Реферат: Іван Кочерга

ІванКочерга

(1881 —1952)  

НародивсяІван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881р. в містечку Носівка на  Чернігівщині всім'ї залізничного службовця, що зумовляло часті переїзди. Лише  1891p. їхняродина оселяється на постійне проживання в Чернігові, де 1899р. він  закінчуєгімназію. Відтак їде до Києва і вивчає право на юридичному факультеті.  Позакінченні університетських студій в 1903р. повертається до Чернігова і стає на службу чиновником у контрольній палаті. З 1904р виступає з театральними рецензіями на сторінках чернігівських газет.  1910р. пише першу п'єсу(російською мовою) «Пісня в келиху» (вперше поставлена в  ХарківськомуНародному театрі лише 1926р. в перекладі П. Тичини під назвою  «Легенда пропісню», п'єса успіху не мала).  Нова п'єса — «Дівчина з мишкою» (рос. мовою,1913) мала помітний, хоч і  скандальний успіх.  1914р. І. Кочерга переїхав вЖитомир.  П'єси російською мовою «Зубний біль сатани» (1922) та «Викуп(Весільна поїздка  Марусі)» (1924) завершують певний етап драматургічногорозвитку, в цей період  творчого життя письменник починає писати українськоюмовою.  1925p. він завершує роботу над п'єсою «Фея гіркого мигдалю».  1927р. —пише нову п'єсу «Алмазне жорно».  1928р. — кілька п'єс, безпосередньопов'язаних тематикою і проблематикою з  тогочасною дійсністю.  В цей період І.Кочерга з посади ревізора житомирської робсельінспекції  переходить працюватилітредактором у міську газету «Робітник», а згодом — у  «Радянську Волинь». Він пише комедію «Натура і культура» (1928), драму-феєрію «Марко в пеклі»(1928)  і низку так званих «кооперативних» п'єс, типових для 20-х роківагіток.  Вистава «Марко в пеклі» у харківському Червонозаводському театрі(режисер В.  Василько) мала успіх, але до самої п'єси рецензенти поставилисястримано.  В 1929p. в Житомирі відбулися гастролі Другої державної українськоїопери  Правобережжя (липень-серпень), театру української Музкомедії і драмипід  керівництвом Д. Гайдамаки (жовтень-листопад) та інших колективів іокремих  виконавців. І. Кочерга, який в попередні роки лише зрідка виступав упресі,  активізує свою критичну діяльність. З 14 липня по 9 серпня 1929p. віндрукує в  газеті «Робітник» 11 лаконічних, але глибокозмістовних рецензій навистави  театру української опери — це чи не більше, ніж за всі 1922 — 1928pp.  Він пише чимало п'єс: драматична поема «Свіччине весілля» (1930; іншаназва  «Пісня про Свічку»), водевіль «Ліза чекає погоди...» (виданий 1931р.),п'єса  «Майстри часу» (інша назва «Годинникар і курка», 1933).  Драматичнапоема «Свіччине весілля» була поставлена лише 1935р. в Запоріжжі й  тількипісля цього почала тріумфальний хід по сценах десятків театрів.  П'єса «Майстричасу», незважаючи на те, що спочатку була відхилена українським  реперткомом,на Всесоюзному конкурсі драматургічних творів у 1934p. дістала (під  назвою«Годинникар і курка») третю премію.  1934р. І. Кочерга переїздить до Києва, депоринає в активну громадську,  критико-публіцистичну та творчу роботу.Продовжує художню розробку проблемних  філософських питань, працює і надкіносценаріями, перекладами.  З початку Великої Вітчизняної війни живе в Уфі,де редагує газету «Література і  мистецтво» й працює в Інституті літератури АНУРСР. У цей період створює кілька  невеличких п'єс, які, часом дотепні,по-своєму правдиві, не стали, однак,  досягненнями автора.  Дещо пізнішенаписані твори «Чаша», 1942; «Досить простягти руку», 1946. В  одноактівці«Зубний біль сатани» реалізований задум п'єси, який автор нотував ще  в 10-хроках.  Повернувшись 1944р. до Києва, І. Кочерга пише романтичну драму «ЯрославМудрий»  (1944, друга редакція — 1946). Драма задумана як історична трагедія,але деяка  ідеалізація самого образу князя не дозволила автору домогтисяпо-справжньому  трагедійного звучання твору. Як романтична ж драма «ЯрославМудрий» є високим  досягненням в українській літературі.  У повоєнні рокиосновні творчі сили письменник віддає роботі над драматичною  поемою про Т. Г.Шевченка «Пророк» (1948).  Помер Іван Антонович Кочерга 29 грудня 1952р. Виявивши свій талант як майстер гострого сюжету, в розвитку якогоокреслювалася  певна значуща авторська ідея, драматург створив видатнуфілософську драму —  п'єсу «Майстри часу». Історичними драмами «Свіччиневесілля», «Алмазне жорно» та  «Ярослав Мудрий» він не тільки говорив прославне, хоч і складне, нерідко —  тяжке минуле нашого народу, але й бувсуголосним своїми думками та ідеями  змаганням і потребам сучасного йому дня.