Реферат: Словообразование

План

Вступ………………………………………………………………..2

1.

Словотворення…………………………………………………4

1.1

Афікси, префікси, суфікси………………………………… 6

1.2

Складні слова………………………………………………11

1.3

Другорядний тип словотвору…………………………… 16

1.4

Конверсія…………………………………………………..20

2.

Практичначастина…………………………………………… 24

Висновки…………………………………………………………..29

Бібліографія………………………………………………………31

Вступ

Лексикология вивчає словниковий складмови і його властивості (словотвір і значення). При цьому розрізняютьсязагальна лексикологія, у який вивчаються спільні явища кількох мов,лексикологія спеціальна, у якій явища розрізняються у межах окремої мови. Звідсипредметом англійської лексикології є лексика англійської мови з усіма їїособливостями і характеристиками.

Мовна лексика – це сукупність слів і словотвірнихелементів, які складають організовану і цілісну систему. Завданням лексикологіїє визначення властивостей слів, їх творення, вживання і взаємозалежність усистемі власної мови.

Лексичні явища певним чином об’єднуються заспільними ознаками і вивчаються у сукупності – у їх морфологічному складі, зазначенням, сталими властивостями, лексико-естетичними ознаками походженням,діалектними розбіжностями.

Як галузь загального мовознавствалексикологія має свою мету і свої методи дослідження лексики. У першу чергумету дослідження складають походження, розвиток і вживання словникового складу.Методи дослідження при цьому можуть бути різними, причому не всі вони зоднаковим успіхом застосовуються до окремих лексичних явищ.

Слово вважається головною одиницеюлексикологічного дослідження з тієї причини, що в ньому прославляються законирозвитку і зміни словникового складу мови. Провідна риса розвитку слова уновітній час – це перерозподіл значень.

Слово, як і кожна мовна одиниця, — цеявище. Що має форму і зміст (значення). Форма існує завдяки фонетичній оболонціі має морфологічні категорії.

Лексикологія, як мовна дисципліна, маєвласні методи дослідження. Співставлення і опис лексичних фактів проводиться взалежності від мовних і позамовних причин. Проте мовну структуру інколинеможливо розглянути у межах самої себе без застосування як інших мовнихрівнів, так і явищ окремих галузей пізнання. Лексикологія тісно поєднана зграматикою, історією мови, стилістикою, фонетикою, орфографією, лексикографією іетимологією мови. Окремі лексичні явища інколи потребують даних таких наук, якфілософія, психологія, загальна історія і антропологія.

У своїй сукупності слова складаютьлексичні підвалини мови, слова змінюються у мовленні за граматичними законами.Визначають слова, як одиниці мови, багато в залежності від критеріїв, підходу,точок зору. У лексичному розумінні воновизначається як одиниця називання, що має лексико-семантичне наповнення і можевиражати сформульоване поняття.

Основна ціль цього дослідження євизначити основні закономірності та властивості утворення нових слів ванглійській мові за допомогою морфеми –er.

1.Словотворення англійського слова.

Центральне питання словотвору – це вивчення структури і змісту слів.Стосовно природи слів можна поставити кілька питань, серед яких головними єтакі:

1.

Як словоутворюється?

2.

Як утворюєтьсяскладне слово? Що таке складові частини складного слова?

3.

Як значенняскладного слова стосується значення його складових частин?

Традиційно слово розглядається як поєднання звука та значення. Слова table,наприклад, має декілька окремих значень – “стіл, їжа,робоче місце”. Мовці рідко думають про причини, за якими дана комбінація звуківмає ці значення, а тому часто кажуть, що таке поєднання умовне. Насправді причинипоєднання значення і звукової та морфологічної форми криються у глибині віків,про що ми маємо етимологічні, хоча іпочаткові, дані.

Нерозривність формальної структури слова дає змогу, відрізняти його відінших слів у послідовності мовлення.

