Реферат: Сім чудес світу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”ФАКУЛЬТЕТ ЛІНГВІСТИКИ

КАФЕДРАУКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, ЛІТЕРАТУРИ І КУЛЬТУРИ

РЕФЕРАТ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ КУЛЬТУРИ НА ТЕМУ:

”СІМ ЧУДЕС СВІТУ”
Виконав: студент групи ЕП-92

Розумовський Валерій

Перевірив:

доцент Лук’янчук Л.Я.

Київ 2000 р.

ЗМІСТ:

1. Вступабо восьме диво світу.........………………………3

2. Чудова сімка.

Єгипетськіпіраміди......………………………………… 4

Висячі сади уВавилоні....………………………………. 7

Храм Артемідив Ефесі....…………………………….…. 9

Статуя Зевса в Олімпії....………………………………12

Галікарнаськиймавзолей....………………………….... 14

Колос Родоський......…….......……………………….......16

Фороськиймаяк..…………..…………………………… 18

3. Висновок...………………………………………………20

4. Списоквикористаної літератури………………..................21

Вступ або восьме диво світу

Древній світзнав сім класичних чудес. Майже п'ять тисячорічтому було ”створено” перше з них — піраміди єгипетських фараонів, потім, черездвадцять сторіч, друге — висячі сади уВавилоні (VIIв. до н.е.),за ним по одному в сторіччя — храм Артеміди вЕфесі (VI в.До н.е.),статуя Зевса в Олімпії( V в. дон.е. ),Мавзолей у Галікарнасі ( IV в. до н.е. ) і, нарешті, майжеодночасно відразу два чуда – Колос Родоський і маяк на острові Форосі ( III в. До н.е. ).

Це були воістину великі твори древніх майстрів,вони вражали уяву сучасників своєю монументальністю і красою.

Багато архітектурних споруд різних часів інародів вражали уяву не тільки сучасників, але і нащадків. І тоді говорили: “Це одне із семи чудессвіту”, віддаючи данину поваги, прославленим чудесам старожитності,признаючи за ними першість і досконалість. Говорилитакож: “Це восьме чудо світу”, ніби натякаючи наможливість примкнути до чудовій сімки.
Чудовасімка

Єгипетські піраміди

Все на світібоїться часу, а час боїться пірамід. Вони піднімаються серед гарячих пісківЛівійської пустелі і тягнуться на десяткикілометрів від сучасного Каїра до Фаюмськогоканалу.

Найстародавніша — піраміда фараона Джосера — споруджена біля п'ятьох тисяч років тому. Її висота 60метрів. Будівельник першої піраміди Імхотеп бувархітектором, лікарем, астрономом, письменником, радником фараона, протягомбагатьох сторіч вважавсянайбільшим мудрецем старожитності, а пізнічаси у його честь споруджувалися статуї і храми.

Піраміди служилифараонам, відповідно до їхньої релігії, східцями,по яких вони висходили на небо. Тому найстародавніші піраміди булисхідчастими, мали форму східців, і тільки вбільш пізніх стіни гладкі. Чому це відбулося,дотепер не вияснено.

Археологи нарахували 80 пірамід. Не усі вонидійшли до наших днів.

Найвідоміші три великіпіраміди біля Гізи: Хеопса(Хуфу), Хефрена (Хафра) і Мекерина (Менкаура). Найбільшаз них, піраміда Хеопса, споруджена в XXVIII сторіччідо нашої ери. Спочатку вона піднімалася на 147 метрів, але через підхід пісківїї висота зменшилася до 137 метрів. Кожна сторона квадратного підніжжя піраміди складає 233 метра, або, якщо бути точним, одна сторона довше іншоїна 20 сантиметрів, тобто помилка усього в 0,0009. Площапіраміди більш 50 тисяч квадратних метрів. Піраміда Хеопсамайже суцільної кам'яної кладки. Її внутрішні помешкання займаютьдуже невеличкий об’єм- не більш 3 — 4 %.

Піраміда складається з двох мільйонів трьохсот тисяч кубічних блоків вапняку з гладковідшліфованими сторонами. По підрахункам Наполеона,кам'яних блоків від трьох пірамід Гізи вистачило б, щоб оперезати усю Францію стіною заввишки трьохметрів і товщиною в 30 сантиметрів. Підрахували, що кожний блок важить восновному 2,5 тонни, а найважчий — 15 тонн. Загальнавага піраміди біля 5,7 мільйона тонн. Камені її тримаються власною вагою — ніякого сполучного матеріалу немає.Незважаючи на це, блоки настільки старанно підігнані один до іншого, що щілинаміж ними не більш п'ятьох міліметрів.

