Реферат: Лексико-граматична організація українських військових команд

Міністерство освіти і науки України

Одеський національный університет імені

І. І. Мечникова

 

філологічний факультет

кафедра прикладної лінгвістики

Стриженко Олександр Віталійович


Лексико-граматична організація українських військовихкоманд

курсова работа за 3 курс


науковий керівник –

Волошин Володимир Григорович,

кандидат філологічних наук, доцент.


Одеса 2003

Зміст

 

Вступ… 4

 

Розділ 1 УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІКОМАНДИ6

 

           1.1 Загальні знання про спонукальне мовлення

в українській мові… 6

 

           1.2 Військовікоманди, що використовуються

українськимивійськами… 11

 

           1.3 Класифікаціявійськових команд

за видами спонукання… 16

 

Розділ 2 ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ               РЕАЛІЗАЦІЇ СПОНУКАННЯ В                ВІЙСЬКОВИХ КОМАНДАХ… 20

 

Висновок… 22

 

Список використаної літератури… 23Додаток

 


Вступ:

 

Після проголошення незалежності в1991 Україна стала створювати національні збройні сили. Передбачалося, що вонибудуть мати чисельність 250–400 тис. чоловік. У 1992 Україна оголосила прорішення очистити свою територію від ядерної зброї і стати без'ядерною державою.Відповідно до угод між США, Росією й Україною, у наступні роки з територіїкраїни було вивезено в Росію спочатку тактична, а потім і стратегічна ядерназброя. Остаточний демонтаж останніх ядерних установок було завершено у середині1996. Чисельність збройних сил у другій половині 1990-х років постійноскорочувалася. ДО 2001 передбачалося довести обліковий склад солдатів ісержантів термінової служби до 100 тис. чоловік зі збільшенням числа службовцівза контрактом (на січень 1999 їх нараховувалося 30 тис.). Узято курс настворення професійної армії. [http://www.krugosvet.ru].

Ми можемо бачити, що Українська арміяє досить молодою. Мабуть з цієї причини ще ніхто, наскільки я знаю, не бравсяза будь-який аналіз українських військових команд. Саме це я намагався зробити у своїй курсовій роботі.

Отже, мета курсової роботи –проаналізувати українські військові статутні команди з управління особистимскладом на підставі статутів збройних сил України, які є головним документом уорганізації керування особистим складом військ.

Матеріалдослідження: тимчасовістатути збройних сил України, що затверджені указом Президента України (див.додаток) від 7 жовтня 1993 року. [Київ, Воєнне видавництво України«Варта», 1993]. А також:

«ЗАКОН УКРАЇНИПро загальний військовий обов'язок і військову службу», «ЗАКОНУКРАЇНИ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «УКАЗПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про тимчасові статути Збройних Сил України», які поданоу повному обсязі у додатку.

Методидослідження: В основі роботипокладено принцип статистичного вибору військових команд з вищевикладеногоматеріалу дослідження

Задачідослідження: а) класифікаціявійськових команд за типами спонукання; б) описати вплив функцій спонуканнякожної групи військових команд.


ЗАКОНОМ УКРАЇНИ Про загальнийвійськовий обов'язок і військову службу Встановлюютьсятакі військові звання:

      Армійські                                      Флотські

      -------------------------------------------------------

                           Рядовий склад

                          ---------------

      рядовий                                         матрос

    старший солдат                                старший матрос

                Сержантський  і старшинський склад

               ------------------------------------

    молодший сержант                         старшина 2 статті

    сержант                                  старшина 1 статті

    старший сержант                          головний старшина

    старшина                                 головнийкорабельний

                                             старшина

                Склад  прапорщиків  і   мічманів

               ---------------------------------

    прапорщик                                мічман

    старший  прапорщик                       старший  мічман

                    Молодший офіцерський склад

                    ---------------------------

    молодший лейтенант                       молодший лейтенант

    лейтенант                                лейтенант

    старший лейтенант                        старший лейтенант

    капітан                                  капітан-лейтенант

                     Старший офіцерський склад

                    ---------------------------

    майор                                    капітан 3 рангу

    підполковник                             капітан 2 рангу

    полковник                                капітан 1 рангу

                      Вищий офіцерський склад

                     -------------------------

    генерал-майор                            контр-адмірал

    генерал-лейтенант                        віце-адмірал

    генерал-полковник                        адмірал

                       генерал армії України


Розділ 1. УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ КОМАНДИ1.1. Загальні знання про спонукальне мовлення в українській мові.

Важливу роль у мовному спілкуванні людей граєспонукальна мова. Спонукальні промови є одним з основних об'єктов аналізулінгвопрагматики і теорії мовних актів – як екзерсітиви, за термінологією Дж.Остіна, або директиви, за термінологією Дж. Серля[ОстінДж., 1986; Серль Дж., 1986]

Що ж таке спонукальна мова? Условнику лінгвістичних термінів Д. І. Ганича та І. С. Олійника сказано:

«Спонукальніречення– речення, що виражають наказ, прохання,заклик, пораду та інші волевиявлення. Граматичними засобами оформленняспонукання є форма дієслова-присудка (насамперед, у наказовому способі),особлива імперативна інтонація, а також деякі частки, що вносять у реченняспонукальний відтінок або підсилюють значення спонукання. Імперативна(спонукальна) інтонація є необхідною ознакою всякого спонукального речення.Така інтонація може бути єдиним засобом вираження спонукання.»[Д. І. Ганич, І. С.Олійник., 1985]

Також, у короткому тлумачномусловнику лінгвістичних термінів української мовиза редакцією С. Я.Єрмоленко сказано:

Спонукальнеречення – речення, в якомувиражається спонукання до дії (наказ, вимога, заклик, побажання, порада,дозвіл, пересторога тощо).

[Українська мова. Короткий тлумачний словниклінгвістичних термінів, 2001].

Якщо імперативна (спонукальна) інтонація є необхідною ознакою всякогоспонукального речення, давайте розглянемо, що собою представляє власнеімператив.

ІМПЕРАТИВ,чинаказовий спосіб, одне зі значень категорії способу. Форма імператива виражаєпрохання, наказ, раду. За допомогою імператива мовець повідомляє про своєбажання, щоб та чи інша дія була виконана кимсь (Взвод — стій!) чи, навпаки, невиконувалося (Відставити!). Важлива особливість імперативного висловленняполягає в тому, що воно є одночасно і повідомленням, і дією: мовець не тількиповідомляє про своє бажання, але і намагається змусити адресата його виконати.

Найпоширенішаформа імператива виражає спонукання стосовно співрозмовника, тобто до 2- їособи. Ця форма імператива вважається найуніверсальнішою категорією дієслова.

Імперативутвориться не від будь-якого дієслова. У цілому можна сказати, що утворенняімператива неможливо чи ускладнено в тому випадку, коли дієслово описуєнеконтрольовану ситуацію – тобто таку, здійснення якої не залежить від воліодного з її учасників. Так, не мають форми імператива безособові дієслова – знобити,світати, сутеніти (На вулиці сутеніє),підморозити (Сьогодніпідморозило)тощо. Утворення імператива від таких дієслів неможливо, тому що в ситуаціях,які вони позначають, взагалі відсутня діюча особа, до якої могло б бутиадресоване спонукання. Вживання імператива від дієслів, що позначають стихійніпроцеси, але при цьому не безособових, тобто, тих, що мають при собі підмет уназивному відмінку, у принципі можливо – наприклад, у казковій ситуації: Подуйте,ветры буйные! Складнішеобстоїть справа з дієсловами, що позначають неконтрольовані стани людини.Нерідко вони можуть утворювати імператив, але значення такого імперативавідрізняється від звичайного. Наприклад, він може позначати побажання: Будьздоровий;Рости великий. Це значення виражається особливим – «бажаним» –нахиленням (яке називається оптатив). Нерідко дієслова, що позначають неконтрольованіподії і процеси, в імперативі означають щось начебто 'Зроби те, що у твоїхсилах, щоб ситуація здійснилася', наприклад: Сподобайся йому! Схудни, тоді приходь.

Існуютьтакож способи виразити спонукання по відношенню не тільки до 2-ї особи, але ідо інших осіб. Найчастіше зустрічаються форми 1-ї особи множини і 3-ї особи(однини і множини).

Форма1-ї особи множини виражає спонукання до спільної дії, тобто бажання мовця, щобйого співрозмовник разом з ним здійснив деяку дію. У російській мові немаєспеціальної форми імператива 1-ї особи множини. Для вираження цього значеннявикористовується форма дійсного способу 1-ї особи множини: Йдемо!, Поїдемо в Крим! Цяформа вживається і коли мовець звертається тільки до однієї людини, і коли вінзвертається до кількох людей: Маша, біжимо до яру!Маша, Ваня, біжимо до яру!Але якщо до цієї форми додати часткудавай чи давайте, то станезрозуміло, доодного чи до декількох адресатів звертається мовець: Маша, давай проспіваємо!,Маша, Ваня, давайтепроспіваємо!Деякі українські дієслова, в основному ті, котрі позначають рух, використовуютьминулий час як основну форму для позначення спонукання до спільної дії: Пішли!Побігли!

Імператив3-ї особи служить для спонукання до дії того, хто не бере участь прямим образому розмові, а можливо, навіть не є присутнім при неї. Найчастіше, вимовляючи цюформу, мовець має на увазі, що його співрозмовник передасть третій особі, щобта зробила дію. В українській мові імператив 3-ї особи виражається сполученнямчастки нехай з формою 3-ї особи дійсного способу: Добре, нехайзайдуть;Инехай твої батьки не спізнюються.

Спонукання,що виражається імперативом, у залежності від ситуації може бути м'яким читвердим, увічливим чи грубої. В українській мові ці відтінки спонукання можутьвиражатися, по-перше, за допомогою різних ввідних висловів (Будь ласка,Будьте так люб'язні, Якщо тобі не важко), а по-друге, з цією метою можутьвживатися інші, не імперативні форми. Наприклад, якщо мовець хоче, щоб йогоспонукання пролунало як просьба чи рада, він може використовувати замістьнаказового способу умовний: Відійшов би ти убік, тут машини їздять. Цехарактерно не тільки для української мови: у багатьох мовах умовне нахиленняможе вживатися як м'яка форма спонукання. Наприклад, в англійській: Would you close your eyes!('Закрийте, будь ласка, очи!'). В дуже багатьох мовах увічливе чи м'якепрохання можна виразити за допомогою питання: Не підвезеш мене? Навпаки,тверда форма спонукання – наказ – у російській мові може виражатися формоюінфінітива: Встати!Відставити!,а може і взагалі не містити ніякої дієслівної форми: Вогню! Формидійсного способу теперешнього і майбутнього часу теж можуть уживатися дляспонукання: Ти чекаєш біля під'їзду, а Міша йде зі мною; Завтра ти підеш у магазин ікупиш собі зошити. Дуже грубе веління можна виразити за допомогоюминулого часу: Устав, зібрав речі і щоб я тебе більше не бачила.

Отже,роль імператива можуть брати на себе різні інші форми. Однак і імператив, усвою чергу, вживається в деяких зовсім далеких від спонукання функціях.Наприклад, у реченні "Була б на те воля моя, була б і розмованедовгою" наказовий спосіб, звичайно, не має значення ні спонукання,ні навіть побажання. Роль, що грає тут імператив, – присудок умовногопідрядного речення – більш характерна для умовного способу. Умовний імперативіснує й в англійській, і в деяких інших мовах: Sleep until noon, and you'll miss lunch 'Проспидо полудня, і пропустиш обід'. Такі вживання іноді називають переносними.Вираження ідеї умови – не єдине переносне вживання українського імператива. Уреченні Він вдома не ночує, а я йому пироги пеки! імператив заміняє вжене умовне нахилення, а модальне дієслово (повинна, змушена). Ще однененаказове вживання українського імператива – для позначення несподіваної дії: Вжепочали іти, і отут вона візьми і пчихни. [http://www.krugosvet.ru].

Традиційнаграматика розглядає імператив у рамках категорії нахилення як особливоїграматичної категорії дієслова, часто ототожнюючи спонукальні пропозиції зімперативними, тобто утримуючими присудок в імперативі

Фундаментальнедослідження семантики і типології імператива на матеріалі 130 мов проведене В.С. Храковським і А. П. Володіним[Храковский В. С., Володин А. П.,1986]. Авторидійшли висновку, по-перше, що час є субкатегория нахилення, оскільки тимчасовавіднесеність виступає як спосіб існування реальності. Сутність нахилення яккатегорії полягає в тому, що воно виражає точку зору того, хто говорить нареальність/ірреальність факту, що повідомляється. Тому імператив не єнахиленням за своїм значенням. Форми категорії нахилення призначені дляреалізації оповідальної, чи комунікативної функції. Форми імператива, навпроти,призначені для реалізації апелятивної, чи закличної функції. Специфічнасемантика імператива як засобу апелятивного спілкування не дозволяє розглядатийого як форму категорії нахилення. Імператив і форми нахилень не можуть бутипорівняні один з одним, оскільки виконують різні мовні функції [ХраковскийВ. С., Володин А. П. 1986]. Крім імператива, спонукання, у тому числі і наказ, може виражатисярізними неспеціалізованими граматичними засобами, що утворять периферіюмікрополя спонукальної модальності. Це, по-перше, неімперативні дієслівніконструкції — інфінітив і інші неособисті форми дієслова, презенс і футуруміндикатива, сполучення модальних дієслів з інфінітивом, конъюктив, а по-друге — бездієслівні (адвербіальні, номинативні, вигукні та ін.) конструкції [ПрокопчикА. В., 1955].

Відповідно доконцепції, що сходить до К. Бюлера [Бюлер, 1934], апелятивну мовнуфункцію, реалізовану  за допомогою імперативів і вокативів, можнахарактеризувати як функцію спілкування з односпрямованим повідомленням. Ролімовця і слухача при реалізації апелятивної функції в принципі строгорозподілені між учасниками мовного акту, і обміну цими ролями в процесі мовногоакта не відбувається: мовець тільки говорить, слухач тільки слухає. Апелятивневисловлення не припускає предмета мови, що підлягає обговоренню. Призначенняапеллятивного висловлення полягає в спонуканні до виконання (чи невиконанню)дії, і очікувана мовцем реакція слухача на подібне висловлення полягає в тому,щоб слухач виконав каузуєму дію (або сприяв його виконанню особою, яка неприймає участь у мовному акті). Типове апелятивне (вокативно-императивне)речення Хлопчик, йди сюди! є двоскладним, але фактично складається здвох  самостійних односкладних речень, кожне з яких має власну задачу. Задачавокативного речення Хлопчик! полягає в тому, щоб перетворити обраногоадресата в слухаючого, установити з ним контакт і підготувати його до сприйняття наступного повідомлення. Задача імперативної пропозиції Йди сюди!полягає в тому, щоб назвати дію, яку мовець наказує виконувати (чи невиконувати).

Одним з найбільшцікавих для вивчення різновидів спонукальних промов є наказ. Він належить дорізновидів спонукання до дії, які найбільш чітко виділяються і займає серед нихособливе місце. Характерним є зауваження Л. Вітгенштейна проте, що «нетрудно представить себеязык, состоящий из одних военных приказов и рапортов» (Витгенштейн Л.,1985, с. 85). В сучасних дослідженнях відзначається спільність мовниххарактеристик наказу не тільки з іншими різновидами спонукання, але й з іншимивидами прагматично орієнтованих промов, наприклад, з об'явою [ВасковскаяТ. С., 1986, с. 15] [Храковский В. С., Володин А. П. 1986].

З універсальною психічноюприродою мови пов'язано наявність в усіх мовах спільних когнітивно-поведінковихфункцій, або «прагматичних універсалій», до яких, зокрема, відносятьі наказ [BolingerD. L.,1968; Рамат П., 1986]. Значення наказу, таким чином, можна розглядати якуніверсалію мовного плану змісту, на засаді якої можливо міжмовне порівнянняформальних, у тому числі інтонаційних, засобів плану вираження.

Прийнято вважати, щооповідальні, питальні, спонукальні й окличні речення будь-якої мовихарактеризуються власною специфічною інтонацією. Підкреслюючи універсальнийхарактер фразової інтонації, А. М. Пєшковський звернув увагу на той факт, щонаказова інтонація може бути і без наказового способу, а наказовий спосіб можевживатися майже без наказової інтонації [Пєшковський 1928], [ХраковскийВ. С., Володин А. П. 1986].

В українській мовінаказ може виражатися наступними неспеціалізованими граматичними засобами:інфінітивом, індикативом, конструкціями з модальними дієсловами ібездієслівними конструкціями [Кадомцева Л. О., 1972, с. 134-135]. «Усі периферійні форми спонукання ванглійській мові знаходять свої аналоги в українській мові… Типологічнаспільність виявляється у вираженні відповідними формами тих самихмодально-значеннєвих відтінків» [Ушакова В. Т., 1968, с. 7].

Модальнезначення наказу

Наказ- це найбільш зобов'язуючий вид спонукання, що припускає негайне і беззаперечневиконання дії.

