Реферат: Альбрехт Дюрер
Альбрехт Дюрер(1471-1528), німецький живописець, малювальник і гравер, один з найбільшихмайстрів західноєвропейського мистецтва.
Дюрер був проникливим дослідником природи й гарячимприхильником італійської (ренесансної) теорії мистецтва, однак у його творчостівиявилися багато рис середньовічного містицизму. Дюрер із захопленнямрозповідав про своє життя, можливо, спонукуваний марнославством; він описуваврізні її аспекти в сімейній хроніці, у щоденнику, присвяченому поїздці вНідерланди, і в декількох листах особистого характеру. Автопортрети Дюрера, щебільш, ніж його власні слова, виявляють постійне прагнення до самопізнання йформування власної особистості. Перший автопортрет художник створив у віцітринадцяти років. На цьому малюнку срібним олівцем він з'являється тонкимчутливим юнаком. У такому ж ключі Дюрер зобразив себе на дуже камерному похарактері «Автопортреті із гвоздикою» (1493, Лувр). Тут йому двадцятьдва роки. Витонченим і звивистим контурам його франтівського одягу вторятьхвилясті лінії довгих світлих волось. На мадридському «Автопортреті»(1498, Прадо) Дюрер з'являється процвітаючою людиною. Його руки спочивають напарапеті, за спиною відкривається вид з вікна. Тут він уже показаний з бородою,одягненим у плаття багатого бюргера. У цьому портреті знайшов відбиттяренесансний підхід до трактування особистості художника, що відтепер повиненрозглядатися не як скромний ремісник, а як особистість, що володіє високимінтелектуальним і професійним статусом. В 1500 році ці тенденції досягаютькульмінації в «Автопортреті в образі Христа» (Мюнхен, СтараПінакотека). Тут самозамилування майстра, помітне в його більше ранніхавтопортретах, переміняється тверезою прямотою. Фігура строго фронтальна, окаприковують увага, тони карнации доповнені різноманітними відтінкамикоричневого, тло темний. У цьому добутку Дюрер, мабуть, прагнув передати думка,що художник, подібно Богові, є творцем.
Дюрер народився 21 травня 1471 у Нюрнберге, головному центрінімецького гуманізму. Його художнє дарування, ділові якості й світоглядформувалися під впливом трьох людей, що зіграли найбільш важливу роль у йогожитті: батька, угорського ювеліра; хрещеного Кобергера, що залишив ювелірнемистецтво й зайнялося видавничу справу; і найближчого друга Дюрера, ВилибальдаПиркхаймера — видатного гуманіста, що познайомив молодого художника з новимиренесансними ідеями й добутками італійських майстрів.
Дюрер освоїв основи живопису й ксилографії в майстерніхудожника Михаэля Вольгемута. Після декількох років навчання він в 1490 роціпоїхав у Кольмар, щоб познайомитися з великим гравером Мартіном Шонгауэром, алене застав його в живі. 1492-1494 роки він провів у Базелі, найбільшому центрівиробництва ілюстрованих книг. Тут молодий художник захопився ксилографією йгравюрою на міді; однак із численних гравюр, приписуваних цьому періодутворчості Дюрера, його добутком може вважатися тільки фронтиспис до виданняпослань св. Ієроніма 1492 року.
В 1494 році, після відвідування Страсбурга, Дюрер повернувсяна батьківщину, але незабаром відправився у Венецію. По дорозі майстер виконавкілька чудових акварельних пейзажів, які є одними з перших добутків цього жанрув західноєвропейському мистецтві.
Повернувшись у Нюрнберг в 1495 році, художник відкрив власнумайстерню й став робити малюнки, по яких його учні виготовляли ксилографії.Друкуючи значну кількість відбитків, Дюрер з 1497 року почав прибігати допослуг агентів, що продавала його гравюри по всій Європі. Таким чином, він ставне тільки художником, але й видавцем; його славу усталило видання в 1498 роцісерії гравюр на дереві «Апокаліпсис». У гравюрі «Чотири вершникиАпокаліпсиса» коні летять над тілами упалих людей. Емоційна напруженістьдосягається за допомогою протиставлення темного густого паралельногоштрихування, більших плям чистого білого паперу й місць, де форми ледьпозначені тонкими лініями; так створюється дивний скульптурний ефект. У цей часслава Дюрера, якому з 1496 року захищав курфюрст Саксонський Фрідріх,поширилася по всій Європі.