Така митецька робота каменотесіввикликає подив. Адже вона виконана в основному кам'яними знаряддями. Відомий ізодчий цієї піраміди — Хемуін.

Дослідників, що намагалися з'ясувати, яким чином древні будівельники змогли спорудити таке грандіозне спорудження, і ще непросто спорудити, а додати йому геометричну правильнуформу піраміди, все це ставило в безвихідь.Іноді, як і про мегалітичні споруди, висловлюєтьсядумка, що піраміди не міг побудувати народ, що живе в бронзовому віці, і що в створенні цих колосальних споруджень приймали… інопланетяни.

Поступово таємниця зведення пірамід розкривалася.Тепер думають, що піраміди, найбільш вірогідно, будувалися так. На правом березі Нілу вкаменоломнях поблизу Мемфіса тисяча людей були зайнятівидобутком білого тонко зернистого вапняку. Ускелі позначали межу майбутнього блока, потімпо цих межах видалблювалиглибоку канаву, а в неї забивали клиння із сухого дерева, що обливали водою. Дереворозбухало, збільшуючись в об’ємі, тріщинарозширювалася, і, зрештою, моноліт відокремлювався від скелі. Потім кам'янубрилу на місці опрацьовували інструментами зкаменю, міді і дерева. Вона набувала форми стандартного куба. У околицях Асуанаі зараз існують древні каменоломні, на території яких знайдено багато готовихблоків. Як виявилося, це був брак.

Оброблені блоки на човнах перевозили на інший берег Нілу.Далі їх везли по спеціально прокладеній дорозі, на будівництво якої пішло 10років і який, за словами Геродота, тільки трохипростіше спорудження пірамід. Потім у підніжжямайбутньої піраміди лицеву сторону старанно шліфували, використовуючи для цьогокамінь і пісок.

Піраміда зводилася на корінному вапняковомумасиві, розчищеному від наносного піску ігравію. Геродот підтверджує,що спорудження піраміди тривало 20 років. Під час щорічних розливів Нілуселяни були вільні від сільськогосподарських робіт, і над спорудженням піраміди працювало безупинно в протягом кожних трьохмісяців по 100 тисяч чоловік. Англійський археолог ФліндерсПетрі вважає,що 100 тисяч будівельників, працюючи по три місяці в році, могли б збудувативелику піраміду швидше, ніж за 20 років.

Щоб підняти блоки, єгиптяни будували з цеглини і каменю похилий насип із кутом підйому біля 15°. У міру того як споруджувалася піраміда, насип подовжували. ДіодорСіцилійский підтверджував,що по цих насипах камінь тягли на дерев'яних санях. І дійсно археологи виявили залишки таких саней. Сучасні дослідники вважають, що для зменшеннятертя трасу постійно змочували водою, так що полоззялегко сковзали по бруду. Потім за допомогоюдерев'яних важелів блоки встановлювали на місце. Коли будівництво в основномузакінчували, похилий насип розрівнювали, а поверхні піраміди закривалиоблицьованими блоками.

Піраміди,може бути, найвідоміші архітектурні споруди у світі. З інженерної ж точкизору, це примітивні будови, гори складенілюдьми. Проте мета була досягнута — піраміди стали вічними монументами,переживши тисячоріччя. Вперше були побудованінастільки високі споруди, що залишилися аж до Ейфелевої вежісвоєрідним рекордом.

ВИСЯЧІ САДИ У ВАВИЛОНІ

Повернутися туди неможливо

І розповісти не можна,

Як був переповнений блаженством

Цей райський сад.

(АрсенійТарковьский)

У 90 кілометрах від Багдада знаходяться руїни Вавилона. Стародавнємісто давно перестало існувати, але і сьогодні руїни свідчать про його грандіозність. “Містовелике… місто міцне”, — сказано про це місто в Біблії. У VII сторіччі до нашої ери Вавилон бувнайбільшим і багатим містом Стародавнього Сходу. Багато надзвичайних спорудбуло у Вавилоні, але більше усього вражали висячі сади царського палацу, сади,що стали легендою.

Створення знаменитих садів легенда зв'язує з ім'ямСеміраміди, цариці Ассирії. Діодор і інші грецькі історики розповідають, що нею були побудовані висячі сади у Вавилоні.