Слово входить до складу словосполучення – найближчої граматичної одиниці;через яку воно реалізується в реченні. Звідси воно має опозиційніхарактеристики двовісного характеру:

<img src="/cache/referats/8363/image001.gif" v:shapes="_x0000_s1027"><img src="/cache/referats/8363/image002.gif" v:shapes="_x0000_s1026">морфема слово словосполучення.

Вільна морфема регулярно відтворюєтьсяза моделями мови і може вживатися незалежно, не змінюючи свого значення.Дієслово stand, іменник stand є вільними морфемами, що зберігають відповіднілексико-семантичні значення.

Такі морфеми можна назватимінімальними вільними формами. Проте, корінь stand може входити до інших слів,наприклад: withstand, standing. Морфологічний стан змінюється таким чином, що дієслово withstand фактичноскладається з двох вільних морфем – прийменника with і дієслова stand, а дієприкметник standing – з вільної тазалежної морфеми – суфікс ing окремо не вживається.

Словниковий склад, що споконвічноіменує поняття щоденного вжитку, звичайно складається з вільних морфем якіутворюють окремі слова, наприклад: man,son, cow, sheep, top, go, run. Історіярозвитку цих слів свідчить про те, що їхнє граматичне варіювання в окремихвипадках відбивана наявність двох морфем – man – men, проте таких випадків у мовінебагато.

Якщо основу позбавити афіксів, і вонане буде омонімічна жодному вільному слову того ж кореня, то така основа станезалежною. Так у широко вживаному слові conduct і лексоко- семантичному наборі, що йогооточує conductor, deduct, deduce, seduce,seductiveі т.д. – префікс –conможе бутивідокремлений лише формально. Корінь, що залишіться, запозичений з латинського ductio– “веду” і неутворює окремого слова. Таку основу і називаємо залежною. Залежних основ багатов запозичених словах явище це закономірне, бо основа запозиченого слова виниклаі пройшла шлях історичного розвитку в іншій мові, наприклад: a-dolese-ent, benefic-i-al, cour-age, dis-creet,e-logu-ence, facul-ty, hon-est, in-vest-ment, mat-ure, odi-ous, pre-vent-ion,quanti-ty, re-membr-ance,royal-ty,satir-ize, satisfac-tion, senti-ment,un-cert-ain, un-pre-dict-ed.

Корінь вважається головним складовим елементом, що після вилученняфункціональних афіксів не підлягає подальшому словотворчому аналізові. У гніздіслів act, acting, action, actionable, activate,active, activity, actor, actual, actuality, actualize, actually, actuate,спільним є корінь act.

1.1

Афікси,префікси, суфікси.

Префіксація, як словотвір, полягає в модифікації особи, до якої префіксприєднується. Префікси розрізняються за своїм походженням: вони можуть походитиіз власної мови або бути іншомовними модифікуючи лексичне значення словапрефікс рідко змінює граматичний характер слова в цілому, тому і просто слово,і його префікс – дериватив у більшості випадків належить до однієї частинимови, наприклад abuse — dis-abuse, approve — dis-approve, bealive – dis-bealive, close – dis-close.Власні англійські префікси походять від окремих слів. Таких префіксівнебагато – a-, be-, fore-, mid-, un-.Префікс mis- змішаного типу (нім. mis, лат. minus, фр. me, mes).

Префікс а-, що походить від давнього англійського прийменника an,вживається зіменником, прикметником і дієсловом і передає значення стану, становища,наприклад:aback, afloat, agaze, alike,amount, anew,apiece, arise, asleep, atremble, awake.

Та частина слів де префікс утворює прислівники, невелика, при чому окреміприслівники сприймаються як прості слова, нор.: before, beyond. У тих випадках де давня форма by залишилась наголошеною,утворились похідні слова, що пишуться через риску, наприклад: by-gone, by-law,by-word.

У сучасній англійській мові префікс be- вживається, головним чином, дляутворення дієслів. Серед них можна виділити:

1.