Виділяютьнаступні характеристики наказу. Це максимально зобов'язуюче спонукання до дії,найбільш визначена і стійка форма спонукань [Бєльський А. В.,1953, с. 99]. Це невмотивований прямий вид спонукання, при якому мовець має статус,що дає йому право на спонукання, він же в силу свого положення є відповідальнимза ухвалення рішення про здійснення/нездійсненні дії, невиконання якого карнедля адресата. Відносини між коммуникантами субординативные, а відношенняадресата-виконавця до дії нерелевантне [Бєляєва Е. И., 1985, с.79].наказ містить у глибиннійструктурі припущення, що адресат повинний зробити те, що хоче від нього щоговорить [Вежбицка А., 1985, с. 257-258].Наказ правомочний лише в томувипадку, якщо його адресат «за допомогою якої-небудь попередньоїпроцедури, гласної чи негласний», підтвердить авторитет того, хтозбирається віддавати накази [Остин Дж., 1986, с. 41]. Підсумовуючи ці характеристики, бачимо, щоголовною умовою наказу є наявність або обумовленого ситуацією нерівностікоммуникантов, у силу якого молодший (адресат-виконавець) зобов'язанийбеззаперечно виконати казуируемое дію.

Длянаказу особливо типовий механізм блокування словесної реакції, що виражаєзгоду; вона заміняється поведінковою реакцією — швидким чи негайним здійсненнямнеобхідної дії, що зв'язано з великим ступенем эксплицитности і категоричностівираження спонукального значення в наказі [Шевченко Н. А., 1984].

Очевидно, щофункціонально-семантична зона наказу також неоднорідна і дозволяє виділити вній деякі різновиди. [А. В. Бєльський, там же, с. 99-100]пропонує розрізняти наказ-вказівка (спонукання до простої, конкретноїдії) і наказ-розпорядження (перерахування складних дій); наказ-нагадування, чинаказ-сигнал ( чидія його ознаки не називаються, тому що були названі раніше,або ясні без цього; наприклад: «Почали!», «come on!»,«Los!»). названі різновиди розглянуті нижче при аналізі засобіввираження модального значення наказу.

1.2. Військові команди, що використовуються українськимивійськами

Усівійськові команди що є у «тимчасових статутах збройних силУкраїни» [4] зведено у таблицю 1.

Загальнакількість українськихвійськових команд = 276 ± 3%.

Таблиця 1.

українськівійськовікоманди

Військові команди Види спонукань кількість „Автомат на груди, за розподілом: роби — РАЗ, роби — ДВА, роби — ТРИ” наказ 1 „Автомат на-ГРУДИ” наказ 4 „Багнет – ВІДІМКНУТИ (ПРИМКНУТИ)” наказ 1 „Батальйон, в похідну колону, по дорозі, за порядком шикування” наказ 1 „Батальйон, СТРУНКО. До урочистого маршу, поротно, на одного лінійного дистанції, перша рота прямо, решта право-РУЧ” наказ 1 „Бігом — РУШ” наказ 1 „Батальйон, уліво в лінію взводних колон, кроком — РУШ” наказ 1 „В колону — РУШ” наказ 1 „В лінію взводних колон — РУШ” наказ 1 „В лінію машин — РУШ” наказ 1 „Варта – ЗА ЗБРОЮ” наказ 1 „Варта – РІВНЯЙСЬ, СТРУНКО, рівняння ПРАВОРУЧ” наказ 3 „Варта — СТРУНКО, рівняння — ДО СЕРЕДИНИ” наказ 1 „Варти – рівняйсь – СТРУНКО”, „Оркестр, грай збір” наказ 1 „Варти – РІВНЯЙСЬ, СТРУНКО” наказ 1 „Варти – РІВНЯЙСЬ, СТРУНКО, для зустрічі справа, (зліва), зброєю — ЧЕСТЬ” наказ 2 „Варти, право-РУЧ, Кроком – РУШ” наказ 1 „Вартовий, прийняти пост” наказ 1 „Взвод – ДО МЕНЕ” наказ 1 „Взвод – СТІЙ” наказ 3 „Взвод, в одну шеренгу — СТАВАЙ” наказ 1 „Взвод, на Прапор, СТРУНКО, зброєю – ЧЕСТЬ” наказ 1 „Взвод, у колону по три — СТАВАЙ” наказ 1 „ВЗЯТИ ВПРАВО” наказ 1 „Відбій” наказ 2 „Відділення – струнко. Рівняння праворуч” наказ 2 „Відділення – СТІЙ” наказ 3 „Відділення, – ДО ЗБРОЇ” наказ 2 „Відділення, в колону по два, кроком – РУШ ” наказ 3 „Відділення, в колону по одному (по два) – СТАВАЙ” наказ 1 „Відділення, в одну шеренгу – ШИКУЙСЬ” наказ 2 „Відділення, за мною – РУШ” наказ 1 „Відділення, за порядком – РОЗПОДІЛИСЬ” наказ 1 „Відділення, кругом – РУШ” наказ 1 „Відділення, ліво-РУЧ” наказ 1 „Відділення, на перший та другий – РОЗПОДІЛИСЬ” наказ 3 „Відділення, розійдись” дозвіл 1 „Відділення, на ре-МІНЬ” наказ 1 „Відділення, покласти – ЗБРОЮ” наказ 1 „Відділення, правим (лівим) плечем вперед, кроком – РУШ ” наказ 2 „Відділення, право-РУЧ” наказ 3 „Відділення, у дві шеренги – ШИКУЙСЬ” наказ 2 „Відділення, через правий, лівий борти та задні двері — ДО МАШИН” наказ 1 „ВІДСТАВИТИ” дозвіл 2 Військова присяга (затверджена Постановою Верховної Ради України № 1936-ХІІ від 6 грудня 1991 року.) Я, (прізвище, ім'я та по-батькові), вступаю на військову службу і урочисто клянусь народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю. Я клянусь захищати українську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи і незалежності. Я присягаю ніколи не зрадити народу України. клятва 1 „Вільно. До наметів” дозвіл, наказ 1 „В колону – руш” наказ 2 „В лінію машин – руш” наказ 1 „Вільно” дозвіл 10 „ГЛУШИ ДВИГУН” наказ 1 „Головні убори – НАДІТИ” наказ 1 „Головні убори – СКИНУТИ” наказ 1 „Два кроки вправо, кроком – РУШ” наказ 1 „Для зустрічі справа зброєю – ЧЕСТЬ” наказ 2 „ДО МАШИН” наказ 2 „До но-ГИ” наказ 5 „До побачення, пане капітан-лейтенант” вітання 1 „ДОВШИЙ КРОК” наказ 1 „ЗА ЗБРОЮ” наказ 1 „ЗАВОДЬ” наказ 1 „Запобіжник – ПОСТАВ” наказ 1 „Заправитись” наказ 2 „Здрастуйте, пане сержант” вітання 1 „ЗБІЛЬШИТИ ДИСТАНЦІЇ” наказ 1 „Зброєю – ЧЕСТЬ” наказ 1 „Зброю – ЗА СПИНУ” наказ 2 „Зброя заряджена і поставлена на запобіжник” інформування 1 „Зброя розряджена” інформування 1 „ЗМЕНШИТИ ДИСТАНЦІЇ” наказ 1 „зміна, за мною кроком – РУШ” наказ 2 „Зміна, право-РУЧ, на пости кроком-РУШ” наказ 1 „Зміна, справа по одному – ЗАРЯДЖАЙ” наказ 1 „Зміна, СТІЙ” наказ 2 „Іде Начальник варти” інформування 1 „ІТИ В НОГУ” наказ 1 „ІТИ НЕ В НОГУ” наказ 1 „Карабіни на пле-ЧЕ” наказ 1 „Кроком – РУШ” наказ 3 „Кру-ГОМ” наказ 2 „Кулемети на ре-МІНЬ” наказ 2 „Ліворуч – РІВНЯЙСЬ” наказ 1 „Ліво-РУЧ” наказ 2 „На місці кроком – РУШ” наказ 1 „На місці” наказ 2 „На місці – стій” наказ 1 „НА МІСЦЯ” наказ 1 „На пле-ЧЕ” наказ 5 „На ре-МІНЬ” наказ 7 „На такий-то предмет, рівняння праворуч (ліворуч), кроком (стройовим кроком, бігом) – РУШ” наказ 1 „Начальник варти до мене, решта — на місці” наказ 1 „Начальники варт, до мене” наказ 1 „Начальники варт, стати до строю” наказ 1 „Оркестр, грай розвід” наказ 1 „Пане генерал-майор. Капітан Федорук чергування по вартах здав” інформування 2 „Пане капітан. Варта прибула в повному складі. За час несення служби випадків не трапилося. Лейтенант Олійник” інформування 2 „Пане лейтенант. Варта номер один на розвід прибула в повному складі. Начальник варти лейтенант Шевчук” інформування 2 „Пане лейтенант. Зміну постів проведено. Пости здано (прийнято) в справності. Перший розвідний сержант Козаченко” інформування 2 „Пане майор. Варти для розводу вишикувані. Помічник чергового варт капітан Сердюк” інформування 3 „Пане майор. Командир 1-ї механізованої роти капітан Ткаченко. Дозвольте відрекомендуватися з нагоди присвоєння мені військового звання капітан.” інформування 1 „Пане майор. Перша механізована рота виконує другу вправу навчальних стрільб. Командир роти капітан Шевчук” інформування 2 „Пане полковник. За час мого чергування подій не трапилося. Черговий частини капітан Калина” інформування 4 „Пане полковник. Проводиться розвід варти. Черговий варт майор Сидоренко” інформування 1 „Пане полковник. Черговий частини капітан Татарченко” інформування 4 „Пане сержант. Прошу дозволити мені звільнення до 23-ї години” прохання 1 „Пане сержант. Рядовий Лабінський пост номер такий-то прийняв” інформування 3 „Пане сержант. Рядовий Онищенко пост номер такий-то здав” інформування 3 „Пане сержант. Рядовий Сергієнко зі звільнення прибув, зауважень не мав” інформування 2 „Перша зміна – СТАВАЙ” наказ 2 „Перший батальйон — ВПЕРЕД” наказ 1 „ПІВКРОКУ” наказ 1 „Півоберта ліво-РУЧ” наказ 1 „Півоберта право-РУЧ” наказ 1 „ПОВНИЙ КРОК” наказ 1 „Полк, до но-ГИ” наказ 1 „Полк, на Прапор, СТРУНКО, рівняння — ПРАВОРУЧ” наказ 2 „Полк, уліво в лінію, батальйони в лінію ротних колон, кроком — РУШ” наказ 1 „Поповненню, що прибуло, стати до строю своїх підрозділів” наказ 1 „Поправити – ЗБРОЮ” наказ 1 „Право-РУЧ” наказ 1 „Прапороносець, за мною, кроком — РУШ” наказ 1 „Прапороносний взвод — ВПЕРЕД” наказ 1 „ПРЯМО” наказ 6 „Ремінь – ПОСЛАБИТИ (ПІДТЯГТИ)” наказ 1 „РІДШИЙ КРОК” наказ 1 „РІВНЯЙСЬ” наказ 3 „РІВНЯННЯ ПРАВОРУЧ” наказ 3 „рота — струнко” наказ 2 „Розпочати перевірку” наказ 1 „рота — стій” наказ 1 „Рота, в дві шеренги – ставай” наказ 1 „Рота, в колону по три – ставай” наказ 1 „Рота, вліво в лінію взводних колон, кроком – руш” наказ 1 „Рота, для ранкового огляду – ставай” наказ 1 „Рота, на вечірню перевірку – ставай” наказ 1 „РУШ” наказ 1 „Рядовий Іванченко. Вийти із строю на стільки-то кроків” наказ 1 „Рядовий Кращенко, з поста кроком – РУШ” наказ 2 „Рядовий Левченко, кру-ГОМ” наказ 1 „Рядовий Онищенко, на пост кроком – РУШ” наказ 1 „Рядовий Петренко – СТІЙ” наказ 1 „СКОРОТИ КРОК” наказ 1 „Служу народу України” наказ 1 „Справа по одному – РОЗРЯДЖАЙ” наказ 1 „Ставай” наказ 1 „Стати до строю” наказ 2 „Стій, буду стріляти” попередження 5 „Стій, назад” наказ 1 „Стій, обійти справа” наказ 1 „Стій, хто іде” наказ 1 „СТІЙ” наказ 2 „Стільки-то кроків уперед, кроком – РУШ” наказ 1 „Стройовим кроком – РУШ” наказ 1 „СТРУНКО, рівняння – ПРАВОРУЧ” наказ 1 „Струнко” наказ 13 „Так” наказ 4 „УВАГА, РОБИ ТЕ, ЩО Я” наказ 1 „УВАГА” наказ 2 „УСІ ПРАВОРУЧ (ЛІВОРУЧ, КРУГОМ)” наказ 2 „ЧАСТІШИЙ КРОК” наказ 1 „Чатовий, здати пост” наказ 1 „Черговий роти, на вихід” наказ 1 „Чергові, на лінію” наказ 2 У двошеренговом строю лівофланговий другої шеренги після закінчення розподілу за загальною нумерацією доповідає: „Повний” або „Неповний” інформування 1 1.3.  Класифікаціявійськових команд за видами спонукання

Протягом дослідженняя, за допомогою різноманітних словників, класифікував українські військовікоманди за такими видами спонукання:

1. Вітання (кількість – 2) – 1. слова або жести, звернені до кого-небудьпід час зустрічі на знак прихильного ставлення, доброзичливості і т. ін.// Виявприязні, прихильного ставлення до когось. 2. Усне або письмове поздоровлення чипобажання здоров‘я, успіхів і т. ін. [Словникукраїнської мови у 11 томах]

приветствие англ.greeting – одна из разновидностей коммуникативного высказывания, которая, в отличие от заявлений иприказаний, не несет информации, не выражает побуждения и нормальноограничивает реакцию слушающего тем или иным словесным клише и т. п. [АхмановаО. С., 1966].

ПРИВЕТСТВИЕ, -я, ср. Обращение к кому-н. с приветом;речь с выражением добрых пожеланий, расположения.Обратиться к кому-н. с приветствием. Обменяться приветствиями. II прил.приветственный, -ая, -ое. П. жест. Приветственная телеграмма[СловарьОжегова].

ПРИВЕЧАТЬ, приветить  кого,  приветствовать,   здравствовать   кому, кланяться, здороваться;  |  принять   ласково,   радушно,   приязненно, дружески; илимилостиво, благосклонно.  Приветствовать  кого, приветить, здравствовать,радушно кланяться,  встречать  словами:  добро пожаловать!  и  пр.  Царицу приветствовали  криками:  ура!  -ся,   быть приветствуему. Приветствование ср.приветствие, действие по знач.  глаг.[ВладимирИванович Даль Толковый словарь живого великорусского языка].

Наприклад:„Здрастуйте, пане сержант

 

2. Дозвіл (кількість – 14)– згода, що дає право на здійсненнячого-небудь.// Документ, який посвідчує таке право.[Словникукраїнської мови у 11 томах].

РАЗРЕШАТЬ,...- кому что, или кого на что, дозволять,дать волю, свободу, не  запрещать.  Разрешите  мне  порубить  леску!  С Петрова  дня  охота разрешена. Ему разрешено вступить на службу.[ВладимирИванович Даль Толковый словарь живого великорусского языка].

Наприклад:„Вільно”

 

3. Інформування (кількість – 35)– дія зазначенням інформувати.

Інформувати – повідомляти про що-небудь, доводити довідома.[Словник української мови у 11 томах].

Наприклад:„Пане полковник. Проводитьсярозвід варти. Черговий варт майор Сидоренко”

 

4. КЛЯТВА (кількість – 1)– те саме, що присяга

Присяга – урочиста офіційна обіцянкадодержувати певних зобов‘язань, клятва вірності якій-небудь справі.// Урочистаобіцянка, часто підкріплена згадуванням чогось дорогого, священного для того,хто обіцяє.// Запевнення у правдивості сказаного, у вірності в коханні.[Словникукраїнської мови у 11 томах].

КЛЯТВА, -ы, ж. Торжественное обещание, уверение. Клятва верности илив верности. Дать, нарушить клятву. Клятва Гиппократа (уначинающих врачей: торжественная клятва в верности медицинскому долгу). IIприл., -ая, -ое. Клятвенный. обет.[СловарьОжегова].

Наприклад:Військова присяга (затвердженаПостановою Верховної Ради України № 1936-ХІІ від 6 грудня 1991 року.) Я,(прізвище, ім'я та по-батькові), вступаю на військову службу і урочисто клянусьнароду України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувативійськовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції ізаконів України, зберігати державну і військову таємницю. Я клянусь захищатиукраїнську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи і незалежності. Яприсягаю ніколи не зрадити народу України.

 

5.Наказ (кількість – 218)– офіційнийдокумент, в якому викладається розпорядження, постанова і т. ін. військовогоначальника, керівника установи, підприємства, організації і т. ін.//розпорядження, постанова, вказівка і т. ін.[Словникукраїнської мови у 11 томах].

приказаниеангл. order – разновидность коммуникативного высказывания,реакцией на которое (со стороны слушающего) является совершение действия.(Ахманова О. С.)[1]

ПРИКАЗАНИЕ, -я, ср. Распоряжение,равносильное приказу. Дать, отдать, исполнить п. Письменное, устное п. П.отменяется.[СловарьОжегова].