Семіраміда — Шаммурамат- історична особа, але життя її легендарне. За легендою, дочка богині Деркето — Семіраміда рослав пустелі, у зграї голубів. Потім її побачили пастухи і віддали наглядачуцарських стад Сіммасу, що виховав її як ріднудочку. Царський воєвода Оанн побачив дівчину іженився на ній. Семіраміда була дивовижно гарна,розумна і відважна. Вона очарувала царя, що відняв їїу свого воєводи. Оаннпозбавив себе життя, а Семіраміда стала царицею. Після смерті чоловіка вонастала спадкоємицею престолу, хоча в них був син Ніній.Тоді і з’явилися її здібності в мирному керуванні державою. Вона побудувала царське містоВавилон із потужними стінами і вежами, із чудовиммостом через Євфрат і надзвичайний храм Белу. При ній була прокладена зручна дорога в Лідію,де вона теж побудувала столицю Екбатану з прекрасним царським палацом, а воду до столиці провела через тунель із далекихгірських озер. Подвір'яСеміраміди блищало пишнотою. Нінію набридло безславне життя, і він організував протиматері змову. Цариця добровільно передала сину владу, а сама, перетворившись у голубку, полетіла зпалацу зі зграєю голубів. З цього часу ассірійцістали почитати її богинею, а голуб став дляних священною птицею.

Проте знамениті “висячі сади “ були розбиті неСемірамідою і навіть не в часи її царювання, апізніше, на честь іншої, на жаль, нелегендарної жінки. Вони були побудовані занаказом Навуходоносора для його улюбленої дружини Амітіс- мідійської царівни, що тужила в курномуВавилоні по зеленим пагорбах Мідії. Цей цар, щознищував місто за містом і навіть цілі держави, багато будував у Вавилоні. Навуходоносор перетворив столицю в неприступнутвердиню й оточив себе безприкладною, навіть у ті часи розкішшю.

Свій палац Навуходоносорпобудував на штучно створеній площадці, піднятої на висотучотирьох ярусної споруди.На насипних терасах, що спочивають на склепіннях,були розбиті висячі сади. Склепінняпідтримували міцні високі колони, розташованіу середині кожного поверху. Платформи терас були складною спорудою. У їхній підставілежали масивні кам'яні плити з прошарком очерету, залитим асфальтом. Потім йшов подвійний ряд цеглин,з’єднаних гіпсом. Щевище свинцеві пластини для затримки води. Саму терасу покривав товстий прошарок родючоїземлі, у якому могли пустити корені великідерева. Поверхи садів піднімалися уступами і з'єднувалися широкими положистими східцями, покритимирожевими і білими каменями. Висота поверхівдосягала 50 ліктів (27,75 м) і давала достатньо світладля рослин.

У візках, запряженихбиками, привозили у Вавилон дерева, загорнуті вмокру рогожу, насіння рідкіснихрослин, трав і кущів.

І розцвіли в незвичайних садах дерева самих надзвичайних порід і прекрасніквіти. День і ніч сотні рабів обертали водопідйомнеколесо зі шкіряними цебрами, подаючи у висячі сади воду з ріки Євфрат.

Чудові сади з рідкіснимидеревами, гарними духмянимиквітами і прохолодою в пекучій Вавилонії були по істині чудомсвіту. У покояхнижнього ярусу цих садів провів свої останні дні в червні 323 року до н.е.Олександр Македонський.

Висячі сади були зруйновані повенями Євфрату, щопід час повені піднімається на 3 — 4 метри.Древній Вавилон давно перестав існувати, але ім'я його живедотепер.

ХРАМ АРТЕМІДИУ ЕФЕСІ

Але лише побачив

Я Артемідичертог, стріху вознесену до хмар.

Всеінше померкло перед ним;

поза межамиОлімпу

Сонце не бачить ніде

рівної йому краси.

(АнтіпатрСидонський)

У VI сторіччі до нашої ери нечуваногорозквіту досягло старогрецьке місто Ефес,засноване на західному узбережжі Малої Азії в Каріїще у XII сторіччідо н.е. Покровителькою міста була Артеміда — дочка царя богів і людей усемогутнього Зевса і Літо, сестра Аполлона. Спочатку Артеміда була богинею родючості, покровителькою тварині полювання, а також богинею місяця, потім — покровителькою цнотливості йохоронницею породілей. Цілком природно рішенняпроцвітаючих городян побудувати величний храм начесть такої покровительки. Втім, цей намір мав і практичне значення. Єфесці вели значнілихварські операції, під великі відсотки віддавали гроші в позики. Старці сподівалися, що нова спорудазбільшить оборот “банку” Артеміди.