В 1503-1504 роках Дюрер створює чудові акварельні етюдитварин і рослин, з яких найбільш знаменитий «Великий шматок дерну»(1503, Відень, Художньо-історичний музей). Написані різними відтінкамизеленого, рослини зображені з неперевершеною старанністю й точністю.
Виконана в 1504 році гравюра «Адам й Ева» відрізняєтьсямонументальністю й класичними тенденціями. Обидві фігури — плід дослідженьпропорцій людського тіла, що займали Дюрера протягом всього. життя Теперхудожник звернувся до гравюри на металі, що давав можливість оперувати більшетонкими й гнучкими лініями, чим ті, які можуть бути отримані в технікуксилографії.
В 1506 році, можливо, рятуючись від чуми, Дюрер знову приїхаву Венецію. Відношення Дюрера до Венеції було двоїстим. Для нього це місто булоодночасно й кублом шахраїв і злодіїв, і місцем «де я — пан, у той час якудома — усього лише паразит». У вівтарному образі для німецької церкви вРиальто «Свято чітке» (1506, Прага, Національна галерея) Дюрервикористав традиційну італійську іконографію sacra conversazione (Мадонна натроні з майбутніми їй святими по сторонах). На цій картині Мадонні з Дитиноюпоклоняються імператор і папа римський, а за ними — юрба народу, у якій Дюрерзобразив багатьох своїх сучасників.
Повернувшись у Нюрнберг, Дюрер продовжував займатисягравюрою, однак серед його добутків 1507-1511 років більше важливе місцезаймають картини. Дюрера, очевидно, не залучав широке поширення в ці рокиприйом сфумато (мрячна м'якість обрисів у живописі), і він продовжував писати утвердому лінеарному стилі. Для цього періоду характерні такі картини, як«Адам й Єва» (1507, Прадо). Гнучкі тіла подовжених пропорцій зіознаками підлоги, поміщені на темному тлі, більше граціозні, чим Адам й Єва награвюрі 1504 року. В 1508 році для домініканської церкви у Франкфурті Дюрернаписав великий образ «Успение Богоматері» (не зберігся й відомийлише по копіях). У його композиції відбився вплив італійських двох'яруснихзображень Піднесення Богоматері. Завдяки використанню цієї схеми майстровівдалося досягти разючої монументальності образа. В 1511 році за замовленнямкупця Маттеуса Ландауера Дюрер написав «Поклоніння Трійці» (Відень,Художньо-історичний музей). Це — найбільш амбіційне із всіх добутків художника.Трійця зображена на центральній осі (Святий Дух у вигляді голублячи, БогБатько, увінчаний короною, і розп'ятий Христос); навколо — вклоняючиБожественному Престолу святі, утворюючі чотири групи: угорі ліворуч — мученикина чолі з Богоматір'ю; праворуч — пророки, пророчиці й сивіли підпредводительством Іоанна Хрестителя; унизу ліворуч — діячі церкви, ведені двомапапами, а праворуч — миряни на чолі з імператором і королем. Аж унизузображений пейзаж з озером, на березі якого показана самотня фігура самогоДюрера в дошки з написом. Живопис твердої й суха, блискаючої фарби здаютьсямайже металевими, тверді й щільні форми контрастують із м'якістю пейзажу йхмар.