ПРИКАЗАТЬ, -ажу, -ажешь; -азанный; сов. 1.кому с неопр. То же, что велеть. П. повиноваться. Отец приказал смотреть задомом. Как прикажете понимать ваши слова? (что вы хотите сказать, как нужно васпонимать?). Как прикажете (как вам будет угодно, как скажете). 2. что и снеопр. Отдать приказ, приказание. П. наступать (наступление). 3. кого-что кому.То же, что завещать (устар. и прост.). П. дам жене. * Приказать долго жить(устар.) — умереть. Что прикажешь (прикажете) делать! (разг.) — ничего неподелать, что поделать (поделаете). II нвсов. приказывать, -аю, -аешь.[СловарьОжегова].

Наприклад: „Стати до строю”

Бойовийнаказ, наказ, що віддаєтьсякомандиром підлеглим військам у бойовій обстановці для здійснення прийнятого їмрішення. У бойовому наказі указуються: оцінка угруповання і дій супротивника;задачі і порядок застосування засобів старшого начальника в смузі дій частини(підрозділу); задачі сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойова задача підлеглимі час готовності; місця розташування пунктів керування й інших необхіднихвідомостей. Бойовий наказ викладають коротко, але не на шкоду ясності — так,щоб підлеглі правильно зрозуміли свою задачу. Бойовий наказ командира частини(підрозділу) у залежності від виду збройних сил, роду військ (сил флоту) іхарактеру бойової задачі (наступ, оборона і т.д.) має свої особливості.

Командир підрозділу віддає усний бойовийнаказ, як правило, на місцевості. На додаток до бойового наказу віддаютьсявказівки щодо взаємодії і всебічного забезпечення бойових дій військ. Командир,що віддав бойовий наказ, повинний виявити усе своє мистецтво і волю,використовувати всі сили і засоби, щоб домогтися безумовного його виконання.
П. И. Сироткин.

Материалы предоставлены проектом Рубрикон

© 2001 Russ Portal Company Ltd.
© 2001 «Большая Российская энциклопедия»
Все права защищены

Наприклад:„Відділення, – ДО ЗБРОЇ”

 

6. Попередження (кількість – 5)– 1. напередзроблене повідомлення про що-небудь// застереження проти чого-небудь// наказ,вказівка зробити що-небудь// погроза.[Словник української мовиу 11 томах].

Наприклад:„Стій, буду стріляти”

 

7. Прохання (кількість – 1)– 1. ввічливезвертання до кого-небудь з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудьзробити, виконати щось; просьба. 2. письмове клопотання, заява, складена заофіційно встановленою формою.[Словник української мови у 11 томах].

просьба англ. request –разновидность коммуникативного высказывания, имеющая целью вызвать у слушателяреакцию в виде действия.[Ахманова О. С., 1966].

ПРОСИТЬ, прашивать чего у кого; кого о чем, прошатьряз. тамб.  твер.

вологодск. прошаить кур.  прохать  кур.  склонять  к  исполнению  своих

желаний, молить,ублажать, убеждать исполнить  что  или  согласиться  на

что; кучиться,докучать, добиваться  в  чем  чьего  согласия.  Проси,  и

дастся.[ВладимирИванович Даль Толковый словарь живого великорусского языка].

Наприклад:„Пане сержант. Прошу дозволитимені звільнення до 23-ї години”

Класифікацію кожної команди за типами спонукання надано у таблиці 1

Відсоткове відношення видів спонукання до загальної кількості команднадано у діаграммі 1

Діаграмма 1.

/>Співвідношення видів спонукання

/>

Розділ 2. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ РЕАЛІЗАЦІЇСПОНУКАННЯ В ВІЙСЬКОВИХ КОМАНДАХ

Для дослідженнялексико-граматичної конструкції реалізації спонукання в українських військовихкомандах я скористався даними, які надано у дисертації Волошина В. Г. [ ВолошинВ. Г., Интонационная структураинструкции в английском и русском языках. Одесса, 1988].

Спочатку розберемо, які можуть бути взаємовідносини міжкомуникантами. Згідно з концепцією радянських лінгвістів Кібрік та Норіньяні [А.Є. Кібрік та А. С. Норіньяні, 1987, с. 27] є таки показники взаємовідносинміж комуникантами:

а) залежністьпартнерів від права наказувати до рівноправності;

б) співробітництво(кооперація, нейтральність, конфлікт);

в) довіра.

Тепер визначимоможливість відношення між учасниками акту спонукання та їх відношенням доімпульсу спонукання (дії). Імпульс дії може виходити від мовця, або може бутивідповідною реакцією на ініціативу оточуючих (умовно назвемо це відношення А –імпульс дії).

Відомо, що виконанняімпульсу дії може бажати або мовець, або слухач (умовно назвемо це відношення Б– зацікавленість).

Крім того, в кожномуконкретному мовному акті мовець може ставити себе або вище, ніж слухач, аборівнозначний до слухача (умовно назвемо це відношення В – субординація).

У залежності відситуації спілкування існує комплекс умов спонукань, необхідних для успішного тадоречного здійснення мовного акту (умовно назвемо S –умови спонукання.

Перші три типинаданих відношень представимо у вигляді бінарних відношень, а четвертий тип – увигляді комплекса умов S1 – Sn.

А – імпульс дії:

А1 –імпульс дії виходить від мовця

А2 –імпульс дії виходить від слухача

Б – зацікавленість:

Б1 –виконання імпульсу дії в інтересах мовця

Б2 –виконання імпульсу дії в інтересах слухача

В – субординація

В1 –мовець виступає у ролі авторитета

В2 –мовець виступає у ролі співрозмовника

S – комплекс умов спонукання:

S1 – мовець проявляє повагу до адресата

S2– мовець не заперечує проти виконання дій адресатом, тому щовпевнений, що воно виконується на користь останнього

S3 – мовець информуєадресата про щось, але не спонукує йогодо якихось дій.

S4 – мовець обіцяє адресатовівиконувати якісь дії, яківін буде робити на користь останнього

S5 – мовець переконаний, що має право наполягати на виконанні дій іупевнений, що адресат здатний це зробити

S6 – мовець попереджує про можливі наслідки у разі невиконанняпропонованих дій

S7 – мовець спонукає адресата до дії, але чи виконати цю дію, вирішуєадресат.

Представимовикладені вище відношення у вигляді таблиці 2.

мовець информує адресата прощось, але не спонукує його до якихось дій.

Таблиця 2.

функції спонукання українських військовихкоманд

 

види спонукання Класифікаційні ознаки умов спонукання Умови спонукання Імпульс дії Зацікавленість Б Субординація В

1. Вітання

S1

А1

Б2

В2

2. Дозвіл

S2

А2

Б2

В1

3. Інформування

S3

А1

Б2

В2

4. Клятва

S4

А1

Б2

В2

5. Наказ

S5

А1

Б1

В1

6. Попередження

S6

А1

Б1

В2

7. Прохання

S7

А1

Б1

В2



Висновок.

Було проведено дослідженнята аналіз українських військовихкоманд на лексико-граматичному рівні.Завдяки цьому підраховано загальну кількість команд, а саме –276 ± 3%, класифіковано команди за типами спонукання ітання, дозвіл, інформування, клятва,наказ, попередження, прохання),підраховано відсоткове відношення видівспонукання до загальної кількості команд (див. діаграмму 1), описано вплив функцій спонукання кожної групивійськових команд.

Таким чином,результати цієї роботи можуть служити підгрунтям для подальшого дослідженняукраїнських військових команд, зокрема їх інтонаційного аспекту


Списоквикористаної літератури:

1. Ахманова О. С. Словарь лингвистическихтерминов. М., Советская Энциклопедия, 1966

2. Волошин В. Г. Интонационная структураинструкции в английском и русском языках: Дис. … канд. филологич. наук. –Одесса, 1988. -178 с.

3. ПрокопчикА. В., 1955

4. Словник лінгвістичних термінів /Д. І.Ганич, І. С. Олійник. –К.: Вища школа, 1985. -360 с.

5. Словник української мови у 11 томах.  – К.: Наукова думка, 1971

6. Тимчасові статути збройнихсил України, що затверджені указом Президента України від 7 жовтня 1993 року.(К.: Воєнне видавництво України «Варта», 1993)

7. Українська мова.Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів /За ред. С. Я. Єрмоленко.–К.: Либідь, 2001. -224 с.

8. ХраковскийВ. С., Володин А. П. Семантика и типология императива. Русскийимператив. Л.: издательство Наука, 1986. –350 с.

 

Інтернет-сайти та електронні словники:

 9. 

Материалы предоставлены проектом Рубрикон

© 2001 Russ Portal Company Ltd.
© 2001 «Большая Российская энциклопедия»
Все права защищены

 

10. «Энциклопедия Кругосвет»  www.krugosvet.ru

11.  shop.bambook.com/scripts/dictionar.startup?v=1 (словарьОжегова)

12.Владимир Иванович Даль. Толковый словарь живоговеликорусского языка (современное написание слов) Изд. «Цитадель», г.Москва, 1998 г. OCR Палек, 1998 г.


Додаток:

                        У К А З

                        ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

            Про тимчасові статути ЗбройнихСил України

     З метою правового забезпеченнябудівництва та  функціонування

Збройних Сил України    п о с т а н о в л я ю:

     1. Затвердити  Тимчасовий   стройовий  статут  Збройних  Сил

України, Тимчасовий  статут  внутрішньої  служби   Збройних   Сил

України, Тимчасовий  статут гарнізонної тавартової служб Збройних

Сил України, Тимчасовий дисциплінарний статутЗбройних Сил України

(додано до оригіналу).

     2. Дія  затверджених  цим Указомтимчасових статутів Збройних

Сил України поширюється на військові частиниЗбройних Сил України,

Прикордонних військ України, Національноїгвардії України та інших

військових формувань,  створених  відповідно   до   законодавства

України.

     3. Тимчасові статути Збройних СилУкраїни, зазначені у статті

1 цього Указу,  є чинними до введення в дію військових  статутів,

затверджених Верховною  Радою Українивідповідно до Закону України

«Про оборону України» ( 1932-12 ).

 ПрезидентУкраїни                                     Л. КРАВЧУК

 м.Київ, 7 жовтня 1993 року

      N 431/93

                     З А К О Н  У К Р А Ї Н И

                   Про мобілізаційну підготовку

                          та мобілізацію

  

     ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 44, ст.416 )

     ( Вводиться в дію Постановою ВР N 3544-12 від 21.10.93,

       ВВР 1993, N 44, ст.417 )

     Виходячи з Концепції  оборони  та  будівництва Збройних  Сил

України, Закону України «Про  оборону України»  (  1932-12  )  та

інших законодавчих актів  України  цей  Закон встановлює  правові

основи мобілізаційної підготовки та мобілізації,визначає  систему

і організацію цієї роботи в країні, обов'язки  і відповідальність

органів  державної  виконавчої  влади  та  органів  місцевого   і

регіонального  самоврядування,  а  також керівників  підприємств,

установ  і  організацій  всіх   форм   власності  за   здійснення

мобілізаційних заходів.

 

                           Розділ I

                      ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1.  Мобілізаційна  підготовка  народного господарства

України*, Збройних Сил  України  та  інших військових  формувань,

створених  відповідно  до  законодавства України**,  є  складовою

частиною  оборонних  заходів,  що  здійснюються  в  мирний    час

центральними і  місцевими  органами  державної виконавчої  влади,

органами місцевого і регіонального самоврядування,підприємствами,

установами і організаціями всіх форм власності з метою  створення

необхідних  умов  для  своєчасного  проведення  мобілізації    та

забезпечення потреб  держави  в  особливий  період і  на  випадок

стихійного лиха, аварій та катастроф.

     Особливий  період  включає  в  себе    час   мобілізаційного

розгортання народного господарства, Збройних СилУкраїни та  інших

військ, воєнний час і частково відбудовчий періодпісля закінчення

воєнних  дій.

€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€

      * Далі — мобілізаційна підготовка.

     ** Далі — Збройні Сили України та інші війська.

     Стаття 2. Мобілізаційна підготовка проводиться  на  плановій

основі шляхом завчасного створення  стійких  систем управління  і

зв'язку та необхідних  виробничих  мобілізаційних потужностей,  а

також спеціальних формувань та мобілізаційнихрезервів  озброєння,

військової  техніки,  матеріальних  і   продовольчих    ресурсів,

страхового  фонду  документації.

     Стаття 3. Мобілізація є  загальнодержавним заходом,  що  має

забезпечити планомірне розгортання Збройних СилУкраїни  та  інших

військ, переведення народного господарства з мирного  на  воєнний

стан, а також залучення трудових іматеріально-технічних  ресурсів

до ліквідації наслідків стихійного лиха,  аварій та  катастроф  у

мирний час.

     Стаття 4. Демобілізація   є  загальнодержавним заходом   для

планомірного переведення  народного  господарства з  воєнного  на

мирний стан і подальшого скорочення Збройних СилУкраїни та  інших

військ.

     Стаття  5.  Законодавство  про  мобілізаційну підготовку  та

мобілізацію складається з цього Закону, інших законодавчих  актів

щодо  забезпечення  обороноздатності  держави  та   постанов    і

розпоряджень Кабінету Міністрів України з цихпитань.

                          Розділ II

 

         ОРГАНІЗАЦІЯ І ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯМОБІЛІЗАЦІЙНОЇ

                    ПІДГОТОВКИ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ

     Стаття  6.  Мобілізаційна  підготовка  організовується    та

проводиться згідно з цим  Законом,  Положенням  про мобілізаційну

підготовку народного господарства України та іншими законодавчими

і  нормативними  актами.

     Стаття 7.  Загальне  керівництво мобілізаційною  підготовкою

народного господарства України покладається на Кабінет  Міністрів

України, в Республіці Крим — на Раду МіністрівРеспубліки Крим,  у

галузевих і територіальних структурах — на відповідні  центральні

та місцеві органи державної виконавчої влади, на підприємствах, в

установах і організаціях усіх форм власності — на їхкерівників.

     Функції  щодо  координації,  планування, методологічного  та

методичного забезпечення  мобілізаційної підготовки  в  народному

господарстві покладаються на Міністерство економікиУкраїни, а  в

Збройних Силах України та інших військах — наМіністерство оборони

України.

     Стаття 8.  Для   безпосереднього  управління  мобілізаційною

підготовкою та заходами щодо мобілізації в апаратахцентральних  і

місцевих  органів  державної  виконавчої  влади,   місцевого    і

регіонального  самоврядування,  а  також  на  підприємствах,    в

установах і організаціях незалежно від формвласності  створюються

військово-мобілізаційні  підрозділи.

     Організаційна структура і штатна чисельністьцих  підрозділів

визначаються  відповідними  керівниками  з   урахуванням    вимог

законодавчих  і  нормативних  актів  з    питань   мобілізаційної

підготовки та мобілізації, а також обсягівмобілізаційних завдань.

     Стаття  9.  При  запровадженні  воєнного стану   мобілізація

проводиться  відкрито  або  приховано.

     Рішення  про  проведення  відкритої  мобілізації    підлягає

негайному оголошенню через засоби масовоїінформації.

     Рішення про проведення прихованої мобілізації доводиться  по

закритих каналах до керівників  Ради  Міністрів Республіки  Крим,

міністерств та інших  центральних  і  місцевих органів  державної

виконавчої влади у порядку, що  визначається Кабінетом  Міністрів

України.

     З метою  ліквідації  наслідків  стихійного лиха,  аварій  та

катастроф у мирний час може проводитися цільовамобілізація.

     Вид, обсяги  і  термін  проведення мобілізації  визначаються

Президентом  України.

                            Розділ III

           ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇВЛАДИ,

           ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО І РЕГІОНАЛЬНОГОСАМОВРЯДУВАННЯ

           ТА КЕРІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ ІОРГАНІЗАЦІЙ

           ЩОДО МОБІЛІЗАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ТАМОБІЛІЗАЦІЇ

     Стаття  10.  Верховна  Рада  України  формує   і    здійснює

законодавче  регулювання  питань  мобілізаційної підготовки    та

мобілізації.

     Стаття 11. Президент України:

     вживає необхідних заходів до забезпеченняобороноздатності, в

тому числі мобілізаційної підготовки та мобілізації;

     координує діяльність органів  державної виконавчої  влади  з

питань мобілізаційної підготовки та мобілізації;

     затверджує мобілізаційний план України на особливий  період,

Положення про мобілізаційну підготовку Збройних СилУкраїни, інших

військових  формувань,  створених  відповідно  до   законодавства

України,  та  про  порядок  проведення  мобілізації.

     Стаття 12. Кабінет Міністрів України:

     організовує розробку та подає  на затвердження  Президентові

України проект мобілізаційного плану України наособливий період;

     затверджує Положення про мобілізаційну підготовку  народного

господарства України;

     визначає  джерела  і  порядок  фінансування  заходів    щодо

мобілізаційної підготовки та  мобілізації,  а також  створення  і

збереження мобілізаційного резерву матеріальнихресурсів;

     організовує роботу, пов'язану з бронюваннямтрудових ресурсів

для  народного  господарства  і  створенням   страхового    фонду

документації,   мобілізаційних    запасів   матеріально-технічних

ресурсів, продовольства, речового та іншого майна;

     затверджує довготермінові та  річні  програми мобілізаційної

підготовки галузей народного господарства ірегіонів;

     організовує роботу, пов'язану з підготовкоюцивільної оборони

до переходу з мирного на воєнний стан.