Запрошений для упорядкування проекту ібудівництва храму відомий архітектор Харсіфроніз Кносса запропонував побудувати мармуровий храм, оперезаний подвійним рядом струнких колон. Протесправа ускладнювалася тим, що поблизу не буломармуру.

Допоміг випадок. Якось пастух Піксодор пас череда на зелених пагорбах недалеко від Ефеса. Два баранивирішили з'ясувати відношення. Нахиливши голови, вони помчали назустріч друг другу,але промахнулися. І один із них із ходу стукнувся об скелю. І так, що від неї відлетів осколок сліпучої білизни. Подальша доля баранів невідома, але їхня битвавиявилася історичною. Здивований пастух підняв камінь, уважно оглянув його іраптом, кинувши череду, поспішив у місто. Радісні городяни привітали пастуха, облачили його в дорогі одяги, іневідомий Піксодор став знаменитістюЄвангелієм, що значить: “Що приніс благу звістку”.

Будівництво храму продовжувалося 120 років. Йоговирішили будувати недалеко від устя ріки Каністри.Ґрунт тут був болотистий. Думали, що саме таким шляхом вдасться послабити поштовхи землетрусів, що часто траплялися наузбережжі Малої Азії. Ґрунт посипали товченим вуглем, що старанно утрамбовували.

По топкій землі було важко перевозити мармуровіколони з каменоломень, що знаходилися в 12кілометрах від храму. Колеса візків в’язли в болотистому ґрунті. Тоді Харсифронзапропонував дотепний засіб, яким древнівирівнювали ґрунт. У кінці колони забили залізніпрути, зміцнивши їхнім оловом, і на ці осі пообидва боки колони насадили колеса такогорозміру, що кам'яна колона висіла на залізнихосях. Потім прикріпили довгі жердки, упрягли биків. Колона, перетворена у своєрідне колесо, покотилася по топкійдорозі.

При Харсіфроні булазведена будівля храму і встановлена колонада.Але до завершення будівництва було ще далеко. Будівництво продовжив син Харсіфрона архітектор Метаген.Йому вдалося закінчити верхню частину храму. З великими труднощами балкивитягали канатами по похилій площині на висотухраму. Але отут починалося найскладніше. Потрібно було покласти архітрав на вершину колони так обережно, щоб не ушкодити її капітель.Як і у свій час, батько, Метаген дотепно розв'язав виниклу трудність. На вершину колони поклали мішки з піском, на них обережно опустили балки, під вагою яких пісок поступово висипався, і балка плавнолягала на місце. Втім, цей засіб був відомий щестароєгипетським будівельникам.

Метоген теж не встигдобудувати храм, і це випало на долюархітекторів Пеоніта і Деметрія.У 550 році до н.е., коли легка і витончена біломармурова будівля із чудовою оздобою відчиниласяпоглядам сучасників, вона викликала подив і замилування.

Святилище було величезне,довжиною 110 і шириною 55 метрів. Навколо нього йшлидва ряди кам'яних колон висотоюдо 18 метрів. За свідченням Плінія Старшого, їхбуло 127. Двосхилий дах був зроблений не з черепиці, як у древніх храмах, а змармурових плит.

Пройшло майже 200 років. У 356 році до нашої ерижитель Ефеса Герострат, захоплений честолюбноюідеєю за будь-яку ціну увічнити своє ім'я, запалив святиню малоазіатських міст. Це відбулося в ніч народження Олександра Македонського. Історія не зберегла дат народження ісмерті підпалювача і не повинна була зберегтинавіть його імені. Але зрадити вічному забуттю його ім'я не вдалося: у четвертому сторіччідо н.е. про нього згадав старогрецький історик Феолен.

Храм сильно постраждав. Здобиччювогню виявилися дерев'яні конструкції. Тріснули балки перекриттів і колони. Цебула велика втрата. Жителі Ефеса не могли зній примириться. На відновлення храму віддалисвої заощадження і дорогоцінності. Їх підтримали жителі інших міст Малої Азії. Сам Олександр Македонськийзапропонував оплатити всі минулі і майбутні витрати по реконструкції храму. Проте поставивумову, щоб у храмі з'явився напис, що віддає належне його заслугам. Єфесціумову не прийняли і тактовно відповіли богорівномуполководцю, що “богу” не личить споруджувати храми іншимбогам.