Підгрупу перехідних дієслів, до яких префікс додає значення”скрізь, всюди” (all ever, all around), наприклад: bedabble,bedaub, bedeck, bedight, bedraggle, begird, beloy, beset, beslaver, besmear,besmirch, bespatter, bestrew;

2.

Підгрупу перехідних дієслів, до яких додається значенняостаточності чи, навіть, надмірності дії, наприклад: becall, becalm, bedizen, bedrug, befall, befit, beget, begrudge, behave,bemuse, bescorch, beseech, bestir, betray, bewitch, bewray;

3.

Підгрупу, де префікс спонукає до перетворення неперехіднихдієслів у перехідні, наприклад: belabour,bemoan, bespeak, bethink, bewail, bewilder;

4.

Підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехіднідієслова із загальним значенням “творити, робити” від іменників таприкметників, наприклад: bedim, befoul, belate, belittle, besot;

5.

Підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехіднідієслова із загальним значенням “називати таким чином”, утворених відіменників, наприклад: becalm,becloud, bedew, befog, befniend, betcoth;

6.

Підгрупу перехідних дієслів із значенням “оточувати;впливати на щось; обходитися з кимсь певним чином”, утворених від іменників,наприклад:becalim, beclaud, bedew,befog, befnied, begrime, bespangle, betroth.

За допомогою префікса -be — від іменників утворюються також прикметникиіз значенням зневаги, наприклад: bedrabbled, beflagged, beneaped. За значеннями із підгрупи випадає прикметник beloved.

До власне англійських налележить і префікс for-. Загальновживані слова с префіксом -forget,-forgive, -forbid, -forgake.

Префікс –non це морфологічний варіант частки –no,що вживається перед прикметниками;значення префікса вказує на заперечення, наприклад:non-operational, non-skid “не слизький”; вживається префікс і при утворенні іменників,наприклад: non-priority “відсутність зверхності”. Загалом цей префікс можеспонтанно вживатися майже з кожним іменником чи прикметником, вказуючи навідсутність якості.

Префікс on- вживається з дієприкметником, герундієм. Віддієслівним іменником таіменником-агентом, що закінчується на суфікс – er. Особливість префікса полягає уйого здатності вживатися з похідними іменниками і дієсловами, які набуваютьразом з ним ідіоматичного значення.Звідси походять такі лексичні пари, як to come on- oncoming, to flow – onflow, goings-on – ongoings, hanger – onhanger.

Власне англійський префікс out- один з найпоширеніших у мові. Разом з префіксом un-він єнайтиповішою морфемою англійського словотвору; за підрахунками і той, і другийвходить до складу майже тисячі слів кожний. Випадки вживання префікса доситьрозгалужені. Головні з них такі:

1.

префікс може вживатися з кожним дієсловом, що має еквівалентнесловосполучення, наприклад: to outlaze– to laze out, to outspeak – to speak out;

2.

часто дієслова утворюють разом з префіксом дієприкметник,герундій та віддієслівний іменник, набираючи при цьому іншого значення,наприклад: outclearing “видатки на прання білизни”,outfighting “боксування на відстані довжинируки”, outstanding “визначний”, outwork “застарілий”;

3.

при утворенні іменників від дієслів, після яких може вживатисяприйменник out, від безприйменникових (простих) дієслів та похідних іменників виникаютьзначення :

а) процесу (часто такого, що з’являється як повторення), наприклад: outbreak, outburst, outcry;

б) наслідники дії, наприклад: outcome,outcrop;

в) пасивної залежності від дії, наприклад: outlay, outlook, outturn;

г) місця або часу дії, наприклад: outfall,outlet, outset, outstart;

4.

при утворенні іменників з описовими якостями префікс надаєзначення:

а) зовнішніх рис й характеристик,наприклад: outback, ounline, ountside;

б) відокремлених особливостей, що властиві цілому, наприклад: outhouse, outfield, outrider, outskirts, outworker.

