6. Мескон А., Альберт М.,Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер с англ. – М.: Дело. 1992.

7. Планкетт Л., Хейл Г.Выработка и принятие управленческих решений: опережающее управление: Пер. сангл. – М: Экономика, 1984.

8. Труханов Р.И. Моделипринятия решений в условиях неопределенности. – М.: Наука, 1991.

9. Фалмер Р. Энциклопедиясовременного управления: В 5-ти томах. – М.: ВИПКэнерго, 1992.

10. Ромащенко В.Н. Принятиерешений: Ситуации и советы. – К.: Политиздат Украины, 1990.

11. Фатхутдинов Р.А.Разработка управленческого решения: Учебное пособие. – М.: АО «Бизнес-школаИнтел-Синтез», 1997.

Термінологічний словник за темою «Прийняттяуправлінських рішень».

Аналітичні методи — характеризуються тим, що встановлюють аналітичнізалежності між умовами виконанн задачі (факторами) та її результатами(прийнятим рішенням).

Верхня ціна гри — максимально можливий виграш гравцяпри вирішенніпарної гри з нулевою сумою, додержуючись принципу мінімаксу. Визначаєтьсяшляхом відбору в кожному стовпці платіжної матриці максимального значення, апотім вибору з них мінімального.

До них належить група методів економічногоаналізу діяльності фірми.

«Досягнення задоволеності» — прагнення менеджерів зробити вибір приприйняття рішення, який буде оптимальним, пересилюючи можливий ризик,пов’язаний з ситуацією.

Експертні методи — призначені для обгрунтування управлінських рішень вумовах, коли відсутня кількісна інформація або вона мається у недостатньомуобсязі. На практиці користуються методом завдання вагових коефіцієнтів.

Змішана стратегія — застосування декількох чистих стратегій з метеоюоптимального вирішення гри без сідлової точки.

Ірраціональна модель прийняття рішення — базується на припущенні, що особи, приймаючірішення, в білльшості ірраціональні в цьому процесі, приймаючи рішення ще до того,як досліджуються альтернативи.

Класична модель прийняття рішення — спирається на поняття «раціональності», підяким розуміється, що особа, яка приймає рішенняповинна бути абсолютнооб’єктивною і логічною, мати повну інформацію відносно склавшоїся ситуаціїможливих альтернатив та раціональну систему впорядкування переваг в ієрархіїважливості.

Конфлікт — ситуація, в якій стикаються інтереси двох чи більшесторін, що наслідують різні або суперечні цілі.

Метод «дерево рішень» — передбачає графічну побудову різних варіантів дій,що можуть бути застосовані для вирішення вихідної проблеми. Використвується дляприйняття рішень у ситуаціях, коли результати одного рішення впливають нанаступні рішення.

Методи математичного програмування — містить теорію та методи вирішення умовнихексперемальних задач з декількома перемінними. Найбільше застосування знайшли приприйнятті рішенб в сфері планування та організації виробництва.

Модель — уява про систему, ідею чи об’єкт, яка складається усвідомості особи, приймає рішення.

Нижня ціна гри — мінімально можливий виграш гравця при вирішенніпарної гри з нульовою сумою, додережуючись принципи мінімакса. Визначаєтьсяшляхом відбору в кожному рядку платіжної матриці мінімального значення, а потімвибору серед них максимального.

«Обмежена раціональність» — здатністьлюдей приймати рішення,раціональність яких завжди буде обмеженою у зв’язку з наявністю суб’єктивнихфакторів в процесі прийняття рішень.

Очікуваний ефект — сума можливих результатів ситуації, які можутьвиникнути в процесі реалізації альтернативи, помножені на вірогідністьнаставання кожної з них.

Парна гра з нульовою сумою — гра, у якій приймає участь тільки двісторони, при чому одна сторона виграє стільки, скільки програє друга сторона.

Поведінкова модель прийняття рішення — спирається на поняття «обмеженої раціональності»та «досягнення задоволеності» і характеризуються тим, що приймаючий рішення маєнеповну інформацію відносно ситуації прийняття рішення, можливих альтернатив танаслідків реалізації кожної альтернативи.

Прийняття рішення являє собою процес, який починається з виниканняпроблемної ситуації і закінчується вибором управлінського рішення по їїусуненню.

Прогноз — науково обгрунтоване твердження про можливий станоб’єкту в майбутньому, про альтернативні шляхи та строки його існування. Втеорії управління розглядається як один з важливих інструментів обгрунтуванняуправлінських рішень.

Сідлова точка — елемент платіжної матриці, що визначає верхню інижню ціну гри одночасно, тобто якщо верхня ціна гри дорівнює нижній ціні, тогра має сідлову точку.

Статистичні методи — характеризуються тим, що засновані на зборі,обробці та аналізу статистичних матеріалів, враховуючи випадкові впливи тавідхилення. Включають методи теорії вірогідності та математичної статистики.

Теоретико-ігрові методи — призначені для обгрунтування рішень вумовах невизначеності, неповноти і неясності інформації. До них відносяться:теорія статистичних рішень і теорія ігр.

Теорія ігр — розділ прикладної математики, де вивчаються моделіта методи прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту. Використовується,коли невизначеність оточення викликана свідомими діями супротивника.

Теорія статистичних рішень — використовується, коли невизначеністьоточення викликана об’єктивними обставинами, які не відомі чи мають випадковийхарактер.

Управлінське рішення являє собою інструмент вплив на об’єкт управління таокремі його підсистеми; постає важливою ланкою формування та реалізаціївідношень управління в організації; містить у певному співвідношенні основніфункції менеджменту.

Чиста стратегія — пара стратегій, які перехрещуються у сідловій точці.

еще рефераты

Еще работы по маркетингу

Реферат по маркетингу

Проблемы маркетинга

31 Августа 2013

Реферат по маркетингу

Продвижение образовательных услуг

31 Августа 2013

Реферат по маркетингу

Проект малого предприятия по пошиву детской одежды

31 Августа 2013

Реферат по маркетингу

Проект маркетинг-микс для салона Василеостровский

31 Августа 2013