     Стаття 13. Міністерство оборони України:

     розробляє  і  подає  Кабінету  Міністрів   України    проект

мобілізаційного плану Збройних Сил України та іншихвійськ;      

     організовує   розробку   схем   мобілізаційного  розгортання

Збройних  Сил  України  та  інших  військ,  а також   спеціальних

галузевих і територіальних формувань;

     планує та  організовує  накопичення  озброєння і  військової

техніки в непорушному запасі,  інших  матеріальних ресурсів  -  у

мобілізаційному резерві Збройних Сил України, атакож  мобілізацію

та демобілізацію.

     Стаття 14. Міністерства та інші центральні органи  державної

виконавчої влади:

     планують і організовують мобілізаційнупідготовку відповідних

галузей, забезпечують їх переведення з мирного навоєнний стан  та

стале  функціонування  в  особливий  період;

     організовують розробку  мобілізаційних  планів на  особливий

період, довготермінових і річних программобілізаційної підготовки

відповідних  галузей,  методологічне,  методичне та    нормативне

забезпечення  цієї  роботи;

     забезпечують створення об'єктів і потужностеймобілізаційного

призначення,  страхового  фонду  документації  та  мобілізаційних

запасів матеріально-технічних ресурсів,продовольства, речового та

іншого майна.

     Стаття 15. Рада Міністрів  Республіки  Крим, місцеві  органи

державної виконавчої влади:

     планують  і  організовують   мобілізаційну   підготовку    у

відповідних регіонах;

     організовують розробку  мобілізаційних  планів на  особливий

період, довготермінових і річних программобілізаційної підготовки

регіонів;

     у  межах    своїх    повноважень   забезпечують    виконання

підприємствами, установами  і  організаціями незалежно  від  форм

власності покладених на них мобілізаційних завдань;

     забезпечують  переведення  господарства регіонів  на   режим

роботи в умовах особливого періоду.

     Стаття 16. Підприємства, установи  і організації  всіх  форм

власності:

     розробляють  мобілізаційні  плани  на    особливий   період,

довготермінові  та  річні  програми  мобілізаційної    підготовки

підприємства, установи і організації;

     створюють потужності мобілізаційного призначення,  страховий

фонд документації та запаси матеріально-технічнихресурсів;

     забезпечують виконання  державних  замовлень і  договорів  з

питань мобілізаційної підготовки;

     здійснюють  перехід  на  режим  роботи  в умовах  особливого

періоду.

     Стаття 17.  Співробітництво  України  з іншими  державами  з

питань  мобілізаційної  підготовки   здійснюється    в    частині

методологічного та методичного забезпечення цієїроботи, взаємного

постачання  озброєння,  військової  та найважливішої    цивільної

продукції відповідно до міждержавних угод чидоговорів.

                             Розділ IV

           ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯЗАКОНОДАВСТВА

           ПРО МОБІЛІЗАЦІЙНУ ПІДГОТОВКУ ТАМОБІЛІЗАЦІЮ

     Стаття 18. Відповідальність за станмобілізаційної підготовки

та  мобілізаційної  готовності  галузей  народного  господарства,

регіонів,  підприємств,  установ  і  організацій покладається  на

керівників відповідних центральних та місцевих органів  державної

виконавчої влади, підприємств, установ  і організацій  всіх  форм

власності.

     Стаття 19. Посадові особи, винні у порушенніцього Закону  та

інших актів законодавства з питань  мобілізаційної підготовки  та

мобілізації,    несуть    адміністративну   або       кримінальну

відповідальність  згідно  з  законодавством України.

 Президент України                                  Л. КРАВЧУК

 м. Київ, 21 жовтня 1993 року

        N 3543-XII

                           ЗАКОН УКРАЇНИ

                Про загальний військовийобов'язок

                        і військову службу

       ( Відомості Верховної Ради ( ВВР )1992, N 27, ст. 385 )

       ( Вводиться в дію Постановою ВР N2233-12 від 25.03.92,

         ВВР 1992, N 27, ст. 386 )

       ( Із змінами, внесеними згідно ізЗаконами

         N 2485-12 від   19.06.92, ВВР 1992,N 36, ст. 527

         N 3545-12 від   21.10.93, ВВР 1993,N 44, ст. 418

         N 3546-12 від   21.10.93, ВВР 1993,N 44, ст. 419

         N 3625-12 від   19.11.93, ВВР 1993,N 49, ст. 457

         N 200/94-ВР від 13.10.94, ВВР 1994,N 45, ст. 404

         N 325/94-ВР від 22.12.94, ВВР 1995,N  1, ст.   4

         N 387/95-ВР від 17.10.95, ВВР 1995,N 38, ст. 284

         N 129/96-ВР від 19.04.96, ВВР 1996,N 26, ст. 108

         N 309/97-ВР від 04.06.97, ВВР 1997,N 29, ст. 193

         N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98 )

                           Г л а в а  I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Загальний військовий обов'язок

     1.  Оборона  країни  від  збройної агресії    належить    до

найважливіших функцій держави і є справою всього народу  України.

Захист України — конституційний обов'язоккожного її громадянина.

     2. Загальний  військовий  обов'язок встановлюється  з  метою

забезпечення комплектування  Збройних  Сил України,  Національної

гвардії  України,  Служби  безпеки  України, Прикордонних  військ

України,  Цивільної  оборони  України, Управління  охорони  вищих

посадових осіб України та інших  військових формувань,  створених

відповідно до законодавства України (Далі- Збройні  Сили  України

та інші війська), а також підготовкинаселення до захисту України.

     Загальний військовий обов'язок включає:

     підготовку громадян до військовоїслужби;

     приписку до призовних дільниць;

     призов на військову службу;

     проходження  за  призовом   або    добровільно   військової,

альтернативної (невійськової) служби;

     виконання військового обов'язку взапасі;

     дотримання правил військового обліку.

     У воєнний час загальний військовий обов'язок  включає  також

загальне обов'язкове військове навчаннягромадян.

     Виконання Закону України «Прозагальний військовий  обов'язок

і військову службу»   покладається на     громадян     України,

центральні   органи   державного  управління,   органи   місцевої

державної адміністрації та  місцевого  самоврядування, громадські

об'єднання, підприємства, установи таорганізації,  незалежно  від

підпорядкування і форм власності.

     Загальний військовий обов'язок не поширюється  на  іноземних

громадян і осіб  без  громадянства,  які постійно  або  тимчасово

проживають на території України.

     3. Щодо  загального  військового обов'язку громадяни України

поділяються на такі категорії:

     допризовники — особи, які проходятьдопризовну підготовку  до

приписки їх до призовних дільниць;

     призовники — особи, які приписані допризовних дільниць;

     військовослужбовці — особи, якіпроходять військову службу;

     службовці за призовом — особи,  які проходять  альтернативну

(невійськову) службу;

     військовозобов'язані — особи, якіперебувають у запасі;

     невійськовозобов'язані — особи,  не взяті  на  військовий

облік або зняті з нього.

     4. Громадяни  України,  придатні  до проходження  військової

служби за станом здоров'я і віком,зобов'язані:

     прибувати за викликом військовогокомісаріату для приписки до

призовних дільниць, проходження медичногоогляду,  направлення  на

підготовку для  одержання  військової спеціальності,  призову  на

військову службу або на збори;

     проходити підготовку до військовоїслужби, військову службу і

виконувати військовий обов'язок у запасі;

     виконувати правила військового обліку.

     5.  Жінки,  які  за  фахом  мають медичну  підготовку    або

споріднену з відповідною військовоюспеціальністю за переліком, що

визначається Кабінетом Міністрів України,  можуть бути  взяті  на

військовий  облік.  Вони  зобов'язані прибувати    за    викликом

військового  комісаріату  для  проходження медичного  огляду    і

виконувати правила військового обліку.

     У мирний час жінки можуть добровільновступити  на  військову

службу за контрактом. У  воєнний  час  особи жіночої  статі,  які

перебувають на військовому обліку чи пройшли  загальне  військове

навчання, можуть бути призвані на  військову службу  за  рішенням

Президента України.

     Стаття 2. Військова служба і виконаннявійськового обов'язку

               в запасі

     1.  Військова  служба   є  почесним  обов'язком    кожного

громадянина України, особливим видомдержавної служби,  пов'язаної

з виконанням громадянином України загальноговійськового обов'язку

і службою на конкурсно-контрактній основі уЗбройних Силах України

та інших військах, створених відповідно дозаконодавства України.

     Встановлюються такі види військовоїслужби:

     строкова  військова служба;

     військова  служба  за  контрактом  на посадах  солдатів    і

матросів, сержантів і старшин;

     військова служба жінок за контрактом на посадах  солдатів  і

матросів,  сержантів  і  старшин, прапорщиків  і   мічманів    та

офіцерського складу;

     військова служба за контрактом прапорщиківі мічманів;

     військова  служба  за   контрактом   курсантів    (слухачів)

військово-навчальних  закладів  і  студентів кафедр    військової

підготовки   (факультетів   військової   підготовки,    відділень

військової підготовки) вищих цивільнихнавчальних закладів;

     військова служба за контрактомофіцерського складу.

( Пункт 1 статті 2 із змінами, внесенимизгідно із  Законом

N 3545-12 від 21.10.93 )

     2. Виконання військового обов'язку  в запасі  у  мирний  час

полягає  в  додержанні  порядку  і  правил військового    обліку,

проходженні    зборів,    збереженні      та        вдосконаленні

військовозобов'язаними знань,  навичок  і умінь,  необхідних  для

виконання ними обов'язків військової служби,а  у  воєнний  час  -

відповідно до військово-облікових чицивільних спеціальностей.

     3. Громадяни України, які призвані або добровільно  вступили

на військову  службу,  приймають  Військову присягу  на  вірність

народу України і тільки після  цього  можуть бути  направлені  на

навчання чи для інших військових потреб замежі України.

     Військовозобов'язані,  які  раніше  не приймали    Військову

присягу, приймають її під час зборів абомобілізації.

     Стаття 3. Альтернативна (невійськова)служба

     Альтернативна (невійськова) служба єдержавною  службою  поза

Збройними Силами України чи іншимивійськами,  що  запроваджується

замість проходження військової служби.

     Право на альтернативну (невійськову)службу як вид  виконання

загального військового  обов'язку  мають  при наявності  істинних

релігійних переконань громадяни України, які належать  до  діючих

згідно з законодавством релігійнихорганізацій, віровчення яких не

допускає користування зброєю та служби узбройних силах.

     Стаття 4. Комплектування Збройних СилУкраїни та інших

               військ військовослужбовцями

     Збройні  Сили  України  та  інші   війська    комплектуються

військовослужбовцями через військовікомісаріати шляхом:

     призову громадян на військову  службу на  основі  загального

військового обов'язку;

     вступу громадян на військову службу законтрактом.

     Для доукомплектування Збройних СилУкраїни  та  інших  військ

особовим складом при мобілізації у воєннийчас створюється запас.

     Порядок комплектування Збройних Сил Українита  інших  військ

військовослужбовцями  визначається  цим   Законом    та    іншими

законодавчими актами України.

     Стаття 5. Склад військовослужбовців і військовозобов'язаних.

               Військові звання

    1.Військовослужбовці та  військовозобов'язані поділяються  на

рядовий  склад,  сержантський  і  старшинський    склад,    склад

прапорщиків (мічманів), офіцерський склад.

     Офіцерський склад поділяється намолодший офіцерський  склад,

старший офіцерський склад і вищий офіцерськийсклад.

     Кожному    військовослужбовцю    і    військовозобов'язаному

присвоюється військове звання. Військовізвання у  Збройних  Силах

України та інших військах поділяються наармійські та флотські.

               Встановлюються такі військовізвання:

     Армійські                                      Флотські

     -------------------------------------------------------

                           Рядовий склад

                          ---------------

      рядовий                                        матрос

    старшийсолдат                                старший матрос

                Сержантський  і старшинськийсклад

              ------------------------------------

    молодший сержант                         старшина2 статті

    сержант                                 старшина 1 статті

    старший сержант                         головний старшина

    старшина                                головний корабельний

                                             старшина

                Склад  прапорщиків  і  мічманів

              ---------------------------------

    прапорщик                               мічман

    старший  прапорщик                      старший  мічман

                    Молодший офіцерськийсклад

                   ---------------------------

    молодший лейтенант                      молодший лейтенант

    лейтенант                               лейтенант

    старший лейтенант                       старший лейтенант

    капітан                                 капітан-лейтенант

                     Старший офіцерськийсклад

                   ---------------------------

    майор                                   капітан 3 рангу

    підполковник                            капітан 2 рангу

    полковник                               капітан 1 рангу

                      Вищий офіцерський склад

                    -------------------------

    генерал-майор                           контр-адмірал

    генерал-лейтенант                       віце-адмірал

    генерал-полковник                       адмірал

                       генерал армії України

     2. До військових звань громадян, якіперебувають у запасі  чи

у  відставці,  додаються  слова  відповідно «запасу»    або    «у

відставці».

     3. Військові звання  присвоюються згідно  з  Положенням  про

проходження  військової   служби   громадянами    України,    яке

затверджується Президентом України.

     4.  Позбавлення  військового  звання провадиться  посадовими

особами, яким надано право присвоювативійськові звання,  а  також

за вироком суду у випадках дискредитаціївійськовослужбовцем своєї

честі і гідності.

     Військовослужбовці  строкової  служби (крім  тих,  що  мають

звання рядового і  матроса)  можуть  бути позбавлені  військового

звання в порядку, визначеному Дисциплінарнимстатутом Збройних Сил

України.

     5. Поновлення у військовому званніпровадиться відповідно  до

Положення про проходження військової службигромадянами України.

     Стаття 6. Військові посади

     1. Військові посади (штатні посади, що підлягають  заміщенню

військовослужбовцями)  і   відповідні   їм    військові    звання

передбачаються  в  штатах  військових частин,  кораблів,  органів

управління, установ, військово-навчальнихзакладів.

     Перелік посад,  що  підлягають заміщенню  вищим  офіцерським

складом,  затверджується  Президентом України,  а  посад    інших

військовослужбовців — Міністром оборониУкраїни.

     2. Військові посади поділяються на:

        посади рядового складу;

        посади сержантського і старшинськогоскладу;

        посади прапорщиків і мічманів;

        посади офіцерського складу.

     3. Міністра оборони України і начальникаГенерального  штабу

Збройних Сил    України    призначає  Президент   України  після

затвердження їх кандидатур  Верховною  Радою України.  (  Частина

перша пункту 3 статті 6 в редакції Закону N3546-12 від 21.10.93 )

     Призначення та  звільнення  з  посади заступників  Міністра

оборони України,   командуючих   видами  Збройних   Сил  України,

командуючих військами військових округів іоперативних командувань

та командуючих окремими арміями провадятьсяПрезидентом України за

поданням Міністра оборони України. ( Частина  друга  пункту  3

статті 6 в редакції Закону N 3546-12 від21.10.93 )

     Права  посадових  осіб  щодо  порядку призначення  на   інші

військові посади визначаються Міністромоборони України.

     На посади  Міністра  оборони  України та  його  заступників

можуть призначатись  як військовослужбовці,так і цивільні особи.

( Пункт 3 статті 6 доповнено частиноючетвертою згідно із  Законом

N 3546-12 від 21.10.93 )

     4. Військовослужбовці за їх згодоюможуть бути відряджені  до

державних органів, Товариства сприяння обороніУкраїни,   Академії

наук   України   та   інших   галузевих   академій   наук     для

виконання робіт оборонного характеру іззалишенням  на  військовій

службі, а також  із  збереженням  прав  на соціальний  захист  на

підставі відповідного рішення КабінетуМіністрів України.

( Пункт 4 статті 6 із змінами, внесенимизгідно із  Законом

N 3545-12 від 21.10.93)

     5. Переміщення військовослужбовців зодних  військових  посад

на інші визначається Положенням пропроходження військової  служби

громадянами України.

     Стаття 7. Військова форма одягу івідзнаки

               військовослужбовців

     1. Військовослужбовці, а такожвійськовозобов'язані  під  час

зборів носять військову форму одягу  з відзнаками  відповідно  до

військових звань і роду військ (служби).

     Військова    форма     одягу     та    знаки     розрізнення

військовослужбовців,  спеціальна  відзнака генерала армії України

встановлюються   Президентом   України.  Правила    їх    носіння

затверджуються Міністром оборони України, дляНаціональної гвардії

України  та  Прикордонних  військ  України  — їх командуючими, для

Служби безпеки України — її Головою, дляУправління охорони  вищих

посадових  осіб  України  — його начальником.Для інших військових

формувань — їх начальниками.

     2.  Забороняється  вводити  для робітників   і    службовців

незалежно від відомств,  у  яких  вони працюють,  форму  одягу  і

відзнаки, подібні до форми одягу і відзнаквійськовослужбовців.

     3. Носіння військової форми громадянами,які не мають  на  те

права,  а  також  осквернення  військової   форми    і    відзнак

військовослужбовців або глум над нимипереслідуються відповідно до

чинного законодавства.

                           Г л а в а  II

             ПІДГОТОВКА ГРОМАДЯН ДО ВІЙСЬКОВОЇСЛУЖБИ

     Стаття 8. Підготовка допризовників іпризовників до

               військової служби

     1.  Із  допризовниками  і  призовниками проводиться  робота,

пов'язана з підготовкою  їх  до  військової служби,  яка  включає

допризовну  підготовку   юнаків,   підготовку    призовників    з

військово-технічних  спеціальностей, підготовку  до   вступу    у

військово-навчальні заклади, військовупідготовку студентів  вищих

навчальних  закладів  за  програмою офіцерів   запасу,    фізичну

підготовку, лікувально-оздоровчу   роботу,    підвищення    рівня

загальноосвітньої підготовки, вивченнядержавної мови, патріотичне

виховання.