Якщо в 1507-1511 роках Дюрер в основному займався живописом,то 1511-1514 роки були присвячені переважно гравюрі. Він випустив друге видання«Апокаліпсиса», цикл із двадцяти гравюр на дереві «ЖиттяМарії», дванадцять гравюр серії «Більші Страсті» і тридцять сімгравюр на той же сюжет — «Малі Страсті». У цей період його стиль стаєбільше впевненим, контрасти світла й тіні сильніше, як, наприклад, у гравюрах «УзяттяХриста під варту» (серія «Більші страсті») і «Чотиривершники Апокаліпсиса». В 1512 році Дюрер випустив третю серію гравюр«Страсті вишуканих і витончених по виконанню». В 1513-1514 роках вінстворив три самих знаменитих своїх аркуші: «Лицар, смерть і диявол»;«Св. Ієронім у келії» й «Меланхолія I». На першому з нихлицар-християнин їде по гористій місцевості, супроводжуваний Смертю з пісковимигодинниками й дияволом. Образ лицаря виник, можливо, під впливом трактату ЕразмаРоттердамского «Керівництво християнського воїна» (1504). Лицар — алегорія активного життя; він робить свої подвиги в боротьбі зі смертю. Аркуш«Св. Ієронім у келії», навпроти, є алегоричним зображеннямспоглядального способу життя. Старий сидить у пюпітра в глибині келії; напередньому плані розтягся лев. Крізь вікна в це мирне затишне житло ллєтьсясвітло, однак і сюди вторгаються символи, що нагадують про смерті: череп і пісковігодинники. На гравюрі «Меланхолія I» зображена крилата жіноча фігура,що сидить серед розкиданих безладно приладів й інструментів.
В 1514 році Дюрер став придворним художником імператораМаксиміліана I. Разом зі своїми помічниками він створив гравюру (3х3,5 м), щозображує тріумфальну арку й урочисту процесію. Композиція була покликанапрославити історію імператорської династії й подвиги імператора і його предків.Дюрер продовжував писати й картини, створивши чудовий «Портрет імператораМаксиміліана» (Відень, Художньо-історичний музей) і образ «Богоматірз Дитиною й св. Ганною» (1519-1520, Метрополітен). Останній являє собоюкомпозицію, що складається із трьох щільно згрупованих фігур. Св. Ганна взамисленості опустила руку на плече юної Богоматері, що поклоняється ДитиніХристу.
В 1519 році Максиміліан умер, і трон перейшов до Карла V. В1520 році Дюрер відправився до двору нового імператора. Поїздка перетворилася втривалу подорож по Нідерландам, докладно описане Дюрером у шляховому щоденнику.Художника скрізь зустрічали з почестями, по шляху він бачив самі різні творимистецтва, від Гентского вівтаря ван Эйка до зразків мистецтва американськихіндіанців, привезених з Мексики супутниками Кортеса. Повернувшись у Німеччину,він приступився до теоретичного осмислення своїх спостережень і написавтрактати про пропорції людського тіла й про перспективу — проблемах, що займалийого ще із часів першої поїздки в Італію.
Питання про релігійні подання Дюрера залишається безвідповіді. У сюжетах його картин можна знайти й католицькі, і протестантськівідтінки. Він симпатизував Лютеру, з яким, однак, не був знаком. В 1526 роціДюрер створив «Портрет Эразма Роттердамского» (гравюра на міді), чиїпомірні релігійні погляди, очевидно, збігалися з його власними. Диптих «Чотириапостоли» (1526, Мюнхен, Стара Пінакотека) був подарований Дюрером міськійраді Нюрнберга. Можливо, чотири фігури апостолів у ріст були написані підвпливом образів вівтаря Джованни Беллини з венеціанської церкви Фрари (1488).На лівій стулці настільки улюблений Лютером Іоанн Богослов поміщений передПетром — каменем твердження католицизму; на правій стулці Павло, апостолРеформації, коштує спереду Марка. Можливо, цей добуток був створений спеціальнодля протестантським міста, що недавно стало; однак напис унизу можнарозцінювати і як застереження проти будь-якого прояву релігійного фанатизму.
Вмер Дюрер у Нюрнберзі 6 квітня 1528.
Альбрехт Дюрер(Durer) (1471, Нюрнберг — 1528, там же), що видається німецький художник ітеоретик мистецтва епохи Відродження.
