Реферат: Життя та творчість Тараса Григоровича Шевченка

РЕФЕРАТ

з української літератури

“Життя татворчість Тараса Григоровича Шевченка”

Учениці 9-А класу

Суслової МаріїГеннадіївни


Дитинствота юнацькі роки(1814-1837)

Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за новимстилем) 1814 р. у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії(нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія ІвановичаШевченка і Катерини Якимівни Бойко.

Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта ВасиляВасильовича Енгельгардта — поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і буввласником близько 160 тис. десятин землі. До володінь Енгельгардта належалитакож села Моринці і Кирилівка, де проходило дитинство малого Тараса.

Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців доКирилівки. У родині, крім Тараса, було 6 дітей — старші сестри Катерина таМарія, брат Микита, молодші сестри Ярина, Марія, брат Йосип. У 1843 рокуШевченко змалює хату у Кирилівці, де провів своє дитинство.

У восьмирічному віці батько віддав Тараса до школи докирилівського дячка-вчителя Павла Рубана.

В 1823, коли Тарасу було дев'ять років, померла мати. Батькоодружився в друге на Оксані Терещенко, яка сиріт не взлюбила.

В 1825 році помер і батько Тараса. Залишившись сиротою, малийТарас деякий час жив у дядька Павла, що став опікуном сиріт. Тут йому довелосяпасти свині, працювати разом з наймитами. Тарас не витримує такого життя іпереходить школярем-попихачем до кирилівського дяка Петра Богорського, де йогожиття було напівголодним. Звідти він тікає у Лисянку до диякона-живописця. Тутйому довелось великими відрами носити воду із річки Тікач і розтирати фарби. Начетвертий день Тарас утікає у село Тарасівку до дяка-маляра, але дяк відмовивйому. Втративши надію стати маляром Тарас повертається до Кирилівки і пасегромадську череду. У 1827 році Шевченко наймитував у кирилівського священникаГригорія Кошиця.

З ранніх років Тарас цікавився народною творчістю, у дяків віннавчився читати і писати. Рано виявився у хлопця хист до малювання, якийпомітив маляр з села Хлипнівці, але Тарасу було вже чотирнадцять років і йогозробили козачком П. Енгельгардта.

Восени 1829 року разом з обслугою Енгельгардта Шевченко виїздитьдо міста Вільно. Помітивши нахил козачка до малювання Енгельгардт віддає Тарасавчитися до досвідченого майстра, можливо, Яна Рустемаса.

У 1831 році сімнадцятирічний Шевченко приїздить до Петербурга,куди було переведено Енгельгардта. У 1832 році Енгельгардт законтрактувавШевченка на чотири роки Ширяєву — різних живописних справ майстру.

У 1836 році Шевченко у складі артілі Ширяєва розписує театр уПетербурзі. У цьому ж році він знайомиться з учнем Академії мистецтв ІваномСошенком. Пізніше відбувається знайомство художника-кріпака з Гребінкою,Григоровичем, Венеціановим, Жуковським, Брюлловим.

У лютому 1837 року Товариство заохочення художників дозволилоШевченкові (неофіційно) відвідувати навчальні класи.

У квітні 1837 року Брюллов створює портрет Жуковського, який буврозіграний у лотереї за 2500 карбованців. За ці гроші було викуплено ТарасаШевченка з кріпацтва. 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова йому булавручена Жуковським відпускна.

Рання творчість (1837-1843)

Тепер Шевченка було офіційно зараховано «стороннімучнем» до Академії мистецтв. Український митець з великою жадобою слухаєлекції в академії, багато читає, користується бібліотекою Брюллова, пише вірші,відвідує театр, виставки, музеї — швидко здобуває знання. У 1838 році Шевченкознайомиться з художником Штернбергом. У січні 1839 його зарахували пансіонеромТовариства заохочення художників. У квітні цього ж року Шевченка нагородилисрібною медаллю 2-го ступеня за малюнок з натури. У 1840 році його нагородженосрібною медаллю 2-го ступеня за першу картину олійними фарбами«Хлопчик-жебрак дає хліб собаці».

Одночасно митця захоплює літературна творчість. У 1837 році буланаписана Шевченком балада «Причинна», у 1838 — поема«Катерина», елегія «На вічну пам'ять Котляревському», у1839 — поезія «Тополя», «До Основ'яненка». У 1840 роціпобачила світ збірка творів Шевченка «Кобзар», що містила вісімтворів: «Думи мої...», «Перебендя», «Катерина»,«Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», "ІванПідкова", «Тарасова ніч». У 1841 році вийшов альманах«Ластівка», де було вміщено п'ять творів Шевченка: баладу«Причинна», поезії «Вітре буйний», «На вічну пам'ятьКотляревському», «Тече вода в синє море...», перший розділ поеми«Гайдамаки» — «Галайда», та окремим виданням вийшла поема«Гайдамаки».