Префіксover- також один з найупливалішиханглійських словотворчих засобів. обов'язково

Суфікси виконують функцію афіксальноїморфеми, що знаходяться між корінням та закінченням і входять до складу основи.Не вживаючись незалежно, суфікс, проте, має семантичне навантаження, якевпливає на мовотвір.

Суфіксальний словотвір розрізняється взалежності:

1.

Від суфікса щопоходить з власної мови, наприклад:darkness. У цих випадках наголос повтору незмінюється;

2.

Від запозиченого суфікса, що приєднується як до власномовних, так і запозичених коренів, не змінюючи при цьомунаголосу;

3.

Від запозиченого суфікса, що вживається з іншомовнимикоренями, змінюючи при цьому наголос.

У вживанні прикметників з суфіксами –ic і –icalв окремих випадках діє закон лінгвістичної економії;такі терміни, як botanical, historical, geographical можуть вживатися у скорочених варіантах. Проте різниця узначеннях, скажімо, geographical і geographic,historical і historic, tropical і tropic зберігається.

В ході історичного розвитку лексики обставини склалися таким чином, щооснови сполучуються лише з певними афіксами. Здатність основ приєднувати ті чиінші афікси називається комбінуючою. Відомий і інший термін для цього явища –валентність. Комбінуюча здатність залежить від кількох факторів, а саме:

1)

певнихграматичних категорій основи; окремі суфікси можуть приєднуватися лише до іменника (прикметника, дієслова);

2)

смислу(змісту) основи і суфікса; до прикметників, наприклад, що мають негативнезначення, не приєднуються префікси in- чиun-;

3)

фонетичнихособливостей основи і афікса. Так численні суфікси потребують відповідногозакінчення основи.

Комбінуюча здатність основ і афіксів традиційно розглядалась за їхнімиокремими властивостями. В реальності справи постають таким чином, щоморфологічні зміни в основі, префіксація і суфіксація на власній і запозиченійосновах утворюють ціле семантичне гніздо із складним переплетінням згаданихявищ. Розглянемо деякі випадки.

Продуктивні суфікси, що чергуються –ar, -er, -or, входить до складубагатьох іменників із значенням “той, хто виконує діло” і приєднуються, головнимчином, до дієслівних основ, наприклад: aclor, baker, barber, dancer, racer, wrecker, doctor, painter. Аналіз безпосередньо складових, скажімо, іменникаpacifer буде такий: paciferім., pac (pacis) лат.корінь, що означає “мир”.

Спостереження над комбінуючою здатністю основ і афіксів дає можливістьустановити закономірності цього виду словотвору та виділити лексико-граматичнікласи деривативів, що особливо потрібно при класифікації неологізмів.

1.2. Складні слова.

Слова поділяються на прості і складні.

Слово може утворюватися шляхом складення двох або більше слів. При цьомуприєднується незалежні діючи основи, наприклад: skid-lid“захисний шолом водія”, aircraft “літак”. Якимикритеріями слід керуватися у визначенні структури наведених прикладів?

У сучасному мовознавстві форма складного слова вживає на визначення: те, щонаписано разом, вважається одним словом. Але оскільки писемна мова вторинна, тоі в усному мовленні мають бути критерії, за якими слід визначити тип слова. Недотримуються постійності і лексикографічні джерела слова sunflower може писатися sun-flower і sun flower. Слово sun-burn означає“загар, засмага”, а sunburn – “сонячний опік”. Слова, що пишуться через дефіс, можутьбути і складними словами і словосполученнями.

Другий фактор, що впливає на визначення складного слова – це його значення.Якщо складне слово має одне, відокремлене значення, що відрізняється відзначення компонентів, то таке слово можна вважати окремою одиницею. Значенняслова handful “пригорщня” охоплює специфічну міру, відмінну від значень слів –fullі –hand.Фразиtomato soup чи commander-in-chief вказують на єдність значення, проте не можна з певністю стверджувати, що цеокремі слова. Ця особливість стосується багатьох фразеологічних одиниць, наприклад:in the least, to be ahead of.