Відновленням храму Артемідизайнявся архітектор Хейрократ, котрий вніс деякі зміни, підняв східчасту підставу, щоб храм піднімався над будівлями, що вирослинавколо нього за останні сторіччя.

Зсередини храм був облицьований мармуровимиплитами. У головному залі стояла статуя Артемідивисотою 15 метрів, покритазолотими прикрасами і дорогоцінностями. У художньому оформленні взяли участьвидатні грецькі скульптори і живописці. Рельєф для вівтаря біля храму вирізувавзнаменитий афінський скульптор Пракситель,рельєф на однієї з колон — інший знаменитий скульптор Скопас.Чутки про незрівнянну красоту,стрункість, грандіозність і багатство відновленого храму поширилися по всьому античному світі.І не дивно, що храм Артеміди в Ефесі став одниміз чудес світу.

У263 році храм Артеміди був розграбований готами.Довершили загибель храму болотистий ґрунт, що поступово поглинала величезну будівлю, іріка Каістра, що наносами покрила залишки споруди.Коли археологи зацікавилися храмом Артеміди, наповерхні землі нічого не було видно. Десятиліття знадобилися археологам іархітекторам, щоб відтворити початковий образодного з чудес світу.

СТАТУЯ ЗЕВСАВ ОЛІМПІЇ

Зевсоввіденецьна чолі його чудовому,

Вітер грає в кучерях темно — русявихі, тріпочучи, йому в руки кладе

Чудеснуліру.

(ДжозуеКардучі)

Древньогрецьке місто Олімпія,розташоване у північно-західній частині Пелопоннесу, було релігійним центром,місцем культу верховного бога древніх греків Зевсаі проведення, присвячених йому Олімпійськихігор, Це був найбільший художній центр Древньої Греції. Архітектурний ансамбль Олімпії в основному склався в VII — IV сторіччяхдо н.е. Тут були зведені чудові храми богів — великі і малі.

Там знаходилося й одне із семи чудес світу — величезна і прекрасна статуя владики Олімпу Зевса.

Як свідчать античні історики, в олімпійській долині мали майстерні багато видатних еллінськихскульпторів — Мирон, Поліклет, Скопас, Пракситель.Статуя Зевса була зробленагеніальним древньогрецьким скульптором Фідієм. Корінний афінянин,Фідій народився, як вважають, біля 500 року дон.е. і помер біля 430 року. Він був найбільшим скульптором, архітектором,живописцем, мислителем. За свідченням древніх авторів, Фідійу своїх скульптурних образах зумів передати надлюдську велич. Таким надлюдськимобразом була, очевидно, його статуя Зевса,створена для храму в Олімпії. Статуя знаходиласяв кінці величезного залу храму, довжина якого складала64 метра, ширина — 28 метрів, а висотавнутрішнього приміщення — біля 20 метрів.

Величезний 14 метровий Зевсзасідав на троні з золота, слонової кістки, чорногодерева і дорогоцінних каменів. На троні Фідійвідтворив чимало сюжетів еллінської міфології і фігурицілком реальних людей, зокрема свого улюбленця хлопчика Пантарка, що став переможцем на 86-ихОлімпійських іграх у боротьбі серед самих молодших хлопчиків.

Фідій створив статую з золота іслонової кістки. Пластинки цих дорогоціннихматеріалів мистецьки закріплювалися на спеціальному дерев'яному каркасі. Поописах голову Зевса прикрашав золотий вінок золивкових гілок — знак миролюбства грізного бога. Оголена до пояса фігура Зевса і його голова були виточені зі слонової кістки.У одній руці він тримав золоту статую крилатої фігуриперемоги Ніки, інший спирався на скіпетр з орломна верхньому кінці. Плащ, перекинутий через плече, волоссяі борода Зевса були виліплені з золота. Статуяздавалася живою: от — от Зевс підніметься зтрону.

Унаслідку статуя Зевса була перевезена вКонстантинополь. Багато творів поганського мистецтва знищили християнськіфанатики, але дивну статую Зевса зруйнувати не наважились. Проте в V сторіччізгорів палац імператора Феодосія II, а з ним і геніальний утвір Фідія.Статуя Зевса зникнула. Про неї відомо лише по свідченнях древніх авторів. З перемогою християнствазанепала поганська Олімпія, а в 426 році вонабула зпалена за наказом римського імператораФеодосія II. Збережені будівлі і статуї були зруйновані землетрусами в 522 і551 роках.