Біографія. Синсрібних справ майстри, вихідця з Угорщини. Учився спочатку в батька, потім унюрнберзького живописця й гравера Михаэля Вольгемута (1486-1490). Обов'язковідля одержання звання майстри «роки мандрівок» (1490-1494) провів умістах Верхнього Рейну (Базель, Кольмар, Страсбург), де ввійшов у кологуманістів і книгодрукувальників. У Кольмарі, не застав у живі М. Шонгауэра, уякого мав намір удосконалюватися в техніку гравюри на металі, вивчав йогороботи, спілкуючись із його синами, також художниками. Повернувшись в 1494 роців Нюрнберг, женився на Агнесе Фрей і відкрив власну майстерню. Незабаромвідправився в нову подорож, цього разу в Північну Італію (1494-1495; Венеція йПадуя). В 1505-1507 роках знову був у Венеції. Познайомившись в 1512 році зімператором Максиміліаном I, видимо, тоді ж почав на нього працювати (аж дойого смерті в 1519 році). В 1520-1521 роках відвідав Нідерланди (Антверпен,Брюссель, Брюгге, Гент, Малин й інші міста). Працював у Нюрнберзі.
Творчість. Дюрер й Італія. Творчий шлях Дюрера збігся з кульмінацією німецькогоВідродження, складний, багато в чому дисгармонійний характер якого наклаввідбиток на все його мистецтво. Воно акумулює в собі багатство й своєрідністьнімецьких художніх традицій, що постійно проявляються у вигляді персонажівДюрера, далекому від класичного ідеалу краси, у перевазі острохарактерного, вувазі до індивідуальних деталей. У той же час величезне значення для Дюрерастикалося з італійським мистецтвом, таємницю гармонії й досконалості якого віннамагався осягти. Він — єдиний майстер північного Відродження, що поспрямованості й багатогранності своїх інтересів, прагненню опанувати законамимистецтва, розробці зроблених пропорцій людської фігури й правил перспективноїпобудови може бути зіставлений з найбільшими майстрами італійськогоВідродження.
Малюнки. Дюрербув дорівнює обдарований як живописець, гравер і малювальник; малюнок і гравюразаймають у нього велике, що часом навіть веде місце. Спадщина Дюрера-малювальщика,що нараховує більше 900 аркушів, по просторості й різноманіттю може бутизіставлено тільки зі спадщиною Леонардо да Винчи. Малювання було, видимо,частиною щоденного життя майстри. Він блискуче володів всіма відомими тодіграфічними техніками — від срібного штифта й очеретяного пера до італійськогоолівця, вугілля, акварелі. Як і для майстрів Італії, малюнок став для ньогонайважливішим етапом роботи над композицією, що включає в себе ескізи, штудииголів, рук, ніг, драпірувань. Це інструмент вивчення характерних типів — селян,ошатних кавалерів, нюрнберзьких модниць. Його прославлені акварелі «Шматокдерну» й «Заєць» (Альбертина, Відень) виконані з такою пильністюй холоднуватої відстороненністю, що могли б ілюструвати наукові кодекси.