Існує найважливіша фонетична ознака, що відрізняє складне слово відсловосполучення. Це наголос. Якщо слово має один головний наголос то його можнавважати окремим словом, наприклад:

a ’blackbird – a’ black ‘birs

a ‘handful – a’hand ‘full (of)

Словосполучення, що має тенденцію до об’єднання в одне слово, може зазнатинавіть фонетичних змін. Це видно на прикладі злиття слів break i fast; у слові breakfast дифтонг [ei]звузився до звуку [e].

У сучасній англійській мові складні слова абокомпозити (compounds words, composites)єнаслідком продуктивного процесу словотвору. Складні слова – це такі лексичніодиниці, що складаються з двох і більше основ і вживаються як незалежні форми.

Словоскладення на думку окремих дослідників, є головним напрямком розвиткулексики мови, бо воно – найпродуктивніший тип словотвору. Складні словарозподіляються наступним чином:

1.

З точки зоруприналежності до різних частин мови (функціонально). Більшість складних слів –це складні іменники типу aircraft,moonshine, red-headed, white-faced, складнідієслова є наслідком подальшої деривації, тобто утворюється від складнихіменників, що вже існують, шляхом конверсії, наприклад:

to snub-nose

to deep-root

to bad-test

Складні прислівники і сполучники складають незначну частину із загальноїкількості композитів; неологізми серед них не зустрічаються. Слова типу inside, within, існуютьу мові протягом давнього часу. На увагу заслуговують ще й такі факти. Значнакількість старих слів застаріла, що дає змогу окремим дослідникам вважатисловоскладання непродуктивним видом словотвору. Головна ознака зовнішньогохарактеру складного слова полягає у його відокремлені від фрази; останняутворюється за певними синтаксичними правилами, тоді як складне слово маєвласні правила словотвору.

2 розподіляються складні слова і у відповідності з типами словотвору. Двавиди композиції охоплюють власне композити і ті слова, що утворені водночас задвома зразками – словоскладання і деривації. Останні утворення — похідноготипу.

До дериваційних складних слів слід віднести і похідні складні іменники,наприклад: a hold-up, big to hold up, acast-away, big to be cast away.Конверсія утаких випадках перетворює дієприслівникові фрази у слова. До складних слідвіднести також фрази яки набули статусу композитів завдяки широкому вжитку,що спонукало до їхнього орфографічногооформлення як окремих лексичних одиниць. Для прикладу пошлемося на прикметники middle-of-the-road “половинчастий”, never-to-be-forgotten“незабутній”.

Складні слова умотивовуються і семантично, і структурно компонентами, що ціслова утворюють. Стосунки між компонентами досить складні, тому що приутворенні складного слова значення їх можуть змінюватися. До того ж, вони обов’язкововпливають один на другий і мають підмічати певним граматичним правилам. Суборденативніскладні слова – це такі слова, складові частини яких структурно і семантичновзаємозалежні, не дорівнюючи при цьому одна одній.

Складні іменники субординативного типу часто несуть у собі семантичну змінузначення, пор.: white-eye“різновид птаха”, bluecoat “солдат, вояк” pony-tail“зачіска, кінський хвіст”.

Порядок основ у композитах може бути таким:

1.

прикметник + іменник, наприклад: blackbird, dead-line, free-trader, left-hand.

2.

дієслово + іменник: dash-board, dive-bomb, feed-pipe, tow-rope.

3.

іменник + іменник: ash-bin, axe-stone, foot-ball, iceberg, kettle-drum.

4.

іменник +прикметник: brain-sick, cafe-free,sky-blue.

5.

прикметник + прикметник: pole-green, red-hot.

6.

числівник + дієприкметник: six-numbered, two-faced.

У координативному композиті один із складових компонентів не має перевагинад другим. Обидва компоненти і структурно, і семантично до якоїсь міринезалежні. Переважна більшість коорденативних складних слів – це надбаннярозмовного шару лексики. Їм властива проста морфологічна форма, семантичнавлучність і широке емоційне забарвлення. Складні слова розпадаються на великігрупи – частини мови. Найчисленнішими є складні іменники.