ГАЛІКАРНАСЬКИЙМАВЗОЛЕЙ

О, сизі і рожеві плити!

Караськиймармур, кутий граніт!

Ви бездоганні, вічні, знамениті.

(Маргарита Алігер)

Одним із самих грандіозних пам'ятників грецькоїархітектури пізньої класики була величнагробниця в Малої Азії, у столиці невеличкої Карійської держави — Галікарнасі.

Галікарнас мав зручне географічнерозташування. Тут був гарний порт, укріпленийсамою природою, зручний у торговому відношенні.Уздовж гавані знаходилася ринкова площа, далінагору через центр була прокладена широко розгорнута вулиця, “посередині якої був, споруджений Мавзолей, спорудженийу такому грандіозному масштабі, що він значився серед семи чудес світу”, — записав Вітрувій.

Гробниця була споруджена в IV сторіччідо н.е. царицею Артемісіею. Мавсол був, зважаючи на все, жорстокий правитель,уводив податок за податком, беручи прибутки з усього, наприклад, із похороннихобрядів або волосся. Багатства його буливеличезні.

У архітектурі ГалікарнаськогоМавзолею вперше в грецькій архітектурі сполучилися всітри відомих ордери, грецький, іонічний, коринфський.Нижній поверх підтримувався 15 доричнимиколонами, внутрішні колони верхнього поверху були коринфськими,а зовнішні — іонічними. У Мавзолеї сполучилися сувора геометричність,масивна простота, наповнена внутрішньої сили, і прагнення до декоративності, долегкості форм, повільності ліній.

Галікарнаський Мавзолей — триярусна споруда.Перший ярус оперізувала стрічка рельєфу з білого мармуру. Тут поміщався заупокійнийхрам площею в 5000 кв. метрів і висотою біля 20 метрів. Другий ярус утворюваластрунка мармурова колонада, а третій — пірамідальна стріха, теж мармурова.Вінчала будівлю чотирьохкінна колісниця (квадрига), що правили мармуровіМавсол і Артемісія.Урочиста споруда сягала заввишки 40 — 50 метрів. Навколо гробницірозташовувалися статуї левів і вершників, що скачуть.

Будували Мавзолейзодчі Сатир і Піфій, а його скульптурна будова була доручена декільком майстрам, у тому числі великому Скопасу. Збереглися уламки фризу гробниці Мавсола, що зображуєбитву греків з амазонками — “Амазономахія”. Вчені вважають, що церобота Скопаса або його майстерні.

Дев'ятнадцять сторічстояв Мавзолей. Не хватка каменю призвела дозагибелі цілого ряду найцінніших пам'ятників. Така ж доля спіткала Мавзолей у Галікарнасі. Гробницю царя, що трохи ушкодив землетрус, знесли лицарі — іогоністи, побудувавши з неїкам'яний монастир-фортецю. Про руйнацію ГалікарнаськогоМавзолею відомо із середньовічної хроніки.

СтатуїМавсола й Артемісії,а також інші прикраси Мавзолею зберігаютьсязараз у Британському музеї в Лондоні. Пам'ять про ГалікарнаськийМавзолей залишилася у багатьох спорудах подібногороду, що згодом зводилися в різних містах Ближнього Сходу, а також у слові“мавзолей”.

КОЛОС РОДОСЬКИЙ

Жителі Родосу,плем'я дорійців, колос цей мідний

Розміромдо небес, Гелій,

спорудили тобі.

(Невідомий античний поет)

У східній частині Середземного моря, в архіпелазі ПівденніСпоради, розташований острів Родос — один ізцентрів егейської культури. До наших днівзбереглися численні твори античного мистецтва острова Родос. Видатним твором є статуя Геліоса, такзваний Колос Родоський.

У третьому сторіччідо н.е. на острів Родос напав полководець Деметрій. Проте здолати Родосцівйому не вдалося, не дивлячись на спеціальні облогові машини — останнє слово військової техніки. Деметрійвідступив, кинувши на березі величезну оббиту залізом облогову вежу з таранами і перекидним мостом, катапультами,площадками для десанту — геліополіду, щонадавали руху 3400 воїнів. Ця геліополіда — те ж свого роду чудосвіту — замість руйнації принесла містунесподівану вигоду і всесвітню славу. Заповзятливі купці, купили у родосців геліополіду“на металобрухт” за величезні гроші — 300 талантів. На гроші, виручені відпродажу вежі, і збудували статую Геліоса — покровителяРодоса. Це одне із семи чудессвіту було споруджено в 292 — 280 рр. до н.е.У пам'ять про успішну оборону острова.