Творча зрілість. Живопис 1494-1514 років. Перша значна робота Дюрера — серія пейзажів (акварель ізгуашшю, 1494-1495), виконаних під час подорожі в Італію. Ці продумані, ретельнозбалансовані композиції із просторовими планами, що плавно чергуються, — перші«чисті» пейзажі в історії європейського мистецтва. Рівний, яснийнастрій, прагнення до гармонійної рівноваги форм і ритмів визначають характермальовничих робіт Дюрера кінця 15 століття — початку 2-го десятиліття 16століття; такі невеликий вівтар «Різдво» («ВівтарПаумгартнеров», близько 1498, Стара пінакотека, Мюнхен), «Поклонінняволхвів» (близько 1504, Уффици), де Дюрер поєднує групу, що складається зМадонни й трьох волхвів, спокійним круговим ритмом, плавністю силуетів,підкресленої мотивом арки, що багаторазово повторюється в архітектурнійдекорації. Однієї з головних тем творчості Дюрера в 1500-х роках стає пошукідеальних пропорцій людського тіла, секрети яких він шукає, малюючи оголенічоловічі й жіночі фігури (Дюрер першим у Німеччині звернувся до вивченняоголеної натури), підсумовуючи їх у гравюрі на міді «Адам й Єва „(1504) і однойменному великому мальовничому диптиху (близько 1507, Прадо). Дороків творчої зрілості Дюрера ставляться його самі складні, гармонічновпорядковані багатофігурні мальовничі композиції — виконаний для однієї звенеціанських церков “Свято чітке» (1506, Національна галерея, Прага)і «Поклоніння святий Трійці» (1511, Музей історії мистецтв, Відень).«Свято чітке» (точніше — «Свято вінків з роз») — одна ізсамих більших (161,5х192 див) і найбільш мажорна по інтонації мальовнича роботаДюрера; вона найбільш близька італійському мистецтву не тільки мотивами, але йжиттєвою силою, повнокров'ям образів (здебільшого портретних), фарб, широтоюлиста, рівновагою композиції. У невеликій вівтарній картині «Поклоніннясвятий Трійці» сонм святих, батьків Церкви, ангелів, що ширяють у небесах,поєднують, як в «Диспуті» Рафаеля, ритмічні півкруги, щоперегукуються з арковим завершенням вівтаря.
Портрети й автопортрети. Найважливіше місце в мальовничій спадщині Дюрера займаєпортрет. Уже в ранньому портреті Освальда Креля (близько 1499, Старапінакотека, Мюнхен) Дюрер з'являється як сформований майстер, що блискучепередає своєрідність характеру, внутрішню енергію моделі. Унікальність Дюрера йу тім, що провідне місце серед його ранніх портретів займає автопортрет. Тягадо самопізнання, що водила рукою 13-літнього хлопчика («Автопортрет»,1484, малюнок срібним штифтом, Альбертина, Відень) одержує подальший розвиток утрьох перших мальовничих автопортретах (1493, Лувр; 1498, Прадо; 1500, Старапінакотека, Мюнхен), причому в останньому з них майстер зображений строго уфас, і його правильна особа, обрамлена довгими волоссям й невеликою борідкою,нагадує про зображення Христа-Пантократора. Гравюри Дюрер однаково успішнопрацював й в області ксилографії (гравюра на дереві), і в області резцовоїгравюри на міді. Випливаючи за Шонгауером, він перетворив гравюру в один ізпровідних видів мистецтва. У його гравюрах одержав вираження неспокійний,бентежний дух його творчої натури, що хвилювали його драматичні моральніколізії. Різким контрастом раннім, спокійним й ясним мальовничим роботам сталавже його перша більша графічна серія — 15 гравюр на дереві на теми апокаліпсиса(1498). У своїх гравюрах Дюрер у набагато більшій мері, чим у мальовничихроботах, опирається на чисто німецькі традиції, що проявляються в надмірнійекспресії образів, напруженості різких, кутастих рухів, ритмі ламких складок,стрімких, що клубляться ліній. Грозний характер носить образ Фортуни на однійіз кращих його резцових гравюр, що ввійшла в історію мистецтв за назвою«Немезида» (початок 1500-х років). Характерні для німецької художньоїтрадиції достаток подробиць, інтерес до жанрових деталей помітні в самомуспокійному і ясному по настрої графічному циклі Дюрера «Життя Марії»(близько 1502-1505, ксилографії). Драматичною експресією відрізняються двабільших графічних цикли, присвячених страстям Христа, т.зв. «Більшістрасті» (ксилографії, близько 1498-1510) і дві серії «Малихстрастей» (гравюри на міді, 1507-1513 й 1509-1511); вони одержалинайбільшу популярність у сучасників. Найважливіше місце у творчій спадщиніДюрера займають гравюри «Лицар, Смерть і Диявол» (1513), «СвятийІєронім у келії» (1514), «Меланхолія»(1514), що утворятьсвоєрідний триптих. Виконані з віртуозною тонкістю в техніку резцовой гравюрина міді, що відрізняються лаконізмом і рідкою образною зосередженістю, вони,видимо, не були задумані як єдиний цикл, однак їх поєднує складнийморально-філософський підтекст, тлумаченню якого присвячена велика література.Образ суворого літнього воїна, що рухається до невідомої мети на тлі дикогоскелястого пейзажу, незважаючи на погрози Смерті й наступного по його п'ятахДиявола, навіяний, очевидно, трактатом Эразма Роттердамского«Керівництво християнського воїна». Святий Ієронім, що поглибився вучені заняття, з'являється як уособлення духовної самозаглибленості йспоглядального життя. Велична, занурена в похмуре міркування крилатаМеланхолія, оточена хаотичним накопиченням знарядь ремесла, символів наук іскороминучого часу, трактується звичайно як уособлення бентежного творчого духулюдини (гуманісти епохи Відродження бачили в людях меланхолійного темпераментувтілення творчого початку, «божественної одержимості» генія).