Складні іменники розподіляються в залежності від типу взаємин міжкомпонентами. Ці взаємини визначаються порядком модифікації складових частин:перший компонент може індифікувати другий, і навпаки один із компонентів, крімтого, взагалі може бути не іменником. Складні іменники тому поділяють наекзоцентричні, тобто такі, у яких лише комбінація обох елементів дає назвувідповідного поняття, наприклад: baffle-board“перегородка”, dog-bee “трутень”, leather-head “дурень”.

Найпоширінешою структурною формулою складних іменників є формула N+N.

Останнім часом спостерігається значна продуктивність складних іменниківутворених від дієслів з постпозитами (прийменниками) або прислівниками. Останній компонент нібиумотивовує конверсію утворюючи врешті складний іменник, наприклад: a black-out “скороченняробочого дня з наступними скороченнями платні”.

1.3 Другорядні типи словотвору.

Скорочення– це частина слова що вживається після втрати його окремих елементів.Пропущення якоїсь частини слова проходить від явища узагальнення і відноситьсядо факторів мовної економії.

Скорочення – це, у першу чергу,узагальнення. Для повної форми слова чи словосполучення, які набули скороченоговигляду, обов’язковими були висока частотність та популярність вживання, або й складністьструктури. Більшість скорочень, які ми вживаємо, утворені від повних аналогій,добре знайомих мовцям.

Скорочення в усному мовленні завждиспівіснують поряд з повними формами, наприклад: doc – doctor, proff – professor, sis – sister, mike – microphone. Відрізняє їх лише синтаксичне та емоційне забарвлення,яке наростає в усній мові. Співвіднесеність між скороченням і повною формоюможе порушуватися лише в поодиноких випадках: doc, наприклад, може означати і лікаря(звідки, власне, скорочення і походить), і власника вченого ступеня, докторанаук – тут спостерігається звичайне явище полісемії внаслідок збігу морфологічнихформ.
Скороченняcabу сучасному значеенні “таксі” походить від слова cabriolet. Семантичнерозходження у цьому випадку — діахронного порядку.

Скорочення до певної міри – редукціяслова до однієї з його частин, причому форма може втрачати початок, серединуабо кінець. Нові утворення здатні вживатися як вільні форми, набуваючи прицьому граматичних категорій. Іменникові скорочення вживаються у множині –profs, -docks, набуваютьзакінчення родового відмінка –prof’sexplanation, dad’s chair. У більшостівипадків скорочена форма легко корелюється з відповідною повною формою.Втрачену частину повної форми мовець знаходить легко; це, до речі, одна із необхіднихумов скорочення як мовного явища. Повна форма ніби слідкує за скороченням,наприклад: maths –mathematics, exam –examination, Tom – Thomas.У цихвипадках відповідні форми – не синоніми,а варіанти одного слова.

Усні скорочення переважно моносемантичні, наприклад: com –commander “командир”, det – detachment “підрозділ”, memo – memorandum “меморандум”, oleo – oleography “олеографія”. У більшості випадків скорочення це найбільшінформативна частина його прототипу. При утворені скорочення автори намагаютьсяопустити ненаголошені склади, хоча це і не є обов’язковою умовою творення.

При скороченні нові форми належать,звичайно, до тієї ж частини мови, до якої належить і прототип. Переважначастинаскорочень – це іменники і прикметники, причому прикметники зустрічаються значнорідше.

Щодо форми скороченої частинирозрізняємо три типи скорочень: кінцеве (апокопу), серединне (синкопу) іпочаткове (аферезу).

Скорочення, у яких спрощуєтьсясерединна частина форми, складають слова, що зберігають кінцевий приголосний,наприклад:cons – conveniences, math –mathematics, specs – spectacles, gent’s – gentelmen’s (room). Синкопа може виникати внаслідок поетичного ритму,наприклад: ma’am – madam, o’er – over.