У вересні того ж року Шевченка відзначено третьою срібною медаллю2-го ступеня за картину «Циганка-ворожка». З під рук Шевченкавиходять малюнки «Козацький бенкет» — 1838, «Натурниця» — 1840 та низка портретів. Він ілюструє чимало художніх творів. У 1840«Марія» — малюнок до поеми О. С. Пушкіна «Полтава», 1841 — до оповіданнь Квітки-Основ'яненка «Знахарь», Надєждіна «Силаволі», 1842 -«Зустріч Тараса Бульби з синами» до повісті«Тарас Бульба». Визначним твором цього періоду є картина олійнимифарбами «Катерина», 1842 рік.

Захоплюючись театром Шевченко пробував свої сили і в драматургії.В 1842 році з'явився уривок з п'єси «Никита Гайдай», написаноїросійською мовою та була написана поема «Слепая». У 1843 роціШевченко завершив драму «Назар Стодоля». В 1844 році в Петербурзіокремим виданням вийшла поема «Гамалія».

Життя і творчість перед засланням (1843-1847)

Минуло чотирнадцять років з часу, коли Шевченко виїхав з України.19 травня 1843 року Шевченко разом з Гребінкою їде на Україну. ЗупинивсяШевченко в Качанівці, яка належала Тарновському. Із Качанівки поет виїздить доКиєва, де виконує кілька малюнків історичних пам'яток. Під час перебування уКиєві він познайомився з Михайло Максимовичем, П.О.Кулішем та з художникомСенчило- Стефановським, з яким вони у 1846 брали участь у розкопках могилиПереп'ятихи біля Фастова. Із Києва Шевченко поїхав до Гребінки в«Убіжище» біля Пирятина, а звідти до Мойсівки (тепер Мосівка Драбівськогорайону на Черкащині), де знайомиться з О. Капністом, П. Я. Лукашевичем. Разом зним Шевченко побував у Яготині в маєтку Рєпніних. На деякий час Шевченко зновуприїздить до Києва, потім відвідує Запорізьку Січ, острів Хортицю, селаПокровське, Чигирин, Суботів. У серпні 1843 в селі Березівка письменник побуваву П.Я. Лукашевича. У вересні Шевченко відвідує Кирилівку, зустрічається збратами і сестрами, виконує малюнок «Хата батьків Т. Г. Шевченка в с.Кирилівці». На Україні Шевченко зробив чимало ескізів олівцем до задуманоїсерії офортів «Живописна Україна».

З Кирилівки їде на Березань, де пише вірш «Розритамогила». Деякий час поет живе в Ісківцях у Афанасієва-Чужбинського, робитьспроби перекладати твори польського поета. З жовтня 1843 Шевченко живепереважно в Яготині у Рєпніних. Тут Шевченко робить на замовлення дві копіїпортрета М.Рєпніна, малює дітей В.Рєпніна, автопортрет. Пише поему«Тризна», яку присвячує Варварі Рєпніній. Тут він знайомиться зсестрами Псьол.

Із Яготина поет їздив у Лубни, Пирятин, Березову Рудку, Ковалівку.Залишивши Яготин, Шевченко відвідав Мойсівку, побував у Я. Бальмена у Линовиці,де бачив альбом «Вірші Тараса Шевченка», переписаний латинськималфавітом та ілюстрований Я. Бальменом і художником М. Башиловим. Побував Шевченкоу селі Турівці в маєтку М. Маркевича.

Відвідав Київ і на початку 1844 виїхав до Москви. Тут вінзнайомиться з істориком О.М. Бодянським, Шафариком, зустрівся з Щепкіним. Пишепоезію «Чигирине, Чигирине...» Із Москви Шевченко виїхав доПетербургу.

У лютому Шевченко повертається до Петербурга, щоб закінчитинавчання в Академії мистецтв. З академічних робіт зберігся малюнок«Натурщик». Він ілюструє історичні праці Польового. У листопаді 1844року побачив світ перший випуск «Живописной України», до якогоувійшли шість офортів: «У Києві», «Видубецький монастир уКиєві», «Старости», «Судня рада», «Дари Богдановіі українському народові», «Казка». У 1844 закінчує поему«Сова», створює поему «Сон», поезії «Дівичіїночі», «У неділю не гуляла...», «Чого мені тяжко, чого менінудно...», «Заворожи мені, волхве...» та вірш«Гоголю». У березні 1845 Шевченко закінчив навчання в Академіїмистецтв, та йому було присвоєно звання «некласного художника».