Пізні роботи. Працюючипісля 1514 року при дворі імператора Максиміліана I, Дюрер був завантаженийофіційними замовленнями, самим трудомістким з яких було створення колосальної,видрукуваної на 192 дошках розфарбованої літографії «Арка МаксиміліанаI» (у роботі над нею, крім Дюрера, брала участь більша група художників).Початок нового творчого підйому пов'язане з поїздкою Дюрера в Нідерланди(1520-1521), де він, крім численних швидких замальовок, зробив ряд чудовихграфічних портретів («Еразм Роттердамский», вугілля, 1520, Лувр;«Лука Лейденський», срібний олівець, Музей образотворчих мистецтв,Лілль; «Агнес Дюрер», металевий олівець, 1521, Гравюрний кабінет,Берлін, і ін.). В 1520-і роки портрет стає провідним жанром у творчості Дюрерай у гравюрі на міді (портрети найбільших гуманістів його часу — ПилипаМеланхтона, 1526, Виллибальда Пиркхеймера, 1524, Эразма Роттердамского, 1526),і в живописі («Портрет парубка», 1521, Картинна галерея, Дрезден;«Чоловічий портрет», 1524, Прадо; "Ієронім Хольцшуэр",1526, Картинна галерея, Берліном-Далем, і ін.). Ці невеликі портрети відрізняютьсякласичної завершеністю, бездоганною композицією, карбованістю силуетів, ефектноускладнених обрисами крислатих капелюхів або величезних оксамитових беретів.Композиційним центром у них є дане великим планом особа, виліплена тонкимипереходами світла й тіней. У легкої, тільки-но помітній міміці, обрисахнапіввідчинених або ледве вигнутих у посмішці губ, погляді широко розкритихочей, русі нахмурених брів, енергійному малюнку вилиць проступає відблискнапруженого духовного життя. Сила духу, відкрита Дюрером у його сучасниках,знаходить новий масштаб у його останній мальовничій роботі — великому диптиху«Чотири апостоли» (1526, Стара пінакотека, Мюнхен), написаному длянюрнберзької ратуші. Величезні фігури апостолів Іоанна, Петра й Павла,євангеліста Марка, що персоніфікують, за свідченням деяких сучасників Дюрера,чотири темпераменти, трактуються з такою монументальністю, що можуть бутизіставлені тільки з образами майстрів італійського Високого Відродження. Востанні роки життя Дюрер видав свої теоретичні праці: «Керівництво довиміру циркулем і лінійкою» (1525), «Наставляння до зміцнення міст,замків і фортець» (1527), «Чотири книги про пропорції людини»(1528). Дюрер вплинув на розвиток німецького мистецтва 1-й половини 16століття. В Італії гравюри Дюрера користувалися таким успіхом, що навітьвипускалися їхні підробки; прямий вплив його гравюр випробували багатоіталійських художників, у тому числі Понтормо і Порденоне.