     2. Організація  підготовки допризовників  і  призовників  до

військової служби проводиться підкерівництвом Кабінету  Міністрів

України,  Ради  Міністрів  Республіки  Крим  міністерствами    і

відомствами України, які маютьнавчально-виховні заклади, органами

місцевої державної адміністрації та місцевогосамоврядування,  які

використовують кошти, виділені Міністерством оборони  України  та

іншими військовими формуваннями.

     Контроль  за  організацією, проведенням    і    результатами

підготовки допризовників і  призовників  до військової  служби  в

країні, програмне і методичне забезпеченнядопризовної  підготовки

здійснюються Міністерством оборони України, атакож міністерствами

і відомствами України, у віданні яких єнавчально-виховні заклади.

     Стаття 9. Допризовна підготовка

     Допризовна підготовка включає військову,прикладну  фізичну ,

медико-санітарну, психологічну  підготовку та    підготовку    з

цивільної оборони і проводиться викладачамидопризовної підготовки

в навчально-виховних закладах: школах, гімназіях,  ліцеях,  інших

видах  загальноосвітніх  закладів, починаючи  з   передвипускного

класу, а також у професійнихнавчально-виховних закладах та  вищих

навчальних  закладах:  технікумах, коледжах,  училищах  в  період

здобуття загальної середньої освіти запрограмами, затверджуваними

Міністерством  освіти  України  за погодженням  з   Міністерством

оборони України.

     Юнаки,  які  не  пройшли  допризовну підготовку  у  вказаних

навчальних закладах, не атестовані абодістали незадовільну оцінку

з цього предмета, після їх закінчення передпризовом  на  строкову

військову службу під керівництвом місцевоїдержавної адміністрації

та  органів  місцевого   самоврядування   проходять    допризовну

підготовку в оборонно-спортивних оздоровчихтаборах з відривом від

виробництва, а у воєнний час — на підприємствах,  в  установах  і

організаціях шляхом навчально-польовихзборів.

     Викладачі допризовної підготовки входятьдо штату  зазначених

навчально-виховних та вищих навчальнихзакладів.

( Стаття 9 в  редакції  Закону  N 3545-12 від 21.10.93 )

     Стаття 10. Підготовка призовників з військово-технічних

                спеціальностей

     Підготовка призовників з військово-технічних  спеціальностей

провадиться:

     призовників- учнів професійнихнавчально-виховних закладів за

профілями, спорідненими  з військово-обліковими  спеціальностями,

безпосередньо в цих закладах;

     призовників, які працюють, і тих, щотимчасово не працюють, а

також   учнів   професійних  навчально-виховних   закладів,   які

навчаються   в   них   за    профілями,   не    спорідненими    з

військово-обліковими спеціальностями,- в навчальних  організаціях

Товариства сприяння обороні України, упрофесійно-технічних

училищах і  професійних училищах різнихрівнів.

     До навчання залучаються призовники, які  досягли  17-річного

віку і придатні за станом здоров'я до військової  служби  та  які

підлягають призову на військову службу післязакінчення навчання.

     Кількість   призовників,   які  підлягають   підготовці    з

військово-технічних спеціальностей, а такожперелік спеціальностей

і  програми  підготовки визначаютьсяМіністерством оборони України

разом із заінтересованими міністерствами тавідомствами України  і

затверджуються Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 11.  Військова підготовкастудентів ( курсантів )

                  вищих навчальних закладів

     1.  Військову  підготовку   студентів   (курсантів)    вищих

навчальних закладів (денної форми навчання):інститутів, академій,

університетів  та  прирівняних  до  них інших  вищих   навчальних

закладів за програмою офіцерів запасупроходять чоловіки віком  до

27 років, придатні до військової  служби  за станом  здоров'я,  а

військово-медичну підготовку  -  також жінки  -  студентки  вищих

медичних навчальних закладів.

     Зарахування  на  кафедру військовоїпідготовки  ( факультет

військової    підготовки,    відділення військової  підготовки)

провадиться  на    добровільних умовах відповідно  до  особистих

заяв  на  засадах, визначених контрактом.

     Розробка  і  затвердження  програми військової    підготовки

покладається на Міністерство оборони Україниразом з Міністерством

освіти України  та  іншими  заінтересованими державними органами.

     Період  військової  підготовки зараховується  як    строкова

військова служба.

     Особи,  які  не  пройшли    строкової   чи    альтернативної

(невійськової)  служби  або  підготовки  на  кафедрі   військової

підготовки   (факультеті   військової   підготовки,    відділенні

військової підготовки),  після  закінчення  вищого    навчального

закладу    призиваються на  строкову військову  службу  переважно

за  своїм фахом.

     2. Студентам (курсантам), які пройшлиповний курс  військової

підготовки за  програмою  офіцерів  запасу і  склали  встановлені

екзамени,  присвоюється  відповідне  первісневійськове    звання

офіцера.

     Особам, які не пройшли такої підготовкиабо не атестовані  до

офіцерського  складу,  первісне  військове звання   офіцера    не

присвоюється.

     3.  Перелік  військових спеціальностей,  з  яких    ведеться

підготовка  офіцерів  запасу, визначається    і    затверджується

Міністерством  оборони  України  за погодженням  з  Міністерством

освіти України.

     4.  Перелік   вищих  навчальних закладів, в яких провадиться

військова     підготовка   студентів  (курсантів),   порядок   її

проведення   визначаються   Кабінетом Міністрів України.  Кафедри

військової    підготовки    (факультети  військової   підготовки,

відділення військової  підготовки)  є структурними   підрозділами

вищих навчальних закладів. Військовапідготовка є одним з основних

видів  навчання  і    включається  до   навчальних  планів  вищих

навчальних  закладів  як самостійна навчальнадисципліна.

     Міністерства і відомства України, які мають  вищі  навчальні

заклади, зазначені у пункті 1 цієї статті,разом  з  Міністерством

оборони України визначають штатний розпис  і створюють  необхідну

навчально-матеріальну    базу    для   військової     підготовки.

Фінансування військової підготовкипровадиться за окремою  статтею

за  рахунок  бюджету  Міністерства  оборони  України   та   інших

військових формувань.

     Міністерство оборони України здійснюєдобір і за  погодженням

з  Міністерством  освіти  України, ректорами   вищих   навчальних

закладів  -  призначення  на  відповідні штатні   посади   кафедр

військової   підготовки   (факультетів  військової    підготовки,

відділень  військової   підготовки),  контроль   за   проведенням

військової підготовки студентів (курсантів).

     5. В  разі  проходження  навчальних зборів  (стажування)  на

студентів (курсантів) поширюються права таобов'язки,  встановлені

законодавством України  для військовозобов'язаних,  призваних  на

збори.

( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 3545-12  від

21.10.93 )

     Стаття 12. Підготовка до вступу увійськово-навчальні

                заклади. Фізична підготовка.

                Лікувально-оздоровча робота.Підвищення рівня

                загальноосвітньої підготовки.Вивчення

                державної мови. Патріотичневиховання

     1.  Громадяни,    які    виявили   бажання    вступити    до

військово-навчальних закладів, проходятьпідготовку  у  військових

ліцеях, середніх загальноосвітніхнавчально-виховних  закладах,  в

організаціях Товариства сприяння обороніУкраїни,  на  підготовчих

курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

     2.  Фізична   підготовка   допризовників    і    призовників

організується за програмою фізичної культури органами  державного

управління освітою,  фізичною  культурою  і спортом,  спортивними

товариствами  і    клубами    у   навчально-виховних   та   вищих

навчальних   закладах,   оборонно-спортивних оздоровчих  таборах,

на  підприємствах, в   установах   і організаціях, незалежно  від

підпорядкування і форм власності. ( Пункт 2статті 12 із  змінами,

внесеними згідно із Законом N 3545-12 від21.10.93)

     3. Лікувально-оздоровча робота  з юнаками  організується  за

місцем їх проживання, навчання або  роботи органами  і  закладами

охорони  здоров'я  в  лікувальних, лікувально-профілактичних    і

лікувально-оздоровчих закладах  із створенням в  них  підліткових

кабінетів.

     Медичні огляди юнаків 15-17-річного вікупровадяться  щорічно

лікарями-спеціалістами,  які  залучаються до  медичного    огляду

призовників.  У  разі  потреби  юнакам призначається    необхідне

лікування з проведенням оздоровчих заходів.

     4. Органи державного управління освітою вживають  необхідних

заходів   до   підвищення   рівня  виховання,   загальноосвітньої

підготовки допризовної та призовної молоді,організують  додаткові

заняття для вивчення державної мови юнаками,які  слабо  володіють

нею або не володіють зовсім.

     Стаття 13. Права і обов'язки громадян,які проходять

                допризовну і призовнупідготовку

     1. За громадянами, які проходять підготовку  до  військової

служби  в  оборонно-спортивних  оздоровчих таборах,    навчальних

організаціях Товариства сприяння обороніУкраїни  з  відривом  від

виробництва, на весь час виконання цихобов'язків,  включаючи  час

проїзду в  обидві  сторони,  зберігаються місце  роботи, займана

посада і середній заробіток .

     Витрати  по  найму  житла  на  період навчання    зазначених

громадян, вартість проїзду до місця навчання(зборів) і  назад  та

середній  заробіток  за  цей  період  оплачуються    військовими

комісаріатами, які  направили  цих  громадян для  підготовки  до

військової служби.

     2. Відвідування занять громадянами,направленими  військовими

комісаріатами  для   проходження   допризовної    підготовки    в

оборонно-спортивних     оздоровчих       таборах,        здобуття

військово-технічних спеціальностей, інші заходи  щодо  підготовки

юнаків до військової служби є обов'язковими.

                          Г л а в а  III

             ПРИПИСКА ГРОМАДЯН ДО ПРИЗОВНИХДІЛЬНИЦЬ,

          ПРИЗОВ І ПРИЙНЯТТЯ (ВСТУП) НА ВІЙСЬКОВУСЛУЖБУ

     Стаття 14. Приписка громадян допризовних дільниць

     1. Приписка громадян  до  призовних дільниць  провадиться  з

метою взяття юнаків на облік,  визначення їх  кількості,  ступеня

придатності до військової служби,встановлення  загальноосвітнього

рівня, здобутої спеціальності і рівняфізичної підготовки.

     Для  проведення  приписки  громадян у    районах    (містах)

утворюються призовні дільниці.

     2. До призовних дільниць  щороку протягом  січня  -  березня

приписуються громадяни, яким у рік припискивиповнюється 17 років.

Приписка    провадиться    районними   (міськими)     військовими

комісаріатами за місцем проживання.

     Медичний  огляд  громадян, які приписуються  до   призовних

дільниць, проводиться згідно з Положенням про  медичний  огляд  у

Збройних  Силах  України,  що затверджується  Міністром   оборони

України за погодженням з Міністерствомохорони здоров'я України.

     Відвідування лікувально-профілактичних ілікувальних закладів

згідно з рішенням комісії по приписці длягромадян-допризовників є

обов'язковим.

     3. Житлово-експлуатаційні організації,підприємства, установи

та  організації,  які  здійснюютьексплуатацію будинків, незалежно

від  підпорядкування  і  форм  власності,  домовласники,   органи

місцевої  державної  адміністрації тамісцевого самоврядування, на

яъі покладено ведення первинного  обліку військовозобов'язаних  і

призовників,  відділи  кадрів  підприємств,установ, організацій

і навчальних  закладів  незалежно  від підпорядкування  і   форм

власності  щороку  в  строки,  встановлені Міністерством  оборони

України, подають  до  відповідних  районних (міських)  військових

комісаріатів  списки  юнаків, які підлягаютьприписці до призовних

дільниць.

     4. Для приписки до призовної дільниці громадяни  зобов'язані

прибути  до військового комісаріату в строк,вказаний у повістці

військовим комісаріатом, та подати необхіднідокументи.

     5. Для проведення приписки громадян допризовних  дільниць  у

районах (містах) утворюються відповіднікомісії у складі:

     голова комісії — районний (міський)військовий комісар;

     члени комісії: лікарі, які беруть участьу  медичному  огляді

допризовників, начальник групи професійногопсихологічного відбору

військового комісаріату, секретар комісії.

     Персональний  склад  районної  (міської)комісії по приписці,

порядок   проведення   і   забезпечення  цієї    роботи    щороку

затверджуються главою місцевої державноїадміністрації або головою

виконавчого комітету відповідної Радинародних депутатів.

     6. На районні (міські) комісії поприписці покладається:

     організація медичного оглядудопризовників, які  викликаються

на  комісію, і визначення їх придатності для   використання    на

військовій службі;

     виявлення і попередній добір кандидатів  для  направлення  у

військово-навчальні заклади;

     раціональний  розподіл  осіб,  придатних    за    медичними,

психологічними та іншими  показниками  для навчання  в  начальних

організаціях Товариства сприяння  обороні України  і  професійних

навчально-виховних закладах за програмамипідготовки призовників з

військово-технічних спеціальностей;

     прикріплення  до лікувально-профілактичних  і    лікувальних

закладів осіб, яких визнано під час припискитакими, що потребують

обстеження, лікування та медичного нагляду;

     прикріплення до  відповідних навчально-виховних  закладів  і

курсів осіб, які мають низьку загальноосвітнюпідготовку, а  також

не володіють або слабо володіють державноюмовою.

     7. Громадяни, приписані  до  призовних дільниць,  вважаються

призовниками, їм видаються посвідчення проприписку, роз'яснюються

обов'язки і права, правила військовогообліку, порядок проходження

підготовки до військової  служби.  З моменту  приписки  громадяни

беруться на військовий облік.

     Стаття 15. Призовний вік.  Призовгромадян на строкову

                військову службу

     1. На строкову військову службу  в мирний  час  призиваються

придатні до неї за станом здоров'я і вікомгромадяни, яким до  дня

відправки у військові частини виповнилося 18років.

     Призов громадян на строкову військовуслужбу  провадиться  на

підставі Указу Президента України два рази нарік. Указ Президента

України публікується в засобах масовоїінформації не пізніш як  за

місяць до початку призову.

     Після оголошення Указу ПрезидентаУкраїни кожний призовник, у

тому числі той, що перебуває на тимчасовому обліку,  зобов'язаний

прибути у пункт і   строк,  вказані військовим  комісаріатом  у

повістці. Громадяни  призовного  віку,  які не  пройшли  строкову

військову  службу  і  без  законних  підстав не  перебувають   на

військовому обліку, а також призовники, які тимчасово  виїхали  з

постійного місця проживання в іншу місцевістьі не  стали  там  на

військовий облік, зобов'язані прибути до військового  комісаріату

за місцем проживання у семиденний строк.

     2.  Керівники підприємств, установ іорганізацій, колгоспів і

кооперативів  та   навчально-виховних  закладів   незалежно   від

підпорядкування   і   форм   власності  зобов'язані   відкликати

призовників з відряджень для забезбеченнясвоєчасного прибуття  їх

на призовну дільницю.

     3. Зміна місця військового облікупризовниками, які  досягли

18-річного віку і старших,  допускається  до опублікування  Указу

Президента України про черговий призов. Післяцього  вона  можлива

лише  в  окремих  випадках  за  умови подання   до    військового

комісаріату документів, які б стверджували,що призовник:

     переведений на роботу в іншу місцевість;

     переїхав на нове місце проживання;

     прийнятий  до  навчального  закладу івибуває для продовження

освіти  або   закінчив   навчальний  заклад   і   за   розподілом

направляється на роботу.

     4.  Поважними  причинами  неприбуття громадян  до  призовних

дільниць   у   строки,   встановлені  військовим    комісаріатом,

визнаються:

     хвороба громадянина, яка позбавила його можливості  особисто

прибути у вказаний пункт;

     смерть або тяжка хвороба близькогородича;

     перешкода   стихійного   характеру  або інші  обставини,  що

позбавили громадянина можливості особистоприбути у вказані  пункт

і строк.

     Причини  неприбуття  мають  бути підтверджені   відповідними

документами.

     5. У мирний час  призову  на  строкову військову  службу  не

підлягають громадяни:

     звільнені від призову відповідно достатті 18 цього Закону;

     щодо  яких  ведеться  дізнання  чи попереднє  слідство  або

кримінальна справа розглядається судом — доприйняття відповідного

рішення, а також  громадяни, яких було засуджено  до  позбавлення

волі.

     6. Призов  на  строкову  військову службу  громадян  України

чоловічої   статі,   які   тимчасово  проживають   за   кордоном,

здійснюється в порядку, встановленому цимЗаконом,  при  наявності

у них постійного місця проживання в Україні.

     Стаття 16. Призовні комісії

     1. Для проведення  призову  громадян на  строкову  військову

службу в районах (містах) утворюютьсяпризовні комісії в складі :

     голова   комісії   -   заступник  глави  місцевої  державної

адміністрації   або   заступник   голови  виконавчого    комітету

відповідної Ради народних депутатів;

     члени комісії:

     районний (міський) військовий комісар;

     заступник начальника районного(міського) відділу  внутрішніх

справ;

     лікар,  який  організує  роботу  медичного  персоналу    по

медичному огляду призовників;

     секретар комісії;

     представники колективів підприємств,установ  і  організацій,

громадських  організацій  і  об'єднань   та    навчально-виховних

закладів.