На торговій площіміж морем і міськими воротами, на облицьованому білим мармуром штучномупагорбі, заввишки 7 метрів, була поставленанайбільша у світі статуя юнака ростом 36 метрів. Різні автори вказують різноманітнувисоту статуї, збільшуючи її чи ледве невдвічі. У всякому разі, статуя настільки велика, що ПлініяСтаршого, який бачив її, вразило те, що лише деякілюди могли обхопити руками великий палецьстатуї.

Могутні ноги юнака були дещо розставлені, долоня правої руки приставлена до очей, улівій він тримав покривало, що спадає до землі.Дещо відхилившись назад, юнак вдивлявся вдалину. Голову прикрашав вінець із розбіжних убік променів. Це булозображення бога Геліоса — покровителя променів. Вважалось, що острів піднятийіз дна моря велінням цього бога.

Автором чудовоїстатуї був представник Родоської школи скульптор Харес,учень Лісиппа.

Конструкція гігантської статуї складалася з трьохмасивних кам'яних стовпів, що виконували роль опору ногах статуї і покривалі. На рівні плечей і в поясістовпи з'єднувалися залізними поперечнимибалками. Співробітник Британського музею Мерліонприпускає, що перетин залізних брусків нарівні щиколотки статуї було приблизно 4,5 кв. дюйма. Вище і нижче цього місця розмір перетину поступово зменшувався. Стовпи ібалки були основою залізного каркаса, щопокрили чеканними листамибронзи товщиною 1,6 міліметра.

Статуя споруджувалася 12 років. Все вище виростала статуя, захована земляним насипом,на якому працювали майстри. Коли голову статуї прикрасили променистим вінцем і насипрозібрали, здивовані родосці побачили чудовий витвір мистецтва. Швидко поширилися чуткипро це чудо світу,чиє життя виявилося дуже коротким, але слава тривкою.

Статуя не простояла і півсторіччя.У 224 році до н.е. вона була зруйнована сильнимземлетрусом. Самим уразливим місцем виявилися коліна — вище колін статуязігнулася таким чином, що голова і плечі вперлисьу землю. Родосці і їхні сусіди намагалисяпідняти поваленого гіганта. Єгипетський цар надіслав майстрів і декілька сот талантів міді. На жаль, відновитистатую не вдалося. Майже 1000 років лежала на березі бухти розколота статуя, щостала визначною пам'яткою Родосу. Тільки в 977році арабський намісник продав її заповзятливомукупцю на переплавлення. Колос був розрізаний на частини, і дорогу бронзувідвезли на 900 верблюдах.

ФОРОСЬКИЙМАЯК

Вежуна Форосі, грекампорятунок,

СостратДексіфанов,

Зодчий із Кніда,спорудив,

о повелительПротей!

(Посідіпп)

У 332 — 331 рр. до н.е. Олександр Македонський заснував столицю елліністичного ЄгиптуОлександрію. Тут знаходиться знаменитий Олександрійськиймусейон — один із головних наукових і культурнихцентрів античного світу, а при ньому не менш відома Олександрійськабібліотека, у якій нараховувалося, чи ледве ні700 тисяч томів грецьких і східних книг. Олександрія було самим багатим містомсвого часу. Багато чудових споруд було зведено в Олександрії. До них належить іОлександрійський маяк на скелястому островіФорос поблизу дельти Нілу.

Використання маяків почалося в глибокій давнині і зв’язано зрозвитком мореплавання. Спочатку це були вогнища,розташовані на високих берегах, а потім штучні споруди.Одне із семи чудес древнього світу — Олександрійський,або Фороський, маяк був спорудженийу 283году до н.е. Будівництво цієї гігантської споруди зайнялоусього 5 років, що само по собі дивно.

Основним будівельним матеріалом для нього послуживвапняк, мармур, граніт.

Маяк складався з трьох поставлених одна на іншувеж, що поступово зменшуються. Висота маяка величезна: по одним даним 120 метрів,по описах Ібн-аль-Сайха (XI в.) — 130 -140 метрів, по деяких сучасних публікаціях, навіть180 метрів.