Колиспрощуються початкові і кінцеві частини прототипу, утворюється скорочення зоднією серединною частиною, наприклад: flu – influenza, fridge –refrigerator. Вживана частина прототипу – це,звичайно, його наголошена частина, яка типова лише для просторіччя.

Окремо слід зупинитися на скороченняхвласних назв. Зменьшувально-ласкаві назви притаманні всім індоєвропейськиммовам; на грунті спільних етимологічних назв ці мови мають і багато спільнихімен. Скорочуються, як відомо, і чоловічі і жіночі імена. Більшість скороченьвласних імен – це апокопа, наприклад: Bart-Bartholomew,Ben – Benjamin, Bert – Bertram, Chris – Christopher, Clem – Clement.

Стилістичноскорочення належать до різних розмовних і писемних стилів – побутового,військового, газетного, спортивного. Часто скорочуються слова дитячої лексики,наприклад: dad, mom, sis, gran, granny. Існує до певної міри взаємопроникнення цих стилів, протевоно різне в різних прошарках лексики. Так, скорочення в галузі дитячої лексикине виходять за межі домашнього побуту, шкільні і студентський скороченняпопулярні в навчальних закладах. Військові скорочення, навпаки, виходять замежі казарми і полігену, а газетярські спостерігаються на всіх рівнях усногомовлення.

Службові слова, як правило, нескорочуються, за винятком сполучника and,що зводиться до позначення &. Прийменники в абревіатурах,загалом, зберігаються, наприклад: C-in-C– commander-inchief, c-to-c – centre to centre.

Скорочення, що часто трапляються вусній і писемній мові, виконують певну синтаксичну функцію у реченні інабирають граматичних закінчень, наприклад: buses, cruits, docs, fridges, вживаютьсяз означеним і неозначеним артиклем – acap, the UNO, the USA. Вони можуть приєднувати афікси івходити до складу композитів. Процес утворення скорочень досить активний, ікількість їх постійно зростає.

Зворотній словотвір – це процес уякому деривація нових слів відбувається шляхом втрати афікса існуючогопрототипу. При цьому відбувається морфемне перетворення структури слова. Спрощення афіксане обов’язково стосується іменника, що означає виконавця дії. Зворотне утворення “to gas”залити пальнеа бак автомобіля” походить від іменника gasoline,а збіг з іменником gas “газ” часто потребуєконтекстного уточнення.

Римовані комбінації або редуплікативнікомпозити утворюються шляхом повторення тієї ж самої основи, наприклад: ack-ack, choo-choo, go-go.

Римуваннямає свій мовний статус. Існує кілька типів повтору. Найпроостіший римованіутворення ще мають назву ітерації-повторення, наприклад: boo-boo, go-go, yuk-yuk. Такі повтори близько існують з вигуками.

1.4

Конверсія

Процес утворення нового слова може бути поєднаний з переходом його із класуоднієї частини мови в інший. Це одне із головних джерел поповнення мовноїлексики і для нього майже не існує формально-морфологічних обмежень. Такеморфоло-семантичне перетворення називається конверсією. Термін вперше вживвідомий дослідник англійської мови Р. Суіт у своїй книзі New English grammarу 1891 році.

Інші дослідники протиставляли терміни функціональна зміна, нульовадеривація, кореневе творення, про те термін конверсія видався найбільш вдалим.У мові існує значна кількість слів, форми яких не мають ніяких зовнішніх ознакдля визначення їх приналежності до певної частини мови. Глянувши на слово house, ми не в змозі установити його формальнийграматичний клас – воно може вживатися як іменник, прикметник та дієслова.

Конверсія – це засіб словотвору, при якому утвореннянової частини мови на грунті одного кореня викликає внутрішні зміни мовноїодиниці. Змінюються при цьому семантичні зв’язки слова і його синтаксичні функції. Це стосується як поширених випадківконверсії – утворення дієслів від іменників та іменників від дієслів, — так ізміни у межах інших частин мови, що видно із наступних прикладів: for warda-adw-n-v-int, hollow-adw-a-v, like a-adv-prep-n. Словоформа out викликає зацікавлення своєю принадлежністю до 5 частин мови – іменників,прикметників, прислівників, прийменників і, навіть, вигуків (out! – “геть!”).