     2. Персональний склад районної (міської)  призовної  комісії

та графік проведення призову громадян  для проходження  строкової

військової  служби  затверджуються   главою  місцевої   державної

адміністрації або головою виконавчого комітету  відповідної  Ради

народних депутатів.

     3. На районні (міські) призовні комісіїпокладається:

     організація медичного оглядупризовників;

     прийняття рішення про призов громадянна  строкову  військову

та  альтернативну  (невійськову)  службу  і призначення  їх   для

використання на службі;

     надання відстрочки від призову абозвільнення від призову  на

строкову військову службу;

     прийняття рішення про направлення призовників,  які  виявили

бажання  вступити  до військово-навчальнихзакладів, для складання

вступних іспитів або про відмову цим особаму  направленні  їх  на

екзамени  за  станом здоров'я, недостатнімзагальноосвітнім рівнем

чи моральними якостями;

     прийняття  рішення  про  направлення до   слідчих    органів

матеріалів на призовників, які ухиляються відпризову на  строкову

військову службу.

     4.  Для  керівництва  і  контролю  за діяльністю    районних

(міських) призовних комісій у Республіці Крим,  областях,  містах

Києві   та    Севастополі    утворюються   відповідно    Кримська

республіканська, обласні та міські призовнікомісії.

     Персональний  склад  Кримської республіканської,   обласних,

Київської  та  Севастопольської    міських   призовних    комісій

затверджується відповідно Радою МіністрівРеспубліки Крим,  главою

місцевої державної адміністрації.

     На ці призовні комісії покладається:

     організація  контрольного  медичного огляду   призваних   на

строкову військову службу до відправлення їхдо військових частин,

а  також  осіб,  які  заявили про незгоду зрезультатами медичного

огляду і рішеннями районних (міських)призовних комісій;

     перевірка правильності наданнявідстрочки або звільнення  від

призову;

     контроль за обгрунтуваннямвійськово-професійного призначення

призовників з урахуванням їх  досвіду, здібностей,  інтересів  та

особистих можливостей;

     розгляд скарг громадян на дії  районних (міських)  призовних

комісій.

     Призовні комісії Республіки Крим, областей,  міст  Києва  та

Севастополя мають право переглядати іскасовувати рішення районних

(міських) призовних комісій.

     5. Усі  громадяни,  які  призиваються на  військову  службу,

проходять обов'язковий медичний огляд.

     6. Відповідно до  результатів медичного  огляду  призовника,

його моральних і професійних  якостей,  а також  матеріального  і

соціального стану призовника та членів йогосім'ї районна (міська)

призовна комісія виносить і оголошуєпризовникові рішення:

     про придатність до військової служби і призов  на  військову

службу з призначенням до роду Збройних Сил України  чи  до  інших

військ, а також  визначає  дату відправлення  його  на  службу  у

Збройні Сили України чи в інші військовіформування;

     про тимчасову непридатність довійськової  служби  за  станом

здоров'я;

     про надання відстрочки або звільненнявід призову на строкову

військову службу на підставах, передбаченихстаттями 17 і 18 цього

Закону;

     про непридатність за станом здоров'я довійськової  служби  в

мирний час, обмежену здатність  у  воєнний час  і  зарахування  в

запас;

     про  непридатність  до  військової служби  із   зняттям    з

військового обліку.

     Рішення призовної комісії може бути оскаржено  до  призовної

комісії  вищого  рівня  або  до  суду  в  порядку,    визначеному

законодавством.

     Стаття 17. Відстрочка від призову

     1.  Відстрочка  від  призову  на строкову  військову  службу

надається громадянам  за  рішенням  районної (міської)  призовної

комісії:  за  сімейними  обставинами,  за станом  здоров'я,   для

продовження навчання, у зв'язку з депутатською  діяльністю.  Така

відстрочка  надається  також   призовникам-вчителям    з    вищою

педагогічною освітою на весь період їх роботив сільській школі.

     2. Відстрочка від призову за сімейнимиобставинами  надається

призовникам, які мають:

     а) непрацездатних батька і матір чиодинокого непрацездатного

батька або одиноку непрацездатну матір, якщовони не  мають  інших

працездатних осіб,  зобов'язаних  відповідно до  законодавства їх

утримувати,  незалежно від того,  проживаютьвони разом з батьками

чи  ні.   Непрацездатність   батьків  визначається   в   порядку,

передбаченому  чинним законодавством; (Підпункт  «а»   частини

першої пункту 2 статті 17 із змінами,внесеними згідно із  Законом

N 3625-12 від 19.11.93 )

     б) братів і сестер віком до 18 років, якщовони не  працюють,

або старших, якщо  вони  незалежно від віку єінвалідами I чи  II

групи, в разі відсутності інших осіб, які могли  б  взяти  їх  на

утримання. ( Підпункт «б» частинипершої пункту  2  статті  17  із

змінами, внесеними згідно із Законом N3625-12 від 19.11.93 )

     Відстрочка від призову  за  сімейними обставинами  надається

також призовникам, які мають на своємуутриманні:

     дитину віком до трьох  років  або старше  трьох  років,  яка

виховується без матері;

     двох і більше дітей;

     дитину-інваліда;

     непрацездатних осіб, у яких призовникперебував на  утриманні

у зв'язку із смертю батьків, їх  тривалою хворобою  або  з  інших

поважних причин протягом п'яти років.

     Відстрочка  від  призову  надається призовникам    на    час

здійснення опіки над інвалідами I  чи  II групи,  які  мають

порушення черепно-мозкового кровообігу,травми хребта і прикуті до

ліжка.

     У разі наявності в  сім'ї  тільки  двохсинів відстрочка  від

призову  за  сімейними  обставинами  на  строк до   трьох   років

надається  тому  призовникові,  брат  якого  проходить   строкову

військову службу.  (  Частина  четверта пункту  2  статті  17  із

змінами, внесеними згідно із Законом N3625-12 від 19.11.93 )

     У тому разі, коли призову підлягають двасини  одночасно

відстрочка надається одному з них забажанням  і  пропозицією

батьків.

     3. Відстрочка від призову за  станом здоров'я  на строк  до

одного року надається призовникам, яківизнані під час  медичного

огляду тимчасово непридатними до військовоїслужби.

     4. Відстрочка від призову дляпродовження навчання  надається

призовникам,  які  навчаються  в  середніх загальноосвітніх    та

професійних навчально-виховних  закладах  - до  здобуття   повної

загальної середньої освіти,  але  не  старше 21-річного  віку,  а

студентам, які навчаються у вищих навчальнихзакладах  з  відривом

від виробництва (крім коледжів, технікумів іучилищ,  що  до  них

прирівнюються), — до їх закінчення.

     Відстрочка від призову  для продовження  навчання  надається

також призовникам, які навчаються в аспірантурі  з  відривом  або

без відриву від виробництва на весь період навчання.  (  Пункт  4

статті 17 доповнено частиною другою згідно ізЗаконом N  309/97-ВР

від 04.06.97 )

     Відстрочка від  призову  надається випускникам  професійних

навчально-виховних  і вищих навчальнихзакладів на весь час роботи

в сільській місцевості за отриманоюспеціальністю.

     Студентам, які навчаються у  вищих державних  і  недержавних

навчальних світських та духовних закладах, відстрочка від призову

на строкову військову службу надається один раз  на  весь  період

навчання.  Особи, відраховані занеуспішність, недисциплінованість

та у зв'язку з небажанням продовжуватинавчання,  а також залишені

на  другий  рік  для навчання на тому ж курсіз зазначених причин,

втрачають право на відстрочку від призову. (Частини другу, третю

і четверту пункту 4 статті 17 замінено двомачастинами  згідно  із

Законом N 3625-12 від 19.11.93 )

     5. Відстрочка від призову у зв'язку здепутатською діяльністю

надається призовникам з  числа  народних депутатів  на  строк  їх

депутатських повноважень.

     6. Відстрочка від призову такожнадається:

     призовникам, які переселилися із районівлиха, не  більш   як

на два роки з моменту переселення зарішенням  Кабінету  Міністрів

України;

     у разі ведення призовниками самостійноабо спільно з батьками

селянського (фермерського) господарства, алене більш  як  на  три

роки з моменту одержання землі;

     в інших випадках,  не  передбачених цим  Законом,  згідно  з

рішеннями призовної комісії Республіки Крим, обласних,  Київської

та  Севастопольської  міських   призовних  комісій   за  поданням

районних (міських) призовних комісій.

     7. Призовники,  яким надано відстрочку, зобов'язані щорічно

до  1  жовтня  подавати  у  військові комісаріати  документи,  що

підтверджують їх право на відстрочку. (Статтю 17 доповнено

пунктом 7 згідно із Законом N 3625-12 від19.11.93 )

     8.  Призовники,  які  втратили  підстави    для    одержання

відстрочки, а також особи, які не маютьправа  на  відстрочку  або

підстав для звільнення від призову,передбачених статтею 17  цього

Закону, і не призвані з різних причин настрокову військову службу

у встановлені строки,  мають  бути  призвані на  службу  під  час

здійснення чергового призову до досягненняними до дня відправки у

війська 27-річного віку.

     Стаття 18. Звільнення від призову настрокову військову

                службу

     Від  призову  на  строкову  військову службу  в  мирний  час

звільняються призовники:

     визнані за станом здоров'я непридатнимидо військової  служби

в мирний час;

     не  призвані  на  строкову  військову    чи    альтернативну

(невійськову) службу до досягнення 27-річноговіку;

     які  мають  духовний  сан  і  штатну посаду  в   одній    із

зареєстрованих релігійних конфесій;

     які постійно проживають  за  кордоном, якщо  вони  не  мають

постійного місця проживання в Україні;

     батьки, рідні брати,  сестри якихзагинули  чи  померли  або

стали інвалідами  під  час   проходження  військової служби.

( Абзац шостий частини першої статті 18  вредакції  Закону 

N   3625-12  від   19.11.93)

     Від  призову звільняються такожгромадяни, які закінчили курс

навчання   в   навчальних   закладах   органів  внутрішніх  справ

кримінально-виконавчої  системи  і продовжують  службу  в системі

Міністерства  внутрішніх  справ України таДержавного департаменту

України  з питань виконання покарань. (Частина друга статті 18 із

змінами,  внесеними  згідно  із  Законом  N312-XIV ( 312-14 ) від

11.12.98 )

     Стаття 19. Призов на військову службуофіцерів запасу

     Офіцери запасу віком до 30 років, які не  пройшли  строкової

військової служби і не мають підстав длянадання їм відстрочки від

призову можуть бути в мирний  час  призвані за  наказом  Міністра

оборони України  для  проходження військової  служби  на  посадах

офіцерського складу.

     Стаття 20. Прийняття на військову службуза контрактом

    1. На військову службу у добровільномупорядку   приймаються

особи, які відповідають вимогам військовоїслужби:

     військовослужбовці рядового, сержантського  і  старшинського

складу, які прослужили за призовом не меншеодного  року  і  мають

відповідну професійну підготовку за фахом, - на військову  службу

солдатів, матросів, сержантів і старшин законтрактом;

     жінки віком від 19 до 35  років  -  на військову  службу  на

посадах рядового, сержантського істаршинського складу;

     військовослужбовці рядового, сержантського  і  старшинського

складу,  які  прослужили  на  строковій службі  не  менше   року,

військовозобов'язані, які не маютьвійськових  звань  офіцерського

складу, а також жінки з відповідноюспеціальною  підготовкою,  які

мають вищу або середню спеціальну освіту,віком від 19 до 25 років

— на військову службу прапорщиків і мічманів;

     громадяни віком від 17 до 21 року, в тому  числі  ті,  котрі

досягли 17-річного віку в рік зарахування на  навчання,  а  також

військовослужбовці та військовозобов'язані віком  від  18  до  23

років, які не мають військових званьофіцерського складу і виявили

бажання вчитися у військово-навчальних закладах, -  на  військову

службу курсантів військово-навчальнихзакладів;

     курсанти військово-навчальних закладів іофіцери запасу -  на

військову службу офіцерського складу;

     офіцери запасу, які не досяглиграничного віку перебування на

військовій службі, та жінки віком  до  35 років,  яким  присвоєно

військове  звання  офіцерського  складу, - на  військову   службу

офіцерського складу.

     2. Громадяни, які приймаються навійськову службу,  проходять

обов'язковий медичний огляд.

     3. У разі  прийняття  на  військову службу  між  державою  і

громадянином  укладається  контракт,  форма якого    визначається

Положенням про проходження військової службигромадянами України.

     4.   Рядовому,   сержантському   і  старшинському    складу,

прапорщикам і мічманам, а також жінкам, які проходять  службу  за

контрактом,   залежно   від   кваліфікації  та   строків   служби

присвоюються класні розряди — від  першого до  третього  і  вищий

ступінь — майстра з відповідною системоюстимулювання оплати.

     Стаття 21. Матеріальне забезпеченнягромадян у зв'язку з

                призовом або прийняттям навійськову службу

     1. Громадянам, призваним або прийнятимна військову  службу,

виплачується вихідна допомога  у  розмірі двомісячної  заробітної

плати відповідно до чинного законодавстваУкраїни.

     2. Громадяни для виконання обов'язків,пов'язаних із  взяттям

на військовий облік, призовом або прийняттямна військову  службу,

а також громадяни, які вступають довійськово-навчальних  закладів

або направляються  військовими комісаріатами  на  диспансерне  чи

стаціонарне обстеження (лікування, медичний огляд),  звільняються

від роботи на час, необхідний для виконаннязазначених обов'язків,

проїзду до навчального  закладу  і  назад та  складання  вступних

екзаменів, перебування в медичному закладі іззбереженням за  ними

місця роботи, займаної посади і середньогозаробітку.

     Виплата  громадянам  середнього   заробітку    при    цьому,

перевезення  їх  до  місця  складання вступних    екзаменів    до

військово-навчальних  закладів,  а  призваних  або     прийнятих

на військову службу — до  місця  служби  та їх   харчування  в

дорозі здійснюються за рахунок коштівМіністерства оборони України

та інших військових формувань.

                           Г л а в а  IV

                   ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇСЛУЖБИ

     Стаття 22. Порядок проходженнявійськової служби, граничний

                вік перебування на військовійслужбі

     1. Порядок проходження громадянамиУкраїни військової  служби

визначається цим Законом, Положенням  про проходження  військової

служби громадянами України та іншимизаконодавчими актами.

     2.  Граничний  вік  перебування    на   військовій    службі

встановлюється:

     а) для солдатів і матросів,  сержантів і  старшин  строкової

служби — до 29 років;

     б)  для  військовослужбовців-жінок  на  посадах    рядового,

сержантського  і  старшинського  складу,  а також  прапорщиків  і

мічманів — до 40 років;

     в) для молодших офіцерів — до 40 років;

     г) для старших офіцерів: майор іпідполковник — до 45  років,

полковник — до 50 років;

     д)  для  вищих  офіцерів:    у   військових    званнях    до

генерал-лейтенанта включно і до нихприрівняних  -  до  55  років;

генерал-полковника і до нього прирівняних — до 60 років;  генерала

армії України — до 65 років.

     Офіцерам Збройних Сил України,Національної гвардії України,

Прикордонних військ України, Управліннядержавної охорони України,

військ Цивільної оборони України,  іншихвійськових формувань,  що

створюються відповідно до законодавстваУкраїни, та Служби безпеки

України — кандидатам наук (доцентам),  атакож офіцерам зазначених

вище військових формувань та Служби  безпеки України,  які  мають

високу професійну підготовку, досвідпрактичної роботи на займаній

посаді та придатні за станом здоров'я для проходження  військової

служби, відповідно   Міністром   оборони  України,   командуючими

Національною гвардією України іПрикордонними  військами  України,

начальниками Управління  державної  охорони України  і  Цивільної

оборони України,  командуючими (начальниками)  інших   військових

формувань, що створюються відповідно до законодавстваУкраїни,  та

Головою Служби  безпеки  України  може  бути   продовжено   строк

військової служби до 5 років, а докторам наук(професорам) — до 10

років. ( Абзац другий підпункту «д»пункту 2 статті 22 в  редакції

Закону N 325/94-ВР від 22.12.94 )

     Військовослужбовці,  які  досяглиграничного віку перебування

на військовій службі, підлягають звільненню в  запас  у  порядку,

визначеному   Положенням   про  проходження   військової   служби

громадянами    України.    Офіцери,   прапорщики    і    мічмани,

військовослужбовці-жінки на посадах солдатіві матросів, сержантів

і  старшин,  у  яких  закінчився контракт іякі досягли граничного

віку перебування на військовій службі, можутьбути залишені на ній

за їх згодою після укладення нового контракту,але не більш як  до

досягнення  граничного  віку  перебування взапасі для відповідних

складів  військовослужбовців,  передбаченого статтею   28   цього

Закону.