Підніжжя нижньоївежі квадратне — розмір сторони 30,5 метра. Нижнявежа, заввишки,60 метрів була складена з кам'яних плит, прикрашених витонченою скульптурноюроботою. Середня, восьмигранна вежа, висотою в 40 метрів, облицьована біломармуровимиплитами. Верхня вежа — ліхтар — кругла, ізкуполом, встановлена на гранітних колонах, була увінчанавеличезною бронзовою статуєю покровителя морівПосейдона висотою8 метрів.

На верхівці третьої вежів об’ємистій бронзовій чаші жевріло деревневугілля, відблиск якого за допомогою складноїсистеми дзеркал на 100 миль вказував місцезнаходженнягавані. Через весь маяк проходила шахта,навколо якої по спіралі піднімалися пандус і східці.По широкому і спадистому пандусі на вершину маяка в'їжджали візки, запряжені ослами. По шахті доставляли пальне для вогнюмаяка.

Високий маяк служивчудовим спостережним пунктом. Системаметалевих дзеркал використовувалася і для огляду морського простору, дозволяючивиявляти ворожі човни задовго до того, як вони з'являлисяу берега. Тут були влаштовані флюгер, годинник й астрономічні прилади.

Маяк, споруджений на острові Форос, по своїхвеличезних розмірах і складній системі відбивачів світлабув єдиним у своєму роді. От як йогоохарактеризував Ахілл Татійу своєму романі “Лєвкіппаі Клітофонт”: “… будівлявигадлива і надзвичайна, Гора, що лежалапосеред моря, доходила до самих хмар, і водапротікала під цією спорудою, а воно височіло,висячи над морем”.

Олександрійський маяк, простояв біля 1500 років, несучи службу світоча, допомагаючи орієнтуватися середземноморським “кібернетос”,як називали кормчих древні греки. Маяк двічістраждав від землетрусів, але його відновлювали, поки, нарешті, він незруйнувався з — за вивітрювання каменю. Потім на руїнахмаяка спорудили середньовічну фортецю.

Від одного із семи “чудесдревнього світу”, здавалося, нічого незалишилося, крім руїн, умонтованих у Кайт-Бей, де вони існують і понині. Назва островаперетворилося в символ: “форос” стало означати“маяк”. Звідси і сучасне “фара”.

У 1961 році під час дослідження прибережних водаквалангісти знайшли на морському дні статуї, саркофаги, шкатулки з мармуру. У1980 році міжнародна група археологів виявилана морському дні залишки Фороського маяка. Тодіж на глибині 8 метрів виявили руїни легендарного палацу цариці Клеопатри. Це однез найбільших відкриттів археології.

ВИСНОВОК

За словами Віктора Гюго, ізсамого створення світу до винаходу друкарства“зодчество було великою книгою людства, основною формулою, що виражала людинуна всіх стадіях її розвитку як істоти фізичної, так і істотидуховної”.

За свою довгу історію будівельне мистецтво пройшловеличезний шлях від примітивного куреня донайскладніших по своїх планувальних іконструктивних рішеннях споруд. Змінюються уявленняпро можливості будівельних матеріалів, змінюються і самі матеріали.

Практично сьогодні можна побудувати все, що підкаже уява архітектора. Питання лише в тому, чи буде це доцільно, красиво, економічно. І от тут й умудреномузнаннями зодчому, і “юнаку, що обмірковує життя”,можуть прийти на поміч архітектурні зразки минулого, що зайнялипочесне місце в ряду визнаних шедеврів минулого,які являють собою загальнолюдські пам'ятникикультури.

Серед сучасних проектів і будівельє справжні шедеври будівельного мистецтва, що по праву могли б підвестися в один ряд із “сьома чудесами древнього світу”.Перед будівельниками відчиняються широкіперспективи...

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ

1. Альберті. — Десять книг про зодчество.

2. БоголюбовА. Н. — Механіка в історії людства.

3. БарбичВ., Плєтньова Г. — Видовище древнього світу.

4. БунінА. В., Саваренская Т. Ф. — Історія містобудівногомистецтва.

5. ГідіонЗ. — Простір, час, архітектура.

6. ГуляницькийН. Ф. — Історія архітектури.

7. КварцевВ., Хазановський П. — Стихіям не підвладний.

8. КарцевВ. П. — Магніт за три тисячоріччя.

9. ЛюбимовЛ. Д. — Мистецтво древнього світу.

10. ПетровичД. — Теоретики пропорцій.

11. ШебекФ. — Піраміди, палаци, панельні будинки.