У кінці березня Шевченко виїздить до Москви, де зустрічається з Щепкіним,Бодянським.

У квітні 1845 року Шевченко приїздить на Україну, щоб постійно тутжити і працювати. 22 квітня поет прибув у Київ, де зустрічаеться зМаксимовичем. Одержавши від Київської Археологічної комісії дорученнязарисувати історичні пам'ятки, Шевченко вирушає на Звенигородщину. УГустинському монастирі виконує кілька малюнків. У середині серпня Шевченкоприїздить до Переяслава, де змальовує ряд пам'яток. Відвідавши село Андруші,він малює дві сепії «Андруші».

У вересні 1845 гостює у Кирилівці.

На початку жовтня Шевченко приїхав у Миргород. Тут він написавпоезії «Не женися на багатій...», «Не завидуй багатому...»та містерію «Великий льох». У Переяславі, де він живе уКозачковського, Шевченко пише поеми «Наймичка», «Кавказ»,вступ до поеми "Єретик". Завершені твори 1843-1845 років Шевченкооб'єднав у альбом «Три літа».

Наприкінці листопада поет їздив до Києва. Незабаром його офіційнозатвердили співробітником Київської Археологічної комісії. В кінці грудня тяжкохворий Шевченко приїхав до Переяслава. Тут він написав «Заповіт». Всічні-лютому поет їздив на Чернігівщину. Навесні деякий час жив у Києві. Вінпознайомився з членами Кирило-Мефодіївського товариства Костомаровим, Гулаком,Посядою, Марковичем, Пильчиковим, Тулубом, зустрівся з Білозерським.

У вересні Шевченко виїхав на Поділля й Волинь збирати перекази іпісні та описувати історичні пам'ятки. У кінці жовтня повернувся до Києва. Всічні 1847 побував у Борзні, Оленівці. В березні жив в Седневі у А. Лизогуба.

Наприкінці березня 1847 почались арешти членівКирило-Мефодіївського товариства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847 року надніпровській переправі, коли він повертався до Києва. В нього відібрали збірку«Три літа».

Після арешту і на засланні (1847-1857)

17 квітня 1847 року Шевченка привезли до Петербурга і ув'язнили вказематі «Третього відділу». Тут він створив цикл поезій «Вказематі» («В. Кастомарову», «Чи ми ще зійдемосязнову?», «Мені однаково...», «Садок вишневий колохати»). Його участь у Кирило-Мефодіївському товаристві не була доведена,але документом для обвинувачення був альбом «Три літа». Шевченказаслали рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу, з забороною писати ймалювати. 8 червня 1847 Шевченка доставили в Оренбург, а незабаром відправили вОрську фортецю. Цей шлях він описав у повісті «Близнеці». Почаласясолдатська муштра.

З перших днів Шевченко порушив царський наказ. Тут Шевченко пишенові вірши: «Думи мої, думи мої...», «Згадайте, братіямоя...», поеми «Княжна», «Сон», «Москалевакриниця», поезії «N. N.» («Мені тринадцятий минало»),"Іржавець", «А.О. Козачковському», «Полякам». Укінці 1847 відновлює листування з друзями й знайомими, зближається з багатьмапольськими засланцями: Фішером, Завадським, Крулікевичем, Вернером.

У першій половині 1848 в Орській Фортеці Шевченко написав чотиритвори: «А ну мо знову віршувать», «У бога за дверми лежаласокира», «Варнак», «Ой гляну я, подивлюся...».

У березні 1848 Шевченка як художника включили до складу Аральськоїописової експедиції. Тут він виконав малюнки «Пожежа в степу»,«Джангисагач», «Укріплення Раїм. Вид з верфі на Сирдар'ї»,«Урочище Раїм з заходу», «Укріплення Раїм»,«Спорядження шхун» (два малюнки), «Пристань на Сирдар'ї»,та інші.

В осени 1849 експедиція повернулася до Оренбурга, де і залишивсяШевченко опрацьовувати її матеріали.

23 квітні 1850 року Шевченка зарештували за доносом офіцераІсаєва, але він встиг передати вірші та листи. Під час обшуку було знайденолиста Левицького про симпатії молоді до Шевченка. Поета відправили до Орська ітам допитували. Згодом його перевели у віддалене Новопетровське укріплення.Знову почалася жорстока муштра, за поетом встановили посилений нагляд. ТутШевченко читав періодичні видання, зустрічався з ученими й мандрівниками, яківідвідували укріплення, листувався із знайомими.