     Стаття 23. Строки військової служби

     1.  Строки  військової  служби  в календарному    обчисленні

встановлюються:

     а)  для  солдатів  і   сержантів,  які проходять    строкову

військову службу в Збройних Силах  України, Національній  гвардії

України,  Прикордонних  військах  України, внутрішніх    військах

Міністерства  внутрішніх  справ   України,    інших    військових

формуваннях та Службі безпеки України, — 18місяців (для осіб, які

мають вищу освіту, — 12 місяців);  для матросів  і  старшин,  які

проходять строкову  військову  службу  на кораблях,  суднах  і  в

берегових частинах бойового  забезпечення Військово-Морських  Сил

України та в морських частинах Прикордоннихвійськ України,  -  24

місяці (для осіб, які  мають  вищу  освіту, -  18  місяців);  для

солдатів і матросів, сержантів і старшин, якіпроходять  військову

службу за контрактом, — 3 роки; ( Пункт«а» частини першої  пункту

1 статті 23 із змінами, внесеними згідно  із Законами  N  2485-12

від 19.06.92, N 3625-12 від 19.11.93, N129/96-ВР від 19.04.96 )

     б)  для  військовослужбовців  -  жінок на посадах солдатів і

матросів, сержантів і старшин — не менше 3років;

     в) для прапорщиків і мічманів — не менше5 років;

     г) для офіцерів — від 5 до 10 років запершим контрактом;

     д) для офіцерів, призваних на військовуслужбу із  запасу, -2

роки, а для тих, які добровільно вступили навійськову  службу  із

запасу, — не менше 3 років.

     Після закінчення строків військовоїслужби, встановлених цією

статтею, вона може бути продовжена за новим контрактом  на  строк

не менше 3 років щоразу до досягненняграничного віку  перебування

на військовій службі.

     Стаття 24. Початок і закінченняперебування на військовій

                службі

     1. Початком перебування на військовійслужбі вважається:

     день прибуття до військового комісаріатудля  відправлення  у

військову частину -  для  призовників  і офіцерів,  призваних  із

запасу;

     день від'їзду до  місця  служби, вказаний  у  розпорядженні,

виданому військовим комісаріатом, -  для військовозобов'язаних  і

жінок;

     день прибуття на навчання  до військово-навчального  закладу

(військового    ліцею), вказаний у  приписі, виданому  військовим

комісаріатом,   для   допризовників,   призовників  і

військовозобов'язаних.

     2. Закінченням перебування на військовій  службі  вважається

день, з якого  військовослужбовця  взято  на військовий  облік  у

військовому комісаріаті у  зв'язку  із звільненням  з  військової

служби,   відчисленням   з  військово-навчального   закладу   або

закінченням навчального  закладу  чи навчальних  зборів,  але  не

пізніше строку, вказаного у приписі.

     Стаття 25. Військова служба курсантів(слухачів)

                військово-навчальних закладів

     1. Громадяни, які навчаються увійськово-навчальних закладах,

перебувають на військовій службі і не маютьзвань  прапорщиків  чи

мічманів та офіцерського складу, є курсантами,  а  ті,  що  мають

такі звання, — слухачами.

     Навчання  у  військово-навчальних  закладах    зараховується

курсантам як строкова військова служба.

     2. Громадянам, які не мали військового звання  до  вступу  у

військово-навчальний  заклад,  після зарахування   на    навчання

присвоюється військове звання рядового чиматроса. Інші  військові

звання,  присвоєні  до  вступу  у військово-навчальний    заклад,

зберігаються.

     Курсанти користуються правами, пільгамита перевагами  і  на

них  покладаються  обов'язки  згідно  з діючим  законодавством  і

статутами Збройних Сил України.

     З курсантами після закінчення першогокурсу в індивідуальному

порядку укладається контракт про проходженняними після закінчення

військово-навчального  закладу  військової служби   на    посадах

офіцерського складу строком від 5 до 10років.  Курсанти,  які  не

уклали  такого  контракту,  відчисляються  з військово-навчальних

закладів.

     Курсантам, випускникам вищихвійськово-навчальних закладів  і

кафедр військової підготовки (факультетів військової  підготовки,

відділень  військової  підготовки), світських  вищих   навчальних

закладів  з  рівнем  підготовки  бакалавра присвоюється  первісне

офіцерське     звання    молодшого  лейтенанта,   а   з    рівнем

магістра-лейтенанта.

( Пункт 2 статті 25 із змінами,  внесеними згідно  із   Законом

N 3545-12 від 21.10.93 )

     3. Курсанти, відчислені звійськово-навчальних закладів:

     звільняються в запас, якщо вонивислужили встановлені  строки

строкової військової служби;

     направляються на один рік у військовічастини для  подальшого

проходження  військової  служби,   якщо   вони    не    вислужили

встановленого строку строкової військовоїслужби.

     Стаття 26. Звільнення з військовоїслужби

     1.  Звільнення  військовослужбовців  з  військової    служби

здійснюється:

     а) в запас, якщо  військовослужбовці не  досягли  граничного

віку перебування  в  запасі  і  за  станом здоров'я  придатні  до

військової служби в мирний або воєнний час;

     б) у відставку, якщо військовослужбовці  досягли  граничного

віку  перебування  в  запасі  або  визнані  військово-лікарськими

комісіями непридатними за станом здоров'я довійськової служби  із

зняттям з військового обліку.

     2. Звільнення зі служби провадиться:

     військовослужбовців  строкової   служби,    які    вислужили

встановлені строки, — на підставі УказуПрезидента України;

     військовослужбовців,  які  проходили службу  за  контрактом,

після закінчення його строку.

     3. Військовослужбовці строкової службизвільняються зі служби

достроково:

     за  станом  здоров'я  -  на  підставі висновку   (постанови)

військово-лікарської комісії;

     за сімейними обставинами — в разівиникнення у них  права  на

відстрочку внаслідок зміни сімейних обставин;

     у зв'язку із засудженням до позбавленняволі.

     4.  В  разі   необхідності   військовослужбовці    строкової

військової служби, які вислужили встановлені строки, можуть  бути

затримані на  військовій  службі  на  строк до  шести місяців  за

рішенням Президента України. (  Пункт  4 статті  26  із  змінами,

внесеними згідно із Законом N 3625-12 від19.11.93)

     5.  Військовослужбовці,  звільнені  зі строкової  військової

служби  в  запас  або  у   відставку ,  забезпечуються   справним

обмундируванням  за  переліком, встановленимМіністерством оборони

України, проїзними документами до місця проживання,  харчуванням

на  час  перебування  в  дорозі, грошовоюдопомогою в розмірі двох

мінімальних заробітних плат.

     За  військовослужбовцями  строкової служби   і    курсантами

військово-навчальних закладів, якізвільняються (відчисляються)  з

військової служби (навчального закладу)  за станом  здоров'я  або

сімейними  обставинами,  зберігається  право на  попереднє  місце

роботи  (посаду)  протягом  трьох  місяців з  дня   призову    чи

зарахування на військову службу, не враховуючи  часу  проїзду  до

місця постійного проживання.

     За бажанням військовослужбовцівстрокової служби вони  можуть

бути звільнені в запас у власному цивільномуодязі.

     6. Військовослужбовці, які проходятьслужбу за контрактом  на

посадах   рядового,   сержантського   і  старшинського    складу,

прапорщики  і  мічмани  та  офіцери  можуть  бути   звільнені   з

військової служби:

     а) за вислугою строку служби;

     б)  за  віком — в разі досягненняграничного віку перебування

на військовій службі. Окремі категоріївійськовослужбовців  за  їх

згодою можуть бути звільнені з військовоїслужби за віком, якщо їм

до  досягнення  встановленого граничного вікузалишилося 5 і менше

років, за умови наявності у  них  права  на одержання  пенсії  за

вислугу років;

     в) за  станом  здоров'я  -  на  основі висновку  (постанови)

військово-лікарської  комісії  про непридатність  або    обмежену

придатність до військової служби;

     г) у зв'язку із  скороченням  штатів або  з  організаційними

заходами в разі неможливості використання наслужбі;

     д) після закінчення строку контрактуабо  у  зв'язку  з  його

розірванням;

     е) через сімейні обставини або іншіважливі причини,  перелік

яких визначається Кабінетом МіністрівУкраїни;

     є) за службовою невідповідністю;

     ж) у зв'язку з обвинувальним вирокомсуду, що набрав законної

сили.

     Крім цього, офіцери в разі наявності вних вислуги не менше 5

років у календарному обчисленні  на  посадах офіцерського  складу

можуть бути звільнені з військової служби завласним бажанням.

                           Г л а в а  V

                          СЛУЖБА В ЗАПАСІ

     Стаття 27. Зарахування в запас.Категорії запасу

     1.  Громадяни,  звільнені  з військової  служби,  а    також

звільнені від призову на строкову військовуслужбу (крім знятих  з

військового обліку за станом здоров'я),зараховуються в запас.

     2. Запас поділяється на першу і другукатегорії.

     До запасу першої категорії належать  військовозобов'язані,

які  служили  на  військовій  службі  та одержали  в  період   її

проходження військово-облікову спеціальність.

     До запасу другої категорії   належать  військовозобов'язані,

які  не  одержали  військово-облікової спеціальності   під    час

проходження військової служби  або  не призивалися  на  військову

службу.

     Військовозобов'язані, зараховані дозапасу другої  категорії,

в  разі  одержання за час перебування взапасі військово-облікової

спеціальності на навчальних зборах або  за відповідною  цивільною

професією, переводяться до запасу першоїкатегорії.

     Жінки, взяті на військовий облік,перебувають в запасі другої

категорії.

     3.   Особи,   зараховані   до  запасу,   можуть   періодично

направлятися на медичний огляд.  При  цьому військовозобов'язані,

переведені в запас за станом здоров'я без проходження  військової

служби,  в  разі  визнання  їх  до досягнення   27-річного   віку

придатними до військової служби знову стаютьна облік  призовників

і підлягають призову на строкову  військову службу  на  загальних

підставах.

     Стаття 28. Граничний вік перебування взапасі.

                Розряди запасу

     1. Запас військовозобов'язаних за віком поділяється  на  три

розряди. Розряди встановлюються на підставіперебування в запасі.

     Граничний  вік  перебування  в  запасі третього  розряду   є

граничним віком в запасі взагалі.

     2. Солдати і  матроси,  сержанти  і старшини,  прапорщики  і

мічмани перебувають в запасі до такогограничного віку:

        першого розряду  — до 35 років;

        другого розряду  — до 45 років;

        третього розряду — до 50 років.

     3. Офіцери перебувають в запасі дотакого граничного віку:

     а) в запасі першого розряду:

        молодші офіцери  — до 45 років;

        старші офіцери   — до 50 років;

        вищі офіцери     — до 55 років;

     б) в запасі другого розряду:

        молодші офіцери  — до 50 років;

        старші офіцери   — до 55 років;

        вищі офіцери     — до 60 років;

     в) в запасі третього розряду:

        молодші офіцери  — до 55 років;

        старші офіцери   — до 60 років;

        вищі офіцери     — до 65 років,

        а ті, що мають військове званнягенерала армії України,

                         — до 70 років.

     4. Військовозобов'язані-жінки незалежно  від  присвоєних  їм

військових  звань  зараховуються  до  запасу третього    розряду.

Граничний вік перебування їх в  запасі встановлюється:  для  осіб

офіцерського складу — 50 років,  для  інших військовозобов'язаних

жінок — 45 років.

     Стаття 29. Проходження зборів

     1.  Військовозобов'язані  за  час перебування    в    запасі

призиваються на збори: навчальні (абоперевірочні) та спеціальні.

     Права і обов'язки військовозобов'язаних,призваних на  збори,

що  випливають  з  умов  військової  служби, встановлюються   цим

Законом.

     2. Військовозобов'язані,  які  не  мають військових   звань

офіцерського складу,  призиваються військовими  комісаріатами  на

навчальні збори:

     першого розряду — до п'яти разів на строк  до  двох  місяців

кожного разу;

     другого  розряду  -  до трьох разів настрок до одного місяця

кожного разу;

     третього розряду — один раз строком до15 днів.

     Особи офіцерського   складу   запасу,  які   не   проходили

військової служби як офіцери,  а такожофіцери запасу, звільнені з

військової служби до набуття права на пенсіюза вислугу років,  за

час  перебування  в  запасі  можуть  бути призвані  на  навчальні

збори:

     першого розряду — один раз строком додвох місяців;

     другого розряду — два рази на строк доодного місяця кожного

разу;

     третього розряду — один раз строком на 15днів.

( Абзац перший частини  другої  пункту  2 статті  29  в  редакції

Закону N 3625-12 від 19.11.93 )

     3.    Строк  і    час    проведення   навчальних    зборів

військовозобов'язаних  визначаються Міністром  оборони    України

відповідно до цього Закону.

     4. Військовозобов'язані в період міжнавчальними  зборами  за

планом  Міністерства  оборони  України, затвердженим    Кабінетом

Міністрів України, можуть залучатися наперевірочні збори на строк

до 10 днів як без відриву від виробництва, такі з відривом.

     5. Загальний строк зборів за часперебування в запасі не може

перевищувати  10  місяців.  При  цьому  до   загального    строку

перебування на навчальних зборахзараховується і  час  перебування

на перевірочних зборах.

     6.  Військовозобов'язані  можуть призиватися  за  постановою

Кабінету Міністрів  України  на  спеціальні збори  для  участі  в

запобіганні надзвичайним ситуаціям чиліквідації їх наслідків, які

загрожують  або  можуть  загрожувати нормальним  життєвим  умовам

всьому або частини населення країни, строкомне більш  як  на  два

місяці.

     7. Військовозобов'язані, призвані  на збори,  забезпечуються

на  час їх  проведення  натуральним  і грошовим  забезпеченням  в

порядку і розмірах, встановлених КабінетомМіністрів України.

     За військовозобов'язаними, призваними назбори,  зберігається

на  весь  період  зборів,  включаючи  час проїзду  до  місця   їх

проведення і назад,  місце  роботи,  займана посада  та  середній

заробіток. Збереження середнього заробіткуздійснюється за рахунок

коштів Міністерства оборони України та іншихвійськових формувань.

     Зазначені  особи  не  підлягають звільненню  з   роботи    з

ініціативи власника або  адміністрації підприємства,  установи  і

організації незалежно від підпорядкування іформ власності,  крім

випадків їх повної ліквідації.

     Якщо  військовозобов'язаний  захворів під  час   зборів    і

продовжує хворіти після їх закінчення, заним  зберігається  місце

роботи і посада, а з дня  закінчення  зборів замість  заробітної

плати  виплачується  допомога  по  тимчасовій    непрацездатності

відповідно до чинного законодавства.

     За військовозобов'язаними, які тимчасовоне працюють на  день

залучення  до  зборів,  зберігається право навиплати, передбачені

законодавством про зайнятість. За весь період  зборів,  включаючи

час  проїзду  до  місця  їх  проведення  і назад, цим працівникам

виплачується грошове забезпечення у розмірімінімальної заробітної

плати за місцем проходження зборів.

     Стаття 30. Звільнення від проходженнянавчальних зборів

     Від проходження навчальних зборівзвільняються:

     а) інженерно-технічні працівники,робітники і службовці,  які

працюють   у   системі   Міністерства оборони  України  та  інших

військових формувань;

     б)  льотний  і  технічний  склад,  робітники   і   службовці

Українського   об'єднання  цивільної авіації,  які  безпосередньо

забезпечують перевезення і зайняті на обслуговуванні  та  ремонті

літаків  і  аеродромної  техніки,  а  також навчальних авіаційних

центрів Товариства сприяння обороні України;

     в) плаваючий склад суден морського ірічкового флоту та флоту

рибної промисловості в період навігації;

     г) особи, які працюють у  сільському господарстві,  а  також

зайняті на підприємствах по ремонтусільськогосподарської техніки,

— в період посівних і збиральних робіт;

     д) педагогічний склад вищих і  середніх загальноосвітніх  та

професійних навчально-виховних  закладів, навчальних  організацій

Товариства сприяння обороні України — вперіод проведення занять;

     е) студенти вищих  навчальних  закладів з  вечірньою  формою

навчання, аспіранти та докторанти — в періодекзаменаційних сесій;

     є) військовозобов'язані-жінки;

     ж) військовозобов'язані  протягом  року після  звільнення  в

запас;

     з) військовозобов'язані, які маютьдітей  віком  до  чотирьох

років або трьох і більше дітей віком до 16років;

     и) військовозобов'язані у зв'язку здепутатською діяльністю.

     В окремих  випадках,  в  разі наявності  поважних  причин  і

подання військовозобов'язаними обгрунтованих документів,  рішення

про  звільнення  від  проходження навчальних  зборів  приймається

районним (міським) військовим комісаріатом, де  вони  перебувають

на військовому обліку.

     Стаття 31. Присвоєння військових звань вразі звільнення в

                запас

     Військовозобов'язаним, які пройшлинавчальні збори  і  склали

заліки  за  програмою  навчання,  можуть бути  присвоєні  чергові

військові звання в запасі в порядку,встановленому Положенням  про

проходження військової служби громадянамиУкраїни.

     Стаття 32. Переведеннявійськовозобов'язаних у відставку

     Військовозобов'язані,    які   досягли    граничного    віку

перебування  в  запасі,  а  також  ті, яких   військово-лікарські

комісії визнали непридатними до військової служби,  знімаються  з

військового обліку і переводяться увідставку.

                           Г л а в а  VI

       ВІЙСЬКОВИЙ ОБЛІК ВІЙСЬКОВОЗОБОВ'ЯЗАНИХІ ПРИЗОВНИКІВ

     Стаття 33. Загальні правила військовогообліку

     Усі військовозобов'язані та призовникипідлягають військовому

обліку.