І навпаки такі широковживані дієслова, як ask, assail, argue, reduce, refer, reflect, в іменники чи інші частини мови не конвертуються.

Конверсію, тому, не слід вважати,як це часто робиться, всеосяжним типом словотвору. Системність засобівсловотвору – явище гнучке. Конверсії інколи уникають слова, що набули якогосьсловотвірного афікса (особливо, префікса), а також слова, які при змініпарадигматично статусу виявляють семантичну не відповідальність іншій частинімови. З цієї причини, наприклад, не конвертуються іменники типу an area,а задляморфологічних потреб входять до відповідних словосполучень.

Характерною ознакою конверсії є те, що їй підвладні, головне, широковживаніслова з простою морфологічною структурою.

Конверсія-переважаючий тип дієслівного словотвору. Нові дієсловаутворюються часто від іменників. Утворені іменника від прикметника – процеснабагато складніший, ніж конвертування прикметника від іменника. Це пов’язано зсуттевеми змінами семантичної структури прикметника: значення якості нелегко перетворити назначення предмета. Субстантивація власних назв – явище досить поширене ванглійській мові. В наслідок опредмечування утворені назви мешканців країни,міст, континентів.

Іменники можуть утворюватися від прикметниковщ-прислівникових сполучень.

Існують певні морфологічні перешкоди, через які відповідне слово не можеконвертуватися. Так, раніше майже не конвертувалися складні іменники -–доконверсії не спонукала сама складність структури слова. Дієслівна конверсія нездійснюється стосовно географічних та власних назв.

Не конвертується віддієслівні іменники та іменники, що мають закінчення –ation, -ing, -ty,окремі загальні назви з високою мірою конкретності.

Морфологічне обмеження діє і в корелятах типу to cut in – an incut. Похідний іменник такого типу – наслідок морфологічногоперетворення дієслівної фрази з прийменником – подальшої конвертивної дериваціїне дає.

Кожне обмеження, як і кожне правило,стосується відповідного шару лексики. Лексика широкого вжитку лише підлягаєрізними трансформаціями, у такому числі і конверсії. Серед широко вживанихдієслів маємо значну кількість таких, які легко конвертуються в іменники і навпаки.У певній мірі однаково навіть їх сполучуваність.

За лексико-семантичними характеристиками дієслова поділяються на трипідгрупи: стану, процесу і руху. Спостереження показують, що ступінь охопленняконверсією дієслів класу залежність від діапазону ознак дії, притаманнихлексичній одиниці.

Численними є другорядні типи словотвору – скорочення (усні і писемні)бленд, звукозміна, умляут, чергування наголосу, зворотній словотвір, звуковаімітація, фонетичне і морфологічне варіювання слова, римовані комбінації.

Своєрідним типом словотвору є конверсія – активний процес, якийвідбувається на трьох рівнях: морфологічному, синтаксичному і семантичному.Процес конверсії охоплює майже всі частини мови. Проте найактивніший він умежах іменника і дієслова. Конверсія має кілька критеріїв похідності, що

еще рефераты

Еще работы по литературе, лингвистике

Реферат по литературе, лингвистике

Поэзия природы: средства изобразительности и функции

29 Августа 2013

Реферат по литературе, лингвистике

Синтаксические конструкции с простыми сравнительными формами прилагательных, наречий и слов категории состояния на примере произведения О. Э. Мандельштама

29 Августа 2013

Реферат по литературе, лингвистике

Значение текста в художественном образе древнерусской рукописной книги конца XIV – начала XV века

29 Августа 2013

Реферат по литературе, лингвистике

Структурные и понятийные аспекты языка

29 Августа 2013