Влітку 1851 Шевченка як художника включили до складу Каратауськоїекспедиції, він здобув деяку можливість малювати.

Після смерті Миколи Першого на Шевченка не була поширена амністіяполітичним в'язням і засланцям. Тільки 1857 році, завдяки клопотанню друзів,поета звільнили з заслання. Чекаючи дозволу на звільнення, Шевченко почав вести«Щоденник».

Життя і творчість останніх років (1857-1861)

2 серпня 1857 року Шевченко відбув з Новопетровського укріплення,одержавши дозвіл від коменданта Ускова їхати до Петербурга. Дорогою Шевченкомалював краєвиди і портрети. Прибувши до Нижнього Новгорода, довідався, що йомузаборонено в'їзд до обох столиць. Доброзичливий медик засвідчив хворобуШевченка, що дало йому можливість прожити усю зиму у Нижньму Новгороді. За зиму1857-1858 Шевченко створив багато портретів, малюнків, редагував і переписуваву «Більшу книжку» свої поезії періоду заслання, написав нові поетичнітвори: «Неофіти», «Юродивий», триптих «Доля»,«Муза», «Слава». Одержавши дозвіл на проживання в столиці,8 березня поет залишив Нижній Новгород і через два дні прибув до Москви. Тутвін зустрічається з друзями, знайомиться з діячами науки і культури.

27 березня Шевченко прибув до Петербурга. Тут він знайомиться зМ.Чернишевським. Жив поет спочатку в Лазаревського, а потім в Академіїмистецтв, у відведеній йому майстерні. Як художник Шевченко після засланнянайбільшу увагу приділяє гравіруванню. В жанрі гравюри він став справжнімноватором у Росії.

У 1856 році почали з'являтися в пресі переклади деяких його творів.На початку 1859 року вийшла збірка «Новые стихотворения Пушкина иШевченко». В травні 1859 року Шевченко одержав дозвіл виїхати на Україну.За поетом встановили суворий таємний нагляд. Шевченко кілька днів жив уКирилівці, бачився з рідними. В цей період він написав чимало поезій тамалюнків. Поет мав намір купити недалеко від с. Пекарів ділянку землі, щобзбудувати хату й оселитися на Україні. 15 липня поблизу с. Прохоровки йогозаарештували, звинувативши в блюзнірстві. Шевченка звільнили, але наказаливиїхати до Петербурга. 7 вересня 1859 року поет прибув до Петербурга. Напочатку 1860 року вийшов друком «Кобзар». Двома накладами вийшовальманах «Хата» з дев'ятьма новими поезіями Шевченка, об'єднаними підредакційною назвою «Кобзарський гостинець». У журналі «Народноечтение» як лист до його редактора опубліковано автобіографію поета.Незважаючи на фізичне знесилення внаслідок заслання, поетичні сили Шевченкабули невичерпні. 2 вересня 1860 Рада Академії мистецтв ухвалила надатиШевченкові звання академіка гравірування. У портретах, картинах, акварелях імалюнках в альбомах він правдиво відтворив істотні сторони дійсності, народногопобуту

В 1861 році Шевченко видав підручник для недільних шкіл, назвавшийого «Букварь южнорусский». Поет дбав про поширення освіти середнароду.

На початку 1861 року поет почував себе дедалі гірше. 13 січня вінодержав від Білозерського два примірники першого номера журналу«Основа», де на перших десяти сторінках вміщено його поезії підназвою «Кобзар». У рецензії «Современника» на цей номержурналу підкреслено першорядну роль Шевченка в українській літературі, світовезначення його творчості. В своєму останньому вірші «Чи не покинуть нам,небого» поет висловив впевненість, що його творчість не потоне в річцізабуття.

10 березня 1861 року о 5 годині 30 хвилин ранку помер ТарасГригорович Шевченко. Над домовиною Шевченка в Академії мистецтв виголошенопромови українською, російською та польською мовами. Поховали поета спочатку наСмоленському кладовищі в Петербурзі. Друзі Шевченка одразу ж почали клопотати,щоб виконати поетів заповіт і поховати його на Україні. 26 квітня 1861 рокудомовину з тілом поета поїздом повезли до Москви. На Україну труну везликіньми. До Києва прах Шевченка привезли 6 травня увечері, а наступного дня йогоперенесли на пароплав «Кременчуг». 8 травня пароплав прибув доКанева, й тут на Чернечій (тепер Тарасова) горі поета поховали. Над нимнасипали високу могилу, вона стала священним місцем для українського та іншихнародів світу.

еще рефераты
Еще работы по литературе: зарубежной