     Військовий  облік військовозобов'язаних  і  призовників    є

загальнодержавною системою обліку та аналізупризовних ресурсів  у

державі, придатних до військової  служби. Функціонування  системи

військового обліку забезпечується  органами Міністерства  оборони

України, Міністерства внутрішніх справУкраїни, місцевої державної

адміністрації та органами місцевогосамоврядування.

     Військовий облік усіх  військовозобов'язаних та  призовників

провадиться за місцем їх проживання і поділяється  на  загальний,

спеціальний, персонально-якісний таперсонально-первинний облік.

     Військовий облік  військовозобов'язаних    і    призовників

здійснюється   у  порядку,   встановленому  Кабінетом  Міністрів

України.  ( Статтю  33 доповнено частиноючетвертою згідно із

Законом   N  3625-12 від   19.11.93 )

     Стаття 34. Загальний і спеціальний облік

     На загальному військовому обліку перебувають  призовники,  а

також військовозобов'язані, які незаброньовані за підприємствами,

установами і організаціями на періодмобілізації та воєнного часу.

     На    спеціальному    військовому   обліку       перебувають

військовозобов'язані, які у встановленому порядку  бронюються  за

підприємствами, установами і організаціямина  період  мобілізації

та воєнного часу.

     Стаття 35. Персонально-якісний таперсонально-первинний облік

     Персонально-якісний  облік  усіх  військовозобов'язаних    і

призовників  покладається   на    районні   (міські)    військові

комісаріати.

     Персонально-первинний     облік   військовозобов'язаних    і

призовників у сільській місцевості, селищахта  містах,  де  немає

військових   комісаріатів,   покладається  на   органи  місцевого

самоврядування і проводиться ними.

     Персональний облік військовозобов'язанихі  призовників,  які

працюють  або навчаються, покладається напідприємства, установи,

організації і навчальні заклади незалежно відпідпорядкування  і

форм  власності, а їх керівники (власники)несуть відповідальність

за стан цієї роботи.

     Стаття 36. Військовий облік громадянУкраїни, які проживають

                за кордоном

     Військовий облік громадян України, які тимчасово  проживають

за  кордоном,  провадиться    дипломатичними   і    консульськими

представництвами    України.   Дипломатичні    та     консульські

представництва зобов'язані забезпечитиприбуття  громадян  України

чоловічої  статі,  які  досягли  18-річного віку,  до  військових

комісаріатів  за  місцем  постійного проживання  для  призову  на

військову службу.

     Стаття 37. Взяття на військовий облік ізняття з нього

     1. Для  оформлення  взяття  на  військовий  облік   усі

військовослужбовці та особи, які служили запризовом  і  звільнені

в запас, після повернення  до  місця проживання  зобов'язані    у

триденний  строк  прибути  до  районних (міських)      військових

комісаріатів.

     2. В разі зміни місця проживання настрок  більш  як  півтора

місяця, вибуття у службові відрядження, нанавчання,  у  відпустку

або   на    лікування    на    строк   більше    трьох    місяців

військовозобов'язані та призовники повиннізнятися  з  військового

обліку за місцем проживання, а після прибуттяна нове постійне або

тимчасове місце проживання — стати утриденний строк на військовий

облік.

     У воєнний час виїзд військовозобов'язаних  і  призовників  з

місця  постійного  проживання  без  дозволу районного  (міського)

військового комісаріату забороняється.

     3. Взяття на військовий облік і зняттяз  військового  обліку

офіцерів запасу, які проживають в  населених пунктах,  віддалених

від військових комісаріатів, можепровадитися  органами  місцевого

самоврядування, на які  покладено  ведення персонально-первинного

обліку, в порядку, встановленому районним (міським)  військовим

комісаріатом.

     4. Зняттю з військового облікупідлягають громадяни:

     а) визнані військово-лікарськими комісіями  непридатними  до

військової служби із зняттям з військовогообліку;

     б) які досягли граничного вікуперебування в запасі;

     в) призвані або прийняті на військовуслужбу;

     г)  взяті  на спеціальний облікМіністерства внутрішніх справ

України,   Державного  департаменту  України з  питань  виконання

покарань   у   зв'язку  з  призначенням  на посади  рядового  або

начальницького      складу      органів     внутрішніх      справ

кримінально-виконавчої   системи   чи зарахуванням  курсантами  і

слухачами  вищих навчальних закладівМіністерства внутрішніх справ

України,   Державного  департаменту  України з  питань  виконання

покарань;  (  Пункт 4 статті 37 доповненопідпунктом «г» згідно із

Законом  N  3625-12  від 19.11.93; іззмінами, внесеними згідно із

Законом N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98 )

     д) які вибули на постійне місцепроживання за межі України;

     е) померлі.

     Стаття 38.  Обов'язки  державнихорганів, підприємств,

                 установ і організацій, посадових  осіб і

                 військовозобов'язаних   щодо   виконання

                 правил військового обліку

     1. Виконавчі  комітети  сільських, селищних  і  міських  Рад

народних депутатів, де немає  військових комісаріатів,  керівники

підприємств, установ, організацій і навчально-виховних  закладів

незалежно від підпорядкування  і  форм  власності зобов'язані  на

вимогу військових комісаріатів оповіщативійськовозобов'язаних  та

призовників про їх виклик у військовікомісаріати і  забезпечувати

своєчасне прибуття за цим викликом.

     2. Органи внутрішніх справ ,  виконавчі комітети  сільських,

селищних і міських Рад народних  депутатів, де  немає  військових

комісаріатів, зобов'язані:

     здійснювати прописку і виписку  військовозобов'язаних  та

призовників за місцем  проживання  лише  в разі  наявності  в  їх

військово-облікових документах  відміток військових  комісаріатів

про взяття на військовий облік або зняття знього;

     подавати  військовим  комісаріатам   допомогу    у    взятті

допризовників на військовий облік, проведенніпризову громадян  на

військову службу (збори), у контролі  за виконанням  ними  правил

військового  обліку  та  виявленні  осіб  з числа  призовників  і

військовозобов'язаних, які порушують ціправила;

     провадити  розшук,  затримання  і доставку  до    військових

комісаріатів  осіб,  які  ухиляються  від виконання    загального

військового обов'язку,  а  також  від проходження  альтернативної

(невійськової) служби.

     3. Органи запису актів  громадянського стану  зобов'язані  у

семиденний строк повідомити районні (міські)військові комісаріати

про зміну військовозобов'язаними іпризовниками прізвища, імені та

по батькові, про внесення до записів  актів громадянського  стану

змін  про  дату  і  місце  їх  народження, а  також  про  випадки

реєстрації смерті військовозобов'язаного абопризовника.

     4. Органи дізнання та  попереднього слідства  зобов'язані  в

семиденний строк повідомити районні (міські)військові комісаріати

про  призовників,  щодо  яких  ведеться дізнання  або   попереднє

слідство, а  суди  -  про  призовників, кримінальна  справа  яких

розглядається судом, а також про вироки, щонабрали законної  сили

щодо військовозобов'язаних і призовників.

     Військові  квитки  військовозобов'язаних    і    посвідчення

призовників, засуджених до позбавлення волі,в тому числі  умовно,

надсилаються судами до відповідних військовихкомісаріатів.

     5.  Лікарсько-трудові  експертні комісії    зобов'язані    у

семиденний строк повідомити відповіднірайонні (міські)  військові

комісаріати про  всіх  військовозобов'язаних і  призовників, яких

визнано інвалідами, незалежно від групиінвалідності.

     Лікувальні заклади під час проведенняпризову  зобов'язані  у

триденний строк повідомити відповіднірайонні  (міські)  військові

комісаріати про всіх громадян призовноговіку, які перебувають  на

стаціонарному лікуванні.

     6. Керівники  житлово-експлуатаційних організацій  та  інших

організацій, підприємств і  установ, які здійснюють  експлуатацію

будинків,  а  також  домовласники  повинні  своєчасно    подавати

необхідні  відомості  про військовозобов'язаних  і    призовників

відповідним  військовим   комісаріатам,   виконавчим    комітетам

сільських, селищних і міських Рад  народних депутатів,  де  немає

військових  комісаріатів,  на   які   покладено   ведення  обліку

військовозобов'язаних  і  призовників, стежити   за    виконанням

призовниками і військовозобов'язаними правилвійськового обліку, а

також сповіщати їх про виклик до військовихкомісаріатів.

     7.  Військовозобов'язані  та призовники  в  разі  зміни   їх

сімейного   стану,  стану  здоров'я, адреси,освіти, місця  роботи

і посади зобов'язані особисто в семиденнийстрок повідомити про це

орган, де вони перебувають на військовомуобліку.

                           Г л а в а  VII

              ПРИЗОВ В РАЗІ МОБІЛІЗАЦІЇ.ДЕМОБІЛІЗАЦІЯ

     Стаття 39. Призов на військову службу уразі мобілізації

                і наступні призови навійськову службу

                у воєнний час

     1. Загальна або часткова  мобілізація на  території  України

оголошується Президентом  України  з  метою запобігання  воєнному

нападу  та  для  збройної  відсічі  можливої агресії.   Президент

України   у   передбаченому  законодавством    України    порядку

запроваджує воєнний стан на всій територіїУкраїни  чи  в  окремих

її  місцевостях  з  призовом  із  запасу  на   військову   службу

необхідної кількості військовозобов'язаних.

     З метою ліквідації  наслідків стихійного  лиха,  аварій  та

катастроф  у  мирний  час  може  проводитися цільова мобілізація,

обсяги і термін проведення якої визначаютьсяПрезидентом України.

( Статтю 39 доповнено частиною другою згідноіз Законом

N 387/95-ВР від 17.10.95 )

     Стаття 40. Звільнення у зв'язку здемобілізацією

     1. Звільнення  у  зв'язку  з демобілізацією  провадиться  за

Указом Президента України.

     2. Військовослужбовці, яких звільняють звійськової служби  у

зв'язку з демобілізацією, забезпечуються зарахунок держави повним

комплектом    обмундирування    і   взуття.    Перевезення    цих

військовослужбовців до  місця  їх проживання  та  забезпечення  в

дорозі харчуванням здійснюється за рахунокдержави.

     Стаття 41. Загальне військове навчаннягромадян

     1.  З  метою  підготовки   необхідного    контингенту    для

комплектування Збройних Сил України та іншихвійськ у воєнний  час

за рішенням Кабінету Міністрів Українизапроваджується обов'язкове

для всіх громадян загальне військовенавчання: чоловіків  -  віком

від 15 до 55 років, жінок — віком від  18 до  45  років,  які  не

мають дітей або мають дітей віком понад 8років.

     Загальне військове навчання громадянздійснюється  за  місцем

роботи, навчання або проживання без  відриву від  виробництва  та

навчання.

     2. Організація і керівництво загальним військовим  навчанням

покладається на  Міністерство  оборони України,  органи  місцевої

державної адміністрації та місцевогосамоврядування,  міністерства

і відомства України, інші центральні органидержавного управління.

Органи   місцевої    державної   адміністрації    та    місцевого

самоврядування, підприємства, установи  і організації,  незалежно

від  підпорядкування  і  форм  власності, разом  з  Міністерством

оборони України створюють  необхідну навчально-матеріальну  базу,

забезпечують добір і підготовку керівниківвійськового навчання.

     3. Порядок проведення загальноговійськового навчання і  коло

осіб, які звільняються від нього,визначається Кабінетом Міністрів

України.

                           Г л а в а  VIII

           ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯЗАКОНОДАВСТВА

               ПРО ЗАГАЛЬНИЙ ВІЙСЬКОВИЙОБОВ'ЯЗОК І

                         ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ

     Стаття 42. Відповідальність посадовихосіб і  громадян

     1. Керівники, інші посадові особидержавних органів, органів

місцевого  та  регіонального самоврядування, а також підприємств,

установ,  організацій  і  навчально-виховних закладів  всіх  форм

власності та громадяни, винні у порушенніпорядку: ( Абзац  перший

пункту 1 статті 42 в редакції Закону N3625-12 від 19.11.93 )

     військового обліку;

     допризовної підготовки;

     приписки до призовних дільниць;

     призову на строкову військову абоальтернативну (невійськову)

службу;

     призову на військову службу офіцерівзапасу;

     проходження  навчальних  зборів  (занять)    у    навчальних

організаціях    Товариства    сприяння    обороні        України,

оборонно-спортивних оздоровчих таборах,  при військових  частинах

або пунктах за вказівкою військовогокомісаріату;

     мобілізаційної підготовки   та  мобілізаційної   готовності

галузей народного господарства,  регіонів, підприємств, установ і

організацій; ( Пункт 1 статті 42 доповнено абзацом восьмим

згідно із Законом N 387/95-ВР від 17.10.95 )

     прибуття за викликом до військовогокомісаріату, а також якщо

вони вчинили  інші  порушення  законодавства   про    загальний

військовий  обов'язок  і  військову  службу, несуть   установлену

Законом відповідальність.

     2. Призовнику, який ухиляється відпризову і не з'явився  за

повісткою до військового комісаріату для відправки  на  військову

службу, термін строкової службипродовжується  на  строк  ухилення

від призову.

     Військовослужбовцю строкової служби,який самовільно  залишив

місце служби або своєчасно не з'явився домісця  служби  в  строк,

вказаний у приписі, не маючи  на  те поважних  причин,  час  його

відсутності  у  військовій  частині  не зараховується  до  строку

служби.

                           Г л а в а  IX

                         ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 43. Фінансове і матеріальнезабезпечення заходів ,

                пов'язаних із виконаннямзагального військового

                обов'язку

     1. Фінансове і матеріальне забезпечення заходів,  пов'язаних

із виконанням  загального  військового обов'язку  і  проходженням

військової  служби,  провадиться  за  рахунок коштів   Державного

бюджету України.

     2. Кабінет Міністрів України, РадаМіністрів Республіки Крим,

органи   місцевої    державної   адміністрації    та    місцевого

самоврядування  для  проведення медичногоогляду громадян, призову

їх на військову службу, відправки призваних у  військові  частини

зобов'язані    забезпечити   військові  комісаріати   обладнаними

призовними (збірними)  пунктами, медикаментами,  інструментарієм,

медичним  і  господарським  майном, автомобільним транспортом, а

також  забезпечити охорону громадськогопорядку.

     Для  повного   і   якісного  виконання   планів   проведення

мобілізації  в  умовах  воєнного  часу органи  місцевої державної

адміністрації  та  місцевого  самоврядування і  за  їх   рішенням

відомства,  підприємства,  установи,  організації  і   навчальні

заклади, агропромислові підприємства ікооперативи, незалежно  від

підпорядкування і форм власності у мирний часразом з військовими

комісаріатами  створюють   дільниці   для  оповіщення   і   збору

військовозобов'язаних,   а  також  збору техніки  з  підприємств,

установ  і  організацій  незалежно  від підпорядкування  і  форм

власності,  комплектують  їх  особовимскладом з числа  військово-

зобов'язаних без звільнення їх від виконання основних  обов'язків

за місцем роботи та сприяють у набутті нимипрофесійних навичок.

     3. За членами комісій по приписцідопризовників до  призовних

дільниць, призовних комісій,  лікарських комісій  при  військових

комісаріатах, лікарями і середнім медичнимперсоналом,  технічними

працівниками  та   обслуговуючим  персоналом,   яких    виділяють

для роботи на призовних дільницях і збірнихпунктах під час взяття

допризовників на військовий облік і призовугромадян на  військову

службу або на збори, для проведення медичногоогляду і  повторного

огляду громадян, а також для відправкипризваних на збірні пункти,

на весь час виконання цих обов'язків зберігається  місце  роботи,

займана посада та середній заробіток. Виплатасереднього заробітку

здійснюється за рахунок коштів  Міністерства оборони  України  та

інших військових формувань.

     Якщо виконання зазначеними особами своїхобов'язків пов'язано

з виїздом з місця постійного проживання, товійськові  комісаріати

відшкодовують їм витрати на проїзд від місця проживання до  місця

роботи і назад, на найм жилого приміщення тавиплачують добові  за

нормами, встановленими для службовихвідряджень.

     Стаття 44. Повноваження  Міністра внутрішніх  справ України,

                Голови   Служби   безпеки  України,   командуючих

                Національною  гвардією України  та  Прикордонними

                військами  України, начальника  штабу   Цивільної

                оборони  України, начальників  Управління охорони

                вищих посадових осіб Українита  інших  військових

                формувань    у   питаннях  виконання   загального

                військового  обов'язку  івійськової служби

     Права Міністра  оборони  України, передбачені  цим  Законом,

надаються також Міністрові внутрішніх справУкраїни, Голові Служби

безпеки  України,  командуючим  Національною гвардією  України  і

Прикордонними  військами  України, начальникові  штабу  Цивільної

оборони України, начальникам Управління охорони  вищих  посадових

осіб України та інших військових формуваньщодо підпорядкованих їм

військ, установ, навчальних закладів івійськовослужбовців.

     Нормативні  акти  щодо  виконання військового  обов'язку  та

порядку проходження військової  служби,  які видаються  Міністром

внутрішніх  справ  України,  Головою Служби   безпеки    України,

командуючими  Національною  гвардією України  та    Прикордонними

військами України, начальником штабу Цивільної  оборони  України,

начальниками Управління охорони вищихпосадових  осіб  України  та

інших військових  формувань,  повинні відповідати  вимогам  цього

Закону.

 ПрезидентУкраїни                                      Л. КРАВЧУК

 м. Київ, 25 березня 1992 року

     N 2232-XII

 

еще рефераты
Еще работы по литературе: зарубежной